Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 6
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Київський ізвод
1
И изы́де отту́ду и пріи́де во оте́чествіє Своє́: и по Не́мъ идо́ша ученицы́ Єго́.
1
(Зач. 22) І ізи́де отту́ду і при́йде во оте́чествіє Своє́; і по Нем ідо́ша ученици́ Єго́.
2
И бы́вшей суббо́тѣ, нача́тъ на со́нмищи учи́ти. И мно́зи слы́шащіи дивля́хуся, глаго́люще: отку́ду Сему́ сія́? И что́ прему́дрость да́нная Єму́, и си́лы таковы́ рука́ма Єго́ быва́ютъ?
2
І би́вшей субо́ті, нача́т на со́нмищі учи́ти. І мно́зі сли́шащії дивля́хуся, глаго́люще: отку́ду Сему́ сія́? І что прему́дрость да́нная Єму́, і си́ли такови́ рука́ма Єго́ бива́ють?
3
Не Се́й ли є́сть текто́нъ, сы́нъ Марі́инъ, бра́тъ же Іа́кову и Іосі́и и Іу́дѣ и Сі́мону? И не сестры́ ли Єго́ здѣ́ [су́ть] въ на́съ? И блажня́хуся о Не́мъ.
3
Не Сей ли єсть текто́н, Син Марі́їн, брат же Іа́кову і Іосі́ї і Іу́ді і Си́мону? І не сестри́ ли Єго́ зді (суть) в нас? І блажня́хуся о Нем.
4
Глаго́лаше же и́мъ Іису́съ, я́ко нѣ́сть проро́къ безъ че́сти, то́кмо во оте́чествіи своє́мъ, и въ сро́дствѣ и въ дому́ своє́мъ.
4
Глаго́лаше же їм Ісу́с, я́ко ність проро́к без че́сти, то́кмо во оте́чествії своє́м, і в сро́дстві і в дому́ своє́м.
5
И не можа́ше ту́ ни єди́ныя си́лы сотвори́ти, то́кмо ма́ло неду́жныхъ, возло́жь ру́цѣ, исцѣли́.
5
І не можа́ше ту ні єди́ния си́ли сотвори́ти, то́кмо ма́ло неду́жних, возло́ж ру́ці, ісціли́.
6
И дивля́шеся за невѣ́рствіє и́хъ: и обхожда́ше ве́си о́крестъ учя́.
6
І дивля́шеся за неві́рствіє їх; і обхожда́ше ве́сі о́крест учя́.
7
И призва́ обана́десяте, и нача́тъ и́хъ посыла́ти два́ два́, и дая́ше и́мъ вла́сть надъ ду́хи нечи́стыми.
7
(Зач. 23) І призва́ обана́десяте, і нача́т їх посила́ти два два, і дая́ше їм власть над ду́хи нечи́стими.
8
И заповѣ́да и́мъ, да ничесо́же во́змутъ на пу́ть, то́кмо же́злъ єди́нъ: ни пи́ры, ни хлѣ́ба, ни при по́ясѣ мѣ́ди:
8
І запові́да їм, да нічесо́же во́зьмуть на путь, то́кмо жезл єди́н: ні пи́ри, ні хлі́ба, ні при по́ясі мі́ді,
9
но обуве́ни въ санда́лія: и не облачи́тися въ двѣ́ ри́зѣ.
9
но обуве́ні в санда́лія; і не облачи́тися в дві ри́зі.
І глаго́лаше їм: іді́же а́ще вни́дете в дом, ту пребива́йте, до́ндеже ізи́дете отту́ду.
11
и єли́цы а́ще не пріи́мутъ вы́, ниже́ послу́шаютъ ва́съ, исходя́ще отту́ду, оттряси́те пра́хъ, и́же подъ нога́ми ва́шими, во свидѣ́телство и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, отра́днѣє бу́детъ Содо́момъ и Гомо́рромъ въ де́нь су́дный, не́же гра́ду тому́.
11
І єли́ці а́ще не при́ймуть ви, ніже́ послу́шають вас, ісходя́ще отту́ду, оттрясі́те прах, і́же под нога́ми ва́шими, во свиді́тельство їм; амі́нь глаго́лю вам, отра́дніє бу́деть Содо́мом і Гомо́рром в день су́дний, не́же гра́ду тому́.
12
И изше́дше проповѣ́даху, да пока́ются:
12
І ізше́дше пропові́даху, да пока́ються;
13
и бѣ́сы мно́ги изгоня́ху: и ма́заху ма́сломъ мно́ги неду́жныя, и исцѣлѣва́ху.
13
і бі́си мно́гі ізгоня́ху; і ма́заху ма́слом мно́гі неду́жния, і ісціліва́ху.
14
И услы́ша ца́рь И́родъ: я́вѣ бо бы́сть и́мя Єго́: и глаго́лаше, я́ко Іоа́ннъ Крести́тель от ме́ртвыхъ воста́, и сего́ ра́ди си́лы дѣ́ются о не́мъ.
14
(Зач. 24) І усли́ша цар І́род; я́ві бо бисть і́м'я Єго́; і глаго́лаше, я́ко Іоа́нн Крести́тель от ме́ртвих воста́, і сего́ ра́ди си́ли ді́ються о нем.
15
Ині́и глаго́лаху, я́ко Иліа́ є́сть: ині́и же глаго́лаху, я́ко проро́къ є́сть, или́ я́ко єди́нъ от проро́къ.
15
Іні́ї глаго́лаху, я́ко Ілія́ єсть; іні́ї же глаго́лаху, я́ко проро́к єсть, іли́ я́ко єди́н от проро́к.
16
Слы́шавъ же И́родъ рече́, я́ко, єго́же а́зъ усѣ́кнухъ Іоа́нна, то́й є́сть: то́й воста́ от ме́ртвыхъ.
16
Сли́шав же І́род рече́, я́ко, єго́же аз усі́кнух Іоа́нна, той єсть; той воста́ от ме́ртвих.
17
То́й бо И́родъ посла́въ, я́тъ Іоа́нна и связа́ єго́ въ темни́цѣ, Иродіа́ды ра́ди жены́ Філі́ппа бра́та своєго́, я́ко ожени́ся є́ю.
17
Той бо І́род посла́в, ят Іоа́нна і св'яза́ єго́ в темни́ці, Іродіа́ди ра́ди жени́ Фили́ппа, бра́та своєго́, я́ко ожени́ся є́ю.
18
Глаго́лаше бо Іоа́ннъ И́родови: не достои́тъ тебѣ́ имѣ́ти жену́ [Філі́ппа] бра́та твоєго́.
18
Глаго́лаше бо Іоа́нн І́родові: не достої́ть тебі́ імі́ти жену́ [Фили́ппа] бра́та твоєго́.
19
Ироді́а же гнѣ́вашеся на него́ и хотя́ше єго́ уби́ти: и не можа́ше.
19
Іроді́а же гні́вашеся на него́ і хотя́ше єго́ уби́ти; і не можа́ше.
20
И́родъ бо боя́шеся Іоа́нна, вѣ́дый єго́ му́жа пра́ведна и свя́та, и соблюда́ше єго́: и послу́шавъ єго́, мно́га творя́ше, и въ сла́дость єго́ послу́шаше.
20
І́род бо боя́шеся Іоа́нна, ві́дий єго́ му́жа пра́ведна і свя́та, і соблюда́ше єго́; і послу́шав єго́, мно́га творя́ше, і в сла́дость єго́ послу́шаше.
21
И приклю́чшуся дню́ потре́бну [удо́бну], єгда́ И́родъ рождеству́ своєму́ ве́черю творя́ше князе́мъ свои́мъ и ты́сящникомъ и старѣ́йшинамъ Галіле́йскимъ:
21
І приклю́чшуся дню потре́бну [удо́бну], єгда́ І́род рождеству́ своєму́ ве́черю творя́ше князе́м свої́м, і ти́сящником, і старі́йшинам Галиле́йським;
22
и вше́дши дще́рь тоя́ Иродіа́ды, и пляса́вши, и уго́ждши И́родови и возлежа́щымъ съ ни́мъ, рече́ ца́рь дѣви́цѣ: проси́ у мене́ єго́же а́ще хо́щеши, и да́мъ ти́.
22
і вше́дши дщер тоя́ Іродіа́ди, і пляса́вши, і уго́ждши І́родові і возлежа́щим с ним, рече́ цар діви́ці: проси́ у мене́ єго́же а́ще хо́щеши, і дам ті.
23
И кля́тся є́й: я́ко єго́же а́ще попроси́ши у мене́, да́мъ ти́, и до по́лъ ца́рствія моєго́.
23
І кля́тся єй: я́ко єго́же а́ще попроси́ши у мене́, дам ті, і до пол ца́рствія моєго́.
24
Она́ же изше́дши рече́ ма́тери своє́й: чесо́ прошу́? Она́ же рече́: главы́ Іоа́нна Крести́теля.
24
Она́ же ізше́дши рече́ ма́тері своє́й: чесо́ прошу́? Она́ же рече́: глави́ Іоа́нна Крести́теля.
25
И вше́дши а́біє со тща́ніємъ къ царю́, прося́ше, глаго́лющи: хощу́, да ми́ да́си от него́ [а́біє] на блю́дѣ главу́ Іоа́нна Крести́теля.
25
І вше́дши а́біє со тща́нієм к царю́, прося́ше, глаго́лющи: хощу́, да мі да́си от него́ [а́біє] на блю́ді главу́ Іоа́нна Крести́теля.
26
И приско́рбенъ бы́въ ца́рь, кля́твы [же] ра́ди и за возлежа́щихъ съ ни́мъ не восхотѣ́ отрѣщи́ є́й.
26
І приско́рбен бив цар, кля́тви [же] ра́ди і за возлежа́щих с ним не восхоті́ отріщи́ єй.
27
И а́біє посла́въ ца́рь спекула́тора, повелѣ́ принести́ главу́ єго́.
27
І а́біє посла́в цар спекула́тора, повелі́ принести́ главу́ єго́.
28
О́нъ же ше́дъ усѣ́кну єго́ въ темни́цѣ, и принесе́ главу́ єго́ на блю́дѣ, и даде́ ю́ дѣви́цѣ: и дѣви́ца даде́ ю́ ма́тери своє́й.
28
Он же шед усі́кну єго́ в темни́ці, і принесе́ главу́ єго́ на блю́ді, і даде́ ю діви́ці, і діви́ця даде́ ю ма́тері своє́й.
29
И слы́шавше ученицы́ єго́, пріидо́ша и взя́ша тру́пъ єго́, и положи́ша єго́ во гро́бѣ.
29
І сли́шавше ученици́ єго́, прийдо́ша і взя́ша труп єго́, і положи́ша єго́ во гро́бі.
30
И собраша́ся апо́столи ко Іису́су и возвѣсти́ша Єму́ вся́, и єли́ка сотвори́ша, и єли́ка научи́ша.
30
(Зач. 25) І собраша́ся апо́столи ко Ісу́су і возвісти́ша Єму́ вся, і єли́ка сотвори́ша, і єли́ка научи́ша.
31
И рече́ и́мъ: пріиди́те вы́ са́ми въ пу́сто мѣ́сто єди́ни [осо́бь] и почі́йте ма́ло. Бя́ху бо приходя́щіи и отходя́щіи мно́зи, и ни я́сти и́мъ бѣ́ когда́.
31
І рече́ їм: прийді́те ви са́мі в пу́сто мі́сто єди́ні [осо́б] і почи́йте ма́ло. Бя́ху бо приходя́щії і отходя́щії мно́зі, і ні я́сти їм бі когда́.
32
И идо́ша въ пу́сто мѣ́сто корабле́мъ єди́ни.
32
І ідо́ша в пу́сто мі́сто корабле́м єди́ні.
33
И ви́дѣша и́хъ иду́щихъ наро́ди, и позна́ша и́хъ мно́зи: и пѣ́ши от всѣ́хъ градо́въ стица́хуся та́мо, и предвари́ша и́хъ, и снидо́шася къ Нему́.
33
І ви́діша їх іду́щих наро́ди, і позна́ша їх мно́зі; і пі́ші от всіх градо́в стица́хуся та́мо, і предвари́ша їх, і снидо́шася к Нему́.
34
И изше́дъ ви́дѣ Іису́съ наро́дъ мно́гъ и милосе́рдова о ни́хъ, зане́ бя́ху я́ко о́вцы не иму́щыя па́стыря: и нача́тъ и́хъ учи́ти мно́го.
34
І ізше́д ви́ді Ісу́с наро́д мног і милосе́рдова о них, зане́ бя́ху я́ко о́вці не іму́щия па́стиря; і нача́т їх учи́ти мно́го.
35
И уже́ часу́ мно́гу бы́вшу, присту́пльше къ Нему́ ученицы́ Єго́, глаго́лаша, я́ко пу́сто є́сть мѣ́сто, и уже́ ча́съ мно́гъ:
35
І уже́ часу́ мно́гу би́вшу, присту́пльше к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́лаша, я́ко пу́сто єсть мі́сто, і уже́ час мног, —
36
отпусти́ и́хъ, да ше́дше во окре́стныхъ се́лѣхъ и ве́сехъ ку́пятъ себѣ́ хлѣ́бы: не и́мутъ бо чесо́ я́сти.
36
отпусти́ їх, да ше́дше во окре́стних се́ліх і ве́сех ку́п'ять себі́ хлі́би; не і́муть бо чесо́ я́сти.
37
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: дади́те и́мъ вы́ я́сти. И глаго́лаша Єму́: да ше́дше ку́пимъ двѣма́ сто́ма пѣ́нязь хлѣ́бы и да́мы и́мъ я́сти?
37
Он же отвіща́в рече́ їм: даді́те їм ви я́сти. І глаго́лаша Єму́: да ше́дше ку́пим двіма́ сто́ма пі́нязь хлі́би і да́ми їм я́сти?
38
О́нъ же рече́ и́мъ: коли́ко хлѣ́бы и́мате? Иди́те и ви́дите. И увѣ́дѣвше глаго́лаша: пя́ть [хлѣ́бъ], и двѣ́ ры́бѣ.
38
Он же рече́ їм: коли́ко хлі́би і́мате? Іді́те і ви́діте. І уві́дівше глаго́лаша: п'ять [хліб], і дві ри́бі.
39
И повелѣ́ и́мъ посади́ти вся́ на спо́ды на спо́ды [во окру́гъ] на травѣ́ зеленѣ́.
39
І повелі́ їм посади́ти вся на спо́ди на спо́ди [во окру́г] на траві́ зелені́.
40
И возлего́ша на лѣ́хи на лѣ́хи [на ку́чы] по сту́ и по пяти́десятъ.
40
І возлего́ша на лі́хи на лі́хи [на ку́чи] по сту і по п'яти́десят.
41
И пріє́мь пя́ть хлѣ́бъ и двѣ́ ры́бѣ, воззрѣ́въ на не́бо, благослови́ и преломи́ хлѣ́бы, и дая́ше ученико́мъ Свои́мъ, да предлага́ютъ предъ ни́ми: и о́бѣ ры́бѣ раздѣли́ всѣ́мъ.
41
І приє́м п'ять хліб і дві ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́ хлі́би, і дая́ше ученико́м Свої́м, да предлага́ють пред ни́ми; і о́бі ри́бі разділи́ всім.
42
И ядо́ша вси́ и насы́тишася:
42
І ядо́ша всі і наси́тишася;
43
и взя́ша укру́хи, двана́десяте ко́шя испо́лнь, и от ры́бу.
43
і взя́ша укру́хи, двана́десяте ко́ша іспо́лнь, і от ри́бу.
44
Бя́ше же я́дшихъ хлѣ́бы я́ко пя́ть ты́сящъ муже́й.
44
Бя́ше же я́дших хлі́би я́ко п'ять ти́сящ муже́й.
45
И а́біє пону́ди ученики́ Своя́ вни́ти въ кора́бль и вари́ти [предвари́ти] Єго́ на о́нъ по́лъ къ Виѳсаі́дѣ, до́ндеже Са́мъ отпу́ститъ наро́ды.
45
(Зач. 26) І а́біє пону́ди ученики́ Своя́ вни́ти в кора́бль і вари́ти [предвари́ти] Єго́ на он пол к Вифсаї́ді, до́ндеже Сам отпу́стить наро́ди.
46
И отре́кся и́мъ [и отпусти́въ я], и́де въ го́ру помоли́тися.
46
І отре́кся їм [і отпусти́в я], і́де в го́ру помоли́тися.
47
И ве́черу бы́вшу, бѣ́ кора́бль посредѣ́ мо́ря, и Са́мъ єди́нъ на земли́.
47
І ве́черу би́вшу, бі кора́бль посреді́ мо́ря, і Сам єди́н на землі́.
48
И ви́дѣ и́хъ стра́ждущихъ въ пла́ваніи: бѣ́ бо вѣ́тръ проти́венъ и́мъ: и о четве́ртѣй стра́жи нощнѣ́й пріи́де къ ни́мъ, по мо́рю ходя́й, и хотя́ше мину́ти и́хъ.
48
І ви́ді їх стра́ждущих в пла́ванії; бі бо вітр проти́вен їм; і о четве́ртій стра́жі нощні́й при́йде к ним, по мо́рю ходя́й, і хотя́ше мину́ти їх.
49
Они́ же ви́дѣвше Єго́ ходя́ща по мо́рю, мня́ху призра́къ бы́ти и возопи́ша.
49
Они́ же ви́дівше Єго́ ходя́ща по мо́рю, мня́ху призра́к би́ти і возопи́ша.
50
Вси́ бо Єго́ ви́дѣша и смути́шася. И а́біє глаго́ла съ ни́ми и рече́ и́мъ: дерза́йте: А́зъ є́смь, не бо́йтеся.
50
Всі бо Єго́ ви́діша і смути́шася. І а́біє глаго́ла с ни́ми і рече́ їм: дерза́йте! Аз єсьм, не бо́йтеся!
51
И вни́де къ ни́мъ въ кора́бль: и уле́же вѣ́тръ. И зѣло́ и́злиха въ себѣ́ ужаса́хуся и дивля́хуся.
51
І вни́де к ним в кора́бль; і уле́же вітр. І зіло́ і́злиха в себі́ ужаса́хуся і дивля́хуся.
52
Не разумѣ́ша бо о хлѣ́бѣхъ: бѣ́ бо се́рдце и́хъ окамене́но.
52
Не разумі́ша бо о хлі́біх; бі бо се́рдце їх окамене́но.
53
И преше́дше пріидо́ша въ зе́млю Геннисаре́тску и приста́ша.
53
І преше́дше прийдо́ша в зе́млю Геннисаре́тську і приста́ша.
54
И изше́дшымъ и́мъ изъ корабля́, а́біє позна́ша Єго́,
54
(Зач. 27) І ізше́дшим їм із корабля́, а́біє позна́ша Єго́,
обте́кше всю страну́ ту, нача́ша на одрі́х приноси́ти боля́щия, іді́же сли́шаху, я́ко ту єсть.
56
И а́може а́ще вхожда́ше въ ве́си, или́ во гра́ды, или́ се́ла, на распу́тіихъ полага́ху неду́жныя и моля́ху Єго́, да поне́ воскри́лію ри́зы Єго́ прико́снутся: и єли́цы а́ще прикаса́хуся Єму́, спаса́хуся.
56
І а́може а́ще вхожда́ше в ве́сі, іли́ во гра́ди, іли́ се́ла, на распу́тіїх полага́ху неду́жния і моля́ху Єго́, да поне́ воскри́лію ри́зи Єго́ прико́снуться; і єли́ці а́ще прикаса́хуся Єму́, спаса́хуся.