Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И приступи́ша [къ Нему́] фарісе́є и саддуке́є, искуша́юще проси́ша Єго́ зна́меніє съ небесе́ показа́ти и́мъ.
1
І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба.
2
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: ве́черу бы́вшу, глаго́лете: ве́дро, чермну́єтбося не́бо:
2
Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне;
3
и у́тру: дне́сь зима́, чермну́єтбося дряселу́я не́бо. Лицемѣ́ри, лице́ у́бо небесе́ умѣ́єте разсужда́ти, зна́меній же времено́мъ не мо́жете [искуси́ти].
3
А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете.
4
Ро́дъ лука́въ и прелюбодѣ́йный зна́менія и́щетъ: и зна́меніє не да́стся єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ны проро́ка. И оста́вль и́хъ, отъи́де.
4
Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов.
5
И преше́дше ученицы́ Єго́ на о́нъ по́лъ, забы́ша хлѣ́бы взя́ти.
5
Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів.
6
Іису́съ же рече́ и́мъ: внемли́те и блюди́теся от ква́са фарісе́йска и саддуке́йска.
6
Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської.
7
Они́ же помышля́ху въ себѣ́, глаго́люще: я́ко хлѣ́бы не взя́хомъ.
7
Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли.
8
Разумѣ́въ же Іису́съ рече́ и́мъ: что́ мы́слите въ себѣ́, маловѣ́ри, я́ко хлѣ́бы не взя́сте?
8
Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли?
9
Не у́ ли разумѣ́єте, ниже́ по́мните пя́ть хлѣ́бы пяти́мъ ты́сящамъ, и коли́ко ко́шъ взя́сте?
9
Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали?
10
Ни ли се́дмь хлѣ́бы четы́ремъ ты́сящамъ, и коли́ко ко́шницъ взя́сте?
10
Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали?
11
Ка́ко не разумѣ́єте, я́ко не о хлѣ́бѣхъ рѣ́хъ ва́мъ внима́ти, [но] от ква́са фарісе́йска и саддуке́йска?
11
Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської?
12
Тогда́ разумѣ́ша, я́ко не рече́ храни́тися от ква́са хлѣ́бнаго, но от уче́нія фарісе́йска и саддуке́йска.
12
Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського.
13
Прише́дъ же Іису́съ во страны́ Кесарі́и Філі́пповы, вопроша́ше ученики́ Своя́, глаго́ля: кого́ Мя глаго́лютъ человѣ́цы бы́ти, Сы́на Человѣ́ческаго?
13
Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського?
14
Они́ же рѣ́ша: о́ви у́бо Іоа́нна Крести́теля, ині́и же Илію́, друзі́и же Ієремі́ю или́ єди́наго от проро́къ.
14
Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків.
15
Глаго́ла и́мъ [Іису́съ]: вы́ же кого́ Мя глаго́лете бы́ти?
15
Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте?
16
Отвѣща́въ же Сі́монъ Пе́тръ рече́: Ты́ єси́ Христо́съ, Сы́нъ Бо́га жива́го.
16
Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого.
17
И отвѣща́въ Іису́съ рече́ єму́: блаже́нъ єси́, Сі́моне, ва́ръ Іо́на, я́ко пло́ть и кро́вь не яви́ тебѣ́, но Оте́цъ Мо́й, И́же на небесѣ́хъ:
17
Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах;
18
и А́зъ же тебѣ́ глаго́лю, я́ко ты́ єси́ Пе́тръ, и на се́мъ ка́мени сози́жду Це́рковь Мою́, и врата́ а́дова не одолѣ́ютъ є́й:
18
і Я кажу тобі: ти Петро*, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її.
19
и да́мъ ти́ ключи́ Ца́рства Небе́снаго: и є́же а́ще свя́жеши на земли́, бу́детъ свя́зано на небесѣ́хъ: и є́же а́ще разрѣши́ши на земли́, бу́детъ разрѣше́но на небесѣ́хъ.
19
І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах.
20
Тогда́ запрети́ Іису́съ ученико́мъ Свои́мъ, да ни кому́же реку́тъ, я́ко Се́й є́сть Іису́съ Христо́съ.
20
Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос.
21
Отто́лѣ нача́тъ Іису́съ ска́зовати ученико́мъ Свои́мъ, я́ко подоба́єтъ Єму́ ити́ во Ієрусали́мъ и мно́го пострада́ти от ста́рецъ и архієре́й и кни́жникъ, и убіє́ну бы́ти, и въ тре́тій де́нь воста́ти.
21
З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
22
И поє́мь Єго́ Пе́тръ, нача́тъ прерѣца́ти Єму́ глаго́ля: милосе́рдъ Ты́, Го́споди: не и́мать бы́ти Тебѣ́ сіє́.
22
І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою!
23
О́нъ же обра́щься рече́ Петро́ви: иди́ за Мно́ю, сатано́, собла́знъ Ми́ єси́: я́ко не мы́слиши я́же [су́ть] Бо́жія, но человѣ́ческая.
23
Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське.
24
Тогда́ Іису́съ рече́ ученико́мъ Свои́мъ: а́ще кто́ хо́щетъ по Мнѣ́ ити́, да отве́ржется себе́ и во́зметъ кре́стъ сво́й и по Мнѣ́ гряде́тъ:
24
Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.
25
и́же бо а́ще хо́щетъ ду́шу свою́ спасти́, погуби́тъ ю́: и и́же а́ще погуби́тъ ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щетъ ю́:
25
Бо хто хоче душу* свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її.
26
ка́я бо по́льза человѣ́ку, а́ще мі́ръ ве́сь пріобря́щетъ, ду́шу же свою́ отщети́тъ? Или́ что́ да́стъ человѣ́къ измѣ́ну за ду́шу свою́?
26
Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?
27
Пріити́ бо и́мать Сы́нъ Человѣ́ческій во сла́вѣ Отца́ Своєго́ со А́нгелы Свои́ми, и тогда́ возда́стъ кому́ждо по дѣя́ніємъ єго́:
27
Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його.
28
ами́нь глаго́лю ва́мъ, [я́ко] су́ть нѣ́цыи от здѣ́ стоя́щихъ, и́же не и́мутъ вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дятъ Сы́на Человѣ́ческаго гряду́ща во Ца́рствіи Своє́мъ.
28
Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм.