Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
У́тру же бы́вшу, совѣ́тъ сотвори́ша вси́ архієре́є и ста́рцы людсті́и на Іису́са, я́ко уби́ти Єго́:
1
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його.
2
и связа́вше Єго́ ведо́ша и преда́ша Єго́ Понті́йскому Піла́ту иге́мону.
2
І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю.
3
Тогда́ ви́дѣвъ Іу́да преда́вый Єго́, я́ко осуди́ша Єго́, раска́явся возврати́ три́десять сре́бреники архієре́ємъ и ста́рцемъ,
3
Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам,
4
глаго́ля: согрѣши́хъ преда́въ кро́вь непови́нную. Они́ же рѣ́ша: что́ єсть на́мъ? Ты́ у́зриши.
4
кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам.
5
И пове́ргъ сре́бреники въ це́ркви, отъи́де: и ше́дъ удави́ся.
5
І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
6
Архієре́є же пріє́мше сре́бреники, рѣ́ша: недосто́йно є́сть вложи́ти и́хъ въ корва́ну, поне́же цѣна́ кро́ве є́сть.
6
Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови.
7
Совѣ́тъ же сотво́рше, купи́ша и́ми село́ скуде́льничо, въ погреба́ніє стра́ннымъ:
7
І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх.
8
тѣ́мже нарече́ся село́ то́ село́ кро́ве, до сего́ дне́:
8
Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня.
9
тогда́ сбы́стся рече́нноє Ієремі́ємъ проро́комъ, глаго́лющимъ: и прія́ша три́десять сре́бреникъ, цѣ́ну Цѣне́ннаго, Єго́же цѣни́ша от сыно́въ Ізра́илевъ,
9
Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля,
10
и да́ша я́ на село́ скуде́льничо, я́коже сказа́ мнѣ́ Госпо́дь.
10
і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.
11
Іису́съ же ста́ предъ иге́мономъ. И вопроси́ Єго́ иге́монъ, глаго́ля: Ты́ ли єси́ Ца́рь Іуде́йскій? Іису́съ же рече́ єму́: ты́ глаго́леши.
11
Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш.
12
И єгда́ На́нь глаго́лаху архієре́є и ста́рцы, ничесо́же отвѣщава́ше.
12
І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав.
13
Тогда́ глаго́ла Єму́ Піла́тъ: не слы́шиши ли, коли́ка на Тя́ свидѣ́телствуютъ?
13
Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?
14
И не отвѣща́ єму́ ни къ єди́ному глаго́лу, я́ко диви́тися иге́мону зѣло́.
14
І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався.
15
На [вся́къ] же пра́здникъ обы́чай бѣ́ иге́мону отпуща́ти єди́наго наро́ду свя́зня, єго́же хотя́ху:
15
На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.
16
имя́ху же тогда́ свя́зана наро́чита, глаго́лемаго Вара́вву:
16
Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою.
17
собра́вшымся же и́мъ, рече́ и́мъ Піла́тъ: кого́ хо́щете [от обою́] отпущу́ ва́мъ: Вара́вву ли, или́ Іису́са глаго́лемаго Христа́?
17
Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом?
18
Вѣ́дяше бо, я́ко за́висти ра́ди преда́ша Єго́.
18
Бо знав, що видали Його через заздрощі.
19
Сѣдя́щу же єму́ на суди́щи, посла́ къ нему́ жена́ єго́, глаго́лющи: ничто́же тебѣ́ и Пра́веднику Тому́: мно́го бо пострада́хъ дне́сь во снѣ́ Єго́ ра́ди.
19
Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього.
20
Архієре́є же и ста́рцы наусти́ша наро́ды, да испро́сятъ Вара́вву, Іису́са же погубя́тъ.
20
Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити.
21
Отвѣща́въ же иге́монъ рече́ и́мъ: кого́ хо́щете от обою́ отпущу́ ва́мъ? Они́ же рѣ́ша: Вара́вву.
21
Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22
Глаго́ла и́мъ Піла́тъ: что́ у́бо сотворю́ Іису́су глаго́лемому Христу́? Глаго́лаша єму́ вси́: да ра́спятъ бу́детъ.
22
Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий.
23
Иге́монъ же рече́: ко́є у́бо зло́ сотвори́? Они́ же и́злиха вопія́ху, глаго́люще: да про́пятъ бу́детъ.
23
Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий.
24
Ви́дѣвъ же Піла́тъ, я́ко ничто́же успѣва́єтъ, но па́че молва́ быва́єтъ, пріє́мь во́ду, умы́ ру́цѣ предъ наро́домъ, глаго́ля: непови́ненъ є́смь от кро́ве Пра́веднаго Сего́: вы́ у́зрите.
24
Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
25
И отвѣща́вше вси́ лю́діє рѣ́ша: кро́вь Єго́ на на́съ и на ча́дѣхъ на́шихъ.
25
Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
26
Тогда́ отпусти́ и́мъ Вара́вву: Іису́са же би́въ предаде́ [и́мъ], да Єго́ про́пнутъ.
26
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
27
Тогда́ во́ини иге́моновы, пріє́мше Іису́са на суди́ще, собра́ша На́нь все́ мно́жество во́инъ:
27
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів
28
и совле́кше Єго́, одѣ́яша Єго́ хлами́дою червле́ною:
28
і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю;
29
и спле́тше вѣне́цъ от те́рнія, возложи́ша на главу́ Єго́, и тро́сть въ десни́цу Єго́: и покло́ншеся на колѣ́ну предъ Ни́мъ руга́хуся Єму́, глаго́люще: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йскій.
29
і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський!
30
И плю́нувше На́нь, прія́ша тро́сть и бія́ху по главѣ́ Єго́.
30
І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
31
И єгда́ поруга́шася Єму́, совлеко́ша съ Него́ багряни́цу и облеко́ша Єго́ въ ри́зы Єго́: и ведо́ша Єго́ на пропя́тіє.
31
А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття.
32
Исходя́ще же обрѣто́ша человѣ́ка Кирине́йска, и́менемъ Сі́мона: и сему́ задѣ́ша понести́ кре́стъ Єго́.
32
Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
33
И прише́дше на мѣ́сто нарица́ємоє Голго́ѳа, є́же є́сть глаго́лемо Кра́нієво мѣ́сто,
33
І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце,
34
да́ша Єму́ пи́ти о́цетъ съ же́лчію смѣ́шенъ: и вку́шь, не хотя́ше пи́ти.
34
дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити.
35
Распе́ншіи же Єго́ раздѣли́ша ри́зы Єго́, ве́ргше жре́бія:
35
Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб;
36
и сѣдя́ще стрежа́ху Єго́ ту́:
36
І, сидячи, стерегли Його там.
37
и возложи́ша верху́ главы́ Єго́ вину́ Єго́ напи́сану: Се́й є́сть Іису́съ, Ца́рь Іуде́йскій.
37
І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський.
38
Тогда́ распя́ша съ Ни́мъ два́ разбо́йника: єди́наго о десну́ю, и єди́наго о шу́юю.
38
Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
39
Мимоходя́щіи же ху́ляху Єго́, покива́юще глава́ми свои́ми
39
Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми
40
и глаго́люще: Разоря́яй це́рковь и треми́ де́нми Созида́яй, спаси́ся Са́мъ: а́ще Сы́нъ єси́ Бо́жій, сни́ди со креста́.
40
і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
41
Та́кожде же и архієре́є руга́ющеся съ кни́жники и ста́рцы [и фарісе́и], глаго́лаху:
41
Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили:
42
ины́я спасе́, Себе́ ли не мо́жетъ спасти́? А́ще Ца́рь Ізра́илевъ є́сть, да сни́детъ ны́нѣ со креста́, и вѣ́руємъ въ Него́:
42
інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього;
43
упова́ на Бо́га: да изба́витъ ны́нѣ Єго́, а́ще хо́щетъ Єму́. Рече́ бо, я́ко Бо́жій є́смь Сы́нъ.
43
уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий.
44
То́жде же и разбо́йника распя́тая съ Ни́мъ поноша́ста Єму́.
44
Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його.
45
От шеста́го же часа́ тма́ бы́сть по все́й земли́ до часа́ девя́таго:
45
З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.
46
о девя́тѣмъ же часѣ́ возопи́ Іису́съ гла́сомъ ве́ліимъ, глаго́ля: Илі́, Илі́, ліма́ савахѳані́? Є́же є́сть, Бо́же Мо́й, Бо́же Мо́й, вску́ю Мя́ єси́ оста́вилъ?
46
А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
47
Нѣ́цыи же от ту́ стоя́щихъ слы́шавше глаго́лаху, я́ко Илію́ глаша́єтъ Се́й.
47
Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.
48
И а́біє те́къ єди́нъ от ни́хъ, и пріє́мь гу́бу, испо́лнивъ же о́цта, и вонзе́ на тро́сть, напая́ше Єго́.
48
І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити.
49
Про́чіи же глаго́лаху: оста́ви, да ви́димъ, а́ще пріи́детъ Иліа́ спасти́ Єго́.
49
А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.
50
Іису́съ же, па́ки возопи́въ гла́сомъ ве́ліимъ, испусти́ ду́хъ.
50
Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух.
51
И се́, завѣ́са церко́вная раздра́ся на дво́є съ вы́шняго кра́я до ни́жняго: и земля́ потрясе́ся: и ка́меніє распаде́ся:
51
І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу;
52
и гро́би отверзо́шася: и мно́га тѣлеса́ усо́пшихъ святы́хъ воста́ша:
52
і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли
53
и изше́дше изъ гро́бъ, по воскресе́ніи Єго́, внидо́ша во святы́й гра́дъ и яви́шася мно́зѣмъ.
53
і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом.
54
Со́тникъ же и и́же съ ни́мъ стрегу́щіи Іису́са, ви́дѣвше тру́съ и бы́вшая, убоя́шася зѣло́, глаго́люще: вои́стинну Бо́жій Сы́нъ бѣ́ Се́й.
54
Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
55
Бя́ху же ту́ и жены́ мно́ги издале́ча зря́щя, я́же идо́ша по Іису́сѣ от Галіле́и, служа́щя Єму́:
55
Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому;
56
въ ни́хже бѣ́ Марі́а Магдали́на, и Марі́а Іа́кова и Іосі́и ма́ти, и ма́ти сы́ну Зеведе́ову.
56
між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
57
По́здѣ же бы́вшу, пріи́де человѣ́къ бога́тъ от Арімаѳе́а, и́менемъ Іо́сифъ, и́же и са́мъ учи́ся у Іису́са:
57
Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса.
58
се́й присту́пль къ Піла́ту, проси́ тѣлесе́ Іису́сова. Тогда́ Піла́тъ повелѣ́ да́ти тѣ́ло.
58
Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло.
59
И пріє́мь тѣ́ло Іо́сифъ, обви́тъ є́ плащани́цею чи́стою
59
І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею
60
и положи́ є́ въ но́вѣмъ своє́мъ гро́бѣ, єго́же изсѣче́ въ ка́мени: и возвали́въ ка́мень ве́лій надъ две́ри гро́ба, отъи́де.
60
і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
61
Бѣ́ же ту́ Марі́а Магдали́на и друга́я Марі́а, сѣдя́щѣ пря́мо гро́ба.
61
Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу.
62
Во у́трій же де́нь, и́же є́сть по пятцѣ́, собра́шася архієре́є и фарісе́є къ Піла́ту,
62
Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата
63
глаго́люще: го́споди, помяну́хомъ, я́ко льсте́цъ о́нъ рече́, єще́ сы́й жи́въ: по тріє́хъ дне́хъ воста́ну:
63
і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну.
64
повели́ у́бо утверди́ти гро́бъ до тре́тіяго дне́, да не ка́ко прише́дше ученицы́ Єго́ но́щію укра́дутъ Єго́ и реку́тъ лю́демъ: воста́ от ме́ртвыхъ: и бу́детъ послѣ́дняя ле́сть го́рша пе́рвыя.
64
То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого.
65
Рече́ же и́мъ Піла́тъ: и́мате кустоді́ю: иди́те, утверди́те, я́коже вѣ́сте.
65
Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
66
Они́ же ше́дше утверди́ша гро́бъ, зна́менавше ка́мень съ кустоді́єю.
66
Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.