Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 17
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Українською (п. Філарета)
1
Лу́чше укру́хъ хлѣ́ба со сла́стію въ ми́рѣ, не́жели до́мъ испо́лненъ мно́гихъ благи́хъ и непра́ведныхъ же́ртвъ со бра́нію.
1
Краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом.
2
Ра́бъ смы́сленъ облада́єтъ влады́ки безу́мными, въ бра́тіихъ же раздѣли́тъ [имѣ́ніє] на ча́сти.
2
Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину.
3
Я́коже искуша́єтся въ пещи́ сребро́ и зла́то, та́ко избра́нная сердца́ у Го́спода.
3
Плавильня — для срібла, і горно — для золота, а серця випробовує Господь.
4
Злы́й послу́шаєтъ язы́ка законопресту́пныхъ, пра́ведный же не внима́єтъ устна́мъ лжи́вымъ.
4
Злодій дослухається до вуст беззаконних, неправдомовець слухається язика пагубного.
5
Руга́йся убо́гому раздража́єтъ сотво́ршаго єго́, ра́дуяйся же о погиба́ющемъ не обезвини́тся: ми́луяй же поми́лованъ бу́детъ.
5
Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде].
6
Вѣне́цъ ста́рыхъ ча́да ча́дъ: похвала́ же ча́домъ отцы́ и́хъ. Вѣ́рному ве́сь мі́ръ бога́тство, невѣ́рному же ниже́ пѣ́нязь.
6
Вінець старих — сини синів, і слава дітей — батьки їхні. [У вірного цілий світ багатства, а в невірного — ні гроша.]
Непристойна для нерозумного поважна мова, тим більше знатному — вуста неправдиві.
8
Мзда́ благода́тей наказа́ніє употребля́ющымъ: и а́може а́ще обрати́тся, успѣ́єтъ.
8
Подарунок — дорогоцінний камінь в очах того, хто володіє ним: куди не звернеться він, матиме успіх.
9
И́же таи́тъ оби́ды, и́щетъ любве́: а и́же ненави́дитъ скрыва́ти, разлуча́єтъ дру́ги и дома́шнія.
9
Хто прикриває провину, той шукає любови; а хто знову нагадує про неї, той віддаляє друга.
10
Сокруша́єтъ преще́ніє се́рдце му́драго: безу́мный же біє́мь не чу́вствуєтъ [ра́нъ].
10
На розумного сильніше діє догана, ніж на дурня сто ударів.
11
Прекосло́вія воздви́жетъ вся́къ злы́й: Госпо́дь же а́нгела неми́лостива по́слетъ на́нь.
11
Підбурювач шукає тільки зла; тому жорстокий ангел буде посланий проти нього.
12
Впаде́тъ попече́ніє му́жу смы́сленну: безу́мніи же размышля́ютъ зла́я.
12
Краще зустріти людині ведмедицю, позбавлену дітей, ніж дурня з його глупотою.
13
И́же воздає́тъ зла́я за блага́я, не подви́гнутся зла́я изъ до́му єго́.
13
Хто за добро відплачує злом, від дому того не відійде зло.
14
Вла́сть дає́тъ словесе́мъ нача́ло пра́вды: предводи́телствуєтъ же ску́дости пря́ и бра́нь.
14
Початок сварки — як прорив води; залиш сварку раніше, ніж розгориться вона.
15
И́же су́дитъ пра́веднаго непра́веднымъ, непра́веднаго же пра́веднымъ, нечи́стъ и ме́рзокъ у Го́спода.
15
Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного — обоє мерзота перед Господом.
16
Вску́ю бя́ше имѣ́ніє безу́мному? стяжа́ти бо прему́дрости безсе́рдый не мо́жетъ. И́же высо́къ твори́тъ сво́й до́мъ, и́щетъ сокруше́нія: остроптѣва́яй же учи́тися впаде́тъ во зла́я.
16
До чого скарб у руках нерозумного? Для придбання мудрости у нього немає розуму. [Хто високим робить свій дім, той шукає, як розбитися; а хто ухиляється від навчання, впаде в біди.]
17
На вся́ко вре́мя дру́гъ да бу́детъ тебѣ́, бра́тія же въ ну́ждахъ поле́зни да бу́дутъ: сего́ бо ра́ди ражда́ются.
17
Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя.
18
Му́жъ безу́менъ пле́щетъ и ра́дуєтся себѣ́, я́коже поруча́яйся испору́читъ дру́га своєго́, на свои́хъ же устна́хъ о́гнь сокро́вищствуєтъ.
18
Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого.
19
Грѣхолю́бецъ ра́дуєтся сва́ромъ, а жестокосе́рдый не усря́щетъ благи́хъ.
19
Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння.
20
Му́жъ удобопрело́жный язы́комъ впаде́тъ во зла́я: се́рдце же безу́мнаго болѣ́знь стяжа́вшему є́.
20
Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.
21
Не весели́тся оте́цъ о сы́нѣ ненака́заннѣмъ: сы́нъ же му́дръ весели́тъ ма́терь свою́.
21
Породив хто дурня, — собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє.
22
Се́рдце веселя́щеся благоимѣ́тися твори́тъ: му́жу же печа́льну засы́шутъ ко́сти.
22
Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки.
23
Пріє́млющему да́ры непра́ведно въ нѣ́дра не предуспѣва́ютъ путіє́: нечести́вый же укланя́єтъ пути́ пра́вды.
23
Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя.
24
Лице́ разу́мно му́жа прему́дра, о́чи же безу́мнаго на концѣ́хъ земли́.
24
Мудрість — перед лицем розумного, а очі дурня — на краю землі.
25
Гнѣ́въ отцу́ сы́нъ безу́менъ, и болѣ́знь ро́ждшей єго́.
25
Нерозумний син — досада батькові своєму і засмучення для матері своєї.