Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Я́коже роса́ въ жа́тву и я́коже до́ждь въ лѣ́тѣ {Євр.: я́коже снѣ́гъ въ лѣ́тѣ и до́ждь въ жа́тву.}, та́ко нѣ́сть безу́мному че́сти.
1
Як сніг улітку і дощ під час жнив, так честь непристойна нерозумному.
2
Я́коже пти́цы отлета́ютъ и вра́бієве, та́ко кля́тва су́єтная не на́йдетъ ни на кого́же.
2
Як горобець спурхне, як ластівка полетить, так незаслужене прокляття не збудеться.
3
Я́коже би́чь коню́ и осте́нъ ослу́, та́ко же́злъ язы́ку законопресту́пну.
3
Бич для коня, вузда для осла, а палка для дурних.
4
Не отвѣща́й безу́мному по безу́мію єго́, да не подо́бенъ єму́ бу́деши:
4
Не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб і тобі не зробитися подібним до нього;
5
но отвѣща́й безу́мному по безу́мію єго́, да не яви́тся му́дръ у себе́.
5
не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб він не став мудрецем в очах своїх.
6
От путі́й свои́хъ поноше́ніє твори́тъ, и́же посла́ вѣ́стникомъ безу́мнымъ сло́во.
6
Підрізує собі ноги, терпить неприємність той, хто дає словесне доручення дурневі.
7
Отими́ ше́ствіє от гле́знъ и законопреступле́ніє от у́стъ безу́мныхъ.
7
Нерівно піднімаються ноги у кульгавого, — і притча у вустах дурнів.
8
И́же привязу́єтъ ка́мень въ пра́щи, подо́бенъ є́сть даю́щему безу́мному сла́ву.
8
Що той, хто вкладає коштовний камінь у пращу, те саме той, що віддає нерозумному шану.
9
Те́рнія прозяба́ютъ въ руцѣ́ пія́ницы, и порабоще́ніє въ руцѣ́ безу́мныхъ.
9
Що колючий терен у руці п’яного, те притча в устах дурнів.
10
Мно́гими волну́єтся вся́ка пло́ть безу́мныхъ, сокруша́єтся бо изступле́ніє и́хъ.
10
Сильний робить усе довільно: і нерозумного нагороджує, і всякого перехожого нагороджує.
11
Я́коже пе́съ, єгда́ возврати́тся на своя́ блево́тины, и ме́рзокъ быва́єтъ, та́ко безу́мный своє́ю зло́бою возвра́щься на сво́й грѣ́хъ. Є́сть сты́дъ наводя́й грѣ́хъ, и є́сть сты́дъ сла́ва и благода́ть.
11
Як пес повертається на блювотину свою, так нерозумний повторює дурість свою.
12
Ви́дѣхъ му́жа непщева́вша себе́ му́дра бы́ти, упова́ніє же и́мать безу́мный па́че єго́.
12
Чи бачив ти чоловіка, мудрого в очах своїх? На нерозумного більше надії, ніж на нього.
13
Глаго́летъ лѣни́вый по́сланъ на пу́ть: ле́въ на путе́хъ, на сто́гнахъ же разбо́йницы.
13
Лінивець говорить: «лев на дорозі! лев на площах!»
14
Я́коже две́рь обраща́єтся на пятѣ́, та́ко лѣни́вый на ло́жи своє́мъ.
14
Двері качаються на гаках своїх, а лінивець на постелі своїй.
15
Скры́въ лѣни́вый ру́ку въ нѣ́дро своє́ не возмо́жетъ принести́ ко усто́мъ.
15
Лінивець опускає руку свою в чашу, і йому важко донести її до рота свого.
16
Мудрѣ́йшій себѣ́ лѣни́вый явля́єтся, па́че во изоби́ліи износя́щаго вѣ́сть.
16
Лінивець в очах своїх мудріший за сімох, які відповідають обдумано.
17
Я́коже держа́й за о́шибъ пса́, та́ко предсѣда́телствуяй чужде́му суду́.
17
Хапає пса за вуха, хто, проходячи мимо, втручається в чужу сварку.
18
Я́коже врачу́єміи ме́щутъ словеса́ на человѣ́ки, срѣта́яй же сло́вомъ пе́рвый за́пнется:
18
Як той, хто прикидається несповна розуму, кидає вогонь, стріли і смерть,
19
та́ко вси́ кова́рствующіи надъ свои́ми дру́ги: єгда́ же уви́дѣни бу́дутъ, глаго́лютъ, я́ко игра́я содѣ́яхъ.
19
так — чоловік, який підступно шкодить другові своєму і потім говорить: «я тільки пожартував».
20
Во мно́зѣхъ дре́вѣхъ расте́тъ о́гнь: а идѣ́же нѣ́сть разгнѣвля́юща, умолка́єтъ сва́ръ.
20
Де немає більше дров, вогонь погасає, і де немає навушника, розбрат вщухає.
21
Огни́ще у́глію, и дрова́ огне́ви: му́жъ же клеветли́въ въ мяте́жъ сва́ра.
21
Вугілля — для жару і дрова — для вогню, а людина сварлива — для розпалення сварки.
22
Словеса́ ласка́телей мя́гка: сія́ же ударя́ютъ въ сокро́вища утро́бъ.
22
Слова навушника — як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби.
23
Сребро́ дає́мо съ ле́стію, я́коже скуде́ль вмѣня́ємо: устнѣ́ гла́дки се́рдце покрыва́ютъ приско́рбно.
23
Що нечистим сріблом обкладена глиняна посудина, те полум’яні вуста і серце злісне.
24
Устна́ма вся́ обѣщава́єтъ пла́чай вра́гъ, въ се́рдцы же содѣва́єтъ ле́сть.
24
Вустами своїми прикидається ворог, а у серці своєму замишляє підступи.
25
А́ще тя́ мо́литъ вра́гъ ве́ліимъ гла́сомъ, не вѣ́руй єму́, се́дмь бо є́сть лука́вствій въ души́ єго́.
25
Якщо він говорить і ніжним голосом, не вір йому, тому що сім мерзот у серці його.
26
Тая́й вражду́ составля́єтъ ле́сть: открыва́єтъ же своя́ грѣхи́ благоразу́мный на со́нмищихъ.
26
Якщо ненависть прикривається наодинці, то відкриється злоба його в народному зібранні.
27
Изрыва́яй я́му и́скреннему впаде́тся въ ню́: валя́яй же ка́мень на себе́ вали́тъ.
27
Хто риє яму, той упаде в неї, і хто покотить нагору камінь, до того він повернеться.
28
Язы́къ лжи́въ ненави́дитъ и́стины, уста́ же непокрове́нна творя́тъ нестроє́ніє.
28
Неправдивий язик ненавидить уражених ним, і улесливі вуста готують падіння.