Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
Аллилу́іа.
[Алилуя.]
1
Блаже́ни непоро́чніи въ пу́ть {въ пути́}, ходя́щіи въ зако́нѣ Госпо́дни.
1
Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.
2
Блаже́ни испыта́ющіи свидѣ́нія Єго́, всѣ́мъ се́рдцемъ взы́щутъ Єго́.
2
Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.
3
Не дѣ́лающіи бо беззако́нія въ путе́хъ Єго́ ходи́ша.
3
Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
4
Ты́ заповѣ́далъ єси́ за́повѣди Твоя́ сохрани́ти зѣло́:
4
Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.
5
дабы́ испра́вилися путіє́ мои́, сохрани́ти оправда́нія Твоя́.
5
О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!
6
Тогда́ не постыжу́ся, внегда́ призрѣ́ти ми́ на вся́ за́повѣди Твоя́.
6
Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої.
7
Исповѣ́мся Тебѣ́ въ пра́вости се́рдца, внегда́ научи́тимися судьба́мъ пра́вды Твоєя́.
7
Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.
8
Оправда́нія Твоя́ сохраню́: не оста́ви мене́ до зѣла́.
8
Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.
9
Въ чесо́мъ испра́витъ юнѣ́йшій пу́ть сво́й? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́.
9
Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.
10
Всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ взыска́хъ Тебе́: не отри́ни мене́ от за́повѣдій Твои́хъ.
10
Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.
11
Въ се́рдцы моє́мъ скры́хъ словеса́ Твоя́, я́ко да не согрѣшу́ Тебѣ́.
11
Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.
12
Благослове́нъ єси́, Го́споди: научи́ мя оправда́ніємъ Твои́мъ.
12
Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.
13
Устна́ма мои́ма возвѣсти́хъ вся́ судьбы́ у́стъ Твои́хъ.
13
Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.
14
На пути́ свидѣ́ній Твои́хъ наслади́хся, я́ко о вся́комъ бога́тствѣ.
14
Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.
15
Въ за́повѣдехъ Твои́хъ поглумлю́ся, и уразумѣ́ю пути́ Твоя́.
15
Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.
16
Во оправда́ніихъ Твои́хъ поучу́ся: не забу́ду слове́съ Твои́хъ.
16
Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.
17
Возда́ждь рабу́ Твоєму́: живи́ мя, и сохраню́ словеса́ Твоя́.
17
Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.
18
Откры́й о́чи мои́, и уразумѣ́ю чудеса́ от зако́на Твоєго́.
18
Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.
19
Пришле́цъ а́зъ є́смь на земли́: не скры́й от мене́ за́повѣди Твоя́.
19
Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.
20
Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьбы́ Твоя́ на вся́коє вре́мя.
20
Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.
21
Запрети́лъ єси́ го́рдымъ: про́кляти уклоня́ющіися от за́повѣдій Твои́хъ.
21
Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.
22
Отъими́ от мене́ поно́съ {поноше́ніє} и уничиже́ніє, я́ко свидѣ́ній Твои́хъ взыска́хъ.
22
Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.
23
И́бо сѣдо́ша кня́зи и на мя́ клевета́ху, ра́бъ же Тво́й глумля́шеся во оправда́ніихъ Твои́хъ:
23
Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.
24
и́бо свидѣ́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ є́сть, и совѣ́ти мои́ оправда́нія Твоя́.
24
Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої.
25
Прильпе́ земли́ душа́ моя́: живи́ мя по словеси́ Твоєму́.
25
В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.
26
Пути́ моя́ возвѣсти́хъ, и услы́шалъ мя́ єси́: научи́ мя оправда́ніємъ Твои́мъ.
26
Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.
27
Пу́ть оправда́ній Твои́хъ вразуми́ ми, и поглумлю́ся въ чудесѣ́хъ Твои́хъ.
27
Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.
28
Воздрема́ душа́ моя́ от уны́нія: утверди́ мя въ словесѣ́хъ Твои́хъ.
28
Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.
29
Пу́ть непра́вды отста́ви от мене́ и зако́номъ Твои́мъ поми́луй мя́.
29
Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.
30
Пу́ть и́стины изво́лихъ и судьбы́ Твоя́ не забы́хъ.
30
Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.
31
Прилѣпи́хся свидѣ́ніємъ Твои́мъ, Го́споди, не посрами́ мене́.
31
Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.
32
Пу́ть за́повѣдій Твои́хъ теко́хъ, єгда́ разшири́лъ єси́ се́рдце моє́.
32
Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.
33
Законоположи́ мнѣ́, Го́споди, пу́ть оправда́ній Твои́хъ, и взыщу́ и́ вы́ну:
33
Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.
34
вразуми́ мя, и испыта́ю зако́нъ Тво́й и сохраню́ и́ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ.
34
Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.
35
Наста́ви мя́ на стезю́ за́повѣдій Твои́хъ, я́ко ту́ю восхотѣ́хъ.
35
Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.
36
Приклони́ се́рдце моє́ во свидѣ́нія Твоя́, а не въ лихои́мство.
36
Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.
37
Отврати́ о́чи мои́ є́же не ви́дѣти суєты́: въ пути́ Твоє́мъ живи́ мя.
37
Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.
38
Поста́ви рабу́ Твоєму́ сло́во Твоє́ въ стра́хъ Тво́й.
38
Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.
39
Отъими́ поноше́ніє моє́, є́же непщева́хъ: я́ко судьбы́ Твоя́ бла́ги.
39
Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.
40
Се́, возжела́хъ за́повѣди Твоя́: въ пра́вдѣ Твоє́й живи́ мя.
40
Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.
41
И да пріи́детъ на мя́ ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́ніє Твоє́ по словеси́ Твоєму́:
41
І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.
42
и отвѣща́ю поноша́ющымъ ми́ сло́во, я́ко упова́хъ на словеса́ Твоя́.
42
І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.
43
И не отъими́ от у́стъ мои́хъ словесе́ и́стинна до зѣла́, я́ко на судьбы́ Твоя́ упова́хъ:
43
Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.
44
и сохраню́ зако́нъ Тво́й вы́ну, въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
44
Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.
45
И хожда́хъ въ широтѣ́, я́ко за́повѣди Твоя́ взыска́хъ:
45
Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.
46
и глаго́лахъ о свидѣ́ніихъ Твои́хъ предъ цари́ и не стыдя́хся:
46
Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.
47
и поуча́хся въ за́повѣдехъ Твои́хъ, я́же возлюби́хъ зѣло́:
47
Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.
48
и воздвиго́хъ ру́цѣ мои́ къ за́повѣдемъ Твои́мъ, я́же возлюби́хъ, и глумля́хся во оправда́ніихъ Твои́хъ.
48
Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.
49
Помяни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоєму́, и́хже упова́ніє да́лъ ми́ єси́.
49
Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.
50
То́ мя утѣ́ши во смире́ніи моє́мъ, я́ко сло́во Твоє́ живи́ мя.
50
Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.
51
Го́рдіи законопреступова́ху до зѣла́: от зако́на же Твоєго́ не уклони́хся.
51
Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.
52
Помяну́хъ судьбы́ Твоя́ от вѣ́ка, Го́споди, и утѣ́шихся.
52
Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.
53
Печа́ль прія́тъ мя́ от грѣ́шникъ, оставля́ющихъ зако́нъ Тво́й.
53
Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.
54
Пѣ́та бя́ху мнѣ́ оправда́нія Твоя́ на мѣ́стѣ прише́лствія моєго́.
54
Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.
55
Помяну́хъ въ нощи́ и́мя Твоє́, Го́споди, и сохрани́хъ зако́нъ Тво́й.
55
Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.
56
Се́й бы́сть мнѣ́, я́ко оправда́ній Твои́хъ взыска́хъ.
56
Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.
57
Ча́сть моя́ єси́, Го́споди: рѣ́хъ сохрани́ти зако́нъ Тво́й.
57
Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.
58
Помоли́хся лицу́ Твоєму́ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ: поми́луй мя́ по словеси́ Твоєму́.
58
Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.
59
Помы́слихъ пути́ Твоя́ и возврати́хъ но́зѣ мои́ во свидѣ́нія Твоя́.
59
Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.
60
Угото́вихся и не смути́хся сохрани́ти за́повѣди Твоя́.
60
Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.
61
У́жя грѣ́шникъ обяза́шася мнѣ́, и зако́на Твоєго́ не забы́хъ.
61
Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.
62
Полу́нощи воста́хъ исповѣ́датися Тебѣ́ о судьба́хъ пра́вды Твоєя́.
62
Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.
63
Прича́стникъ а́зъ є́смь всѣ́мъ боя́щымся Тебе́ и храня́щымъ за́повѣди Твоя́.
63
Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.
64
Ми́лости Твоєя́, Го́споди, испо́лнь земля́: оправда́ніємъ Твои́мъ научи́ мя.
64
Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.
65
Бла́гость сотвори́лъ єси́ съ рабо́мъ Твои́мъ, Го́споди, по словеси́ Твоєму́:
65
Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.
66
бла́гости и наказа́нію и ра́зуму научи́ мя, я́ко за́повѣдемъ Твои́мъ вѣ́ровахъ.
66
Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.
67
Пре́жде да́же не смири́тимися, а́зъ прегрѣши́хъ: сего́ ра́ди сло́во Твоє́ сохрани́хъ.
67
Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.
68
Бла́гъ єси́ Ты́, Го́споди: и бла́гостію Твоє́ю научи́ мя оправда́ніємъ Твои́мъ.
68
Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.
69
Умно́жися на мя́ непра́вда го́рдыхъ: а́зъ же всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ испыта́ю за́повѣди Твоя́.
69
Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.
70
Усыри́ся я́ко млеко́ се́рдце и́хъ: а́зъ же зако́ну Твоєму́ поучи́хся.
70
Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.
71
Благо мнѣ́, я́ко смири́лъ мя́ єси́, я́ко да научу́ся оправда́ніємъ Твои́мъ.
71
Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.
72
Бла́гъ мнѣ́ зако́нъ у́стъ Твои́хъ па́че ты́сящъ зла́та и сребра́.
72
Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.
73
Ру́це Твои́ сотвори́стѣ мя́ и созда́стѣ мя́: вразуми́ мя, и научу́ся за́повѣдемъ Твои́мъ.
Слава…
74
Боя́щіися Тебе́ у́зрятъ мя́ и возвеселя́тся, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
73
Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.
75
Разумѣ́хъ, Го́споди, я́ко пра́вда судьбы́ Твоя́, и вои́стинну смири́лъ мя́ єси́.
74
Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
76
Бу́ди же ми́лость Твоя́, да утѣ́шитъ мя́, по словеси́ Твоєму́ рабу́ Твоєму́:
75
Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.
77
да пріи́дутъ мнѣ́ щедро́ты Твоя́, и жи́въ бу́ду, я́ко зако́нъ Тво́й поуче́ніє моє́ є́сть.
76
Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.
78
Да постыдя́тся го́рдіи, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на мя́: а́зъ же поглумлю́ся {размышля́ти бу́ду} въ за́повѣдехъ Твои́хъ.
77
Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.
79
Да обратя́тъ мя́ боя́щіися Тебе́ и вѣ́дящіи свидѣ́нія Твоя́.
78
Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.
80
Бу́ди се́рдце моє́ непоро́чно во оправда́ніихъ Твои́хъ, я́ко да не постыжу́ся.
79
Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.
81
Изчеза́єтъ во спасе́ніє Твоє́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́хъ:
80
Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.
82
изчезо́ша о́чи мои́ въ сло́во Твоє́, глаго́люще: когда́ утѣ́шиши мя́?
81
Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.
83
Зане́ бы́хъ я́ко мѣ́хъ на сла́нѣ: оправда́ній Твои́хъ не забы́хъ.
82
Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?»
84
Коли́ко є́сть дні́й раба́ Твоєго́? Когда́ сотвори́ши ми́ от гоня́щихъ мя́ су́дъ?
83
Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.
85
Повѣ́даша мнѣ́ законопресту́пницы глумле́нія, но не я́ко зако́нъ Тво́й, Го́споди.
84
Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?
86
Вся́ за́повѣди Твоя́ и́стина: непра́ведно погна́ша мя́, помози́ ми.
85
Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.
87
Вма́лѣ не сконча́ша мене́ на земли́: а́зъ же не оста́вихъ за́повѣдій Твои́хъ.
86
Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.
88
По ми́лости Твоє́й живи́ мя, и сохраню́ свидѣ́нія у́стъ Твои́хъ.
87
Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.
89
Во вѣ́къ, Го́споди, сло́во Твоє́ пребыва́єтъ на небеси́.
88
Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.
90
Въ ро́дъ и ро́дъ и́стина Твоя́: основа́лъ єси́ зе́млю, и пребыва́єтъ.
89
Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.
91
Учине́ніємъ Твои́мъ пребыва́єтъ де́нь: я́ко вся́ческая рабо́тна Тебѣ́.
90
З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.
92
Я́ко а́ще бы не зако́нъ Тво́й поуче́ніє моє́ бы́лъ, тогда́ у́бо поги́блъ бы́хъ во смире́ніи моє́мъ:
91
З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.
93
во вѣ́къ не забу́ду оправда́ній Твои́хъ, я́ко въ ни́хъ оживи́лъ мя́ єси́.
92
Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.
94
Тво́й є́смь а́зъ, спаси́ мя: я́ко оправда́ній Твои́хъ взыска́хъ.
93
Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.
95
Мене́ жда́ша грѣ́шницы погуби́ти мя́: свидѣ́нія Твоя́ разумѣ́хъ.
94
Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.
96
Вся́кія кончи́ны ви́дѣхъ коне́цъ: широка́ за́повѣдь Твоя́ зѣло́.
95
Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.
97
Ко́ль возлюби́хъ зако́нъ Тво́й, Го́споди: ве́сь де́нь поуче́ніє моє́ є́сть.
96
Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.
98
Па́че вра́гъ мои́хъ умудри́лъ мя́ єси́ за́повѣдію Твоє́ю, я́ко въ вѣ́къ моя́ є́сть.
97
О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.
99
Па́че всѣ́хъ уча́щихъ мя́ разумѣ́хъ, я́ко свидѣ́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ є́сть.
98
Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.
100
Па́че ста́рецъ разумѣ́хъ, я́ко за́повѣди Твоя́ взыска́хъ.
99
Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.
101
От вся́каго пути́ лука́ва возбрани́хъ нога́мъ мои́мъ, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́:
100
Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.
102
от суде́бъ Твои́хъ не уклони́хся, я́ко Ты́ законоположи́лъ ми́ єси́.
101
Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.
103
Ко́ль сладка́ горта́ни моєму́ словеса́ Твоя́: па́че ме́да усто́мъ мои́мъ.
102
Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.
104
От за́повѣдій Твои́хъ разумѣ́хъ: сего́ ра́ди возненави́дѣхъ вся́къ пу́ть непра́вды.
103
Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.
105
Свѣти́лникъ нога́ма мои́ма зако́нъ Тво́й, и свѣ́тъ стезя́мъ мои́мъ.
104
Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.
106
Кля́хся и поста́вихъ сохрани́ти судьбы́ пра́вды Твоєя́.
105
Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.
107
Смири́хся до зѣла́: Го́споди, живи́ мя по словеси́ Твоєму́.
106
Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.
108
Во́льная у́стъ мои́хъ благоволи́ же, Го́споди, и судьба́мъ Твои́мъ научи́ мя.
107
Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.
109
Душа́ моя́ въ руку́ Твоє́ю {Алекс.: моє́ю} вы́ну, и зако́на Твоєго́ не забы́хъ.
108
Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.
110
Положи́ша грѣ́шницы сѣ́ть мнѣ́: и от за́повѣдій Твои́хъ не заблуди́хъ.
109
В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.
111
Наслѣ́довахъ свидѣ́нія Твоя́ во вѣ́къ, я́ко ра́дованіє се́рдца моєго́ су́ть:
110
Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.
112
приклони́хъ се́рдце моє́ сотвори́ти оправда́нія Твоя́ въ вѣ́къ за воздая́ніє.
111
Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.
113
Законопресту́пныя возненави́дѣхъ, зако́нъ же Тво́й возлюби́хъ.
112
Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.
114
Помо́щникъ мо́й и засту́пникъ мо́й єси́ Ты́: на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
113
Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.
115
Уклони́теся от мене́, лука́внующіи, и испыта́ю за́повѣди Бо́га моєго́.
114
Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.
116
Заступи́ мя по словеси́ Твоєму́, и жи́въ бу́ду: и не посрами́ мене́ от ча́янія моєго́:
115
Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.
117
помози́ ми, и спасу́ся, и поучу́ся во оправда́ніихъ Твои́хъ вы́ну.
116
Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.
118
Уничижи́лъ єси́ вся́ отступа́ющыя от оправда́ній Твои́хъ: я́ко непра́ведно помышле́ніє и́хъ.
117
Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.
119
Преступа́ющыя непщева́хъ вся́ грѣ́шныя земли́: сего́ ра́ди возлюби́хъ свидѣ́нія Твоя́.
118
Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.
120
Пригвозди́ стра́ху Твоєму́ пло́ти моя́: от суде́бъ бо Твои́хъ убоя́хся.
119
Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.
121
Сотвори́хъ су́дъ и пра́вду: не преда́ждь мене́ оби́дящымъ мя́.
120
Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.
122
Воспріими́ раба́ Твоєго́ во благо, да не оклевета́ютъ мене́ го́рдіи.
121
Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.
123
О́чи мои́ изчезо́стѣ во спасе́ніє Твоє́ и въ сло́во пра́вды Твоєя́:
122
Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.
124
сотвори́ съ рабо́мъ Твои́мъ по ми́лости Твоє́й, и оправда́ніємъ Твои́мъ научи́ мя.
123
Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.
125
Ра́бъ Тво́й є́смь а́зъ: вразуми́ мя, и увѣ́мъ свидѣ́нія Твоя́.
124
Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.
126
Вре́мя сотвори́ти Го́сподеви: разори́ша зако́нъ Тво́й.
125
Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.
127
Сего́ ра́ди возлюби́хъ за́повѣди Твоя́ па́че зла́та и топа́зіа.
126
Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.
128
Сего́ ра́ди ко всѣ́мъ за́повѣдемъ Твои́мъ направля́хся, вся́къ пу́ть непра́вды возненави́дѣхъ.
127
Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.
129
Ди́вна свидѣ́нія Твоя́: сего́ ра́ди испыта́ я́ душа́ моя́.
128
Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.
130
Явле́ніє слове́съ Твои́хъ просвѣща́єтъ и вразумля́єтъ младе́нцы.
129
Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.
131
Уста́ моя́ отверзо́хъ и привлеко́хъ ду́хъ, я́ко за́повѣдій Твои́хъ жела́хъ.
130
Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.
132
При́зри на мя́ и поми́луй мя́, по суду́ лю́бящихъ и́мя Твоє́.
131
Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.
133
Стопы́ моя́ напра́ви по словеси́ Твоєму́, и да не облада́єтъ мно́ю вся́коє беззако́ніє:
Слава…
134
изба́ви мя́ от клеветы́ человѣ́ческія, и сохраню́ за́повѣди Твоя́.
132
Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.
135
Лице́ Твоє́ просвѣти́ на раба́ Твоєго́ и научи́ мя оправда́ніємъ Твои́мъ.
133
Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
136
Исхо́дища водна́я изведо́стѣ о́чи мои́, поне́же не сохрани́хъ зако́на Твоєго́.
134
Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
137
Пра́веднъ єси́, Го́споди, и пра́ви суди́ Твои́:
135
Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.
138
заповѣ́далъ єси́ пра́вду свидѣ́нія Твоя́, и и́стину зѣло́.
136
Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.
139
Иста́яла мя́ є́сть ре́вность Твоя́: я́ко забы́ша словеса́ Твоя́ врази́ мои́.
137
Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.
140
Разжже́но сло́во Твоє́ зѣло́, и ра́бъ Тво́й возлюби́ є́.
138
Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.
141
Юнѣ́йшій а́зъ є́смь и уничиже́нъ: оправда́ній Твои́хъ не забы́хъ.
139
Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.
142
Пра́вда Твоя́ пра́вда во вѣ́къ, и зако́нъ Тво́й и́стина.
140
Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.
143
Ско́рби и ну́жди обрѣто́ша мя́: за́повѣди Твоя́ поуче́ніє моє́.
141
Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.
144
Пра́вда свидѣ́нія Твоя́ въ вѣ́къ: вразуми́ мя, и жи́въ бу́ду.
142
Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.
145
Воззва́хъ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, услы́ши мя́, Го́споди: оправда́нія Твоя́ взыщу́.
143
Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.
146
Воззва́хъ Ти́, спаси́ мя, и сохраню́ свидѣ́нія Твоя́.
144
Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.
147
Предвари́хъ въ безго́діи и воззва́хъ: на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
145
Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.
148
Предвари́стѣ о́чи мои́ ко у́тру, поучи́тися словесе́мъ Твои́мъ.
146
Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.
149
Гла́съ мо́й услы́ши, Го́споди, по ми́лости Твоє́й: по судьбѣ́ Твоє́й живи́ мя.
147
Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.
150
Прибли́жишася гоня́щіи мя́ беззако́ніємъ: от зако́на же Твоєго́ удали́шася.
148
Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.
151
Бли́зъ єси́ Ты́, Го́споди, и вси́ путіє́ Твои́ и́стина.
149
Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.
152
Испе́рва позна́хъ от свидѣ́ній Твои́хъ, я́ко въ вѣ́къ основа́лъ я́ єси́.
150
Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.
153
Ви́ждь смире́ніє моє́ и изми́ мя: я́ко зако́на Твоєго́ не забы́хъ.
151
Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.
154
Суди́ су́дъ мо́й и изба́ви мя́: словесе́ ра́ди Твоєго́ живи́ мя.
152
Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.
155
Дале́че от грѣ́шникъ спасе́ніє, я́ко оправда́ній Твои́хъ не взыска́ша.
153
Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.
156
Щедро́ты Твоя́ мно́ги, Го́споди: по судьбѣ́ Твоє́й живи́ мя.
154
Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.
157
Мно́зи изгоня́щіи мя́ и стужа́ющіи ми́: от свидѣ́ній Твои́хъ не уклони́хся.
155
Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.
158
Ви́дѣхъ неразумѣва́ющыя и иста́яхъ: я́ко слове́съ Твои́хъ не сохрани́ша.
156
Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.
159
Ви́ждь, я́ко за́повѣди Твоя́ возлюби́хъ: Го́споди, по ми́лости Твоє́й живи́ мя.
157
Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.
160
Нача́ло слове́съ Твои́хъ и́стина, и во вѣ́къ вся́ судьбы́ пра́вды Твоєя́.
158
Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.
161
Кня́зи погна́ша мя́ ту́не: и от слове́съ Твои́хъ убоя́ся се́рдце моє́.
159
Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.
162
Возра́дуюся а́зъ о словесѣ́хъ Твои́хъ, я́ко обрѣта́яй коры́сть мно́гу.
160
Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.
163
Непра́вду возненави́дѣхъ и омерзи́хъ: зако́нъ же Тво́й возлюби́хъ.
161
Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.
164
Седмери́цею дне́мъ хвали́хъ Тя́ о судьба́хъ пра́вды Твоєя́.
162
Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.
165
Ми́ръ мно́гъ лю́бящымъ зако́нъ Тво́й, и нѣ́сть и́мъ собла́зна.
163
Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.
166
Ча́яхъ спасе́нія Твоєго́, Го́споди, и за́повѣди Твоя́ возлюби́хъ.
164
Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.
167
Сохрани́ душа́ моя́ свидѣ́нія Твоя́ и возлюби́ я́ зѣло́.
165
Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.
168
Сохрани́хъ за́повѣди Твоя́ и свидѣ́нія Твоя́, я́ко вси́ путіє́ мои́ предъ Тобо́ю, Го́споди.
166
Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.
169
Да прибли́жится моле́ніє моє́ предъ Тя́, Го́споди: по словеси́ Твоєму́ вразуми́ мя.
167
Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.
170
Да вни́детъ проше́ніє моє́ предъ Тя́: Го́споди, по словеси́ Твоєму́ изба́ви мя́.
168
Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.
171
Отры́гнутъ устнѣ́ мои́ пѣ́ніє, єгда́ научи́ши мя́ оправда́ніємъ Твои́мъ.
169
Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.
172
Провѣща́єтъ язы́къ мо́й словеса́ Твоя́, я́ко вся́ за́повѣди Твоя́ пра́вда.
170
Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене.
173
Да бу́детъ рука́ Твоя́ є́же спасти́ мя, я́ко за́повѣди Твоя́ изво́лихъ.
171
Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.
174
Возжела́хъ спасе́ніє Твоє́, Го́споди, и зако́нъ Тво́й поуче́ніє моє́ є́сть.
172
Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.
175
Жива́ бу́детъ душа́ моя́ и восхва́литъ Тя́: и судьбы́ Твоя́ помо́гутъ мнѣ́.
173
Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.
176
Заблуди́хъ я́ко овча́ поги́бшеє: взыщи́ раба́ Твоєго́, я́ко за́повѣдій Твои́хъ не забы́хъ.
174
Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя.