0

Столпописа́ніє, Дави́ду, 15.

Пісня Давида.

¹

Сохрани́ мя, Го́споди, я́ко на Тя́ упова́хъ.

¹

Охорони мене, Господи, бо я на Тебе надіюся.

²

Рѣ́хъ Го́сподеви: Госпо́дь мо́й єси́ Ты́, я́ко благи́хъ мои́хъ не тре́буєши.

²

Я сказав Господу: «Ти Господь мій! Блага мої Тобі не потрібні».

³

Святы́мъ, и́же су́ть на земли́ Єго́, удиви́ Госпо́дь вся́ хотѣ́нія Своя́ въ ни́хъ.

³

Святим, що на землі Його, сотворив Господь усі бажання Свої в них.

⁴

Умно́жишася не́мощи и́хъ, по си́хъ ускори́ша: не соберу́ собо́ры и́хъ от крове́й, ни помяну́ же име́нъ и́хъ устна́ма мои́ма.

⁴

Нехай примножуються скорботи в тих, що біжать до ідолів, я ж не принесу їм жертви кривавої і не спом’яну імен їхніх устами моїми.

⁵

Госпо́дь ча́сть достоя́нія моєго́ и ча́ши моєя́: Ты́ єси́ устроя́яй достоя́ніє моє́ мнѣ́.

⁵

Господь — частина спадку мого і чаші моєї. В Тобі, Господи, вся спадщина моя.

⁶

У́жя нападо́ша ми́ въ держа́вныхъ мои́хъ: и́бо достоя́ніє моє́ держа́вно є́сть мнѣ́.

⁶

Межі мої пролягли в кращих місцях, спадок мій приємний для мене.

⁷

Благословлю́ Го́спода вразуми́вшаго мя́: єще́ же и до но́щи наказа́ша мя́ утро́бы моя́.

⁷

Славитиму Господа, що просвітив мене, бо навіть і вночі повчає мене серце моє.

⁸

Предзрѣ́хъ Го́спода предо мно́ю вы́ну, я́ко одесну́ю мене́ є́сть, да не подви́жуся.

⁸

Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся.

⁹

Сего́ ра́ди возвесели́ся се́рдце моє́, и возра́довася язы́къ мо́й: єще́ же и пло́ть моя́ всели́тся на упова́ніи.

⁹

Тому радіє серце моє і веселиться язик мій, навіть тіло моє спочиває в надії,

¹⁰

Я́ко не оста́виши ду́шу мою́ во а́дѣ, ниже́ да́си преподобному Твоєму́ ви́дѣти истлѣ́нія.

¹⁰

що Ти, Господи, не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління.

¹¹

Сказа́лъ ми́ єси́ пути́ живота́: испо́лниши мя́ весе́лія съ лице́мъ Твои́мъ: красота́ {сла́дость} въ десни́цѣ Твоє́й въ коне́цъ.

¹¹

Ти покажеш мені дорогу життя; перед лицем Твоїм повнота радости і в правиці Твоїй блаженство вічне.