¹

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду, изступле́нія.

¹

Начальнику хору. Псалом Давида. [Під час повстання].

²

На Тя́, Го́споди, упова́хъ, да не постыжу́ся во вѣ́къ: пра́вдою Твоє́ю изба́ви мя́ и изми́ мя.

²

На Тебе, Господи, уповаю. Не дай мені осоромитися повіки, правдою Твоєю спаси мене.

³

Приклони́ ко мнѣ́ у́хо Твоє́, ускори́ изъя́ти мя́: бу́ди ми́ въ Бо́га защи́тителя и въ до́мъ прибѣ́жища, є́же спасти́ мя.

³

Прихили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене; будь мені Богом Заступником і Домом пристановища, щоб спасти мене.

⁴

Я́ко держа́ва моя́ и прибѣ́жище моє́ єси́ Ты́: и и́мене Твоєго́ ра́ди наста́виши мя́ и препита́єши мя́.

⁴

Бо Ти сила моя і пристановище моє. Заради імені Твого наставляєш мене і насичуєш мене.

⁵

Изведе́ши мя́ от сѣ́ти сея́, ю́же скры́ша ми́: я́ко Ты́ єси́ защи́титель мо́й, Го́споди.

⁵

Виведи мене з сіті, яку таємно поставили на мене, бо Ти Заступник мій, Господи.

⁶

Въ ру́цѣ Твои́ предложу́ ду́хъ мо́й: изба́вилъ мя́ єси́, Го́споди Бо́же и́стины.

⁶

В руки Твої віддаю дух мій — Ти визволив мене, Господи, Боже істини.

⁷

Возненави́дѣлъ єси́ храня́щыя суєты́ вотще́: а́зъ же на Го́спода упова́хъ.

⁷

Я ненавиджу тих, що надіються на ідолів, я ж на Господа уповаю.

⁸

Возра́дуюся и возвеселю́ся о ми́лости Твоє́й, я́ко призрѣ́лъ єси́ на смире́ніє моє́, спа́слъ єси́ от ну́ждъ ду́шу мою́

⁸

Возрадуюсь і звеселюся милістю Твоєю, бо Ти зглянувся на смирення моє і визволив з недолі душу мою.

⁹

и нѣ́си мене́ затвори́лъ въ рука́хъ вра́жіихъ, поста́вилъ єси́ на простра́ннѣ но́зѣ мои́.

⁹

Не віддав мене в руки ворогів, а поставив на просторі ноги мої.

¹⁰

Поми́луй мя́, Го́споди, я́ко скорблю́: смяте́ся я́ростію о́ко моє́, душа́ моя́ и утро́ба моя́.

¹⁰

Помилуй мене, Господи, бо я у скорботі; висохло від горя око моє, і душа моя і все нутро моє.

¹¹

Я́ко изчезе́ въ болѣ́зни живо́тъ мо́й, и лѣ́та моя́ въ воздыха́ніихъ: изнемо́же нището́ю крѣ́пость моя́, и ко́сти моя́ смято́шася.

¹¹

Бо виснажилося у недузі життя моє, і роки мої в зітханнях. У стражданнях моїх знемогла сила моя, і кості мої висохли.

¹²

От всѣ́хъ вра́гъ мои́хъ бы́хъ поноше́ніє, и сосѣ́домъ мои́мъ зѣло́, и стра́хъ зна́ємымъ мои́мъ: ви́дящіи мя́ во́нъ бѣжа́ша от мене́.

¹²

Від нападів ворогів моїх я став посміховиськом навіть у сусідів моїх і страхіттям для знайомих моїх; ті, що бачать мене, геть тікають від мене.

¹³

Забве́нъ бы́хъ я́ко ме́ртвъ от се́рдца: бы́хъ я́ко сосу́дъ погубле́нъ.

¹³

Я забутий у серцях, як мертвий; я став наче посуд розбитий.

¹⁴

Я́ко слы́шахъ гажде́ніє {укоре́ніє} мно́гихъ живу́щихъ о́крестъ: внегда́ собра́тися и́мъ вку́пѣ на мя́, прія́ти ду́шу мою́ совѣща́ша.

¹⁴

Бо я чую, як мене ганьблять ті, що живуть навколо мене, коли вони збираються та радяться, щоб взяти душу мою.

¹⁵

А́зъ же на Тя́, Го́споди, упова́хъ, рѣ́хъ: Ты́ єси́ Бо́гъ мо́й.

¹⁵

Але я на Тебе, Господи, уповаю і кажу: «Ти — Бог мій».

¹⁶

Въ руку́ Твоє́ю жре́біи мои́: изба́ви мя́ изъ руки́ вра́гъ мои́хъ и от гоня́щихъ мя́.

¹⁶

У руці Твоїй доля моя. Визволи мене з рук ворогів моїх, від гонителів моїх.

¹⁷

Просвѣти́ лице́ Твоє́ на раба́ Твоєго́: спаси́ мя ми́лостію Твоє́ю.

¹⁷

Просвіти лице Твоє на раба Твого, спаси мене милістю Твоєю, Господи.

¹⁸

Го́споди, да не постыжу́ся, я́ко призва́хъ Тя́: да постыдя́тся нечести́віи, и сни́дутъ во а́дъ.

¹⁸

Нехай не осоромлюся тим, що призиваю Тебе, нехай осоромляться нечестиві і зійдуть у пекло.

¹⁹

Нѣ́мы да бу́дутъ устны́ льсти́выя, глаго́лющыя на пра́веднаго беззако́ніє, горды́нею и уничиже́ніємъ.

¹⁹

Нехай замовкнуть уста улесливі, що говорять беззаконня проти праведного, гордовито і зневажливо.

²⁰

Ко́ль мно́гоє мно́жество бла́гости Твоєя́, Го́споди, ю́же скры́лъ єси́ боя́щымся Тебе́, содѣ́лалъ єси́ упова́ющымъ на Тя́, предъ сы́ны человѣ́ческими:

²⁰

Яке велике множество благости Твоєї, Господи, яку зберігаєш Ти для тих, що бояться Тебе, яку наготував Ти для тих, що уповають на Тебе перед синами людськими!

²¹

скры́єши и́хъ въ та́йнѣ лица́ Твоєго́ от мяте́жа человѣ́ческа, покры́єши и́хъ въ кро́вѣ от прерѣка́нія язы́къ.

²¹

Ти сховаєш їх у сяйві лиця Твого від заколотів людських, укриєш їх під покровом Твоїм від ворожнечі народів.

²²

Благослове́нъ Госпо́дь, я́ко удиви́ ми́лость Свою́ во гра́дѣ огражде́нія.

²²

Благословенний Господь, Який явив мені дивну милість Свою у місті захищеному.

²³

А́зъ же рѣ́хъ во изступле́ніи моє́мъ: отве́рженъ є́смь от лица́ о́чію Твоє́ю: сего́ ра́ди услы́шалъ єси́ гла́съ моли́твы моєя́, внегда́ воззва́хъ къ Тебѣ́.

²³

Я ж сказав у відчаї моїм: «Відкинутий я від очей Твоїх». Але почув Ти голос молитви моєї, коли я взивав до Тебе.

²⁴

Возлюби́те Го́спода, вси́ преподо́бніи Єго́: я́ко и́стины взыска́єтъ Госпо́дь и воздає́тъ изли́ше творя́щымъ горды́ню.

²⁴

Любіть Господа, всі преподобні Його, бо Господь охороняє вірних Своїх і з лишком відплачує гордовитим.

²⁵

Мужа́йтеся, и да крѣпи́тся се́рдце ва́ше, вси́ упова́ющіи на Го́спода.

²⁵

Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше, всі, хто уповає на Господа.