¹

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.

¹

Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий).

²

Терпя́ потерпѣ́хъ Го́спода, и вня́тъ ми́ и услы́ша моли́тву мою́:

²

Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою.

³

и возведе́ мя от ро́ва страсте́й и от бре́нія ти́ны, и поста́ви на ка́мени но́зѣ мои́ и испра́ви стопы́ моя́:

³

Він вивів мене з ями пристрастей і в’язкого болота, поставив на камені ноги мої і зміцнив стопи мої.

⁴

и вложи́ во уста́ моя́ пѣ́снь но́ву, пѣ́ніє Бо́гу на́шему. У́зрятъ мно́зи и убоя́тся, и упова́ютъ на Го́спода.

⁴

Він вклав в уста мої пісню нову — хвалу Богу нашому. Многі побачать, і убояться, і будуть уповати на Господа.

⁵

Блаже́нъ му́жъ, єму́же є́сть и́мя Госпо́дне упова́ніє єго́, и не призрѣ́ въ суєты́ и неистовле́нія ло́жная.

⁵

Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих і до тих, що схиляються до неправди.

⁶

Мно́га сотвори́лъ єси́ Ты́, Го́споди Бо́же мо́й, чудеса́ Твоя́, и помышле́ніємъ Твои́мъ нѣ́сть кто́ уподо́бится Тебѣ́: возвѣсти́хъ и глаго́лахъ: умно́жишася па́че числа́.

⁶

Господи, Боже мій! Як багато створив Ти чудес Твоїх для нас! Хто уподібниться Тобі помислами Твоїми про нас! Хотів би я говорити і перелічити, але вони перевищують всяке число.

⁷

Же́ртвы и приноше́нія не восхотѣ́лъ єси́, тѣ́ло же сверши́лъ ми́ єси́: всесожже́ній и о грѣсѣ́ не взыска́лъ єси́.

⁷

Жертви і принесення Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха^*. Всепалення і жертви за гріх Ти не бажав.

⁸

Тогда́ рѣ́хъ: се́, пріиду́: въ глави́знѣ кни́жнѣ пи́сано є́сть о мнѣ́:

⁸

Тоді я сказав: «Ось іду; у свитку книжному написано про мене.

⁹

є́же сотвори́ти во́лю Твою́, Бо́же мо́й, восхотѣ́хъ, и зако́нъ Тво́й посредѣ́ чре́ва моєго́.

⁹

Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм».

¹⁰

Благовѣсти́хъ пра́вду въ це́ркви вели́цѣй, се́, устна́мъ мои́мъ не возбраню́: Го́споди, Ты́ разумѣ́лъ єси́.

¹⁰

Я сповіщав про правду Твою в зібранні великому і не спиняв уст моїх. Ти знаєш, Господи.

¹¹

Пра́вду Твою́ не скры́хъ въ се́рдцы моє́мъ, и́стину Твою́ и спасе́ніє Твоє́ рѣ́хъ, не скры́хъ ми́лость Твою́ и и́стину Твою́ от со́нма мно́га.

¹¹

Не втаїв я правди Твоєї в серці моїм; я всім сповіщав про істину й спасіння Твоє. Не затаїв милости й вірности Твоєї перед зібранням великим.

¹²

Ты́ же, Го́споди, не удали́ щедро́тъ Твои́хъ от мене́: ми́лость Твоя́ и и́стина Твоя́ вы́ну да засту́питѣ мя́.

¹²

Ти ж, Господи, не віддаляй від мене милосердя Твого. Милість Твоя й істина Твоя нехай завжди охороняють мене.

¹³

Я́ко одержа́ша мя́ зла́я, и́мже нѣ́сть числа́: постиго́ша мя́ беззако́нія моя́, и не возмого́хъ зрѣ́ти: умно́жишася па́че вла́съ главы́ моєя́, и се́рдце моє́ оста́ви мя́.

¹³

Бо обступила мене біда велика: оточили мене беззаконня мої, і я не можу побачити їх, бо їх більше, ніж волосся на голові моїй, і серце моє стиснулося в мені.

¹⁴

Благоволи́, Го́споди, изба́вити мя́: Го́споди, во є́же помощи́ ми, вонми́.

¹⁴

Благозволь, Господи, визволити мене. Господи, поспіши на допомогу мені!

¹⁵

Да постыдя́тся и посра́мятся вку́пѣ и́щущіи ду́шу мою́, изъя́ти ю́: да возвратя́тся вспя́ть и постыдя́тся хотя́щіи ми́ зла́я.

¹⁵

Нехай постидяться і осоромляться ті, що шукають душі моєї, щоб погубити її. Нехай повернуть назад ті, що бажають зла мені.

¹⁶

Да пріи́мутъ а́біє сту́дъ сво́й глаго́лющіи ми́: бла́гоже, бла́гоже.

¹⁶

Нехай покриються соромом ті, що говорили мені: «Добре, добре!»

¹⁷

Да возра́дуются и возвеселя́тся о Тебѣ́ вси́ и́щущіи Тебе́, Го́споди, и да реку́тъ вы́ну, да возвели́чится Госпо́дь, лю́бящіи спасе́ніє Твоє́.

¹⁷

Але нехай зрадіють і звеселяться Тобою ті, що шукають Тебе, Боже, і ті, що люблять спасіння Твоє, нехай безперестанку виголошують: «Великий Господь!»

¹⁸

А́зъ же ни́щъ є́смь и убо́гъ, Госпо́дь попече́тся о мнѣ́: помо́щникъ мо́й и защи́титель мо́й єси́ Ты́, Бо́же мо́й, не закосни́.

¹⁸

Я ж немічний і вбогий, Господи, допоможи мені! Ти поміч моя і моє спасіння, Боже мій, поспіши!