¹

Въ коне́цъ, о Маєле́ѳѣ, ра́зума Дави́ду.

¹

Начальнику хору. На духових інструментах. Повчання Давида.

²

Рече́ безу́менъ въ се́рдцы своє́мъ: нѣ́сть Бо́гъ. Растлѣ́ша и омерзи́шася въ беззако́ніихъ, нѣ́сть творя́й благо́є.

²

Сказав безумний у серці своїм: «Немає Бога». Розпусні стали, огидне діють у беззаконнях. Нема тих, хто чинив би добро.

³

Бо́гъ съ небесе́ прини́че на сы́ны человѣ́ческія, ви́дѣти, а́ще є́сть разумѣва́яй или́ взыска́яй Бо́га.

³

Бог з неба поглянув на синів людських, щоб побачити: чи є хто розумний, що шукає Бога?

⁴

Вси́ уклони́шася, вку́пѣ непотре́бни бы́ша: нѣ́сть творя́й благо́є, нѣ́сть до єди́наго.

⁴

Всі відвернулися, всі нікчемні стали; нема вже такого, хто чинить добро, немає жодного.

⁵

Ни ли́ уразумѣ́ютъ вси́ дѣ́лающіи беззако́ніє, снѣда́ющіи лю́ди моя́ въ снѣ́дь хлѣ́ба? Го́спода не призва́ша.

⁵

Невже не прийдуть до розуму ті, що чинять беззаконня, що з’їдають людей моїх, наче хліб, а Господа не призивають?

⁶

Та́мо устраши́шася стра́ха, идѣ́же не бѣ́ стра́хъ: я́ко Бо́гъ разсы́па ко́сти человѣкоуго́дниковъ: постыдѣ́шася, я́ко Бо́гъ уничижи́ и́хъ.

⁶

Вони будуть боятися страху там, де нема його, бо розсипле Бог кістки самовпевнених. Осоромлені будуть вони, бо Бог відкинув їх.

⁷

Кто́ да́стъ от Сіо́на спасе́ніє Ізра́илево? Внегда́ возврати́тъ Бо́гъ плѣне́ніє люді́й Свои́хъ, возра́дуєтся Іа́ковъ и возвесели́тся Ізра́иль.

⁷

Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві? Коли поверне Бог із полону людей Своїх, зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.