¹

Въ коне́цъ, о измѣни́тися хотя́щихъ, въ столпописа́ніє Дави́ду, въ науче́ніє:

¹

Начальнику хору. На музичному інструменті шушан-едуф. Псалом Давида,

²

внегда́ сожже́ Средорѣ́чіє Сирі́йскоє и Сирі́ю Сова́лскую, и возврати́ся Іоа́въ и порази́ Єдо́ма въ де́бри Соле́й двана́десять ты́сящъ.

²

коли він воював з Сирією Месопотамською і з Сирією Цованською, коли Іоав, повертаючись, знищив дванадцять тисяч ідумеїв у долині Соляній.

³

Бо́же, отри́нулъ ны́ єси́ и низложи́лъ єси́ на́съ, разгнѣ́вался єси́ и уще́дрилъ єси́ на́съ.

³

Боже! Ти розгнівався на нас, відвернувся від нас і покарав нас. Але змилуйся над нами!

⁴

Стря́слъ єси́ зе́млю и смути́лъ єси́ ю́: изцѣли́ сокруше́ніє єя́, я́ко подви́жеся.

⁴

Ти потряс землю, порушив її; зціли рани її, бо вона захиталася.

⁵

Показа́лъ єси́ лю́демъ Твои́мъ жесто́кая: напои́лъ єси́ на́съ віно́мъ умиле́нія.

⁵

Ти дав людям Твоїм зазнати гіркоти, напоїв нас вином скорбот.

⁶

Да́лъ єси́ боя́щымся Тебе́ зна́меніє, є́же убѣжа́ти от лица́ лу́ка.

⁶

Дай же знамення тим, що бояться Тебе, щоб вони могли втекти від стріли ворожої.

⁷

Я́ко да изба́вятся возлю́бленніи Твои́, спаси́ десни́цею Твоє́ю и услы́ши мя́.

⁷

Щоб спаслися улюблені Твої, спаси їх правицею Твоєю і вислухай мене.

⁸

Бо́гъ возглаго́ла во святѣ́мъ Своє́мъ: возра́дуюся, и раздѣлю́ Сіки́му, и юдо́ль Жили́щъ размѣ́рю.

⁸

Бог сказав у святині Своїй: «Возрадуюся, і розділю Сихем, і долину Сокхоф розміряю.

⁹

Мо́й є́сть Галаа́дъ, и Мо́й є́сть Манассі́й, Єфре́мъ крѣ́пость главы́ Моєя́, Іу́да ца́рь Мо́й.

⁹

Мій Галаад, Мій Манассія, Єфрем — твердиня глави Моєї, Іуда — цар Мій.

¹⁰

Моа́въ коно́бъ упова́нія Моєго́: на Ідуме́ю простру́ сапо́гъ Мо́й: Мнѣ́ иноплеме́нницы покори́шася.

¹⁰

Моав — чаша уповання Мого; на Едом покладу чобіт Мій. Чужинці скорилися Мені».

¹¹

Кто́ введе́тъ мя́ во гра́дъ огражде́нія? Или́ кто́ наста́витъ мя́ до Ідуме́и?

¹¹

Хто введе мене в укріплене місто? Або доведе мене до Едому?

¹²

Не Ты́ ли, Бо́же, отри́нувый на́съ? И не изы́деши, Бо́же, въ си́лахъ на́шихъ?

¹²

Чи не Ти, Боже, що відвернувся від нас і не виходиш, Боже, з військом нашим?

¹³

Да́ждь на́мъ по́мощь от ско́рби: и су́єтно спасе́ніє человѣ́ческо.

¹³

Пошли нам поміч у скорботах, бо марна допомога людська.

¹⁴

О Бо́зѣ сотвори́мъ си́лу: и То́й уничижи́тъ стужа́ющыя на́мъ.

¹⁴

З Богом ми покажемо силу, і Він подолає гнобителів наших.