Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
Оконча́шася пѣ́сни Дави́да, сы́на Ієссе́ова. Псало́мъ Аса́фу.
Псалом Асафа.
1
Ко́ль бла́гъ Бо́гъ Ізра́илевъ пра́вымъ се́рдцемъ.
1
Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем!
2
Мои́ же вма́лѣ не подвижа́стѣся но́зѣ: вма́лѣ не пролія́шася стопы́ моя́:
2
Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої.
3
я́ко возревнова́хъ на беззако́нныя, ми́ръ грѣ́шниковъ зря́:
3
Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних.
4
я́ко нѣ́сть восклоне́нія въ сме́рти и́хъ и утвержде́нія въ ра́нѣ и́хъ:
4
Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні.
5
въ трудѣ́хъ человѣ́ческихъ не су́ть, и съ человѣ́ки не пріи́мутъ ра́нъ.
5
У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди.
6
Сего́ ра́ди удержа́ я́ горды́ня и́хъ до конца́: одѣ́яшася непра́вдою и нече́стіємъ свои́мъ.
6
Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої.
7
Изы́детъ я́ко изъ ту́ка непра́вда и́хъ: преидо́ша въ любо́вь се́рдца.
7
Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця.
8
Помы́слиша и глаго́лаша въ лука́вствѣ, непра́вду въ высоту́ глаго́лаша:
8
З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють.
9
положи́ша на небеси́ уста́ своя́, и язы́къ и́хъ пре́йде по земли́.
9
До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю.
10
Сего́ ра́ди обратя́тся лю́діє Мои́ сѣ́мо, и дні́є испо́лнени обря́щутся въ ни́хъ.
10
Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею,
11
И рѣ́ша: ка́ко увѣ́дѣ Бо́гъ? И а́ще є́сть ра́зумъ въ Вы́шнѣмъ?
11
і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?»
12
Се́, сі́и грѣ́шницы и гобзу́ющіи въ вѣ́къ удержа́ша бога́тство.
12
І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство.
13
И рѣ́хъ: єда́ {у́бо} всу́є оправди́хъ се́рдце моє́ и умы́хъ въ непови́нныхъ ру́цѣ мои́,
13
[І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої;
14
и бы́хъ я́звенъ ве́сь де́нь, и обличе́ніє моє́ на у́тренихъ?
14
віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?»
15
А́ще глаго́лахъ, повѣ́мъ та́ко: се́, ро́ду сыно́въ Твои́хъ, єму́же обѣща́хся {се́, ро́ду сыно́въ Твои́хъ преступи́хъ}:
15
Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх.
16
и непщева́хъ разумѣ́ти: сіє́ тру́дъ є́сть предо мно́ю,
16
І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх.
17
до́ндеже вни́ду во святи́ло Бо́жіє и разумѣ́ю въ послѣ́дняя и́хъ.
17
Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього.
18
Оба́че за льще́нія и́хъ положи́лъ єси́ и́мъ зла́я, низложи́лъ єси́ я́, внегда́ разгордѣ́шася.
18
Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони.
19
Ка́ко бы́ша въ запустѣ́ніє? Внеза́пу изчезо́ша, погибо́ша за беззако́ніє своє́.
19
Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої.
20
Я́ко со́ніє востаю́щаго, Го́споди, во гра́дѣ Твоє́мъ о́бразъ и́хъ уничижи́ши.
20
Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм.
21
Я́ко разжже́ся се́рдце моє́, и утро́бы моя́ измѣни́шася:
21
Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя,
22
и а́зъ уничиже́нъ, и не разумѣ́хъ, ско́тенъ бы́хъ у Тебе́.
22
я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою.
23
И а́зъ вы́ну съ Тобо́ю: удержа́лъ єси́ ру́ку десну́ю мою́,
23
Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою.
24
и совѣ́томъ Твои́мъ наста́вилъ мя́ єси́, и со сла́вою прія́лъ мя́ єси́.
24
Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене.
25
Что́ бо ми́ є́сть на небеси́? И от Тебе́ что́ восхотѣ́хъ на земли́?
25
Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі?
26
Изчезе́ се́рдце моє́ и пло́ть моя́, Бо́же се́рдца моєго́, и ча́сть моя́, Бо́же, во вѣ́къ.
26
Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки.
27
Я́ко се́, удаля́ющіи себе́ от Тебе́ поги́бнутъ: потреби́лъ єси́ вся́каго любодѣ́ющаго от Тебе́.
27
Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе.
28
Мнѣ́ же прилѣпля́тися Богови бла́го є́сть, полага́ти на Го́спода упова́ніє моє́, возвѣсти́ти ми́ вся́ хвалы́ Твоя́, во вратѣ́хъ дще́ре Сіо́ни.
28
А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової].