Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
Ра́зума Аса́фу.
Повчання Асафа.
1
Внемли́те, лю́діє мои́, зако́ну моєму́, приклони́те у́хо ва́ше во глаго́лы у́стъ мои́хъ.
1
Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх.
2
Отве́рзу въ при́тчахъ уста́ моя́, провѣща́ю гана́нія испе́рва.
2
Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх.
3
Єли́ка слы́шахомъ и позна́хомъ я́, и отцы́ на́ши повѣ́даша на́мъ:
3
Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам,
4
не утаи́шася от ча́дъ и́хъ въ ро́дъ и́нъ, возвѣща́юще хвалы́ Госпо́дни, и си́лы Єго́ и чудеса́ Єго́, я́же сотвори́.
4
не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив.
5
И воздви́же свидѣ́ніє во Іа́ковѣ, и зако́нъ положи́ во Ізра́или, єли́ка заповѣ́да отце́мъ на́шымъ сказа́ти я́ сыново́мъ свои́мъ,
5
Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім,
6
я́ко да позна́єтъ ро́дъ и́нъ, сы́нове родя́щіися, и воста́нутъ и повѣ́дятъ я́ сыново́мъ свои́мъ:
6
щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм.
7
да положа́тъ на Бо́га упова́ніє своє́, и не забу́дутъ дѣ́лъ Бо́жіихъ, и за́повѣди Єго́ взы́щутъ:
7
Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його.
8
да не бу́дутъ я́коже отцы́ и́хъ, ро́дъ стропти́въ и преогорчева́яй, ро́дъ и́же не испра́ви се́рдца своєго́ и не увѣ́ри съ Бо́гомъ ду́ха своєго́.
8
Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм.
9
Сы́нове Єфре́мли наляца́юще и стрѣля́юще лу́ки возврати́шася въ де́нь бра́ни:
9
Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви.
10
не сохрани́ша завѣ́та Бо́жія, и въ зако́нѣ Єго́ не восхотѣ́ша ходи́ти.
10
Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити.
11
И забы́ша благодѣя́нія Єго́ и чудеса́ Єго́, я́же показа́ и́мъ
11
Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм.
12
предъ отцы́ и́хъ, я́же сотвори́ чудеса́ въ земли́ Єги́петстѣй, на по́ли Танео́сѣ:
12
Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан.
13
разве́рзе мо́ре и проведе́ и́хъ: предста́ви во́ды я́ко мѣ́хъ,
13
Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною.
14
и наста́ви я́ о́блакомъ во дни́ и всю́ но́щь просвѣще́ніємъ огня́.
14
Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню.
15
Разве́рзе ка́мень въ пусты́ни и напои́ я́ я́ко въ бе́зднѣ мно́зѣ:
15
Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні.
16
и изведе́ во́ду изъ ка́мене и низведе́ я́ко рѣ́ки во́ды.
16
Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки.
17
И приложи́ша єще́ согрѣша́ти Єму́, преогорчи́ша Вы́шняго въ безво́днѣй:
17
Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі.
18
и искуси́ша Бо́га въ сердца́хъ свои́хъ, воспроси́ти бра́шна душа́мъ свои́мъ.
18
Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй.
19
И клевета́ша на Бо́га и рѣ́ша: єда́ возмо́жетъ Бо́гъ угото́вати трапе́зу въ пусты́ни?
19
Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі?
20
Поне́же порази́ ка́мень, и потеко́ша во́ды, и пото́цы наводни́шася: єда́ и хлѣ́бъ мо́жетъ да́ти? Или́ угото́вати трапе́зу лю́демъ Свои́мъ?
20
Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?»
21
Сего́ ра́ди слы́ша Госпо́дь и презрѣ́, и о́гнь возгорѣ́ся во Іа́ковѣ, и гнѣ́въ взы́де на Ізра́иля:
21
Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем,
22
я́ко не вѣ́роваша Богови, ниже́ упова́ша на спасе́ніє Єго́.
22
за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його.
23
И заповѣ́да облако́мъ свы́ше, и две́ри небесе́ отве́рзе:
23
Він наказав хмарам і відчинив двері неба.
24
и одожди́ и́мъ ма́нну я́сти, и хлѣ́бъ небе́сный даде́ и́мъ.
24
Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм.
25
Хлѣ́бъ а́нгелскій яде́ человѣ́къ: бра́шно посла́ и́мъ до сы́тости.
25
Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости.
26
Воздви́же ю́гъ съ небесе́, и наведе́ си́лою Своє́ю лі́ва:
26
Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю.
27
и одожди́ на ня́ я́ко пра́хъ пло́ти, и я́ко песо́къ морскі́й пти́цы перна́ты.
27
І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський.
28
И нападо́ша посредѣ́ ста́на и́хъ, о́крестъ жили́щъ и́хъ.
28
Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх,
29
И ядо́ша и насы́тишася зѣло́, и жела́ніє и́хъ принесе́ и́мъ.
29
і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм.
30
Не лиши́шася от жела́нія своєго́: єще́ бра́шну су́щу во устѣ́хъ и́хъ,
30
Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх,
31
и гнѣ́въ Бо́жій взы́де на ня́, и уби́ мно́жайшая и́хъ, и избра́ннымъ Ізра́илевымъ запя́тъ.
31
гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув.
32
Во всѣ́хъ си́хъ согрѣши́ша єще́ и не вѣ́роваша чудесе́мъ Єго́:
32
Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його.
33
и изчезо́ша въ суєтѣ́ дні́є и́хъ, и лѣ́та и́хъ со тща́ніємъ.
33
І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі.
34
Єгда́ убива́ше я́, тогда́ взыска́ху Єго́ и обраща́хуся и у́треневаху къ Бо́гу:
34
Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його.
35
и помяну́ша, я́ко Бо́гъ помо́щникъ и́мъ є́сть, и Бо́гъ Вы́шній изба́витель и́мъ є́сть:
35
І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній.
36
и возлюби́ша Єго́ усты́ свои́ми, и язы́комъ свои́мъ солга́ша Єму́:
36
Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,
37
се́рдце же и́хъ не бѣ́ пра́во съ Ни́мъ, ниже́ увѣ́ришася въ завѣ́тѣ Єго́.
37
але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували.
38
То́й же є́сть ще́дръ, и очи́ститъ грѣхи́ и́хъ, и не растли́тъ: и умно́житъ отврати́ти я́рость Свою́, и не разжже́тъ всего́ гнѣ́ва Своєго́.
38
Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє.
39
И помяну́, я́ко пло́ть су́ть, ду́хъ ходя́й и не обраща́яйся:
39
Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається.
40
колькра́ты преогорчи́ша Єго́ въ пусты́ни, прогнѣ́ваша Єго́ въ земли́ безво́днѣй?
40
Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім!
41
И обрати́шася, и искуси́ша Бо́га, и свята́го Ізра́илева раздражи́ша:
41
І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого,
42
и не помяну́ша руки́ Єго́ въ де́нь, въ о́ньже изба́ви я́ изъ руки́ оскорбля́ющаго:
42
не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя.
43
я́коже положи́ во Єги́птѣ зна́менія Своя́, и чудеса́ Своя́ на по́ли Танео́сѣ:
43
Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.
44
и преложи́ въ кро́вь рѣ́ки и́хъ и исто́чники и́хъ, я́ко да не пію́тъ.
44
Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити.
45
Посла́ на ня́ пе́сія му́хи, и поядо́ша я́, и жа́бы, и растли́ я́:
45
Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх.
46
и даде́ ржѣ́ плоды́ и́хъ, и труды́ и́хъ пруго́мъ.
46
Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані.
47
Уби́ гра́домъ віногра́ды и́хъ и черни́чіє и́хъ сла́ною:
47
Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю.
48
и предаде́ гра́ду скоты́ и́хъ, и имѣ́ніє и́хъ огню́.
48
Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка.
49
Посла́ на ня́ гнѣ́въ я́рости Своєя́, я́рость и гнѣ́въ и ско́рбь, посла́ніє а́ггелы лю́тыми.
49
Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву.
50
Путесотвори́ стезю́ гнѣ́ву Своєму́, и не пощадѣ́ от сме́рти ду́шъ и́хъ, и скоты́ и́хъ въ сме́рти заключи́:
50
Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель.
51
и порази́ вся́коє перворо́дноє въ земли́ Єги́петстѣй, нача́токъ вся́каго труда́ и́хъ въ селе́ніихъ Ха́мовыхъ.
51
Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових.
52
И воздви́же я́ко о́вцы лю́ди Своя́, и возведе́ я́ я́ко ста́до въ пусты́ни:
52
І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.
53
и наста́ви я́ на упова́ніє, и не убоя́шася: и враги́ и́хъ покры́ мо́ре.
53
Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море.
54
И введе́ я́ въ го́ру святы́ни Своєя́, го́ру сію́, ю́же стяжа́ десни́ца Єго́.
54
І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.
55
И изгна́ от лица́ и́хъ язы́ки, и по жре́бію даде́ и́мъ [зе́млю] у́жемъ жребодая́нія, и всели́ въ селе́ніихъ и́хъ колѣ́на Ізра́илева.
55
Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх.
56
И искуси́ша и преогорчи́ша Бо́га Вы́шняго, и свидѣ́ній Єго́ не сохрани́ша:
56
Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували.
57
и отврати́шася и отверго́шася, я́коже и отцы́ и́хъ: преврати́шася въ лу́къ развраще́нъ:
57
Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований.
58
и прогнѣ́ваша Єго́ въ хо́лмѣхъ свои́хъ, и во истука́нныхъ свои́хъ раздражи́ша Єго́.
58
Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його.
59
Слы́ша Бо́гъ и презрѣ́, и уничижи́ зѣло́ Ізра́иля:
59
Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля.
60
и отри́ну ски́нію Сило́мскую, селе́ніє є́же {селе́ніє Своє́, идѣ́же} всели́ся въ человѣ́цѣхъ:
60
Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми.
61
и предаде́ въ плѣ́нъ крѣ́пость и́хъ, и добро́ту и́хъ въ ру́ки враго́въ:
61
І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів.
62
и затвори́ во ору́жіи лю́ди Своя́ и достоя́ніє Своє́ презрѣ́.
62
Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє.
63
Ю́ношы и́хъ пояде́ о́гнь, и дѣ́вы и́хъ не осѣ́тованы бы́ша:
63
Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень.
64
свяще́нницы и́хъ мече́мъ падо́ша, и вдови́цы и́хъ не опла́каны бу́дутъ.
64
Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть.
65
И воста́ я́ко спя́ Госпо́дь, я́ко си́ленъ и шу́менъ от віна́:
65
Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином.
66
и порази́ враги́ Своя́ вспя́ть, поноше́ніє вѣ́чноє даде́ и́мъ:
66
І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх.
67
и отри́ну селе́ніє Іо́сифово, и колѣ́но Єфре́мово не избра́:
67
Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав.
68
и избра́ колѣ́но Іу́дово, го́ру Сіо́ню, ю́же возлюби́:
68
А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив.
69
и созда́ я́ко єдиноро́га святи́лище Своє́: на земли́ основа́ и́ въ вѣ́къ.
69
І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки.
70
И избра́ Дави́да раба́ Своєго́, и воспрія́тъ єго́ от ста́дъ о́вчихъ:
70
І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його.
71
от дои́лицъ поя́тъ єго́, пасти́ Іа́кова раба́ Своєго́, и Ізра́иля достоя́ніє Своє́.
71
Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля.
72
И упасе́ я́ въ незло́біи се́рдца своєго́, и въ ра́зумѣхъ руку́ своє́ю наста́вилъ я́ є́сть.
72
І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх.