0

Псало́мъ Аса́фу.

Псалом Асафа.

¹

Бо́же, пріидо́ша язы́цы въ достоя́ніє Твоє́, оскверни́ша хра́мъ святы́й Тво́й,

¹

Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє, осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїну.

²

положи́ша Ієрусали́мъ я́ко ово́щноє храни́лище: положи́ша тру́пія ра́бъ Твои́хъ бра́шно пти́цамъ небе́снымъ, пло́ти преподо́бныхъ Твои́хъ звѣре́мъ земны́мъ:

²

Кинули трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла святих Твоїх — звірам земним.

³

пролія́ша кро́вь и́хъ я́ко во́ду о́крестъ Ієрусали́ма, и не бѣ́ погреба́яй.

³

Розлили кров їх, як воду, навкруги Єрусалима, і не було кому поховати їх.

⁴

Бы́хомъ поноше́ніє сосѣ́домъ на́шымъ, подражне́ніє и поруга́ніє су́щымъ о́крестъ на́съ.

⁴

Ми стали посміховиськом для сусідів наших, наругою й соромом для тих, що оточують нас.

⁵

Доко́лѣ, Го́споди, прогнѣ́ваєшися до конца́? Разжже́тся я́ко о́гнь рве́ніє Твоє́?

⁵

Доки, Господи, будеш безупинно гніватися на нас, доки буде палати, як вогонь, обурення Твоє?

⁶

Пролі́й гнѣ́въ Тво́й на язы́ки незна́ющыя Тебе́, и на ца́рствія, я́же и́мене Твоєго́ не призва́ша:

⁶

Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які імені Твого не призивають.

⁷

я́ко поядо́ша Іа́кова, и мѣ́сто єго́ опустоши́ша.

⁷

Бо вони поглинули народ Твій і місце його спустошили.

⁸

Не помяни́ на́шихъ беззако́ній пе́рвыхъ: ско́ро да предваря́тъ ны́ щедро́ты Твоя́, Го́споди, я́ко обнища́хомъ зѣло́.

⁸

Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро пошли нам милість Твою, бо дуже зубожіли ми.

⁹

Помози́ на́мъ, Бо́же, Спаси́телю на́шъ, сла́вы ра́ди и́мене Твоєго́: Го́споди, изба́ви ны́ и очи́сти грѣхи́ на́шя и́мене ра́ди Твоєго́.

⁹

Поможи нам, Боже, Спасителю наш, задля слави імені Твого. Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наші ради імені Твого.

¹⁰

Да не когда́ реку́тъ язы́цы: гдѣ́ є́сть Бо́гъ и́хъ? И да увѣ́стся во язы́цѣхъ предъ очи́ма на́шима отмще́ніє кро́ве ра́бъ Твои́хъ пролиты́я.

¹⁰

Щоб не сказали язичники: «Де Бог їх?» Нехай на очах наших пізнають вони помсту за пролиту кров рабів Твоїх.

¹¹

Да вни́детъ предъ Тя́ воздыха́ніє окова́нныхъ: по вели́чію мы́шцы Твоєя́ снабди́ сы́ны умерщвле́нныхъ.

¹¹

Нехай прийде перед лице Твоє стогін ув’язнених; могутністю Твоєю збережи засуджених на смерть.

¹²

Возда́ждь сосѣ́домъ на́шымъ седмери́цею въ нѣ́дро и́хъ поноше́ніє и́хъ, и́мже поноси́ша Тя́, Го́споди.

¹²

Семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи.

¹³

Мы́ же лю́діє Твои́ и о́вцы па́жити Твоєя́ исповѣ́мыся Тебѣ́, Бо́же, во вѣ́къ, въ ро́дъ и ро́дъ возвѣсти́мъ хвалу́ Твою́.

¹³

А ми, народ Твій і вівці стада Твого, будемо вічно прославляти Тебе і з роду в рід сповіщати хвалу Твою.