Псалтир українською онлайн
0
Псало́мъ Дави́ду.
Псалом Давида (який у євреїв не надписаний)
1
Блаже́нъ му́жъ, и́же не и́де на совѣ́тъ нечести́выхъ, и на пути́ грѣ́шныхъ не ста́, и на сѣда́лищи губи́телей не сѣ́де:
1
Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить.
2
но въ зако́нѣ Госпо́дни во́ля єго́, и въ зако́нѣ Єго́ поучи́тся де́нь и но́щь.
2
Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч.
3
И бу́детъ я́ко дре́во насажде́ноє при исхо́дищихъ во́дъ, є́же пло́дъ сво́й да́стъ во вре́мя своє́, и ли́стъ єго́ не отпаде́тъ: и вся́, єли́ка а́ще твори́тъ, успѣ́єтъ.
3
І буде він як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все, що він робитиме, буде успішним.
4
Не та́ко нечести́віи, не та́ко: но я́ко пра́хъ, єго́же возмета́єтъ вѣ́тръ от лица́ земли́.
4
Не так нечестиві, [не так]: вони як порох, що вітер змітає [з лиця землі].
5
Сего́ ра́ди не воскре́снутъ нечести́віи на су́дъ, ниже́ грѣ́шницы въ совѣ́тъ пра́ведныхъ.
5
Тому не встоять* нечестиві на суді, і грішники на зібранні праведних.
6
Я́ко вѣ́сть Госпо́дь пу́ть пра́ведныхъ, и пу́ть нечести́выхъ поги́бнетъ.
6
Бо знає Господь путь праведних, а путь нечестивих загине.
0
Псало́мъ Дави́ду.
Псалом Давида (Пророчий про Христа)
1
Вску́ю шата́шася язы́цы, и лю́діє поучи́шася тще́тнымъ?
1
Навіщо бунтуються народи і люди замишляють марне?
2
Предста́ша ца́ріє зе́мстіи, и кня́зи собра́шася вку́пѣ на Го́спода и на Христа́ Єго́.
2
Повстають царі землі, і князі змовляються разом проти Господа і проти Христа Його.
3
Расто́ргнемъ {расто́ргнимъ} у́зы и́хъ и отве́ржемъ {отве́ржимъ} от на́съ и́го и́хъ.
3
«Розірвемо, кажуть, пута їхні й скинемо з себе ярмо їхнє».
4
Живы́й на небесѣ́хъ посмѣє́тся и́мъ, и Госпо́дь поруга́єтся и́мъ.
4
Той, Хто живе на небесах, посміється з них, Господь осоромить їх.
5
Тогда́ возглаго́летъ къ ни́мъ гнѣ́вомъ Свои́мъ и я́ростію Своє́ю смяте́тъ я́:
5
Тоді Він заговорить до них у гніві Своїм і обуренням Своїм розжене їх.
6
А́зъ же поста́вленъ є́смь Ца́рь от Него́ надъ Сіо́номъ, горо́ю свято́ю Єго́,
6
Я ж поставлений від Нього Царем над Сионом — горою святою Його.
7
возвѣща́яй повелѣ́ніє Госпо́дне. Госпо́дь рече́ ко Мнѣ́: Сы́нъ Мо́й єси́ Ты́, А́зъ дне́сь роди́хъ Тя́:
7
Сповіщаю волю Господню: Господь сказав до Мене: «Ти Син Мій, Я нині породив Тебе».
8
проси́ от Мене́, и да́мъ ти́ язы́ки достоя́ніє Твоє́, и одержа́ніє Твоє́ концы́ земли́:
8
«Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою і краї землі у володіння Твоє.
9
упасе́ши я́ жезло́мъ желѣ́знымъ, я́ко сосу́ды скуде́льничи сокруши́ши я́.
9
Будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх».
10
И ны́нѣ, ца́ріє, разумѣ́йте, накажи́теся вси́ судя́щіи земли́.
10
Отже, нині зрозумійте, царі, навчіться, всі судді землі.
11
Рабо́тайте Го́сподеви со стра́хомъ, и ра́дуйтеся Єму́ со тре́петомъ.
11
Служіть Господу зі страхом і радійте [Йому] з трепетом.
12
Пріими́те наказа́ніє, да не когда́ прогнѣ́ваєтся Госпо́дь, и поги́бнете от пути́ пра́веднаго, єгда́ возгори́тся вско́рѣ я́рость Єго́: блаже́ни вси́ надѣ́ющіися На́нь.
12
Вшануйте Сина, щоб не прогнівався Господь і щоб не загинули ви, зійшовши з путі праведної, бо скоро запалає гнів Його. Блаженні всі, хто надіється на Нього.
1
Псало́мъ Дави́ду, внегда́ отбѣга́ше от лица́ Авессало́ма сы́на своєго́.
1
Псалом Давида, коли він втікав від Авессалома, сина свого.
2
Го́споди, что́ ся умно́жиша стужа́ющіи ми́? Мно́зи востаю́тъ на мя́,
2
Господи, як намножилося напасників моїх, многі постають на мене,
3
мно́зи глаго́лютъ души́ моє́й: нѣ́сть спасе́нія єму́ въ Бо́зѣ єго́.
3
многі кажуть душі моїй: «Нема спасіння йому в Бозі його».
4
Ты́ же, Го́споди, засту́пникъ мо́й єси́, сла́ва моя́, и вознося́й главу́ мою́.
4
Ти ж, Господи, заступник мій єси, слава моя, Ти возносиш голову мою.
5
Гла́сомъ мои́мъ ко Го́споду воззва́хъ, и услы́ша мя́ от горы́ святы́я Своєя́.
5
Голосом моїм до Господа воззвав, і Він почув мене з гори святої Своєї.
6
А́зъ усну́хъ, и спа́хъ, воста́хъ, я́ко Госпо́дь засту́питъ мя́.
6
Я лягаю, і сплю, і встаю, бо Господь заступить мене.
7
Не убою́ся от те́мъ люді́й, о́крестъ напа́дающихъ на мя́.
7
Не убоюся я тьми людей, що звідусіль нападають на мене.
8
Воскре́сни́, Го́споди, спаси́ мя, Бо́же мо́й: я́ко Ты́ порази́лъ єси́ вся́ вражду́ющыя ми́ всу́є, зу́бы грѣ́шниковъ сокруши́лъ єси́.
8
Воскресни, Господи, спаси мене, Боже мій, бо Ти уразив усіх, що даремно ворогують зі мною, зуби грішників сокрушив єси.
9
Госпо́дне є́сть спасе́ніє, и на лю́дехъ Твои́хъ благослове́ніє Твоє́.
9
Господнім є спасіння, і на людей Твоїх благословення Твоє.
1
Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ, псало́мъ Дави́ду.
1
Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Давида.
2
Внегда́ призва́ти ми́, услы́ша мя́ Бо́гъ пра́вды моєя́: въ ско́рби распространи́лъ мя́ єси́: уще́дри мя́ и услы́ши моли́тву мою́.
2
Коли взиваю я, почуй мене, Боже правди моєї. В тісноті Ти давав мені простір. Помилуй мене і почуй молитву мою.
3
Сы́нове человѣ́честіи, доко́лѣ тяжкосе́рдіи? Вску́ю лю́бите суєту́ и и́щете лжи́?
3
Сини людські! Доки будете ганьбити славу мою? Нащо любите марноту і шукаєте неправди?
4
И увѣ́дите, я́ко удиви́ Госпо́дь преподо́бнаго Своєго́. Госпо́дь услы́шитъ мя́, внегда́ воззва́ти ми́ къ Нему́.
4
Знайте, що Господь обрав для Себе преподобного Свого. Господь почує мене, коли я взиватиму до Нього.
5
Гнѣ́вайтеся, и не согрѣша́йте, я́же глаго́лете въ сердца́хъ ва́шихъ, на ло́жахъ ва́шихъ умили́теся:
5
Гніваючись, не зогрішайте, роздумуйте в серцях ваших, на постелях ваших заспокойтеся.
6
пожри́те же́ртву пра́вды и упова́йте на Го́спода.
6
Приносьте жертву правди і уповайте на Господа.
7
Мно́зи глаго́лютъ: кто́ яви́тъ на́мъ блага́я? Зна́менася на на́съ свѣ́тъ лица́ Твоєго́, Го́споди.
7
Багато хто говорить: «хто покаже нам благо?» Ти явив нам світло лиця Твого, Господи.
8
Да́лъ єси́ весе́ліє въ се́рдцы моє́мъ: от плода́ пшени́цы, віна́ и єле́а своєго́ умно́жишася:
8
Ти дав веселість в серці моїм; від плоду пшениці, вина [та єлею] вона примножилася.
9
въ ми́рѣ вку́пе усну́ и почі́ю, я́ко Ты́, Го́споди, єди́наго на упова́ніи всели́лъ мя́ єси́.
9
В мирі я лягаю і сплю, бо Ти єдиний, Господи, Хто вселив у мене надію на життя.
1
О наслѣ́дствующемъ, псало́мъ Дави́ду.
1
Начальнику хору. На духових інструментах. Псалом Давида.
2
Глаго́лы моя́ внуши́, Го́споди, разумѣ́й зва́ніє моє́.
2
Господи, почуй слова мої, зглянься на благання мої.
3
Вонми́ гла́су моле́нія моєго́, Царю́ мо́й и Бо́же мо́й: я́ко къ Тебѣ́ помолю́ся, Го́споди.
3
Вислухай голос моління мого, Царю мій і Боже мій, бо до Тебе молюся я,
4
Зау́тра услы́ши гла́съ мо́й: зау́тра предста́ну Ти́, и у́зриши мя́:
4
Господи! Зранку почуй голос мій, зранку стану я перед Тобою і буду чекати.
5
я́ко Бо́гъ не хотя́й беззако́нія Ты́ єси́: не присели́тся къ Тебѣ́ лука́внуяй,
5
Бо Ти Бог, що не хочеш беззаконня, і не оселиться з Тобою лукавий.
6
ниже́ пребу́дутъ беззако́нницы предъ очи́ма Твои́ма: возненави́дѣлъ єси́ вся́ дѣ́лающыя беззако́ніє,
6
Не залишаться нечестиві перед очима Твоїми, Ти зненавидів усіх, що чинять беззаконня.
7
погуби́ши вся́ глаго́лющыя лжу́: му́жа крове́й и льсти́ва гнуша́єтся Госпо́дь.
7
Ти погубиш усіх, хто говорить неправду. Кровожерним і підступним гидує Господь.
8
А́зъ же мно́жествомъ ми́лости Твоєя́ вни́ду въ до́мъ Тво́й, поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоєму́, въ стра́сѣ Твоє́мъ.
8
Я ж з великої милости Твоєї увійду в дім Твій, поклонюся до храму святого Твого зі страхом перед Тобою.
9
Го́споди, наста́ви мя́ пра́вдою Твоє́ю, вра́гъ мои́хъ ра́ди испра́ви предъ Тобо́ю пу́ть мо́й.
9
Господи, настав мене правдою Твоєю, ворогів моїх заради виправ дорогу мою перед Тобою.
10
Я́ко нѣ́сть во устѣ́хъ и́хъ и́стины, се́рдце и́хъ су́єтно, гро́бъ отве́рстъ горта́нь и́хъ, язы́ки свои́ми льща́ху.
10
Бо нема істини в устах їхніх, серце їхнє лукаве, гріб відкритий — гортань їх; язиком своїм облещують.
11
Суди́ и́мъ, Бо́же, да отпаду́тъ от мы́слей свои́хъ: по мно́жеству нече́стія и́хъ изри́ни я́, я́ко преогорчи́ша Тя́, Го́споди.
11
Осуди їх, Боже, нехай відпадуть від намірів своїх, за безліч нечестя їхнього відкинь їх, бо вони повстали проти Тебе, Господи.
12
И да возвеселя́тся вси́ упова́ющіи на Тя́, во вѣ́къ возра́дуются, и всели́шися въ ни́хъ: и похва́лятся о Тебѣ́ лю́бящіи и́мя Твоє́.
12
І нехай звеселяться всі, що уповають на Тебе, і повіки радіють. Ти оселишся між ними, і будуть хвалитися Тобою ті, що люблять ім’я Твоє.
13
Я́ко Ты́ благослови́ши пра́ведника, Го́споди, я́ко ору́жіємъ благоволе́нія вѣнча́лъ єси́ на́съ.
13
Бо Ти благословляєш праведника, Господи, і благоволінням, наче щитом, покриваєш його.
1
Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ о осмѣ́мъ, псало́мъ Дави́ду.
1
Начальнику хору. На восьмиструнних інструментах. Псалом Давида.
2
Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ниже́ гнѣ́вомъ Твои́мъ нака́жеши мене́.
2
Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене в гніві Твоїм.
3
Поми́луй мя́, Го́споди, я́ко не́мощенъ є́смь: изцѣли́ мя, Го́споди, я́ко смято́шася ко́сти моя́,
3
Помилуй мене, Господи, бо я немічний, і зціли мене, Господи, бо стривожилися кості мої.
4
и душа́ моя́ смяте́ся зѣло́: и Ты́, Го́споди, доко́лѣ?
4
І душа моя дуже стривожена. А Ти ж, Господи, доки?
5
Обрати́ся, Го́споди, изба́ви ду́шу мою́, спаси́ мя ра́ди ми́лости Твоєя́:
5
Зглянься, Господи, і визволи душу мою, спаси мене ради милости Твоєї.
6
я́ко нѣ́сть въ сме́рти помина́яй Тебе́, во а́дѣ же кто́ исповѣ́стся Тебѣ́?
6
Бо хто ж після смерти буде згадувати Тебе? І у гробі хто ж буде славити Тебе?
7
Утруди́хся воздыха́ніємъ мои́мъ, измы́ю на вся́ку но́щь ло́же моє́, слеза́ми мои́ми посте́лю мою́ омочу́.
7
Я втомився від зітхання мого; кожної ночі обмиваю ложе моє сльозами моїми, зрошую ними постіль мою.
8
Смяте́ся от я́рости о́ко моє́, обетша́хъ во всѣ́хъ вразѣ́хъ мои́хъ.
8
Висохло від печалі око моє. Змарніло від усіх ворогів лице моє.
9
Отступи́те от мене́, вси́ дѣ́лающіи беззако́ніє, я́ко услы́ша Госпо́дь гла́съ пла́ча моєго́,
9
Відступіть від мене всі, хто чинить беззаконня, бо почув Господь голос плачу мого!
10
услы́ша Госпо́дь моле́ніє моє́, Госпо́дь моли́тву мою́ прія́тъ.
10
Почув Господь благання моє, Господь молитву мою прийняв.
11
Да постыдя́тся и смяту́тся вси́ врази́ мои́, да возвратя́тся и устыдя́тся зѣло́ вско́рѣ.
11
Нехай осоромляться і устрашаться всі вороги мої і нехай з соромом побіжать і зникнуть дуже скоро.
1
Псало́мъ Дави́ду, єго́же воспѣ́тъ Го́сподеви о словесѣ́хъ Хусі́євыхъ, сы́на Іємені́ина.
1
Плачевна пісня Давида, яку він співав Господу з приводу Хуса, сина Веніамінового.
2
Го́споди Бо́же мо́й, на Тя́ упова́хъ, спаси́ мя от всѣ́хъ гоня́щихъ мя́ и изба́ви мя́:
2
Господи, Боже мій! Я на Тебе надіюся, спаси мене і від усіх гонителів моїх визволи мене.
3
да не когда́ похи́титъ я́ко ле́въ ду́шу мою́, не су́щу избавля́ющу, ниже́ спаса́ющу.
3
Щоб ворог не схопив, як лев, душу мою, коли нема визволителя [і спасителя].
4
Го́споди Бо́же мо́й, а́ще сотвори́хъ сіє́, а́ще є́сть непра́вда въ руку́ моє́ю,
4
Господи, Боже мій! Якщо я вчинив щось недобре, якщо є неправда в руках моїх,
5
а́ще возда́хъ воздаю́щымъ ми́ зла́, да отпаду́ у́бо от вра́гъ мои́хъ то́щъ:
5
якщо я відплатив злом приятелям моїм або чинив зло тому, хто без причини ворогував проти мене,
6
да пожене́тъ у́бо вра́гъ ду́шу мою́, и да пости́гнетъ, и попере́тъ въ зе́млю живо́тъ мо́й, и сла́ву мою́ въ пе́рсть всели́тъ.
6
то нехай ворог переслідує душу мою, нехай настигне її, втопче в землю життя моє і славу мою кине в порох.
7
Воскре́сни́, Го́споди, гнѣ́вомъ Твои́мъ, вознеси́ся въ конца́хъ вра́гъ Твои́хъ, и воста́ни, Го́споди Бо́же мо́й, повелѣ́ніємъ, и́мже заповѣ́далъ єси́,
7
Встань, Господи, у гніві Твоїм, піднесися проти лютування ворогів моїх. Устань, Господи, Боже мій, на суд, що заповідав Ти.
8
и со́нмъ люді́й обы́детъ Тя́: и о то́мъ на высоту́ обрати́ся.
8
І сонм народів оточить Тебе, над ним високо піднесись.
9
Госпо́дь су́дитъ лю́демъ: суди́ ми, Го́споди, по пра́вдѣ моє́й и по незло́бѣ моє́й на мя́.
9
Господь судить народи. Суди мене, Господи, за правдою моєю і за невинністю моєю.
10
Да сконча́єтся зло́ба грѣ́шныхъ, и испра́виши пра́веднаго, испыта́яй сердца́ и утро́бы, Бо́же, пра́ведно.
10
Нехай припиниться злоба грішних, а праведника підкріпи, бо Ти, Боже праведний, знаєш серця й думки.
11
По́мощь моя́ от Бо́га, спаса́ющаго пра́выя се́рдцемъ.
11
Поміч моя від Бога, Який спасає праведних серцем.
12
Бо́гъ суди́тель пра́веденъ, и крѣ́покъ, и долготерпѣли́въ, и не гнѣ́въ наводя́й на вся́къ де́нь.
12
Бог — Суддя праведний, [непохитний, довготерпеливий] і не посилає гніву щодня.
13
А́ще не обратите́ся, ору́жіє Своє́ очи́ститъ, лу́къ Сво́й напряже́, и угото́ва и́,
13
Коли ж хто не кається, Він гострить меч Свій, готує зброю Свою і направляє на нього.
14
и въ не́мъ угото́ва сосу́ды сме́ртныя, стрѣ́лы Своя́ сгара́ємымъ содѣ́ла.
14
Готує для нього лук; стріли Свої робить палючими.
15
Се́, болѣ́ непра́вдою, зача́тъ болѣ́знь и роди́ беззако́ніє:
15
Ось нечестивий захворів на неправду, зачав злобу і породив беззаконня.
16
ро́въ изры́ и ископа́ и́, и паде́тъ въ я́му, ю́же содѣ́ла.
16
Копав яму, і викопав її, і впав у ту яму, яку сам приготував.
17
Обрати́тся болѣ́знь єго́ на главу́ єго́, и на ве́рхъ єго́ непра́вда єго́ сни́детъ.
17
І повернеться злоба його на голову його, і неправда його на тім’я його впаде.
18
Исповѣ́мся Го́сподеви по пра́вдѣ Єго́ и пою́ и́мени Го́спода Вы́шняго.
18
Прославлятиму Господа за правду Його і величатиму ім’я Господа Всевишнього.
1
Въ коне́цъ, о точи́лѣхъ, псало́мъ Дави́ду.
1
Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Давида (пророчий).
2
Го́споди Госпо́дь на́шъ, я́ко чу́дно и́мя Твоє́ по все́й земли́, я́ко взя́тся великолѣ́піє Твоє́ превы́ше небе́съ.
2
Господи Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі! Слава Твоя піднеслася вище небес!
3
Изъ у́стъ младе́нецъ и ссу́щихъ соверши́лъ єси́ хвалу́, вра́гъ Твои́хъ ра́ди, є́же разруши́ти врага́ и ме́стника.
3
Із уст дітей і немовлят вчинив єси хвалу перед ворогами Твоїми, щоб знищити ворога і месника.
4
Я́ко узрю́ небеса́, дѣла́ пе́рстъ Твои́хъ, луну́ и звѣ́зды, я́же Ты́ основа́лъ єси́:
4
Коли погляну на небо — діло рук Твоїх, на місяць і зорі, які Ти поставив,
5
что́ є́сть человѣ́къ, я́ко по́мниши єго́? Или́ сы́нъ человѣ́чь, я́ко посѣща́єши єго́?
5
то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, що Ти опікуєшся ним?
6
Ума́лилъ єси́ єго́ ма́лымъ чи́мъ от А́нгелъ, сла́вою и че́стію вѣнча́лъ єси́ єго́:
6
Ти створив його мало чим меншим за ангелів, славою й честю увінчав його.
7
и поста́вилъ єси́ єго́ надъ дѣ́лы руку́ Твоє́ю, вся́ покори́лъ єси́ подъ но́зѣ єго́:
7
І поставив його над творінням рук Твоїх; все підкорив під ноги його:
8
о́вцы и волы́ вся́, єще́ же и скоты́ польскі́я,
8
овець і волів усіх, ще й звірів польових;
9
пти́цы небе́сныя и ры́бы морскі́я, преходя́щыя стези́ морскі́я.
9
птахів небесних і риб морських, що ходять стежками морськими.
10
Го́споди Госпо́дь на́шъ, я́ко чу́дно и́мя Твоє́ по все́й земли́.
10
Господи, Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі!
1
Въ коне́цъ, о та́йныхъ сы́на, псало́мъ Дави́ду, 9.
1
Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида.
2
Исповѣ́мся Тебѣ́, Го́споди, всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, повѣ́мъ вся́ чудеса́ Твоя́.
2
Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.
3
Возвеселю́ся и возра́дуюся о Тебѣ́, пою́ и́мени Твоєму́, Вы́шній.
3
Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній.
4
Внегда́ возврати́тися врагу́ моєму́ вспя́ть, изнемо́гутъ и поги́бнутъ от лица́ Твоєго́.
4
Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм.
5
Я́ко сотвори́лъ єси́ су́дъ мо́й и прю́ мою́: сѣ́лъ єси́ на престо́лѣ, судя́й пра́вду.
5
Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний.
6
Запрети́лъ єси́ язы́комъ, и поги́бе нечести́вый: и́мя єго́ потреби́лъ єси́ въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
6
Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків.
7
Врагу́ оскудѣ́ша ору́жія въ коне́цъ, и гра́ды разруши́лъ єси́: поги́бе па́мять єго́ съ шу́момъ.
7
У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього.
8
И Госпо́дь во вѣ́къ пребыва́єтъ, угото́ва на су́дъ престо́лъ Сво́й:
8
Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій.
9
и То́й суди́ти и́мать вселе́ннѣй въ пра́вду, суди́ти и́мать лю́демъ въ правотѣ́.
9
Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю.
10
И бы́сть Госпо́дь прибѣ́жище убо́гому, помо́щникъ во благовре́меніихъ, въ ско́рбехъ.
10
І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі.
11
И да упова́ютъ на Тя́ зна́ющіи и́мя Твоє́, я́ко не оста́вилъ єси́ взыска́ющихъ Тя́, Го́споди.
11
І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи.
12
По́йте Го́сподеви, живу́щему въ Сіо́нѣ, возвѣсти́те во язы́цѣхъ начина́нія Єго́:
12
Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його.
13
я́ко взыска́яй кро́ви и́хъ помяну́, не забы́ зва́нія убо́гихъ.
13
Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених.
14
Поми́луй мя́, Го́споди, ви́ждь смире́ніє моє́ от вра́гъ мои́хъ, вознося́й мя́ от вра́тъ сме́ртныхъ:
14
Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти;
15
я́ко да возвѣщу́ вся́ хвалы́ Твоя́ во вратѣ́хъ дще́ре Сіо́ни: возра́дуємся о спасе́ніи Твоє́мъ.
15
щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму.
16
Углѣбо́ша язы́цы въ па́губѣ, ю́же сотвори́ша: въ сѣ́ти се́й, ю́же скры́ша, увязе́ нога́ и́хъ.
16
Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня.
17
Зна́ємь є́сть Госпо́дь судьбы́ творя́й: въ дѣ́лѣхъ руку́ своє́ю увязе́ грѣ́шникъ.
17
Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх.
18
Да возвратя́тся грѣ́шницы во а́дъ, вси́ язы́цы забыва́ющіи Бо́га.
18
Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога.
19
Я́ко не до конца́ забве́нъ бу́детъ ни́щій, терпѣ́ніє убо́гихъ не поги́бнетъ до конца́.
19
Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине.
20
Воскре́сни́, Го́споди, да не крѣпи́тся человѣ́къ, да су́дятся язы́цы предъ Тобо́ю.
20
Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи.
21
Поста́ви, Го́споди, законоположи́теля надъ ни́ми, да разумѣ́ютъ язы́цы, я́ко человѣ́цы су́ть.
21
Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди.
22
Вску́ю, Го́споди, отстоя́ дале́че, презира́єши во благовре́меніихъ, въ ско́рбехъ?
22
Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи?
23
Внегда́ горди́тися нечести́вому, возгара́єтся ни́щій: увяза́ютъ въ совѣ́тѣхъ, я́же помышля́ютъ.
23
В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують.
24
Я́ко хвали́мь є́сть грѣ́шный въ по́хотехъ души́ своєя́, и оби́дяй благослови́мь є́сть.
24
Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе.
25
Раздражи́ Го́спода грѣ́шный: по мно́жеству гнѣ́ва своєго́ не взы́щетъ: нѣ́сть Бо́га предъ ни́мъ.
25
В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема.
26
Оскверня́ются путіє́ єго́ на вся́ко вре́мя: отъе́млются судьбы́ Твоя́ от лица́ єго́: всѣ́ми враги́ свои́ми облада́єтъ.
26
Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо.
27
Рече́ бо въ се́рдцы своє́мъ: не подви́жуся от ро́да въ ро́дъ безъ зла́:
27
Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха».
28
єго́же кля́твы уста́ єго́ по́лна су́ть, и го́рести и льсти́: подъ язы́комъ єго́ тру́дъ и болѣ́знь.
28
Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба.
29
Присѣди́тъ въ лови́телствѣ съ бога́тыми въ та́йныхъ, є́же уби́ти непови́ннаго: о́чи єго́ на ни́щаго призира́єтѣ.
29
Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними.
30
Лови́тъ въ та́йнѣ я́ко ле́въ во огра́дѣ своє́й, лови́тъ є́же восхи́тити ни́щаго, внегда́ привлещи́ и́ въ сѣ́ти своє́й.
30
Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої.
31
Смири́тъ єго́: преклони́тся и паде́тъ, внегда́ єму́ облада́ти убо́гими.
31
Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його.
32
Рече́ бо въ се́рдцы своє́мъ: забы́ Бо́гъ, отврати́ лице́ Своє́, да не ви́дитъ до конца́.
32
Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи».
33
Воскре́сни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гихъ Твои́хъ до конца́.
33
Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця].
34
Чесо́ ра́ди прогнѣ́ва нечести́вый Бо́га? Рече́ бо въ се́рдцы своє́мъ: не взы́щетъ.
34
Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»?
35
Ви́диши, я́ко Ты́ болѣ́знь и я́рость смотря́єши, да пре́данъ бу́детъ въ ру́цѣ Твои́: Тебѣ́ оста́вленъ є́сть ни́щій, си́ру Ты́ бу́ди помо́щникъ.
35
Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом.
36
Сокруши́ мы́шцу грѣ́шному и лука́вому: взы́щется грѣ́хъ єго́ и не обря́щется.
36
Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його.
37
Госпо́дь Ца́рь во вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка: поги́бнете, язы́цы, от земли́ Єго́.
37
Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його.
38
Жела́ніє убо́гихъ услы́шалъ єси́, Го́споди, угото́ванію се́рдца и́хъ вня́тъ у́хо Твоє́.
38
Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє,
39
Суди́ си́ру и смире́ну, да не приложи́тъ ктому́ велича́тися человѣ́къ на земли́.
39
щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі.
0
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.
Начальнику хору. Псалом Давида.
1
На Го́спода упова́хъ, ка́ко рече́те души́ моє́й: превита́й по гора́мъ, я́ко пти́ца?
1
На Господа я надіюся, як же ви кажете душі моїй: «Відлітай на гору вашу, як птах»?
2
Я́ко се́, грѣ́шницы наляко́ша лу́къ, угото́ваша стрѣ́лы въ ту́лѣ, сострѣля́ти во мра́цѣ пра́выя се́рдцемъ.
2
Бо ось грішники напружили лук, наготували стріли, щоб стріляти в темряві у непорочних серцем.
3
Зане́ я́же Ты́ соверши́лъ єси́, они́ разруши́ша: пра́ведникъ же что́ сотвори́?
3
Бо те, що Ти довершив, вони зруйнували. Що зробить праведний?..
4
Госпо́дь во хра́мѣ святѣ́мъ Своє́мъ. Госпо́дь, на небеси́ престо́лъ Єго́: о́чи Єго́ на ни́щаго призира́єтѣ, вѣ́жди Єго́ испыта́єтѣ сы́ны человѣ́ческія.
4
Господь у храмі святім Своїм. Господь — на небі Престіл Його. Очі Його [на вбогих] споглядають, зір Його випробовує синів людських.
5
Госпо́дь испыта́єтъ пра́веднаго и нечести́ваго: любя́й же непра́вду ненави́дитъ свою́ ду́шу.
5
Господь випробовує праведного і нечестивого, той же, хто любить неправду, ненавидить душу свою.
6
Одожди́тъ на грѣ́шники сѣ́ти: о́гнь и жу́пелъ, и ду́хъ бу́ренъ ча́сть ча́ши и́хъ.
6
Дощем проллє Він на грішників палаюче вугілля, вогонь і сірку. Палючий вітер — частка чаші скорботи їхньої.
7
Я́ко пра́веденъ Госпо́дь и пра́вды возлюби́: правоты́ ви́дѣ лице́ Єго́.
7
Бо праведний Господь і любить правду. На праведних дивиться лице Його.
1
Въ коне́цъ, о осмѣ́й, псало́мъ Дави́ду.
1
Начальнику хору. На восьмиструнному інструменті. Псалом Давида.
2
Спаси́ мя, Го́споди, я́ко оскудѣ́ преподо́бный: я́ко ума́лишася и́стины от сыно́въ человѣ́ческихъ.
2
Спаси [мене], Господи, бо не стало праведного, бо нема вірних між синами людськими.
3
Су́єтная глаго́ла кі́йждо ко и́скреннему своєму́: устнѣ́ льсти́выя въ се́рдцы, и въ се́рдцы глаго́лаша зла́я.
3
Неправду говорить кожен ближньому своєму; уста улесливі говорять від серця лукавого.
4
Потреби́тъ Госпо́дь вся́ устны́ льсти́выя, язы́къ велерѣ́чивый,
4
Погубить Господь уста облесливі та язик гордовитий,
5
ре́кшыя: язы́къ на́шъ возвели́чимъ, устны́ на́ша при на́съ су́ть: кто́ на́мъ госпо́дь є́сть?
5
тих, що говорять: «Язиком нашим переможемо, уста наші з нами, хто нам є Господь?»
6
Стра́сти ра́ди ни́щихъ и воздыха́нія убо́гихъ ны́нѣ воскре́сну́, глаго́летъ Госпо́дь: положу́ся во спасе́ніє, не обиню́ся о не́мъ.
6
«Ради страждання вбогих і зітхання бідних нині воскресну, — говорить Господь, — стану спасінням людей і відкриюся в ньому.»
7
Словеса́ Госпо́дня словеса́ чи́ста, сребро́ разжже́но, искуше́но земли́, очище́но седмери́цею.
7
Слова Господні — слова чисті, срібло, очищене від землі, сім разів переплавлене.
8
Ты́, Го́споди, сохрани́ши ны́ и соблюде́ши ны́ от ро́да сего́ и во вѣ́къ.
8
Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік.
9
О́крестъ нечести́віи хо́дятъ: по высотѣ́ Твоє́й умно́жилъ єси́ сы́ны человѣ́ческія.
9
Навкруги нечестиві ходять, коли підносяться нікчемні з синів людських.
1
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.
1
Начальнику хору. Псалом Давида.
2
Доко́лѣ, Го́споди, забу́деши мя́ до конца́? Доко́лѣ отвраща́єши лице́ Твоє́ от мене́?
2
Доки, Господи, забуватимеш мене до кінця? Доки відвертатимеш лице Твоє від мене?
3
Доко́лѣ положу́ совѣ́ты въ души́ моє́й, болѣ́зни въ се́рдцы моє́мъ де́нь и но́щь? Доко́лѣ вознесе́тся вра́гъ мо́й на мя́?
3
Доки носитиму думи мої в душі моїй і скорботи в серці моїм день [і ніч]? Доки буде підноситися ворог мій наді мною?
4
При́зри, услы́ши мя́, Го́споди Бо́же мо́й: просвѣти́ о́чи мои́, да не когда́ усну́ въ сме́рть:
4
Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій. Просвіти очі мої, щоб не заснув я сном смертним.
5
да не когда́ рече́тъ вра́гъ мо́й: укрѣпи́хся на него́. 6Стужа́ющіи ми́ возра́дуются, а́ще подви́жуся.
5
Щоб не сказав ворог мій: «Я переміг його» і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся.
6
7А́зъ же на ми́лость Твою́ упова́хъ: возра́дуєтся се́рдце моє́ о спасе́ніи Твоє́мъ: воспою́ Го́сподеви благодѣ́явшему мнѣ́ и пою́ и́мени Го́спода Вы́шняго.
6
Я ж на милість Твою уповаю, серце моє возрадіє спасінням Твоїм. Славитиму Господа, що добро вчинив мені, [і співатиму імені Господа Всевишнього].
0
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.
Начальнику хору. Псалом Давида.
1
Рече́ безу́менъ въ се́рдцы своє́мъ: нѣ́сть Бо́гъ. Растлѣ́ша и омерзи́шася въ начина́ніихъ: нѣ́сть творя́й благосты́ню.
1
Сказав безумний у серці своїм: «Бога нема». Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро.
2
Госпо́дь съ небесе́ прини́че на сы́ны человѣ́ческія, ви́дѣти, а́ще є́сть разумѣва́яй, или́ взыска́яй Бо́га.
2
Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога?
3
Вси́ уклони́шася, вку́пѣ неключи́ми бы́ша: нѣ́сть творя́й благосты́ню, нѣ́сть до єди́наго.
3
Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного.
4
Ни ли́ уразумѣ́ютъ вси́ дѣ́лающіи беззако́ніє, снѣда́ющіи лю́ди моя́ въ снѣ́дь хлѣ́ба? Го́спода не призва́ша.
4
Невже не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконня, заїдають людей моїх, мов їдять хліб, і Господа не призивають?
5
Та́мо убоя́шася стра́ха, идѣ́же не бѣ́ стра́хъ: я́ко Госпо́дь въ ро́дѣ пра́ведныхъ.
5
Вони убояться там, [де немає страху]. Бо Господь в роді праведних:
6
Совѣ́тъ ни́щаго посрами́сте: Госпо́дь же упова́ніє єго́ є́сть.
6
ви насміялися над убогим, а Господь — надія його.
7
Кто́ да́стъ от Сіо́на спасе́ніє Ізра́илево? Внегда́ возврати́тъ Госпо́дь плѣне́ніє люді́й Свои́хъ, возра́дуєтся Іа́ковъ, и возвесели́тся Ізра́иль.
7
«Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві?» Коли поверне Господь з неволі народ Свій, тоді зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.
0
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду, 14.
Псалом Давида.
1
Го́споди, кто́ обита́єтъ въ жили́щи Твоє́мъ? Или́ кто́ всели́тся во святу́ю го́ру Твою́?
1
Господи, хто може жити в оселі Твоїй? Хто оселиться на святій горі Твоїй?
2
Ходя́й непоро́ченъ и дѣ́лаяй пра́вду, глаго́ляй и́стину въ се́рдцы своє́мъ:
2
Той, хто ходить непорочно, і чинить правду, і говорить істину у серці своєму.
3
и́же не ульсти́ язы́комъ свои́мъ и не сотвори́ и́скреннему своєму́ зла́, и поноше́нія не прія́тъ на бли́жнія своя́:
3
Той, хто не улещує язиком своїм, не чинить ближньому своєму зла і не слухає наклепів на ближніх своїх.
4
уничиже́нъ є́сть предъ ни́мъ лука́внуяй, боя́щыяжеся Го́спода сла́витъ: клены́йся и́скреннему своєму́ и не отмета́яся:
4
Той, в очах якого лукава людина є нікчемною, а в пошані ті, що бояться Господа, той, хто дає клятву ближньому і не відмовляється від неї.
5
сребра́ своєго́ не даде́ въ ли́хву и мзды́ на непови́нныхъ не прія́тъ. Творя́й сія́ не подви́жится во вѣ́къ.
5
Хто не дає срібла свого на нечесний прибуток і не приймає підкупу на невинного. Хто так чинить, той не захитається повіки.
0
Столпописа́ніє, Дави́ду, 15.
Пісня Давида.
1
Сохрани́ мя, Го́споди, я́ко на Тя́ упова́хъ.
1
Охорони мене, Господи, бо я на Тебе надіюся.
2
Рѣ́хъ Го́сподеви: Госпо́дь мо́й єси́ Ты́, я́ко благи́хъ мои́хъ не тре́буєши.
2
Я сказав Господу: «Ти Господь мій! Блага мої Тобі не потрібні».
3
Святы́мъ, и́же су́ть на земли́ Єго́, удиви́ Госпо́дь вся́ хотѣ́нія Своя́ въ ни́хъ.
3
Святим, що на землі Його, сотворив Господь усі бажання Свої в них.
4
Умно́жишася не́мощи и́хъ, по си́хъ ускори́ша: не соберу́ собо́ры и́хъ от крове́й, ни помяну́ же име́нъ и́хъ устна́ма мои́ма.
4
Нехай примножуються скорботи в тих, що біжать до ідолів, я ж не принесу їм жертви кривавої і не спом’яну імен їхніх устами моїми.
5
Госпо́дь ча́сть достоя́нія моєго́ и ча́ши моєя́: Ты́ єси́ устроя́яй достоя́ніє моє́ мнѣ́.
5
Господь — частина спадку мого і чаші моєї. В Тобі, Господи, вся спадщина моя.
6
У́жя нападо́ша ми́ въ держа́вныхъ мои́хъ: и́бо достоя́ніє моє́ держа́вно є́сть мнѣ́.
6
Межі мої пролягли в кращих місцях, спадок мій приємний для мене.
7
Благословлю́ Го́спода вразуми́вшаго мя́: єще́ же и до но́щи наказа́ша мя́ утро́бы моя́.
7
Славитиму Господа, що просвітив мене, бо навіть і вночі повчає мене серце моє.
8
Предзрѣ́хъ Го́спода предо мно́ю вы́ну, я́ко одесну́ю мене́ є́сть, да не подви́жуся.
8
Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся.
9
Сего́ ра́ди возвесели́ся се́рдце моє́, и возра́довася язы́къ мо́й: єще́ же и пло́ть моя́ всели́тся на упова́ніи.
9
Тому радіє серце моє і веселиться язик мій, навіть тіло моє спочиває в надії,
10
Я́ко не оста́виши ду́шу мою́ во а́дѣ, ниже́ да́си преподобному Твоєму́ ви́дѣти истлѣ́нія.
10
що Ти, Господи, не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління.
11
Сказа́лъ ми́ єси́ пути́ живота́: испо́лниши мя́ весе́лія съ лице́мъ Твои́мъ: красота́ {сла́дость} въ десни́цѣ Твоє́й въ коне́цъ.
11
Ти покажеш мені дорогу життя; перед лицем Твоїм повнота радости і в правиці Твоїй блаженство вічне.
0
Моли́тва Дави́ду, 16.
Молитва Давида.
1
Услы́ши, Го́споди, пра́вду мою́, вонми́ моле́нію моєму́, внуши́ моли́тву мою́ не во устна́хъ льсти́выхъ.
1
Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих.
2
От лица́ Твоєго́ судьба́ моя́ изы́детъ: о́чи мои́ да ви́дита правоты́.
2
Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту.
3
Искуси́лъ єси́ се́рдце моє́, посѣти́лъ єси́ но́щію: искуси́лъ мя́ єси́, и не обрѣ́теся во мнѣ́ непра́вда.
3
Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми.
4
Я́ко да не возглаго́лютъ уста́ моя́ дѣ́лъ человѣ́ческихъ, за словеса́ усте́нъ Твои́хъ а́зъ сохрани́хъ пути́ же́стоки.
4
В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя.
5
Соверши́ стопы́ моя́ во стезя́хъ Твои́хъ, да не подви́жутся стопы́ моя́.
5
Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої.
6
А́зъ воззва́хъ, я́ко услы́шалъ мя́ єси́, Бо́же: приклони́ у́хо Твоє́ мнѣ́ и услы́ши глаго́лы моя́.
6
Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої.
7
Удиви́ ми́лости Твоя́, спаса́яй упова́ющыя на Тя́ от проти́вящихся десни́цѣ Твоє́й:
7
Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї.
8
сохрани́ мя, Го́споди, я́ко зѣ́ницу о́ка: въ кро́вѣ крилу́ Твоє́ю покры́єши мя́
8
Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх,
9
от лица́ нечести́выхъ остра́стшихъ {оби́дящихъ} мя́: врази́ мои́ ду́шу мою́ одержа́ша
9
укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене.
10
ту́къ сво́й затвори́ша, уста́ и́хъ глаго́лаша горды́ню.
10
Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя.
11
Изгоня́щіи мя́ ны́нѣ обыдо́ша мя́, о́чи свои́ возложи́ша уклони́ти на зе́млю.
11
Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі.
12
Объя́ша мя́ я́ко ле́въ гото́въ на ло́въ и я́ко ски́менъ обита́яй въ та́йныхъ.
12
Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся.
13
Воскре́сни́, Го́споди, предвари́ я́ и запни́ и́мъ: изба́ви ду́шу мою́ от нечести́ваго, ору́жіє Твоє́
13
Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм;
14
от вра́гъ руки́ Твоєя́, Го́споди, от ма́лыхъ от земли́: раздѣли́ я́ въ животѣ́ и́хъ, и сокрове́нныхъ Твои́хъ испо́лнися чре́во и́хъ: насы́тишася сыно́въ, и оста́виша оста́нки младе́нцемъ свои́мъ.
14
від ворогів — рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм.
15
А́зъ же пра́вдою явлю́ся лицу́ Твоєму́, насы́щуся, внегда́ яви́тимися сла́вѣ Твоє́й.
15
А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю.
1
Въ коне́цъ, о́троку Госпо́дню Дави́ду, я́же глаго́ла Го́сподеви словеса́ пѣ́сни сея́, въ де́нь, въ о́ньже изба́ви єго́ Госпо́дь от руки́ всѣ́хъ вра́гъ єго́ и изъ руки́ Сау́ли: и рече́:
(Пісня Давида.)
2
Возлюблю́ Тя, Го́споди, крѣ́посте моя́:
2
ВозлюблюТебе, Господи, кріпосте моя.
3
Госпо́дь утвержде́ніє моє́, и прибѣ́жище моє́, и изба́витель мо́й, Бо́гъ мо́й, помо́щникъ мо́й, и упова́ю на Него́: защи́титель мо́й, и ро́гъ спасе́нія моєго́, и засту́пникъ мо́й.
3
Господь — твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія, оборонець мій, ріг спасіння мого, заступник мій.
4
Хваля́ призову́ Го́спода и от вра́гъ мои́хъ спасу́ся.
4
З хвалою прикличу Господа і від ворогів моїх спасуся.
5
Одержа́ша мя́ болѣ́зни сме́ртныя, и пото́цы беззако́нія смято́ша мя́:
5
Огорнули мене муки смертельні, і ріки беззаконня засмутили мене.
6
болѣ́зни а́довы обыдо́ша мя́, предвари́ша мя́ сѣ́ти сме́ртныя.
6
Кайдани пекельні скували мене, і сіті смертні обплутали мене.
7
И внегда́ скорбѣ́ти ми́, призва́хъ Го́спода и къ Бо́гу моєму́ воззва́хъ: услы́ша от хра́ма свята́го Своєго́ гла́съ мо́й, и во́пль мо́й предъ Ни́мъ вни́детъ во у́шы Єго́.
7
У тісноті моїй я призивав Господа і до Бога мого взивав, і Він почув голос мій із храму [святого] Свого, і благання моє дійшло до слуху Його.
8
И подви́жеся и тре́петна бы́сть земля́, и основа́нія го́ръ смято́шася и подвиго́шася, я́ко прогнѣ́вася на ня́ Бо́гъ.
8
І затряслася, захиталася земля, тремтіли й тряслися підвалини гір, бо запалав гнівом [Господь].
9
Взы́де ды́мъ гнѣ́вомъ Єго́, и о́гнь от лица́ Єго́ воспла́менится: у́гліє возгорѣ́ся от Него́.
9
Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його — вогонь палючий, палаюче вугілля сипалося від Нього.
10
И приклони́ небеса́ и сни́де, и мра́къ подъ нога́ма Єго́.
10
Він прихилив небеса й зійшов, і морок — під ногами Його.
11
И взы́де на Херуві́мы и летѣ́, летѣ́ на крилу́ вѣ́треню.
11
І возсів на херувимів, і полетів, понісся на крилах вітру.
12
И положи́ тму́ закро́въ Сво́й: о́крестъ Єго́ селе́ніє Єго́: темна́ вода́ во о́блацѣхъ возду́шныхъ.
12
Хмарами, як покровом, Він покрив Себе, темними хмарами води Він огорнув Себе.
13
От облиста́нія предъ Ни́мъ о́блацы проидо́ша, гра́дъ и у́гліє о́гненноє.
13
Від блиску Його перед Ним летіли хмари, град і вогненне вугілля.
14
И возгремѣ́ съ небесе́ Госпо́дь, и Вы́шній даде́ гла́съ Сво́й.
14
І загримів у небесах Господь, і Всевишній подав голос Свій.
15
Низпосла́ стрѣ́лы и разгна́ я́, и мо́лніи умно́жи и смяте́ я́.
15
Пустив стріли Свої і розігнав їх. Метнув безліч блискавок і розсіяв їх.
16
И яви́шася исто́чницы водні́и, и откры́шася основа́нія вселе́нныя от запреще́нія Твоєго́, Го́споди, от дохнове́нія ду́ха гнѣ́ва Твоєго́.
16
І відкрилися джерела вод, відкрилися основи всесвіту від заборони Твоєї, Господи, від подиху гніву Твого.
17
Низпосла́ съ высоты́ и прія́тъ мя́, воспрія́тъ мя́ от во́дъ мно́гихъ.
17
Він простяг руку з висоти і взяв мене, і з глибокої води визволив мене.
18
Изба́витъ мя́ от враго́въ мои́хъ си́льныхъ и от ненави́дящихъ мя́: я́ко утверди́шася па́че мене́.
18
Він визволив мене від ворогів моїх сильних і від ненависників моїх, що були сильнішими від мене.
19
Предвари́ша мя́ въ де́нь озлобле́нія моєго́: и бы́сть Госпо́дь утвержде́ніє моє́.
19
Вони повстали на мене в час біди моєї, та Господь укріпив мене.
20
И изведе́ мя на широту́: изба́витъ мя́, я́ко восхотѣ́ мя.
20
Він вивів мене на простір і визволив мене, бо Він возлюбив мене.
21
И возда́стъ ми́ Госпо́дь по пра́вдѣ моє́й, и по чистотѣ́ руку́ моє́ю возда́стъ ми́,
21
Господь воздав мені за правдою моєю і за чистотою рук моїх відплатив мені.
22
я́ко сохрани́хъ пути́ Госпо́дни и не нече́ствовахъ от Бо́га моєго́.
22
Бо я зберіг путі Господні і не був нечестивим перед Богом моїм.
23
Я́ко вся́ судьбы́ Єго́ предо мно́ю, и оправда́нія Єго́ не отступи́ша от мене́.
23
Бо всі заповіді Його були переді мною, і від повелінь Його я не відхилявся.
24
И бу́ду непоро́ченъ съ Ни́мъ и сохраню́ся от беззако́нія моєго́.
24
Я був непорочний перед Ним і берігся, щоб не згрішити мені.
25
И возда́стъ ми́ Госпо́дь по пра́вдѣ моє́й и по чистотѣ́ руку́ моє́ю предъ очи́ма Єго́.
25
І воздав мені Господь за правдою моєю і за чистотою рук моїх перед очима Його.
26
Съ преподо́бнымъ преподо́бенъ бу́деши, и съ му́жемъ непови́ннымъ непови́ненъ бу́деши,
26
Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його,
27
и со избра́ннымъ избра́нъ бу́деши, и со стропти́вымъ разврати́шися.
27
з чистим — за чистотою його, а з лукавим — за лукавством його.
28
Я́ко Ты́ лю́ди смире́нныя спасе́ши и о́чи го́рдыхъ смири́ши.
28
Бо Ти народ поневолений спасаєш і пиху гордих приборкуєш.
29
Я́ко Ты́ просвѣти́ши свѣти́лникъ мо́й, Го́споди: Бо́же мо́й, просвѣти́ши тму́ мою́.
29
Ти засвічуєш світильник мій. Господь Бог мій просвічує темряву мою.
30
Я́ко Тобо́ю изба́влюся от искуше́нія, и Бо́гомъ мои́мъ прейду́ стѣ́ну.
30
З Тобою я перемагаю військо, з Богом моїм я через мур перейду.
31
Бо́гъ мо́й, непоро́ченъ пу́ть Єго́: словеса́ Госпо́дня разжже́на. Защи́титель є́сть всѣ́хъ упова́ющихъ на Него́.
31
Бог мій! Непорочні путі Його, чисте слово Його, Він оборонець усіх, що надіються на Нього.
32
Я́ко кто́ Бо́гъ, ра́звѣ Го́спода? Или́ кто́ Бо́гъ, ра́звѣ Бо́га на́шего?
32
Бо хто Бог, крім Господа? Хто захисник, крім Бога нашого?
33
Бо́гъ препоясу́яй мя́ си́лою, и положи́ непоро́ченъ пу́ть мо́й:
33
Бог підперізує мене силою, рівняє переді мною дорогу мою.
34
соверша́яй но́зѣ мои́ я́ко єле́ни, и на высо́кихъ поставля́яй мя́:
34
Робить ноги мої швидкими, як у оленя, і на висотах моїх ставить мене.
35
науча́яй ру́цѣ мои́ на бра́нь, и положи́лъ єси́ лу́къ мѣ́дянъ мы́шца моя́:
35
Привчає руки мої до боротьби і м’язи мої робить, як лук мідний.
36
и да́лъ ми́ єси́ защище́ніє спасе́нія, и десни́ца Твоя́ воспрія́тъ мя́: и наказа́ніє Твоє́ испра́витъ мя́ въ коне́цъ, и наказа́ніє Твоє́ то́ мя́ научи́тъ.
36
Ти, Господи, даєш мені щит спасіння Твого, правиця Твоя підтримує мене і ласка Твоя звеличує мене.
37
Ушири́лъ єси́ стопы́ моя́ подо мно́ю, и не изнемого́стѣ плеснѣ́ мои́.
37
Ти розширюєш кроки мої піді мною, і не хитаються ноги мої.
38
Пожену́ враги́ моя́, и пости́гну я́, и не возвращу́ся, до́ндеже сконча́ются:
38
Я жену ворогів моїх і настигаю їх, і не повертаюся, аж доки не знищу їх.
39
оскорблю́ и́хъ, и не возмо́гутъ ста́ти, паду́тъ подъ нога́ма мои́ма.
39
Уражаю їх, і вони не можуть встати, падають під ногами моїми.
40
И препоя́салъ мя́ єси́ си́лою на бра́нь, спя́лъ єси́ вся́ востаю́щыя на мя́ подъ мя́.
40
Бо Ти підперезав мене силою на битву, кинув під ноги мої тих, що повстали на мене.
41
И враго́въ мои́хъ да́лъ ми́ єси́ хребе́тъ и ненави́дящыя мя́ потреби́лъ єси́.
41
Ти повернув до мене спиною ворогів моїх, і я нищив тих, що ненавиділи мене.
42
Воззва́ша, и не бѣ́ спаса́яй: ко Го́споду, и не услы́ша и́хъ.
42
Вони кричали, та нікому було рятувати; до Господа — але Він не послухав їх.
43
И истню́ я́ я́ко пра́хъ предъ лице́мъ вѣ́тра, я́ко бре́ніє путі́й погла́жду я́.
43
Я розсіваю їх, як порох перед вітром, як багно на вулиці, топчу їх.
44
Изба́виши мя́ от прерѣка́нія люді́й: поста́виши мя́ во главу́ язы́ковъ: лю́діє, и́хже не вѣ́дѣхъ, рабо́таша ми́,
44
Ти врятував мене від людського заколоту, поставив мене на чолі народів. Народ, якого не знав я, служить мені.
45
въ слу́хъ у́ха послу́шаша мя́. Сы́нове чужді́и солга́ша ми́,
45
Лише почувши про мене, народи підкоряються мені, чужинці запобігають переді мною,
46
сы́нове чужді́и обетша́ша и охромо́ша от сте́зь свои́хъ.
46
навіть в укріпленнях своїх іноплемінники бліднуть і тремтять.
47
Жи́въ Госпо́дь, и благослове́нъ Бо́гъ, и да вознесе́тся Бо́гъ спасе́нія моєго́,
47
Живий Господь і благословенний Бог. І нехай прославлений буде Бог спасіння мого!
48
Бо́гъ дая́й отмще́ніє мнѣ́ и покори́вый лю́ди подъ мя́,
48
Бог, що відплачує за мене і підкорює мені народи,
49
изба́витель мо́й от вра́гъ мои́хъ гнѣвли́выхъ: от востаю́щихъ на мя́ вознесе́ши мя́, от му́жа непра́ведна изба́виши мя́.
49
Він визволив мене від ворогів моїх, підніс мене над тими, що воювали проти мене, і від чоловіка неправедного визволив мене.
50
Сего́ ра́ди исповѣ́мся Тебѣ́ во язы́цѣхъ, Го́споди, и и́мени Твоєму́ пою́:
50
За те буду славити Тебе, Господи, між народами й співатиму імені Твоєму.
51
Велича́яй спасе́нія царе́ва и творя́й ми́лость Хрісту́ Своєму́ Давиду и сѣ́мени єго́ до вѣ́ка.
51
Ти велично спасаєш царя і виявляєш милість до помазаника Свого Давида і роду його навіки.
1
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.
1
Начальнику хору. Псалом Давида.
2
Небеса́ повѣ́даютъ сла́ву Бо́жію, творе́ніє же руку́ Єго́ возвѣща́єтъ тве́рдь.
2
Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь.
3
Де́нь дни́ отрыга́єтъ глаго́лъ, и но́щь но́щи возвѣща́єтъ ра́зумъ.
3
День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку.
4
Не су́ть рѣ́чи, ниже́ словеса́, и́хже не слы́шатся гла́си и́хъ.
4
Нема ні мови, ні говору, де не чувся б голос їх.
5
Во всю́ зе́млю изы́де вѣща́ніє и́хъ, и въ концы́ вселе́нныя глаго́лы и́хъ: въ со́лнцѣ положи́ селе́ніє Своє́:
5
По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх. Він поставив у них сонце,
6
и то́й я́ко жени́хъ исходя́й от черто́га своєго́, возра́дуєтся я́ко исполи́нъ тещи́ пу́ть.
6
і воно, мов жених, виходить із весільного чертога свого. Радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє.
7
От кра́я небесе́ исхо́дъ єго́, и срѣ́теніє єго́ до кра́я небесе́: и нѣ́сть, и́же укры́єтся теплоты́ єго́.
7
Від краю небес вихід його, і захід його на краю їх, і ніщо не сховається від тепла його.
8
Зако́нъ Госпо́день непоро́ченъ, обраща́яй ду́шы: свидѣ́телство Госпо́дне вѣ́рно, умудря́ющеє младе́нцы.
8
Закон Господній непорочний, душу оживляє: свідчення Господні вірні, навчають простих.
9
Оправда́нія Госпо́дня пра́ва, веселя́щая се́рдце: за́повѣдь Госпо́дня свѣтла́, просвѣща́ющая о́чи.
9
Повеління Господні праведні — звеселяють серце. Заповідь Господня світла — просвітлює очі.
10
Стра́хъ Госпо́день чи́стъ, пребыва́яй въ вѣ́къ вѣ́ка: судьбы́ Госпо́дни и́стинны, оправда́нны вку́пѣ,
10
Страх Господній чистий і перебуває вічно. Суди Господні — істина, всі справедливі,
11
вожделѣ́нны па́че зла́та и ка́мене че́стна мно́га, и сла́ждшя па́че ме́да и со́та.
11
дорожчі за золото й дорогоцінне каміння; солодші за мед із сотів.
12
И́бо ра́бъ Тво́й храни́тъ я́: внегда́ сохрани́ти я́, воздая́ніє мно́го.
12
Бо раб Твій охороняється ними. І хто додержує їх, тому нагорода велика.
13
Грѣхопаде́нія кто́ разумѣ́єтъ? От та́йныхъ мои́хъ очи́сти мя́,
13
Хто зрозуміє гріхи свої? І від тайних моїх очисти мене.
14
и от чужди́хъ пощади́ раба́ Твоєго́: а́ще не облада́ютъ мно́ю, тогда́ непоро́ченъ бу́ду, и очи́щуся от грѣха́ вели́ка.
14
І від навмисних утримай мене, раба Твого, щоб не оволоділи вони мною. Тоді я буду непорочним і очищеним від гріха великого.
15
И бу́дутъ во благоволе́ніє словеса́ у́стъ мои́хъ, и поуче́ніє се́рдца моєго́ предъ Тобо́ю вы́ну, Го́споди, помо́щниче мо́й и изба́вителю мо́й.
15
Нехай же слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи, Твердине моя і Спасителю мій.
1
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.
1
Начальнику хору. Псалом Давида.
2
Услы́шитъ тя́ Госпо́дь въ де́нь печа́ли, защи́титъ тя́ и́мя Бо́га Іа́ковля.
2
Вислухає тебе Господь в день скорботи, захистить тебе ім’я Бога Якова.
3
По́слетъ ти́ по́мощь от Свята́го, и от Сіо́на засту́питъ тя́.
3
Він пошле тобі поміч із святині і з Сиону підкріпить тебе.
4
Помяне́тъ вся́ку же́ртву твою́, и всесожже́ніє твоє́ ту́чно бу́ди.
4
Він пом’яне всі жертви твої, і всепалення твоє буде приємне.
5
Да́стъ ти́ Госпо́дь по се́рдцу твоєму́, и ве́сь совѣ́тъ тво́й испо́лнитъ.
5
[Господь] дасть тобі за серцем твоїм і наміри твої здійснить.
6
Возра́дуємся о спасе́ніи твоє́мъ, и во и́мя Го́спода Бо́га на́шего возвели́чимся: испо́лнитъ Госпо́дь вся́ проше́нія твоя́.
6
Звеселімося ж спасінням твоїм, і в ім’я Господа Бога нашого звеличмося; Господь виконає всі прохання твої.
7
Ны́нѣ позна́хъ, я́ко спасе́ Госпо́дь Хріста́ Своєго́: услы́шитъ єго́ съ небесе́ свята́го Своєго́: въ си́лахъ спасе́ніє десни́цы Єго́.
7
Тепер я знаю, що Господь спасає Христа Свого; з святих небес Своїх відповідає Йому могутністю спасаючої правиці Своєї.
8
Сі́и на колесни́цахъ, и сі́и на ко́нехъ: мы́ же во и́мя Го́спода Бо́га на́шего призове́мъ.
8
Одні хваляться колісницями, інші кіньми, а ми хвалимося іменем Господа Бога нашого.
9
Ті́и спя́ти бы́ша и падо́ша: мы́ же воста́хомъ и испра́вихомся.
9
Вони хитаються й падають, а ми стоїмо твердо.
10
Го́споди, спаси́ царя́, и услы́ши ны́, въ о́ньже а́ще де́нь призове́мъ Тя́.
10
Господи, спаси царя і вислухай нас, в який би день ми не звертались [до Тебе].
1
Начальнику хору. Псалом Давида.
2
Го́споди, си́лою Твоє́ю возвесели́тся ца́рь, и о спасе́ніи Твоє́мъ возра́дуєтся зѣло́.
2
Господи, силою Твоєю звеселиться цар і спасінню Твоєму вельми возрадується.
3
Жела́ніє се́рдца єго́ да́лъ єси́ єму́, и хотѣ́нія устну́ єго́ нѣ́си лиши́лъ єго́.
3
Ти дав йому бажання серця його і прохання уст його Ти не відкинув.
4
Я́ко предвари́лъ єси́ єго́ благослове́ніємъ благосты́ннымъ, положи́лъ єси́ на главѣ́ єго́ вѣне́цъ от ка́мене че́стна.
4
Ти зустрів його благословенням благісним і поклав на голову його вінець із чистого золота.
5
Живота́ проси́лъ є́сть у Тебе́, и да́лъ єси́ єму́ долготу́ дні́й во вѣ́къ вѣ́ка.
5
Життя він просив у Тебе, і Ти дав йому довголіття на віки віків.
6
Ве́лія сла́ва єго́ спасе́ніємъ Твои́мъ: сла́ву и велелѣ́піє возложи́ши на него́.
6
Велика слава його у спасінні Твоїм, славою й величчю Ти прикрасив його.
7
Я́ко да́си єму́ благослове́ніє во вѣ́къ вѣ́ка: возвесели́ши єго́ ра́достію съ лице́мъ Твои́мъ.
7
Ти дав йому благословення, навіки звеселив його радістю перед лицем Твоїм.
8
Я́ко ца́рь упова́єтъ на Го́спода, и ми́лостію Вы́шняго не подви́жится.
8
Бо цар уповає на Господа і милістю Всевишнього не захитається.
9
Да обря́щется рука́ Твоя́ всѣ́мъ враго́мъ Твои́мъ, десни́ца Твоя́ да обря́щетъ вся́ ненави́дящыя Тебе́.
9
Рука Твоя, Господи, нехай знайде [всіх] ворогів Твоїх, правиця Твоя нехай досягне всіх, що ненавидять Тебе.
10
Я́ко положи́ши и́хъ я́ко пе́щь о́гненную во вре́мя лица́ Твоєго́: Госпо́дь гнѣ́вомъ Свои́мъ смяте́тъ я́, и снѣ́сть и́хъ о́гнь.
10
В час гніву Твого Ти розпалиш їх, як піч. У гніві Своїм Господь погубить їх, і поїсть їх вогонь.
11
Пло́дъ и́хъ от земли́ погуби́ши, и сѣ́мя и́хъ от сыно́въ человѣ́ческихъ.
11
Ти знищиш плід їх із землі і рід їх з-поміж синів людських.
12
Я́ко уклони́ша на Тя́ зла́я, помы́слиша совѣ́ты, и́хже не возмо́гутъ соста́вити.
12
Бо вони замислили ворожнечу проти Тебе — злий намір, якого не можуть [здійснити].
13
Я́ко положи́ши я́ хребе́тъ: во избы́тцѣхъ Твои́хъ угото́виши лице́ и́хъ.
13
Ти поженеш їх перед Собою, з луків Твоїх пустиш стріли в лице їх.
14
Вознеси́ся, Го́споди, си́лою Твоє́ю: воспоє́мъ и поє́мъ си́лы Твоя́.
14
Піднесися, Господи, силою Твоєю! Будемо співати й прославляти могутність Твою.
1
Въ коне́цъ, о заступле́ніи у́треннемъ, псало́мъ Дави́ду.
1
Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).
2
Бо́же, Бо́же мо́й, вонми́ ми, вску́ю оста́вилъ мя́ єси́? Дале́че от спасе́нія моєго́ словеса́ грѣхопаде́ній мои́хъ.
2
Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого.
3
Бо́же мо́й, воззову́ во дни́, и не услы́шиши, и въ нощи́, и не въ безу́міє мнѣ́.
3
Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою.
4
Ты́ же во Святѣ́мъ живе́ши, хвало́ Ізра́илева.
4
Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля.
5
На Тя́ упова́ша отцы́ на́ши: упова́ша, и изба́вилъ єси́ я́:
5
На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх.
6
къ Тебѣ́ воззва́ша, и спасо́шася: на Тя́ упова́ша, и не постыдѣ́шася.
6
До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились.
7
А́зъ же є́смь че́рвь, а не человѣ́къ, поноше́ніє человѣ́ковъ и уничиже́ніє люді́й.
7
А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів.
8
Вси́ ви́дящіи мя́ поруга́шамися, глаго́лаша устна́ми, покива́ша главо́ю:
8
Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою:
9
упова́ на Го́спода, да изба́витъ єго́, да спасе́тъ єго́, я́ко хо́щетъ єго́.
9
«Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому».
10
Я́ко Ты́ єси́ исто́ргій мя́ изъ чре́ва, упова́ніє моє́ от сосцу́ ма́тере моєя́.
10
Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї.
11
Къ Тебѣ́ приве́рженъ є́смь от ложе́снъ, от чре́ва ма́тере моєя́ Бо́гъ мо́й єси́ Ты́.
11
На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій.
12
Да не отсту́пиши от мене́, я́ко ско́рбь бли́зъ, я́ко нѣ́сть помога́яй ми́.
12
Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема.
13
Обыдо́ша мя́ телцы́ мно́зи, юнцы́ ту́чніи одержа́ша мя́:
13
Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене.
14
отверзо́ша на мя́ уста́ своя́, я́ко ле́въ восхища́яй и рыка́яй.
14
Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає.
15
Я́ко вода́ излія́хся, и разсы́пашася вся́ ко́сти моя́: бы́сть се́рдце моє́ я́ко во́скъ та́яй посредѣ́ чре́ва моєго́.
15
Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх.
16
И́зсше я́ко скуде́ль крѣ́пость моя́, и язы́къ мо́й прильпе́ горта́ни моєму́, и въ пе́рсть сме́рти све́лъ мя́ єси́.
16
Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене.
17
Я́ко обыдо́ша мя́ пси́ мно́зи, со́нмъ лука́выхъ одержа́ша мя́: ископа́ша ру́цѣ мои́ и но́зѣ мои́.
17
Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої.
18
Исчето́ша вся́ ко́сти моя́: ті́и же смотри́ша и презрѣ́ша мя́.
18
Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене.
19
Раздѣли́ша ри́зы моя́ себѣ́, и о оде́жди моє́й мета́ша жре́бій.
19
Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб.
20
Ты́ же, Го́споди, не удали́ по́мощь Твою́ от мене́: на заступле́ніє моє́ вонми́.
20
Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди!
21
Изба́ви от ору́жія ду́шу мою́, и изъ руки́ пе́сіи єдиноро́дную мою́.
21
Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою.
22
Спаси́ мя от у́стъ льво́выхъ, и от ро́гъ єдиноро́жь смире́ніє моє́.
22
Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене.
23
Повѣ́мъ и́мя Твоє́ бра́тіи моє́й, посредѣ́ це́ркве воспою́ Тя́.
23
Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе.
24
Боя́щіися Го́спода, восхвали́те Єго́, все́ сѣ́мя Іа́ковле, просла́вите Єго́, да убои́тся же от Него́ все́ сѣ́мя Ізра́илево:
24
Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля!
25
я́ко не уничижи́, ниже́ негодова́ моли́твы ни́щаго, ниже́ отврати́ лице́ Своє́ от мене́, и єгда́ воззва́хъ къ Нему́, услы́ша мя́.
25
Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його.
26
От Тебе́ похвала́ моя́, въ це́ркви вели́цѣй исповѣ́мся Тебѣ́: моли́твы моя́ возда́мъ предъ боя́щимися Єго́.
26
Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його.
27
Ядя́тъ убо́зіи, и насы́тятся, и восхва́лятъ Го́спода взыска́ющіи Єго́: жива́ бу́дутъ сердца́ и́хъ въ вѣ́къ вѣ́ка.
27
Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки.
28
Помяну́тся и обратя́тся ко Го́споду вси́ концы́ земли́, и покло́нятся предъ Ни́мъ вся́ оте́чествія язы́къ:
28
Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів.
29
я́ко Госпо́дне є́сть ца́рствіє, и То́й облада́єтъ язы́ки.
29
Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами.
30
Ядо́ша и поклони́шася вси́ ту́чніи земли́: предъ Ни́мъ припаду́тъ вси́ низходя́щіи въ зе́млю: и душа́ моя́ Тому́ живе́тъ.
30
Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе.
31
И сѣ́мя моє́ порабо́таєтъ Єму́: возвѣсти́тъ Го́сподеви ро́дъ гряду́щій:
31
Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки.
32
и возвѣстя́тъ пра́вду Єго́ лю́демъ ро́ждшымся {роди́тися иму́щымъ}, я́же сотвори́ Госпо́дь.
32
Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь.
0
Псало́мъ Дави́ду.
Псалом Давида.
1
Госпо́дь пасе́тъ мя́, и ничто́же мя́ лиши́тъ.
1
Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме.
2
На мѣ́сте зла́чнѣ, та́мо всели́ мя, на водѣ́ поко́йнѣ воспита́ мя.
2
На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене.
3
Ду́шу мою́ обрати́, наста́ви мя́ на стези́ пра́вды, и́мене ра́ди Своєго́.
3
Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого.
4
А́ще бо и пойду́ посредѣ́ сѣ́ни сме́ртныя, не убою́ся зла́, я́ко Ты́ со мно́ю єси́: же́злъ Тво́й и па́лица Твоя́, та́ мя́ утѣ́шиста.
4
Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя — вони потішили мене.
5
Угото́валъ єси́ предо мно́ю трапе́зу сопроти́въ стужа́ющымъ мнѣ́: ума́стилъ єси́ єле́омъ главу́ мою́, и ча́ша Твоя́ упоява́ющи мя́, я́ко держа́вна.
5
Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що напоює, найкраща.
6
И ми́лость Твоя́ пожене́тъ мя́ вся́ дни́ живота́ моєго́, и є́же всели́тимися въ до́мъ Госпо́день въ долготу́ дні́й.
6
І милість [Твоя] буде йти слідом за мною по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгі дні.
0
Псало́мъ Дави́ду, єди́ныя от суббо́тъ.
Псалом Давида. [У перший день тижня].
1
Госпо́дня земля́, и исполне́ніє єя́, вселе́нная и вси́ живу́щіи на не́й.
1
Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній.
2
То́й на моря́хъ основа́лъ ю́ є́сть и на рѣка́хъ угото́валъ ю́ є́сть.
2
Він на морях заснував її і на ріках утвердив її.
3
Кто́ взы́детъ на го́ру Госпо́дню? Или́ кто́ ста́нетъ на мѣ́стѣ святѣ́мъ Єго́?
3
Хто зійде на гору Господню, і хто стане на місці святому Його?
4
Непови́ненъ рука́ма и чи́стъ се́рдцемъ, и́же не прія́тъ всу́є ду́шу свою́ и не кля́тся ле́стію и́скреннему своєму́:
4
Той, у кого невинні руки і чисте серце, хто не марнував на суєту душу свою і не присягався [ближньому своєму] зрадливо,
5
се́й пріи́метъ благослове́ніє от Го́спода и ми́лостыню от Бо́га Спа́са своєго́.
5
той матиме благословення від Господа і милість від Бога, Спаса свого.
6
Се́й ро́дъ и́щущихъ Го́спода, и́щущихъ лице́ Бо́га Іа́ковля.
6
Це рід тих, що шукають Господа, шукають лиця Твого, Боже Яковів.
7
Возми́те врата́ кня́зи ва́ша, и возми́теся врата́ вѣ́чная: и вни́детъ Ца́рь сла́вы.
7
Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави!
8
Кто́ єсть се́й Ца́рь сла́вы? Госпо́дь крѣ́покъ и си́ленъ, Госпо́дь си́ленъ въ бра́ни.
8
Хто є цей Цар слави? Господь кріпкий і сильний, Господь могутній в бою.
9
Возми́те врата́ кня́зи ва́ша, и возми́теся врата́ вѣ́чная: и вни́детъ Ца́рь сла́вы.
9
Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави!
10
Кто́ єсть се́й Ца́рь сла́вы? Госпо́дь си́лъ, То́й є́сть Ца́рь сла́вы.
10
Хто є цей Цар слави? Господь Сил, Він є Цар слави.
0
Псало́мъ Дави́ду.
Псалом Давида.
1
Къ Тебѣ́, Го́споди, воздвиго́хъ ду́шу мою́, Бо́же мо́й, на Тя́ упова́хъ, да не постыжу́ся во вѣ́къ, ниже́ да посмѣю́тмися врази́ мои́:
1
До Тебе, Господи, підношу душу мою.
2
и́бо вси́ терпя́щіи Тя́ не постыдя́тся.
2
Боже мій, на Тебе я уповаю. Не дай мені осоромитися, не допусти, щоб вороги мої втішилися перемогою наді мною.
3
Да постыдя́тся беззако́ннующіи вотще́.
3
Нехай не осоромляться всі, що надіються на Тебе, а осоромляться ті, що беззаконствують даремно.
4
Пути́ Твоя́, Го́споди, скажи́ ми и стезя́мъ Твои́мъ научи́ мя.
4
Господи, вкажи мені путі Твої і навчи мене стежок Твоїх.
5
Наста́ви мя́ на и́стину Твою́ и научи́ мя: я́ко Ты́ єси́ Бо́гъ Спа́съ мо́й, и Тебе́ терпѣ́хъ ве́сь де́нь.
5
Настав мене на істину Твою і навчи, бо Ти — Бог спасіння мого, на Тебе повсякчас я надію покладаю.
6
Помяни́ щедро́ты Твоя́, Го́споди, и ми́лости Твоя́, я́ко от вѣ́ка су́ть.
6
Згадай про милосердя Твоє, Господи, і про милість Твою, що подаєш від віку.
7
Грѣ́хъ ю́ности моєя́ и невѣ́дѣнія моєго́ не помяни́: по ми́лости Твоє́й помяни́ мя Ты́, ра́ди бла́гости Твоєя́, Го́споди.
7
Гріхів юности моєї і несвідомости моєї не поминай, пом’яни мене в милості Твоїй, Господи, заради благости Твоєї.
8
Бла́гъ и пра́въ Госпо́дь, сего́ ра́ди законоположи́тъ согрѣша́ющымъ на пути́.
8
Господь благий і праведний, тому наставляє грішника на путь спасіння.
9
Наста́витъ кро́ткія на су́дъ, научи́тъ кро́ткія путе́мъ Свои́мъ.
9
Він веде покірливих до правди і навчає лагідних путей Своїх.
10
Вси́ путіє́ Госпо́дни ми́лость и и́стина, взыска́ющымъ завѣ́та Єго́ и свидѣ́нія Єго́.
10
Всі путі Господні — милість і істина для тих, хто шанує завіти Його і свідчення Його.
11
Ра́ди и́мене Твоєго́, Го́споди, и очи́сти грѣ́хъ мо́й, мно́гъ бо є́сть.
11
Ради імені Твого, Господи, прости провину мою, бо вона велика.
12
Кто́ єсть человѣ́къ боя́йся Го́спода? Законоположи́тъ єму́ на пути́, єго́же изво́ли.
12
Хто та людина, що боїться Господа? Він укаже їй дорогу, яку треба обирати.
13
Душа́ єго́ во благи́хъ водвори́тся, и сѣ́мя єго́ наслѣ́дитъ зе́млю.
13
Душа її буде у блаженстві, і рід її успадкує землю.
14
Держа́ва Госпо́дь боя́щихся Єго́, и завѣ́тъ Єго́ яви́тъ и́мъ.
14
Сила Господня — тим, що бояться Його, і завіт Свій відкриває їм.
15
О́чи мои́ вы́ну ко Го́споду, я́ко То́й исто́ргнетъ от сѣ́ти но́зѣ мои́.
15
Очі мої завжди до Господа, бо Він визволить із сіті ноги мої.
16
При́зри на мя́ и поми́луй мя́, я́ко єдиноро́дъ и ни́щ є́смь а́зъ.
16
Зглянься на мене, Господи, і помилуй мене, бо я самотній і знесилений.
17
Ско́рби се́рдца моєго́ умно́жишася, от ну́ждъ мои́хъ изведи́ мя.
17
Страждання серця мого примножилися, з біди моєї визволи мене.
18
Ви́ждь смире́ніє моє́ и тру́дъ мо́й, и оста́ви вся́ грѣхи́ моя́.
18
Поглянь на скорботи мої і знесилення моє і прости всі гріхи мої.
19
Ви́ждь враги́ моя́, я́ко умно́жишася, и ненавидѣ́ніємъ непра́веднымъ возненави́дѣша мя́.
19
Поглянь на ворогів моїх, як багато їх і якою лютою ненавистю ненавидять мене!
20
Сохрани́ ду́шу мою́ и изба́ви мя́, да не постыжу́ся, я́ко упова́хъ на Тя́.
20
Охорони душу мою і спаси мене, щоб я не осоромився, уповаючи на Тебе.
21
Незло́бивіи и пра́віи прилѣпля́хуся мнѣ́, я́ко потерпѣ́хъ Тя́, Го́споди.
21
Непорочність і правда нехай охороняють мене, бо я надіюся на Тебе.
22
Изба́ви, Бо́же, Ізра́иля от всѣ́хъ скорбе́й єго́.
22
Спаси, Боже, народ Твій від усіх страждань його.
0
Псало́мъ Дави́ду.
Псалом Давида.
1
Суди́ ми, Го́споди, я́ко а́зъ незло́бою моє́ю ходи́хъ: и на Го́спода упова́я не изнемогу́.
1
Розсуди мене, Господи, бо я ходив у невинності моїй; на Господа я надіявся і не похитнувся.
2
Искуси́ мя, Го́споди, и испыта́й мя́, разжжи́ утро́бы моя́ и се́рдце моє́.
2
Випробуй мене, Господи, досліди мене, розпали серце моє і всю істоту мою.
3
Я́ко ми́лость Твоя́ предъ очи́ма мои́ма є́сть, и благоугоди́хъ во и́стинѣ Твоє́й.
3
Бо милість Твоя перед моїми очима, і я ходив у істині Твоїй.
4
Не сѣдо́хъ съ со́нмомъ су́єтнымъ, и со законопресту́пными не вни́ду.
4
Не сидів я з людьми нечестивими, і з підступними не піду.
5
Возненави́дѣхъ це́рковь лука́внующихъ, и съ нечести́выми не ся́ду.
5
Я зненавидів збори беззаконників і з нечестивцями не сяду.
6
Умы́ю въ непови́нныхъ ру́цѣ мои́, и обы́ду же́ртвенникъ Тво́й, Го́споди,
6
Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи,
7
є́же услы́шати ми́ гла́съ хвалы́ Твоєя́ и повѣ́дати вся́ чудеса́ Твоя́.
7
щоб сповіщати голосом хвали про всі дивні діла Твої.
8
Го́споди, возлюби́хъ благолѣ́піє до́му Твоєго́ и мѣ́сто селе́нія сла́вы Твоєя́.
8
Господи, полюбив я красу дому Твого і місце оселі слави Твоєї.
9
Да не погуби́ши съ нечести́выми ду́шу мою́ и съ му́жи крове́й живо́тъ мо́й,
9
Не погуби з нечестивими душі моєї і життя мого з людьми кровожерними,
10
и́хже въ руку́ беззако́нія, десни́ца и́хъ испо́лнися мзды́.
10
що руки їхні готові на беззаконня, а правиця їхня повна підкупів.
11
А́зъ же незло́бою моє́ю ходи́хъ: изба́ви мя́, Го́споди, и поми́луй мя́.
11
Я ж у непорочності моїй ходжу. Спаси мене, [Господи], і помилуй мене.
12
Нога́ моя́ ста́ на правотѣ́: въ це́рквахъ благословлю́ Тя, Го́споди.
12
Нога моя стоїть на дорозі правди. У церквах буду благословляти Тебе, Господи.
0
Псало́мъ Дави́ду, пре́жде пома́занія.
Псалом Давида. [До помазання].
1
Госпо́дь просвѣще́ніє моє́ и спаси́тель мо́й, кого́ убою́ся? Госпо́дь защи́титель живота́ моєго́, от кого́ устрашу́ся?
1
Господь — Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся? Господь — Захисник життя мого, кого устрашуся?
2
Внегда́ приближа́тися на мя́ зло́бующымъ, є́же снѣ́сти пло́ти моя́, оскорбля́ющіи мя́ и врази́ мои́, ті́и изнемого́ша и падо́ша.
2
Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикаються і падають.
3
А́ще ополчи́тся на мя́ по́лкъ, не убои́тся се́рдце моє́: а́ще воста́нетъ на мя́ бра́нь, на Него́ азъ упова́ю.
3
Коли й військо проти мене стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього.
4
Єди́но проси́хъ от Го́спода, то́ взыщу́: є́же жи́ти ми́ въ дому́ Госпо́дни вся́ дни́ живота́ моєго́, зрѣ́ти ми́ красоту́ Госпо́дню и посѣща́ти хра́мъ святы́й Єго́.
4
Одного прошу я у Господа, одного бажаю, щоб жити мені в домі Господньому усі дні життя мого, дивитися на красу Господню, щоранку молитися у храмі Його.
5
Я́ко скры́ мя въ селе́ніи Своє́мъ въ де́нь зо́лъ мои́хъ, покры́ мя въ та́йнѣ селе́нія Своєго́, на ка́мень вознесе́ мя.
5
Бо Він сховає мене в домі Своїм у день біди, сховає в оселі Своїй, на скелю піднесе мене.
6
И ны́нѣ се́, вознесе́ главу́ мою́ на враги́ моя́: обыдо́хъ и пожро́хъ въ селе́ніи Єго́ же́ртву хвале́нія и воскликнове́нія: пою́ и воспою́ Го́сподеви.
6
Я піднесу голову мою вище за ворогів моїх, що оточують мене. Принесу в домі Його жертву хвали. Буду співати й прославляти Господа.
7
Услы́ши, Го́споди, гла́съ мо́й, и́мже воззва́хъ, поми́луй мя́ и услы́ши мя́.
7
Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю до Тебе; зглянься на мене і помилуй мене.
8
Тебѣ́ рече́ се́рдце моє́: Го́спода взыщу́, взыска́ Тебе́ лице́ моє́, лица́ Твоєго́, Го́споди, взыщу́.
8
Від Тебе говорить серце моє: «Шукайте Господа!» Я шукаю лиця Твого, Господи.
9
Не отврати́ лица́ Твоєго́ от мене́ и не уклони́ся гнѣ́вомъ от раба́ Твоєго́: помо́щникъ мо́й бу́ди, не отри́ни мене́ и не оста́ви мене́, Бо́же, Спаси́телю мо́й.
9
Не відвертай же від мене лиця Твого і не відкидай у гніві раба Твого. Ти — Поміч моя, не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спасителю мій.
10
Я́ко оте́цъ мо́й и ма́ти моя́ оста́виста мя́, Госпо́дь же воспрія́тъ мя́.
10
Бо коли батько й мати покинули мене, то Ти, Господи, прийняв мене.
11
Законоположи́ ми, Го́споди, въ пути́ Твоє́мъ, и наста́ви мя́ на стезю́ пра́вую вра́гъ мои́хъ ра́ди.
11
Навчи ж мене, Господи, путей Твоїх і настанови на стежку правди, задля ворогів моїх.
12
Не преда́ждь мене́ въ ду́шы стужа́ющихъ ми́: я́ко воста́ша на мя́ свидѣ́теле непра́ведніи, и солга́ непра́вда себѣ́.
12
Не віддавай мене в руки ворогам моїм, бо повстали проти мене лжесвідки і злобою палають на мене.
13
Вѣ́рую ви́дѣти блага́я Госпо́дня на земли́ живы́хъ.
13
Але я вірю, що побачу милість Господню на землі живих.
14
Потерпи́ Го́спода, мужа́йся, и да крѣпи́тся се́рдце твоє́, и потерпи́ Го́спода.
14
Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа.
0
Псало́мъ Дави́ду.
Псалом Давида.
1
Къ Тебѣ́, Го́споди, воззову́, Бо́же мо́й: да не премолчи́ши от мене́ {о мнѣ́}: да не когда́ премолчи́ши от мене́ {о мнѣ́}, и уподо́блюся низходя́щымъ въ ро́въ.
1
До Тебе, Господи, взиваю я. Боже мій! Не будь мовчазний до мене. Бо коли не будеш зважати на мене, то я стану як ті, що сходять у могилу.
2
Услы́ши, Го́споди, гла́съ моле́нія моєго́, внегда́ моли́тимися къ Тебѣ́, внегда́ воздѣ́ти ми́ ру́цѣ мои́ ко хра́му свято́му Твоєму́.
2
Почуй, Господи, голос моління мого, коли я молюся до Тебе, коли підношу руки мої до храму святого Твого.
3
Не привлецы́ мене́ со грѣ́шники, и съ дѣ́лающими непра́вду не погуби́ мене́, глаго́лющими ми́ръ съ бли́жними свои́ми, зла́я же въ сердца́хъ свои́хъ.
3
Не осуди мене з нечестивими і не погуби з тими, що чинять неправду, що говорять про мир до ближніх своїх, а на серці у них зло.
4
Да́ждь и́мъ, Го́споди, по дѣло́мъ и́хъ и по лука́вству начина́ній и́хъ, по дѣло́мъ руку́ и́хъ да́ждь и́мъ, возда́ждь воздая́ніє и́хъ и́мъ.
4
Воздай їм, Господи, за ділами їхніми, за лукавством вчинків їх: за ділами рук їхніх відплати їм заслужене ними.
5
Я́ко не разумѣ́ша въ дѣла́ Госпо́дня и въ дѣла́ руку́ Єго́: разори́ши я́ и не сози́ждеши я́.
5
За те, що вони не зважали на діла Господні, на діла рук Його, Він зруйнує їх і вже не відбудує.
6
Благослове́нъ Госпо́дь, я́ко услы́ша гла́съ моле́нія моєго́.
6
Нехай буде благословенний Господь, бо Він почув голос моління мого.
7
Госпо́дь помо́щникъ мо́й и защи́титель мо́й: на Него́ упова́ се́рдце моє́, и помо́же ми́, и процвѣте́ пло́ть моя́: и во́лею моє́ю исповѣ́мся Єму́.
7
Господь — помічник мій і захисник мій. На Нього уповало серце моє. Він допоміг мені і оновив тіло моє. Я віддам Йому хвалу піснею моєю.
8
Госпо́дь утвержде́ніє люді́й Свои́хъ и защи́титель спасе́ній Хріста́ Своєго́ є́сть.
8
Господь — кріпость людей Своїх, захист і Спаситель помазаника Свого.
9
Спаси́ лю́ди Твоя́, и благослови́ достоя́ніє Твоє́, и упаси́ я́, и возми́ {и вознеси́} я́ до вѣ́ка.
9
Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє: паси їх і піднось їх повіки.
0
Псало́мъ Дави́ду, исхо́да ски́ніи.
Псалом Давида. [Після закінчення свята кущів].
1
Принеси́те Го́сподеви, сы́нове Бо́жіи, принеси́те Го́сподеви сы́ны о́вни, принеси́те Го́сподеви сла́ву и че́сть:
1
Принесіть Господу, сини Божі, принесіть Господу молодих ягнят, принесіть Господу славу і честь.
2
принеси́те Го́сподеви сла́ву и́мени Єго́: поклони́теся Го́сподеви во дворѣ́ святѣ́мъ Єго́.
2
Віддавайте Господу славу імені Його. Поклоняйтеся Господу в дивній святині Його.
3
Гла́съ Госпо́день на вода́хъ, Бо́гъ сла́вы возгремѣ́, Госпо́дь на вода́хъ мно́гихъ.
3
Голос Господній над водами, Бог слави загримів. Загримів Господь над водами великими.
4
Гла́съ Госпо́день въ крѣ́пости, гла́съ Госпо́день въ великолѣ́піи.
4
Голос Господа могутній, голос Господа величний.
5
Гла́съ Го́спода, сокруша́ющаго ке́дры: и стры́єтъ Госпо́дь ке́дры Ліва́нскія,
5
Голос Господа ламає кедри, Господь сокрушає кедри ливанські.
6
и истни́тъ я́ я́ко телца́ Ліва́нска: и возлю́бленный я́ко сы́нъ єдиноро́жь.
6
Від голосу Його гори скачуть, як телята, Ливан і Сиріон — як молоді єдинороги.
7
Гла́съ Го́спода, пресѣца́ющаго пла́мень огня́.
7
Голос Господа викрешує полум’я вогню,
8
Гла́съ Го́спода, стряса́ющаго пусты́ню: и стрясе́тъ Госпо́дь пусты́ню Кадді́йскую.
8
від голосу Господа трясеться пустеля. Потрясає Господь пустелю Кадеську.
9
Гла́съ Госпо́день, сверша́ющій єле́ни, и откры́єтъ дубра́вы: и въ хра́мѣ Єго́ вся́кій глаго́летъ сла́ву.
9
Голос Господа розроджує ланей і оголює ліси. В храмі Його все говорить про Його велич.
10
Госпо́дь пото́пъ населя́єтъ, и ся́детъ Госпо́дь Ца́рь въ вѣ́къ.
10
Господь возсів на Престолі над водами великими і як Цар буде над нами повіки.
11
Госпо́дь крѣ́пость лю́демъ Свои́мъ да́стъ, Госпо́дь благослови́тъ лю́ди Своя́ ми́ромъ.
11
Господь дасть силу народу Своєму, Господь миром благословить людей Своїх.
1
Псало́мъ пѣ́сни обновле́нія до́му Дави́дова.
1
Псалом Давида; пісня на оновлення дому.
2
Вознесу́ Тя, Го́споди, я́ко подъя́лъ мя́ єси́, и не возвесели́лъ єси́ враго́въ мои́хъ о мнѣ́.
2
Прославлю Тебе, Господи, бо Ти підняв мене і не допустив, щоб вороги мої тішилися наді мною.
3
Го́споди Бо́же мо́й, воззва́хъ къ Тебѣ́, и изцѣли́лъ мя́ єси́.
3
Господи, Боже мій! Я взивав до Тебе, і Ти зцілив мене.
4
Го́споди, возве́лъ єси́ от а́да ду́шу мою́, спа́слъ мя́ єси́ от низходя́щихъ въ ро́въ.
4
Господи, Ти вивів душу мою з пекла, Ти повернув мене до життя, визволив мене з-поміж тих, що сходять у могилу.
5
По́йте Го́сподеви, преподо́бніи Єго́, и исповѣ́дайте па́мять святы́ни Єго́:
5
Співайте Господу, всі святі Його, прославляйте святу пам’ять Його,
6
я́ко гнѣ́въ въ я́рости Єго́, и живо́тъ въ во́ли Єго́: ве́черъ водвори́тся пла́чь, и зау́тра ра́дость.
6
бо на мить гнів Його і на все життя — милість Його; звечора плач, а на ранок — радість.
7
А́зъ же рѣ́хъ во оби́ліи моє́мъ: не подви́жуся во вѣ́къ.
7
І я говорив у дні благоденства мого: «Не похитнуся я повіки».
8
Го́споди, во́лею Твоє́ю пода́ждь добро́тѣ моє́й си́лу: отврати́лъ же єси́ лице́ Твоє́, и бы́хъ смуще́нъ.
8
Господи, Ти з милости Своєї укріпив гору мою, але відвернув Ти лице Твоє, і я захитався.
9
Къ Тебѣ́, Го́споди, воззову́, и къ Бо́гу моєму́ помолю́ся.
9
Тоді до Тебе, Господи, я взивав і до Бога [мого] молився, кажучи:
10
Ка́я по́льза въ кро́ви моє́й, внегда́ сходи́ти ми́ во истлѣ́ніє? Єда́ исповѣ́стся Тебѣ́ пе́рсть? Или́ возвѣсти́тъ и́стину Твою́?
10
«Яка користь у крові моїй, коли я зотлію? Чи ж буде порох славити Тебе та сповіщати про істину Твою?
11
Слы́ша Госпо́дь и поми́лова мя́: Госпо́дь бы́сть помо́щникъ мо́й.
11
Господи, почуй мене і помилуй мене; Господи, прийди на поміч мені».
12
Обрати́лъ єси́ пла́чь мо́й въ ра́дость мнѣ́, растерза́лъ єси́ вре́тище моє́ и препоя́салъ мя́ єси́ весе́ліємъ,
12
І Ти змінив плач мій на радість, зняв з мене одежу смутку і одягнув мене веселістю.
13
я́ко да воспоє́тъ Тебѣ́ сла́ва моя́, и не умилю́ся. Го́споди Бо́же мо́й, во вѣ́къ исповѣ́мся Тебѣ́.
13
Нехай же славить Тебе душа моя і не вмовкає. Господи, Боже мій, буду славити Тебе повік.
1
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду, изступле́нія.
1
Начальнику хору. Псалом Давида. [Під час повстання].
2
На Тя́, Го́споди, упова́хъ, да не постыжу́ся во вѣ́къ: пра́вдою Твоє́ю изба́ви мя́ и изми́ мя.
2
На Тебе, Господи, уповаю. Не дай мені осоромитися повіки, правдою Твоєю спаси мене.
3
Приклони́ ко мнѣ́ у́хо Твоє́, ускори́ изъя́ти мя́: бу́ди ми́ въ Бо́га защи́тителя и въ до́мъ прибѣ́жища, є́же спасти́ мя.
3
Прихили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене; будь мені Богом Заступником і Домом пристановища, щоб спасти мене.
4
Я́ко держа́ва моя́ и прибѣ́жище моє́ єси́ Ты́: и и́мене Твоєго́ ра́ди наста́виши мя́ и препита́єши мя́.
4
Бо Ти сила моя і пристановище моє. Заради імені Твого наставляєш мене і насичуєш мене.
5
Изведе́ши мя́ от сѣ́ти сея́, ю́же скры́ша ми́: я́ко Ты́ єси́ защи́титель мо́й, Го́споди.
5
Виведи мене з сіті, яку таємно поставили на мене, бо Ти Заступник мій, Господи.
6
Въ ру́цѣ Твои́ предложу́ ду́хъ мо́й: изба́вилъ мя́ єси́, Го́споди Бо́же и́стины.
6
В руки Твої віддаю дух мій — Ти визволив мене, Господи, Боже істини.
7
Возненави́дѣлъ єси́ храня́щыя суєты́ вотще́: а́зъ же на Го́спода упова́хъ.
7
Я ненавиджу тих, що надіються на ідолів, я ж на Господа уповаю.
8
Возра́дуюся и возвеселю́ся о ми́лости Твоє́й, я́ко призрѣ́лъ єси́ на смире́ніє моє́, спа́слъ єси́ от ну́ждъ ду́шу мою́
8
Возрадуюсь і звеселюся милістю Твоєю, бо Ти зглянувся на смирення моє і визволив з недолі душу мою.
9
и нѣ́си мене́ затвори́лъ въ рука́хъ вра́жіихъ, поста́вилъ єси́ на простра́ннѣ но́зѣ мои́.
9
Не віддав мене в руки ворогів, а поставив на просторі ноги мої.
10
Поми́луй мя́, Го́споди, я́ко скорблю́: смяте́ся я́ростію о́ко моє́, душа́ моя́ и утро́ба моя́.
10
Помилуй мене, Господи, бо я у скорботі; висохло від горя око моє, і душа моя і все нутро моє.
11
Я́ко изчезе́ въ болѣ́зни живо́тъ мо́й, и лѣ́та моя́ въ воздыха́ніихъ: изнемо́же нището́ю крѣ́пость моя́, и ко́сти моя́ смято́шася.
11
Бо виснажилося у недузі життя моє, і роки мої в зітханнях. У стражданнях моїх знемогла сила моя, і кості мої висохли.
12
От всѣ́хъ вра́гъ мои́хъ бы́хъ поноше́ніє, и сосѣ́домъ мои́мъ зѣло́, и стра́хъ зна́ємымъ мои́мъ: ви́дящіи мя́ во́нъ бѣжа́ша от мене́.
12
Від нападів ворогів моїх я став посміховиськом навіть у сусідів моїх і страхіттям для знайомих моїх; ті, що бачать мене, геть тікають від мене.
13
Забве́нъ бы́хъ я́ко ме́ртвъ от се́рдца: бы́хъ я́ко сосу́дъ погубле́нъ.
13
Я забутий у серцях, як мертвий; я став наче посуд розбитий.
14
Я́ко слы́шахъ гажде́ніє {укоре́ніє} мно́гихъ живу́щихъ о́крестъ: внегда́ собра́тися и́мъ вку́пѣ на мя́, прія́ти ду́шу мою́ совѣща́ша.
14
Бо я чую, як мене ганьблять ті, що живуть навколо мене, коли вони збираються та радяться, щоб взяти душу мою.
15
А́зъ же на Тя́, Го́споди, упова́хъ, рѣ́хъ: Ты́ єси́ Бо́гъ мо́й.
15
Але я на Тебе, Господи, уповаю і кажу: «Ти — Бог мій».
16
Въ руку́ Твоє́ю жре́біи мои́: изба́ви мя́ изъ руки́ вра́гъ мои́хъ и от гоня́щихъ мя́.
16
У руці Твоїй доля моя. Визволи мене з рук ворогів моїх, від гонителів моїх.
17
Просвѣти́ лице́ Твоє́ на раба́ Твоєго́: спаси́ мя ми́лостію Твоє́ю.
17
Просвіти лице Твоє на раба Твого, спаси мене милістю Твоєю, Господи.
18
Го́споди, да не постыжу́ся, я́ко призва́хъ Тя́: да постыдя́тся нечести́віи, и сни́дутъ во а́дъ.
18
Нехай не осоромлюся тим, що призиваю Тебе, нехай осоромляться нечестиві і зійдуть у пекло.
19
Нѣ́мы да бу́дутъ устны́ льсти́выя, глаго́лющыя на пра́веднаго беззако́ніє, горды́нею и уничиже́ніємъ.
19
Нехай замовкнуть уста улесливі, що говорять беззаконня проти праведного, гордовито і зневажливо.
20
Ко́ль мно́гоє мно́жество бла́гости Твоєя́, Го́споди, ю́же скры́лъ єси́ боя́щымся Тебе́, содѣ́лалъ єси́ упова́ющымъ на Тя́, предъ сы́ны человѣ́ческими:
20
Яке велике множество благости Твоєї, Господи, яку зберігаєш Ти для тих, що бояться Тебе, яку наготував Ти для тих, що уповають на Тебе перед синами людськими!
21
скры́єши и́хъ въ та́йнѣ лица́ Твоєго́ от мяте́жа человѣ́ческа, покры́єши и́хъ въ кро́вѣ от прерѣка́нія язы́къ.
21
Ти сховаєш їх у сяйві лиця Твого від заколотів людських, укриєш їх під покровом Твоїм від ворожнечі народів.
22
Благослове́нъ Госпо́дь, я́ко удиви́ ми́лость Свою́ во гра́дѣ огражде́нія.
22
Благословенний Господь, Який явив мені дивну милість Свою у місті захищеному.
23
А́зъ же рѣ́хъ во изступле́ніи моє́мъ: отве́рженъ є́смь от лица́ о́чію Твоє́ю: сего́ ра́ди услы́шалъ єси́ гла́съ моли́твы моєя́, внегда́ воззва́хъ къ Тебѣ́.
23
Я ж сказав у відчаї моїм: «Відкинутий я від очей Твоїх». Але почув Ти голос молитви моєї, коли я взивав до Тебе.
24
Возлюби́те Го́спода, вси́ преподо́бніи Єго́: я́ко и́стины взыска́єтъ Госпо́дь и воздає́тъ изли́ше творя́щымъ горды́ню.
24
Любіть Господа, всі преподобні Його, бо Господь охороняє вірних Своїх і з лишком відплачує гордовитим.
25
Мужа́йтеся, и да крѣпи́тся се́рдце ва́ше, вси́ упова́ющіи на Го́спода.
25
Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше, всі, хто уповає на Господа.
0
Псало́мъ Дави́ду, ра́зума.
Псалом Давида. Повчання.
1
Блаже́ни, и́хже оста́вишася беззако́нія, и и́хже прикры́шася грѣси́.
1
Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито.
2
Блаже́нъ му́жъ, єму́же не вмѣни́тъ Госпо́дь грѣха́, ниже́ є́сть во устѣ́хъ єго́ ле́сть.
2
Блажен муж, якому Господь не поставить у провину гріха і в устах якого нема лукавства.
3
Я́ко умолча́хъ, обетша́ша ко́сти моя́, от є́же зва́ти ми́ ве́сь де́нь,
3
Коли я замовк, постарілися кості мої від благання мого увесь день.
4
я́ко де́нь и но́щь отяготѣ́ на мнѣ́ рука́ Твоя́: возврати́хся на стра́сть, єгда́ унзе́ ми те́рнъ.
4
Бо день і ніч тяжіла наді мною рука Твоя, і свіжість лиця мого зникла, як у літню посуху.
5
Беззако́ніє моє́ позна́хъ и грѣха́ моєго́ не покры́хъ, рѣ́хъ: исповѣ́мъ на мя́ беззако́ніє моє́ Го́сподеви: и Ты́ оста́вилъ єси́ нече́стіє се́рдца моєго́.
5
Беззаконня мої я пізнав і гріха мого не утаїв. Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої, і Ти простив провини серця мого.
6
За то́ помо́лится къ Тебѣ́ вся́къ преподо́бный во вре́мя благопотре́бно: оба́че въ пото́пѣ во́дъ мно́гихъ къ нему́ не прибли́жатся.
6
Тому помолиться Тобі кожен праведник у слушний час, навіть велика повінь не досягне його.
7
Ты́ єси́ прибѣ́жище моє́ от ско́рби обдержа́щія мя́: ра́досте моя́, изба́ви мя́ от обыше́дшихъ мя́.
7
Ти Пристановище моє у скорботі, що огорнула мене; Радосте моя, визволи мене від тих, що оточили мене.
8
Вразумлю́ тя, и наста́влю тя́ на пу́ть се́й, въ о́ньже по́йдеши: утвержу́ на тя́ о́чи Мои́.
8
«Врозумлю тебе й наставлю тебе на путь, що нею ходитимеш; пильнуватиме тебе око Моє.
9
Не бу́дите я́ко ко́нь и ме́скъ, и́мже нѣ́сть ра́зума: брозда́ми и уздо́ю че́люсти и́хъ востя́гнеши, не приближа́ющихся къ тебѣ́.
9
Не будьте як кінь і мул, що розуму не мають; віжками та вуздечкою стягни щелепи їх, якщо не наближаються до тебе».
10
Мно́ги ра́ны грѣ́шному: упова́ющаго же на Го́спода ми́лость обы́детъ.
10
Багато покарань грішникові, а того, хто уповає на Господа, оточить милість.
11
Весели́теся о Го́сподѣ и ра́дуйтеся пра́ведніи, и хвали́теся, вси́ пра́віи се́рдцемъ.
11
Веселіться в Господі і радуйтеся, праведні, і торжествуйте всі, праві серцем.
0
Псало́мъ Дави́ду, не надпи́санъ у Євре́й.
[Псалом Давида.]
1
Ра́дуйтеся, пра́ведніи, о Го́сподѣ: пра́вымъ подоба́єтъ похвала́.
1
Радуйтеся, праведні, у Господі; праведним подобає похвала.
2
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви въ гу́слехъ, во псалти́ри десятостру́ннѣмъ по́йте Єму́:
2
Прославляйте Господа на гуслях, співайте Йому на десятиструнній псалтирі.
3
воспо́йте Єму́ пѣ́снь но́ву, до́брѣ по́йте Єму́ со восклица́ніємъ:
3
Співайте Йому пісню нову, співайте радісно, з піднесенням.
4
я́ко пра́во сло́во Госпо́дне, и вся́ дѣла́ Єго́ въ вѣ́рѣ.
4
Бо слово Господнє праве і всі діла Його праведні.
5
Лю́битъ ми́лостыню и су́дъ Госпо́дь, ми́лости Госпо́дни испо́лнь земля́.
5
Господь любить правду і праведний суд, милости Його повна земля.
6
Сло́вомъ Госпо́днимъ небеса́ утверди́шася, и ду́хомъ у́стъ Єго́ вся́ си́ла и́хъ:
6
Словом Господнім сотворено небеса, і духом уст Його — вся сила їх.
7
собира́яй я́ко мѣ́хъ во́ды морскі́я, полага́яй въ сокро́вищихъ бе́здны.
7
Він зібрав, наче в міх, води морські, утворив у глибині їх безодні.
8
Да убои́тся Го́спода вся́ земля́, от Него́же да подви́жутся вси́ живу́щіи по вселе́ннѣй:
8
Нехай боїться Господа вся земля, нехай тремтять перед Ним усі, що живуть на світі.
9
я́ко То́й рече́, и бы́ша: То́й повелѣ́, и созда́шася.
9
Бо Він сказав — і сталося, Він повелів — і створилося.
10
Госпо́дь разоря́єтъ совѣ́ты язы́ковъ, отмета́єтъ же мы́сли люді́й и отмета́єтъ совѣ́ты князе́й.
10
Господь нищить змови народів, відкидає злі задуми людей, [розбиває змови князів].
11
Совѣ́тъ же Госпо́день во вѣ́къ пребыва́єтъ, помышле́нія се́рдца Єго́ въ ро́дъ и ро́дъ.
11
Рада ж Господня стоїть вічно, і думки серця Його — з роду в рід.
12
Блаже́нъ язы́къ, єму́же є́сть Госпо́дь Бо́гъ Єго́, лю́діє, я́же избра́ въ наслѣ́діє Себѣ́.
12
Блаженний народ, у якого Бог є Господом, — люди, яких обрав Господь у насліддя Собі.
13
Съ небесе́ призрѣ́ Госпо́дь, ви́дѣ вся́ сы́ны человѣ́ческія:
13
Господь з неба дивиться і бачить усіх синів людських.
14
от гото́ваго жили́ща Своєго́ призрѣ́ на вся́ живу́щыя на земли́:
14
Дивиться з Престолу, на якому сидить, і бачить усіх, що живуть на землі.
15
созда́вый на єди́нѣ сердца́ и́хъ, разумѣва́яй на вся́ дѣла́ и́хъ.
15
Він створив серця всіх їх і знає всі діла їхні.
16
Не спаса́єтся ца́рь мно́гою си́лою, и исполи́нъ не спасе́тся мно́жествомъ крѣ́пости своєя́.
16
Не захистить царя велике військо його, і велетня не спасе велика сила його.
17
Ло́жь ко́нь во спасе́ніє, во мно́жествѣ же си́лы своєя́ не спасе́тся.
17
Ненадійний кінь для спасіння, не спасе він великою силою своєю.
18
Се́, о́чи Госпо́дни на боя́щыяся Єго́, упова́ющыя на ми́лость Єго́:
18
Бо ось очі Господні на тих, що бояться Його, і на тих, що надіються на милість Його.
19
изба́вити от сме́рти ду́шы и́хъ, и препита́ти я́ въ гла́дъ.
19
Він спасе душі їхні від смерти, і в часи голоду наситить їх.
20
Душа́ же на́ша ча́єтъ Го́спода, я́ко помо́щникъ и защи́титель на́шъ є́сть:
20
Душа ж наша нехай уповає на Господа, бо Він поміч і захист наш.
21
я́ко о Не́мъ возвесели́тся се́рдце на́ше, и во и́мя свято́є Єго́ упова́хомъ.
21
Ним звеселиться серце наше, бо ми надіємося на святе ім’я Його.
22
Бу́ди, Го́споди, ми́лость Твоя́ на на́съ, я́коже упова́хомъ на Тя́.
22
Милість Твоя, Господи, нехай буде над нами, бо ми уповаємо на Тебе.
1
Псало́мъ Дави́ду, внегда́ измѣни́ лице́ своє́ предъ Авімеле́хомъ: и отпусти́ єго́, и отъи́де.
1
Псалом Давида, коли він прикинувся безумним перед Авимелехом, який через це відпустив його.
2
Благословлю́ Го́спода на вся́коє вре́мя, вы́ну хвала́ Єго́ во устѣ́хъ мои́хъ.
2
Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала Йому в устах моїх.
3
О Го́сподѣ похва́лится душа́ моя́: да услы́шатъ кро́тцыи и возвеселя́тся.
3
Господом буде хвалитися душа моя; нехай почують вірні і звеселяться.
4
Возвели́чите Го́спода со мно́ю, и вознесе́мъ и́мя Єго́ вку́пѣ.
4
Величайте Господа зі мною, і прославмо ім’я Його всі вкупі.
5
Взыска́хъ Го́спода, и услы́ша мя́ и от всѣ́хъ скорбе́й мои́хъ изба́ви мя́.
5
Я шукав Господа, і Він почув мене і від усіх скорбот визволив мене.
6
Приступи́те къ Нему́ и просвѣти́теся, и ли́ца ва́ша не постыдя́тся.
6
Приступіть до Нього й просвітіться, і лиця ваші не осоромляться.
7
Се́й ни́щій воззва́, и Госпо́дь услы́ша и́, и от всѣ́хъ скорбе́й єго́ спасе́ и́.
7
Ось убогий благав, і Господь почув його і від усіх скорбот спас його.
8
Ополчи́тся А́нгелъ Госпо́день о́крестъ боя́щихся Єго́ и изба́витъ и́хъ.
8
Ангел Господній охороняє тих, що бояться Його, і визволяє їх.
9
Вкуси́те и ви́дите, я́ко бла́гъ Госпо́дь: блаже́нъ му́жъ, и́же упова́єтъ На́нь.
9
Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього.
10
Бо́йтеся Го́спода, вси́ святі́и Єго́, я́ко нѣ́сть лише́нія боя́щымся Єго́.
10
Бійтеся Господа, [всі] святі Його, бо не знають нестатку ті, що бояться Його.
11
Бога́тіи обнища́ша и взалка́ша: взыска́ющіи же Го́спода не лиша́тся вся́каго бла́га.
11
Багаті зубожіли і зголодніли, а ті, що шукають Господа, не будуть позбавлені всякого блага.
12
Пріиди́те, ча́да, послу́шайте мене́, стра́ху Госпо́дню научу́ ва́съ.
12
Прийдіть, діти, послухайте мене, я страху Господнього навчу вас.
13
Кто́ єсть человѣ́къ хотя́й живо́тъ, любя́й дни́ ви́дѣти бла́ги?
13
Хто з людей бажає жити і бачити дні благі —
14
Удержи́ язы́къ тво́й от зла́ и устнѣ́ твои́, є́же не глаго́лати льсти́.
14
стримуй язик свій від зла, і уста твої нехай не будуть облесливі.
15
Уклони́ся от зла́ и сотвори́ бла́го: взыщи́ ми́ра и пожени́ и́.
15
Ухиляйся від всього злого і роби добро, будь мирний і пильнуй того.
16
О́чи Госпо́дни на пра́ведныя, и у́ши Єго́ въ моли́тву и́хъ.
16
Очі Господні звернені до праведних, і вуха Його до молитви їх.
17
Лице́ же Госпо́дне на творя́щыя зла́я, є́же потреби́ти от земли́ па́мять и́хъ.
17
Лице ж Господнє проти тих, що чинять зло, щоб знищити з землі й пам’ять про них.
18
Воззва́ша пра́ведніи, и Госпо́дь услы́ша и́хъ и от всѣ́хъ скорбе́й и́хъ изба́ви и́хъ.
18
Взивали [праведні], і Господь почув їх і від усіх скорбот визволив їх.
19
Бли́зъ Госпо́дь сокруше́нныхъ се́рдцемъ, и смире́нныя ду́хомъ спасе́тъ.
19
Близько Господь до скорботних серцем, і смиренних духом Він спасає.
20
Мно́ги ско́рби пра́веднымъ, и от всѣ́хъ и́хъ изба́витъ я́ Госпо́дь.
20
Багато скорбот у праведника, та від усіх них визволить його Господь.
21
Храни́тъ Госпо́дь вся́ ко́сти и́хъ, ни єди́на от ни́хъ сокруши́тся.
21
Господь охороняє всі кості їх, і ні одна з них не зламається.
22
Сме́рть грѣ́шниковъ люта́, и ненави́дящіи пра́веднаго прегрѣша́тъ.
22
Смерть же грішників люта, і ті, що ненавидять праведного, загинуть.
23
Изба́витъ Госпо́дь ду́шы ра́бъ Свои́хъ, и не прегрѣша́тъ вси́ упова́ющіи на Него́.
23
Господь визволить душі рабів Своїх, і не загине ніхто з тих, що уповають на Нього.
0
Псало́мъ Дави́ду.
Псалом Давида. (Пророчий).
1
Суди́, Го́споди, оби́дящыя мя́, побори́ борю́щыя мя́.
1
Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене.
2
Пріими́ ору́жіє и щи́тъ и воста́ни въ по́мощь мою́:
2
Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені.
3
изсу́ни ме́чь и заключи́ сопроти́въ гоня́щихъ мя́: рцы́ души́ моє́й: спасе́ніє твоє́ є́смь А́зъ.
3
Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння».
4
Да постыдя́тся и посра́мятся и́щущіи ду́шу мою́, да возвратя́тся вспя́ть и постыдя́тся мы́слящіи ми́ зла́я.
4
Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене.
5
Да бу́дутъ я́ко пра́хъ предъ лице́мъ вѣ́тра, и А́нгелъ Госпо́день оскорбля́я и́хъ:
5
Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх.
6
да бу́детъ пу́ть и́хъ тма́ и по́лзокъ, и А́нгелъ Госпо́день погоня́яй и́хъ:
6
Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх.
7
я́ко ту́не скры́ша ми́ па́губу сѣ́ти своєя́, всу́є поноси́ша души́ моє́й.
7
Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї.
8
Да пріи́детъ єму́ сѣ́ть, ю́же не вѣ́сть, и лови́тва, ю́же скры́, да обы́метъ и́, и въ сѣ́ть да впаде́тъ въ ню́.
8
Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель.
9
Душа́ же моя́ возра́дуєтся о Го́сподѣ, возвесели́тся о спасе́ніи Єго́.
9
А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього.
10
Вся́ ко́сти моя́ реку́тъ: Го́споди, Го́споди, кто́ подо́бенъ Тебѣ́? Избавля́яй ни́ща изъ руки́ крѣ́пльшихъ єго́, и ни́ща, и убо́га от расхища́ющихъ єго́.
10
Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його».
11
Воста́вше на мя́ свидѣ́теле непра́ведніи, я́же не вѣ́дяхъ, вопроша́ху мя́.
11
Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене.
12
Возда́ша ми́ лука́вая возъ блага́я, и безча́діє души́ моє́й.
12
Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою.
13
А́зъ же, внегда́ они́ стужа́ху ми́, облача́хся во вре́тище и смиря́хъ посто́мъ ду́шу мою́, и моли́тва моя́ въ нѣ́дро моє́ возврати́тся.
13
Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася.
14
Я́ко бли́жнему, я́ко бра́ту на́шему, та́ко угожда́хъ: я́ко пла́чя и сѣ́туя, та́ко смиря́хся.
14
Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю.
15
И на мя́ возвесели́шася и собра́шася: собра́шася на мя́ ра́ны, и не позна́хъ: раздѣли́шася, и не умили́шася.
15
А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що;
16
Искуси́ша мя́, подражни́ша мя́ подражне́ніємъ, поскрежета́ша на мя́ зубы́ свои́ми.
16
спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами.
17
Го́споди, когда́ у́зриши? Устро́й ду́шу мою́ от злодѣ́йства и́хъ, от ле́въ єдиноро́дную мою́.
17
Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою.
18
Исповѣ́мся Тебѣ́ въ це́ркви мно́зѣ, въ лю́дехъ тя́жцѣхъ восхвалю́ Тя.
18
Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе,
19
Да не возра́дуются о мнѣ́ вражду́ющіи ми́ непра́ведно, ненави́дящіи мя́ ту́не и помиза́ющіи очи́ма:
19
щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини.
20
я́ко мнѣ́ у́бо ми́рная глаго́лаху, и на гнѣ́въ ле́сти помышля́ху.
20
Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли.
21
Разшири́ша на мя́ уста́ своя́, рѣ́ша: бла́гоже, бла́гоже, ви́дѣша о́чи на́ши.
21
Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші».
22
Ви́дѣлъ єси́, Го́споди, да не премолчи́ши: Го́споди, не отступи́ от мене́.
22
Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене.
23
Воста́ни, Го́споди, и вонми́ суду́ моєму́, Бо́же мо́й и Го́споди мо́й, на прю́ мою́.
23
Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій!
24
Суди́ ми, Го́споди, по пра́вдѣ Твоє́й, Го́споди Бо́же мо́й, и да не возра́дуются о мнѣ́.
24
Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною.
25
Да не реку́тъ въ сердца́хъ свои́хъ: бла́гоже, бла́гоже души́ на́шей: ниже́ да реку́тъ: пожро́хомъ єго́.
25
Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його».
26
Да постыдя́тся и посра́мятся вку́пѣ ра́дующіися зло́мъ мои́мъ: да облеку́тся въ сту́дъ и сра́мъ велерѣ́чующіи на мя́.
26
Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене.
27
Да возра́дуются и возвеселя́тся хотя́щіи пра́вды моєя́: и да реку́тъ вы́ну, да возвели́чится Госпо́дь, хотя́щіи ми́ра рабу́ Єго́.
27
І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!»
28
И язы́къ мо́й поучи́тся пра́вдѣ Твоє́й, ве́сь де́нь хвалѣ́ Твоє́й.
28
А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні.
1
Въ коне́цъ, о́троку Госпо́дню Дави́ду.
1
Начальнику хору. Раба Господнього Давида.
2
Глаго́летъ пребеззако́нный согрѣша́ти въ себѣ́: нѣ́сть стра́ха Бо́жія предъ очи́ма єго́:
2
Навчився беззаконник грішити в серці своїм; нема страху Божого перед очима його.
3
я́ко ульсти́ предъ ни́мъ обрѣсти́ беззако́ніє своє́, и возненави́дѣти.
3
Сам себе він обманює в очах своїх, ніби шукає гріхів своїх, щоб зненавидіти їх.
4
Глаго́лы у́стъ єго́ беззако́ніє и ле́сть: не восхотѣ́ разумѣ́ти є́же ублажи́ти.
4
Але слова уст його — неправда і лукавство, він не хоче навчитися чинити добро.
5
Беззако́ніє помы́сли на ло́жи своє́мъ: предста́ вся́кому пути́ небла́гу, о зло́бѣ же не негодова́.
5
На ліжку своєму він замишляє беззаконня, стає на недобру дорогу, не соромиться зла.
6
Го́споди, на небеси́ ми́лость Твоя́, и и́стина Твоя́ до о́блакъ:
6
Господи, милість Твоя до небес, істина Твоя понад хмарами.
7
пра́вда Твоя́ я́ко го́ры Бо́жія, судьбы́ Твоя́ бе́здна мно́га: человѣ́ки и скоты́ спасе́ши, Го́споди.
7
Правда Твоя, — як гори Божі, а присуди Твої, — як безодня велика, про людей і про тварин піклуєшся Ти, Господи.
8
Я́ко умно́жилъ єси́ ми́лость Твою́, Бо́же: сы́нове же человѣ́честіи въ кро́вѣ крилу́ Твоє́ю надѣ́ятися и́мутъ.
8
Яка велика милість Твоя, Боже! Сини людські під захистом крил Твоїх спокійні.
9
Упію́тся от ту́ка до́му Твоєго́, и пото́комъ сла́дости Твоєя́ напои́ши я́.
9
Вони живляться від достатків дому Твого, і з джерела солодощів Твоїх Ти напуваєш їх.
10
Я́ко у Тебе́ исто́чникъ живота́, во свѣ́тѣ Твоє́мъ у́зримъ свѣ́тъ.
10
Бо в Тобі джерело життя: в сяйві Твоїм ми бачимо світло.
11
Проба́ви ми́лость Твою́ вѣ́дущымъ Тя́ и пра́вду Твою́ пра́вымъ се́рдцемъ.
11
Нехай буде милість Твоя на тих, що визнають Тебе, і правда Твоя на добрих серцем.
12
Да не пріи́детъ мнѣ́ нога́ горды́ни, и рука́ грѣ́шнича да не подви́житъ мене́.
12
Нехай не наступить на мене нога гордині, і рука грішника нехай не досягне мене.
13
Та́мо падо́ша вси́ дѣ́лающіи беззако́ніє: изринове́ни бы́ша, и не возмо́гутъ ста́ти.
13
Бо впали ті, що чинили беззаконня, впали і не можуть встати.
0
Псало́мъ Дави́ду.
Псалом Давида.
1
Не ревну́й лука́внующымъ, ниже́ зави́ди творя́щымъ беззако́ніє.
1
Не ревнуй злочинцям, не май заздрощів до тих, що чинять беззаконня,
2
Зане́ я́ко трава́ ско́ро и́зсшутъ, и я́ко зе́ліє зла́ка ско́ро отпаду́тъ.
2
бо вони, як трава, скоро посохнуть і, як пожовкле листя, скоро опадуть.
3
Упова́й на Го́спода и твори́ благосты́ню: и насели́ зе́млю, и упасе́шися въ бога́тствѣ єя́.
3
Надійся на Бога, твори добро, живи за правдою на землі і будеш ситий з багатства її.
4
Наслади́ся Го́сподеви, и да́стъ ти́ проше́нія се́рдца твоєго́.
4
Утішайся Господом, і Він дасть тобі бажання серця твого.
5
Откры́й ко Го́споду пу́ть тво́й и упова́й на Него́, и То́й сотвори́тъ.
5
Відкрий Господу путь твою і надійся на Нього, Він допоможе.
6
И изведе́тъ я́ко свѣ́тъ пра́вду твою́ и судьбу́ твою́ я́ко полу́дне.
6
Він виявить правоту твою, як світло, і правду твою, як полудень.
7
Повини́ся Го́сподеви и умоли́ Єго́. Не ревну́й спѣ́ющему въ пути́ своє́мъ, человѣ́ку творя́щему законопреступле́ніє.
7
Підкорись Господу і надійся на Нього. Не заздри чоловікові лукавому, хоч би й щастило йому в цьому житті.
8
Преста́ни от гнѣ́ва и оста́ви я́рость: не ревну́й, є́же лука́вновати,
8
Не гнівайся і не розпалюйся, не спокушайся чинити зло.
9
зане́ лука́внующіи потребя́тся, терпя́щіи же Го́спода, ті́и наслѣ́дятъ зе́млю.
9
Бо всі, хто чинить зло, будуть знищені, а ті, що надіються на Господа, успадкують землю.
10
И єще́ ма́ло, и не бу́детъ грѣ́шника: и взы́щеши мѣ́сто єго́ и не обря́щеши.
10
Ще трохи, і не стане грішника, поглянеш на місце його і не знайдеш його.
11
Кро́тцыи же наслѣ́дятъ зе́млю и насладя́тся о мно́жествѣ ми́ра.
11
А люди лагідні успадкують землю і будуть втішатися великим спокоєм.
12
Назира́єтъ грѣ́шный пра́веднаго и поскреже́щетъ на́нь зубы́ свои́ми:
12
Нечестивий задумує зло проти праведного і скрегоче на нього зубами своїми.
13
Госпо́дь же посмѣє́тся єму́, зане́ прозира́єтъ, я́ко пріи́детъ де́нь єго́.
13
Господь же сміється з нього, бо бачить, що приходить день його.
14
Ме́чь извлеко́ша грѣ́шницы, напряго́ша лу́къ сво́й, низложи́ти убо́га и ни́ща, закла́ти пра́выя се́рдцемъ.
14
Нечестиві виймають меч свій, готують стріли свої, щоб повалити убогого і бідного, заколоти тих, що йдуть дорогою правди.
15
Ме́чь и́хъ да вни́детъ въ сердца́ и́хъ, и лу́цы и́хъ да сокруша́тся.
15
Меч їхній увійде в їхнє ж серце, і луки їхні поламаються.
16
Лу́чше ма́лоє пра́веднику, па́че бога́тства грѣ́шныхъ мно́га.
16
Краще мале праведника, аніж багатство у багатьох беззаконних,
17
Зане́ мы́шцы грѣ́шныхъ сокруша́тся, утвержда́єтъ же пра́ведныя Госпо́дь.
17
бо сила грішників буде знищена, а праведних підкріпить Господь.
18
Вѣ́сть Госпо́дь пути́ непоро́чныхъ, и достоя́ніє и́хъ въ вѣ́къ бу́детъ.
18
Господь знає дні людей непорочних, і надбання їх перебуватиме повік.
19
Не постыдя́тся во вре́мя лю́тоє и во дне́хъ гла́да насы́тятся, я́ко грѣ́шницы поги́бнутъ.
19
Не будуть вони посоромлені в лиху годину, і в дні голоду будуть насичені. А грішники загинуть.
20
Врази́ же Госпо́дни, ку́пно просла́витися и́мъ и вознести́ся, изчеза́юще я́ко ды́мъ изчезо́ша.
20
Вороги Господні в пишноті й гордині своїй, як дим, щезнуть.
21
Зає́млетъ грѣ́шный и не возврати́тъ: пра́ведный же ще́дритъ и дає́тъ.
21
Нечестивий позичає і не віддає, а праведник милостивий щедро дає.
22
Я́ко благословя́щіи Єго́ наслѣ́дятъ зе́млю, клену́щіи же Єго́ потребя́тся.
22
Отже, ті, хто прославляє Господа, успадкують землю, а хто проклинає Його, буде знищений.
23
От Го́спода стопы́ человѣ́ку исправля́ются, и пути́ Єго́ восхо́щетъ зѣло́.
23
Господь стверджує кроки такого чоловіка і сприяє йому в дорозі його.
24
Єгда́ паде́тъ, не разбіє́тся, я́ко Госпо́дь подкрѣпля́єтъ ру́ку єго́.
24
Коли буде падати, то не впаде, бо Господь підтримує за руку його.
25
Юнѣ́йшій бы́хъ, и́бо состарѣ́хся, и не ви́дѣхъ пра́ведника оста́влена, ниже́ сѣ́мене єго́ прося́ща хлѣ́бы.
25
Я був молодим і постарів уже, але не бачив праведника покинутим або щоб діти його просили хліба.
26
Ве́сь де́нь ми́луєтъ и взаи́мъ дає́тъ пра́ведный, и сѣ́мя єго́ во благослове́ніє бу́детъ.
26
Він щодня дає милостиню, позичає, і рід його в благословенні перебуває.
27
Уклони́ся от зла́ и сотвори́ благо, и всели́ся въ вѣ́къ вѣ́ка.
27
Ухиляйся від зла і твори добро, і житимеш довіку.
28
Я́ко Госпо́дь лю́битъ су́дъ и не оста́витъ преподо́бныхъ Свои́хъ: во вѣ́къ сохраня́тся: беззако́нницы же изжену́тся, и сѣ́мя нечести́выхъ потреби́тся.
28
Бо Господь любить правду і не покидає святих Своїх; Він береже їх, [а беззаконні будуть викинуті,] і нащадки нечестивців будуть знищені.
29
Пра́ведницы же наслѣ́дятъ зе́млю и вселя́тся въ вѣ́къ вѣ́ка на не́й.
29
Праведні ж успадкують землю і будуть жити на ній повік.
30
Уста́ пра́веднаго поуча́тся прему́дрости, и язы́къ єго́ возглаго́летъ су́дъ.
30
Уста праведного промовляють премудрість, і язик його, сповіщає правду.
31
Зако́нъ Бо́га єго́ в се́рдце єго́, и не за́пнутся стопы́ єго́.
31
Закон Бога його в серці його, і не спіткнуться ноги його.
32
Сматря́єтъ грѣ́шный пра́веднаго и и́щетъ є́же умертви́ти єго́:
32
Беззаконник підглядає за праведним і шукає — як вбити його.
33
Госпо́дь же не оста́витъ єго́ въ руку́ єго́, ниже́ осу́дитъ єго́, єгда́ су́дитъ єму́.
33
Та Господь не дасть праведника в руки його і не допустить звинуватити його на суді.
34
Потерпи́ Го́спода и сохрани́ пу́ть Єго́, и вознесе́тъ тя́ є́же наслѣ́дити зе́млю: внегда́ потребля́тися грѣ́шникомъ, у́зриши.
34
Надійся на Господа і тримайся шляхів Його, Він піднесе тебе, щоб ти успадкував землю, і коли буде нищити нечестивців, ти побачиш.
35
Ви́дѣхъ нечести́ваго превознося́щася и вы́сящася я́ко ке́дры Ліва́нскія:
35
Я бачив беззаконника, як він пишався і підносився, наче кедри ливанські.
36
и ми́мо идо́хъ, и се́, не бѣ́, и взыска́хъ єго́, и не обрѣ́теся мѣ́сто єго́.
36
Але минув він, не стало його, шукаю його і не знаходжу.
37
Храни́ незло́біє и ви́ждь правоту́, я́ко є́сть оста́нокъ человѣ́ку ми́рну.
37
Пильнуй непорочність, дивись на праведного, бо майбутнє таких людей — мир.
38
Беззако́нницы же потребя́тся вку́пѣ: оста́нцы же нечести́выхъ потребя́тся.
38
А беззаконники всі будуть знищені, і майбутнє нечестивців — загибель.
39
Спасе́ніє же пра́ведныхъ от Го́спода, и защи́титель и́хъ є́сть во вре́мя ско́рби:
39
Спасіння ж праведним від Господа. Він захистить їх у час скорбот.
40
и помо́жетъ и́мъ Госпо́дь и изба́витъ и́хъ, и и́зметъ и́хъ от грѣ́шникъ и спасе́тъ и́хъ, я́ко упова́ша на Него́.
40
Господь допоможе їм і визволить їх. Він визволить їх від нечестивих і спасе їх, бо вони надіялися на Нього.
1
Псало́мъ Дави́ду, въ воспомина́ніє о суббо́тѣ.
1
Псалом Давида. На спомин [про суботу].
2
Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ниже́ гнѣ́вомъ Твои́мъ нака́жеши мене́:
2
Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм.
3
я́ко стрѣ́лы Твоя́ унзо́ша во мнѣ́, и утверди́лъ єси́ на мнѣ́ ру́ку Твою́.
3
Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою.
4
Нѣ́сть изцѣле́нія въ пло́ти моє́й от лица́ гнѣ́ва Твоєго́, нѣ́сть ми́ра въ косте́хъ мои́хъ от лица́ грѣ́хъ мои́хъ.
4
Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх.
5
Я́ко беззако́нія моя́ превзыдо́ша главу́ мою́, я́ко бре́мя тя́жкоє отяготѣ́ша на мнѣ́.
5
Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене.
6
Возсмердѣ́ша и согни́ша ра́ны моя́, от лица́ безу́мія моєго́.
6
Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого.
7
Пострада́хъ и сляко́хся до конца́, ве́сь де́нь сѣ́туя хожда́хъ:
7
Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу.
8
я́ко ля́двія моя́ напо́лнишася поруга́ній, и нѣ́сть изцѣле́нія въ пло́ти моє́й.
8
Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй.
9
Озло́бленъ бы́хъ и смири́хся до зѣла́, рыка́хъ от воздыха́нія се́рдца моєго́.
9
Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого.
10
Го́споди, предъ Тобо́ю все́ жела́ніє моє́, и воздыха́ніє моє́ от Тебе́ не утаи́ся.
10
Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться.
11
Се́рдце моє́ смяте́ся, оста́ви мя́ си́ла моя́, и свѣ́тъ о́чію моє́ю, и то́й нѣ́сть со мно́ю.
11
Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене.
12
Дру́зи мои́ и и́скренніи мои́ пря́мо мнѣ́ прибли́жишася и ста́ша.
12
Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене.
13
И бли́жніи мои́ отдале́че мене́ ста́ша, и нужда́хуся и́щущіи ду́шу мою́: и и́щущіи зла́я мнѣ́ глаго́лаху су́єтная, и льсти́внымъ ве́сь де́нь поуча́хуся.
13
А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи.
14
А́зъ же я́ко глу́хъ не слы́шахъ, и я́ко нѣ́мъ не отверза́яй у́стъ свои́хъ:
14
Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх.
15
и бы́хъ я́ко человѣ́къ не слы́шай и не имы́й во устѣ́хъ свои́хъ обличе́нія.
15
І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання.
16
Я́ко на Тя́, Го́споди, упова́хъ, Ты́ услы́шиши, Го́споди Бо́же мо́й.
16
Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій.
17
Я́ко рѣ́хъ: да не когда́ пора́дуютмися врази́ мои́: и внегда́ подвижа́тися нога́мъ мои́мъ, на мя́ велерѣ́чеваша.
17
Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною.
18
Я́ко а́зъ на ра́ны гото́въ, и болѣ́знь моя́ предо мно́ю є́сть вы́ну.
18
Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною.
19
Я́ко беззако́ніє моє́ а́зъ возвѣщу́ и попеку́ся о грѣсѣ́ моє́мъ.
19
Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій.
20
Врази́ же мои́ живу́тъ и укрѣпи́шася па́че мене́, и умно́жишася ненави́дящіи мя́ безъ пра́вды:
20
Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді.
21
воздаю́щіи ми́ зла́я возъ блага́я оболга́ху мя́, зане́ гоня́хъ благосты́ню.
21
Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю.
22
Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мо́й, не отступи́ от мене́:
22
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене.
23
вонми́ въ по́мощь мою́, Го́споди спасе́нія моєго́.
23
Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого.
1
Въ коне́цъ, Ідіѳу́му, пѣ́снь Дави́ду.
1
Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида.
2
Рѣ́хъ: сохраню́ пути́ моя́, є́же не согрѣша́ти ми́ язы́комъ мои́мъ: положи́хъ усто́мъ мои́мъ храни́ло, внегда́ воста́ти грѣ́шному предо мно́ю.
2
Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною».
3
Онѣмѣ́хъ и смири́хся, и умолча́хъ от бла́гъ, и болѣ́знь моя́ обнови́ся.
3
Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася.
4
Согрѣ́яся се́рдце моє́ во мнѣ́, и въ поуче́ніи моє́мъ разгори́тся о́гнь: глаго́лахъ язы́комъ мои́мъ:
4
Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм:
5
скажи́ ми, Го́споди, кончи́ну мою́ и число́ дні́й мои́хъ, ко́є є́сть, да разумѣ́ю, что́ лиша́юся а́зъ.
5
«Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій».
6
Се́, пя́ди положи́лъ єси́ дни́ моя́, и соста́въ мо́й я́ко ничто́же предъ Тобо́ю: оба́че вся́ческая суєта́ вся́къ человѣ́къ живы́й.
6
Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою.
7
У́бо о́бразомъ хо́дитъ человѣ́къ, оба́че всу́є мяте́тся: сокро́вищствуєтъ, и не вѣ́сть, кому́ собере́тъ я́.
7
Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться.
8
И ны́нѣ кто́ терпѣ́ніє моє́? Не Госпо́дь ли? И соста́въ мо́й от Тебе́ є́сть.
8
І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе.
9
От всѣ́хъ беззако́ній мои́хъ изба́ви мя́: поноше́ніє безу́мному да́лъ мя́ єси́.
9
Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному.
10
Онѣмѣ́хъ и не отверзо́хъ у́стъ мои́хъ, я́ко Ты́ сотвори́лъ єси́.
10
Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це.
11
Отста́ви от мене́ ра́ны Твоя́: от крѣ́пости бо руки́ Твоєя́ а́зъ изчезо́хъ.
11
Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну.
12
Во обличе́ніихъ о беззако́ніи наказа́лъ єси́ человѣ́ка, и иста́ялъ єси́ я́ко паучи́ну ду́шу єго́: оба́че всу́є вся́къ человѣ́къ.
12
Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина.
13
Услы́ши моли́тву мою́, Го́споди, и моле́ніє моє́ внуши́, сле́зъ мои́хъ не премолчи́: я́ко пресе́лникъ а́зъ є́смь у Тебе́ и пришле́цъ, я́коже вси́ отцы́ мои́.
13
Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої.
14
Осла́би ми́, да почі́ю, пре́жде да́же не отиду́, и ктому́ не бу́ду.
14
Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде.
1
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.
1
Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий).
2
Терпя́ потерпѣ́хъ Го́спода, и вня́тъ ми́ и услы́ша моли́тву мою́:
2
Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою.
3
и возведе́ мя от ро́ва страсте́й и от бре́нія ти́ны, и поста́ви на ка́мени но́зѣ мои́ и испра́ви стопы́ моя́:
3
Він вивів мене з ями пристрастей і в’язкого болота, поставив на камені ноги мої і зміцнив стопи мої.
4
и вложи́ во уста́ моя́ пѣ́снь но́ву, пѣ́ніє Бо́гу на́шему. У́зрятъ мно́зи и убоя́тся, и упова́ютъ на Го́спода.
4
Він вклав в уста мої пісню нову — хвалу Богу нашому. Многі побачать, і убояться, і будуть уповати на Господа.
5
Блаже́нъ му́жъ, єму́же є́сть и́мя Госпо́дне упова́ніє єго́, и не призрѣ́ въ суєты́ и неистовле́нія ло́жная.
5
Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих і до тих, що схиляються до неправди.
6
Мно́га сотвори́лъ єси́ Ты́, Го́споди Бо́же мо́й, чудеса́ Твоя́, и помышле́ніємъ Твои́мъ нѣ́сть кто́ уподо́бится Тебѣ́: возвѣсти́хъ и глаго́лахъ: умно́жишася па́че числа́.
6
Господи, Боже мій! Як багато створив Ти чудес Твоїх для нас! Хто уподібниться Тобі помислами Твоїми про нас! Хотів би я говорити і перелічити, але вони перевищують всяке число.
7
Же́ртвы и приноше́нія не восхотѣ́лъ єси́, тѣ́ло же сверши́лъ ми́ єси́: всесожже́ній и о грѣсѣ́ не взыска́лъ єси́.
7
Жертви і принесення Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха*. Всепалення і жертви за гріх Ти не бажав.
8
Тогда́ рѣ́хъ: се́, пріиду́: въ глави́знѣ кни́жнѣ пи́сано є́сть о мнѣ́:
8
Тоді я сказав: «Ось іду; у свитку книжному написано про мене.
9
є́же сотвори́ти во́лю Твою́, Бо́же мо́й, восхотѣ́хъ, и зако́нъ Тво́й посредѣ́ чре́ва моєго́.
9
Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм».
10
Благовѣсти́хъ пра́вду въ це́ркви вели́цѣй, се́, устна́мъ мои́мъ не возбраню́: Го́споди, Ты́ разумѣ́лъ єси́.
10
Я сповіщав про правду Твою в зібранні великому і не спиняв уст моїх. Ти знаєш, Господи.
11
Пра́вду Твою́ не скры́хъ въ се́рдцы моє́мъ, и́стину Твою́ и спасе́ніє Твоє́ рѣ́хъ, не скры́хъ ми́лость Твою́ и и́стину Твою́ от со́нма мно́га.
11
Не втаїв я правди Твоєї в серці моїм; я всім сповіщав про істину й спасіння Твоє. Не затаїв милости й вірности Твоєї перед зібранням великим.
12
Ты́ же, Го́споди, не удали́ щедро́тъ Твои́хъ от мене́: ми́лость Твоя́ и и́стина Твоя́ вы́ну да засту́питѣ мя́.
12
Ти ж, Господи, не віддаляй від мене милосердя Твого. Милість Твоя й істина Твоя нехай завжди охороняють мене.
13
Я́ко одержа́ша мя́ зла́я, и́мже нѣ́сть числа́: постиго́ша мя́ беззако́нія моя́, и не возмого́хъ зрѣ́ти: умно́жишася па́че вла́съ главы́ моєя́, и се́рдце моє́ оста́ви мя́.
13
Бо обступила мене біда велика: оточили мене беззаконня мої, і я не можу побачити їх, бо їх більше, ніж волосся на голові моїй, і серце моє стиснулося в мені.
14
Благоволи́, Го́споди, изба́вити мя́: Го́споди, во є́же помощи́ ми, вонми́.
14
Благозволь, Господи, визволити мене. Господи, поспіши на допомогу мені!
15
Да постыдя́тся и посра́мятся вку́пѣ и́щущіи ду́шу мою́, изъя́ти ю́: да возвратя́тся вспя́ть и постыдя́тся хотя́щіи ми́ зла́я.
15
Нехай постидяться і осоромляться ті, що шукають душі моєї, щоб погубити її. Нехай повернуть назад ті, що бажають зла мені.
16
Да пріи́мутъ а́біє сту́дъ сво́й глаго́лющіи ми́: бла́гоже, бла́гоже.
16
Нехай покриються соромом ті, що говорили мені: «Добре, добре!»
17
Да возра́дуются и возвеселя́тся о Тебѣ́ вси́ и́щущіи Тебе́, Го́споди, и да реку́тъ вы́ну, да возвели́чится Госпо́дь, лю́бящіи спасе́ніє Твоє́.
17
Але нехай зрадіють і звеселяться Тобою ті, що шукають Тебе, Боже, і ті, що люблять спасіння Твоє, нехай безперестанку виголошують: «Великий Господь!»
18
А́зъ же ни́щъ є́смь и убо́гъ, Госпо́дь попече́тся о мнѣ́: помо́щникъ мо́й и защи́титель мо́й єси́ Ты́, Бо́же мо́й, не закосни́.
18
Я ж немічний і вбогий, Господи, допоможи мені! Ти поміч моя і моє спасіння, Боже мій, поспіши!
1
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.
1
Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий).
2
Блаже́нъ разумѣва́яй на ни́ща и убо́га, въ де́нь лю́тъ изба́витъ єго́ Госпо́дь.
2
Блаженний, хто дбає про [вбогих і] бідних, в день скорботи спасає його Господь.
3
Госпо́дь да сохрани́тъ єго́ и живи́тъ єго́, и да ублажи́тъ єго́ на земли́ и да не преда́стъ єго́ въ ру́ки враго́въ єго́.
3
Господь збереже його й охоронить життя його. Блаженним він буде на землі, і Ти, Господи, не віддаси його в руки ворогів його.
4
Госпо́дь да помо́жетъ єму́ на одрѣ́ болѣ́зни єго́: все́ ло́же єго́ обрати́лъ єси́ въ болѣ́зни єго́.
4
Господь допоможе йому в час хвороби його, все ложе його Ти оздоровиш у болісті його.
5
А́зъ рѣ́хъ: Го́споди, поми́луй мя́, изцѣли́ ду́шу мою́, я́ко согрѣши́хъ Ти́.
5
Я сказав: «Господи, помилуй мене і зціли душу мою, бо згрішив я перед Тобою».
6
Врази́ мои́ рѣ́ша мнѣ́ зла́я: когда́ у́мретъ, и поги́бнетъ и́мя єго́?
6
Вороги мої в злобі кажуть про мене: «Коли він помре та згине ім’я його?»
7
И вхожда́ше ви́дѣти, всу́є глаго́лаше се́рдце єго́: собра́ беззако́ніє себѣ́, исхожда́ше во́нъ и глаго́лаше вку́пѣ.
7
А коли приходять провідати мене, говорять облесливо, ховають злобу в серці, а вийшовши, змовляються.
8
На мя́ шепта́ху вси́ врази́ мои́, на мя́ помышля́ху зла́я мнѣ́.
8
Ненависники шепочуть між собою, замишляють зло проти мене.
9
Сло́во законопресту́пноє возложи́ша на мя́: єда́ спя́й не приложи́тъ воскресну́ти?
9
Словом лихим ображають мене, говорячи: «Він ліг і вже не встане».
10
И́бо человѣ́къ ми́ра моєго́, на него́же упова́хъ, яды́й хлѣ́бы моя́, возвели́чи на мя́ запина́ніє.
10
Навіть чоловік, що жив у згоді зі мною, що їв хліб мій і на якого я надіявся, — підняв проти мене п’яту свою.
11
Ты́ же, Го́споди, поми́луй мя́ и возста́ви мя́, и возда́мъ и́мъ.
11
Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, щоб я віддав їм.
12
Въ се́мъ позна́хъ, я́ко восхотѣ́лъ мя́ єси́, я́ко не возра́дуєтся вра́гъ мо́й о мнѣ́.
12
З того дізнаюсь я, що Ти любиш мене, коли ворог мій не потішиться наді мною.
13
Мене́ же за незло́біє прія́лъ, и утверди́лъ мя́ єси́ предъ Тобо́ю въ вѣ́къ.
13
А мене Ти охорониш заради лагідности моєї, і поставиш перед лицем Твоїм навіки.
14
Благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ от вѣ́ка и до вѣ́ка: бу́ди, бу́ди.
14
Благословенний Господь, Бог Ізраїля од віку й до віку! Амінь, амінь!
1
Въ коне́цъ, въ ра́зумъ сыно́въ Коре́овыхъ, псало́мъ Дави́ду.
1
Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида).
2
И́мже о́бразомъ жела́єтъ єле́нь на исто́чники водны́я, си́це жела́єтъ душа́ моя́ къ Тебѣ́, Бо́же.
2
Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.
3
Возжада́ душа́ моя́ къ Бо́гу крѣ́пкому, живо́му: когда́ пріиду́ и явлю́ся лицу́ Бо́жію?
3
Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?
4
Бы́ша сле́зы моя́ мнѣ́ хлѣ́бъ де́нь и но́щь, внегда́ глаго́латися мнѣ́ на вся́къ де́нь: гдѣ́ є́сть Бо́гъ тво́й?
4
Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?»
5
Сія́ помяну́хъ, и излія́хъ на мя́ ду́шу мою́: я́ко пройду́ въ мѣ́сто селе́нія ди́вна, да́же до до́му Бо́жія, во гла́сѣ ра́дованія и исповѣ́данія, шу́ма пра́зднующаго.
5
Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування.
6
Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? И вску́ю смуща́єши мя́? Упова́й на Бо́га, я́ко исповѣ́мся Єму́, спасе́ніє лица́ моєго́ и Бо́гъ мо́й.
6
Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.
7
Ко мнѣ́ самому́ душа́ моя́ смяте́ся: сего́ ра́ди помяну́хъ Тя́ от земли́ Іорда́нски и Єрмоніи́мски, от горы́ Ма́лыя.
7
Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої.
8
Бе́здна бе́здну призыва́єтъ во гла́сѣ хля́бій Твои́хъ: вся́ высоты́ Твоя́ и во́лны Твоя́ на мнѣ́ преидо́ша.
8
Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.
9
Въ де́нь заповѣ́сть Госпо́дь ми́лость Свою́, и но́щію пѣ́снь Єго́ от мене́ {у мене́}, моли́тва Бо́гу живота́ моєго́.
9
Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.
10
Реку́ Бо́гу: засту́пникъ мо́й єси́, почто́ мя́ забы́лъ єси́? И вску́ю сѣ́туя хожду́, внегда́ оскорбля́єтъ вра́гъ?
10
Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»?
11
Внегда́ сокруша́тися косте́мъ мои́мъ, поноша́ху ми́ врази́ мои́, внегда́ глаго́лати и́мъ мнѣ́ на вся́къ де́нь: гдѣ́ є́сть Бо́гъ тво́й?
11
Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?»
12
Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? И вску́ю смуща́єши мя́? Упова́й на Бо́га, я́ко исповѣ́мся Єму́, спасе́ніє лица́ моєго́ и Бо́гъ мо́й.
12
Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.
0
Псало́мъ Дави́ду, не надпи́санъ у Євре́й.
(Псалом Давида).
1
Суди́ ми, Бо́же, и разсуди́ прю́ мою́: от язы́ка не преподо́бна, от человѣ́ка непра́ведна и льсти́ва изба́ви мя́.
1
Суди мене, Боже, і розсуди тяжбу мою з народом недобрим. Від людини лукавої і злої визволи мене.
2
Зане́ Ты́ єси́, Бо́же, крѣ́пость моя́, вску́ю отри́нулъ мя́ єси́? И вску́ю сѣ́туя хожду́, внегда́ оскорбля́єтъ вра́гъ?
2
Бо Ти — Бог сили моєї. Навіщо Ти відкинув мене? Чому я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене?
3
Посли́ свѣ́тъ Тво́й и и́стину Твою́: та́ мя́ наста́виста, и введо́ста мя́ въ го́ру святу́ю Твою́ и въ селе́нія Твоя́.
3
Пошли світло Твоє й істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою і в оселі Твої.
4
И вни́ду къ же́ртвеннику Бо́жію, къ Бо́гу веселя́щему ю́ность мою́: исповѣ́мся Тебѣ́ въ гу́слехъ, Бо́же, Бо́же мо́й.
4
І ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій.
5
Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? И вску́ю смуща́єши мя́? Упова́й на Бо́га, я́ко исповѣ́мся Єму́, спасе́ніє лица́ моєго́ и Бо́гъ мо́й.
5
Чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.
1
Въ коне́цъ, сыно́въ Коре́овыхъ, въ ра́зумъ, псало́мъ.
1
Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим.
2
Бо́же, уши́ма на́шима услы́шахомъ, и отцы́ на́ши возвѣсти́ша на́мъ дѣ́ло, є́же содѣ́лалъ єси́ во дне́хъ и́хъ, во дне́хъ дре́внихъ.
2
Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні.
3
Рука́ Твоя́ язы́ки потреби́, и насади́лъ я́ єси́: озло́билъ єси́ лю́ди и изгна́лъ єси́ я́.
3
Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив.
4
Не бо мече́мъ свои́мъ наслѣ́диша зе́млю, и мы́шца и́хъ не спасе́ и́хъ, но десни́ца Твоя́ и мы́шца Твоя́ и просвѣще́ніє лица́ Твоєго́, я́ко благоволи́лъ єси́ въ ни́хъ.
4
Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них.
5
Ты́ єси́ са́мъ Ца́рь мо́й и Бо́гъ мо́й, заповѣ́даяй спасе́нія Іа́ковля.
5
Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову.
6
О Тебѣ́ враги́ на́шя избоде́мъ ро́ги, и о и́мени Твоє́мъ уничижи́мъ востаю́щыя на ны́.
6
З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас.
7
Не на лу́къ бо мо́й упова́ю, и ме́чь мо́й не спасе́тъ мене́:
7
Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене,
8
спаслъ бо єси́ на́съ от стужа́ющихъ на́мъ, и ненави́дящихъ на́съ посрами́лъ єси́.
8
а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас.
9
О Бо́зѣ похва́лимся ве́сь де́нь, и о и́мени Твоє́мъ исповѣ́мыся во вѣ́къ.
9
Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки.
10
Ны́нѣ же отри́нулъ єси́ и посрами́лъ єси́ на́съ, и не изы́деши, Бо́же, въ си́лахъ на́шихъ.
10
Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим.
11
Возврати́лъ єси́ на́съ вспя́ть при вразѣ́хъ на́шихъ, и ненави́дящіи на́съ расхища́ху себѣ́.
11
Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас.
12
Да́лъ єси́ на́съ я́ко о́вцы снѣ́ди, и во язы́цѣхъ разсѣ́ялъ ны́ єси́.
12
Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами.
13
Отда́лъ єси́ лю́ди Твоя́ безъ цѣны́, и не бѣ́ мно́жество въ восклица́ніихъ на́шихъ.
13
Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього.
14
Положи́лъ єси́ на́съ поноше́ніє сосѣ́домъ на́шымъ, подражне́ніє и поруга́ніє су́щымъ о́крестъ на́съ.
14
Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас.
15
Положи́лъ єси́ на́съ въ при́тчу во язы́цѣхъ, покива́нію главы́ въ лю́дехъ.
15
Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми.
16
Ве́сь де́нь сра́мъ мо́й предо мно́ю є́сть, и сту́дъ лица́ моєго́ покры́ мя,
16
Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє
17
от гла́са поноша́ющаго и оклевета́ющаго, от лица́ вра́жія и изгоня́щаго.
17
від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника.
18
Сія́ вся́ пріидо́ша на ны́, и не забы́хомъ Тебе́, и не непра́вдовахомъ въ завѣ́тѣ Твоє́мъ,
18
Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого.
19
и не отступи́ вспя́ть се́рдце на́ше: и уклони́лъ єси́ стези́ на́шя от пути́ Твоєго́,
19
Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,
20
я́ко смири́лъ єси́ на́съ на мѣ́стѣ озлобле́нія, и прикры́ ны сѣ́нь сме́ртная.
20
коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас.
21
А́ще забы́хомъ и́мя Бо́га на́шего, и а́ще воздѣ́хомъ ру́ки на́шя къ бо́гу чужде́му,
21
Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого,
22
не Бо́гъ ли взы́щетъ си́хъ? То́й бо вѣ́сть та́йная се́рдца.
22
то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця.
23
Зане́ Тебе́ ра́ди умерщвля́ємся ве́сь де́нь, вмѣни́хомся я́ко о́вцы заколе́нія.
23
Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення.
24
Воста́ни, вску́ю спи́ши, Го́споди? Воскре́сни́, и не отри́ни до конца́.
24
Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди.
25
Вску́ю лице́ Твоє́ отвраща́єши? Забыва́єши нищету́ на́шу и ско́рбь на́шу?
25
Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу?
26
Я́ко смири́ся въ пе́рсть душа́ на́ша, прильпе́ земли́ утро́ба на́ша.
26
Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане.
27
Воскре́сни́, Го́споди, помози́ на́мъ, и изба́ви на́съ и́мене ра́ди Твоєго́.
27
Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради.
1
Въ коне́цъ, о измѣня́ємыхъ сыно́мъ Коре́овымъ въ ра́зумъ, пѣ́снь о возлю́бленнѣмъ.
1
Начальнику хору. На музичному інструменті шошан. Повчання синам Кореєвим. Пісня про Улюбленого.
2
Отры́гну се́рдце моє́ сло́во бла́го, глаго́лю а́зъ дѣла́ моя́ Царе́ви: язы́къ мо́й тро́сть кни́жника скоропи́сца.
2
Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника-скорописця.
3
Красе́нъ добро́тою па́че сыно́въ человѣ́ческихъ, излія́ся благода́ть во устна́хъ Твои́хъ: сего́ ра́ди благослови́ Тя Бо́гъ во вѣ́къ.
3
Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки.
4
Препоя́ши ме́чь Тво́й по бедрѣ́ Твоє́й, си́льне,
4
Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю.
5
красото́ю Твоє́ю и добро́тою Твоє́ю: и наляцы́, и успѣва́й, и ца́рствуй и́стины ра́ди и кро́тости и пра́вды: и наста́витъ Тя́ ди́вно десни́ца Твоя́.
5
І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя.
6
Стрѣ́лы Твоя́ изощре́ны, Си́льне: лю́діє подъ Тобо́ю паду́тъ въ се́рдцы вра́гъ Царе́выхъ.
6
Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою.
7
Престо́лъ Тво́й, Бо́же, въ вѣ́къ вѣ́ка: же́злъ пра́вости же́злъ ца́рствія Твоєго́.
7
Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого.
8
Возлюби́лъ єси́ пра́вду и возненави́дѣлъ єси́ беззако́ніє: сего́ ра́ди пома́за Тя́, Бо́же, Бо́гъ Тво́й єле́ємъ ра́дости па́че прича́стникъ Твои́хъ.
8
Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх.
9
Сми́рна и ста́кти и касі́а от ри́зъ Твои́хъ, от тя́жестей слоно́выхъ {от хра́мовъ слоно́выхъ}, изъ ни́хже возвесели́ша Тя́.
9
Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе.
10
Дще́ри царе́й въ че́сти Твоє́й: предста́ цари́ца одесну́ю Тебе́, въ ри́захъ позлаще́нныхъ одѣ́яна преиспещре́на.
10
Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена.
11
Слы́ши, дщи́, и ви́ждь, и приклони́ у́хо твоє́, и забу́ди лю́ди твоя́ и до́мъ отца́ твоєго́:
11
Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого.
12
и возжела́єтъ Ца́рь добро́ты твоєя́, зане́ То́й є́сть Госпо́дь тво́й, и поклони́шися Єму́,
12
І забажає Цар доброти твоєї, бо Він — Бог твій, і поклонишся Йому.
13
и дщи́ Ти́рова съ да́ры: лицу́ Твоєму́ помо́лятся бога́тіи лю́дстіи.
13
І дочка Тира з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму.
14
Вся́ сла́ва дще́ре Царе́вы вну́трь: ря́сны златы́ми одѣ́яна и преиспещре́на.
14
Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом.
15
Приведу́тся Царю́ дѣ́вы вслѣ́дъ єя́, и́скреннія єя́ приведу́тся Тебѣ́:
15
В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її.
16
приведу́тся въ весе́ліи и ра́дованіи, введу́тся въ хра́мъ Царе́въ.
16
Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя.
17
Вмѣ́сто оте́цъ Твои́хъ бы́ша сы́нове Твои́: поста́виши я́ кня́зи по все́й земли́.
17
Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі.
18
Помяну́ и́мя Твоє́ во вся́комъ ро́дѣ и ро́дѣ: сего́ ра́ди лю́діє исповѣ́дятся Тебѣ́ въ вѣ́къ и во вѣ́къ вѣ́ка.
18
Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку.
1
Въ коне́цъ, о сынѣ́хъ Коре́овыхъ, о та́йныхъ, псало́мъ.
1
Начальнику хору. Синів Кореєвих. На музичному інструменті аламоф. Пісня.
2
Бо́гъ на́мъ прибѣ́жище и си́ла, помо́щникъ въ ско́рбехъ обрѣ́тшихъ ны́ зѣло́.
2
Бог нам пристановище і сила, скора допомога в біді, що надходить на нас.
3
Сего́ ра́ди не убои́мся, внегда́ смуща́єтся земля́, и прелага́ются го́ры въ сердца́ морска́я.
3
Тому не будемо боятися, хоч би захиталася земля, і гори зрушились у безодню моря.
4
Возшумѣ́ша и смято́шася во́ды и́хъ, смято́шася го́ры крѣ́постію єго́.
4
Нехай шумлять і хвилями здіймаються води і трясуться гори від хвиль їхніх.
5
Рѣ́чная устремле́нія веселя́тъ гра́дъ Бо́жій: освяти́лъ є́сть селе́ніє Своє́ Вы́шній.
5
Потоки рік веселять місто Боже, святу оселю Всевишнього.
6
Бо́гъ посредѣ́ єго́, и не подви́жится: помо́жетъ єму́ Бо́гъ у́тро зау́тра.
6
Бог посеред нього — воно не захитається; Бог допоможе йому зранку.
7
Смято́шася язы́цы, уклони́шася ца́рствія: даде́ гла́съ Сво́й Вы́шній, подви́жеся земля́.
7
Стривожилися народи, захиталися царства: [Всевишній] подав голос Свій, і похитнулася земля.
8
Госпо́дь си́лъ съ на́ми, засту́пникъ на́шъ Бо́гъ Іа́ковль.
8
Господь Сил з нами, Бог Якова — захисник наш.
9
Пріиди́те и ви́дите дѣла́ Бо́жія, я́же положи́ чудеса́ на земли́:
9
Прийдіть і погляньте на діла Божі, які чуда вчинив Він на землі.
10
отъе́мля бра́ни до коне́цъ земли́, лу́къ сокруши́тъ и сло́митъ ору́жіє, и щиты́ сожже́тъ огне́мъ.
10
Він спинив війни до країв землі, поламав лук, знищив зброю і колісниці попалив вогнем.
11
Упраздни́теся и разумѣ́йте, я́ко А́зъ є́смь Бо́гъ: вознесу́ся во язы́цѣхъ, вознесу́ся на земли́.
11
«Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами і прославлюся на землі».
12
Госпо́дь си́лъ съ на́ми, засту́пникъ на́шъ Бо́гъ Іа́ковль.
12
Господь Сил з нами, Захисник наш — Бог Якова.
1
Въ коне́цъ, о сынѣ́хъ Коре́овыхъ, псало́мъ.
1
Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.
2
Вси́ язы́цы, восплещи́те рука́ми, воскли́кните Бо́гу гла́сомъ ра́дованія:
2
Всі народи, заплещіть руками, вигукніть до Бога голосом радости.
3
я́ко Госпо́дь Вы́шній стра́шенъ, Ца́рь ве́лій по все́й земли́:
3
Бо Господь Всевишній страшний, — великий Цар усієї землі.
4
покори́ лю́ди на́мъ и язы́ки подъ но́ги на́ша:
4
Він підкорив людей нам, і народи — під ноги наші.
5
избра́ на́мъ достоя́нія своє́, добро́ту Іа́ковлю, ю́же возлюби́.
5
Обрав нам насліддя наше, красу Якова, якого полюбив.
6
Взы́де Бо́гъ въ воскликнове́ніи, Госпо́дь во гла́сѣ тру́бнѣ.
6
Зійшов Бог при окликах радости, Господь — при звуках сурмних.
7
По́йте Бо́гу на́шему, по́йте: по́йте Царе́ви на́шему, по́йте.
7
Співайте Богу нашому, співайте! Співайте Цареві нашому, співайте!
8
Я́ко Ца́рь всея́ земли́ Бо́гъ, по́йте разу́мно.
8
Бо Бог — Цар усієї землі, співайте розумно.
9
Воцари́ся Бо́гъ надъ язы́ки: Бо́гъ сѣди́тъ на престо́лѣ святѣ́мъ Своє́мъ.
9
Бог став Царем над усіма народами. Бог возсів на святім Престолі Своїм.
10
Кня́зи лю́дстіи собра́шася съ Бо́гомъ Авраа́млимъ: я́ко Бо́жіи держа́вніи земли́ зѣло́ вознесо́шася.
10
Князі народів зібралися до народу Бога Авраамового, бо влада над землею — Божа. Він вищий за все.
1
Псало́мъ пѣ́сни сыно́въ Коре́овыхъ, вторы́я суббо́ты.
2
Ве́лій Госпо́дь и хва́ленъ зѣло́ во гра́дѣ Бо́га на́шего, въ горѣ́ святѣ́й Єго́,
2
Великий Господь і вельми хвальний у місті Бога нашого, на горі святій Його.
3
благокоре́ннымъ ра́дованіємъ всея́ земли́: го́ры Сіо́нскія, ре́бра сѣ́верова, гра́дъ Царя́ вели́каго.
3
Велика радість всій землі — гора Сион; з північного боку її — місто Царя великого.
4
Бо́гъ въ тя́жестѣхъ {во хра́мѣхъ} єго́ зна́ємь є́сть, єгда́ заступа́єтъ и́.
4
Бог у храмі Своєму знаний як захисник,
5
Я́ко се́, ца́ріє зе́мстіи собра́шася, снидо́шася вку́пѣ:
5
бо ось зібралися царі, зійшлися докупи,
6
ті́и ви́дѣвше та́ко, удиви́шася, смято́шася, подвиго́шася:
6
побачили, здивувалися, злякалися і відступили.
7
тре́петъ прія́тъ я́ та́мо, болѣ́зни я́ко ражда́ющія.
7
Страх обійняв їх і муки, як у жінок під час родин.
8
Ду́хомъ бу́рнымъ сокруши́ши корабли́ Ѳарсі́йскія.
8
Східним вітром Ти потопив кораблі фарсийські.
9
Я́коже слы́шахомъ, та́ко и ви́дѣхомъ во гра́дѣ Го́спода си́лъ, во гра́дѣ Бо́га на́шего: Бо́гъ основа́ и въ вѣ́къ.
9
Як чули ми, так і побачили у місті Господа Сил, у місті Бога нашого: Бог утвердив його навіки.
10
Прія́хомъ, Бо́же, ми́лость Твою́ посредѣ́ люді́й Твои́хъ.
10
Ми роздумували, Боже, про милість Твою посеред храму Твого.
11
По и́мени Твоєму́, Бо́же, та́ко и хвала́ Твоя́ на конца́хъ земли́: пра́вды испо́лнь десни́ца Твоя́.
11
Яке ім’я Твоє, Боже, така і хвала Твоя аж до країв землі. Повна правди правиця Твоя.
12
Да возвесели́тся гора́ Сіо́нская, и да возра́дуются дще́ри Іуде́йскія, суде́бъ ра́ди Твои́хъ, Го́споди.
12
Нехай веселиться гора Сион, [і] нехай радіють дочки народу Божого заради судів Твоїх, [Господи].
13
Обыди́те Сіо́нъ и обыми́те єго́, повѣ́дите въ столпѣ́хъ єго́:
13
Обійдіть навколо Сиона і розгляньте його, перелічіть вежі його,
14
положи́те сердца́ ва́ша въ си́лу єго́, и раздѣли́те до́мы єго́, я́ко да повѣ́сте въ ро́дѣ инѣ́мъ.
14
зверніть серця ваші до могутності його, щоб переказати поколінням майбутнім.
15
Я́ко То́й є́сть Бо́гъ на́шъ во вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка: То́й упасе́тъ на́съ во вѣ́ки.
15
Бо цей Бог є Бог наш повіки. Він буде провадити нас повік віку.
1
Въ коне́цъ, сыно́мъ Коре́овымъ, псало́мъ.
1
Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.
2
Услы́шите сія́, вси́ язы́цы, внуши́те, вси́ живу́щіи по вселе́ннѣй,
2
Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, —
3
земноро́дніи же и сы́нове человѣ́честіи, вку́пѣ бога́тъ и убо́гъ.
3
І прості, і знані, і багаті, й убогі.
4
Уста́ моя́ возглаго́лютъ прему́дрость, и поуче́ніє се́рдца моєго́ ра́зумъ.
4
Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум.
5
Приклоню́ въ при́тчу у́хо моє́, отве́рзу во псалти́ри гана́ніє моє́.
5
Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою.
6
Вску́ю бою́ся въ де́нь лю́тъ? Беззако́ніє пяты́ моєя́ обы́детъ мя́.
6
Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене?
7
Надѣ́ющіися на си́лу свою́ и о мно́жествѣ бога́тства своєго́ хва́лящіися:
7
Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм!
8
бра́тъ не изба́витъ, изба́витъ ли человѣ́къ? Не да́стъ Бо́гу измѣ́ны за ся́,
8
Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього.
9
и цѣ́ну избавле́нія души́ своєя́: и утруди́ся въ вѣ́къ,
9
Дорога ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки,
10
и жи́въ бу́детъ до конца́, не у́зритъ па́губы.
10
щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти.
11
Єгда́ уви́дитъ прему́дрыя умира́ющыя, вку́пѣ безу́менъ и несмы́сленъ поги́бнутъ, и оста́вятъ чужди́мъ бога́тство своє́.
11
Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим.
12
И гро́би и́хъ жили́ща и́хъ во вѣ́къ, селе́нія и́хъ въ ро́дъ и ро́дъ, нареко́ша имена́ своя́ на земля́хъ.
12
Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами.
13
И человѣ́къ въ че́сти сы́й не разумѣ́, приложи́ся ското́мъ несмы́сленнымъ и уподо́бися и́мъ.
13
І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
14
Се́й пу́ть и́хъ собла́знъ и́мъ, и по си́хъ во устѣ́хъ свои́хъ благоволя́тъ.
14
Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його.
15
Я́ко о́вцы во а́дѣ положе́ни су́ть, сме́рть упасе́тъ я́: и облада́ютъ и́ми пра́віи зау́тра, и по́мощь и́хъ обетша́єтъ во а́дѣ: от сла́вы своєя́ изринове́ни бы́ша.
15
Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім.
16
Оба́че Бо́гъ изба́витъ ду́шу мою́ изъ руки́ а́довы, єгда́ пріє́млетъ мя́.
16
Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене.
17
Не убо́йся, єгда́ разбогатѣ́єтъ человѣ́къ, или́ єгда́ умно́жится сла́ва до́му єго́:
17
Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її.
18
я́ко внегда́ умре́ти єму́, не во́зметъ вся́, ниже́ сни́детъ съ ни́мъ сла́ва єго́.
18
Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її.
19
Я́ко душа́ єго́ въ животѣ́ єго́ благослови́тся, исповѣ́стся тебѣ́, єгда́ благосотвори́ши єму́.
19
Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі,
20
Вни́детъ да́же до ро́да оте́цъ свои́хъ, да́же до вѣ́ка не у́зритъ свѣ́та.
20
але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла.
21
И человѣ́къ въ че́сти сы́й не разумѣ́, приложи́ся ското́мъ несмы́сленнымъ и уподо́бися и́мъ.
21
Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
0
Псало́мъ Аса́фу.
Псалом Асафа.
1
Бо́гъ Бого́въ Госпо́дь глаго́ла, и призва́ зе́млю от восто́къ со́лнца до за́падъ.
1
Бог богів, Господь промовив і закликає землю від сходу сонця і до заходу.
2
От Сіо́на благолѣ́піє красоты́ Єго́:
2
Від Сиону велич краси Його.
3
Бо́гъ я́вѣ пріи́детъ, Бо́гъ на́шъ, и не премолчи́тъ: о́гнь предъ Ни́мъ возгори́тся, и о́крестъ Єго́ бу́ря зѣ́лна.
3
Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря.
4
Призове́тъ не́бо свы́ше, и зе́млю, разсуди́ти лю́ди Своя́.
4
Він закликає з висоти небо і землю — судити народ Свій:
5
Собери́те Єму́ преподо́бныя Єго́, завѣща́ющыя завѣ́тъ Єго́ о же́ртвахъ.
5
«Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в завіт зі Мною при жертві!»
6
И возвѣстя́тъ небеса́ пра́вду Єго́: я́ко Бо́гъ судія́ є́сть.
6
Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог.
7
Услы́шите, лю́діє Мои́, и возглаго́лю ва́мъ, Ізра́илю, и засвидѣ́телствую тебѣ́: Бо́гъ, Бо́гъ тво́й є́смь А́зъ.
7
«Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог.
8
Не о же́ртвахъ твои́хъ обличу́ тя́, всесожже́нія же твоя́ предо Мно́ю су́ть вы́ну:
8
Не за жертви твої буду докоряти тобі, бо всепалення твої завжди переді Мною.
9
не пріиму́ от до́му твоєго́ телце́въ, ниже́ от ста́дъ твои́хъ козло́въ.
9
Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх,
10
Я́ко Мои́ су́ть вси́ звѣ́ріє дубра́вніи, ско́ти въ гора́хъ и воло́ве:
10
бо Мої всі звірі лісові і тварини на всіх горах.
11
позна́хъ вся́ пти́цы небе́сныя, и красота́ се́лная со Мно́ю є́сть.
11
Я знаю всіх птахів небесних і вся краса поля переді Мною.
12
А́ще вза́лчу, не реку́ тебѣ́: Моя́ бо є́сть вселе́нная и исполне́ніє єя́.
12
Коли б я зголоднів, то не сказав би тобі, бо світ увесь Мій і все, що є в ньому.
13
Єда́ я́мъ мяса́ ю́нча? Или́ кро́вь козло́въ пію́?
13
Хіба Я споживаю м’ясо телят чи п’ю кров козлів?
14
Пожри́ Богови же́ртву хвалы́ и возда́ждь Вы́шнему моли́твы твоя́:
14
Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої.
15
и призови́ Мя въ де́нь ско́рби твоєя́, и изму́ тя, и просла́виши Мя́.
15
І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене».
16
Грѣ́шнику же рече́ Бо́гъ: вску́ю ты́ повѣ́даєши оправда́нія Моя́ и воспріє́млеши завѣ́тъ Мо́й усты́ твои́ми?
16
А до грішника каже Бог: «Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш у вуста свої?
17
Ты́ же возненави́дѣлъ єси́ наказа́ніє и отве́рглъ єси́ словеса́ Моя́ вспя́ть.
17
Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе.
18
А́ще ви́дѣлъ єси́ та́тя, те́клъ єси́ съ ни́мъ, и съ прелюбодѣ́ємъ уча́стіє твоє́ полага́лъ єси́:
18
Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбником спілкуєшся.
19
уста́ твоя́ умно́жиша зло́бу, и язы́къ тво́й сплета́ше льще́нія:
19
Уста твої невпинно злословлять, і язик твій сплітає підступи.
20
сѣдя́ на бра́та твоєго́ клевета́лъ єси́ и на сы́на ма́тере твоєя́ полага́лъ єси́ собла́знъ.
20
Сидиш і наговорюєш на брата твого і на сина матері твоєї зводиш наклеп.
21
Сія́ сотвори́лъ єси́, и умолча́хъ, вознепщева́лъ єси́ беззако́ніє, я́ко бу́ду тебѣ́ подо́бенъ: обличу́ тя и предста́влю предъ лице́мъ твои́мъ грѣхи́ твоя́.
21
Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти. Але Я викрию тебе і поставлю перед тобою [гріхи твої].
22
Разумѣ́йте у́бо сія́, забыва́ющіи Бо́га, да не когда́ похи́титъ, и не бу́детъ избавля́яй.
22
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб я не зловив вас, і тоді вже ніхто не врятує вас.
23
Же́ртва хвалы́ просла́витъ Мя́, и та́мо пу́ть, и́мже явлю́ єму́ спасе́ніє Моє́.
23
Хто приносить жертву хвали, той прославляє Мене, і це дорога, якою Я явлю йому спасіння Моє».
1
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду, –
1
Начальнику хору. Псалом Давида,
2
– внегда́ вни́ти къ нему́ Наѳа́ну проро́ку, 2єгда́ вни́де къ Вирсаві́и женѣ́ Урі́євѣ.
2
коли приходив до нього пророк Нафан, після того, як Давид увійшов до Вирсавії. (Молитва покаяння).
3
Поми́луй мя́, Бо́же, по вели́цѣй ми́лости Твоє́й, и по мно́жеству щедро́тъ Твои́хъ очи́сти беззако́ніє моє́.
3
Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої.
4
Наипа́че омы́й мя́ от беззако́нія моєго́ и от грѣха́ моєго́ очи́сти мя́:
4
Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене.
5
я́ко беззако́ніє моє́ а́зъ зна́ю, и грѣ́хъ мо́й предо мно́ю є́сть вы́ну.
5
Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною.
6
Тебѣ́ єди́ному согрѣши́хъ и лука́воє предъ Тобо́ю сотвори́хъ: я́ко да оправди́шися во словесѣ́хъ Твои́хъ и побѣди́ши, внегда́ суди́ти Ти́.
6
Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм.
7
Се́ бо, въ беззако́ніихъ зача́тъ є́смь, и во грѣсѣ́хъ роди́ мя ма́ти моя́.
7
Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя.
8
Се́ бо, и́стину возлюби́лъ єси́, безвѣ́стная и та́йная прему́дрости Твоєя́ яви́лъ ми́ єси́.
8
Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости [Твоєї] явив Ти мені.
9
Окропи́ши мя́ иссо́помъ, и очи́щуся: омы́єши мя́, и па́че снѣ́га убѣлю́ся.
9
Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу.
10
Слу́ху моєму́ да́си ра́дость и весе́ліє: возра́дуются ко́сти смире́нныя.
10
Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені.
11
Отврати́ лице́ Твоє́ от грѣ́хъ мои́хъ и вся́ беззако́нія моя́ очи́сти.
11
Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої.
12
Се́рдце чи́сто сози́жди во мнѣ́, Бо́же, и ду́хъ пра́въ обнови́ во утро́бѣ моє́й.
12
Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму.
13
Не отве́ржи мене́ от лица́ Твоєго́ и Ду́ха Твоєго́ Свята́го не отими́ от мене́.
13
Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.
14
Возда́ждь ми́ ра́дость спасе́нія Твоєго́ и Ду́хомъ Влады́чнимъ утверди́ мя.
14
Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене.
15
Научу́ беззако́нныя путе́мъ Твои́мъ, и нечести́віи къ Тебѣ́ обратя́тся.
15
Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе.
16
Изба́ви мя́ от крове́й, Бо́же, Бо́же спасе́нія моєго́: возра́дуєтся язы́къ мо́й пра́вдѣ Твоє́й.
16
Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою.
17
Го́споди, устнѣ́ мои́ отве́рзеши, и уста́ моя́ возвѣстя́тъ хвалу́ Твою́.
17
Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою.
18
Я́ко а́ще бы восхотѣ́лъ єси́ же́ртвы, да́лъ бы́хъ у́бо: всесожже́нія не благоволи́ши.
18
Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш.
19
Же́ртва Бо́гу ду́хъ сокруше́нъ: се́рдце сокруше́нно и смире́нно Бо́гъ не уничижи́тъ.
19
Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш.
20
Ублажи́, Го́споди, благоволе́ніємъ Твои́мъ Сіо́на, и да сози́ждутся стѣ́ны Ієрусали́мскія:
20
Ублажи, [Господи], благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські.
21
тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вды, возноше́ніє и всесожега́ємая: тогда́ возложа́тъ на олта́рь Тво́й телцы́.
21
Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.
1
Въ коне́цъ, ра́зума Дави́ду,
1
Начальнику хору. Повчання Давида,
2
внегда́ пріити́ Дои́ку Ідуме́йску, и возвѣсти́ти Сау́лу, и рещи́ єму́: пріи́де Дави́дъ въ до́мъ Авімеле́ховъ.
2
після того, як приходив Доїк ідумеянин і доніс Саулу, сказавши йому, що Давид прийшов у дім Авимелеха.
3
Что́ хва́лишися во зло́бѣ, си́льне? Беззако́ніє ве́сь де́нь,
3
Чого хвалишся злодійством, сильний? Зловживаєш милосердям Божим кожен день?
4
непра́вду умы́сли язы́къ тво́й: я́ко бри́тву изощре́ну сотвори́лъ єси́ ле́сть.
4
Неправду висловлює язик твій, як бритва вигострена — таке твоє лукавство.
5
Возлюби́лъ єси́ зло́бу па́че благосты́ни, непра́вду не́же глаго́лати пра́вду:
5
Ти полюбив зло більше, ніж добро, більше неправду, ніж говорити правду.
6
возлюби́лъ єси́ вся́ глаго́лы пото́пныя, язы́къ льсти́въ.
6
Ти полюбив слова погибелі, розмову улесливу.
7
Сего́ ра́ди Бо́гъ разруши́тъ тя́ до конца́: восто́ргнетъ тя́, и пресели́тъ тя́ от селе́нія твоєго́ и ко́рень тво́й от земли́ живы́хъ.
7
За те знищить тебе Бог до кінця. Викине тебе й виселить тебе з дому [твого], викоренить тебе із землі живих.
8
У́зрятъ пра́ведніи и убоя́тся, и о не́мъ возсмѣю́тся и реку́тъ:
8
Побачать це праведні і убояться, посміються над тобою [і скажуть]:
9
се́, человѣ́къ, и́же не положи́ Бо́га помо́щника себѣ́, но упова́ на мно́жество бога́тства своєго́, и возмо́же суєто́ю своє́ю.
9
«Ось чоловік, що не у Бога шукав собі сили, а сподівався на силу багатства свого та зміцнювався злочинством своїм».
10
А́зъ же я́ко ма́слина плодови́та въ дому́ Бо́жіи: упова́хъ на ми́лость Бо́жію во вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
10
А я, мов оливкове зелене дерево в домі Божім, я уповаю на милість Божу повік.
11
Исповѣ́мся Тебѣ́ въ вѣ́къ, я́ко сотвори́лъ єси́: и терплю́ и́мя Твоє́, я́ко благо предъ преподо́бными Твои́ми.
11
Буду вічно славити Тебе, Боже, за все, що Ти вчинив для мене. Буду надіятися на ім’я Твоє, бо Ти милостивий до праведних Твоїх.
1
Въ коне́цъ, о Маєле́ѳѣ, ра́зума Дави́ду.
1
Начальнику хору. На духових інструментах. Повчання Давида.
2
Рече́ безу́менъ въ се́рдцы своє́мъ: нѣ́сть Бо́гъ. Растлѣ́ша и омерзи́шася въ беззако́ніихъ, нѣ́сть творя́й благо́є.
2
Сказав безумний у серці своїм: «Немає Бога». Розпусні стали, огидне діють у беззаконнях. Нема тих, хто чинив би добро.
3
Бо́гъ съ небесе́ прини́че на сы́ны человѣ́ческія, ви́дѣти, а́ще є́сть разумѣва́яй или́ взыска́яй Бо́га.
3
Бог з неба поглянув на синів людських, щоб побачити: чи є хто розумний, що шукає Бога?
4
Вси́ уклони́шася, вку́пѣ непотре́бни бы́ша: нѣ́сть творя́й благо́є, нѣ́сть до єди́наго.
4
Всі відвернулися, всі нікчемні стали; нема вже такого, хто чинить добро, немає жодного.
5
Ни ли́ уразумѣ́ютъ вси́ дѣ́лающіи беззако́ніє, снѣда́ющіи лю́ди моя́ въ снѣ́дь хлѣ́ба? Го́спода не призва́ша.
5
Невже не прийдуть до розуму ті, що чинять беззаконня, що з’їдають людей моїх, наче хліб, а Господа не призивають?
6
Та́мо устраши́шася стра́ха, идѣ́же не бѣ́ стра́хъ: я́ко Бо́гъ разсы́па ко́сти человѣкоуго́дниковъ: постыдѣ́шася, я́ко Бо́гъ уничижи́ и́хъ.
6
Вони будуть боятися страху там, де нема його, бо розсипле Бог кістки самовпевнених. Осоромлені будуть вони, бо Бог відкинув їх.
7
Кто́ да́стъ от Сіо́на спасе́ніє Ізра́илево? Внегда́ возврати́тъ Бо́гъ плѣне́ніє люді́й Свои́хъ, возра́дуєтся Іа́ковъ и возвесели́тся Ізра́иль.
7
Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві? Коли поверне Бог із полону людей Своїх, зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.
1
Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ ра́зума Дави́ду,
1
Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида,
2
внегда́ пріити́ Зіфе́ємъ и рещи́ Сау́лови: не се́ ли, Дави́дъ скры́ся въ на́съ?
2
коли прийшли зифеї і сказали Саулу: «Чи не в нас ховається Давид?»
3
Бо́же, во и́мя Твоє́ спаси́ мя и въ си́лѣ Твоє́й суди́ ми.
3
Боже, в ім’я Твоє спаси мене і силою Твоєю допоможи мені.
4
Бо́же, услы́ши моли́тву мою́, внуши́ глаго́лы у́стъ мои́хъ:
4
Боже, почуй молитву мою і вислухай слова уст моїх.
5
я́ко чу́ждіи воста́ша на мя́, и крѣ́пцыи взыска́ша ду́шу мою́, и не предложи́ша Бо́га предъ собо́ю.
5
Бо чужі повстали на мене, і сильні шукають душі моєї, і не мають вони Бога перед собою.
6
Се́ бо, Бо́гъ помога́єтъ ми́, и Госпо́дь засту́пникъ души́ моє́й:
6
Та ось Бог помагає мені, і Господь підкріпляє душу мою.
7
отврати́тъ зла́я враго́мъ мои́мъ: и́стиною Твоє́ю потреби́ и́хъ.
7
Він відплатить за зло ворогам моїм. Істиною Твоєю, Боже, Ти погубиш їх.
8
Во́лею пожру́ Тебѣ́, исповѣ́мся и́мени Твоєму́, Го́споди, я́ко благо:
8
Від серця принесу жертву Тобі і прославлю ім’я Твоє, бо воно благе.
9
я́ко от вся́кія печа́ли изба́вилъ мя́ єси́, и на враги́ моя́ воззрѣ́ о́ко моє́.
9
Бо Ти визволив мене від усякої скорботи, і на ворогів моїх сміливо дивиться око моє.
1
Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ ра́зума, Аса́фу, псало́мъ.
1
Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида.
2
Внуши́, Бо́же, моли́тву мою́ и не пре́зри моле́нія моєго́:
2
Вислухай, Боже, молитву мою і не зневаж благання мого.
3
вонми́ ми и услы́ши мя́: возскорбѣ́хъ печа́лію моє́ю {во искуше́ніи моє́мъ}, и смято́хся
3
Прихилися і вислухай мене, я плачу від туги моєї.
4
от гла́са вра́жія и от стуже́нія грѣ́шнича: я́ко уклони́ша на мя́ беззако́ніє и во гнѣ́вѣ враждова́ху ми́.
4
І тривожуся від голосу ворожого і від утисків нечестивців.
5
Се́рдце моє́ смяте́ся во мнѣ́, и боя́знь сме́рти нападе́ на мя́:
5
Бо вони чинять мені беззаконня й у гніві ворогують проти мене.
6
стра́хъ и тре́петъ пріи́де на мя́, и покры́ мя тма́.
6
Серце моє стривожилося в мені, смертельні страхіття напали на мене.
7
И рѣ́хъ: кто́ да́стъ ми́ крилѣ́ я́ко голуби́нѣ? И полещу́, и почі́ю.
7
Страх і трепет прийшли на мене, і жах огорнув мене.
8
Се́, удали́хся бѣ́гая и водвори́хся въ пусты́ни.
8
І я сказав: хто дав би мені крила, як у голуба, я б полетів та відпочив би.
9
Ча́яхъ Бо́га спаса́ющаго мя́ от малоду́шія и от бу́ри.
9
Полетів би якнайдалі, став би жити в пустелі, ждучи Бога, щоб спас мене від слабкодухости і від бурі.
10
Потопи́, Го́споди, и раздѣли́ язы́ки и́хъ: я́ко ви́дѣхъ беззако́ніє и прерѣка́ніє во гра́дѣ.
10
Розбий, Господи, і роз’єднай змову їхню, бо беззаконня та ворожнечу бачу я в місті.
11
Дне́мъ и но́щію обы́детъ и́ по стѣна́мъ єго́: беззако́ніє и тру́дъ посредѣ́ єго́, и непра́вда:
11
Вдень і вночі вони обходять його по мурах його, а усередині його — беззаконня та кривда.
12
и не оскудѣ́ от сто́гнъ єго́ ли́хва и ле́сть.
12
І не зникають з вулиць його насильство і зрада.
13
Я́ко а́ще бы вра́гъ поноси́лъ ми́, претерпѣ́лъ бы́хъ у́бо: и а́ще бы ненави́дяй мя́ на мя́ велерѣ́чевалъ, укры́лбыхся от него́.
13
Та якби це ворог ганьбив мене, я стерпів би, або якби це ненависник мій величався наді мною, я не зважав би на нього.
14
Ты́ же, человѣ́че равноду́шне, влады́ко мо́й и зна́ємый мо́й,
14
Але ти, чоловіче, — однодумцю мій, приятелю і друже мій,
15
и́же ку́пно наслажда́лся єси́ со мно́ю бра́шенъ: въ дому́ Бо́жіи ходи́хомъ єдиномышле́ніємъ.
15
з яким ми щиро сходилися і до дому Божого разом ходили!
16
Да пріи́детъ же сме́рть на ня́, и да сни́дутъ во а́дъ жи́ви: я́ко лука́вство въ жили́щихъ и́хъ, посредѣ́ и́хъ.
16
Нехай загибель прийде на них, бо лукавство в оселях їхніх, посеред них.
17
А́зъ къ Бо́гу воззва́хъ, и Госпо́дь услы́ша мя́.
17
Я ж до Бога взиваю, і Господь почує мене.
18
Ве́черъ и зау́тра и полу́дне повѣ́мъ и возвѣщу́, и услы́шитъ гла́съ мо́й.
18
Увечері, і вранці, і опівдні буду благати й молити, і Він почує голос мій.
19
Изба́витъ ми́ромъ ду́шу мою́ от приближа́ющихся мнѣ́: я́ко во мно́зѣ бя́ху со мно́ю.
19
Він визволить миром душу мою від напасників моїх, бо їх багато в мене.
20
Услы́шитъ Бо́гъ, и смири́тъ я́ сы́й пре́жде вѣ́къ: нѣ́сть бо и́мъ измѣне́нія, я́ко не убоя́шася Бо́га.
20
Почує мене Бог, і упокорить їх Той, Хто перебуває вічно, бо нема в них каяття, і не бояться вони Бога.
21
Простре́ ру́ку свою́ на воздая́ніє: оскверни́ша завѣ́тъ Єго́.
21
Підіймають руки свої на невинних і оскверняють завіт Його.
22
Раздѣли́шася от гнѣ́ва лица́ Єго́, и прибли́жишася сердца́ и́хъ: умя́кнуша словеса́ и́хъ па́че єле́а, и та́ су́ть стрѣ́лы.
22
Уста їх масніші від масла, а в серці їх злоба. Масні, як олива, слова їх, але то гострі стріли.
23
Возве́рзи на Го́спода печа́ль твою́, и То́й тя́ препита́єтъ: не да́стъ въ вѣ́къ молвы́ пра́веднику.
23
Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові.
24
Ты́ же, Бо́же, низведе́ши и́хъ въ студене́цъ истлѣ́нія: му́жіє крове́й и льсти́ не преполовя́тъ дні́й свои́хъ. А́зъ же, Го́споди, упова́ю на Тя́.
24
Ти, Боже, кинеш їх у яму погибелі. Кровожерні й підступні не доживуть і до половини віку свого. Я ж, [Господи], уповаю на Тебе.
1
Въ коне́цъ, о лю́дехъ от святы́хъ удале́нныхъ, Дави́ду въ столпописа́ніє, внегда́ удержа́ша и́ иноплеме́нницы въ Ге́ѳѣ, псало́мъ.
1
Начальнику хору. Про голубку, що мовчить на самоті. Пісня Давида, коли филистимляни захопили його в Гефі.
2
Поми́луй мя́, Бо́же, я́ко попра́ мя человѣ́къ: ве́сь де́нь боря́ стужи́ ми.
2
Помилуй мене Боже, бо нападає на мене чоловік і день у день гнобить мене.
3
Попра́ша мя́ врази́ мои́ ве́сь де́нь: я́ко мно́зи борю́щіи мя́ съ высоты́.
3
Щодня нападають на мене вороги мої, бо багато тих, що поборюють мене.
4
Въ де́нь не {се́й рѣ́чи не въ нѣ́кіихъ не имѣ́єтся} убою́ся, а́зъ же упова́ю на Тя́.
4
Вдень я не буду боятися, бо уповаю на Тебе.
5
О Бо́зѣ похвалю́ словеса́ моя́: на Бо́га упова́хъ, не убою́ся: что́ сотвори́тъ мнѣ́ пло́ть?
5
Богом я хвалюсь у словах моїх, на Бога покладаю надію і не боюся; що зробить мені плоть?
6
Ве́сь де́нь слове́съ мои́хъ гнуша́хуся: на мя́ вся́ помышле́нія и́хъ на зло́.
6
Щодня зневажають слова мої, всі думки їхні про мене — на зло.
7
Вселя́тся и скры́ютъ, ті́и пя́ту мою́ сохраня́тъ, я́коже потерпѣ́ша ду́шу мою́ {ті́и пя́ту мою́ наблюда́ти бу́дутъ, я́коже жда́ху души́ моєя́}.
7
Збираються й ховаються, стежать за кожним кроком моїм, щоб уловити душу мою.
8
Ни о чесо́мже отри́неши я́, гнѣ́вомъ лю́ди низведе́ши.
8
Вони гадають, що не покараєш Ти їх за неправду їхню.
9
Бо́же, живо́тъ мо́й возвѣсти́хъ Тебѣ́: положи́лъ єси́ сле́зы моя́ предъ Тобо́ю, я́ко и во обѣтова́ніи Твоє́мъ.
9
Боже, Тобі відомі всі страждання мої; збери сльози мої та поклади їх перед Собою. Запиши їх у книгу Твою.
10
Да возвратя́тся врази́ мои́ вспя́ть, въ о́ньже а́ще де́нь призову́ Тя: се́, позна́хъ, я́ко Бо́гъ мо́й єси́ Ты́.
10
Вороги мої втікають від мене, коли я кличу Тебе. З того знаю, що Ти, Боже, зі мною.
11
О Бо́зѣ похвалю́ глаго́лъ, о Го́сподѣ похвалю́ сло́во.
11
Богом я хвалюся в словах, в Господі хвалю слово Його.
12
На Бо́га упова́хъ, не убою́ся: что́ сотвори́тъ мнѣ́ человѣ́къ?
12
На Бога я уповаю і не боюся: що заподіє мені людина?
13
Во мнѣ́, Бо́же, моли́твы, я́же возда́мъ хвалы́ Твоєя́:
13
В мені, Боже, молитва до Тебе, щоб возносити Тобі хвалу,
14
я́ко изба́вилъ єси́ ду́шу мою́ от сме́рти, о́чи мои́ от сле́зъ и но́зѣ мои́ от поползнове́нія: благоугожду́ предъ Го́сподемъ во свѣ́тѣ живы́хъ.
14
бо Ти визволив душу мою від смерти, [очі мої від сліз], ноги мої від спотикання. Буду ходити перед лицем Господа у світлі живих.
1
Въ коне́цъ, да не растли́ши, Дави́ду въ столпописа́ніє, внегда́ єму́ отбѣга́ти от лица́ Сау́лова въ пеще́ру.
1
Начальнику хору. Не погуби. Молитва Давида, коли він утік від Саула в печеру.
2
Поми́луй мя́, Бо́же, поми́луй мя́: я́ко на Тя́ упова́ душа́ моя́, и на сѣ́нь крилу́ Твоє́ю надѣ́юся, до́ндеже пре́йдетъ беззако́ніє.
2
Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя, і в тіні крил Твоїх я сховаюсь, аж доки перейде беззаконня.
3
Воззову́ къ Бо́гу Вы́шнему, Бо́гу благодѣ́явшему мнѣ́.
3
Буду взивати до Бога Всевишнього, Який допомагав мені.
4
Посла́ съ небесе́ и спасе́ мя, даде́ въ поноше́ніє попира́ющыя мя́: посла́ Бо́гъ ми́лость Свою́ и и́стину Свою́,
4
Він пошле поміч з неба і спасе мене. Пошле Бог милість Свою й істину Свою і осоромить тих, що шукають погубити мене.
5
и изба́ви ду́шу мою́ от среды́ ски́мновъ. Поспа́хъ смуще́нъ: сы́нове человѣ́честіи, зу́бы и́хъ ору́жія и стрѣ́лы, и язы́къ и́хъ ме́чь о́стръ.
5
Душа моя серед звірів, я серед людей, що дишуть полум’ям, зуби їхні, як списи, і язик їхній — меч гострий.
6
Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, и по все́й земли́ сла́ва Твоя́.
6
Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя.
7
Сѣ́ть угото́ваша нога́мъ мои́мъ, и сляко́ша ду́шу мою́: ископа́ша предъ лице́мъ мои́мъ я́му, и впадо́ша въ ню́.
7
Сітку поставили вони для ніг моїх і ловлять душу мою; викопали для мене яму і самі впали в неї.
8
Гото́во се́рдце моє́, Бо́же, гото́во се́рдце моє́: воспою́ и пою́ во сла́вѣ моє́й.
8
Готове серце моє, Боже; готове серце моє: буду співати і славити Тебе.
9
Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рю и гу́сли: воста́ну ра́но.
9
Вставай, славо моя! Встаньте, псалтир і гуслі! Встану я рано.
10
Исповѣ́мся Тебѣ́ въ лю́дехъ, Го́споди, воспою́ Тебѣ́ во язы́цѣхъ:
10
Буду славити Тебе, Господи, між народами, буду оспівувати Тебе між людьми.
11
я́ко возвели́чися до небе́съ ми́лость Твоя́ и да́же до о́блакъ и́стина Твоя́.
11
Бо до небес піднеслася милість Твоя і до хмар істина Твоя.
12
Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, и по все́й земли́ сла́ва Твоя́.
12
Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя.
1
Въ коне́цъ, да не растли́ши, Дави́ду въ столпописа́ніє.
1
Начальнику хору. Не погуби. Псалом Давида.
2
А́ще вои́стинну у́бо пра́вду глаго́лете, пра́вая суди́те, сы́нове человѣ́честіи.
2
Чи правду говорите ви, сильні; чи за правдою судите ви, сини людські?
3
И́бо въ се́рдцы беззако́ніє дѣ́лаєте на земли́, непра́вду ру́ки ва́шя сплета́ютъ.
3
Ні, беззаконня складаєте ви в серці. Неправду сплітають руки ваші на землі.
4
Очужди́шася грѣ́шницы от ложе́снъ, заблуди́ша от чре́ва, глаго́лаша лжу́.
4
Від правди відступили грішні, від народження свого, від утроби матері блудять, кажучи неправду.
5
Я́рость и́хъ по подо́бію зміину́, я́ко а́спіда глу́ха и затыка́ющаго у́ши свои́,
5
Отрута в них, як у змії, як у глухого аспида, що затикає вуха свої,
6
и́же не услы́шитъ гла́са обава́ющихъ, обава́ємь обава́єтся от прему́дра.
6
щоб не чути того, хто проклинає, хоч би й як умів він заклинати.
7
Бо́гъ сокруши́тъ зу́бы и́хъ во устѣ́хъ и́хъ: члено́вныя льво́въ сокруши́лъ є́сть Госпо́дь.
7
Боже, сокруши зуби їхні у щелепах їхніх. Розірви, Господи, пащі звірів.
8
Уничижа́тся я́ко вода́ мимотеку́щая: напряже́тъ лу́къ сво́й, до́ндеже изнемо́гутъ.
8
Нехай щезнуть вони, як вода розлита, а коли пустять вони стріли свої, нехай вони не матимуть сили.
9
Я́ко во́скъ раста́явъ отъи́мутся: паде́ о́гнь на ни́хъ, и не ви́дѣша со́лнца.
9
Нехай упаде на них вогонь, щоб розтанули, як віск, і вже не побачили сонця.
10
Пре́жде є́же разумѣ́ти те́рнія ва́шего ра́мна, я́ко жи́вы, я́ко во гнѣ́вѣ пожре́тъ я́.
10
Раніше, ніж закиплять котли злоби їхньої, нехай буря гніву Божого рознесе вогонь їхній.
11
Возвесели́тся пра́ведникъ, єгда́ уви́дитъ отмще́ніє: ру́цѣ свои́ умы́єтъ въ кро́ви грѣ́шника.
11
А праведник звеселиться, коли побачить помсту Божу та пройде ногами по крові нечестивців.
12
И рече́тъ человѣ́къ: а́ще у́бо є́сть пло́дъ пра́веднику, у́бо є́сть Бо́гъ судя́ и́мъ на земли́.
12
І скажуть люди: «Справді добре бути праведним! Бо є Бог, є Суддя справедливий на землі!»
1
Въ коне́цъ, да не растли́ши, Дави́ду въ столпописа́ніє, внегда́ посла́ Сау́лъ и стреже́ до́мъ єго́, є́же умертви́ти єго́.
1
Начальнику хору. Не погуби. Молитва Давида, коли Саул послав стерегти дім його, щоб умертвити його.
2
Изми́ мя от вра́гъ мои́хъ, Бо́же, и от востаю́щихъ на мя́ изба́ви мя́:
2
Визволи мене від ворогів моїх, Боже мій, від тих, що повстали на мене, захисти мене.
3
изба́ви мя́ от дѣ́лающихъ беззако́ніє, и от му́жъ крове́й спаси́ мя.
3
Спаси мене від тих, що чинять беззаконня, і від кровожерних врятуй мене.
4
Я́ко се́, улови́ша ду́шу мою́, нападо́ша на мя́ крѣ́пцыи: ниже́ беззако́ніє моє́, ниже́ грѣ́хъ мо́й, Го́споди:
4
Бо ось вони підстерігають душу мою, збираються на мене сильні, не за беззаконня мої і не за гріх мій.
5
безъ беззако́нія теко́хъ и испра́вихъ: воста́ни въ срѣ́теніє моє́ и ви́ждь.
5
Господи! Без провини моєї вони йдуть на мене. Встань же на допомогу мені і поглянь.
6
И Ты́, Го́споди Бо́же си́лъ, Бо́же Ізра́илевъ, вонми́ посѣти́ти вся́ язы́ки: да не уще́дриши вся́ дѣ́лающыя беззако́ніє.
6
Господи, Боже Сил, Боже Ізраїлів, встань, відвідай усі народи, не помилуй нікого з тих, що чинять беззаконня.
7
Возвратя́тся на ве́черъ, и вза́лчутъ я́ко пе́съ, и обы́дутъ гра́дъ.
7
Щовечора сходяться вони, жадібні до крови, як пес, і обходять місто.
8
Се́, ті́и отвѣща́ютъ усты́ свои́ми, и ме́чь во устна́хъ и́хъ: я́ко кто́ слы́ша?
8
Ось вони лихословлять язиками своїми, в устах їхніх не слова, а мечі, бо думають: хто їх чує?
9
И Ты́, Го́споди, посмѣє́шися и́мъ, уничижи́ши вся́ язы́ки.
9
Але Ти, Господи, посмієшся з них, осоромиш усі народи.
10
Держа́ву мою́ къ Тебѣ́ сохраню́: я́ко Ты́, Бо́же, засту́пникъ мо́й єси́.
10
Сила моя в Тобі, Боже! Ти Заступник мій.
11
Бо́гъ мо́й, ми́лость Єго́ предвари́тъ мя́: Бо́гъ мо́й, яви́тъ мнѣ́ на вразѣ́хъ мои́хъ.
11
Ти — Бог мій, і милість Твоя попередить мене. Бог дасть мені перемогу над ворогами моїми.
12
Не убі́й и́хъ, да не когда́ забу́дутъ зако́нъ Тво́й: расточи́ я́ си́лою Твоє́ю и низведи́ я́, защи́тниче мо́й, Го́споди,
12
Не убивай їх, щоб люди не забули Закону Твого. Розвій їх силою Твоєю, Захиснику мій, Господи.
13
грѣ́хъ у́стъ и́хъ, сло́во усте́нъ и́хъ: и я́ти да бу́дутъ въ горды́ни своє́й, и от кля́твы и лжи́ возвѣстя́тся въ кончи́нѣ,
13
Слова уст їхніх — то гріх душі їхньої; хай будуть спіймані у гордині їхній за прокльони їхні та за неправду, яку вони говорять.
14
во гнѣ́вѣ кончи́ны, и не бу́дутъ: и увѣ́дятъ, я́ко Бо́гъ влады́чествуєтъ Іа́ковомъ и концы́ земли́.
14
Розвій їх гнівом Твоїм так, щоб не стало їх, та щоб пізнали люди, що Бог володіє народами в усіх кінцях землі.
15
Возвратя́тся на ве́черъ, и вза́лчутъ я́ко пе́съ, и обы́дутъ гра́дъ:
15
Вони сходяться вечорами, спраглі крови, як пси, і обходять місто.
16
ті́и разы́дутся я́сти: а́ще ли же не насы́тятся, и поро́пщутъ.
16
Вони шукають поживи, але неситі лягають спати.
17
А́зъ же воспою́ си́лу Твою́ и возра́дуюся зау́тра о ми́лости Твоє́й: я́ко бы́лъ єси́ засту́пникъ мо́й и прибѣ́жище моє́ въ де́нь ско́рби моєя́.
17
А я буду оспівувати силу Твою, щоранку прославлятиму милість Твою, бо Ти був оборонцем моїм і захисником моїм у час біди моєї.
18
Помо́щникъ мо́й єси́, Тебѣ́ пою́: я́ко Бо́гъ засту́пникъ мо́й єси́, Бо́же мо́й, ми́лость моя́.
18
Сило моя! Тобі я буду співати, бо Ти Заступник мій і Бог мій, Який милує мене.
1
Въ коне́цъ, о измѣни́тися хотя́щихъ, въ столпописа́ніє Дави́ду, въ науче́ніє:
1
Начальнику хору. На музичному інструменті шушан-едуф. Псалом Давида,
2
внегда́ сожже́ Средорѣ́чіє Сирі́йскоє и Сирі́ю Сова́лскую, и возврати́ся Іоа́въ и порази́ Єдо́ма въ де́бри Соле́й двана́десять ты́сящъ.
2
коли він воював з Сирією Месопотамською і з Сирією Цованською, коли Іоав, повертаючись, знищив дванадцять тисяч ідумеїв у долині Соляній.
3
Бо́же, отри́нулъ ны́ єси́ и низложи́лъ єси́ на́съ, разгнѣ́вался єси́ и уще́дрилъ єси́ на́съ.
3
Боже! Ти розгнівався на нас, відвернувся від нас і покарав нас. Але змилуйся над нами!
4
Стря́слъ єси́ зе́млю и смути́лъ єси́ ю́: изцѣли́ сокруше́ніє єя́, я́ко подви́жеся.
4
Ти потряс землю, порушив її; зціли рани її, бо вона захиталася.
5
Показа́лъ єси́ лю́демъ Твои́мъ жесто́кая: напои́лъ єси́ на́съ віно́мъ умиле́нія.
5
Ти дав людям Твоїм зазнати гіркоти, напоїв нас вином скорбот.
6
Да́лъ єси́ боя́щымся Тебе́ зна́меніє, є́же убѣжа́ти от лица́ лу́ка.
6
Дай же знамення тим, що бояться Тебе, щоб вони могли втекти від стріли ворожої.
7
Я́ко да изба́вятся возлю́бленніи Твои́, спаси́ десни́цею Твоє́ю и услы́ши мя́.
7
Щоб спаслися улюблені Твої, спаси їх правицею Твоєю і вислухай мене.
8
Бо́гъ возглаго́ла во святѣ́мъ Своє́мъ: возра́дуюся, и раздѣлю́ Сіки́му, и юдо́ль Жили́щъ размѣ́рю.
8
Бог сказав у святині Своїй: «Возрадуюся, і розділю Сихем, і долину Сокхоф розміряю.
9
Мо́й є́сть Галаа́дъ, и Мо́й є́сть Манассі́й, Єфре́мъ крѣ́пость главы́ Моєя́, Іу́да ца́рь Мо́й.
9
Мій Галаад, Мій Манассія, Єфрем — твердиня глави Моєї, Іуда — цар Мій.
10
Моа́въ коно́бъ упова́нія Моєго́: на Ідуме́ю простру́ сапо́гъ Мо́й: Мнѣ́ иноплеме́нницы покори́шася.
10
Моав — чаша уповання Мого; на Едом покладу чобіт Мій. Чужинці скорилися Мені».
11
Кто́ введе́тъ мя́ во гра́дъ огражде́нія? Или́ кто́ наста́витъ мя́ до Ідуме́и?
11
Хто введе мене в укріплене місто? Або доведе мене до Едому?
12
Не Ты́ ли, Бо́же, отри́нувый на́съ? И не изы́деши, Бо́же, въ си́лахъ на́шихъ?
12
Чи не Ти, Боже, що відвернувся від нас і не виходиш, Боже, з військом нашим?
13
Да́ждь на́мъ по́мощь от ско́рби: и су́єтно спасе́ніє человѣ́ческо.
13
Пошли нам поміч у скорботах, бо марна допомога людська.
14
О Бо́зѣ сотвори́мъ си́лу: и То́й уничижи́тъ стужа́ющыя на́мъ.
14
З Богом ми покажемо силу, і Він подолає гнобителів наших.
1
Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ, Дави́ду псало́мъ, 60.
1
Начальнику хору. На струнному інструменті. Псалом Давида.
2
Услы́ши, Бо́же, моле́ніє моє́, вонми́ моли́твѣ моє́й:
2
Почуй, Боже, молитву мою, вислухай благання моє.
3
от коне́цъ земли́ къ Тебѣ́ воззва́хъ, внегда́ уны́ се́рдце моє́: на ка́мень возне́слъ мя́ єси́, наста́вилъ мя́ єси́,
3
Від краю землі взиваю до Тебе, бо ниє серце моє. Виведи мене на скелю, що для мене недосяжна.
4
я́ко бы́лъ єси́ упова́ніє моє́, сто́лпъ крѣ́пости от лица́ вра́жія.
4
Бо Ти — Надія моя, Ти — Скеля моя, Ти — Захист мій від ворога.
5
Вселю́ся въ селе́ніи Твоє́мъ во вѣ́ки, покры́юся въ кро́вѣ кри́лъ Твои́хъ.
5
Дай мені, Боже, навіки оселитися в оселі Твоїй та знайти спокій під покровом крил Твоїх.
6
Я́ко Ты́, Бо́же, услы́шалъ єси́ моли́твы моя́, да́лъ єси́ достоя́ніє боя́щымся и́мене Твоєго́.
6
Бо Ти, Боже, почув молитви мої і дав мені насліддя з тими, що бояться імені Твого.
7
Дни́ на дни́ царе́вы приложи́ши, лѣ́та єго́ до дне́ ро́да и ро́да.
7
Дні до днів цареві приклади і роки його продовжи від роду до роду.
8
Пребу́детъ въ вѣ́къ предъ Бо́гомъ: ми́лость и и́стину Єго́ кто́ взы́щетъ?
8
Хай буде він вічно перед Богом; милість і істина нехай охороняють його.
9
Та́ко воспою́ и́мени Твоєму́ во вѣ́ки, возда́ти ми́ моли́твы моя́ де́нь от дне́.
9
Я буду співати імені Твоєму повіки і сповнятиму обітниці мої кожного дня.
1
Въ коне́цъ, о Ідіѳу́мѣ, псало́мъ Дави́ду.
1
Начальнику хору Ідифумового. Псалом Давида.
2
Не Бо́гу ли повине́тся душа́ моя́? От Того́ бо спасе́ніє моє́.
2
Тільки в Богові спокій душі моїй, тільки від Нього спасіння моє.
3
И́бо То́й Бо́гъ мо́й и Спа́съ мо́й, засту́пникъ мо́й: не подви́жуся наипа́че.
3
Тільки Він — Твердиня моя і Спаситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки.
4
Доко́лѣ належите́ на человѣ́ка? Убива́єте вси́ вы́, я́ко стѣнѣ́ преклоне́нѣ и опло́ту возринове́ну.
4
Доки будете нападати на людину? Ви всі налягаєте, мов стіна, що похилилася, або мур, що розвалюється.
5
Оба́че цѣ́ну мою́ совѣща́ша отри́нути, теко́ша въ жа́жди: усты́ свои́ми благословля́ху, и се́рдцемъ свои́мъ кленя́ху.
5
Вони задумали скинути його з висоти, кривлять душею: устами благословляють, а в серці проклинають.
6
Оба́че Богови повини́ся, душе́ моя́: я́ко от Того́ терпѣ́ніє моє́.
6
Тільки в Богові спокій, душе моя, тільки на Нього надія моя.
7
И́бо То́й Бо́гъ мо́й и Спа́съ мо́й, засту́пникъ мо́й: не преселю́ся.
7
Він — Бог мій і Спаситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки.
8
О Бо́зѣ спасе́ніє моє́ и сла́ва моя́: Бо́гъ по́мощи моєя́, и упова́ніє моє́ на Бо́га.
8
У Богові спасіння моє і слава моя. Бог — поміч моя і пристановище моє.
9
Упова́йте на Него́, ве́сь со́нмъ люді́й: излія́йте предъ Ни́мъ сердца́ ва́ша, я́ко Бо́гъ помо́щникъ на́шъ.
9
Уповайте на Нього, всі народи, виливайте перед Ним серця ваші, бо Він захист наш.
10
Оба́че су́єтни сы́нове человѣ́честіи, лжи́ви сы́нове человѣ́честіи въ мѣ́рилѣхъ є́же непра́вдовати: ті́и от суєты́ вку́пѣ.
10
А сини людські — тільки суєта, сини сильних — тільки неправда. Якщо покласти їх на ваги, то всі вони легші за порожнечу.
11
Не упова́йте на непра́вду, и на восхище́ніє не жела́йте: бога́тство а́ще тече́тъ, не прилага́йте се́рдца.
11
Не надійтеся на грабіжництво, не вдавайтеся до насильства, а коли багатство примножується, не віддавайте йому серце.
12
Єди́ною глаго́ла Бо́гъ, дво́я сія́ слы́шахъ, зане́ держа́ва Бо́жія,
12
Один раз сказав Бог, і двічі чув я, що вся сила в Богові.
13
и Твоя́, Го́споди, ми́лость: я́ко Ты́ возда́си кому́ждо по дѣло́мъ єго́.
13
і в Тебе, Господи, милість, бо Ти даєш кожному за ділами його.
1
Псало́мъ Дави́ду, внегда́ бы́ти єму́ въ пусты́ни Іуде́йстѣй.
1
Псалом Давида, коли він був у пустелі Юдейській.
2
Бо́же, Бо́же мо́й, къ Тебѣ́ у́тренюю: возжада́ Тебе́ душа́ моя́, ко́ль мно́жицею Тебѣ́ пло́ть моя́, въ земли́ пу́стѣ и непрохо́днѣ и безво́днѣ.
2
Боже, Боже мій, до Тебе з ранку лину я, жадає Тебе душа моя, за Тобою знемагає плоть моя в землі пустельній, непрохідній і безводній.
3
Та́ко во святѣ́мъ яви́хся Тебѣ́, ви́дѣти си́лу Твою́ и сла́ву Твою́.
3
Як у святиню явився я до Тебе, щоб бачити силу Твою і славу Твою.
4
Я́ко лу́чши ми́лость Твоя́ па́че живо́тъ: устнѣ́ мои́ похвали́тѣ Тя́.
4
Бо милість Твоя краща за життя, уста мої прославлятимуть Тебе.
5
Та́ко благословлю́ Тя въ животѣ́ моє́мъ и о и́мени Твоє́мъ воздѣжу́ ру́цѣ мои́.
5
Так благословлятиму Тебе в житті моїм, і в ім’я Твоє піднесу руки свої.
6
Я́ко от ту́ка и ма́сти да испо́лнится душа́ моя́, и устна́ма ра́дости восхва́лятъ Тя́ уста́ моя́.
6
Як ситтю та єлеєм, наповнюється душа моя, і голосом радости вихваляють Тебе уста мої,
7
А́ще помина́хъ Тя́ на посте́ли моє́й, на у́треннихъ поуча́хся въ Тя́:
7
коли згадую Тебе на постелі моїй і в усі години ночі розмірковую про Тебе,
8
я́ко бы́лъ єси́ помо́щникъ мо́й, и въ кро́вѣ крилу́ Твоє́ю возра́дуюся.
8
бо Ти єси Помічник мій, і під покровом крил Твоїх возрадуюся.
9
Прильпе́ душа́ моя́ по Тебѣ́: мене́ же прія́тъ десни́ца Твоя́.
9
Припала душа моя до Тебе, і правиця Твоя підтримує мене.
10
Ті́и же всу́є иска́ша ду́шу мою́: вни́дутъ въ преиспо́дняя земли́:
10
Ті ж, що даремно шукають душу мою, впадуть у безодню підземну,
11
предадя́тся въ ру́ки ору́жія, ча́сти ли́совомъ бу́дутъ.
11
уразить їх сила меча, стануть здобиччю лисів.
12
Ца́рь же возвесели́тся о Бо́зѣ: похва́лится вся́къ клены́йся И́мъ, я́ко загради́шася уста́ глаго́лющихъ непра́ведная.
12
Цар же звеселиться в Бозі: прославиться кожний, хто клянеться Ним, і замовкнуть уста тих, що говорять неправедно.
1
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.
1
Начальнику хору. Псалом Давида.
2
Услы́ши, Бо́же, гла́съ мо́й, внегда́ моли́тимися къ Тебѣ́: от стра́ха вра́жія изми́ ду́шу мою́.
2
Почуй, Боже, голос мій у молитві моїй. Від лютого ворога охорони життя моє.
3
Покры́й мя́ от со́нма лука́внующихъ, от мно́жества дѣ́лающихъ непра́вду:
3
Укрий мене від намірів злодіїв і від зборища беззаконників.
4
и́же изостри́ша я́ко ме́чь язы́ки своя́, напряго́ша лу́къ сво́й, ве́щь го́рьку,
4
Вони наче меч нагострили язик свій і, мов стріли, кидають слова образи,
5
сострѣля́ти въ та́йныхъ непоро́чна: внеза́пу сострѣля́ютъ єго́, и не убоя́тся.
5
щоб таємно стріляти в неповинного; стріляють в нього несподівано і не бояться.
6
Утверди́ша себѣ́ сло́во лука́воє: повѣ́даша скры́ти сѣ́ть, рѣ́ша: кто́ у́зритъ и́хъ?
6
Вони утвердились у злому намірі, змовляються поставити таємно сітку і кажуть: хто їх побачить?
7
Испыта́ша беззако́ніє: изчезо́ша испыта́ющіи испыта́нія: присту́питъ человѣ́къ, и се́рдце глубоко́.
7
Вони вигадують всіляку неправду, вишукують, розслідують, заглядають аж до глибини серця.
8
И вознесе́тся Бо́гъ: стрѣ́лы младе́нецъ бы́ша я́звы и́хъ,
8
Але уразить їх Бог стрілою. Несподівано стріла Божа вдарить їх.
9
и изнемого́ша на ня́ язы́цы и́хъ: смути́шася вси́ ви́дящіи и́хъ.
9
Вони покарають себе своїми ж словами. Всі, хто побачить їх, відійдуть від них.
10
И убоя́ся вся́къ человѣ́къ: и возвѣсти́ша дѣла́ Бо́жія, и творе́нія Єго́ разумѣ́ша.
10
І нападе страх на всіх людей, вони сповістять про діла Божі, бо зрозуміють, що то — Його діло.
11
Возвесели́тся пра́ведникъ о Го́сподѣ и упова́єтъ на Него́: и похва́лятся вси́ пра́віи се́рдцемъ.
11
Звеселиться праведник у Господі і уповає на Нього. І похваляться всі праведні серцем.
1
Въ коне́цъ, псало́мъ пѣ́сни Дави́ду, пѣ́снь Ієремі́єва и Ієзекі́илева, люді́й преселе́нія, єгда́ хотя́ху исходи́ти.
1
Начальнику хору. Псалом Давида для співу.
2
Тебѣ́ подоба́єтъ пѣ́снь, Бо́же, въ Сіо́нѣ, и Тебѣ́ возда́стся моли́тва во Ієрусали́мѣ.
2
Тобі подобає пісня, Боже, в Сионі, і Тобі піднесеться молитва [в Єрусалимі].
3
Услы́ши моли́тву мою́: къ Тебѣ́ вся́ка пло́ть пріи́детъ.
3
Почуй молитву мою. До Тебе приходить всяка плоть.
4
Словеса́ беззако́нникъ премого́ша на́съ: и нече́стія на́ша Ты́ очи́стиши.
4
Безліч гріхів перемагає нас, але Ти очистиш беззаконня наші.
5
Блаже́нъ, єго́же избра́лъ єси́ и прія́лъ, всели́тся во дво́рѣхъ Твои́хъ. Испо́лнимся во благи́хъ до́му Твоєго́: свя́тъ хра́мъ Тво́й.
5
Блаженні, кого Ти обрав і прийняв, щоб він оселився у дворах твоїх. Наситимось добром дому Твого, святого храму Твого.
6
Ди́венъ въ пра́вдѣ, услы́ши ны́, Бо́же, Спаси́телю на́шъ, упова́ніє всѣ́хъ конце́й земли́ и су́щихъ въ мо́ри дале́че:
6
Дивний у правосудді, вислухай нас, Боже Спасителю наш, надія всіх кінців землі і тих, що в морі далеко.
7
уготовля́яй го́ры крѣ́постію Своє́ю, препоя́санъ си́лою:
7
Ти Той, що поставив гори силою Твоєю і підперезаний могутністю.
8
смуща́яй глубину́ морску́ю, шу́му во́лнъ єго́ кто́ постои́тъ? Смяту́тся язы́цы,
8
Ти втихомирюєш бурхливість моря, шуми хвиль його і повстання народів.
9
и убоя́тся живу́щіи въ конца́хъ от зна́меній Твои́хъ: исхо́ды у́тра и ве́чера украси́ши.
9
Устрашаться від знамень Твоїх усі, що живуть на землі. Ранок і вечір красою прославлять Тебе.
10
Посѣти́лъ єси́ зе́млю и упои́лъ єси́ ю́, умно́жилъ єси́ обогати́ти ю́: рѣка́ Бо́жія напо́лнися во́дъ: угото́валъ єси́ пи́щу и́мъ, я́ко та́ко [є́сть] угото́ваніє.
10
Ти дбаєш про землю і напуваєш її, примножуєш багатства її. Ріка Божа повна води. Ти вирощуєш хліб від землі, бо так впорядкував її.
11
Бразды́ єя́ упо́й, умно́жи жи́та єя́: въ ка́пляхъ єя́ возвесели́тся возсія́ющи {прозяба́ющи}.
11
Ти напоюєш борозни її, рівняєш груди її, дощами пом’якшуєш її та прикрашаєш її рослинами.
12
Благослови́ши вѣне́цъ лѣ́та бла́гости Твоєя́, и поля́ Твоя́ испо́лнятся ту́ка:
12
Ти благословиш вінець року благости Твоєї, і поля Твої сповняться врожаєм.
13
разботѣ́ютъ кра́сная пусты́ни, и ра́достію хо́лми препоя́шутся.
13
Вкриється травою пустеля, і радістю узгір’я наповняться.
14
Одѣ́яшася о́вни о́вчіи, и удо́лія умно́жатъ пшени́цу: воззову́тъ, и́бо воспою́тъ.
14
Долини наповнюються отарами, і лани покриваються пшеницею. Все радіє, все співає.
1
Въ коне́цъ, пѣ́снь псалма́ воскресе́нія. 2Воскли́кните Го́сподеви вся́ земля́,–
Начальнику хору. Пісня.
2
–по́йте же и́мени Єго́, дади́те сла́ву хвалѣ́ Єго́.
2
Співайте ж імені Його, віддайте славу й хвалу Йому.
3
Рцы́те Бо́гу: ко́ль стра́шна дѣла́ Твоя́? Во мно́жествѣ си́лы Твоєя́ со́лжутъ Тебѣ́ врази́ Твои́.
3
Промовляйте Богові: «Як величні діла Твої, перед множеством сили Твоєї скоряться Тобі вороги Твої».
4
Вся́ земля́ да покло́нится Тебѣ́ и поє́тъ Тебѣ́, да поє́тъ же и́мени Твоєму́, Вы́шній.
4
Вся земля нехай поклониться Тобі й співає Тобі. Нехай співає імені Твоєму, Всевишній!»
5
Пріиди́те и ви́дите дѣла́ Бо́жія, ко́ль стра́шенъ въ совѣ́тѣхъ па́че сыно́въ человѣ́ческихъ.
5
Прийдіть, погляньте на діла Божі, Який страшний Він у Своїх ділах над синами людськими!
6
Обраща́яй мо́ре въ су́шу, въ рѣцѣ́ про́йдутъ нога́ми: та́мо возвесели́мся о Не́мъ,
6
Він море обернув на сушу, ріку перейшли ногами. Там ми веселилися в Ньому.
7
влады́чествующемъ си́лою Своє́ю вѣ́комъ: о́чи Єго́ на язы́ки призира́єтѣ: преогорчева́ющіи да не возно́сятся въ себѣ́.
7
Він могутністю Своєю світом володіє вічно. Очі Його дивляться на всі народи, щоб не підносились у собі гнобителі.
8
Благослови́те, язы́цы, Бо́га на́шего, и услы́шанъ сотвори́те гла́съ хвалы́ Єго́,
8
Благословляйте, народи, Бога нашого і проголошуйте хвалу Йому.
9
поло́жшаго ду́шу мою́ въ живо́тъ, и не да́вшаго во смяте́ніє но́гъ мои́хъ.
9
Він дав життя душі нашій і не попустив, щоб ноги наші захиталися.
10
Я́ко искуси́лъ ны́ єси́, Бо́же, разже́глъ ны́ єси́, я́коже разжиза́єтся сребро́.
10
Ти випробував нас, Боже, Ти переплавив нас, як переплавляється срібло.
11
Вве́лъ ны́ єси́ въ сѣ́ть, положи́лъ єси́ ско́рби на хребтѣ́ на́шемъ.
11
Ти попустив нам потрапити в сітку, поклав тягарі на плечі наші.
12
Возве́лъ єси́ человѣ́ки на главы́ на́шя: проидо́хомъ сквозѣ́ о́гнь и во́ду, и изве́лъ єси́ ны́ въ поко́й.
12
Ти допустив, щоб чужі люди сіли на шию нам. Ми йшли через вогонь і воду, але Ти вивів нас на волю.
13
Вни́ду въ до́мъ Тво́й со всесожже́ніємъ, возда́мъ Тебѣ́ моли́твы моя́,
13
Увійду в дім Твій з жертвами всепалення, виконаю перед Тобою обітниці мої,
14
я́же изреко́стѣ устнѣ́ мои́, и глаго́лаша уста́ моя́ въ ско́рби моє́й.
14
що їх проголосили уста мої і висловив язик мій у скорботі моїй.
15
Всесожже́нія ту́чна вознесу́ Тебѣ́ съ кади́ломъ, и овны́, вознесу́ Тебѣ́ волы́ съ козлы́.
15
Великі жертви принесу Тобі з пахощами, принесу Тобі овець, волів і козлів.
16
Пріиди́те, услы́шите, и повѣ́мъ ва́мъ, вси́ боя́щіися Бо́га, єли́ка сотвори́ души́ моє́й.
16
Прийдіть усі, хто боїться Бога, послухайте мене, і я скажу вам, що вчинив Він для душі моєї.
17
Къ Нему́ усты́ мои́ми воззва́хъ, и вознесо́хъ подъ язы́комъ мои́мъ.
17
Я взивав до Нього устами моїми і величав Його язиком моїм.
18
Непра́вду а́ще узрѣ́хъ въ се́рдцы моє́мъ, да не услы́шитъ мене́ Госпо́дь.
18
І якби була неправда в серці моїм, то не почув би мене Господь.
19
Сего́ ра́ди услы́ша мя́ Бо́гъ, вня́тъ гла́су моле́нія моєго́.
19
А Господь почув мене і прихилився до голосу благання мого.
20
Благослове́нъ Бо́гъ, И́же не отста́ви моли́тву мою́ и ми́лость Свою́ от мене́.
20
Благословенний Господь, що не відкинув моління мого і милости Своєї не відвернув від мене.
1
Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ, псало́мъ пѣ́сни Дави́ду.
1
Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом. Пісня.
2
Бо́же, уще́дри ны́ и благослови́ ны, просвѣти́ лице́ Твоє́ на ны́ и поми́луй ны́:
2
Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас.
3
позна́ти на земли́ пу́ть Тво́й, во всѣ́хъ язы́цѣхъ спасе́ніє Твоє́.
3
Щоб пізнали ми на землі путь Твою, в усіх народах — спасіння Твоє.
4
Да исповѣ́дятся Тебѣ́ лю́діє, Бо́же, да исповѣ́дятся Тебѣ́ лю́діє вси́.
4
Нехай сповідують Тебе люди, Боже, нехай сповідують Тебе люди всі.
5
Да возвеселя́тся и да возра́дуются язы́цы: я́ко су́диши лю́демъ правото́ю, и язы́ки на земли́ наста́виши.
5
Нехай веселяться і радіють племена, бо Ти судиш народи праведно і керуєш всіма племенами на землі.
6
Да исповѣ́дятся Тебѣ́ лю́діє, Бо́же, да исповѣ́дятся Тебѣ́ лю́діє вси́.
6
Нехай славлять Тебе народи, Боже, нехай славлять Тебе народи всі.
7
Земля́ даде́ пло́дъ сво́й: благослови́ ны, Бо́же, Бо́же на́шъ,
7
Земля дає плід свій: благослови нас, Боже, Боже наш.
8
благослови́ ны, Бо́же: и да убоя́тся Єго́ вси́ концы́ земли́.
8
Нехай благословить нас Бог, і нехай бояться Його всі краї землі.
1
Въ коне́цъ, псало́мъ пѣ́сни Дави́ду.
1
Начальнику хору. Псалом Давида. Пісня. (Пророчий).
2
Да воскре́снетъ Бо́гъ, и расточа́тся врази́ Єго́, и да бѣжа́тъ от лица́ Єго́ ненави́дящіи Єго́.
2
Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його; нехай побіжать від лиця Його всі ненависники Його.
3
Я́ко изчеза́єтъ ды́мъ, да изче́знутъ: я́ко та́єтъ во́скъ от лица́ огня́, та́ко да поги́бнутъ грѣ́шницы от лица́ Бо́жія:
3
Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого.
4
а пра́ведницы да возвеселя́тся, да возра́дуются предъ Бо́гомъ, да насладя́тся въ весе́ліи.
4
А праведники нехай звеселяться, нехай радіють перед Богом, нехай святкують у радості.
5
Воспо́йте Бо́гу, по́йте и́мени Єго́: путесотвори́те Возше́дшему на за́пады, Госпо́дь и́мя Єму́: и ра́дуйтеся предъ Ни́мъ.
5
Співайте Богові, співайте імені Його, рівняйте дорогу перед Тим, Хто йде, як Переможець. Господь — ім’я Йому, радійте перед лицем Його.
6
Да смяту́тся от лица́ Єго́, Отца́ си́рыхъ и судіи́ вдови́цъ: Бо́гъ въ мѣ́стѣ святѣ́мъ Своє́мъ.
6
Отець сиріт і Суддя вдовиць — Бог, Він у святих оселях Своїх.
7
Бо́гъ вселя́єтъ єдиномы́сленныя въ до́мъ, изводя́ окова́нныя му́жествомъ, та́кожде преогорчева́ющыя живу́щыя во гробѣ́хъ.
7
Бог одиноких вводить у дім; визволяє в’язнів із кайданів, а непокірні живуть у гробах.
8
Бо́же, внегда́ исходи́ти Тебѣ́ предъ людьми́ Твои́ми, внегда́ мимоходи́ти Тебѣ́ въ пусты́ни,
8
Боже, коли йшов Ти поперед народу Твого, коли проходив Ти через пустелю,
9
земля́ потрясе́ся, и́бо небеса́ ка́нуша от лица́ Бо́га Сіна́ина, от лица́ Бо́га Ізра́илева.
9
земля тряслася, навіть небеса танули від лиця Божого, і Синай — від лиця Бога, Бога Ізраїлевого.
10
До́ждь во́ленъ отлучи́ши, Бо́же, достоя́нію Твоєму́, и изнемо́же, Ты́ же соверши́лъ єси́ є́.
10
Рясний дощ проливав Ти, Боже, на насліддя Твоє, і коли знесилювалося воно, Ти підкріпляв його.
11
Живо́тная Твоя́ живу́тъ на не́й: угото́валъ єси́ бла́гостію Твоє́ю ни́щему, Бо́же.
11
Народ Твій Ти оселив на землі Твоїй, і з благости Твоєї Ти все приготував для бідного.
12
Госпо́дь да́стъ глаго́лъ благовѣству́ющымъ си́лою мно́гою:
12
Господь дасть слово тим, що благовістять з великою силою.
13
Ца́рь си́лъ возлю́бленнаго, красото́ю {ра́ди красоты́} до́му раздѣли́ти коры́сти.
13
Царі з військом утікають, утікають, а ті, що сидять вдома, ділять здобич.
14
А́ще поспите́ посредѣ́ предѣ́лъ, крилѣ́ голуби́нѣ посре́бренѣ, и междора́мія єя́ въ блеща́ніи зла́та:
14
Коли ж ви оселялися на землях [своїх], то стали мов голубка, у якої крила — як срібло, а пір’я сяє золотом.
15
внегда́ ра́знствитъ Небе́сный цари́ на не́й, оснѣжа́тся въ Селмо́нѣ.
15
Коли ж Всевишній розсіяв царів на цій землі, вона забіліла, як сніг на горі Селмоні.
16
Гора́ Бо́жія, гора́ ту́чная, гора́ усыре́нная, гора́ ту́чная.
16
Гора Божа — гора велика, гора кріпка, гора висока.
17
Вску́ю непщу́єте, го́ры усыре́нныя? Гора́, ю́же благоволи́ Бо́гъ жи́ти въ не́й: и́бо Госпо́дь всели́тся до конца́.
17
Чого ви заздрите, гори високі, на гору, що на ній Бог благоволив жити і буде перебувати на ній вічно?
18
Колесни́ца Бо́жія тма́ми те́мъ, ты́сяща гобзу́ющихъ: Госпо́дь въ ни́хъ въ Сіна́и во святѣ́мъ.
18
Колісниць Божих тьма і тисячі тисяч. Серед них Господь на Синаї, у святині.
19
Возше́лъ єси́ на высоту́, плѣни́лъ єси́ плѣ́нъ: прія́лъ єси́ дая́нія въ человѣ́цѣхъ, и́бо не покаря́ющыяся, є́же всели́тися.
19
Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей, щоб і непокірні могли жити у Господа.
20
Госпо́дь Бо́гъ благослове́нъ, благослове́нъ Госпо́дь де́нь дне́: поспѣши́тъ на́мъ Бо́гъ спасе́ній на́шихъ.
20
Господь Бог благословенний; благословенний Господь допоможе нам кожного дня.
21
Бо́гъ на́шъ Бо́гъ є́же спаса́ти: и Госпо́дня, Госпо́дня исхо́дища сме́ртная.
21
Бог — Спаситель наш, Бог наш, Бог, щоб спасати. У владі Господа ворота смерти.
22
Оба́че Бо́гъ сокруши́тъ главы́ враго́въ Свои́хъ, ве́рхъ вла́съ преходя́щихъ въ прегрѣше́ніихъ свои́хъ.
22
Бог сокрушить голови ворогів Своїх, волохате тім’я того, хто закам’янів у беззаконні.
23
Рече́ Госпо́дь: от Васа́на обращу́, обращу́ во глубина́хъ морски́хъ:
23
Сказав Господь: «Від Васана поверну тебе, виведу з глибини моря,
24
я́ко да омо́чится нога́ твоя́ въ кро́ви, язы́къ пе́съ твои́хъ от вра́гъ от него́.
24
щоб обмочив ти ногу твою, як пси язик свій, у крові ворога».
25
Ви́дѣна бы́ша ше́ствія Твоя́, Бо́же, ше́ствія Бо́га моєго́ Царя́, и́же во святѣ́мъ.
25
Ми бачили, як ішов Ти, Боже, як ішов Ти — Цар мій і Бог мій — у святиню.
26
Предвари́ша кня́зи бли́зъ пою́щихъ, посредѣ́ дѣ́въ тимпа́нницъ.
26
Попереду князі і ті, що співали, за ними — ті, що грали на струнах, а кругом — діви з тимпанами.
27
Въ це́рквахъ благослови́те Бо́га, Го́спода от исто́чникъ Ізра́илевыхъ.
27
В церквах благословляйте Бога — Господа від джерел Ізраїлевих.
28
Та́мо Веніамі́нъ юнѣ́йшій во у́жасѣ, кня́зи Іу́довы влады́ки и́хъ, кня́зи Завуло́ни, кня́зи Нефѳалі́мли.
28
Там Веніамін молодший — князь їхній, князі Іуди — владики їхні, князі Завулонові, князі Неффалимові.
29
Заповѣ́ждь, Бо́же, си́лою Твоє́ю: укрѣпи́, Бо́же, сіє́, є́же содѣ́лалъ єси́ въ на́съ.
29
Бог твій дав тобі таку силу. Утверди, Боже, те, що Ти створив для нас.
30
От хра́ма Твоєго́ во Ієрусали́мъ Тебѣ́ принесу́тъ ца́ріє да́ры.
30
Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть Тобі дари.
31
Запрети́ звѣре́мъ тро́стнымъ: со́нмъ юне́цъ въ ю́ницахъ людски́хъ, є́же затвори́ти искуше́нныя сребро́мъ: расточи́ язы́ки хотя́щыя бра́немъ.
31
Утихомир звіра, що в очереті, зібрання биків серед тихих телят — гордих народів, що хваляться сріблом своїм; розвій тих, що готують війни.
32
Пріи́дутъ моли́твенницы от Єги́пта: Єѳіо́піа предвари́тъ ру́ку свою́ къ Бо́гу.
32
Прийдуть з Єгипту вельможі молитися; Ефіопія простягне руку свою до Бога.
33
Ца́рства земна́я, по́йте Бо́гу, воспо́йте Го́сподеви,
33
Царства землі! Хваліть Бога, оспівуйте Господа,
34
возше́дшему на небо небесе́ на восто́ки: се́, да́стъ гла́су Своєму́ гла́съ си́лы.
34
Який зійшов на небо небес превічно. Ось Він дає голосу Своєму голос сили.
35
Дади́те сла́ву Богови: на Ізра́или велелѣ́пота Єго́, и си́ла Єго́ на о́блацѣхъ.
35
Віддайте славу Богу; на Ізраїлі велич Його і могутність Його на хмарах.
36
Ди́венъ Бо́гъ во святы́хъ Свои́хъ: Бо́гъ Ізра́илевъ, То́й да́стъ си́лу и держа́ву лю́демъ Свои́мъ. Благослове́нъ Бо́гъ.
36
Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів; Він дає силу й твердість народу [Своєму]. Благословенний Бог!
1
Въ коне́цъ, о измѣ́ншихся {о иму́щихъ измѣни́тися}, псало́мъ Дави́ду.
1
Начальнику хору. На шошаннимі. Псалом Давида. (Пророчий).
2
Спаси́ мя, Бо́же, я́ко внидо́ша во́ды до души́ моєя́.
2
Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі [моєї].
3
Углѣбо́хъ въ тимѣ́ніи глубины́, и нѣ́сть постоя́нія: пріидо́хъ во глубины́ морскі́я, и бу́ря потопи́ мя.
3
Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене.
4
Утруди́хся зовы́й, измолче́ горта́нь мо́й: исчезо́стѣ о́чи мои́, от є́же упова́ти ми́ на Бо́га моєго́.
4
Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога [мого].
5
Умно́жишася па́че вла́съ главы́ моєя́ ненави́дящіи мя́ ту́не: укрѣпи́шася врази́ мои́, изгоня́щіи мя́ непра́ведно: я́же не восхища́хъ, тогда́ воздая́хъ.
5
Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого я не відбирав, того вимагають від мене.
6
Бо́же, Ты́ увѣ́дѣлъ єси́ безу́міє моє́, и прегрѣше́нія моя́ от Тебе́ не утаи́шася.
6
Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і гріхи мої не втаєні від Тебе.
7
Да не постыдя́тся о мнѣ́ терпя́щіи Тебе́, Го́споди, Го́споди си́лъ: ниже́ да посра́мятся о мнѣ́ и́щущіи Тебе́, Бо́же Ізра́илевъ.
7
Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже.
8
Я́ко Тебе́ ра́ди претерпѣ́хъ поноше́ніє, покры́ срамота́ лице́ моє́.
8
Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє.
9
Чу́ждь бы́хъ бра́тіи моє́й и стра́ненъ сыново́мъ ма́тере моєя́:
9
Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї.
10
я́ко ре́вность до́му Твоєго́ снѣде́ мя, и поноше́нія понося́щихъ Ти́ нападо́ша на мя́.
10
Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене.
11
И покры́хъ посто́мъ ду́шу мою́, и бы́сть въ поноше́ніє мнѣ́:
11
Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене.
12
и положи́хъ одѣя́ніє моє́ вре́тище, и бы́хъ и́мъ въ при́тчу.
12
Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них.
13
О мнѣ́ глумля́хуся сѣдя́щіи во вратѣ́хъ, и о мнѣ́ поя́ху пію́щіи віно́.
13
Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино.
14
А́зъ же моли́твою моє́ю къ Тебѣ́, Бо́же: вре́мя благоволе́нія, Бо́же: во мно́жествѣ ми́лости Твоєя́ услы́ши мя́, во и́стинѣ спасе́нія Твоєго́.
14
А я з молитвою моєю до Тебе, Господи, в час, угодний Тобі, Боже. З великої милости Твоєї, почуй мене в істині спасіння Твого.
15
Спаси́ мя от бре́нія, да не углѣ́бну: да изба́влюся от ненави́дящихъ мя́ и от глубо́кихъ во́дъ.
15
Виведи мене з болота, щоб не потонув я, спаси мене від ненависників моїх і від глибокої води.
16
Да не потопи́тъ мене́ бу́ря водна́я, ниже́ да пожре́тъ мене́ глубина́, ниже́ сведе́тъ о мнѣ́ рове́нникъ у́стъ свои́хъ.
16
Нехай не затопить мене буря повені, нехай не потону я в глибині.
17
Услы́ши мя́, Го́споди, я́ко бла́га ми́лость Твоя́: по мно́жеству щедро́тъ Твои́хъ при́зри на мя́.
17
Вислухай мене, Господи, бо велика милість Твоя, заради великих щедрот Твоїх зглянься на мене.
18
Не отврати́ лица́ Твоєго́ от о́трока Твоєго́, я́ко скорблю́: ско́ро услы́ши мя́.
18
Не відверни лиця Твого, бо я сумую, скоро почуй мене.
19
Вонми́ души́ моє́й и изба́ви ю́: вра́гъ мои́хъ ра́ди изба́ви мя́.
19
Поглянь на душу мою і спаси її, від ворогів моїх спаси мене.
20
Ты́ бо вѣ́си поноше́ніє моє́, и сту́дъ мо́й, и срамоту́ мою́: предъ Тобо́ю вси́ оскорбля́ющіи мя́.
20
Ти знаєш приниження моє, ганьбу мою і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою.
21
Поноше́ніє ча́яше душа́ моя́ и стра́сть: и жда́хъ соскорбя́щаго, и не бѣ́, и утѣша́ющихъ, и не обрѣто́хъ.
21
Наруга сокрушила душу мою, і страждання. Я знеміг. Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було, очікував, хто б заспокоїв мене, і не знайшлося.
22
И да́ша въ снѣ́дь мою́ же́лчь, и въ жа́жду мою́ напои́ша мя́ о́цта.
22
І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом.
23
Да бу́детъ трапе́за и́хъ предъ ни́ми въ сѣ́ть и въ воздая́ніє и въ собла́знъ.
23
Нехай буде трапеза їхня тенетами їм, і мирна вечеря — пасткою.
24
Да помрача́тся о́чи и́хъ, є́же не ви́дѣти, и хребе́тъ и́хъ вы́ну сляцы́.
24
Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили, і спини їхні назавжди зігни.
25
Пролі́й на ня́ гнѣ́въ Тво́й, и я́рость гнѣ́ва Твоєго́ да пости́гнетъ и́хъ.
25
Вилий на них гнів Твій, і полум’я його нехай обійме їх.
26
Да бу́детъ дво́ръ и́хъ пу́стъ, и въ жили́щихъ и́хъ да не бу́детъ живы́й.
26
Нехай житло їхнє стане пустим, і в наметах їхніх нехай не залишиться нікого живого.
27
Зане́ єго́же Ты́ порази́лъ єси́, ті́и погна́ша, и къ болѣ́зни я́звъ мои́хъ приложи́ша.
27
Бо кого покарав Ти, над тим вони ще й знущаються. І тому, кого поранив Ти, вони ще збільшують страждання.
28
Приложи́ беззако́ніє къ беззако́нію и́хъ, и да не вни́дутъ въ пра́вду Твою́.
28
Збери докупи всі беззаконня їхні, і нехай не увійдуть вони в правду Твою.
29
Да потребя́тся от кни́ги живы́хъ, и съ пра́ведными да не напи́шутся.
29
Нехай буде викреслено їх із книг живих, і між праведними нехай не напишуться.
30
Ни́щъ и боля́й є́смь а́зъ: спасе́ніє Твоє́, Бо́же, да пріи́метъ мя́.
30
А я бідний і страждаю, поміч Твоя, Боже, нехай визволить мене.
31
Восхвалю́ и́мя Бо́га моєго́ съ пѣ́снію, возвели́чу Єго́ во хвале́ніи:
31
Я буду славити в піснях ім’я Бога [мого], буду прославляти Його хвалою.
32
и уго́дно бу́детъ Бо́гу па́че телца́ ю́на, ро́ги износя́ща и па́знокти.
32
І це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами.
33
Да у́зрятъ ни́щіи и возвеселя́тся: взыщи́те Бо́га, и жива́ бу́детъ душа́ ва́ша.
33
Побачать це принижені і звеселяться. І оживуть серця ваші, ви, що шукаєте Господа.
34
Я́ко услы́ша убо́гія Госпо́дь, и окова́нныя Своя́ не уничижи́.
34
Бо почув Господь убогих Своїх і не забув в’язнів Своїх.
35
Да восхва́лятъ Єго́ небеса́ и земля́, мо́ре и вся́ живу́щая въ не́мъ.
35
Нехай хвалять Його небо і земля, море і все, що живе в них.
36
Я́ко Бо́гъ спасе́тъ Сіо́на, и сози́ждутся гра́ди Іуде́йстіи, и вселя́тся та́мо и наслѣ́дятъ и́:
36
Бо спасе Господь Сион, і збудує міста Іуди для людей Своїх, і поселяться там, і будуть нащадками Його.
37
и сѣ́мя рабо́въ Твои́хъ удержи́тъ и́, и лю́бящіи и́мя Твоє́ вселя́тся въ не́мъ.
37
І нащадки рабів Його утвердяться в ньому, і ті, що люблять ім’я Його, будуть жити в ньому.
1
Въ коне́цъ Дави́ду, въ воспомина́ніє, во є́же спасти́ мя Го́споду.
1
Начальнику хору. Псалом Давида. На спомин.
2
Бо́же, въ по́мощь мою́ вонми́: Го́споди, помощи́ ми потщи́ся.
2
Боже, на поміч мені прийди, Господи, поспіши допомогти мені.
3
Да постыдя́тся и посра́мятся и́щущіи ду́шу мою́, да возвратя́тся вспя́ть и постыдя́тся хотя́щіи ми́ зла́я:
3
Нехай постидяться й осоромляться ті, що шукають душі моєї.
4
да возвратя́тся а́біє стыдя́щеся глаго́лющіи ми́: бла́гоже, бла́гоже.
4
Нехай відступлять осоромленими ті, що шукають загибелі моєї. Нехай біжать назад ті, що кажуть [мені]: «Добре, добре!»
5
Да возра́дуются и возвеселя́тся о Тебѣ́ вси́ и́щущіи Тебе́, Бо́же: и да глаго́лютъ вы́ну, да возвели́чится Госпо́дь, лю́бящіи спасе́ніє Твоє́.
5
Але нехай зрадуються і звеселяться ті, що шукають Тебе, Боже. І ті, що люблять спасіння Твоє, нехай завжди кажуть: «Великий Господь!»
6
А́зъ же ни́щъ є́смь и убо́гъ, Бо́же, помози́ ми: помо́щникъ мо́й и изба́витель мо́й єси́ Ты́, Го́споди, не закосни́.
6
А я немічний і убогий: Боже, допоможи мені. Ти — Поміч моя і Спаситель мій. Господи, не забарись.
0
Дави́ду псало́мъ, сыно́въ Іонада́вовыхъ и пе́рвыхъ плѣ́ншихся, не надпи́санъ у Євре́й.
(Псалом Давида.)
1
На Тя́, Го́споди, упова́хъ, да не постыжу́ся въ вѣ́къ.
1
На Тебе, Господи, я уповаю, не дай мені осоромитися повік.
2
Пра́вдою Твоє́ю изба́ви мя́ и изми́ мя: приклони́ ко мнѣ́ у́хо Твоє́ и спаси́ мя.
2
Правдою Твоєю врятуй мене і визволи мене, прихили до мене вухо Твоє і спаси мене.
3
Бу́ди ми́ въ Бо́га защи́тителя и въ мѣ́сто крѣ́пко спасти́ мя: я́ко утвержде́ніє моє́ и прибѣ́жище моє́ єси́ Ты́.
3
Будь мені Богом Захисником, твердинею пристановища, щоб спасти мене.
4
Бо́же мо́й, изба́ви мя́ изъ руки́ грѣ́шнаго, изъ руки́ законопресту́пнаго и оби́дящаго:
4
Боже мій, визволи мене з руки нечестивого, з руки беззаконника, що гнобить мене.
5
я́ко Ты́ єси́ терпѣ́ніє моє́, Го́споди, Го́споди, упова́ніє моє́ от ю́ности моєя́.
5
Бо Ти надія моя, Господи Боже мій, надія моя від юности моєї.
6
Въ Тебѣ́ утверди́хся от утро́бы, от чре́ва ма́тере моєя́ Ты́ єси́ мо́й покрови́тель: о Тебѣ́ пѣ́ніє моє́ вы́ну.
6
В Тобі утвердився я від утроби матері моєї, від народження мого Ти мій покровитель, і Тобі хвала моя завжди.
7
Я́ко чу́до бы́хъ мно́гимъ: и Ты́ помо́щникъ мо́й крѣ́покъ.
7
Для багатьох я був наче диво, але Ти тверда моя надія.
8
Да испо́лнятся уста́ моя́ хвале́нія, я́ко да воспою́ сла́ву Твою́, ве́сь де́нь великолѣ́піє Твоє́.
8
Нехай наповняться уста мої хвалою Тобі, [щоб я оспівував славу Твою і] кожен день — велич Твою.
9
Не отве́ржи мене́ во вре́мя ста́рости: внегда́ оскудѣва́ти крѣ́пости моє́й, не оста́ви мене́.
9
Не покинь мене в час старості, коли буде покидати мене сила моя. Не залиш мене.
10
Я́ко рѣ́ша врази́ мои́ мнѣ́, и стрегу́щіи ду́шу мою́ совѣща́ша вку́пѣ,
10
Бо вороги мої говорять проти мене, і ті, що підстерігають душу мою, радяться між собою,
11
глаго́люще: Бо́гъ оста́вилъ є́сть єго́, пожени́те и ими́те єго́, я́ко нѣ́сть избавля́яй.
11
кажучи: «Бог покинув його, переслідуйте і схопіть його, бо нема визволителя».
12
Бо́же мо́й, не удали́ся от мене́: Бо́же мо́й, въ по́мощь мою́ вонми́.
12
Боже, не віддаляйся від мене. Боже, на поміч мені прийди.
13
Да постыдя́тся и изче́знутъ оклевета́ющіи ду́шу мою́, да облеку́тся въ сту́дъ и сра́мъ и́щущіи зла́я мнѣ́.
13
Нехай осоромляться, нехай щезнуть усі, що повстали на душу мою. Нехай покриють сором і безчестя тих, що шукають загибелі моєї.
14
А́зъ же всегда́ возупова́ю на Тя́, и приложу́ на вся́ку похвалу́ Твою́.
14
А я завжди буду уповати [на Тебе] і примножувати всяку похвалу Тобі.
15
Уста́ моя́ возвѣстя́тъ пра́вду Твою́, ве́сь де́нь спасе́ніє Твоє́, я́ко не позна́хъ кни́жная.
15
Уста мої будуть звіщати правду Твою, кожен день — благодіяння Твої, що їм я не знаю числа.
16
Вни́ду въ си́лѣ Госпо́дни: Го́споди, помяну́ пра́вду Тебе́ єди́наго.
16
Завжди буду думати про силу Господа Бога, згадувати правду Твою. Тільки Твою, Боже.
17
Бо́же мо́й, и́мже научи́лъ мя́ єси́ от ю́ности моєя́, и доны́нѣ возвѣщу́ чудеса́ Твоя́.
17
Ти навчав мене від юности моєї, і донині я сповіщаю про чудеса Твої.
18
И да́же до ста́рости и престарѣ́нія, Бо́же мо́й, не оста́ви мене́, до́ндеже возвѣщу́ мы́шцу Твою́ ро́ду всему́ гряду́щему,
18
І до старості, і до сивини не покинь мене, Боже, доки не розкажу про силу Твою всьому народові і всьому грядущому про могутність Твою.
19
си́лу Твою́ и пра́вду Твою́, Бо́же, да́же до вы́шнихъ, я́же сотвори́лъ ми́ єси́ вели́чія: Бо́же, кто́ подо́бенъ Тебѣ́?
19
Правда Твоя, Боже, до небес. Великі діла вчинив Ти; Боже, хто подібний до Тебе?
20
Єли́ки яви́лъ ми́ єси́ ско́рби мно́ги и злы́? И обра́щься оживотвори́лъ мя́ єси́ и от бе́зднъ земли́ возве́лъ мя́ єси́.
20
Ти посилав на мене люту біду, але знову оживляв мене і з безодні землі виводив мене.
21
Умно́жилъ єси́ на мнѣ́ вели́чествіє Твоє́, и обра́щься утѣ́шилъ мя́ єси́, и от бе́зднъ земли́ па́ки возве́лъ мя́ єси́.
21
Ти показав на мені правосуддя Твоє, але, обернувшись, Ти втішав мене [і з безодні землі знову виводив мене],
22
И́бо а́зъ исповѣ́мся Тебѣ́ въ лю́дехъ, Го́споди, въ сосу́дѣхъ псало́мскихъ и́стину Твою́, Бо́же: воспою́ Тебѣ́ въ гу́слехъ, Святы́й Ізра́илевъ.
22
тому буду прославляти Тебе знову між народами, на струнних органах славитиму істину Твою, Боже. Буду оспівувати Тебе на гуслях, святий Ізраїлів.
23
Возра́дуєтѣся устнѣ́ мои́, єгда́ воспою́ Тебѣ́, и душа́ моя́, ю́же єси́ изба́вилъ:
23
Радіють уста мої, коли співаю Тобі, і душа моя, яку Ти визволив;
24
єще́ же и язы́къ мо́й ве́сь де́нь поучи́тся пра́вдѣ Твоє́й, єгда́ постыдя́тся и посра́мятся и́щущіи зла́я мнѣ́.
24
і язик мій щодня буде прославляти правду Твою, бо осоромлені ті, що шукали загибелі мені.
0
О Соломо́нѣ, псало́мъ Дави́ду.
Про Соломона. [Псалом Давида.] (Про Христа).
1
Бо́же, су́дъ Тво́й царе́ви да́ждь, и пра́вду Твою́ сы́ну царе́ву:
1
Боже, Суд Твій цареві дай і синові царя — правду Твою.
2
суди́ти лю́демъ Твои́мъ въ пра́вдѣ и ни́щымъ Твои́мъ въ судѣ́.
2
Щоб судив справедливо народ Твій, і вбогих Твоїх — судом праведним.
3
Да воспріи́мутъ го́ры ми́ръ лю́демъ и хо́лми пра́вду.
3
Щоб гори принесли мир людям, і пагорби — правду.
4
Су́дитъ ни́щымъ людски́мъ, и спасе́тъ сы́ны убо́гихъ, и смири́тъ клеветника́.
4
Щоб судив убогих у народі, спасав синів бідних та смирив гнобителя.
5
И пребу́детъ съ со́лнцемъ, и пре́жде луны́ ро́да родо́въ.
5
Він раніше сонця, раніше місяця з роду в рід.
6
Сни́детъ я́ко до́ждь на руно́, и я́ко ка́пля ка́плющая на зе́млю.
6
Він зійде, як дощ на траву, і як роса, що падає на землю.
7
Возсія́єтъ во дне́хъ єго́ пра́вда и мно́жество ми́ра, до́ндеже отъи́мется луна́.
7
В часи днів його засяє правда і буде великий мир, аж доки світить місяць.
8
И облада́єтъ от мо́ря до мо́ря, и от рѣ́къ до коне́цъ вселе́нныя.
8
І заволодіє від моря до моря, і від ріки* — до краю землі.
9
Предъ ни́мъ припаду́тъ єѳіо́пляне, и врази́ єго́ пе́рсть поли́жутъ.
9
Скоряться перед ним жителі пустелі, і вороги його перед ним уклоняться до землі.
10
Ца́ріє Ѳарсі́йстіи и о́строви да́ры принесу́тъ, ца́ріє Ара́встіи и Сава́ да́ры приведу́тъ:
10
Царі фарсійські з островів дари піднесуть, царі Аравії і Сави дари принесуть.
11
и покло́нятся єму́ вси́ ца́ріє зе́мстіи, вси́ язы́цы порабо́таютъ єму́.
11
І вклоняться Йому всі царі землі, і всі народи будуть служити йому.
12
Я́ко изба́ви ни́ща от си́льна, и убо́га, єму́же не бѣ́ помо́щника.
12
Бо він визволить безсилого від сильного, і убогого, що не мав захисника.
13
Пощади́тъ ни́ща и убо́га, и ду́шы убо́гихъ спасе́тъ:
13
Буде милостивий до вбогих і бідних, і душі їхні спасе.
14
от ли́хвы и от непра́вды изба́витъ ду́шы и́хъ, и че́стно и́мя єго́ предъ ни́ми.
14
Від кривди і від насильства спасе душі їхні, і кров їхня буде дорогоцінна перед очима його.
15
И жи́въ бу́детъ, и да́стся єму́ от зла́та Араві́йска: и помо́лятся о не́мъ вы́ну, ве́сь де́нь благословя́тъ єго́.
15
І буде він жити, і принесуть йому золото Аравії; будуть молитися за Нього, завжди і щодня будуть благословляти його.
16
Бу́детъ утвержде́ніє на земли́ на версѣ́хъ го́ръ: превознесе́тся па́че Ліва́на пло́дъ єго́, и процвѣту́тъ от гра́да я́ко трава́ земна́я.
16
Буде достаток хліба на землі і на верхах гір; плоди його піднесуться вище Ливану, і розмножаться люди, як трава на землі.
17
Бу́детъ и́мя єго́ благослове́но во вѣ́ки, пре́жде со́лнца пребыва́єтъ и́мя єго́: и благословя́тся въ не́мъ вся́ колѣ́на земна́я, вси́ язы́цы ублажа́тъ єго́.
17
Нехай буде ім’я його [благословенне] навіки; раніше сонця перебуває ім’я його, і в ньому благословляться [всі покоління землі] і всі народи будуть прославляти його.
18
Благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ, творя́й чудеса́ єди́нъ,
18
Благословен Господь, Бог Ізраїлів, що творить чудеса єдиний.
19
и благослове́но и́мя сла́вы Єго́ во вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка: и испо́лнится сла́вы Єго́ вся́ земля́: бу́ди, бу́ди.
19
І благословенне ім’я слави Його повіки. Славою Його буде повна вся земля. Амінь. Так буде. Амінь.
0
Оконча́шася пѣ́сни Дави́да, сы́на Ієссе́ова. Псало́мъ Аса́фу.
Псалом Асафа.
1
Ко́ль бла́гъ Бо́гъ Ізра́илевъ пра́вымъ се́рдцемъ.
1
Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем!
2
Мои́ же вма́лѣ не подвижа́стѣся но́зѣ: вма́лѣ не пролія́шася стопы́ моя́:
2
Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої.
3
я́ко возревнова́хъ на беззако́нныя, ми́ръ грѣ́шниковъ зря́:
3
Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних.
4
я́ко нѣ́сть восклоне́нія въ сме́рти и́хъ и утвержде́нія въ ра́нѣ и́хъ:
4
Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні.
5
въ трудѣ́хъ человѣ́ческихъ не су́ть, и съ человѣ́ки не пріи́мутъ ра́нъ.
5
У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди.
6
Сего́ ра́ди удержа́ я́ горды́ня и́хъ до конца́: одѣ́яшася непра́вдою и нече́стіємъ свои́мъ.
6
Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої.
7
Изы́детъ я́ко изъ ту́ка непра́вда и́хъ: преидо́ша въ любо́вь се́рдца.
7
Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця.
8
Помы́слиша и глаго́лаша въ лука́вствѣ, непра́вду въ высоту́ глаго́лаша:
8
З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють.
9
положи́ша на небеси́ уста́ своя́, и язы́къ и́хъ пре́йде по земли́.
9
До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю.
10
Сего́ ра́ди обратя́тся лю́діє Мои́ сѣ́мо, и дні́є испо́лнени обря́щутся въ ни́хъ.
10
Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею,
11
И рѣ́ша: ка́ко увѣ́дѣ Бо́гъ? И а́ще є́сть ра́зумъ въ Вы́шнѣмъ?
11
і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?»
12
Се́, сі́и грѣ́шницы и гобзу́ющіи въ вѣ́къ удержа́ша бога́тство.
12
І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство.
13
И рѣ́хъ: єда́ {у́бо} всу́є оправди́хъ се́рдце моє́ и умы́хъ въ непови́нныхъ ру́цѣ мои́,
13
[І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої;
14
и бы́хъ я́звенъ ве́сь де́нь, и обличе́ніє моє́ на у́тренихъ?
14
віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?»
15
А́ще глаго́лахъ, повѣ́мъ та́ко: се́, ро́ду сыно́въ Твои́хъ, єму́же обѣща́хся {се́, ро́ду сыно́въ Твои́хъ преступи́хъ}:
15
Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх.
16
и непщева́хъ разумѣ́ти: сіє́ тру́дъ є́сть предо мно́ю,
16
І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх.
17
до́ндеже вни́ду во святи́ло Бо́жіє и разумѣ́ю въ послѣ́дняя и́хъ.
17
Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього.
18
Оба́че за льще́нія и́хъ положи́лъ єси́ и́мъ зла́я, низложи́лъ єси́ я́, внегда́ разгордѣ́шася.
18
Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони.
19
Ка́ко бы́ша въ запустѣ́ніє? Внеза́пу изчезо́ша, погибо́ша за беззако́ніє своє́.
19
Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої.
20
Я́ко со́ніє востаю́щаго, Го́споди, во гра́дѣ Твоє́мъ о́бразъ и́хъ уничижи́ши.
20
Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм.
21
Я́ко разжже́ся се́рдце моє́, и утро́бы моя́ измѣни́шася:
21
Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя,
22
и а́зъ уничиже́нъ, и не разумѣ́хъ, ско́тенъ бы́хъ у Тебе́.
22
я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою.
23
И а́зъ вы́ну съ Тобо́ю: удержа́лъ єси́ ру́ку десну́ю мою́,
23
Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою.
24
и совѣ́томъ Твои́мъ наста́вилъ мя́ єси́, и со сла́вою прія́лъ мя́ єси́.
24
Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене.
25
Что́ бо ми́ є́сть на небеси́? И от Тебе́ что́ восхотѣ́хъ на земли́?
25
Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі?
26
Изчезе́ се́рдце моє́ и пло́ть моя́, Бо́же се́рдца моєго́, и ча́сть моя́, Бо́же, во вѣ́къ.
26
Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки.
27
Я́ко се́, удаля́ющіи себе́ от Тебе́ поги́бнутъ: потреби́лъ єси́ вся́каго любодѣ́ющаго от Тебе́.
27
Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе.
28
Мнѣ́ же прилѣпля́тися Богови бла́го є́сть, полага́ти на Го́спода упова́ніє моє́, возвѣсти́ти ми́ вся́ хвалы́ Твоя́, во вратѣ́хъ дще́ре Сіо́ни.
28
А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової].
0
Ра́зума Аса́фу.
Псалом Асафа. (Повчання.)
1
Вску́ю, Бо́же, отри́нулъ єси́ до конца́? Разгнѣ́вася я́рость Твоя́ на о́вцы па́жити Твоєя́?
1
Навіщо, Боже, відкинув Ти нас назавжди? Навіщо розпалився гнів Твій на овець стада Твого?
2
Помяни́ со́нмъ Тво́й, єго́же стяжа́лъ єси́ испе́рва, изба́вилъ єси́ жезло́мъ достоя́нія Твоєго́, гора́ Сіо́нъ сія́ {же́злъ достоя́нія Твоєго́, го́ру Сіо́нъ сію́}, въ не́йже всели́лся єси́.
2
Пом’яни людей Твоїх, яких спочатку зібрала рука Твоя. Ти обрав, як жезл насліддя Твого, гору Сион, на якій оселився Ти.
3
Воздви́гни ру́цѣ Твои́ на горды́ни и́хъ въ коне́цъ, єли́ка лука́внова вра́гъ во святѣ́мъ Твоє́мъ.
3
Піднеси руку Твою і поглянь на злочинство їх: що наробив ворог у святині Твоїй — у храмі Твоїм!
4
И восхвали́шася ненави́дящіи Тя́ посредѣ́ пра́здника Твоєго́: положи́ша зна́менія своя́ зна́менія, и не позна́ша,
4
Як звірі, рикають вороги Твої у храмі зібрання Твого. Поставили знамена свої замість знамен наших.
5
я́ко во исхо́дѣ превы́ше: я́ко въ дубра́вѣ дре́вянѣ сѣки́рами разсѣко́ша
5
Наче в гущавині лісовій, високо змахували сокирами.
6
две́ри єго́ вку́пѣ, сѣ́чивомъ и оско́рдомъ разруши́ша и́.
6
Всі двері і всі оздоби ломами та молотами порозбивали.
7
Возжго́ша огне́мъ святи́ло Твоє́: на земли́ оскверни́ша жили́ще и́мене Твоєго́.
7
Вогнем спалили святиню Твою на землі, осквернили оселю імені Твого.
8
Рѣ́ша въ се́рдцы своє́мъ ю́жики и́хъ вку́пѣ: пріиди́те, и отста́вимъ вся́ пра́здники Бо́жія от земли́.
8
Сказали вони в серці своїм: «Зруйнуємо їх зовсім». І спалили всі міста зібрань Божих на землі.
9
Зна́менія и́хъ {зна́меній на́шихъ} не ви́дѣхомъ: нѣ́сть ктому́ проро́ка, и на́съ не позна́єтъ ктому́.
9
Знамен наших ми вже не бачимо, нема вже й пророка. І нема між нами такого, хто сказав би, доки це буде.
10
Доко́лѣ, Бо́же, поно́ситъ вра́гъ? Раздражи́тъ проти́вный и́мя Твоє́ до конца́?
10
Доки, Боже, буде ворог мучити нас, доки противник буде ображати ім’я Твоє?
11
Вску́ю отвраща́єши ру́ку Твою́ и десни́цу Твою́ от среды́ нѣ́дра Твоєго́ въ коне́цъ?
11
Навіщо відхиляєш руку Твою і силу Твою? Гнівом могутности Твоєї урази їх.
12
Бо́гъ же, Ца́рь на́шъ, пре́жде вѣ́ка содѣ́ла спасе́ніє посредѣ́ земли́.
12
Бог же, Цар наш, раніше віків учинив спасіння посеред землі.
13
Ты́ утверди́лъ єси́ си́лою Твоє́ю мо́ре: Ты́ сте́рлъ єси́ главы́ зміє́въ въ водѣ́:
13
Ти розділив силою Твоєю море, Ти знищив голови зміїв у воді.
14
Ты́ сокруши́лъ єси́ главу́ змі́єву, да́лъ єси́ того́ бра́шно лю́демъ єѳіо́пскимъ.
14
Ти розбив голову дракона, дав його на поживу людям [ефіопським].
15
Ты́ расто́рглъ єси́ исто́чники и пото́ки: Ты́ изсуши́лъ єси́ рѣ́ки иѳа́мскія.
15
Ти відкрив джерела й потоки, і Ти ж висушив великі ріки.
16
Тво́й є́сть де́нь, и Твоя́ є́сть но́щь: Ты́ соверши́лъ єси́ зарю́ и со́лнце.
16
Твій день і Твоя ніч. Ти створив зорі і сонце.
17
Ты́ сотвори́лъ єси́ вся́ предѣ́лы земли́: жа́тву и ве́сну Ты́ созда́лъ єси́ я́.
17
Ти поставив межі землі, і Ти ж установив літо й зиму.
18
Помяни́ сія́: вра́гъ поноси́ Го́сподеви, и лю́діє безу́мніи раздражи́ша и́мя Твоє́.
18
Згадай це: ворог зневажає Господа, і люди нечестиві ображають ім’я Твоє.
19
Не преда́ждь звѣре́мъ ду́шу исповѣ́дающуюся Тебѣ́: ду́шъ убо́гихъ Твои́хъ не забу́ди до конца́.
19
Не віддавай звірам душ тих, що прославляють Тебе. Душ убогих Твоїх не забудь до кінця.
20
При́зри на завѣ́тъ Тво́й: я́ко испо́лнишася помраче́нніи земли́ домо́въ беззако́ній.
20
Подивись на завіт Твій, бо всі темні місця землі наповнилися домами беззаконня.
21
Да не возврати́тся смире́нный посра́мленъ: ни́щъ и убо́гъ восхвали́та и́мя Твоє́.
21
Нехай не повернеться смиренний осоромленим, принижений і убогий нехай прославляють ім’я Твоє.
22
Воста́ни, Бо́же, суди́ прю́ Твою́: помяни́ поноше́ніє Твоє́, є́же от безу́мнаго ве́сь де́нь.
22
Встань, Боже, захисти діло Твоє, згадай зневажання Тебе від беззаконного кожен день.
23
Не забу́ди гла́са моли́твенникъ Твои́хъ: горды́ня ненави́дящихъ Тя́ взы́де вы́ну {да восхо́дитъ вы́ну къ Тебѣ́}.
23
Не забудь голосу тих, що благають Тебе, бо гординя тих, що ненавидять Тебе, підіймається проти Тебе завжди.
1
Въ коне́цъ, да не растли́ши, псало́мъ пѣ́сни Аса́фу.
1
Начальнику хору. Не погуби. Псалом Асафа. Пісня.
2
Исповѣ́мыся Тебѣ́, Бо́же, исповѣ́мыся Тебѣ́ и призове́мъ и́мя Твоє́: повѣ́мъ вся́ чудеса́ Твоя́.
2
Славимо Тебе, Боже, прославляємо Тебе, і призиваємо ім’я Твоє, про нього сповіщають чудеса Твої.
3
Єгда́ пріиму́ вре́мя, А́зъ правоты́ возсужду́.
3
«Коли виберу час, каже Господь, Я буду судити за правдою.
4
Раста́яся земля́ и вси́ живу́щіи на не́й, А́зъ утверди́хъ столпы́ єя́.
4
Хоч захиталася земля і всі, що живуть на ній, Я утверджу стовпи її».
5
Рѣ́хъ беззако́ннующымъ, не беззако́ннуйте: и согрѣша́ющымъ, не возноси́те ро́га.
5
Я кажу нечестивцям: «Не беззаконствуйте!» І до злих: «Не надійтеся на силу свою!
6
Не воздвиза́йте на высоту́ ро́га ва́шего и не глаго́лите на Бо́га непра́вду:
6
Не підносьте високо ріг ваш і [не] говоріть [на Бога] неправду.»
7
я́ко ниже́ от исхо́дъ, ниже́ и за́падъ, ниже́ от пусты́хъ го́ръ.
7
Бо не від сходу й не від заходу, і не з гір пустелі піднесення.
8
Я́ко Бо́гъ судія́ є́сть: сего́ смиря́єтъ, и сего́ возно́ситъ.
8
А Бог є Суддя: одного принижує, а іншого підносить.
9
Я́ко ча́ша въ руцѣ́ Госпо́дни, віна́ нерастворе́на испо́лнь растворе́нія, и уклони́ от сея́ въ сію́: оба́че дро́ждіє єго́ не истощи́ся, испію́тъ вси́ грѣ́шніи земли́.
9
Бо чаша в руці Господній, в ній кипить вино, повне приправ, і Він наливає з неї; а гущу його вижмуть і вип’ють усі грішники землі.
10
А́зъ же возра́дуюся въ вѣ́къ, воспою́ Бо́гу Іа́ковлю:
10
Я ж буду радіти повік, буду співати Богу нашому.
11
и вся́ ро́ги грѣ́шныхъ сломлю́, и вознесе́тся ро́гъ пра́веднаго.
11
Всі роги нечестивців зломлю, і піднесеться сила праведного.
1
Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ, псало́мъ Аса́фу, пѣ́снь ко Ассирі́анину.
1
Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Асафа. Пісня.
2
Вѣ́домъ во Іуде́и Бо́гъ: во Ізра́или ве́ліє и́мя Єго́.
2
Знаний Бог в Юдеї, в Ізраїлі велике ім’я Його.
3
И бы́сть въ ми́рѣ мѣ́сто Єго́, и жили́ще Єго́ въ Сіо́нѣ.
3
І була в Салимі оселя Його, і перебування Його на Сионі.
4
Та́мо сокруши́ крѣ́пости луко́въ, ору́жіє и ме́чь и бра́нь.
4
Там знищив Він стріли лука, щит і меч і війну.
5
Просвѣща́єши Ты́ ди́вно от го́ръ вѣ́чныхъ.
5
Ти славний, і силою світиш з висот вічних.
6
Смято́шася вси́ неразу́мніи се́рдцемъ: усну́ша сно́мъ свои́мъ, и ничто́же обрѣто́ша вси́ му́жіє бога́тства въ рука́хъ свои́хъ.
6
Не встояли всі нерозумні серцем, заснули сном своїм і не знайшли сили в руках своїх.
7
От запреще́нія Твоєго́, Бо́же Іа́ковль, воздрема́ша всѣ́дшіи на ко́ни.
7
Від гніву Твого, Боже Якова, заснули кінь і колісниця.
8
Ты́ стра́шенъ єси́, и кто́ противоста́нетъ Тебѣ́? Отто́лѣ гнѣ́въ Тво́й.
8
Страшний Ти, і хто встоїть перед лицем Твоїм у час гніву Твого?
9
Съ небесе́ слы́шанъ сотвори́лъ єси́ су́дъ: земля́ убоя́ся и умолча́,
9
З небес Ти сповістив суд; земля вжахнулась і замовкла,
10
внегда́ воста́ти на су́дъ Бо́гу, спасти́ вся́ кро́ткія земли́.
10
коли встав Бог на суд, щоб спасти всіх пригноблених на землі.
11
Я́ко помышле́ніє человѣ́ческоє исповѣ́стся Тебѣ́, и оста́нокъ помышле́нія пра́зднуєтъ Ти́.
11
І гнів людський обернеться на славу Твою; залишок гніву Ти приборкаєш.
12
Помоли́теся и воздади́те Го́сподеви Бо́гу на́шему: вси́, и́же о́крестъ Єго́, принесу́тъ да́ры
12
Помоліться і віддайте хвалу Господу, Богу нашому; всі, хто навколо Нього, принесуть дари страшному.
13
Стра́шному и отъе́млющему ду́хи князе́й, стра́шному па́че царе́й земны́хъ.
13
Він смиряє дух князів, Він страшний для царів землі.
1
Въ коне́цъ, о Ідіѳу́мѣ, псало́мъ Аса́фу.
1
Начальнику хору Ідифумового. Псалом Асафа.
2
Гла́сомъ мои́мъ ко Го́споду воззва́хъ, гла́сомъ мои́мъ къ Бо́гу, и вня́тъ ми́.
2
Голосом моїм до Господа я буду взивати. Голос мій до Бога, і Він почує мене.
3
Въ де́нь ско́рби моєя́ Бо́га взыска́хъ рука́ма мои́ма, но́щію предъ Ни́мъ, и не прельще́нъ бы́хъ: отве́ржеся утѣ́шитися душа́ моя́.
3
В день скорботи моєї шукав я Господа, вночі підносив руки мої і не опускав їх — душа моя не мала втіхи.
4
Помяну́хъ Бо́га и возвесели́хся, поглумля́хся {размышля́хъ}, и малоду́шствоваше ду́хъ мо́й.
4
Згадував я Бога і тремтів, став роздумувати, і знемагав дух мій.
5
Предвари́стѣ стражбы́ о́чи мои́: смято́хся и не глаго́лахъ.
5
Не змикалися очі мої вночі, я сумував і не міг говорити.
6
Помы́слихъ дни́ пе́рвыя, и лѣ́та вѣ́чная помяну́хъ, и поуча́хся:
6
Я роздумував про дні давні, пригадував роки віків минулих.
7
но́щію се́рдцемъ мои́мъ глумля́хся, и тужа́ше {размышля́хъ, и испы́товаше} ду́хъ мо́й:
7
Вночі роздумувало серце моє і допитувався дух мій:
8
єда́ во вѣ́ки отри́нетъ Госпо́дь и не приложи́тъ благоволи́ти па́ки?
8
невже навіки відкинув мене Господь і не виявить більше до мене милости Своєї?
9
Или́ до конца́ ми́лость Свою́ отсѣче́тъ, сконча́ глаго́лъ от ро́да въ ро́дъ?
9
Невже назавжди спинилася милість Його і скінчилося слово Його з роду в рід?
10
Єда́ забу́детъ уще́дрити Бо́гъ? Или́ удержи́тъ во гнѣ́вѣ Своє́мъ щедро́ты Своя́?
10
Невже забув милувати Бог і в гніві Своїм зачинив щедроти Свої?
11
И рѣ́хъ: ны́нѣ нача́хъ, сія́ измѣ́на десни́цы Вы́шняго.
11
І я сказав: «Ось, горе мені — це зміна правиці Всевишнього».
12
Помяну́хъ дѣла́ Госпо́дня: я́ко помяну́ от нача́ла чудеса́ Твоя́,
12
Буду згадувати про діла Господні, згадувати від початку чудеса Твої.
13
и поучу́ся во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ Твои́хъ, и въ начина́ніихъ Твои́хъ поглумлю́ся {размышля́ти бу́ду}.
13
Буду вдумуватися в усі діла Твої, роздумувати про всі діяння Твої.
14
Бо́же, во святѣ́мъ пу́ть Тво́й: кто́ Бо́гъ ве́лій, я́ко Бо́гъ на́шъ?
14
Боже! Свята путь Твоя. Хто бог великий, як Бог [наш]?!
15
Ты́ єси́ Бо́гъ творя́й чудеса́: сказа́лъ єси́ въ лю́дехъ си́лу Твою́,
15
Ти єси Бог, що твориш чудеса. Ти показав між народами силу Твою.
16
изба́вилъ єси́ мы́шцею Твоє́ю лю́ди Твоя́, сы́ны Іа́ковли и Іо́сифовы.
16
Ти визволив силою Твоєю народ Твій — синів Якова та Йосифа.
17
Ви́дѣша Тя́ во́ды, Бо́же, ви́дѣша Тя́ во́ды и убоя́шася: смято́шася бе́здны.
17
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й убоялися, затремтіли безодні.
18
Мно́жество шу́ма во́дъ: гла́съ да́ша о́блацы, и́бо стрѣ́лы Твоя́ прехо́дятъ.
18
З хмар лилися води, гриміли громи і стріли блискавиць летіли.
19
Гла́съ гро́ма Твоєго́ въ колеси́, освѣти́ша мо́лнія Твоя́ вселе́нную: подви́жеся и тре́петна бы́сть земля́.
19
Голос грому Твого котився по небу, і блискавки Твої освітили всю піднебесну, земля захиталася й тряслася.
20
Въ мо́ри путіє́ Твои́, и стези́ Твоя́ въ вода́хъ мно́гихъ, и слѣды́ Твои́ не позна́ются.
20
Шляхи Твої в морі, і стежки Твої — у водах великих, а сліди Твої недовідомі.
21
Наста́вилъ єси́ я́ко о́вцы лю́ди Твоя́ руко́ю Моисе́овою и Ааро́нею.
21
Як стадо, вів Ти народ Твій рукою Мойсея і Аарона.
0
Ра́зума Аса́фу.
Повчання Асафа.
1
Внемли́те, лю́діє мои́, зако́ну моєму́, приклони́те у́хо ва́ше во глаго́лы у́стъ мои́хъ.
1
Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх.
2
Отве́рзу въ при́тчахъ уста́ моя́, провѣща́ю гана́нія испе́рва.
2
Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх.
3
Єли́ка слы́шахомъ и позна́хомъ я́, и отцы́ на́ши повѣ́даша на́мъ:
3
Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам,
4
не утаи́шася от ча́дъ и́хъ въ ро́дъ и́нъ, возвѣща́юще хвалы́ Госпо́дни, и си́лы Єго́ и чудеса́ Єго́, я́же сотвори́.
4
не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив.
5
И воздви́же свидѣ́ніє во Іа́ковѣ, и зако́нъ положи́ во Ізра́или, єли́ка заповѣ́да отце́мъ на́шымъ сказа́ти я́ сыново́мъ свои́мъ,
5
Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім,
6
я́ко да позна́єтъ ро́дъ и́нъ, сы́нове родя́щіися, и воста́нутъ и повѣ́дятъ я́ сыново́мъ свои́мъ:
6
щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм.
7
да положа́тъ на Бо́га упова́ніє своє́, и не забу́дутъ дѣ́лъ Бо́жіихъ, и за́повѣди Єго́ взы́щутъ:
7
Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його.
8
да не бу́дутъ я́коже отцы́ и́хъ, ро́дъ стропти́въ и преогорчева́яй, ро́дъ и́же не испра́ви се́рдца своєго́ и не увѣ́ри съ Бо́гомъ ду́ха своєго́.
8
Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм.
9
Сы́нове Єфре́мли наляца́юще и стрѣля́юще лу́ки возврати́шася въ де́нь бра́ни:
9
Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви.
10
не сохрани́ша завѣ́та Бо́жія, и въ зако́нѣ Єго́ не восхотѣ́ша ходи́ти.
10
Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити.
11
И забы́ша благодѣя́нія Єго́ и чудеса́ Єго́, я́же показа́ и́мъ
11
Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм.
12
предъ отцы́ и́хъ, я́же сотвори́ чудеса́ въ земли́ Єги́петстѣй, на по́ли Танео́сѣ:
12
Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан.
13
разве́рзе мо́ре и проведе́ и́хъ: предста́ви во́ды я́ко мѣ́хъ,
13
Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною.
14
и наста́ви я́ о́блакомъ во дни́ и всю́ но́щь просвѣще́ніємъ огня́.
14
Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню.
15
Разве́рзе ка́мень въ пусты́ни и напои́ я́ я́ко въ бе́зднѣ мно́зѣ:
15
Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні.
16
и изведе́ во́ду изъ ка́мене и низведе́ я́ко рѣ́ки во́ды.
16
Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки.
17
И приложи́ша єще́ согрѣша́ти Єму́, преогорчи́ша Вы́шняго въ безво́днѣй:
17
Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі.
18
и искуси́ша Бо́га въ сердца́хъ свои́хъ, воспроси́ти бра́шна душа́мъ свои́мъ.
18
Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй.
19
И клевета́ша на Бо́га и рѣ́ша: єда́ возмо́жетъ Бо́гъ угото́вати трапе́зу въ пусты́ни?
19
Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі?
20
Поне́же порази́ ка́мень, и потеко́ша во́ды, и пото́цы наводни́шася: єда́ и хлѣ́бъ мо́жетъ да́ти? Или́ угото́вати трапе́зу лю́демъ Свои́мъ?
20
Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?»
21
Сего́ ра́ди слы́ша Госпо́дь и презрѣ́, и о́гнь возгорѣ́ся во Іа́ковѣ, и гнѣ́въ взы́де на Ізра́иля:
21
Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем,
22
я́ко не вѣ́роваша Богови, ниже́ упова́ша на спасе́ніє Єго́.
22
за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його.
23
И заповѣ́да облако́мъ свы́ше, и две́ри небесе́ отве́рзе:
23
Він наказав хмарам і відчинив двері неба.
24
и одожди́ и́мъ ма́нну я́сти, и хлѣ́бъ небе́сный даде́ и́мъ.
24
Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм.
25
Хлѣ́бъ а́нгелскій яде́ человѣ́къ: бра́шно посла́ и́мъ до сы́тости.
25
Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости.
26
Воздви́же ю́гъ съ небесе́, и наведе́ си́лою Своє́ю лі́ва:
26
Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю.
27
и одожди́ на ня́ я́ко пра́хъ пло́ти, и я́ко песо́къ морскі́й пти́цы перна́ты.
27
І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський.
28
И нападо́ша посредѣ́ ста́на и́хъ, о́крестъ жили́щъ и́хъ.
28
Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх,
29
И ядо́ша и насы́тишася зѣло́, и жела́ніє и́хъ принесе́ и́мъ.
29
і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм.
30
Не лиши́шася от жела́нія своєго́: єще́ бра́шну су́щу во устѣ́хъ и́хъ,
30
Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх,
31
и гнѣ́въ Бо́жій взы́де на ня́, и уби́ мно́жайшая и́хъ, и избра́ннымъ Ізра́илевымъ запя́тъ.
31
гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув.
32
Во всѣ́хъ си́хъ согрѣши́ша єще́ и не вѣ́роваша чудесе́мъ Єго́:
32
Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його.
33
и изчезо́ша въ суєтѣ́ дні́є и́хъ, и лѣ́та и́хъ со тща́ніємъ.
33
І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі.
34
Єгда́ убива́ше я́, тогда́ взыска́ху Єго́ и обраща́хуся и у́треневаху къ Бо́гу:
34
Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його.
35
и помяну́ша, я́ко Бо́гъ помо́щникъ и́мъ є́сть, и Бо́гъ Вы́шній изба́витель и́мъ є́сть:
35
І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній.
36
и возлюби́ша Єго́ усты́ свои́ми, и язы́комъ свои́мъ солга́ша Єму́:
36
Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,
37
се́рдце же и́хъ не бѣ́ пра́во съ Ни́мъ, ниже́ увѣ́ришася въ завѣ́тѣ Єго́.
37
але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували.
38
То́й же є́сть ще́дръ, и очи́ститъ грѣхи́ и́хъ, и не растли́тъ: и умно́житъ отврати́ти я́рость Свою́, и не разжже́тъ всего́ гнѣ́ва Своєго́.
38
Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє.
39
И помяну́, я́ко пло́ть су́ть, ду́хъ ходя́й и не обраща́яйся:
39
Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається.
40
колькра́ты преогорчи́ша Єго́ въ пусты́ни, прогнѣ́ваша Єго́ въ земли́ безво́днѣй?
40
Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім!
41
И обрати́шася, и искуси́ша Бо́га, и свята́го Ізра́илева раздражи́ша:
41
І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого,
42
и не помяну́ша руки́ Єго́ въ де́нь, въ о́ньже изба́ви я́ изъ руки́ оскорбля́ющаго:
42
не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя.
43
я́коже положи́ во Єги́птѣ зна́менія Своя́, и чудеса́ Своя́ на по́ли Танео́сѣ:
43
Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.
44
и преложи́ въ кро́вь рѣ́ки и́хъ и исто́чники и́хъ, я́ко да не пію́тъ.
44
Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити.
45
Посла́ на ня́ пе́сія му́хи, и поядо́ша я́, и жа́бы, и растли́ я́:
45
Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх.
46
и даде́ ржѣ́ плоды́ и́хъ, и труды́ и́хъ пруго́мъ.
46
Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані.
47
Уби́ гра́домъ віногра́ды и́хъ и черни́чіє и́хъ сла́ною:
47
Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю.
48
и предаде́ гра́ду скоты́ и́хъ, и имѣ́ніє и́хъ огню́.
48
Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка.
49
Посла́ на ня́ гнѣ́въ я́рости Своєя́, я́рость и гнѣ́въ и ско́рбь, посла́ніє а́ггелы лю́тыми.
49
Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву.
50
Путесотвори́ стезю́ гнѣ́ву Своєму́, и не пощадѣ́ от сме́рти ду́шъ и́хъ, и скоты́ и́хъ въ сме́рти заключи́:
50
Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель.
51
и порази́ вся́коє перворо́дноє въ земли́ Єги́петстѣй, нача́токъ вся́каго труда́ и́хъ въ селе́ніихъ Ха́мовыхъ.
51
Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових.
52
И воздви́же я́ко о́вцы лю́ди Своя́, и возведе́ я́ я́ко ста́до въ пусты́ни:
52
І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.
53
и наста́ви я́ на упова́ніє, и не убоя́шася: и враги́ и́хъ покры́ мо́ре.
53
Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море.
54
И введе́ я́ въ го́ру святы́ни Своєя́, го́ру сію́, ю́же стяжа́ десни́ца Єго́.
54
І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.
55
И изгна́ от лица́ и́хъ язы́ки, и по жре́бію даде́ и́мъ [зе́млю] у́жемъ жребодая́нія, и всели́ въ селе́ніихъ и́хъ колѣ́на Ізра́илева.
55
Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх.
56
И искуси́ша и преогорчи́ша Бо́га Вы́шняго, и свидѣ́ній Єго́ не сохрани́ша:
56
Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували.
57
и отврати́шася и отверго́шася, я́коже и отцы́ и́хъ: преврати́шася въ лу́къ развраще́нъ:
57
Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований.
58
и прогнѣ́ваша Єго́ въ хо́лмѣхъ свои́хъ, и во истука́нныхъ свои́хъ раздражи́ша Єго́.
58
Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його.
59
Слы́ша Бо́гъ и презрѣ́, и уничижи́ зѣло́ Ізра́иля:
59
Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля.
60
и отри́ну ски́нію Сило́мскую, селе́ніє є́же {селе́ніє Своє́, идѣ́же} всели́ся въ человѣ́цѣхъ:
60
Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми.
61
и предаде́ въ плѣ́нъ крѣ́пость и́хъ, и добро́ту и́хъ въ ру́ки враго́въ:
61
І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів.
62
и затвори́ во ору́жіи лю́ди Своя́ и достоя́ніє Своє́ презрѣ́.
62
Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє.
63
Ю́ношы и́хъ пояде́ о́гнь, и дѣ́вы и́хъ не осѣ́тованы бы́ша:
63
Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень.
64
свяще́нницы и́хъ мече́мъ падо́ша, и вдови́цы и́хъ не опла́каны бу́дутъ.
64
Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть.
65
И воста́ я́ко спя́ Госпо́дь, я́ко си́ленъ и шу́менъ от віна́:
65
Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином.
66
и порази́ враги́ Своя́ вспя́ть, поноше́ніє вѣ́чноє даде́ и́мъ:
66
І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх.
67
и отри́ну селе́ніє Іо́сифово, и колѣ́но Єфре́мово не избра́:
67
Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав.
68
и избра́ колѣ́но Іу́дово, го́ру Сіо́ню, ю́же возлюби́:
68
А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив.
69
и созда́ я́ко єдиноро́га святи́лище Своє́: на земли́ основа́ и́ въ вѣ́къ.
69
І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки.
70
И избра́ Дави́да раба́ Своєго́, и воспрія́тъ єго́ от ста́дъ о́вчихъ:
70
І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його.
71
от дои́лицъ поя́тъ єго́, пасти́ Іа́кова раба́ Своєго́, и Ізра́иля достоя́ніє Своє́.
71
Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля.
72
И упасе́ я́ въ незло́біи се́рдца своєго́, и въ ра́зумѣхъ руку́ своє́ю наста́вилъ я́ є́сть.
72
І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх.
0
Псало́мъ Аса́фу.
Псалом Асафа.
1
Бо́же, пріидо́ша язы́цы въ достоя́ніє Твоє́, оскверни́ша хра́мъ святы́й Тво́й,
1
Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє, осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїну.
2
положи́ша Ієрусали́мъ я́ко ово́щноє храни́лище: положи́ша тру́пія ра́бъ Твои́хъ бра́шно пти́цамъ небе́снымъ, пло́ти преподо́бныхъ Твои́хъ звѣре́мъ земны́мъ:
2
Кинули трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла святих Твоїх — звірам земним.
3
пролія́ша кро́вь и́хъ я́ко во́ду о́крестъ Ієрусали́ма, и не бѣ́ погреба́яй.
3
Розлили кров їх, як воду, навкруги Єрусалима, і не було кому поховати їх.
4
Бы́хомъ поноше́ніє сосѣ́домъ на́шымъ, подражне́ніє и поруга́ніє су́щымъ о́крестъ на́съ.
4
Ми стали посміховиськом для сусідів наших, наругою й соромом для тих, що оточують нас.
5
Доко́лѣ, Го́споди, прогнѣ́ваєшися до конца́? Разжже́тся я́ко о́гнь рве́ніє Твоє́?
5
Доки, Господи, будеш безупинно гніватися на нас, доки буде палати, як вогонь, обурення Твоє?
6
Пролі́й гнѣ́въ Тво́й на язы́ки незна́ющыя Тебе́, и на ца́рствія, я́же и́мене Твоєго́ не призва́ша:
6
Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які імені Твого не призивають.
7
я́ко поядо́ша Іа́кова, и мѣ́сто єго́ опустоши́ша.
7
Бо вони поглинули народ Твій і місце його спустошили.
8
Не помяни́ на́шихъ беззако́ній пе́рвыхъ: ско́ро да предваря́тъ ны́ щедро́ты Твоя́, Го́споди, я́ко обнища́хомъ зѣло́.
8
Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро пошли нам милість Твою, бо дуже зубожіли ми.
9
Помози́ на́мъ, Бо́же, Спаси́телю на́шъ, сла́вы ра́ди и́мене Твоєго́: Го́споди, изба́ви ны́ и очи́сти грѣхи́ на́шя и́мене ра́ди Твоєго́.
9
Поможи нам, Боже, Спасителю наш, задля слави імені Твого. Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наші ради імені Твого.
10
Да не когда́ реку́тъ язы́цы: гдѣ́ є́сть Бо́гъ и́хъ? И да увѣ́стся во язы́цѣхъ предъ очи́ма на́шима отмще́ніє кро́ве ра́бъ Твои́хъ пролиты́я.
10
Щоб не сказали язичники: «Де Бог їх?» Нехай на очах наших пізнають вони помсту за пролиту кров рабів Твоїх.
11
Да вни́детъ предъ Тя́ воздыха́ніє окова́нныхъ: по вели́чію мы́шцы Твоєя́ снабди́ сы́ны умерщвле́нныхъ.
11
Нехай прийде перед лице Твоє стогін ув’язнених; могутністю Твоєю збережи засуджених на смерть.
12
Возда́ждь сосѣ́домъ на́шымъ седмери́цею въ нѣ́дро и́хъ поноше́ніє и́хъ, и́мже поноси́ша Тя́, Го́споди.
12
Семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи.
13
Мы́ же лю́діє Твои́ и о́вцы па́жити Твоєя́ исповѣ́мыся Тебѣ́, Бо́же, во вѣ́къ, въ ро́дъ и ро́дъ возвѣсти́мъ хвалу́ Твою́.
13
А ми, народ Твій і вівці стада Твого, будемо вічно прославляти Тебе і з роду в рід сповіщати хвалу Твою.
1
Въ коне́цъ, о измѣ́ншихся, свидѣ́ніє Аса́фу, псало́мъ 79.
1
Начальнику хору. На музичному інструменті шошанним-едуф. Псалом Асафа.
2
Пасы́й Ізра́иля вонми́: наставля́яй я́ко овча́ Іо́сифа, сѣдя́й на херуві́мѣхъ, яви́ся:
2
Пастирю Ізраїля, поглянь! Ти, Який водив Йосифа, наче ягня, і сидиш на херувимах, явися.
3
предъ Єфре́момъ и Веніамі́номъ и Манассі́ємъ воздви́гни си́лу Твою́, и пріиди́ во є́же спасти́ на́съ.
3
Перед Єфремом, Веніаміном, Манассією, Господи, піднеси силу Твою і прийди, спаси нас.
4
Бо́же, обрати́ ны, и просвѣти́ лице́ Твоє́, и спасе́мся.
4
Боже, наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.
5
Го́споди Бо́же си́лъ, доко́лѣ гнѣ́ваєшися на моли́тву ра́бъ Твои́хъ?
5
Господи, Боже Сил! Доки будеш гніватися на молитву рабів Твоїх?
6
Напита́єши на́съ хлѣ́бомъ сле́знымъ, и напои́ши на́съ слеза́ми въ мѣ́ру.
6
Ти наситив нас хлібом слізним і напоїв нас сльозами великою мірою.
7
Положи́лъ єси́ на́съ въ прерѣка́ніє сосѣ́домъ на́шымъ, и врази́ на́ши подражни́ша ны́.
7
Ти поклав нас на осудження сусідам нашим, і вороги наші знущаються з нас.
8
Го́споди Бо́же си́лъ, обрати́ ны, и просвѣти́ лице́ Твоє́, и спасе́мся.
8
Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.
9
Віногра́дъ изъ Єги́пта прене́слъ єси́: изгна́лъ єси́ язы́ки, и насади́лъ єси́ и́:
9
З Єгипту приніс Ти, Господи, виноградну лозу, прогнав народи і насадив її.
10
путесотвори́лъ єси́ предъ ни́мъ, и насади́лъ єси́ коре́нія єго́, и испо́лни зе́млю.
10
Ти очистив місце для неї, зміцнив коріння її і вона заповнила землю.
11
Покры́ го́ры сѣ́нь єго́, и вѣ́твія єго́ ке́дры Бо́жія:
11
Гори покрилися тінню її, і віття її стало як у кедрів Божих.
12
простре́ ро́зги єго́ {своя́} до мо́ря, и да́же до рѣ́къ отра́сли єго́ {своя́}.
12
Вона простягла паростки свої аж до моря, і віття свої — до ріки (Євфрату).
13
Вску́ю низложи́лъ єси́ опло́тъ єго́, и объима́ютъ и́ вси́ мимоходя́щіи путе́мъ?
13
Навіщо зруйнував Ти огорожу навкруги виноградника цього? Обриває його кожний, хто йде дорогою.
14
Озоба́ и́ ве́прь от дубра́вы, и уєдине́нный ди́вій пояде́ и́.
14
Підриває коріння його вепр лісовий, і дикий звір пожирає його.
15
Бо́же си́лъ, обрати́ся у́бо, и при́зри съ небесе́ и ви́ждь, и посѣти́ віногра́дъ се́й:
15
Боже Сил, обернися! Споглянь з небес, Боже, і подивись! Завітай у виноградник цей.
16
и соверши́ и́, єго́же насади́ десни́ца Твоя́, и на сы́на человѣ́ческаго, єго́же укрепи́лъ єси́ Себѣ́.
16
І охорони його, бо його насадила правиця Твоя і сина людського, якого Ти виростив для Себе.
17
Пожже́нъ огне́мъ и раско́панъ: от запреще́нія лица́ Твоєго́ поги́бнутъ.
17
Спалено його вогнем і порубано його; від грізного погляду лиця Твого загинуть.
18
Да бу́детъ рука́ Твоя́ на му́жа десни́цы Твоєя́ и на сы́на человѣ́ческаго, єго́же укрѣпи́лъ єси́ Себѣ́,
18
Але нехай буде рука Твоя над мужем правиці Твоєї, і над сином людським, якого Ти укріпив для Себе.
19
и не отсту́пимъ от Тебе́: оживи́ши ны́, и и́мя Твоє́ призове́мъ.
19
А ми не відступимо від Тебе. Оживи нас, і ми будемо призивати ім’я Твоє.
20
Го́споди Бо́же си́лъ, обрати́ ны, и просвѣти́ лице́ Твоє́, и спасе́мся.
20
Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.
1
Въ коне́цъ, о точи́лѣхъ, псало́мъ Аса́фу.
1
Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Асафа.
2
Ра́дуйтеся Бо́гу помо́щнику на́шему, воскли́кните Бо́гу Іа́ковлю:
2
Радісно співайте Богу — твердині нашій, викликуйте славу Богові Якова.
3
пріими́те псало́мъ и дади́те тимпа́нъ, псалти́рь красе́нъ съ гу́сльми:
3
Візьміть псалом, дайте тимпан, псалтир милозвучний з гуслями.
4
воструби́те въ новоме́сячіи трубо́ю, во благознамени́тый де́нь пра́здника ва́шего:
4
Засурміть у новомісяччя сурмою у пресвітлий день свята вашого.
5
я́ко повелѣ́ніє Ізра́илеви є́сть, и судьба́ Бо́гу Іа́ковлю.
5
Бо це закон для Ізраїля, повеління Бога нашого.
6
Свидѣ́ніє во Іо́сифѣ положи́ є́, внегда́ изы́ти єму́ от земли́ Єги́петскія: язы́ка, єго́же не вѣ́дяше, услы́ша.
6
Він установив це як свідчення для Йосифа, коли він вийшов із землі Єгипетської, де почув мову, якої не знав.
7
Отя́тъ от бре́мене хребе́тъ єго́: ру́цѣ єго́ въ коши́ порабо́тастѣ.
7
«Я зняв тягарі з плечей його і руки його звільнив від корзин.
8
Въ ско́рби призва́лъ Мя́ єси́, и изба́вихъ тя́: услы́шахъ тя́ въ та́йнѣ бу́рнѣ: искуси́хъ тя́ на водѣ́ Прерѣка́нія.
8
В біді ти прикликав Мене, і Я визволив тебе; серед грому Я почув тебе, при водах Мериви випробував тебе.
9
Слы́шите, лю́діє Мои́, и засвидѣ́телствую ва́мъ, Ізра́илю, а́ще послу́шаєши Мене́:
9
Слухай, народе Мій, і Я дам свідчення тобі; о, коли б ти послухав Мене, Ізраїлю!
10
не бу́детъ тебѣ́ бо́гъ но́въ, ниже́ поклони́шися бо́гу чужде́му.
10
Нехай не буде в тебе іншого бога, і не вклоняйся перед богом чужим.
11
А́зъ бо є́смь Госпо́дь Бо́гъ тво́й, изведы́й тя́ от земли́ Єги́петскія: разшири́ уста́ твоя́, и испо́лню я́.
11
Я — Господь Бог твій, що вивів тебе із землі Єгипетської. Розкрий уста твої, і Я наповню їх.
12
И не послу́шаша лю́діє Мои́ гла́са Моєго́, и Ізра́иль не вня́тъ Ми́:
12
Але не послухав народ Мій голосу Мого, Ізраїль не підкорився Мені.
13
и отпусти́хъ я́ по начина́ніємъ серде́цъ и́хъ, по́йдутъ въ начина́ніихъ свои́хъ.
13
Тому Я покинув їх на волю серця їх — ходити за похотями своїми.
14
А́ще бы́ша лю́діє Мои́ послу́шали Мене́, Ізра́иль а́ще бы въ пути́ Моя́ ходи́лъ:
14
О, коли б народ Мій послухав Мене, коли б Ізраїль ходив дорогами Моїми.
15
ни о чесо́мже у́бо враги́ єго́ смири́лъ бы́хъ, и на оскорбля́ющыя и́хъ возложи́лъ бы́хъ ру́ку Мою́.
15
Я скоро смирив би ворогів їхніх і на гнобителів їхніх поклав би руку Мою.
16
Врази́ Госпо́дни солга́ша Єму́, и бу́детъ вре́мя и́хъ въ вѣ́къ:
16
Ненависники Господні підкорилися б їм, а добробут їх був би повіки.
17
и напита́ и́хъ от ту́ка пшени́чна, и от ка́мене ме́да насы́ти и́хъ.
17
Я хлібом пшеничним годував би їх, і медом із скелі насичував би їх».
0
Псало́мъ Аса́фу.
Псалом Асафа.
1
Бо́гъ ста́ въ со́нмѣ бого́въ, посредѣ́ же бо́ги разсу́дитъ.
1
Бог став у сонмі богів, посеред них, щоб богів судити.
2
Доко́лѣ су́дите непра́вду, и ли́ца грѣ́шниковъ пріє́млете?
2
«Доки будете судити неправедно і догоджати грішникам?
3
Суди́те си́ру и убо́гу, смире́на и ни́ща оправда́йте:
3
Судіть сироту і вбогого по правді, смиренного і бідного виправдайте.
4
изми́те ни́ща и убо́га, изъ руки́ грѣ́шничи изба́вите єго́.
4
Визволіть бідного й убогого, від руки грішника звільніть його.
5
Не позна́ша, ниже́ уразумѣ́ша, во тмѣ́ хо́дятъ: да подви́жатся вся́ основа́нія земли́.
5
Не пізнали і не зрозуміли, бо в темряві ходять. Нехай захитаються всі основи землі.
6
А́зъ рѣ́хъ: бо́зи єсте́, и сы́нове Вы́шняго вси́:
6
Я сказав: ви — боги і сини Всевишнього всі,
7
вы́ же я́ко человѣ́цы умира́єте, и я́ко єди́нъ от князе́й па́даєте.
7
але вмираєте, як люди, і, як кожен князь, падаєте».
8
Воскре́сни́, Бо́же, суди́ земли́: я́ко Ты́ наслѣ́диши во всѣ́хъ язы́цѣхъ.
8
Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.
2
Бо́же, кто́ уподо́бится Тебѣ́? Не премолчи́, ниже́ укроти́ {ниже́ укроти́ся}, Бо́же:
2
Боже, хто подібний до Тебе? Не мовчи і не будь спокійним, Боже.
3
я́ко се́, врази́ Твои́ возшумѣ́ша, и ненави́дящіи Тя́ воздвиго́ша главу́.
3
Бо ось вороги Твої зашуміли і ті, що ненавидять Тебе, підняли голови.
4
На лю́ди Твоя́ лука́вноваша во́лею, и совѣща́ша на святы́я Твоя́.
4
Вони підступно змовляються проти народу Твого і радяться проти святих Твоїх.
5
Рѣ́ша: пріиди́те и потреби́мъ я́ от язы́къ, и не помяне́тся и́мя Ізра́илево ктому́.
5
Сказали: «Підемо й винищимо їх з-поміж народів, щоб ніхто не згадував більше імені Ізраїля».
6
Я́ко совѣща́ша єдиномышле́ніємъ вку́пѣ, на Тя́ завѣ́тъ завѣща́ша:
6
Змовилися і однодушно уклали союз проти Тебе.
7
селе́нія Ідуме́йска и Ісма́иліте, Моа́въ и Ага́ряне,
7
Сини Едома, ізмаїліти, Моав і агаряни,
8
Гева́лъ и Аммо́нъ и Амали́къ, иноплеме́нницы съ живу́щими въ Ти́рѣ:
8
Гевал і Аммон, Амалик і филистимляни з людьми тирськими.
9
и́бо и Ассу́ръ пріи́де съ ни́ми, бы́ша въ заступле́ніє сыново́мъ Ло́товымъ:
9
І Ассур пішов з ними; вони стали на поміч синам Лотовим.
10
сотвори́ и́мъ я́ко Мадіа́му и Сіса́рѣ, я́ко Іаві́му въ пото́цѣ Кі́ссовѣ:
10
Зроби з ними так, як з Мадіамом, Сисарою та Іавимом біля потоку Кисана,
11
потреби́шася во Аєндо́рѣ, бы́ша я́ко гно́й земны́й.
11
які були знищені в Аендорі і стали гноєм для землі.
12
Положи́ кня́зи и́хъ я́ко Ори́ва и Зи́ва, и Зеве́а и Салма́на, вся́ кня́зи и́хъ,
12
Зроби з ними та князями їхніми, як з Оривом, Зивом, Зевеєм і Салманом — вельможами їхніми,
13
и́же рѣ́ша: да наслѣ́димъ себѣ́ святи́лище Бо́жіє.
13
які говорили: «Візьмемо собі у володіння святиню Божу».
14
Бо́же мо́й, положи́ я́ я́ко ко́ло, я́ко тро́сть предъ лице́мъ вѣ́тра.
14
Боже мій! Нехай стануть вони як порох у вихорі, як солома перед вітром,
15
Я́ко о́гнь попаля́яй дубра́вы, я́ко пла́мень пожига́яй го́ры:
15
як вогонь спалює ліси, як полум’я, що обпалює гори,
16
та́ко пожене́ши я́ бу́рею Твоє́ю, и гнѣ́вомъ Твои́мъ смяте́ши я́.
16
так пожени їх бурею Твоєю і гнівом Твоїм приведи їх у замішання.
17
Испо́лни ли́ца и́хъ безче́стія, и взы́щутъ и́мене Твоєго́, Го́споди.
17
Покрий їх безчестям, щоб вони шукали імені Твого, Господи.
18
Да постыдя́тся и смяту́тся въ вѣ́къ вѣ́ка, и посра́мятся и поги́бнутъ.
18
Нехай будуть осоромлені й застрашені навіки, і з соромом своїм загинуть.
19
И да позна́ютъ, я́ко и́мя Тебѣ́ Госпо́дь, Ты́ єди́нъ Вы́шній по все́й земли́.
19
І нехай узнають, що ім’я Тобі — Господь і що Ти єдиний Всевишній на всій землі.
1
Въ коне́цъ, о точи́лѣхъ, сыно́мъ Коре́овымъ, псало́мъ.
1
Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом синів Кореєвих.
2
Ко́ль возлю́бленна селе́нія Твоя́, Го́споди си́лъ.
2
Які любі оселі Твої, Господи Сил!
3
Жела́єтъ и скончава́єтся душа́ моя́ во дворы́ Госпо́дни: се́рдце моє́ и пло́ть моя́ возра́довастася о Бо́зѣ жи́вѣ.
3
Жадає і лине душа моя до двору Господнього; серце моє й тіло моє возрадувалися Богу живому.
4
И́бо пти́ца обрѣ́те себѣ́ хра́мину, и го́рлица гнѣздо́ себѣ́, идѣ́же положи́тъ птенцы́ своя́, олтари́ Твоя́, Го́споди си́лъ, Царю́ мо́й и Бо́же мо́й.
4
Бо й пташка знаходить собі домівку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх, біля вівтарів Твоїх, Господи Сил, Царю мій і Боже мій.
5
Блаже́ни живу́щіи въ дому́ Твоє́мъ: въ вѣ́ки вѣко́въ восхва́лятъ Тя́.
5
Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм, повіки вони будуть хвалити Тебе.
6
Блаже́нъ му́жъ, єму́же є́сть заступле́ніє єго́ у Тебе́: восхожде́нія въ се́рдцы своє́мъ положи́,
6
Блаженний муж, який має заступництво своє у Тобі і в якого у серці дорога до Тебе.
7
во юдо́ль плаче́вную, въ мѣ́сто є́же положи́ {во юдо́ли плаче́внѣй, въ мѣ́стѣ, є́же положи́}: и́бо благослове́ніє да́стъ законополага́яй.
7
Ідучи долиною плачу, вони знаходять джерела води, Законодавець покриває їх благословенням.
8
По́йдутъ от си́лы въ си́лу: яви́тся Бо́гъ бого́въ въ Сіо́нѣ.
8
Вони перейдуть від сили в силу і являться перед Богом на Сионі.
9
Го́споди Бо́же си́лъ, услы́ши моли́тву мою́, внуши́, Бо́же Іа́ковль.
9
Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянься, Боже Яковів.
10
Защи́тниче на́шъ, ви́ждь, Бо́же, и при́зри на лице́ хріста́ Твоєго́.
10
Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого.
11
Я́ко лу́чше де́нь єди́нъ во дво́рѣхъ Твои́хъ па́че ты́сящъ: изво́лихъ примета́тися въ дому́ Бо́га моєго́ па́че, не́же жи́ти ми́ въ селе́ніихъ грѣ́шничихъ.
11
Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників.
12
Я́ко ми́лость и и́стину лю́битъ Госпо́дь, Бо́гъ благода́ть и сла́ву да́стъ: Госпо́дь не лиши́тъ благи́хъ ходя́щихъ незло́біємъ.
12
Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті.
13
Го́споди Бо́же си́лъ, блаже́нъ человѣ́къ упова́яй на Тя́.
13
Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе.
1
Въ коне́цъ, сыно́мъ Коре́овымъ, псало́мъ.
1
Начальнику хору. Псалом синів Кореєвих.
2
Благоволи́лъ єси́, Го́споди, зе́млю Твою́, возврати́лъ єси́ плѣ́нъ Іа́ковль.
2
Господи, Ти змилувався над землею Твоєю, повернув з неволі синів Якова.
3
Оста́вилъ єси́ беззако́нія люді́й Твои́хъ, покры́лъ єси́ вся́ грѣхи́ и́хъ.
3
Ти простив беззаконня народу Твого, покрив усі гріхи їх.
4
Укроти́лъ єси́ ве́сь гнѣ́въ Тво́й, возврати́лся єси́ от гнѣ́ва я́рости Твоєя́.
4
Ти спинив увесь гнів Твій і відвернувся від гніву ярости Твоєї.
5
Возврати́ на́съ, Бо́же спасе́ній на́шихъ, и отврати́ я́рость Твою́ от на́съ.
5
Поверни нас, Боже, Спасителю наш, і спини гнів Твій проти нас.
6
Єда́ во вѣ́ки прогнѣ́ваєшися на ны́? Или́ простре́ши гнѣ́въ Тво́й от ро́да въ ро́дъ?
6
Чи ж довіку будеш гніватися на нас? Невже ж продовжиш гнів Твій від роду до роду?
7
Бо́же, Ты́ обра́щься оживи́ши ны́, и лю́діє Твои́ возвеселя́тся о Тебѣ́.
7
Боже, повернися і оживи нас, щоб зрадувався Тобою народ Твій.
8
Яви́ на́мъ, Го́споди, ми́лость Твою́, и спасе́ніє Твоє́ да́ждь на́мъ.
8
Яви нам, Господи, милість Твою і Твоє спасіння дай нам!
9
Услы́шу, что́ рече́тъ о мнѣ́ Госпо́дь Бо́гъ: я́ко рече́тъ ми́ръ на лю́ди Своя́, и на преподо́бныя Своя́, и на обраща́ющыя сердца́ къ Нему́.
9
Почую, що скаже про мене Господь Бог. Він скаже мир народові Своєму і преподобним Своїм, тим, що звертають серця свої до Нього.
10
Оба́че бли́зъ боя́щихся Єго́ спасе́ніє Єго́, всели́ти сла́ву въ зе́млю на́шу.
10
Так близько спасіння Його до тих, що бояться Його, щоб слава Його перебувала на землі нашій.
11
Ми́лость и и́стина срѣто́стѣся, пра́вда и ми́ръ облобыза́стася:
11
Милість і істина зустрілися, правда і мир поцілувалися.
12
и́стина от земли́ возсія́, и пра́вда съ небесе́ прини́че:
12
Істина від землі засяяла, а правда з неба прихилилася.
13
и́бо Госпо́дь да́стъ бла́гость, и земля́ на́ша да́стъ пло́дъ сво́й.
13
Бо Господь пошле нам добро, і земля наша дасть плід свій.
14
Пра́вда предъ Ни́мъ предъи́детъ, и положи́тъ въ пу́ть стопы́ своя́.
14
Правда піде перед Ним і направить на путь стопи наші.
0
Моли́тва Дави́ду.
Молитва Давида.
1
Приклони́, Го́споди, у́хо Твоє́, и услы́ши мя́: я́ко ни́щъ и убо́гъ є́смь а́зъ.
1
Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй мене, бо я немічний і вбогий.
2
Сохрани́ ду́шу мою́, я́ко преподо́бенъ є́смь: спаси́ раба́ Твоєго́, Бо́же мо́й, упова́ющаго на Тя́.
2
Охорони душу мою, бо я відданий Тобі. Боже мій, спаси раба Твого, що уповає на Тебе.
3
Поми́луй мя́, Го́споди, я́ко къ Тебѣ́ воззову́ ве́сь де́нь.
3
Помилуй мене, Господи, бо я взиваю до Тебе кожного дня.
4
Возвесели́ ду́шу раба́ Твоєго́: я́ко къ Тебѣ́ взя́хъ ду́шу мою́.
4
Звесели душу раба Твого, бо до Тебе я підношу душу мою.
5
Я́ко Ты́, Го́споди, бла́гъ и кро́токъ и многоми́лостивъ всѣ́мъ призыва́ющымъ Тя́.
5
Бо Ти, Господи, благий і лагідний і многомилостивий до тих, що призивають Тебе.
6
Внуши́, Го́споди, моли́тву мою́ и вонми́ гла́су моле́нія моєго́.
6
Почуй, Господи, молитву мою і вислухай голос благання мого.
7
Въ де́нь ско́рби моєя́ воззва́хъ къ Тебѣ́, я́ко услы́шалъ мя́ єси́.
7
В день скорботи моєї я взиваю до Тебе, бо Ти почуєш мене, Боже.
8
Нѣ́сть подо́бенъ Тебѣ́ въ бозѣ́хъ, Го́споди, и нѣ́сть по дѣло́мъ Твои́мъ.
8
Немає між богами такого, як Ти, Господи, і ніщо не може зрівнятися з ділами Твоїми.
9
Вси́ язы́цы, єли́ки сотвори́лъ єси́, пріи́дутъ и покло́нятся предъ Тобо́ю, Го́споди, и просла́вятъ и́мя Твоє́:
9
Всі народи, що їх створив Ти, прийдуть і поклоняться Тобі, Господи, і прославлять ім’я Твоє.
10
я́ко ве́лій єси́ Ты́ и творя́й чудеса́, Ты́ єси́ Бо́гъ єди́нъ.
10
Бо Ти великий і твориш чудеса. Ти — Бог єдиний.
11
Наста́ви мя́, Го́споди, на пу́ть Тво́й, и пойду́ во и́стинѣ Твоє́й: да возвесели́тся се́рдце моє́ боя́тися и́мене Твоєго́.
11
Настав мене, Господи, на путь Твою, і буду ходити в істині Твоїй. Утверди серце моє в страху перед іменем Твоїм.
12
Исповѣ́мся Тебѣ́, Го́споди Бо́же мо́й, всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ и просла́влю и́мя Твоє́ въ вѣ́къ:
12
Буду вихваляти Тебе, Господи, Боже мій, всім серцем моїм і прославлятиму ім’я Твоє повіки.
13
я́ко ми́лость Твоя́ ве́лія на мнѣ́, и изба́вилъ єси́ ду́шу мою́ от а́да преиспо́днѣйшаго.
13
Бо велика милість Твоя наді мною: Ти визволив душу мою з пекла найглибшого.
14
Бо́же, законопресту́пницы воста́ша на мя́, и со́нмъ держа́вныхъ взыска́ша ду́шу мою́, и не предложи́ша Тебе́ предъ собо́ю.
14
Боже! Беззаконники повстали проти мене, і натовп сильних шукає душі моєї, і не мають Тебе перед собою.
15
И Ты́, Го́споди Бо́же мо́й, ще́дрый и ми́лостивый, долготерпѣли́вый и многоми́лостивый и и́стинный,
15
Ти ж, Господи, щедрий і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний.
16
при́зри на мя́ и поми́луй мя́: да́ждь держа́ву Твою́ о́троку Твоєму́ и спаси́ сы́на рабы́ Твоєя́.
16
Зглянься на мене і помилуй мене; дай силу рабу Твоєму, спаси сина раби Твоєї.
17
Сотвори́ со мно́ю зна́меніє во благо: и да ви́дятъ ненави́дящіи мя́, и постыдя́тся, я́ко Ты́, Го́споди, помо́глъ ми́ и утѣ́шилъ мя́ єси́.
17
Покажи на мені ознаку милости Твоєї, щоб побачили ненависники мої і посоромилися, бо Ти, Господи, допоміг мені і втішив мене.
1
Сыно́мъ Коре́овымъ, псало́мъ пѣ́сни.
1
Псалом синів Кореєвих. Пісня (про Єрусалим, що є прообраз Єрусалима небесного).
2
Основа́нія єго́ на гора́хъ святы́хъ: лю́битъ Госпо́дь врата́ Сіо́ня па́че всѣ́хъ селе́ній Іа́ковлихъ.
2
Основи його на горах святих, любить Господь врата Сиону більше за поселення Якова.
3
Пресла́вная глаго́лашася о тебѣ́, гра́де Бо́жій.
3
Преславне говорять про тебе, місто Боже.
4
Помяну́ Раа́въ и Вавило́на вѣ́дущымъ мя́: и се́, иноплеме́нницы и Ти́ръ и лю́діє Єѳіо́пстіи, сі́и бы́ша та́мо.
4
Згадаю Єгипет і Вавилон перед тими, що знають мене. Ось филистимляни і Тир з людьми ефіопськими скажуть: це все сталося там.
5
Ма́ти Сіо́нъ рече́тъ: человѣ́къ и человѣ́къ роди́ся въ не́мъ, и То́й основа́ и́ Вы́шній.
5
І про Сион скажуть: і цей, і той чоловік народився в ньому, і Сам Всевишній заснував його.
6
Госпо́дь повѣ́сть въ писа́ніи люді́й и князе́й, си́хъ бы́вшихъ въ не́мъ.
6
Господь напише в переписі народів: ось такий народився там.
7
Я́ко веселя́щихся всѣ́хъ жили́ще въ тебѣ́.
7
Бо в Тобі оселя всіх, що співають і веселяться.
1
Пѣ́снь псалма́ Сыно́мъ Коре́овымъ, въ коне́цъ, о Маєле́ѳѣ є́же отвѣща́ти, ра́зума Єма́ну Ізра́илтянину.
1
Начальнику хору на махалаф, для співу. Повчання Емана Езрахіта. Псалом синів Кореєвих. (Пісня-молитва.)
2
Го́споди Бо́же спасе́нія моєго́, во дни́ воззва́хъ и въ нощи́ предъ Тобо́ю:
2
Господи, Боже спасіння мого, вдень я взиваю і вночі перед Тобою.
3
да вни́детъ предъ Тя́ моли́тва моя́, приклони́ у́хо Твоє́ къ моле́нію моєму́.
3
Нехай дійде до Тебе молитва моя, прихили вухо Твоє до моління мого.
4
Я́ко испо́лнися зо́лъ душа́ моя́, и живо́тъ мо́й а́ду прибли́жися.
4
Бо стражданнями сповнилася душа моя, і життя моє до пекла наблизилося.
5
Привмѣне́нъ бы́хъ съ низходя́щими въ ро́въ: бы́хъ я́ко человѣ́къ безъ по́мощи,
5
Приєднався я до тих, що сходять у могилу: я став як людина без сили,
6
въ ме́ртвыхъ свобо́дь: я́ко я́звенніи спя́щіи во гро́бѣ, и́хже не помяну́лъ єси́ ктому́, и ті́и от руки́ Твоєя́ отринове́ни бы́ша.
6
між мертвими кинутий я, — як убиті, що сплять у гробі, про яких Ти вже не згадуєш і які від руки Твоєї відринуті.
7
Положи́ша мя́ въ ро́вѣ преиспо́днѣмъ, въ те́мныхъ и сѣ́ни сме́ртнѣй.
7
Ти поклав мене у рові преісподнім, у темряві і тіні смертній.
8
На мнѣ́ утверди́ся я́рость Твоя́, и вся́ во́лны Твоя́ наве́лъ єси́ на мя́.
8
На мені утвердилася ярість Твоя, і всі хвилі Твої навів Ти [на мене].
9
Уда́лилъ єси́ зна́ємыхъ мои́хъ от мене́: положи́ша мя́ ме́рзость себѣ́: пре́данъ бы́хъ и не исхожда́хъ.
9
Віддалив Ти знайомих моїх від мене, зробив мене огидним для них. Я в неволі й не можу вийти.
10
О́чи мои́ изнемого́стѣ от нищеты́: воззва́хъ къ Тебѣ́, Го́споди, ве́сь де́нь, воздѣ́хъ къ Тебѣ́ ру́цѣ мои́.
10
Очі мої знемоглися від горя. Взивав до Тебе, Господи, весь день, підносив до Тебе руки мої.
11
Єда́ ме́ртвыми твори́ши чудеса́? Или́ вра́чеве воскреся́тъ, и исповѣ́дятся Тебѣ́?
11
Хіба для мертвих Ти твориш чудеса? А чи мертві воскреснуть і прославлятимуть Тебе?
12
Єда́ повѣ́сть кто́ во гро́бѣ ми́лость Твою́, и и́стину Твою́ въ поги́бели?
12
Хіба розповість хто у гробі про милість Твою і про істину Твою — в погибелі?
13
Єда́ позна́на бу́дутъ во тмѣ́ чудеса́ Твоя́, и пра́вда Твоя́ въ земли́ забве́ннѣй?
13
Чи пізнані будуть у темряві чудеса Твої і правда Твоя — в землі забуття?
14
И а́зъ къ Тебѣ́, Го́споди, воззва́хъ, и у́тро моли́тва моя́ предвари́тъ Тя́.
14
Я ж до Тебе, Господи, взиваю, і вранці молитва моя упередить Тебе.
15
Вску́ю, Го́споди, отрѣ́єши ду́шу мою́? Отвраща́єши лице́ Твоє́ от мене́?
15
Чому, Господи, відкидаєш душу мою, відвертаєш лице Твоє від мене?
16
Ни́щъ є́смь а́зъ, и въ трудѣ́хъ от ю́ности моєя́: возне́сжеся смири́хся и изнемого́хъ.
16
Убогий я, і страждаю від юности моєї, смирився і знеміг.
17
На мнѣ́ преидо́ша гнѣ́ви Твои́, устраше́нія Твоя́ возмути́ша мя́:
17
По мені пройшов гнів Твій, і страхання Твої сокрушили мене.
18
обыдо́ша мя́ я́ко вода́ ве́сь де́нь, одержа́ша мя́ вку́пѣ.
18
Оточили мене, як вода, весь день, облягли мене всі вкупі.
19
Уда́лилъ єси́ от мене́ дру́га и и́скренняго, и зна́ємыхъ мои́хъ от страсте́й.
19
Віддалив Ти від мене друга й ближнього, знайомих моїх — від моїх пристрастей.
1
Ра́зума Єѳа́ма Ізра́илтянина.
1
Повчання Ефама Езрахіта.
2
Ми́лости Твоя́, Го́споди, во вѣ́къ воспою́, въ ро́дъ и ро́дъ возвѣщу́ и́стину Твою́ усты́ мои́ми.
2
Милості [Твої], Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми.
3
Зане́ ре́клъ єси́: въ вѣ́къ ми́лость сози́ждется: на небесѣ́хъ угото́вится и́стина Твоя́.
3
Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя.
4
Завѣща́хъ завѣ́тъ избра́ннымъ Мои́мъ, кля́хся Дави́ду рабу́ Моєму́:
4
«Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму:
5
до вѣ́ка угото́ваю сѣ́мя твоє́, и сози́жду въ ро́дъ и ро́дъ престо́лъ тво́й.
5
навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій».
6
Исповѣ́дятъ небеса́ чудеса́ Твоя́, Го́споди, и́бо и́стину Твою́ въ це́ркви святы́хъ.
6
Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих.
7
Я́ко кто́ во о́блацѣхъ уравни́тся Го́сподеви? Уподо́бится Го́сподеви въ сынѣ́хъ Бо́жіихъ?
7
Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими?
8
Бо́гъ прославля́ємь въ совѣ́тѣ святы́хъ, ве́лій и стра́шенъ є́сть надъ всѣ́ми окре́стными Єго́.
8
Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього.
9
Го́споди Бо́же си́лъ, кто́ подо́бенъ Тебѣ́? Си́ленъ єси́, Го́споди, и и́стина Твоя́ о́крестъ Тебе́.
9
Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе.
10
Ты́ влады́чествуєши держа́вою морско́ю: возмуще́ніє же во́лнъ єго́ Ты́ укроча́єши.
10
Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його.
11
Ты́ смири́лъ, єси́, я́ко я́звена, го́рдаго: мы́шцею си́лы Твоєя́ расточи́лъ єси́ враги́ Твоя́.
11
Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкістю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх.
12
Твоя́ су́ть небеса́, и Твоя́ є́сть земля́: вселе́нную и исполне́ніє єя́ Ты́ основа́лъ єси́.
12
Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його.
13
Сѣ́веръ и мо́ре Ты́ созда́лъ єси́: Ѳаво́ръ и Єрмо́нъ о и́мени Твоє́мъ возра́дуєтася.
13
Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються.
14
Твоя́ мы́шца съ си́лою: да укрѣпи́тся рука́ Твоя́, и вознесе́тся десни́ца Твоя́.
14
Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя.
15
Пра́вда и судьба́ угото́ваніє престо́ла Твоєго́: ми́лость и и́стина предъи́детѣ предъ лице́мъ Твои́мъ.
15
Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм.
16
Блаже́ни лю́діє вѣ́дущіи воскликнове́ніє: Го́споди, во свѣ́тѣ лица́ Твоєго́ по́йдутъ,
16
Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять,
17
и о и́мени Твоє́мъ возра́дуются ве́сь де́нь, и пра́вдою Твоє́ю вознесу́тся.
17
і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться.
18
Я́ко похвала́ си́лы и́хъ Ты́ єси́, и во благоволе́ніи Твоє́мъ вознесе́тся ро́гъ на́шъ:
18
Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш.
19
я́ко Госпо́дне є́сть заступле́ніє, и Свята́го Ізра́илева царя́ на́шего.
19
Бо Господь — Захист наш і Святий Ізраїлів — Цар наш.
20
Тогда́ глаго́лалъ єси́ въ видѣ́ніи сыново́мъ Твои́мъ, и ре́клъ єси́: положи́хъ по́мощь на си́льнаго, вознесо́хъ избра́ннаго от люді́й Мои́хъ:
20
Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх.
21
обрѣто́хъ Дави́да раба́ Моєго́, єле́ємъ святы́мъ Мои́мъ пома́захъ єго́.
21
Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його.
22
И́бо рука́ Моя́ засту́питъ єго́, и мы́шца Моя́ укрѣпи́тъ єго́:
22
Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його.
23
ничто́же успѣ́єтъ вра́гъ на него́, и сы́нъ беззако́нія не приложи́тъ озло́бити єго́.
23
Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його.
24
И ссѣку́ от лица́ єго́ враги́ єго́, и ненави́дящыя єго́ побѣжду́:
24
Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його.
25
и и́стина Моя́ и ми́лость Моя́ съ ни́мъ, и о и́мени Моє́мъ вознесе́тся ро́гъ єго́:
25
Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його.
26
и положу́ на мо́ри ру́ку єго́, и на рѣка́хъ десни́цу єго́.
26
І покладу на море руку його і на ріки — правицю його.
27
То́й призове́тъ Мя́: оте́цъ мо́й єси́ Ты́, Бо́гъ мо́й и засту́пникъ спасе́нія моєго́.
27
І буде він звати Мене: «Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.»
28
И А́зъ пе́рвенца положу́ єго́, высока́ па́че царе́й земны́хъ:
28
І Я первенця піднесу Мого* високо, вище царів землі.
29
въ вѣ́къ сохраню́ єму́ ми́лость Мою́, и завѣ́тъ Мо́й вѣ́ренъ єму́:
29
Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому.
30
и положу́ въ вѣ́къ вѣ́ка сѣ́мя єго́, и престо́лъ єго́ я́ко дні́є не́ба.
30
І продовжу навіки рід його, і престіл його — як дні неба.
31
А́ще оста́вятъ сы́нове єго́ зако́нъ Мо́й, и въ судьба́хъ Мои́хъ не по́йдутъ:
31
А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми,
32
а́ще оправда́нія Моя́ оскверня́тъ, и за́повѣдій Мои́хъ не сохраня́тъ:
32
якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть,
33
посѣщу́ жезло́мъ беззако́нія и́хъ, и ра́нами непра́вды и́хъ,
33
то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою — на неправду їх.
34
ми́лость же Мою́ не разорю́ от ни́хъ, ни преврежду́ во и́стинѣ Моє́й:
34
Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї,
35
ниже́ оскверню́ завѣ́та Моєго́, и исходя́щихъ от у́стъ Мои́хъ не отве́ргуся.
35
не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх.
36
Єди́ною кля́хся о святѣ́мъ Моє́мъ: а́ще Дави́ду солжу́?
36
Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду.
37
Сѣ́мя єго́ во вѣ́къ пребу́детъ, и престо́лъ єго́ я́ко со́лнце предо Мно́ю,
37
Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною,
38
и я́ко луна́ соверше́на въ вѣ́къ, и свидѣ́тель на небеси́ вѣ́ренъ.
38
як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний».
39
Ты́ же отри́нулъ єси́ и уничижи́лъ, негодова́лъ єси́ пома́заннаго Твоєго́:
39
А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого.
40
разори́лъ єси́ завѣ́тъ раба́ Твоєго́, оскверни́лъ єси́ на земли́ святы́ню єго́:
40
Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його.
41
разори́лъ єси́ вся́ опло́ты єго́, положи́лъ єси́ тве́рдая єго́ стра́хъ.
41
Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну.
42
Расхища́ху єго́ вси́ мимоходя́щіи путе́мъ, бы́сть поноше́ніє сосѣ́домъ свои́мъ.
42
Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх.
43
Возвы́силъ єси́ десни́цу стужа́ющихъ єму́, возвесели́лъ єси́ вся́ враги́ єго́:
43
Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його.
44
отврати́лъ єси́ по́мощь меча́ єго́ и не заступи́лъ єси́ єго́ во бра́ни:
44
Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою.
45
разори́лъ єси́ от очище́нія єго́, престо́лъ єго́ на зе́млю пове́рглъ єси́:
45
Відібрав славу його і престіл його повалив на землю.
46
ума́лилъ єси́ дни́ вре́мене єго́, облія́лъ єси́ єго́ студо́мъ.
46
Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом.
47
Доко́лѣ, Го́споди, отвраща́єшися въ коне́цъ, разжже́тся я́ко о́гнь гнѣ́въ Тво́й?
47
Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій?
48
Помяни́, кі́й мо́й соста́въ: єда́ бо всу́є созда́лъ єси́ вся́ сы́ны человѣ́ческія?
48
Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських?
49
Кто́ є́сть человѣ́къ, и́же поживе́тъ и не у́зритъ сме́рти, изба́витъ ду́шу свою́ изъ руки́ а́довы?
49
Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла?
50
Гдѣ́ су́ть ми́лости Твоя́ дре́внія, Го́споди, и́миже кля́лся єси́ Дави́ду во и́стинѣ Твоє́й?
50
Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй?
51
Помяни́, Го́споди, поноше́ніє ра́бъ Твои́хъ, є́же удержа́хъ въ нѣ́дрѣ моє́мъ мно́гихъ язы́къ:
51
Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів.
52
и́мже поноси́ша врази́ Твои́, Го́споди, и́мже поноси́ша измѣне́нію хріста́ Твоєго́.
52
Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого.
53
Благослове́нъ Госпо́дь во вѣ́къ: бу́ди, бу́ди.
53
Благословен Господь навіки. Амінь, амінь.
1
Моли́тва Моисе́а человѣ́ка Бо́жія.
1
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2
Го́споди, прибѣ́жище бы́лъ єси́ на́мъ въ ро́дъ и ро́дъ.
2
Господи! Пристановищем нашим був Ти з роду в рід.
3
Пре́жде да́же гора́мъ не бы́ти и созда́тися земли́ и вселе́ннѣй, и от вѣ́ка и до вѣ́ка Ты́ єси́.
3
Перше, ніж з’явилися гори і створилися Земля і Вселенна, — од віку й до віку Ти єси.
4
Не отврати́ человѣ́ка во смире́ніє, и ре́клъ єси́: обрати́теся, сы́нове человѣ́честіи.
4
Ти повертаєш людину у тління і кажеш: «Верніться, сини людські!»
5
Я́ко ты́сяща лѣ́тъ предъ очи́ма Твои́ма, Го́споди, я́ко де́нь вчера́шній, и́же ми́мо и́де, и стра́жа нощна́я.
5
Бо тисяча літ перед очима Твоїми — як день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна.
6
Уничиже́нія и́хъ лѣ́та бу́дутъ: *у́тро я́ко трава́ ми́мо и́детъ, у́тро процвѣте́тъ и пре́йдетъ: на ве́черъ отпаде́тъ, ожестѣ́єтъ и и́зсхнетъ:
6
Ти, наче повінню, зносиш їх. Вони як сон, як трава, що зранку зеленіє й цвіте, а ввечері опадає, в’яне й сохне.
7
я́ко изчезо́хомъ гнѣ́вомъ Твои́мъ, и я́ростію Твоє́ю смути́хомся.
7
Бо ми в страху від гніву Твого, і від ярости Твоєї ми в тривозі.
8
Положи́лъ єси́ беззако́нія на́ша предъ Тобо́ю, вѣ́къ на́шъ въ просвѣще́ніє лица́ Твоєго́.
8
Ти поклав перед Собою беззаконня наші і таємне наше перед світлом лиця Твого.
9
Я́ко вси́ дні́є на́ши оскудѣ́ша, и гнѣ́вомъ Твои́мъ изчезо́хомъ: 10лѣ́та на́ша я́ко паучи́на поуча́хуся:–
9
Всі дні наші минають у гніві Твоїм, і роки наші щезають, як мрії.
10
–дні́є лѣ́тъ на́шихъ въ ни́хже се́дмьдесятъ лѣ́тъ, а́ще же въ си́лахъ, о́смьдесятъ лѣ́тъ, и мно́жає и́хъ тру́дъ и болѣ́знь: я́ко пріи́де кро́тость на ны́, и нака́жемся.
10
Дні віку нашого — сімдесят літ, а як при силі — вісімдесят літ, і найкраща пора їх — труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо.
11
Кто́ вѣ́сть держа́ву гнѣ́ва Твоєго́, и от стра́ха Твоєго́ я́рость Твою́ изчести́?
11
Хто знає силу гніву Твого, щоб страхом перед Тобою виміряти ярість Твою?
12
Десни́цу Твою́ та́ко скажи́ ми, и окова́нныя {и нака́занныя} се́рдцемъ въ му́дрости.
12
Навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре.
13
Обрати́ся, Го́споди, доко́лѣ? И умоле́нъ бу́ди на рабы́ Твоя́.
13
Повернися, Господи, доки ж? Змилосердься над слугами Твоїми.
14
Испо́лнихомся зау́тра ми́лости Твоєя́, Го́споди, и возра́довахомся и возвесели́хомся:
14
Наповни нас вранці милістю Твоєю, Господи, і зрадіємо та звеселимось.
15
во вся́ дни́ на́шя возвесели́хомся, за дни́, въ ня́же смири́лъ ны́ єси́, лѣ́та, въ ня́же ви́дѣхомъ зла́я.
15
Звесели нас у всі дні наші — за ті дні, коли Ти смиряв нас, за літа, коли ми бачили зло.
16
И при́зри на рабы́ Твоя́ и на дѣла́ Твоя́, и наста́ви сы́ны и́хъ.
16
І подивись на рабів Твоїх і на діла Твої і навчи синів їх.
17
И бу́ди свѣ́тлость Го́спода Бо́га на́шего на на́съ, и дѣла́ ру́къ на́шихъ испра́ви на на́съ, и дѣ́ло ру́къ на́шихъ испра́ви.
17
І нехай буде милість Господа Бога нашого на нас. Діла рук наших виправ і в ділах рук наших допомагай нам.
0
Хвала́ пѣ́сни Дави́довы, не надпи́санъ у Євре́й.
[Хвалебна пісня Давида] (у євреїв не надписаний).
1
Живы́й въ по́мощи Вы́шняго, въ кро́вѣ Бо́га небе́снаго водвори́тся,
1
Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться.
2
рече́тъ Го́сподеви: засту́пникъ мо́й єси́ и прибѣ́жище моє́, Бо́гъ мо́й, и упова́ю на Него́.
2
Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе».
3
Я́ко То́й изба́витъ тя́ от сѣ́ти ло́вчи и от словесе́ мяте́жна:
3
Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної.
4
плещма́ Свои́ма осѣни́тъ тя́, и подъ крилѣ́ Єго́ надѣ́єшися: ору́жіємъ обы́детъ тя́ и́стина Єго́.
4
Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його.
5
Не убои́шися от стра́ха нощна́го, от стрѣлы́ летя́щія во дни́,
5
Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень.
6
от ве́щи во тьмѣ́ преходя́щія, от сря́ща {от нападе́нія} и бѣ́са полу́деннаго.
6
Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні.
7
Паде́тъ от страны́ твоєя́ ты́сяща, и тьма́ одесну́ю тебе́, къ тебѣ́ же не прибли́жится:
7
Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться.
8
оба́че очи́ма твои́ма смо́триши и воздая́ніє грѣ́шниковъ у́зриши.
8
Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити.
9
Я́ко ты́, Го́споди, упова́ніє моє́: Вы́шняго положи́лъ єси́ прибѣ́жище твоє́.
9
Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі.
10
Не пріи́детъ къ тебѣ́ зло́, и ра́на не прибли́жится тѣлеси́ твоєму́ {селе́нію твоєму́}:
10
Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї.
11
я́ко А́нгеломъ Свои́мъ заповѣ́сть о тебѣ́, сохрани́ти тя́ во всѣ́хъ путе́хъ твои́хъ.
11
Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх.
12
На рука́хъ во́змутъ тя́, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу твою́:
12
На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь.
13
на а́спіда и васілі́ска насту́пиши, и попере́ши льва́ и змі́я.
13
На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія.
14
Я́ко на Мя́ упова́, и изба́влю и́: покры́ю и́, я́ко позна́ и́мя Моє́.
14
Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє.
15
Воззове́тъ ко Мнѣ́, и услы́шу єго́: съ ни́мъ є́смь въ ско́рби, изму́ єго́ и просла́влю єго́:
15
Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його.
16
долгото́ю дні́й испо́лню єго́ и явлю́ єму́ спасе́ніє Моє́.
16
Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє».
1
Псало́мъ пѣ́сни, въ де́нь суббо́тный.
2
Благо є́сть исповѣ́датися Го́сподеви и пѣ́ти и́мени Твоєму́, Вы́шній:
2
Благо є сповідуватися Господу і співати імені Твоєму, Вишній.
3
возвѣща́ти зау́тра ми́лость Твою́ и и́стину Твою́ на вся́ку но́щь,
3
Сповіщати зранку милість Твою і істину Твою на всяку ніч,
4
въ десятостру́ннѣмъ псалти́ри съ пѣ́снію въ гу́слехъ.
4
на десятиструннім псалтирі, з піснею на гуслях.
5
Я́ко возвесели́лъ мя́ єси́, Го́споди, въ творе́ніи Твоє́мъ, и въ дѣ́лѣхъ руку́ Твоє́ю возра́дуюся.
5
Бо Ти звеселив мене, Господи, і я радію від діл рук Твоїх.
6
Я́ко возвели́чишася дѣла́ Твоя́, Го́споди: зѣло́ углуби́шася помышле́нія Твоя́.
6
Які величні діла Твої, Господи, і які дивні помисли Твої.
7
Му́жъ безу́менъ не позна́єтъ, и неразуми́въ не разумѣ́єтъ си́хъ.
7
Безумний не збагне їх і нерозумний не зрозуміє.
8
Внегда́ прозябо́ша грѣ́шницы я́ко трава́, и пронико́ша вси́ дѣ́лающіи беззако́ніє, я́ко да потребя́тся въ вѣ́къ вѣ́ка:
8
Ось грішники зійшли, як трава, і беззаконники цвітуть, щоб щезнути навіки, —
9
Ты́ же вы́шній во вѣ́къ, Го́споди.
9
Ти ж Всевишній навіки, Господи!
10
Я́ко се́, врази́ Твои́, Го́споди, я́ко се́, врази́ Твои́ поги́бнутъ, и разы́дутся вси́ дѣ́лающіи беззако́ніє.
10
Ось бо вороги Твої, Господи, ось вороги Твої загинуть, і розсіються всі ті, що чинять беззаконня;
11
И вознесе́тся я́ко єдиноро́га ро́гъ мо́й, и ста́рость моя́ въ єле́и масти́тѣ:
11
і піднесеться, як у єдинорога ріг, сила моя; і старість моя — в чистому єлеї;
12
и воззрѣ́ о́ко моє́ на враги́ моя́, и востаю́щыя на мя́ лука́внующыя услы́шитъ у́хо моє́.
12
і погляне око моє на ворогів моїх, і про лукавих, що повстають проти мене, почує вухо моє.
13
Пра́ведникъ я́ко фі́ніксъ процвѣте́тъ: я́ко ке́дръ, и́же въ Ліва́нѣ, умно́жится.
13
Праведник, як фінік, розцвіте, і як кедр, що в Ливані, примножиться.
14
Насажде́ни въ дому́ Госпо́дни во дво́рѣхъ Бо́га на́шего процвѣту́тъ:
14
Насаджені в домі Господнім у дворах Бога нашого розцвітуть.
15
єще́ умно́жатся въ ста́рости масти́тѣ, и благопріє́млюще бу́дутъ.
15
Вони і в старості будуть множитися, і в доброму здоров’ї перебуватимуть,
16
Да возвѣстя́тъ, я́ко пра́въ Госпо́дь Бо́гъ на́шъ, и нѣ́сть непра́вды въ Не́мъ.
16
щоб сповіщати, що праведний Господь — Бог наш, і нема неправди в Ньому.
0
Въ де́нь предсуббо́тный, внегда́ насели́ся земля́, хвала́ пѣ́сни Дави́ду.
[Хвалебна пісня Давида. В день передсуботній, коли була населена земля.]
1
Госпо́дь воцари́ся, въ лѣ́поту облече́ся: облече́ся Госпо́дь въ си́лу и препоя́сася: и́бо утверди́ вселе́нную, я́же не подви́жится.
1
Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу [і] опоясався. Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.
2
Гото́въ престо́лъ Тво́й отто́лѣ: от вѣ́ка Ты́ єси́.
2
Престіл Твій, Господи, од вічності, споконвіку Ти єси Бог.
3
Воздвиго́ша рѣ́ки, Го́споди, воздвиго́ша рѣ́ки гла́сы своя́:
3
Ріки підносять голос, Господи, ріки підносять голос свій, ріки піднесли хвилі свої.
4
во́змутъ рѣ́ки сотре́нія своя́, от гласо́въ во́дъ мно́гихъ. 5Ди́вны высоты́ морскі́я: ди́венъ въ высо́кихъ Госпо́дь.
4
Але Господь у вишніх могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря.
5
6Свидѣ́нія Твоя́ увѣ́ришася зѣло́. До́му Твоєму́ подоба́єтъ святы́ня, Го́споди, въ долготу́ дні́й.
5
Одкровення Твої вельми правдиві. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.
0
Псало́мъ Дави́ду, въ четве́ртый суббо́ты.
[Псалом Давида в четвертий день тижня.]
1
Бо́гъ отмще́ній Госпо́дь, Бо́гъ отмще́ній не обину́лся є́сть.
1
Боже помсти, Господи Боже помсти, яви Себе!
2
Вознеси́ся, Судя́й земли́, возда́ждь воздая́ніє го́рдымъ.
2
Встань, Судде землі, дай відплату гордим.
3
Доко́лѣ грѣ́шницы, Го́споди, доко́лѣ грѣ́шницы восхва́лятся?
3
Доки, Господи, доки нечестивці будуть вихвалятися?
4
Провѣща́ютъ и возглаго́лютъ непра́вду, возглаго́лютъ вси́ дѣ́лающіи беззако́ніє?
4
Вони говорять неправдиві слова, величають себе всі, що чинять беззаконня.
5
Лю́ди Твоя́, Го́споди, смири́ша, и достоя́ніє Твоє́ озло́биша:
5
Народ Твій, Господи, поневолили і гноблять насліддя Твоє.
6
вдови́цу и си́ра умори́ша, и прише́лца уби́ша,
6
Вдовиць і сиріт уморюють і пришельців убивають.
7
и рѣ́ша: не у́зритъ Госпо́дь, ниже́ уразумѣ́єтъ Бо́гъ Іа́ковль.
7
І кажуть: «Не побачить Господь, не дізнається Бог Якова».
8
Разумѣ́йте же, безу́мніи въ лю́дехъ, и бу́іи нѣ́когда, умудри́теся:
8
Зрозумійте ж, нерозумні люди! Коли ви прийдете до розуму?
9
насажде́й у́хо, не слы́шитъ ли? Или́ созда́вый о́ко, не сматря́єтъ ли?
9
Той, Хто створив вухо, чи не почує? І той, Хто створив око, чи не побачить?
10
Наказу́яй язы́ки, не обличи́тъ ли, уча́й человѣ́ка ра́зуму?
10
Той, що врозумляє народи і дає людям розуміння, невже не покарає вас?
11
Госпо́дь вѣ́сть помышле́нія человѣ́ческая, я́ко су́ть су́єтна.
11
Знає Господь замисли людські, що вони марні.
12
Блаже́нъ человѣ́къ, єго́же а́ще нака́жеши, Го́споди, и от зако́на Твоєго́ научи́ши єго́:
12
Блаженна та людина, яку врозумляєш Ти, Господи, і навчаєш закону Твого,
13
укроти́ти єго́ от дні́й лю́тыхъ, до́ндеже изры́єтся грѣ́шному я́ма.
13
щоб у тяжкі дні вона мала спокій, доки нечестивому викопають яму.
14
Я́ко не отри́нетъ Госпо́дь люді́й Свои́хъ, и достоя́нія Своєго́ не оста́витъ:
14
Бо не відкине Господь народу Свого і не забуде насліддя Свого.
15
до́ндеже пра́вда обрати́тся на су́дъ, и держа́щіися єя́ вси́ пра́віи се́рдцемъ.
15
Бо в суд прийде правда, і за нею прийдуть усі праведні серцем.
16
Кто́ воста́нетъ ми́ на лука́внующыя? Или́ кто́ спредста́нетъ ми́ на дѣ́лающыя беззако́ніє?
16
Хто стане за мене проти злочинців? І хто стане за мене проти тих, що чинять беззаконня?
17
А́ще не Госпо́дь помо́глъ бы ми́, вма́лѣ всели́лася бы во а́дъ душа́ моя́.
17
Якби б Господь не поміг мені, то скоро зійшла б до пекла душа моя.
18
А́ще глаго́лахъ: подви́жеся нога́ моя́, ми́лость Твоя́, Го́споди, помога́ше ми́:
18
Коли я сказав: «Похитнулися ноги мої», тоді милість Твоя, Господи, підтримувала мене.
19
по мно́жеству болѣ́зней мои́хъ въ се́рдцы моє́мъ, утѣше́нія Твоя́ возвесели́ша ду́шу мою́.
19
Коли ж намножувалися скорботи в серці моїм, Твоя втіха насолодою наповнювала душу мою.
20
Да не пребу́детъ Тебѣ́ престо́лъ беззако́нія, созида́яй тру́дъ на повелѣ́ніє.
20
Чи допустиш Ти, щоб поблизу Тебе постала оселя розбійників, що чинять насильство наперекір закону?
21
Уловя́тъ на ду́шу пра́ведничу, и кро́вь непови́нную осу́дятъ.
21
Вони натовпом нападають на душу праведника і кров неповинну судять.
22
И бы́сть мнѣ́ Госпо́дь въ прибѣ́жище, и Бо́гъ мо́й въ по́мощь упова́нія моєго́:
22
Але Господь — захист мій, і Бог мій — твердиня надії моєї.
23
и возда́стъ и́мъ Госпо́дь беззако́ніє и́хъ, и по лука́вствію и́хъ погуби́тъ я́ Госпо́дь Бо́гъ {на́шъ}.
23
Він поверне на них беззаконня їхні і злочинством їхнім погубить їх, знищить їх Господь Бог наш.
0
Хвала́ пѣ́сни Дави́ду, не надпи́санъ у Євре́й.
[Хвалебна пісня Давида.]
1
Пріиди́те, возра́дуємся Го́сподеви, воскли́кнемъ Бо́гу спаси́телю на́шему:
1
Прийдіть, у радості заспіваємо Господу, виголосимо славу Спасителю нашому.
2
предвари́мъ лице́ Єго́ во исповѣ́даніи, и во псалмѣ́хъ воскли́кнемъ Єму́:
2
Станьмо перед лицем Його з хвалою, піснями прославимо Його.
3
я́ко Бо́гъ ве́лій Госпо́дь, и Ца́рь ве́лій по все́й земли́:
3
Бо Господь — Бог великий і Цар великий над усіма сильними землі.
4
я́ко въ руцѣ́ Єго́ вси́ концы́ земли́, и высоты́ го́ръ Того́ су́ть.
4
Бо в руці Його всі глибини землі, і висоти гір всі Його.
5
Я́ко Того́ є́сть мо́ре, и То́й сотвори́ є́, и су́шу ру́цѣ Єго́ созда́стѣ.
5
І море — Його, бо Він створив його, і сушу створили руки Його.
6
Пріиди́те, поклони́мся и припаде́мъ Єму́, и воспла́чемся предъ Го́сподемъ сотво́ршимъ на́съ:
6
Прийдіть, поклонімось і припадімо до Нього, та, схиливши коліна, помолимось перед Господом, Який створив нас.
7
я́ко То́й є́сть Бо́гъ на́шъ, и мы́ лю́діє па́жити Єго́ и о́вцы руки́ Єго́. Дне́сь а́ще гла́съ Єго́ услы́шите,
7
Бо Він — Бог наш, а ми, люди, — паства Його і вівці руки Його. О, коли б ви нині послухали голосу Його:
8
не ожесточи́те серде́цъ ва́шихъ, я́ко въ прогнѣ́ваніи, по дни́ искуше́нія въ пусты́ни:
8
«Не робіть жорстокими сердець ваших, як у Мереві, як у день випробовування в пустелі,
9
въ о́ньже {идѣ́же} искуси́ша Мя́ отцы́ ва́ши, искуси́ша Мя́, и ви́дѣша дѣла́ Моя́.
9
де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене, хоч бачили діла Мої.
10
Четы́редесять лѣ́тъ негодова́хъ ро́да того́, и рѣ́хъ: при́сно заблужда́ютъ се́рдцемъ, ті́и же не позна́ша путі́й Мои́хъ:
10
Сорок років гнівив Мене рід цей, і Я сказав: народ цей заблукав серцем; вони не пізнали шляхів Моїх.
11
я́ко кля́хся во гнѣ́вѣ Моє́мъ, а́ще вни́дутъ въ поко́й Мо́й.
11
Тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть у спокій Мій».
0
Хвала́ пѣ́сни Дави́ду, внегда́ до́мъ созида́шеся по плѣне́ніи, не надпи́санъ у Євре́й.
[Хвалебна пісня Давида. На спорудження дому.]
1
Воспо́йте Го́сподеви пѣ́снь но́ву, воспо́йте Го́сподеви вся́ земля́:
1
Заспівайте Господу пісню нову. Заспівайте Господу, вся земле.
2
воспо́йте Го́сподеви, благослови́те и́мя Єго́: благовѣсти́те де́нь от дне́ спасе́ніє Єго́.
2
Співайте Господу і благословляйте ім’я Його. Благовістіть день у день про спасіння Його.
3
Возвѣсти́те во язы́цѣхъ сла́ву Єго́, во всѣ́хъ лю́дехъ чудеса́ Єго́.
3
Сповіщайте в народах про славу Його, між усіма поколіннями про чудеса Його.
4
Я́ко ве́лій Госпо́дь и хва́ленъ зѣло́, стра́шенъ є́сть надъ всѣ́ми бо́ги.
4
Бо великий Господь і вельми хвальний, страшний для всіх богів.
5
Я́ко вси́ бо́зи язы́къ бѣ́сове: Госпо́дь же небеса́ сотвори́.
5
Бо ті боги народів ніщо — ідоли, а Господь небеса сотворив.
6
Исповѣ́даніє и красота́ предъ Ни́мъ, святы́ня и великолѣ́піє во святи́лѣ Єго́.
6
Слава і велич перед лицем Його, сила й краса у святині Його.
7
Принеси́те Го́сподеви, оте́чествія язы́къ, принеси́те Го́сподеви сла́ву и че́сть.
7
Воздайте, покоління народів, воздайте Господу славу і честь.
8
Принеси́те Го́сподеви сла́ву и́мени Єго́: возми́те же́ртвы и входи́те во дворы́ Єго́.
8
Воздайте Господу славу імені Його. Принесіть дари і ввійдіть у двори Його.
9
Поклони́теся Го́сподеви во дворѣ́ святѣ́мъ Єго́: да подви́жится от лица́ Єго́ вся́ земля́.
9
Поклоніться Господу у величній святині Його. Нехай тремтить перед лицем Його вся земля.
10
Рцы́те во язы́цѣхъ, я́ко Госпо́дь воцари́ся: и́бо испра́ви вселе́нную, я́же не подви́жится: су́дитъ лю́демъ пра́востію.
10
Сповіщайте народам, що Господь царює, що Він утвердив вселенну і не захитається вона. Він буде судити народи за правдою.
11
Да возвеселя́тся небеса́, и ра́дуєтся земля́: да подви́жится мо́ре и исполне́ніє єго́:
11
Нехай веселяться небеса і нехай радіє вся земля; хай шумить море і все, що наповнює його.
12
возра́дуются поля́, и вся́ я́же на ни́хъ: тогда́ возра́дуются вся́ древа́ дубра́вная
12
Нехай радіють поля і все, що на них, і нехай веселяться всі дерева в лісах перед лицем Господа.
13
от лица́ Госпо́дня, я́ко гряде́тъ, я́ко гряде́тъ суди́ти земли́: суди́ти вселе́ннѣй въ пра́вду, и лю́демъ и́стиною Своє́ю.
13
Бо ось Він гряде, Він гряде судити землю. Він буде судити вселенну за правдою і всі народи за істиною Своєю.
0
Псало́мъ Дави́ду, єгда́ земля́ єго́ устроя́шеся, не надпи́санъ у євре́й
[Псалом Давида, коли упорядковувалася земля його.]
1
Госпо́дь воцари́ся, да ра́дуєтся земля́, да веселя́тся о́строви мно́зи.
1
Господь царює — нехай радіє земля, нехай веселяться численні острови її.
2
О́блакъ и мра́къ о́крестъ Єго́: пра́вда и судьба́ исправле́ніє престо́ла Єго́.
2
Хмара і морок навкруги Нього, суд і правда — підвалини Престолу Його.
3
О́гнь предъ Ни́мъ предъи́детъ и попали́тъ о́крестъ враги́ Єго́.
3
Вогонь іде перед Ним і навколо спалює ворогів Його.
4
Освѣти́ша мо́лнія Єго́ вселе́нную: ви́дѣ и подви́жеся земля́.
4
Блискавки Його осявають всесвіт, земля бачить це і трясеться.
5
Го́ры я́ко во́скъ раста́яша от лица́ Госпо́дня, от лица́ Го́спода всея́ земли́.
5
Гори, наче віск, тануть від лиця Господа, від лиця Господа всієї землі.
6
Возвѣсти́ша небеса́ пра́вду Єго́, и ви́дѣша вси́ лю́діє сла́ву Єго́.
6
Небеса сповіщають правду Його, і всі народи бачать славу Його.
7
Да постыдя́тся вси́ кла́няющіися истука́ннымъ, хва́лящіися о і́долѣхъ свои́хъ: поклони́теся Єму́, вси́ а́нгели Єго́.
7
Нехай посоромляться всі, що вклоняються перед ідолами та ще й хваляться ними. Поклоніться Йому, всі ангели Його.
8
Слы́ша и возвесели́ся Сіо́нъ, и возра́довашася дще́ри Іуде́йскія, суде́бъ ра́ди Твои́хъ, Го́споди:
8
Чує Сион і радіє, і веселяться дочки юдейські через суди Твої, Господи.
9
я́ко Ты́ Госпо́дь вы́шній надъ все́ю земле́ю, зѣло́ превозне́слся єси́ надъ всѣ́ми бо́ги.
9
Бо Ти, Господи, високий над усією землею, Ти високо піднісся над усіма богами.
10
Лю́бящіи Го́спода, ненави́дите зла́я: храни́тъ Госпо́дь ду́шы преподо́бныхъ Свои́хъ, изъ руки́ грѣ́шничи изба́витъ я́.
10
Ви, що любите Господа, ненавидьте зло, Він охороняє душі святих Своїх, із рук баззаконників визволяє їх.
11
Свѣ́тъ возсія́ пра́веднику, и пра́вымъ се́рдцемъ весе́ліє.
11
Світло сяє на праведника, і на правих серцем — радість.
12
Весели́теся, пра́ведніи, о Го́сподѣ, и исповѣ́дайте па́мять святы́ни Єго́.
12
Веселіться, праведні, у Господі, і прославляйте пам’ять святині Його.
0
Псало́мъ Дави́ду.
Псалом [Давида].
1
Воспо́йте Го́сподеви пѣ́снь но́ву, я́ко ди́вна сотвори́ Госпо́дь: спасе́ Єго́ десни́ца Єго́ и мы́шца свята́я Єго́.
1
Заспівайте Господу пісню нову, бо дивне сотворив Господь. Правиця Його і сила Його дали Йому перемогу.
2
Сказа́ Госпо́дь спасе́ніє Своє́, предъ язы́ки откры́ пра́вду Свою́.
2
Явив Господь спасіння Своє, перед народами відкрив правду Свою.
3
Помяну́ ми́лость Свою́ Іа́кову и и́стину Свою́ до́му Ізра́илеву: ви́дѣша вси́ концы́ земли́ спасе́ніє Бо́га на́шего.
3
Згадав Він милість Свою [до Якова] і вірність Свою до дому Ізраїлевого. Побачили всі кінці землі спасіння Бога нашого.
4
Воскли́кните Богови, вся́ земля́, воспо́йте и ра́дуйтеся и по́йте.
4
Викликніть Господу, вся земля; радійте, веселіться й співайте!
5
По́йте Го́сподеви въ гу́слехъ, въ гу́слехъ и гла́сѣ псало́мстѣ,
5
Співайте Господу з гуслями, з гуслями і з голосом псалмоспівів.
6
въ труба́хъ ко́ваныхъ и гла́сомъ трубы́ ро́жаны: воструби́те предъ Царе́мъ Го́сподемъ.
6
Звуками труб і голосом рога радісно святкуйте перед Царем Господом.
7
Да подви́жится мо́ре и исполне́ніє єго́, вселе́нная и вси́ живу́щіи на не́й.
7
Нехай співає море і все, що живе в ньому; вселенна і все, що наповнює її.
8
Рѣ́ки воспле́щутъ руко́ю вку́пѣ, го́ры возра́дуются
8
Нехай плещуть хвилями ріки і нехай радіють гори
9
от лица́ Госпо́дня, я́ко гряде́тъ, я́ко и́детъ суди́ти земли́: суди́ти вселе́ннѣй въ пра́вду, и лю́демъ пра́востію.
9
перед лицем Господа, бо ось Він гряде судити землю; Він буде судити вселенну за справедливістю і народи — за правдою.
0
Псало́мъ Дави́ду.
[Псалом Давида.]
1
Госпо́дь воцари́ся, да гнѣ́ваются лю́діє: сѣдя́й на Херуві́мѣхъ, да подви́жится земля́.
1
Господь воцарився — нехай бояться народи! Возсів на херувимах, — нехай захитається земля.
2
Госпо́дь въ Сіо́нѣ вели́къ, и высо́къ є́сть надъ всѣ́ми людьми́.
2
Господь в Сионі великий і високий над усіма людьми.
3
Да исповѣ́дятся и́мени Твоєму́ вели́кому, я́ко стра́шно и свято є́сть.
3
Нехай прославляють велике і страшне ім’я Твоє, бо воно святе.
4
И че́сть царе́ва су́дъ лю́битъ: Ты́ угото́валъ єси́ правоты́, су́дъ и пра́вду во Іа́ковѣ Ты́ сотвори́лъ єси́.
4
І честь Царева любить правосуддя: Ти утвердив правду, суд і правоту встановив Ти у синів Якова.
5
Возноси́те Го́спода Бо́га на́шего и покланя́йтеся подно́жію но́гу Єго́, я́ко свято є́сть.
5
Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо воно святе.
6
Моисе́й и Ааро́нъ во ієре́єхъ Єго́, и Самуи́лъ въ призыва́ющихъ и́мя Єго́: призыва́ху Го́спода, и То́й послу́шаше и́хъ.
6
Мойсей і Аарон між ієреями Його, і Самуїл між тими, що призивають ім’я Його. Взивали вони до Господа, і Він вислухав їх.
7
Въ столпѣ́ о́блачнѣ глаго́лаше къ ни́мъ: я́ко храня́ху свидѣ́нія Єго́ и повелѣ́нія Єго́, я́же даде́ и́мъ.
7
У стовпі хмарному Він говорив до них, і вони виконували, зберігали заповіді Його і повеління Його, що Він дав їм.
8
Го́споди Бо́же на́шъ, Ты́ послу́шалъ єси́ и́хъ: Бо́же, Ты́ ми́лостивъ быва́лъ єси́ и́мъ, и мща́я на вся́ начина́нія и́хъ.
8
Господи, Боже наш! Ти вислухав благання їхні; Боже, Ти був милостивим до них, але й карав за провини їхні.
9
Возноси́те Го́спода Бо́га на́шего и покланя́йтеся въ горѣ́ святѣ́й Єго́: я́ко свя́тъ Госпо́дь Бо́гъ на́шъ.
9
Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся на горі святій Його, бо Святий Господь, Бог наш.
0
Псало́мъ Дави́ду во исповѣ́даніє.
Псалом [Давида] хвалебний.
1
Воскли́кните Богови вся́ земля́:
1
Викликніть Господу, вся земля!
2
рабо́тайте Го́сподеви въ весе́ліи, вни́дите предъ Ни́мъ въ ра́дости.
2
Служіть Господу з радістю. Ідіть перед лице Його з піснями хвали.
3
Увѣ́дите, я́ко Госпо́дь То́й є́сть Бо́гъ на́шъ: То́й сотвори́ на́съ, а не мы́: мы́ же лю́діє Єго́ и о́вцы па́жити Єго́.
3
Знайте, що Він — Господь Бог наш, Він створив нас. Ми — народ Його і вівці пастви Його.
4
Вни́дите во врата́ Єго́ во исповѣ́даніи, во дворы́ Єго́ въ пѣ́ніихъ: исповѣ́дайтеся Єму́, хвали́те и́мя Єго́.
4
Входьте у ворота Його з хвалою, у двори Його — з піснями хвальними. Хваліть Його і прославляйте ім’я Його.
5
Я́ко бла́гъ Госпо́дь, въ вѣ́къ ми́лость Єго́, и да́же до ро́да и ро́да и́стина Єго́.
5
Бо Господь милосердний, милість Його вічна й істина Його з роду в рід.
0
Псало́мъ Дави́ду.
Псалом Давида.
1
Ми́лость и су́дъ воспою́ Тебѣ́, Го́споди:
1
Про милість і правосуддя буду співати Тобі, Господи.
2
пою́ и разумѣ́ю въ пути́ непоро́чнѣ: когда́ пріи́деши ко мнѣ́? Прехожда́хъ въ незло́біи се́рдца моєго́ посредѣ́ до́му моєго́.
2
Буду розмірковувати про путі непорочні; коли Ти, Господи, прийдеш до мене? Буду ходити в домі моїм у чистоті серця мого.
3
Не предлага́хъ предъ очи́ма мои́ма ве́щь законопресту́пную: творя́щыя преступле́ніє возненави́дѣхъ:
3
Не покладу перед очима моїми діла протизаконного; тих, що чинять беззаконня, я ненавиджу.
4
не прильпе́ мнѣ́ се́рдце стропти́во: уклоня́ющагося от мене́ лука́ваго не позна́хъ.
4
Серце нечестивого не пристане до мене. Злого я не хочу знати.
5
Оклевета́ющаго та́й и́скренняго своєго́, сего́ изгоня́хъ: го́рдымъ о́комъ и несы́тымъ се́рдцемъ, съ си́мъ не ядя́хъ.
5
Того, що потай очорнює ближнього свого, я прожену. З гордим оком і неситим серцем не сяду за стіл.
6
О́чи мои́ на вѣ́рныя земли́, посажда́ти я́ со мно́ю: ходя́й по пути́ непоро́чну, се́й ми́ служа́ше.
6
Очі мої на вірних землі, щоб перебували вони біля мене. І хто ходить шляхом непорочности, той буде служити мені.
7
Не живя́ше посредѣ́ до́му моєго́ творя́й горды́ню: глаго́ляй непра́ведная не исправля́ше предъ очи́ма мои́ма.
7
Не буде жити в моїм домі той, хто діє підступно. Не залишиться перед очима моїми той, хто говорить неправду.
8
Воу́трія избива́хъ вся́ грѣ́шныя земли́, є́же потреби́ти от гра́да Госпо́дня вся́ дѣ́лающыя беззако́ніє.
8
Щоранку буду нищити всіх грішників землі, щоб викоренити з міста Господнього всіх, що чинять беззаконня.
1
Моли́тва ни́щаго, єгда́ уны́єтъ и предъ Го́сподемъ проліє́тъ моле́ніє своє́.
1
Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє.
2
Го́споди, услы́ши моли́тву мою́, и во́пль мо́й къ Тебѣ́ да пріи́детъ.
2
Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде.
3
Не отврати́ лица́ Твоєго́ от мене́: въ о́ньже а́ще де́нь скорблю́, приклони́ ко мнѣ́ у́хо Твоє́: въ о́ньже а́ще де́нь призову́ Тя, ско́ро услы́ши мя́.
3
Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене.
4
Я́ко изчезо́ша я́ко ды́мъ дні́є мои́, и ко́сти моя́ я́ко суши́ло сосхо́шася.
4
Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли.
5
Уя́звленъ бы́хъ я́ко трава́, и и́зсше се́рдце моє́, я́ко забы́хъ снѣ́сти хлѣ́бъ мо́й.
5
Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій.
6
От гла́са воздыха́нія моєго́ прильпе́ ко́сть моя́ пло́ти моє́й.
6
Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї.
7
Уподо́бихся нея́сыти пусты́ннѣй, бы́хъ я́ко нощны́й вра́нъ на ны́рищи {на разва́линѣ}.
7
Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах.
8
Бдѣ́хъ и бы́хъ я́ко пти́ца осо́бящаяся на здѣ́ {на кро́вѣ}.
8
Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі.
9
Ве́сь де́нь поноша́ху ми́ врази́ мои́, и хва́лящіи мя́ мно́ю {на мя́} кленя́хуся.
9
Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене.
10
Зане́ пе́пелъ я́ко хлѣ́бъ ядя́хъ и питіє́ моє́ съ пла́чемъ растворя́хъ,
10
Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами.
11
от лица́ гнѣ́ва Твоєго́ и я́рости Твоєя́: я́ко возне́съ низве́рглъ мя́ єси́.
11
Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене.
12
Дні́є мои́ я́ко сѣ́нь уклони́шася, и а́зъ я́ко сѣ́но изсхо́хъ.
12
Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава.
13
Ты́ же, Го́споди, во вѣ́къ пребыва́єши, и па́мять Твоя́ въ ро́дъ и ро́дъ.
13
Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
14
Ты́ воскре́съ уще́дриши Сіо́на: я́ко вре́мя уще́дрити єго́, я́ко пріи́де вре́мя.
14
Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час.
15
Я́ко благоволи́ша раби́ Твои́ ка́меніє {о ка́меніи} єго́, и пе́рсть єго́ уще́дрятъ.
15
Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.
16
И убоя́тся язы́цы и́мене Госпо́дня, и вси́ ца́ріє зе́мстіи сла́вы Твоєя́:
16
І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.
17
я́ко сози́ждетъ Госпо́дь Сіо́на и яви́тся во сла́вѣ Своє́й.
17
Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй.
18
Призрѣ́ на моли́тву смире́нныхъ и не уничижи́ моле́нія и́хъ.
18
Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх.
19
Да напи́шется сіє́ въ ро́дъ и́нъ, и лю́діє зи́ждеміи восхва́лятъ Го́спода:
19
І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа.
20
я́ко прини́че съ высоты́ святы́я Своєя́, Госпо́дь съ небесе́ на зе́млю призрѣ́,
20
Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю,
21
услы́шати воздыха́ніє окова́нныхъ, разрѣши́ти сы́ны умерщвле́нныхъ:
21
щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених,
22
возвѣсти́ти въ Сіо́нѣ и́мя Госпо́дне и хвалу́ Єго́ во Ієрусали́мѣ,
22
щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі,
23
внегда́ собра́тися лю́демъ вку́пѣ и царе́мъ, є́же рабо́тати Го́сподеви.
23
коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу.
24
Отвѣща́ Єму́ на пути́ крѣ́пости Єго́: умале́ніє дні́й мои́хъ возвѣсти́ ми:
24
Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого.
25
не возведи́ мене́ во преполове́ніє дні́й мои́хъ: въ ро́дѣ родо́въ лѣ́та Твоя́.
25
І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно.
26
Въ нача́лѣхъ Ты́, Го́споди, зе́млю основа́лъ єси́, и дѣла́ руку́ Твоє́ю су́ть небеса́.
26
На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх.
27
Та́ поги́бнутъ, Ты́ же пребыва́єши: и вся́ я́ко ри́за обетша́ютъ, и я́ко оде́жду свіє́ши я́, и измѣня́тся.
27
Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться.
28
Ты́ же то́йжде єси́, и лѣ́та Твоя́ не оскудѣ́ютъ.
28
Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться.
29
Сы́нове ра́бъ Твои́хъ вселя́тся, и сѣ́мя и́хъ во вѣ́къ испра́вится.
29
Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік».
0
Псало́мъ Дави́ду.
Псалом Давида.
1
Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, и вся́ вну́тренняя моя́, и́мя свято́є Єго́:
1
Благослови, душе моя, Господа і, вся істото моя, ім’я святеє Його.
2
благослови́, душе́ моя́, Го́спода, и не забыва́й всѣ́хъ воздая́ній Єго́:
2
Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств Його.
3
очища́ющаго вся́ беззако́нія твоя́, изцѣля́ющаго вся́ неду́ги твоя́,
3
Він очищає всі беззаконня твої, зціляє всі недуги твої.
4
избавля́ющаго от истлѣ́нія живо́тъ тво́й, вѣнча́ющаго тя́ ми́лостію и щедро́тами,
4
Він звільняє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами.
5
исполня́ющаго во благи́хъ жела́ніє твоє́: обнови́тся я́ко о́рля ю́ность твоя́.
5
Він виконує благі бажання твої: оновиться, подібно орляті, юність твоя.
6
Творя́й ми́лостыни Госпо́дь и судьбу́ всѣ́мъ оби́димымъ.
6
Господь творить справедливість і суд усім покривдженим.
7
Сказа́ пути́ Своя́ Моисе́ови, сыново́мъ Ізра́илевымъ хотѣ́нія Своя́.
7
Показав путі Свої Мойсеєві, синам Ізраїлевим — хотіння Свої.
8
Ще́дръ и ми́лостивъ Госпо́дь, долготерпѣли́въ и многоми́лостивъ.
8
Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий.
9
Не до конца́ прогнѣ́ваєтся, ниже́ во вѣ́къ вражду́єтъ:
9
Не до кінця прогнівається і повік не ворогуватиме.
10
не по беззако́ніємъ на́шымъ сотвори́лъ є́сть на́мъ, ниже́ по грѣхо́мъ на́шымъ возда́лъ є́сть на́мъ.
10
Не за беззаконнями нашими вчинив нам і не за гріхами нашими воздав нам.
11
Я́ко по высотѣ́ небе́снѣй от земли́, утверди́лъ є́сть Госпо́дь ми́лость Свою́ на боя́щихся Єго́:
11
Бо як високо небо над землею, так утвердив Господь милість Свою над тими, що бояться Його.
12
єли́ко отстоя́тъ восто́цы от за́падъ, уда́лилъ є́сть от на́съ беззако́нія на́ша.
12
Як далеко схід від заходу, так віддалив Він від нас беззаконня наші.
13
Я́коже ще́дритъ оте́цъ сы́ны, уще́дри Госпо́дь боя́щихся Єго́.
13
Як отець милує дітей, так милує Господь тих, що бояться Його.
14
Я́ко То́й позна́ созда́ніє на́ше, помяну́, я́ко пе́рсть єсмы́.
14
Бо Він знає сутність нашу, пам’ятає, що ми — порох землі.
15
Человѣ́къ, я́ко трава́ дні́є єго́, я́ко цвѣ́тъ се́лный, та́ко оцвѣте́тъ:
15
Людина — як трава, дні її — немов цвіт польовий, цвіте й відцвітає.
16
я́ко ду́хъ про́йде въ не́мъ, и не бу́детъ, и не позна́єтъ ктому́ мѣ́ста своєго́.
16
Повіє вітер над нею, і не стане її: не знайти вже й місця по ній.
17
Ми́лость же Госпо́дня от вѣ́ка и до вѣ́ка на боя́щихся Єго́,
17
Милість же Господня від віку й до віку на тих, що бояться Його.
18
и пра́вда Єго́ на сынѣ́хъ сыно́въ, храня́щихъ завѣ́тъ Єго́ и по́мнящихъ за́повѣди Єго́ твори́ти я́.
18
І правда Його на синах синів, що бережуть завіти Його і пам’ятають заповіді Його, щоб виконувати їх.
19
Госпо́дь на небеси́ угото́ва престо́лъ Сво́й, и ца́рство Єго́ всѣ́ми облада́єтъ.
19
Господь на небесах уготував Престіл Свій, і Царство Його усім володіє.
20
Благослови́те Го́спода, вси́ А́нгели Єго́, си́льніи крѣ́постію, творя́щіи сло́во Єго́, услы́шати гла́съ слове́съ Єго́.
20
Благословіть Господа, [всі] ангели Його, сильні міцністю, що виконуєте слово Його, слухаючи голосу слів Його.
21
Благослови́те Го́спода, вся́ си́лы Єго́, слуги́ Єго́, творя́щіи во́лю Єго́.
21
Благословіть Господа, всі Сили Його, слуги Його, що творите волю Його.
22
Благослови́те Го́спода, вся́ дѣла́ Єго́ на вся́комъ мѣ́стѣ влады́чества Єго́: благослови́, душе́ моя́, Го́спода.
22
Благословіть Господа, всі діла Його. На всіх місцях володіння Його благослови, душе моя, Господа!
0
Псало́мъ Дави́ду, о мірстѣ́мъ бытіи́.
[Псалом Давида про сотворіння світу.]
1
Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. Го́споди Бо́же мо́й, возвели́чился єси́ зѣло́: во исповѣ́даніє и въ велелѣ́поту обле́клся єси́:
1
Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу.
2
одѣя́йся свѣ́томъ я́ко ри́зою, простира́яй не́бо я́ко ко́жу:
2
Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро.
3
покрыва́яй вода́ми превы́спренняя Своя́, полага́яй о́блаки на восхожде́ніє Своє́, ходя́й на крилу́ вѣ́треню:
3
Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш.
4
творя́й а́нгелы Своя́ ду́хи, и слуги́ Своя́ пла́мень о́гненный:
4
Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я.
5
основа́яй зе́млю на тве́рди єя́: не преклони́тся въ вѣ́къ вѣ́ка.
5
Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку.
6
Бе́здна я́ко ри́за одѣя́ніє єя́, на гора́хъ ста́нутъ во́ды:
6
Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.
7
от запреще́нія Твоєго́ побѣ́гнутъ, от гла́са гро́ма Твоєго́ убоя́тся.
7
Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.
8
Восхо́дятъ го́ры, и низхо́дятъ поля́, въ мѣ́сто є́же основа́лъ єси́ и́мъ.
8
Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.
9
Предѣ́лъ положи́лъ єси́, єго́же не пре́йдутъ, ниже́ обратя́тся покры́ти зе́млю.
9
Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.
10
Посыла́яй исто́чники въ де́брехъ, посредѣ́ го́ръ про́йдутъ во́ды.
10
Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]
11
Напая́ютъ вся́ звѣ́ри се́лныя, жду́тъ {воспріи́мутъ} она́гри въ жа́жду свою́.
11
Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.
12
На ты́хъ пти́цы небе́сныя привита́ютъ: от среды́ ка́менія дадя́тъ гла́съ.
12
Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.
13
Напая́яй го́ры от превы́спреннихъ Свои́хъ: от плода́ дѣ́лъ Твои́хъ насы́тится земля́.
13
Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.
14
Прозяба́яй траву́ ското́мъ, и зла́къ на слу́жбу человѣ́комъ, извести́ хлѣ́бъ от земли́:
14
Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.
15
и віно́ весели́тъ се́рдце человѣ́ка, ума́стити лице́ єле́ємъ: и хлѣ́бъ се́рдце человѣ́ка укрѣпи́тъ.
15
І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.
16
Насы́тятся древа́ польска́я, ке́дри Ліва́нстіи, и́хже єси́ насади́лъ:
16
Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.
17
та́мо пти́цы вогнѣздя́тся, єроді́єво жили́ще предводи́телствуєтъ и́ми.
17
Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.
18
Го́ры высо́кія єле́немъ, ка́мень прибѣ́жище за́яцемъ.
18
Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.
19
Сотвори́лъ є́сть луну́ во времена́: со́лнце позна́ за́падъ сво́й.
19
Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.
20
Положи́лъ єси́ тму́, и бы́сть но́щь, въ не́йже про́йдутъ вси́ звѣ́ріє дубра́вніи,
20
Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.
21
ски́мни рыка́ющіи восхи́тити и взыска́ти от Бо́га пи́щу себѣ́.
21
Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.
22
Возсія́ со́лнце, и собра́шася, и въ ло́жахъ свои́хъ ля́гутъ.
22
Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.
23
Изы́детъ человѣ́къ на дѣ́ло своє́ и на дѣ́ланіє своє́ до ве́чера.
23
Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.
24
Я́ко возвели́чишася дѣла́ Твоя́, Го́споди: вся́ прему́дростію сотвори́лъ єси́: испо́лнися земля́ тва́ри Твоєя́.
24
Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.
25
Сіє́ мо́ре вели́коє и простра́нноє: та́мо га́ди, и́хже нѣ́сть числа́, живо́тная ма́лая съ вели́кими:
25
Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.
26
та́мо корабли́ препла́ваютъ, змі́й се́й, єго́же созда́лъ єси́ руга́тися єму́.
26
Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому.
27
Вся́ къ Тебѣ́ ча́ютъ, да́ти пи́щу и́мъ во бла́го вре́мя.
27
Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час.
28
Да́вшу Тебѣ́ и́мъ, соберу́тъ: отве́рзшу Тебѣ́ ру́ку, вся́ческая испо́лнятся бла́гости:
28
Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом.
29
отвра́щшу же Тебѣ́ лице́, возмяту́тся: отъи́меши ду́хъ и́хъ, и изче́знутъ и въ пе́рсть свою́ возвратя́тся:
29
Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться.
30
по́слеши ду́ха Твоєго́, и сози́ждутся, и обнови́ши лице́ земли́.
30
Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі.
31
Бу́ди сла́ва Госпо́дня во вѣ́ки: возвесели́тся Госпо́дь о дѣ́лѣхъ Свои́хъ:
31
Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх.
32
призира́яй на зе́млю и творя́й ю́ трясти́ся: прикаса́яйся гора́мъ, и дымя́тся.
32
Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять.
33
Воспою́ Го́сподеви въ животѣ́ моє́мъ, пою́ Бо́гу моєму́, до́ндеже є́смь:
33
Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.
34
да услади́тся Єму́ бесѣ́да моя́, а́зъ же возвеселю́ся о Го́сподѣ.
34
Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі.
35
Да изче́знутъ грѣ́шницы от земли́, и беззако́нницы, я́коже не бы́ти и́мъ. Благослови́, душе́ моя́, Го́спода.
35
Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!
1
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви и призыва́йте и́мя Єго́, возвѣсти́те во язы́цѣхъ дѣла́ Єго́:
1
Прославляйте Господа і призивайте ім’я Його. Сповіщайте між народами про діла Його.
2
воспо́йте Єму́ и по́йте Єму́, повѣ́дите вся́ чудеса́ Єго́.
2
Співайте Йому і славте Його, розповідайте про всі чудеса Його.
3
Хвали́теся о и́мени святѣ́мъ Єго́: да возвесели́тся се́рдце и́щущихъ Го́спода:
3
Хваліться іменем святим Його. Нехай радіє серце тих, що шукають Господа.
4
взыщи́те Го́спода и утверди́теся, взыщи́те лица́ Єго́ вы́ну.
4
Шукайте Господа й сили Його, шукайте лиця Його завжди.
5
Помяни́те чудеса́ Єго́, я́же сотвори́, чудеса́ Єго́ и судьбы́ у́стъ Єго́,
5
Згадуйте чуда Його, що він створив, знамення Його й суди уст Його.
6
сѣ́мя Авраа́мле раби́ Єго́, сы́нове Іа́ковли избра́нніи Єго́.
6
Ви, насіння Авраамове, раби Його, сини Якова — обрані Його.
7
То́й Госпо́дь Бо́гъ на́шъ: по все́й земли́ судьбы́ Єго́.
7
Він є Господь Бог наш: по всій землі суди Його.
8
Помяну́ въ вѣ́къ завѣ́тъ Сво́й, сло́во, є́же заповѣ́да въ ты́сящы родо́въ,
8
Він навіки пам’ятає завіт Свій, слово, [яке] заповідав у тисячі родів,
9
є́же завѣща́ Авраа́му, и кля́тву Свою́ Ісаа́ку:
9
яке заповідав Авраамові, і клятву Свою Ісаакові.
10
и поста́ви ю́ Іа́кову въ повелѣ́ніє и Ізра́илю въ завѣ́тъ вѣ́ченъ,
10
І поставив його законом для Якова та Ізраїля в завіт вічний,
11
глаго́ля: тебѣ́ да́мъ зе́млю Ханаа́ню, у́же достоя́нія ва́шего.
11
кажучи: «Дам тобі землю Ханаанську в поділ насліддя вашого».
12
Внегда́ бы́ти и́мъ ма́лымъ число́мъ, малѣ́йшымъ и прише́лцемъ въ не́й,
12
Коли їх було ще мало за кількістю, дуже мало, і були вони чужинцями в ній,
13
и преидо́ша от язы́ка въ язы́къ и от ца́рствія въ лю́ди и́ны:
13
і переходили вони від народу до народу, з царства до племені іншого,
14
не оста́ви человѣ́ка оби́дѣти и́хъ и обличи́ о ни́хъ цари́:
14
Він не дозволив нікому кривдити їх і забороняв про них царям:
15
не прикаса́йтеся пома́заннымъ Мои́мъ, и во проро́цѣхъ Мои́хъ не лука́внуйте.
15
«Не доторкайтеся до помазаних Моїх і не чиніть зла пророкам Моїм».
16
И призва́ гла́дъ на зе́млю: вся́ко утвержде́ніє хлѣ́бноє сотры́.
16
І прикликав голод на землю, і знищив усяке хлібне стебло.
17
Посла́ предъ ни́ми человѣ́ка: въ раба́ про́данъ бы́сть Іо́сифъ.
17
Послав перед ними чоловіка; в рабство був проданий Йосиф.
18
Смири́ша во око́вахъ но́зѣ єго́, желѣ́зо про́йде душа́ єго́,
18
Скували кайданами ноги йому, в залізних путах була душа його,
19
до́ндеже пріи́де сло́во Єго́: сло́во Госпо́дне разжже́ єго́.
19
аж поки сповнилося слово Його, слово Господнє випробувало його.
20
Посла́ ца́рь и разрѣши́ єго́: кня́зь люді́й, и оста́ви {отпусти́} єго́.
20
Послав цар і звільнив його, володар народу випустив його.
21
Поста́ви єго́ господи́на до́му своєму́ и кня́зя всему́ стяжа́нію своєму́,
21
І поставив його господарем над усім домом своїм і правителем над усім володінням своїм.
22
наказа́ти кня́зи єго́ я́ко себе́ и ста́рцы єго́ умудри́ти.
22
Щоб він настановляв вельмож його за душею своєю і старійшин його навчав мудрости.
23
И вни́де Ізра́иль во Єги́петъ, и Іа́ковъ прише́лствова въ зе́млю Ха́мову.
23
Тоді прийшов Ізраїль до Єгипту, і переселився Яків у землю Хамову.
24
И возрасти́ лю́ди Своя́ зѣло́ и укрѣпи́ я́ па́че враго́въ и́хъ.
24
І дуже розмножив Бог людей Своїх, і зробив їх сильнішими від ворогів їхніх.
25
Преврати́ се́рдце и́хъ возненави́дѣти лю́ди Єго́, ле́сть сотвори́ти въ рабѣ́хъ Єго́.
25
Попустив серце єгиптян зненавидіти народ Його, чинити напасті рабам Його.
26
Посла́ Моисе́а раба́ Своєго́, Ааро́на, єго́же избра́ Себѣ́:
26
Тоді послав Мойсея, раба Свого, і Аарона, якого вибрав.
27
положи́ въ ни́хъ словеса́ зна́меній Свои́хъ и чуде́съ Свои́хъ въ земли́ Ха́мовѣ.
27
Вони показали між ними слова знамень Його і чудеса [Його] в землі Хамовій.
28
Посла́ тму́ и помрачи́, я́ко преогорчи́ша словеса́ Єго́.
28
Наслав темряву і зробив морок, і не могли суперечити слову Його.
29
Преложи́ во́ды и́хъ въ кро́вь и измори́ ры́бы и́хъ.
29
Перемінив воду їх на кров і поморив усю рибу їх.
30
Воскипѣ́ земля́ и́хъ жа́бами въ сокро́вищницахъ царе́й и́хъ.
30
Закишіла земля їх жабами, навіть у покоях царів їхніх.
31
Рече́, и пріидо́ша пе́сія му́хи и скні́пы во вся́ предѣ́лы и́хъ.
31
Сказав Він, і роями з’явились оводи й комарі у всій країні їх.
32
Положи́ дожди́ и́хъ гра́ды, о́гнь попаля́ющь въ земли́ и́хъ:
32
Послав на них град замість дощу, і вогонь палючий на землю їх.
33
и порази́ віногра́ды и́хъ и смо́квы и́хъ, и сотры́ вся́коє дре́во предѣ́лъ и́хъ.
33
Побив виноград і смоковниці їх, і дерева поламав у країні їх.
34
Рече́, и пріидо́ша пру́зи и гу́сеницы, и́мже не бѣ́ числа́,
34
Сказав, і прийшли сарана та гусінь — без ліку.
35
и снѣдо́ша вся́ку траву́ въ земли́ и́хъ, и поядо́ша вся́къ пло́дъ земли́ и́хъ.
35
І пожерли всю траву на землі їх, поїли увесь урожай на полях їх.
36
И порази́ вся́каго пе́рвенца въ земли́ и́хъ, нача́токъ вся́каго труда́ и́хъ:
36
І умертвив всякого первістка в землі їх, початки всієї сили їх.
37
и изведе́ я́ съ сребро́мъ и зла́томъ: и не бѣ́ въ колѣ́нѣхъ и́хъ боля́й.
37
І вивів ізраїльтян із сріблом і золотом, і не було хворого в колінах (поколіннях) їх.
38
Возвесели́ся Єги́петъ во исхожде́ніи и́хъ: я́ко нападе́ стра́хъ и́хъ на ня́.
38
Зрадів Єгипет, коли вийшли вони, бо обійняв його страх перед ними.
39
Распростре́ о́блакъ въ покро́въ и́мъ, и о́гнь, є́же просвѣти́ти и́мъ но́щію.
39
Господь розпростер над ними хмару, як покров [їм], і вогняний стовп, — щоб світив [їм] уночі.
40
Проси́ша, и пріидо́ша кра́стели, и хлѣ́ба небе́снаго насы́ти я́:
40
Просили вони, і Він послав їм перепелиць і хлібом небесним насичував їх.
41
разве́рзе ка́мень, и потеко́ша во́ды, потеко́ша въ безво́дныхъ рѣ́ки:
41
Розколов скелю, і потекла вода, зашуміла рікою по землі сухій.
42
я́ко помяну́ сло́во свято́є Своє́, є́же ко Авраа́му рабу́ Своєму́.
42
Бо згадав Він слово Своє до Авраама, раба Свого,
43
И изведе́ лю́ди Своя́ въ ра́дости и избра́нныя Своя́ въ весе́ліи.
43
і вивів народ Свій з радощами, обраних Своїх — з веселощами.
44
И даде́ и́мъ страны́ язы́къ, и труды́ люді́й наслѣ́доваша:
44
І дав їм землю народів, і успадкували вони працю чужих народів.
45
я́ко да сохраня́тъ оправда́нія Єго́ и зако́на Єго́ взы́щутъ.
45
Щоб заповіді Його виконували й дотримувалися закону Його. Алилуя!
1
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви, я́ко бла́гъ, я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
1
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2
Кто́ возглаго́летъ си́лы Госпо́дни, слы́шаны сотвори́тъ вся́ хвалы́ Єго́?
2
Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його?
3
Блаже́ни храня́щіи су́дъ и творя́щіи пра́вду во вся́коє вре́мя.
3
Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости.
4
Помяни́ на́съ, Го́споди, во благоволе́ніи люді́й Твои́хъ, посѣти́ на́съ спасе́ніємъ Твои́мъ,
4
Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм,
5
ви́дѣти во бла́гости избра́нныя Твоя́, возвесели́тися въ весе́ліи язы́ка Твоєго́, хвали́тися съ достоя́ніємъ Твои́мъ.
5
щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм.
6
Согрѣши́хомъ со отцы́ на́шими, беззако́нновахомъ, непра́вдовахомъ:
6
Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня.
7
отцы́ на́ши во Єги́птѣ не разумѣ́ша чуде́съ Твои́хъ, ни помяну́ша мно́жества ми́лости Твоєя́: и преогорчи́ша восходя́ще въ Чермно́є мо́ре.
7
Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря.
8
И спасе́ и́хъ и́мене Своєго́ ра́ди, сказа́ти си́лу Свою́:
8
Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою.
9
и запрети́ Чермно́му мо́рю, и изся́че: и наста́ви {преведе́} я́ въ бе́зднѣ я́ко въ пусты́ни.
9
І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю.
10
И спасе́ я́ изъ руки́ ненави́дящихъ и изба́ви я́ изъ руки́ враго́въ.
10
І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога.
11
Покры́ вода́ стужа́ющыя и́мъ: ни єди́нъ от ни́хъ избы́сть.
11
Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився.
12
И вѣ́роваша словеси́ Єго́ и воспѣ́ша хвалу́ Єго́.
12
І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому.
13
Ускори́ша, забы́ша дѣла́ Єго́, не стерпѣ́ша совѣ́та Єго́:
13
Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його.
14
и похотѣ́ша жела́нію въ пусты́ни и искуси́ша Бо́га въ безво́днѣй.
14
Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній.
15
И даде́ и́мъ проше́ніє и́хъ, посла́ сы́тость въ ду́шы и́хъ.
15
Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні.
16
И прогнѣ́ваша Моисе́а въ стану́, Ааро́на свята́го Госпо́дня.
16
І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа.
17
Отве́рзеся земля́ и пожре́ Даѳа́на и покры́ на со́нмищи Авіро́на:
17
Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона.
18
и разжже́ся о́гнь въ со́нмѣ и́хъ, пла́мень попали́ грѣ́шники.
18
Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних.
19
И сотвори́ша телца́ въ Хори́вѣ и поклони́шася истука́нному:
19
Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові.
20
и измѣни́ша сла́ву Єго́ въ подо́біє телца́ яду́щаго траву́.
20
Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву.
21
И забы́ша Бо́га спаса́ющаго и́хъ, сотво́ршаго ве́лія во Єги́птѣ,
21
Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті,
22
чудеса́ въ земли́ Ха́мовѣ, стра́шная въ мо́ри Чермнѣ́мъ.
22
дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі.
23
И рече́ потреби́ти и́хъ, а́ще не бы́ Моисе́й избра́нный Єго́ ста́лъ въ сокруше́ніи предъ Ни́мъ, возврати́ти я́рость Єго́, да не погуби́тъ и́хъ.
23
І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх].
24
И уничижи́ша зе́млю жела́нную, не я́ша вѣ́ры словеси́ Єго́:
24
І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його;
25
и поропта́ша въ селе́ніихъ свои́хъ, не услы́шаша гла́са Госпо́дня.
25
Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього.
26
И воздви́же ру́ку Свою́ на ня́, низложи́ти я́ въ пусты́ни,
26
І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі,
27
и низложи́ти сѣ́мя и́хъ во язы́цѣхъ, и расточи́ти я́ въ страны́.
27
розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі.
28
И причасти́шася Веєльфего́ру и снѣдо́ша же́ртвы ме́ртвыхъ:
28
Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих,
29
и раздражи́ша Єго́ въ начина́ніихъ свои́хъ, и умно́жися въ ни́хъ паде́ніє.
29
і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх.
30
И ста́ Фінеє́съ и уми́лостиви, и преста́ сѣ́чь:
30
Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася.
31
и вмѣни́ся єму́ въ пра́вду, въ ро́дъ и ро́дъ до вѣ́ка.
31
І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки.
32
И прогнѣ́ваша Єго́ на водѣ́ Прерѣка́нія, и озло́бленъ бы́сть Моисе́й и́хъ ра́ди:
32
І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них,
33
я́ко преогорчи́ша ду́хъ єго́ и ра́знствова устна́ма свои́ма.
33
бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми.
34
Не потреби́ша язы́ки, я́же рече́ Госпо́дь и́мъ.
34
Не знищили народів, про яких говорив їм Господь,
35
И смѣси́шася во язы́цѣхъ и навыко́ша дѣло́мъ и́хъ:
35
але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх,
36
и порабо́таша истука́ннымъ и́хъ, и бы́сть и́мъ въ собла́знъ.
36
стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою,
37
И пожро́ша сы́ны своя́ и дще́ри своя́ бѣсово́мъ,
37
приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх;
38
и пролія́ша кро́вь непови́нную, кро́вь сыно́въ свои́хъ и дще́рей, я́же пожро́ша истука́ннымъ Ханаа́нскимъ: и убіє́на бы́сть земля́ и́хъ кровьми́
38
проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю;
39
и оскверни́ся въ дѣ́лѣхъ и́хъ: и соблуди́ша въ начина́ніихъ свои́хъ.
39
осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх.
40
И разгнѣ́вася я́ростію Госпо́дь на лю́ди Своя́ и омерзи́ достоя́ніє Своє́:
40
Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його.
41
и предаде́ я́ въ ру́ки враго́въ, и облада́ша и́ми ненави́дящіи и́хъ.
41
і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними.
42
И стужи́ша и́мъ врази́ и́хъ: и смири́шася подъ рука́ми и́хъ.
42
Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою.
43
Мно́жицею изба́ви я́: ті́и же преогорчи́ша Єго́ совѣ́томъ свои́мъ, и смири́шася въ беззако́ніихъ свои́хъ.
43
Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє.
44
И ви́дѣ Госпо́дь, внегда́ скорбѣ́ти и́мъ, внегда́ услы́шаше моле́ніє и́хъ:
44
Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх.
45
и помяну́ завѣ́тъ Сво́й, и раска́яся по мно́жеству ми́лости Своєя́:
45
Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його.
46
и даде́ я́ въ щедро́ты предъ всѣ́ми плѣни́вшими я́.
46
І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх.
47
Спаси́ ны, Го́споди, Бо́же на́шъ, и собери́ ны от язы́къ, исповѣ́датися и́мени Твоєму́ свято́му, хвали́тися во хвалѣ́ Твоє́й.
47
Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю.
48
Благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ от вѣ́ка и до вѣ́ка. И реку́тъ вси́ лю́діє: бу́ди, бу́ди.
48
Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя!
1
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви, я́ко бла́гъ, я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
1
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2
Да реку́тъ изба́вленніи Го́сподемъ, и́хже изба́ви изъ руки́ врага́,
2
Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога,
3
и от стра́нъ собра́ и́хъ, от восто́къ и за́падъ, и сѣ́вера и мо́ря:
3
і зібрав їх із усіх країв — зі сходу й заходу, з півночі і півдня.
4
заблуди́ша въ пусты́ни безво́днѣй, пути́ гра́да оби́телнаго не обрѣто́ша:
4
Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного.
5
а́лчуще и жа́ждуще, душа́ и́хъ въ ни́хъ изчезе́.
5
Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня.
6
И воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбѣ́ти и́мъ, и от ну́ждъ и́хъ изба́ви я́:
6
Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої.
7
и наста́ви я́ на пу́ть пра́въ, вни́ти во гра́дъ оби́телный.
7
І привів їх прямою дорогою до міста заселеного.
8
Да исповѣ́дятся {да исповѣ́дятъ} Го́сподеви ми́лости Єго́ и чудеса́ Єго́ сыново́мъ человѣ́ческимъ:
8
Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських,
9
я́ко насы́тилъ є́сть ду́шу тщу́, и ду́шу а́лчущу испо́лни бла́гъ:
9
бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром.
10
сѣдя́щыя во тмѣ́ и сѣ́ни сме́ртнѣй, окова́нныя нището́ю и желѣ́зомъ,
10
Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом,
11
я́ко преогорчи́ша словеса́ Бо́жія, и совѣ́тъ Вы́шняго раздражи́ша.
11
бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього.
12
И смири́ся въ трудѣ́хъ се́рдце и́хъ, и изнемого́ша, и не бѣ́ помага́яй.
12
Він же смирив серця їхні стражданнями, вони падали, і не було кому допомогти їм.
13
И воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбѣ́ти и́мъ, и от ну́ждъ и́хъ спасе́ я́:
13
Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,
14
и изведе́ я́ изъ тмы́ и сѣ́ни сме́ртныя, и у́зы и́хъ растерза́.
14
вивів їх із темряви і тіні смертної і кайдани їх розірвав.
15
Да исповѣ́дятся {да исповѣ́дятъ} Го́сподеви ми́лости Єго́ и чудеса́ Єго́ сыново́мъ человѣ́ческимъ:
15
Нехай же прославляють Господа за милість Його і дивні діла Його для синів людських:
16
я́ко сокруши́ врата́ мѣ́дная, и вереи́ желѣ́зныя сломи́.
16
бо розбив Він брами мідні і замки залізні зламав.
17
Воспрія́тъ я́ от пути́ беззако́нія и́хъ: беззако́ній бо ра́ди свои́хъ смири́шася.
17
Непокірні страждали через беззаконне життя своє і за неправди свої терпіли.
18
Вся́каго бра́шна возгнуша́ся душа́ и́хъ, и прибли́жишася до вра́тъ сме́ртныхъ.
18
Душа їхня відверталася від усякої поживи, і наблизилися вони до воріт смерти.
19
И воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбѣ́ти и́мъ, и от ну́ждъ и́хъ спасе́ я́:
19
Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,
20
посла́ сло́во Своє́, и изцѣли́ я́, и изба́ви я́ от растлѣ́ній и́хъ.
20
послав їм слово Своє і зцілив їх, і з могил їхніх вивів їх.
21
Да исповѣ́дятся {да исповѣ́дятъ} Го́сподеви ми́лости Єго́ и чудеса́ Єго́ сыново́мъ человѣ́ческимъ:
21
Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.
22
и да пожру́тъ Єму́ же́ртву хвалы́ и да возвѣстя́тъ дѣла́ Єго́ въ ра́дости.
22
Нехай приносять Йому жертви хвали, і піснями радости нехай сповіщають про діла Його.
23
Сходя́щіи въ мо́ре въ корабле́хъ, творя́щіи дѣ́ланія въ вода́хъ мно́гихъ,
23
Ті, що на кораблях плавають по морю і виконують роботу свою на водах великих,
24
ті́и ви́дѣша дѣла́ Госпо́дня и чудеса́ Єго́ во глубинѣ́.
24
вони бачать діла Господні і чудеса Його на глибині:
25
Рече́, и ста́ ду́хъ бу́ренъ, и вознесо́шася во́лны єго́:
25
скаже Він — і здійметься буйний вітер, який високо підносить хвилі, —
26
восхо́дятъ до небе́съ и низхо́дятъ до бе́зднъ: душа́ и́хъ въ злы́хъ та́яше:
26
піднімає їх до неба, і опускає в безодню, і від страху мліє душа людей.
27
смято́шася, подвиго́шася я́ко пія́ный, и вся́ му́дрость и́хъ поглощена́ бы́сть.
27
Кружляють вони і хитаються, наче п’яні, — зникає вся мудрість їхня.
28
И воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбѣ́ти и́мъ, и от ну́ждъ и́хъ изведе́ я́:
28
Тоді взивають вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволяє їх від біди.
29
и повелѣ́ бу́ри, и ста́ въ тишину́, и умолко́ша во́лны єго́.
29
Він повелів бурі, і настала тиша, і хвилі затихли.
30
И возвесели́шася, я́ко умолко́ша, и наста́ви я́ въ приста́нище хотѣ́нія Своєго́.
30
І радіють вони, що море втихло, а Він приводить їх до бажаної пристані.
31
Да исповѣ́дятся {да исповѣ́дятъ} Го́сподеви ми́лости Єго́ и чудеса́ Єго́ сыново́мъ человѣ́ческимъ:
31
Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.
32
да вознесу́тъ Єго́ въ це́ркви людстѣ́й, и на сѣда́лищи ста́рецъ восхва́лятъ Єго́.
32
Нехай вихваляють Його в зібранні людей і прославляють Його на зборах старійшин.
33
Положи́лъ є́сть рѣ́ки въ пусты́ню и исхо́диша водна́я въ жа́жду,
33
Він перетворює ріки на пустелю і джерела води на безводну землю,
34
зе́млю плодоно́сную въ сла́ность, от зло́бы живу́щихъ на не́й.
34
землю родючу на солончаки за беззаконня тих, що живуть в ній.
35
Положи́лъ є́сть пусты́ню во єзе́ра водна́я и зе́млю безво́дную во исхо́дища водна́я.
35
Він перетворює пустелю на озера, і землю засохлу — на джерела води.
36
И насели́ та́мо а́лчущыя, и соста́виша гра́ды оби́телны:
36
І оселяє там голодних; вони будують міста — оселі собі,
37
и насѣ́яша се́ла, и насади́ша віногра́ды, и сотвори́ша пло́дъ жи́тенъ.
37
засівають поля, насаджують виноградники, що приносять їм великий урожай.
38
И благослови́ я́, и умно́жишася зѣло́: и скоты́ и́хъ не ума́ли.
38
Він благословляє їх, і вони швидко розмножуються, і тварин у них не зменшується.
39
И ума́лишася и озло́бишася от ско́рби зо́лъ и болѣ́зни:
39
Вони занепадали від гноблення, біди і скорботи,
40
излія́ся уничиже́ніє на кня́зи и́хъ, и облазни́ {заблужда́ти сотвори́} я́ по непрохо́днѣй, а не по пути́.
40
тоді Він посилав безчестя на князів їхніх і залишав їх блукати по пустелі, де немає шляхів.
41
И помо́же убо́гу от нищеты́ и положи́ я́ко о́вцы оте́чествія.
41
Убогого Він спасав від біди і примножував рід його, як отари овець.
42
У́зрятъ пра́віи и возвеселя́тся, и вся́коє беззако́ніє загради́тъ уста́ своя́.
42
Бачать це праведники і радіють, а беззаконні замикають уста свої.
43
Кто́ прему́дръ и сохрани́тъ сія́? И уразумѣ́ютъ ми́лости Госпо́дни.
43
Хто мудрий, той помітить це і зрозуміє милості Господні.
1
Пѣ́снь, псало́мъ Дави́ду.
2
Гото́во се́рдце моє́, Бо́же, гото́во се́рдце моє́: воспою́ и пою́ во сла́вѣ моє́й.
2
Готове серце моє, Боже, [готове серце моє]. Буду співати і прославляти в славі моїй.
3
Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рю и гу́сли: воста́ну ра́но.
3
Встань, славо моя, встаньте, псалтирю і гуслі, я встану рано.
4
Исповѣ́мся Тебѣ́ въ лю́дехъ, Го́споди, пою́ Тебѣ́ во язы́цѣхъ:
4
Буду славити Тебе, Господи, між народами. Буду оспівувати Тебе серед племен.
5
я́ко ве́лія верху́ небе́съ ми́лость Твоя́ и до о́блакъ и́стина Твоя́.
5
Бо вище небес милість Твоя, і до хмар істина Твоя.
6
Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, и по все́й земли́ сла́ва Твоя́,
6
Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя,
7
я́ко да изба́вятся возлю́бленніи Твои́: спаси́ десни́цею Твоє́ю и услы́ши мя́.
7
щоб спаслися всі улюблені Твої. Спаси правицею Твоєю і почуй мене.
8
Бо́гъ возглаго́ла во святѣ́мъ Своє́мъ: вознесу́ся и раздѣлю́ Сікі́му, и удо́ль Селе́ній размѣ́рю.
8
Бог сказав у святині Своїй: «Піднесуся і розділю Сихем, і долину осель розмірю:
9
Мо́й є́сть Галаа́дъ, и Мо́й є́сть Манассі́й, и Єфре́мъ заступле́ніє главы́ Моєя́: Іу́да ца́рь Мо́й,
9
Мій — Галаад, Мій — Манассія, Єфрем — сила глави Моєї, Іуда — скіпетр Мій,
10
Моа́въ коно́бъ упова́нія Моєго́: на Ідуме́ю наложу́ сапо́гъ Мо́й: Мнѣ́ иноплеме́нницы покори́шася.
10
Моав — умивальна чаша Моя, на Едома стану ногою Моєю, земля филистимська скориться Мені».
11
Кто́ введе́тъ мя́ во гра́дъ огражде́нія? Или́ кто́ наста́витъ мя́ до Ідуме́и?
11
Хто введе мене в укріплене місто? Хто приведе мене до Едома?
12
Не Ты́ ли, Бо́же, отри́нувый на́съ, и не изы́деши, Бо́же, въ си́лахъ на́шихъ?
12
Чи не Ти, Боже, що відкинув нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим?
13
Да́ждь на́мъ по́мощь от ско́рби: и су́єтно спасе́ніє человѣ́ческо.
13
Дай нам поміч у скорботі, бо марна надія на захист людський.
14
О Бо́зѣ сотвори́мъ си́лу, и То́й уничижи́тъ враги́ на́шя.
14
З Богом ми покажемо силу, Він знищить ворогів наших.
0
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.
Начальнику хору. Псалом Давида.
1
Бо́же, хвалы́ моєя́ не премолчи́:
1
Боже хвали моєї! Не мовчи.
2
я́ко уста́ грѣ́шнича и уста́ льсти́ваго на мя́ отверзо́шася, глаго́лаша на мя́ язы́комъ льсти́вымъ,
2
Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди.
3
и словесы́ ненави́стными обыдо́ша мя́, и бра́шася со мно́ю ту́не.
3
Словами ненависти звідусіль оточують мене і повстають проти мене без причини;
4
Вмѣ́сто є́же люби́ти мя́, оболга́ху мя́, а́зъ же моля́хся:
4
за любов мою вони ворогують проти мене, я ж молюся;
5
и положи́ша на мя́ зла́я за блага́я, и не́нависть за возлюбле́ніє моє́.
5
віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою.
6
Поста́ви на него́ грѣ́шника, и діа́волъ да ста́нетъ одесну́ю єго́:
6
Постав над ним нечестивого, і диявол нехай стане праворуч нього.
7
внегда́ суди́тися єму́, да изы́детъ осужде́нъ, и моли́тва єго́ да бу́детъ въ грѣ́хъ.
7
Коли стане на суд, хай він вийде осудженим, і молитва його буде йому за гріх.
8
Да бу́дутъ дні́є єго́ ма́ли, и єпі́скопство єго́ да пріи́метъ и́нъ:
8
Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший.
9
да бу́дутъ сы́нове єго́ си́ри, и жена́ єго́ вдова́:
9
Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою.
10
дви́жущеся да преселя́тся сы́нове єго́ и воспро́сятъ, да изгна́ни бу́дутъ изъ домо́въ свои́хъ.
10
Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх.
11
Да взы́щетъ заимода́вецъ вся́, єли́ка су́ть єго́: и да восхи́тятъ чужді́и труды́ єго́.
11
Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його.
12
Да не бу́детъ єму́ засту́пника, ниже́ да бу́детъ ущедря́яй сироты́ єго́:
12
Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його;
13
да бу́дутъ ча́да єго́ въ погубле́ніє, въ ро́дѣ єди́нѣмъ да потреби́тся и́мя єго́.
13
нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його.
14
Да воспомяне́тся беззако́ніє оте́цъ єго́ предъ Го́сподемъ, и грѣ́хъ ма́тере єго́ да не очи́стится:
14
Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений.
15
да бу́дутъ предъ Го́сподемъ вы́ну, и да потреби́тся от земли́ па́мять и́хъ:
15
Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі,
16
зане́же не помяну́ сотвори́ти ми́лость, и погна́ человѣ́ка ни́ща и убо́га, и умиле́на се́рдцемъ умертви́ти.
16
за те, що не виявив він милости, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її.
17
И возлюби́ кля́тву, и пріи́детъ єму́: и не восхотѣ́ благослове́нія, и удали́тся от него́.
17
Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, — і воно одійшло від нього.
18
И облече́ся въ кля́тву я́ко въ ри́зу, и вни́де я́ко вода́ во утро́бу єго́ и я́ко єле́й въ ко́сти єго́:
18
Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його;
19
да бу́детъ єму́ я́ко ри́за, въ ню́же облачи́тся, и я́ко по́ясъ, и́мже вы́ну опоясу́єтся.
19
і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується.
20
Сіє́ дѣ́ло оболга́ющихъ мя́ у Го́спода и глаго́лющихъ лука́вая на ду́шу мою́.
20
Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою!
21
И Ты́, Го́споди, Го́споди, сотвори́ со мно́ю и́мене ра́ди Твоєго́, я́ко бла́га ми́лость Твоя́:
21
Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя.
22
изба́ви мя́, я́ко ни́щъ и убо́гъ є́смь а́зъ, и се́рдце моє́ смяте́ся вну́трь мене́.
22
Спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені.
23
Я́ко сѣ́нь, внегда́ уклони́тися є́й, отъя́хся: стрясо́хся я́ко пру́зи.
23
Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її.
24
Колѣ́на моя́ изнемо́госта от поста́, и пло́ть моя́ измѣни́ся єле́а ра́ди.
24
Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи.
25
И а́зъ бы́хъ поноше́ніє и́мъ: ви́дѣша мя́, покива́ша глава́ми свои́ми.
25
І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами.
26
Помози́ ми, Го́споди Бо́же мо́й, и спаси́ мя по ми́лости Твоє́й:
26
Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене з милости Твоєї.
27
и да разумѣ́ютъ, я́ко рука́ Твоя́ сія́, и Ты́, Го́споди, сотвори́лъ єси́ ю́.
27
Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив.
28
Проклену́тъ ті́и, и Ты́ благослови́ши: востаю́щіи на мя́ да постыдя́тся, ра́бъ же Тво́й возвесели́тся.
28
Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується.
29
Да облеку́тся оболга́ющіи мя́ въ срамоту́ и оде́ждутся я́ко оде́ждою студо́мъ свои́мъ.
29
А ворогів моїх нехай покриє безчестя і, як одежею, нехай вони покриються соромом своїм.
30
Исповѣ́мся Го́сподеви зѣло́ усты́ мои́ми и посредѣ́ мно́гихъ восхвалю́ Єго́:
30
А я голосно буду славити Господа устами моїми і серед багатьох буду прославляти Його,
31
я́ко предста́ одесну́ю убо́гаго, є́же спасти́ от гоня́щихъ ду́шу мою́.
31
бо Він стоїть праворуч бідного, щоб спасти його від тих, що шукають душу мою.
0
Псало́мъ Дави́ду.
Псалом Давида.
1
Рече́ Госпо́дь Го́сподеви моєму́: сѣди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє но́гъ Твои́хъ.
1
Сказав Господь Господу моєму: «Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх».
2
Же́злъ си́лы по́слетъ Ти́ Госпо́дь от Сіо́на, и го́сподствуй посредѣ́ враго́въ Твои́хъ.
2
Жезл сили Твоєї пошле Господь із Сиона; царюй посеред ворогів Твоїх.
3
Съ Тобо́ю нача́ло въ де́нь си́лы Твоєя́, во свѣ́тлостехъ святы́хъ Твои́хъ: изъ чре́ва пре́жде денни́цы роди́хъ Тя́.
3
З Тобою народ Твій у день сили Твоєї, у світлостях святих Твоїх. «Із утроби раніше віків Я породив Тебе».
4
Кля́тся Госпо́дь и не раска́єтся: Ты́ ієре́й во вѣ́къ по чи́ну Мелхіседе́кову.
4
Клявся Господь і не розкається: «Ти священик повік за чином Мелхиседековим».
5
Госпо́дь одесну́ю Тебе́ сокруши́лъ є́сть въ де́нь гнѣ́ва Своєго́ цари́:
5
Господь праворуч Тебе, Він у день гніву Свого уразить царів.
6
су́дитъ во язы́цѣхъ, испо́лнитъ паде́нія, сокруши́тъ главы́ на земли́ мно́гихъ.
6
Він учинить суд над народами, покриє землю трупами, знищить голови багатьох у великій країні.
7
От пото́ка на пути́ піє́тъ: сего́ ра́ди вознесе́тъ главу́.
7
І з потоку в дорозі буде пити, тому високо піднесе голову.
1
Исповѣ́мся Тебѣ́, Го́споди, всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ въ совѣ́тѣ пра́выхъ и со́нмѣ.
1
Прославляю [Тебе], Господи, всім серцем [моїм] в раді праведників і в зібранні.
2
Ве́лія дѣла́ Госпо́дня, изы́скана во всѣ́хъ во́ляхъ Єго́:
2
Великі діла Господні, вони жадані для всіх, що люблять їх.
3
исповѣ́даніє и великолѣ́піє дѣ́ло Єго́, и пра́вда Єго́ пребыва́єтъ въ вѣ́къ вѣ́ка.
3
Діла Його — краса і слава; правда Його перебуває вічно.
4
Па́мять сотвори́лъ є́сть чуде́съ Свои́хъ: ми́лостивъ и ще́дръ Госпо́дь.
4
Незабутніми зробив Він чудеса Свої; щедрий і милостивий Господь.
5
Пи́щу даде́ боя́щымся Єго́: помяне́тъ въ вѣ́къ завѣ́тъ Сво́й.
5
Він дає поживу всім тим, що бояться Його. Завіт Свій пам’ятає вічно.
6
Крѣ́пость дѣ́лъ Свои́хъ возвѣсти́ лю́демъ Свои́мъ, да́ти и́мъ достоя́ніє язы́къ.
6
Могутність діянь Своїх явив Він народові Своєму, щоб дати йому насліддя народів.
7
Дѣла́ ру́къ Єго́ и́стина и су́дъ, вѣ́рны вся́ за́повѣди Єго́,
7
Діла рук Його — істина й правосуддя; всі заповіді Його вірні,
8
утверже́ны въ вѣ́къ вѣ́ка, сотворе́ны во и́стинѣ и правотѣ́.
8
тверді на віки вічні, встановлені на істині й правоті.
9
Избавле́ніє посла́ лю́демъ Свои́мъ: заповѣ́да въ вѣ́къ завѣ́тъ Сво́й: свято и стра́шно и́мя Єго́.
9
Визволення послав Господь народові Своєму, навіки поставив завіт Свій. Святе і страшне ім’я Його.
10
Нача́ло прему́дрости стра́хъ Госпо́день, ра́зумъ же бла́гъ всѣ́мъ творя́щымъ и́: хвала́ Єго́ пребыва́єтъ въ вѣ́къ вѣ́ка.
10
Початок премудрости — страх Господній, і розум добрий мають ті, що додержуються заповідей Його. Хвала Йому на віки віків.
0
Аллилу́іа, псало́мъ.
Алилуя.
1
Блаже́нъ му́жъ боя́йся Го́спода, въ за́повѣдехъ Єго́ восхо́щетъ зѣло́.
1
Блажен муж, що боїться Господа і дуже любить заповіді Його.
2
Си́льно на земли́ бу́детъ сѣ́мя єго́, ро́дъ пра́выхъ благослови́тся:
2
Сильним на землі буде покоління його. Рід праведних буде благословенний.
3
сла́ва и бога́тство въ дому́ єго́, и пра́вда єго́ пребыва́єтъ въ вѣ́къ вѣ́ка.
3
Слава і багатство буде в домі його; праведність його перебуватиме вічно.
4
Возсія́ во тмѣ́ свѣ́тъ пра́вымъ: ми́лостивъ и ще́дръ и пра́веденъ.
4
У темряві сяє світло праведникові; він лагідний, милосердний і справедливий.
5
Бла́гъ му́жъ ще́дря и дая́: устро́итъ словеса́ своя́ на судѣ́, я́ко въ вѣ́къ не подви́жится.
5
Добрий чоловік має милосердя і в позику дає; на суді він твердо говорить слово своє.
6
Въ па́мять вѣ́чную бу́детъ пра́ведникъ.
6
Він повіки не захитається. Пам’ять праведникові буде вічна.
7
От слу́ха зла́ не убои́тся:
7
Лихих наклепів він не убоїться; серце його надіється на Господа.
8
гото́во се́рдце єго́ упова́ти на Го́спода: утверди́ся се́рдце єго́, не убои́тся, до́ндеже воззри́тъ на враги́ своя́.
8
Упевнене серце його: він не злякається, коли побачить ворогів своїх.
9
Расточи́, даде́ убо́гимъ: пра́вда єго́ пребыва́єтъ во вѣ́къ вѣ́ка: ро́гъ єго́ вознесе́тся въ сла́вѣ.
9
Він роздає щедро, подає вбогим, праведність його перебуватиме вічно, сила його піднесеться у славі.
10
Грѣ́шникъ у́зритъ и прогнѣ́ваєтся зубы́ свои́ми поскреже́щетъ и раста́єтъ: жела́ніє грѣ́шника поги́бнетъ.
10
Побачить це нечестивий і розгнівається, заскрегоче зубами і згине. Бажання нечестивців не здійсниться.
1
Хвали́те, о́троцы, Го́спода, хвали́те и́мя Госпо́дне.
1
Хваліть, раби Господні, хваліть ім’я Господнє!
2
Бу́ди и́мя Госпо́дне благослове́но отны́нѣ и до вѣ́ка.
2
Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку.
3
От восто́къ со́лнца до за́падъ хва́льно и́мя Госпо́дне.
3
Від сходу сонця й до заходу нехай буде прославлене ім’я Господнє.
4
Высо́къ надъ всѣ́ми язы́ки Госпо́дь: надъ небесы́ сла́ва Єго́.
4
Високо над усіма народами Господь, вище небес слава Його.
5
Кто́ я́ко Госпо́дь Бо́гъ на́шъ? На высо́кихъ живы́й,
5
Хто — як Господь Бог наш?! Він перебуває на небесах.
6
и на смире́нныя призира́яй на небеси́ и на земли́:
6
Він нахиляється, щоб доглядати небо й землю;
7
воздвиза́яй от земли́ ни́ща, и от гно́ища возвыша́яй убо́га:
7
з пороху піднімає бідного і з гноїща підносить убогого,
8
посади́ти єго́ съ кня́зи, съ кня́зи люді́й Свои́хъ:
8
щоб посадити його з князями народу Свого;
9
вселя́я непло́довь въ до́мъ, ма́терь о ча́дѣхъ веселя́щуся.
9
неплідну робить матір’ю, яка в домі своїм втішається дітьми. Алилуя!
1
Во исхо́дѣ Ізра́илевѣ от Єги́пта, до́му Іа́ковля изъ люді́й ва́рваръ,
1
Коли вийшов Ізраїль з Єгипту, дім Якова — від людей чужих,
2
бы́сть Іуде́а святы́ня Єго́, Ізра́иль о́бласть Єго́.
2
Юдея стала святинею Його, а Ізраїль — володінням Його.
3
Мо́ре ви́дѣ и побѣже́, Іорда́нъ возврати́ся вспя́ть:
3
Море побачило і розступилося, Йордан повернув назад.
4
го́ры взыгра́шася я́ко овни́, и хо́лми я́ко а́гнцы о́вчіи.
4
Гори підстрибували, як вівці, і пагорби — наче ягнята.
5
Что́ ти є́сть, мо́ре, я́ко побѣ́гло єси́, и тебѣ́, Іорда́не, я́ко возврати́лся єси́ вспя́ть:
5
Чого ти, море, розступилося? І ти, Йордане, чого повернув назад?
6
го́ры, я́ко взыгра́стеся я́ко овни́, и хо́лми я́ко а́гнцы о́вчіи.
6
Чого ви, гори, як вівці, скачете, і ви, пагорби, наче ягнята?
7
От лица́ Госпо́дня подви́жеся земля́, от лица́ Бо́га Іа́ковля:
7
Перед лицем Господа затряслася земля, перед лицем Бога Якова,
8
обра́щшаго ка́мень во єзе́ра водна́я и несѣко́мый во исто́чники водны́я.
8
що перетворив камінь на озеро води, скелю — на джерело потоків.
9
Не на́мъ, Го́споди, не на́мъ, но и́мени Твоєму́ да́ждь сла́ву о ми́лости Твоє́й и и́стинѣ Твоє́й:
9
Не нам, Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу з милости Твоєї.
10
да не когда́ реку́тъ язы́цы: гдѣ́ є́сть Бо́гъ и́хъ?
10
Щоб не сказали народи: «Де Бог їх?»
11
Бо́гъ же на́шъ на небеси́ и на земли́, вся́ єли́ка восхотѣ́, сотвори́.
11
Бог наш на небесах [і на землі], все, що захотів, створив.
12
І́доли язы́къ сребро́ и зла́то, дѣла́ ру́къ человѣ́ческихъ:
12
Ідоли язичників — срібло й золото, діло рук людських:
13
уста́ и́мутъ, и не возглаго́лютъ: о́чи и́мутъ, и не у́зрятъ:
13
мають уста, та не говорять, мають очі, та не бачать,
14
у́шы и́мутъ, и не услы́шатъ: но́здри и́мутъ, и не обоня́ютъ:
14
мають вуха, та не чують, мають ніздрі, та нема в них нюху;
15
ру́цѣ и́мутъ, и не ося́жутъ: но́зѣ и́мутъ, и не по́йдутъ: не возглася́тъ горта́немъ свои́мъ.
15
руки їх не діють, ноги їх не ходять, жодного звуку немає в гортані їх.
16
Подо́бни и́мъ да бу́дутъ творя́щіи я́ и вси́ надѣ́ющіися на ня́.
16
Подібні до них і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них.
17
До́мъ Ізра́илевъ упова́ на Го́спода: помо́щникъ и защи́титель и́мъ є́сть.
17
[Доме] Ізраїля! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист.
18
До́мъ Ааро́нь упова́ на Го́спода: помо́щникъ и защи́титель и́мъ є́сть.
18
Доме Аарона! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист.
19
Боя́щіися Го́спода упова́ша на Го́спода: помо́щникъ и защи́титель и́мъ є́сть.
19
Всі, що боїтеся Господа, уповайте на Господа, Він — наша поміч і захист.
20
Госпо́дь помяну́въ ны́ благослови́лъ є́сть на́съ: благослови́лъ є́сть до́мъ Ізра́илевъ, благослови́лъ є́сть до́мъ Ааро́нь,
20
Господь пам’ятає про нас і благословляє [нас]: Він благословив дім Ізраїля, благословив дім Аарона,
21
благослови́лъ є́сть боя́щыяся Го́спода, ма́лыя съ вели́кими.
21
Він благословляє тих, що бояться Господа — малих і великих.
22
Да приложи́тъ Госпо́дь на вы́, на вы́ и на сы́ны ва́шя:
22
Нехай же додасть вам Господь все більше й більше, вам і дітям вашим.
23
благослове́ни вы́ Го́сподеви, сотво́ршему небо и зе́млю.
23
Нехай благословить вас Господь, що сотворив небо і землю.
24
Не́бо небесе́ Го́сподеви, зе́млю же даде́ сыново́мъ человѣ́ческимъ.
24
Небо над небесами — оселя Господа, а землю Він дав синам людським.
25
Не ме́ртвіи восхва́лятъ Тя́, Го́споди, ниже́ вси́ низходя́щіи во а́дъ:
25
Не мертві хвалитимуть Господа, і не всі, що сходять у могилу.
26
но мы́ живі́и благослови́мъ Го́спода отны́нѣ и до вѣ́ка.
26
А ми, [живі,] будемо благословляти Господа віднині й довіку. Алилуя.
1
Возлюби́хъ, я́ко услы́шитъ Госпо́дь гла́съ моле́нія моєго́,
1
Я люблю Господа, Він почув голос благання мого.
2
я́ко приклони́ у́хо Своє́ мнѣ́: и во дни́ моя́ призову́.
2
Прихилив до мене вухо Своє; буду призивати Його в усі дні мої.
3
Объя́ша мя́ болѣ́зни сме́ртныя, бѣды́ а́довы обрѣто́ша мя́: ско́рбь и болѣ́знь обрѣто́хъ–
3
Обійняли мене болі смертельні, і муки пекельні найшли на мене: я зустрів скорботу й утиски.
4
–и и́мя Госпо́дне призва́хъ: 4о, Го́споди, изба́ви ду́шу мою́:–
4
Тоді я призвав ім’я Господнє: «Господи, спаси душу мою!»
5
–ми́лостивъ Госпо́дь и пра́веденъ, и Бо́гъ на́шъ ми́луєтъ.
5
Милостивий і праведний Господь; Бог наш милує нас.
6
5Храня́й младе́нцы Госпо́дь: смири́хся, и спасе́ мя.
6
Господь охороняє немовлят: я знесилився, і Він допоміг мені.
7
6Обрати́ся, душе́ моя́, въ поко́й тво́й, я́ко Госпо́дь благодѣ́йствова тя́:
7
Повернися, душе моя, у спокій твій, бо Господь облагодіяв тебе.
8
7я́ко изъя́тъ ду́шу мою́ от сме́рти, о́чи мои́ от сле́зъ и но́зѣ мои́ от поползнове́нія.
8
Ти, Господи, спас душу мою від смерти, очі мої — від сліз, ноги мої — від спотикання. Буду ходити перед Господом у країні живих.
9
8Благоугожду́ предъ Го́сподемъ во странѣ́ живы́хъ.
Слава…
1
Вѣ́ровахъ, тѣ́мже возглаго́лахъ: а́зъ же смири́хся зѣло́.
1
Вірував я, тому й заговорив, і я смирився вельми.
2
А́зъ же рѣ́хъ во изступле́ніи моє́мъ: вся́къ человѣ́къ ло́жъ.
2
І сказав я в нестямі моїй: «Кожна людина говорить неправду!»
3
Что́ возда́мъ Го́сподеви о всѣ́хъ, я́же воздаде́ ми?
3
Що віддам Господу за все, що Він воздав мені?
4
Ча́шу спасе́нія пріиму́ и и́мя Госпо́дне призову́:
4
Чашу спасіння прийму й ім’я Господнє призву.
5
моли́твы моя́ Го́сподеви возда́мъ предъ всѣ́ми людьми́ Єго́.
5
Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його.
6
Честна́ предъ Го́сподемъ сме́рть преподо́бныхъ Єго́.
6
Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
7
О, Го́споди, а́зъ ра́бъ Тво́й, а́зъ ра́бъ Тво́й и сы́нъ рабы́ни Твоєя́: растерза́лъ єси́ у́зы моя́.
7
О Господи, я раб Твій, я раб Твій і син рабині Твоєї. Ти розірвав кайдани мої.
8
Тебѣ́ пожру́ же́ртву хвалы́, и во и́мя Госпо́дне призову́.
8
Тобі принесу я жертву хваління й ім’я Господнє призву.
9
Моли́твы моя́ Го́сподеви возда́мъ предъ всѣ́ми людьми́ Єго́,
9
Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його.
10
во дво́рѣхъ до́му Госпо́дня, посредѣ́ тебе́, Ієрусали́ме.
10
У дворах дому Господнього, посеред тебе, Єрусалиме. Алилуя.
1
Хвали́те Го́спода, вси́ язы́цы, похвали́те Єго́, вси́ лю́діє:
1
Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.
2
я́ко утверди́ся ми́лость Єго́ на на́съ, и и́стина Госпо́дня пребыва́єтъ во вѣ́къ.
2
Бо велика милість Його над нами й істина Його [перебуває] вічно. Алилуя.
1
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви, я́ко бла́гъ, я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
1
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2
Да рече́тъ у́бо до́мъ Ізра́илевъ: я́ко бла́гъ, я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
2
Нехай же промовить [дім] Ізраїлів, що Господь благий, і повіки милість Його.
3
Да рече́тъ у́бо до́мъ Ааро́нь: я́ко бла́гъ, я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
3
Нехай говорить дім Ааронів, що Господь благий, і повіки милість Його.
4
Да реку́тъ у́бо вси́ боя́щіися Го́спода: я́ко бла́гъ, я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
4
Нехай говорять всі, що бояться Господа, бо [Він благий,] і повіки милість Його.
5
От ско́рби призва́хъ Го́спода, и услы́ша мя́ въ простра́нство.
5
У скорботі взивав я до Господа, і Він почув мене і вивів мене на простір.
6
Госпо́дь мнѣ́ помо́щникъ, и не убою́ся: что́ сотвори́тъ мнѣ́ человѣ́къ?
6
Господь — мій помічник, і я не боюся, що зробить мені людина.
7
Госпо́дь мнѣ́ помо́щникъ, и а́зъ воззрю́ на враги́ моя́.
7
Господь — мій помічник, і я сміливо дивлюся на ворогів моїх.
8
Благо є́сть надѣ́ятися на Го́спода, не́жели надѣ́ятися на человѣ́ка:
8
Краще уповати на Господа, аніж надіятися на людину.
9
благо є́сть упова́ти на Го́спода, не́жели упова́ти на кня́зи.
9
Краще уповати на Господа, аніж покладатися на князів.
10
Вси́ язы́цы обыдо́ша мя́, и и́менемъ Госпо́днимъ противля́хся и́мъ:
10
Обступили й оточили мене, я ж іменем Господнім переміг їх.
11
обыше́дше обыдо́ша мя́, и и́менемъ Госпо́днимъ противля́хся и́мъ:
11
Оточили мене, але я іменем Господнім подолав їх,
12
обыдо́ша мя́ я́ко пче́лы со́тъ, и разгорѣ́шася я́ко о́гнь въ те́рніи: и и́менемъ Госпо́днимъ противля́хся и́мъ.
12
обсіли мене, наче бджоли [соти], розгорілися, як вогонь у сухому терні, але я іменем Господнім подолав їх.
13
Отринове́нъ преврати́хся па́сти, и Госпо́дь прія́тъ мя́.
13
Вони били мене, щоб я впав, але Господь підтримав мене,
14
Крѣ́пость моя́ и пѣ́ніє моє́ Госпо́дь, и бы́сть ми́ во спасе́ніє.
14
Господь — моя сила і пісня моя, і став моїм спасінням.
15
Гла́съ ра́дости и спасе́нія въ селе́ніихъ пра́ведныхъ: десни́ца Госпо́дня сотвори́ си́лу.
15
Голос радости і спасіння в оселях праведників. Правиця Господня дає їм силу,
16
Десни́ца Госпо́дня вознесе́ мя, десни́ца Госпо́дня сотвори́ си́лу.
16
правиця Господня піднесла мене, правиця Господня дала мені силу.
17
Не умру́, но жи́въ бу́ду и повѣ́мъ дѣла́ Госпо́дня.
17
Не умру, а житиму і повідатиму про діла Господні.
18
Наказу́я наказа́ мя Госпо́дь, сме́рти же не предаде́ мя.
18
Караючи, покарав мене Господь, але смерті не віддав мене.
19
Отве́рзите мнѣ́ врата́ пра́вды: вше́дъ въ ня́, исповѣ́мся Го́сподеви.
19
Відчиніть мені врата правди, і я ввійду ними і прославлю Господа.
20
Сія́ врата́ Госпо́дня: пра́ведніи вни́дутъ въ ня́.
20
Ось врата Господні; праведні увійдуть ними.
21
Исповѣ́мся Тебѣ́, я́ко услы́шалъ мя́ єси́ и бы́лъ єси́ мнѣ́ во спасе́ніє.
21
Прославляю Тебе, Господи, що Ти почув мене і став моїм спасінням.
22
Ка́мень, єго́же небрего́ша зи́ждущіи, се́й бы́сть во главу́ у́гла:
22
Камінь, що занедбали будівничі, став в основу (наріжним каменем).
23
от Го́спода бы́сть се́й, и є́сть ди́венъ во очесѣ́хъ на́шихъ.
23
Від Господа це сталося, і дивне воно в очах наших.
24
Се́й де́нь, єго́же сотвори́ Госпо́дь, возра́дуємся и возвесели́мся въ о́нь.
24
Цей день, його ж створив Господь, радіймо й веселімось в нім.
25
О, Го́споди, спаси́ же, о, Го́споди, поспѣши́ же.
25
О Господи! Спаси, о Господи! Допоможи.
26
Благослове́нъ гряды́й во и́мя Госпо́дне: благослови́хомъ вы́ изъ до́му Госпо́дня.
26
Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Благословляємо вас із дому Господнього.
27
Бо́гъ Госпо́дь, и яви́ся на́мъ: соста́вите пра́здникъ во учаща́ющихъ до ро́гъ олтаре́выхъ.
27
Бог Господь і явився нам. Вчиніть свято, несіть жертви до Жертовника Господнього.
28
Бо́гъ мо́й єси́ Ты́, и исповѣ́мся Тебѣ́: Бо́гъ мо́й єси́ Ты́, и вознесу́ Тя: исповѣ́мся Тебѣ́, я́ко услы́шалъ мя́ єси́ и бы́лъ єси́ мнѣ́ во спасе́ніє.
28
Ти — Бог мій, буду хвалити Тебе. Ти Бог мій, [буду славити Тебе. Бо Ти почув мене і став моїм спасінням].
29
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви, я́ко бла́гъ, я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
29
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
1
Блаже́ни непоро́чніи въ пу́ть {въ пути́}, ходя́щіи въ зако́нѣ Госпо́дни.
1
Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.
2
Блаже́ни испыта́ющіи свидѣ́нія Єго́, всѣ́мъ се́рдцемъ взы́щутъ Єго́.
2
Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.
3
Не дѣ́лающіи бо беззако́нія въ путе́хъ Єго́ ходи́ша.
3
Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
4
Ты́ заповѣ́далъ єси́ за́повѣди Твоя́ сохрани́ти зѣло́:
4
Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.
5
дабы́ испра́вилися путіє́ мои́, сохрани́ти оправда́нія Твоя́.
5
О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!
6
Тогда́ не постыжу́ся, внегда́ призрѣ́ти ми́ на вся́ за́повѣди Твоя́.
6
Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої.
7
Исповѣ́мся Тебѣ́ въ пра́вости се́рдца, внегда́ научи́тимися судьба́мъ пра́вды Твоєя́.
7
Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.
8
Оправда́нія Твоя́ сохраню́: не оста́ви мене́ до зѣла́.
8
Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.
9
Въ чесо́мъ испра́витъ юнѣ́йшій пу́ть сво́й? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́.
9
Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.
10
Всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ взыска́хъ Тебе́: не отри́ни мене́ от за́повѣдій Твои́хъ.
10
Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.
11
Въ се́рдцы моє́мъ скры́хъ словеса́ Твоя́, я́ко да не согрѣшу́ Тебѣ́.
11
Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.
12
Благослове́нъ єси́, Го́споди: научи́ мя оправда́ніємъ Твои́мъ.
12
Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.
13
Устна́ма мои́ма возвѣсти́хъ вся́ судьбы́ у́стъ Твои́хъ.
13
Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.
14
На пути́ свидѣ́ній Твои́хъ наслади́хся, я́ко о вся́комъ бога́тствѣ.
14
Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.
15
Въ за́повѣдехъ Твои́хъ поглумлю́ся, и уразумѣ́ю пути́ Твоя́.
15
Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.
16
Во оправда́ніихъ Твои́хъ поучу́ся: не забу́ду слове́съ Твои́хъ.
16
Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.
17
Возда́ждь рабу́ Твоєму́: живи́ мя, и сохраню́ словеса́ Твоя́.
17
Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.
18
Откры́й о́чи мои́, и уразумѣ́ю чудеса́ от зако́на Твоєго́.
18
Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.
19
Пришле́цъ а́зъ є́смь на земли́: не скры́й от мене́ за́повѣди Твоя́.
19
Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.
20
Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьбы́ Твоя́ на вся́коє вре́мя.
20
Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.
21
Запрети́лъ єси́ го́рдымъ: про́кляти уклоня́ющіися от за́повѣдій Твои́хъ.
21
Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.
22
Отъими́ от мене́ поно́съ {поноше́ніє} и уничиже́ніє, я́ко свидѣ́ній Твои́хъ взыска́хъ.
22
Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.
23
И́бо сѣдо́ша кня́зи и на мя́ клевета́ху, ра́бъ же Тво́й глумля́шеся во оправда́ніихъ Твои́хъ:
23
Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.
24
и́бо свидѣ́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ є́сть, и совѣ́ти мои́ оправда́нія Твоя́.
24
Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої.
25
Прильпе́ земли́ душа́ моя́: живи́ мя по словеси́ Твоєму́.
25
В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.
26
Пути́ моя́ возвѣсти́хъ, и услы́шалъ мя́ єси́: научи́ мя оправда́ніємъ Твои́мъ.
26
Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.
27
Пу́ть оправда́ній Твои́хъ вразуми́ ми, и поглумлю́ся въ чудесѣ́хъ Твои́хъ.
27
Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.
28
Воздрема́ душа́ моя́ от уны́нія: утверди́ мя въ словесѣ́хъ Твои́хъ.
28
Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.
29
Пу́ть непра́вды отста́ви от мене́ и зако́номъ Твои́мъ поми́луй мя́.
29
Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.
30
Пу́ть и́стины изво́лихъ и судьбы́ Твоя́ не забы́хъ.
30
Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.
31
Прилѣпи́хся свидѣ́ніємъ Твои́мъ, Го́споди, не посрами́ мене́.
31
Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.
32
Пу́ть за́повѣдій Твои́хъ теко́хъ, єгда́ разшири́лъ єси́ се́рдце моє́.
32
Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.
33
Законоположи́ мнѣ́, Го́споди, пу́ть оправда́ній Твои́хъ, и взыщу́ и́ вы́ну:
33
Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.
34
вразуми́ мя, и испыта́ю зако́нъ Тво́й и сохраню́ и́ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ.
34
Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.
35
Наста́ви мя́ на стезю́ за́повѣдій Твои́хъ, я́ко ту́ю восхотѣ́хъ.
35
Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.
36
Приклони́ се́рдце моє́ во свидѣ́нія Твоя́, а не въ лихои́мство.
36
Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.
37
Отврати́ о́чи мои́ є́же не ви́дѣти суєты́: въ пути́ Твоє́мъ живи́ мя.
37
Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.
38
Поста́ви рабу́ Твоєму́ сло́во Твоє́ въ стра́хъ Тво́й.
38
Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.
39
Отъими́ поноше́ніє моє́, є́же непщева́хъ: я́ко судьбы́ Твоя́ бла́ги.
39
Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.
40
Се́, возжела́хъ за́повѣди Твоя́: въ пра́вдѣ Твоє́й живи́ мя.
40
Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.
41
И да пріи́детъ на мя́ ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́ніє Твоє́ по словеси́ Твоєму́:
41
І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.
42
и отвѣща́ю поноша́ющымъ ми́ сло́во, я́ко упова́хъ на словеса́ Твоя́.
42
І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.
43
И не отъими́ от у́стъ мои́хъ словесе́ и́стинна до зѣла́, я́ко на судьбы́ Твоя́ упова́хъ:
43
Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.
44
и сохраню́ зако́нъ Тво́й вы́ну, въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
44
Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.
45
И хожда́хъ въ широтѣ́, я́ко за́повѣди Твоя́ взыска́хъ:
45
Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.
46
и глаго́лахъ о свидѣ́ніихъ Твои́хъ предъ цари́ и не стыдя́хся:
46
Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.
47
и поуча́хся въ за́повѣдехъ Твои́хъ, я́же возлюби́хъ зѣло́:
47
Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.
48
и воздвиго́хъ ру́цѣ мои́ къ за́повѣдемъ Твои́мъ, я́же возлюби́хъ, и глумля́хся во оправда́ніихъ Твои́хъ.
48
Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.
49
Помяни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоєму́, и́хже упова́ніє да́лъ ми́ єси́.
49
Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.
50
То́ мя утѣ́ши во смире́ніи моє́мъ, я́ко сло́во Твоє́ живи́ мя.
50
Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.
51
Го́рдіи законопреступова́ху до зѣла́: от зако́на же Твоєго́ не уклони́хся.
51
Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.
52
Помяну́хъ судьбы́ Твоя́ от вѣ́ка, Го́споди, и утѣ́шихся.
52
Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.
53
Печа́ль прія́тъ мя́ от грѣ́шникъ, оставля́ющихъ зако́нъ Тво́й.
53
Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.
54
Пѣ́та бя́ху мнѣ́ оправда́нія Твоя́ на мѣ́стѣ прише́лствія моєго́.
54
Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.
55
Помяну́хъ въ нощи́ и́мя Твоє́, Го́споди, и сохрани́хъ зако́нъ Тво́й.
55
Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.
56
Се́й бы́сть мнѣ́, я́ко оправда́ній Твои́хъ взыска́хъ.
56
Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.
57
Ча́сть моя́ єси́, Го́споди: рѣ́хъ сохрани́ти зако́нъ Тво́й.
57
Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.
58
Помоли́хся лицу́ Твоєму́ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ: поми́луй мя́ по словеси́ Твоєму́.
58
Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.
59
Помы́слихъ пути́ Твоя́ и возврати́хъ но́зѣ мои́ во свидѣ́нія Твоя́.
59
Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.
60
Угото́вихся и не смути́хся сохрани́ти за́повѣди Твоя́.
60
Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.
61
У́жя грѣ́шникъ обяза́шася мнѣ́, и зако́на Твоєго́ не забы́хъ.
61
Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.
62
Полу́нощи воста́хъ исповѣ́датися Тебѣ́ о судьба́хъ пра́вды Твоєя́.
62
Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.
63
Прича́стникъ а́зъ є́смь всѣ́мъ боя́щымся Тебе́ и храня́щымъ за́повѣди Твоя́.
63
Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.
64
Ми́лости Твоєя́, Го́споди, испо́лнь земля́: оправда́ніємъ Твои́мъ научи́ мя.
64
Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.
65
Бла́гость сотвори́лъ єси́ съ рабо́мъ Твои́мъ, Го́споди, по словеси́ Твоєму́:
65
Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.
66
бла́гости и наказа́нію и ра́зуму научи́ мя, я́ко за́повѣдемъ Твои́мъ вѣ́ровахъ.
66
Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.
67
Пре́жде да́же не смири́тимися, а́зъ прегрѣши́хъ: сего́ ра́ди сло́во Твоє́ сохрани́хъ.
67
Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.
68
Бла́гъ єси́ Ты́, Го́споди: и бла́гостію Твоє́ю научи́ мя оправда́ніємъ Твои́мъ.
68
Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.
69
Умно́жися на мя́ непра́вда го́рдыхъ: а́зъ же всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ испыта́ю за́повѣди Твоя́.
69
Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.
70
Усыри́ся я́ко млеко́ се́рдце и́хъ: а́зъ же зако́ну Твоєму́ поучи́хся.
70
Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.
71
Благо мнѣ́, я́ко смири́лъ мя́ єси́, я́ко да научу́ся оправда́ніємъ Твои́мъ.
71
Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.
72
Бла́гъ мнѣ́ зако́нъ у́стъ Твои́хъ па́че ты́сящъ зла́та и сребра́.
72
Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.
73
Ру́це Твои́ сотвори́стѣ мя́ и созда́стѣ мя́: вразуми́ мя, и научу́ся за́повѣдемъ Твои́мъ.
Слава…
74
Боя́щіися Тебе́ у́зрятъ мя́ и возвеселя́тся, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
73
Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.
75
Разумѣ́хъ, Го́споди, я́ко пра́вда судьбы́ Твоя́, и вои́стинну смири́лъ мя́ єси́.
74
Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
76
Бу́ди же ми́лость Твоя́, да утѣ́шитъ мя́, по словеси́ Твоєму́ рабу́ Твоєму́:
75
Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.
77
да пріи́дутъ мнѣ́ щедро́ты Твоя́, и жи́въ бу́ду, я́ко зако́нъ Тво́й поуче́ніє моє́ є́сть.
76
Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.
78
Да постыдя́тся го́рдіи, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на мя́: а́зъ же поглумлю́ся {размышля́ти бу́ду} въ за́повѣдехъ Твои́хъ.
77
Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.
79
Да обратя́тъ мя́ боя́щіися Тебе́ и вѣ́дящіи свидѣ́нія Твоя́.
78
Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.
80
Бу́ди се́рдце моє́ непоро́чно во оправда́ніихъ Твои́хъ, я́ко да не постыжу́ся.
79
Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.
81
Изчеза́єтъ во спасе́ніє Твоє́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́хъ:
80
Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.
82
изчезо́ша о́чи мои́ въ сло́во Твоє́, глаго́люще: когда́ утѣ́шиши мя́?
81
Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.
83
Зане́ бы́хъ я́ко мѣ́хъ на сла́нѣ: оправда́ній Твои́хъ не забы́хъ.
82
Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?»
84
Коли́ко є́сть дні́й раба́ Твоєго́? Когда́ сотвори́ши ми́ от гоня́щихъ мя́ су́дъ?
83
Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.
85
Повѣ́даша мнѣ́ законопресту́пницы глумле́нія, но не я́ко зако́нъ Тво́й, Го́споди.
84
Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?
86
Вся́ за́повѣди Твоя́ и́стина: непра́ведно погна́ша мя́, помози́ ми.
85
Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.
87
Вма́лѣ не сконча́ша мене́ на земли́: а́зъ же не оста́вихъ за́повѣдій Твои́хъ.
86
Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.
88
По ми́лости Твоє́й живи́ мя, и сохраню́ свидѣ́нія у́стъ Твои́хъ.
87
Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.
89
Во вѣ́къ, Го́споди, сло́во Твоє́ пребыва́єтъ на небеси́.
88
Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.
90
Въ ро́дъ и ро́дъ и́стина Твоя́: основа́лъ єси́ зе́млю, и пребыва́єтъ.
89
Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.
91
Учине́ніємъ Твои́мъ пребыва́єтъ де́нь: я́ко вся́ческая рабо́тна Тебѣ́.
90
З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.
92
Я́ко а́ще бы не зако́нъ Тво́й поуче́ніє моє́ бы́лъ, тогда́ у́бо поги́блъ бы́хъ во смире́ніи моє́мъ:
91
З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.
93
во вѣ́къ не забу́ду оправда́ній Твои́хъ, я́ко въ ни́хъ оживи́лъ мя́ єси́.
92
Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.
94
Тво́й є́смь а́зъ, спаси́ мя: я́ко оправда́ній Твои́хъ взыска́хъ.
93
Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.
95
Мене́ жда́ша грѣ́шницы погуби́ти мя́: свидѣ́нія Твоя́ разумѣ́хъ.
94
Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.
96
Вся́кія кончи́ны ви́дѣхъ коне́цъ: широка́ за́повѣдь Твоя́ зѣло́.
95
Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.
97
Ко́ль возлюби́хъ зако́нъ Тво́й, Го́споди: ве́сь де́нь поуче́ніє моє́ є́сть.
96
Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.
98
Па́че вра́гъ мои́хъ умудри́лъ мя́ єси́ за́повѣдію Твоє́ю, я́ко въ вѣ́къ моя́ є́сть.
97
О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.
99
Па́че всѣ́хъ уча́щихъ мя́ разумѣ́хъ, я́ко свидѣ́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ є́сть.
98
Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.
100
Па́че ста́рецъ разумѣ́хъ, я́ко за́повѣди Твоя́ взыска́хъ.
99
Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.
101
От вся́каго пути́ лука́ва возбрани́хъ нога́мъ мои́мъ, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́:
100
Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.
102
от суде́бъ Твои́хъ не уклони́хся, я́ко Ты́ законоположи́лъ ми́ єси́.
101
Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.
103
Ко́ль сладка́ горта́ни моєму́ словеса́ Твоя́: па́че ме́да усто́мъ мои́мъ.
102
Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.
104
От за́повѣдій Твои́хъ разумѣ́хъ: сего́ ра́ди возненави́дѣхъ вся́къ пу́ть непра́вды.
103
Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.
105
Свѣти́лникъ нога́ма мои́ма зако́нъ Тво́й, и свѣ́тъ стезя́мъ мои́мъ.
104
Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.
106
Кля́хся и поста́вихъ сохрани́ти судьбы́ пра́вды Твоєя́.
105
Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.
107
Смири́хся до зѣла́: Го́споди, живи́ мя по словеси́ Твоєму́.
106
Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.
108
Во́льная у́стъ мои́хъ благоволи́ же, Го́споди, и судьба́мъ Твои́мъ научи́ мя.
107
Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.
109
Душа́ моя́ въ руку́ Твоє́ю {Алекс.: моє́ю} вы́ну, и зако́на Твоєго́ не забы́хъ.
108
Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.
110
Положи́ша грѣ́шницы сѣ́ть мнѣ́: и от за́повѣдій Твои́хъ не заблуди́хъ.
109
В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.
111
Наслѣ́довахъ свидѣ́нія Твоя́ во вѣ́къ, я́ко ра́дованіє се́рдца моєго́ су́ть:
110
Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.
112
приклони́хъ се́рдце моє́ сотвори́ти оправда́нія Твоя́ въ вѣ́къ за воздая́ніє.
111
Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.
113
Законопресту́пныя возненави́дѣхъ, зако́нъ же Тво́й возлюби́хъ.
112
Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.
114
Помо́щникъ мо́й и засту́пникъ мо́й єси́ Ты́: на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
113
Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.
115
Уклони́теся от мене́, лука́внующіи, и испыта́ю за́повѣди Бо́га моєго́.
114
Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.
116
Заступи́ мя по словеси́ Твоєму́, и жи́въ бу́ду: и не посрами́ мене́ от ча́янія моєго́:
115
Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.
117
помози́ ми, и спасу́ся, и поучу́ся во оправда́ніихъ Твои́хъ вы́ну.
116
Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.
118
Уничижи́лъ єси́ вся́ отступа́ющыя от оправда́ній Твои́хъ: я́ко непра́ведно помышле́ніє и́хъ.
117
Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.
119
Преступа́ющыя непщева́хъ вся́ грѣ́шныя земли́: сего́ ра́ди возлюби́хъ свидѣ́нія Твоя́.
118
Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.
120
Пригвозди́ стра́ху Твоєму́ пло́ти моя́: от суде́бъ бо Твои́хъ убоя́хся.
119
Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.
121
Сотвори́хъ су́дъ и пра́вду: не преда́ждь мене́ оби́дящымъ мя́.
120
Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.
122
Воспріими́ раба́ Твоєго́ во благо, да не оклевета́ютъ мене́ го́рдіи.
121
Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.
123
О́чи мои́ изчезо́стѣ во спасе́ніє Твоє́ и въ сло́во пра́вды Твоєя́:
122
Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.
124
сотвори́ съ рабо́мъ Твои́мъ по ми́лости Твоє́й, и оправда́ніємъ Твои́мъ научи́ мя.
123
Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.
125
Ра́бъ Тво́й є́смь а́зъ: вразуми́ мя, и увѣ́мъ свидѣ́нія Твоя́.
124
Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.
126
Вре́мя сотвори́ти Го́сподеви: разори́ша зако́нъ Тво́й.
125
Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.
127
Сего́ ра́ди возлюби́хъ за́повѣди Твоя́ па́че зла́та и топа́зіа.
126
Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.
128
Сего́ ра́ди ко всѣ́мъ за́повѣдемъ Твои́мъ направля́хся, вся́къ пу́ть непра́вды возненави́дѣхъ.
127
Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.
129
Ди́вна свидѣ́нія Твоя́: сего́ ра́ди испыта́ я́ душа́ моя́.
128
Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.
130
Явле́ніє слове́съ Твои́хъ просвѣща́єтъ и вразумля́єтъ младе́нцы.
129
Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.
131
Уста́ моя́ отверзо́хъ и привлеко́хъ ду́хъ, я́ко за́повѣдій Твои́хъ жела́хъ.
130
Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.
132
При́зри на мя́ и поми́луй мя́, по суду́ лю́бящихъ и́мя Твоє́.
131
Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.
133
Стопы́ моя́ напра́ви по словеси́ Твоєму́, и да не облада́єтъ мно́ю вся́коє беззако́ніє:
Слава…
134
изба́ви мя́ от клеветы́ человѣ́ческія, и сохраню́ за́повѣди Твоя́.
132
Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.
135
Лице́ Твоє́ просвѣти́ на раба́ Твоєго́ и научи́ мя оправда́ніємъ Твои́мъ.
133
Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
136
Исхо́дища водна́я изведо́стѣ о́чи мои́, поне́же не сохрани́хъ зако́на Твоєго́.
134
Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
137
Пра́веднъ єси́, Го́споди, и пра́ви суди́ Твои́:
135
Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.
138
заповѣ́далъ єси́ пра́вду свидѣ́нія Твоя́, и и́стину зѣло́.
136
Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.
139
Иста́яла мя́ є́сть ре́вность Твоя́: я́ко забы́ша словеса́ Твоя́ врази́ мои́.
137
Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.
140
Разжже́но сло́во Твоє́ зѣло́, и ра́бъ Тво́й возлюби́ є́.
138
Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.
141
Юнѣ́йшій а́зъ є́смь и уничиже́нъ: оправда́ній Твои́хъ не забы́хъ.
139
Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.
142
Пра́вда Твоя́ пра́вда во вѣ́къ, и зако́нъ Тво́й и́стина.
140
Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.
143
Ско́рби и ну́жди обрѣто́ша мя́: за́повѣди Твоя́ поуче́ніє моє́.
141
Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.
144
Пра́вда свидѣ́нія Твоя́ въ вѣ́къ: вразуми́ мя, и жи́въ бу́ду.
142
Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.
145
Воззва́хъ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, услы́ши мя́, Го́споди: оправда́нія Твоя́ взыщу́.
143
Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.
146
Воззва́хъ Ти́, спаси́ мя, и сохраню́ свидѣ́нія Твоя́.
144
Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.
147
Предвари́хъ въ безго́діи и воззва́хъ: на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
145
Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.
148
Предвари́стѣ о́чи мои́ ко у́тру, поучи́тися словесе́мъ Твои́мъ.
146
Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.
149
Гла́съ мо́й услы́ши, Го́споди, по ми́лости Твоє́й: по судьбѣ́ Твоє́й живи́ мя.
147
Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.
150
Прибли́жишася гоня́щіи мя́ беззако́ніємъ: от зако́на же Твоєго́ удали́шася.
148
Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.
151
Бли́зъ єси́ Ты́, Го́споди, и вси́ путіє́ Твои́ и́стина.
149
Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.
152
Испе́рва позна́хъ от свидѣ́ній Твои́хъ, я́ко въ вѣ́къ основа́лъ я́ єси́.
150
Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.
153
Ви́ждь смире́ніє моє́ и изми́ мя: я́ко зако́на Твоєго́ не забы́хъ.
151
Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.
154
Суди́ су́дъ мо́й и изба́ви мя́: словесе́ ра́ди Твоєго́ живи́ мя.
152
Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.
155
Дале́че от грѣ́шникъ спасе́ніє, я́ко оправда́ній Твои́хъ не взыска́ша.
153
Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.
156
Щедро́ты Твоя́ мно́ги, Го́споди: по судьбѣ́ Твоє́й живи́ мя.
154
Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.
157
Мно́зи изгоня́щіи мя́ и стужа́ющіи ми́: от свидѣ́ній Твои́хъ не уклони́хся.
155
Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.
158
Ви́дѣхъ неразумѣва́ющыя и иста́яхъ: я́ко слове́съ Твои́хъ не сохрани́ша.
156
Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.
159
Ви́ждь, я́ко за́повѣди Твоя́ возлюби́хъ: Го́споди, по ми́лости Твоє́й живи́ мя.
157
Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.
160
Нача́ло слове́съ Твои́хъ и́стина, и во вѣ́къ вся́ судьбы́ пра́вды Твоєя́.
158
Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.
161
Кня́зи погна́ша мя́ ту́не: и от слове́съ Твои́хъ убоя́ся се́рдце моє́.
159
Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.
162
Возра́дуюся а́зъ о словесѣ́хъ Твои́хъ, я́ко обрѣта́яй коры́сть мно́гу.
160
Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.
163
Непра́вду возненави́дѣхъ и омерзи́хъ: зако́нъ же Тво́й возлюби́хъ.
161
Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.
164
Седмери́цею дне́мъ хвали́хъ Тя́ о судьба́хъ пра́вды Твоєя́.
162
Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.
165
Ми́ръ мно́гъ лю́бящымъ зако́нъ Тво́й, и нѣ́сть и́мъ собла́зна.
163
Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.
166
Ча́яхъ спасе́нія Твоєго́, Го́споди, и за́повѣди Твоя́ возлюби́хъ.
164
Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.
167
Сохрани́ душа́ моя́ свидѣ́нія Твоя́ и возлюби́ я́ зѣло́.
165
Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.
168
Сохрани́хъ за́повѣди Твоя́ и свидѣ́нія Твоя́, я́ко вси́ путіє́ мои́ предъ Тобо́ю, Го́споди.
166
Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.
169
Да прибли́жится моле́ніє моє́ предъ Тя́, Го́споди: по словеси́ Твоєму́ вразуми́ мя.
167
Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.
170
Да вни́детъ проше́ніє моє́ предъ Тя́: Го́споди, по словеси́ Твоєму́ изба́ви мя́.
168
Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.
171
Отры́гнутъ устнѣ́ мои́ пѣ́ніє, єгда́ научи́ши мя́ оправда́ніємъ Твои́мъ.
169
Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.
172
Провѣща́єтъ язы́къ мо́й словеса́ Твоя́, я́ко вся́ за́повѣди Твоя́ пра́вда.
170
Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене.
173
Да бу́детъ рука́ Твоя́ є́же спасти́ мя, я́ко за́повѣди Твоя́ изво́лихъ.
171
Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.
174
Возжела́хъ спасе́ніє Твоє́, Го́споди, и зако́нъ Тво́й поуче́ніє моє́ є́сть.
172
Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.
175
Жива́ бу́детъ душа́ моя́ и восхва́литъ Тя́: и судьбы́ Твоя́ помо́гутъ мнѣ́.
173
Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.
176
Заблуди́хъ я́ко овча́ поги́бшеє: взыщи́ раба́ Твоєго́, я́ко за́повѣдій Твои́хъ не забы́хъ.
174
Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя.
0
Пѣ́снь степе́ней.
Пісня ступенів.
1
Ко Го́споду, внегда́ скорбѣ́ти ми́, воззва́хъ, и услы́ша мя́.
1
До Господа взивав я в скорботі моїй, і Він вислухав мене.
2
Го́споди, изба́ви ду́шу мою́ от усте́нъ непра́ведныхъ и от язы́ка льсти́ва.
2
Господи, визволи душу мою від уст неправдивих, від язика облесливого.
3
Что́ да́стся тебѣ́, или́ что́ приложи́тся тебѣ́ къ язы́ку льсти́ву?
3
Що дасть Тобі або що додасть Тобі язик зрадливий?
4
Стрѣ́лы си́льнаго изощре́ны, со у́гльми пусты́нными.
4
Він — як гострі стріли сильного з палаючим вугіллям, що спустошує.
5
Увы́ мнѣ́, я́ко прише́лствіє моє́ продолжи́ся, всели́хся съ селе́ніи Кида́рскими:
5
Горе мені, що я перебуваю у Мосоха, живу біля шатрів кидарських.
6
мно́го прише́лствова душа́ моя́: съ ненави́дящими ми́ра бѣ́хъ ми́ренъ:
6
Довго перебувала душа моя з тими, що не бажають миру.
7
єгда́ глаго́лахъ и́мъ, боря́ху мя́ ту́не.
7
Я бажаю жити мирно, але, як тільки заговорю до них, вони повстають проти мене без вини.
0
Пѣ́снь степе́ней.
Пісня ступенів.
1
Возведо́хъ о́чи мои́ въ го́ры, отню́дуже пріи́детъ по́мощь моя́.
1
Звів я очі мої в гори, звідкіля прийде поміч моя.
2
По́мощь моя́ от Го́спода, сотво́ршаго не́бо и зе́млю.
2
Поміч моя від Господа, що створив небо і землю.
3
Не да́ждь во смяте́ніє ноги́ твоєя́, ниже́ воздре́млетъ храня́й тя́:
3
Він не дасть нозі твоїй спіткнутися, не задрімає Охоронитель твій.
4
се́, не воздре́млетъ, ниже́ у́снетъ храня́й Ізра́иля.
4
Не задрімає і не засне Той, Хто охороняє Ізраїля.
5
Госпо́дь сохрани́тъ тя́, Госпо́дь покро́въ тво́й на ру́ку десну́ю твою́.
5
Господь — Охорона твоя, Господь — покрова твоя на правиці твоїй.
6
Во дни́ со́лнце не ожже́тъ тебе́, ниже́ луна́ но́щію.
6
Удень сонце не опалить тебе, а вночі — місяць.
7
Госпо́дь сохрани́тъ тя́ от вся́каго зла́, сохрани́тъ ду́шу твою́ Госпо́дь:
7
Господь охоронить тебе від усякого зла, охоронить душу твою [Господь].
8
Госпо́дь сохрани́тъ вхожде́ніє твоє́ и исхожде́ніє твоє́, отны́нѣ и до вѣ́ка.
8
Господь охоронить вхід і вихід твій віднині й навіки.
0
Пѣ́снь степе́ней.
Пісня ступенів. Давида.
1
Возвесели́хся о ре́кшихъ мнѣ́: въ до́мъ Госпо́день по́йдемъ.
1
Звеселився я тим, що сказали мені: ходімо до дому Господнього.
2
Стоя́ще бя́ху но́ги на́шя во дво́рѣхъ твои́хъ, Ієрусали́ме.
2
Стояли ноги наші у дворах твоїх, Єрусалиме.
3
Ієрусали́мъ зи́ждемый я́ко гра́дъ, єму́же прича́стіє єго́ вку́пѣ.
3
Єрусалим створений як місто, і доля його з народом його.
4
Та́мо бо взыдо́ша колѣ́на, колѣ́на Госпо́дня, свидѣ́ніє Ізра́илево, исповѣ́датися и́мени Госпо́дню:
4
Бо туди увійшли коліна, коліна Господні, за законом Ізраїля, щоб прославляти ім’я Господнє.
5
я́ко та́мо сѣдо́ша престо́ли на су́дъ, престо́ли въ дому́ Дави́довѣ.
5
Бо там стоять престоли, щоб судити, престоли в домі Давидовому.
6
Вопроси́те же я́же о ми́рѣ Ієрусали́ма: и оби́ліє лю́бящымъ тя́.
6
Просіть про мир для Єрусалима, і благоденство тим, що люблять тебе.
7
Бу́ди же ми́ръ въ си́лѣ твоє́й, и оби́ліє въ столпостѣна́хъ твои́хъ.
7
І нехай буде мир силою твоєю і благоденство у стінах твоїх.
8
Ра́ди бра́тій мои́хъ и бли́жнихъ мои́хъ глаго́лахъ у́бо ми́ръ о тебѣ́.
8
Заради братів моїх і ближніх моїх промовляю: мир тобі.
9
До́му ра́ди Го́спода Бо́га на́шего взыска́хъ блага́я тебѣ́.
9
Заради дому Господа Бога нашого жадаю я блага тобі.
0
Пѣ́снь степе́ней.
Пісня ступенів.
1
Къ Тебѣ́ возведо́хъ о́чи мои́, Живу́щему на небеси́.
1
До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої.
2
Се́, я́ко о́чи ра́бъ въ руку́ госпо́дій свои́хъ, я́ко о́чи рабы́ни въ руку́ госпожи́ своєя́: та́ко о́чи на́ши ко Го́споду Бо́гу на́шему, до́ндеже уще́дритъ ны́.
2
Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас.
3
Поми́луй на́съ, Го́споди, поми́луй на́съ, я́ко помно́гу испо́лнихомся уничиже́нія:
3
Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження.
4
наипа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́нія гобзу́ющихъ и уничиже́нія го́рдыхъ.
4
Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.
0
Пѣ́снь степе́ней.
Пісня ступенів. Давида.
1
Я́ко а́ще не Госпо́дь бы бы́лъ въ на́съ, да рече́тъ у́бо Ізра́иль:
1
Якби не Господь був з нами, — нехай скаже Ізраїль,
2
я́ко а́ще не Госпо́дь бы бы́лъ въ на́съ, внегда́ воста́ти человѣ́комъ на ны́, у́бо живы́хъ поже́рли бы́ша на́съ:
2
якби не Господь був з нами, коли повстали проти нас люди, —
3
внегда́ прогнѣ́ватися я́рости и́хъ на ны́, у́бо вода́ потопи́ла бы на́съ.
3
вони б живих поглинули нас, коли гнів їх розпалився на нас.
4
Пото́къ пре́йде душа́ на́ша:
4
Вода б затопила нас; потоки залили б душу нашу.
5
у́бо пре́йде душа́ на́ша во́ду непостоя́нную.
5
Бурхливі хвилі води прийшли б над душею нашою.
6
Благослове́нъ Госпо́дь, и́же не даде́ на́съ въ лови́тву зубо́мъ и́хъ.
6
Благословен Господь, Який не дав нас на здобич у зуби їхні.
7
Душа́ на́ша я́ко пти́ца изба́вися от сѣ́ти ловя́щихъ: сѣ́ть сокруши́ся, и мы́ изба́влени бы́хомъ.
7
Душа наша, як пташка, вирвалася з сітки тих, що ловили. Сітка розірвалась, і ми спаслися.
8
По́мощь на́ша во и́мя Го́спода, сотво́ршаго не́бо и зе́млю.
8
Поміч наша в імені Господа, що створив небо і землю.
0
Пѣ́снь степе́ней.
Пісня ступенів.
1
Надѣ́ющіися на Го́спода, я́ко гора́ Сіо́нъ: не подви́жится въ вѣ́къ живы́й во Ієрусали́мѣ.
1
Ті, що надіються на Господа, не похитнуться, як гора Сион, що стоїть вічно.
2
Го́ры о́крестъ єго́, и Госпо́дь о́крестъ люді́й Свои́хъ, отны́нѣ и до вѣ́ка.
2
Гори навкруги Єрусалима, а Господь — навкруги народу Свого віднині і навіки.
3
Я́ко не оста́витъ Госпо́дь жезла́ грѣ́шныхъ на жре́бій пра́ведныхъ, я́ко да не про́струтъ пра́ведніи въ беззако́нія ру́къ свои́хъ.
3
Бо не залишить [Господь] жезла нечестивих над долею праведних, щоб праведні не простягли рук своїх до беззаконня.
4
Ублажи́, Го́споди, благі́я и пра́выя се́рдцемъ.
4
Благодій, Господи, добрим і праведним серцем.
5
Уклоня́ющыяся же въ развраще́нія отведе́тъ Госпо́дь съ дѣ́лающими беззако́ніє: ми́ръ на Ізра́иля.
5
А тих, що звернули на криву дорогу неправди, нехай залишить Господь разом з тими, що чинять беззаконня. Мир на Ізраїля!
0
Пѣ́снь степе́ней.
Пісня ступенів.
1
Внегда́ возврати́ти Го́споду плѣ́нъ Сіо́нь, бы́хомъ я́ко утѣ́шени.
1
Коли повертав Господь з полону Сион, нам здавалося, що то був сон.
2
Тогда́ испо́лнишася ра́дости уста́ на́ша, и язы́къ на́шъ весе́лія: тогда́ реку́тъ во язы́цѣхъ: возвели́чилъ є́сть Госпо́дь сотвори́ти съ ни́ми.
2
Тоді були душі наші повні радости, і з уст наших лилася пісня. Тоді між народами говорили: «Велике сотворив Господь над ними».
3
Возвели́чилъ є́сть Госпо́дь сотвори́ти съ на́ми: бы́хомъ веселя́щеся.
3
Так, Господь явив над нами велике; ми раділи серцем.
4
Возврати́, Го́споди, плѣне́ніє на́ше, я́ко пото́ки ю́гомъ.
4
Поверни ж, Господи, невільників наших, як потоки на південь.
5
Сѣ́ющіи слеза́ми, ра́достію по́жнутъ.
5
Ті, що сіють зі сльозами, пожнуть з радістю.
6
Ходя́щіи хожда́ху и пла́кахуся, мета́юще сѣ́мена своя́: гряду́ще же пріи́дутъ ра́достію, взе́млюще рукоя́ти своя́.
6
Хто з плачем ніс сіяти зерно своє, той повернеться веселий, несучи снопи свої.
0
Пѣ́снь степе́ней.
Пісня ступенів. Соломона.
1
А́ще не Госпо́дь сози́ждетъ до́мъ, всу́є труди́шася зи́ждущіи: а́ще не Госпо́дь сохрани́тъ гра́дъ, всу́є бдѣ́ стрегі́й.
1
Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа.
2
Всу́є ва́мъ є́сть у́треневати: воста́нете по сѣдѣ́ніи яду́щіи хлѣ́бъ болѣ́зни, єгда́ да́стъ возлю́бленнымъ Свои́мъ со́нъ.
2
Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий, тоді як Господь дає улюбленим Своїм спокійний сон.
3
Се́, достоя́ніє Госпо́дне сы́нове, мзда́ плода́ чре́вняго.
3
Ось і діти — насліддя від Господа; нагорода від Нього — плід утроби.
4
Я́ко стрѣ́лы въ руцѣ́ си́льнаго, та́ко сы́нове оттрясе́нныхъ.
4
Як стріли в руках сильного, так і сини молоді.
5
Блаже́нъ, и́же испо́лнитъ жела́ніє своє́ от ни́хъ: не постыдя́тся, єгда́ глаго́лютъ враго́мъ свои́мъ во вратѣ́хъ.
5
Блаженний, хто здобув таку поміч собі. Не осоромляться вони, коли біля брами міста свого говоритимуть з ворогами.
0
Пѣ́снь степе́ней.
Пісня ступенів.
1
Блаже́ни вси́ боя́щіися Го́спода, ходя́щіи въ путе́хъ Єго́:
1
Блаженні всі, що бояться Господа. Ті, що ходять путями Його.
2
труды́ плодо́въ {ру́къ} твои́хъ снѣ́си: блаже́нъ єси́, и добро́ тебѣ́ бу́детъ.
2
Ти житимеш трудами рук твоїх. Блаженний ти, і добро тобі буде.
3
Жена́ твоя́ я́ко лоза́ плодови́та въ страна́хъ до́му твоєго́: 4сы́нове твои́ я́ко новосажде́нія ма́сличная о́крестъ трапе́зы твоєя́.
3
Жона твоя в домі твоїм як родюча лоза виноградна. Сини твої, як паростки дерева оливкового, навколо трапези твоєї.
4
5Се́, та́ко благослови́тся человѣ́къ боя́йся Го́спода.
4
Ось так буде благословенний чоловік, що боїться Господа.
5
6Благослови́тъ тя́ Госпо́дь от Сіо́на, и у́зриши блага́я Ієрусали́ма вся́ дни́ живота́ твоєго́,
5
Нехай благословить тебе Господь від Сиону. І побачиш блаженство Єрусалима по всі дні життя твого.
6
7и у́зриши сы́ны сыно́въ твои́хъ: ми́ръ на Ізра́иля.
6
Щоб побачив ти дітей синів твоїх. Мир на Ізраїля!
0
Пѣ́снь степе́ней.
Пісня ступенів.
1
Мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моєя́, да рече́тъ у́бо Ізра́иль:
1
Багато разів бороли мене від юности моєї, — нехай скаже Ізраїль,
2
мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моєя́, и́бо не премого́ша мя́.
2
багато разів бороли мене від юности моєї, але не перемогли мене.
3
На хребтѣ́ моє́мъ дѣ́лаша грѣ́шницы, продолжи́ша беззако́ніє своє́.
3
На хребті моїм орали плугарі, проклали довгі борозни свої,
4
Госпо́дь пра́веденъ ссѣче́ вы́я грѣ́шниковъ.
4
але Господь справедливий, Він розсік пута беззаконників.
5
Да постыдя́тся и возвратя́тся вспя́ть вси́ ненави́дящіи Сіо́на:
5
Нехай осоромляться і відступлять ті, що ненавидять Сион.
6
да бу́дутъ я́ко трава́ на здѣ́хъ {на кро́вѣхъ}, я́же пре́жде восторже́нія и́зсше:
6
Нехай будуть як трава на покрівлі, що сохне раніше, ніж вирвуть її,
7
є́юже не испо́лни руки́ своєя́ жня́й, и нѣ́дра своєго́ рукоя́ти собира́яй:
7
якою жнець не наповнює руки своєї, і в’язальниця не зв’яже снопа.
8
и не рѣ́ша мимоходя́щіи: благослове́ніє Госпо́дне на вы́, благослови́хомъ вы́ во и́мя Госпо́дне.
8
А перехожі не скажуть: «Благословення Господнє на вас; благословляємо вас іменем Господнім».
0
Пѣ́снь степе́ней.–
Пісня ступенів.
1
–Изъ глубины́ воззва́хъ къ Тебѣ́, Го́споди:–
1
З глибини взиваю до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій.
2
–Го́споди, услы́ши гла́съ мо́й. 2Да бу́дутъ у́ши Твои́ вне́млющѣ гла́су моле́нія моєго́.
2
Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого.
3
А́ще беззако́нія на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́тъ?–
3
Якщо на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть?
4
–Яко у Тебе́ очище́ніє є́сть.
4
Але у Тебе прощення; нехай благоговіють перед Тобою.
5
4И́мене ра́ди Твоєго́ потерпѣ́хъ Тя́, Го́споди, потерпѣ́ душа́ моя́ въ сло́во Твоє́: упова́ душа́ моя́ на Го́спода.
5
Ради імені Твого я надіюся на Тебе, Господи; терпіла душа моя у слові Твоїм. Уповає душа моя на Господа.
6
5От стра́жи у́треннія до но́щи, от стра́жи у́треннія да упова́єтъ Ізра́иль на Го́спода:
6
Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповає Ізраїль на Господа.
7
6я́ко у Го́спода ми́лость, и мно́гоє у Него́ избавле́ніє:–
8
і Він визволить Ізраїля від усіх беззаконь його.
8
–и То́й изба́витъ Ізра́иля от всѣ́хъ беззако́ній єго́.
0
Пѣ́снь степе́ней.
Пісня ступенів. Давида.
1
Го́споди, не вознесе́ся се́рдце моє́, ниже́ вознесо́стѣся о́чи мои́: ниже́ ходи́хъ въ вели́кихъ, ниже́ въ ди́вныхъ па́че мене́.
1
Господи, не зазнавалося серце моє, не підносилися гордо очі мої; я не входив у велике і дивне, недосяжне для мене.
2
А́ще не смиреному́дрствовахъ, но вознесо́хъ ду́шу мою́, я́ко отдоє́ноє на ма́терь свою́, та́ко возда́си на ду́шу мою́.
2
Чи не смиряв я душу свою, наче дитину, відлучену від грудей матері? Душа моя в мені жадає Тебе, як дитя грудей матері своєї.
3
Да упова́єтъ Ізра́иль на Го́спода отны́нѣ и до вѣ́ка.
3
Нехай надіється Ізраїль на Господа віднині і навіки.
0
Пѣ́снь степе́ней.
Пісня ступенів.
1
Помяни́, Го́споди, Дави́да и всю́ кро́тость єго́:
1
Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його.
2
я́ко кля́тся Го́сподеви, обѣща́ся Бо́гу Іа́ковлю:
2
Як він присягався Господу, давав обітниці Богу Якова:
3
а́ще вни́ду въ селе́ніє до́му моєго́, или́ взы́ду на о́дръ посте́ли моєя́:
3
«Не ввійду в світлицю дому мого, не ляжу на постіль мою,
4
а́ще да́мъ со́нъ очи́ма мои́ма, и вѣ́ждома мои́ма дрема́ніє, и поко́й скраніа́ма мои́ма:
4
не дам заснути очам моїм і задрімати повікам моїм;
5
до́ндеже обря́щу мѣ́сто Го́сподеви, селе́ніє Бо́гу Іа́ковлю.
5
не заспокоюся, поки не знайду оселі для Господа, дому для Бога Якова».
6
Се́, слы́шахомъ я́ во Євфра́ѳѣ, обрѣто́хомъ я́ въ поля́хъ Дубра́вы:
6
Ось ми чули про Нього в Єфрафі, знайшли Його на полях Іарима.
7
вни́демъ въ селе́нія Єго́, поклони́мся на мѣ́сто, идѣ́же стоя́стѣ но́зѣ Єго́.
7
Ходімо в оселі Його, поклонімося підніжжю ніг Його.
8
Воскре́сни́, Го́споди, въ поко́й Тво́й, Ты́ и ківо́тъ святы́ни Твоєя́.
8
Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї.
9
Свяще́нницы Твои́ облеку́тся пра́вдою, и преподо́бніи Твои́ возра́дуются.
9
Священики Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють.
10
Дави́да ра́ди раба́ Твоєго́, не отврати́ лице́ пома́заннаго Твоєго́.
10
Ради Давида, раба Твого, не відверни лиця від помазаника Твого.
11
Кля́тся Госпо́дь Дави́ду и́стиною, и не отве́ржется єя́: от плода́ чре́ва твоєго́ посажду́ на престо́лѣ твоє́мъ.
11
Клявся Господь Давиду істиною і не зречеться її: «Із синів роду твого посаджу на престолі твоїм.
12
А́ще сохраня́тъ сы́нове твои́ завѣ́тъ Мо́й и свидѣ́нія Моя́ сія́, и́мже научу́ я́, и сы́нове и́хъ до вѣ́ка ся́дутъ на престо́лѣ твоє́мъ.
12
А коли сини твої зберігатимуть завіт Мій і повеління Мої, яких Я навчу їх, то й сини їхні навіки сидітимуть на престолі твоїм».
13
Я́ко избра́ Госпо́дь Сіо́на, изво́ли и́ въ жили́ще Себѣ́.
13
Вибрав Господь Сион, забажав [його] на оселю для Себе.
14
Се́й поко́й Мо́й во вѣ́къ вѣ́ка, здѣ́ вселю́ся, я́ко изво́лихъ и́.
14
«Це місце спокою Мого повік віку, сказав Господь, тут оселюся, бо Я полюбив його.
15
Лови́тву єго́ благословля́яй благословлю́, ни́щыя єго́ насы́щу хлѣ́бы:
15
Поживу його Я, благословляючи, благословлю, і вбогих його Я нагодую хлібом.
16
свяще́нники єго́ облеку́ во спасе́ніє, и преподо́бніи єго́ ра́достію возра́дуются.
16
Священиків його Я зодягну в спасіння, і праведні його будуть радіти радістю.
17
Та́мо возращу́ ро́гъ Дави́дови, угото́вахъ свѣти́лникъ пома́занному Моєму́.
17
Там Я вирощу спасіння Давидові, поставлю світильник помазанику Моєму.
18
Враги́ єго́ облеку́ студо́мъ, на не́мъ же процвѣте́тъ святы́ня Моя́.
18
Ворогів його осоромлю Я, на ньому ж розцвіте святиня Моя».
0
Пѣ́снь степе́ней.
Пісня ступенів. Давида.
1
Се́, что́ добро́, или́ что́ красно́, но є́же жи́ти бра́тіи вку́пѣ?
1
Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді!
2
Я́ко ми́ро на главѣ́, сходя́щеє на браду́, браду́ Ааро́ню, сходя́щеє на оме́ты оде́жды єго́:
2
Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його.
3
я́ко роса́ Аєрмо́нская сходя́щая на го́ры Сіо́нскія: я́ко та́мо заповѣ́да Госпо́дь благослове́ніє и живо́тъ до вѣ́ка.
3
Як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки.
0
Пѣ́снь степе́ней.
Пісня ступенів.
1
Се́, ны́нѣ благослови́те Го́спода, вси́ раби́ Госпо́дни, стоя́щіи въ хра́мѣ Госпо́дни, во дво́рѣхъ до́му Бо́га на́шего.
1
Нині благословляйте Господа, всі раби Господні, що стоїте у храмі Господнім, [у дворах дому Бога нашого].
2
Въ но́щехъ воздѣжи́те ру́ки ва́шя во свята́я и благослови́те Го́спода.
2
Вночі підносьте руки ваші до святині і благословляйте Господа.
3
Благослови́тъ тя́ Госпо́дь от Сіо́на, сотвори́вый не́бо и зе́млю.
3
Благословить і тебе з небесного Сиону Господь, Який створив небо і землю.
1
Хвали́те и́мя Госпо́дне, хвали́те, раби́ Го́спода,
1
Хваліть ім’я Господнє, хваліть, раби Господні,
2
стоя́щіи во хра́мѣ Госпо́дни, во дво́рѣхъ до́му Бо́га на́шего.
2
що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого.
3
Хвали́те Го́спода, я́ко бла́гъ Госпо́дь: по́йте и́мени Єго́, я́ко добро́:
3
Хваліть Господа, бо Господь благий; співайте імені Його, бо це добре.
4
я́ко Іа́кова избра́ Себѣ́ Госпо́дь, Ізра́иля въ достоя́ніє Себѣ́:
4
Господь обрав Собі Якова, — обрав Ізраїля у насліддя Собі.
5
я́ко а́зъ позна́хъ, я́ко ве́лій Госпо́дь, и Госпо́дь на́шъ надъ всѣ́ми бо́ги:
5
Я пізнав, що Господь великий, і що Бог наш над усіма богами.
6
вся́, єли́ка восхотѣ́ Госпо́дь, сотвори́ на небеси́ и на земли́, въ моря́хъ и во всѣ́хъ бе́зднахъ.
6
Все, що хоче, Господь творить на небесах і на землі, в морях і у всіх безоднях;
7
Возводя́ о́блаки от послѣ́днихъ земли́, мо́лніи въ до́ждь сотвори́, изводя́й вѣ́тры от сокро́вищъ Свои́хъ.
7
підносить хмари від країв землі, сяє блискавкою серед дощу, виводить вітри зі сховищ Своїх.
8
И́же порази́ пе́рвенцы Єги́петскія от человѣ́ка до скота́:
8
Він умертвив первістків у Єгипті від людей до тварин,
9
посла́ зна́менія и чудеса́ посредѣ́ тебе́, Єги́пте, на фарао́на и на вся́ рабы́ єго́.
9
явив знамення й чудеса посеред тебе, Єгипте, над фараоном і над усіма рабами його,
10
И́же порази́ язы́ки мно́ги и изби́ цари́ крѣ́пки:
10
уразив багато народів і знищив могутніх царів:
11
Сио́на царя́ Аморре́йска и О́га царя́ Васа́нска, и вся́ ца́рствія Ханаа́нска:
11
Сигона, царя Аморрейського, і Ога, царя Васанського, і всі царства ханаанські;
12
и даде́ зе́млю и́хъ достоя́ніє, достоя́ніє Ізра́илю лю́демъ Свои́мъ.
12
і віддав землю їх у насліддя Ізраїлю, в насліддя людям Своїм.
13
Го́споди, и́мя Твоє́ въ вѣ́къ, и па́мять Твоя́ въ ро́дъ и ро́дъ:
13
Господи, ім’я Твоє навіки, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
14
я́ко суди́ти и́мать Госпо́дь лю́демъ Свои́мъ, и о рабѣ́хъ Свои́хъ умо́лится.
14
Бо Господь буде судити народ Свій і змилосердиться над рабами Своїми.
15
І́доли язы́къ сребро́ и зла́то, дѣла́ ру́къ человѣ́ческихъ:
15
Ідоли язичників — срібло й золото, творіння рук людських.
16
уста́ и́мутъ, и не возглаго́лютъ: о́чи и́мутъ, и не у́зрятъ:
16
Мають уста і не говорять, мають очі і не бачать,
17
у́ши и́мутъ, и не услы́шатъ: ниже́ бо є́сть ду́хъ во устѣ́хъ и́хъ.
17
мають вуха і не чують, і нема дихання в устах їх.
18
Подо́бни и́мъ да бу́дутъ творя́щіи я́ и вси́ надѣ́ющіися на ня́.
18
Подібні до них будуть і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них.
19
До́ме Ізра́илевъ, благослови́те Го́спода: до́ме Ааро́нь, благослови́те Го́спода: до́ме Леві́инъ, благослови́те Го́спода:
19
Доме Ізраїлів! Благословляйте Господа. Доме Ааронів, благословляйте Господа!
20
боя́щіися Го́спода, благослови́те Го́спода.
20
Доме Левія, благословляйте Господа. Всі, хто боїться Господа, благословляйте Господа.
21
Благослове́нъ Госпо́дь от Сіо́на, живы́й во Ієрусали́мѣ.
21
Благословен Господь від Сиона, що живе в Єрусалимі. Алилуя!
1
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви, я́ко бла́гъ: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
1
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2
Исповѣ́дайтеся Бо́гу бого́въ: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
2
Прославляйте Бога богів, бо повіки милість Його.
3
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви господе́й: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
3
Прославляйте Господа володарів, бо повіки милість Його.
4
Сотво́ршему чудеса́ ве́лія єди́ному: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
4
Він Один творить чудеса великі, бо повіки милість Його.
5
Сотво́ршему небеса́ ра́зумомъ: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
5
Він створив небеса премудро, бо повіки милість Його;
6
Утверди́вшему зе́млю на вода́хъ: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
6
утвердив землю на водах, бо повіки милість Його.
7
Сотво́ршему свѣти́ла ве́лія єди́ному: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́:
7
Він створив великі світила, бо повіки милість Його;
8
со́лнце во о́бласть дне́: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́:
8
сонце, щоб творило день, бо повіки милість Його;
9
луну́ и звѣ́зды во о́бласть но́щи: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
9
місяць і зорі, щоб світили вночі, бо повіки милість Його;
10
Порази́вшему Єги́пта съ пе́рвенцы єго́: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́:
10
покарав Єгипет у первістках його, бо повіки милість Його;
11
и изве́дшему Ізра́иля от среды́ и́хъ: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́:
11
і вивів з нього Ізраїля, бо повіки милість Його;
12
руко́ю крѣ́пкою и мы́шцею высо́кою: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
12
рукою кріпкою і силою могутньою, бо повіки милість Його;
13
Раздѣ́льшему Чермно́є мо́ре въ раздѣле́нія: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́:
13
Він розділив море Червоне, бо повіки милість Його;
14
и прове́дшему Ізра́иля посредѣ́ єго́: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́:
14
і провів Ізраїля посеред нього, бо повіки милість Його;
15
и истря́сшему фарао́на и си́лу єго́ въ мо́ре Чермно́є: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
15
і потопив фараона й військо його у морі, бо повіки милість Його;
16
Прове́дшему лю́ди Своя́ въ пусты́ни: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
16
Він провів народ Свій через пустелю, бо повіки милість Його;
17
Порази́вшему цари́ ве́лія: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
17
і покарав царів великих, бо повіки милість Його;
18
И уби́вшему цари́ крѣ́пкія: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́:
18
знищив царів сильних, бо повіки милість Його;
19
Сио́на царя́ Аморре́йска: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́:
19
Сигона, царя аморреїв, бо повіки милість Його;
20
и О́га царя́ Васа́нска: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
20
і Ога, царя Васанського, бо повіки милість Його;
21
И да́вшему зе́млю и́хъ достоя́ніє: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́:
21
і віддав землю їх у насліддя, бо повіки милість Його;
22
достоя́ніє Ізра́илю рабу́ Своєму́: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
22
в насліддя Ізраїлю, рабу Своєму, бо повіки милість Його;
23
Я́ко во смире́ніи на́шемъ помяну́ ны Госпо́дь: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
23
Він пом’янув нас у смиренні нашому, бо повіки милість Його;
24
И изба́вилъ ны́ є́сть от враго́въ на́шихъ: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́:
24
і визволив нас від ворогів наших, бо повіки милість Його;
25
дая́й пи́щу вся́кой пло́ти: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
25
Він дає поживу всім творінням, бо повіки милість Його.
26
Исповѣ́дайтеся Бо́гу небе́сному: я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
26
Прославляйте Бога Небесного, бо повіки милість Його.
0
Дави́ду Ієремі́ємъ.
Давида.] (Пісня перед Богом про неволю прор. Єремії).
1
На рѣка́хъ Вавило́нскихъ, та́мо сѣдо́хомъ и пла́кахомъ, внегда́ помяну́ти на́мъ Сіо́на:
1
На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш.
2
на ве́рбіихъ посредѣ́ єго́ обѣ́сихомъ орга́ны на́шя.
2
На вербах посеред нього повісили ми арфи наші.
3
Я́ко та́мо вопроси́ша ны́ плѣ́ншіи на́съ о словесѣ́хъ пѣ́сней, и ве́дшіи на́съ о пѣ́ніи: воспо́йте на́мъ от пѣ́сней Сіо́нскихъ.
3
Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: «Заспівайте нам пісень сионських».
4
Ка́ко воспоє́мъ пѣ́снь Госпо́дню на земли́ чужде́й?
4
Як же нам співати пісню Господню на землі чужій?
5
А́ще забу́ду тебе́, Ієрусали́ме, забве́на бу́ди десни́ца моя́.
5
Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя.
6
Прильпни́ язы́къ мо́й горта́ни моєму́, а́ще не помяну́ тебе́, а́ще не предложу́ Ієрусали́ма, я́ко въ нача́лѣ весе́лія моєго́.
6
Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радости моєї.
7
Помяни́, Го́споди, сы́ны Єдо́мскія въ де́нь Ієрусали́мль глаго́лющыя: истоща́йте, истоща́йте до основа́ній єго́.
7
Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: «Руйнуйте його до останку».
8
Дщи́ Вавило́ня окая́нная, блаже́нъ, и́же возда́стъ тебѣ́ воздая́ніє твоє́, є́же воздала́ єси́ на́мъ:
8
Дочко Вавилона, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам.
9
блаже́нъ, и́же и́метъ и разбіє́тъ младе́нцы твоя́ о ка́мень.
9
Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь.
0
Псало́мъ Дави́ду, Агге́а и Заха́ріи.
Давида. (Аггея й Захарії).
1
Исповѣ́мся Тебѣ́, Го́споди, всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, и предъ а́нгелы воспою́ Тебѣ́, я́ко услы́шалъ єси́ вся́ глаго́лы у́стъ мои́хъ:
1
Прославляю Тебе, Господи, від усього серця мого. Перед ангелами співатиму похвалу Тобі за те, [що Ти почув усі слова уст моїх].
2
поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоєму́ и исповѣ́мся и́мени Твоєму́ о ми́лости Твоє́й и и́стинѣ Твоє́й, я́ко возвели́чилъ єси́ надъ всѣ́мъ и́мя Твоє́ свято́є.
2
Буду поклонятися перед святим храмом Твоїм і славити ім’я Твоє за милість Твою і правду Твою, бо Ти звеличив слово Твоє вище від усякого імені Твого.
3
Въ о́ньже а́ще де́нь призову́ Тя, ско́ро услы́ши мя́: умно́жиши мя́ въ души́ моє́й си́лою Твоє́ю.
3
В день, коли я взивав до Тебе, Ти почув мене і вселив у душу мою силу.
4
Да исповѣ́дятся Тебѣ́, Го́споди, вси́ ца́ріє зе́мстіи, я́ко услы́шаша вся́ глаго́лы у́стъ Твои́хъ:
4
Будуть прославляти Тебе, Господи, всі царі землі, коли почують слова уст Твоїх.
5
и да воспою́тъ въ путе́хъ Госпо́днихъ, я́ко ве́лія сла́ва Госпо́дня:
5
Будуть у піснях прославляти путі Господні, бо велика слава Господня.
6
я́ко высо́къ Госпо́дь, и смире́нныя призира́єтъ, и высо́кая издале́ча вѣ́сть.
6
Високий Господь: смиренного бачить і гордого пізнає здалека.
7
А́ще пойду́ посредѣ́ ско́рби, живи́ши мя́: на гнѣ́въ вра́гъ мои́хъ просте́рлъ єси́ ру́ку Твою́, и спасе́ мя десни́ца Твоя́.
7
Якщо я піду серед напастей, Ти оживиш мене, простягнеш руку Твою на ворогів моїх, і спасе мене правиця Твоя.
8
Госпо́дь возда́стъ за мя́: Го́споди, ми́лость Твоя́ во вѣ́къ: дѣ́лъ руку́ Твоє́ю не пре́зри.
8
Господь воздасть за мене; Господи, милість Твоя повік. Не покидай творіння рук Твоїх.
0
Въ коне́цъ Дави́ду, псало́мъ Заха́ріинъ, въ разсѣ́яніи.
Начальнику хору. Псалом Давида. (Захарії).
1
Го́споди, искуси́лъ мя́ єси́ и позна́лъ мя́ єси́: Ты́ позна́лъ єси́ сѣда́ніє моє́ и воста́ніє моє́.
1
Господи, Ти випробував мене і знаєш мене.
2
Ты́ разумѣ́лъ єси́ помышле́нія моя́ издале́ча:
2
Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої.
3
стезю́ мою́ и у́же моє́ Ты́ єси́ изслѣ́довалъ и вся́ пути́ моя́ прови́дѣлъ єси́.
3
Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі.
4
Я́ко нѣ́сть льсти́ въ язы́цѣ моє́мъ: се́, Го́споди, Ты́ позна́лъ єси́
4
Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш.
5
вся́ послѣ́дняя и дре́вняя: Ты́ созда́лъ єси́ мя́ и положи́лъ єси́ на мнѣ́ ру́ку Твою́.
5
Ти ствердив мене і поклав на мене руку Твою.
6
Удиви́ся ра́зумъ Тво́й от мене́, утверди́ся, не возмогу́ къ нему́.
6
Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його.
7
Ка́мо пойду́ от Ду́ха Твоєго́? И от лица́ Твоєго́ ка́мо бѣжу́?
7
Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу?
8
А́ще взы́ду на небо, Ты́ та́мо єси́: а́ще сни́ду во а́дъ, та́мо єси́.
8
Зійду на небо — Ти там перебуваєш; зійду в пекло — і там Ти.
9
А́ще возму́ крилѣ́ мои́ ра́но и вселю́ся въ послѣ́днихъ мо́ря,
9
Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря,
10
и та́мо бо рука́ Твоя́ наста́витъ мя́, и удержи́тъ мя́ десни́ца Твоя́.
10
і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене.
11
И рѣ́хъ: єда́ тма́ попере́тъ мя́? И но́щь просвѣще́ніє въ сла́дости моє́й.
11
Сказав би я: може, темрява сховає мене, то й темрява стане світлою перед Тобою.
12
Я́ко тма́ не помрачи́тся от Тебе́, и но́щь я́ко де́нь просвѣти́тся: я́ко тма́ єя́, та́ко и свѣ́тъ єя́.
12
Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою як день; і пітьма перед Тобою як світло.
13
Я́ко Ты́ созда́лъ {стяжа́лъ} єси́ утро́бы моя́, воспрія́лъ мя́ єси́ изъ чре́ва ма́тере моєя́.
13
Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї.
14
Исповѣ́мся Тебѣ́, я́ко стра́шно удиви́лся єси́: чу́дна дѣла́ Твоя́, и душа́ моя́ зна́єтъ зѣло́.
14
Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає.
15
Не утаи́ся ко́сть моя́ от Тебе́, ю́же сотвори́лъ єси́ въ та́йнѣ, и соста́въ мо́й въ преиспо́днихъ земли́.
15
Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє.
16
Несодѣ́ланноє моє́ ви́дѣстѣ о́чи Твои́, и въ кни́зѣ Твоє́й вси́ напи́шутся: во дне́хъ сози́ждутся, и никто́же въ ни́хъ.
16
Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було.
17
Мнѣ́ же зѣло́ че́стни бы́ша дру́зи Твои́, Бо́же, зѣло́ утверди́шася влады́чествія и́хъ:
17
О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх!
18
изочту́ и́хъ, и па́че песка́ умно́жатся: воста́хъ, и єще́ є́смь съ Тобо́ю.
18
Став би лічити їх, та їх більше, ніж піску; коли я пробуджуюсь, я все ще перед Тобою.
19
А́ще избіє́ши грѣ́шники, Бо́же: му́жіє крове́й, уклони́теся от мене́.
19
О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні!
20
Я́ко ревни́ви єсте́ въ помышле́ніихъ, пріи́мутъ въ суєту́ гра́ды Твоя́.
20
Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо; марне замишляють вороги Твої.
21
Не ненави́дящыя ли Тя́, Го́споди, возненави́дѣхъ, и о вразѣ́хъ Твои́хъ иста́яхъ?
21
Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що повстають проти Тебе?
22
Соверше́нною не́навистію возненави́дѣхъ я́: во враги́ бы́ша ми́.
22
Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони.
23
Искуси́ мя, Бо́же, и увѣ́ждь се́рдце моє́: истяжи́ мя и разумѣ́й стези́ моя́:
23
Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої.
24
и ви́ждь, а́ще пу́ть беззако́нія во мнѣ́, и наста́ви мя́ на пу́ть вѣ́ченъ.
24
Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну.
1
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.–
Псалом.
2
–Изми́ мя, Го́споди, от человѣ́ка лука́ва, от му́жа непра́ведна изба́ви мя́:
1
Начальнику хору. Псалом Давида.
3
2и́же помы́слиша непра́вду въ се́рдцы, ве́сь де́нь ополча́ху бра́ни:
2
Спаси мене, Господи, від людей лукавих; захисти мене від гнобителів:
4
3изостри́ша язы́къ сво́й я́ко зміи́нъ: я́дъ а́спідовъ подъ устна́ми и́хъ.
3
вони замишляють неправду в серці; щодня готуються до битви,
5
4Сохрани́ мя, Го́споди, изъ руки́ грѣ́шничи, от человѣ́къ непра́ведныхъ изми́ мя, и́же помы́слиша запя́ти стопы́ моя́.
4
гострять язики свої, як змія, отрута аспида в устах їхніх.
6
5Скры́ша го́рдіи сѣ́ть мнѣ́ и у́жы, препя́ша сѣ́ть нога́ма мои́ма: 6при стези́ собла́зны положи́ша ми́.
5
Збережи мене, Господи, від руки беззаконника; захисти від гнобителів, що задумали спинити кроки життя мого.
7
Рѣ́хъ Го́сподеви: Бо́гъ мо́й єси́ Ты́, внуши́, Го́споди, гла́съ моле́нія моєго́.
6
Горді розставили таємно сіті на мене при дорозі; приготували для мене яму.
8
Го́споди, Го́споди, си́ло спасе́нія моєго́, осѣни́лъ єси́ надъ главо́ю моє́ю въ де́нь бра́ни.
7
Я сказав Господу: Ти — Бог мій! Почуй, Господи, голос моління мого!
9
Не преда́ждь мене́, Го́споди, от жела́нія моєго́ грѣ́шнику: помы́слиша на мя́, не оста́ви мене́, да не когда́ вознесу́тся.
8
Господи, Господи! Сило спасіння мого! Ти покрив голову мою в день битви.
10
Глава́ окруже́нія и́хъ, тру́дъ усте́нъ и́хъ покры́єтъ я́.
9
Не допусти, Господи, здійснитися наміру нечестивого; не дай успіху замислам його, щоб вони не загордилися.
11
Паду́тъ на ни́хъ у́глія о́гненная, низложи́ши я́ во страсте́хъ, и не постоя́тъ.
10
Голови тих, що оточили мене, нехай покриє зло уст їхніх.
12
Му́жъ язы́ченъ не испра́вится на земли́: му́жа непра́ведна зла́я уловя́тъ во истлѣ́ніє.
11
Нехай впаде на них гаряче вугілля; нехай впадуть вони у вогонь і у безодню, так щоб не встали.
13
Позна́хъ, я́ко сотвори́тъ Госпо́дь су́дъ ни́щымъ и ме́сть убо́гимъ.
12
Людина злоязична не утвердиться на землі; злоба приведе гнобителя до загибелі.
14
Оба́че пра́ведніи исповѣ́дятся и́мени Твоєму́, и вселя́тся пра́віи съ лице́мъ Твои́мъ.
13
Знаю, що Господь учинить суд пригнобленим і справедливість бідним.
0
Псало́мъ Дави́ду.
Псалом Давида.
1
Го́споди, воззва́хъ къ Тебѣ́, услы́ши мя́: вонми́ гла́су моле́нія моєго́, внегда́ воззва́ти ми́ къ Тебѣ́.
1
Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли взиваю до Тебе.
2
Да испра́вится моли́тва моя́ я́ко кади́ло предъ Тобо́ю: воздѣя́ніє руку́ моє́ю, же́ртва вече́рняя.
2
Нехай стане молитва моя як кадило перед Тобою; піднесення рук моїх — як жертва вечірня.
3
Положи́, Го́споди, хране́ніє усто́мъ мои́мъ и две́рь огражде́нія о устна́хъ мои́хъ.
3
Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх.
4
Не уклони́ се́рдце моє́ въ словеса́ лука́вствія, непщева́ти вины́ о грѣсѣ́хъ съ человѣ́ки дѣ́лающими беззако́ніє: и не сочту́ся со избра́нными и́хъ.
4
Не відхили серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої гріхи, разом з людьми, що чинять беззаконня, щоб не став я спільником пристрастей їхніх.
5
Нака́жетъ мя́ пра́ведникъ ми́лостію и обличи́тъ мя́, єле́й же грѣ́шнаго да не нама́ститъ главы́ моєя́: я́ко єще́ и моли́тва моя́ во благоволе́ніихъ и́хъ.
5
Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же слів грішника нехай не намастить голови моєї.
6
Поже́рты бы́ша при ка́мени судіи́ и́хъ: услы́шатся глаго́ли мои́, я́ко возмого́ша {услади́шася}.
6
І молитва моя проти злодіянь їхніх. Пожерла земля в безодні суддів їхніх.
7
Я́ко то́лща земли́ просѣ́деся на земли́, расточи́шася ко́сти и́хъ при а́дѣ.
7
Почуті ж були слова мої як переможні; як груддя землі розметалися вони по землі; так розсипалися кості їхні над пеклом.
8
Я́ко къ Тебѣ́, Го́споди, Го́споди, о́чи мои́: на Тя́ упова́хъ, не отъими́ ду́шу мою́:
8
На Тебе ж, Господи, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї.
9
сохрани́ мя от сѣ́ти, ю́же соста́виша ми́, и от собла́знъ дѣ́лающихъ беззако́ніє.
9
Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, і від спокус, що їх наставили беззаконні.
10
Паду́тъ во мре́жу свою́ грѣ́шницы: єди́нъ є́смь а́зъ, до́ндеже прейду́.
10
У сіть свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду.
1
Ра́зума Дави́ду, внегда́ бы́ти єму́ въ верте́пѣ моля́щемуся.
Повчання Давида. Молитва його, коли він був у печері.
2
Гла́сомъ мои́мъ ко Го́споду воззва́хъ, гла́сомъ мои́мъ ко Го́споду помоли́хся.
2
Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу.
3
Пролію́ предъ Ни́мъ моле́ніє моє́, печа́ль мою́ предъ Ни́мъ возвѣщу́.
3
Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене.
4
Внегда́ изчеза́ти от мене́ ду́ху моєму́, и Ты́ позна́лъ єси́ стези́ моя́: на пути́ се́мъ, по нему́же хожда́хъ, скры́ша сѣ́ть мнѣ́.
4
Дивився я навкруги — і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою.
5
Сматря́хъ одесну́ю и возгля́дахъ, и не бѣ́ зна́яй мене́: поги́бе бѣ́гство от мене́, и нѣ́сть взыска́яй ду́шу мою́.
5
Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих.
6
Воззва́хъ къ Тебѣ́, Го́споди, рѣ́хъ: Ты́ єси́ упова́ніє моє́, ча́сть моя́ єси́ на земли́ живы́хъ.
6
Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене.
7
Вонми́ моле́нію моєму́, я́ко смири́хся зѣло́: изба́ви мя́ от гоня́щихъ мя́, я́ко укрепи́шася па́че мене́.
7
Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.
8
Изведи́ изъ темни́цы ду́шу мою́, исповѣ́датися и́мени Твоєму́: мене́ жду́тъ пра́ведницы, до́ндеже возда́си мнѣ́.
0
Псало́мъ Дави́ду, єгда́ гоня́ше єго́ Авессало́мъ сы́нъ єго́.
Псалом Давида, [коли його переслідував син — Авессалом.]
1
Го́споди, услы́ши моли́тву мою́, внуши́ моле́ніє моє́ во и́стинѣ Твоє́й, услы́ши мя́ въ пра́вдѣ Твоє́й:
1
Господи, почуй молитву мою, зглянься на моління моє в істині Твоїй, вислухай мене у правді Твоїй.
2
и не вни́ди въ су́дъ съ рабо́мъ Твои́мъ, я́ко не оправди́тся предъ Тобо́ю вся́къ живы́й.
2
І не входь у суд з рабом Твоїм, бо не виправдається перед Тобою ніхто з живих.
3
Я́ко погна́ вра́гъ ду́шу мою́: смири́лъ є́сть въ зе́млю живо́тъ мо́й: посади́лъ мя́ є́сть въ те́мныхъ, я́ко ме́ртвыя вѣ́ка.
3
Бо ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, посадив мене в темряву, як давно померлих.
4
И уны́ во мнѣ́ ду́хъ мо́й, во мнѣ́ смяте́ся се́рдце моє́.
4
І впав у мені дух мій, стривожилось у мені серце моє.
5
Помяну́хъ дни́ дре́внія, поучи́хся во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ Твои́хъ, въ творе́ніихъ руку́ Твоє́ю поуча́хся.
5
Я згадую дні давні, розмірковую про всі діла Твої і в творінні рук Твоїх повчаюся.
6
Воздѣ́хъ къ Тебѣ́ ру́цѣ мои́: душа́ моя́ я́ко земля́ безво́дная Тебѣ́.
6
До Тебе простягаю руки мої: душа моя, як земля безводна, перед Тобою.
7
Ско́ро услы́ши мя́, Го́споди, изчезе́ ду́хъ мо́й: не отврати́ лица́ Твоєго́ от мене́, и уподо́блюся низходя́щымъ въ ро́въ.
7
Скоро почуй мене, Господи, згасає дух мій. Не відверни лиця Твого від мене, бо уподібнюся тим, що сходять у могилу.
8
Слы́шану сотвори́ мнѣ́ зау́тра ми́лость Твою́, я́ко на Тя́ упова́хъ: скажи́ мнѣ́, Го́споди, пу́ть, въ о́ньже пойду́, я́ко къ Тебѣ́ взя́хъ ду́шу мою́.
8
Дай мені зрання відчути милість Твою, бо на Тебе уповаю. Вкажи мені, [Господи], путь, якою піду, бо до Тебе підношу душу мою.
9
Изми́ мя от вра́гъ мои́хъ, Го́споди, къ Тебѣ́ прибѣго́хъ.
9
Визволи мене від ворогів моїх, Господи, до Тебе вдаюся,
10
Научи́ мя твори́ти во́лю Твою́, я́ко Ты́ єси́ Бо́гъ мо́й: Ду́хъ Тво́й благі́й наста́витъ мя́ на зе́млю пра́ву.
10
навчи мене творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій. Дух Твій благий наставить мене на землю правди;
11
И́мене Твоєго́ ра́ди, Го́споди, живи́ши мя́ пра́вдою Твоє́ю: изведе́ши от печа́ли ду́шу мою́:
11
імені Твого ради, Господи, оживи мене правдою Твоєю. Виведи з печалі душу мою
12
и ми́лостію Твоє́ю потреби́ши враги́ моя́ и погуби́ши вся́ стужа́ющыя души́ моє́й: я́ко а́зъ ра́бъ Тво́й є́смь.
12
і милістю Твоєю знищ ворогів моїх. І вигуби гнобителів душі моєї, бо я раб Твій є.
0
Псало́мъ Дави́ду, къ Голіа́ѳу.
Псалом Давида. [Проти Голіафа.]
1
Благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ мо́й, науча́яй ру́цѣ мои́ на ополче́ніє, пе́рсты моя́ на бра́нь.
1
Благословенний Господь Бог мій, що навчає руки мої до боротьби і пальці мої до битви.
2
Ми́лость моя́ и прибѣ́жище моє́, засту́пникъ мо́й и изба́витель мо́й, защи́титель мо́й, и на Него́ упова́хъ: повину́яй лю́ди моя́ подъ мя́.
2
Він — милість моя і охорона моя; твердиня моя і Спаситель мій; Він — щит мій, і я надіюся на Нього; Він прихиляє народ мій до мене.
3
Го́споди, что́ є́сть человѣ́къ, я́ко позна́лся єси́ єму́? Или́ сы́нъ человѣ́чь, я́ко вмѣня́єши єго́?
3
Господи! Що таке людина, що Ти виявляєш їй Себе, і сини людські, що Ти піклуєшся про них?
4
Человѣ́къ суєтѣ́ уподо́бися: дні́є єго́ я́ко сѣ́нь прехо́дятъ.
4
Людина — як подих вітру; дні її — як тінь, що зникає.
5
Го́споди, преклони́ небеса́, и сни́ди: косни́ся гора́мъ, и воздымя́тся:
5
Господи! Прихили небо Твоє і зійди; торкнися гір — і з них піде дим.
6
блесни́ мо́лнію, и разжене́ши я́: посли́ стрѣ́лы Твоя́, и смяте́ши я́.
6
Блисни блискавкою — і розжени ворогів моїх; пусти стріли Твої — і розвій їх.
7
Посли́ ру́ку Твою́ съ высоты́, изми́ мя и изба́ви мя́ от во́дъ мно́гихъ, изъ руки́ сыно́въ чужди́хъ,
7
Простягни руку Твою з висоти, визволи мене і спаси мене з вод великих, — з руки синів чужих,
8
и́хже уста́ глаго́лаша суєту́, и десни́ца и́хъ десни́ца непра́вды.
8
що їх уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди.
9
Бо́же, пѣ́снь но́ву воспою́ Тебѣ́, во псалти́ри десятостру́ннѣмъ пою́ Тебѣ́:
9
Боже! Нову пісню Тобі співаю; на десятиструннім псалтирі буду співати Тобі,
10
даю́щему спасе́ніє царе́мъ, избавля́ющему Дави́да раба́ Своєго́ от меча́ лю́та.
10
бо Ти даєш спасіння царям; визволив Давида, раба Твого, від меча лютого.
11
Изба́ви мя́ и изми́ мя изъ руки́ сыно́въ чужди́хъ, и́хже уста́ глаго́лаша суєту́, и десни́ца и́хъ десни́ца непра́вды:
11
Визволи мене і спаси мене від руки синів чужих, що їхні уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди.
12
и́хже сы́нове и́хъ я́ко новосажде́нія водруже́ная въ ю́ности своє́й, дще́ри и́хъ удо́брены, преукра́шены я́ко подо́біє хра́ма:
12
Нехай сини наші будуть як розквітлі рослини у молодості своїй; і дочки наші нехай будуть прибрані й прикрашені, як стовп у царських палатах.
13
храни́лища и́хъ испо́лнена, отрыга́ющая от сего́ въ сіє́: о́вцы и́хъ многопло́дны, мно́жащыяся во исхо́дищихъ свои́хъ: воло́ве и́хъ то́лсти:
13
Нехай житниці наші будуть повні і всяким хлібом багаті. Нехай множаться тисячами вівці на пасовищах наших.
14
нѣ́сть паде́нія опло́ту, ниже́ прохо́да, ниже́ во́пля въ сто́гнахъ и́хъ.
14
Нехай воли наші будуть ситі, і не буде ні розкрадання, ні пропажі, ні стогону на вулицях наших.
15
Ублажи́ша лю́ди, и́мже сія́ су́ть: блаже́ни лю́діє, и́мже Госпо́дь Бо́гъ и́хъ.
15
Блаженний народ, у якого все це є. Блаженний народ, у якого Господь — Бог його.
0
Хвала́ Дави́ду.
Хвала Давида.
1
Вознесу́ Тя, Бо́же мо́й, Царю́ мо́й, и благословлю́ и́мя Твоє́ въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
1
Величатиму Тебе, Боже мій, Царю [мій], і благословлятиму ім’я Твоє повіки й повік віку.
2
На вся́къ де́нь благословлю́ Тя, и восхвалю́ и́мя Твоє́ въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
2
Кожного дня благословлятиму Тебе і хвалитиму ім’я Твоє повіки й повік віку.
3
Ве́лій Госпо́дь и хва́ленъ зѣло́, и вели́чію Єго́ нѣ́сть конца́.
3
Великий Господь і преславний, і немає меж величі Його.
4
Ро́дъ и ро́дъ восхва́лятъ дѣла́ Твоя́ и си́лу Твою́ возвѣстя́тъ:
4
З роду в рід будуть прославляти діла Твої і сповіщати про могутність Твою,
5
великолѣ́піє сла́вы святы́ни Твоєя́ возглаго́лютъ и чудеса́ Твоя́ повѣ́дятъ:
5
а я буду говорити про велич слави святині Твоєї і розповідати про чуда Твої.
6
и си́лу стра́шныхъ Твои́хъ реку́тъ и вели́чіє Твоє́ повѣ́дятъ:
6
Скажуть про силу дивних діянь Твоїх, і я розповідатиму про велич Твою.
7
па́мять мно́жества бла́гости Твоєя́ отры́гнутъ и пра́вдою Твоє́ю возра́дуются.
7
Будуть проголошувати пам’ять великої благости Твоєї і правдою Твоєю будуть радуватися.
8
Ще́дръ и ми́лостивъ Госпо́дь, долготерпѣли́въ и многоми́лостивъ.
8
Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий.
9
Бла́гъ Госпо́дь вся́ческимъ, и щедро́ты Єго́ на всѣ́хъ дѣ́лѣхъ Єго́.
9
Благий Господь до всіх, і милість Його на всіх ділах Його.
10
Да исповѣ́дятся Тебѣ́, Го́споди, вся́ дѣла́ Твоя́, и преподо́бніи Твои́ да благословя́тъ Тя́:
10
Нехай славлять Тебе, Господи, всі діла Твої, і святі Твої нехай благословляють Тебе.
11
сла́ву ца́рствія Твоєго́ реку́тъ и си́лу Твою́ возглаго́лютъ,
11
Нехай скажуть про славу Царства Твого і проповідують про силу Твою,
12
сказа́ти сыново́мъ человѣ́ческимъ си́лу Твою́ и сла́ву великолѣ́пія ца́рствія Твоєго́.
12
щоб дізналися сини людські про могутність Твою і про славну велич Царства Твого.
13
Ца́рство Твоє́ ца́рство всѣ́хъ вѣко́въ, и влады́чество Твоє́ во вся́комъ ро́дѣ и ро́дѣ. *Вѣ́ренъ Госпо́дь во всѣ́хъ словесѣ́хъ Свои́хъ и преподо́бенъ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ Свои́хъ.
13
Царство Твоє — Царство всіх віків, і влада Твоя через усі роди. [Вірний Господь у всіх словах Своїх і праведний у всіх ділах Своїх.]
14
Утвержда́єтъ Госпо́дь вся́ низпа́дающыя и возставля́єтъ вся́ низве́рженныя.
14
Зміцнює Господь усіх, що падають, і піднімає тих, що впали.
15
О́чи всѣ́хъ на Тя́ упова́ютъ, и Ты́ дає́ши и́мъ пи́щу во благовре́меніи:
15
Очі всіх з надією на Тебе, Господи, дивляться, і Ти даєш їм поживу в час свій.
16
отверза́єши Ты́ ру́ку Твою́ и исполня́єши вся́коє живо́тно благоволе́нія.
16
Відкриваєш руку Твою і насичуєш усі творіння благами Твоїми.
17
Пра́веднъ Госпо́дь во всѣ́хъ путе́хъ Свои́хъ и преподо́бенъ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ Свои́хъ.
17
Праведний Господь у всіх путях Своїх і благий у всіх ділах Своїх.
18
Бли́зъ Госпо́дь всѣ́мъ призыва́ющымъ Єго́, всѣ́мъ призыва́ющымъ Єго́ во и́стинѣ:
18
Господь близько до всіх, хто призиває Його, хто призиває Його праведно.
19
во́лю боя́щихся Єго́ сотвори́тъ, и моли́тву и́хъ услы́шитъ, и спасе́тъ я́.
19
Він сповняє бажання тих, що бояться Його, чує молитву їхню і спасає їх.
20
Храни́тъ Госпо́дь вся́ лю́бящыя Єго́, и вся́ грѣ́шники потреби́тъ.
20
Господь охороняє всіх, що люблять Його, а всіх нечестивців знищить.
21
Хвалу́ Госпо́дню возглаго́лютъ уста́ моя́: и да благослови́тъ вся́ка пло́ть и́мя свято́є Єго́ въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
21
Хвалу Господню будуть виголошувати уста мої. І всі творіння нехай прославляють ім’я Його повік віку.
0
Аллилу́іа, Агге́а и Заха́ріи.
[Алилуя. Аггея й Захарії.]
1
Хвали́, душе́ моя́, Го́спода:
1
Хвали, душе моя, Господа! Буду хвалити Господа, поки й життя мого.
2
восхвалю́ Го́спода въ животѣ́ моє́мъ, пою́ Бо́гу моєму́, до́ндеже є́смь.
2
Співатиму Богові моєму, поки й живу.
3
Не надѣ́йтеся на кня́зи, на сы́ны человѣ́ческія, въ ни́хже нѣ́сть спасе́нія.
3
Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння.
4
Изы́детъ ду́хъ єго́, и возврати́тся въ зе́млю свою́: въ то́й де́нь поги́бнутъ вся́ помышле́нія єго́.
4
Вийде дух його і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його.
5
Блаже́нъ, єму́же Бо́гъ Іа́ковль помо́щникъ єго́, упова́ніє єго́ на Го́спода Бо́га своєго́,
5
Блажен, кому Бог Якова — помічник його; у кого надія на Господа Бога свого,
6
сотво́ршаго не́бо и зе́млю, мо́ре, и вся́, я́же въ ни́хъ: храня́щаго и́стину въ вѣ́къ,
6
що створив небо і землю, море і все, що в них; Він береже істину повік,
7
творя́щаго су́дъ оби́димымъ, даю́щаго пи́щу а́лчущымъ. Госпо́дь рѣши́тъ окова́нныя:
7
творить суд покривдженим, дає поживу голодним.
8
Госпо́дь умудря́єтъ слѣпцы́: Госпо́дь возво́дитъ низве́рженныя: Госпо́дь лю́битъ пра́ведники.
8
Господь визволяє закованих, Господь умудряє сліпців, Господь підносить повалених, Господь любить праведників;
9
Госпо́дь храни́тъ прише́лцы, си́ра и вдову́ пріи́метъ, и пу́ть грѣ́шныхъ погуби́тъ.
9
Господь охороняє пришельців; сироту і вдову прийме, а путь грішників погубить.
10
Воцари́тся Госпо́дь во вѣ́къ, Бо́гъ тво́й, Сіо́не, въ ро́дъ и ро́дъ.
10
Царюватиме Господь повіки, Бог твій, Сионе, з роду в рід. Алилуя.
0
Аллилу́іа.
[Алилуя.] (Аггея й Захарії.)
1
Хвали́те Го́спода, я́ко бла́гъ псало́мъ: Богови на́шему да услади́тся хвале́ніє.
1
Хваліть Господа, бо благо співати Богу нашому: нехай буде Йому насолодою наша хвала.
2
Зи́ждай Ієрусали́ма Госпо́дь: разсѣ́янія Ізра́илева собере́тъ:
2
Господь будує Єрусалим, і розсіяних людей Своїх збере.
3
изцѣля́яй сокруше́нныя се́рдцемъ и обязу́яй сокруше́нія и́хъ:
3
Він зціляє розбитих серцем і перев’язує рани їхні.
4
изчита́яй мно́жество звѣ́здъ, и всѣ́мъ и́мъ имена́ нарица́яй.
4
Знає кількість усіх зірок, і всіх їх за іменами називає.
5
Ве́лій Госпо́дь на́шъ, и ве́лія крѣ́пость Єго́, и ра́зума Єго́ нѣ́сть числа́.
5
Великий Господь наш, і велика сила [Його], і розуму Його немає числа.
6
Пріє́мляй кро́ткія Госпо́дь, смиря́яй же грѣ́шники до земли́.
6
Смиренних підносить Господь, а нечестивих принижує до землі.
7
Начни́те Го́сподеви во исповѣ́даніи, по́йте Богови на́шему въ гу́слехъ:
7
Співайте Господу хвалу, співайте Богу нашому на гуслях.
8
одѣва́ющему не́бо о́блаки, уготовля́ющему земли́ до́ждь: прозяба́ющему на гора́хъ траву́ и зла́къ на слу́жбу человѣ́комъ:
8
Він покриває небо хмарами і посилає на землю дощ, вирощує на горах траву [і всяку рослину на поживу людям].
9
даю́щему ското́мъ пи́щу и́хъ, и птенце́мъ вра́новымъ призыва́ющымъ Єго́.
9
Дає поживу тваринам і всім птахам, що прославляють Його.
10
Не въ си́лѣ ко́нстѣй восхо́щетъ, ниже́ въ лы́стѣхъ му́жескихъ благоволи́тъ:
10
Не на силу коня дивиться Він, і не на швидкість людських ніг зважає.
11
благоволи́тъ Госпо́дь въ боя́щихся Єго́ и во упова́ющихъ на ми́лость Єго́.
11
Господь любить тих, що бояться Його і уповають на милість Його.
0
Аллилу́іа, Агге́а и Заха́ріи.
(Аггея й Захарії.)
1
Похвали́, Ієрусали́ме, Го́спода, хвали́ Бо́га твоєго́, Сіо́не:
1
Прославляй, Єрусалиме, Господа! Хвали Бога твого, Сионе!
2
я́ко укрѣпи́ вереи́ вра́тъ твои́хъ, благослови́ сы́ны твоя́ въ тебѣ́.
2
Бо Він укріпив засуви врат твоїх, і благословив синів твоїх у тобі.
3
Полага́яй предѣ́лы твоя́ ми́ръ, и ту́ка пшени́чна насыща́яй тя́:
3
Він утвердив у межах твоїх мир і поживною пшеницею насичує тебе.
4
посыла́яй сло́во Своє́ земли́, до ско́рости тече́тъ сло́во Єго́,
4
Він посилає слово Своє на землю, і скоро поширюється слово Його.
5
даю́щаго снѣ́гъ Сво́й я́ко во́лну, мглу́ я́ко пе́пелъ посыпа́ющаго,
5
Сипле сніг Свій, як вовну, іній, як попіл, розсипає.
6
мета́ющаго го́лоть Сво́й я́ко хлѣ́бы: проти́ву лица́ мра́за Єго́ кто́ постои́тъ?
6
Кидає град Свій грудками, а проти морозів Його хто встоїть?
7
По́слетъ сло́во Своє́, и иста́єтъ я́: дхне́тъ ду́хъ Єго́, и потеку́тъ во́ды.
7
Пошле слово Своє, і розтануть вони; подме вітер Його, і потечуть води.
8
Возвѣща́яй сло́во Своє́ Іа́кову, оправда́нія и судьбы́ Своя́ Ізра́илеви:
8
Він сповістив слово Своє Якову, і суди Свої — Ізраїлю.
9
не сотвори́ та́ко вся́кому язы́ку, и судьбы́ Своя́ не яви́ и́мъ.
9
Не вчинив Він цього нікому іншому з народів, і судів Його вони не знають.
0
Аллилу́іа, Агге́а и Заха́ріи.
[Алилуя.]
1
Хвали́те Го́спода съ небе́съ, хвали́те Єго́ въ вы́шнихъ.
1
Хваліть Господа з небес! Хваліть Його у вишніх.
2
Хвали́те Єго́ вси́ А́нгели Єго́: хвали́те Єго́, вся́ си́лы Єго́.
2
Хваліть Його, всі ангели Його, хваліть Його, всі Сили Його.
3
Хвали́те Єго́, со́лнце и луна́: хвали́те Єго́ вся́ звѣ́зды и свѣ́тъ.
3
Хваліть Його, сонце й місяць, хваліть Його, всі зорі й світло.
4
Хвали́те Єго́, небеса́ небе́съ и вода́, я́же превы́ше небе́съ.
4
Хваліть Його, небеса небес; і вода, що вище небес.
5
Да восхва́лятъ и́мя Госпо́дне: я́ко То́й рече́, и бы́ша: То́й повелѣ́, и созда́шася.
5
Нехай хвалять ім’я Господнє, бо Він [промовив — і сталося,] Він повелів — і створилося.
6
Поста́ви я́ въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка: повелѣ́ніє положи́, и не ми́мо и́детъ.
6
Поставив їх на віки вічні; дав їм закон, що не змінюється.
7
Хвали́те Го́спода от земли́, змі́єве и вся́ бе́здны:
7
Хваліть Господа від землі: всі моря, всі риби і всі безодні.
8
о́гнь, гра́дъ, снѣ́гъ, го́лоть, ду́хъ бу́ренъ, творя́щая сло́во Єго́:
8
Хваліть Його вогонь, град, сніг, туман, вітер буйний, що виконує волю Його;
9
го́ры и вси́ хо́лми, древа́ плодоно́сна и вси́ ке́дри:
9
хваліть Його гори і всі горби, дерева плодові і всі ліси,
10
звѣ́ріє и вси́ ско́ти, га́ди и пти́цы перна́ты:
10
звірі і всі тварини, всі плазуни і птахи крилаті,
11
ца́ріє зе́мстіи и вси́ лю́діє, кня́зи и вси́ судіи́ зе́мстіи:
11
царі земні і всі народи, князі і всі судді,
12
ю́ноши и дѣ́вы, ста́рцы съ ю́нотами.
12
юнаки й діви, старі з молодими —
13
Да восхва́лятъ и́мя Госпо́дне: я́ко вознесе́ся и́мя Того́ єди́наго, исповѣ́даніє Єго́ на земли́ и на небеси́.
13
нехай хвалять ім’я Господнє, бо прославилось ім’я Його Одного. Слава Його на небі і на землі.
14
И вознесе́тъ ро́гъ люді́й Свои́хъ: пѣ́снь всѣ́мъ преподо́бнымъ Єго́, сыново́мъ Ізра́илевымъ, лю́демъ приближа́ющымся Єму́.
14
Він підніс силу людей Своїх, славу всіх святих Своїх, синів Ізраїлевих, близьких Йому. Алилуя.
1
Воспо́йте Го́сподеви пѣ́снь но́ву: хвале́ніє Єго́ въ це́ркви преподо́бныхъ.
1
Співайте Господу пісню нову! Хвала Йому в Церкві преподобних Його.
2
Да возвесели́тся Ізра́иль о сотво́ршемъ єго́, и сы́нове Сіо́ни возра́дуются о Цари́ своє́мъ.
2
Нехай звеселиться духовний Ізраїль Сотворителем своїм, сини Сиону нехай возрадуються Царю своєму.
3
Да восхва́лятъ и́мя Єго́ въ ли́цѣ, въ тимпа́нѣ и псалти́ри да пою́тъ Єму́.
3
Нехай хвалять ім’я Його хором, з тимпанами і гуслями нехай співають Йому,
4
Я́ко благоволи́тъ Госпо́дь въ лю́дехъ Свои́хъ, и вознесе́тъ кро́ткія во спасе́ніє.
4
бо любить Господь людей Своїх і покірних підносить до спасіння.
5
Восхва́лятся преподо́бніи во сла́вѣ и возра́дуются на ло́жахъ свои́хъ.
5
Нехай звеличаться преподобні у славі і зрадіють в оселях своїх.
6
Возноше́нія Бо́жія въ горта́ни и́хъ, и мечи́ обою́ду остры́ въ рука́хъ и́хъ:
6
Нехай буде хвала Богові в устах їхніх, і мечі двогострі в руках їхніх,
7
сотвори́ти отмще́ніє во язы́цѣхъ, обличе́нія въ лю́дехъ:
7
щоб учинити помсту над нечестивими і кару над беззаконними;
8
связа́ти цари́ и́хъ пу́ты, и сла́вныя и́хъ ручны́ми око́вы желѣ́зными:
8
зв’язати царів їхніх путами і славних їхніх — кайданами залізними,
9
сотвори́ти въ ни́хъ су́дъ напи́санъ. Сла́ва сія́ бу́детъ всѣ́мъ преподо́бнымъ Єго́.
9
вчинити над ними суд написаний. Слава ця буде всім святим Його. Алилуя.
1
Хвали́те Бо́га во святы́хъ Єго́, хвали́те Єго́ во утверже́ніи си́лы Єго́:
1
Хваліть Бога в святих Його, хваліть Його в утвердженні сили Його.
2
хвали́те Єго́ на си́лахъ {въ си́лахъ} Єго́, хвали́те Єго́ по мно́жеству вели́чествія Єго́:
2
Хваліть Його в могутності сили Його; хваліть його за безмежну велич Його.
3
хвали́те Єго́ во гла́сѣ тру́бнѣмъ, хвали́те Єго́ во псалти́ри и гу́слехъ:
3
Хваліть Його голосом сурми; хваліть його на арфі і гуслях.
4
хвали́те Єго́ въ тимпа́нѣ и ли́цѣ, хвали́те Єго́ во стру́нахъ и орга́нѣ:
4
Хваліть Його хором під тимпани; хваліть його на струнах і органах.
5
хвали́те Єго́ въ кимва́лѣхъ доброгла́сныхъ, хвали́те Єго́ въ кимва́лѣхъ восклица́нія.
5
Хваліть Його на органах милозвучних; хваліть Його на органах і зі співами.
6
Вся́коє дыха́ніє да хва́литъ Го́спода.
6
Все, що дише, нехай хвалить Господа. Алилуя.
0
Се́й псало́мъ осо́бь пи́санъ, Дави́довъ, и внѣ́ числа́ 150 псалмо́въ, внегда́ єдинобо́рствоваше на Голіа́ѳа.
[Псалом Давида на поєдинок з Голіафом*
1
Ма́лъ бѣ́хъ въ бра́тіи моє́й и ю́ншій въ дому́ отца́ моєго́:
1
Я був найменшим серед братів моїх і наймолодшим у домі батька мого; пас овець батька мого.
2
пасо́хъ о́вцы отца́ моєго́. Ру́цѣ мои́ сотвори́стѣ орга́нъ, и пе́рсты мои́ соста́виша псалти́рь.
2
Руки мої зробили орган, пальці мої настроювали псалтир.
3
И кто́ возвѣсти́тъ Го́сподеви моєму́? Са́мъ Госпо́дь, Са́мъ услы́шитъ:
3
І хто сповістить Господу моєму? Сам Господь, Сам почув.
4
Са́мъ посла́ а́нгела Своєго́, и взя́тъ мя́ от ове́цъ отца́ моєго́, и пома́за мя́ єле́ємъ пома́занія Своєго́.
4
Він послав ангела Свого і взяв мене від овець батька мого, і помазав мене єлеєм помазання Свого.
5
Бра́тія моя́ добри́ и вели́цы: и не благоволи́ въ ни́хъ Госпо́дь.
5
Брати мої прекрасні і великі, але Господь не благозволив обрати з них.
6
Изыдо́хъ въ срѣ́теніє иноплеме́ннику, и прокля́тъ мя́ і́долы свои́ми.
6
Я вийшов назустріч іноплеміннику, і він прокляв мене ідолами своїми.
7
А́зъ же исто́ргнувъ ме́чь от него́, обезгла́вихъ єго́ и отъя́хъ поноше́ніє от сыно́въ Ізра́илевыхъ.
7
Але я, вихопивши у нього меч, обезглавив його і звільнив від ганьблення синів Ізраїлевих.]