Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Єгда' же ѓ^бита'ше дв~дъ въ домђ` свое^мъ, рече къ наџа'нђ прoркђ, се` а^зъ живђ` в домђ` ке'дровњ. кїѓ'тъ же завњта гн~я подъ ко'жами е%сть”
1
Коли Давид жив у домі своєму, то сказав Давид Нафану пророку: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег завіту Господнього під наметом.
2
И$ рече наџа'нъ къ дв~дђ. вс^я и^же сђть въ срDци твое^мъ сътвори`, г~ь б^о с тобо'ю е^сть”
2
І сказав Нафан Давиду: все, що в тебе на серці, роби, тому що з тобою Бог.
3
Сего ра'ди но'щи тоя` бы'сть сло'во гн~е къ наџа'нђ гл~ющи”
3
Але в ту ж ніч було слово Боже до Нафана:
4
Поиди` и^ гл~и дв~дђ рабђ` мое^мђ, сїя рече г~ь. не съѕи'ждеши т^ы мн^њ до'мђ на ѓ^бита'нїе”
4
піди і скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: не ти побудуєш Мені дім для перебування,
5
Не пребы'хъ б^о в домђ` эT того` вре'мени въ не'же и^зведо'хъ і^и^л~я эT земля` е^гљ=пет#скїя даже до дн~е сего`. н^о бы'хъ всегда` премњня'ющи мњ'ста жили'щъ. и^ в# шатрњхъ пребыва'ю^щи”
5
бо Я не жив у домі з того дня, як вивів синів Ізраїля, і до цього дня, а ходив зі скинії у скинію і з житла в житло.
6
І$ и^дњже ходи'хъ съ всњмъ і^и^л~емъ. а^ще гл~ахъ кое^мђ` сђдїи` колњнђ і^и^л~евђ и%мже повелњхъ. да пасђтъ лю'ды моя` гл~ющи. чт^о раd не съзи'ждеши мн^њ до'мђ ке'дрова”
6
Де не ходив Я з усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово кому-небудь із суддів ізраїльських, яким Я повелів пасти народ Мій: чому ви не побудуєте Мені дому кедрового?
7
Нн~њ б^ота'ко гл~еши рабђ` мое^мђ двDђ сїя рече г~ь вседръжи'тель. а^зъ и^зяX т^я е^гда в# па'ствњ въслњдова'лъ е^си ста'дђ. да бы'лъ е^си во'ждъ лю'дем# мои^мъ і^и^л~ю”
7
І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого Ізраїля;
8
И$ бы'хъ с тобо'ю и^деже когда` походи'лъ е^си. и^ потреби'хъ вс^я враги` твоя` преD тобо'ю. сътвори'хъ же тебе` и^мени'та ја%ко е^ді'наго вели'ких#, и^же и^менђ'ются на земли`”
8
і був з тобою скрізь, куди б ти не ходив, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє, як ім’я великих на землі;
9
И$ дахъ мњ'сто лю'демъ мои^мъ і^и^л~ю. и насади'хъ я& и^ ѓ^бита'ютъ в# немъ. и^ да не въскорбя'т# ктомђ`. н^и сн~ове безако'нїя приложа'тъ попра'ти и^хъ ја%ко эT нача'ла”
9
і Я влаштував місце для народу Мого Ізраїля, й укорінив його, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не буде більше потривожений, і нечестиві не стануть більше тіснити його, як раніше,
10
И$ эT дн~їи и^хже да'хъ сђдїя` лю'демъ мои^мъ і^и^л~ю, смири'хъ вс^я враги` твоя`. и^ възвњща'ю т^и ја%ко съзи'ждетъ т^и г~ь до'мъ”
10
у ті дні, коли Я поставив суддів над народом Моїм Ізраїлем, і Я смирив усіх ворогів твоїх, і сповіщаю тобі, що Господь спорудить тобі дім.
11
Єгда' же и^спо'лниши дн~и твоя` да и^де'ши къ эTц~емъ твои^м#. въздви'гнђ сњмя твое потебњ` и^же бђдетъ эT сн~овъ твои^хъ. и^ въста'влю црsтво е^го”
11
Коли виповняться дні твої, і ти відійдеш до батьків твоїх, тоді Я восставлю сíм’я твоє після тебе, яке буде із синів твоїх, і зміцню царство його.
12
И$ се'и съзи'ждетъ мн^њ до'мъ, и^ а'з# ё^крњплю` прsтлъ е^го да'же до' вњка”
12
Він побудує Мені дім, і утверджу престіл його повіки.
13
А$зъ бђдђ е^мђ въ эTц~а и^ то'и бђдет# мн^њ въ сн~а. и^ млsть мою` не эTи^мђ` эT него. ја%ко эTяX эT сего` и^же прежде тебе` бы'сть”
13
Я буду йому отцем, і він буде Мені сином, — і милости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від того, який був раніше тебе.
14
И$ ё^вњрю` е^го в домђ` мое^мъ. и^ въ црsтвїи мое^мъ даже до' вњка, и^ прsтолъ е^го бђдетъ и^справле'нъ въ вњки”
14
Я поставлю його в домі Моєму й у царстві Моєму повіки, і престіл його буде міцним вічно.
15
По всњхъ словесех# сихъ. и^ по всемђ` видњнїю семђ`. тако гл~алъ е^сть наџа'нъ къ дв~дђ”
15
Всі ці слова і все видіння точно переказав Нафан Давиду.
16
И$ прїиде цр~ь дв~дъ, и^ сњде преD гм~ъ и^ рече. кт^о а^зъ е^смь г~и бж~е мо'и, и^ чт^о до'мъ мои ја%ко възлюби` м^я въ вњки, да подаси` мн^њ такова'я.
16
І прийшов цар Давид, і став перед лицем Господнім, і сказав: хто я, Господи Боже, і що таке дім мій, що Ти так підніс мене?
17
н^о и^ то` ма'ло ви'дњно бы'сть преD тобо'ю бж~е. и^ гл~аl е^си на до'мъ раба` твое^го е^ще` въ бђдђщее, и^ сътвори'лъ м^я е^си честна наD всњми чл~ки, г~и бж~е мо'и”
17
Але і цього ще мало здалося в очах Твоїх, Боже; Ти звіщаєш про дім раба Твого у майбутньому, і дивишся на мене, як на людину велику, Господи Боже!
18
Чт^о бо'лње приложи'тъ двDъ гл~ати тебњ`. е^гда` та'ко просла'виши раба` твое^го и^ позна'еши е^го”
18
Що ще може додати перед Тобою Давид для звеличення раба Твого? Ти знаєш раба Твого!
19
Ги~ раба` твое^го ради по срDцђ твое^мђ сътвори'лъ е^си вс^я вели'чествїя сїа. и^ зна'ема бы'ти сътвори'лъ е^си вс^я вели'чїя твоя”
19
Господи! для раба Твого, за серцем Твоїм, Ти робиш усе це велике, щоб явити усяку велич.
20
Ги~ нњ'сть подо'беn тебњ, и^ нњ'сть б~а ра'звњ тебе по в#сњхъ же и^же слы'шахомъ ё^ши'ма на'шима”
20
Господи! Немає подібного до Тебе, і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами.
21
И$ нњсть ја%ко лю'дїе твои` і^и^л~ь ја^зы'къ е^ді'нъ на земли`, е^гоже ради про'иде б~ъ да и^зба'витъ и^ сътвори'тъ лю'ди себњ, и^ вели'чествоM свои^мъ и^ стра'шнымъ и^згони` ро'ды эT лица` людїи иXже и^зба'ви эT е^гљ=пта”
21
І хто подібний до народу Твого Ізраїля, єдиного народу на землі, до якого приходив Бог, щоб викупити його Собі в народ, зробити Собі ім’я великим і страшним ділом — прогнанням народів від лиця народу Твого, який Ти визволив з Єгипту.
22
И$ положи'лъ е^си люди твоя` і^и^л~ь тебњ` в лю'ди даже до' вњка, и^ ты` г~и бы'сть б~ъ и^хъ”
22
Ти зробив народ Твій Ізраїля Своїм власним народом навік, і Ти, Господи, став Богом його.
23
И$ нн~њ г~и сло'во и^мъже гл~алъ е^си рабђ твое^мђ, и^ на до'мъ е^го, да ё^вњриTся въ вњки и^ сътвори` ја%ко гл~алъ е^си”
23
Отже, тепер, о, Господи, слово, яке Ти сказав про раба Твого і про дім його, утверди навік, і зроби, як Ти сказав.
24
И$ ё^вњри'тся и^ възвели'чится и%мя твое даже въ вњки, гл~ющихъ г~и г~и вс^едръжи'телю б~ъ і^и^л~евъ, и^ до'м# раба` е^го да бђдеT и^справле'нъ преD тобо'ю”
24
І нехай перебуває і звеличується ім’я Твоє повіки, щоб говорили: Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, є Бог над Ізраїлем, і дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм.
25
Ты' бо г~и бж~е мо'и эTвръзлъ е^си ё'хо раба` твое^го, създа'ти е^мђ до'мъ, и^ сего ради ѓ^брњте ра'бъ твои ё^вњре'нїе, да мо'лится преD лицеM твоиM”
25
Бо Ти, Боже мій, відкрив рабові Твоєму, що Ти спорудиш йому дім, тому раб Твій і насмілився молитися перед Тобою.
26
И$ нн~њ г~и ты` е^си са'мъ б~ъ и^ гл~алъ е^си къ рабђ` твое^мђ. толи'ка добро`творе'нїя сїя”
26
І нині, Господи, Ти Бог, і Ти сказав про раба Твого таке благо.
27
И$ нн~њ начни` блsвити до'мъ раба` твое^го да бђдеT въ вњки преD тобо'ю. ја%коты` г~и блsвилъ е^си и^ блsвенъ бђдетъ въ вњки”
27
Почни ж благословляти дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм. Бо якщо Ти, Господи, благословиш, то буде він благословенний повік.