Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И$ бы'сть по дн~ехъ мно'ѕњхъ гл~ъ гн~ь къ и^лїи` в лњто, г~ е, гл~я” ше'дъ и^ ја^ви'ся а^ха'вови, да'мъ б^о до'ждъ на лицы` земли”
1
Коли минуло багато днів, було слово Господнє до Іллі на третій рік: піди і покажися Ахаву, і Я дам дощ на землю.
2
І$ и^де и^лїа` къ а^ха'вђ ја^ви'тися. и^ бњ` глаD крњпоk въ самарї'и”
2
І пішов Ілля, щоб показатися Ахаву. Голод же сильний був у Самарії.
3
И$ призва` а^ха'въ а^вдїа строи'теля до'мђ. и^ а^вдњи' бњ` боја%ся г~а ѕњ'ло”
3
І покликав Ахав Авдія, який був начальником над палацом. Авдій же був чоловіком дуже богобоязким,
4
И$ бы'сть е^гда нача` би'ти е^заве'ль прoрки гн~я. и^ поя` а^вдїи, р~, мђжъ прoрки. и^ скры` я& по н~, въ дво'ю връте'пђ, и^ кормя'ше и^хъ хлњбомъ и^ водо'ю”
4
і коли Ієзавель знищувала пророків Господніх, Авдій узяв сто пророків, і переховував їх, по п’ятдесят чоловік, у печерах, і годував їх хлібом і водою.
5
И$ рече а^ха'въ къ а^вдїю поиди` б^о про'идевњ на' землю на и^сто'чники во'дныя, и^ на вся'къ пото'къ, да негли` ка'ко ѓ^бря'щевњ бы'лїе, и^ преко'рмивњ ко'ня и^ м#ска`, и^ да не и^зги'нTђ эT скоT”
5
І сказав Ахав Авдію: піди по землі до всіх джерел водних і до всіх потоків на землі, чи не знайдемо де трави, щоб нам нагодувать коней і ослів і не позбутися худоби.
6
И$ раздњли'ста себњ` пђть и^ти` и^мъ. а^ха'въ и^де` пђтеM е^дин#. и^ а^вдїи и^де` пђтем# дрђги'мъ е^ді'нъ”
6
І розділили вони між собою землю, щоб обійти її: Ахав окремо пішов однією дорогою, і Авдій окремо пішов іншою дорогою.
7
И$ бњ` а^вдїи е^ді'нъ на пђти`. и^ прїиде и^лїя` на срњте'нїе е^мђ. и^ а^вді'и поTща'вся, поклонися на лицы` свое^мъ и^ паде`. и^ рече а^ще т^ы е^си здњ` са'мъ г~и мои и^лїя`”
7
Коли Авдій ішов дорогою, ось, назустріч йому іде Ілля. Він упізнав його і упав на лице своє і сказав: чи це ти, господарю мій Іллє?
8
И$ рече и^лїя` къ а^вдїю с^е а^зъ е^смь и^ди` и^ повњ'ждъ господи'нђ свое^мђ гл~я, с^е и^лїя`”
8
Той сказав йому: я; піди, скажи господарю твоєму: «Ілля тут».
9
И$ рече а^вдїя чт^о съгрњши'хъ а^зъ ја%ко предае'ши м^я раба` твое^го в рђцњ а^ха'вли на ё^мре'нїе мое`”
9
Він сказав: чим я завинив, що ти віддаєш раба твого у руки Ахава, щоб умертвити мене?
10
Жи'въ г~ь б~ъ твои. а^ще е^сть ја^зыk где поD црsтвом# е^го. ка'мо нњ'сть пђща'лъ господиn мои и^ска'ти тебе`. и^ е^гда` рњша нњсть, и^ закля` и^ взыска'ста тебе` въ все'мъ црsтвїи свое^мъ, и^ въ всњхъ земля'хъ своиX и^ не ѓ^брњто'ша тебе`.
10
Живий Господь Бог твій! немає жодного народу і царства, куди б не посилав господар мій шукати тебе; і коли йому говорили, що тебе нема, він брав клятву з того царства і народу, що не могли відшукати тебе;
11
и^ нн~њ ты` гл~еши м^и, и^ди` възвњсти` господи'нђ свое^мђ и^ рцы` с^е и^лїя`”
11
а ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут».
12
И$ бђдетъ е^гда` а'зъ эTи^дђ` эT тебе` и^ дх~ъ гн~ь во'зметъ т^я. и^ в зе'млю нњ'вкђю в ню'же не вњ'дњ, и^ вни'дђ възвњсти'ти а^ха'вђ и^ не ѓ^бря'щетъ тебе` и^ ё^бї'етъ м^я. и^ ра'бъ твои е^смь боя'ися г~а эT ю'ности мое^я”
12
Коли я піду від тебе, тоді Дух Господній віднесе тебе, не знаю куди; і якщо я піду повідомити Ахава, і він не знайде тебе, то він уб’є мене; а раб твій богобоязкий від юности своєї.
13
И$л^и не сђть възвњсти'ли г~и мо'и ја%же сътвори'хъ. е^гда хотњ` и^зби'ти е^заве'ль прoрки гн~я. и^ взяX эT прoркъ гн~ь, р~, мђжъ. и^ скрыхъ я& въ веrте'пњ по н~, и^ корми'хъ я& хлњбом# и^ водо'ю.
13
Хіба не сказано господарю моєму, що́ я зробив, коли Ієзавель убивала пророків Господніх, як я переховував сто чоловік пророків Господніх, по п’ятдесят чоловік, у печерах і годував їх хлібом і водою?
14
и^ нн~њ ты` гл~еши и^ди` и^сповњждъ господи'нђ с^е здњ` и^лїя` и^ ё^бїеT м^я”
14
А ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут»; він уб’є мене.
15
И$ рече и^лїя` жи'въ г~ь си'лъ е^мђже преDстою` пред ни'мъ ја^ко днsь покажђ'ся е^мђ”
15
І сказав Ілля: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! сьогодні я покажуся йому.
16
І$ и^де` а^вдїя противђ а^ха'вђ и^ възвњсти` е^мђ, и^ ё^скори` а^ха'въ и^де` на срњте'нїе и^лїи`”
16
І пішов Авдій назустріч Ахаву і доніс йому. І пішов Ахав назустріч Іллі.
17
И$ бысть е^гда ё^зрњ а^ха'въ и^лїю`. и^ рече а^ха'въ къ и^лїи`, а^ще ты` л^и е^си развраща'я і^и^л~я”
17
Коли Ахав побачив Іллю, то сказав Ахав йому: чи це ти, який бентежить Ізраїля?
18
И$ реq и^лїя` не развраща'ю а^зъ і^и^л~я н^оты` и^ до'мъ эTц~а твое^го внегда` ѓ^стави'сте вы` г~а б~а вашеh і^ и^до'сте въ слDњ ваа'ла”
18
І сказав Ілля: не я бентежу Ізраїля, а ти і дім батька твого, тим, що ви знехтували повеління Господні й ідете услід Ваалам;
19
И$ нн~њ пђсти и^ събери къ мнњ весь і^и^л~ь, на горђ` кармильскђю, и^ прoрки без#стђдныя. ваа'ловы. у~, и^ н~, и^ прoркъ, ме'рскихъ у~, и н~. ја^дђщиX трапе'зђ і^е^завелинђ”
19
тепер пошли і збери до мене весь Ізраїль на гору Кармил, і чотириста п’ятдесят пророків Ваалових, і чотириста пророків дібровних, які годуються від столу Ієзавелі.
20
И$ посла` а^ха'въ въ ве'сь і^и^л~ь и^ приведе` вся прoрки на горђ` карми'льскђю”
20
І послав Ахав до всіх синів Ізраїлевих і зібрав усіх пророків на гору Кармил.
21
И$ приведе` къ всњмъ и^мъ и^лїю`. и^ реq и^мъ и^лїя` доко'лњ в^ы хра'млете на ѓ%бњ пле'снђ ва'шею. а^ще е^сть г~ь б~ъ и^дњте въ слњ'дъ е^го. а^ще л^и ваа'ль е^сть т^о и^дњте за ни'мъ и^ не эTвњща'ша лю'дїе”
21
І підійшов Ілля до всього народу і сказав: чи довго вам кульгати на обидва коліна? якщо Господь є Бог, то йдіть за Ним; а якщо Ваал, то за ним ідіть. І не відповів народ йому ні слова.
22
И$ рече и^лїя` к лю'деM а^зъ е^смь ѓ^ста'хъ прoркъ гн~ь е^ді'нъ и^ прoрцы ваа'ловы, у~ и^ н~, мђжъ”
22
І сказав Ілля народу: я один залишився пророк Господній, а пророків Ваалових чотириста п’ятдесят чоловік [і чотириста пророків дібровних];
23
И$ рече и^лїя` дади'те н^ы дв^а ю%нца и^ да и^зберете` себњ е^ді'нъ и^ да расте'шђтъ и& на ё'ды, и^ възло'жатъ на дрова` и^ да не пригнњтя'тъ ѓ^гня` и^ а^зъ растешђ` ю'нецъ дрђгїи. и^ ѓ^гня` не пригнещђ`”
23
нехай дадуть нам двох тельців, і нехай вони виберуть собі одного тельця, і розсічуть його, і покладуть на дрова, але вогню нехай не підкладають; а я приготую другого тельця і покладу на дрова, а вогню не підкладу;
24
И$ да призовете` и%мена бо'гъ ва'ших#, и^ а'зъ призовђ` и%мя г~а б~а мое^го, и^ то'и е^сть б~ъ и^же а'ще послђшае^тъ ѓ^гне'мъ т^о е^сть б~ъ. и^ эTвњща'ша вс^и лю'дїе рњша до'бръ гл~ъ, и^же гл~а, да бђдеT та'ко”
24
і закличте ви ім’я бога вашого, а я закличу ім’я Господа Бога мого. Той Бог, Який дасть відповідь за допомогою вогню, є Бог. І відповів весь народ і сказав: добре, [нехай буде так].
25
И$ рече и^лїя` прoркомъ беZстDђнымъ и^зберњте себњ` ю%нецъ е^ді'нъ. и^ сътворите вы` пре'жде, ја%ко вы` еs мно'жаише. и^ призовњте и^мена боh ва'шихъ. и^ ѓ^гня` не пригнњща'ите”
25
І сказав Ілля пророкам Вааловим: виберіть собі одного тельця і приготуйте ви раніше, бо вас багато; і закличте ім’я бога вашого, але вогню не підкладайте.
26
И$ поја%ша ю%нецъ, и^ сътвориша та'ко и^ призыва'хђ и^мя ваа'лово эT ё'тра и^ до по'лђ дн~е. и^ рњша послђшаи наs ваа'ле послђшаи насъ. и^ не бњ` гла'са ни послђша'нїя. и^ риста'хђ ѓ^ жрътве'ницњхъ и^же сътвориша”
26
І взяли вони тельця, якого дали їм, і приготували, і заклика́ли ім’я Ваала від ранку до півдня, говорячи: Ваале, почуй нас! Але не було ні голосу, ні відповіді. І скакали вони біля жертовника, який зробили.
27
И$ быs в# полђ дн~е, и^ порђга'ся и^мъ и^лїя` џезвитянинъ, и^ рече зовите гла'соM великиM ја%ко непра'зньство е^мђ е^сть. е^да чт^о и^но строи и^л^и ё^снђлъ бђдеT и^ да ѓ^бђ'дите и&”
27
Опівдні Ілля став глузувати з них і говорив: кричіть гучним голосом, бо він бог; може, він задумався, або зайнятий чим-небудь, або в дорозі, а можливо, і спить, то він прокинеться!
28
И$ зовя'хђ гласоM вели'кимъ. и^ кра'ја^хђся по ѓ^бы'чаю свое^мђ но'жи. и^ мно'ѕи би'шася съ бичми до проли'тїя кро'ви свое^я”
28
І стали вони кричати гучним голосом, і кололи себе за своїм звичаєм ножами і списами, так що кров лилася по них.
29
И$ бы'сть до эTвече'рїя и^ прорица'хђ до'ндеже бы'сть врњмя взыти жрътвњ и^ не бњ` гла'са” И$ рече и^лїя` џезви'тянинъ проро'комъ безстђдныM гл~я ѓ^ста'нете эT нн~њ і^ а'зъ сътворю` жрътвђ мою`, и^ ё^ста'ша и^ ё^млъко'ша”
29
Минув полудень, а вони все ще біснувалися до самого часу вечірнього жертвоприношення; але не було ні голосу, ні відповіді, ні чутки. [І сказав Ілля фесвитянин пророкам Вааловим: тепер відійдіть, щоб і я звершив моє жертвоприношення. Вони відійшли і замовкли.]
30
И$ рече и^лїя` к лю'демъ пристђпите къ мн^њ. пристђпиша вс^и лю'дїе к немђ`
30
Тоді Ілля сказав усьому народові: підійдіть до мене. І підійшов весь народ до нього. Він відновив зруйнований жертовник Господній.
31
и^ прїја%тъ, в~і, ка'менїи по числђ` колњнъ і^и^л~евъ, ја^коже гл~а к немђ` г~ь гл~я і^и^л~ь бђдеT и%мя твое`”
31
І взяв Ілля дванадцять каменів, за числом колін синів Якова, якому Господь сказав так: Ізраїль буде ім’я твоє.
32
И$ създа` ѓ^лта'рь въ и^мя гн~е і^ и^сцњли` ѓ^лта'рь гн~ь раско'пан#ныи и^ сътвори` мо'ре въмњща'ю^ще дв^њ мњ'рњ сњмене ѓ%крsтъ ѓ^лтаря`”
32
І побудував з цих каменів жертовник в ім’я Господа, і зробив навколо жертовника рів, місткістю у дві сати зерна,
33
И$ въскладе` дрова` на ѓlтаr и^же сътвори. и^ растеса` на ё'ды вс^ясъжига'емая, и^ възложи` на дрова`”
33
і поклав дрова [на жертовник], і розсік тельця, і поклав його на дрова,
34
И$ рече и^лїя` прїимњте м^и д~ водоно'сы воды`. и^ възлива'ите на вс^есъж#же'ная и^ дрова`. и^ сътвори'ша та'ко. и^ рече ё^двои'те и^ ё^двои'ша. и^ рече ё^троите и^ ё^трои'ша
34
і сказав: наповніть чотири відра водою і вилийте на жертву всепалення і на дрова. [І зробили так.] Потім сказав: повторіть. І вони повторили. І сказав: зробіть те саме третій раз. І зробили втретє,
35
и^ прохожа'ше вода` ѓ%крsтъ ѓ^лтаря` и^ мо'ре и^спо'лнь воды`”
35
і вода полилася навколо жертовника, і рів наповнився водою.
36
И$ възопи` и^лїя на' нб~о и^ рече. г~и бж~е а^враа'моv и^саа'ковъ і^а'ковль послђшаи мене г~и послђшаи мене дне'сь ѓ^гне'мъ. да дне'сь разђмњ'ютъ вс^и лю'дїе сїи` ја%коты` е^си г~ь б~ъ е^ді'нъ і^и^л~евъ и^ а'зъ ра'бъ твои и^ тебе` ради сътвори'х# дњла` с^и”
36
Під час приношення вечірньої жертви підійшов Ілля пророк [і воззвав до неба] і сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісааків та Ізраїлів! [Почуй мене, Господи, почуй мене нині у вогні!] Нехай пізнають у цей день [люди ці], що Ти один Бог в Ізраїлі, і що я раб Твій і зробив усе за словом Твоїм.
37
Послђшаи м^я г~и послђшаи мене` ѓ^гне'мъ, и^ да разђмњ'ют# вс^и лю'дїе сїи` ја%коты` е^си е^ді'нъ г~ь б~ъ и^ ты` ѓ^брати'лъ е^си срDца людїи сихъ въ слњдъ”
37
Почуй мене, Господи, почуй мене! Нехай пізнає народ цей, що Ти, Господи, Бог, і Ти навернеш серце їх [до Тебе].
38
И$ спаде` ѓ%гнь эT г~а с нб~се и^ поја%сть вс^ясъжига'емая и^ дрова` и^ ка'менїе и^ пе'рсть, и^ во'дђ ја%же бњ` в мо'ри вс^я полиза` ѓ%гнь”
38
І зійшов вогонь Господній і пожер всепалення, і дрова, і камені, і порох, і поглинув воду, що у рові.
39
И$ падо'ша вс^и лю'дїе ни'цы и^ рњша въи'стиннђ г~ь то'и е^сть б~ъ
39
Побачивши це , весь народ упав на лице своє і сказав: Господь є Бог, Господь є Бог!
40
И$ реq и^лїя` к лю'деM поима'ите прoро'ки ваа'ловы да ни е^діn скры'ется эT ниX. и^ прїя'ша и^ веде` я& и^лїя` на пото'къ ки'совъ, и^ закла` иX т^ђ”
40
І сказав їм Ілля: схопіть пророків Ваалових, щоб жоден з них не сховався. І схопили їх, і відвів їх Ілля до потоку Киссону і заколов їх там.
41
И$ рече и^лїя` къ а^ха'вђ взы'иди ја%жъ и^ пїи. ја%ко глsа е^сть дожде'внаh и^схожде'нїя”
41
І сказав Ілля Ахаву: піди, їж і пий, бо чути шум дощу.
42
И$ възы'иде а^ха'въ ја%сти и^ пи'ти і^ и^лїя` взы'иде на каръми'лъ и^ прекло'нься на' землю и^ положи` лице` свое` междђ` колњнома свои'ма”
42
І пішов Ахав їсти і пити, а Ілля зійшов на верхівку Кармила і схилився до землі, і поклав лице своє між колінами своїми,
43
И$ рече ѓ^тро'чищђ свое^мђ в#зы'иди, и^ възри` пђте'мъ мо'рскиM. и^ възы'иде и^ възрњ` ѓ^тро'чищъ и^ рече нњ'сть ничто'же. и^ рече и^лїя` т^оты` ѓ^брати'ся седми'жды”
43
і сказав слузі своєму: піди, подивися до моря. Той пішов і подивився, і сказав: нічого немає. Він сказав: продовжуй це до семи разів.
44
И$ бы'сть ја%ко ѓ^брати'ся се'дмое. и^ с^е ѓ%блак# ма'лъ ја^ко нога'ма мђжескама възнося` во'дњ эT мо'ря. и^ рече взы'иди и^ рцы` а^ха'вови въпряжи колесни'цђ свою. и^ сни'ди да тебе не ѓ^бы'идетъ до'ждъ” И$ бы'въ до'здњ и^ до'здњ,
44
На сьомий раз той сказав: ось, невелика хмарка піднімається від моря, завбільшки в долоню людську. Він сказав: піди, скажи Ахаву: «запрягай [колісницю твою] і від’їжджай, щоб не застав тебе дощ».
45
и^ нб~о примрачи'ся ѓ%блаки и^ дх~омъ. и бы'сть дождъ ве'лїи. и^ пла'чася и^де` а^ха'въ до і^и^л~я”
45
Тим часом небо зробилося похмурим від хмар і від вітру, і пішов великий дощ. Ахав же сів у колісницю, [заплакав] і поїхав у Ізреель.
46
И$ рђка` гн~я быs на и^лїи. и^ стя'гл# чре'сла своя и^ тече` преD а^ха'вомъ до і^и^л~я”
46
І була на Іллі рука Господня. Він оперезав стегна свої і біг перед Ахавом до самого Ізрееля.