Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И$ бысть е^гда совръши соло'моn ѕижда'и домъ гн~ь, и^ домъ свои, по к~, лњтеX” И$ тогда` собра цр~ь соло'монъ вс^я старњ'ишины і^и^л~вы во і^ерsлиM да въздви'гнђтъ кїѓ'тъ завњта гн~я, эT гра'да дв~дова. т^о е^сть эT сїѓ'на”
1
Тоді скликав Соломон старійшин Ізраїлевих і всіх начальників колін, глав поколінь синів Ізраїлевих, до царя Соломона в Єрусалим, щоб перенести ковчег завіту Господнього з міста Давидового, тобто Сиона.
2
И$ собра'шася къ цр~ю соло'монђ вс^и лю'дїе і^и^л~евы въ мsць, а^џаниM. въ пра'зниk, сїи б^о е^сть мsць сеDмыи”
2
І зібралися до царя Соломона на свято всі ізраїльтяни в місяці Афанимі, який є сьомий місяць.
3
И$ прїидо'ша вс^я старњи'шины і^и^л~евы и^ взя'ша і^е^реи` кїѓ'тъ,
3
І прийшли усі старійшини Ізраїлеві; і підняли священики ковчег,
4
и^ сњнь завњтнђю, и^ вс^я сосђды ст~ыя. и^же бњша в сњни свњдњнїя” И$ несо'ша і^ и^е^реи` и^ левљ=ти
4
і понесли ковчег Господній і скинію зібрання і всі священні речі, що були в скинії; і несли їх священики і левити.
5
цр~ь же и^ весь і^и^л~ь и^дђще преD кїѓ'томъ, жряхђ ѓ^вны` и^ волы бес числа`”
5
А цар Соломон і з ним уся громада Ізраїлева, яка зібралася до нього, йшли перед ковчегом, приносячи жертви з дрібної і великої худоби, яких неможливо порахувати і визначити, через велику кількість їх.
6
Внесо'ша кїѓ'тъ і^ереи` в# мњсто е^го въ ѓ^лта'рь въ храM гн~ь въ ст~ая ст~ыхъ. поD кры'ла херђви'мова”
6
І внесли священики ковчег завіту Господнього на місце його, у давир храму, у Святе Святих, під крила херувимів.
7
Херђви'ма б^о бњста раскри'лила кры'лњ свои наD мњсте кїѓ'та и^ прикры'ста херђви'ма наD кїѓ'том#. и^ наD ст~ыми е^го сверхђ”
7
Бо херувими простягали крила над місцем ковчега, і покривали херувими зверху ковчег і жердини його.
8
И$ ѓ^бдержа'ста сщ~енїя. и^ принича'ста главњ` сщ~енныма. эT ст~ыхъ преD лице ѓ^лъта'ра, и^ не ја^вля'хђся внњ`”
8
І висунулися жердини так, що головки жердини видні були зі святилища перед давиром, але не виходили назовні; вони там і до цього дня.
9
И не б^њ ничтоже въ кїѓ%тњ то'кмо дв^њ скрижа'ли ка'меннњ, скрижа'ли завњта и^же положи т^ђ мољ=сїи въ хоривњ. и^же завњща г~ь междђ сн~ъми і^и^л~евы. внегда` и^зыти` иM эT земля` е^гљ=петъскїя”
9
В ковчезі нічого не було, крім двох кам’яних скрижалей, які поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь уклав завіт із синами Ізраїлевими, після виходу їх із землі Єгипетської.
10
И$ бысть ја%ко и^зыдо'ша і^е^реи` эT ст~и'лища, и^ ѓ^блаk и^спо'лни храмъ гн~ь”
10
Коли священики вийшли зі святилища, хмара наповнила дім Господній;
11
И$ не можа'хђ і^е^реи` ста'ти слђжи'ти преD лице'мъ ѓ'блака. ја%ко и^спо'лни сла'ва гн~я храM”
11
і не могли священики стояти на служінні, через хмару, бо слава Господня наповнила храм Господній.
12
И$ рече соло'монъ, г~и, и^же ѓ^бњща пребыва'ти во м#глњ`”
12
Тоді сказав Соломон: Господь сказав, що Він благоволить жити в імлі;
13
зи'жда соѕиждохъ хра'мъ жи'лища тебњ”
13
я побудував храм на оселю Твою, місце, щоб перебувати Тобі повіки.
14
И$ ѓ^брати` цр~ь лице` свое. и^ блsви цр~ь всего і^и^л~я и^ весь собо'ръ і^и^л~евъ и^же стоя'ше та'мо”
14
І повернувся цар лицем своїм, і благословив усе зібрання ізраїльтян; все зібрання ізраїльтян стояло, —
15
И$ реq цр~ь блsве'нъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ днsь. и^же гл~а ё^сты свои'ми дв~дђ эTц~ђ мое^мђ, и^ вс^я е^мђ и^сплъни гл~я”
15
і сказав: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який сказав Своїми вустами Давиду, батькові моєму, і нині виконав рукою Своєю! Він говорив:
16
Въ дн~ь во'ньже и^зведоX лю'ди моя і^и^л~я эT е^гљ=пта. не и^збра'хъ града эT всњ'хъ племе'нъ въ і^и^л~и. на созда'нїе хра'мђ, и^ на пребыва'нїе и%мени мое^мђ т^ђ. н^о и^збра'хъ въ і^ерsли'мњ бы'ти и%мени мое^мђ. і^ и^зъбра'хъ дв~да бы'ти е^мђ властели'нђ наD люDми мои'ми і^и^л~емъ”
16
«з того дня, як Я вивів народ Мій Ізраїля з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін Ізраїлевих, щоб побудований був дім, у якому перебувало б ім’я Моє; [але обрав Єрусалим для перебування в ньому імені Мого] й обрав Давида, щоб бути йому над народом Моїм Ізраїлем».
17
И$ бысть на срDцы эTц~ђ мое^мђ дв~дђ. е^же созда'ти хра'мъ и%мени г~а б~а і^и^л~ева”
17
У Давида, батька мого, було на серці побудувати храм імені Господа Бога Ізраїлевого;
18
И$ рече г~ь къ дв~дђ эTц~ђ мое^мђ, понеy възы'де на срDце твое, е^же созда'ти храмъ и%мени мое^мђ. до'брњ сътвориl е^си, ја%ко бысть т^и на срDцы”
18
але Господь сказав Давиду, батькові моєму: «у тебе є на серці побудувати храм імені Моєму; добре, що це в тебе лежить на серці;
19
Тыy не соѕи'ждеши хра'ма. н^о сн~ъ твои и^же и^зы'детъ и^зъ чреслъ твои^хъ. то'й соѕи'ждетъ храM и%мени мое^мђ”
19
однак не ти побудуєш храм, а син твій, який вийшов із стегон твоїх, він побудує храм імені Моєму».
20
И воста'ви г~ь гл~ы свои` и^же гл~а. и^ воста'ви въ дв~да мњсто эTц~а мое^го мене`, и^ сњдо'хъ на прsтолњ і^и^л~евњ, ја^коже гл~а г~ь. и^ соѕи'ждохъ хра'мъ и%мени г~а б~а і^и^л~ева”
20
І виконав Господь слово Своє, яке промовив. Я вступив на місце батька мого Давида і сів на престолі Ізраїлевім, як сказав Господь, і побудував храм імені Господа Бога Ізраїлевого;
21
И$ поста'вихъ на мњ'стњ т^ђ кїѓ'тъ, в не'мже завњтъ гн~ь. и^же завњща` г~ь съ эTц~ы на'шими, во и^звоже'нїю иX и^з# земля` е^гљ=пет#скїя”
21
і приготував там місце для ковчега, в якому завіт Господа, укладений Ним з батьками нашими, коли Він вивів їх із землі Єгипетської.
22
И$ ста` соло'монъ преD лицемъ ѓ^лтаря` гн~я. преD всњмъ собо'ромъ і^и^л~евомъ, и^ воздви'же рђцњ свои` на' нб~о”
22
І став Соломон перед жертовником Господнім перед усім зібранням ізраїльтян, і підняв руки свої до неба,
23
И$ реq. г~и б~е і^и^л~въ нњсть б~а ра'звњ тебе` на нб~си го'рњ, и^ на земли` ни'зђ. сохрани` завњтъ и^ млsть даже рабђ` твое^мђ ходя'щемђ преD тобо'ю, всњмъ срDцемъ е^го”
23
і сказав: Господи Боже Ізраїлів! немає подібного до Тебе Бога на небесах вгорі і на землі внизу; Ти зберігаєш завіт і милість до рабів Твоїх, які ходять перед Тобою всім серцем своїм.
24
ЈА/коже сохрани дв~дђ рабђ` свое^мђ, эTц~ђ мое^мђ. ја%коже е^мђ ѓ^бњща`. и^ гл~а ё^сты свои'ми, и^ рђко'ю свое'ю съвръши, и^ до дне'шняго дн~е”
24
Ти виконав рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що говорив йому; що промовив Ти вустами Твоїми, те в цей день звершив рукою Твоєю.
25
И$ нн~њ г~и б~е і^и^л~евъ сохрани` раба` своеh дв~да эTц~а мое^го, ја%коже реq е^мђ гл~я не ѓ^скђдњ'етъ мђжъ эT лица` мое^го, сњдя'и на прsтолњ і^и^л~евњ. то'кмо а%ще сохраня'тъ ча'да твоя пђти` моя, по ниMже ходи'ти предо мно'ю. ја%коже ходиl е^си предо мно'ю”
25
І нині, Господи Боже Ізраїлів, виконай рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що говорив Ти йому, сказавши: «не припиниться у тебе перед лицем Моїм той, хто сидить на престолі Ізраїлевім, якщо тільки сини твої будуть триматися путі своєї, ходячи переді Мною так, як ти ходив переді Мною».
26
И$ нн~њ г~и б~е і^и^л~евъ. да ё^вњри'тся гл~ъ твои, е^же ѓ^бњща двDђ эTц~ђ мое^мђ”
26
І нині, Боже Ізраїлів, нехай буде вірне слово Твоє, яке Ти промовив рабу Твоєму Давиду, батькові моєму!
27
ЈА/ко а%ще и'стинно пребывае^т# б~ъ съ чл~кы на земли`. а%ще б^о нб~о нб~си не довлњ'ютъ т^и. не то'кмо хра'мъ се'й, и^же созда'хъ и%мени твое^мђ”
27
Воістину, чи Богові жити на землі? Небо і небо небес не вміщають Тебе, тим менше цей храм, який я побудував [імені Твоєму];
28
И$ да при'зритъ на мл~твђ мою г~ь б~ъ і^и^л~евъ. послђшати моле'нїя и^ моли'твы. е^ю'же ся мо'лиT ра'бъ тво'и преD тобо'ю днsе”
28
але зглянься на молитву раба Твого і на прохання його, Господи Боже мій; почуй благання і молитву, якою раб Твій благає Тебе нині.
29
И$ да бђ'дђтъ ѓ%чи твои` эTвр'ъсты на хра'мъ сїи дн~ь и^ но'щъ на мњсто ѓ^ не'мъже рече. ја%ко быти и%мени мое^мђ т^ђ на послђшанїе мл~твы. ею'же помо'лится ра'бъ тво'и на мњстњ се'мъ дн~ь и^ ноu”
29
Нехай будуть очі Твої відкриті на храм цей день і ніч, на це місце, про яке Ти сказав: «Моє ім’я буде там»; почуй молитву, якою буде молитися раб Твій на місці цім.
30
И$ ё^слы'ши мл~твђ мою раба` своеh, и^ людїи свои^хъ і^и^л~я, е^гда помо'ляT ти ся на мњстњ сеM. и^ т^ы ё^слы'ши на мњ'стњ ѓ^бита'лища свое^го на' нб~си и^ ё^слы'шимъ и^ поми'лђе^ши”
30
Почуй моління раба Твого і народу Твого Ізраїля, коли вони будуть молитися на місці цьому; почуй на місці перебування Твого, на небесах, почуй і помилуй.
31
Є$ли'ко а%ще съгрњши'тъ бли'жнїи къ и^скрънемђ свое^мђ. и^ а'ще прїи'метъ эT ниX кля'твђ кля'тїе. и^ прїидетъ і^ и^сповњ'сть преD лицемъ ѓ^лтаря` твое^го, въ хра'мњ се'мъ”
31
Коли хто згрішить проти ближнього свого, і вимагатиме від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть до жертовника Твого у храм цей,
32
И$ т^ы ё^слы'ши эT нб~съ и^ сътвори сђдъ люде'мъ своиM і^и^л~ю. ја^вля'я безаконова'ти безако'нїя да'ти пђть е^го на главђ` е^го. і^ и^зба'вити пра'веDнаго, и^ да'ти е^мђ по пра'вдњ е^го”
32
тоді Ти почуй з неба і вчини суд над рабами Твоїми, звинувать винного, поклавши вчинок його на голову його, і виправдай правого, воздавши йому за правдою його.
33
Є$да` съгрњши'тъ лю'демъ твоиM і^и^л~ю. преD врагы` е^го ја%ко съгрњшаT т^и, и^ возвратяTся. и^сповњдя'тъ ти ся и%мени твое^мђ, и^ мо'лятся. и^ възгл~ютъ мл~твђ к тебњ` въ хра'мњ семъ”
33
Коли народ Твій Ізраїль буде вражений ворогом за те, що згрішив перед Тобою, і коли вони звернуться до Тебе, і сповíдають ім’я Твоє, і будуть просити і благати Тебе в цьому храмі,
34
И$ т^ы ё^слы'шиши съ нб~се, и^ млsтиv бђ'деши ѓ^ согрњше'нїихъ людїи свои^хъ і^и^л~я, и^ возврати'ши я& въ зе'млю и^же да'лъ е^си эTц~емъ и%хъ”
34
тоді Ти почуй з неба і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у землю, яку Ти дав батькам їхнім.
35
Внегда` затягнђтися нб~си, ја%ко не бы'ти до'ждђ. ја^ко съгрњшатъ т^и и^ помо'лятся на мњ'стњ се'мъ. і^ и^сповњдя'тся и%мени твое^мђ. и^ эT грњхъ и^хъ възвратяTся е^гда` смири'ши я&”
35
Коли закриється небо і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і коли помоляться на місці цьому і сповідають ім’я Твоє і навернуться від гріха свого, бо Ти смирив їх,
36
И$ ё^слы'шиши съ нб~се. и^ млsтиv бђ'деши ѓ^ грњсњхъ ра'бъ свои^хъ людїи свои^хъ і^и^л~я. ја%ко возвњстиши и^мъ пђть бл~гыи ходи'ти по немђ`. и^ даси` и^мъ до'ждъ на' землю, ю'же далъ е^си людеM свои^мъ въ достоа'нїе”
36
тоді почуй з неба і прости гріх рабів Твоїх і народу Твого Ізраїля, указавши їм добру путь, по якій іти, і пошли дощ на землю Твою, яку Ти дав народу Твоєму в спадщину.
37
Гла'дъ а'ще бђ'детъ и^ли смр~ть на земли`. и^ а'ще бђ'детъ, ја%ко в раж#женїе гђсе'ница, и^ хрђщеве, и^ а'ще ѓ^скорбяT я& вра'ѕи иX и^ли въ е^ді'номъ эT граD и^хъ вс^е проти'вное вся'ка бо'лњзнь и^ вся'ка ја%зва”
37
Чи буде на землі голод, чи буде моровиця, чи буде палючий вітер, іржа, сарана, черва, чи ворог буде тіснити його на землі його, чи буде яка біда, яка хвороба, —
38
Вся'ка мл~тва, вся'ко приноше'нїе а%ще бђ'детъ вся'комђ чл~кђ эT людїи і^и^л~евыхъ. е^ли'ко ё^разђмњеT ко'ждо бо'лезнь эT срDца свое^го. и^ въздви'гнеT рђцњ свои` въ хра'мњ се'мъ”
38
всяку молитву, всяке прохання, яке буде від якої-небудь людини у всьому народі Твоєму Ізраїлі, коли вони відчують біду в серці своєму і простягнуть руки свої до храму цього,
39
И$ т^ы ё^слы'ши эT нб~се, эT гото'ваго жи'лищA т^и, и^ млsтиv бђ'деши. и^ сотвори'ши и^ даси` мђ'жеви по пђтеM е^го. ја%коже б^о совњ'си срDце е^го. ја%кот^ы саM то'кмо совњ'си всњхъ срDца сн~овъ чл~чъ”
39
Ти почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і помилуй; сотвори і воздай кожному за путями його, бо Ти знаєш серце його, тому що Ти один знаєш серця всіх синів людських:
40
да боя'тся тебе вс^я дн~и, в ня'же т^и живђтъ на земли`. ю%же далъ е^си эTц~емъ на'шимъ”
40
щоб вони боялися Тебе в усі дні, доки живуть на землі, яку Ти дав батькам нашим.
41
И$ чю'ждимъ” ја%же не сђть эT людїи твои^хъ і^и^л~я а%ще прїидђтъ и%мени ради твое^го
41
Якщо й іноплемінник, що не від Твого народу Ізраїля, прийде з землі далекої заради імені Твого, —
42
и^ помо'лятся на мњ'стњ се'мъ”
42
бо і вони почують про Твоє ім’я велике і про Твою руку кріпку і про Твою силу простерту, — і прийде він і помолиться біля храму цього,
43
И$ т^ы ё^слы'шиши съ нб~се, эT гото'ваh жи'лища т^и. и^ сотвори'ши по всемђ` е^ли'ко а%ще призовет# т^я сі'и чюжїи. ја%ко да разђмњ'ютъ вс^и лю'дїе зеMнїи и%мя твое`. и^ ё^боя'тъся тебе`. ја%коже и^ лю'дїе твои` і^и^л~ь. и^ разђмњюT ја%ко и%мя твое` наречется на хра'мњ се'мъ и^же созда'хъ”
43
почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і зроби все, про що буде взивати до Тебе іноплемінник, щоб усі народи землі знали ім’я Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій Ізраїль, щоб знали, що ім’ям Твоїм називається храм цей, який я побудував.
44
ЈА/ко и^зыдђт# лю'дїе твои` на' брань на врагы` своя, пђтем# иMже возвратиши я&. и^ помо'ляTся и%менеM гн~им#. пђте'мъ граDныM и^же и^збра` себњ`. и^ къ хра'мђ и^же а%зъ созда'хъ и%мени твое^мђ”
44
Коли вийде народ Твій на війну проти ворога свого дорогою, якою Ти пошлеш його, і буде молитися Господу, обернувшись до міста, яке Ти обрав, і до храму, який я побудував імені Твоєму,
45
И$ т^ы ё^слышиши съ нб~се мл~твђ и^хъ. и^ моле'нїя и^хъ. и^ сътвори'ши ѓ^правда'нїя иX. и^ внегда`
45
тоді почуй з неба молитву їхню і прохання їхнє і зроби, що потрібно для них.
46
согрњшаT т^и” ЈА/ко нњсть чл~ка, и^же не съгрњшиT. и^ разгнњ'вае^шися на' ня, и^ предаси` я& преD врагы` и^хъ. и^ поплњня'тъ иX плњня'щїи землю дале'че и^ бли'зъ”
46
Коли вони згрішать перед Тобою, — бо немає людини, яка не грішила б, — і Ти прогніваєшся на них і віддаси їх ворогам, і ті, що полонили їх, відведуть їх у ворожу землю, далеку або близьку;
47
И$ ё^вратя'тъ срDца въ зе'млю и^дњже пресели'шася. т^ђ и^ възвритя'тся и^ помо'лятся въ зе'мли преселе'нїя иX гл~юще. съгрњши'хоM и^ безаконова'хоM и^ не ѓ^правди'хомъ”
47
і коли вони в землі, в якій будуть знаходитися в полоні, ввійдуть у себе і звернуться і будуть молитися Тобі в землі тих, хто полонив їх, промовляючи: «ми згрішили, вчинили беззаконня, ми винні»;
48
И$ ѓ^брати'тся к тебњ`, всњмъ срDцемъ свои^мъ, и^ всею` дш~ею свое'ю. въ зе'мли врагъ иX и^дњже возведе я&. и^ помо'лятся к тебњ` на пђтехъ земля` свое'я ю%же далъ е^си эTц~емъ иX, и^ къ гра'дђ е^гоже и^збра`. и^ къ хра'мђ и^же создаX и%мени твое^мђ”
48
і коли звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в землі ворогів, які полонили їх, і будуть молитися Тобі, звернувшись до землі своєї, яку Ти дав батькам їхнім, до міста, яке Ти обрав, і до храму, який я побудував імені Твоєму,
49
И$ ё^слы'ши эT нб~се, эT готова'го жи'лища твое^го. мл~твђ и^ моленїе и^хъ и^ сътвори'ши и^мъ сђдъ”
49
тоді почуй з неба, з місця оселі Твоєї, молитву і прохання їхні і вчини, що потрібно для них;
50
И$ млsтивъ бђ'деши на непра'веDных#, и^миже съгрњши'ша т^и. и^ по всњхъ эTмњта'нїи и^хъ и^миже эTвр'ъгTђся тебе`. да даси и^мъ въ щедроты`” преD всњми` плњн#шими я&. и^ ё^щедря'тъ я&”
50
і прости народу Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою, і всі провини його, які він зробив перед Тобою, і пробуди співстраждання до них у тих, хто полонив їх, щоб вони були милостиві до них:
51
ЈА/ко лю'дїе твои` сђтъ и^ наслњдїе твое. ја%же и^зведе` и^з# зеMля` е^гљ=пеTски. эT сре'ды пе'щы желњзныа”
51
бо вони Твій народ і Твій наділ, який Ти вивів з Єгипту, із залізної печі.
52
И$ да бђ'дета ё%ши твои` и^ ѓ'чи твои` эTвр'ъз#ты на мл~твђ раба` свое^го. и^ къ моле'нїю лю'дїи твои^хъ і^и^л~я. и^ послђшати и^хъ ѓ^ всњхъ ѓ^ ни'хже призовђт# т^я”
52
Нехай будуть [вуха Твої і] очі Твої відкриті на молитву раба Твого і на молитву народу Твого Ізраїля, щоб чути їх завжди, коли вони будуть закликати Тебе,
53
ЈА$кот^ы и^збра я& себњ въ наслњ'дїе эT всњ'хъ лю'дїи. эT всњ'хъ людїи зе'мныX. ја%коже гл~а рђкою раба` свое^го мољ=сїя. е^да и^звести тебњ` и^з# земля е^гљ=пеTски эTц~ы на'ши г~и г~и” Тогда` гл~а соло'монъ ѓ^ хра'мњ ја%ко съвръши ѕи'жда е^го, сл~нце позна` на нб~си. г~ь реq пребыти во м#глњ`, соѕи'жди хра'мъ мой. храM прелњпъ е^го, ја%ко пребыва'ти в новости се'й. и^ не с^е л^и пи'сано въ кни'гаX пњ'сни”
53
бо Ти відокремив їх Собі в наділ з усіх народів землі, як Ти вирік через Мойсея, раба Твого, коли вивів батьків наших з Єгипту, Владико Господи!
54
И$ бы'сть ја%ко скон#ча соло'моn моля'ся б~ђ всею` мл~твою и^ моле'нїеM си'мъ. и^ воста эT лица` ѓ^лтаря` гн~я и^ паки поклони'в#ся на колњнђ` свое'ю, и^ рђ'цњ свои` воздњ` на' нб~о”
54
Коли Соломон промовив усі ці моління і прохання до Господа, тоді встав з колін від жертовника Господнього, руки ж його були підняті до неба.
55
И$ е^ще` блsви весь собо'ръ і^и^л~евъ. гласомъ ве'лїимъ гл~я”
55
І стоячи благословив усе зібрання ізраїльтян, гучним голосом промовляючи:
56
Блsвенъ г~ь б~ъ днsь, и^же да'лъ е^сть поко'и лю'демъ своиM і^и^л~ю. по в#семђ и^же гл~а, не забы` словесе` нико'егоже въ словесеX е^го бл~гихъ и^ми'же гл~а въ рђцњ мољ=сїѓ'вњ раба` свое^го”
56
благословенний Господь [Бог], Який дав спокій народу Своєму Ізраїлю, як говорив! не залишилося невиконаним жодне слово з усіх благих слів Його, які Він вирік через раба Свого Мойсея;
57
да бђдеT г~ь б~ъ на'шъ с на'ми ја^коже б^њ съ эTц~ы на'шими. да не ѓ^ста'витъ на'съ” Но да возвратиT наs,
57
нехай буде з нами Господь Бог наш, як був Він з батьками нашими, нехай не залишить нас, нехай не покине нас,
58
преклони'ти срDца на'ша к немђ`. е^же ходи'ти въ вс^я пђти` е^го. и^ храни'ти вс^я за'повњди е^го. и^ повеленїа е^го, и^ ѓ^правда'нїя е^го. ја%же заповњ'да эTц~емъ на'шимъ”
58
схиляючи до Себе серця наші, щоб ми ходили всіма путями Його і дотримувалися заповідей Його й уставів Його і законів Його, які Він заповів батькам нашим;
59
И$ да бђдTђ словеса с^и и^миже мо'лимся преD гм~ъ бм~ъ на'шим#. днsь приближа'ющеся г~ђ б~ђ на'шемђ. дн~ь и^ ноu твори'ти ѓ^правда'нїя рабђ` твое^мђ. и^ ѓ^правданїя лю'демъ твои^мъ і^и^л~ю, во вся` дн~и”
59
і нехай будуть слова ці, якими я молився [нині] перед Господом, близькі до Господа Бога нашого день і ніч, щоб Він робив, що потрібно для раба Свого, і що потрібно для народу Свого Ізраїля, з дня у день,
60
ЈА/ко да разђмњ'ютъ вс^и лю'дїе земля`. ја%ко г~ь б~ъ то'й саM б~ъ и^ нњ'сть и%ного”
60
щоб усі народи пізнали, що Господь є Бог і немає, крім Нього;
61
И$ да бђ'дђтъ срDца на'ша съвръшена къ г~ђ б~ђ на'шемђ. прпDбно да ходи'ти въ повеле'нїиX е^го, и^ храни'ти за'повњди е^го до дне'шняго дн~е”
61
нехай буде серце ваше цілком віддане Господу Богу нашому, щоб ходити за уставами Його і дотримуватися заповідей Його, як нині.
62
И$ цр~ь и^ вс^и сн~ове і^и^л~еви пожро'ша жрътвђ преD бм~ъ”
62
І цар і всі ізраїльтяни з ним принесли жертву Господу.
63
И$ пожре цр~ь соло'монъ жрътвы ми'рныя, и^же пожре` гв~и. воло'въ. Wв~і. и^ ѓ^вецъ, р~, и^ к~, ты'сящъ. и^ ѓ^бнови цр~ь храM гн~ь, и^ вс^и сн~ове і^и^л~еви”
63
І приніс Соломон у мирну жертву, яку приніс він Господу, двадцять дві тисячі великої худоби і сто двадцять тисяч дрібної худоби. Так освятили храм Господу цар і всі сини Ізраїлеві.
64
В то'иже дн~ь ѓ^ст~и цр~ь соло'монъ среDняя двоr и^же преD лицемъ хра'ма гн~я. ја%ко сътвори т^ђ вся`соQженїя, и^ жрътвы и^ тђчныя ми'рныхъ. ја%ко ѓ^лта'рь мњ'дяныи, и^же преD гм~ъ малыи б^њ ја^ко не возмощи прїя'ти вс^есоQженїя и^ да'ровъ и^ жрътвы тђ'чная”
64
У той же день освятив цар середню частину двору, що перед храмом Господнім, зробивши там всепалення і хлібне приношення і вознісши жир мирних жертв, тому що мідний жертовник, який перед Господом, був малий для розміщення всепалення і хлібного приношення і жиру мирних жертв.
65
И$ сътвори соло'моn празнDикъ в то'й дн~ь и^ весь і^и^л~ь с ниM, собоr ве'лїи эT и^схода и^хима до рњки е^гљ=пта, преD гм~ъ бм~ъ на'шиM, ё^ хра'ма е^гоже созда`, ја^ды'и и^ пїя и^ веселя'ся преD гм~ъ бм~ъ на'шимъ. по сеDмь дн~їи,
65
І зробив Соломон у цей час свято, і весь Ізраїль з ним, — велике зібрання, яке зійшлося від входу в Емаф до ріки Єгипетської перед Господом Богом нашим; [і їли, і пили, і молилися перед Господом Богом нашим біля побудованого храму] — сім днів і ще сім днів, чотирнадцять днів.
66
и^ во ѓ^смы'и дн~ь распђсти` лю'ди. и^ блsвиша лю'ди цр~я. і^ и^до'ша ко'ждо в до'мъ сво'и, ра'дђющеся весе'ломъ срDцеM ѓ^ бл~гыX. ја%же сътвори` г~ь дв~дђ рабђ свое^мђ, і^и^л~ю и^ лю'демъ свои^мъ”
66
У восьмий день Соломон відпустив народ. І благословили царя і пішли в намети свої, радіючи і веселячись у серці за все добро, яке зробив Господь рабові Своєму Давиду і народові Своєму Ізраїлю.