Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И$ цр~ь е^гљ=пет#скїи събра си'лђ мно'гђ а^ки пњсокъ и^же еs вᲆскра'и моря, и^ корабли мно'ги” І$ и^скаше воꙁдръжа'ти црsтво а^лећа'ндрово ле'стїю, и^ приложиᲄи црsтвђ свое^мђ.
1
Тим часом цар Єгипетський, зібравши численне військо, як пісок на березі морському, і безліч кораблів, намагався оволодіти царством Олександра хитрістю і приєднати його до свого царства.
2
І$ и^зыиде въ сљ=рїю словесы мирными и^ ѓ^творяхђся е^мђ и^же эT граD, и^ срњтяхђ е^го ја%ко заповњда'нїе б^њ а^лећа'ндра цр~я и^зыиᲄи е^мђ въ срњтенїе ꙁане быs тесть е^го”
2
Він прийшов у Сирію з мирними словами, і жителі відчиняли йому міста і виходили назустріч, бо дано було від царя Олександра повеління зустрічати його, тому що він був тестем його.
3
ЈА/коже въхожда'ше во' граD пᲄоломаи'ды, повелњ си'ламъ и^ стра'жы во кое^мъждо градњ.
3
Коли ж Птоломей входив у міста, то залишав військо для сторо́жі у кожному місті.
4
ја%коже приближи'ся а^зо'тђ покаꙁаша е^мђ, ка'пище даго'ново соQжено, и^ а^ꙁо'тъ и^ ѓ%крsтныя гра'ды е^го раꙁорены, и^ телеса повръжена. и^ побїеныX иXже поби` въ бра'ни и^ смета'ше б^о я& в# кђпы при пђти` е^го.
4
Коли наблизився він до Азота, то показали йому спалене капище Дагона, й Азот і навколишні міста зруйновані, і тіла уражені і спалені під час битви, бо склали їх у купи на шляху його,
5
и^ повњда'ша цр~ю ја%же сътвори і^ѓ^наџаn, въ е^же възненави'дњти е^го, и^ ё^молча цр~ь”
5
і розповіли цареві про все, що зробив Іонафан, скаржачись на нього; але цар промовчав.
6
И$ срTњ і^ѓ^наџа'нъ цр~я въ и^ѓ^ппе съ славою. и^ цњлова'ше дрhђ дрђга, и^ ё^споша т^ђ”
6
Тоді вийшов Іонафан назустріч царю в Іоппію з пошаною, і вітали один одного і ночували там.
7
І$ и'де і^ѓ^наџа'нъ съ цр~емᲆ да'же до рᲇки и^же зва'шеся е^левтера, и^ ѓ^братися въ і^ерsли'мᲆ”
7
І йшов Іонафан з царем до ріки, яка називалася Елевфера, і потім повернувся в Єрусалим.
8
Цр~ь же п#толомᲇи госпоDствова гра'ды помо'рьскїя, да'же до селевкїя приморьскїя, и^ размышля'ше на а^лећа'ндра совњты лђка'вы”
8
Цар же Птоломей оволодів містами на морському березі до Селевкії приморської і складав злі задуми проти Олександра.
9
И$ посла` старњишинᲆ къ дими'трїю гл~ющи, прїиди сложиM ме'ждђ на'ми ꙁавњт#. и^ да'мъ тебњ дще'рь мою` ю%же и'мать а^лећа'ндръ. и^ цр~ьствова'ти и%маши въ црsтвїи эTц~а твое^го.
9
І послав послів до царя Димитрія, говорячи: прийди сюди, укладемо між собою союз, і я дам тобі дочку мою, яку має Олександр, і ти будеш царювати у царстві батька твого.
10
раская'хъ бо ся да'вши е^мђ дще'рь мою`, в#ꙁыска бо м^я ё^бити.
10
Я каюся, що віддав йому дочку мою, бо він намагався убити мене.
11
и^ возненавидњ е^го ради похотњ'нїя црsтва е^го”
11
Так обмовляв він його, тому що сам домагався царства його.
12
И$ эTја%тъ дще'рь свою и^ да'сть ея` димитрїю. и^ ѓ^чюжди'ся эT а^лећа'ндра, и^ ја^ви'ся вражда и^хъ.
12
І, віднявши у нього дочку свою, віддав її Димитрію, і став чужим для Олександра, і виявилася ворожнеча між ними.
13
И$ вниде птоломњи въ а^нтїѓхїю, и^ возложи двᲇ дїадимњ на главђ свою`, а^сїискђю і^ е^гљ=петъскђю”
13
І ввійшов Птоломей в Антиохію і поклав на свою голову два вінці — Азії та Єгипту.
14
А$лећа'нъдръ же цр~ь бысть въ киликїи по временехъ ѓ^нњх#, ја%ко эTмњта'хђся и^же эT мњстъ ѓ^ныхъ”
14
Цар Олександр знаходився у той час у Киликії, тому що жителі тих місць відпали від нього.
15
И$ слы'ша а^лећаnдръ и^ прїиде на'нь бра'нїю. і^ и^зведе птоломњи вᲆ срњтенїе е^мђ рђкою крᲇпкою и^ погони е^го.
15
Почувши про це, Олександр пішов проти нього воювати; тоді Птоломей вивів військо і зустрів його з великою силою, і змусив його втікати.
16
и^ побњжа а^лећаnдрᲆ вᲆ а^равїю защитити и^ себе т^ђ. цр~ь же п#толомњи възнесеся.
16
І втік Олександр в Аравію, щоб сховатися там; цар же Птоломей піднісся.
17
и^ ё^секнђ ꙁав#дїиль а^равиᲄинъ главђ а^лећаnдровђ, и^ посла` п#толомїю,
17
Завдиїл, аравитянин, зняв голову з Олександра і послав її Птоломею.
18
и^ цр~ь птоломеи ё%мре въ третїи дн~ь. и^ сђщїи въ ᲄверды'няX погыбоша, эT и^же бњхђ въ твердыняхъ.
18
Цар же Птоломей на третій день помер, а ті, що залишилися у фортецях, знищені були жителями фортець.
19
и^ въцр~ися димитрїи лњта, ро~ꙁ”
19
І став царювати Димитрій у сто шістдесят сьомому році.
20
Въ дн~и ѓ%ны собра` і^ѓ^наџа'нᲆ и^же эT і^ё^де'и, да воююT кра'и и^же въ і^ерsли'мњ. и^ сътвори миха'ны мно'ги,
20
У ті дні зібрав Іонафан юдеїв, щоб завоювати фортецю Єрусалимську, і спорудив перед нею безліч машин.
21
і^ и^до'ша нњцыи ненавидящи ја^зы'ка иX, мђжи беꙁако'нницы къ цр~ю дими'трїю” И$ възвњстиша е^мђ ја^ко і^ѓ^наџаn ѓ^бъстоја%ше кра'и,
21
Але деякі ненависники народу свого, відступники від закону, пішли до царя і донесли, що Іонафан облягає фортецю.
22
и^ слы'шавъ раZгнњ'вася” ЈА/коже слы'ша скоро прїиде въ п#толомаи^дђ, и^ написа` къ і^ѓ^наџа'нђ да не ѓ^бъстои'тъ, н^о срњсти е^го е^мђ на бесњдованїе въ п#толомаи^дђ тща'н#но”
22
Коли він почув про це, розгнівався і, поспішно зібравшись, вирушив у Птолемаїду, і написав Іонафану, щоб він не облягав фортеці, а якомога швидше йшов йому назустріч у Птолемаїду, щоб переговорити з ним.
23
ЈА/коже слы'ша і^ѓ^наџа'нъ повелњ ѓ^бъстоя'ти, і^ и^ꙁбра` эT старецᲆ і^и^л~евъ і^ и^е^ре'и, и да'сться въ бњдђ
23
Але Іонафан, вислухавши це, наказав продовжувати облогу й, обравши зі старійшин ізраїльських і священиків, зважився піддатися небезпеці.
24
и^ вꙁя` зла'то и^ сребро` і^ и'ны да'ры мно'ги” І$ и^де къ цр~ю въ п#толомаи^дђ, и^ ѓ^брњте блгDть преD нимᲆ.
24
Узявши срібла і золота, одягу і багато інших дарів, він пішов до царя у Птолемаїду, і придбав благовоління його.
25
и^ ѓ^клеветахђ е^го нњцыи безакон#нїи эT ја^ꙁы'ка е^го”
25
І хоча деякі відступники з того ж народу обмовляли його,
26
И$ сътвори е^мђ цр~ь, ја%ко сътвори'ша е^мђ и^же преже е^го бы'ша и^ въꙁвыси е^го преD всњми дрђги свои'ми,
26
але цар учинив з ним так само, як чинили з ним попередники його, і підніс його перед усіма друзями своїми,
27
и^ поста'ви е^го нача'лника сщ~е'н#ствђ, и^ е^ли'коже и%на и^мњ преже че'стна, и^ сътвори е^го въ пр'ьвыX дрђзXњ быти”
27
й утвердив за ним первосвященство й інші почесні відзнаки, які він мав колись, і зробив його одним з перших друзів своїх.
28
И$ моли` і^ѓ^наџа'нъ цр~я съᲄворити і^ё^де'ю безъда'н#нђ и^ тритопар#хїи и^ самарїю. и^ ѓ^беща емђ, т~, тала'нтъ,
28
І просив Іонафан царя звільнити від податей Юдею і три області й Самарію й обіцяв йому триста талантів.
29
и^ годњ бысть цр~ю и^ написа` і^ѓ^наџа'нђ е^писᲄолїа ѓ^ всњхъ сиX и^мњ'юще ѓ%бразъ си'цевъ”
29
Цар погодився і написав Іонафану про все це лист такого змісту:
30
Цр~ь димитрїи бра'тђ і^ѓ^наџа'нђ радова'тися, и^ ја%зы'кђ і^ё^де'искђ.
30
«Цар Димитрій братові Іонафану і народу юдейському — радуватися.
31
въсписа'нїе же е^пистолїи ю%же писа'хомъ ластенђ сроDникђ на'шемђ ѓ^ васъ, писа'хом# и^ к ва'мъ да вњсте”
31
Список листа, який ми писали про вас Ласфену, родичеві нашому, посилаємо і до вас, щоб ви знали.
32
Цр~ь димитрїи ластенђ эTц~ђ радова'тися,
32
Цар Димитрій Ласфену батькові — радуватися.
33
и^ ја%зы'кђ і^ё^де'искђ дрђгомъ на'шимъ, и^ съхраня'щимъ ја%же к намъ пра'веDная сђди'хомᲆ бл~го сътвори'ти иX, ради бл~гораꙁђмїя ја%же кᲆ на'мъ.
33
Народу юдейському, друзям нашим, що вірно виконують свої обов’язки перед нами, ми розсудили зробити благодіяння за їхню добру прихильність до нас.
34
поставихомъ б^о и^мъ предњлы і^ё^де'искїя и^ тремъ гра'домъ, ли'дњ, и^ рамаџемђ, и^ а^џеремђ, и^же приложишася і^ё^деи` эT самарїя. и^ вс^я послђшествђ'ющая и^мъ, всњмъ жрђщим# въ і^ерsлимњ. въ мњсᲄо цр~ьскихᲆ иXже прїемля'ше цр~ь эT ниX пр'ьвње в коежDо лњто эT житъ земля`, и^ эT ѓ'вощь дре'вныхъ,
34
Отже, ми затверджуємо за ними як межі Юдеї, так і три області: Аферему, Лідду і Рамафем, які приєднані до Юдеї від Самарії, і все, що належить усім жерцям їх у Єрусалимі, за ті царські оброки, які раніше щорічно одержував від них цар з плодів землі і з плодів дерев,
35
і^ и'на ја^же прилњжа'ше намъ десятины и^ да'ни, и^ соли точила, и^ прилњжа'щиX на вᲇнцевъ,
35
і все інше, що належить нам віднині з десятин і данини, що припадає нам, солоні озера і вінцевий збір, що нам належить, усе цілком уступаємо їм.
36
вс^я ѓ^ста'вля'емъ и^мᲆ. и^ ничто'же иM ё^имеTся сихъ эT нн~њ на вњчное вре'мя”
36
І нічого не буде відмінено з цього віднині і назавжди.
37
Нн~њ ё^бо прилежи'те сихъ сътворити въписа'нїе. и^ да дасться і^ѓ^наџа'нђ, и^ да положится въ горњ ст~њи и въ мњстњ честнњ”
37
Отже, потурбуйтеся зробити список з цього, і нехай буде відданий він Іонафану і покладений на святій горі у призначеному місці».
38
И ви'дњ димиᲄрїи цр~ь ја%ко ё^тњшися земля` преD нимъ, и^ ничто` емђ проти'виTся и^ эTпђсти вс^я во'я своя` когожDо в мњсто свое. ѓ^баче же тђждиX си'лъ иXже приꙁва` эT ѓ'стрововъ ја^ꙁыk, и^ вражDовахђ е^мђ вс^и си'лы ја%же эT ѓц~ъ его”
38
І побачив цар Димитрій, що схилилася земля перед ним і ніщо не противилося йому, і відпустив усі війська свої, кожного у своє місце, крім військ чужоземних, які він найняв з островів чужих народів, за що всі війська батьків його ненавиділи його.
39
Трифо'нъ же б^њ эT а^лећа'ндра перваго. и ви'дњ ја%ко вся си'лы ро'пщђтъ на дими'трїя, і^ и^де къ симакђю а^рави'тинђ и^же въскорми а^нтїѓ'ха дњтище а^лећа'ндрово,
39
Трифон, один з колишніх прихильників Олександра, бачачи, що всі війська нарікають на Димитрія, вирушив до Емалкуя аравитянина, який виховував Антиоха, малолітнього сина Олександра;
40
и^ прилежа'ше е^мђ ја%ко да да'сть е^мђ е&, да въцр~итъ в мњсᲄо эTц~а е^го. и^ въꙁвњсти е^мђ е^ли'ка сътвори дими'трїи, и^ вра'ждђ е^ю'же враждђю'тъ си'лы е^го, и^ пребы'сть т^ђ дн~и мно'ги.
40
і наполягав, щоб він видав його йому, щоб зробити його царем замість нього; і розповів йому про все, що зробив Димитрій, і про неприязнь, яку мають до нього війська його, і пробув там багато днів.
41
и^ посла и^ѓнаџа'нъ къ дими'трїю цр~ю да и^ждене'тъ и^же эT краю въ і^ерsлимњ, і^ и^же въ тверды'няхъ, бњхђ б^о вою'ющи і^и^л~я.
41
І послав Іонафан до царя Димитрія, щоб він вивів залишених ним у Єрусалимській фортеці і укріпленнях, бо вони нападали на Ізраїля.
42
и^ посла дими'трїи къ і^ѓ^наџа'нђ рекђщи. не то'кмо сїя сътворю т^и и^ ја^ꙁы'кђ твое^мђ, н^о и^ сла'вою прославлю т^я и^ ја^ꙁы'къ твои а^ще бл~говреме'нїе полђчю”
42
Димитрій послав сказати Іонафану: не тільки це зроблю для тебе і для народу твого, але і вшаную тебе і народ твій великою шаною, як тільки буду мати слушний час.
43
Нн~њ б^о пра'во сътво'риши а^ще после'ши м^и мђжїи споборя'ющиX ја%ко эTстђпи'ша всњ во'и мои”
43
Тепер же ти справедливо вчиниш, якщо надішлеш мені людей на допомогу у війні, бо відійшли від мене усі війська мої.
44
и^ посла е^мђ и^ѓ^наџа'нъ, Wг~, мђжїи сиlныX крњ'постїю, въ аnтїѓхїю, и^ прїидо'ша къ цр~ю” и^ въꙁвесели'ся цр~ь ѓ^ прише'ствїи и^хъ”
44
І послав до нього Іонафан у Антиохію три тисячі хоробрих мужів, і прийшли вони до царя, і зрадів цар прибуттю їх.
45
и^ събра'шася и^же эT гра'да въ среD гра'да. р~к ты'сящъ мђжїи, и^ совњща'хђ ё^би'ти цр~я,
45
Громадяни ж, зібравшись на середину міста до ста двадцяти тисяч чоловік, хотіли убити царя.
46
и^ бњжа цр~ь въ дво'ръ. и^ ѓ^бъя'ша и^же бњхђ эT гра'да пђти граDскїя, и^ нача'ша би'тися”
46
Але цар утік у палац, а громадяни зайняли усі вулиці міста і почали облягати його.
47
И$ приꙁва цр~ь і^ё^деѓ'в# на по'мощь и^ събра'шася вси вкђпњ к немђ, и^ расточи'шася вси въ градњ
47
Тоді цар викликав на допомогу юдеїв, і усі вони негайно зібралися біля нього, і раптово розсипалися по місту, й умертвили у той день у місті до ста тисяч,
48
и^ ё^би'ша в то'и дн~ь, Wр~, мђжїи. и^ съж#го'ша гра'дъ и^ взя'ша коры'сти мно'ги въ ѓn дн~ь, і^ и^ꙁба'виша цр~я”
48
і запалили місто, і взяли у той день багато здобичі, і врятували царя.
49
И$ ви'дњша и^же бяхђ эT гра'да, ја%ко въздержа'ша і^ё^деи гра'дъ и^ совњT і^ и^ꙁнемого'ша мыслїю и^хъ, и^ въꙁъпи'ша къ цр~ю съ моленїемъ рекђщи.
49
І побачили громадяни, що юдеї оволоділи містом, як хотіли, і впали духом, і почали волати до царя, благаючи і говорячи:
50
даждь намъ десни'цђ и^ да преста'нђтъ і^ё^де'и ратова'ти насъ и^ гра'дъ,
50
прости нас, і нехай юдеї перестануть нападати на нас і на місто.
51
и^ эTвръго'ша ѓ^рђж'їя своя и^ сътвори'ша ми'ръ. и^ просла'вишася і^ё^деи преD цр~емъ и^ преD всњми и^же въ црsтвїи е^го” И$ въꙁврати'шася въ і^ерsлиM и^мњ'ющи коры'сти мно'ги”
51
І склали зброю й уклали мир. І прославились юдеї перед царем і перед усіма у царстві його і повернулися в Єрусалим з великою здобиччю.
52
и^ сњ'де дими'трїи цр~ь на прsтлњ црsтва свое^го, и^ ё^покои'ся ꙁемля` преD ни'м#.
52
І сів цар Димитрій на престолі царства свого, і заспокоїлася земля перед ним.
53
и^ солга вся е^ли'ка рече, и^ ѓ^тђжди'ся і^ѓ^наџанђ и^ не въꙁда е^мђ по бл~готворе'нїяхъ и^хже въꙁдасть е^мђ, и^ ѓ^скорби е^го ѕњло”
53
Але він сказав неправду в усьому, що обіцяв, і зрадив Іонафана і не віддячив за зроблене йому добро і дуже образив його.
54
По сихъ же ѓ^брати'ся трифо'нъ и^ а^нтїѓ'хъ с ни'мъ ѓ^тро'чищъ ю%ныи, и^ въцр~и е^го и^ въꙁложи дїади'мђ.
54
Після того повернувся Трифон і з ним Антиох, ще дуже юний; він воцарився і поклав на себе вінець.
55
и^ събрашася к немђ вс^и во'и и%хже расточи дими'трїи” и^ ратова проти'вђ е^го и^ побњже і^ и^ꙁмњни'ся”
55
І зібралися до нього усі війська, які розпустив Димитрій, і почали воювати з ним, і він кинувся навтіки, і був уражений.
56
и^ взя` трифо'нъ ѕвњ'ри, и^ въздръжа а^нтїѓ^хїю”
56
І взяв Трифон слонів і оволодів Антиохією.
57
и^ писа а^нтїѓX ю%ныи и^ѓ^наџа'нђ рекђщи” Поста'влю тебе сщ~еньствђ, и^ поста'влю тебе над четы'рми предњ'лы и^ бђ'деши въ дрђзњхъ цр~ьскихъ”
57
І писав юний Антиох Іонафану, говорячи: надаю тобі первосвященство і поставляю тебе над чотирма областями, і ти будеш у числі друзів царських.
58
и^ посла е^мђ съсђ'ды ꙁла'тыя въ слђже'нїе. и^ даs е^мђ вла'сть пиᲄи въ зла'тњ, и^ бы'ти в# перфи'рњ, і^ и^мњти ѓ^рђ'жїя съ ꙁла'томъ”
58
І послав йому золоті сосуди і домашнє начиння і надав йому право пити з золотих сосудів і носити порфиру і золоту пряжку,
59
и^ си'мона бра'та е^го поста'ви вое^во'дою эT страны тљ'ра, да'же до предњ'лъ е^гљ=пта”
59
а Симона, брата його, поставив воєначальником від области Тирської до меж Єгипту.
60
І$ и^ꙁы'иде и^ѓ^наџа'нᲆ и^ прохожда'ше ѓ^бо'нђ стра'нђ рњки и^ вᲆ гра'дњхъ” и^ събра'шася к немђ вся си'лы а^сљ=рьскїя въ по'мощь” и^ прїиде въ а^скало'нъ, и^ срњто'ша е^го че'стно эT гра'да”
60
І виступив Іонафан у похід, і проходив по той бік ріки [Йордану] і по містах, і зібралися до нього на допомогу всі сирійські війська; і прийшов він до Аскалона, і зустріли його жителі міста з честю.
61
І$ и'де эTтђ'дђ въ га'ꙁђ, и^ ꙁаключи'шася и^же въ га'ꙁњ, и^ ѓ^бъстоя ю&. и^ пожже ѓ%крsтная гра'да ѓ^гнемъ и^ плњни я&”
61
Звідти пішов він у Газу; але жителі Гази замкнулися; і обложив він місто, і спалив вогнем передмістя його, і спустошив їх.
62
И$ моли'ша и^ѓ^наџа'на и^же эT га'ꙁы и^ дасть и^мъ десни'цђ. и^ прїја%тъ сн~ы нача'лникᲆ и^хъ в ꙁало'зᲇ, и^ посла` и^хъ і^ерsлиM и^ проиде странђ даже до дамаска”
62
І упрохали жителі Гази Іонафана, і він примирився з ними, тільки взяв у заручники синів начальників їхніх і відіслав їх у Єрусалим, і пройшов країну до Дамаска.
63
И$ слы'ша і^ѓ^наџа'нъ ја%ко сђть начаlницы дими'трїевы в# кадисе ја^же въ галиле'и съ силою мно'гою” Хоᲄя'щи и^зринђти е^го эT страны`,
63
І почув Іонафан, що прийшли у Кадис, у Галилеї, воєначальники Димитрія з численним військом, щоб вигнати його із країни.
64
и^ срњте иX. бра'та же своего си'мона ѓ^ста'ви въ странᲇ,
64
Але він пішов назустріч їм, брата ж свого, Симона, залишив у країні.
65
и^ прїиде си'монъ къ веџ#сђрђ, и^ побороша его дн~и мно'ги, и^ ꙁаключи` его
65
І розташував Симон стан свій при Вефсурі, й облягав його багато днів, і замкнув його.
66
і^ и^спроси'ша ё^ него десни'цђ прїяти, и^ даде` и^мъ. і^ и^з#гна` и^хъ эTтђдђ и^ взя` градъ, и^ постави в немъ стражи”
66
І просили його про мир, і він погодився, але вигнав їх звідти, й оволодів містом, і поставив у ньому сторо́жу.
67
І$ѓнаџа'н# и^ во'и его прїидо'ша къ водњ` е^ниса'ръ
67
А Іонафан і військо його розташувалися станом біля вод Геннісаретських і ранком стали на рівнині Насор.
68
и^ ё^ранше ё'тро въ по'ли насоръ. и^ се ѓ^полче'нїе и^ноплеменниk и^ срњте` иX въ по'ли, и^ посᲄа'виша нань лаятельство въ гора'хъ, сїи же срњтоша эT сђпроти'вђ.
68
І ось, військо іноплемінників зустрілося з ним на рівнині, залишивши проти нього засідку в горах, саме ж ішло назустріч йому з протилежного боку.
69
лая'теле же въста'шA эT мњстъ своиX и^ соста'виша ра'ть”
69
І вийшли ті, що були у засідці, зі своїх місць, і почали битися: тоді всі, що були з Іонафаном, кинулися навтіки,
70
и^ побњго'ша и^же съ і^ѓ^наџа'номъ вси` и^ ни е^ді'нъ ѓ^ста'ся эT нихъ, токмо маTтаџїя сн~ъ а^весолома, і^ и^ё'да сн~ъ халфы нача'лника во'емъ”
70
і жодного з них не залишилося, крім Маттафії, сина Авессаломового, й Іуди, сина Халфієвого, начальників військових загонів.
71
И$ растерꙁа і^ѓ^наџаn ри'ꙁы своя, и^ наложи` ꙁемлю на главђ` свою, и^ помоли'ся.
71
І роздер Іонафан одяг свій, і посипав землю на голову свою, і молився.
72
и^ ѓ^брати'ся к нимъ въ бра'нь и^ въꙁъврати` иX на бњгъ,
72
Потім повернувся, щоб воювати з ними й уразив їх, і вони побігли.
73
и^ ви'дњша бњжа'ща і^ и^же эT него, и^ ѓ^браᲄи'шася к немђ и^ гна'ша с нимᲆ даже до кади'са ѓ^полче'нїя иX, и^ прїидо'ша тђ`.
73
Побачивши це, ті що утекли від нього, повернулися до нього, і з ним переслідували їх до Кадиса, до самого стану їхнього, і там зупинилися.
74
и^ падо'ша эT и^ноплеме'нникъ в дн~ь то'и Wг~, мђжїи” и^ ѓ^брати'ся і^ѓ^наџа'н# въ і^ерsли'мъ”
74
У той день упало від іноплемінників до трьох тисяч мужів; і повернувся Іонафан у Єрусалим.