Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И$ слы'ша си'монъ ја%ко събра` трифо'нъ си'лђ мно'гђ прїити в ꙁе'млю і^ё'динђ и^ съкрђши'ти ю&,
1
Почув Симон, що Трифон зібрав велике військо, щоб іти у землю Юдейську і розорити її.
2
и^ ви'дњ лю'ди ја%ко сђть въ стра'сњ и^ трепетᲇ, и^ вꙁы'иде і^ерsлимъ и^ събра лю'ди
2
І бачачи, що народ у страху і тремтінні, зійшов у Єрусалим і зібрав народ.
3
и^ моли и^хъ и^ рече. в^ы вњсте е^ли'ко а^ꙁъ и^бра'тїя моя и^ до'мъ эTц~а мое^го. сътвори'хомъ ѓ^ ꙁако'нњхъ и^ ѓ^ ст~ыхъ бра'ни и^ тњсноты и%хже ви'дњхомъ”
3
І, підбадьорюючи їх, говорив їм: самі ви знаєте, скільки я і брати мої і дім батька мого зробили заради цих законів і святині, знаєте війни і гноблення, які ми витерпіли.
4
Сего ра'ди погибо'ша бра'тїя моя вси ради іи^л~я и^ ѓ^ста'хъ а^ꙁъ е^ді'нъ”
4
Тому і загинули всі брати мої за Ізраїля, і залишився я один.
5
И$ нн~њ не бђ'ди м^и пощадњти дш~а мое^я въ вся'ко вре'мя ско'рбїи, не бо` лђчши е^смь бра'тїи мое^я”
5
І нині нехай не буде того, щоб я став щадити життя моє в усі часи гноблення, бо я не кращий за братів моїх.
6
ѓ^ба'че м#ститися и%мамъ ѓ^ ја^зы'кђ мое^мъ и^ ѓ^ ст~ыX, и^ ѓ^ женахъ и^ ча'дњхъ на'шихъ” ЈА/ко събра'шася вс^и ја^зы'цы сътръти наs вра'жды ра'ди”
6
Але буду мститися за народ мій і за святилище, і за дружин і за дітей наших, бо об’єдналися всі народи, щоб знищити нас через неприязнь.
7
И$ въꙁгорњшася дх~оM лю'дїе вкђпњ послђшати словеs сихъ.
7
І запалився дух народу, як тільки почув він такі слова;
8
и^ эTвњща'ша гла'сомъ ве'лїиM рекђщи” ты е^си во'ждь на'шъ в#мњсто і^ё'дино и^ѓнаџа'на бра'та твоего”
8
і відповіли гучним голосом, і сказали: ти — наш вождь замість Іуди та Іонафана, брата твого.
9
побори бра'нь на'шђ, и^ вся` е^ли'ка же рече'ши намъ сътво'римъ”
9
Веди нашу війну, і що ти скажеш нам, ми все зробимо.
10
И$ събра вс^и мђжи бра'нницы, и^ ё^скори съверши'ти вся` стњ'ны і^ерsлим#скїя, и^ ё^тверди е^го ѓ%крsтъ”
10
Тоді зібрав він усіх мужів ратних, і поспішив закінчити стіни Єрусалима, і з усіх боків зміцнив його.
11
И$ посла и^ѓ^наџа'на сн~а а^весало'мова, и с ни'мъ си'лђ дово'лнђ въ и^ѓ^п#пїю” і^ и^згна сђщихъ в неи и^ пребыs т^ђ”
11
Потім послав Іонафана, сина Авессаломового, і з ним достатню кількість війська в Іоппію, і він вигнав тих, що були у ній, і залишився там.
12
И$ въꙁдвижеся трифонъ эT птоломаиды съ си'лою ве'лїею и^ прїиде въ ꙁе'млю і^ё'динђ, і^ и^ѓ^наџа'нъ с ни'мъ въ стра'жDи”
12
Тим часом Трифон піднявся з Птолемаїди з численним військом, щоб увійти у землю Юдейську; з ним був й Іонафан під вартою.
13
Си'мон# же ѓ^полчи'ся въ а^дидђсњ на лицы по'ля”
13
Симон же розташував стан при Адиді навпроти рівнини.
14
И$ ја^ко поꙁна трифо'нъ ја%ко въста си'монъ вмњсто бра'та свое^го и^ѓ^наџа'на, и^ ја%ко срњсти е^мђ и^мать бра'нь”
14
Коли Трифон довідався, що Симон заступив місце Іонафана, брата свого, і має намір вступити у битву з ним, то послав до нього послів сказати:
15
Посла к немђ послы` рекђщи, сребра ради и^же до'лженъ бра'тъ твои и^ѓ^наџа'нъ цр~ю и^хъже ради и^мњ потре'бђ съдержимъ е^го”
15
за срібло, яке брат твій Іонафан заборгував царській скарбниці за потребами, які він мав, ми затримали його.
16
И$ нн~њ посли` сребра тала'нтъ р~, и^ дв^а сн~а е^го в ꙁало'гъ, да не эTпђщенъ бњжитъ эT наs и^ эTпђстимъ е^го”
16
Отже, надішли тепер сто талантів срібла і у заручники двох синів його, щоб він, бувши відпущеним, не відійшов від нас, — і ми відпустимо його.
17
И$ поꙁна си'монъ ја%ко ле'стїю гл~аше с ни'мъ. и^ посла` сребро и^ ѓ%троки. да не ко'гда вра'жда бђ'детъ въ лю'дехъ рекђщи”
17
Симон розумів, що вони говорять з ним підступно, але послав срібло і дітей, щоб не викликати великої ненависти народу,
18
ја%ко не посла` е^мђ сребра и^ ѓ'трокъ и^ поги'бе”
18
який сказав би: через те, що я не послав йому срібла і дітей, Іонафан загинув.
19
И$ посла` ѓ%троки, и^ р~, тала'нтъ. и^ солга и^ не эTпђсти и^ѓ^наџа'на”
19
Отже, послав дітей і сто талантів; але Трифон обманув і не відпустив Іонафана.
20
И$ по си'хъ прїидетъ трифо'нъ въ странђ да сътре'тъ е^я`, и^ ѓ^быдо'ша по пђти и^же веде'тъ въ а^до'ръ. и^ си'монъ и^ ѓ^полче'нїе е^го въсхожа'хђ на вся'ко мњсто и^дњже и^дя'ше”
20
Після цього Трифон пішов, щоб увійти в країну і розорити її, і пішов манівцем на Адару. Але Симон і військо його йшли слідом за ним усюди, куди він йшов.
21
І$ и'же эT кра'а посла'ша къ трифо'нђ старњ'иших#, да потщится прїити к ни'мъ по пђсты'ни, и^ посла'ти и^мъ пи'ща”
21
Ті ж, що були у фортеці, послали до Трифона послів, щоб спонукати його прийти до них через пустелю і надіслати їм продовольчі припаси.
22
И$ ё^готова трифо'нъ вся` ко'нники е^го е^же прїити” И въ ѓ'нђ но'щь б^њ снhњ ве'лїи ѕњ'ло, и^ не прїиде снњ'га ради” и^ въста и^ эTи^де въ галаа^дити'дђ,
22
І приготував Трифон усю свою кінноту, щоб іти у ту ж ніч, але був дуже великий сніг, і він не пішов через сніг, а, піднявшись, вирушив у Галаад.
23
и^ е^гда приближи'ся васка'ме. ё^би и^ѓ^наџа'на, и^ погребе и& т^ђ”
23
Коли ж наблизився до Васками, умертвив Іонафана, і він похований там.
24
И$ ѓ^братися трифоn, і^ и^де в ꙁе'млю свою”
24
І повернувся Трифон і пішов у землю свою.
25
И$ пос^ла си'монᲆ и^ вꙁя'тъ ко'сти и^ѓ^наџа'на бра'та свое^го, и^ погребе и& въ моди'нњ гра'дњ эTц~ъ свои^хᲆ.
25
Тоді Симон послав і взяв кістки Іонафана, брата свого, і поховав їх у Модині, місті батьків своїх.
26
и^ пла'каша е^го весь і^и^л~ь пла'чемъ ве'лїимъ, и^ рыда'хђ е^го дн~и мно'ги”
26
І оплакував його весь Ізраїль гірким плачем, і сумували за ним багато днів.
27
Съꙁда си'монъ нагро'бъ эTц~а свое^го, и^ бра'тїи свои^хъ и^ въꙁнесе е^го видњ'нїемъ, ка'менїемъ теса'нымъ съꙁа'ди и^ преd,
27
І спорудив Симон будівлю над гробом батька свого і братів своїх і звів її високою, для благовидости, з тесаного каменю з передньої і задньої сторони,
28
и^ поста'ви на' ня сеDмь пирамиD е^ді'нђ проти'вђ е^ді'ноя, эTц~ђ и^ мт~ри и^ четы'ремъ бра'тїям#,
28
і поставив на ній сім пірамід, одну навпроти іншої, батькові і матері і чотирьом братам;
29
и^ симъ сътвори ѓ^гра'ды и^ ѓ^бложи столпы вели'ки” и^ сътвори на столпњхъ ꙁна'менїя къ па'мяти вњ'чнњи, и^ бли'ꙁъ зна'менїя корабли и^ꙁвая'ны. и^же ви'дяTся эT всњхъ плавающиX на мори.
29
зробив на них майстерні прикраси, поставивши навколо високі стовпи, а на стовпах повне озброєння — на вічну пам’ять, і поряд зі зброєю — вирізьблені кораблі, так що вони видимі були всім, хто плаває по морю.
30
и^ се'и гро'бъ и^же сътвори в моди'нњ да'же до сего дн~е”
30
Цей надгробний пам’ятник, який зробив він у Модині, стоїть до цього дня.
31
Трифо'нъ же хожDаше ле'стїю съ а^нтїѓ'хомъ цр~емъ ю%ныM и^ ё^би е^го
31
Трифон же з підступництвом вирушив у путь з юним царем Антиохом і убив його,
32
и^ црsтвова в него мњсто, и^ въꙁложи на ся дїади'мђ а^сїискђю, и^ сътвори ја%ꙁвђ вели'кђ на ꙁемли`”
32
і став царем замість нього, і поклав на себе вінець Азії, і зробив велике ураження на землі.
33
И$ съꙁда си'монᲆ тверды'ня і^ё^деискїа и^ ѓ^гради столпы высо'кими и^ стњна'ми ве'лїими и^ вра'ты и^ ꙁаво'рами, и^ положи пи'ща въ тверды'няхъ”
33
А Симон будував фортеці в Юдеї, зміцнюючи їх високими вежами і великими стінами, воротами і запорами, і складав у фортецях продовольчі запаси.
34
І$ и^ꙁбра си'монъ мђжи и^ посла къ дими'трїю цр~ю да сътво'ритъ ѓ^ставле'нїе странњ” ЈА/ко вс^и дњя'нїя трифо'новы бњша похище'нїя”
34
Потім обрав Симон мужів і послав до царя Димитрія просити, щоб він зробив полегшення країні, бо всі діяння Трифона були грабіжницькі.
35
И$ посла` е^мђ дими'трїи цр~ь по словесе'хъ сиX, эTвњща е^мђ и^ написа е^пито'лїю сицевђ”
35
І послав йому цар Димитрій відповідь на ці слова і написав такий лист:
36
Цр~ь дими'трїи, си'монђ а^рхїере'ю, и^ ста'рцемъ ја^зы'ка і^ё^де'иска ра'доватися”
36
«Цар Димитрій Симону, первосвященикові і другові царів, і старійшинам і народу юдейському — радуватися.
37
Вњне'цъ ꙁла'тыи и^ прьстеn ја%же посла'лъ е^си въспрїя'хоM” и^ гото'ви е^смы сътвори'ти съ вами ми'ръ велиk. и^ писаᲄи ја%же на поᲄре'бы, ѓ^ста'вити вамъ ѓ^ставле'нїя”
37
Золотий вінець і пальмову гілку, послану вами, ми одержали і готові укласти з вами повний мир і написати тим, що завідують зборами, щоб відпустити вам данину.
38
И$ е^ли'ка поста'вихомъ вамъ ё^крњпяTся. и^ тверды'ня ја%же съꙁдасте да бђ'дђтъ вамъ”
38
І все, що ми ухвалили про вас, нехай буде незмінно, і фортеці, які ви побудували, нехай належать вам.
39
эTпђща'емъ же невидњ'нїя и^ съгрњше'нїя да'же до дне'шняго дн~е” И$ вњне'цᲆ е^гоже до'лжни бы'сте, и^ а'ще чт^о и%но бы'сть да'нное въ і^ерsлимњ ктомђ да не бђдетъ да'нное”
39
Прощаємо вам також ненавмисні провини ваші до цього дня і вінцевий збір, який платити ви зобов’язані, і якщо інше щось стягувалося у Єрусалимі, більш не буде стягуватися.
40
И$ а'ще нњцыи потре'бны ва'м# писа'ти ја%же ѓ^ насъ да пи'шђтся” и^ да бђ'детъ междђ на'ми ми'ръ”
40
І якщо знайдуться з вас здатні бути вписаними у число тих, що знаходяться при нас, нехай записуються, і нехай буде між нами мир».
41
Лњта, р~о, эTја^то е^сть и%го ја^ꙁы'къ эT і^и^л~я”
41
У сто сімдесятому році знято ярмо язичників з Ізраїля;
42
И$ нача'ша лю'ди і^и^л~евы писа'ти въ писа'нїяхъ и^ въ гл~анїяX” Лњта перваго си'мона а^рхїерея вели'каго во'ина и^ во'жда і^ё^де'искаго”
42
і народ Ізраїльський у листуванні й договорах почав писати: «першого року при Симоні, великому первосвященику, вожді і правителеві юдеїв».
43
Въ дн~ехъ ѓ%нњхъ прїиде въ га'ꙁђ, и ѓ^бы'иде е^я` бра'ньми” И$ сътвори миханы и^ приближи'ся къ гра'дђ і^ и&ꙁби стлъпъ е^ді'нъ и^ вꙁя` е^го,
43
У цей час Симон зробив напад на Газу, оточив її військом, збудував облогові машини і присунув їх до міста, розбив одну вежу й оволодів нею.
44
и^ въскача'хђ въ гра'дъ и^же бя'хђ въ махи'нњ” И$ быs движе'нїе ве'лїе въ гра'дњ,
44
А ті, що були на машині, вскочили у місто, і сталося в місті велике сум’яття.
45
и^ възыидо'ша и^же бњхђ въ градњ съ жена'мы и^ ча'ды на стњнђ растерꙁа'ны и^мђще ри'зы своя, и^ въꙁопи'ша гла'сомъ ве'лїимъ моля'щи си'мона десни'цђ и^мъ да'ти,
45
І зійшли громадяни з дружинами і дітьми на стіну, роздерши одяг свій, і голосно волали, благаючи Симона дати їм помилування,
46
и^ реко'ша. не сътвори намъ по лђка'въствомъ на'шимъ, н^о по млsти твое'и”
46
і говорили: вчини з нами не за злими справами нашими, але з милости твоєї.
47
И$ ѓ^ста'ви я& си'монъ не вое^ва и^хъ, і^ и^ꙁгна и^хъ эT гра'да и^ ѓ^чи'сти до'мы въ ни'х#же бя'хђ и%долы” И$ та'ко вни'де во'нь с пњсньми блsвящи г~а.
47
І змилосердився над ними Симон, і не воював з ними, а тільки вигнав їх з міста, й очистив доми, в яких знаходилися ідоли, і так увійшов у місто зі славослів’ями і благословеннями.
48
и^ и^ꙁврᲆжена эT него вся нечистота. и^ всели в немъ мђ'жи и^же ꙁако'нъ тво'рятᲆ. и^ ё^тверди е^го и^ сътвори себњ в немъ ѓ^бита'нїе”
48
І викинув з нього все нечисте, й оселив там мужів, які дотримуються закону, й укріпив його, і влаштував у ньому для себе житло.
49
І$ и'же эT кра'я въ і^ерsлмњ въꙁбраня'хђ и^мъ и^сходи'ти и^ въходи'ти въ стра'нђ и^ кђпи'ти и^ пода'ти” и^ а^лка'хђ ѕњ'ло, и^ мно'ѕи эT ниX гла'домъ погибо'ша”
49
Тим же, що були у Єрусалимській фортеці, не дозволяли ні виходити, ні вступати у країну, ні купувати, ні продавати, і вони терпіли сильний голод, і багато хто з них загинув від голоду.
50
И$ възопи'ша къ си'монђ десни'цђ прїяти и^ да'сть и^мъ, і^ и^ꙁгна` и^хъ эTтђ'дђ. и^ ѓ^чи'сти кра'и эT ѓ^скверне'нїя”
50
Тоді воззвали вони до Симона про мир, і він дав їм його, але вигнав їх звідти й очистив фортецю від оскверніння,
51
и^ вниде вонь въ тре'тїи и^ двадеся'тыи дн~ь втораго мsца. лњта, ро~а, съ хваленїем# и^ ва'їями, и^ кинареX и^ кљ=мвалеX и^ сопњлехъ и^ пњ'сньми и^ пњньми, ја%ко сокрђшися вра'гᲆ ве'лїи эT і^и^л~я”
51
і ввійшов у неї у двадцять третій день другого місяця сто сімдесят першого року зі славослів’ями, пальмовим віттям, з гуслями, кимвалами і цитрами, із псалмами і піснями, бо знищено великого ворога Ізраїля.
52
И$ поста'ви въ всяко лњто провожда'ти дн~и тыя съ веселїем#. и^ ё^тврᲆди го'рђ ст~ђю ја%же блиZ кра'ю, и^ вселися т^ђ самъ і^ и^же с нимъ.
52
І встановив кожного року проводити цей день з веселощами, й укріпив гору храму, яка знаходиться поблизу фортеці, й оселився там сам і ті, що були з ним.
53
и^ ви'дњ си'монъ і^ѓ^а'нна сн~а свое^го, ја%ко мђжъ е^сть. и^ поста'ви е^го во'жда си'лᲆ всXњ и^ всели'ся въ гаꙁа'рњ”
53
І побачив Симон, що син його Іоан змужнів, і поставив його начальником над усіма військами, й оселився у Газарі.