Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И$ цр~ь а^нтїѓX прохожDаше вы'шняя страны`. и^ слы'ша ја%ко е^сть въ е^лимњхъ въ пеrси'дњ граD преславленъ и^ ё^мно'женъ сребромъ и^ ꙁла'тоM
1
Тим часом цар Антиох, проходячи верхні області, почув, що є у Персії місто Елимаїс, який славиться багатством, сріблом і золотом,
2
хра%мъ же в немъ богаT ѕњ'ло. и^ т^ђ запо'ны злаᲄы, и^ броня и^ ѓ^рђжїа ја%же ѓ^сᲄа'ви а^лећандрᲆ филиппа, цр~ь македоньскїи. иже црsтвова прьвыи въ е%ллинXњ,
2
і в ньому — храм, дуже багатий, і є там золоті покрови, броня і зброя, які залишив там Олександр, син Филипа, цар Македонський, — перший, який став царем над еллінами.
3
и^ прїиде и въꙁыска'ше вꙁяᲄи граD и^ поплениᲄи е^го, и^ не возмо'же ја^ко позна'ся слово сђщимъ во' градњ”
3
І він прийшов і намагався взяти це місто і пограбувати його, але не міг, тому що намір його став відомим жителям міста.
4
И$ воста'ша проти'вђ е^го вᲆ бра'нь и^ побњже эTтђдђ. і^ и^де съ скоrбїю ве'лїею и^ ѓ^братися въ вављ=лонъ”
4
Вони піднялися проти нього війною, і він кинувся навтіки і пішов звідти з великою скорботою, щоб вирушити у Вавилон.
5
И$ прїиде възвњща'яи е^мђ нњкто въ перси'дђ, ја%ко эTбњго'ша ѓ^полченїя ходившїи въ і^ё^де'ю”
5
Тоді прийшов хтось до нього у Персію зі звісткою, що ополчення, які ходили у землю Іуди, втікають,
6
И$ ходи` лисїя съ си'лою крњпкою въпрьвыX, и^ погнанъ бысть эT лица и^хъ. и^ возмогоша ѓ^рђжїи и^ си'лами и^ кори'стьми мно'гими, и^же взя'ша эT ѓ^полченїи и%хже и^зби'ша.
6
що Лісій ходив із сильним військом попереду всіх, але був уражений юдеями, і вони підсилилися і зброєю, і військом, і багатою здобиччю, яку взяли від уражених ними військ,
7
и^ раꙁориша мерꙁость ю%же соꙁда` на прsтлњ въ і^ерsлимњ и^ ст~ыню” ја^ко преже ѓ^крђжиша зданїи` высокими, н^о и^ веџсђранъ граD е^го”
7
і що вони зруйнували мерзоти, які він спорудив над жертовником у Єрусалимі, а святилище, як і раніше, обнесли високими стінами, також і Вефсуру, місто його.
8
И$ бысть ја%ко ё^слы'ша цр~ь словеса та` ё^страшися и^ смђтися ѕᲇло. и^ паде на ло'же и^ вᲆпаде в недђгᲆ ꙁа скорбъ, ја%ко не събысться е^мђ и^же помышля'ше.
8
Коли цар почув слова ці, сильно злякався і стривожився, упав на постіль і занеміг від суму, що не збулося так, як він бажав.
9
и^ бњ т^ђ дн~и мно'ги, ја%ко ѓ^бнови'ся нань скорбъ вели'ка, и^ мняше ја%ко ё%мретъ.
9
І багато днів пробув він там, тому що відновлювався у ньому сильний сум; він думав, що помирає.
10
и^ съꙁва` вс^я дрђги своа и^ рече и^м#. эTи^де со'нъ эT ѓ'чїю мое'ю, и^ спадохъ срDцемъ эT печа'ли,
10
І скликав він усіх друзів своїх і сказав їм: відійшов сон від очей моїх, і я занеміг серцем від суму.
11
и^ рњхъ въ срDцы в колики скорби е^смь дошелъ и^ во'лнђ ве'лїю в не'иже нн~њ е^смь. ја%ко бл~гъ и^ любиM въ вла'сти мое'и.
11
І сказав я у серці своєму: до якої скорботи дійшов я і до якого великого знічення, в якому знаходжуся тепер! А був я корисним і любленим у володінні моєму.
12
нн~њ же помина'ю зла'я и%хже сътворихъ въ і^ерsлимњ, и^ вꙁяхъ вс^я сосђды зла'та и^ сребрьна в немъ” и^ послахᲆ и^зяти ѓ^бита'ющиX і^ё^деѓ'вᲆ вотще.
12
Тепер же я згадую про ті злодіяння, які я звершив у Єрусалимі, і як узяв усі золоті і срібні сосуди, які знаходилися у ньому, і посилав знищувати тих, що живуть в Юдеї, даремно.
13
поꙁнахъ ја%ко сихъ ради ѓ^брᲇтоша м^я зла'я сїя, и^ с^е гибнђ скорбїю ве'лїею в ꙁемли чю'ждеи”
13
Тепер я знаю, що за це спіткали мене ці біди, — і ось, я гину від великого суму у чужій землі.
14
И$ приꙁва` филиппа е^ді'ного эT дрђгъ свои^хъ, и^ поста'ви е^го наD всњмъ црsтвомъ свои^мᲆ.
14
І прикликав він Филипа, одного з друзів своїх, і поставив його правителем над усім царством своїм;
15
и^ даде е^мђ дїа'димђ и^ ры'зђ и^ прьсᲄень, водити а^нтиѓ'ха сн~а е^го и^ въскормити е^го е^же цр~ьствоват^и.
15
і дав йому вінець і царський одяг свій і перстень, щоб він керував Антиохом, сином його, і виховував його для царювання.
16
и^ ё'мре т^ђ а^нтїѓ'хъ цр~ь в лᲇто, рм~џ.
16
І помер цар Антиох у сто сорок дев’ятому році.
17
и^ позна` лисїя ја%ко ё%мре цр~ь, и^ поста'ви црsтвовати а^нтїѓ'ха сн~а е^го, е^гоже въскорми ю%ношђ. и нарече и^мя е^го е^впа'торъ.
17
Коли Лісій дізнався, що цар помер, то поставив замість нього на царство сина його, Антиоха, якого виховував у юності його, і назвав його ім’ям Евпатора.
18
і^ и^же въ кра'ю бњша затвори'ша і^и^л~я ѓ%крsтъ ст~ыхъ. і^ и^скахђ и^мᲆ зла'я всегда` и^ ё^тверженїе ја^ꙁыкомъ.
18
Тим часом ті, що знаходились у фортеці, тіснили Ізраїля навколо святилища і завжди намагалися чинити йому зло, а язичникам служити опорою;
19
и^ помы'сли і^ё'да и^згнати иX и^ съзва` вс^я лю'ди да ѓ^бъстоя'тъ и^хъ,
19
тоді Іуда вирішив вигнати їх і скликав весь народ, щоб обложити їх.
20
и^ сᲆбрашаs въкђпњ и^ ѓ^бъсњдоша и^хъ лњта, рн~и, и^ сътвори` ѓ^ ниX стрᲇлостоателници и^ миханы,
20
Усі зібралися й обложили їх у сто п’ятдесятому році, і спорудив він проти них стрілометальні знаряддя і машини.
21
і^ и^зыидо'ша эT ниX эT ꙁатвора. и^ съдрђжишAся тњмъ нњцїи нечестивыхъ эT і^и^л~я
21
Але деякі з обложених вийшли, і до них пристали деякі з нечестивих ізраїльтян;
22
и^доша кᲆ цр~ю и^ рњша доколњ не сътвориши сђда` и^ м#стиши браᲄїю на'шђ.
22
і пішли вони до царя і сказали: доки ти не вчиниш суду і не помстишся за братів наших?
23
м^ы бл~говолимъ слђжити эTц~ђ твое^мђ и^ ходити въ ꙁа'повњдехъ е^го, и^ послђжи'ти повеленїеM е^го”
23
Ми погодилися служити батькові твоєму і ходити за заповідями його і додержуватися повелінь його;
24
и^ ја%ко сђщїи людїи сиX, сего ради эTчюждаю^тся эT насъ. ѓ^баче е^лицы ѓ^брњтахђся эT насъ погђбля'хђся, и^ наслњдїя на'ша расточахђся”
24
а сини народу нашого обложили укріплення і за те цураються нас, і кого з нас знаходять, умертвляють і майно наше розграбовують,
25
и^ не на на'съ ᲄокмо простроша рђкђ, н^о и^ на вся` предњлы на'ша”
25
і не на нас тільки простягли вони руку, але і на всі наділи наші.
26
и^ с^е приближи'шася дньs къ краю въ і^ерsлимъ взяти е^го, и^ веџсђранъ ё^тверди.
26
І ось, тепер обложили вони укріплення у Єрусалимі, щоб оволодіти ним, а святилище і Вефсуру зміцнили.
27
и^ а'ще не преDвариши и^хъ скорњише, болша сихъ сътворятъ, и^ не воZможеши въздръжа'ти и^хъ”
27
Якщо ти не поспішиш випередити їх, то вони зроблять більше цього, і тоді ти не в силах будеш утримати їх.
28
И$ прогнᲇвася цр~ь ја%ко сїя слыша. и^ созва` дрђ'ги своя` и^ нача'лницы си'лы свое'я і^ и^же наD конники.
28
Почувши це, цар розгнівався і зібрав усіх друзів своїх і начальників війська свого і начальників кінноти;
29
н^о и^ эT црsтвъ и%ныX и^ эT ѓ^токъ мо'рьскихъ прїидо'ша к немђ си'лы ная'тися”
29
прийшли до нього і з інших царств і з морських островів війська наймані,
30
И$ бы'сть число` во'и е^го, Wр~, пњшець. и^ Wк~, ко'нниk. и^ слоновъ, л~в, въдя'щих# бра'нь.
30
так що кількість військ його була: сто тисяч піших, двадцять тисяч вершників і тридцять два слони, привчених до війни.
31
и^ прїидоша по и^дђмеи, и^ приближишаs къ веџ#сђранђ и^ раᲄовахђ дн~и мно'ги, и^ сътвори'ша миханы, і^ и^ꙁыидо'ша и^ поQгоша иX ѓ^гнеM, и^ бышаs межественᲇ”
31
І пройшли вони через Ідумею і розташувалися станом навпроти Вефсури, і воювали багато днів і спорудили машини; але ті зробили вилазку і спалили їх вогнем і билися мужньо.
32
И$ эTи'де і^ё'да эT кра'я и^ ста` въ веџ#сахарїя преD ѓ^полченїемъ црsкиM”
32
Після цього Іуда відступив від фортеці і розташувався станом у Вефсахарі навпроти стану царського.
33
И$ вᲆста` цр~ь ѕњло ра'но, и^ воꙁдвигнђ ѓполченїе въ ё^стремленїе е^го по пђти` веџсахарїя. и^ раZсња'шася си'лы въ бра'нь и^ въстрђби'ша трђба'ми,
33
Цар же, вставши рано-вранці, поспішно вирушив з військом своїм по дорозі до Вефсахари, і приготувалися війська до битви і засурмили трубами.
34
и^ слон#никоM показа'ша кро'вь гроꙁдовђ и^ морона, е^же преDста'ти иM во брань.
34
Слонам показували кров винограду і шовковичних ягід, щоб збудити їх до битви,
35
и^ раꙁлђчи'ша ѕвњрїя въ дебрехъ. и^ преDсташа кое^мђждо сло'нђ, Wа~, мђжїи, ѓ^блечены въ броня плетены, и^ шле'мы мњдяны на глава'хъ и^хъ. и^ е~ со'тъ ко'нникъ вчине'ныхъ кождо ѕвњрю и^ꙁбрани”
35
і розділили цих тварин на загони і приставили до кожного слона по тисячі мужів у залізних кольчугах і з мідними шоломами на головах, зверх того по п’ятсот добірних вершників призначено було до кожного слона.
36
сїи бњша преже вре'мени и^дњже а^ще б^њ ѕвњрь. і^ и^дњже а^ще и^дяше и^дя'хђ въкђпњ и^ не эTстђпа'хђ эT него.
36
Вони ставали завчасно там, де був слон, і куди він ішов, ішли і вони разом, не відстаючи від нього.
37
н^о и^ пи'рги древя'ны на ни'хъ крњ'пки ꙁащища'ющи, на ко'ждо ѕвњрђ ѓ^поя^са'ни съ миханы и^ на коеMждо мђжїи, л~в, вою'ющїи с ни'хъ и^ ё^прави'тель е^го”
37
Притому на них були міцні дерев’яні вежі, які покривали кожного слона, укріплені на них помочами, і в кожній з них по тридцять два сильних мужа, які воювали на них, і при слоні індієць його.
38
и^ прочїи ко'нники сю'дђ и^ сю'дђ поста'ви на двњ ча'сти, ѓ^полче'нїя ѓ^крђжа'ющи и^ ѓ^гражда'ющи въ де'брехъ”
38
Інших же вершників розставили тут і там — на двох боках ополчення, щоб подавати знаки і підкріплювати у тісних місцях.
39
и^ ја%ко въсїа слн~це на щиты ꙁла'ты, и^ ѓ^б#сїа'ша го'ры эT нихъ и^ ѓ^блиста'ша ја%ко лам#па'ды ѓ^гненыя.
39
Коли сонце блиснуло на золотих і мідних щитах, то заблищали від них гори і світилися, як вогненні світильники.
40
и^ раꙁлђчи'ся ча'сть нњ'кая ѓ^полче'нїя цр~ева на горы высо'ки, и^ нњ'цыи на ни'жшаа, и^ грядя'хђ крњпце и^ чи'нно.
40
Одна частина царського війська була розтягнута по високих горах, а інші — по низинних місцях; і йшли вони твердо і струнко.
41
и^ поколњба'шася вси слы'шащїи гла'съ мно'жества и^хъ и^ пђти ше'ствїя мно'гихъ и^ сраже'нїа ѓ^рђжїи. бњ б^о ѓ^полче'нїе вели'ко ѕᲇло и^ крњ'пко”
41
І знітилися всі, які чули шум безлічі їх і ходу такого полчища і стукіт зброї, бо військо було дуже велике і сильне.
42
И$ приближи'ся і^ё'да и^ ѓ^полче'нїе е^го въ бра'нь, и^ падо'ша эT ѓ^полче'нїя цр~ева, ѕ~ со'тъ мђжїи.
42
І вступив Іуда і військо його у битву, — й упали з ополчення царського шістсот мужів.
43
и^ ви'дњ е^леа^ꙁа'ръ сн~ъ а^вара'нь е^ді'наго эT ѕвњрїи ѓ^блече'на въ бро'ню цр~ьскђ” и^ бы'сть вы'ше про'чїи^хъ ѕвњрїи, и^ видњся е^мђ ја%ко в немъ е^сть цр~ь”
43
Тоді Єлеазар, син Саварана, побачив, що один зі слонів покритий бронею царською і перевершував усіх, і здавалося, що на ньому був цар, —
44
и^ дадеся самъ е^же и^ꙁба'вити лю'ди своя, и^ сътвори'ти се бњ и^мя вᲇчное
44
і він віддав себе, щоб врятувати народ свій і придбати собі вічне ім’я;
45
и^ те'къ къ немђ съ дерꙁостїю, посреd дебри побива'ющи ѓ^деснђю и^ ѓ^лњвђю и^ раꙁделя'хђся эT него сю'дђ и^ сю'дђ
45
і сміливо побіг до нього на середину загону, вражаючи праворуч і ліворуч, і розступалися від нього і в той, і в інший бік;
46
и^ вни'де поD сло'на и^ поDложи'ся е^мђ, и^ ё^би е^го, и^ паде на' ꙁемлю на'нь и^ ё'мре т^ђ”
46
і підбіг він під того слона, ліг під нього й убив його, й упав на нього слон на землю, і він помер там.
47
и^ видњша си'лђ цр~евђ и^ ё^стремле'нїе во'и, и^ въꙁвратишася эT ниX”
47
Але, побачивши силу царського ополчення і стрімкість військ, юдеї ухилилися від них.
48
ѓ^полче'нїе же цр~ево вꙁы'иде проти'вђ и^хъ въ і^ерsлимъ” и^ приближи'ся цр~ь въ і^ё^дею и^ въ горђ сїѓ'нъ,
48
Царські ж війська пішли проти них на Єрусалим: цар направив війська на Юдею і на гору Сион.
49
и^ сътвори ми'ръ и^же бя'хђ въ веџсђре. і^ и^ꙁыидо'ша и^ꙁ гра'да, ја%ко не бњ и^мᲆ пи'ща е^же затвори'тися в немъ, ја%ко сђбо'ᲄа бњше ꙁемли.
49
І уклав він мир з тими, що були у Вефсурі, які вийшли з міста, бо не було у них продовольства, щоб триматися у ньому в облозі, тому що був суботній рік на землі.
50
и^ вꙁя` цр~ь веџсђраM, и^ поста'ви т^ђ стра'жи храни'ти е^го.
50
Й оволодів цар Вефсурою і залишив у ній сторожу, щоб стерегти її.
51
и^ ѓ^брати ѓ^полче'нїя на мњсто ст~ня дн~и мно'ги. и^ поста'ви т^ђ стрњлостоя'телницы и^ миханы, и^ ѓ^гнемеTницы и^ ка'менометницы и^ скорпїѓ'ны ꙁане же въсхотњ мета'ти съ пра'щею
51
Потім багато днів облягав святилище, і поставив там стрілометальні знаряддя і машини, і вогнеметальні, і каменеметальні і списометальні, щоб кидати стріли і каміння.
52
сътвори'ша же и^ тїи миха'ны проᲄи'вђ миха'нъ и^хъ, и^ бра'шася дн~и мно'ги
52
Але й юдеї спорудили машини проти їхніх машин і воювали багато днів;
53
пи'ща же не бя'ше въ гра'дњ. занеже сеDмое лњто бы'сть. и^же ѓ^ста'виша въ і^ё^де'и эT ја^ꙁы'къ поја^до'ша и^ ѓ^ста'въшее предъложе'нїя”
53
продовольчих же припасів бракувало у сховищах, тому що був сьомий рік, і ті, що шукали в Юдеї безпеки від язичників, спожили залишки запасів;
54
И$ ѓ^ста'ша въ ст~ыхъ мђжїи ма'ло ја%ко ѓ^бъја%тъ и^хъ гла'дъ, и^ расточе'ни сђть е^ді'нъ ко'ждо в мњсто свое
54
і залишилося при святилищі небагато мужів, бо здолав їх голод, і розійшлися кожен у своє місце.
55
И$ слы'ша лисїя, ја%ко фили'п#пъ егоже поста'ви цр~ь а^нтїѓ'хъ е^ще жи'вђ е^мђ. да въско'рмитъ а^нтїѓ'ха сн~а е^го въ е^же црsтвова'ти е^мђ.
55
Почув Лісій, що Филип, якому цар Антиох ще за життя доручив виховувати сина свого, Антиоха, для царювання,
56
и^ възᲆвратися эT персљ'ды и^ медїи, и^ вои` црsкїи ходи'вшїи с нимъ. и^ ја%ко и%щеT прїяти сᲆ ве'щьми,
56
повернувся з Персії і Мідії і з ним — війська, що ходили з царем, і що він домагається прийняти на себе діла царства.
57
т#ща'ся пои^ти` эT кра'я и^ гл~ати къ цр~ю и^ вое^во'дамъ во'и и^ мђжемъ, ѓ^скђдњхоM вся` дн~и и^ пи'ща намъ ма'ла е^сть, и^ мњсто е^гоже ѓ^бъстои^мъ ё^твержено. и^ прилежитъ намъ стро'ити ѓ^ црsтвᲇ
57
Тому поспішно пішов і сказав цареві, начальникам війська і вельможам: ми щодня терпимо нестачу і продовольства у нас мало, а місце, що обложене нами, — міцне, тим часом лежить на нас піклування про царство.
58
нн~њ ё^бо дае^мъ десни'цђ чл~комъ тњмъ. и^ сътворимᲆ с тњми ми'ръ и^ сᲆ всњми людми` и^хъ.
58
Отже, подамо правицю цим людям і укладемо з ними мир і з усім народом їхнім,
59
и^ поста'вим# и^мъ да хо'дятъ в ꙁако'нњхъ свои^хᲆ ја%ко и^ преже. ради б^о ꙁаконъ иX и^же раздрђша'емъ прогнњ'вашася, и^ сътвори'ша вс^я сїя”
59
і дозволимо їм жити за законами їхніми, як колись; бо за свої закони, які ми скасували, вони роздратувалися і зробили все це.
60
и^ ё^гоDно бы'сᲄь сло'во преD цр~емъ и^ нача'лники. и^ посла` к нимъ ми'ръ сътвори'ти и^ прїя'ша т^а.
60
І угодне було це слово царю і начальникам, — і послав він до них, щоб укласти мир, що вони і прийняли;
61
и^ кляся иM цр~ь и^ нача'лницы ѓ^ сихъ, і^ и^зы'идоша эT твердыни,
61
і клявся їм цар і начальники. Після цього вони вийшли з укріплення.
62
и^ вниде цр~ь въ го'рђ сїѓ'нъ, и^ ви'дњ твердыни мњста, и^ эTвержеся кля'ᲄвы е^ю'же кляTся, и^ повелњ раꙁорити стњнђ ѓ%крsтᲆ.
62
І зійшов цар на гору Сион і, оглянувши укріплені місця, зневажив клятву, якою клявся, і повелів зруйнувати стіни навкруги.
63
и^ эTи^де тща'тельно ѓ^братися въ а^нтїѓхїю, и^ ѓ^брњте филип#па госпоDствђюща градомъ. и^ вое^ва на'нь и^ вꙁя` граD нђждею”
63
Потім поспішно вирушив і, повернувшись в Антиохію, він побачив, що Филип володіє містом, вступив з ним у битву і силою взяв місто.