Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Лњта, рн~а, и^зы'иде димитрїи селеё^кїевъ сн~ъ эT ри'ма. и^ възыде съ малыми лю'дми въ градъ приморьскїи и^ црsтвова т^ђ”
1
У сто п’ятдесят першому році вийшов з Рима Димитрій, син Селевка, і з небагатьма людьми ввійшов в одне приморське місто і там став царем.
2
И$ бысть ја%ко восходяше в# домъ цр~ьства эTц~ъ свои^хᲆ. ја%ша силы а^нтиѓ^ха и^ лисїя привести е^го к немђ,
2
Коли ж він входив у царський дім батьків своїх, військо схопило Антиоха і Лісія, щоб привести їх до нього.
3
и^ вещь е^мђ ја^ви'ся и^ рече. не покажи'те м^и лица и^хъ
3
Це стало відомо йому, і він сказав: не показуйте мені облич їхніх.
4
и^ ё^биша иX вои`” И$ сњде димитрїи на прsтлњ црsтва свое^го,
4
Тоді воїни вбили їх, і сів Димитрій на престолі царства свого.
5
и^ прїидоша к немђ мђжи безаконїи и^ нечестивїи эT і^и^л~я. и^ а^лкима вожда'ше и^хъ, хотя'и жречесᲄвовати,
5
І прийшли до нього всі мужі беззаконні і нечестиві з ізраїльтян, і Алким був на чолі їх, домагаючись священства;
6
и^ ѓ^клевета лю'ди преD цр~емъ рекђщи” погђбилъ і^ё'да и^ бра'тїа е^го всњхъ дрђгъ твои^хъ, и^ на'съ расточи эT земля` на'шея.
6
і звинувачували вони перед царем народ, говорячи: погубив Іуда і брати його друзів твоїх, і нас вигнали з землі нашої.
7
нн~њ ё^бо посли` мђжа е^мђже вњрђеши, да и%деT и^ видитъ и^стребленїя вс^я ја%же сътвори наM и^ стра'нњ цр~ьскои. и^ да мђ'читъ и^хъ и^ всњхъ помага'ющиX и^мъ.
7
Отже, пошли тепер мужа, якому ти довіряєш; нехай він піде і побачить усе руйнування, яке вони заподіяли нам і країні царя, і нехай покарає їх і всіх, хто допомагає їм.
8
и^ приꙁва цр~ь вак#хи'да дрђга цр~ьска, и^же госпоDсвова'ше ѓ^бонђ странђ рњки` вели'кое въ црsтвњ и^ вњрна цр~еви.
8
Цар обрав Вакхида з друзів царських, який керував по той бік ріки, був великий у царстві і вірний цареві,
9
и^ посла` е^го и^ а^лкима нечести'ваго и^ поста'ви е^мђ жречество” и^ повелњ` е^мђ сътвори'ти м#ще'нїя въ сн~охъ і^и^л~евњхъ.
9
і послав його і нечестивого Алкима, надавши йому священство, і повелів йому вчинити помсту синам Ізраїля.
10
и^ эTи^до'ста и^ прїидоша съ си'лою ве'лїею в ꙁе'млю і^и^ё'динђ, и^ посла` вњсᲄники къ і^ё^дњ и^ бра'тїи е^го словесы` ми'рными съ ле'стїю,
10
Вони вирушили і прийшли у землю Юдейську з великим військом; і він послав до Іуди і братів його послів з мирною, але підступною пропозицією.
11
и^ не вня'ша словесем# и^хъ. ви'дњша б^о ја%ко прїидо'ста съ си'лою ве'лїею.
11
Але вони не повірили словам їхнім, тому що бачили, що вони прийшли з великим військом.
12
и^ събрашася къ а^лки'мђ и^ вкахи'де събра'нїя кни'жниk и^ꙁыска'ти пра'ведная.
12
До Алкима ж і Вакхида зійшлося зібрання книжників шукати справедливости.
13
и^ первїи притяжа'тели и^же бњхђ въ сн~њхъ і^и^л~евњхъ. и^ в#зыска'хђ эT нихъ миr
13
Перші з синів Ізраїлевих були асидеї; вони шукали у них миру,
14
реко'ша б^о, чл~къ жрецъ эT сњмени а^а^ро'ня прїиде вᲆ си'леX не и^зобидиT и^ не прельстиT наs.
14
бо говорили: священик від племені Аарона прийшов разом з військом і не скривдить нас.
15
и^ гл~а съ ни'ми словеса` ми'рна и^ кляTся иM рекђщи, не воздаM вамъ ѕла'я, ниже дрђгомъ ва'шиM, и^ вњроваша е^мђ”
15
І він говорив з ними мирно і клявся їм, і сказав: ми не зробимо зла вам і друзям вашим.
16
И$ пои^ма` эT нихъ ћ~ мђжїи, и^ ё^би` и^хъ въ е^ді'нъ дн~ь по словесеX ја%ко пи'сано е^сᲄь”
16
І вони повірили йому, а він, захопивши з них шістдесят чоловіків, умертвив їх в один день, як сказано у Писанні:
17
Плоти прпDбныхъ твои^хъ и^ крови и^хъ пролїяша ѓ^крsтъ іерsлима, и^ не бњ погрњба'яи”
17
«тіла святих Твоїх і кров їх пролили навколо Єрусалима, і нíкому було поховати їх».
18
И$ нападе` стра'хъ и^ тре'петъ на вся` лю'ди. ја%ко реко'ша нsњ иM и^стинны и^ сђда, пресᲄђпницы б^о повелњнїемъ, и^ кля'твою и^же кля'шася”
18
І напав від них страх і жах на весь народ, і говорили: немає у них істини і правди, бо вони порушили постанову і клятву, якою клялися.
19
И$ въздви'жеся вакхи'дᲆ эT і^ерsли'ма и^ приближи'ся въ вїиꙁе'џъ и^ посла` и^ ја%тъ мно'ги эT ни'хъ, и^ нњкихъ эT людїи закла` и^ въ кладезь вели'къ въверже.
19
Тоді Вакхид відступив від Єрусалима і розташувався станом при Визефі, і, пославши, упіймав багатьох мужів, які втікали від нього, і декого з народу, заколов і кинув їх у глибокий колодязь.
20
и^ преда'сть странђ` а^л#ки'мђ, и^ ѓ^ста'ви си'лђ въ по'мощь е^мђ” И$ эTи'де вакхи'дъ къ цр~ю.
20
Потім, доручивши країну Алкиму і залишивши з ним військо на допомогу йому, Вакхид вирушив до царя.
21
и^ понђжда'ше а^лкхи'мъ ѓ^ а^рхїере'иствњ
21
Алким же домагався первосвященства.
22
и^ събрашаs к немђ вси` вᲆзмђща'ющїи лю'ди своя. и^ ѓ^дръжа'ша землю і^ё'динђ, и^ сътвори'ша ја%зю вели'кђ въ і^и^л~и”
22
І зібралися до нього всі, хто підбурював народ свій, і оволоділи землею Юдейською і зробили велику поразку в Ізраїлі.
23
И$ видњ і^ё'да вс^я ѕлаа и^же сᲆтвори а%лкимъ, і^ и'же с ниM бяхђ сн~ве і^и^л~еви на'ипаче ја^ꙁыk,
23
І побачив Іуда все зло, яке заподіяв Алким зі своїми спільниками синам Ізраїлевим, — більше, ніж язичники;
24
і^ и^ꙁы'иде въ вся предњли і^ё'дины по ѓ'крsтъ и^ сътвори` м#ще'нїе на мђжеX ё^трђжDьшихся, и^ преста'ша сходити страны`.
24
і, обійшовши всі межі Юдеї, вчинив помсту відступникам, — і вони перестали входити у цю країну.
25
ја^коже ви'дњ а^лки'м#, ја%ко ё^крњпи'ся і^ё'да і^ и^же с ни'мъ” и^ позна` ја%ко не можа'ше потръпњти и^хъ, и^ ѓ^брати'ся къ цр~ю и^ ѓ^клевеᲄа и^хъ лђка'ве”
25
Коли ж Алким побачив, що Іуда і ті, що знаходилися з ним, підсилилися, і зрозумів, що не може протистояти їм, повернувся до царя і жорстоко звинувачував їх.
26
и^ посла` цр~ь никано'ра е^ді'наго эT нача'лникъ свои^хъ добророднњиша, ненави'дящаго и^ вражDђю^щаго на і^и^л~я, и^ повелњ е^мђ и^зби'ти лю'ди.
26
Тоді цар послав Никанора, одного зі славних вождів своїх, ненависника і ворога Ізраїля, і наказав йому знищити цей народ.
27
и^ прїиде никанор# въ і^ерsлиM со во'емъ вели'кимᲆ. и^ посла` къ і^ё'дᲇ и^ бра'тїи е^го со ле'стїю словесы` ми'рными рекђщи.
27
Никанор, прийшовши в Єрусалим з великим військом, послав до Іуди і братів його підступно зі словами мирними:
28
не бђдетъ л^и бра'нь междђ на'ми и^ ва'ми, прїидђ съ мђжи ма'лы да ви'жђ лица` ва'ша с ми'ром#,
28
нехай не буде війни між мною і вами; я ввійду з небагатьма людьми, щоб бачити лиця ваші у мирі.
29
и^ прїиде къ і^ё'дњ и^ поздравля'хђся дрђгъ дрђга ми'рно, и^ во'и ё^гоᲄовани бя'хђ въсхити'ти і^ё'дђ.
29
І прийшов він до Іуди, і вітали вони один одного мирно; а тим часом воїни були готові схопити Іуду.
30
и^ позна'ся слово і^ё^дњ ја%ко со ле'стїю прїиде к немђ, и^ ё^стра'шиs эT него. и^ не хотњ` ктомђ ви'дњти лица` е^го,
30
Іуді стало відомо, що він прийшов до нього з підступом, тому він убоявся його і не хотів більше бачити лиця його.
31
и^ поꙁна` никано'ръ, ја%ко эTкрове'нъ е^сть совњтъ е^го. і^ и^зы'иде въ срњте'нїе і^ё'дњ блиꙁъ кафарсара'ма”
31
Коли Никанор довідався, що намір його відкрився, виступив проти Іуди на битву біля Хафарсалами.
32
И$ падо'ша эT никано'ра во'и ја^ко пять ты'сящъ мђжїи, и^ бњжа'ша во' градъ дв~двъ”
32
І впало з тих, що були з Никанором, близько п’яти тисяч мужів, а інші втекли у місто Давидове.
33
И$ по словесехъ сиX въꙁы'иде никано'ръ на горђ сїѓнъ. і^ и^ꙁыидошA эT і^ере'и эT ст~ыхъ и^ эT ста'рецъ люDскиX поздра'вити е^го ми'рно и^ показа'ти е^мђ всесож#же'нїе прине'сеное за цр~я”
33
Після того Никанор зійшов на гору Сион; і вийшли зі святилища деякі зі священиків і старійшин народу, щоб мирно вітати його і показати йому всепалення, що приноситься за царя.
34
И$ посмњя'ся ё^ничижи` и^хъ и^ ѓ^скверни` и^хъ, и^ гл~а го'рдо.
34
Але він осміяв їх, наглумився з них й осквернив їх, і говорив зарозуміло,
35
и^ клятся съ ја%ростїю рекђщи, а^ще не предаsся і^ё'да и^ во'и е^го в рђкђ моею нн~њ. е^гда възвращенъ бђдђ въ ми'ръ, и^ пожгђ` хра'мъ сїи. і^ и^зы'иде сїи ја^ростїю ве'лїею.
35
і, поклявшися, з гнівом сказав: якщо не відданий буде нині Іуда і військо його в мої руки, то, коли повернуся благополучно, спалю дім цей. І пішов з великим гнівом.
36
и^ внидо'ша жръцы` и^ ста'ша преD лицемъ прsтла и^ хра'мђ. и^ пла'чюще рекоша”
36
А священики ввійшли і стали перед лицем жертовника і храму, заплакали і сказали:
37
Ты` г~и и^збра'лъ е^си хра'мъ сїи, нарещи'ся и%мени твоемђ в нем, да бђдетъ хра'мъ мл~твы и^ въ проше'нїе лю'демъ твоиM
37
Ти, Господи, обрав дім цей, щоб на ньому нарікалось ім’я Твоє, і щоб він був домом молитви і моління для народу Твого.
38
сътвори` м#щенїе на чл~цњ семъ и^ во'ехъ е^го, и^ да падTђ в ме'чь. помяни власфи'мїя и^хъ, и^ не даждь и^мъ ѓ^би'тели”
38
Зроби помсту чоловікові цьому і війську його, і нехай упадуть вони від меча; згадай злохуління їхні і не дай їм залишатися надалі.
39
І$ и^зы'иде никано'ръ эT і^ерsлима, и^ прїиде въ веџоро'нъ, и^ срњте` е^го си'ла сљ=р#ска”
39
І вийшов Никанор з Єрусалима і розташувався станом біля Вефорона, і пристало до нього тут військо сирійське.
40
І$ё'да приближи'ся въ а^дасђ съ треми ты'сящ#ми мђжїи. и^ помоли'ся і^ё'да и^ реq
40
А Іуда з трьома тисячами мужів розташувався станом біля Адаси; і помолився Іуда, і сказав:
41
и^же послани бя'хђ эT цр~я сенахири'мA г~и ја^ко хђли'ша т^я. і^ и^ꙁы'иде а^гг~лᲆ твои и^ порази` эT нихъ, рп~е ты'сящь,
41
Господи! коли послані царя Ассирійського вимовляли злохуління, то прийшов ангел Твій і уразив з них сто вісімдесят п’ять тисяч.
42
та'ко съкрђши ѓ^плъче'нїе сїе преD нами днесь. и^ да позна'юT про'чїи ја^ко ѕло` гл~а на ст~ая твоя. и^ сђди е^мђ по ѕло'бњ е^го”
42
Так знищи нині перед нами це полчище, нехай пізнають інші, що вони промовляли хулу на святині Твої, і суди їх за злобою їхньою.
43
И$ съᲄвори'шA во'и бра'нь г~і дн~ь мцsа а^дара. и^ съᲄреся ѓ^плъче'нїе никано'рово, и^ паде саM прьвње въ бра'ни.
43
І вступили війська у битву в тринадцятий день місяця Адара, і розбите було військо Никанора, і він першим упав у битві.
44
ја%коже ви'дњша во'и е^го ја%ко паде никано'ръ. поврьгоша ѓ^рђжїа своа и^ бњжа'ша,
44
Коли ж воїни його побачили, що Никанор упав, то, покидавши зброю свою, кинулися навтіки.
45
и^ гна'ша и^хъ пђть дн~е е^ді'наго эT а^да'са, до'н#деже прїити` въ гаси'ръ. и^ трђбами трђби'ша ꙁа ни'ми съ ꙁна'менїи.
45
І переслідували їх ізраїльтяни цілий день, від Адаса до самої Газири, і сурмили вслід їм вістовими трубами.
46
і^ и^зыдо'ша эT всњхъ селъ і^ё^де'искᲆ ѓ'крsтъ. и^ размета'ша и^хъ рога'ми и^ въꙁвраща'хђся паки к нимъ, и^ падо'ша вси` мече'мъ, и^ не ѓ^ста` эT ниX ни е^ді'нъ”
46
І виходили з усіх навколишніх селищ юдейських і оточували їх, — і вони, обертаючись до тих, що переслідували їх, усі упали від меча, і жодного не залишилося з них.
47
И$ взяша коры'сти и^хъ и^ плњнъ. и^ главђ` никано'рђ эTсњко'ша и^ десни'цђ е^го ю^же просᲄре го'рдо, и^ принесо'ша и^ повњсиша проти'вђ і^ерsлі'мђ
47
І взяли юдеї здобич їхню і награбоване ними, і відрубали голову Никанора і праву руку його, яку він простягав гордовито, і принесли і повісили перед Єрусалимом.
48
и^ възвесели'шася лю'ди ѕњло. и^ твориша дн~и того весе'лїе вели'ко.
48
Народ дуже радів і провів той день, як день великих веселощів;
49
и^ ё^ста'виша твори'ти вся` лњта дн~ь тои, г~і мsца а^да'ръ.
49
і встановили щорічно святкувати цей день тринадцятого числа Адара.
50
и^ ё^млъча` ꙁемля` і^ё^дина дн~и ма'лы”
50
І заспокоїлася земля Юдейська на якийсь час.