Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И$ слы'ша димитрїи ја%ко паде` ника'ноr и^ си'лы е^го во бра'ни, и^ приложи вакхида и^ а^кимA паки посла'ти въ і^ё^де'ю и^ десны'и роh с ни'ми”
1
Коли Димитрій почув, що Никанор і воїни його впали у битві, послав Вакхида й Алкима вдруге у землю Юдейську і праве крило з ними.
2
І$ и^до'ша пђть и^же ведетъ въ галга'лы. и^ прїидоша въ месалоџъ и^же е^сть вᲆ а^рьвилехъ и^ взя'ша е^го, и^ поби'ша дш~ъ чл~ческь мно'го.
2
І вирушили вони по дорозі у Галгали і розташувалися станом біля Месалофа, що в Арвилах, і, оволодівши ним, погубили безліч людей.
3
въ мsць пр'ьвыи лњта, рн~в. пристђпиша вои` ко і^ерsли'мђ.
3
У першому місяці сто п’ятдесят другого року розташувалися вони станом біля Єрусалима,
4
и^ вᲆста'ша і^ и^доша въ верею, Wк~, мђжїи, и^ Wв~, ко'н#никъ.
4
але знялися і пішли до Вереї з двадцятьма тисячами мужів і двома тисячами кінноти.
5
і^ё'да бњ ѓ^полченᲆ во е^лаа'сњ, и^ Wг~, мђжїи и^ꙁбран#ныхъ с ни'мъ”
5
А Іуда розташувався станом біля Елеаса, і три тисячі обраних мужів з ним.
6
И$ ви'дњша мно'жество во'и ја^ко мно'ги сђть, и^ ё^страшишася ѕњло, і^ и^ꙁбњго'шA мно'ѕи эT ѓ^полченїа и^ не ѓ^стася эT ниX токмо, и~, сотъ мђжїи”
6
Але, побачивши безліч війська, яке воно численне, вони дуже настрашилися, і багато хто зі стану його розбігся, і залишилося у них не більше восьмисот мужів.
7
И$ ви'дњ і^ё'да ја^ко расторжеся ѓ^полченїе е^го и^ брань ѓ^скор#бля'ше е^го. и^ съкрђшися срDцемъ ја%ко не и^мњ'аше времени събрати и^хъ
7
Коли побачив Іуда, що розбіглося ополчення його, а війна тривожила його, він засмутився серцем, тому що не мав часу зібрати їх.
8
и^ ѓ^слабњ” И$ рече ѓ^ста'въшимъ, воста'нњмъ и^ възыидеM на сђпоста'ты на'ша. а^ще мо'жемъ ѓ^плъчати противђ и^хъ.
8
Він засмутився і сказав тим, що залишилися: встаньмо і ходімо на супротивників наших; можливо, ми в силах будемо воювати з ними.
9
и^ ѓ^бращахђ е^го рекђщи не мо'жемъ, н^о сп~сеM токмо дш~а своя, нн~њ и^ ѓ^братися и^ братїя на'ша расторгошася, и^ ѓ^плъчимъся к нимъ мы' же ма'ли”
9
Але вони відхиляли його і говорили: ми не в силах, але будемо тепер рятувати життя наше, і потім повернемося з братами нашими і тоді будемо воювати проти них, а тепер нас мало.
10
И реq і^ё'да не бђди м^и сътвори'ти ве'щи се'я бњжати эT них” Приближися время наше, ё'мремъ мђжества ради братїя нашея” И$ не ѓ^ставля'емъ вины` славе на'шеи.
10
Але Іуда сказав: ні, нехай не буде цього зі мною, щоб бігти від них; а якщо прийшла година наша, то помремо мужньо за братів наших і не залишимо дорікання на славу нашу.
11
и^ воꙁдвижеся сила эT ѓ^полченїа и^ ста` во срњтенїе иM. и^ разлђчишася ко'нницы на двњ части и^ пращницы и^ стрњл#цы преDи^дяхђ силе, и^ преDподвижници вс^и силнїи”
11
І рушило військо зі стану і стало проти них; і розділилася кіннота на дві частини, а попереду війська йшли пращники і стрільці і всі сильні передові воїни.
12
ВакхиD же б^њ ѓ^деснђю ро'га и^ приближися ѓ^полченїю эT дво'ю ча'сᲄи и^ воZглашахђ ᲄрђба'ми,
12
Вакхид же знаходився на правому крилі, і наближалися загони з обох боків і сурмили трубами.
13
и^ восᲄрђбиша и^же бїяхђ эT страны` і^ё'дины трђбами. и^ подвижеся ꙁемля` эT гласа ѓ^поlченїи. и^ бысть бра'нь смᲇшена эT ё'тра даже до' вечера”
13
Засурмили трубами і ті, що були з Іудою, і заколивалася земля від шуму військ, і була завзята битва від ранку до вечора.
14
и^ ви'дњ і^ё'да ја%же крњпча'иша е^сть часᲄь во'и вакхидовыX въ десныX, и^ събрашася к немђ вс^и крњпцы срDцемъ,
14
Коли побачив Іуда, що Вакхид і найміцніша частина його війська знаходяться на правому боці, то зібралися до нього всі хоробрі серцем, —
15
и^ сътреся десныи рогъ эT нихᲆ. и^ гнаше въ слDњ иX даже до горы а^ꙁота.
15
і розбили вони праве крило, і вони переслідували їх до гори Азоту.
16
и^ е^же в лњвомъ розњ ви'дњша ја%ко сотреся де'сныи ро'гъ” І$ э^браᲄишаs по стопаM і^ё'дынымъ, і^ и^же с нимъ соꙁади
16
Коли ті, що знаходилися на лівому крилі, побачили, що праве крило розбите, то повернули слідом за Іудою і тими, що були з ним, з тилу.
17
и^ ѓ^тягчися бра'нь. и^ падоша ја%ꙁвени мно'ѕи эT сихъ и^ эT тXњ.
17
І битва була жорстока, і багато впало уражених з того й іншого боку,
18
і^ и^ё'да паде` и^ прочїи бњжа'ша.
18
впав і Іуда, а інші кинулися навтіки.
19
и^ взяша і^ѓ^наџаn и^ си'монъ і^ё'дђ брата свое^го и^ погребо'ша е^го во' гробњ эTц~ъ свои^хъ въ модинњ,
19
І взяли Іонафан і Симон Іуду, брата свого, і поховали його у гробі батьків його у Модині.
20
и^ рыдаша е^го ве'сь і^ил~ь пла'чеM ве'лїимъ, и^ сњтовахђ дн~и мно'ги и^ реко'ша
20
Й оплакували його і ридали за ним сильно всі ізраїльтяни, і сумували багато днів і говорили:
21
како паде` си'лныи спаса'яи і^и^л~я.
21
як упав сильний, який спасав Ізраїля?
22
и^ проча'я словеs бра'неи і^ё'динъ и^ бл~гихъ и^ мђж'ества и%хже сътвори, и^ вели'чьства е^го не сђть писана мно'га б^о бњхђ ѕњ'ло”
22
Інші ж діла Іуди і битви і мужні подвиги, які звершив він, і велич його не описані, бо їх було дуже багато.
23
И$ бысᲄь по преставленїи і^ё'динњ в#зыидо'ша беꙁако'н#ницы въ вся` предњлы і^и~ля и^ проѕябоша вси` дњла'ющїи безако'нїе”
23
Після смерти ж Іуди в усіх краях ізраїльських з’явилися люди беззаконні, і піднялися всі чинителі неправди.
24
Въ дн~и ѓ%ны бы'сть глаD велик# ѕњло, и^ ѓ^слабњ страна с ними.
24
У ті самі дні був дуже сильний голод, і країна пристала до них.
25
і^ и^збра` вак#хидъ нечестивыхъ мђж'їи и^ посᲄа'ви и^хᲆ господїи страны`,
25
І обрав Вакхид нечестивих мужів і поставив їх начальниками країни.
26
и^зыска'хђ і^ и^спыта'хђ дрђгъ і^ё'диныхᲆ и^ приводяхђ и^хъ кᲆ вак#хиде и^ м#стяхђся и^хъ и^ посмевахђся иM”
26
Вони розвідували і розшукували друзів Іуди і приводили їх до Вакхида, а він мстився їм і знущався з них.
27
И$ бы'сть скорбъ вели'ка въ і^и^л~и ја%же не бысть эT дн~їи, в них же не ви'дњся прoркъ вᲆ і^и^л~и”
27
І була велика скорбота в Ізраїлі, якої не бувало з того дня, як не стало у них пророка.
28
И$ събрашася вс^и дрђги і^ё'дины и^ рекоша і^ѓ^наџанђ,
28
Тоді зібралися всі друзі Іуди і сказали Іонафану:
29
эTнелњже братъ тво'и і^ё'да скончася, и^ мђжъ подобенъ е^мђ нњсть и^зыити проᲄивђ вра'гъ и^ вакхиды, и^ враждђ'ющихъ ја^зы'кђ на'шемђ”
29
відтоді, як помер брат твій Іуда, немає подібного до нього мужа, щоб виступити проти ворогів і Вакхида і проти ненависників нашого народу.
30
Нн~њ ё^ботебе дньs и^ꙁбрахомъ быти въ е^го мњсто начални'ка, и^ во'жда и^же ратовати бра'нь нашђ.
30
Отже, тепер ми тебе обрали — бути нам замість нього начальником і вождем, щоб вести війну нашу.
31
и^ воспрїяT і^ѓ^наџанъ въ время т^о вожденїе въ і^ё^ды мњсто брата свое^го.
31
І прийняв Іонафан у той час провід і став на місце Іуди, брата свого.
32
и^ познA вакхидъ, і^ и^скаше е^го ё^бити”
32
І дізнався про те Вакхид і шукав убити його.
33
И$ поꙁна і^ѓ^наџа'нъ и^ симонъ братъ е^го, и^ вс^и и^же с ни'мъ бяхђ. и^ побᲇгоша въ пђсты'ню џекђе. и^ ста'ша ё^ воды` р#ва а^сфара.
33
Про це довідалися Іонафан і Симон, брат його, і всі, що були з ним, і втекли у пустелю Фекоє і розташувалися станом біля вод озера Асфар.
34
и^ поꙁна вакхидᲆ во дн~и сђботъ. и^ преиде самъ и вс^и вои` е^го ѓ^бонђ странђ і^ѓ^рдана.
34
Вакхид, довідавшись про те у день суботній, переправився сам і все військо його за Йордан.
35
и^ посла` брата свое^го во'жда наро'дђ, и^ моли наватеѓ^въ дрђговъ своиX преDставити иM сосђды иX мно'гїя.
35
А Іонафан відправив брата свого — проводиря народу — і просив друзів своїх, наватеїв, щоб скласти у них великий запас свій.
36
і^ и^зыидоша сн~ове а^м#ври эT мидава, и^ ја%ша і^ѓ^а'нна и^ вся` е^лико и^мњ, и^ эTи^доша и^мђщи та”
36
Але вийшли з Мидави сини Іамврі і схопили Іоана і все, що він мав, і пішли.
37
По словесехъ же сихъ въꙁвњстиша і^ѓ^наџа'нђ и^ симонђ братђ е^го ја%ко сн~ве а^м#врїины творяT бракъ великїи и^ ведђтъ невњстђ эT надаваџа дщерь е^ді'наго эT великихᲆ началникъ ханаа'нъскь съ честїю ве'лїею”
37
Після цих подій сказали Іонафану і Симону, братові його, що сини Іамврі урочисто справляють знатний шлюб і проводжають з Надавафа з великою пишнотою наречену, дочку одного зі знатних вельмож хананейських.
38
И$ ѓ^брђчися і^ѓ^а'ннђ братђ и^хъ и^ възыдо'ша, и^ съкрышася поD сњнїю горы`.
38
Тоді згадали вони про Іоана, брата свого, і вийшли, і сховалися під покровом гори.
39
и^ въздвигнђша ѓ%чи свои` и^ ви'дњша, и^ с^е во'пль и^ ё^готованїе мно'гое, и^ жениX и^зы'де и^ дрђѕи е^го, и^ браᲄїа е^го проᲄивђ иX съ тљMпа'ны и^ мђсљ=кїами и^ ѓ^рђжїи мно'гими”
39
Звівши очі свої, вони побачили: ось виклики і велике придане; назустріч вийшов наречений і друзі його і брати його з тимпанами і музикою і з численною зброєю.
40
И$ восташа к ниM эT лая'тельства иже эT а^наџа'на и^ ё^биша и^хъ. и^ падоша ја%звени мно'ѕи. и^ прочїи бњгоша вᲆ горы, и^ взяша вс^я корысти и^хъ.
40
Тоді ті, що були з Іонафаном, піднялися на них із засідки і побили їх, і багато впало уражених, а інші втекли на гору; й узяли вони всю здобич їхню.
41
и^ ѓ^братишаs бра'ки въ сњтова'нїе, и^ гласъ мђсљ=кїискїи въ пла'чь.
41
І обернулося шлюбне торжество на сум, і звук музики їх — на плач.
42
и^ эTм#стиша м#щенїе кро'ве брата свое^го, и^ ѓ^братишася на бреh і^ѓ^рда'ньскїи”
42
Так помстилися вони за кров брата свого і повернулися до болотистого місця біля Йордану.
43
И$ слы'ша вакхиD и^ прїиде в# дн~ь сђбоTныи даже до страны` і^ѓ^рда'ньскїя сᲆ си'лою ве'лїею”
43
І почув про це Вакхид — і в день суботній прийшов до берегів Йордану з великим військом.
44
И$ рече къ свои^мъ і^ѓ^наџаn въстанњмъ нн~њ и^ ѓ^полча'емся за дђша на'ша” нњсть б^о днесь ја^ко вчера и^ третїи дн~ь,
44
Тоді сказав Іонафан тим, що були з ним: встаньмо тепер і будемо битися за життя наше, бо нині — не те, що вчора і третього дня.
45
се б^о бра'нь противђ наs и^ созади наs, вода же і^ѓ^рдан#ская сюдђ и^ сюдђ и^ брегъ и^ лњсъ, и^ нњсть мњста эTи^ти`”
45
Ось, ворог і попереду нас і позаду нас, вода Йордану з того і з іншого боку, і болото і ліс, і немає місця, куди ухилитися.
46
Нн~њ ё^бо возъпїите на' нб~о, да и^зба'витеся эT рђкъ врагᲆ на'шиX. и^ събрася бра'нь
46
Отже, тепер взивайте до неба, щоб визволитися вам від руки ворогів ваших.
47
и^ простре і^ѓ^наџаn рђкђ свою ё^бити вакхида, и^ ё^клонися эT него воспяT
47
І почалася битва. І простяг Іонафан руку свою, щоб уразити Вакхида, але той ухилився від нього назад.
48
и^ прескочи і^ѓ^наџанъ і^ и^же с ниM бњхђ і^ѓ^рдаn, и^ преплывахђ на ѓ^бонђ странђ и^ не прехождахђ і^ѓ^рдана,
48
І кинувся Іонафан і ті, що були з ним, у Йордан і перепливли на другий берег, а ті не перейшли за ними Йордану.
49
и^ падоша эT сᲄраны вакхидины дн~и ѓ'ного, ја%ко Wа~, мђжїи.
49
Й упало у Вакхида у той день до тисячі мужів.
50
и^ ѓ^братися въ і^ерsлиM, и^ съᲄвори гра'ды тверды въ і^ё^деи`. и^ ᲄверды'ню вᲆ е^ри'хонњ и^ ја%же вᲆ е^м#маё^мᲇ и^ веџоронњ, и^ веџиле, и^ џанаџе, и^ фараџоне, и^ тефоне, сᲄњны высоки и^ врата и^ ꙁаворы.
50
І повернувся він у Єрусалим і побудував у Юдеї міцні міста: фортецю в Єрихоні, й Еммаум і Вефорон, і Вефиль і Фамнафу у Фарафоні, і Тефон з високими стінами, воротами і запорами,
51
и^ постави стражA в нихᲆ е^же враждовати і^и^л~ю
51
і поставив у них сторо́жу, щоб вороже діяти проти Ізраїля.
52
и^ ё^твеrди граD веџсђраM и^ газарђ и^ а^крђ” И$ постави в нихъ си'лы и^ преDложенїе бра'шенъ.
52
Зміцнив також місто у Вефсурі й Газару і фортецю і залишив у них військо з продовольчими запасами,
53
и^ взя` сн~ы во'ждеи сᲄраны` ѓ^миры, и^ поста'ви и^хъ въ кра'ю въ і^ерsли'мњ въ стражбђ.
53
і взяв у заручники синів вождів країни і помістив їх у Єрусалимській фортеці під вартою.
54
в лњто, рн~г, мsца втораго. и^ ꙁаповњ'да а^лкимъ разорити сњнђ двора ст~ыхъ внђтръняго, и^ разорити дњла прoркъ. и^ нача раꙁаряти,
54
У сто п’ятдесят третьому році, у другому місяці, Алким звелів зруйнувати стіну внутрішнього двору храму і зруйнувати діло пророків, і вже почав руйнування.
55
въ время ѓ%но пораженᲆ бысть а^лкиM, и^ въспяти'шася дњла е^го. и^ заградишася ё^ста е^го и^ раслабᲇ и^ не можа'ше ктомђ гл~ти слова и^ заповњдати ѓ^ домђ своеM,
55
Але у той самий час Алким уражений був ударом, і зупинилися наміри його; вуста його зімкнулися, він онімів і не міг більше вимовити жодного слова і заповідати про дім свій.
56
и^ ё'мре а^лкима въ время ѓ%но съ мђкою ве'лїею”
56
І помер Алким у той же час у тяжких муках.
57
И$ ви'дњ вакхиD ја%ко ё%мре а^лкимъ и^ ѓбратися къ цр~ю, и^ ё^молча ꙁемля` лњта дв^а.
57
Коли Вакхид довідався, що Алким помер, повернувся до царя; і земля Юдейська два роки залишалася у спокої.
58
и^ совњщаша вс^и беꙁаконицы рекђще. с^е і^ѓ^наџанъ і^ и^же с ни'мъ в покои` ѓ^бита'ютъ ё^пова'юще” Нн~њ б^о и^ꙁведеM вакхида, и^ пои^ма'етъ иX всXњ вᲆ е^ді'нђ но'щ#.
58
Тоді всі беззаконники радились і говорили: ось, Іонафан і ті, що знаходяться з ним, живуть безпечно у спокої; приведемо тепер Вакхида, і він схопить усіх їх в одну ніч.
59
и^ шеDше совњщаша с ниM.
59
Пішли і запропонували йому таку пораду.
60
и^ вᲆста` съ силою мно'гою. и^ посла` е^пистолїю та'и всњмъ споборителемъ е^го и^же въ і^ё^деи` да и%мђтъ і^ѓ^наџана і^ и^же с ни'мъ” И$ не возмо'гоша ја^ко познася и^мъ совњтъ иX,
60
Він зважився йти з великим військом і послав таємно листи всім союзникам своїм, які знаходилися в Юдеї, щоб вони схопили Іонафана і тих, що знаходяться з ним, але вони не могли, тому що задум їхній став відомим їм.
61
и^ ја%ша эT мђж'їи страны началныхъ ѕло'бы н~, мђжїи, и^ ё^биша иX”
61
І впіймали вони з мужів країни винуватців цього лиходійства до п’ятдесяти чоловік і убили їх.
62
І$ и'де і^ѓ^наџаn и^ си'монᲆ і^ и^же с ними въ веџ#васею в пђсᲄы'ню, и^ созда разореная е^го и^ ё^би е^го”
62
Після цього відійшли Іонафан і Симон і ті, що були з ними, у Вефвасі, що в пустелі, і відбудували зруйноване там і укріпили місто.
63
И$ позна` вакхиD и^ собра вс^е мно'жесᲄво свое, і^ и^же эT і^ё^дея воꙁвњсᲄи
63
Довідавшись про це, Вакхид зібрав усе військо своє, сповістивши і тих, які знаходилися в Юдеї,
64
и^ пришеD ѓ^полчися на веџвасъ и^ вое^ваше е^го дн~и мно'ги. и^ сътвори миханы,
64
прийшов і обложив Вефвасі, і воював проти нього багато днів і спорудив машини.
65
и^ ѓ^стави і^ѓ^наџанᲆ симона браᲄа свое^го въ градњ, і^ и^зыиде въ странђ. и^ прїиде в# числњ,
65
Іонафан же залишив у місті Симона, брата свого, а сам вийшов у країну і вийшов з невеликою кількістю,
66
и^ пораꙁи ѓ^димира и^ братїю е^го, и^ сн~ове фасеронњ въ жили'щихъ и^хъ. и^ нача` бити и^ въꙁыиде въ си'лы,
66
й уразив Одоааррина і братів його і синів Фасирона у наметах їхніх і почав уражати і наступати із силою.
67
симонъ же і^ и^же с нимъ и^ꙁшеDше эT града и^ пож#гоша миханы”
67
Тоді і Симон і ті, що були з ним, виступили з міста і спалили машини,
68
и^ ратовахђ противђ ваkхида, и^ сътреся эT них#, и^ ѓ^злобляхђ е^го ѕњло. ја%ко б^њ совњT е^го и^ вохоD е^гот#ще.
68
і воювали проти Вакхида, і він був розбитий ними; цим вони сильно засмутили його, тому що задум його і похід залишилися марними.
69
и^ прогнњвашеся ја%ростїю мђжемъ безако'ннымъ совњщавши'мъ е^мђ прїити во странђ и^ ё^би эT ниX мно'гихъ” и^ совњщася эTи^ти в землю свою.
69
Сильно розгнівався він на мужів беззаконних, які порадили йому йти в цю країну, і багатьох з них умертвив, і вирішив повернутися у землю свою.
70
и^ поꙁна і^ѓ^наџаn и^ посла` к немђ старњишиX съставити миръ с ни'мъ, и^ воꙁда'ти и^мъ плњненїе.
70
Довідавшись про це, Іонафан послав до нього старійшин, щоб укласти з ним мир і щоб він віддав полонених.
71
и^ прїя'тъ и^ сътвори по словесехъ е^го. и^ кляся е^мђ не и^ꙁыскати е^мђ зл^а вс^я дн~и живота е^го.
71
Він прийняв це і зробив за словами його, і поклявся не робити йому ніякого зла в усі дні життя свого
72
и^ воздасть е^мђ плᲇненїе е^же преже плњни эT ꙁемля і^ё'дины” И$ ѓ^бращ#ся эTи^де въ ꙁемлю свою, и не приложи ктомђ прїити въ предњлы и^хъ”
72
і віддав йому полонених, яких раніше взяв у полон у землі Юдейській, і повернувся у землю свою і не приходив більше у межі їхні.
73
И$ преста мечъ эT і^и^л~я, и^ ѓбита і^ѓ^наџа'нъ в махъмасе. и^ нача` і^ѓ^наџаn сђдити люди і^ и^стреби нечестивых# эT і^и^л~я”
73
І вгамувався меч в Ізраїлі, й оселився Іонафан у Махмасі; і почав Іонафан судити народ і знищив нечестивих із середовища Ізраїля.