Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
* Книги Маккавейські перекладені з грець­кої, тому що в єврейському тексті їх немає.
Глvа, а~”
1
И$ бы'сть внегда пораꙁи, а^лећаnдръ филиpпа македо'ньска иже и^ꙁы'иде эT ꙁемля` хет#тимъ. и^ пораꙁи дарїя цр~я пе'рьска и^ медьска” и^ црsтвова в него мњсто первње во е^ла'ди”
1
Після того, як Олександр, син Филипа, македонянин, який вийшов із землі Киттим, уразив Дарія, царя Перського і Мідійського, і став царем замість нього спершу над Елладою, —
2
и^ съста'ви бра'ни мно'ги и^ въꙁдержа ᲄверды'ни, и^ ё^би цр~и ꙁе'мъскїя”
2
він провів багато воєн і оволодів багатьма укріпленими місцями, й убивав царів землі.
3
и^ про'иде да'же до предњ'лъ ꙁемли`, и^ прїя'тъ користи мно'гихъ ја^зы'къ, и^ ё^тњши'ся ꙁемля` преD ни'мъ. и^ въꙁвышенъ бы'сть и^ въꙁнесе'ся срDце е^го,
3
І пройшов до меж землі й узяв здобич від багатьох народів; і замовкла земля перед ним, і він піднісся, і загордувало серце його.
4
и^ сᲆбра си'лђ крњ'пкђ ѕњло`” и^ начальствова стра'нами и^ ја^ꙁы'ки и^ мђчи'тельми, и^ бы'ша е^мђ в дан#ники”
4
Він зібрав дуже сильне військо і панував над областями і народами і володарями, і вони зробилися його данниками.
5
И$ по сиX паде на ло'же и^ поꙁна и^же ё%мретъ,
5
Після того він зліг у постіль і, відчувши, що помирає,
6
и^ съꙁва ѓ%трококи своя добророDныя, и^же с ниM бяхђ въскор#млени эT ю%ности е^го” и^ раꙁдњли и^мъ црsтво свое, е^ще жи'вђ е^мђ сђщђ”
6
покликав знатних слуг своїх, які виховувалися з ним від юности, і розділив їм своє царство ще за життя свого.
7
И$ црsтвова а^лећаnдръ лњтъ, в~і, и^ ё'мре”
7
Олександр царював дванадцять років і помер.
8
И$ въꙁдержа'ша ѓ%троки е^го ко'ждо в мњстњ свое^мъ,
8
І володарювали слуги його кожен у своєму місці.
9
и^ въꙁложи'ша вс^и дїаді'мы по смр~ти е^го. и^ сн~ове и^хъ по ни'хъ лњта мно'га, и^ ё^мно'жиша ѕлая на ꙁемли`,
9
І після смерти його усі вони поклали на себе вінці, а після них і сини їхні протягом багатьох літ; і примножили зло на землі.
10
і^ и^ꙁы'иде эT ни'хъ ко'рень грњха” А$нтїѓ'хъ е^пиџа'нъ сн~ъ а^нтїѓ'ха цр~я, и^же бы'сть в ри'мњ. и^ црsтвова лњтъ, рл~з, црsтва е^лли'ньска”
10
І вийшов від них корінь гріха — Антиох Єпифан, син царя Антиоха, який був заручником у Римі, і став царем у сто тридцять сьомому році царства Еллінського.
11
Въ дн~ехъ же тXњ и^ꙁыидо'ша эT і^и^л~я сн~ове беꙁако'ннїи, и^ поё^сти'ша мно'гихъ рекђщи. по'идемъ и^ ꙁавњща'емъ ꙁавњтᲆ сᲆ ја^ꙁы'ки и^же ѓ%крsтъ насъ. ја%ко эTнележе эTлђчи'хоMся эT ниX ѓ^брњто'ша наs многа ѕла'а,
11
У ті дні вийшли з Ізраїля сини беззаконні і переконували багатьох, говорячи: підемо й укладемо союз з народами, які оточують нас, бо з тих пір, як ми відокремилися від них, спіткало нас багато бід.
12
и^ бл~го видњся сло'во въ ѓ%чїю и^хъ,
12
І добрим здалося це слово в очах їхніх.
13
и^ преDпосла'ша нњ'кихъ эT людїи, і^ и^до'ша къ цр~ю” и^ дасть и^мъ вла'сть твори'ти ѓ^правда'нїя ја^ꙁы'ческа.
13
Деякі з народу виявили бажання і вирушили до царя; і він дав їм право виконувати установлення язичницькі.
14
и^ съꙁда'ша себњ ё^чи'лище въ і^ерsли'мᲇ по нечистота'хъ ја^ꙁы'ческихъ,
14
Вони побудували в Єрусалимі училище за звичаєм язичницьким
15
и^ сътвори'ша себњ неѓ^брњꙁа'нїе, и^ эTстђпи'ша эT ꙁавњ'та ст~а'го и^ съпряго'шаs ја%ꙁы'комъ, и^ въда'шася твори'ти лђка'вая.
15
і встановили у себе необрізання, і відступили від святого завіту, і з’єдналися з язичниками, і продалися, щоб чинити зло.
16
и^ ё^готова'ся црsтво преD а^нтїѓ'хомъ, и^ нача црsтвова'ти въ ꙁемли` е^гљ=петьстњ, да црsтвђет# на двњма црsтвома.
16
Коли Антиох побачив, що царство зміцнилося, взявся стати царем над Єгиптом, щоб царювати над двома царствами,
17
и^ вни'де въ е^гљ=петъ въ наро'дњ тя'жцњ, на колесни'цахъ и^ сло'нњхъ и^ вса'дники и^ съвокђпле'нїе корабле'и мно'жество.
17
й увійшов він у Єгипет із сильним ополченням, з колісницями, і слонами, і вершниками, і численними кораблями;
18
и^ въста'ви бра'нь на птоломе'я цр~я е^гљ=пеTска. и^ ё^боя'ся птоломᲇ'и эT лица е^го и^ побњже, и^ падо'ша ја^ꙁвени мно'ѕи.
18
і вступив у битву із Птоломеєм, царем Єгипетським; і убоявся Птоломей від лиця його і кинувся навтіки, і багато упало поранених.
19
и^ взя'ша гра'ды тве'рды в ꙁемли` е^гљ=пет#стњи, и^ взя коры'сти ꙁемли` е^гљ=пет#скїя”
19
І оволоділи вони укріпленими містами у землі Єгипетській, і узяв він здобич із землі Єгипетської.
20
И$ ѓ^брати'ся а^нтїѓX внегда пораꙁи егљ=пта, въ рм~г лњто. и^ вꙁы'иде на і^и^л~я і^ и^е^рsлимъ въ наро'дњ тя'жцњ.
20
Після поразки Єгипту Антиох повернувся у сто сорок третьому році і пішов проти Ізраїля, і вступив у Єрусалим із сильним ополченням;
21
и^ вни'де въ ст~илище съ горды'нею и^ вꙁя ѓ^лтарь ꙁла'тыи и^ свњти'лниk свњщныи, и^ вся съсђ'ды е^го
21
увійшов у святилище з пихатістю і взяв золотий жертовник, світильник і всі сосуди його,
22
и^ трапеꙁђ преDложе'нїя и^ възлїя'лники и^ фїя'ла, и^ кади'лницы златыа и^ катапеᲄасмђ и^ вњн#цы, и^ ё^краше'нїе злаᲄое и^же на лицы цр~кви бя'ше и^ съкрђши` вс^я.
22
і трапезу предкладення, й узливальниці, і чаші, і кадильниці золоті, і завісу, і вінці, і золоту прикрасу, що була ззовні храму, і все обібрав.
23
и^ взя` сребро и^ зла'то и^ съсђ'ды въжделњ'нїя, и^ взя сокро'вища та'иныя и%хже ѓ^брњте,
23
Узяв і срібло, і золото, і дорогоцінні сосуди, і взяв сховані скарби, які відшукав.
24
и^ взя` и^ эTи^де в зе'млю свою” и^ сътвори ё^бїиство, и^ гл~а въ го'рдости вели'цњ”
24
І, взявши все, вирушив у землю свою і вчинив убивства, і говорив з великою гордовитістю.
25
И$ бы'сть пла'чь вели'к# въ і^и^л~и, и^ въ всњхъ мњстњхъ иX,
25
Тому був великий плач в Ізраїлі, в усіх місцях його.
26
и^ въздыха'ша нача'лницы и^ ста'рцы, и^ ю'ноша и^ дв~ы и^знемо'гоша, и^ красота же'ньская и^змњни'ся,
26
Стогнали начальники і старійшини, знемагали діви і юнаки, і змінилася краса жіноча.
27
вся'къ жени'хъ прїя'тъ пла'чь, и^ сњдя'щїя на ѓ%дрњ бра'чнњ быs в# печа'ли”
27
Усякий наречений віддавався плачу, і та, що сиділа у шлюбному чертозі, була у скорботі.
28
И$ потрясеся земля` ѓ^бита'ющихъ ради на не'и, и^ весь до'мъ і^а'ковль ѓ^блече'ся стђ'домъ”
28
Затремтіла земля за тих, що жили на ній, і весь дім Якова зодягнувся у сором.
29
И$ по дво'ю лњтђ дн~їи, посла цр~ь нача'лника да'неM въ гра'ды і^ю'дины, и^ прїиде въ і^ерsлимъ съ наро'домъ вели'комъ.
29
Після двох років послав цар начальника податей у міста Іуди, і він прийшов у Єрусалим з великим натовпом;
30
и^ гл~а к ниM словеса ми'рная во льсти, и^ вњрова'ша е^мђ. и^ нападе на гра'дъ стремле'нїеM и^ порази е^го ја^звою вели'кою, и^ погђби лю'ди мно'ги эT і^и^л~я.
30
підступно говорив їм слова миру, і вони повірили йому; але він раптово напав на місто й уразив його великим ураженням, і погубив безліч народу ізраїльського;
31
и^ взя кори'сти граDски, и^ пож#же е^го ѓ^гнемъ и^ разори` до'мы е^го, и^ стњ'ны е^го ѓ%крестъ.
31
взяв здобич з міста і спалив його вогнем, і зруйнував доми його і стіни його навколо;
32
и^ плњни'ша жены и^ ча'да, и^ ско'ти раздњли'ша”
32
і повели у полон дружин і дітей, і оволоділи худобою.
33
И$ създа'ша гра'дъ дв~двъ стњнђ великђ и^ крᲇпкђ и^ пи'ргы крњ'пки, и^ быs иM въ крњпоs”
33
Обгородили місто Давидове великою і міцною стіною і міцними вежами, і зробилося воно для них фортецею.
34
и^ поста'виша т^ђ лю'ди грњшницы мђжи беꙁако'нницы и^ въꙁмого'ша в немъ”
34
І розташували там народ нечестивий, людей беззаконних, і вони укріпилися у ній;
35
и^ поставиша ѓ^рђжїя и^ бра'шно, и^ събира'ша кори'сти і^ерsлиMскїя и^ полага'ша т^ђ. и^ бы'ша въ сњть вели'кђ,
35
запаслися зброєю і продовольством і, зібравши здобич єрусалимську, склали там, і зробилися великою сіттю.
36
и^ бы'сть на лая'тельство ст~ыни, и^ въ дїя'вола лђка'ваго і^и^л~ю вы'нђ.
36
І було це постійною засідкою для святилища і злим дияволом для Ізраїля.
37
и^ пролїя'ша кро'вь непови'ннђ ѓ%крsтъ ст~ыни, и^ ѓ^скверни'шA ст~ыню.
37
Вони проливали невинну кров навколо святилища й оскверняли святилище.
38
и^ бњжа'ша ѓ^бита'ющїи і^ерsлимђ и^хъ ради, и^ бы'сть ѓ^бита'нїе чюждимъ. и^ чюждђ сњмени роженїе е^го, и^ ча'да е^го ѓ^ста'виша е^го,
38
Жителі ж Єрусалима розбіглися через них, і він зробився житлом чужих і став чужим для свого роду, і діти його залишили його.
39
и^ ст~ыня е^го разоре'на ја%ко пђсты'ня. пра'ꙁдницы е^го ѓ^бращени сђть въ пла'чь, и^ сђбо'ты е^го в поноше'нїе. чести е^го ё^ничижаюT.
39
Святилище його запустіло, як пустеля, свята його повернулися на плач, суботи його — на ганьбу, честь його — на приниження.
40
по сла'вњ е^го ё^мно'жено е^сть беZчестїе е^го, и^ высота е^го ѓ^бращена е^сть во пла'чь”
40
Мірою слави його збільшилося нечестя його, і висота його обернулася на сум.
41
И$ писа цр~ь а^нтїѓ'хъ всемђ црsтвђ свое^мђ да бђ'дђтъ вс^и лю'дїе е^ді'но”
41
Цар Антиох написав усьому царству своєму, щоб усі були одним народом,
42
И$ ѓ^ста'ви ко'жDо ꙁако'нъ свои і^ и^ꙁво'лиша вси ја%ꙁы'цы по сло'вђ цр~я а^нтїѓ'ха”
42
і щоб кожен залишив свій закон. І погодилися всі народи за словом царя.
43
и^ мно'ѕи эT і^и^л~я и^зво'лиша слђже'нїю е^го, и^ пожро'ша и%доломъ и^ ѓ^скверни'ша сђбо'тђ”
43
І багато хто з Ізраїля прийняв ідолослужіння його і приніс жертви ідолам, і осквернив суботу.
44
И$ посла цр~ь кни'ги рђко'ю вњстникъ въ і^ерsлимъ, и^ въ вся гра'ды і^ё'дины да наслњдя'тъ ꙁако'ны чю'ждиX ꙁе'мъскихъ.
44
Цар послав через вісників грамоти в Єрусалим і в міста юдейські, щоб вони додержувалися узаконень, чужих для цієї землі,
45
и^ въздержа'тъ всесъжиже'нїе и жертвы и^ въꙁлїя'нїе эT ст~ыни” и^ ѓ^сквернити сђбо'ты и^ пра'ꙁDники,
45
і щоб не допускалися всепалення і жертвоприношення, й узливання у святилищі, щоб учинили наругу над суботами і святами,
46
и^ ѓ^скверни'ти ст~ая ст~ых”
46
і оскверняли святилище і святих,
47
и^ съзида'ти ѓ^лтари и^ ка'пища і^ и'долы, и^ пожре'нїя мя'съ свинихъ и^ ско'ты ѓ%бщая.
47
щоб будували жертовники, храми і капища ідольські, і приносили у жертву свиняче м’ясо і худобу нечисту,
48
и^ ѓ^ста'вити сн~ы своя неѓ^брњꙁаны, и^ ѓ^сквернити дш~а и^хъ въ всњхъ нечистота'хъ,
48
і залишали синів своїх необрізаними, й оскверняли душі їхні всякою нечистотою і мерзотою,
49
даже ꙁабђдђтъ ꙁако'нъ, і^ и^змњнятъ вся ѓ^правда'нїя бж~їя.
49
для того, щоб забули закон і змінили всі постанови.
50
І$ и'же а^ще не сътво'рятъ по гл~ђ цр~я, да ё^мрђтъ
50
А якщо хто не зробить за словом царя, нехай буде відданий на смерть.
51
по словесᲇхъ сихъ. и^ написа всемђ црsтвђ свое^мђ, и^ приста'ви нача'лники на вся лю'ди. и^же повеля'ше гра'домъ і^ё'динымъ пожрети по вся'къ гра'дъ и^ граD”
51
Згідно з цим писав він усьому царству своєму і поставив наглядачів над усім народом, і повелів містам юдейським приносити жертви у кожному місті.
52
И$ събра'шася мно'ѕи эT людїи к ни'мъ вся'къ ѓ^ста'вивыи зако'нъ гн~ь, и^ сътвори'ша лђка'во на земли`”
52
І зібралися до них багато хто з народу, усі, хто залишив закон, — і вчинили зло у землі;
53
И$ положи'шаs лю'ди і^и^л~вы в та'иныхъ, и^ въ вся'комъ ё^бњжищђ и^хъ,
53
і змусили Ізраїля ховатися у всякому сховищі його.
54
е~і дн~е, мsца хасле'ва, пя'томђ и^ четы'ресо'тномђ лњтђ. съꙁда'ша скве'рнђ ѓпђстњ'нїя на ѓ^л#та'рь бж~їи, по всњмᲆ гра'домᲆ и^ё'динымъ ѓ%крsтъ съꙁида ка'пища”
54
У п’ятнадцятий день Хаслева, сто сорок п’ятого року, влаштували на жертовнику мерзоту запустіння, і в містах юдейських навколо побудували жертовники,
55
и^ преD две'рїю домо'въ и^ на сто'гнахᲆ и^ жря'хђ,
55
і перед дверима домів і на вулицях звершували куріння,
56
и^ кни'ги ꙁако'на бж~їя иXже ѓ^брњто'ша съжго'ша ѓ^гнеM, низдержа'вши иX
56
і книги закону, які знаходили, розривали і спалювали на вогні;
57
и^деже ѓ^брњтоша кни'гђ ꙁавњта гн~я” И$ е^ли'цы же въꙁдръжа'ша ꙁако'нъ гн~ь, по повелњ'нїю цр~я ꙁакла'хђ е^го.
57
у кого знаходили книгу завіту, і хто дотримувався закону, того, за повелінням царя, віддавали на смерть.
58
в си'лњ свое'и сᲆтворя'хђ сїя людемъ і^и^л~евымъ, и^же ѓ^брњт#шимся въ вся'комъ мsцњ и^ мsцњ въ гра'дњхъ”
58
Таке насильство чинили вони над ізраїльтянами, які приходили кожного місяця у міста.
59
и^ двадеся'тыи дн~ь мsца жря'хђ вᲆ ка'пищи, и^же б^њ на прsтлњ.
59
І в двадцять п’ятий день місяця, приносячи жертви на жертовнику, який був над вівтарем,
60
и^ жены ѓ^брњꙁающая сн~ы своа закала'ша по повелњ'нїю цр~я.
60
вони, за даним повелінням, убивали жінок, які обрізували дітей своїх,
61
і^ ѓ^бњша'хђ дњтища за шїи по всњхъ домохъ и^хъ, і^ и^хъ и^же ѓ^брњзаша тњхъ закала'хђ”
61
а немовлят вішали за шиї їхні, доми їхні грабували і тих, що звершували над ними обрізання, убивали.
62
И$ мно'ѕи эT людїи і^и^л~евыхъ ё^держа'шася и^ ё^тверди'шася е^же не ја%сти скве'рныхъ.
62
Але багато (*людей) в Ізраїлі залишилися твердими й укріпилися, щоб не їсти нечистого,
63
і^ и^збра'ша на'ипаq ё^мрети, неже ѓ^скверни'тися бра'шны, и^ не хотњша простђпи'ти зако'на бж~їя ст~го. и^ закла'ни сђть,
63
і готові були померти, щоб не осквернитися їжею і не вчинити наруги над святим завітом, — і помирали.
64
и^ бы'сть гнњ'въ ве'лїи на і^и^л~я ѕњло`”
64
І був дуже великий гнів над Ізраїлем.
Глvа, в~”
1
Въ дн~ехъ тXњ въста мат#фїя сн~ъ і^ѓа'ннов#, сн~а симеѓ'ня сщ~енникъ эT сн~овъ и^ѓ^а^ри'въ эT і^ерsлима, и^ сњде во моди'не.
1
У ті дні повстав Маттафія, син Іоана, сина Симеонового, священик із синів Іоарива з Єрусалима; жив він у Модині.
2
і^ и^мя'ше сн~овъ е~ і^ѓа'нна и^же прои^менова'шеся гаDдиs,
2
У нього було п’ять синів: Іоан, прозваний Гаддисом,
3
и^ симо'на и^же прои^менова'шеся џасеи,
3
Симон, прозваний Фассі,
4
і^ и^ё'дђ и^же зва'шеся маkкавеи,
4
Іуда, прозваний Маккавеєм,
5
и^ е^леа^за'ръ и^же прои^менова'шеся а^наран#, и^ѓ^а^наџа'нъ и^же прои^менова'шеся а^п#џђсъ”
5
Єлеазар, названий Авараном, Іонафан, прозваний Апфусом.
6
и^ ви'дњша хђле'нїя быва'ющая въ і^ё^де'и і^ и^ерsлимњ”
6
Бачачи богохульства, які відбувалися в Юдеї та Єрусалимі,
7
И$ реq ё^вы мн^њ, почто` роженъ е^смь ви'дњти сътре'нїе людїи моиX, и^ сътре'нїе гра'да ст~го. и^ сњдњти т^ђ въ е^же да'тися в рђцњ врагъ, и^ ст~ая в рђки чю'ждимъ”
7
він сказав: горе мені! для чого народився я бачити руйнування народу мого і руйнування святого міста і залишатися тут, коли він відданий до рук ворогів і святилище — до рук чужих?
8
бы'сть храмъ е^го ја%ко чл~къ без#честенъ,
8
Храм його зробився, як муж безславний,
9
съсђды сла'вы е^го пленени и^зведе'ни сђть. побїени сђть ста'рцы е^го на сто'гнахъ мече'мъ.
9
дорогоцінні сосуди його віднесені у полон, немовлята його побиті на вулицях, юнаки його упали від меча ворога.
10
ко'и ја^зы'къ не наслњдова црsтва и^ не въздержа коры'сти е^го,
10
Який народ не займав царства його і не оволодівав здобутками його?
11
вся же ё^тва'ръ е^го взя'та е^сть. вмњсто свободы бы'сть рабьство.
11
Усі прикраси його забрані; з вільного він зробився рабом.
12
и^ се ст~ая наша и^ красота на'ша и^ сла'ва наша ѓ^пђстњ'на е^сть, и^ ѓ^скверниша е^я` ја^зы'цы.
12
І ось святині наші, і краса наша, і слава наша спорожніли, і язичники осквернили їх.
13
почто` ё^бо намъ е^ще жи'ти.
13
Для чого нам ще жити?
14
и растерза ри'зы своя мат#таџїя и^ сн~ы е^го, и^ ѓ^блеко'шася въ врњтища и^ плакаша ѕњ'ло.
14
І роздерли Маттафія і сини його одяг свій, і одяглися у веретища, і гірко плакали.
15
и^ прїидо'ша посла'нїи эT цр~я, понђжда'юще эTбњгᲆшихъ въ граD моди'нъ да пожрђтъ”
15
І прийшли від царя у місто Модин ті, що примушували до відступництва, щоб приносити жертви.
16
и^ мно'ѕи эT і^и^л~я пристђпи'ша к ниM” МаTтаџїя же и^ сн~ове е^го крњ'пко ста'ша.
16
І багато хто з Ізраїля пристав до них; а Маттафія і сини його устояли.
17
и^ эTвњща'ша послаnнїи эT цр~я” и^ рњша мат#таџїю гл~юще” кн~ѕь и^ пресла'вныи и^ ве'лїи е^си въ гра'дњ сеM и^ ё^тверженъ въ сн~ехъ и^ бра'тїи”
17
І відповіли ті, що прийшли від царя, і сказали Маттафії: ти вождь, ти славний і великий у цьому місті і маєш опору в синах і братах.
18
нн~њ ё^бо пристђпи преже и^ сътвори повелњ'нїе цр~я, ја%ко сътвори'ша вси ја^зы'цы, и^ мђжи і^ё'дины, и^ ѓ^ста'вшїи въ і^ерsлимњ” и^ бђдеши т^ы и^ до'мъ твои посреди дрђгъ цр~евых#. и^ т^ы и^ сн~ове твои просла'витеся въ сребрњ и^ зла'тњ и^ в да'рњхъ мно'ѕXњ”
18
Отже, приступи тепер перший, і виконай повеління царя, як зробили це всі народи і мужі юдейські і ті, що залишилися в Єрусалимі, і будеш ти і дім твій у числі друзів царських, і ти і сини твої будете вшановані і сріблом, і золотом, і багатьма дарами.
19
И$ эTвњща мат#таџїя и^ рече гла'сомъ велїимъ. а^ще и^ вси ја^зы'цы въ домђ црsтвїя цр~я послђшаша эTстђпи'ти ко'ждо эT слђже'нїя эTц~ъ своиX, і^ и^зво'лиша въ за'повњдехъ е^го”
19
І відповів Маттафія і сказав гучним голосом: якщо і всі народи в області царства царя послухають його і відступлять кожен від богослужіння батьків своїх, і погодяться з повеліннями його,
20
А$зъ же и^ сн~ове мои и бра'тїя моя, повинђемся зако'нђ эTц~ъ нашихъ”
20
то я і сини мої і брати мої будемо чинити за завітом батьків наших.
21
милостивъ бђдетᲆ намъ б~ъ. нњсть намъ ключи'мо ѓ^ста'вити зако'нъ и^ ѓ^правда'нїя бж~їя”
21
Помилуй нас Бог, щоб залишити закон і постанови!
22
не послђшаеM словесъ цр~я престђпи'ти слђже'нїе на'ше на десно и^ли на шђе”
22
Не послухаємо ми слів царя, щоб відступити нам від нашого богослужіння праворуч або ліворуч.
23
И$ ја%ко преста гл~ати словеса сїя. пристђпи мђжъ и^ё^деани'нъ преD ѓ^чи'ма всњхъ жрᲇти въ ка'пищи и^же вᲆ моди'не, по повелњ'нїю цр~евђ.
23
Коли закінчив він говорити ці слова, підійшов муж юдеянин перед очима усіх, щоб принести за повелінням царя ідольську жертву на жертовнику, який був у Модині.
24
и^ ви'дњ маTтаџїи и^ поболњ, и въстрепета'ша внђтреняя е^го. и^ вож#жеся ја%рость е^го по сђдђ ꙁако'на. и^ наскочи и^ раз#сњче е^го въ капищы,
24
Побачивши це, Маттафія возревнував, і затремтіли нутрощі його, і запалала лють його за закон, і він, підбігши, убив його біля жертовника.
25
и^ мђжа е^гоже цр~ь посла` и^же принђжда'ше жрњти ё^би`, въ время ѓ'но и^ ка'пище разори”
25
І в той же час убив мужа царського, який примушував приносити жертву, і зруйнував жертовник.
26
И$ възревнова зако'нъ ја%ко сътвори финее'съ зам#врїи сн~ђ саломи.
26
І возревнував він за закон, як це зробили Финеєс із Замврієм, сином Салома.
27
и^ възопи мат#таџїи въ гра'дњ гла'сомъ ве'лїиM вся'къ ревнђя'и зако'нђ, и^ стоя'и въ завњтњ да и^зы'идетъ въ слњдъ мене.
27
І викликнув Маттафія у місті гучним голосом: усякий, хто ревнує за закон і стоїть у завіті, нехай йде слідом за мною!
28
и^ эTбњжа самъ и^ сн~ове е^го в горы, и^ ѓ^ста'ви е^ли'каже и^мњ въ гра'дњ”
28
І втік сам і сини його у гори, залишивши все, що мали у місті.
29
Тогда снидо'ша мно'ѕи и^щђще сђда и^ пра'вды въ пђсты'ни
29
Тоді багато (*людей), відданих правді і закону, пішли в пустелю і залишалися там,
30
и^ сњдо'ша т^ђ сами, и^ сн~ове иX и^ жены и^хъ и^ ско'ты иX ја%ко ё^мно'жишася на нихъ ѕлая.
30
самі і сини їхні, і дружини їхні, і худоба їхня, тому що примножилися біди їхні.
31
и^ възвњщено е^сть мђжемъ цр~евымᲆ и^ си'лнымъ и^же бя'хђ въ і^ерsлимњ гра'дњ дв~двњ. ја%ко эTи^до'ша мђжи нњцыи, и^же разори'ша за'повњдь цр~ьскђ в мњста та'ина въ пђсты'ню”
31
І сповіщено було мужам царським і війську, яке знаходилося в Єрусалимі, місті Давидовому, що деякі мужі, порушивши царське повеління, пішли у таємні місця у пустелю.
32
И$ теко'ша по ни'хъ мно'ѕи и^ ја%ша и^хъ и^ ѓ^полчи'шася на ниX, и^ поста'виша проти'вђ бра'нь въ дн~ь сђбо'тныи.
32
І погналися за ними у великій кількості і, наздогнавши їх, ополчилися, і вишикувалися до битви проти них у день суботній,
33
и реко'ша к ни'мъ, противля'етеся и^ нн~њ е^ще, и^зыидњте и^ сътвори'те по сло'вђ цр~я и^ живете”
33
і сказали їм: тепер ще можна; виходьте і зробіть за словом царя, і залишитеся живими.
34
И$ рњша не и^зы'идемъ ни сътво'римъ по сло'вђ цр~евђ да с#кве'рнимъ дн~ь сђбо'ты”
34
Але вони відповіли: не вийдемо і не зробимо за словом царя, не осквернимо дня суботнього.
35
И въскори'ша на нихъ бра'нь,
35
Тоді поспішили почати битву проти них.
36
и^ не эTвњща'ша иM ни ка'мени верго'ша на ниX, ни загради'ша мњста ᲄаина рекђщи.
36
Але вони не відповідали їм, ні навіть каменя не кинули на них, ані загородили таємних сховищ своїх,
37
ё%мремъ вс^и въ простотњ на'шеи. и^ свњдњтели бђдђтъ на на'съ нб~о и^ земля, и^же непра'во погђбите` наs”
37
і сказали: ми всі помремо у невинності нашій; небо і земля свідки за нас, що ви несправедливо губите нас.
38
И$ воста'ша на ниX въ бра'ни в# сђботы. и^ ё^мро'ша сїи` и^ же'ны и^хъ и^ сн~ове и^хᲆ и^ скоты иX, да'же дотысящи дш~ъ чл~къ”
38
Нападали на них по суботах, і померло їх, і дружин їхніх, і дітей їхніх з худобою їхньою, до тисячі душ.
39
И$ поꙁна` мат#таџїя и^ дрђѕи е^го, и^ въскорбњша ѓ^ нихъ ѕњло.
39
Коли дізналися про це Маттафія і друзі його, гірко плакали за ними;
40
и^ рече мђжъ и^скренемђ свое^мђ, а^ще вс^и сътворимъ ја%ко бра'тїя на'ша съᲄвори'ша, и^ не ѓ^полчаеMся на ја^ꙁы'цы ѓ^ дш~ахъ на'шиX, и^ ѓ^правда'нїи ради нн~њ насъ скоро и^скореняT эT ꙁемля`.
40
і говорили одне одному: якщо всі ми будемо чинити так, як чинили ці брати наші, і не будемо битися з язичниками за життя наше і постанови наші, то вони скоро знищать нас із землі.
41
и^ помысли'ша въ дн~ь ѓ%нъ гл~ющи” всякъ чл~къ и^же а^ще прїидетъ к наM на' брань въ дн~ь сђботныи, ѓ^полчаеMся проти'вђ е^го и^ не ё%мреM вс^и, ја%коy ё^мро'ша бра'тїя на'ша вᲆ та'иныX”
41
І вирішили вони у той день і сказали: хто б не пішов на війну проти нас у день суботній, будемо битися проти нього, щоб нам не померти всім, як померли брати наші в потаємних сховищах.
42
Тогда` собраша к нимъ сонмище і^ё^де'иско крњпцїи въ си'ле эT і^и^л~я. всяk и^ꙁволивыи ꙁако'нђ
42
Тоді зібралося до них багато юдеїв, міцних силою в Ізраїлі, всі вірні закону.
43
и^ вс^и и^же бњжашA эT ꙁлыхъ приложи'шася иM. и^ быша иM въ ё^твержDенїе
43
І всі, що втекли від біди, приєдналися до них і стали підкріпленням для них.
44
и^ сᲆбра'ша вои`, и^ поби'ша грњшныхъ въ гнњве свое^мъ” и^ мђж'еи без#ꙁаконныхъ въ ја%рости свое'и, и^ прочїи бњжаша во ја^ꙁы'цы спастися.
44
Так склали вони військо й уражали у гніві своєму нечестивих і у люті своїй мужів беззаконних; інші ж бігли для порятунку до язичників.
45
и^ ѓ^бы'иде мат#таџїя и^ дрђѕи е^го и^ раꙁори'ша капища.
45
І обходили навколо Маттафія і друзі його, і руйнували жертовники,
46
и^ ѓ^брᲇзаша ѓ%троки неѓ^брᲇзанныя е^лицXњ ѓ^брњтоша въ предњлех# і^и^л~я въ крњпости.
46
і безбоязно обрізували необрізаних дітей, скільки знаходили у межах ізраїльських,
47
и^ погна'ша сн~овъ гордыня, и^ ё^спњ дњло въ рђкђ иX.
47
і переслідували синів гордині, і справа успішно йшла у руках їхніх.
48
и^ въздержа'ша ꙁако'нъ эT рђкђ ја^зыкъ и^ эT рђкђ цр~евђ, и^ не да'ша рогъ грњшникђ”
48
Так захищали вони закон від руки язичників і від руки царів і не дали торжествувати грішникові.
49
И приближи'шася дн~и мат#таџїю ё^мрњти, и^ рече сн~омъ свои^мъ. нн~њ ё^крњпися горды'ня и^ ѓ^бличенїе, и^ время низъвра'щенїю и^ гнњвъ ја%рости”
49
Наблизилися дні смерти Маттафії, і він сказав синам своїм: нині посилилися гордість і випробування, нині час перевороту і гнів люті.
50
И$ нн~њ ча'да възревнђите ꙁаконђ и^ дади'те дш~а ва'ша за завњт# эTц~ъ ва'шиX
50
Отже, діти, ревнуйте за закон і віддайте життя ваше за завіт батьків наших.
51
и^ помниᲄе дњла эTч~а и^же сътвори'ша въ родњхъ своиX, и^ прїимете сла'вђ ве'лїю і& и^мя вњчное”
51
Згадайте про діла батьків наших, які вони зробили у часи свої, і ви придбаєте велику славу і вічне ім’я.
52
А$враа'мъ не въ и^скђшенїихъ л^и ѓ^брњтенъ е^сть вњренᲆ, и^ вмњни'ся е^мђ въ правдђ”
52
Авраам чи не у спокусі знайдений був вірним? і це було поставлено йому у праведність.
53
І$ѓ'сифъ въ время тњсноты свое'я съхрани ꙁа'повњдь, бы'сᲄь господи'нъ е^гљ=птђ”
53
Йосиф у стисненому становищі своєму зберіг заповідь і зробився володарем Єгипту.
54
финее^сᲆ эTц~ъ на'шъ внегда` ревнова ревностїю и^ прїяT ꙁавњтъ сщ~еньства вњчнаh.
54
Финеєс, батько наш, за те, що возревнував ревністю, одержав завіт вічного священства.
55
І$сђсъ е^гда` и^сполни сло'во, и^ бысть сђдїя въ і^и^л~и”
55
Ісус за виконання слова став суддею над Ізраїлем.
56
халевъ е^гда` свњдњтельствова въ цр~ви, воспрїя'тъ земли наслњдїе.
56
Халев за свідчення перед зібранням одержав у спадщину землю.
57
дв~дъ въ свое'и ми'лости наслњдова прsтлъ црsтвїя во вњкъ вњка”
57
Давид за своє милосердя успадкував престіл царства навіки.
58
И$лїя е^гда` възревнова ревностїю ꙁако'на, взяся ја%ко на' нб~о”
58
Ілля за велику ревність щодо закону взятий навіть на небо.
59
А$на'нїя, а^зарїя, мисаиl, вњрђю^ще сп~сошася эT пла'мени.
59
Ананія, Азарія, Мисаїл вірою спаслися від полум’я.
60
данилъ въ простотњ свое'и и^ꙁя'тся эT ё^стъ львовъ”
60
Даниїл за свою невинність був урятований від щелеп левів.
61
И$ та'ко помышля'ите по роD і^ роD, ја^ко вс^и ё^пова'ющїи на'нь не и^ꙁнемогђтъ.
61
Отже, пригадуйте від роду до роду, що всі, які надіялися на Нього, не знеможуть.
62
и^ эT словесъ мђж'а грњшна не ё^боиᲄеся, и^же слава е^го въ мотыла и^ въ червъ.
62
Не бійтеся слів чоловіка грішного, бо слава його перетвориться на гній і черву.
63
дньs въздвигнеTся а^ ёᲄре не ѓ^брњтеся, ја%ко ѓ^братися вᲆ пеrсть свою и^ помышленїи е^го поги'бе”
63
Сьогодні він підноситься, а завтра не знайдуть його, бо він перетворився на прах свій, і задум його загинув.
64
И$ в^ы сн~ве ё^крњпитеся и^ мђжа'итеся въ законᲇ, ја%ко в немъ прослави'теся.
64
Але ви, діти мої, кріпіться і мужньо стійте у законі, бо через нього ви прославитесь.
65
и^ с^е симеѓ^нъ братъ ва'шъ, вњмъ ја%ко мђжъ совњта е^сть, того послђша'ите вс^я дн~и и^ то'и бђдетъ вамъ въ эTц~а”
65
Ось — Симон, брат ваш: знаю, що він — муж ради, слухайтеся його в усі дні; він буде вам замість батька.
66
І$ё^да мак#каве'и сей крњпокъ вᲆ си'лњ эT ю%ности свое'я, се'и бђдетъ ва'мъ нача'лникъ во'и, и^ то'и сътворитъ бра'нь лю'демъ.
66
А Іуда Маккавей, міцний силою від юности своєї, нехай буде у вас начальником війська, і буде вести війну з народами.
67
и^ в^ы приведњте къ себњ вс^я творци ꙁако'на, и^ м#стиᲄе м#щенїе людїи вашихъ”
67
Отже, зберіть до себе всіх виконавців закону і мстіться за обра́зи народу вашого;
68
воꙁдаите воꙁдая'нїе ја^ꙁы'комъ, и^ внемлњте въ ꙁа'повњди за'кона”
68
віддайте воздаяння язичникам і будьте уважні до повелінь закону.
69
И$ блsви иX и^ приложися къ эTц~емъ свои^м#,
69
І благословив їх і відійшов до батьків своїх.
70
и^ ё'мре въ лњто, рм~ѕ. и^ погребо'ша е^го сн~ове е^го во гробњхᲆ эTц~ъ е^го въ модине. и^ пла'каша е^го весь і^и^л~ь пла'чем# ве'лїимъ”
70
Помер же він на сто сорок шостому році; і сини його поховали його у гробі батьків своїх у Модині, і весь Ізраїль оплакував його гірким плачем.
Глvа, г~”
1
И$ въста і^ё'да нарица'емыи мак#каве'и сн~ъ е^го в# него мњсто,
1
І постав замість нього Іуда, названий Маккавеєм, син його.
2
и^ помагахђ е^мђ вс^и братїя е^го, и^ вс^и е^лицы прилᲇпишася къ эTц~ђ е^го. и^ ѓ^полчахђся ѓ^полченїемъ і^и^л~ь съ веселїемъ.
2
І допомагали йому всі брати його і всі, які були прихильні до батька його, і вели війну Ізраїля з радістю.
3
и^ распросᲄрани славђ лю'деM свои^мъ, и^ ѓ^блечеся въ броня ја%ко гигантъ. и^ препоа'сася ѓ^рђжїем# бра'ни свое'я въ ѓ^полченїих#, и^ защищаше ѓ^полченїя мечемъ свои^мъ.
3
Він поширив славу народу свого; він одягався у броню, як велетень, оперізувався військовою зброєю своєю і вів війну, захищаючи ополчення мечем;
4
и^ ё^подобися львђ въ дњлехъ свои^хъ и^ ја%ко скљ=менъ рыка'ющъ в ловитвњ.
4
він уподібнювався леву у ділах своїх і був як скимен, що рикає на здобич;
5
и^ погони беꙁаконныя и^спыᲄа'яи смђща'ющихᲆ лю'ди е^го пож#же пла'менеM
5
він переслідував беззаконних, відшукуючи їх, і тих, хто підбурює народ його, спалював.
6
и възвращени сђть беꙁаконїи эT сᲄраха е^го, и^ вс^и дњ'латели беꙁако'нїа смятошася. и^ ё^правлено е^сть спsенїе въ рђкђ е^го.
6
І упокорилися беззаконні зі страху перед ним, і всі чинителі беззаконня засмутилися перед ним, і благоуспішним було спасіння рукою його.
7
и^ ѓ^горчи цр~и мно'ги и^ въꙁвесели і^а'кова въ дњлехъ своиX, и^ въ вњки па'мять е^го въ блsвенїе”
7
Він засмутив багатьох царів, і звеселив Якова ділами своїми, і пам’ять його довіку у благословенні;
8
и^ прохожаше гра'ды і^ё'дины, и^ погђби нечьстивыхъ эT нихъ. и^ ѓ^брати гнњвъ эT і^и^л~я.
8
пройшов по містах Юдеї і знищив у ній нечестивих, і відвернув гнів від Ізраїля,
9
і^ и^меновася даy до послњдниX ꙁемли, и^ собра погибаю^щихъ”
9
і зробився іменитим до останніх меж землі, і зібрав тих, що гинули.
10
И собра а^пол#лонъ ја^зы'ки эT самарїя силђ ве'лїю е^же ратова'ти на і^и^л~я”
10
Тоді Аполлоній зібрав язичників і з Самарії численне військо, щоб воювати проти Ізраїля.
11
И$ поꙁна і^ё'да и^ꙁыиде вᲆ срњтенїе е^мђ. и^ порази е^го и^ ё^би того, и^ падоша ја^звенїи, но'ѕи и^ прочїи побњгоша.
11
Іуда дізнався про це і вийшов йому назустріч, і уразив, і убив його; і багато впало уражених, а інші втекли.
12
и^ взятъ корисᲄи и^хъ. и^ мечъ а^пол#лоновᲆ эTја%тъ і^ё'да, и^ бысть вою^ю'щи иM вс^я дн~и”
12
І взяв Іуда здобич їх, і взяв меч Аполлонія і воював ним в усі дні.
13
И$ слы'ша серонъ началникъ во'и сљ=ръскиX, ја%ко собра і^ё%да съвокђпленїе и^ цр~ковᲆ вњрныX с ниM изыиде вᲆ брань”
13
І почув Сирон, воєначальник Сирії, що Іуда зібрав навколо себе людей і сонм вірних, що виступають з ним на війну,
14
и^ реq сътворю себњ и%мя и^ прославлюся въ црsтвїи, и^ поборю і^ё'дђ и^ сђщиX с ниM, и^ ё^ничижа'ющиX слово цр~ево.
14
і сказав: зроблю собі ім’я і прославлюсь у царстві, і буду битися з Іудою і з тими, які разом з ним і які нехтують слово царське.
15
и^ ё^готовася и^ приложися е^же въꙁы'ити. и^ вꙁыиде с нимъ полкъ нечестивыхъ крњпокъ по'мощи е^мђ и^ сътворити эTм#щенїа на сн~ехъ і^и^л~евыхъ.
15
І вирішив він іти, і пішло з ним сильне полчище нечестивих допомагати йому і зробити помсту на синах Ізраїля.
16
и^ приближися даже до въсхода веџороnска. і^ и^ꙁыиде і^ё'да въ сретенїе е^мђ въ малњ”
16
Коли вони наблизилися до узвишшя Вефорона, Іуда вийшов назустріч їм з небагатьма,
17
ЈА/коже ви'дњша полкъ грядђщїи въ срњтенїе и^мъ, рњша і^ё'дњ како мо'жемъ в# мали сђще ѓ^полчатися противђ мно'жества сегоᲄоль крњпка, и^ м^ы ё^трђжени е^смы` постомᲆ днsь”
17
які, коли побачили військо, яке ішло назустріч їм, сказали Іуді: як можемо ми у такій малій кількості битися проти такої сильної безлічі? І ми ж зовсім ослабли, ще не ївши сьогодні.
18
И$ рече і^ё'да, ё^добᲆ е^сть ѓ^бъя'ти мно'гихъ въ рђкђ малыхъ” И$ нњсть раꙁньсᲄва преD бм~ъ нбsнымъ спsти въ мно'ѕњ и^ въ ма'ле.
18
Але Іуда сказав їм: легко і багатьом потрапити у руки небагатьох, і у Бога небесного немає різниці, чи багатьма спасти, чи небагатьма;
19
ја%ко не въ мно'жествњ во'и ѓ^долњнїя брани е^сть, н^о эT нб~си крњпость.
19
бо не від кількости війська буває перемога на війні, але з неба приходить сила.
20
сїи грядђтъ къ намъ въ мно'жествњ клятвы безаконїа. е^же расто'ргнђти насъ и^ же'ны на'ша и^ чада наша, е^же скориствовати нами.
20
Вони йдуть проти нас у безлічі пихатости і нечестя, щоб знищити нас і дружин наших і дітей наших, щоб пограбувати нас;
21
м^ы бо ѓ^полча'емся за дш~а наша и^ законы наша.
21
а ми боремося за душі наші і закони наші.
22
и^ самъ г~ь съкрђшитъ и^хъ преD лицемъ на'шимъ, вы же не ё^страша'итеся и^хъ”
22
Він Сам знищить їх перед лицем нашим; ви ж не страшіться їх.
23
ЈА/коже преста гл~ати, и^ наскочи на нихъ въскорњ, и^ сътреся сиронъ и^ во'и его преD нимᲆ.
23
Переставши говорити, він раптово кинувся на них, і уражений був Сирон і військо його перед ним.
24
и^ погна` е^го въ нисхожденїе веџора, даже до поля. и^ падоша эT нихъ ја%ко и~, сотъ мђжъ. прочїи же побњгоша вᲆ ꙁемлю филистима,
24
І вони переслідували його по спуску Вефорона до самої рівнини; і упало з них до восьмисот мужів, інші ж утекли у землю Филистимську.
25
и^ нападе страX і^ё'дин#, и^ братїи е^го и^ бо'яꙁнь на вся` ја^ꙁыки ѓ%крsтъ и^хъ.
25
І напав страх перед Іудою і братами його і боязнь нападати на всіх навколишніх язичників.
26
и^ прїиде до цр~я и^мя е^го, и^ ѓ^ ѓ^полченїи і^ё'динњ повњда'хђ вс^и ја^ꙁы'цы.
26
Дійшло і до царя ім’я його, і всі народи розповідали про битви Іуди.
27
ја%коже слы'ша цр~ь а^нтїѓхъ словеса сїя. прогнњвася дш~ею и^ посла` и^ сᲆбра во'и всего црsтва свое^го полкъ крњпокъ ѕњло,
27
Коли ж почув ці слова цар Антиох, то запалав гнівом і, пославши, зібрав усі сили царства свого, дуже сильне ополчення;
28
эTверꙁе сокровище свое и^ дасᲄь ѓ^броки вои'номъ въ лњто. и^ ꙁаповњда и^мъ в лњто быти готовомъ на всякђ потребђ”
28
і відкрив скарбницю свою і видав військам своїм річну платню, і наказав їм бути готовими на всяку необхідність.
29
И$ ви'дњ ја^ко ѓ^скђдᲇ сребро` эT съкровища, и^ дани эT страn ма'ли. ради расхожDенїя и^ ја%ꙁвы ја%же сътвори въ земли да возметъ ꙁаконная и^же бяхђ эT пр'ьвыхъ дн~їи”
29
Але побачив, що виснажилося срібло у скарбницях, а податі країни мізерні через хвилювання і руйнування, які він учинив у землі тій, знищуючи закони, які існували від днів давніх.
30
и^ ё^страшися да не и^мње^т# и^ е^ді'ною и^ дважды въ расходы, и^ дая'нїя ја%же дая' преже пространною рђкою” і^ и^зъбытъчествова паче цр~еи бывшихъ прежде
30
І почав він побоюватися, що у нього не вистачить, хіба тільки на раз або два, на витрати і подарунки, які раніше роздавав щедрою рукою і перевершив у тім попередніх царів.
31
въꙁнеся дш~ею ѕњло, и^ помысли и^ти` въ персидђ. и^ прїяти да'ни стра'нъ и^ събра'ти сребра` мно'го”
31
Сильно заклопотаний у душі своїй, він зважився йти у Персію і взяти податі з країн і зібрати побільше срібла.
32
И$ ѓ^ста'ви лисїю чл~ка пресла'вна эT ро'да цр~ьствїя наD ве'щми црsкими, эT рњки` е^фра'та да'же до рњки` е^гљ=пта.
32
А діла царські від ріки Євфрату до меж Єгипту передав Лісію, чоловікові знаменитому, який походив з роду царського,
33
и^ пита'ти а^нтиѓ'ха сн~а свое^го, до'ндеже ѓ^брати'тся са'мъ.
33
також і виховання сина свого Антиоха, до його повернення;
34
и^ предаде` е^мђ полъ си'лъ и^ сло'новъ” и^ заповњда е^мђ ѓ^ всXњ и^хже съвњща` и^ ѓ^ ѓ^бита'ющиX въ і^ё^деи і^ и^ерsлі'мњ”
34
і передав йому половину війська і слонів, давши йому наказ про все, чого хотів, і про жителів Юдеї та Єрусалима,
35
посла'ти на ни'хъ е^же съкрђши'ти і^ и^сто'ргнђти крњпость і^и^л~евђ, и^ ѓ^ста'нки і^ерsлима, и^ эTяти па'мять и^хъ эT мњста,
35
щоб він послав проти них військо розбити і знищити могутність Ізраїля і залишок Єрусалима, і знищити пам’ять їх з місця того,
36
и^ всели'ти сн~овᲆ и^норо'дныхъ въ всњхъ предњлехъ и^хъ, и^ по жребїю раздњли'ти землю и^хъ”
36
і поселити у всіх краях їхніх синів іноплемінних і розділити за жеребом землю їхню.
37
И$ цр~ь въспрїятъ полъ си'лы ѓ^ста'вшихъ, і^ и^зы'иде эT а^нтиѓ^хїи эT гра'да црsтва свое^го, лњта рм~з” и^ пре'иде е^фра'тъ рњкђ` и^ прохожа'ше въ вы'шняя стра'ны”
37
Цар же взяв іншу половину війська і вирушив з Антиохії, престольного міста свого, у сто сорок сьомому році, і, перейшовши ріку Євфрат, пройшов верхні країни.
38
І$ и^збра лисїю п#толоме'я сн~а доримеѓ'ва, и^ никано'ра и^ горгїя мђжи си'лнїи эT дрђгъ цр~евыхъ,
38
Лісій обрав Птоломея, сина Дорименового, і Никанора і Горгія, мужів сильних із друзів царя,
39
и^ посла` с ни'ми, Wм~ мђжїи, и^ Wз~. ко'н#никъ. е^же ити` в зе'млю і^ё'динђ и^ растли'ти ю& по словеси` цр~ьскђ”
39
і послав з ними сорок тисяч мужів і сім тисяч вершників, щоб іти у землю Юдейську і розорити її за словом царя.
40
И$ эTше'дше съ всею си'лою своею и^ прїидоша и^ ста'ша близᲆ е^м#маё'мA в ꙁемли` польстњ”
40
Вони вирушили з усім військом своїм і, прийшовши, розташувалися на рівнині біля Еммаума.
41
И$ слы'шаша кђп#цы` сᲄраны` тоя и^мя и^х#, и^ взя'шA зла'то и^ сребро` мно'го ѕњло и^ ѓ'троки и^ прїидо'ша въ станы` да прїимђтъ сн~овъ і^и^л~евыхъ въ рабы`. и^ приложи'шася к нимъ во'и сљ=ръскїя и^ земли` и^ноплеменникъ”
41
Купці цієї країни почули ім’я їх і, узявши дуже багато срібла і золота і слуг, прийшли у стан купувати синів Ізраїля у раби; до них приєдналося і військо Сирії і землí іноплемінних.
42
И$ ви'дњ і^ё^да и^ бра'тїя е^го ја%ко ё^мно'жишася ѕла'я. и^ вои` приближа'шеся къ предњломъ и^хъ, и^ позна'ша словеса` цр~ва и^же повелњ лю'демъ сътвори'ти в погђбле'нїе и^ сконча'нїе”
42
Побачили Іуда і брати його, що примножилися біди, і війська розташувалися станом у межах їхніх; довідалися і про повеління царя, яке він наказав виконати над народом, щоб погубити і знищити його.
43
И$ рече ко'ждо къ и%скренемђ свое^мђ, въста'нњмъ за и^згна'нїя людїи нашиX и^ ѓ^полча'е^мся за люди на'ша и^ ст~ыя”
43
І говорили кожен ближньому своєму: піднімемо повалений народ наш і будемо битися за народ наш і за святиню.
44
И$ собра'ся сонмъ е^же бы'ти гото'вомъ къ ѓ^полъче'нїю. и^ е^же моли'ти и^ проси'ти млsти и^ щедро'тъ”
44
І зібрався сонм, щоб бути готовими до війни і помолитися, і виблагати милости і жалю.
45
І$ и^ерsли'м# б^њ беꙁъѓ^би'теленъ а^ки пђстъ. и^ не бњ въходя' и и^сходя'и эT рода е^го и^ ст~ая попра'шася, и^ сн~ве и^нороDныX въ краю`. бы'сть ѓ^бита'нїе ја^зы'ком# и^ взя'ся веселїе эT і^а'кова, і^ ѓ^скђдњ тђ` сопњль и^ гђсли”
45
Єрусалим був безлюдний, як пустеля; не було ні того, хто входить у нього, ні того, хто виходить з нього, із природних жителів його; святилище було потоптане, і сини інородних були в укріпленні його; він став житлом язичників; і відняті були веселощі в Якова, і не чутно стало сопілки і цитри.
46
И$ собра'шася и^ прїидо'ша въ маси'фђ проти'вђ і^ерsлі'мђ, ја%ко мњсто мл~твы въ масифе прьвње і^и^л~ю”
46
Отже, вони зібралися і пішли у Массифу, навпроти Єрусалима, бо місце молитви в ізраїльтян було колись у Массифі.
47
И$ пости'шаs того дни` и^ ѓ^блеко'шася въ врњтища и^ пепелъ посы'паша на главы своя, и^ растеръза'ша ѓ^дњя'нїя своя.
47
І постились у цей день, і поклали на себе веретища і попіл на голови свої, і роздерли одяг свій,
48
и^ распростро'ша кни'гђ зако'нђ эT ниXже и^спыта'хђ ја^зы'цы написа'ти на ни'хъ подо'бїя и%долъ свои^хъ.
48
розкрили книгу закону з тих, які язичники розшукували, щоб зробити на них зображення своїх ідолів,
49
и^ принесо'ша ри'зы святи'тельскїя и^ прьворо'дныя и^ десяти'ны. и^ въздви'гнђша назаре'я иже наплъниша дн~и,
49
і принесли священичі облачення і первородних і десятини; і скликали назореїв, які сповнили дні свої,
50
и^ възопи'ша гла'сомъ ве'лїимъ на нб~о рекђщи. чт^о сътвори'мъ симъ и^ гдњ и^хъ въведе'мъ,
50
і голосно заволали до неба: що нам робити с ними і куди відвести їх?
51
и^ ст~ая твоя попра'шася и^ ѓ^скврънишася, и^ сщ~енницы ᲄвои` вᲆ ско'рби и^ смире'нїю.
51
Святилище Твоє потоптане й осквернене, і священики Твої у скорботі і приниженні.
52
и^ се ја^зы'цы събра'шася на' ны да расто'ргнђтъ насъ, ты` вњси и^же помышля'ютъ на на'съ.
52
І ось, зібралися проти нас язичники, щоб знищити нас. Ти знаєш, що замишляють вони проти нас.
53
ка'ко мо'жеM потерпњти преD лицемъ ихъ, а^ще не ты помо'жеши намъ”
53
Як можемо ми устояти перед лицем їх, якщо Ти не допоможеш нам?
54
и^ въстрђби'ша и^ възопи'ша гла'сомъ ве'лїимъ”
54
І засурмили трубами і викликнули гучним голосом.
55
И$ посе'м# поста'ви і^ё^да вое^во'ды людїи, ты'сящники и^ со'тники, пятьдеся'тники, и^ десятонача'лники
55
Після цього Іуда поставив вождів для народу — тисячоначальників, стоначальників, п’ятдесятиначальників і десятиначальників.
56
и^ реq. съѕида'ющиM домы`, и^ ѓ^брђча'ющиM же'ны и^ садя'щимъ виногра'ды, и^ ё^жасныM възврати'тися комђждо в доM свои по зако'нђ.
56
І сказали тим, які будували доми, заручилися з дружинами, насадили виноградники, і людям боязким, щоб кожен з них, за законом, повернувся у свій дім.
57
и^ въздви'гнђша ѓ^плъче'нїя, и^ поста'виша на юh е^м#маё'мA”
57
Тоді рушило ополчення і розташувалося станом на півдні від Еммаума.
58
И$ рече і^ё'да, препояши'теся и^ бђдњте въ сн~ы си'лны, и^ бђдњте ё^гото'вани въ заё'трїе ѓ^полчи'тися на ја%зы'ки сїя и^же събра'шаs расᲄерза'ти насᲆ и^ ст~ая наша.
58
І сказав Іуда: підпережіться і будьте мужні і готові на ранок битися з цими язичниками, які зібралися проти нас, щоб погубити нас і святиню нашу.
59
ја%ко лђче е^сть наM ё^мрњти въ бра'ни, неже' ви'дњти ѕла'я людїи нашихъ и^ ст~ыхъ.
59
Бо краще нам померти у битві, ніж бачити біди нашого народу і святині.
60
ја%коy во'ля бђдеT въ нб~си та'ко сътвориT”
60
А яка буде воля на небі, так нехай сотворить!
Глvа, д~”
1
И$ поја%тъ горгїя, Wе~ мђжїи, и^ Wа~ ко'нникъ и^збра'нныхъ и^ подвиго'ша плъкъ но'щїю
1
І взяв Горгій п’ять тисяч мужів і тисячу добірних вершників, і рушило ополчення вночі,
2
е^же наи^ти` на полкъ и^у^деиск# и^ поби'ти иX внеза'пђ. и^ сн~ве и^же эT края бњ'хђ во'жди иM.
2
щоб напасти на ополчення юдеїв і уразити їх раптово, а ті, що жили у фортеці, служили йому провідниками.
3
и^ слы'ша і^ё'да и^ въста` саM и^ си'лнїи, поби'ти си'лђ цр~евђ ја^же въ е^м#маё'ме. да'же
3
І почув Іуда і виступив сам і хоробрі мужи, щоб уразити військо царя в Еммаумі,
4
е^ще силы расточе'ни бы'ша ѓ^плъче'нїя”
4
доки сили ворожі були ще на відстані від стану.
5
И$ прїиде горгїя въ ѓ^плъче'нїа і^ё'дина но'щїю и^ ни е^ді'наh ѓ^брњте`. и^ска'ше и^хъ въ гора'хъ ја^ко рече бњжаT сїи эT насъ.
5
І прийшов Горгій у стан Іуди вночі, і нікого не знайшов, і шукав їх по горах, бо говорив: вони біжать від нас.
6
и^ въкђпњ дн~ю ја%вльшђся ја^ви'ся і^ё'да на' поли сотрема` ты'сящема мђжїи. токмо щи'тᲆ и^ мечь не и^мя'хђ ја%коже хотя'хђ.
6
Але удосвіта Іуда з’явився на рівнині з трьома тисячами мужів, та вони не мали ні щитів, ні мечів, як того бажали.
7
и^ ви'дњшA плъкъ ја^зы'ческъ крњпокъ въѓ^рђжеn и^ коnницы ѓ^крsтъ е^го, и^ сїи наё^чени ѓ^полче'нїю”
7
Коли побачили вони міцне й озброєне ополчення язичників і кінноту, яка оточувала його, навчених для війни,
8
И$ рече і^ё^да мђжемъ и^же с нимъ бя'хђ. не ё^бо'итеся мно'жества и^хъ, и^ стремле'нїя и^хъ не ёжаса'итеся”
8
Іуда сказав мужам, що були з ним: не бійтеся кількости їх і не страшіться нападу їх.
9
Помина'ите ка'ко сп~сени бы'ша эTц~ы на'ши в мори чрьмнемъ, е^гда гоня'ше и^хъ фараѓ'нᲆ сᲆ вои` мно'гими.
9
Згадайте, як спасені були батьки наші у Червоному морі, коли фараон переслідував їх з військом.
10
нн~њ възопїеM на' нб~о а^ще како ё^млsрдиTся на' ны, и^ помянеT завTњ эTц~ъ, и^ съкрђшиT плъкъ сїи преD лицеM нашиM днесь”
10
І нині заволаємо до неба; можливо, Він змилосердиться над нами, згадавши завіт з батьками нашими, і знищить нині це ополчення перед лицем нашим;
11
и^ ё^вњдяT вси` ја%зы'цы ја%ко е^сть и^збавля'яи и^ сп~саяи і^и^л~я”
11
і всі язичники пізнають, що є Визволитель і Спаситель Ізраїля.
12
И$ вᲆзведо'ша и^ноплемеnницы ѓ'чи свои`, и^ ви'дњша и^хъ грядђщиX съпротивђ.
12
Іноплемінники, звівши очі свої, побачили, що йдуть проти них,
13
і^ и^зыидо'ша эT плъка въ бра'нь, и^ въстрђби'ша и^же съ і^ё'дою
13
і вийшли зі стану на битву, а ті, що були з Іудою, засурмили,
14
и^ постђпи'ша и^ сътре'ни сђть ја^зы'цы и^ побᲇгоша в по'ле.
14
і зійшлися, і розбиті були язичники, і побігли на рівнину,
15
послᲇднїиy падо'ша мечемъ” и^ прогна'ша и^хᲆ даже до а^саримо'џа и^ даже до по'ль и^дђме'искъ и^ а^зоTскъ и^ а^мнискъ и^ падо'шA эT нихъ даже дотрею ты'сящю мђжїи”
15
а всі інші впали від меча; і переслідували їх до Газера і до рівнин Ідумеї, Азота й Іамнії, і впало з них до трьох тисяч мужів.
16
И$ ѓ^брати'ся і^ё'да и^ вои` е^го эT гоне'нїя въ слњдъ е^го.
16
І повернувся Іуда і військо його від переслідування їх
17
и^ рече къ лю'демъ, не въжделњите коры'стїи, ја%ко бра'нь противђ на'съ.
17
і сказав народу: не кидайтеся на здобич, бо війна ще чекає на нас;
18
и^ горгїя и^ вои` е^го блиꙁᲆ насъ на гора'хъ. н^о сто'ите нн~њ проти'вђ вра'гъ на'шиX, и^ побо'рете и^хъ” и^ по сихъ прїимете коры'сти беZ бо'язни”
18
Горгій і військо його на горі поблизу від нас; станьте тепер проти ворогів наших і бийтеся з ними, а після сміливо візьмете здобич.
19
И$ еще гл~ющђ і^ё'де сїя, и^ се` ја^ви'ся ча'сть нњкая расмотря'щи з горы`
19
Коли ще говорив це Іуда, показався якийсь натовп, який виступав з гори.
20
и^ ви'дњ ја%ко въ бњгъ ѓ^брати'шася со во'и. и^ заж#жени сђть ѓ^полче'нїя, ды'мъ б^о зри'мыи ја^вля'ше бы'вшее”
20
І побачив він, що їх змусили втікати, і палять табір; бо дим, який піднімався, показував, що́ відбулося.
21
съѕира'ющїи же ё^боја%шася ѕњло” ви'дњша же ѓ^плъче'нїе і^ё'дино в по'ли гото'во на' брань” и^ бњжа'ша вси въ зе'млю и^ноплеме'нниk”
21
Коли вони побачили це, дуже злякалися; побачивши ж і військо Іуди на рівнині, готове до битви,
22
И$ ѓ^брати'ся і^ё'да на коры'сти ѓ^полченїи
22
всі побігли у землю іноплемінників.
23
и^ взя` ꙁла'то мно'го и^ сребра` и^ ја%ки'нџа и^ поръфи'ры мо'рскїя и^ бога'т#ства вели'ка.
23
Тоді Іуда повернув на здобич стану, і захопив багато золота і срібла, гіацинтових і багряних одеж, і велике багатство.
24
и^ воз#враща'ющися пњснь поја%хђ и^ блsвя'хђ б~а нбsнаго ја^ко бл~гъ е^сть ја%ко въ вњкъ млsть е^го”
24
І, повертаючись, оспівували і благословляли Господа небесного, бо Він благий і повіки милість Його.
25
И$ бы'сть сп~сенїе вели'ко на і^и^л~и въ дн~ь ѓ^нъ.
25
І було у той день велике спасіння Ізраїлю.
26
е^ли'цы же и^ноплемеnникъ ё^целњша, прїидоша и^ възвњсти'ша лисїи вся` и^же слђчи'ся”
26
Уцілілі ж іноплемінники прийшли до Лісія і сповістили про все, що трапилося.
27
ѓ%н# же слы'шавъ ё^ни` дш~ею, ја%ко не ка'ко хотњ` такова` бы'сть въ і^и^л~и, и^ не какова заповњда цр~ь и^ сїя и^зы'иде”
27
Він, почувши, засумував і засмутився, що не те трапилося з Ізраїлем, чого він хотів, і не те вийшло, що́ повелів йому цар.
28
И$ въ грядђщее лњто събра` лисїя мђжїи и^збранныX ше'стьдесятъ ты'сящъ и^ ко'нникъ, Wе~, да побїетъ і^ерsлимъ”
28
І на наступний рік Лісій зібрав шістдесят тисяч добірних мужів і п’ять тисяч вершників, щоб перемогти їх.
29
И$ прїидо'ша въ і^ё^де'ю, и^ ѓ^полчи'шася въ веџсо'ре и^ срњте и^хъ і^ё'да со десятїю ты'сящъ мђже'и.
29
І прийшли вони в Ідумею і розташувалися станом у Вефсурах; а Іуда зустрів їх з десятьма тисячами мужів.
30
и^ ви'дњ плъкъ крњпоk и^ помоли'ся и^ рече. блsвенъ е^си сп~се і^и^л~евъ съкрђши'выи стремле'нїе си'лнаго рђко'ю раба` твое^го дв~да. и^ предалъ е^си плъкъ и^ноплеменныхъ в рђкђ и^ѓ^наџа'нђ сн~ђ саё'лю, и нося'щаго ѓ^рђжїе е^го.
30
Побачивши сильне ополчення, він молився і говорив: благословенний Ти, Спасителю Ізраїля, що скрушив напад сильного рукою раба Твого Давида і віддав поЛк. іноплемінників у руки Іонафана, сина Саулового, і зброєносця його.
31
ѓ^бја%выи полк# сїи рђкою людїи твои^хъ і^и^л~я. и^ да постыдя'тся ѓ^ си'лњ и^ конникђ и^хъ.
31
Віддай військо це у руки народу Твого — Ізраїля, і нехай будуть вони посоромлені у силі і кінноті їх;
32
даждь и^мъ бо'яꙁнь и^ раста'и дръзоs си'лнаго и^хъ, и^ да поколњблются сътрњнїемъ свои^мъ,
32
наведи на них страх і знищи зухвалість сили їх; нехай будуть вони приголомшені поразкою своєю;
33
низложи` и^хᲆ мечемъ любя'щихъ т^я. и^ да похва'лятъ тебе вси видя'щїи и%мя твое въ пњснехъ”
33
подолай їх мечем тих, що люблять Тебе, і нехай прославлять Тебе у піснях усі, хто знає ім’я Твоє.
34
И$ съста'виша бра'нь и^ падо'ша эT плъка ли'сїи, Wе~ мђжїи и^ падо'ша проти'вђ и^хъ.
34
І билися вони, й упало з війська Лісія до п’яти тисяч мужів, упали перед ними.
35
видя'ше же лисїя свои^хъ бњжа'нїе, і^ё^де'и же дръзость и^ ја%ко гото'ви сђть, и^л^и жи'ти и^л^и ё^мрњти крњпко. эTи'де вᲆ а^нтиѓ^хїю і^ и^збра` боле бы'вшихъ во'и, ёмы'сли па'ки ѓ^полчи'тися на і^ё^де'ю”
35
Лісій, побачивши втечу війська свого і хоробрість воїнів Іуди, і що вони готові або жити, або померти відважно, вирушив до Антиохії, набрав чужоземців і, збільшивши попереднє військо, думав знову йти в Юдею.
36
Рече же і^ё^да и^ бра'тїя е^го. се` сътврени сђть враѕи наши взы'идемъ нн~њ ѓ^чисти'ти ст~ая и^ ѓ^бнови'ти.
36
Іуда ж і брати його сказали: ось, вороги наші знищені, зійдімо, щоб очистити й оновити святилище.
37
и^ събра` весь плъкъ и^ вꙁыидо'ша на горђ` сїѓ'нъ,
37
І зібралося все ополчення і зійшли на гору Сион.
38
и^ ви'дњшA ст~ыню ѓ^пђстњнђ и^ прsтлᲆ ѓ^сквръненъ и^ вра'та съж#жены, и^ въ приᲄво'рехъ възрасто'ша дре'вїя а^ки въ дђбравњ, и^л^и а^ки въ е^ді'неи эT горъ. и^ пастофо'рїя разбїена.
38
І побачили, що святилище спустошене, жертовник осквернений, ворота спалені, і в притворах, як у лісі або на якій-небудь горі, повиростали рослини, і сховища зруйновані,
39
и^ разтерза'ша ри'ꙁы своя, и^ пла'каша пла'чем# ве'лїимъ” и^ възложи'ша пе'пелъ на главы своя
39
і роздерли вони одяг свій, плакали гірким плачем і сипали попіл на свої голови,
40
и^ падо'ша лицеM на' зеMлю и^ въстрђби'ша трђбнымъ зна'менїеM и^ воꙁопи'ша на' нб~о”
40
і падали лицем на землю і сурмили вістовими трубами, і волали до неба.
41
Тогда` повелњ і^ё'да мђжемъ ратова'ти и^же въ краю, дондеже ѓ^чи'стиT ст~ая”
41
Тоді відрядив Іуда мужів воювати проти тих, що знаходились у фортеці, доки він очистить святилище.
42
І$ и^ꙁбра` сщ~енники непоро'чны хотя'щихъ зако'на бж~їя.
42
І обрав священиків безвадних, ревнителів закону.
43
и^ ѓ^чи'стиша ст~ая и^ эTвръго'ша ка'менїе ѓ^сквръненїя въ мњсто нечи'сто.
43
Вони очистили святилище й осквернені камені винесли у нечисте місце.
44
и^ совњща'ша ѓ^ прsтлњ всесъжже'нїя ѓ^скверне'нњмъ чт^о е^мђ сътворятъ.
44
Потім вони розмірковували над оскверненим жертовником всепалення, як учинити з ним.
45
и^ нападе` и^мъ совњтъ благъ разори'ти е^го. да не когда бђдетъ и^мъ въ поноше'нїе ја%ко ѓ^скверни'ша е^го ја^ꙁы'цы и^ разори'ша прsтлъ
45
І прийшла їм добра думка зруйнувати його, щоб він коли-небудь не послужив їм на ганьбу, оскільки язичники осквернили його; і зруйнували вони жертовник,
46
и^ положи'ша ка'менїе на горђ` хра'ма въ мњсто подо'бно до'ндеже прїидетъ пррoкъ эTвњща'ти ѓ^ нихъ.
46
і камені склали на горі храму у пристойному місці, поки прийде пророк і дасть відповідь про них.
47
и^ вꙁя'ша ка'менїе цњлы по законђ, и^ съꙁда'ша прsтлъ но'въ по пре'жнемђ,
47
Узяли камені цілі, за законом, і побудували новий жертовник, як і раніше;
48
и^ соꙁда'ша ст~ая, и^ ја%же внђтръ хра'ма” и^ притво'ры и^ вся`
48
потім побудували святині і внутрішні частини храму й освятили притвори;
49
и^ сътвориша сосђды ст~ыя но'вы и^ внесо'ша свњти'лникᲆ и^ прsтлъ, вс^есоQже'нїи и^ џимїямовъ и^ трапе'ꙁђ въ храM
49
влаштували нове священне начиння і внесли у храм свічник і вівтар всепалень і фіміам і трапезу;
50
и^ жрњша на прsтлњ. и^ въжго'ша свњти'лники и^же на поDсвњщницеX сђть, и^ свњтя'хђ въ хра'мњ,
50
і закурили на вівтарі фіміам і запалили світильники на свічнику, й освітили храм;
51
и^ положи'ша на трапезњ хлњбы. и^ простро'ша катапета'смы, и^ сконча'ша вся` дᲇлA и^же творя'хђ.
51
і поклали на трапезу хліби, і розвісили завіси, і закінчили всі діла, які почали.
52
и^ ѕњло рано воста'шA въ е~ и^ к~ дн~ь мцsа девя'таго, си` е^сть мsць хаслевъ, рм~и лњта”
52
У двадцять п’ятий день дев’ятого місяця — це місяць Хаслев — сто сорок восьмого року, встали дуже рано
53
И$ принесо'ша же'ртвђ по ꙁако'нђ на ѓ^л#та'рь всесожиже'нїа нова, и^же сътвори'ша
53
і принесли жертву за законом на новозбудованому жертовнику всепалень.
54
по вре'мени и^ по дн~и въньже ѓ^скверниша е^го ја%ꙁы'цы” Во ѓ'нъ ѓ^бновися въ пњснехъ и^ гђслехъ и^ кини'рехъ и^ кљMва'лњхъ”
54
У той час, у той самий день, в який язичники осквернили жертовник, оновлений він з піснями, з цитрами, гуслями і кимвалами.
55
и^ падо'ша вси` лю'дїе на лицы` и^хъ, и^ поклони'шася, и^ блsвиша на нб~о поспњша'ющаго иM.
55
І весь народ падав на лице своє, і молилися і возносили подяки до неба Благопоспішнику своєму.
56
и^ сътвори'ша ѓ^бновле'нїе прsтла дн~е ѓ'смаго. и^ принесо'ша всесъжже'нїя съ весе'лїемъ, и^ пожро'ша жрътвђ спsсенїя и^ хвале'нїя.
56
Так звершували відновлення жертовника вісім днів з веселощами, приносячи всепалення і підносячи жертву спасіння і хвали.
57
и^ ё^краси'ша преD лицеM хра'мђ вњнцы` ꙁла'тыми и^ а'спидьскими, и^ ѓ^бнови'ша вра'та и^ пастофо'рїя, и^ поста'виша двери.
57
І прикрасили передню сторону храму золотими вінцями і щитами і відновили ворота і сховища, і зробили для них двері.
58
и^ бы'сть весе'лїе в лю'дехъ вели'ко ѕњло и^ ѓ^брати'ся поноше'нїе ја^ꙁы'ковъ.
58
І була дуже велика радість у народі, і відвернули ганьбу язичників.
59
и^ поста'ви і^ё'да и^ бра'тїа е^го, и^ весь сᲆборъ і^и^л~евъ да дᲇ'ется дн~ь сщ~енїя прsтла въ времена своя, эT лњта на лњто по днїи и~, эT пя'того и^ двадесятого дн~е мsца хасле'въ съ весе'лїем# и^ радостїю”
59
І встановили Іуда і брати його і все зібрання Ізраїля, щоб дні відновлення жертовника святкувалися з веселощами і радістю у свій час, щороку вісім днів, від двадцятого дня місяця Хаслева.
60
И$ съꙁда'ша въ вре'мя ѓ'но горђ сїѓ'нъ и^ ѓ^крђгъ стњ'ны высо'ки и^ пи'ргы крњпки. да не когда прїидђтъ ја^ꙁы'цы и^ поперђтъ ея` ја%коже преже сътвори'ша.
60
У той же час оббудували гору Сион навколо високими стінами і міцними вежами, щоб язичники, прийшовши коли-небудь, не потоптали їх, як зробили це раніше.
61
и^ посади` тђ` во'я храни'ти е^го, и^ ё^тверди` е^го хранити веџ#сђра'на. е^же и^мњти лю'ди въ тверды'ни проти'вђ лица` и^дђме'иска”
61
І розташував там Іуда військо стерегти гору, і зміцнили для охорони її Вефсуру, щоб народ мав укріплення проти Ідумеї.
Глvа, е~”
1
И$ бы'сть ја%ко слы'шаша ја^ꙁы'цы ѓ%крsтъ, ја%ко създа'ся прsтлъ, и^ ѓ^бнови'ся ст~ыня ја%ко и^ прежде, и^ раꙁгнњвашася ѕњло.
1
Коли навколишні народи почули, що побудовано жертовник і відновлено святилище, як раніше, дуже обурилися;
2
и^ совњща'шася эTја%ти ро'дъ і^а'ковль, и^же бњхђ посреди и^хъ” и^ нача'ша ё^бива'ти въ лю'дехъ і^ и^ꙁгоня'ти”
2
і наважилися знищити рід Якова, який жив серед них, і почали убивати і знищувати людей у цьому народі.
3
И$ поборя'ше і^ё^да сн~ы и^са'вовы въ и^дђмеи` і^ и^же въ а^краватинњ ја%ко ѓ^бсњдя'хђ і^и^л~я” и^ пораꙁи` и^хъ ја%ꙁвою вели'кою. и^ꙁгна` и^хъ и^ вꙁя`коры'сти иX,
3
Тоді Іуда ополчився проти синів Ісава в Ідумеї, в Акравимі, оскільки вони тримали в облозі Ізраїля, й уразив їх великим ураженням, і упокорив їх, і взяв здобич їх.
4
и^ помянђ лђкавъство сн~овъ веа'нь. и^же бњхђ лю'демъ в сњть, и^ вᲆ собла'знъ въ е'же лая'ти и^хъ въ пђтехъ
4
Згадав він і про злобу синів Веана, які були для народу сіткою і спотиканням, влаштовуючи йому засідки на дорогах.
5
и^ ꙁатвори'шася эT него въ пи'ргехъ. и^ пристђпи` к ни'мъ, и^ прокля` и^хъ и^ ꙁаж#же столпы` и^хъ ѓ^гнемъ, съ всњмъ и^же в нихъ бя'хђ”
5
Хоч вони замкнулися від нього у вежах, але він ополчився проти них, піддав їх закляттю і спалив вогнем вежі їхні з усіма, хто був у них.
6
И$ про'иде къ сн~омъ а^м#монимъ и^ ѓ^брњте рђкђ крњпкђ и^ лю'ди мно'ги, и^ тимоџея во'жда и^хъ”
6
Потім він перейшов до синів Аммона і зустрів сильне військо і численний народ і Тимофія, провідника їхнього.
7
И$ поста'ви с ними брани мно'ги, и^ сътре'ни сђть пред# лицем# е^го, и^ поби` и^хъ
7
Він мав з ними багато битв, і вони були розбиті перед лицем його; він уразив їх;
8
и^ вꙁя` ја^зира и^ дще'ри е^го. и^ ѓ^брати'ся въ і^ё^де'ю
8
узяв Іазер і селища його і повернувся в Юдею.
9
и^ събра'шася ја^ꙁы'цы ја%же въ галаа'дᲇ проти'вђ і^и^л~ьтяномъ сђщиM въ предњлеX и^хъ да и^ꙁбїютъ и^хъ. и^ побᲇгоша въ дїаџе'мђ тверды'ни.
9
Тоді зібралися язичники, які жили у Галааді, проти ізраїльтян, що знаходилися в краях їхніх, щоб знищити їх; але вони втекли у фортецю Дафему.
10
и^ посла'ша писа'нїя къ і^ё'дњ и^ бра'тїи е^го рекђщи. събра'шася на' ны ја%ꙁы'цы по ѓ'крsтъ насъ и^ꙁби'ти насъ.
10
І послали листи до Іуди і братів його і сказали: зібралися проти нас навколишні язичники, щоб знищити нас,
11
и^ готовятся прїити` и^ вꙁя'ти твеrды'ню в неже въбњга'емъ, и^ тимоџе'и е^сть вое^во'да во'емъ и^хъ.
11
і готуються йти і зробити напад на фортецю, в яку ми втекли, і Тимофій на чолі війська їхнього.
12
нн~њ б^о пришедъ і^ и^ꙁба'ви насъ эT рђкђ иX. ја%ко паде мно'жество эT насъ.
12
Отже, прийди і визволи нас від руки їх, тому що багато з нас загинули;
13
и^ вси` бра'тїя наша сђщїи в мњстњ тђви'не ё^бїени сђть, и^ плени'ша же'ны и^хъ и^ ча'да и^хъ и^ коры'сти. и^ погибоша т^ђ ја%коты'сяща мђжїи”
13
і всі брати наші, які були у межах Това, віддані на смерть, а дружин їхніх і дітей їхніх і майно взяли у полон, і погубили там близько тисячі мужів.
14
И$ е^ще писа'нїя чтя'хђся и^ се и^нїи` вњстники прїидо'ша эT галиле'я въ раꙁᲆдраныхъ ри'ꙁахъ, възвњща'юще по словесемъ си'мъ рекђщи.
14
Ще читалися ці листи, як ось, прийшли інші вісники з Галилеї у розідраному одязі з таким повідомленням:
15
съвокђпи'шася противђ себе эT птоломаи'дA и^ тљ'ра и^ сидо'на, і^ и^сполнена е^сть вся` галиле'я и^ноплеменникъ е^же и^скорени'ти насъ.
15
зібралися проти нас із Птолемаїди і з Тира і Сидона, і з усієї Галилеї язичницької, щоб погубити нас.
16
ја^коже слы'ша і^ё'да и^ людїе словеса` сїя. и^ събра` собор# вели'къ совњща'тися, чт^о сътворяT бра'тїи своеи сђщимъ въ скорби, и^ поборя'ющимъ ѓ^ нихъ.
16
Коли почули ці слова Іуда і народ, то зібралися великі збори для наради, що зробити для цих братів, які знаходяться у біді і яким загрожує війна від тих язичників?
17
и^ рече і^ё'дA си'монђ братђ своемђ и^ꙁбери себњ мђжи, и^ди` і^ и^ꙁба'ви братїю твою в галиле'и. а^ꙁ же и^ бра'тъ мои и^ѓ^наџа'нъ и^де'мъ в галаа^ди'тъ.
17
Тоді Іуда сказав Симону, братові своєму: вибери собі мужів і йди і захисти братів твоїх, які знаходяться у Галилеї; а я та Іонафан, брат мій, підемо у Галаад.
18
и^ ѓ^ста'ви си'фа сн~а захарїина и^ а^са'ню воево'ды лю'дем#, съ прочими во'и въ і^ё^де'и на стреже'нїе.
18
І залишив він Йосифа, сина Захарії, та Азарію начальниками над народом із залишком війська в Юдеї для охорони.
19
и^ ꙁаповњда иM рекђщи прилежи'те людемъ симъ, и^ не сътвори'те брани на ја^зы'ки дондеже ѓ^брати'мся”
19
І дав їм повеління, сказавши: управляйте народом цим, але не починайте війни проти язичників до нашого повернення.
20
И$ раздњли'ша си'монђ мђжїи три ты'сящи да и^детъ въ галиле'ю. і^ё'дњ же ѓ^смь ты'сящъ въ галаа^ди'тъ.
20
Симону виділені для походу у Галилею три тисячі мужів, Іуді ж — у Галаад вісім тисяч мужів.
21
і^ и^де си'монъ в галиле'ю, и^ съста'ви бра'ни мно'ги на ја^зы'ки, и^ сътрошася ја%зы'цы эT лица` е^го.
21
І вирушив Симон у Галилею і провів багато битв з язичниками, і розбив язичників.
22
и^ гна въ слњдъ и^хъ даже до вра'тъ птоломаи'ды, и^ падо'ша эT ја^ꙁы'къ ја^котри ты'сящи мђжїи” и^ взя` коры'сти и^хъ
22
Він переслідував їх до воріт Птолемаїди, і впало з язичників до трьох тисяч чоловіків, і він узяв здобич їхню.
23
и^ поја^тъ и^хъ эT галиле'и и^ въ а^рвати'съ съ жена'ми и^ чады и^ вся` е^ли'ка бя'ше и^мъ. и^ приведе` въ і^ё^дею съ весе'лїемъ ве'лии^мъ.
23
Також узяв він із собою [юдеїв], які знаходилися у Галилеї й Арваттах, з дружинами і дітьми і з усім майном їхнім, і привів у Юдею з великою радістю.
24
і^ и^ё'да мак#каве'и и^ ѓ^наџа'нᲆ бра'тъ е^го преидо'ша і^ѓ^рда'нъ. і^ и^до'ша пђть три дн~и в пђсты'ни,
24
А Іуда Маккавей та Іонафан, брат його, перейшли Йордан і звершили триденну путь у пустелі.
25
и^ срњто'ша навате'я и^ прїяша и^хъ ми'рно, и^ повњда'ша иM вся` и^же слђчи'шася братїи и^хъ въ галаа^дити”
25
Їх зустріли навуфеї і прийняли мирно, і розповіли їм усе, що сталося з братами їхніми у Галааді,
26
и^ ја%ко мноѕи эT ни'хъ ја%ти сђть, и^с восора, и^ восо'ре, и^ въ а^лими'се, и^ хаско'ре и^ македе и^ карнаи'не. сїи вси` гра'ды тверды и^ вели'ки.
26
і що багато з них замкнені у Васарі й Восорі, в Алемах, Хасфорі, Македі і Карнаїні — усі ці міста укріплені і великі —
27
н^о и^ вᲆ прочїиX градXњ галаа^ди'ти сђть ꙁатворени въё'трїе строятся ѓ^плъчи'ти на твердыня, и^ ја%ти і^ и^ꙁби'ти всњхъ сиX въ е^ді'нъ дн~ь.
27
і в інших містах Галаада знаходяться в облозі, і що завтра призначено напасти на ці укріплення і взяти їх і погубити всіх їх в один день.
28
и^ ѓ^брати і^ё'да и^ во'и е^го пђть въ пђсты'ню въ восоръ внеза'пђ, и^ ѓ^бо'има градъ и^ ё^би всякъ мђжескъ полъ ё^сты` меча`. и^ взя` вся коры'сти и^хъ и^ сож#же е^го ѓ^гнемъ”
28
Тому Іуда зі своїм військом несподівано направив шлях свій у пустелю до Восора і взяв це місто, і вибив усю чоловічу стать вістрям меча, і взяв усю здобич їхню, і спалив його вогнем;
29
И$ въста'ша эTтђдђ но'щїю і^ и^доша даже дотверды'ни,
29
а звідти вирушив уночі і йшов до укріплення.
30
и^ бысть преD зарею и^ въꙁдвиго'ша ѓ'чи свои`, и^ се люди мно'ѕи и^мже нњсть числа`. нося'щи лᲇствицы и^ миханы взя'ти твердыню и^ ратова'хђ иX”
30
Коли наставав ранок, і звели очі, і ось, народ численний, якому числа не було, піднімають драбини і машини, щоб узяти укріплення, і облягають тих, що у ньому.
31
И ви'дњ і^ё'да ја%ко нача'ся брань и^ во'пль градныи вꙁыиде до нб~си ја%котрђба` и^ гласъ велїи.
31
Побачив Іуда, що почалася битва і волання міста піднімалося до неба трубами і гучним криком,
32
и^ рече мђжеM си'лы бїитеся днесь ꙁа бра'тїю вашђ.
32
і сказав воїнам: бийтеся тепер за братів ваших.
33
и^зы'иде трема нача'лы въ слњдъ и^ въстрђби'ша трђба'ми, и^ въꙁопи'ша въ мл~твњ.
33
Він обійшов ворогів з тилу з трьома загонами, і засурмили трубами і викликнули з молитвою;
34
и^ поꙁна` ѓ^полче'нїе тимоџе'ѓво ја%ко мак#кавеи е^сть, эTбњжа` эT лица` е^го, и^ поби'ша и^хъ ја^ꙁвою ве'лїею. и^ падо'ша эT нихъ въ дн~ь ѓ'нъ ја%ко ѓ^смь ты'сящъ мђжїи”
34
і дізналося військо Тимофія, що це — Маккавей, і побігли від лиця його, і він уразив їх великою поразкою, і впало їх у цей день до восьми тисяч чоловіків.
35
И$ ѓ^брати'ся і^ё'да въ мафђ и^ побо'ре и ја%тъ е^го, и^ ё^би` весь мђжескъ по'лъ е^го, и^ взя` коры'сᲄи е^го и^ сож#же` е^го ѓ^гнемъ”
35
Тоді повернув він у Масфу й обложив і взяв її, вибив усю чоловічу стать у ній, узяв здобич її і спалив її вогнем;
36
эTтђдђ пои^де и^ взя` хасфоn и^ макеD и^ восоr, и^ прочая грады галади'тиди”
36
вирушивши звідти, він узяв Хасфон, Макед, Восор та інші міста галаадські.
37
по сиX глаголXњ събра` ᲄимоџе'и полкъ иn, и^ ѓ^полчи'ся ѓ^бонђ странђ поᲄока.
37
Після цих подій Тимофій зібрав інше військо і розташувався станом перед Рафоном по той бік потоку.
38
и^ посла` і^ё^да созрњти поlкъ, и^ въꙁвњсᲄи'ша е^мђ рекђще собрани сTђ к немђ вси ја^зы'цы ја%же ѓ%крsтъ насъ си'ла велїя ѕњло”
38
І послав Іуда оглянути військо, й оголосили йому і сказали: зібралися до них усі навколишні язичники — сила численна,
39
и^ а^равовъ ная'тъ въ по'мощъ себњ. и ѓ^полчаюTся ѓ^бо'нђ странђ` потока готови прїити на' тя на' брань” І$ и^де і^ё'да въ стрњтенїе и^хъ,
39
і вони найняли на допомогу собі аравитян і розташувалися станом за потоком, будучи готові йти проти тебе війною. І пішов Іуда назустріч їм.
40
и^ реq тимоџе'и нача'лникомъ во'и свои^хъ, е^гда приближи'тся і^ё'да и^ во'и е^го на потокъ воDныи, а^ще прїидетъ к наM прежDе. не мо'жемъ постоя'ти е^мђ ја^ко могђщи възможетъ противђ насъ”
40
Тоді Тимофій сказав своїм воєначальникам, коли Іуда і військо його наближалися до потоку води: якщо він перейде до нас раніше, то ми не в силах будемо устояти проти нього, бо він переможе нас.
41
а^ще же страшится и^ ста'нетъ ѓ^бо'нђ странђ` рњки пре'идемъ к нимъ, и^ возможеM противђ е^го.
41
Якщо ж він убоїться і розташується станом по той бік потоку, то ми перейдемо до нього і переможемо його.
42
ЈА/коже приближися і^ё'да на потокъ водныи, поста'ви кни'жники людїи на потоцњ, и^ повелњ и^мᲆ гл~я не ѓ^ставля'ите всякого ста'ти, н^о да гря'дђтъ вс^и на' брань.
42
Як тільки підійшов Іуда до потоку води, то поставив при потоці народних писарів і наказав їм, сказавши: не залишайте жодної людини у стані, але нехай усі йдуть на битву.
43
и^ прїиде на нихъ прежде и^ вс^и лю'дїе въ слњдᲆ е^го, и^ сотрени сђть вс^и ја^ꙁы'цы эT лица е^го” И$ повръго'ша ѓ^рђжїя своа, и^ бњжаша в томенъ, и^же е^сть в карънаи^не.
43
І переправився до них перший і весь народ за ним. І знищені були перед лицем його всі язичники, і кинули зброю свою, і втекли у капище, яке було у Карнаїні.
44
и^ вꙁя'ша граD и^ томенᲆ и^ заж#же со всњми и^же в немъ, и^ ё^боя'ся карнаи^мъ, и^ не возможе стати противђ лица і^ё'дина”
44
Тоді взяли вони це місто і спалили вогнем капище з усіма, що знаходилися у ньому; і переможений був Карнаїн, і не міг більше протистояти Іуді.
45
И$ собра` і^ё'дA всњхъ і^и^л~ьтянъ и^же бяхђ въ галадитиде эT ма'ла даже до вели'ка” И$ жены и^хъ, и^ чада и^хъ, и^ користь полка велїю ѕњло. прїити в ꙁемлю і^ё'динђ,
45
І зібрав Іуда всіх ізраїльтян, що знаходилися у Галааді, від малого до великого, і дружин їхніх, і дітей їхніх, і майно, дуже велике ополчення, щоб іти у землю Юдейську.
46
и^ прїидоша даже до е^фрона и^ сїи граD ве'лїи на и^сходњ твердъ ѕњло. и^ не бысть ё^клонитися эT него` на де'сно и^ шђе, н^о посредњ е^го преити.
46
І дійшли вони до Ефрона. Це було велике місто, дуже укріплене, на шляху; неможливо було ухилитися від нього ні праворуч, ні ліворуч; потрібно було пройти через нього,
47
и^ ꙁапрошася и^же бяхђ въ гра'дњ и^ заградиша врата ка'менїемъ. И$ посла` к ним# і^ё'да словеса мирная рекђщи.
47
а жителі замкнулися у ньому і ворота завалили каменями.
48
прои^демъ по земли` вашеи е^же эTи^ти вᲆ ꙁемлю на'шђ. и^ никт^о васъ ѓ^бидитъ, токмо нога'ми прои^демъ” И$ не хотяхђ и^мъ эTверсти
48
Іуда послав до них з мирною пропозицією: ми пройдемо через землю вашу, щоб іти нам у землю нашу, і ніхто не скривдить вас, тільки ногами нашими пройдемо. Але вони не захотіли відчинити йому.
49
и^ повелњ і^ё'да проповњдати во ѓ^пол#ченїю, ѓ^полчиᲄися кое^мђждо в неMже кт^о е^сть мњсте.
49
Тоді Іуда наказав оголосити в ополченні, щоб кожен озброївся на своєму місці;
50
и^ ѓ^полчишася мђжи си'лы, и^ ратова'ша граD то'и весь дн~ь и^ вс^ю но'щъ. и^ предася граD въ рђкђ е^го.
50
і озброїлися воїни й облягали місто весь той день і всю ніч, і здалося місто у руки його.
51
и^ поби всякъ мђжескъ поl ё^сты` меча` і^ и^ раскопа е^го. и^ вꙁя` корысти е^го, и^ про'иде сквоѕњ градъ по ё^бїенымъ.
51
І вибив він усю чоловічу стать вістрям меча і до основ зруйнував місто, й узяв здобич його, і пройшов через місто по вбитих.
52
и^ преи^до'ша і^ѓ^рданъ въ поле вели'кое противђ лицђ веџъса'ню.
52
І переправилися через Йордан на велику рівнину навпроти Вефсана.
53
и^ б^њ і^ё'да сᲆбира'ющи долнᲇишихъ” И$ помоля'шеся людемъ по всемђ пђти, до'нже прїидђт# въ землю і^ё'динђ.
53
І збирав Іуда тих, що залишилися, і підбадьорював народ упродовж усього шляху, доки не прийшли у землю Юдейську.
54
и^ въꙁыидоша на' горђ сїѓ'нъ съ веселїемᲆ и^ ра'достїю. и^ принесоша вс^ясож#женїя ја%ко не паде эT нииX н^и е^ді'нᲆ, до'ндеже ѓ^братишася въ ми'рњ,
54
І зійшли на гору Сион з веселощами і радістю і принесли всепалення, тому що ніхто не упав з них до самого повернення у мирі.
55
и^ въ дн~и в няже бысть і^ё'да. і^ѓ^наџа'нъ въ галаа'дњ и^ симоn браT е^го въ галилеи, противђ лицђ птоломаи%да”
55
У ті дні, коли Іуда та Іонафан знаходилися у Галааді, а Симон, брат його, — у Галилеї перед Птолемаїдою,
56
Слыша і^ѓ^сифъ ꙁахарїинᲆ сн~ъ, и^ а^зарїя началникᲆ силы побњдђ вещи бл~гыхъ, и^ бра'нь ю%же сътвори
56
почули Йосиф, син Захарії, та Азарій, воєначальники, про славні воїнські подвиги, звершені ними,
57
и^ рече. сътвориM и^ м^ы себњ` и^мя, і^ и^демъ ѓ^поlча'тися проти'вђ ја%ꙁы'комъ и^же ѓ%крsтъ насъ.
57
і сказали: зробимо і ми собі ім’я; підемо воювати з язичниками, які оточують нас.
58
и^ въꙁвњсти сђщимъ эT си'лы е^го и^же с ни'ми, і^ и^до'ша на а'мнїю”
58
Так оголосили вони війську, яке було при них, і пішли на Іамнію.
59
І$ и^ꙁыиде горгїя эT гра'да, и^ мђжи е^го въ срᲇтенїе и^мъ во бра'нь.
59
І вийшов Горгій з міста і воїни його назустріч їм на битву.
60
і^ и^ꙁмњнися і^ѓ'сиf и^ а^зарїя и^ гнани сђть даже до предlњ і^ё'диныхъ. и^ падо'ша въ дн~ь ѓ%нъ эT людїи і^и^л~евыхъ ја^ко двњ тысящи мђжїи” и^ бысть ја%ꙁва вели'ка въ людехᲆ
60
І, кинувшись навтіки, Йосиф та Азарія були переслідувані до меж Юдеї; і впало у цей день з народу ізраїльського до двох тисяч чоловіків.
61
и^же не послђша'ша і^у'ды и^ братїи е^го, ча'юще крњпча'е сътвори'тися”
61
І було велике сум’яття у народі ізраїльському, тому що не послухалися Іуди і братів його, мріючи показати хоробрість,
62
Тїи же не бяхђ эT сњмени мђжїи ѓ'нњхъ и^миже дасться спасе'нїе і^и^л~ю рђкою иX.
62
тоді як вони не були від сімені тих мужів, руці яких надано спасіння Ізраїля.
63
и^ мђж'ъ і^ё'да и^ бра'тїя е^го прослави'ша ѕњло, преD всњмъ і^и^л~емъ и^ ја^зы'ки всњми и^дyњ слы'шашеся и^мя и^хъ.
63
Але муж Іуда і брати його дуже прославилися перед усім Ізраїлем і перед усіма народами, де тільки чути було ім’я їх, —
64
и^ сᲆвокђпишася к нимъ бл~го гл~ющеи”
64
і збиралися до них ті, що прийшли привітати.
65
І$ и^ꙁыиде і^ё'да и^ братїа е^го и^ поборя'хђ сн~ы и^савовы въ ꙁемли и^же е^сть къ ю'гђ. и^ пораꙁи хевронъ и^ дще'ри е^го, и^ раꙁори твердыня е^го и^ столпы е^го пож#же ѓ%крsтъ.
65
Після того вийшли Іуда і брати його і воювали проти синів Ісава у землі, яка лежить на південь, і уразив Хеврон і селища його, і зруйнував укріплення його, і спалив вежі його навколо нього,
66
и^ воꙁдви'жеся и^ти` въ ꙁеMлю и^ноплеменникъ, и^ прохожDаше самарїю.
66
і піднявся, щоб іти у землю іноплемінників, і пройшов Самарію.
67
въ дн~ь ѓ%нъ падо'ша сщ~енницы на брани, е^гда` хотяхђ мђжатися бл~го, внегда` и^ꙁыидђтъ на' брань безъ совњта е^го.
67
У той час упали у битві священики, які бажали прославитися хоробрістю і безрозсудно вийшли на війну.
68
и^ ё^клонися і^ё'дA во а^ꙁотъ въ зе'млю и^ноплеме'нникъ и^ разби` ка'пища иX и^ꙁвая'нїа бо'гъ иX и^ пож#же ѓ^гнемъ, и^ взя` корысти граDски и^ ѓ^братиs въ ꙁеMлю і^ё'динђ”
68
І повернув Іуда на Азот, землю іноплемінників, зруйнував жертовники їхні, спалив вогнем різьблені зображення богів їхніх, узяв здобич міст і повернувся у землю Юдейську.
Глvа, ѕ~”
1
И$ цр~ь а^нтїѓX прохожDаше вы'шняя страны`. и^ слы'ша ја%ко е^сть въ е^лимњхъ въ пеrси'дњ граD преславленъ и^ ё^мно'женъ сребромъ и^ ꙁла'тоM
1
Тим часом цар Антиох, проходячи верхні області, почув, що є у Персії місто Елимаїс, який славиться багатством, сріблом і золотом,
2
хра%мъ же в немъ богаT ѕњ'ло. и^ т^ђ запо'ны злаᲄы, и^ броня и^ ѓ^рђжїа ја%же ѓ^сᲄа'ви а^лећандрᲆ филиппа, цр~ь македоньскїи. иже црsтвова прьвыи въ е%ллинXњ,
2
і в ньому — храм, дуже багатий, і є там золоті покрови, броня і зброя, які залишив там Олександр, син Филипа, цар Македонський, — перший, який став царем над еллінами.
3
и^ прїиде и въꙁыска'ше вꙁяᲄи граD и^ поплениᲄи е^го, и^ не возмо'же ја^ко позна'ся слово сђщимъ во' градњ”
3
І він прийшов і намагався взяти це місто і пограбувати його, але не міг, тому що намір його став відомим жителям міста.
4
И$ воста'ша проти'вђ е^го вᲆ бра'нь и^ побњже эTтђдђ. і^ и^де съ скоrбїю ве'лїею и^ ѓ^братися въ вављ=лонъ”
4
Вони піднялися проти нього війною, і він кинувся навтіки і пішов звідти з великою скорботою, щоб вирушити у Вавилон.
5
И$ прїиде възвњща'яи е^мђ нњкто въ перси'дђ, ја%ко эTбњго'ша ѓ^полченїя ходившїи въ і^ё^де'ю”
5
Тоді прийшов хтось до нього у Персію зі звісткою, що ополчення, які ходили у землю Іуди, втікають,
6
И$ ходи` лисїя съ си'лою крњпкою въпрьвыX, и^ погнанъ бысть эT лица и^хъ. и^ возмогоша ѓ^рђжїи и^ си'лами и^ кори'стьми мно'гими, и^же взя'ша эT ѓ^полченїи и%хже и^зби'ша.
6
що Лісій ходив із сильним військом попереду всіх, але був уражений юдеями, і вони підсилилися і зброєю, і військом, і багатою здобиччю, яку взяли від уражених ними військ,
7
и^ раꙁориша мерꙁость ю%же соꙁда` на прsтлњ въ і^ерsлимњ и^ ст~ыню” ја^ко преже ѓ^крђжиша зданїи` высокими, н^о и^ веџсђранъ граD е^го”
7
і що вони зруйнували мерзоти, які він спорудив над жертовником у Єрусалимі, а святилище, як і раніше, обнесли високими стінами, також і Вефсуру, місто його.
8
И$ бысть ја%ко ё^слы'ша цр~ь словеса та` ё^страшися и^ смђтися ѕᲇло. и^ паде на ло'же и^ вᲆпаде в недђгᲆ ꙁа скорбъ, ја%ко не събысться е^мђ и^же помышля'ше.
8
Коли цар почув слова ці, сильно злякався і стривожився, упав на постіль і занеміг від суму, що не збулося так, як він бажав.
9
и^ бњ т^ђ дн~и мно'ги, ја%ко ѓ^бнови'ся нань скорбъ вели'ка, и^ мняше ја%ко ё%мретъ.
9
І багато днів пробув він там, тому що відновлювався у ньому сильний сум; він думав, що помирає.
10
и^ съꙁва` вс^я дрђги своа и^ рече и^м#. эTи^де со'нъ эT ѓ'чїю мое'ю, и^ спадохъ срDцемъ эT печа'ли,
10
І скликав він усіх друзів своїх і сказав їм: відійшов сон від очей моїх, і я занеміг серцем від суму.
11
и^ рњхъ въ срDцы в колики скорби е^смь дошелъ и^ во'лнђ ве'лїю в не'иже нн~њ е^смь. ја%ко бл~гъ и^ любиM въ вла'сти мое'и.
11
І сказав я у серці своєму: до якої скорботи дійшов я і до якого великого знічення, в якому знаходжуся тепер! А був я корисним і любленим у володінні моєму.
12
нн~њ же помина'ю зла'я и%хже сътворихъ въ і^ерsлимњ, и^ вꙁяхъ вс^я сосђды зла'та и^ сребрьна в немъ” и^ послахᲆ и^зяти ѓ^бита'ющиX і^ё^деѓ'вᲆ вотще.
12
Тепер же я згадую про ті злодіяння, які я звершив у Єрусалимі, і як узяв усі золоті і срібні сосуди, які знаходилися у ньому, і посилав знищувати тих, що живуть в Юдеї, даремно.
13
поꙁнахъ ја%ко сихъ ради ѓ^брᲇтоша м^я зла'я сїя, и^ с^е гибнђ скорбїю ве'лїею в ꙁемли чю'ждеи”
13
Тепер я знаю, що за це спіткали мене ці біди, — і ось, я гину від великого суму у чужій землі.
14
И$ приꙁва` филиппа е^ді'ного эT дрђгъ свои^хъ, и^ поста'ви е^го наD всњмъ црsтвомъ свои^мᲆ.
14
І прикликав він Филипа, одного з друзів своїх, і поставив його правителем над усім царством своїм;
15
и^ даде е^мђ дїа'димђ и^ ры'зђ и^ прьсᲄень, водити а^нтиѓ'ха сн~а е^го и^ въскормити е^го е^же цр~ьствоват^и.
15
і дав йому вінець і царський одяг свій і перстень, щоб він керував Антиохом, сином його, і виховував його для царювання.
16
и^ ё'мре т^ђ а^нтїѓ'хъ цр~ь в лᲇто, рм~џ.
16
І помер цар Антиох у сто сорок дев’ятому році.
17
и^ позна` лисїя ја%ко ё%мре цр~ь, и^ поста'ви црsтвовати а^нтїѓ'ха сн~а е^го, е^гоже въскорми ю%ношђ. и нарече и^мя е^го е^впа'торъ.
17
Коли Лісій дізнався, що цар помер, то поставив замість нього на царство сина його, Антиоха, якого виховував у юності його, і назвав його ім’ям Евпатора.
18
і^ и^же въ кра'ю бњша затвори'ша і^и^л~я ѓ%крsтъ ст~ыхъ. і^ и^скахђ и^мᲆ зла'я всегда` и^ ё^тверженїе ја^ꙁыкомъ.
18
Тим часом ті, що знаходились у фортеці, тіснили Ізраїля навколо святилища і завжди намагалися чинити йому зло, а язичникам служити опорою;
19
и^ помы'сли і^ё'да и^згнати иX и^ съзва` вс^я лю'ди да ѓ^бъстоя'тъ и^хъ,
19
тоді Іуда вирішив вигнати їх і скликав весь народ, щоб обложити їх.
20
и^ сᲆбрашаs въкђпњ и^ ѓ^бъсњдоша и^хъ лњта, рн~и, и^ сътвори` ѓ^ ниX стрᲇлостоателници и^ миханы,
20
Усі зібралися й обложили їх у сто п’ятдесятому році, і спорудив він проти них стрілометальні знаряддя і машини.
21
і^ и^зыидо'ша эT ниX эT ꙁатвора. и^ съдрђжишAся тњмъ нњцїи нечестивыхъ эT і^и^л~я
21
Але деякі з обложених вийшли, і до них пристали деякі з нечестивих ізраїльтян;
22
и^доша кᲆ цр~ю и^ рњша доколњ не сътвориши сђда` и^ м#стиши браᲄїю на'шђ.
22
і пішли вони до царя і сказали: доки ти не вчиниш суду і не помстишся за братів наших?
23
м^ы бл~говолимъ слђжити эTц~ђ твое^мђ и^ ходити въ ꙁа'повњдехъ е^го, и^ послђжи'ти повеленїеM е^го”
23
Ми погодилися служити батькові твоєму і ходити за заповідями його і додержуватися повелінь його;
24
и^ ја%ко сђщїи людїи сиX, сего ради эTчюждаю^тся эT насъ. ѓ^баче е^лицы ѓ^брњтахђся эT насъ погђбля'хђся, и^ наслњдїя на'ша расточахђся”
24
а сини народу нашого обложили укріплення і за те цураються нас, і кого з нас знаходять, умертвляють і майно наше розграбовують,
25
и^ не на на'съ ᲄокмо простроша рђкђ, н^о и^ на вся` предњлы на'ша”
25
і не на нас тільки простягли вони руку, але і на всі наділи наші.
26
и^ с^е приближи'шася дньs къ краю въ і^ерsлимъ взяти е^го, и^ веџсђранъ ё^тверди.
26
І ось, тепер обложили вони укріплення у Єрусалимі, щоб оволодіти ним, а святилище і Вефсуру зміцнили.
27
и^ а'ще не преDвариши и^хъ скорњише, болша сихъ сътворятъ, и^ не воZможеши въздръжа'ти и^хъ”
27
Якщо ти не поспішиш випередити їх, то вони зроблять більше цього, і тоді ти не в силах будеш утримати їх.
28
И$ прогнᲇвася цр~ь ја%ко сїя слыша. и^ созва` дрђ'ги своя` и^ нача'лницы си'лы свое'я і^ и^же наD конники.
28
Почувши це, цар розгнівався і зібрав усіх друзів своїх і начальників війська свого і начальників кінноти;
29
н^о и^ эT црsтвъ и%ныX и^ эT ѓ^токъ мо'рьскихъ прїидо'ша к немђ си'лы ная'тися”
29
прийшли до нього і з інших царств і з морських островів війська наймані,
30
И$ бы'сть число` во'и е^го, Wр~, пњшець. и^ Wк~, ко'нниk. и^ слоновъ, л~в, въдя'щих# бра'нь.
30
так що кількість військ його була: сто тисяч піших, двадцять тисяч вершників і тридцять два слони, привчених до війни.
31
и^ прїидоша по и^дђмеи, и^ приближишаs къ веџ#сђранђ и^ раᲄовахђ дн~и мно'ги, и^ сътвори'ша миханы, і^ и^ꙁыидо'ша и^ поQгоша иX ѓ^гнеM, и^ бышаs межественᲇ”
31
І пройшли вони через Ідумею і розташувалися станом навпроти Вефсури, і воювали багато днів і спорудили машини; але ті зробили вилазку і спалили їх вогнем і билися мужньо.
32
И$ эTи'де і^ё'да эT кра'я и^ ста` въ веџ#сахарїя преD ѓ^полченїемъ црsкиM”
32
Після цього Іуда відступив від фортеці і розташувався станом у Вефсахарі навпроти стану царського.
33
И$ вᲆста` цр~ь ѕњло ра'но, и^ воꙁдвигнђ ѓполченїе въ ё^стремленїе е^го по пђти` веџсахарїя. и^ раZсња'шася си'лы въ бра'нь и^ въстрђби'ша трђба'ми,
33
Цар же, вставши рано-вранці, поспішно вирушив з військом своїм по дорозі до Вефсахари, і приготувалися війська до битви і засурмили трубами.
34
и^ слон#никоM показа'ша кро'вь гроꙁдовђ и^ морона, е^же преDста'ти иM во брань.
34
Слонам показували кров винограду і шовковичних ягід, щоб збудити їх до битви,
35
и^ раꙁлђчи'ша ѕвњрїя въ дебрехъ. и^ преDсташа кое^мђждо сло'нђ, Wа~, мђжїи, ѓ^блечены въ броня плетены, и^ шле'мы мњдяны на глава'хъ и^хъ. и^ е~ со'тъ ко'нникъ вчине'ныхъ кождо ѕвњрю и^ꙁбрани”
35
і розділили цих тварин на загони і приставили до кожного слона по тисячі мужів у залізних кольчугах і з мідними шоломами на головах, зверх того по п’ятсот добірних вершників призначено було до кожного слона.
36
сїи бњша преже вре'мени и^дњже а^ще б^њ ѕвњрь. і^ и^дњже а^ще и^дяше и^дя'хђ въкђпњ и^ не эTстђпа'хђ эT него.
36
Вони ставали завчасно там, де був слон, і куди він ішов, ішли і вони разом, не відстаючи від нього.
37
н^о и^ пи'рги древя'ны на ни'хъ крњ'пки ꙁащища'ющи, на ко'ждо ѕвњрђ ѓ^поя^са'ни съ миханы и^ на коеMждо мђжїи, л~в, вою'ющїи с ни'хъ и^ ё^прави'тель е^го”
37
Притому на них були міцні дерев’яні вежі, які покривали кожного слона, укріплені на них помочами, і в кожній з них по тридцять два сильних мужа, які воювали на них, і при слоні індієць його.
38
и^ прочїи ко'нники сю'дђ и^ сю'дђ поста'ви на двњ ча'сти, ѓ^полче'нїя ѓ^крђжа'ющи и^ ѓ^гражда'ющи въ де'брехъ”
38
Інших же вершників розставили тут і там — на двох боках ополчення, щоб подавати знаки і підкріплювати у тісних місцях.
39
и^ ја%ко въсїа слн~це на щиты ꙁла'ты, и^ ѓ^б#сїа'ша го'ры эT нихъ и^ ѓ^блиста'ша ја%ко лам#па'ды ѓ^гненыя.
39
Коли сонце блиснуло на золотих і мідних щитах, то заблищали від них гори і світилися, як вогненні світильники.
40
и^ раꙁлђчи'ся ча'сть нњ'кая ѓ^полче'нїя цр~ева на горы высо'ки, и^ нњ'цыи на ни'жшаа, и^ грядя'хђ крњпце и^ чи'нно.
40
Одна частина царського війська була розтягнута по високих горах, а інші — по низинних місцях; і йшли вони твердо і струнко.
41
и^ поколњба'шася вси слы'шащїи гла'съ мно'жества и^хъ и^ пђти ше'ствїя мно'гихъ и^ сраже'нїа ѓ^рђжїи. бњ б^о ѓ^полче'нїе вели'ко ѕᲇло и^ крњ'пко”
41
І знітилися всі, які чули шум безлічі їх і ходу такого полчища і стукіт зброї, бо військо було дуже велике і сильне.
42
И$ приближи'ся і^ё'да и^ ѓ^полче'нїе е^го въ бра'нь, и^ падо'ша эT ѓ^полче'нїя цр~ева, ѕ~ со'тъ мђжїи.
42
І вступив Іуда і військо його у битву, — й упали з ополчення царського шістсот мужів.
43
и^ ви'дњ е^леа^ꙁа'ръ сн~ъ а^вара'нь е^ді'наго эT ѕвњрїи ѓ^блече'на въ бро'ню цр~ьскђ” и^ бы'сть вы'ше про'чїи^хъ ѕвњрїи, и^ видњся е^мђ ја%ко в немъ е^сть цр~ь”
43
Тоді Єлеазар, син Саварана, побачив, що один зі слонів покритий бронею царською і перевершував усіх, і здавалося, що на ньому був цар, —
44
и^ дадеся самъ е^же и^ꙁба'вити лю'ди своя, и^ сътвори'ти се бњ и^мя вᲇчное
44
і він віддав себе, щоб врятувати народ свій і придбати собі вічне ім’я;
45
и^ те'къ къ немђ съ дерꙁостїю, посреd дебри побива'ющи ѓ^деснђю и^ ѓ^лњвђю и^ раꙁделя'хђся эT него сю'дђ и^ сю'дђ
45
і сміливо побіг до нього на середину загону, вражаючи праворуч і ліворуч, і розступалися від нього і в той, і в інший бік;
46
и^ вни'де поD сло'на и^ поDложи'ся е^мђ, и^ ё^би е^го, и^ паде на' ꙁемлю на'нь и^ ё'мре т^ђ”
46
і підбіг він під того слона, ліг під нього й убив його, й упав на нього слон на землю, і він помер там.
47
и^ видњша си'лђ цр~евђ и^ ё^стремле'нїе во'и, и^ въꙁвратишася эT ниX”
47
Але, побачивши силу царського ополчення і стрімкість військ, юдеї ухилилися від них.
48
ѓ^полче'нїе же цр~ево вꙁы'иде проти'вђ и^хъ въ і^ерsлимъ” и^ приближи'ся цр~ь въ і^ё^дею и^ въ горђ сїѓ'нъ,
48
Царські ж війська пішли проти них на Єрусалим: цар направив війська на Юдею і на гору Сион.
49
и^ сътвори ми'ръ и^же бя'хђ въ веџсђре. і^ и^ꙁыидо'ша и^ꙁ гра'да, ја%ко не бњ и^мᲆ пи'ща е^же затвори'тися в немъ, ја%ко сђбо'ᲄа бњше ꙁемли.
49
І уклав він мир з тими, що були у Вефсурі, які вийшли з міста, бо не було у них продовольства, щоб триматися у ньому в облозі, тому що був суботній рік на землі.
50
и^ вꙁя` цр~ь веџсђраM, и^ поста'ви т^ђ стра'жи храни'ти е^го.
50
Й оволодів цар Вефсурою і залишив у ній сторожу, щоб стерегти її.
51
и^ ѓ^брати ѓ^полче'нїя на мњсто ст~ня дн~и мно'ги. и^ поста'ви т^ђ стрњлостоя'телницы и^ миханы, и^ ѓ^гнемеTницы и^ ка'менометницы и^ скорпїѓ'ны ꙁане же въсхотњ мета'ти съ пра'щею
51
Потім багато днів облягав святилище, і поставив там стрілометальні знаряддя і машини, і вогнеметальні, і каменеметальні і списометальні, щоб кидати стріли і каміння.
52
сътвори'ша же и^ тїи миха'ны проᲄи'вђ миха'нъ и^хъ, и^ бра'шася дн~и мно'ги
52
Але й юдеї спорудили машини проти їхніх машин і воювали багато днів;
53
пи'ща же не бя'ше въ гра'дњ. занеже сеDмое лњто бы'сть. и^же ѓ^ста'виша въ і^ё^де'и эT ја^ꙁы'къ поја^до'ша и^ ѓ^ста'въшее предъложе'нїя”
53
продовольчих же припасів бракувало у сховищах, тому що був сьомий рік, і ті, що шукали в Юдеї безпеки від язичників, спожили залишки запасів;
54
И$ ѓ^ста'ша въ ст~ыхъ мђжїи ма'ло ја%ко ѓ^бъја%тъ и^хъ гла'дъ, и^ расточе'ни сђть е^ді'нъ ко'ждо в мњсто свое
54
і залишилося при святилищі небагато мужів, бо здолав їх голод, і розійшлися кожен у своє місце.
55
И$ слы'ша лисїя, ја%ко фили'п#пъ егоже поста'ви цр~ь а^нтїѓ'хъ е^ще жи'вђ е^мђ. да въско'рмитъ а^нтїѓ'ха сн~а е^го въ е^же црsтвова'ти е^мђ.
55
Почув Лісій, що Филип, якому цар Антиох ще за життя доручив виховувати сина свого, Антиоха, для царювання,
56
и^ възᲆвратися эT персљ'ды и^ медїи, и^ вои` црsкїи ходи'вшїи с нимъ. и^ ја%ко и%щеT прїяти сᲆ ве'щьми,
56
повернувся з Персії і Мідії і з ним — війська, що ходили з царем, і що він домагається прийняти на себе діла царства.
57
т#ща'ся пои^ти` эT кра'я и^ гл~ати къ цр~ю и^ вое^во'дамъ во'и и^ мђжемъ, ѓ^скђдњхоM вся` дн~и и^ пи'ща намъ ма'ла е^сть, и^ мњсто е^гоже ѓ^бъстои^мъ ё^твержено. и^ прилежитъ намъ стро'ити ѓ^ црsтвᲇ
57
Тому поспішно пішов і сказав цареві, начальникам війська і вельможам: ми щодня терпимо нестачу і продовольства у нас мало, а місце, що обложене нами, — міцне, тим часом лежить на нас піклування про царство.
58
нн~њ ё^бо дае^мъ десни'цђ чл~комъ тњмъ. и^ сътворимᲆ с тњми ми'ръ и^ сᲆ всњми людми` и^хъ.
58
Отже, подамо правицю цим людям і укладемо з ними мир і з усім народом їхнім,
59
и^ поста'вим# и^мъ да хо'дятъ в ꙁако'нњхъ свои^хᲆ ја%ко и^ преже. ради б^о ꙁаконъ иX и^же раздрђша'емъ прогнњ'вашася, и^ сътвори'ша вс^я сїя”
59
і дозволимо їм жити за законами їхніми, як колись; бо за свої закони, які ми скасували, вони роздратувалися і зробили все це.
60
и^ ё^гоDно бы'сᲄь сло'во преD цр~емъ и^ нача'лники. и^ посла` к нимъ ми'ръ сътвори'ти и^ прїя'ша т^а.
60
І угодне було це слово царю і начальникам, — і послав він до них, щоб укласти мир, що вони і прийняли;
61
и^ кляся иM цр~ь и^ нача'лницы ѓ^ сихъ, і^ и^зы'идоша эT твердыни,
61
і клявся їм цар і начальники. Після цього вони вийшли з укріплення.
62
и^ вниде цр~ь въ го'рђ сїѓ'нъ, и^ ви'дњ твердыни мњста, и^ эTвержеся кля'ᲄвы е^ю'же кляTся, и^ повелњ раꙁорити стњнђ ѓ%крsтᲆ.
62
І зійшов цар на гору Сион і, оглянувши укріплені місця, зневажив клятву, якою клявся, і повелів зруйнувати стіни навкруги.
63
и^ эTи^де тща'тельно ѓ^братися въ а^нтїѓхїю, и^ ѓ^брњте филип#па госпоDствђюща градомъ. и^ вое^ва на'нь и^ вꙁя` граD нђждею”
63
Потім поспішно вирушив і, повернувшись в Антиохію, він побачив, що Филип володіє містом, вступив з ним у битву і силою взяв місто.
Глvа, з~”
1
Лњта, рн~а, и^зы'иде димитрїи селеё^кїевъ сн~ъ эT ри'ма. и^ възыде съ малыми лю'дми въ градъ приморьскїи и^ црsтвова т^ђ”
1
У сто п’ятдесят першому році вийшов з Рима Димитрій, син Селевка, і з небагатьма людьми ввійшов в одне приморське місто і там став царем.
2
И$ бысть ја%ко восходяше в# домъ цр~ьства эTц~ъ свои^хᲆ. ја%ша силы а^нтиѓ^ха и^ лисїя привести е^го к немђ,
2
Коли ж він входив у царський дім батьків своїх, військо схопило Антиоха і Лісія, щоб привести їх до нього.
3
и^ вещь е^мђ ја^ви'ся и^ рече. не покажи'те м^и лица и^хъ
3
Це стало відомо йому, і він сказав: не показуйте мені облич їхніх.
4
и^ ё^биша иX вои`” И$ сњде димитрїи на прsтлњ црsтва свое^го,
4
Тоді воїни вбили їх, і сів Димитрій на престолі царства свого.
5
и^ прїидоша к немђ мђжи безаконїи и^ нечестивїи эT і^и^л~я. и^ а^лкима вожда'ше и^хъ, хотя'и жречесᲄвовати,
5
І прийшли до нього всі мужі беззаконні і нечестиві з ізраїльтян, і Алким був на чолі їх, домагаючись священства;
6
и^ ѓ^клевета лю'ди преD цр~емъ рекђщи” погђбилъ і^ё'да и^ бра'тїа е^го всњхъ дрђгъ твои^хъ, и^ на'съ расточи эT земля` на'шея.
6
і звинувачували вони перед царем народ, говорячи: погубив Іуда і брати його друзів твоїх, і нас вигнали з землі нашої.
7
нн~њ ё^бо посли` мђжа е^мђже вњрђеши, да и%деT и^ видитъ и^стребленїя вс^я ја%же сътвори наM и^ стра'нњ цр~ьскои. и^ да мђ'читъ и^хъ и^ всњхъ помага'ющиX и^мъ.
7
Отже, пошли тепер мужа, якому ти довіряєш; нехай він піде і побачить усе руйнування, яке вони заподіяли нам і країні царя, і нехай покарає їх і всіх, хто допомагає їм.
8
и^ приꙁва цр~ь вак#хи'да дрђга цр~ьска, и^же госпоDсвова'ше ѓ^бонђ странђ рњки` вели'кое въ црsтвњ и^ вњрна цр~еви.
8
Цар обрав Вакхида з друзів царських, який керував по той бік ріки, був великий у царстві і вірний цареві,
9
и^ посла` е^го и^ а^лкима нечести'ваго и^ поста'ви е^мђ жречество” и^ повелњ` е^мђ сътвори'ти м#ще'нїя въ сн~охъ і^и^л~евњхъ.
9
і послав його і нечестивого Алкима, надавши йому священство, і повелів йому вчинити помсту синам Ізраїля.
10
и^ эTи^до'ста и^ прїидоша съ си'лою ве'лїею в ꙁе'млю і^и^ё'динђ, и^ посла` вњсᲄники къ і^ё^дњ и^ бра'тїи е^го словесы` ми'рными съ ле'стїю,
10
Вони вирушили і прийшли у землю Юдейську з великим військом; і він послав до Іуди і братів його послів з мирною, але підступною пропозицією.
11
и^ не вня'ша словесем# и^хъ. ви'дњша б^о ја%ко прїидо'ста съ си'лою ве'лїею.
11
Але вони не повірили словам їхнім, тому що бачили, що вони прийшли з великим військом.
12
и^ събрашася къ а^лки'мђ и^ вкахи'де събра'нїя кни'жниk и^ꙁыска'ти пра'ведная.
12
До Алкима ж і Вакхида зійшлося зібрання книжників шукати справедливости.
13
и^ первїи притяжа'тели и^же бњхђ въ сн~њхъ і^и^л~евњхъ. и^ в#зыска'хђ эT нихъ миr
13
Перші з синів Ізраїлевих були асидеї; вони шукали у них миру,
14
реко'ша б^о, чл~къ жрецъ эT сњмени а^а^ро'ня прїиде вᲆ си'леX не и^зобидиT и^ не прельстиT наs.
14
бо говорили: священик від племені Аарона прийшов разом з військом і не скривдить нас.
15
и^ гл~а съ ни'ми словеса` ми'рна и^ кляTся иM рекђщи, не воздаM вамъ ѕла'я, ниже дрђгомъ ва'шиM, и^ вњроваша е^мђ”
15
І він говорив з ними мирно і клявся їм, і сказав: ми не зробимо зла вам і друзям вашим.
16
И$ пои^ма` эT нихъ ћ~ мђжїи, и^ ё^би` и^хъ въ е^ді'нъ дн~ь по словесеX ја%ко пи'сано е^сᲄь”
16
І вони повірили йому, а він, захопивши з них шістдесят чоловіків, умертвив їх в один день, як сказано у Писанні:
17
Плоти прпDбныхъ твои^хъ и^ крови и^хъ пролїяша ѓ^крsтъ іерsлима, и^ не бњ погрњба'яи”
17
«тіла святих Твоїх і кров їх пролили навколо Єрусалима, і нíкому було поховати їх».
18
И$ нападе` стра'хъ и^ тре'петъ на вся` лю'ди. ја%ко реко'ша нsњ иM и^стинны и^ сђда, пресᲄђпницы б^о повелњнїемъ, и^ кля'твою и^же кля'шася”
18
І напав від них страх і жах на весь народ, і говорили: немає у них істини і правди, бо вони порушили постанову і клятву, якою клялися.
19
И$ въздви'жеся вакхи'дᲆ эT і^ерsли'ма и^ приближи'ся въ вїиꙁе'џъ и^ посла` и^ ја%тъ мно'ги эT ни'хъ, и^ нњкихъ эT людїи закла` и^ въ кладезь вели'къ въверже.
19
Тоді Вакхид відступив від Єрусалима і розташувався станом при Визефі, і, пославши, упіймав багатьох мужів, які втікали від нього, і декого з народу, заколов і кинув їх у глибокий колодязь.
20
и^ преда'сть странђ` а^л#ки'мђ, и^ ѓ^ста'ви си'лђ въ по'мощь е^мђ” И$ эTи'де вакхи'дъ къ цр~ю.
20
Потім, доручивши країну Алкиму і залишивши з ним військо на допомогу йому, Вакхид вирушив до царя.
21
и^ понђжда'ше а^лкхи'мъ ѓ^ а^рхїере'иствњ
21
Алким же домагався первосвященства.
22
и^ събрашаs к немђ вси` вᲆзмђща'ющїи лю'ди своя. и^ ѓ^дръжа'ша землю і^ё'динђ, и^ сътвори'ша ја%зю вели'кђ въ і^и^л~и”
22
І зібралися до нього всі, хто підбурював народ свій, і оволоділи землею Юдейською і зробили велику поразку в Ізраїлі.
23
И$ видњ і^ё'да вс^я ѕлаа и^же сᲆтвори а%лкимъ, і^ и'же с ниM бяхђ сн~ве і^и^л~еви на'ипаче ја^ꙁыk,
23
І побачив Іуда все зло, яке заподіяв Алким зі своїми спільниками синам Ізраїлевим, — більше, ніж язичники;
24
і^ и^ꙁы'иде въ вся предњли і^ё'дины по ѓ'крsтъ и^ сътвори` м#ще'нїе на мђжеX ё^трђжDьшихся, и^ преста'ша сходити страны`.
24
і, обійшовши всі межі Юдеї, вчинив помсту відступникам, — і вони перестали входити у цю країну.
25
ја^коже ви'дњ а^лки'м#, ја%ко ё^крњпи'ся і^ё'да і^ и^же с ни'мъ” и^ позна` ја%ко не можа'ше потръпњти и^хъ, и^ ѓ^брати'ся къ цр~ю и^ ѓ^клевеᲄа и^хъ лђка'ве”
25
Коли ж Алким побачив, що Іуда і ті, що знаходилися з ним, підсилилися, і зрозумів, що не може протистояти їм, повернувся до царя і жорстоко звинувачував їх.
26
и^ посла` цр~ь никано'ра е^ді'наго эT нача'лникъ свои^хъ добророднњиша, ненави'дящаго и^ вражDђю^щаго на і^и^л~я, и^ повелњ е^мђ и^зби'ти лю'ди.
26
Тоді цар послав Никанора, одного зі славних вождів своїх, ненависника і ворога Ізраїля, і наказав йому знищити цей народ.
27
и^ прїиде никанор# въ і^ерsлиM со во'емъ вели'кимᲆ. и^ посла` къ і^ё'дᲇ и^ бра'тїи е^го со ле'стїю словесы` ми'рными рекђщи.
27
Никанор, прийшовши в Єрусалим з великим військом, послав до Іуди і братів його підступно зі словами мирними:
28
не бђдетъ л^и бра'нь междђ на'ми и^ ва'ми, прїидђ съ мђжи ма'лы да ви'жђ лица` ва'ша с ми'ром#,
28
нехай не буде війни між мною і вами; я ввійду з небагатьма людьми, щоб бачити лиця ваші у мирі.
29
и^ прїиде къ і^ё'дњ и^ поздравля'хђся дрђгъ дрђга ми'рно, и^ во'и ё^гоᲄовани бя'хђ въсхити'ти і^ё'дђ.
29
І прийшов він до Іуди, і вітали вони один одного мирно; а тим часом воїни були готові схопити Іуду.
30
и^ позна'ся слово і^ё^дњ ја%ко со ле'стїю прїиде к немђ, и^ ё^стра'шиs эT него. и^ не хотњ` ктомђ ви'дњти лица` е^го,
30
Іуді стало відомо, що він прийшов до нього з підступом, тому він убоявся його і не хотів більше бачити лиця його.
31
и^ поꙁна` никано'ръ, ја%ко эTкрове'нъ е^сть совњтъ е^го. і^ и^зы'иде въ срњте'нїе і^ё'дњ блиꙁъ кафарсара'ма”
31
Коли Никанор довідався, що намір його відкрився, виступив проти Іуди на битву біля Хафарсалами.
32
И$ падо'ша эT никано'ра во'и ја^ко пять ты'сящъ мђжїи, и^ бњжа'ша во' градъ дв~двъ”
32
І впало з тих, що були з Никанором, близько п’яти тисяч мужів, а інші втекли у місто Давидове.
33
И$ по словесехъ сиX въꙁы'иде никано'ръ на горђ сїѓнъ. і^ и^ꙁыидошA эT і^ере'и эT ст~ыхъ и^ эT ста'рецъ люDскиX поздра'вити е^го ми'рно и^ показа'ти е^мђ всесож#же'нїе прине'сеное за цр~я”
33
Після того Никанор зійшов на гору Сион; і вийшли зі святилища деякі зі священиків і старійшин народу, щоб мирно вітати його і показати йому всепалення, що приноситься за царя.
34
И$ посмњя'ся ё^ничижи` и^хъ и^ ѓ^скверни` и^хъ, и^ гл~а го'рдо.
34
Але він осміяв їх, наглумився з них й осквернив їх, і говорив зарозуміло,
35
и^ клятся съ ја%ростїю рекђщи, а^ще не предаsся і^ё'да и^ во'и е^го в рђкђ моею нн~њ. е^гда възвращенъ бђдђ въ ми'ръ, и^ пожгђ` хра'мъ сїи. і^ и^зы'иде сїи ја^ростїю ве'лїею.
35
і, поклявшися, з гнівом сказав: якщо не відданий буде нині Іуда і військо його в мої руки, то, коли повернуся благополучно, спалю дім цей. І пішов з великим гнівом.
36
и^ внидо'ша жръцы` и^ ста'ша преD лицемъ прsтла и^ хра'мђ. и^ пла'чюще рекоша”
36
А священики ввійшли і стали перед лицем жертовника і храму, заплакали і сказали:
37
Ты` г~и и^збра'лъ е^си хра'мъ сїи, нарещи'ся и%мени твоемђ в нем, да бђдетъ хра'мъ мл~твы и^ въ проше'нїе лю'демъ твоиM
37
Ти, Господи, обрав дім цей, щоб на ньому нарікалось ім’я Твоє, і щоб він був домом молитви і моління для народу Твого.
38
сътвори` м#щенїе на чл~цњ семъ и^ во'ехъ е^го, и^ да падTђ в ме'чь. помяни власфи'мїя и^хъ, и^ не даждь и^мъ ѓ^би'тели”
38
Зроби помсту чоловікові цьому і війську його, і нехай упадуть вони від меча; згадай злохуління їхні і не дай їм залишатися надалі.
39
І$ и^зы'иде никано'ръ эT і^ерsлима, и^ прїиде въ веџоро'нъ, и^ срњте` е^го си'ла сљ=р#ска”
39
І вийшов Никанор з Єрусалима і розташувався станом біля Вефорона, і пристало до нього тут військо сирійське.
40
І$ё'да приближи'ся въ а^дасђ съ треми ты'сящ#ми мђжїи. и^ помоли'ся і^ё'да и^ реq
40
А Іуда з трьома тисячами мужів розташувався станом біля Адаси; і помолився Іуда, і сказав:
41
и^же послани бя'хђ эT цр~я сенахири'мA г~и ја^ко хђли'ша т^я. і^ и^ꙁы'иде а^гг~лᲆ твои и^ порази` эT нихъ, рп~е ты'сящь,
41
Господи! коли послані царя Ассирійського вимовляли злохуління, то прийшов ангел Твій і уразив з них сто вісімдесят п’ять тисяч.
42
та'ко съкрђши ѓ^плъче'нїе сїе преD нами днесь. и^ да позна'юT про'чїи ја^ко ѕло` гл~а на ст~ая твоя. и^ сђди е^мђ по ѕло'бњ е^го”
42
Так знищи нині перед нами це полчище, нехай пізнають інші, що вони промовляли хулу на святині Твої, і суди їх за злобою їхньою.
43
И$ съᲄвори'шA во'и бра'нь г~і дн~ь мцsа а^дара. и^ съᲄреся ѓ^плъче'нїе никано'рово, и^ паде саM прьвње въ бра'ни.
43
І вступили війська у битву в тринадцятий день місяця Адара, і розбите було військо Никанора, і він першим упав у битві.
44
ја%коже ви'дњша во'и е^го ја%ко паде никано'ръ. поврьгоша ѓ^рђжїа своа и^ бњжа'ша,
44
Коли ж воїни його побачили, що Никанор упав, то, покидавши зброю свою, кинулися навтіки.
45
и^ гна'ша и^хъ пђть дн~е е^ді'наго эT а^да'са, до'н#деже прїити` въ гаси'ръ. и^ трђбами трђби'ша ꙁа ни'ми съ ꙁна'менїи.
45
І переслідували їх ізраїльтяни цілий день, від Адаса до самої Газири, і сурмили вслід їм вістовими трубами.
46
і^ и^зыдо'ша эT всњхъ селъ і^ё^де'искᲆ ѓ'крsтъ. и^ размета'ша и^хъ рога'ми и^ въꙁвраща'хђся паки к нимъ, и^ падо'ша вси` мече'мъ, и^ не ѓ^ста` эT ниX ни е^ді'нъ”
46
І виходили з усіх навколишніх селищ юдейських і оточували їх, — і вони, обертаючись до тих, що переслідували їх, усі упали від меча, і жодного не залишилося з них.
47
И$ взяша коры'сти и^хъ и^ плњнъ. и^ главђ` никано'рђ эTсњко'ша и^ десни'цђ е^го ю^же просᲄре го'рдо, и^ принесо'ша и^ повњсиша проти'вђ і^ерsлі'мђ
47
І взяли юдеї здобич їхню і награбоване ними, і відрубали голову Никанора і праву руку його, яку він простягав гордовито, і принесли і повісили перед Єрусалимом.
48
и^ възвесели'шася лю'ди ѕњло. и^ твориша дн~и того весе'лїе вели'ко.
48
Народ дуже радів і провів той день, як день великих веселощів;
49
и^ ё^ста'виша твори'ти вся` лњта дн~ь тои, г~і мsца а^да'ръ.
49
і встановили щорічно святкувати цей день тринадцятого числа Адара.
50
и^ ё^млъча` ꙁемля` і^ё^дина дн~и ма'лы”
50
І заспокоїлася земля Юдейська на якийсь час.
Глvа, и~”
1
И$ слы'ша і^ё'да и^мя ри'мляn ја%ко си'лнїи крњпостїю” и^ сїи бл~говоля'тъ всњмъ прилож#шиMся и^мᲆ, и^ е^ли'циy прїидо'ша к ниM соста'виша с ними дрђжбђ, и^ ја%ко сђть си'лни крњпостїю.
1
Іуда почув про славу римлян, що вони могутні і сильні і прихильно приймають усіх, хто звертається до них, і хто б не приходив до них, з усіма укладали вони дружбу.
2
и^ слы'шаша бра'ни и^хъ и^мђжества бл~га ја%же творятъ въ гала'техъ, и^ ја%ко въꙁдержа'ша и^хᲆ и^ приведо'ша поD да'нь.
2
А що вони могутні і сильні, — розповідали йому про війни їхні, про мужні подвиги, які вони показали над галатами, як вони підкорили їх і зробили данниками;
3
и^ коли'ка съᲄвори'ша въ странњ` и^спанїи, і^ и^же ё^держати рђды сребра` и^ ꙁла'та ја^же та'мо, и^ въꙁдержа'ша вся'ко мњсᲄо совњтомъ свои^мъ, и^ длъготръпе'нїемъ”
3
також про те, що зробили вони у країні Іспанській, щоб оволодіти срібними і золотими рудниками, які знаходяться там,
4
И$ мњсто б^њ далече эTстоя` эT нихъ ѕњло, и^ цр~еи наше'дшихъ эT края ꙁемли`, дондеже сътро'ша и^ пораꙁиша и^хъ ја%ꙁвою вели'кою. прочїи же даютъ и^мъ да'ни по вся лњта”
4
і своєю розсудливістю і твердістю оволоділи всім краєм, хоч той край дуже далеко відлежав від них, також і про царів, які виступали проти них від кінців землі, і вони знищили їх і уразили великою поразкою, а інші платять їм щорічно данину;
5
И$ фили'п#па персяни'на ките'искаго цр~я, и^ въста'вшихъ на ниX съкрђши'ша и^хъ въ брани, и^ въздеrжа'ша и^хъ”
5
вони також розбили на війні і підкорили собі Филипа і Персея, царя Китійського, й інших, що повстали проти них,
6
И$ а^нтїѓ'ха вели'каго цр~я а^сїи, шеDшаго противђ иX ѓ^поlченїе на' брань и^мᲇ'ющи, р~к, сло'ноv, и^ ко'нниk и^ колесницъ и^ во'и вели'къ ѕњло сътренъ эT нихъ,
6
і Антиоха, великого царя Азії, який вийшов проти них на війну зі ста двадцятьма слонами, і з кіннотою, і колісницями, і дуже численним військом і був розбитий ними;
7
и^ ја%ша е^го жи'ва. и^ поста'виша и^мъ дая'ти да'нь вели'кђ и^ црsтвђющимъ по немъ” И$ дая'ти и^ ми'ра и^ ё^ставле'нїя,
7
вони взяли його живого і змусили платити їм велику данину, — як його, так і наступних після нього царів, — дати заручників і допустити розділ,
8
и^ странђ` и^ндᲇ'искђ, и^ медїискђ, и^ лиDскђ, и^ эT предо'брыхъ стра'нъ и^хъ. и^ взя'ша и^хъ эT него даша е^ё^ме'нїю цр~ю”
8
а країну Індійську і Мідію, і Лідію й інші з кращих областей його, узявши від нього, віддали цареві Євменію;
9
ЈА/ко совњща'ша и^же эT е^ла'ды прїити` и^ вꙁя'ти и^хъ, и^ ја%ви'ся словотњмъ
9
і про те, як елліни намірилися прийти і знищити їх,
10
и^ посла'ша к ниM вое^во'дђ е^ді'наго и^ ѓ^полчи'шася противђ иX. И$ падо'ша эT нихъ ја^ѕве'нїи мно'ѕи” и^ плᲇнени ведо'ша же'ны и^хъ и^ ча'да иX и^ расточи'ша и^хъ. и^ ꙁе'млю и^хъ въздержа'ша, и^ раꙁори'ша тверды'ня иX, въ работђ` и^ꙁведо'ша и^хᲆ даже до сего дн~е,
10
але цей намір зробився їм відомим, і вони послали проти них одного воєначальника і воювали проти них, — і багато з них упало уражених, і взяли у полон дружин їхніх і дітей їхніх і пограбували їх, і оволоділи їхньою землею, і зруйнували фортеці їхні, і поневолили їх до цього дня;
11
и^ прочая црsтва. и^ ѓ^то'ки и^же нњкогда проти'вишася тњмᲆ и^сᲄреби'ша, и^ поработи'ша и^хъ.
11
й інші царства й острови, які будь-коли повставали проти них, вони руйнували і поневолювали.
12
съ дрђги же свои^ми и^ съ смиря'ющимися иM съхраняхђ дрђжбђ, и^ въꙁдержа'хђ црsтво ближняя и^ далняа. е^ли'цыy слы'шахђ и^мя и^хъ ё^боя'шася эT нихъ,
12
А з друзями своїми і з тими, що довіряли їм, вони зберігали дружбу; й оволоділи царствами ближніми і дальніми, і всі, які чули ім’я їхнє, боялися їх.
13
е^ли'цыM же аще хо'щђтᲆ помощи и^ црsтвова'ти, црsтвђютᲆ. иXже а^ще хо'щђтъ пременя'ютъ, и^ възнесо'шася ѕњло.
13
Якщо захочуть кому допомогти і кого поставлять царем, ті царюють, і кого хочуть, змінюють, і вони дуже піднеслися;
14
и^ въ всњхъ сихъ не възлага'ше ни е^ді'нъ и^хъ дїади'мы, ни ѓ^блеча'шеся перфи'рою да възвели'чатся ѓ^ неи.
14
але, попри все те, ніхто з них не покладав на себе вінця і не одягався у порфиру, щоб величатися нею.
15
и^ вђлевътїриѓ'нъ сътвори'ша себњ, и^ вся дн~и совњтова'хђ в немъ т~ и^ к~ совњтниковъ вы'нђ ѓ^ мно'жествњ е^же бл~гоё^твори'ти и^хъ.
15
Вони склали у себе раду, і постійно щодня триста двадцять чоловік радяться в усьому, що стосується народу і благоустрою його;
16
и^ ё^вњря'ютъ е^ді'номђ чл~кђ началъсᲄвовати по лњтђ, и^ господъствова'ти всею ꙁемлею свое^ю и^ вси` повинђ'ются е^ді'номђ. и^ нњсть за'висти ниже рве'нїе в нихъ”
16
і кожного року одній людині довіряють вони начальство над собою і володарювання над усією землею їхньою, і всі слухають одного, і не буває ні заздрости, ні ревнощів між ними.
17
І$ и^збра` і^ё'да е^ё^полемо'на сн~а і^ѓ^а'ннова сн~а а^ккосова и^ а^со'на сн~а е^лїаꙁа'ра и^ посла и^хъ в риM съста'вити с ни'ми дрђжбђ, и^ споборе'нїе
17
Тоді обрав Іуда Евполема, сина Іоанового, сина Аккосового, й Іасона, сина Єлеазарового, і послав їх у Рим, щоб укласти з ними дружбу і союз,
18
е^же эTја%ти эT ниX и^го и^хъ. ја%ко ви'дњша црsтво е%ллиnско, порабоща'емыX і^и^л~я въ работђ`.
18
і щоб вони зняли з них ярмо, бо вони бачать, що Еллінське царство хоче поневолити Ізраїля.
19
і^ и^до'ша в римъ пђть ве'лїи ѕњло, и^ внидо'ша въ вђлевтирїѓ'нъ и^ эTвњща'ша и^ рњша.
19
Отже, вони вирушили у Рим, хоч шлях був дуже довгий, і ввійшли у зібрання ради і, приступивши, сказали:
20
і^ё'да мак#каве'и и^ братїя е^го, и^ лю'дїе і^ё^де'истїи посла'шA насъ к ва'мъ съставля'ти с# вами дрђжбђ и^ ми'ръ, и^ писа'ти насъ споборницы и^ дрђги ва'ша”
20
Іуда Маккавей і брати його і весь народ юдейський послали нас до вас, щоб укласти з вами союз і мир, і щоб ви вписали нас у число соратників і друзів ваших.
21
И$ ё^годно быs сло'во преD ними.
21
І угодне було це слово перед ними.
22
и^ сїе въсписа'нїе посла'нїя е^же въсписа'ша на дщи'цахъ мњдяныхъ. и^ посла'ша въ і^ерsлимъ бы'ти в нихъ т^ђ въ па'мять ми'рђ и^ съпоборники
22
І ось список того послання, яке написали вони у відповідь на мідних дошках і послали в Єрусалим, щоб воно служило для них там пам’ятником миру і союзу:
23
бл~гы бђдђтъ ри'мляномъ, и^ ја^ꙁы'кђ і^ё^деи'скђ на' мори и^ на ꙁемли` въ вњкъ” ѓ^рђжїе же и^ враꙁи далече бђдђтъ эT ни'хъ.
23
«благо нехай буде римлянам і народу юдейському на морі й на суші на віки, і меч і ворог нехай будуть далеко від них!
24
і^ иy а^ще настои^тъ бра'нь ри'мляномъ, прьвње нежели всњ сᲆпобо'рницы и^хъ въ всемъ госпоDстве и^хъ.
24
Якщо ж настане війна раніше у римлян або у всіх союзників їхніх у всьому володінні їхньому,
25
да сᲆпоборя'етъ ја^ꙁы'къ і^ё^деискїи, в кое время напи'шђтъ к нимъ срDцемъ плънымъ.
25
то народ юдейський повинен зробити їм усім серцем допомогу у війні, як вимагатиме того час;
26
и^ ратђ'ющимъ не даюT ни сосђжа'ютъ пшени'цы и^ ѓ^рђжїя и^ сребрьники и^ корабли`. ја%ко ё^го'дно ри'мляномᲆ, и^ съхранятъ ꙁа'повњди и^хъ ничто эT нихᲆ прїемлюще
26
і тим, що воюють, вони не будуть ні давати, ні постачати ні хліба, ні зброї, ні грошей, ні кораблів, бо так угодно римлянам; вони повинні виконувати обов’язок свій, нічого не одержуючи.
27
та'коже и^ а^ще ја^зы'кђ і^ё^деи'скђ преже слђчится бра'нь помо'гђтъ ри'мляне эT дш~а в не'же время а^ще и поDпи'шђтъ.
27
Точно так само, якщо раніше трапиться війна у народу юдейського, римляни від душі будуть допомагати їм у війні, як вимагатиме того час,
28
и^ съпоборя'ющимъ не дасться пшени'ца и^ ѓ^рђжїя и^ сребро` и^ корабли` ја%ко ё^го'дно бы'сть ри'мляномъ, и^ съхраня'ти заповњди и^хᲆ беꙁъ лести”
28
і тим, що допомагають у війні, не будуть давати ні хліба, ні зброї, ні грошей, ні кораблів: так угодно Риму; вони повинні виконувати свої обов’язки — і без обману».
29
По сихъ словесехъ поста'виша ри'мляне лю'демъ і^ё^деи'скимъ,
29
На таких умовах уклали римляни союз з народом юдейським.
30
а^ще же по словесехъ сихъ совњща'ются сїи и^ли ѓ^ни` приложи'ти и^л^и ё^ја%ти нњчто, сътворяT прокля'тїе и^хъ и^ е^же а^ще приложаT и^л^и ё^имђтъ”
30
Якщо ж після цих умов ті й другі захочуть що-небудь додати або зменшити, нехай зроблять це за їх загальним бажанням, і те, що вони додадуть або зменшать, буде мати силу.
31
ѓ^ ѕло'бахъ и^же цр~ь дими'трїи сътвори` в ни'хъ напи'шемъ е^мђ рекђще” вᲆскђю ѓ^тяготи` и%готвое на дрђги наши и^ сопобо'рники і^ё^де'и.
31
А про те зло, яке робить юдеям цар Димитрій, ми написали йому так: «для чого ти наклав тяжке твоє ярмо на друзів наших і союзників — юдеїв?
32
а^ще ё^бо па'ки прїидђтъ на тя. сотвориM и^мъ сђдъ, и^ ѓ^плъча'емся с тобо'ю мо'ремъ и^ ꙁемле'ю”
32
Якщо вони ще звернуться до нас зі скаргою на тебе, то ми виявимо до них справедливість і будемо воювати проти тебе на морі і на суші».
Глvа, џ~”
1
И$ слы'ша димитрїи ја%ко паде` ника'ноr и^ си'лы е^го во бра'ни, и^ приложи вакхида и^ а^кимA паки посла'ти въ і^ё^де'ю и^ десны'и роh с ни'ми”
1
Коли Димитрій почув, що Никанор і воїни його впали у битві, послав Вакхида й Алкима вдруге у землю Юдейську і праве крило з ними.
2
І$ и^до'ша пђть и^же ведетъ въ галга'лы. и^ прїидоша въ месалоџъ и^же е^сть вᲆ а^рьвилехъ и^ взя'ша е^го, и^ поби'ша дш~ъ чл~ческь мно'го.
2
І вирушили вони по дорозі у Галгали і розташувалися станом біля Месалофа, що в Арвилах, і, оволодівши ним, погубили безліч людей.
3
въ мsць пр'ьвыи лњта, рн~в. пристђпиша вои` ко і^ерsли'мђ.
3
У першому місяці сто п’ятдесят другого року розташувалися вони станом біля Єрусалима,
4
и^ вᲆста'ша і^ и^доша въ верею, Wк~, мђжїи, и^ Wв~, ко'н#никъ.
4
але знялися і пішли до Вереї з двадцятьма тисячами мужів і двома тисячами кінноти.
5
і^ё'да бњ ѓ^полченᲆ во е^лаа'сњ, и^ Wг~, мђжїи и^ꙁбран#ныхъ с ни'мъ”
5
А Іуда розташувався станом біля Елеаса, і три тисячі обраних мужів з ним.
6
И$ ви'дњша мно'жество во'и ја^ко мно'ги сђть, и^ ё^страшишася ѕњло, і^ и^ꙁбњго'шA мно'ѕи эT ѓ^полченїа и^ не ѓ^стася эT ниX токмо, и~, сотъ мђжїи”
6
Але, побачивши безліч війська, яке воно численне, вони дуже настрашилися, і багато хто зі стану його розбігся, і залишилося у них не більше восьмисот мужів.
7
И$ ви'дњ і^ё'да ја^ко расторжеся ѓ^полченїе е^го и^ брань ѓ^скор#бля'ше е^го. и^ съкрђшися срDцемъ ја%ко не и^мњ'аше времени събрати и^хъ
7
Коли побачив Іуда, що розбіглося ополчення його, а війна тривожила його, він засмутився серцем, тому що не мав часу зібрати їх.
8
и^ ѓ^слабњ” И$ рече ѓ^ста'въшимъ, воста'нњмъ и^ възыидеM на сђпоста'ты на'ша. а^ще мо'жемъ ѓ^плъчати противђ и^хъ.
8
Він засмутився і сказав тим, що залишилися: встаньмо і ходімо на супротивників наших; можливо, ми в силах будемо воювати з ними.
9
и^ ѓ^бращахђ е^го рекђщи не мо'жемъ, н^о сп~сеM токмо дш~а своя, нн~њ и^ ѓ^братися и^ братїя на'ша расторгошася, и^ ѓ^плъчимъся к нимъ мы' же ма'ли”
9
Але вони відхиляли його і говорили: ми не в силах, але будемо тепер рятувати життя наше, і потім повернемося з братами нашими і тоді будемо воювати проти них, а тепер нас мало.
10
И реq і^ё'да не бђди м^и сътвори'ти ве'щи се'я бњжати эT них” Приближися время наше, ё'мремъ мђжества ради братїя нашея” И$ не ѓ^ставля'емъ вины` славе на'шеи.
10
Але Іуда сказав: ні, нехай не буде цього зі мною, щоб бігти від них; а якщо прийшла година наша, то помремо мужньо за братів наших і не залишимо дорікання на славу нашу.
11
и^ воꙁдвижеся сила эT ѓ^полченїа и^ ста` во срњтенїе иM. и^ разлђчишася ко'нницы на двњ части и^ пращницы и^ стрњл#цы преDи^дяхђ силе, и^ преDподвижници вс^и силнїи”
11
І рушило військо зі стану і стало проти них; і розділилася кіннота на дві частини, а попереду війська йшли пращники і стрільці і всі сильні передові воїни.
12
ВакхиD же б^њ ѓ^деснђю ро'га и^ приближися ѓ^полченїю эT дво'ю ча'сᲄи и^ воZглашахђ ᲄрђба'ми,
12
Вакхид же знаходився на правому крилі, і наближалися загони з обох боків і сурмили трубами.
13
и^ восᲄрђбиша и^же бїяхђ эT страны` і^ё'дины трђбами. и^ подвижеся ꙁемля` эT гласа ѓ^поlченїи. и^ бысть бра'нь смᲇшена эT ё'тра даже до' вечера”
13
Засурмили трубами і ті, що були з Іудою, і заколивалася земля від шуму військ, і була завзята битва від ранку до вечора.
14
и^ ви'дњ і^ё'да ја%же крњпча'иша е^сть часᲄь во'и вакхидовыX въ десныX, и^ събрашася к немђ вс^и крњпцы срDцемъ,
14
Коли побачив Іуда, що Вакхид і найміцніша частина його війська знаходяться на правому боці, то зібралися до нього всі хоробрі серцем, —
15
и^ сътреся десныи рогъ эT нихᲆ. и^ гнаше въ слDњ иX даже до горы а^ꙁота.
15
і розбили вони праве крило, і вони переслідували їх до гори Азоту.
16
и^ е^же в лњвомъ розњ ви'дњша ја%ко сотреся де'сныи ро'гъ” І$ э^браᲄишаs по стопаM і^ё'дынымъ, і^ и^же с нимъ соꙁади
16
Коли ті, що знаходилися на лівому крилі, побачили, що праве крило розбите, то повернули слідом за Іудою і тими, що були з ним, з тилу.
17
и^ ѓ^тягчися бра'нь. и^ падоша ја%ꙁвени мно'ѕи эT сихъ и^ эT тXњ.
17
І битва була жорстока, і багато впало уражених з того й іншого боку,
18
і^ и^ё'да паде` и^ прочїи бњжа'ша.
18
впав і Іуда, а інші кинулися навтіки.
19
и^ взяша і^ѓ^наџаn и^ си'монъ і^ё'дђ брата свое^го и^ погребо'ша е^го во' гробњ эTц~ъ свои^хъ въ модинњ,
19
І взяли Іонафан і Симон Іуду, брата свого, і поховали його у гробі батьків його у Модині.
20
и^ рыдаша е^го ве'сь і^ил~ь пла'чеM ве'лїимъ, и^ сњтовахђ дн~и мно'ги и^ реко'ша
20
Й оплакували його і ридали за ним сильно всі ізраїльтяни, і сумували багато днів і говорили:
21
како паде` си'лныи спаса'яи і^и^л~я.
21
як упав сильний, який спасав Ізраїля?
22
и^ проча'я словеs бра'неи і^ё'динъ и^ бл~гихъ и^ мђж'ества и%хже сътвори, и^ вели'чьства е^го не сђть писана мно'га б^о бњхђ ѕњ'ло”
22
Інші ж діла Іуди і битви і мужні подвиги, які звершив він, і велич його не описані, бо їх було дуже багато.
23
И$ бысᲄь по преставленїи і^ё'динњ в#зыидо'ша беꙁако'н#ницы въ вся` предњлы і^и~ля и^ проѕябоша вси` дњла'ющїи безако'нїе”
23
Після смерти ж Іуди в усіх краях ізраїльських з’явилися люди беззаконні, і піднялися всі чинителі неправди.
24
Въ дн~и ѓ%ны бы'сть глаD велик# ѕњло, и^ ѓ^слабњ страна с ними.
24
У ті самі дні був дуже сильний голод, і країна пристала до них.
25
і^ и^збра` вак#хидъ нечестивыхъ мђж'їи и^ посᲄа'ви и^хᲆ господїи страны`,
25
І обрав Вакхид нечестивих мужів і поставив їх начальниками країни.
26
и^зыска'хђ і^ и^спыта'хђ дрђгъ і^ё'диныхᲆ и^ приводяхђ и^хъ кᲆ вак#хиде и^ м#стяхђся и^хъ и^ посмевахђся иM”
26
Вони розвідували і розшукували друзів Іуди і приводили їх до Вакхида, а він мстився їм і знущався з них.
27
И$ бы'сть скорбъ вели'ка въ і^и^л~и ја%же не бысть эT дн~їи, в них же не ви'дњся прoркъ вᲆ і^и^л~и”
27
І була велика скорбота в Ізраїлі, якої не бувало з того дня, як не стало у них пророка.
28
И$ събрашася вс^и дрђги і^ё'дины и^ рекоша і^ѓ^наџанђ,
28
Тоді зібралися всі друзі Іуди і сказали Іонафану:
29
эTнелњже братъ тво'и і^ё'да скончася, и^ мђжъ подобенъ е^мђ нњсть и^зыити проᲄивђ вра'гъ и^ вакхиды, и^ враждђ'ющихъ ја^зы'кђ на'шемђ”
29
відтоді, як помер брат твій Іуда, немає подібного до нього мужа, щоб виступити проти ворогів і Вакхида і проти ненависників нашого народу.
30
Нн~њ ё^ботебе дньs и^ꙁбрахомъ быти въ е^го мњсто начални'ка, и^ во'жда и^же ратовати бра'нь нашђ.
30
Отже, тепер ми тебе обрали — бути нам замість нього начальником і вождем, щоб вести війну нашу.
31
и^ воспрїяT і^ѓ^наџанъ въ время т^о вожденїе въ і^ё^ды мњсто брата свое^го.
31
І прийняв Іонафан у той час провід і став на місце Іуди, брата свого.
32
и^ познA вакхидъ, і^ и^скаше е^го ё^бити”
32
І дізнався про те Вакхид і шукав убити його.
33
И$ поꙁна і^ѓ^наџа'нъ и^ симонъ братъ е^го, и^ вс^и и^же с ни'мъ бяхђ. и^ побᲇгоша въ пђсты'ню џекђе. и^ ста'ша ё^ воды` р#ва а^сфара.
33
Про це довідалися Іонафан і Симон, брат його, і всі, що були з ним, і втекли у пустелю Фекоє і розташувалися станом біля вод озера Асфар.
34
и^ поꙁна вакхидᲆ во дн~и сђботъ. и^ преиде самъ и вс^и вои` е^го ѓ^бонђ странђ і^ѓ^рдана.
34
Вакхид, довідавшись про те у день суботній, переправився сам і все військо його за Йордан.
35
и^ посла` брата свое^го во'жда наро'дђ, и^ моли наватеѓ^въ дрђговъ своиX преDставити иM сосђды иX мно'гїя.
35
А Іонафан відправив брата свого — проводиря народу — і просив друзів своїх, наватеїв, щоб скласти у них великий запас свій.
36
і^ и^зыидоша сн~ове а^м#ври эT мидава, и^ ја%ша і^ѓ^а'нна и^ вся` е^лико и^мњ, и^ эTи^доша и^мђщи та”
36
Але вийшли з Мидави сини Іамврі і схопили Іоана і все, що він мав, і пішли.
37
По словесехъ же сихъ въꙁвњстиша і^ѓ^наџа'нђ и^ симонђ братђ е^го ја%ко сн~ве а^м#врїины творяT бракъ великїи и^ ведђтъ невњстђ эT надаваџа дщерь е^ді'наго эT великихᲆ началникъ ханаа'нъскь съ честїю ве'лїею”
37
Після цих подій сказали Іонафану і Симону, братові його, що сини Іамврі урочисто справляють знатний шлюб і проводжають з Надавафа з великою пишнотою наречену, дочку одного зі знатних вельмож хананейських.
38
И$ ѓ^брђчися і^ѓ^а'ннђ братђ и^хъ и^ възыдо'ша, и^ съкрышася поD сњнїю горы`.
38
Тоді згадали вони про Іоана, брата свого, і вийшли, і сховалися під покровом гори.
39
и^ въздвигнђша ѓ%чи свои` и^ ви'дњша, и^ с^е во'пль и^ ё^готованїе мно'гое, и^ жениX и^зы'де и^ дрђѕи е^го, и^ браᲄїа е^го проᲄивђ иX съ тљMпа'ны и^ мђсљ=кїами и^ ѓ^рђжїи мно'гими”
39
Звівши очі свої, вони побачили: ось виклики і велике придане; назустріч вийшов наречений і друзі його і брати його з тимпанами і музикою і з численною зброєю.
40
И$ восташа к ниM эT лая'тельства иже эT а^наџа'на и^ ё^биша и^хъ. и^ падоша ја%звени мно'ѕи. и^ прочїи бњгоша вᲆ горы, и^ взяша вс^я корысти и^хъ.
40
Тоді ті, що були з Іонафаном, піднялися на них із засідки і побили їх, і багато впало уражених, а інші втекли на гору; й узяли вони всю здобич їхню.
41
и^ ѓ^братишаs бра'ки въ сњтова'нїе, и^ гласъ мђсљ=кїискїи въ пла'чь.
41
І обернулося шлюбне торжество на сум, і звук музики їх — на плач.
42
и^ эTм#стиша м#щенїе кро'ве брата свое^го, и^ ѓ^братишася на бреh і^ѓ^рда'ньскїи”
42
Так помстилися вони за кров брата свого і повернулися до болотистого місця біля Йордану.
43
И$ слы'ша вакхиD и^ прїиде в# дн~ь сђбоTныи даже до страны` і^ѓ^рда'ньскїя сᲆ си'лою ве'лїею”
43
І почув про це Вакхид — і в день суботній прийшов до берегів Йордану з великим військом.
44
И$ рече къ свои^мъ і^ѓ^наџаn въстанњмъ нн~њ и^ ѓ^полча'емся за дђша на'ша” нњсть б^о днесь ја^ко вчера и^ третїи дн~ь,
44
Тоді сказав Іонафан тим, що були з ним: встаньмо тепер і будемо битися за життя наше, бо нині — не те, що вчора і третього дня.
45
се б^о бра'нь противђ наs и^ созади наs, вода же і^ѓ^рдан#ская сюдђ и^ сюдђ и^ брегъ и^ лњсъ, и^ нњсть мњста эTи^ти`”
45
Ось, ворог і попереду нас і позаду нас, вода Йордану з того і з іншого боку, і болото і ліс, і немає місця, куди ухилитися.
46
Нн~њ ё^бо возъпїите на' нб~о, да и^зба'витеся эT рђкъ врагᲆ на'шиX. и^ събрася бра'нь
46
Отже, тепер взивайте до неба, щоб визволитися вам від руки ворогів ваших.
47
и^ простре і^ѓ^наџаn рђкђ свою ё^бити вакхида, и^ ё^клонися эT него воспяT
47
І почалася битва. І простяг Іонафан руку свою, щоб уразити Вакхида, але той ухилився від нього назад.
48
и^ прескочи і^ѓ^наџанъ і^ и^же с ниM бњхђ і^ѓ^рдаn, и^ преплывахђ на ѓ^бонђ странђ и^ не прехождахђ і^ѓ^рдана,
48
І кинувся Іонафан і ті, що були з ним, у Йордан і перепливли на другий берег, а ті не перейшли за ними Йордану.
49
и^ падоша эT сᲄраны вакхидины дн~и ѓ'ного, ја%ко Wа~, мђжїи.
49
Й упало у Вакхида у той день до тисячі мужів.
50
и^ ѓ^братися въ і^ерsлиM, и^ съᲄвори гра'ды тверды въ і^ё^деи`. и^ ᲄверды'ню вᲆ е^ри'хонњ и^ ја%же вᲆ е^м#маё^мᲇ и^ веџоронњ, и^ веџиле, и^ џанаџе, и^ фараџоне, и^ тефоне, сᲄњны высоки и^ врата и^ ꙁаворы.
50
І повернувся він у Єрусалим і побудував у Юдеї міцні міста: фортецю в Єрихоні, й Еммаум і Вефорон, і Вефиль і Фамнафу у Фарафоні, і Тефон з високими стінами, воротами і запорами,
51
и^ постави стражA в нихᲆ е^же враждовати і^и^л~ю
51
і поставив у них сторо́жу, щоб вороже діяти проти Ізраїля.
52
и^ ё^твеrди граD веџсђраM и^ газарђ и^ а^крђ” И$ постави в нихъ си'лы и^ преDложенїе бра'шенъ.
52
Зміцнив також місто у Вефсурі й Газару і фортецю і залишив у них військо з продовольчими запасами,
53
и^ взя` сн~ы во'ждеи сᲄраны` ѓ^миры, и^ поста'ви и^хъ въ кра'ю въ і^ерsли'мњ въ стражбђ.
53
і взяв у заручники синів вождів країни і помістив їх у Єрусалимській фортеці під вартою.
54
в лњто, рн~г, мsца втораго. и^ ꙁаповњ'да а^лкимъ разорити сњнђ двора ст~ыхъ внђтръняго, и^ разорити дњла прoркъ. и^ нача раꙁаряти,
54
У сто п’ятдесят третьому році, у другому місяці, Алким звелів зруйнувати стіну внутрішнього двору храму і зруйнувати діло пророків, і вже почав руйнування.
55
въ время ѓ%но пораженᲆ бысть а^лкиM, и^ въспяти'шася дњла е^го. и^ заградишася ё^ста е^го и^ раслабᲇ и^ не можа'ше ктомђ гл~ти слова и^ заповњдати ѓ^ домђ своеM,
55
Але у той самий час Алким уражений був ударом, і зупинилися наміри його; вуста його зімкнулися, він онімів і не міг більше вимовити жодного слова і заповідати про дім свій.
56
и^ ё'мре а^лкима въ время ѓ%но съ мђкою ве'лїею”
56
І помер Алким у той же час у тяжких муках.
57
И$ ви'дњ вакхиD ја%ко ё%мре а^лкимъ и^ ѓбратися къ цр~ю, и^ ё^молча ꙁемля` лњта дв^а.
57
Коли Вакхид довідався, що Алким помер, повернувся до царя; і земля Юдейська два роки залишалася у спокої.
58
и^ совњщаша вс^и беꙁаконицы рекђще. с^е і^ѓ^наџанъ і^ и^же с ни'мъ в покои` ѓ^бита'ютъ ё^пова'юще” Нн~њ б^о и^ꙁведеM вакхида, и^ пои^ма'етъ иX всXњ вᲆ е^ді'нђ но'щ#.
58
Тоді всі беззаконники радились і говорили: ось, Іонафан і ті, що знаходяться з ним, живуть безпечно у спокої; приведемо тепер Вакхида, і він схопить усіх їх в одну ніч.
59
и^ шеDше совњщаша с ниM.
59
Пішли і запропонували йому таку пораду.
60
и^ вᲆста` съ силою мно'гою. и^ посла` е^пистолїю та'и всњмъ споборителемъ е^го и^же въ і^ё^деи` да и%мђтъ і^ѓ^наџана і^ и^же с ни'мъ” И$ не возмо'гоша ја^ко познася и^мъ совњтъ иX,
60
Він зважився йти з великим військом і послав таємно листи всім союзникам своїм, які знаходилися в Юдеї, щоб вони схопили Іонафана і тих, що знаходяться з ним, але вони не могли, тому що задум їхній став відомим їм.
61
и^ ја%ша эT мђж'їи страны началныхъ ѕло'бы н~, мђжїи, и^ ё^биша иX”
61
І впіймали вони з мужів країни винуватців цього лиходійства до п’ятдесяти чоловік і убили їх.
62
І$ и'де і^ѓ^наџаn и^ си'монᲆ і^ и^же с ними въ веџ#васею в пђсᲄы'ню, и^ созда разореная е^го и^ ё^би е^го”
62
Після цього відійшли Іонафан і Симон і ті, що були з ними, у Вефвасі, що в пустелі, і відбудували зруйноване там і укріпили місто.
63
И$ позна` вакхиD и^ собра вс^е мно'жесᲄво свое, і^ и^же эT і^ё^дея воꙁвњсᲄи
63
Довідавшись про це, Вакхид зібрав усе військо своє, сповістивши і тих, які знаходилися в Юдеї,
64
и^ пришеD ѓ^полчися на веџвасъ и^ вое^ваше е^го дн~и мно'ги. и^ сътвори миханы,
64
прийшов і обложив Вефвасі, і воював проти нього багато днів і спорудив машини.
65
и^ ѓ^стави і^ѓ^наџанᲆ симона браᲄа свое^го въ градњ, і^ и^зыиде въ странђ. и^ прїиде в# числњ,
65
Іонафан же залишив у місті Симона, брата свого, а сам вийшов у країну і вийшов з невеликою кількістю,
66
и^ пораꙁи ѓ^димира и^ братїю е^го, и^ сн~ове фасеронњ въ жили'щихъ и^хъ. и^ нача` бити и^ въꙁыиде въ си'лы,
66
й уразив Одоааррина і братів його і синів Фасирона у наметах їхніх і почав уражати і наступати із силою.
67
симонъ же і^ и^же с нимъ и^ꙁшеDше эT града и^ пож#гоша миханы”
67
Тоді і Симон і ті, що були з ним, виступили з міста і спалили машини,
68
и^ ратовахђ противђ ваkхида, и^ сътреся эT них#, и^ ѓ^злобляхђ е^го ѕњло. ја%ко б^њ совњT е^го и^ вохоD е^гот#ще.
68
і воювали проти Вакхида, і він був розбитий ними; цим вони сильно засмутили його, тому що задум його і похід залишилися марними.
69
и^ прогнњвашеся ја%ростїю мђжемъ безако'ннымъ совњщавши'мъ е^мђ прїити во странђ и^ ё^би эT ниX мно'гихъ” и^ совњщася эTи^ти в землю свою.
69
Сильно розгнівався він на мужів беззаконних, які порадили йому йти в цю країну, і багатьох з них умертвив, і вирішив повернутися у землю свою.
70
и^ поꙁна і^ѓ^наџаn и^ посла` к немђ старњишиX съставити миръ с ни'мъ, и^ воꙁда'ти и^мъ плњненїе.
70
Довідавшись про це, Іонафан послав до нього старійшин, щоб укласти з ним мир і щоб він віддав полонених.
71
и^ прїя'тъ и^ сътвори по словесехъ е^го. и^ кляся е^мђ не и^ꙁыскати е^мђ зл^а вс^я дн~и живота е^го.
71
Він прийняв це і зробив за словами його, і поклявся не робити йому ніякого зла в усі дні життя свого
72
и^ воздасть е^мђ плᲇненїе е^же преже плњни эT ꙁемля і^ё'дины” И$ ѓ^бращ#ся эTи^де въ ꙁемлю свою, и не приложи ктомђ прїити въ предњлы и^хъ”
72
і віддав йому полонених, яких раніше взяв у полон у землі Юдейській, і повернувся у землю свою і не приходив більше у межі їхні.
73
И$ преста мечъ эT і^и^л~я, и^ ѓбита і^ѓ^наџа'нъ в махъмасе. и^ нача` і^ѓ^наџаn сђдити люди і^ и^стреби нечестивых# эT і^и^л~я”
73
І вгамувався меч в Ізраїлі, й оселився Іонафан у Махмасі; і почав Іонафан судити народ і знищив нечестивих із середовища Ізраїля.
Глvа, і~”
1
И$ въ лњто, р~ћ, в#зы'иде а^лећан#дръ сн~ъ антїѓ'ховъ прего'рдыи, и^ ё^держа птоломаи'дђ и^ прїя'ша е^го, и^ цр~ьствова т^ђ”
1
У сто шістдесятому році виступив Олександр, син Антиоха Єпифана, й оволодів Птолемаїдою: і прийняли його, і він став царювати там.
2
И$ слы'ша дими'трїи цр~ь и^ събра во'и мно'го ѕњ'ло, і^ и^ꙁы'иде проти'вђ е^мђ на' брань”
2
Коли почув про це цар Димитрій, зібрав дуже численне військо і вирушив проти нього на війну.
3
И$ посла дими'трїи къ и^ѓ^наџа'нђ е^писто'лїя словесы ми'рными велича'юще е^го.
3
І послав Димитрій лист Іонафану з мирною пропозицією, ніби бажаючи звеличити його,
4
рече б^о, преDвари'мъ сътвори'ти ми'ръ съ ни'ми, преже неже сътво'ритъ съ а^лећан#дромъ проти'вђ насъ”
4
бо говорив: попередимо укласти з ним мир, перш ніж він укладе з Олександром проти нас:
5
Помянетъ б^о вся ѕла'я ја%же сътвори'хомъ на него, и^ на бра'тїю е^го, и^ на ја^ꙁы'къ е^го”
5
тоді він пригадає все зло, яке ми зробили проти нього і братів його і народу його.
6
И$ да'сть и^мъ вла'сть сᲆбираᲄи во'и, и^ ёготова'ти ѓ^рђж'їа, и^ быᲄи е^го дрђга е^мђ, і^ ѓ^мїра и^же бя'хђ вᲆ краю повелњ да'ти е^мђ”
6
І він дав йому владу набирати військо і готувати зброю, щоб бути союзником його, і повелів віддати йому заручників, які знаходилися у фортеці.
7
И$ прїиде и^ѓ^наџа'нъ въ і^ерsлимъ и^ почте е^писто'лїя въ ё^слыша'нїе всњм# лю'демъ, і^ и'же эT кра'я”
7
Іонафан прийшов у Єрусалим і прочитав листи вголос усьому народу і тим, що були у фортеці;
8
И$ ё^страши'шася стра'хомъ ве'лїи^мъ, е^гда слы'шаша ја^ко да'сть е^мђ цр~ь вла'сть събира'ти вои`”
8
і убоялись усі великим страхом, почувши, що цар дав йому владу набирати військо;
9
И$ преда'ша и^же эT кра'ю и^ѓ^наџа'нђ ѓ^ми'ра, и^ не эTда иX сроDникомъ и^хъ.
9
а ті, що були у фортеці, видали Іонафану заручників, і він повернув їх батькам їхнім.
10
и^ ѓ^бита и^ѓ^наџан# въ і^ерsлимњ, и^ нача` съꙁида'ти и^ ѓ^бнови'ти гра'дъ”
10
І жив Іонафан у Єрусалимі; і почав будувати і відновлювати місто,
11
И$ рече къ творя'щиM дњ'ла зда'ти зда'нїя и^ го'рђ сїѓ'нъ ѓ%крsтъ эT ка'менїи четвероё^го'лныхъ къ ё^тверже'нїю, и^ сътвори'ша си'це”
11
і сказав виконавцям робіт, щоб вони будували стіни і навколо гори Сион для міцности з чотирикутних каменів, — і робили так.
12
И$ побњго'ша и^ноплеме'нницы и^же бяхђ въ тверды'няхъ, иXже създа вак#хи'дъ”
12
Тоді іноплемінники, які були у фортецях, побудованих Вакхидом, утекли:
13
И$ ѓ^ста'ви ко'ждо мњсто свое, и^ эTи^де в ꙁе'млю свою”
13
кожен залишив своє місце і пішов у свою землю.
14
ѓ^ба'че же въ веџсђрњ ѓ^ста'ша нњцыи. эT ѓ^ста'вльшихъ ꙁако'нъ и^ ꙁа'повњди бж~їа, б^њ бо и^мъ ё^бњжище”
14
Тільки у Вефсурі залишилися деякі з тих, які залишили закон і заповіді, бо це місце служило для них притулком.
15
И$ слы'ша а^лећа'ндръ цр~ь ѓ^бњща'нїя и^же е^ли'ка посла` дими'трїи и^ѓ^наџа'нђ. и^ повњда'ша е^мђ бра'ни и^ мђжества ја%же сътвори сеи, и^ бра'тїа е^го, и^ трђды иXже и^мњхђ”
15
І почув цар Олександр про ті обіцянки, які Димитрій послав Іонафану, і розповіли йому про битви і хоробрі подвиги, які звершили Іонафан і брати його, і про труднощі, які перенесли вони.
16
И$ рече, е^да ли ѓ^бря'щемъ кое^го мђж'а такова, и^ нн~њ сътво'римъ е^го вᲆ дрђ'га и^ сᲆбор#ника на нихъ.
16
Тоді він сказав: чи знайдемо ми ще такого чоловіка, як цей? Зробимо ж його нашим другом і союзником.
17
и^ написа е^писто'лїя и^ посла е^мђ, по словесXњ сиX рекђщи”
17
І написав і послав йому лист у таких словах:
18
Цр~ь а^лећа'ндръ бра'тђ и^ѓ^наџа'нђ радоватися”
18
«Цар Олександр братові Іонафану — радуватися.
19
Слы'шахомᲆ ѓ^ тебњ ја%ко мђж'ъ си'ленъ е^си крњпостїю, и^ ё^го'денъ е^си бы'ти намъ дрђ'гъ”
19
Почули ми про тебе, що ти — муж, міцний силою і гідний бути нашим другом.
20
И$ нн~њ поставля'емъ т^я дне'сь а^рхїере'я ја^зы'ка твое^го. и^ дрђ'га цр~ьска нарњца'тися” И$ посла` е^мђ перфи'рђ и^ вњнецъ ꙁла'тъ” И$ мDђръствова'ти ја%же на'ша, и^ снабдњва'ти дрђж'бђ къ намъ”
20
Отже, ми поставляємо тебе нині первосвящеником народу твого; і ти будеш називатися другом царя (він послав йому порфиру і золотий вінець), і будеш тримати нашу сторону і зберігати дружбу з нами».
21
И$ ѓ^блечеся и^ѓ^наџа'нъ въ ст~ђю ри'ꙁђ сеDмаго мsца лњта р~ћ, въ дн~ь пра'зDника кђщнаго” И$ събра си'лы и^ ё^гото'ва ѓ^рђжїя многа”
21
І вдягнувся Іонафан у священний одяг у сьомому місяці сто шістдесятого року у свято кущів, і зібрав військо і заготував безліч зброї.
22
И$ слы'ша дими'трїи словеса сїя, и^ ѓ^скорби'ся ѕњ'ло и^ рече”
22
І почув про це Димитрій і засмутився, і сказав:
23
Чт^о с^е сътвори'хомъ ја%ко преDвари наs а^лећа'ндръ поста'вити дрђжбђ і^ё^деѓмъ въ ё^тверже'нїе”
23
що це ми зробили, що Олександр випередив нас укласти дружбу з юдеями для підкріплення себе?
24
Напишђ и^ а'ꙁъ и^мъ словеса моли'твена и^ въꙁвыше'нїя и^ да'ры, въ е^же да бђ'дђтъ намъ въ по'мощь”
24
Напишу і я їм слова вітання, похвали і обіцянок, щоб були вони на допомогу мені.
25
И$ написа и^мъ по словесе'хъ сихъ” Цр~ь дими'трїи ја^ꙁы'кђ і^ё^де'искђ радоватися.
25
І послав їм лист у таких словах: «Цар Димитрій народу юдейському — радуватися.
26
понеже снабдњсте ꙁавњтъ к наM, и^ пребыва'сте въ дрђжбњ на'шеи. и^ не пристђпи'сте къ врагомъ на'шимъ, слы'шахомъ и^ радовахомся”
26
Чули ми і раділи, що ви зберігаєте договори наші, перебуваєте у дружбі з нами і не схиляєтеся до ворогів наших.
27
и^ нн~њ пребываите е^ще съхрани'ти к намъ вњрђ” и^ въꙁдадемъ вамъ бл~гая и%хже ради твориᲄе съ нами.
27
Продовжуйте і нині зберігати вірність нам, — і ми віддамо вам добром за те, що ви робите для нас:
28
и^ ѓ^ста'вимъ вамъ ѓ^ставле'нїя мно'га, и^ дадиM вамъ да'ры.
28
зробимо вам багато поступок і дамо вам дари.
29
и^ нн~њ раꙁрњшаю васъ и^ ѓ^ставляю ваM всњхъ і^ё^де'ѓвъ эT да'неи, и^ цњны со'ли, и^ эT вњнцевъ.
29
Нині ж дозволяю вам і звільняю всіх юдеїв від податей і мита з соли і з вінців;
30
и^ в мњстотрети'ны сњменїи, и^ в мњсто пол ча'сти пло'довъ дре'вныхъ, прилњжа'щее м^и вꙁя'ти ѓ^ставля'ю эT дне'сь и^ потоM, е^же не в#ꙁима'ти эT ꙁемли` і^ё'дины. и^ эT трехъ предњлъ прилежа'щихъ е'и эT самарїя и^ галиле'я и^ эT дн~ешняго дн~е и^ въ вњкъ вњка”
30
і за третю частину насіння і половинну частину плодів з дерев, які належать мені, віднині і надалі я відміняю брати з землі Юдейської і з трьох областей, приєднаних до неї від Самарії і Галилеї, від нинішнього дня і на вічні часи.
31
І$ерsлимъ бђдеT ст~ъ и^ свободенъ съ предњ'лы свои^ми. и^ десяти'ны и^ да'ни
31
І Єрусалим нехай буде священним і вільним, і краї його, десятини і прибутки його.
32
ѓ^ставлю, и^ влаs кра'я и^же въ і^ерsлимњ, и^ да'мъ а^рхїерею да е^же а^ще поста'витъ в неи, и^ мђжа и^хже а^ще и^ꙁберетъ самъ храни'ти ю&.
32
Надаю і владу над фортецею Єрусалимською і надаю право первосвященикові поставити у ній людей, яких він сам обере, для охорони її;
33
и^ вся'кђ дш~ђ и^ё^де'искђю и^же плњне'на е^сть эT ꙁемля` і^ё'дины, въ все црsтво мое ѓ^ста'влю свобо'днђ тђ'не, и^ всᲇ да ѓ^ставля'ются да'нїи и^ ско'тъ свои^хъ”
33
і всяку людину з юдеїв, узяту в полон із землі Юдейської, в усьому царстві моєму відпускаю на волю задарма: нехай усі будуть вільні від повинностей за себе і за худобу свою.
34
И$ вся пра'ꙁдники и^ сђбо'ты и^ новомњсячїя. и^ дн~и въчине'нїи, и^ три дн~и прежDе празDника, и^ дн~и по пра'ꙁдницњ бђ'дђтъ вс^и дн~и свобо'дни и^ эTпђщени всњмъ і^ё^деѓм# сђщимъ въ црsтвїи мое^мъ”
34
Усі свята і суботи і новомісяччя, і дні встановлені — три дні перед святом і три дні після свята, — усі ці дні нехай будуть днями пільги і волі всім юдеям, які знаходяться у моєму царстві.
35
И$ никто и^мњти бђ'детъ вла'сти повелњти и^ ни стђжи'ти нњ'коего и^хъ ѓ^ вся'кои ве'щи”
35
Ніхто не буде мати права пригноблювати й обтяжувати кого-небудь з них ні в якій справі.
36
И$ да напи'шђтся эT і^ё^де'и въ вои` цр~ьски дотридесятъ ты'сящъ мђжїи и^ дадђтся и^мъ ѓ^бро'ки ја%ко подоба'етъ всњмъ во'емъ црsкиM”
36
І нехай з юдеїв записуються у царські війська до тридцяти тисяч чоловік, — і їм буде даватися платня нарівні з усіма військами царськими.
37
И$ да поста'вятся эT нихъ въ тверды'няхъ црsкихъ велїи^хъ. и^ эT сихъ поставля'ются на поᲄребы цр~евы сђщїи въ вњ'рђ. и^ нача'лницы бђдђтъ эT ниX и^ да хо'дятъ въ ꙁако'нњхъ свои^хъ. ја%же повелњ цр~ь въ ꙁемли і^ё'динњ”
37
І з них нехай поставляються начальниками над великими фортецями царськими, з них же нехай поставляються і над справами царства, що вимагають вірности, і їх приставники і начальники нехай будуть з них же, і нехай вони живуть за своїми законами, як повелів цар у землі Юдейській.
38
И$ трехъ предњлехъ прило'жшихся і^ё^деи эT страны самарїя. да приложатся і^ё^деи, да бђ'дђтъ въ е^ді'но ё^мале'нїя ра'ди, е^же не послђшати и^ныя вла'сти н^ото'кмо а^рхїерея”
38
І три області, приєднані до Юдеї від країни Самарійської, нехай залишаться приєднаними до Юдеї, щоб вважатися і бути їм однією і не підлягати іншій владі, крім влади первосвященика.
39
Птоломаи'дђ и^ предњ'лы е^я` да'хъ да'ръ ст~ымъ и^же сђть въ і^ерsлимњ на потре'бная ст~ымъ”
39
Птолемаїду з округом її я віддаю у дар святилищу в Єрусалимі на витрати, потрібні для святилища;
40
И$ а'ꙁъ да'мъ ко'ижDо лњтъ, е~і. ты'сящь си'кль сребра эT гл~емыхъ цр~ьскихъ эT мњстъ прилежа'щихъ”
40
я ж даю щорічно п’ятнадцять тисяч сиклів срібла з царських зборів з належних місць.
41
И$ вся'ко ё^множе'ное е^же не възда'ша эT потребъ ја%ко въ прьвыхъ лњтехъ. эT нн~њ дадђтъ въ дњ'ла хра'мђ”
41
І все інше, чого не віддали ті, що завідують зборами, як у попередні роки, віднині будуть віддавати на роботи храму.
42
И$ въ сїа. Wе~, си'кля сребра и%хже вꙁимахђ эT потре'бъ а^ки въ пре'жнихъ лњтехъ ст~го эT сло'ва по лњтђ” и^ сїя ѓ^ставля'ются жрьцемъ слђжа'щимъ”
42
Понад те п’ять тисяч сиклів срібла, які брали від прибутків святилища з щорічного збору, і ті уступаються, як такі, що належать священикам, які служать.
43
и^ е^ли'цы же прибњга'ютъ къ цр~кви и^же въ і^ерsлимXњ и^ въ всњхъ предњлехъ е^го” длъжни сђщи цр~ьская и^ вся'ка ве'щь да эTрњши'тся” и^ вся` е^ли'ка е^сть и^хъ въ црsтвїи мое^мъ”
43
І всі, які втечуть у храм Єрусалимський і в усі межі його з причини повинностей царських і всіх інших, нехай будуть вільні з усім, що належить їм у царстві моєму.
44
и^ съꙁида'ти и^же ѓбновля'ти дњ'ла ст~ыхъ” І$ и^ꙁда'нїя да'сться эT ве'щи цр~ьскїя.
44
І на спорудження й оновлення святилища кошти будуть видаватися зі зборів царських.
45
и^ е^же съꙁида'ти стњ'ны і^ерsлима. и^ ё^тверже'нїе ѓ%крsтъ. и^ꙁда'нїе да'сться эT събра'нїя цр~ьска, и^ на съꙁида'нїе стњ'нъ въ і^ё^де'и”
45
І на побудову стін Єрусалима й укріплення їх навколо — кошти будуть видаватися з прибутків царських, а також — на побудову стін у Юдеї».
46
ЈА/ко слы'ша і^ѓ^наџа'нъ и^ лю'ди словесъ сихъ не вњроваша и^мъ ниже въспрїя'ша. ја%ко помянђша зло'бђ ве'лїю ю%же сътвори въ і^и^л~и и^ ѓ^скорби и^хъ ѕњ'ло”
46
Іонафан і народ, вислухавши ці слова, не повірили їм і не прийняли їх, бо згадали про ті великі біди, які наніс Димитрій ізраїльтянам, жорстоко пригнобивши їх,
47
И$ бл~говоли'ша съ а^лећа'ндромъ ја^ко се'и быs и^мъ нача'лникъ словесемъ ми'рным# и^ съпоборя'хђ е^мђ вся дн~и”
47
і віддали перевагу союзу з Олександром, бо він перший зробив їм мирні пропозиції, — і допомагали йому у війнах в усі дні.
48
И$ събра` цр~ь а^лећа'ндръ си'лђ велїю и^ ѓ^плъчи'ся противђ дими'трїя”
48
Цар Олександр зібрав велике військо й ополчився проти Димитрія.
49
И$ сътвори'ша бра'нь дв^а цр~я, и^ побњже ѓ^поlче'нїе дими'трїево и^ гна` е^го а^лећа'ндр# и^ ё^крњпи'ся на ни'хъ,
49
І вступили два царі у битву, і військо Димитрія кинулося навтіки; Олександр переслідував його, і переміг,
50
и^ въꙁмо'же бра'нь ѕњло, дондеже за'иде слн~це. и^ паде дими'трїи въ дн~ь ѓ'нъ”
50
і дуже наполегливо продовжував битву до самого заходження сонця, — і впав Димитрій у цей день.
51
И$ посла` а^лећа'дръ къ птоломњю цр~ю е^гљ=петъскђ старњ'ишины по словесехъ си'хъ рекђщи”
51
Після того Олександр відправив послів до Птоломея, царя Єгипетського, з такими словами:
52
Понеже ѓ^брати'хся въ црsтво мое и^ сњдоX на прsтлњ эTц~ъ мои^хъ. и^ ё^дръжа'хъ нача'льство и^ съкрђшихъ дими'трїя. и^ въздержа'хъ странђ нашђ,
52
«я повернувся у землю царства мого і сів на престолі батьків моїх, прийняв верховну владу, розбив Димитрія і став володарем країни нашої.
53
и^ съста'вихᲆ противђ е^го ра'ть и^ съкрђши'ся сам и^ ѓ^плъче'нїе е^го эT насъ, и^ сњдо'хъ на прsтлњ црsтва е^го”
53
Я вступив з ним у битву, і він розбитий нами і військо його, і сіли ми на престолі царства його.
54
И$ н~нњ соста'ви междђ нами дрђжбђ. и^ нн~њ дажDь мнњ дщерь твою въ женђ` и^ бђдђ ꙁя'ть твои, и^ дамъ тебњ да'ры и^ сїе достоя'нїе твое”
54
Отже, укладімо тепер дружбу між нами, і ти дай мені дочку твою за дружину, і буду я тобі зятем і дам тобі і їй дари, гідні тебе».
55
И$ эTвњща` цр~ь птоломеи рекђщи, бл~гъ дн~ь въньже ѓ^брати'лся е^си в ꙁемлю эTц~ъ твои^хъ и^ сњлъ е^си на прsтлњ црsтва и^хъ”
55
І відповідав цар Птоломей так: «щасливий день, в який ти повернувся у землю батьків твоїх і сів на престолі царства їх.
56
И$ нн~њ сътворю т^и ја%же писа'лъ е^си. н^о сря'щися въ птоломаи'дњ. ја%ко да ви'диM дрђгъ дрђга. и^ бђдеши м^и зя'ть ја%коже ре'клъ е^си”
56
Нині я виконаю для тебе те, про що ти писав, тільки ти вийди до мене у Птолемаїду, щоб нам бачити один одного, і я поріднюся з тобою, як ти сказав».
57
І$ и^зы'иде птоломњи эT е^гљ'пта са'м# и^ клеѓ^па'тра дщи` е^го, и^ прїиде въ птоломаи'дђ, лњта рћ~в,
57
І вирушив Птоломей з Єгипту сам і Клеопатра, дочка його, і прибули у Птолемаїду в сто шістдесят другому році.
58
и^ срњте е^го а^лећа'ндръ цр~ь, и^ даде е^мђ клеѓ^па'трђ дще'рь свою, и^ сътвори` браk е^го въ птоломаи'дњ, ја%ко цр~и въ сла'вњ вели'цњ”
58
Цар Олександр зустрів його, і він видав за нього Клеопатру, дочку свою, і влаштував шлюб її у Птолемаїді, як личить царям, з великою пишнотою.
59
И$ написа` а^лећа'ндръ цр~ь і^ѓ^наџа'нђ прїити` въ срњте'нїе е^мђ”
59
Писав також цар Олександр Іонафану, щоб він вийшов до нього назустріч.
60
І$ и^де съ сла'вою въ птоломаи'дђ, и^ срњте` ѓ%ба цр~я, и^ даде иM сребро` и^ зла'то и^ дрђгомъ и^хъ да'ры, и^ ѓ^брњте` блгDть пред ни'ми.
60
І вирушив Іонафан у Птолемаїду з пишністю, — і відрекомендувався обом царям і обдарував їх і наближених до них сріблом і золотом і багатьма дарами, і придбав благовоління їх.
61
и^ собра'шася нань мђжи гђби'тели эT і^и^л~я, мђжи безако'ннїи ѓ^клевета'юще е^го и^ не вня'тъ и^мъ цр~ь”
61
І зібралися проти нього мужі зловредні із середовища Ізраїля, мужі беззаконні, щоб обмовити його; але цар не послухав їх.
62
И$ повелњ` цр~ь съвлещи і^ѓ^наџана съ ризъ е^го, и^ ѓ^блещи е^го въ прьфи'рђ, и^ сътвори'шA та'ко”
62
І повелів цар зняти з Іонафана одяг його і одягти його у порфиру, — і зробили так.
63
И$ посади` е^го цр~ь съ собо'ю. и^ рече нача'лникомъ свои^мъ, и^зы'идњте с ни'мъ на средњ града и^ проповњдњте ни е^дїномђ клевета'ти на'нь, ни ѓ^ е^дїнои вещи. и^ ни е^дїнъ е^мђ да стђжитъ ѓ^ вся'комъ гл~њ”
63
І посадив його цар із собою і сказав своїм правителям: вийдіть з ним на середину міста і проголосіть, щоб ніхто не смів обмовляти його ні в якій справі і (*щоб) ніхто не турбував його ніякою справою.
64
И$ быs ја%ко ви'дњша клеве'тницы сла'вђ е^го ја%ко проповњда'ша, и^ ѓ^блече'нA е^го перфи'рою и^ бњжа'ша вси`”
64
Коли обмовники побачили славу його, як він був проголошуваний і як убраний у порфиру, всі розбіглися.
65
И$ просла'ви е^го цр~ь, и^ написа` е^го въ прьвыX дрђзњхъ и^ поста'ви е^го вое^во'дђ и^ ча'сти началника”
65
Так прославив його цар і вписав його у число перших друзів, і призначив його воєначальником і обласним правителем.
66
И$ възврати'ся і^ѓ^наџа'нъ въ і^ерsлимъ съ миромъ и^ весе'лїемъ”
66
І повернувся Іонафан у Єрусалим з миром і радістю.
67
И$ в лњто рћ~е, прїиде дими'трїи сн~ъ димиᲄрїевъ эT крљ'тA в зе'млю эTц~ъ свои^хъ”
67
Але у сто шістдесят п’ятому році прийшов із Криту Димитрій, син Димитрія, у землю батьків своїх.
68
И$ слы'ша а^лећа'ндръ цр~ь и^ ѓ^скорби'ся ѕњло, и^ ѓ^брати'ся въ а^нтїѓхїю”
68
Почувши про це, цар Олександр дуже засмутився і повернувся в Антиохію.
69
И$ поста'ви дими'трїи а^пол#лонїя сђщаго въ ё^до'лњ сљ=рїистњи, и^ събра` си'лђ ве'лїю и^ по'иде въ и^а^мнїю” И$ посла` къ і^ѓ^наџа'нђ а^рхїере'ю гл~ющи.
69
І поставив Димитрій воєначальником Аполлонія, правителя Келе-Сирії,– і він зібрав велике військо і розташувався станом біля Іамнії і послав до первосвященика Іонафана сказати:
70
ты` е^ді'нъ възноси'шися на' ны, а^з# же бы'хъ в посмXњ и^ въ поноше'нїе тебе раd, и^ чт^о ради власᲄельствђ'еши наD на'ми въ гора'хъ”
70
ти тільки один підносишся над нами, я ж був підданий осміянню і посоромленню через тебе. Навіщо ти протистоїш нам у горах?
71
Нн~њ ё^бо а^ще надњешися в силахъ твои^хъ и^ꙁыиди` к на'м# на' поле. і^ и^скђсимся т^ђ междђ собо'ю, ја%ко со мно'ю е^сть си'ла гра'днаа
71
Якщо ти надієшся на твої військові сили, то зійди до нас на рівнину, і там ми поміряємося, бо зі мною військо міст.
72
въпроси и^ наё^чи'ся кт^о е^смь, и^ про'чїи помага'ющїи намъ, и^ гл~ютъ нњсть стоя'нїе ноги` преD лицемъ на'шимъ, ја%ко два'щи в бњгъ премени'шася эTц~ы твои` в ꙁе'млю и^хъ”
72
Запитай і дізнайся, хто я та інші, що допомагають нам, і скажуть тобі: неможливо вам устояти перед лицем нашим, бо двічі втікали батьки твої у землі своїй.
73
И$ нн~њ не мо'жеши потръпњти ко'нникA и^ си'лы таковыя въ по'ли. и^дњже нњсть ка'мени ни стњны`, ни мњсᲄа бњжа'нїю”
73
І нині ти не можеш устояти проти такої кінноти і такого війська на рівнині, де немає ні каменів, ні ущелин, ні місця для захисту.
74
ЈА/коже слы'ша і^ѓ^наџаn словеса` а^пол#лонїя подви'жеся мы'слїю, і^ и^з#бра` Wі~ мђжїи, і^ и^ꙁыиде эT і^ерsлима, и^ сни'деся с нимъ симоn бра'тъ е^го вᲆ по'мощъ е^мђ.
74
Коли Іонафан вислухав ці слова Аполлонія, то подвигся духом і, обравши десять тисяч мужів, вийшов з Єрусалима, і брат його Симон зійшовся з ним на допомогу йому.
75
и^ поста'виша ѓ^пол#че'нїя въ и^ѓ^п#пїи и^ ꙁаста'ша е^мђ эT гра'да. ја%ко стража а^пол#лонїя въ и^ѓп#пїи бы'сть и^ ратова` е^го”
75
І розташувався станом біля Іоппії; але не впустили його у місто, тому що в Іоппії була сторо́жа Аполлонія, і вони почали воювати проти неї.
76
И$ ё^боя'вшеся эTвръзоша и^же эT гра'да и^ въздержа` і^ѓ^наџа'нъ и^ѓ^п#пїю”
76
Тоді налякані жителі відчинили йому місто, й Іонафан оволодів Іоппією.
77
И$ слы'ша а^пол#лонїи и^ събра` Wг~ ко'нникъ и^ си'лђ ве'лїю, і^ и^де въ аꙁо'тъ ја%ко пђтьствова'ше въкђпњ проиде въ по'ле ꙁане и^мњя'ше мно'жество ко'нникъ и^ надњ'ашеся на ниX”
77
Почувши про це, Аполлоній узяв три тисячі кінноти і велике військо і пішов до Азота, ніби роблячи перехід, а тим часом пішов на рівнину, тому що мав безліч кінноти і надіявся на неї.
78
И$ гна` і^ѓ^наџа'нъ въ слDњ е^го во а^зоT, и съста'виша бра'ни въ слњдъ е^го въ ра'ть”
78
Іонафан же переслідував його до Азоту, і вступили війська у битву.
79
И$ ѓ^ста'ви а^пол#лонъ, Wа~. ко'нникъ съза'ди и^хъ въ та'инњ”
79
Тим часом Аполлоній залишив тисячу вершників у потайному місці позаду них;
80
И$ поꙁна` і^ѓ^наџа'нъ ја%ко е^сть лая'тели съза'ди е^го. и^ ѓ^быидо'ша е^го ѓ^поlченїе и^ стреля'хђ на люди эT ё'тра даже до' вечера”
80
але Іонафан довідався, що є засідка позаду нього. І обступили військо його і кидали у народ стріли з ранку до вечора,
81
Лю'ди же ста'ша ја%ко заповњда і^ѓ^наџа'нъ, и^ ё^трђди'шася ко'нницы и^хъ.
81
народ же стояв, як наказав Іонафан; нарешті вершники стомилися.
82
и^ эTлђчи'ся си'монъ съ воеM свои^мъ. и^ сони'деся на ѓ^пол#ченїю. ко'нницы б^о ё^трђжени бя'хђ. и^ съкрђши'шася эT него и^ побњго'ша
82
Тоді Симон підвів військо своє і напав на загін, бо вершники знемогли, — і були розбиті ним і кинулися навтіки.
83
и^ конницы расточи'шася по' полю. и^ бњго'ша въ а^зо'тъ, и^ внидо'ша въ виџъдагонъ и%дола и^хъ и^же ё^целњти”
83
І розсіялися вершники по рівнині й утекли в Азот, і увійшли у Бетдагон, капище їхнє, щоб урятуватися.
84
И$ пож#же` і^ѓ^наџанъ а^зоT и^ гра'ды и^же бᲇхђ ѓ%крsтъ е^го. и^ взя` коры'сти и^хъ и^ ка'пище даго'ново, и^ въбњгшихъ въ не` пож#же` ѓ^гнемъ”
84
Але Іонафан спалив Азот і навколишні міста і взяв здобич їх, і капище Дагона з тими, що втекли у нього, спалив вогнем.
85
И$ бы'сть падшихъ мече'мъ съ сож#же'ными ја%ко Wи~ мђжїи”
85
І було полеглих від меча зі спаленими до восьми тисяч мужів.
86
И$ эTи'де эTђдђ і^ѓ^наџа'нъ и^ прїиде въ а^скалоn, і^ и^зыидо'ша эT гра'да въ стрњте'нїе е^мђ въ сла'вњ вели'цњ”
86
Вирушивши звідти, Іонафан розташувався станом навпроти Аскалона; але жителі міста вийшли до нього назустріч з великою почестю.
87
И$ ѓ^брати'ся і^ѓ^наџа'нъ въ і^ерsли'мъ съ сђщими с ни'мъ и^мђщи коры'сти мно'ги”
87
І повернувся Іонафан з усіма, що були з ним, у Єрусалим, маючи при собі багато здобичі.
88
И$ бысть ја%ко ё^слы'ша а^лећа'ндръ цр~ь словеса` сїя и^ приложи` просла'вити і^ѓ^наџа'на.
88
Коли цар Олександр почув про ці події, то знову вшанував Іонафана
89
и^ посла` е^мђ ѓ^рђжїе позла'щено, ја%ко ѓ^бы'чаи е^сть дая'ти сроDникомъ цр~евымъ. и^ даде` е^мђ а^к#кароn и^ вся предњлы е^го въ ѓ^дръжа'нїе”
89
і послав йому золоту пряжку, яка за звичаєм давалася царським родичам, і подарував йому Аккарон і всю область його у спадкоємне володіння.
Глvа, а~і”
1
И$ цр~ь е^гљ=пет#скїи събра си'лђ мно'гђ а^ки пњсокъ и^же еs вᲆскра'и моря, и^ корабли мно'ги” І$ и^скаше воꙁдръжа'ти црsтво а^лећа'ндрово ле'стїю, и^ приложиᲄи црsтвђ свое^мђ.
1
Тим часом цар Єгипетський, зібравши численне військо, як пісок на березі морському, і безліч кораблів, намагався оволодіти царством Олександра хитрістю і приєднати його до свого царства.
2
І$ и^зыиде въ сљ=рїю словесы мирными и^ ѓ^творяхђся е^мђ и^же эT граD, и^ срњтяхђ е^го ја%ко заповњда'нїе б^њ а^лећа'ндра цр~я и^зыиᲄи е^мђ въ срњтенїе ꙁане быs тесть е^го”
2
Він прийшов у Сирію з мирними словами, і жителі відчиняли йому міста і виходили назустріч, бо дано було від царя Олександра повеління зустрічати його, тому що він був тестем його.
3
ЈА/коже въхожда'ше во' граD пᲄоломаи'ды, повелњ си'ламъ и^ стра'жы во кое^мъждо градњ.
3
Коли ж Птоломей входив у міста, то залишав військо для сторо́жі у кожному місті.
4
ја%коже приближи'ся а^зо'тђ покаꙁаша е^мђ, ка'пище даго'ново соQжено, и^ а^ꙁо'тъ и^ ѓ%крsтныя гра'ды е^го раꙁорены, и^ телеса повръжена. и^ побїеныX иXже поби` въ бра'ни и^ смета'ше б^о я& в# кђпы при пђти` е^го.
4
Коли наблизився він до Азота, то показали йому спалене капище Дагона, й Азот і навколишні міста зруйновані, і тіла уражені і спалені під час битви, бо склали їх у купи на шляху його,
5
и^ повњда'ша цр~ю ја%же сътвори і^ѓ^наџаn, въ е^же възненави'дњти е^го, и^ ё^молча цр~ь”
5
і розповіли цареві про все, що зробив Іонафан, скаржачись на нього; але цар промовчав.
6
И$ срTњ і^ѓ^наџа'нъ цр~я въ и^ѓ^ппе съ славою. и^ цњлова'ше дрhђ дрђга, и^ ё^споша т^ђ”
6
Тоді вийшов Іонафан назустріч царю в Іоппію з пошаною, і вітали один одного і ночували там.
7
І$ и'де і^ѓ^наџа'нъ съ цр~емᲆ да'же до рᲇки и^же зва'шеся е^левтера, и^ ѓ^братися въ і^ерsли'мᲆ”
7
І йшов Іонафан з царем до ріки, яка називалася Елевфера, і потім повернувся в Єрусалим.
8
Цр~ь же п#толомᲇи госпоDствова гра'ды помо'рьскїя, да'же до селевкїя приморьскїя, и^ размышля'ше на а^лећа'ндра совњты лђка'вы”
8
Цар же Птоломей оволодів містами на морському березі до Селевкії приморської і складав злі задуми проти Олександра.
9
И$ посла` старњишинᲆ къ дими'трїю гл~ющи, прїиди сложиM ме'ждђ на'ми ꙁавњт#. и^ да'мъ тебњ дще'рь мою` ю%же и'мать а^лећа'ндръ. и^ цр~ьствова'ти и%маши въ црsтвїи эTц~а твое^го.
9
І послав послів до царя Димитрія, говорячи: прийди сюди, укладемо між собою союз, і я дам тобі дочку мою, яку має Олександр, і ти будеш царювати у царстві батька твого.
10
раская'хъ бо ся да'вши е^мђ дще'рь мою`, в#ꙁыска бо м^я ё^бити.
10
Я каюся, що віддав йому дочку мою, бо він намагався убити мене.
11
и^ возненавидњ е^го ради похотњ'нїя црsтва е^го”
11
Так обмовляв він його, тому що сам домагався царства його.
12
И$ эTја%тъ дще'рь свою и^ да'сть ея` димитрїю. и^ ѓ^чюжди'ся эT а^лећа'ндра, и^ ја^ви'ся вражда и^хъ.
12
І, віднявши у нього дочку свою, віддав її Димитрію, і став чужим для Олександра, і виявилася ворожнеча між ними.
13
И$ вниде птоломњи въ а^нтїѓхїю, и^ возложи двᲇ дїадимњ на главђ свою`, а^сїискђю і^ е^гљ=петъскђю”
13
І ввійшов Птоломей в Антиохію і поклав на свою голову два вінці — Азії та Єгипту.
14
А$лећа'нъдръ же цр~ь бысть въ киликїи по временехъ ѓ^нњх#, ја%ко эTмњта'хђся и^же эT мњстъ ѓ^ныхъ”
14
Цар Олександр знаходився у той час у Киликії, тому що жителі тих місць відпали від нього.
15
И$ слы'ша а^лећаnдръ и^ прїиде на'нь бра'нїю. і^ и^зведе птоломњи вᲆ срњтенїе е^мђ рђкою крᲇпкою и^ погони е^го.
15
Почувши про це, Олександр пішов проти нього воювати; тоді Птоломей вивів військо і зустрів його з великою силою, і змусив його втікати.
16
и^ побњжа а^лећаnдрᲆ вᲆ а^равїю защитити и^ себе т^ђ. цр~ь же п#толомњи възнесеся.
16
І втік Олександр в Аравію, щоб сховатися там; цар же Птоломей піднісся.
17
и^ ё^секнђ ꙁав#дїиль а^равиᲄинъ главђ а^лећаnдровђ, и^ посла` п#толомїю,
17
Завдиїл, аравитянин, зняв голову з Олександра і послав її Птоломею.
18
и^ цр~ь птоломеи ё%мре въ третїи дн~ь. и^ сђщїи въ ᲄверды'няX погыбоша, эT и^же бњхђ въ твердыняхъ.
18
Цар же Птоломей на третій день помер, а ті, що залишилися у фортецях, знищені були жителями фортець.
19
и^ въцр~ися димитрїи лњта, ро~ꙁ”
19
І став царювати Димитрій у сто шістдесят сьомому році.
20
Въ дн~и ѓ%ны собра` і^ѓ^наџа'нᲆ и^же эT і^ё^де'и, да воююT кра'и и^же въ і^ерsли'мњ. и^ сътвори миха'ны мно'ги,
20
У ті дні зібрав Іонафан юдеїв, щоб завоювати фортецю Єрусалимську, і спорудив перед нею безліч машин.
21
і^ и^до'ша нњцыи ненавидящи ја^зы'ка иX, мђжи беꙁако'нницы къ цр~ю дими'трїю” И$ възвњстиша е^мђ ја^ко і^ѓ^наџаn ѓ^бъстоја%ше кра'и,
21
Але деякі ненависники народу свого, відступники від закону, пішли до царя і донесли, що Іонафан облягає фортецю.
22
и^ слы'шавъ раZгнњ'вася” ЈА/коже слы'ша скоро прїиде въ п#толомаи^дђ, и^ написа` къ і^ѓ^наџа'нђ да не ѓ^бъстои'тъ, н^о срњсти е^го е^мђ на бесњдованїе въ п#толомаи^дђ тща'н#но”
22
Коли він почув про це, розгнівався і, поспішно зібравшись, вирушив у Птолемаїду, і написав Іонафану, щоб він не облягав фортеці, а якомога швидше йшов йому назустріч у Птолемаїду, щоб переговорити з ним.
23
ЈА/коже слы'ша і^ѓ^наџа'нъ повелњ ѓ^бъстоя'ти, і^ и^ꙁбра` эT старецᲆ і^и^л~евъ і^ и^е^ре'и, и да'сться въ бњдђ
23
Але Іонафан, вислухавши це, наказав продовжувати облогу й, обравши зі старійшин ізраїльських і священиків, зважився піддатися небезпеці.
24
и^ вꙁя` зла'то и^ сребро` і^ и'ны да'ры мно'ги” І$ и^де къ цр~ю въ п#толомаи^дђ, и^ ѓ^брњте блгDть преD нимᲆ.
24
Узявши срібла і золота, одягу і багато інших дарів, він пішов до царя у Птолемаїду, і придбав благовоління його.
25
и^ ѓ^клеветахђ е^го нњцыи безакон#нїи эT ја^ꙁы'ка е^го”
25
І хоча деякі відступники з того ж народу обмовляли його,
26
И$ сътвори е^мђ цр~ь, ја%ко сътвори'ша е^мђ и^же преже е^го бы'ша и^ въꙁвыси е^го преD всњми дрђги свои'ми,
26
але цар учинив з ним так само, як чинили з ним попередники його, і підніс його перед усіма друзями своїми,
27
и^ поста'ви е^го нача'лника сщ~е'н#ствђ, и^ е^ли'коже и%на и^мњ преже че'стна, и^ сътвори е^го въ пр'ьвыX дрђзXњ быти”
27
й утвердив за ним первосвященство й інші почесні відзнаки, які він мав колись, і зробив його одним з перших друзів своїх.
28
И$ моли` і^ѓ^наџа'нъ цр~я съᲄворити і^ё^де'ю безъда'н#нђ и^ тритопар#хїи и^ самарїю. и^ ѓ^беща емђ, т~, тала'нтъ,
28
І просив Іонафан царя звільнити від податей Юдею і три області й Самарію й обіцяв йому триста талантів.
29
и^ годњ бысть цр~ю и^ написа` і^ѓ^наџа'нђ е^писᲄолїа ѓ^ всњхъ сиX и^мњ'юще ѓ%бразъ си'цевъ”
29
Цар погодився і написав Іонафану про все це лист такого змісту:
30
Цр~ь димитрїи бра'тђ і^ѓ^наџа'нђ радова'тися, и^ ја%зы'кђ і^ё^де'искђ.
30
«Цар Димитрій братові Іонафану і народу юдейському — радуватися.
31
въсписа'нїе же е^пистолїи ю%же писа'хомъ ластенђ сроDникђ на'шемђ ѓ^ васъ, писа'хом# и^ к ва'мъ да вњсте”
31
Список листа, який ми писали про вас Ласфену, родичеві нашому, посилаємо і до вас, щоб ви знали.
32
Цр~ь димитрїи ластенђ эTц~ђ радова'тися,
32
Цар Димитрій Ласфену батькові — радуватися.
33
и^ ја%зы'кђ і^ё^де'искђ дрђгомъ на'шимъ, и^ съхраня'щимъ ја%же к намъ пра'веDная сђди'хомᲆ бл~го сътвори'ти иX, ради бл~гораꙁђмїя ја%же кᲆ на'мъ.
33
Народу юдейському, друзям нашим, що вірно виконують свої обов’язки перед нами, ми розсудили зробити благодіяння за їхню добру прихильність до нас.
34
поставихомъ б^о и^мъ предњлы і^ё^де'искїя и^ тремъ гра'домъ, ли'дњ, и^ рамаџемђ, и^ а^џеремђ, и^же приложишася і^ё^деи` эT самарїя. и^ вс^я послђшествђ'ющая и^мъ, всњмъ жрђщим# въ і^ерsлимњ. въ мњсᲄо цр~ьскихᲆ иXже прїемля'ше цр~ь эT ниX пр'ьвње в коежDо лњто эT житъ земля`, и^ эT ѓ'вощь дре'вныхъ,
34
Отже, ми затверджуємо за ними як межі Юдеї, так і три області: Аферему, Лідду і Рамафем, які приєднані до Юдеї від Самарії, і все, що належить усім жерцям їх у Єрусалимі, за ті царські оброки, які раніше щорічно одержував від них цар з плодів землі і з плодів дерев,
35
і^ и'на ја^же прилњжа'ше намъ десятины и^ да'ни, и^ соли точила, и^ прилњжа'щиX на вᲇнцевъ,
35
і все інше, що належить нам віднині з десятин і данини, що припадає нам, солоні озера і вінцевий збір, що нам належить, усе цілком уступаємо їм.
36
вс^я ѓ^ста'вля'емъ и^мᲆ. и^ ничто'же иM ё^имеTся сихъ эT нн~њ на вњчное вре'мя”
36
І нічого не буде відмінено з цього віднині і назавжди.
37
Нн~њ ё^бо прилежи'те сихъ сътворити въписа'нїе. и^ да дасться і^ѓ^наџа'нђ, и^ да положится въ горњ ст~њи и въ мњстњ честнњ”
37
Отже, потурбуйтеся зробити список з цього, і нехай буде відданий він Іонафану і покладений на святій горі у призначеному місці».
38
И ви'дњ димиᲄрїи цр~ь ја%ко ё^тњшися земля` преD нимъ, и^ ничто` емђ проти'виTся и^ эTпђсти вс^я во'я своя` когожDо в мњсто свое. ѓ^баче же тђждиX си'лъ иXже приꙁва` эT ѓ'стрововъ ја^ꙁыk, и^ вражDовахђ е^мђ вс^и си'лы ја%же эT ѓц~ъ его”
38
І побачив цар Димитрій, що схилилася земля перед ним і ніщо не противилося йому, і відпустив усі війська свої, кожного у своє місце, крім військ чужоземних, які він найняв з островів чужих народів, за що всі війська батьків його ненавиділи його.
39
Трифо'нъ же б^њ эT а^лећа'ндра перваго. и ви'дњ ја%ко вся си'лы ро'пщђтъ на дими'трїя, і^ и^де къ симакђю а^рави'тинђ и^же въскорми а^нтїѓ'ха дњтище а^лећа'ндрово,
39
Трифон, один з колишніх прихильників Олександра, бачачи, що всі війська нарікають на Димитрія, вирушив до Емалкуя аравитянина, який виховував Антиоха, малолітнього сина Олександра;
40
и^ прилежа'ше е^мђ ја%ко да да'сть е^мђ е&, да въцр~итъ в мњсᲄо эTц~а е^го. и^ въꙁвњсти е^мђ е^ли'ка сътвори дими'трїи, и^ вра'ждђ е^ю'же враждђю'тъ си'лы е^го, и^ пребы'сть т^ђ дн~и мно'ги.
40
і наполягав, щоб він видав його йому, щоб зробити його царем замість нього; і розповів йому про все, що зробив Димитрій, і про неприязнь, яку мають до нього війська його, і пробув там багато днів.
41
и^ посла и^ѓнаџа'нъ къ дими'трїю цр~ю да и^ждене'тъ и^же эT краю въ і^ерsлимњ, і^ и^же въ тверды'няхъ, бњхђ б^о вою'ющи і^и^л~я.
41
І послав Іонафан до царя Димитрія, щоб він вивів залишених ним у Єрусалимській фортеці і укріпленнях, бо вони нападали на Ізраїля.
42
и^ посла дими'трїи къ і^ѓ^наџа'нђ рекђщи. не то'кмо сїя сътворю т^и и^ ја^ꙁы'кђ твое^мђ, н^о и^ сла'вою прославлю т^я и^ ја^ꙁы'къ твои а^ще бл~говреме'нїе полђчю”
42
Димитрій послав сказати Іонафану: не тільки це зроблю для тебе і для народу твого, але і вшаную тебе і народ твій великою шаною, як тільки буду мати слушний час.
43
Нн~њ б^о пра'во сътво'риши а^ще после'ши м^и мђжїи споборя'ющиX ја%ко эTстђпи'ша всњ во'и мои”
43
Тепер же ти справедливо вчиниш, якщо надішлеш мені людей на допомогу у війні, бо відійшли від мене усі війська мої.
44
и^ посла е^мђ и^ѓ^наџа'нъ, Wг~, мђжїи сиlныX крњ'постїю, въ аnтїѓхїю, и^ прїидо'ша къ цр~ю” и^ въꙁвесели'ся цр~ь ѓ^ прише'ствїи и^хъ”
44
І послав до нього Іонафан у Антиохію три тисячі хоробрих мужів, і прийшли вони до царя, і зрадів цар прибуттю їх.
45
и^ събра'шася и^же эT гра'да въ среD гра'да. р~к ты'сящъ мђжїи, и^ совњща'хђ ё^би'ти цр~я,
45
Громадяни ж, зібравшись на середину міста до ста двадцяти тисяч чоловік, хотіли убити царя.
46
и^ бњжа цр~ь въ дво'ръ. и^ ѓ^бъя'ша и^же бњхђ эT гра'да пђти граDскїя, и^ нача'ша би'тися”
46
Але цар утік у палац, а громадяни зайняли усі вулиці міста і почали облягати його.
47
И$ приꙁва цр~ь і^ё^деѓ'в# на по'мощь и^ събра'шася вси вкђпњ к немђ, и^ расточи'шася вси въ градњ
47
Тоді цар викликав на допомогу юдеїв, і усі вони негайно зібралися біля нього, і раптово розсипалися по місту, й умертвили у той день у місті до ста тисяч,
48
и^ ё^би'ша в то'и дн~ь, Wр~, мђжїи. и^ съж#го'ша гра'дъ и^ взя'ша коры'сти мно'ги въ ѓn дн~ь, і^ и^ꙁба'виша цр~я”
48
і запалили місто, і взяли у той день багато здобичі, і врятували царя.
49
И$ ви'дњша и^же бяхђ эT гра'да, ја%ко въздержа'ша і^ё^деи гра'дъ и^ совњT і^ и^ꙁнемого'ша мыслїю и^хъ, и^ въꙁъпи'ша къ цр~ю съ моленїемъ рекђщи.
49
І побачили громадяни, що юдеї оволоділи містом, як хотіли, і впали духом, і почали волати до царя, благаючи і говорячи:
50
даждь намъ десни'цђ и^ да преста'нђтъ і^ё^де'и ратова'ти насъ и^ гра'дъ,
50
прости нас, і нехай юдеї перестануть нападати на нас і на місто.
51
и^ эTвръго'ша ѓ^рђж'їя своя и^ сътвори'ша ми'ръ. и^ просла'вишася і^ё^деи преD цр~емъ и^ преD всњми и^же въ црsтвїи е^го” И$ въꙁврати'шася въ і^ерsлиM и^мњ'ющи коры'сти мно'ги”
51
І склали зброю й уклали мир. І прославились юдеї перед царем і перед усіма у царстві його і повернулися в Єрусалим з великою здобиччю.
52
и^ сњ'де дими'трїи цр~ь на прsтлњ црsтва свое^го, и^ ё^покои'ся ꙁемля` преD ни'м#.
52
І сів цар Димитрій на престолі царства свого, і заспокоїлася земля перед ним.
53
и^ солга вся е^ли'ка рече, и^ ѓ^тђжди'ся і^ѓ^наџанђ и^ не въꙁда е^мђ по бл~готворе'нїяхъ и^хже въꙁдасть е^мђ, и^ ѓ^скорби е^го ѕњло”
53
Але він сказав неправду в усьому, що обіцяв, і зрадив Іонафана і не віддячив за зроблене йому добро і дуже образив його.
54
По сихъ же ѓ^брати'ся трифо'нъ и^ а^нтїѓ'хъ с ни'мъ ѓ^тро'чищъ ю%ныи, и^ въцр~и е^го и^ въꙁложи дїади'мђ.
54
Після того повернувся Трифон і з ним Антиох, ще дуже юний; він воцарився і поклав на себе вінець.
55
и^ събрашася к немђ вс^и во'и и%хже расточи дими'трїи” и^ ратова проти'вђ е^го и^ побњже і^ и^ꙁмњни'ся”
55
І зібралися до нього усі війська, які розпустив Димитрій, і почали воювати з ним, і він кинувся навтіки, і був уражений.
56
и^ взя` трифо'нъ ѕвњ'ри, и^ въздръжа а^нтїѓ^хїю”
56
І взяв Трифон слонів і оволодів Антиохією.
57
и^ писа а^нтїѓX ю%ныи и^ѓ^наџа'нђ рекђщи” Поста'влю тебе сщ~еньствђ, и^ поста'влю тебе над четы'рми предњ'лы и^ бђ'деши въ дрђзњхъ цр~ьскихъ”
57
І писав юний Антиох Іонафану, говорячи: надаю тобі первосвященство і поставляю тебе над чотирма областями, і ти будеш у числі друзів царських.
58
и^ посла е^мђ съсђ'ды ꙁла'тыя въ слђже'нїе. и^ даs е^мђ вла'сть пиᲄи въ зла'тњ, и^ бы'ти в# перфи'рњ, і^ и^мњти ѓ^рђ'жїя съ ꙁла'томъ”
58
І послав йому золоті сосуди і домашнє начиння і надав йому право пити з золотих сосудів і носити порфиру і золоту пряжку,
59
и^ си'мона бра'та е^го поста'ви вое^во'дою эT страны тљ'ра, да'же до предњ'лъ е^гљ=пта”
59
а Симона, брата його, поставив воєначальником від области Тирської до меж Єгипту.
60
І$ и^ꙁы'иде и^ѓ^наџа'нᲆ и^ прохожда'ше ѓ^бо'нђ стра'нђ рњки и^ вᲆ гра'дњхъ” и^ събра'шася к немђ вся си'лы а^сљ=рьскїя въ по'мощь” и^ прїиде въ а^скало'нъ, и^ срњто'ша е^го че'стно эT гра'да”
60
І виступив Іонафан у похід, і проходив по той бік ріки [Йордану] і по містах, і зібралися до нього на допомогу всі сирійські війська; і прийшов він до Аскалона, і зустріли його жителі міста з честю.
61
І$ и'де эTтђ'дђ въ га'ꙁђ, и^ ꙁаключи'шася и^же въ га'ꙁњ, и^ ѓ^бъстоя ю&. и^ пожже ѓ%крsтная гра'да ѓ^гнемъ и^ плњни я&”
61
Звідти пішов він у Газу; але жителі Гази замкнулися; і обложив він місто, і спалив вогнем передмістя його, і спустошив їх.
62
И$ моли'ша и^ѓ^наџа'на и^же эT га'ꙁы и^ дасть и^мъ десни'цђ. и^ прїја%тъ сн~ы нача'лникᲆ и^хъ в ꙁало'зᲇ, и^ посла` и^хъ і^ерsлиM и^ проиде странђ даже до дамаска”
62
І упрохали жителі Гази Іонафана, і він примирився з ними, тільки взяв у заручники синів начальників їхніх і відіслав їх у Єрусалим, і пройшов країну до Дамаска.
63
И$ слы'ша і^ѓ^наџа'нъ ја%ко сђть начаlницы дими'трїевы в# кадисе ја^же въ галиле'и съ силою мно'гою” Хоᲄя'щи и^зринђти е^го эT страны`,
63
І почув Іонафан, що прийшли у Кадис, у Галилеї, воєначальники Димитрія з численним військом, щоб вигнати його із країни.
64
и^ срњте иX. бра'та же своего си'мона ѓ^ста'ви въ странᲇ,
64
Але він пішов назустріч їм, брата ж свого, Симона, залишив у країні.
65
и^ прїиде си'монъ къ веџ#сђрђ, и^ побороша его дн~и мно'ги, и^ ꙁаключи` его
65
І розташував Симон стан свій при Вефсурі, й облягав його багато днів, і замкнув його.
66
і^ и^спроси'ша ё^ него десни'цђ прїяти, и^ даде` и^мъ. і^ и^з#гна` и^хъ эTтђдђ и^ взя` градъ, и^ постави в немъ стражи”
66
І просили його про мир, і він погодився, але вигнав їх звідти, й оволодів містом, і поставив у ньому сторо́жу.
67
І$ѓнаџа'н# и^ во'и его прїидо'ша къ водњ` е^ниса'ръ
67
А Іонафан і військо його розташувалися станом біля вод Геннісаретських і ранком стали на рівнині Насор.
68
и^ ё^ранше ё'тро въ по'ли насоръ. и^ се ѓ^полче'нїе и^ноплеменниk и^ срњте` иX въ по'ли, и^ посᲄа'виша нань лаятельство въ гора'хъ, сїи же срњтоша эT сђпроти'вђ.
68
І ось, військо іноплемінників зустрілося з ним на рівнині, залишивши проти нього засідку в горах, саме ж ішло назустріч йому з протилежного боку.
69
лая'теле же въста'шA эT мњстъ своиX и^ соста'виша ра'ть”
69
І вийшли ті, що були у засідці, зі своїх місць, і почали битися: тоді всі, що були з Іонафаном, кинулися навтіки,
70
и^ побњго'ша и^же съ і^ѓ^наџа'номъ вси` и^ ни е^ді'нъ ѓ^ста'ся эT нихъ, токмо маTтаџїя сн~ъ а^весолома, і^ и^ё'да сн~ъ халфы нача'лника во'емъ”
70
і жодного з них не залишилося, крім Маттафії, сина Авессаломового, й Іуди, сина Халфієвого, начальників військових загонів.
71
И$ растерꙁа і^ѓ^наџаn ри'ꙁы своя, и^ наложи` ꙁемлю на главђ` свою, и^ помоли'ся.
71
І роздер Іонафан одяг свій, і посипав землю на голову свою, і молився.
72
и^ ѓ^брати'ся к нимъ въ бра'нь и^ въꙁъврати` иX на бњгъ,
72
Потім повернувся, щоб воювати з ними й уразив їх, і вони побігли.
73
и^ ви'дњша бњжа'ща і^ и^же эT него, и^ ѓ^браᲄи'шася к немђ и^ гна'ша с нимᲆ даже до кади'са ѓ^полче'нїя иX, и^ прїидо'ша тђ`.
73
Побачивши це, ті що утекли від нього, повернулися до нього, і з ним переслідували їх до Кадиса, до самого стану їхнього, і там зупинилися.
74
и^ падо'ша эT и^ноплеме'нникъ в дн~ь то'и Wг~, мђжїи” и^ ѓ^брати'ся і^ѓ^наџа'н# въ і^ерsли'мъ”
74
У той день упало від іноплемінників до трьох тисяч мужів; і повернувся Іонафан у Єрусалим.
Глvа, в~і”
1
И$ ви'дњ і^ѓ^наџа'нъ ја%ко время е^мђ съпоспњшествђ'етъ, і^ и^збра` мђжи и^ посла` и^хъ в ри'мъ съста'вити и^ ѓ^бнови'ти с ни'ми дрђжбђ,
1
Іонафан, бачачи, що час сприятливий для нього, обрав мужів і послав у Рим встановити і відновити дружбу з римлянами,
2
и^ къ спартїаномъ, и^ къ и^нымᲆ мњстоM посла` е^пистолїи, по семђ ѓ%бразђ”
2
і до спартанців і в інші місця послав листи про те саме.
3
І$ и^до'ша в риM, и^ внидо'ша въ совTњныи до'мъ и^ реко'ша” І$ѓнаџа'нъ а^рхие^ре'и и^ лю'ди і^ё^де'искїя посла'ша наs ѓ^бнови'ти дрђжбђ и^ съпоборе'нїе по пре'жнемђ.
3
І прийшли вони у Рим, і ввійшли у раду, і сказали: «Іонафан первосвященик і народ юдейський послали нас, щоб відновити дружбу з вами і союз, як і раніше».
4
и^ да'ша е^пистолїя и^м# і^ и^же по мњсте да и^ꙁведђтъ и^хъ в землю і^ё'динђ съ мироM.
4
І там дали їм листи до місцевих начальників, щоб провели їх у землю Юдейську з миром.
5
и^ с^е е^сть ѓ%браꙁъ е^писто'лїямъ и%хъже писа` і^ѓ^наџа'нъ, къ спартїатомъ”
5
Ось список листа, який писав Іонафан спартанцям:
6
І$ѓ^наџа'нъ а^рхїереи, и^ ста'рцы людїи и^ жерцы, и^ про'чїи лю'ди і^ё^де'искїя спартїатомъ бра'тїи ра'доватися
6
«первосвященик Іонафан і народні старійшини і священики й інший народ юдейський братам спартанцям — радуватися.
7
понеже преже послани бяхђ е^писто'лїя къ ѓ^нїанђ а^рхїере'ю, эT да'рїя црsтвова'вшаго въ ва'съ, ја%ко е^сте братїя наша, ја%ко и^ писа'нїе содръжи'тъ.
7
Ще раніше від Дарія [Арея], який царював у вас, прислані були до первосвященика Онії листи, що ви — брати наші, як свідчить список.
8
въспрїя ѓ^нїя мђжа посланаго сла'вна, и^ прїать е^пистолїа в ни'х же завњща'но ѓ^ съпоборе'нїю и^ дрђжбњ.
8
І прийняв Онія посланого мужа з честю, і одержав листи, в яких ясно говорилося про союз і дружбу.
9
мы` ё^бо не требђю^ще ѓ^ сихъ сђщихъ ё^тњшенїе и^мђще ст~ыхъ книгъ в рђка'хъ нашиX.
9
Ми ж, хоч і не маємо потреби у них, маючи втіхою священні книги, які у руках наших,
10
покђшахомся посла'ти к ва'мъ, ѓ^бновити бра'тъство и^ дрђжбђ. е^же не эTчюжди'тися васъ. мно'га б^о времена проидо'ша эTнелњже посла'сте к намъ”
10
але вирішили послати до вас для відновлення братерства і дружби, щоб не відчужуватися від вас, тому що багато минуло часу після того, як ви посилали до нас.
11
Мы` ё^бо въ всяко время непреста'нно въ дн~и вели'кихъ пра'з#дникъ и^ прочихъ подоба'ющихᲆ днеX въспомина'емъ васъ въ жрътвахъ и^же прино'симъ, и^ въ ѓ^бњтехъ ја^ко подо'ба е^сть, и^ лњпо въспомина'ти братїю”
11
Ми постійно повсякчас, як у свята, так і в інші встановлені дні, згадуємо про вас при жертвоприношеннях наших і молитвах, як слід і пристойно згадувати братів.
12
Весели'мся ё'бо ѓ^ славе вашеи.
12
Ми радіємо за вашу славу;
13
насъ же ѓ^быидо'ша многи скорби и^ многи брани, и^ ратоваша наs цр~и и^же ѓ%крsтъ насъ.
13
нас же оточують багато бід і часті війни, бо воювали проти нас навколишні царі.
14
и^ не хотњхоM ё^бо стђжи'ти вамъ и^ прочїимъ съпобо'рникоM и^ дрђгомъ нашимъ, въ бранехъ си'хъ”
14
Але ми не хотіли турбувати вас та інших союзників і друзів наших у цих війнах,
15
И$мњемъ б^о эT нб~се помощь помагающђ намъ, і^ и^ꙁба'вихомся эT врагъ нашихъ и^ смири'шася врази наши.
15
бо ми маємо допомогу небесну, яка допомагає нам; ми позбулися ворогів наших, і вороги наші втихомирені.
16
і^ и^збрахомъ ё^бо новомњсячїя а^нтїѓхова сн~а и^ а^нти'патра и^а^с#со'на” И$ посла'хоM к ри'мляномъ ѓ^бнови'ти с ними дрђжбђ и^ съпоборе'нїе прежнее”
16
Тепер ми обрали Нумінія, сина Антиохового, й Антипатра, сина Іасонового, і послали їх до римлян відновити дружбу з ними і колишній союз.
17
И ꙁаповњдахомъ ё^бо и^мъ пои^ти къ ва'мъ, и поꙁдрави'ти ваs и^ да'ти ва'мъ эT насъ посла'нїе ѓ^ ѓ^бновленїи` бра'тъства на'шего”
17
Доручили їм іти і до вас, вітати вас і вручити вам листи від нас про поновлення і з вами нашого братерства.
18
И$ нн~њ добро` сътвори'те эTвњщава'юще намъ къ симъ.
18
І ви добре зробите, відповівши нам на них».
19
и^ с^е въсписа'нїе посла'нїи иXже посла` ѓ^нїя”
19
Ось і список листів, які надіслав Дарій [Арей]:
20
Цр~ь спар#ти'хтоM ѓ^нїа, і^ѓ^наџа'нђ сщ~е'нникђ велїкомђ радова'тися,
20
«Цар Спартанський Онії первосвященикові — радуватися.
21
ѓ^брњтеся въ писа'нїих# ѓ^ спартїатоX і^ и^ё^деѓX ја^ко сђть братїа, и^ ја^ко сђть эT ро'да а^враа'мля”
21
Знайдено у писанні про спартанців і юдеїв, що вони — брати і від роду Авраамового.
22
И$ нн~њ эTнележе сїа познахоM добротвориᲄе пи'шђще наM ѓ^ ми'рњ ва'шеM.
22
Тепер, коли ми довідалися про це, ви добре зробите, написавши нам про добробут ваш.
23
и^ мыy вᲆсписа'хомъ ваM ско'ты ва'ша и^ ѓ^дръжа'нїя ва'ша наша сђть, та'коже и^ на'ша ваша есть” И$ посла'хомъ ё^бо ја%ко да възвњстяT ва'мъ и^ сїя”
23
Ми ж повідомляємо вам: худоба ваша і майно ваше — наші, а що у нас є, те ваше. І ми повеліли оголосити вам про те».
24
и^ слы'ша і^ѓ^наџа'нъ ја%ко ѓ^браᲄи'шася нача'лницы димитрїевы съ вои` мно'гими, па'че пр'ьвње бра'тися на'нь.
24
І почув Іонафан, що повернулися воєначальники Димитрія з більшим військом, ніж колись, щоб воювати проти нього,
25
і^ иꙁыиде эT і^ерsли'ма, и^ срњте и^хъ во а^маџите странњ” Не бо` да'де и^мᲆ вре'мя да вни'дђтъ въ стра'нђ е^го”
25
і вийшов з Єрусалима, і зустрів їх у країні Амафитській, і не дав їм часу ввійти у країну його.
26
и^ посла` съꙁирателя въ ѓ^полченїе е^го и^ ѓ^братишася и^ воꙁвњстиша е^мђ ја^ко си'це сᲆчиня'ются” напа'сти на' ня но'щїю”
26
І послав у стан їхній спостерігачів, які, повернувшись, оголосили йому, що вони готуються напасти на них у цю ніч.
27
ЈА/коже ꙁа'иде слн~це, ꙁаповњ'да і^ѓ^наџа'нъ свои^мᲆ бдњти, и^ бы'ти сᲆ ѓ^рђжїями и^ готовися въ бра'нь вс^ю но'щъ, и^ посᲄа'ви стра'жы по ѓ%крsтъ ѓ^полченїя”
27
Тому, коли зайшло сонце, Іонафан наказав своїм пильнувати, бути в озброєнні і готуватися до битви всю ніч, і поставив навколо стану передових сторожів.
28
И$ слы'шаша сђпоста'ти ја%ко гото'въ е^сть і^ѓ^наџа'нъ съ свои^ми на' брань. и^ ё^боа'шася и^ ё^жасо'шася срDцеM своиM и^ заж#гоша ѓ^гнемᲆ ѓ^полченїя своа`”
28
І почули вороги, що Іонафан зі своїми приготувався до битви, і злякалися, і затремтіли серцем своїм, і, запаливши вогні у стані своєму, пішли.
29
І$ѓ^наџа'нъ же і^ и'же с ни'мъ бњша, непоꙁна'ша да'же до ё%тра. ви'дяхђ же светᲇнїя горя'щїя,
29
Іонафан же і ті, що були з ним, не знали про те до ранку, бо бачили розпалені вогні.
30
и^ погна` і^ѓ^наџаn въ слDњ и^хъ и^ не ја%ть и^хъ, прои^до'шA б^о е^леџ#терђ рњкђ,
30
І погнався Іонафан за ними, але не наздогнав їх, тому що вони перейшли ріку Елевферу.
31
и^ ѓ^брати'ся і^ѓ^наџаn кᲆ а^равоM и^же нарица'хђся завде'и, и^ пораѕи иX и^ взя` кори'сти и^хъ”
31
Тоді Іонафан обернувся на арабів, називаних заведеями, уразив їх і взяв здобич їхню.
32
И$ эTи^де и^ прїиде во дама'скъ, и^ прохожа'ше всю` странђ` т^ђ”
32
Потім, повернувши, прийшов у Дамаск і пройшов по всій тій країні.
33
Си'моn же и^зыде и^ прїиде даже до а^сколона, и^ блиQниX тверды'нь, и^ ё^клони'ся во и^ѓ^пїю и^ вꙁяT ю&”
33
І Симон вийшов, і пройшов до Аскалона і найближчих фортець, і повернувся в Іоппію, й оволодів нею,
34
Слы'ша б^о ја%ко совᲇщашася твердыню преда'ти странњ` димитрїевњ” И$ поста'ви т^ђ стражы, да стрегTђт е^го.
34
бо він почув, що [іоппіяни] хочуть здати фортецю військам Димитрія, — і поставив там сторо́жу, щоб охороняти її.
35
и^ ѓ^братися і^ѓ^наџаn и^ събра ста'рца люDскїя. и^ совњща'ся с ни'ми соѕида'ти твердыню въ і^ё^де'и,
35
І повернувся Іонафан, і скликав старійшин народу, і радився з ними, щоб побудувати фортеці в Юдеї,
36
и^ соѕида'ти стњ'ны въ і^ерsли'мᲇ и^ въздви'гнђти высотђ ве'лїю межDђ кра'я гра'да. и^ во е^же эTлђчити ея` эT града да бђдетъ сїя е^ді'на, ја%ко да ни кђпђю^тъ ниже прода'юᲄъ.
36
підвищити стіни Єрусалима і спорудити високу стіну між фортецею і містом, щоб відокремити її від міста, так щоб вона була окремо, і не було б у ній ні купівлі, ні продажу.
37
и^ собра'шася созда'ти граD. паде` б^о стњна точна и^же эT востока, и^ ё^готова нарњца'емое хафенаџа”
37
Коли зібралися облаштувати місто і дійшли до стіни біля потоку зі східного боку, то побудували так звану Хафенафу.
38
И$ си'монъ созда` а^дїадђ въ сефеле и^ ё^тверди враты и^ ꙁаво'рами”
38
А Симон побудував Адиду в Сефилі, і зміцнив ворота і запори.
39
И возыска трифонъ црsтвова'ти а^ꙁїею, и^ воспрїя'ти дїади'мђ. и^ прострети рђкђ на а^нтїѓ'ха цр~я.
39
Тим часом Трифон домагався стати царем Азії і покласти на себе вінець і підняти руку на царя Антиоха,
40
и^ ё^боа'ся да не когда` не ѓ^ста'витъ е^го і^ѓ^наџа'нъ, и^ побо'ретъ противђ е^го, и^ вꙁыска пр'ьвње ја%ти і^ѓ^наџа'на и^ ё^бити е^го. и^ восᲄа и^ прїиде въ веџсаn,
40
але побоювався, як би не перешкодив йому Іонафан і не почав проти нього війну; тому шукав випадку, щоб узяти Іонафана й убити, і, піднявшись, пішов у Вефсан.
41
і^ и^зыиде і^ѓ^наџаn въ стрњтенїе е^мђ, съ Wм~, мђжїи и^ꙁбранныхъ на ѓ^полченїе, и^ прїиде въ веџсанъ”
41
І вийшов Іонафан назустріч йому з сорока тисячами обраних мужів, готових до битви, і прийшов у Вефсан.
42
И$ ви'дњ трифонъ ја%ко прїиде і^ѓ^наџа'нъ со вои` мно'гими. и^ прострети на'нь рђки` ё^боа'ся,
42
Коли Трифон побачив, що Іонафан іде з численним військом, то побоявся підняти на нього руки.
43
и^ воспрїятъ е^го честно, и^ поста'ви е^го въ всњми дрђги свои^ми и^ да'сть е^мђ да'ры, и^ ꙁаповњ'да всњмъ во'емъ свои^мъ послђша'ти е^го ја^ко себе”
43
І прийняв його з честю, і представив його всім друзям своїм, дав йому подарунки, наказав військам своїм коритися йому, як собі самому.
44
И$ рече і^ѓ^наџа'нђ, воскђю ё^трђди` вс^я лю'ди бра'ни не настоа'щи намъ”
44
Потім сказав Іонафану: для чого ти утруднюєш весь цей народ, коли не чекає на нас війна?
45
И$ нн~њ эTпђсти и^хъ в домы и^хъ. и^ꙁбери же себњ мђжїи ма'ло и^же бђдђтъ с ᲄобо'ю и^ прїиди со мно'ю въ птоломаидђ, и^ предаM тебњ ю&, и^ про'чая твердыни и^ си'лы и^ всњхъ и^же на потребы. и^ ѓ^бра'щся эTи^дђ” Сего б^о ради прїидохъ
45
Отже, відпусти їх тепер у доми їхні, а для себе обери небагатьох мужів, які були б з тобою, і підемо зі мною у Птолемаїду, і я передам її тобі й інші фортеці й решту військ і всіх, що завідують зборами, і потім повернуся; бо для цього я і перебуваю тут.
46
и^ вњрова е^мђ. и^ сътвори ја%коже реq и^ эTпђсти си'лы, і^ и^до'ша въ землю і^ё'динђ.
46
І повірив йому Іонафан, і зробив так, як він сказав, і відпустив війська, і вони вирушили у землю Юдейську;
47
ѓ^ста'ви же съ собо'ю, Wг~, мђжеи. и%хже, Wв~, ѓ^ста'ви въ галилеи`. тысяща же и^ꙁыидоша с нимъ”
47
із собою ж залишив три тисячі мужів, з яких дві тисячі залишив у Галилеї, тисяча ж вирушила з ним.
48
ЈА/коже вни'де і^ѓ^наџа'нъ въ птоломаи^дђ, ꙁаключи'ша вра'та гра'дъская въ птоломаи'де и^ ја%ша е^го и^ всњхъ въшед#шихъ с нимъ. и^ ё^биша и^хъ мечемъ”
48
Але як тільки увійшов Іонафан у Птолемаїду, птолемаїдяни замкнули ворота, і схопили його, і всіх, хто увійшов з ним, убили мечем.
49
И$ и^ посла` трифо'нъ во'и и^ ко'нницы въ галиле'ю и^ въ по'ле вели'кое е^же погђби'ти всњхъ дрђговъ і^ѓ^наџа'новыхᲆ”
49
Тоді Трифон послав військо і кінноту в Галилею і на велику рівнину, щоб знищити всіх, що були з Іонафаном.
50
позна'ша ја%ко яT е^сть і^ѓ^наџаn и^ бїенᲆ и^ вс^и и^же с ним#. и^ моли'ша са'ми себе і^ и^до'ша ё^гото'вани на ѓ^по'лченїе”
50
Але вони, почувши, що Іонафан схоплений і загинув, і ті, що були з ним, підбадьорили один одного, і вийшли густим строєм, готові битися.
51
И$ ви'дњша гонимїи ја%ко ѓ^ дђши и^мъ е^сть. и^ ѓ^браᲄишася
51
І побачили ті, що переслідували, що йдеться про життя, і повернулися назад.
52
и^ прїидо'ша вси` съ ми'ромъ въ ꙁе'млю і^ё'динђ. и^ пла'кашася і^ѓ^наџа'на і^ и^же с ни'мъ. и^ ё^боа'шася ѕњло, и^ пла'каше ве'сь і^и^л~ь пла'чемъ ве'лїимъ.
52
А вони всі благополучно прийшли у землю Юдейську й оплакували Іонафана і тих, що були з ним, і були у великому страху, і весь Ізраїль плакав гірким плачем.
53
и^ вꙁыска'ша вс^и ја^зы'цы и^же ѓ%крsтъ и^хъ съкрђшити и^хъ” Рњша б^о не и^мњ'ютᲆ нача'лника и^ помага'ющаго, нн~њ ё^бо ратђ'емъ и^хъ, и^ эTи^мемъ эT чл~къ па'мять и^хъ”
53
Тоді всі навколишні народи шукали, як знищити їх, бо говорили: тепер немає у них начальника і поборника; отже, будемо тепер воювати проти них і знищимо із середовища людей пам’ять їх.
Глvа, г~і”
1
И$ слы'ша си'монъ ја%ко събра` трифо'нъ си'лђ мно'гђ прїити в ꙁе'млю і^ё'динђ и^ съкрђши'ти ю&,
1
Почув Симон, що Трифон зібрав велике військо, щоб іти у землю Юдейську і розорити її.
2
и^ ви'дњ лю'ди ја%ко сђть въ стра'сњ и^ трепетᲇ, и^ вꙁы'иде і^ерsлимъ и^ събра лю'ди
2
І бачачи, що народ у страху і тремтінні, зійшов у Єрусалим і зібрав народ.
3
и^ моли и^хъ и^ рече. в^ы вњсте е^ли'ко а^ꙁъ и^бра'тїя моя и^ до'мъ эTц~а мое^го. сътвори'хомъ ѓ^ ꙁако'нњхъ и^ ѓ^ ст~ыхъ бра'ни и^ тњсноты и%хже ви'дњхомъ”
3
І, підбадьорюючи їх, говорив їм: самі ви знаєте, скільки я і брати мої і дім батька мого зробили заради цих законів і святині, знаєте війни і гноблення, які ми витерпіли.
4
Сего ра'ди погибо'ша бра'тїя моя вси ради іи^л~я и^ ѓ^ста'хъ а^ꙁъ е^ді'нъ”
4
Тому і загинули всі брати мої за Ізраїля, і залишився я один.
5
И$ нн~њ не бђ'ди м^и пощадњти дш~а мое^я въ вся'ко вре'мя ско'рбїи, не бо` лђчши е^смь бра'тїи мое^я”
5
І нині нехай не буде того, щоб я став щадити життя моє в усі часи гноблення, бо я не кращий за братів моїх.
6
ѓ^ба'че м#ститися и%мамъ ѓ^ ја^зы'кђ мое^мъ и^ ѓ^ ст~ыX, и^ ѓ^ женахъ и^ ча'дњхъ на'шихъ” ЈА/ко събра'шася вс^и ја^зы'цы сътръти наs вра'жды ра'ди”
6
Але буду мститися за народ мій і за святилище, і за дружин і за дітей наших, бо об’єдналися всі народи, щоб знищити нас через неприязнь.
7
И$ въꙁгорњшася дх~оM лю'дїе вкђпњ послђшати словеs сихъ.
7
І запалився дух народу, як тільки почув він такі слова;
8
и^ эTвњща'ша гла'сомъ ве'лїиM рекђщи” ты е^си во'ждь на'шъ в#мњсто і^ё'дино и^ѓнаџа'на бра'та твоего”
8
і відповіли гучним голосом, і сказали: ти — наш вождь замість Іуди та Іонафана, брата твого.
9
побори бра'нь на'шђ, и^ вся` е^ли'ка же рече'ши намъ сътво'римъ”
9
Веди нашу війну, і що ти скажеш нам, ми все зробимо.
10
И$ събра вс^и мђжи бра'нницы, и^ ё^скори съверши'ти вся` стњ'ны і^ерsлим#скїя, и^ ё^тверди е^го ѓ%крsтъ”
10
Тоді зібрав він усіх мужів ратних, і поспішив закінчити стіни Єрусалима, і з усіх боків зміцнив його.
11
И$ посла и^ѓ^наџа'на сн~а а^весало'мова, и с ни'мъ си'лђ дово'лнђ въ и^ѓ^п#пїю” і^ и^згна сђщихъ в неи и^ пребыs т^ђ”
11
Потім послав Іонафана, сина Авессаломового, і з ним достатню кількість війська в Іоппію, і він вигнав тих, що були у ній, і залишився там.
12
И$ въꙁдвижеся трифонъ эT птоломаиды съ си'лою ве'лїею и^ прїиде въ ꙁе'млю і^ё'динђ, і^ и^ѓ^наџа'нъ с ни'мъ въ стра'жDи”
12
Тим часом Трифон піднявся з Птолемаїди з численним військом, щоб увійти у землю Юдейську; з ним був й Іонафан під вартою.
13
Си'мон# же ѓ^полчи'ся въ а^дидђсњ на лицы по'ля”
13
Симон же розташував стан при Адиді навпроти рівнини.
14
И$ ја^ко поꙁна трифо'нъ ја%ко въста си'монъ вмњсто бра'та свое^го и^ѓ^наџа'на, и^ ја%ко срњсти е^мђ и^мать бра'нь”
14
Коли Трифон довідався, що Симон заступив місце Іонафана, брата свого, і має намір вступити у битву з ним, то послав до нього послів сказати:
15
Посла к немђ послы` рекђщи, сребра ради и^же до'лженъ бра'тъ твои и^ѓ^наџа'нъ цр~ю и^хъже ради и^мњ потре'бђ съдержимъ е^го”
15
за срібло, яке брат твій Іонафан заборгував царській скарбниці за потребами, які він мав, ми затримали його.
16
И$ нн~њ посли` сребра тала'нтъ р~, и^ дв^а сн~а е^го в ꙁало'гъ, да не эTпђщенъ бњжитъ эT наs и^ эTпђстимъ е^го”
16
Отже, надішли тепер сто талантів срібла і у заручники двох синів його, щоб він, бувши відпущеним, не відійшов від нас, — і ми відпустимо його.
17
И$ поꙁна си'монъ ја%ко ле'стїю гл~аше с ни'мъ. и^ посла` сребро и^ ѓ%троки. да не ко'гда вра'жда бђ'детъ въ лю'дехъ рекђщи”
17
Симон розумів, що вони говорять з ним підступно, але послав срібло і дітей, щоб не викликати великої ненависти народу,
18
ја%ко не посла` е^мђ сребра и^ ѓ'трокъ и^ поги'бе”
18
який сказав би: через те, що я не послав йому срібла і дітей, Іонафан загинув.
19
И$ посла` ѓ%троки, и^ р~, тала'нтъ. и^ солга и^ не эTпђсти и^ѓ^наџа'на”
19
Отже, послав дітей і сто талантів; але Трифон обманув і не відпустив Іонафана.
20
И$ по си'хъ прїидетъ трифо'нъ въ странђ да сътре'тъ е^я`, и^ ѓ^быдо'ша по пђти и^же веде'тъ въ а^до'ръ. и^ си'монъ и^ ѓ^полче'нїе е^го въсхожа'хђ на вся'ко мњсто и^дњже и^дя'ше”
20
Після цього Трифон пішов, щоб увійти в країну і розорити її, і пішов манівцем на Адару. Але Симон і військо його йшли слідом за ним усюди, куди він йшов.
21
І$ и'же эT кра'а посла'ша къ трифо'нђ старњ'иших#, да потщится прїити к ни'мъ по пђсты'ни, и^ посла'ти и^мъ пи'ща”
21
Ті ж, що були у фортеці, послали до Трифона послів, щоб спонукати його прийти до них через пустелю і надіслати їм продовольчі припаси.
22
И$ ё^готова трифо'нъ вся` ко'нники е^го е^же прїити” И въ ѓ'нђ но'щь б^њ снhњ ве'лїи ѕњ'ло, и^ не прїиде снњ'га ради” и^ въста и^ эTи^де въ галаа^дити'дђ,
22
І приготував Трифон усю свою кінноту, щоб іти у ту ж ніч, але був дуже великий сніг, і він не пішов через сніг, а, піднявшись, вирушив у Галаад.
23
и^ е^гда приближи'ся васка'ме. ё^би и^ѓ^наџа'на, и^ погребе и& т^ђ”
23
Коли ж наблизився до Васками, умертвив Іонафана, і він похований там.
24
И$ ѓ^братися трифоn, і^ и^де в ꙁе'млю свою”
24
І повернувся Трифон і пішов у землю свою.
25
И$ пос^ла си'монᲆ и^ вꙁя'тъ ко'сти и^ѓ^наџа'на бра'та свое^го, и^ погребе и& въ моди'нњ гра'дњ эTц~ъ свои^хᲆ.
25
Тоді Симон послав і взяв кістки Іонафана, брата свого, і поховав їх у Модині, місті батьків своїх.
26
и^ пла'каша е^го весь і^и^л~ь пла'чемъ ве'лїимъ, и^ рыда'хђ е^го дн~и мно'ги”
26
І оплакував його весь Ізраїль гірким плачем, і сумували за ним багато днів.
27
Съꙁда си'монъ нагро'бъ эTц~а свое^го, и^ бра'тїи свои^хъ и^ въꙁнесе е^го видњ'нїемъ, ка'менїемъ теса'нымъ съꙁа'ди и^ преd,
27
І спорудив Симон будівлю над гробом батька свого і братів своїх і звів її високою, для благовидости, з тесаного каменю з передньої і задньої сторони,
28
и^ поста'ви на' ня сеDмь пирамиD е^ді'нђ проти'вђ е^ді'ноя, эTц~ђ и^ мт~ри и^ четы'ремъ бра'тїям#,
28
і поставив на ній сім пірамід, одну навпроти іншої, батькові і матері і чотирьом братам;
29
и^ симъ сътвори ѓ^гра'ды и^ ѓ^бложи столпы вели'ки” и^ сътвори на столпњхъ ꙁна'менїя къ па'мяти вњ'чнњи, и^ бли'ꙁъ зна'менїя корабли и^ꙁвая'ны. и^же ви'дяTся эT всњхъ плавающиX на мори.
29
зробив на них майстерні прикраси, поставивши навколо високі стовпи, а на стовпах повне озброєння — на вічну пам’ять, і поряд зі зброєю — вирізьблені кораблі, так що вони видимі були всім, хто плаває по морю.
30
и^ се'и гро'бъ и^же сътвори в моди'нњ да'же до сего дн~е”
30
Цей надгробний пам’ятник, який зробив він у Модині, стоїть до цього дня.
31
Трифо'нъ же хожDаше ле'стїю съ а^нтїѓ'хомъ цр~емъ ю%ныM и^ ё^би е^го
31
Трифон же з підступництвом вирушив у путь з юним царем Антиохом і убив його,
32
и^ црsтвова в него мњсто, и^ въꙁложи на ся дїади'мђ а^сїискђю, и^ сътвори ја%ꙁвђ вели'кђ на ꙁемли`”
32
і став царем замість нього, і поклав на себе вінець Азії, і зробив велике ураження на землі.
33
И$ съꙁда си'монᲆ тверды'ня і^ё^деискїа и^ ѓ^гради столпы высо'кими и^ стњна'ми ве'лїими и^ вра'ты и^ ꙁаво'рами, и^ положи пи'ща въ тверды'няхъ”
33
А Симон будував фортеці в Юдеї, зміцнюючи їх високими вежами і великими стінами, воротами і запорами, і складав у фортецях продовольчі запаси.
34
І$ и^ꙁбра си'монъ мђжи и^ посла къ дими'трїю цр~ю да сътво'ритъ ѓ^ставле'нїе странњ” ЈА/ко вс^и дњя'нїя трифо'новы бњша похище'нїя”
34
Потім обрав Симон мужів і послав до царя Димитрія просити, щоб він зробив полегшення країні, бо всі діяння Трифона були грабіжницькі.
35
И$ посла` е^мђ дими'трїи цр~ь по словесе'хъ сиX, эTвњща е^мђ и^ написа е^пито'лїю сицевђ”
35
І послав йому цар Димитрій відповідь на ці слова і написав такий лист:
36
Цр~ь дими'трїи, си'монђ а^рхїере'ю, и^ ста'рцемъ ја^зы'ка і^ё^де'иска ра'доватися”
36
«Цар Димитрій Симону, первосвященикові і другові царів, і старійшинам і народу юдейському — радуватися.
37
Вњне'цъ ꙁла'тыи и^ прьстеn ја%же посла'лъ е^си въспрїя'хоM” и^ гото'ви е^смы сътвори'ти съ вами ми'ръ велиk. и^ писаᲄи ја%же на поᲄре'бы, ѓ^ста'вити вамъ ѓ^ставле'нїя”
37
Золотий вінець і пальмову гілку, послану вами, ми одержали і готові укласти з вами повний мир і написати тим, що завідують зборами, щоб відпустити вам данину.
38
И$ е^ли'ка поста'вихомъ вамъ ё^крњпяTся. и^ тверды'ня ја%же съꙁдасте да бђ'дђтъ вамъ”
38
І все, що ми ухвалили про вас, нехай буде незмінно, і фортеці, які ви побудували, нехай належать вам.
39
эTпђща'емъ же невидњ'нїя и^ съгрњше'нїя да'же до дне'шняго дн~е” И$ вњне'цᲆ е^гоже до'лжни бы'сте, и^ а'ще чт^о и%но бы'сть да'нное въ і^ерsлимњ ктомђ да не бђдетъ да'нное”
39
Прощаємо вам також ненавмисні провини ваші до цього дня і вінцевий збір, який платити ви зобов’язані, і якщо інше щось стягувалося у Єрусалимі, більш не буде стягуватися.
40
И$ а'ще нњцыи потре'бны ва'м# писа'ти ја%же ѓ^ насъ да пи'шђтся” и^ да бђ'детъ междђ на'ми ми'ръ”
40
І якщо знайдуться з вас здатні бути вписаними у число тих, що знаходяться при нас, нехай записуються, і нехай буде між нами мир».
41
Лњта, р~о, эTја^то е^сть и%го ја^ꙁы'къ эT і^и^л~я”
41
У сто сімдесятому році знято ярмо язичників з Ізраїля;
42
И$ нача'ша лю'ди і^и^л~евы писа'ти въ писа'нїяхъ и^ въ гл~анїяX” Лњта перваго си'мона а^рхїерея вели'каго во'ина и^ во'жда і^ё^де'искаго”
42
і народ Ізраїльський у листуванні й договорах почав писати: «першого року при Симоні, великому первосвященику, вожді і правителеві юдеїв».
43
Въ дн~ехъ ѓ%нњхъ прїиде въ га'ꙁђ, и ѓ^бы'иде е^я` бра'ньми” И$ сътвори миханы и^ приближи'ся къ гра'дђ і^ и&ꙁби стлъпъ е^ді'нъ и^ вꙁя` е^го,
43
У цей час Симон зробив напад на Газу, оточив її військом, збудував облогові машини і присунув їх до міста, розбив одну вежу й оволодів нею.
44
и^ въскача'хђ въ гра'дъ и^же бя'хђ въ махи'нњ” И$ быs движе'нїе ве'лїе въ гра'дњ,
44
А ті, що були на машині, вскочили у місто, і сталося в місті велике сум’яття.
45
и^ възыидо'ша и^же бњхђ въ градњ съ жена'мы и^ ча'ды на стњнђ растерꙁа'ны и^мђще ри'зы своя, и^ въꙁопи'ша гла'сомъ ве'лїимъ моля'щи си'мона десни'цђ и^мъ да'ти,
45
І зійшли громадяни з дружинами і дітьми на стіну, роздерши одяг свій, і голосно волали, благаючи Симона дати їм помилування,
46
и^ реко'ша. не сътвори намъ по лђка'въствомъ на'шимъ, н^о по млsти твое'и”
46
і говорили: вчини з нами не за злими справами нашими, але з милости твоєї.
47
И$ ѓ^ста'ви я& си'монъ не вое^ва и^хъ, і^ и^ꙁгна и^хъ эT гра'да и^ ѓ^чи'сти до'мы въ ни'х#же бя'хђ и%долы” И$ та'ко вни'де во'нь с пњсньми блsвящи г~а.
47
І змилосердився над ними Симон, і не воював з ними, а тільки вигнав їх з міста, й очистив доми, в яких знаходилися ідоли, і так увійшов у місто зі славослів’ями і благословеннями.
48
и^ и^ꙁврᲆжена эT него вся нечистота. и^ всели в немъ мђ'жи и^же ꙁако'нъ тво'рятᲆ. и^ ё^тверди е^го и^ сътвори себњ в немъ ѓ^бита'нїе”
48
І викинув з нього все нечисте, й оселив там мужів, які дотримуються закону, й укріпив його, і влаштував у ньому для себе житло.
49
І$ и'же эT кра'я въ і^ерsлмњ въꙁбраня'хђ и^мъ и^сходи'ти и^ въходи'ти въ стра'нђ и^ кђпи'ти и^ пода'ти” и^ а^лка'хђ ѕњ'ло, и^ мно'ѕи эT ниX гла'домъ погибо'ша”
49
Тим же, що були у Єрусалимській фортеці, не дозволяли ні виходити, ні вступати у країну, ні купувати, ні продавати, і вони терпіли сильний голод, і багато хто з них загинув від голоду.
50
И$ възопи'ша къ си'монђ десни'цђ прїяти и^ да'сть и^мъ, і^ и^ꙁгна` и^хъ эTтђ'дђ. и^ ѓ^чи'сти кра'и эT ѓ^скверне'нїя”
50
Тоді воззвали вони до Симона про мир, і він дав їм його, але вигнав їх звідти й очистив фортецю від оскверніння,
51
и^ вниде вонь въ тре'тїи и^ двадеся'тыи дн~ь втораго мsца. лњта, ро~а, съ хваленїем# и^ ва'їями, и^ кинареX и^ кљ=мвалеX и^ сопњлехъ и^ пњ'сньми и^ пњньми, ја%ко сокрђшися вра'гᲆ ве'лїи эT і^и^л~я”
51
і ввійшов у неї у двадцять третій день другого місяця сто сімдесят першого року зі славослів’ями, пальмовим віттям, з гуслями, кимвалами і цитрами, із псалмами і піснями, бо знищено великого ворога Ізраїля.
52
И$ поста'ви въ всяко лњто провожда'ти дн~и тыя съ веселїем#. и^ ё^тврᲆди го'рђ ст~ђю ја%же блиZ кра'ю, и^ вселися т^ђ самъ і^ и^же с нимъ.
52
І встановив кожного року проводити цей день з веселощами, й укріпив гору храму, яка знаходиться поблизу фортеці, й оселився там сам і ті, що були з ним.
53
и^ ви'дњ си'монъ і^ѓ^а'нна сн~а свое^го, ја%ко мђжъ е^сть. и^ поста'ви е^го во'жда си'лᲆ всXњ и^ всели'ся въ гаꙁа'рњ”
53
І побачив Симон, що син його Іоан змужнів, і поставив його начальником над усіма військами, й оселився у Газарі.
Глvа, д~і”
1
И$ въ лњто, ро~в. сᲆбра` цр~ь димитрїи во'и свои` і^ и^де вᲆ медїю вꙁя'ти по'мощъ себњ, ја%ко да ратђе'тъ проти'вђ трифо'на”
1
У сто сімдесят другому році цар Димитрій зібрав війська свої і вирушив у Мідію, щоб одержати допомогу собі для війни проти Трифона.
2
И$ слы'ша а^рсакїи цр~ь прьскїи и^ медьскїи, ја%ко прїиде дими'трїи въ предњлы е^го” И$ посла` е^ді'ного эT нача'лникъ своиX, јати е^го жи'ва.
2
Але Арсак, цар Перський і Мідійський, почувши, що Димитрій прийшов у межі його, послав одного з воєначальників своїх взяти його живого.
3
і^ и'де и^ пораѕи ѓ^полченїе димитрїево, и^ ја%тᲆ е^го и^ приведе е^го къ а^рсакїю, и^ всади е^го в теMницђ”
3
Той вирушив і розбив військо Димитрія, узяв його, і привів до Арсака, який замкнув його у в’язниці.
4
и^ ё^моlча земля` вс^я дн~и си'моновы, и^ в#ꙁыска бл~га ја^ꙁы'кђ свое^мђ. і^ ё^годися и^мъ вла'сть е^го, и^ слава е^го вс^я дн~и.
4
І спочивала земля Юдейська в усі дні Симона; він дбав про благо народу свого, і подобалася їм влада і слава його в усі дні.
5
и^ съ всею` сла'вою свое'ю вꙁя` і^ѓ^п#пїю въ приста'нище. и^ сътвори` въхоD ѓ%токомъ мо'рьским#,
5
І до всієї своєї слави, він узяв ще Іоппію для пристані і відкрив вхід островам морським,
6
и^ распростре предњлы ја^зыкђ свое^мђ. и^ ё^дръжа странђ`
6
і поширив межі народу свого, й оволодів тією країною.
7
и^ собра` плњненїе мно'го” и^ госпоDствова гаꙁары, и^ веџ#сђроны, и^ краеM, и^ эTја%тᲆ нечистоты эT него, и^ не бысть противля'ющагося е^мђ.
7
Він набрав безліч полонених і володарював над Газарою і Вефсурою і над фортецею, очистив її від осквернення, і не було тих, хто противився йому.
8
и^ ко'ждо дњла'ше зе'млю свою` с миромъ, и^ земля` дая'ше жита своя и^ древеса польскїя плодᲆ сво'и”
8
Юдеї спокійно обробляли землю свою, і земля давала плоди свої і дерева у полях — плід свій.
9
Ста'рци на стогнахъ седя'хђ, и^ вс^и ѓ^ бл~гыхъ бесњдовахђ, и^ ю'ноши ѓ^блача'хђся сла'вою и^ ризы раᲄны,
9
Старці, сидячи на вулицях, усе радилися про користі суспільні, і юнаки одягалися у пишний і військовий одяг.
10
гра'домъ дарова'хђ пи'ща и^ въчиня'хђ иX в# сосђды ё^тверженїя донелњже и^меновано е^сть и^мя сла'вы е^го даже до кра'я ꙁемли,
10
Містам постачав він продовольчі припаси і робив їх місцями укріпленими, так що славне ім’я його вимовлялося до країв землі.
11
и^ сътвори миръ на ꙁемли`. и^ въꙁвесели'ся і^и^л~ь веселїемъ ве'лїимъ,
11
Він відновив мир у країні, і радувався Ізраїль великою радістю.
12
и^ сњде ко'ждо поD виноградоM своиM и^ смоко'вницею. и^ не быs ё^страша'ющаго и^хъ,
12
І сидів кожен під виноградом своїм і під смоковницею своєю, і ніхто не страшив їх.
13
и^ ѓ^скђдњ ратђя'и иX на' ꙁемли. и^ цр~и сътрошася въ дн~и ѓ%ны.
13
І не залишилося нікого на землі, хто воював би проти них, і царі смирилися у ті дні.
14
и^ ё^крњпи всњхъ смитеныхъ людїи свои^хъ, зако'на въꙁыска, и^ эTја%тъ всяко беꙁаконїе и^ лђка'въство.
14
Він підкріплював усіх бідних у народі своєму, вимагав виконання закону і знищував усякого беззаконника і злодія,
15
ст~ая прослави, и^ ё^мно'жи сосђды ст~ыхъ”
15
прикрасив святилище і примножив священне начиння.
16
И$ слы'шася в ри'мᲇ ја%ко ё%мре і^ѓ^наџа'нъ, и^ да'же до спар#тїи слы'шася. и^ ѓ^скорбишаs ѕњло,
16
Коли дійшла чутка до Рима і до Спарти, що Іонафан помер, вони дуже засмутилися.
17
ја%ко слы'шаша и^же си'монъ бра'тᲆ е^го бысть въ мњсто е^го а^рхїере'и. и^ дръжа вс^ю странђ и^ гра'ды в не'и,
17
Коли ж почули, що Симон, брат його, став замість нього первосвящеником і володарює над країною і містами, які знаходяться у ній,
18
писа'ша к немђ дщицы мњдяны, ѓ^бновити к немђ дрђжбђ и съпоборенїе ја^же сътвори'ша съ і^ё'дою і^ѓ^наџа'номъ и^ братїею е^го.
18
то написали до нього на мідних дошках, щоб відновити з ним дружбу і союз, укладений ними з братами його Іудою та Іонафаном.
19
и^ почто'шася предъ цр~ковїю въ і^ерsли'мњ”
19
Вони були прочитані в Єрусалимі перед зібранням.
20
И$ с^е ѓ%бразъ посланїи и%хже посла'ша спартїа'ти” Спартїатъ нача'лницы и^ граD, жерцђ великђ и^ ста'рцемъ, жерцемᲆ и^ прочимъ лю'демъ і^ё^де'искимъ братїи` радова'тися”
20
Ось список з листів, присланих спартанцями: «Спартанські начальники і місто — Симону первосвященикові, старійшинам і священикам і всьому народу юдейському, братам нашим — радуватися.
21
Ста'рцы и^же по'слани сђть къ людемъ на'шимъ воꙁвњсти'ша намъ ѓ^ ва'шеи сла'вњ и^ чести” И$ въꙁвесели'хомся ѓ^ прихо'дњ и^хъ,
21
Посли, прислані до народу нашого, розповіли нам про вашу славу і честь, і ми зраділи прибуттю їх
22
и^ писахомъ и^же эT ниX реченA въ совњтехъ людїи си'це, н^оминїю а^нтїѓ'ховђ, и^ а^нтипатровђ и^а^соновђ, сᲄарцы і^ё^де'истїи прїидо'ша кᲆ на'мъ поновля'ющи с на'ми дрђж#бђ.
22
і записали сказане ними у народній раді так: Нуминій, син Антиоха, й Антипатр, син Іасона, посли юдейські, прийшли до нас відновити з нами дружбу.
23
и^ ё^гоDно лю'демъ въспрїя'ти мђж'и славно, и^ положи'ти восписа'нїе словеs иX въ эTлђчныя люDскїя кни'ги. да бђдетъ па'мять лю'деM спартїа'тоM ѓ%бразъ же тњхъ писа'хомъ си'монђ архїерею”
23
Й угодно було народу прийняти цих мужів з пошаною і внести запис слів їхніх у відкриті народні книги, на пам’ять народу спартанському. А список з цього ми написали для первосвященика Симона».
24
Посемъ же посла` си'монᲆ нђминїѓ'на в ри'мъ и^мњ'ющи щи'тъ ꙁлаT вели'къ, тя'гостїю мнаs, Wа~. на ё^ставленїе с ни'ми дрђж#бы”
24
Після того Симон послав Нуминія у Рим з великим золотим щитом, вагою у тисячу мин, щоб укласти з ними союз.
25
ЈА/коже слы'шаша лю'ди словеса сїя рᲇша. кђ'ю блгDть воꙁдадиM си'монђ и^ сн~омъ е^го”
25
Коли почув про це народ, то сказав: яку подяку віддамо ми Симону і синам його?
26
Оу^твръди б^о саM и^ бра'тїя е^го и^ до'мъ эTц~а е^го. и^ поби` враги і^и^л~евы эT них#, и^ поста'виша е^мђ свободђ”
26
Бо він твердо стояв і брати його і дім батька його, і відбили ворогів Ізраїля, і здобули йому свободу.
27
И$ написа'ша во дьски` мњдя'ны, и^ поста'виша въ столпњ въ горњ сїѓнњ. и^ с^е е^сть ѓ%браꙁъ писанїя, въ и~і, дн~ь мsца, е^лђлъ. лњта, ро~в. и^ третїего лᲇта си'моновA а^рхъереиства въ і^ерsли'ме.
27
І написали про те на мідних дошках і виставили їх на стовпах на горі Сион. Ось список написаного: «У вісімнадцятий день Елула сто сімдесят другого року, — це був третій рік за первосвященика Симона, —
28
въ соборе вели'це жерцовъ, и^ людеи и^ кня'ѕеи ја^ꙁы'къ и^ ста'рцеи страны` и^звᲇствђе^мъ ва'мъ. понеже мно'гащи бы'ша бра'ни въ странњ`.
28
у Сарамелі, у великому зібранні священиків і народу і князів народних і старійшин країни, оголошено нам:
29
си'монъ же сн~ъ мат#таџїевъ сн~вᲆ и^а^ри'вовъ, и^ бра'тїя е^го въда'ша себе бњдњ, и^ сташа съпостатомъ ја%зыкђ и^хъ, ја%ко да стояT ст~ая и^хъ и^ ꙁаконъ” И$ славою вели'кою просла'виша лю'ди своя.
29
оскільки багато разів бували війни у цій країні, то Симон, син Маттафії, син синів Іарива, і брати його, піддаючи себе небезпеці, протистали ворогам народу свого, щоб зберегти святилище його і закон, і великою славою прославили народ свій.
30
и^ събра` і^ѓ^наџа'нъ лю'ди своя, и^ бысть и^мъ а^рхїереи. и^ приложися къ лю'деM своиM.
30
Іонафан зібрав народ свій і зробився первосвящеником його, але він преставився до народу свого.
31
и^ хотњша враѕи и^хъ вни'ти въ странђ иX и^ съкрђшити странђ иX, и^ простеръти рђкђ на ст~ая иX”
31
Коли ж вороги їхні вирішили ввійти у країну їхню, щоб розорити країну їхню і простягти руки на святилище їхнє,
32
Тогда` вᲆста` си'моn, и^ брася за лю'ди своя. и^ разда` сребрьниk мно'го свои^м#, и^ въ ѓ^рђжїи силы ја^зы'ка свое^го. и^ даs и^мъ ѓ^броки
32
тоді повстав Симон і воював за народ свій і витратив багато власних грошей, постачаючи хоробрим мужам народу свого зброю і даючи їм платню.
33
и^ ё^тверди грады і^ё^де'искїя. и^ веџсђран#, і^ и^же въ предњлеX і^ё^де'искиX и^деже бяхђ ѓ^рђжїя бра'нникъ преже, і^ посᲄави т^ђ стра'жи мђж'и і^ё^де'искїа”
33
Він укріпив міста Юдеї і Вефсуру на кордонах Юдеї, де колись знаходилася зброя ворогів, і поставив там сторо́жу з юдеїв.
34
І$ и^ѓ^п#пїю ё^тверди и^же на примо'рїю. и^ гаꙁара и^же быs въ предњлеX а^зота, в неMже врази преже ѓ^битахђ. и^ посᲄави т^ђ іё^де'и, и^ е^ли'каy потребна бњхђ на ё^правленїе сиX положи в ниX”
34
Також укріпив Іоппію біля моря і Газару на межах Азота, в якій раніше жили вороги, й оселив там юдеїв, забезпечивши ці місця всім, що потрібно було для відновлення їх.
35
и^ ви'дњша лю'дїе вᲇрђ си'моновђ, и^ сла'вђ ю%же помышляше сътворити лю'демъ свои^м#” И$ поста'виша е^го во'жда свое^го и^ а^рхїере'я. сего ради зане же сътвори сїя вся. и^ правдђ и^ вњрђ е^я'же съдръжа лю'деM свои^мъ. и^ въꙁыска всяко въꙁнесᲄи лю'ди своя.
35
І бачив народ діяння Симона і славу, яку намагався він здобути народу своєму, і поставив його своїм начальником і первосвящеником за те, що все це зробив він, і за справедливість і вірність, яку він зберігав до племені свого, всіляко намагаючись піднести народ свій.
36
и^ въ дн~и е^го ё^спњва'ше в# рђкђ е^го. е^же и^ꙁяти ја^ꙁы'ки эT сᲄраны` е^го, і^ и^же въ г'радњ двд~вњ бњхђ въ і^ерsли'мњ. и^же сътвори'ша себњ кра'и и^ꙁ негоy и^схожDахђ и^ скверняхђ ѓ%крsтъ ст~ыX. и^ творяхђ ја%звђ ве'лїю въ чистотњ,
36
У дні його руками його успішно були вигнані з країни язичники і ті, що займали місто Давидове у Єрусалимі, які, збудувавши собі фортецю, виходили з неї й оскверняли все навколо святилища і багато шкодили святині.
37
и^ поста'ви в неM мђж'и і^ё^де'иски и^ ё^тверди е^го къ ё^крњпленїю страны и^ гра'да, и^ въздви'же стњны въ і^ерsли'мњ”
37
Він оселив у ній юдеїв і укріпив її для безпеки країни і міста і підвищив стіни Єрусалима.
38
И$ цр~ь димиᲄрїи поста'ви е^мђ нача'ло жречества.
38
Тому і цар Димитрій затвердив за ним первосвященство,
39
посихъ, и^ сътвори е^го дрђга свое^го, и^ просла'ви е^го сла'вою вели'кою”
39
і залічив його до друзів своїх, і вшанував його великою славою.
40
Слыша б^о ся ја^ко прои^менђю'тся і^ё^деи` эT ри'мляn дрђѕи и^ сᲆпобо'рники. и^ ја%ко въспрїя'ша посло'въ си'моновыX пресла'вно,
40
Бо він почув, що римляни назвали юдеїв друзями і союзниками і братами і з честю прийняли послів Симона,
41
и^ ја%ко бл~говоли'ша і^ё^деи и^ жеrцы бы'ти си'мона во'жда і^ере'я въ вkњ до'ндеже воста'нетъ прoркъ вњренъ,
41
що юдеї і священики погодилися, щоб Симон був у них начальником і первосвящеником навік, доки постане Пророк вірний,
42
и^ да бђдетъ наD ними вое^во'да” ЈА/ко радити е^мђ ѓ^ ст~ыхъ и^ посᲄавля'ти и^хъ на дњла и^хъ, и^ на странђ` и^ на ѓ^рђжїя и^ на твердыняхъ,
42
щоб він був у них воєначальником і мав піклування про святих і поставляв їх над роботами їхніми і над областю, і над зброєю, і над фортецями,
43
ја%ко да радити е^мђ ѓ^ ст~ыхᲆ. и^ да слы'шиTся эT всњхъ. и^ пишTђся въ и^мя е^го вс^я поDписанїа въ странњ, и^ да ѓ^блачиTся в# порфи'рянђ и^ ꙁла'тђ ры'ꙁђ.
43
щоб мав піклування про святилище, і всі слухалися його, щоб усі договори у країні писалися на його ім’я, і щоб він одягався у порфиру і носив золоті прикраси.
44
и^ не лTњ бђдетъ никомђже эT людїи и^ эT жрецᲆ эTврещися таковыхъ и^ въпреки гл~ати эT него реченымъ. и^л^и съвокђпиᲄи сонмъ въ сᲄра'нњ беZ него, и^ ѓ^блещи перфирђ, и^ носи'ти ѓ^рђжїе поꙁлащено.
44
І нікому з народу і священиків нехай не буде дозволено відмінити що-небудь з цього або суперечити словам його, або без нього скликати зібрання у країні й одягатися у порфиру і носити золоту пряжку.
45
и^же а^ще сътворитъ внњ` сихᲆ, и^л^и эTвръжется сихъ пови'ненъ бђдетъ”
45
А хто зробить що-небудь проти цього, або відмінить щось із цього, буде винен».
46
И$ ё^годися всњмъ лю'демъ поста'вити си'мона, и^ сътворити по словесехъ сихъ”
46
І погодився весь народ підкоритися Симону і чинити за словами цими.
47
И$ въспрїя'ть си'монъ и^ бл~гоё^годи нача'ло жречествова'ти и^ бы'ти вое^во'да и^ нача'лниk ја^ꙁы'ка і^ё^де'иска и^ жрецъ и^ преDстоа'ти всњмъ”
47
Симон прийняв і погодився бути первосвящеником і воєначальником і правителем юдеїв та священиків і бути начальником над усіма.
48
И$ писа'нїе сїе рњша въдрђѕити во дъщицахъ мњдя'ныхъ и^ поста'вити иX въ притворе ст~ыхъ, въ мњстњ сла'внњ.
48
І вирішили викарбувати запис цей на мідних дошках і поставити їх в огорожі храму на видному місці,
49
ѓ%бразъ же сихᲆ поста'вити въ кни'гохранителницђ ја%ко да и%мать си'монъ и^ сн~ове е^го”
49
а списки з них покласти у скарбниці, щоб мав їх Симон і сини його.
Глvа, е~і”
1
И$ посла` цр~ь а^н#тїѓ'хъ сн~ъ дими'трїя цр~я посланїя эT ѓ'стровᲆ морскиX. сі'монђ а%рхиі^ерею и^ нача'лникђ ја^зыка і^ё^де'иска и^ всемђ ја^ꙁы'кђ”
1
І надіслав Антиох, син царя Димитрія, листи з островів морських до Симона, великого священика і правителя народу юдейського, і до всього народу.
2
И$ бњхђ съдръжа'щи ѓ%браꙁъ сїи” Цр~ь антїѓ'хъ, си'монђ жръцђ вели'комђ и^ ја^ꙁыка нача'лникђ, и^ ја^ꙁы'кђ і^ё^деискђ ра'доватися”
2
Вони були такого змісту: «Цар Антиох Симону, первосвященику і правителю народу, і народу юдейському — радуватися.
3
Понеже мђжи гђбители ё^держа'ша црsтвїе эTц~ъ нашихъ” Хощђ же съзрњти црsтво и^ да ё^строю е& ја%ко бысть прежде” И$ эT стра'нъ събрахъ мно'жество силъ, и^ сътвори'хъ корабля` воискїя.
3
Оскільки люди зловредні оволоділи царством батьків наших, то я хочу повернути царство, щоб відновити його, як воно було раніше. Я набрав численне військо і приготував військові кораблі;
4
хощђ же и^зыити` въ сᲄранђ да эTм#щђ` растлившиM странђ` нашђ и^ ѓ^пђстившимᲆ грады мно'ги въ цр~ьствїи мое^мъ”
4
і хочу пройти по області, щоб покарати тих, які спустошили область нашу і розорили багато міст у царстві.
5
Нн~њ ё^бо ё^ставля'ю тебњ вся` приноше'нїя ја%же ё^ста'виша тебњ предо мно'ю цр~и. и^ е^ли'кы и%ны да'ры ѓ^ста'виша тебњ
5
Залишаю тепер за тобою всі данини, які уступали тобі царі, що були раніше за мене, й інші дари, які вони уступали тобі;
6
и^ ѓ^бращђ тебњ творити странђ твою зако'ны страны твоея,
6
дозволяю тобі карбувати свою монету у країні твоїй.
7
і^ерsлимђ же ст~ђ быти и^ свобо'днђ. и^ вся ѓ^рђжїя е^ли'ка ё^готовалъ е^си и^ твердыня и^хже съꙁда'лъ е^си и^хже дръжи'ши да бђдђтъ т^и.
7
Єрусалим і святилище нехай будуть вільні; і всю зброю, яку ти заготував, і фортеці, побудовані тобою, якими ти володієш, нехай залишаються у тебе.
8
и^ весь длъгъ цр~евъ и^ ја%же подоба'ютъ цр~еви эT нн~њ и^ въ всяко вре'мя ѓ^ста'вятся тебњ”
8
І всякий борг царський і майбутні царські борги відтепер і назавжди нехай будуть відпущені тобі.
9
ЈА/коже ё^строи^мъ црsтво наше просла'вимъ тебе и^ люd твоя, и^ цр~ковь сла'вою вели'кою” ЈА/коже ја%ви'тся сла'ва ваша по всеи земли`”
9
Коли ж ми оволодіємо царством нашим, тоді вшануємо тебе і народ твій і храм великою честю, щоб слава ваша стала відома по всій землі».
10
Лњта ро~д, и^зы'иде а^нтіѓ%хъ в землю эTц~ъ свои^хъ, и^ събра'шася к немђ вси` во'и. ја%коже малоM бы'ти ѓ^ста'вшимъ сᲆ трифо'номъ”
10
У сто сімдесят четвертому році вступив Антиох у землю батьків своїх, і зібралися до нього всі війська, так що тих, які залишилися з Трифоном, було небагато.
11
И$ гна` е^го а^нтїѓхъ цр~ь и^ прїиде бњжа'щи въ дорђ и^же при мори.
11
І переслідував його цар Антиох, і він утік у Дору, яка біля моря;
12
вњдњ б^о ја%ко събра'шася ѕла'я нань, и^ ѓ^ста'виша е^го во'и.
12
бо він побачив, що звалилися на нього біди і залишили його війська.
13
и^ ста` а^нтїѓX во до'ре и^ с нимъ в~і темъ мђжїи бра'нныX. и^ Wи~ ко'нникъ”
13
І прийшов Антиох до Дори і з ним сто двадцять тисяч воїнів і вісім тисяч кінноти
14
И$ ѓ^бы'иде гра'дъ, и^ корабли эT мо'ря прїидоша и^ ѓ^скоръбляше градъ эT земля и^ моря. и^ не ѓ^ста'ви ни е^ді'наго и^ꙁыити и^л^и внити”
14
й оточив місто, а кораблі підійшли з моря, і тіснив він місто із суші і моря, і не давав нікому ні вийти, ні ввійти.
15
Прїиде же нђминїя і^ и^же с ним# эT ри'ма и^мђще посланїе цр~емъ и^ странамъ в них же напи'сана сїя”
15
Тоді прийшов з Рима Нуминій і ті, що супроводжували його, з листами до царів і країн, в яких було написане таке:
16
Лђкїи и^па'тъ ри'мъскїи, птоломе'ю цр~ю ра'доватися”
16
«Левкій, консул Римський, царю Птоломею — радуватися.
17
Послы` і^ё^деистїи прїидо'ша к наM дрђги наша и^ спобо'рники, ѓ^бновля'ющи преQнюю дрђжбђ и^ съпоборе'нїе” Послани эT си'мона а^рхїере'я людїи і^ё^де'искиX,
17
Прийшли до нас юдейські посли, друзі наші і союзники, послані від первосвященика Симона і народу юдейського, відновити давню дружбу і союз,
18
принесо'ша же и^ щиT зла'тыи мнасъ Wа~,
18
і принесли золотий щит у тисячу мин.
19
годњ бы'сть намъ писа'ти цр~еM и странамъ, да не наносятъ и^мъ ѕла'я, да не ратђ'ютъ и^хъ ни гра'доv и^хъ ни стра'нъ и^хъ, и да не сᲆпоборяютъ ратђющимъ противђ иX”
19
Отже, ми захотіли написати царям і країнам, щоб вони не чинили їм зла, і не воювали проти них і міст їхніх і країни їхньої, і не допомагали тим, хто воює проти них.
20
лњпо намъ б^њ прїяти эT ниX щиT.
20
Ми розсудили прийняти від них щит.
21
аще ё^бо нњцыи гђби'теле бњжа'ша эT страны и^хъ к# вамъ, преда'ите иX си'монђ а^рхїере'ю да м#сти'тъ на них# по ꙁако'нђ свое^мђ”
21
Отже, якщо які зловредні люди втекли до вас із країни їхньої, видайте їх первосвященику Симону, щоб він покарав їх за законом їхнім».
22
Сїа же писа` димитрїю цр~ю, и^ а^т#талђ, и^ а^ра'џђ, и^ а^рса'кђ,
22
Те саме написав він царю Димитрію й Атталу, Аріарафі й Арсаку,
23
и^ въ вся страны. и^ саMўа'кђ, и^ спартїа'томъ, и^ въ дњлонъ и^ ми'дъ, и^ сикїѓнђ, и^ карїю, и^ самоn и^ пам#филїю, и^ ликїю, и^ а^ликарнасоn и^ въ родъ, и^ фасели'дђ, и^ кою, и^ сиди'нђ, и^ гортинанђ, и^ кни'дђ, и^ кљ=прђ, и^ киринїю”
23
і в усі області, і Сампсамі і спартанцям, і в Делос, і в Минд, і в Сикіон, і в Карію, і в Самос, і в Памфілію, і в Ликію, і в Галикарнасс, і в Родос, і у Фасиліду, і в Кос, і в Сиду, і в Арад, і в Гортину, і в Книду, і в Кіпр, і в Киринію.
24
ѓ%браз# же иX писа` си'монђ а^рхїере'ю”
24
Список з цих листів написали Симону первосвященику.
25
А$нтїѓ'х же цр~ь ѓ^полчи'ся на доръ въ второ'е, приводя` вы'нђ е^мђ рђки и^ миханы` ᲄворя`” И$ ꙁаключи трифо'на е^же не входи'ти ниже и^сходи'ти”
25
Цар же Антиох обложив Дору вдруге, нападаючи на неї з усіх боків і будуючи машини, і закрив Трифона так, що неможливо було йому ні ввійти, ні вийти.
26
И$ посла` е^мђ симоn Wв~, мђжїи си'лныхъ в помощь е^мђ, и сребро` и^ ꙁла'то и^ сосђды мно'ги.
26
І послав до нього Симон дві тисячі обраних мужів на допомогу йому, і срібло і золото, і достатньо запасів;
27
и^ не въсхотњ` и^хъ прїяти, н^о эTвръже вся е^ли'ка ꙁавњща` е^мђ прежде, и^ ѓ^чюжди'ся эT него.
27
але він не захотів прийняти це і відкинув усе, в чому раніше домовився з ним, і відчужився від нього.
28
и^ посла` к немђ а^џиновїя е^ді'ного эT дрђгъ свои^хъ, да побесњдђетъ с ни'мъ рекђщи” Вы` дръжите` і^ѓ^п#пїю и^ гада'рђ и^ кра'и иже е^сть въ і^ерsлимњ гра'дњ црsтва мое^го.
28
І послав до нього Афиновія, одного з друзів своїх, щоб переговорити з ним і сказати: «Ви володієте Іоппією і Газарою і фортецею Єрусалимською — містами царства мого;
29
предњлы и^хъ ѓ^пђстњсте, и^ сътвори'сте ја%ꙁвђ вели'кђ на ꙁемли`, и^ господьствовасте мњста мно'га въ црsтвїи мое^мъ”
29
ви спустошили межі їх і зробили велике ураження на землі, й оволоділи багатьма місцями у царстві моєму.
30
Нн~њ ё^бо эTдади'те гра'ды и%хже взясте. и^ дани мњстъ и%хже ѓ^госпоDствова'сте внњ` предњлъ і^ё^де'искихъ
30
Отже, віддайте тепер міста, які ви взяли, і данину з тих місць, якими ви володієте поза межами юдейськими.
31
а^ще же ни`, да'ите въ мњсто сихъ е~ соT талаnт# сребра`, и^ ꙁа ѓ^пђстњнїе е^же ѓ^пђстњсте, и^ дани мњстъ и%на тала'н#тъ е~ соT. а^ще же ни`, прїидемъ и^ ратђе^мъ васъ”
31
Якщо ж не так, то дайте за них п’ятсот талантів срібла, і за спустошення, яке вчинили, і за данину з міст інші п’ятсот талантів; а якщо не дасте, то ми прийдемо і будемо воювати з вами».
32
И$ прїиде а^џиновїи дрhђ црsкїи въ і^ерsлимъ” И$ ви'дњ сла'вђ си'моновђ и^ свњтлосᲄь зла'та и^ сребра` и^ преDставле'нїя дово'лна и^ ё^жасеся. и^ възвњсᲄи е^мђ словеса` цр~ьска.
32
І прийшов Афиновій, друг царя, у Єрусалим, і коли побачив славу Симона і скарбницю з золотим і срібним начинням і навколишню красу, то здивувався й оголосив йому слова царя.
33
и^ эTвњща` е^мђ си'монъ и^ рече ни чю'жђ зе'млю прїяхоM н^и и%ныя въздержиM, н^о наслњдїе эTц~ъ нашихъ. эT вра'гъ же нашиX въ нњкое время нераZсђдне ё^дръжа'ся.
33
Симон сказав йому у відповідь: ми ні чужої землі не брали, ні володарювали над чужим, але володіємо спадщиною батьків наших, яку вороги наші одного разу неправедно привласнили собі.
34
мы' же время и^мђщи въздержа'хомъ наслњдїе эTц~ъ нашихъ.
34
Ми ж, вибравши час, знову повернули собі спадщину батьків наших.
35
а^ е'же и^ эT ѓ^п#пїи, и^ га'ꙁора и%хже про'сиши сїи творя'хђ в лю'дехъ ја%звђ ве'лїю, и^ въ стране на'шеи” эT сихъ дадемъ талан#тъ р~. и^ не эTвеща е^мђ а^џиновїи словесе`,
35
Що стосується Іоппії та Газари, яких ти вимагаєш, то вони самі заподіяли багато зла народу у країні нашій; за них ми дамо сто талантів. На це Афиновій нічого не відповів;
36
въꙁъврати' же ся съ ја%ростїю къ цр~ю и^ възвњсти` е^мђ словеса` сїя и^ сла'вђ си'моновђ и^ вся ја%же ви'дњ” И$ прогнњвася цр~ь гнњвомъ ве'лїимъ.
36
але, з досадою повернувшись до царя, розповів йому ці слова і про славу Симона, і про все, що бачив, і цар сильно розгнівався.
37
трифо'н же всњде въ кора'бль эTбњже въ ѓ^рџосїадђ”
37
Трифон же, сівши на корабель, утік в Орфосіаду.
38
И$ поста'ви цр~ь кен#девеа вое^во'дою примо'рьскимъ. и^ во'и пњшецъ и^ ко'нникъ даде` е^мђ,
38
Тоді цар, зробивши воєначальником приморської країни Кендевея, доручив йому піші і кінні війська
39
и^ повелњ е^мђ ѓ^плъчи'тися проти'вђ лица і^ё^де'иска” И$ заповњда е^мђ созда'ти кедро'нъ, и^ ё^тверди'ти вра'та ја%ко да ратђ'етᲆ лю'ди” Цр~ь же гоня'ше трифо'на
39
і наказав йому йти війною проти Юдеї, наказав йому також побудувати Кедрон і укріпити ворота, і як воювати з народом; сам же цар погнався за Трифоном.
40
прїиде кендеве'и въ а^мнїю. и^ нача` раздража'ти лю'ди и^ в#ходи'ти въ і^ё^де'ю и^ плњниᲄи люди и^ ёбива'ти” И$ созда` кедро'нъ,
40
І прийшов Кендевей в Іамнію, і почав викликати на битву народ і вдиратися в Юдею і брати народ у полон і вбивати;
41
и^ поста'ви тђ` ко'нники и^ во'и. ја%ко да и^сходя'ще прохо'дятъ пђти` і^ё^де'искїя ја%коже повелњ` е^мђ цр~ь”
41
і побудував Кедрон, і розташував там кінноту і військо, щоб вони, виходячи звідти, обходили дороги Юдеї, як наказав йому цар.
Глава`, ѕ~і”
1
И$ въꙁы'иде і^ѓ^а'нъ эT газо'ра” и^ възвњсти си'монђ эTц~ђ свое^мђ. и^же сътвори` кен#деве'и”
1
І повернувся Іоан із Газари і розповів Симону, батькові своєму, про те, що робив Кендевей.
2
И$ призва` си'монъ дв^ђ сн~овъ свои^хъ старњ'ишихъ і^ё'дђ і^ и^ѓ^а'на, и^ рече и^мъ а'ꙁъ и^ братїя моя и^ доM эTц~а мое^го поборя'хомъ враги` і^и^л~евы эT ю'ности даже до сего дн~я. и^ ё^спњва'шеся в рђка'хъ нашихъ и^зба'вити і^и^л~я мно'гащи.
2
Тоді Симон покликав двох старших синів своїх, Іуду й Іоана, і сказав їм: я і брати мої і дім батька мого воювали проти ворогів Ізраїля від юности до сьогодні і багато разів успішно рятували руками нашими Ізраїля.
3
нн~њ же съста'рњхся, и^ вы же въ млsти дово'лни е^сте бы'ти въ мњсто мене` и^ бра'та мое^го, і^ иZше'дше поборя'итеся за ја^зы'къ на'ш# по'мощь б^о эT нб~се с ва'ми да бђдет#”
3
Але ось, я постарів, а ви з милости Божої перебуваєте у літах зрілих: заступіть місце моє і брата мого, йдіть і воюйте за народ наш, і нехай буде з вами допомога небесна.
4
І$ и^збра эT страны` Wк~ мђжїи бра'нныX и^ ко'нникъ, і^ и^до'ша на кендеве'на и^ ѓ^блего'ша в# модинњ”
4
І обрав із країни двадцять тисяч воїнів і вершників, і пішли вони проти Кендевея, і ночували у Модині.
5
И$ въста'ша заё'тра і^ и^доша на' поле, и^ с^е во'и ё^мно'женъ въ срњтенїе и^мъ пњше'цъ и^ ко'нникъ. и^ бњ пото'къ средњ' иX,
5
Вставши ж уранці, вийшли на рівнину, і ось численне військо назустріч їм, піші і кінні, і між ними був потік.
6
и^ ста` проти'вђ лица` и^хъ саM и^ лю'дїе е^го. и^ ви'дњ лю'ди страшащася преити` пото'къ, и^ преиде прьвње, и^ ви'дњша е^го мђжи, и^ поидо'ша въ слњдъ е^го
6
І рушив проти них сам і народ його, і бачачи, що народ боїться переходити потік, він перейшов перший, і побачили це воїни, і перейшли за ним.
7
и^ кон#ницы посредњ пњшеw ко'нницы же мно'ѕи ѕњло.
7
І розділив він народ, поставивши кінних серед піших; кіннота ж ворогів була дуже численна.
8
и^ въстрђбиша трђба'ми, и^ ё^сїя'ся кендеве'и и^ во'и е^го и^ падо'ша эT нихъ ја%звенїи мно'ѕи про'чїи же бњгоша въ тверды'ню.
8
І засурмили священними трубами; і Кендевей кинувся навтіки і військо його, й упало у них багато поранених, інші ж утекли у фортецю.
9
тогда` ё^ја^зве'нъ е^сᲄь і^ё^дA братъ і^ѓ^а'новъ. і^ѓ^а'нъ же гна` и^хᲆ дондеже прїиде въ кедро'нъ е^гоже созда`.
9
Тоді був поранений Іуда, брат Іоана; але Іоан переслідував їх, доки не прийшов у Кедрон, який він побудував.
10
и^ побњгоша къ столпомъ и^же бњхђ во селњ` а^зо'та, и^ заж#же` и^хъ ѓ^гнемъ. и^ падо'ша эT ни'хъ, Wв~ мђжїи. и^ ѓ^брати'ся въ землю і^ё'динђ въ мирњ”
10
І втекли вони у вежі, що знаходилися в області Азота, але він спалив його вогнем, і загинуло їх до двох тисяч мужів; і повернувся він з миром у землю Юдейську.
11
И$ птоломњи сн~ъ а^вђвовъ поста'вленᲆ быs воево'дою въ по'лњ и^ери'хона, і^ и^мяше сребра` и^ и^ злата много,
11
Птоломей же, син Авува, був поставлений воєначальником на рівнині Єрихонській, і мав багато срібла і золота;
12
бњ' бо зя'ть а^рхїере'ѓv
12
бо він був зятем первосвященика.
13
и^ възъдви'жеся срDце е^го, и^ въсхотњ` ё^дръжа'ти сᲄранђ`, и^ помышля'ше ле'стно на си'мона и^ сн~овъ е^го ё^биᲄи и^хъ”
13
І загордилося серце його, і захотів він оволодіти країною, і чинив підступні задуми проти Симона і синів його, щоб погубити їх.
14
Си'мон же прохожа'ше гра'ды е^же въ странњ` і^ё^деистеи, совњща'я ѓ^ прњлежа'нїю и^хъ и^ сниде въ е^ри'хонъ самъ и^ маTтаџеи і^ и^ё'да и^ сн~ове е^го” Лњта ро~з, мsца а~і, се` е^сть мsць сава'тъ”
14
Тим часом Симон, відвідуючи міста країни і піклуючись про потреби їх, прийшов у Єрихон, сам і Маттафія й Іуда, сини його, у сто сімдесят сьомому році в одинадцятому місяці, — це місяць Сават.
15
И$ въспрїяT и^хъ сн~ъ а^вђвовъ въ тверды'ню нарица'емою до'косъ со ле'стїю ю^же созDа” И$ сътвори` и^мъ пи'ръ вели'къ, и^ съкры` т^ђ мђжи.
15
І з підступністю прийняв їх гостинно син Авувів у невеликій фортеці, називаній Док, ним побудованій, і зробив для них великий бенкет, і сховав там людей.
16
и^ е^гда` ё^пи'ся си'моn и^ сн~ове е^го, и^ въста` птоломе'и і^ и^же с нимᲆ, и^ вꙁя`ша ѓ^рђжїя своя. и^ внидо'ша в пи'ръ и^ ё^биша е^го, и^ дв^а сн~а е^го, и^ нњцїи эT ѓ'трокъ е^го.
16
І коли сп’яніли Симон і сини його, тоді встав Птоломей і ті, що були при ньому, взяли зброю свою і ввійшли до Симона під час бенкету, й убили його і двох синів його і деяких зі служителів його.
17
и^ сᲆтвори` прелесть вели'кђ въ і^и^л~и, и^ възда` ѕла'я за блага'я”
17
Так учинив він велике віроломство і відплатив за добро злом.
18
И$ писа` сїя птоломњи и^ посла` цр~ю да по'слеT е^мђ во'и в# по'мощь, и^ предасть е^мђ странђ` и^хъ и^ гра'ды”
18
Птоломей написав про це і послав до царя, щоб послав йому військо на допомогу, і він віддасть йому країну їх і міста.
19
И$ посла` и%ныа в газа'рђ ја%ти і^ѓ^а'нна, и^ ты'сящникомъ посла` посла'нїя да прїидђтъ к немђ, да да'сть и^мъ сребро` и^ зла'то и^ да'ры”
19
І деяких послав у Газару убити Іоана, а тисячоначальникам послав листи, щоб вони прийшли до нього, і він дасть їм срібла і золота і подарунки;
20
І$ и'ныя посла` ѓ^бъя'ти і^ерsлима и^ горђ цр~кви”
20
а інших послав заволодіти Єрусалимом і горою храму.
21
И$ преDтекъ нњкїи възвњсти і^ѓа'ннђ въ гаꙁа'рђ ја%ко поги'бе эTц~ъ е^го и^ бра'тїя е^го, и^ ја^ко посла` и^ тебе ё^би'ти, и^ слы'шаv ё^страшися ѕњло”
21
Але хтось, прибігши до Іоана у Газару, сповістив йому, що батько його і брати умертвлені і що Птоломей послав убити і його.
22
И$ я'ть мђжи и^же прїидо'ша погђби'ти е^го и^ ё^би` и^хъ, позна` б^о ја%ко и^щђтъ е^го ё^бити,
22
Почувши про це, Іоан дуже засмутився і, схопивши чоловіків, які прийшли погубити його, убив їх, бо довідався, що вони шукали погубити його.
23
и^ прочая словесъ і^ѓ^а'нновых# и^ бранїи е^го, и^ бл~гаго мђж'ества е^го иXже бл~гомђжествова`, и^ соѕида'нїя стњнъ и^хже създа`, и^ дњя'нїи е^го”
23
Інші ж діла Іоана і вíйни його і мужні подвиги його, славно звершені, і спорудження стін, ним побудованих, та інші діяння його,
24
Се` сїя пи'сана сђть въ кни'ѕњ дн~еи а^рхїере'иства е^го, эTнелњже бысть а^рхїере'и по эTц~ы свое^мъ”
24
ось, вони описані у книзі днів первосвященства його, з того часу, як став він первосвящеником після батька свого.