Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И$ бы'сть въ е^ді'нъ дн~ь и^ рече и^ѓ^а^наџа'нъ сн~ъ саё'ловъ ѓ^тро'чищђ свое^мђ нося'щемђ ѓ^рђжїе е^го гряди` и^ прїидевњ въ меса'вђ и^ноплеме'нникъ и^же на ѓ'нои стра'нњ. эTц~ђ же свое^мђ не възвњсти` сего”
1
Одного дня сказав Іонафан, син Саулів, слузі зброєносцеві своєму: ходімо, перейдемо до загону филистимського, що на тому боці. А батькові своєму не сказав про це.
2
И$ саё'лъ седя'ше поD сњнїю на верхђ хоlма и^же в магдо'нњ. и^ бя'ше с ни'мъ ја%ко, х~. мђжъ”
2
Саул же знаходився на околиці Гиви, під гранатовим деревом, що в Мигроні. З ним було близько шестисот чоловік народу
3
А$хїя же сн~ъ а^хи'товъ. бра'та и^ѓ^а^ви'џова. сн~а џенеѓ'сова. сн~а и^лі'ина і^е^ре'я бж~їа въ сило'ме нося` ри'зђ жре'ческђ, и^ лю'дїе не вњдяхђ ја%ко эTи'де и^ѓ^а^наџа'нъ”
3
і Ахия, син Ахитува, брата Іохаведа, сина Финеєса, сина Ілія, священик Господа в Силомі, який носив ефод. Народ же не знав, що Іонафан пішов.
4
Посредњ минова'нїя, и^дњже хотя'ше и^ѓ^а^наџа'нъ минђти въ станы` и^ноплеме'нникъ, бы'сть ка'мень эTсю'дђ. и^ эTѓ^нђдђ пђтя`. и%мя е^ді'номђ моси'съ. а^ дрђго'мђ си'нна.
4
Між переходами, якими Іонафан шукав, як пробратися до загону филистимського, була гостра скеля з одного боку і гостра скеля з другого: ім’я однієї Боцец, а ім’я другій Сене;
5
ка'мень же е^ді'нъ стоя'ше эT сњ'вера проти'вђ махе'мы. ка'мень вторы'и эT ю'га проти'вђ гавњ'и”
5
одна скеля видавалася з півночі до Михмаса, друга з півдня до Гиви.
6
И$ рече и^ѓ^а^наџа'нъ къ ѓ^тро'чищђ нося'щемђ ѓ^рђжїе е^го, гряди` и^ прїидевњ въ месаv. неѓ^брњженђю сїю, и^ е^да г~ь повою'етъ ѓ^ наs. ја%ко нњсть г~ђ съдръжа'щїися, спsти и^л^и въ мно'ѕњ и^л^и въ ма'лњ”
6
І сказав Іонафан слузі зброєносцеві своєму: ходімо, перейдемо до загону цих необрізаних; можливо, Господь допоможе нам, бо для Господа неважко врятувати через багатьох, або небагатьох.
7
И$ рече е^мђ нося'и ѓ^рђжїе е^го, твори вс^е е^же т^и срDце мы'слитъ, с^е а^зъ с тобо'ю е^смь. ја%ко срDце твое`, та'ко и^ срDце мое`”
7
І відповів зброєносець: роби все, що на серці у тебе; йди, ось я з тобою, куди тобі завгодно.
8
И$ рече и^ѓ^а^наџа'нъ с^е мы` преидевњ к мђжемъ, и^ ја^ви'мыся и^м#”
8
І сказав Іонафан: ось, ми перейдемо до цих людей і станемо на очах у них;
9
А$ще же рекђтъ к намъ помедли'та т^ђ до'ндеже възвњсти'мъ ва'ма. т^о посто'ива са'ма на мњсте своеM. и^ не по'идевњ к ни'мъ”
9
якщо вони так скажуть нам: «зупиніться, поки ми підійдемо до вас», то ми зупинимося на своїх місцях і не піднімемося до них;
10
А$ще л^и на'мъ си'це рекђтъ преидњта к на'мъ, т^о и^ пре'идевњ. ја%ко преда'сть я& г~ь в рђки на'ша, и^ с^е на'ма зна'менїе да бђдетъ”
10
а якщо так скажуть: «підніміться до нас», то ми піднімемось, тому що Господь віддав їх у руки наші; і це буде знаком для нас.
11
И$ внидо'ста ѓ%ба вкђпњ въ меса'вђ и^ноплеме'нникъ. и^ гл~аша и^ноплеме'нницы. с^е е^вре'и и^схо'дятъ и^зъ распа'линъ ка'меныX. и^дњже ся бя'ше съкры'ли”
11
Коли обидва вони стали на виду у загону филистимського, то филистимляни сказали: ось, євреї виходять з ущелин, в яких сховалися вони.
12
И$ эTвњщаша мђжи меса'вли, къ и^ѓ^а^наџа'нђ и^ к нося'щемђ ѓ^рђжїе е^го, и^ рњша възы'идета к на'мъ. и^ ја%ви'мъ ва'мъ рњчи. и^ рече и^ѓ^а^наџа'нъ к нося'щемђ ѓ^рђжїе е^го, гряди` по мн^њ ја%ко преда'сть я& г~ь в рђцњ і^и^л~евњ”
12
І закричали люди, які складали загін, до Іонафана і зброєносця його, говорячи: підніміться до нас, і ми вам скажемо щось. Тоді Іонафан сказав зброєносцеві своєму: йди за мною, тому що Господь віддав їх у руки Ізраїля.
13
И$ възы'иде и^ѓ^а^наџа'нъ прегнђвшися на рђка'хъ и^ на нога'хъ свои^хъ. и^ нося'и ѓ^рђжїе е^го за ни'мъ. и^ ё^зрњвше и^ноплеме'нницы лице` и^ѓ^а^наџа'не. и^ падо'ша пред ниM ѓ%троk же е^го побива'ше и^хъ”
13
І почав підніматися Іонафан, чіпляючись руками і ногами, і зброєносець його за ним. І падали филистимляни перед Іонафаном, а зброєносець добивав їх за ним.
14
И$ бы'сть с^е ја%зва прьвая ю%же побњди и^ѓ^а^наџаn и^ нося'и ѓ^рђжїе е^го ја%ко к~ мђжъ на полъ стра'ны села` ю%же дв^а волы` въ дн~ь и^зора'ти мо'жета”
14
І загинуло від цієї першої поразки, яку нанесли Іонафан і зброєносець його, близько двадцяти чоловік, на половині поля, яке обробляли парою волів за день.
15
И$ бы'сть ё^жа'съ в по'лцњхъ и^ноплеменникъ, на се'лњхъ. и^ вси лю'дїе и^же въ меса'вли. и^ во'и е^го ё^жаснђшася. т^и б^о ја^ко не боя'щася бњша. и^ въстрепета'ся земля`. и^же бы'сть и^мъ ё%жасъ эT г~а”
15
І стався жах у стані і на полі й у всьому народі; передові загони й ті, що спустошували землю, прийшли в тремтіння [і не хотіли воювати]; здригнулася вся земля, і був жах великий від Господа.
16
И$ бы'сть вњ'сть саё'лови въ станђ` венїа^ми'ни. ја%ко по'лци разгна'ни бњша сњмо и^ ѓ^на'мо”
16
І побачили вартові Саула в Гиві Веніаміновій, що натовп розсіюється і біжить туди і сюди.
17
И$ рече саё%лъ людемъ сђщиM с ни'мъ съчита'итеся нн~њ и^ дозрњте. е^да гд^њ кт^о е^сть эTше'лъ эT на'съ. и^ съчто'шася. и^ с^е не ѓ^брњтеся с ни'ми и^ѓ^а^наџа'нъ. и^ носяи ѓ^рђжїе е^го”
17
І сказав Саул людям, які були з ним; перегляньте і дізнайтеся, хто з наших вийшов. І переглянули, і ось немає Іонафана і зброєносця його.
18
И$ рече саё'лъ къ а^хїи` приведњте ми нося'щаго ри'зы жре'чески. ја%ко б^њ кїѓ'тъ бж~їи. в т^ы дн~и съ сн~ъми і^и^л~евыми.
18
І сказав Саул Ахиї: «принеси кивот* Божий», тому що кивот Божий у той час був із синами Ізраїльськими.
19
и^ бы'сть е^гда гл~аше саё'лъ къ і^е^ре'ю. и^ с^е шђмъ бы'сть в по'лцњ и^ноплеме'нниk ходя` и^дя'ще и^ мно'жашеся. и^ реq саёl къ і^е^ре'ю. пригни` рђцњ с^и”
19
Саул ще говорив до священика, а сум’яття в стані филистимському більше і більше [поширювалося і] збільшувалося. Тоді сказав Саул священикові: склади руки твої.
20
І$ и^зы'де саё'лъ и^ вс^и лю'дїе с нимъ. і^ и^зыдо'ша до сњ'чища. и^ с^е бы'сть ѓ^рђжїе кое^го'ждо бли'жнего свое^го ё^бива'ше и^ бы'сть мяте'жъ вели'къ ѕњло”
20
І вигукнув Саул і весь народ, який був з ним, і прийшли до місця битви, і ось, там меч кожного був спрямований проти ближнього свого; сум’яття було дуже велике.
21
Но і^е^вре'и и^же бњша со и^ноплеме'нники в#чера` и^ тре'тїи дн~ь вшеDшїи вое^ва'ти по и^ноплеме'нникох# ѓ^брати'шася и^ тїи`, и^ бы'ша съ і^и^л~ьты и^ съ саё'ломъ. и^ съ и^ѓ^а^наџа'номъ”
21
Тоді і євреї, які вчора і третього дня були у филистимлян і які повсюди ходили з ними в стані, пристали до ізраїльтян, які були із Саулом та Іонафаном;
22
И$ вс^и і^и^л~ьты съкры'вшася въ горњ` е^фре'мли. слы'шавше ја%ко эTбњго'ша и^ноплеме'нницы. и^ събра'вшеся и^ тїи и^ погна'вше в слDњ и^хъ. събра'нїю”
22
і всі ізраїльтяни, які ховалися в горі Єфремовій, почувши, що филистимляни побігли, також пристали до своїх у битві.
23
И$ та'ко сп~се г~ь въ то'и дн~ь і^и^л~ьты эT рђкђ и^ноплеме'нникъ. бра'нь же с^и расшири'ся даже до вамо'на” И$ вс^и лю'дїе бя'хђ съ саё'ломъ. бя'ше же ја%ко Wі~ мђжъ. и^ б^њ всего гра'да тоh бра'нь рас#сы'пашася. и^ эTбњже в горђ` е^фре'млю,
23
І спас Господь у той день Ізраїля; битва ж простяглася навіть до Беф-Авена. [Усіх людей у Саула було до десяти тисяч, і битва відбувалася в усьому місті на горі Єфремовій.]
24
и^ закля` саё'лъ лю'ди кля'твою ве'лїею в то'и дн~ь. и^ реq рцњте люде'мъ. прокля'тыи чл~къ и^же ја%сть хлњбъ в то'и дн~ь до' вечера. до'ндеже эTмщђ` враго'мъ мои^мъ. и^ не вкђси'ша лю'дїе вс^њ хлњ'ба”
24
Люди Ізраїльські були стомлені в той день; а Саул [дуже нерозважливо] закляв народ, сказавши: проклятий, хто спожив хліба до вечора, доки я не помщуся ворогам моїм. І ніхто з народу не вкусив їжі.
25
И$ ѓ^брати'шася лю'дїе вс^я земля` въ лђ'гъ. и^ с^е лђ'гъ бя'ше по'лнъ пче'лъ эT всњхъ се'лъ ѓ^пђстњвшиX”
25
І пішов весь народ у ліс, і був там на галявині мед.
26
И$ внидо'ша вс^и лю'дїе в лђ'гъ пче'лныи. и^ с^е зря'хђ лю'дїе ја%ко и^стече` меD, н^о не бњ възвраща'ющаго рђ'кы свое'я къ ё^стомъ свои'мъ. ја%ко боа'шася лю'дїе кля'твы”
26
І ввійшов народ у ліс, говорячи: ось, тече мед. Але ніхто не простягнув руки своєї до рота свого, тому що народ боявся закляття.
27
Сего же і^ѓ^а^наџа'нъ не слы'ша е^гда заклина'ше эTц~ъ е^го лю'ди. и^ просте'ръ конеw хорђгви` свое'а ја%же в рђ'кђ е^мђ. и^ ѓ^мочи'въ коне'цъ в ме'дъ и^ ја^де`, и^ възврати` рђ'кђ свою въ ё^ста` своя, и^ просвњти'стася ѓ^чи е^го”
27
Іонафан же не чув, коли батько його заклинав народ, і, простягнувши кінець палки, що була в руці його, умочив її в стільник медовий і підніс рукою до вуст своїх, і просвітліли очі його.
28
И$ рече` е^ді'нъ эT людїи гл~я. клены'и прокля` эTц~ъ тво'и люди` гл~я прокля'тъ чл~къ и^же ја%стъ хлњбъ въ дн~ь се'й, і^ и^знемого'ша людїе”
28
І сказав йому один з народу, говорячи: батько твій закляв народ, сказавши: «проклятий, хто сьогодні споживе їжу»; від цього народ знемагає.
29
И$ѓ^а^на'џанъ же разђмњвъ и^ рече. смђти` эTц~ъ мо'и лю'ди на земли`, ви'дите ја%ко просвњти'шася ѓ%чи мои` е^гда въкђсихъ ма'ло эT ме'дђ сего`”
29
І сказав Іонафан: засмутив батько мій землю; дивіться, у мене просвітліли очі, коли я спожив трохи цього меду;
30
Є$да` не лђчшее л^и бы'сть а%ще б^ы лю'ди ја%ли днsе коры'сть вра'гъ свои^хъ е^же ѓ^брњто'ша. и^ множа'ишая б^ы днsе ја%зва была` въ и^ноплеме'нницXњ”
30
якби поїв сьогодні народ із здобичі, яку знайшов у ворогів своїх, то чи не більшою була б поразка филистимлян?
31
И$ побњди'ша въ дн~ь то'й и^ноплеме'н#никы множа'иши нежели в# маXма'се, и^ ё^трђди'шася лю'дїе ѕњ'ло”
31
І нищили филистимлян у той день від Михмаса до Аїалона, і народ дуже втомився.
32
И$ ѓ^брати'шася людїе на коры'сть. и^ поя'ша людїе ста'да, и^ бђ'иволы и^ говя'да. і^ и^ закалахђ на земли`. и^ я^до'ша лю'дїе съ кро'вїю”
32
І кинувся народ на здобич, і брали овець, волів і телят, і заколювали на землі, і їв народ із кров’ю.
33
И$ възвњсти'ша къ саё'лђ гл~юще. съгрњши'ша лю'дїе къ г~ђ, ја^дђщ'а съ кро'вїю. и^ рече саё%лъ къ геџомъ привали'те м^и сњмо ка'мень ве'лїи”
33
І сповістили Саула, говорячи: ось, народ грішить перед Господом, їсть з кров’ю. І сказав Саул: ви згрішили; приваліть тепер до мене великий камінь.
34
И$ па'ки рече саёl шеDше к люде'мъ рцњте и^мъ. да принесе'тъ ко'ждо свое теля`, и^ ко'ждо ѓ^вцђ` свою. и^ да зако'лют# ё^ ка'мени сего` и^ да ја^дя'тъ и& и^ не съгрњша'ите г~ђ е^же ја^дђще съ кро'вїю. и^ приведо'ша но'щїю вс^и лю'дїе свое ко'ждо. е^же и^мњя'ше в рђ'кђ свое'ю, и^ закала'хђ т^ђ”
34
Потім сказав Саул: пройдіть між народом і скажіть йому: нехай кожен приводить до мене свого вола і кожен свою вівцю, і заколюйте тут і їжте, і не грішіть перед Господом, не їжте з кров’ю. І приводили всі з народу, кожен своєю рукою, вола свого [і свою вівцю] вночі, і заколювали там.
35
И$ саё'лъ създа` т^ђ ѓ%лтарь г~ђ. и^ с^е пе'рвїе нача саё'лъ зда'ти ѓ%лтарь г~ђ”
35
І спорудив Саул жертовник Господу: то був перший жертовник, поставлений ним Господу.
36
И$ рече саё'лъ. сни'деM въ слDњ и^ноплеме'нникъ но'щїю, и^ хи'тимъ иX до'ндеже за'ря бђ'детъ. и^ не ѓ^ста'вимъ эT нихъ мђж'а и^ рњшA вс^я бл~гая, преD ѓ^чи'ма твои'ма твори`. и^ рече і^е^ре'и прїидемъ эTсюдђ къ г~ђ”
36
І сказав Саул: підемо в погоню за филистимлянами вночі й обберемо їх до світанку і не залишимо в них жодної людини. І сказали: роби все, що добре в очах твоїх. Священик же сказав: приступімо тут до Бога.
37
И$ въпроси саё'лъ б~а. а%ще вели'ши м^и сни'ти въ слњдъ и^ноплеме'нникъ. и^ а'ще предаси` и^хъ въ рђ'ки і^и^л~ьтомъ. и^ не эTвњща е^мђ г~ь въ дн~ь то'й”
37
І запитав Саул Бога: чи йти мені в погоню за филистимлянами? чи віддаси їх у руки Ізраїля? Але Він не відповів йому в той день.
38
И$ рече саё'лъ стђпи'те сњмо вс^и старњ'ишины і^и^л~евы, и^ ё^разђмње'те и^ ё^вњ'сте на коM бысть грњхъ се'й днsе”
38
Тоді сказав Саул: нехай підійдуть сюди всі начальники народу і розвідають і дізнаються, на кому гріх нині?
39
ЈА/ко жи'въ г~ь спасы'и і^и^л~я. а%ще л^и і^ѓ^а^наџа'на ради сн~а мое^го бы'сть с^е. смр~тїю да ё%мретъ, и^ не бњ` эTвњщава'ющаго эT всњхъ людїи і^и^л~евъ”
39
тому що, — живий Господь, Який спас Ізраїля, — якщо виявиться і на Іонафані, синові моєму, то і він помре неодмінно. Але ніхто із усього народу не відповів йому.
40
И$ рече саё'лъ всемђ і^и^л~ю. в^ы ста'нњте по е^ді'нђ стра'нђ, а^з же і^ ѓ^а^наџа'нъ сн~ъ мо'и ста'невњ по дрђ'гђю странђ`, и^ рњшA лю'дїе къ саё'лђ ја%кот^и годњ бы'сть та'ко и^ твори`”
40
І сказав Саул усім ізраїльтянам: ви станьте по один бік, а я і син мій Іонафан станемо по інший бік. І відповів народ Саулу: роби, що добре в очах твоїх.
41
И$ рече саё'лъ г~и б~е і^и^л~евъ что` се ја%ко не эTвњща рабђ` свое^мђ днsе, и^л^и мое е^сть и^л^и сн~а мое^го, і^ѓ^а^наџа'на безаконїе” Ги~ б~е і^и^л~евъ даждь зна'менїе, а%ще л^и речеши сїя на люди` своя і^и^л~я безако'нїе т^о да'ждь винђ`, и^ паде` ѓ^бличе'нїе на і^ѓ^а^наџа'на и^ саё'ла а^ людїе и^зы'доша”
41
І сказав Саул: Господи, Боже Ізраїлів! [чого Ти нині не відповів рабу Твоєму? чи моя в тім провина, чи сина мого Іонафана? Господи, Боже Ізраїлів!] дай знамення. [Якщо ж вона в народі Твоєму Ізраїлі, дай йому освячення.] І викриті були Іонафан і Саул, а народ вийшов правим.
42
И$ рече саё'лъ възвръзи'те жребїи на' мя, і^ на і^ѓ^а^наџа'на сн~а мое^го, и^ е^гоже ѓ^бъја^ви'тъ г~ь, смр~тїю да ё'мретъ” И$ рњша лю'дїе саё'лђ, нњсть с^е добръ гл~ъ, и^ ё^дръжа саё'лъ лю'ди, и^ възвръго'ша ѓ^ немъ і^ ѓ^а^наџанњ сн~њ е^го, и^ паде` на і^ѓ^а^наџа'на жребїи”
42
Тоді сказав Саул: киньте жереб між мною і між Іонафаном, сином моїм, [і кого оголосить Господь, той нехай помре. І сказав народ Саулу: нехай не буде так! Але Саул наполіг. І кинули жереб між ним та Іонафаном, сином його,] й упав жереб на Іонафана.
43
И$ рече саёl къ і^ѓ^а^наџанђ сн~ђ свое^мђ и^звњсти м^и чт^о е^си сътвори'лъ. і^ и^звњсти е^мђ і^ѓ^а^наџа'нъ. и^ рече въкђша'я въкђсиX ма'ло медђ ѓ^мочи'въ конецъ копїя и^же въ рђ'кђ мое'ю”
43
І сказав Саул Іонафану: розкажи мені, що зробив ти? І розповів йому Іонафан і сказав: я покуштував кінцем палки, що у руці моїй, трохи меду; і ось, я повинен умерти.
44
И$ рече е^мђ саёl та'ко сътвори' ми б~ъ, и^ с^е приложи м^и, да смр~тїю ё%мреши дне'сь”
44
І сказав Саул: нехай те і те зробить мені Бог, і ще більше зробить; ти, Іонафане, повинен сьогодні вмерти!
45
И$ рњша вс^и лю'дїе къ саё'лђ, е^да` л^и ё^мре'ти и%мать і^ѓ^а^наџа'н#. сътвори'выи днsь сп~се'нїе вели'кое і^и^л~ю” Не бђ'ди т^о жи'въ г~ь. а%ще и^ паде'т# и^ вла'съ главы` на' землю, ја^ко млsтїю бж~їею сътвори'въ дн~ь сїи. и^ помоли'шася лю^дїе, ѓ^ і^ѓ^а^наџа'нњ въ дн~ь то'й и^ не ё%мретъ”
45
Але народ сказав Саулу: чи Іонафану вмерти, який здобув таке велике спасіння Ізраїлю? Нехай не буде цього! Живий Господь, і волосина не впаде з голови його на землю, тому що він діяв нині з Богом. І звільнив народ Іонафана, і не вмер він.
46
И$ не гна` саё'лъ въ слњдъ и^ноплеме'н#никъ. і^ и^ноплеме'н#ницы же эTи^до'ша в# мњ'сто свое`”
46
І повернувся Саул від переслідування филистимлян; филистимляни ж пішли у своє місце.
47
И$ саё'лъ ё^крњпи'ся црsтвова'ти въ і^и^л~и. и^ побњди` ѓ%крsтъ вс^я врагы` своя въ моа'вњ, и^ въ сн~њхъ а^м#монXњ и^ въ сн~њхъ е^домли'хъ и^ въ вефорњ, и^ въ црsтвїи сђва'ни, и^ въ и^ноплеме'н#ницњхъ. и^ ја%може а%ще ѓ^браща'шеся т^о спсашеся”
47
І утвердив Саул своє царювання над Ізраїлем, і воював із усіма навколишніми ворогами своїми, з Моавом і з аммонитянами, і з Едомом [і з Вефором] і з царями Сови і з филистимлянами, і скрізь, проти кого виступав, мав успіх.
48
И$ събра` си'лђ, и^ побњди а^мали'ка. і^ и^зба'ви і^и^л~ьты и^з рђки побњжDаю^щиX я&,
48
І зібрав військо, і вразив Амалика, і звільнив Ізраїля від руки грабіжників його.
49
и^ бњша сн~ове саё'лови. і^ѓ^а^наџаn, и^ е^сђ'и, и^ мельхисђе. и^мена' же дво'ю дще'рїю е^го и^мя пр'ьворо'днњи ѓ^трокови'цы меро'ва. и^мя второ'и мельхо'ла”
49
Сини у Саула були: Іонафан, Ієссуй і Мелхисуа; а імена двох дочок його: ім’я старшої — Мерова, а ім’я молодшої — Мелхола.
50
И$мя y женњ` е^го, а^хїѓ'нома, дщ^и а^химаа^сова. і^ и'мя старњишинњ вой е^го а^вени'ръ. сн~ъ ниро'въ, ё%й саё%ловъ”
50
Ім’я ж дружини Саулової — Ахиноам, дочка Ахимааца; а ім’я начальника війська його — Авенир, син Нира, дядька Саулового.
51
Ки'съ б^о эTц~ъ саё%ловъ, а^ ни'ръ эTц~ъ вени'ровъ бы'ша сн~ове а^ви'ля”
51
Кис, батько Саулів, і Нир, батько Авенира, були синами Авиїла.
52
И$ б^њ бра'нь крњ'пка на и^ноплеме'н#ники, въ вс^я дн~и саё%ловы. и^ кого` ви'дяше въ мђж'ех# си'лна и^ крњп#ка събира я& къ себњ”
52
І була запекла війна проти филистимлян у всі часи Саула. І коли Саул бачив яку-небудь людину сильну і войовничу, брав її до себе.