Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И$ събира'шася и^ноплеме'нници, въ по'лки своя на' брань и^ събра'шася в сокхо'џњ і^ё^де'истемъ. и^ ста'ша средњ сокхо'џа. въ срњди а^зи'ка въ а'фездо'мине”
1
Филистимляни зібрали війська свої для війни і зібралися в Сокхофі, що в Юдеї, і розташувалися станом між Сокхофом і Азеком в Ефес-Даммимі.
2
И$ саё'лъ и^ мђжи і^и^л~еви събра'шася. и^ внидо'ша въ ё^до'ль тереви'н#џю. строя'хђться на' брань и^зыити къ и^ноплеменникоM”
2
А Саул та ізраїльтяни зібралися і розташувалися станом у долині дуба і приготувалися до війни проти филистимлян.
3
І$ и^ноплеме'нницы стоя'хђ на горњ` ѓ^со'бе. і^и^л~ь стоя'ше ѓ^со'бе. ё^до'ль же междђ и%ми бя'хђ”
3
І стали филистимляни на горі з одного боку, й ізраїльтяни на горі з іншого боку, а між ними була долина.
4
І$ и^зы'де мђжъ си'ленъ. и^с по'лкъ и^ноплеме'нникъ, и%мя е^мђ голїя'дъ, эT меге'џа. высота' же е^го бя'ше ѕ~, лако'тъ, и^ пя'дь”
4
І виступив зі стану филистимського єдиноборець, на ім’я Голіаф, з Гефа; на зріст він — шести ліктів і п’яді.
5
И$ шле'мъ мњдянъ на главњ` е^го. и^ бро'ня ја^ко ё'жа и^зви'ты в ня'же ѓ^болче'нъ бя'ше. и^ число бро'нь е^го, Wе~. си'кли. мњры мњди и^ желњза”
5
Мідний шолом на голові його; і одягнений він був у лускату броню, і вага броні його — п’ять тисяч сиклів міді;
6
И поно'жи мњдяны ве'рхђ го'ленїю е^го. и^ щи'тъ мњдянъ на пле'щђ е^го”
6
мідні наколінники на ногах його, і мідний щит за плечима його;
7
И$ ко'пїе в рђкђ е^го ја%ко вода` и^щище'но блеща'щеся. и^ сђ'лица е^го, х~. си'кль мњры желњза в не'и. и^ нося` ѓ^рђжїе е^го пре'ди и^дя'ше преD нимъ”
7
і древко списа його, як валок у ткачів; а сам спис його в шістсот сиклів заліза, і перед ним ішов зброєносець.
8
И$ ста'въ и^ възопи` преD по'лки і^и^л~евыма, и^ рече и^мъ. почт^о и^зыдо'сте въполчи'тися л^и на' брань проти'вђ на'мъ. нњсмь л^и а^зъ и^ноплеме'нникъ и^ вы` е^вре'и. съ саё'ломъ пришеDшїи. и^збери'те в себњ мђжа да сни'девњся, и^ побо'рется со мно'ю”
8
І став він і кричав до полків ізраїльських, говорячи їм: навіщо вийшли ви воювати? Чи не филистимлянин я, а ви раби Саулові? Виберіть у себе людину, і нехай зійде до мене;
9
И$ а^ще възмо'жет# со мно'ю бра'тися и^ ѓ^долње^тъ м^и. т^о бђ'демъ ва'мъ раби`. А$ще л^и а^зъ възмогђ` ѓ^долњти и&. бђдете вы` на'мъ раби`. и^ поработае^те наM”
9
якщо він може битися зі мною й уб’є мене, то ми будемо вашими рабами; якщо ж я здолаю його й уб’ю його, то ви будете нашими рабами і будете служити нам.
10
И$ рече и^ноплеме'нникъ. с^е а^зъ днsе ё^ничижи'хъ по'лкъ і^и^л~евъ, въ дн~ешнїи дн~ь рекъ дади'те м^и мђжа и^же побо'ретъ со мно'ю е^ді'нъ”
10
І сказав филистимлянин: сьогодні я посоромлю полки ізраїльські; дайте мені людину, і ми будемо битися вдвох.
11
И$ слы'ша саё'лъ, и^ весь і^и^л~ь гл~ы и^ноплеме'ннича, и^ ё^жасо'шася, и^ ё^боя'шася ѕњ'ло”
11
І почули Саул і всі ізраїльтяни ці слова филистимлянина, і дуже злякалися і жахнулися.
12
дв~дъ же е^фраџе'е^въ. сїи бњ` эT виџлеѓ'ма і^ю'дина, и%мя же эTц~ђ е^го і^е^с#се'и, е^мђже б^њ и~, сн~овъ. въ дн~и же саё'ловы б^њ мђжъ то'и, состарњ'ся въ мђже'хъ ѕњ'ло”
12
Давид же був сином ефрафянина з Вифлеєма Іудиного, на ім’я Ієссей, у якого було вісім синів. Цей чоловік у дні Саула досяг старости і був старшим між мужами.
13
І$ и^до'ша тр^и сн~ы і^е^с#се'ѓ^вы старњ'ишїи на' брань съ саё'ломъ, и^ме'на же сн~овъ е^го пошеDшихъ на' брань, е^лїа'въ перворо'дныи е^го, и^ вторы'и а^минада'въ. и^ тре'тїи са'м#ма”
13
Три старших сини Ієссея пішли із Саулом на війну; імена трьох синів його, які пішли на війну: старший — Елиав, другий за ним — Аминадав, і третій — Самма;
14
дв~дъ же б^њ ю^нњ'ишїи, и^ тр^и старњ'ишїи е^го, и^до'ша въ слњдъ саё'ла”
14
Давид же був менший. Троє старших пішли із Саулом,
15
дв~дъ же възврати'вшися эT саё'ла эTи'де па'сти ѓ^вца` эTц~а свое^го въ виџлеѓ'мъ”
15
а Давид повернувся від Саула, щоб пасти овець батька свого у Вифлеємі.
16
И$ прихожда'ше и^ноплеме'нникъ ё'тро и^ въ ве'черъ, ја^вля'ющися преD і^и^л~емъ, м~ дн~їи”
16
І виступав филистимлянин той вранці і ввечері і виставляв себе сорок днів.
17
И$ рече і^е^с#се'и дв~дђ сн~ђ свое^мђ. възми` ё'бо бра'тома твои^ма мњрђ е%фи мђки`, и^ десять хлњ'бъ си'хъ і^ и^ди` в по'лкъ, и^ да'ждь бра'тома твои^ма”
17
І сказав Ієссей Давиду, синові своєму: візьми для братів своїх ефу сушених зерен і десять цих хлібів і віднеси скоріше в стан до твоїх братів;
18
И$ де'сять сы'роv эT мле'ка сего` и^ да'ждь ты'сђщникђ. и^ бра'тїю свою` посети'ши въ ми'ре. и^ е^ли'ко а%ще требђ'ютъ ё^вњ'си. празнова'ти же бђ'деши со мно'ю”
18
а ці десять сирів віднеси тисячоначальнику і дізнайся про здоров’я братів і довідайся про потреби їхні.
19
Саё%л же и^ вс^и лю'дїе бњхђ въ ё^до'ли дриѓ'си. ратђ'юще съ и^ноплеме'н#ники”
19
Саул і вони і всі ізраїльтяни знаходилися в долині дуба і готувалися до битви з филистимлянами.
20
И$ въста` дв~дъ эT ё%тра, ѓ%вца же ѓ^ста'ви съ стра'жею, и^ взя` ја%коже заповњ'да е^мђ эTц~ъ е^го і^е^с#се'и эTи'де. и^ пришеD на мњсто и^дњже и^схожда'хђ си'лнїи на' врань. и^ въпија%хђ во по'лцехъ.
20
І встав Давид рано-вранці, і доручив овець сторожеві, і, взявши ношу, пішов, як наказав йому Ієссей, і прийшов до обозу, коли військо було виведене у стрій і з криком готувалося до битви.
21
зане'же въѓ^рђжа'шеся і^и^л~ь проти'вђ и^ноплеме'нникоM і^ и^ноплеме'нницы въѓ^рђжа'хђся проти'вђ і^и^л~я”
21
І розташували ізраїльтяни і филистимляни стрій навпроти строю.
22
И$ положи` дв~дъ бре'мя свое` в рђкаX стра'жа. и^ тече` въ по'лк# и^ пришеD въпроси` бра'тїю свою въ ми'ре”
22
Давид залишив свою ношу обозному сторожеві і побіг у ряди і, прийшовши, запитав братів своїх про здоров’я.
23
Гл~ющђ же е^мђ съ ни'ми. и^ с^е мђжъ а^месе'искїи е^мђже и%мя голија%дъ филисти'млянинъ эT ге'џы, пришеD эT по'лковъ и^ноплеме'нническиX и^ гл~а по словесе'мъ ѓ%нымъ. и^ слы'шаv дв~дъ”
23
І ось, коли він розмовляв з ними, єдиноборець, на ім’я Голіаф, филистимлянин з Гефа, виступає з рядів филистимських і говорить ті слова, і Давид почув їх.
24
Вс^и же мђжи і^и^л~еви е^гда` ви'дњша мђжа. пробегнђша эT лица` е^го, ё^боја%ша бо ся ѕњло`”
24
І всі ізраїльтяни, побачивши цього чоловіка, тікали від нього і дуже боялися.
25
И$ рњша мђжи і^и^л~ьтески, ви'дњсте л^и мђжа сего въсходя'ща. ја%ко поноси'ти і^и^л~я прїиде. и^ а'ще бђдетъ мђжъ и^же ё^бїетъ е^го. ѓ^богати'тъ е^го цр~ь бога'тествомъ ве'лїимъ. и^ дщеr свою` да'сть е^мђ, и^ до'мъ эTц~а е^го сътвори'тъ свобо'денъ въ і^и^л~и”
25
І говорили ізраїльтяни: бачите цю людину, що виступає? Він виступає, щоб ганьбити Ізраїль. Якби хто убив його, обдарував би того цар великим багатством, і дочку свою видав би за нього, і дім батька його зробив би вільним в Ізраїлі.
26
И$ реq дв~дъ къ мђжеM стоја%щимъ с ниM гл~я. чт^о сътвори'те мђжђ, и^же ё^бїетъ и^ноплеме'нника сего`. и^ эTи'метъ поно'съ эT і^и^л~я. ја%ко кт^о е^сть и^ноплеме'нникъ неѓ^брњзаныи се'и. и^же поно'ситъ по'лкђ б~а жива'го.
26
І сказав Давид людям, що стояли з ним: що зроблять тому, хто уб’є цього филистимлянина і зніме ганьблення з Ізраїля? бо хто цей необрізаний филистимлянин, що так ганьбить воїнство Бога живого?
27
И$ реко'ша е^мђ лю'дїе по словеси` пре'жнеM гл~юще, та'ко сътвори'тся мђжђ и^же ё^бїе'тъ е^го”
27
І сказав йому народ ті самі слова, говорячи: ось що зроблено буде тій людині, яка уб’є його.
28
И$ слы'шавъ е^лиа%въ бра'тъ е^го старњ'ишїи. вънегда` гл~ати е^мђ къ мђжемъ, и^ разъгнњ'вася ја%ростїю е^лїа'въ на дв~да, и^ рече` почт^о с^е прише'лъ е^си. и^ комђ` ѓ^ста'ви малы'я ѓ%вца ѓ^ны` въ пђсты'ни, вњ'де б^о а'зъ го'рдость твою`, и^ ѕло'бђ срDца твое^го, ја%ко видњ'нїя ради бра'ни прише'лъ е^си сњмо”
28
І почув Елиав, старший брат Давида, як говорив він з людьми, і розсердився Елиав на Давида і сказав: навіщо ти сюди прийшов і на кого залишив небагатьох овець тих у пустелі? Я знаю зарозумілість твою і дурне серце твоє, ти прийшов подивитися на битву.
29
И$ рече` дв~дъ, чт^о сътвори'хъ нн~њ. нњ'сть л^и рњчь,
29
І сказав Давид: що ж я зробив? чи не слова це?
30
и^ эTврати'ся эT него` проти'вђ и%номђ. и^ рече` по словеси` семђ`. и^ эTвеща'ша е^мђ лю'дїе по словеси` пре'жнемђ”
30
І відвернувся від нього до іншого і говорив ті самі слова, і відповідав йому народ як і раніше.
31
И$ слы'шаны бы'ша гл~ы, и%хже гл~а дв~дъ. и^ възвести'ша преD саё'ломъ, и^ поја%ша е^го лю'дїе и^ приведо'ша преD саё'ла.
31
І почули слова, які говорив Давид, і переказали Саулу, і той покликав його.
32
и^ рече` дв~дъ къ саё'лђ да не ё^жаса'ется срDце господи'нђ мое^мђ ѓ^ се'мъ. и^ да и%детъ ра'бъ тво'и, и^ побо'рется съ и^ноплеме'нникомъ си'мъ”
32
І сказав Давид Саулу: нехай ніхто не падає духом через нього; раб твій піде і битиметься з цим филистимлянином.
33
И$ рече саё'лъ къ дв~дђ не мо'жеши и^ти`, къ и^ноплеме'нникђ семђ`, и^ побори'тися с ни'мъ. ја%кот^ы дњт'ищъ е^си. а^ с^е мђжъ боре'цъ е^сть эT ю'ности свое'я”
33
І сказав Саул Давиду: не можеш ти йти проти цього филистимлянина, щоб битися з ним, тому що ти ще юнак, а він воїн від юности своєї.
34
И$ рече дв~дъ къ саё'лђ, послђшаи гл~ы раба` твое^го. е^да` пася'хъ а^зъ эTц~а свое^го ста'да. и^ е^гда` прихожда'ше ле'въ и^л^и медвњдица, и^ въсхища'ше эT ста'дъ ѓ^вцђ е^ді'нђ”
34
І сказав Давид Саулу: раб твій пас овець у батька свого, і коли, бувало, приходив лев або ведмідь і ніс вівцю з отари,
35
И$ а'зъ въ слњдъ е^го и^схожда'хъ и^ поража'хъ и&. і^ и^зъторгаX и^зъ ё%стъ е^го взя'тое, и^ а'ще въспротивля'ше ми ся. т^о е%мъ за горта'нь е^го и^ разбива'хъ,
35
то я гнався за ним і нападав на нього і віднімав з пащі його; а якщо він кидався на мене, то я брав його за гриву й уражав його й умертвляв його;
36
и^ ё^мръщвя'хъ и^хъ ра'бъ твои” И$ а'ще бђдетъ и^ноплеме'нникъ се'и бес по'мощи. ја%коже и^ звњрїе ѓ^ни`, т^о не и^дђ л^и и^ поражђ` и& и^ эTи^мђ` дне'сь поноше'нїе і^и^л~ево. понеже непоко'рныи се'и и^ноплеме'нникъ, ё^ничижи` повелњнїе б~а жи'ва”
36
і лева і ведмедя убивав раб твій, і з цим филистимлянином необрізаним буде те саме, що з ними, тому що так ганьбить воїнство Бога живого. [Чи не піти мені й уразити його, щоб зняти ганьблення з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний?]
37
И$ рече` двDъ г~ь ја%коже и^зя'тъ м^я эT ё'стъ львоv и^ эT рђки` медвњдица. сїи же г~ь и^зми` м^я эT рђкђ и^ноплеме'нн#ика сего непоко'рнаго. и^ рече саё'лъ къ дв~дђ. и^ди` и^ бђди г~ь с тобо'ю.
37
І сказав Давид: Господь, Який спасав мене від лева і ведмедя, визволить мене і від руки цього филистимлянина. І сказав Саул Давиду: йди, і нехай буде Господь з тобою.
38
и^ ѓ^блече` саё'лъ дв~да ѓ^де'жею и^ шле'мъ мњдянъ възложи` на главђ` е^го.
38
І вдяг Саул Давида у свій одяг, і поклав на голову його мідний шолом, і надяг на нього броню.
39
и^ препоја^са` и& ѓ^рђжїемъ е^го верхђ` ѓ^де'жи е^го” И$ дв~дъ похожа` въ ѓ^рђжїи` сњмо и^ ѓ^ва'мо, и^ ё^трђди'ся. б^њ б^о мно'жество ѓ^рђжїя на не'мъ, и^ рече` дв~дъ саё'лђ, не могђ` и^ти` въ ѓ^рђжїи` семъ, ја%ко нњсмъ ѓ^бы'клъ е^го, и^ взя'ша эT него ѓ^рђжїе”
39
І оперезався Давид мечем його поверх одягу і почав ходити, тому що не звик до такого озброєння; потім сказав Давид Саулу: я не можу ходити в цьому, я не звик. І зняв Давид усе це із себе.
40
И$ взя` па'лицђ свою` въ рђкђ, і^ и^збра` себњ пя'ть ка'менїи до'бръ эT потока и^ вложи` я& в тобо'лецъ па'стыр#скїи, и^же ноша'ше, и^ пра'щђ и^мы'и в рђкђ свое'ю, і^ и'де к# мђжеви и^ноплеме'нникђ”
40
І взяв посох свій у руку свою, і вибрав собі п’ять гладеньких каменів зі струмка, і поклав їх у пастушу сумку, що була з ним; і з сумкою і з пращею в руці своїй виступив проти филистимлянина.
41
І$ и^дя'ше и^ноплеме'нникъ, и^ды'и на побњдђ къ дв~дђ, и^ нося'и ѓ^рђжїе е^го пред ни'мъ и^дя'ше”
41
Виступив і филистимлянин, ідучи і наближаючись до Давида, і зброєносець ішов попереду нього.
42
И$ ви'дњ голїја%дъ и^ноплеме'нникъ дв~да ѓ^безчествова'ше и&, зане дњтищъ б^њ и^ черме'нъ и^ лњпъ ѓ^чи'ма”
42
І глянув филистимлянин і, побачивши Давида, із презирством подивився на нього, тому що він був молодий, білявий і красивий лицем.
43
И рече` и^ноплеме'нникъ къ дв~дђ, та'к же л^и е^смь а'зъ ја%ко пе'съ, да и%деши проти'вђ мн^њ съ па'лицею то'кмо и^ ка'менїемъ, и^ прокля'тъ и^ноплеме'нникъ дв~да боги` свои'ми
43
І сказав филистимлянин Давиду: що ти йдеш на мене з палкою [і з камінням]? хіба я собака? [І сказав Давид: ні, але гірше собаки.] І прокляв филистимлянин Давида своїми богами.
44
и^ рече` и^ноплеме'нникъ къ дв~дђ и^ди` на' мя, и^ дамъ пло'ть твою пти'цамъ нбsнымъ, и^ звњреM зе'мныM”
44
І сказав филистимлянин Давиду: підійди до мене, і я віддам тіло твоє птахам небесним і звірам польовим.
45
И рече` дв~дъ и^ноплеме'нникђ, т^ы и^деши на' мя въ ѓ^рђжїи и^ въ бро'няхъ и^ съ щи'томъ, а%з же и^дђ` на' тя въ и%мя г~а саваѓ'џа, б~а, наста'вника і^и^л~ева и^ е^гоже т^ы ё^ничижи` дне'сь”
45
А Давид відповів филистимлянину: ти йдеш проти мене з мечем і списом і щитом, а я йду проти тебе в ім’я Господа Саваофа, Бога воїнств ізраїльських, які ти ганьбив;
46
И$ преда'ти т^я и%мать б~ъ днесь въ рђ'цњ мои` и^ ё^бїю` т^я, и^ эTи^мђ` главђ` твою эT тебе`, и^ да'мъ тњлотвое`, и^ телеса` по'лка твое^го и^ноплеме'ннича въ дн~ь сїи пти'цамъ нбsнымъ, и^ звњремъ зе'мнымъ, и^ разђмњ'етъ вс^я земля`, ја%ко есть г~ь б~ъ въ і^и^л~и”
46
нині віддасть тебе Господь у руки мої, і я уб’ю тебе, і зніму з тебе голову твою, і віддам [труп твій і] трупи війська филистимського птахам небесним і звірам земним, і дізнається вся земля, що є Бог в Ізраїлі;
47
И$ разђмњ'етъ весь събо'ръ се'и, ја^ко ни ѓ^рђ'жїемъ н^и бро'нями сп~са'етъ г~ь, ја%ко гн~я е^сть бра'нь с^и, и^ преда'сть в^ы г~ь в рђки на'ша”
47
і дізнається все це зібрання, що не мечем і списом спасає Господь, бо це війна Господа, і Він віддасть вас у руки наші.
48
И$ въста'въ и^ноплеме'нник# и^дя'ше ско'ро на срњте'нїе дв~дђ, и^ ё^скори` дв~дъ и^ тече` с по'лка на срњте'нїе и^ноплеме'нникђ”
48
Коли филистимлянин піднявся і став підходити і наближатися назустріч Давиду, Давид поспішно побіг до строю назустріч филистимлянину.
49
И$ простре` рђкђ свою в тобо'лецъ, и^зя` и^з него ка'мень еді'нъ и^ вложи` въ пра'ще, врь'же ка'менеM и^ ё^рази` и^ноплеме'нника в чело`, и^ ё^нъзе` ка'мень поD шле'момъ е^го в чело` его, и^ паде` голїја%дъ на лицы` свое^мъ на земли`”
49
І опустив Давид руку свою в сумку і взяв звідти камінь, і кинув із пращі і вразив филистимлянина в чоло, так що камінь встромився в чоло його, і він упав лицем на землю.
50
И$ ё^крњпи'ся дв~дъ наD и^ноплеме'нникомъ, и^ ё^мр~тви и& пра'щею и^ ка'менеM. и^ ё^би и&, и^ ѓ^рђжїя не бњ в рђцњ` его”
50
Так здолав Давид филистимлянина пращею і каменем, і вразив филистимлянина й убив його; меча ж не було в руках Давида.
51
И тече` ско'ро дв~дъ и^ ста` наD ним#, и^ прїе^мъ ѓ^рђжїе е^го і^ и^звлече` и& эT ја%дрђ е^го ё^мертви` и&, и^ эTсњче` и^мъ главђ` е^го, и^ ви'дњвше и^ноплеме'нницы, ја%ко ё^же ё%мре си'лныи и^хъ и^ бњжа`ша”
51
Тоді Давид підбіг, наступивши на филистимлянина, узяв меч його і вийняв його з піхов, ударив його і відтяв ним голову його; филистимляни, побачивши, що силач їхній помер, побігли.
52
И$ въста'вше мђжи і^и^л~еви, і^ё%дины, и^ въскли'кнђвше и^ гна'ша съза'ди, до мњста меге'џова, и^ до вра'тъ а^сколоньскихъ, и^ падоша ја%звами мно'ѕи и^ноплеме'нницы по пђти` до враT мегеџа и^ а^сколона”
52
І піднялися чоловіки ізраїльські та юдейські, і викликнули і гнали филистимлян до входу в долину і до воріт Аккарона. І падали уражені филистимляни по дорозі Шааримській до Гефа, і до Аккарона.
53
И$ възврати'шася мђжи і^и^л~еви гна'вшїися въ слDњ и^ноплеме'нникъ і^ и^зби'вше по'лки и^хъ”
53
І повернулися сини Ізраїлеві з погоні за филистимлянами і розграбували стан їх.
54
И$ взяT дв~дъ главђ` и^ноплеменничђ, и^ внесе` ю& въ і^ерsлі'мъ. и^ ѓ^рђжїе е^го положи` въ хра'мњ,
54
І взяв Давид голову филистимлянина і відніс її в Єрусалим, а зброю його поклав у наметі своєму.
55
и^ е^гда` ви'дњ саё%лъ дв~да исходя'ща, въ стрњте'нїе и^ноплеме'нникђ, рече` къ а^вени'рђ кня'ѕю си'лы, чїи есть сн~ъ ю%ноша се'и а^венире и^ рече а^вени'ръ да живе'тъ дш~а твоя` цр~ю, ја%ко не ви'дњ”
55
Коли Саул побачив Давида, який виходив проти филистимлянина, то сказав Авениру, начальникові війська: Авенире, чий син цей юнак? Авенир сказав: нехай живе душа твоя, царю; я не знаю.
56
И$ рече цр~ь, въпроси` ё^бот^ы чїи есть сн~ъ ю%ноша се'и”
56
І сказав цар: так запитай, чий син цей юнак?
57
И$ ја%ко възврати'ся двDъ по ё^бїенїи` и^ноплеме'н#ника. поя` е^го а^вени'ръ и^ приведе` е^го преD саё%ла. глава` же иноплеме'ннича б^њ в рђцњ` е^го”
57
Коли ж Давид повертався після поразки филистимлянина, то Авенир узяв його і привів до Саула, і голова филистимлянина була в руці його.
58
И$ рече к немђ саё'лъ, чїи еси сн~ъ ю%ноше, и^ рече дв~дъ, сн~ъ раба` твое^го і^е^ссе'я, эT виџлеѓ'ма”
58
І запитав його Саул: чий ти син, юначе? І відповідав Давид: син раба твого Ієссея з Вифлеєма.