Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И$ эTбњж'е дв~дъ эT нава'џа въ ра'мђ. и^ прїиде къ и^ѓ^а^наџа'нђ. и^ реq чт^о сътвориX. чт^о непра'вда моя`. и^ чт^о съгрњшиX прDе эTц~емъ твоиM да и%щетъ дш~а мое^я”
1
Давид утік з Навафа біля Рами і прийшов і сказав Іонафану: що зробив я, у чому неправда моя, чим згрішив я перед батьком твоїм, що він шукає душі моєї?
2
И$ рече е^мђ и^ѓ^а^наџа'нъ ника'коже ё^бо не и%маши ё^мрњти. с^е б^о не и'мать сътвори'ти эTц~ъ мо'и гл~а вели'ка и^ ма'ла, и^ не эTкры'етъ ё'ха мое^го. и^ чт^о ја%ко скры'етъ эTц~ъ мой гл~ъ се'и эT мене`. не бђ'ди с^е”
2
І сказав йому [Іонафан]: ні, ти не помреш; ось, батько мій не робить ні великої, ні малої справи, не відкривши вухам моїм; для чого ж би батькові моєму ховати від мене цю справу? цього не буде.
3
И$ эTвњща` дв~дъ и^ѓ^а^наџа'нђ и^ реq. вњ'сть свњды'и эTц~ъ твои ја%ко ѓ^брњто'хъ блгDть преD ѓ^чи'ма твои'ма, и^ та'ко гл~етъ не възвњщђ` сего` и^ѓ^а^наџа'нђ, чт^о с^е ё^мы'слиX, н^о жи'въ г~ь и^ жива` дш~а твоя`, ја%коже б^о реко'хъ и^спо'лнится межи мно'ю и^ межи эTц~емъ твоиM смр~ть”
3
Давид клявся і говорив: батько твій добре знає, що я знайшов благовоління в очах твоїх, і тому говорить сам у собі: «нехай не знає про те Іонафан, щоб не засмутився»; але живий Господь і жива душа твоя! один тільки крок між мною і смертю.
4
И$ рече па'ки и^ѓа^наџа'нъ къ дв~дђ, чт^о хо'щетъ дш~а твоя` да сътворю` т^и”
4
І сказав Іонафан Давиду: чого бажає душа твоя, я зроблю для тебе.
5
И$ рече дв~дъ къ и^ѓа^наџа'нђ, с^е ё^бо новомњ'сячїе е^сть ё'тро и^ а'зъ сњды'и не ся'дђ съ цр~емъ ја%сти, и^ по'слеши м^я и^ скры'юся на' поли до' вечера тре'тїяго”
5
І сказав Давид Іонафану: ось, завтра новомісяччя, і я повинен сидіти з царем за столом; але відпусти мене, і я сховаюся в полі до вечора третього дня.
6
И$ а'ще съзира'я съзриT эTц~ъ тво'и, и^ речеши прося'ся проси` ё^ мене` дв~дъ, эTи^ти` въ виџлеѓ'мъ гра'дъ свои, ја%ко жр'ьтва днsе та'мо всемђ` племе'ни”
6
Якщо батько твій запитає про мене, ти скажи: «Давид відпросився в мене сходити у своє місто Вифлеєм; тому що там річне жертвоприношення всього роду його».
7
А$ще ли с^е реq бл~го ми'ръ рабђ` твое^мђ, а^ще л^и лю'то эTвњща'етъ т^и, разђмњ'и ја%ко съврьши'тся ѕло'ба эT него”
7
Якщо на це він скаже: «добре», то мир рабові твоєму; а якщо він розгнівається, то знай, що зла справа вирішена ним.
8
И$ та'ко сътвори'ши млsть съ рабо'мъ твоиM, ја%ко завњт'омъ гн~имъ въве'лъ е^си раба` свое^го къ себњ`, и^ а'ще е^сть непра'вда в рабњ` твое^мъ, побі'и м^я т^ы са'мъ, и^ къ эTц~ђ твое^мђ почто` м^я и%маши води'ти”
8
Ти ж зроби милість рабові твоєму, — тому що ти прийняв раба твого в завіт Господній з тобою, — і якщо є яка провина на мені, то умертви ти мене; навіщо тобі вести мене до батька твого?
9
И$ рече и^ѓ^а^наџа'нъ ника'коже не бђ'ди с^е, е^гда` бо разђмњва'я въразђмњ'ю, ја%ко е^ще` не сконча'ся ѕло'ба эTц~а мое^го, е^же прїити` на тебњ`, т^о и^ въ гра'дехъ твои^хъ тебњ` възвњщђ”
9
І сказав Іонафан: ніяк не буде цього з тобою; тому що, коли я довідаюся напевно, що батько мій вирішив зробити злу справа над тобою, то невже не сповіщу тебе про це?
10
И$ рече дв~дъ къ и^ѓа^наџа'нђ, кт^о възвњсти'тъ м^и, а^ще эTвњща'етъ эTц~ъ тво'и ѕл^њ”
10
І сказав Давид Іонафану: хто сповістить мене, якщо батько твій відповість тобі суворо?
11
И рече и^ѓа^наџа'нъ къ дв~дђ и^ди` и^ пребђ'ди на' поли, і^ и^до'ста ѓ%ба на' поле”
11
І сказав Іонафан Давиду: йди, вийдемо в поле. І вийшли обидва в поле.
12
И$ реq и^ѓ^а^наџа'нъ, къ дв~дђ, г~ь б~ъ і^и^л~евъ вњ'сть ја%ко и^скђшђ` эTц~а мое^го. јако а^ще не ѓ^жесточи'тся заё'тра и^л^и дотре'тїаго дн~е. и^ с^е бл~го бђ'деT ѓ^ тебњ` дв~дњ. и^ не и%мамъ посла'ти к тебњ` на' поле” И$ възвњсти'ти сїя въ ё'ши твои.
12
І сказав Іонафан Давиду: живий Господь Бог Ізраїлів! я завтра близько цього часу, або післязавтра, випитаю у батька мого; і якщо він прихильний до Давида, і я тоді ж не пошлю до тебе і не відкрию перед вухами твоїми,
13
с^еже да сътвори'тъ г~ь и^ѓа^наџа'нђ, сїе да приложи'тъ. и^ а'ще ли же въсхо'щетъ эTц~ъ мой сътвори'ти ѕла'я тебњ. т^о и^ с^е эTкры'ю ё'хђ твое^мђ. и^ послю` т^я, і^ и^деши въ ми'ръ, и^ бђдетъ г~ь с тобо'ю. ја%коже б^њ съ эTц~ем# мои^мъ”
13
нехай те і те зробить Господь з Іонафаном і ще більше зробить. Якщо ж батько мій замишляє зробити тобі зло, і це відкрию у вуха твої, і відпущу тебе, і тоді йди з миром: і нехай буде Господь з тобою, як був з батьком моїм!
14
И$ а'ще и^ е^ще` жи'вђ сђщђ м^и. да сътвори'ши съ мно'ю млsть гн~ю.
14
Але і ти, якщо я буду ще живий, зроби мені милість Господню.
15
и^ а'ще смр~тїю ё^мрђ`, да не эTи%меши млsти твое^я эT до'мђ мое^го до' вњка. и^ а'ще и^ эTи'метъ б~ъ враги` двд~вы, когождо эT лица` земли`. да ѓ^бря'щется и%мя и^ѓ^а^наџа'не в домђ` двд~вњ”
15
А якщо я помру, то не відніми милости твоєї від дому мого повіки, навіть і тоді, коли Господь знищить з лиця землі усіх ворогів Давида.
16
И$ сътвори` завњт'ъ и^ѓ^а^наџа'нъ съ до'момъ двд~вымъ гл~я. і^ и^зы'щетъ г~ь враги` двд~вы”
16
Так уклав Іонафан завіт з домом Давида і сказав: нехай стягне Господь з ворогів Давида!
17
И$ приложи` и^ѓ^а^наџа'нъ кля'тися двд~ви. ја%ко възлюби` дш~ђ любя'щђю е^го”
17
І знову Іонафан клявся Давиду своєю любов’ю до нього, тому що любив його, як свою душу.
18
И$ рече и^ѓ^а^наџа'нъ къ немђ`. ё'тро е^сть но'во мњ'сячїе, и^ въспомяне'шися ја%ко пра'зно бђдетъ сњде'нїе твое`”
18
І сказав йому Іонафан: завтра новомісяччя, і про тебе запитають, тому що місце твоє буде не зайняте;
19
Ты^ же премеDли'ши тр^и дн~и. и^ пребђ'деши на мњ'стњ твоеM и^дњж'е съкры'ешися въ дн~ь дњла'нїя. и^ ся'деши при ѓ^рга'вњ ѓ%номъ”
19
тому на третій день ти спустись і поспіши на те місце, де ховався ти колись, і сядь біля каменя Азель;
20
И$ а'зъ тре'тїяго дн~е и^зыидђ` стрњля'ючи стрњла'ми, и^ стрњлю` до а^магъга'рїя”
20
а я в той бік пущу три стріли, начебто стріляючи в ціль;
21
И$ посе'мъ послю` ѓ%трока гл~я, и^ди` и^ ѓ^бря'щи м^и стрњлђ`, и^ а'ще рекђ` ѓ%трокђ бли'зъ е^сть стрела` эT тебе`, и^ зд^њ возми ю& и^ т^ы и^ди къ мнњ` бђ'ди разђмњва'я ја%ко ми'ръ тебњ`, и^ нњ'сть т^и лђка'вно, жи'въ г~ь”
21
потім пошлю отрока, говорячи: «піди, знайди стріли»; і якщо я скажу отроку: «ось, стріли позаду тебе, візьми їх», то прийди до мене, тому що мир тобі, і, живий Господь, нічого тобі не буде;
22
А$ще же та'ко рекђ` ю%ноши подалеи стрела` эT тебе`, и^ потњхъ т^о, и^ди` ја%ко посла` т^я г~ь,
22
якщо ж так скажу отрокові: «ось, стріли перед тобою», то ти йди, бо відпускає тебе Господь;
23
и^ гл~ы ја%же а^зъ гл~ахъ и^ т^ы, с^е г~ь свњдњтель есть межи тобо'ю и^ мно'ю до' вњка”
23
а того, про що ми говорили, я і ти, свідок Господь між мною і тобою повіки.
24
И$ съкры'ся двDъ на селњ`. и^ прїиде новомњ'сячїе. и^ прїиде цр~ь на трапе'зђ ја%сти”
24
І сховався Давид на полі. І настало новомісяччя, і сів цар обідати.
25
И$ сњ'де цр~ь на сњ'далищи свое^мъ ја%коже и^ прsно, на сњ'далищи при стњнњ`. и^ прежде вари` и^ѓ^а^наџа'на. и^ сњ'де а^вени'ръ эT въз#гла'вница саё'ля. и^ пра'зно бы'сть мњ'сто двд~во”
25
Цар сів на своєму місці, за звичаєм, на сідалище біля стіни, й Іонафан встав, і Авенир сів поруч із Саулом; місце ж Давида залишилося вільним.
26
И$ не гл~а саё'лъ ничто'же в то'и дн~ь. помы'сли б^о в себњ` ја%ко сего` ра'ди с на'ми не ся'де поне'же нечи'стъ е^сть и^ зане` не ѓ^чи'стися”
26
І не сказав Саул у той день нічого, тому що подумав, що це випадковість, що Давид нечистий, не очистився.
27
И$ бы'сть наё'трїя мцsа, в дн~ь, в~, та'кожде пра'зно бысть мњ'сто двд~во, и^ рече саё'лъ къ и^ѓ^а^наџа'нђ сн~ђ свое^мђ. чт^о се` не прїиде сн~ъ і^е^с#се'ѓ^въ ни вчера` ни днsе на трапе'зђ”
27
Настав і другий день новомісяччя, а місце Давида залишалося вільним. Тоді сказав Саул синові своєму Іонафану: чому син Ієссеїв не прийшов на обід ні вчора, ні сьогодні?
28
И$ рече и^ѓ^а^наџа'нъ къ саё'лђ, проси'ся ё^ мене` дв~дъ въ виџлеѓ'мъ гра'дъ свои и^ти`”
28
І відповів Іонафан Саулу: Давид відпросився в мене у Вифлеєм;
29
И$ рече пђсти` м^я нн~њ въ виџлеѓM ја%ко жрьтва колњ'на на'шего въ' градњ е^сть. заповњ'даша б^о м^и бра'тїя моя`. и^ нн~њ ѓ^брњто'хъ л^и блгDть преD ѓ^чи'ма твои'ма да и^дђ` нн~њ, и^ ё^зрю` бра'тїю мою`. сего ра'ди не прїиде на трапе'зђ цр~евђ”
29
він сказав: «відпусти мене, тому що у нас у місті родинне жертвоприношення, і мій брат запросив мене; отже, якщо я знайшов благовоління в очах твоїх, сходжу я і побачуся зі своїми братами»; тому він і не прийшов на обід царя.
30
И$ разгнњ'вася гнњ'вомъ саё'лъ на и^ѓа^наџа'на ѕњ'ло. и^ реq е^мђ сн~е мт~рїи са'мо ѓ^сла'бленыхъ. не вњ'дњ ли б^о ја%ко прича'стникъ сн~ђ і^е^с#се'ѓвђ е^си. въ срамотђ` твою, и^ въ бестђ'дїе эTкрове'нїя мт~ри твое^я”
30
Тоді сильно розгнівався Саул на Іонафана і сказав йому: сину негідний і непокірливий! хіба я не знаю, що ти подружився із сином Ієссеєвим на сором собі і на сором матері твоїй?
31
ЈА/ко въ вс^я дн~и ѓ^ка'нныи, сн~ъ і^е^с#се'ѓ^въ е^же жи'ти и%мать на земли`. не ё^крњпи'шися т^ы ни црsтвотвое`. нн~њ ё^бо посла'въ поими` къ мнњ`, ја%ко сн~ъ смр~ти е^сть се'и.
31
бо в усі дні, доки син Ієссеїв буде жити на землі, не устоїш ні ти, ні царство твоє; тепер же пошли і приведи його до мене, тому що він приречений на смерть.
32
и^ эTвњща` и^ѓ^а^наџа'нъ саё'лђ эTц~ђ свое^мђ, и^ реq за чт^о ё^мира'етъ чт^о сътвори`.
32
І відповів Іонафан Саулу, батькові своєму, і сказав йому: за що умертвляти його? що він зробив?
33
и^ взя'тъ саё'лъ ѓ^рђж'їе на и^ѓа^наџа'на да и& ё^мрьтви'тъ, и^ разђмњ и^ѓ^а^наџа'нъ, ја%ко ё%же съврьши'ся ѕло'ба эTц~а е^го, да ё^мрътви'тъ дв~да”
33
Тоді Саул кинув спис у нього, щоб уразити його. І Іонафан зрозумів, що батько його наважився убити Давида.
34
И$ въско'чи и^ѓа^наџа'нъ съ гнњ'вомъ гнњ'ваяся эT тра'пезы. и^ не ја%сть хлњ'ба въ дн~ь вторы'и мцsа, ја%ко жа'лоба по дв~дњ. ја%ко съвръши` ѕло'бђ ѓ^ не'мъ эTц~ъ е^го”
34
І встав Іонафан з-за столу у великому гніві і не обідав на другий день новомісяччя, тому що уболівав за Давида і тому що скривдив його батько його.
35
И$ бы'сть заё'тра. і^ и^зы'иде и^ѓ^а^наџа'нъ на село`, ја%же заповњд^а ѓ^ свњдњ'нїи двд~вњ. и^ ѓ'трокъ ма'лъ с ни'мъ”
35
На другой день уранці вийшов Іонафан у поле, в час, який призначив Давиду, і малий отрок з ним.
36
И$ рече ѓ%трокови, и^ течи` и^ ѓ^бря'щи ми стрелы` ја%же а^зъ стрњля'ю. и^ ѓ'трокъ тече`, принести` ю&, и^ ѓ'нъ стрели` стрело'ю, за него`.
36
І сказав він отрокові: біжи, шукай стріли, які я пускаю. Отрок побіг, а він пускав стріли так, що вони летіли далі отрока.
37
и^ прїиде ѓ%трокъ до мњ'ста стрелы` и^дњж'е стрели'лъ и^ѓа^наџа'нъ. и^ възопи` и^ѓа^наџа'нъ въ слњдъ ѓ%трока свое^го. і^ и^ рече та'мо стрела` эT тебе`”
37
І побіг отрок туди, куди Іонафан пускав стріли, і закричав Іонафан услід отрокові і сказав: дивися, стріла перед тобою.
38
И$ па'ки възопи` и^ѓа^наџа'нъ въ слњ'дъ ѓ%трока свое^го. и^ рече потщи'ся ско'ро и^ не замедли`. и^ събра` ѓ%трокъ и^ѓа^наџа'нђ стрњ'лы, и^ принесе` я& къ господи'нђ свое^мђ”
38
І знову кричав Іонафан вслід отрокові: скоріше біжи, не зупиняйся. І зібрав отрок Іонафанів стріли і прийшов до свого господаря.
39
И$ ѓ'трокъ не свњдя'ше ничт^оже. ра'звњ и^ѓа^наџа'нъ и^ дв~дъ, свњдя'ше гл~ы”
39
Отрок же не знав нічого; тільки Іонафан і Давид знали, у чому справа.
40
И$ эTда` и^ѓ^а^наџаn ѓ^рђж'їе свое` ѓ%трокђ свое^мђ. и^ реq ѓ%трокђ с^и, и^ди` и^ эTнеси` во' грDа”
40
І віддав Іонафан зброю свою отрокові, який був при ньому, і сказав йому: йди, віднеси в місто.
41
ЈА/коже и%де ѓ%трокъ, и^ дв~дъ въста` эT е^рга'ва. и^ паD на' землю поклони'ся е^мђ три'жды. и^ ѓ^блобыза'стася ко'ждо. и^ пла'кася ко'ждо по и%скренемъ с^и, до сконча'нїя вели'ка”
41
Отрок пішов, а Давид піднявся з південного боку й упав лицем своїм на землю і тричі поклонився; і цілували вони один одного, і плакали обоє разом, але Давид плакав сильніше.
42
И$ рече и^ѓ^а^наџа'нъ дв~дђ, и^ди` с ми'ромъ. ја%коже кля'ховњся м^ы ѓ%ба и%менемъ гн~имъ гл~юще. г~ь е^сть свњдњтель междђ мно'ю и^ тобо'ю, и^ междђ сњменемъ твои^мъ и^ междђ сњменем# мои^мъ до' вњка”
42
І сказав Іонафан Давиду: йди з миром; а в чому клялися ми обоє ім’ям Господа, говорячи: «Господь нехай буде між мною і між тобою, і між сіменем моїм і сіменем твоїм», те нехай буде повік.
43
И$ въста'въ дв~дъ и^ эTи'де, и^ѓа^наџа'нъ вні'иде во' грDа”
43
І встав [Давид] і пішов, а Іонафан повернувся в місто.