Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И$ б^њ мђжъ эT сн~овъ венїами'нь е^мђже и%мя ки'съ, сн~ъ е^веи^левъ, сн~а и^а^редова, сн~а вахи'рова, сн~а а^фе'кова, сн~а мђжа и^е^минеѓ^ва. мQђ си'ленъ и^ крњ'покъ”
1
Був чоловік із синів Веніаміна, ім’я його Кис, син Авиїла, сина Церона, сина Бехорафа, сина Афія, сина якогось веніамитянина, чоловік поважний.
2
И$ семђ` б^њ сн~ъ, и^мя е^мђ саё'лъ, добро` вели'ченъ мђж'ъ и^ бл~гъ. и^ не бњ` въ сн~њхъ і^и^л~евыхъ бл~гъ паче е^го, и^ преподо'бнњи надо всњми, и^ вышїи всея земля`”
2
У нього був син, ім’я його Саул, молодий і красивий; і не було нікого з ізраїльтян красивішого за нього; він від плечей своїх був вищим за весь народ.
3
И$ погибо'ша ѓ^сля'та ки'сова, эTц~а саё'лова. и^ рече ки'съ къ саё'лђ сн~ђ свое^мђ. возми` съ собою е^ді'ного эT ѓ^трокъ, и^ въста'вше и^дњта и^ пои%щњте ѓ^сля'тъ”
3
І пропали ослиці у Киса, батька Саулового, і сказав Кис Саулу, синові своєму: візьми із собою одного зі слуг і встань, піди, пошукай ослиць.
4
И$ прошеD сквоѕњ го'рђ е^фрњмлю, и^ прошеD сквоѕњ зе'млю селка, и^ не ѓ^брњтоста. и^ прошеD сквоѕњ зе'млю сегали'млю, и^ не ѓ^брњтоста. и^ прошеD сквоѕњ зеMлю а^миню, и^ не ѓ^брњтоста”
4
І пройшов він гору Єфремову і пройшов землю Шалиша, але не знайшли; і пройшли землю Шаалим, і там їх нема; і пройшов він землю Веніамінову, і не знайшов.
5
И$ пришеDшимъ и^мъ въ зе'млю сифа'новђ, и^ рече саё'лъ къ ѓ^тро'кђ свое^мђ и^же с ни'мъ. прїиди и^ възвративњся. нерадитъ б^о эTц~ъ мо'и ѓ^ ѓ^сля'техъ помышля'я, н^о паче ѓ^ на'ю”
5
Коли вони прийшли у землю Цуф, Саул сказав слузі своєму, який був з ним: підемо назад, щоб батько мій, облишивши ослиць, не став хвилюватися за нас.
6
И$ реq е^мђ ѓ%трокъ е^го. с^е здњ` чл~къ бж~їи въ градњ се'мъ, и^ чл~къ сла'венъ. вс^е е^же а%ще чт^о речетъ приходящиM к немђ бђ'детъ и^мъ. и^ нн~њ ё^бо и^девњ та'мо, да негли` ска'жетъ наM пђть на'шъ, и^м#же по'идемы”
6
Але слуга сказав йому: ось у цьому місті є людина Божа, людина шанована; все, що він скаже, збувається; сходимо тепер туди; можливо, він укаже нам дорогу нашу, якою нам іти.
7
И$ рече саё^лъ ѓ%трокђ и^же с ниM. с^е по'идевњ и^ чт^о внесевњ къ чл~кђ бж~їю ја^ко хлњбы ѓ^скђдњша эT вре'тища на'ю, и^ ничт^оже нњсть ё^ наю. е^же внести к# чл~кђ эT и^мњнїа на'ю”
7
І сказав Саул слузі своєму: ось ми підемо, а що ми принесемо тій людині? тому що хліба не стало в торбах наших, і подарунка нема, щоб піднести чоловіку Божому; що у нас?
8
И$ приложи ѓ%трокъ эTвњщати саё'лђ и^ рече. не се л^и ѓбрњта'ется в рђцњ мое'и, четверта'я ча'сть си'кля сребра`, да да'си чл~кђ бж~їю, и^ възвњститъ на'мъ пђть на'ю”
8
І знову відповів слуга Саулу і сказав: ось у руці моїй чверть сикля срібла; я віддам чоловіку Божому, і він укаже нам дорогу нашу.
9
Прежде б^о во і^и^л~и си'це гл~аше, ко'ждо е^гда` кт^о и^дя'ше въпраша'ти б~а. гряди да и^девњ къ прозорливцђ, ја^ко нн~њ людїе нарица'хђ пррoка т^о прежде прозорли'вецъ зва'нъ”
9
Раніше в Ізраїля, коли хто-небудь ішов запитувати Бога, говорили так: «підемо до провидця»; бо той, кого називають нині пророком, колись називався провидцем.
10
И$ рече саё'лъ ѓ%трокђ свое^мђ. блsве'нъ гл~ъ тво'и гряди да и^де'вњ, і^ и^до'ста во' градъ, и^дњже б^њ чл~къ бж~їи”
10
І сказав Саул слузі своєму: добре ти говориш; ходімо. І пішли в місто, де чоловік Божий.
11
И/ма же въходя'щема въ в#хоD граDныи. и^ с^е сїя ѓ^брњто'ста дв~цњ. и^шли б^о бяхђ воды` почерпъсти, и^ гл~аста и%ма. е^сть л^и гдњ здњ` прозорли'вецъ”
11
Коли вони піднімалися на гору в місто, то зустріли дівчат, які вийшли черпати воду, і сказали їм: чи є тут провидець?
12
И$ эTвњщаста и%ма дв~цњ, гл~юще иM е^сть зд^њ противђ лицђ ва'ю. нн~њ же пот#щи'тася, ја%ко дн~и ради прїиде во' граD. ја^ко жрътва днsе быва'етъ людемъ въ вамњ”
12
Ті відповіли їм і сказали: є; ось, він попереду тебе; тільки поспішай, бо він сьогодні прийшов у місто, тому що сьогодні у народу жертвоприношення на висоті;
13
И$ ја%ко вни'дета во' граD, тако и^ ѓ^брящета и& въ градњ прежде даже не възы'детъ въ вамђ на ја%дь, ја%ко не и'мђть ја%сти людїе. до'ндеже не вни'детъ се'й, ја^кото'й блsвитъ же'ртвђ. и^ по сихъ ја^дя'тъ и^ страннїи, а^ нн~њ възыдњта ја%ко дн~е ра'ди ѓ^брящете и&”
13
коли прийдете в місто, застанете його, поки він ще не пішов на ту висоту, на обід; бо народ не почне їсти, доки він не прийде; тому що він благословить жертву, і після того стануть їсти звані; отже, йдіть, тепер ще застанете його.
14
И$ взы'идоста въ градъ, и%ма же въходя'щи среди гра'да. и^ с^е само'илъ и^зы'де и^мъ на срњтенїе. е^же възыити въ вамђ”
14
І пішли вони в місто. Коли ж увійшли всередину міста, то ось і Самуїл виходить назустріч їм, щоб іти на висоту.
15
И г~ь проја%ви преже само'илђ. дн~емъ е^ді'нњмъ, прежде пришествїя к немђ саё'ля гл~я.
15
А Господь відкрив Самуїлу за день до приходу Саула і сказав:
16
ја%ко въ вре'мя с^е, ё%тро послю` к тебњ мђж'а эT племе'ни венїа^ми'нова, и^ да пома'жеши и& на црsтво людемъ мои'мъ і^и^л~ю, и^ сп~сетъ лю'ди моа эT рђки` и^ноплеме'нникъ, ја%ко призрњхъ на ѓ^биденїе людїи мои^хъ. и^ ја%ко взы'де во'пль иX къ мнњ`”
16
завтра в цей час Я пришлю до тебе людину із землі Веніамінової, і ти помаж його на правителя народу Моєму — Ізраїлю, і він врятує народ Мій від руки филистимлян; бо Я зглянувся на народ Мій, тому що волання його дійшло до Мене.
17
И$ ви'дњ самои'лъ саё'ла, и^ г~ь рече к немђ. се'и чл~къ ѓ^ немже реко'хъ т^и, се'и начнетъ въ лю'дехъ і^и^л~евыхъ црsтвовати”
17
Коли Самуїл побачив Саула, то Господь сказав йому: ось чоловік, про якого Я говорив тобі; він буде управляти народом Моїм.
18
И$ приближи'ся саё^лъ къ само'илђ посредњ гра'да, и^ рече възвњсти ми кото'рыи доM ви'дящаго”
18
І підійшов Саул до Самуїла біля воріт і спитав його: скажи мені, де дім провидця?
19
И$ эTвњща само'илъ саё'лђ, и^ рече а%зъ самъ е^смь. възы'ди предо мно'ю въ вамђ. и^ ја%жDь со мно'ю днsь, и^ пђщђ т^я заё%тра. и^ вс^я ја%же въ срDци твое^мъ възвњщђ т^и”
19
І відповів Самуїл Саулу, і сказав: я провидець, іди за мною на висоту; і ви будете обідати зі мною сьогодні, і відпущу тебе вранці, і все, що в тебе на серці, скажу тобі;
20
И$ ѓ^ ѓ^слятехъ и^зги'бшиX т^и, днsе третїи дн~ь. не помышля'и въ срDцы с^и ѓ^ ни'хъ. ја%ко ѓ^брњто'шася, и^ нњ'кая ја^же сђть кра'сная і^и^л~ева. и^ не тебњ токмо н^о и^ до'мђ эTц~а твое^го”
20
а про ослиць, які у тебе пропали вже три дні, не турбуйся; вони знайшлися. І кому все жадане в Ізраїлі? Чи не тобі і всьому дому батька твого?
21
И$ эTвњща саё'лъ и^ рече. а^зъ е^смь, сн~ъ не мђж'а л^и и^е^минеѓ^ва, мнїишаго ски'петра пле'мени і^и^л~ева и^ колњ'на ме'ншаго, эT всего ски'петра вениа^ми'нова. и^ ѓ^течество мое меnши паq всXњ ѓ^течествъ венїа^ми'новыX” и^ въскђю гл~а къ мнњ` ѓ^ гл~њ семъ”
21
І відповів Саул і сказав: чи не син я Веніаміна, одного з менших колін Ізраїлевих? І плем’я моє чи не найменше між усіма племенами коліна Веніаміна? До чого ж ти говориш мені це?
22
И$ поя'тъ само'илъ саё%ла и^ ѓ'трока его, и^ въведе я& въ ѓ^бита'лище. и^ да` и%ма мњсто в пе'рвыX зва'ныX. ја%ко в сеDмидесяT мђж'евъ”
22
І взяв Самуїл Саула і слугу його, і ввів їх у кімнату, і дав їм перше місце між покликаними, яких було близько тридцяти чоловік.
23
И$ рече само'иl кђ'харђ, да же м^и ча'сть, е^же дахъ т^и ѓ^ не'иже рњхъ т^и положитї ю& ё^ себе`”
23
І сказав Самуїл кухареві: подай ту частину, яку я дав тобі і про яку я сказав тобі: «відклади її у себе».
24
И$ взя` кђхарь жрътве'ная. и^ преDложи я& саё%лови, и^ рече само'иl саё%лови с^е и^збы'токъ. преDложи преD ся. и^ ја^жDь ја%котебе` ради с^е ѓ^ста'виша. эT людїи приклонися, и^ ја%стъ саё'лъ съ само'иломъ в то'й дн~ь”
24
І взяв кухар плече і що було при ньому і поклав перед Саулом. І сказав [Самуїл]: ось це залишене, поклади перед собою і їж, бо до цього часу збережене це для тебе, коли я скликав народ. І обідав Саул із Самуїлом у той день.
25
И$ сни'де эT ва'мы во' граD, и^ посла'ша саё'лови на зда'нїи и^ спа`”
25
І зійшли вони з висоти в місто, і Самуїл розмовляв із Саулом на покрівлі, [і постелили Саулу на покрівлі, і він спав].
26
И$ бы'сть е^гда` приближа'шеся ё%тро. възва` само'илъ саё%ла эT го'рняа посте'ли и^ рече, въста'ни эTпђщђ т^я. и^ въста` саё'лъ і^ и^зы'иде само'илъ с ни'мъ во'н#”
26
Вранці встали вони так: коли зійшла зоря, Самуїл звернувся до Саула на покрівлі і сказав: встань, я проводжу тебе. І встав Саул, і вийшли обоє вони з дому, він і Самуїл.
27
Тњма же и^сходя'щема в ча'сть града. и^ рече само'илъ къ саё%лови рцы` ю%ноши да преDи'детъ преD нами. и^ т^ы пребђ'ди т^ђ ма'ло. и^ ё^слы'шиT ти ся гл~ъ бж~їи”
27
Коли підходили вони до краю міста, Самуїл сказав Саулу: скажи слузі, щоб він пішов попереду нас, — і він пішов уперед; — а ти зупинися тепер, і я відкрию тобі, що сказав Бог.