Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
По си'х же прїидо'ша сн~ове моа'вли, и^ сн~ове а^м#мо'ни, и^ с ни'ми эT а^м#мони'тъ, къ и^ѓ^сафа'тђ на ѓ^полче'нїе,
1
Після цього моавитяни й аммонитяни, а з ними деякі з країни Маонитської, пішли війною на Іосафата.
2
прїидо'ша же послы` и^ сказа'ша и^ѓ^сафа'тђ гл~ющи. и^де'тъ проти'вђ тебе` вели'ко мно'жество эT тXњ мњстъ и^же замо'рїя сђть и^ эT сљрїя. и^ с^е състо'ятся въ а^сан#џама'рњ и^же е^сть и^е^н#га'д#ди.
2
І прийшли, і донесли Іосафату, говорячи: йде на тебе безліч велика з-за моря, від Сирії, і ось вони в Хацацон-Фамарі, тобто в Енгедді.
3
и^ѓ^сафа'тъ же стра'хомъ ё^страше'нъ, всего себе` въдасть къ моле'нїю г~а. и^ проповњда по'стъ въ все'и і^ё^де'и”
3
І злякався Іосафат, і навернув лице своє шукати Господа, й оголосив піст по всій Юдеї.
4
И$ собра'нъ же е^сть і^ё'да къ моле'нїю г~а. н^о и^ вс^и эT посадовъ свои^хъ прїидо'ша къ ё^моле'нїю е^го”
4
І зібралися юдеї просити допомоги у Господа; з усіх міст Іудиних прийшли вони благати Господа.
5
Є$гда' же ста'ше и^ѓ^сафа'тъ въ среди наро'да і^ё'ды въ і^ерsлі'мњ в домђ` гн~и предъ дворо'мъ скљ=нїи,
5
І став Іосафат на зібранні юдеїв та єрусалимлян у домі Господньому, перед новим двором,
6
и^ рече” Ги~ бж~е эTц~ъ нашихъ, не ты` л^и е^си б~ъ на нб~си го'рњ. и^ властвђ'еши всњми црsтвы ја^зы'къ. и^ в рђкђ твою е^сть крњпость и^ си'ла. никто'же тебњ мо'жетъ сђпроти'витися,
6
і сказав: Господи Боже батьків наших! Чи не Ти Бог на небі? І Ти володарюєш над усіма царствами народів, і у Твоїй руці сила і міцність, і ніхто не встоїть проти Тебе!
7
ни л^и ты` е^си б~ъ нашъ и^скорени'выи вс^я живђщая в земли` се'и, предъ людми` твои'ми і^и^л~емъ” И$ да'лъ е^си е^я` сњмени а^вра'млю възлю'бленомђ твое^мђ въ вњки.
7
Чи не Ти, Боже наш, вигнав жителів землі цієї перед лицем народу Твого Ізраїля і віддав її сімені Авраама, друга Твого, повік?
8
и^ всели'ша же ся на не'и, и^ ё^строи'ша в не'и ст~ительство и%мени твое^мђ гл~ющи”
8
І вони оселилися на ній і побудували Тобі на ній святилище в ім’я Твоє, говорячи:
9
А$ще нападђтъ на' ны ѕла'я. мечь и^ сђд# и^ гђби'тельство и^ гла'дъ, ста'немъ предъ до'момъ симъ преD тобо'ю, ја%ко възва'но е^сть и%мя твое в домђ` сеM и^ възопїемъ к тебњ`. эT ско'рбеи нашихъ, и^ ё^слы'ши и^ сп~си насъ”
9
якщо прийде на нас біда: меч, що карає, або моровиця, або голод, то ми станемо перед домом цим і перед лицем Твоїм, бо ім’я Твоє в домі цьому, і закличемо Тебе в тісноті нашій, і Ти почуєш і спасеш.
10
И$ нн~њ ё^бо се сн~ове а^м#мони, и^ моавли, и^ гора` сеи'ръ, сквозе ня'же не и^зво'лилъ е^си і^и^л~ю да проидђтъ, когда и^схожа'хђ эT е^гљ=пта, н^о ё^клони'шася эT ни'хъ, и^ не ё^би'ша иX
10
І нині ось аммонитяни і моавитяни і жителі гори Сеїра, через землі яких Ти не дозволив пройти ізраїльтянам, коли вони йшли із землі Єгипетської, а тому вони оминули їх і не знищили їх, —
11
и^ с^е сїи эT сђпроти'въ дњлаю^тъ, и^ насилђ'ются и^згони'ти насъ эT ѓ^дръжа'нїя нашего е^же преда'лъ е^си намъ
11
ось вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас зі спадкоємного володіння Твого, яке Ти віддав нам.
12
бж~е нашъ” Сего ради не сђди'ши и^хъ, въ насъ б^о нњсть толи'ка крњпость, да мо'жемъ семђ` мно'жествђ съпроти'вити. е^же нападе` на' ны, н^о и^ не вњмы чт^о съдњла'ти, и%мамы и^мъ, н^о ѓ%чи наши ё^правля'емъ к тебњ`,
12
Боже наш! Ти суди їх. Бо немає в нас сили проти безлічі цієї великої, що прийшла на нас, і ми не знаємо, що́ робити, але до Тебе очі наші!
13
и^ вс^я і^ё^де'а стоя'ше преD гм~ъ, и^ ча'да и^хъ, и^ же'ны и^хъ”
13
І всі юдеї стояли перед лицем Господнім, і малі діти їхні, дружини їхні і сини їхні.
14
Бњ же и^ѓ^зїи'ль сн~ъ заха'рїи^нъ, сн~овъ ване'я, сн~овъ е^гїиль сн~овъ маџа'нїя левљ=тина, эT сн~овъ а^са'фовъ, на не'мже бы'сть дх~ъ гн~ь въ среди наро'да
14
Тоді на Іозиїла, сина Захарієвого, сина Ванеї, сина Ієіела, сина Матфанії, левита із синів Асафових, зійшов Дух Господній серед зібрання
15
и^ рече, вънмите весь і^ё'да, і^ и^же ѓ^бита'ете въ і^ерsли'мњ. и ты` цр~ь і^ѓ^сафа'тъ” Сїя рече г~ь ва'мъ, не хо'щђ не бо'итеся ни ё^жаса'итеся сего мно'жества наро'да. нњсть б^о ва'ше ѓ^плъче'нїе н^о бж~їе.
15
і сказав він: слухайте, всі юдеї і жителі Єрусалима і царю Іосафате! Так говорить Господь до вас: не бійтеся і не жахайтеся безлічі цієї великої, бо не ваша війна, а Божа.
16
заё'тра и^дњте проти'вђ иX, и^сходя'щи б^о сђть по щњ'ли и%менем# а^ви'съ, и^ ѓ^бря'щете и^хъ на вер#хъ пото'ка и^же е^сть противђ пђстыни і^е^рђи'ль.
16
Завтра виступите проти них: ось вони піднімаються на височину Циц, і ви знайдете їх в кінці долини, перед пустелею Ієруїлом.
17
не б^о бђдетъ ва'мъ и^же вое^ва'ти, н^ото'кмо съ ё^пова'нїемъ сто'ите, и^ ё'зрите по'мощъ гн~ю на ва'съ. і^ё'да і^ерsлі'мъ не боитеся ни ё^жаса'итеся, заё'тра и^зыити` проти'вђ и^хъ, и^ г~ь с ва'ми”
17
Не вам воювати цього разу; ви станьте, стійте і дивіться на спасіння Господнє, що посилається вам. Іуда та Єрусалим! не бійтеся і не жахайтеся. Завтра виступите назустріч їм, і Господь буде з вами.
18
И$ѓ^сафа'тъ ё^бо і^ё'да и^ вс^и ѓ^бита'ющеи въ і^ерsлі'мњ падо'ша просте'рти на' землю преD гм~ъ и^ поклони'шася гв~и”
18
І схилився Іосафат лицем до землі, і всі юдеї і жителі Єрусалима впали перед Господом, щоб поклонитися Господу.
19
Па'ки левљ=ти эT сн~овъ каа'џовъ въста'ша, и^ эT сн~овъ кор#ре'ѓвъ хвали'ти г~а б~а і^и^л~ева гла'сомъ великомъ въ высотђ`.
19
І встали левити із синів Каафових і з синів Кореєвих — хвалити Господа Бога Ізраїлева, голосом дуже гучним.
20
и^ ё'трњ въста'ша ра'но і^ и^зыдо'ша въ пђсты'ню џекђ'е. и^ вънегда и^сходи'ти и^мъ, ста'въ и^ѓ^сафа'тъ по'средњ и^хъ и^ възопи` и^ реq. ё^слы'шите м^я мђжи і^ё'дины, и^ вси` ѓ^бита'ющїи въ і^ерsлі'мњ. вњрђите въ г~а б~а вашего, и^ ё^вњри'теся, вњрђите прoрком# е^го, и^ вс^я прїидђтъ преспњва'ющи,
20
І встали вони рано-вранці, і виступили до пустелі Фекойської; і коли вони виступили, став Іосафат і сказав: послухайте мене, юдеї і жителі Єрусалима! Вірте Господу Богу вашому, і будьте твердими; вірте пророкам Його, і буде успіх вам.
21
и^ съвњтова` съ людми`, и^ поста'ви ўал#мопњвци, и^ хваля'щихъ и^сповњда'тися и^ хвали'ти, ст~ая, вънегда` и^зыити проти'вђ си'лы” И$ гл~ахђ и^сповњда'итеся гв~и ја%ко бл~гъ ја%ко въ вњки млsть е^го.
21
І радився він з народом, і поставив співців Господу, щоб вони у благоліпності святині, виступаючи попереду озброєних, славословили і говорили: славте Господа, бо повіки милість Його!
22
е^гда' же нача'ша хвале'нїя і^ и^сповњда'нїя, ѓ^брати` г~ь вое^ва'ти сн~овомъ а^м#мо'нимъ на моа'ва и^ горђ` сїи'ръ. и^зъшеDшихъ да ѓ^полча'ются проти'вђ і^ё'ды, и^ пораже'ни сђть.
22
І в той час, як вони стали викликувати і славословити, Господь збудив незгоду між аммонитянами, моавитянами і жителями гори Сеїра, які прийшли на Юдею, і були вони вражені:
23
и^же сн~ове а^м#мо'ни и^ моа'вли въста'ша сђпроти'вђ ѓ^бита'ющиX въ горњ` сїи'ри, да побїюT и^х# и^ съкрђшаT, и^ ја%ко сконча'ша на ѓ^бита'ющиX въ сїи'ре” Па'ки ѓ^браще'ни проме'жђ собо'ю и^сњчахђся ранами”
23
бо повстали аммонитяни і моавитяни на жителів гори Сеїра, вбиваючи і знищуючи їх, а коли покінчили з жителями Сеїра, тоді стали знищувати одне одного.
24
І$ё'да же прїиде на созира'нїе эT пђсты'ни, и^ възрњ` и^ ви'дњ мно'жество, и^ с^е вс^и ме'ртвы па'дше на' землю. ниже бы'ти кое^го и^же сме'рти мо'глъ ё^и^ти`”
24
І коли юдеї прийшли на височину до пустелі і глянули на ту багатолюдність, і ось — трупи лежать на землі, і нема уцілілого.
25
І$ и^зы'иде и^ѓ^сафа'тъ и^ вс^и лю'ди с ни'мъ къ и^зня'тїю и^ съвлаче'нїю ме'ртвыхъ” ѓ^брњто'ша же скота` мно'го и^ ѓ^дежа, и^ коры'сти, и^ съсђды предража'иша, и^ въсхити'ша въ нихъ” И$ бы'ша събира'юще коры'сти, потри` дн~и, ја%ко многи бя'хђ.
25
І прийшов Іосафат і народ його забирати здобич, і знайшли в них безліч і майна, і одягу, і коштовних речей, і набрали собі стільки, що не могли нести. І три дні вони забирали здобич; така велика була вона!
26
дн~я же четве'ртаго собра'хђся въ ё'доль блsвенїя. и^б^отђ` блsвиша г~а” Сего ра'ди прозва'ша мњстот^о ё'доль блsвенїа, даже до сего дн~е,
26
А на четвертий день зібралися в долині благословення, бо там вони благословили Господа. Тому і називають те місце долиною благословення до цього дня.
27
ѓ^братишася вс^и мђжи і^ё'дины, въ і^ерsли'мъ. и^ѓ^сафа'тъ во'жъ и^хъ съ весе'лїемъ вели'кимъ” Того ради чт^о да'сть иM г~ь ра'дость эT вра'гъ и^х#
27
І пішли назад усі юдеї та єрусалимляни й Іосафат на чолі їх, щоб повернутися в Єрусалим з радістю, тому що дав їм Господь торжество над ворогами їхніми.
28
и^ внидо'ша же въ і^ерsли'мъ съ ўалтырями и^ гђсльми и^ трђба'ми въ до'мъ гн~ь.
28
І прийшли в Єрусалим з псалтирями, і цитрами, і трубами, до дому Господнього.
29
и^ бы'сть стра'хъ гн~ь на вс^я црsтва зе'м#ская, е^гда слы'шати иM ја%ко ѓ^полъчи'ся г~ь сђпроти'вђ враго'в# і^и^л~евыхъ”
29
І був страх Божий на всіх царствах земних, коли вони почули, що Сам Господь воював проти ворогів Ізраїля.
30
Оу^поко'и же ся црsтво и^ѓ^сафатово. и^ възда'сть е^мђ г~ь ми'ръ по ѓ%крsтъ.
30
І спокійним стало царство Іосафатове, і дав йому Бог його спокій з усіх боків.
31
и^ црsтвова` и^ѓ^сафаT на і^ё^де'и сы'и. л~е лњтъ, е^гда` цр~ьство прїя`” И$ к~е, лTњ, црsтвова` въ і^ерsли'мњ” І$ и'мя ма'тери е^го а^зђ'ва дщ^и сал#лїи'на.
31
Так царював Іосафат над Юдеєю: тридцяти п’яти років він був, коли став царем, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Азува, дочка Салаїла.
32
и^ хожда'ше въ пђти эTц~а свое^го а%с#сы” И$ не ё^клони'ся эT неготворя'ше и^же ё^го'дна бя'хђ преD гм~ъ.
32
І ходив він путями батька свого Аси і не ухилився від них, роблячи угодне в очах Господніх.
33
ѓ^ба'че вы'шняя не и^зя'лъ, и^ е^ще лю'дїе не ё^пра'виша срDца свое^го къ г~ђ б~ђ эTц~ъ свои^хъ.
33
Тільки висоти не були скасовані, і народ ще не навернув твердо серця свого до Бога батьків своїх.
34
и^ про'чая же дњя'нїя и^ѓ^сафатова прь'вая и^ послњдняя, с^е пи'сана сђть въ словесеX і^ё'я сн~а а^нанїи'на, и^же написа` кни'гђ цр~еи і^и^л~евъ”
34
Інші діяння Іосафата, перші й останні, описані в записах Іиуя, сина Ананієвого, які внесені в книгу царів Ізраїлевих.
35
И$ посемъ нача` прїятельство и^ѓ^сафа'тъ, цр~ь і^ё'динъ. съ ѓ^хозїею цр~емъ і^и^л~евыM. и^ ѓ^нъ безаконова`.
35
Але після того вступив Іосафат, цар Юдейський, у спілкування з Охозією, царем Ізраїльським, який чинив беззаконня,
36
сего ра'ди, е^же сътвори` эTи^ти` къ немђ, да сътворя'тъ корабли` и^же и^дђтъ въ џарси'съ. и^ сътвори'шаy во'иско морско'е въ а^зїѓ'нъ гаверъ”
36
і з’єднався з ним, щоб побудувати кораблі для відправлення у Фарсис; і побудували вони кораблі в Еціон-Гавері.
37
Прoрчествова' же е^лїезе'ръ сн~ъ додїа' эT мареси'са на и^ѓ^сафа'та гл~ющи, и^же и^мњлъ е^си любо'вь съ ѓ^хозїею порази` г~ь лю'ди твоя`. и^ съкрђши` корабля` твоя`. и^ не можа'ше пои^ти` въ џарси'съ”
37
І вирік тоді Єлиєзер, син Додави з Мареші, пророцтво на Іосафата, говорячи: оскільки ти вступив у спілкування з Охозією, то зруйнував Господь справу твою. — І розбилися кораблі, і не могли йти у Фарсис.