¹

Тогда соло'монъ рече, г~ь ѓ^беща'лъ е^сть да ѓ^бита'етъ въ м#глњ`,

¹

Тоді сказав Соломон: Господь сказав, що Він благоволить жити в мо́році,

²

а%з# же създа'хъ до'мъ и%мени е^го ст~омђ, да ѓ^бита'етъ т^ђ въ вњки”

²

а я побудував дім і житло Тобі, [Святий,] місце для вічного Твого перебування.

³

И$ ѓ^брати` цр~ь лице` свое` и^ блsви вс^е мно'жество і^и^л~я, преDста`

³

І обернувся цар лицем своїм і благословив усе зібрання ізраїльтян, — все зібрання ізраїльтян стояло, —

⁴

и^ реq, блsвенъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ, и^же гл~алъ е^сть ё^сты` свои'ми къ дв~дђ эTц~ђ мое^мђ, и^ в рђ'кђ е^го съверши` гл~ющи,

⁴

і сказав: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який, що́ сказав устами Своїми Давиду, батькові моєму, виконав нині рукою Своєю! Він говорив:

⁵

эT дн~е во'ньже и^зведо'хъ лю'ди моя` эT земля` егљ=пеTскїя, не и^збра'хъ гра'да. эT всњ'хъ колњнъ і^и^л~евыхъ, да съзи'ждется в не'мъ до'мъ и%мени мое^мђ т^ђ, ниже и^збра'хъ никото'раго и^но'го мђж'а бы'ти кня'ѕь в лю'дехъ мои^хъ і^и^л~я,

⁵

«з того дня, як Я вивів народ Мій із землі Єгипетської, Я не обрав міста в жодному з колін Ізраїлевих для побудови дому; в якому перебувало б ім’я Моє, і не обрав чоловіка, який був би правителем народу Мого Ізраїля,

⁶

но и^збра'хъ і^ерsли'мъ да бђдетъ и%мя мое в не'мъ” І$ и^збра'х же дв~да бы'ти наD людми` мои'ми і^и^л~емъ,

⁶

але обрав Єрусалим, щоб там перебувало ім’я Моє, і обрав Давида, щоб він був над народом Моїм Ізраїлем».

⁷

е^гдаже во'ля бы'сть дв~да эTц~а мое^го, да съзи'ждетъ до'мъ и%мени г~а б~а і^и^л~ева.

⁷

І було на серці у Давида, батька мого, побудувати дім імені Господа, Бога Ізраїлевого.

⁸

рече г~ь к немђ, и^же сїя бы'сть во'ля твоя` да съзи'ждеши до'мъ и%мени моемђ, добро` б^о сътвори'лъ е^си, таковђ` и^мњти во'лю,

⁸

Але Господь сказав Давиду, батькові моєму: «у тебе є на серці побудувати храм імені Моєму; добре, що це на серці в тебе.

⁹

но не ты` съзи'ждеши мн^њ до'мъ, н^о сн~ъ твои и^же и^зы'иде эT чре'слъ твои^хъ, то'й съзи'ждетъ до'мъ и%мени мое^мђ”

⁹

Однак не ти побудуєш храму, а син твій, який вийде із стегон твоїх, — він побудує храм імені Моєму».

¹⁰

съверши б^о г~ь сло'во свое` и^же гл~а, и^ аZ въста'хъ в# мњ'сто дв~да эTц~а мое^го, и^ сњ'хъ на прsтлњ е^го ја%коже гл~алъ еs, г~ь, и^ създа'хъ до'мъ и%мени г~а б~а і^и^л~ева,

¹⁰

І виконав Господь слово Своє, яке вирік: я вступив на місці Давида, батька мого, і сів на престолі Ізраїлевім, як сказав Господь, і побудував дім імені Господа Бога Ізраїлевого.

¹¹

и^ поста'вихъ в# не'мъ кїѓ'тъ в# не'м#же е^сть завњтъ гн~ь, и^же завњща` съ сн~ы і^и^л~евыми,

¹¹

І я поставив там ковчег, в якому завіт Господа, укладений Ним із синами Ізраїлевими.

¹²

и^ ста` прDе ѓ%лтаремъ гн~имъ. эT сђпроти'вђ в#сего мно'жества і^и^л~я. и^ простре` рђ'цњ свои`”

¹²

І став Соломон біля жертовника Господнього попереду всього зібрання ізраїльтян, і підняв руки свої, —

¹³

Сътвори б^о соло'монъ стоа'ло мњдяно, и^ поста'ви е^го посреди двора` ст~аго, и^мњ'ющи, е~, лакоT дол#готђ. и^ е~ ширинђ`, и^ г~, лакти въ высотђ`. и^ ста` на не'мъ преклони` колњ'нњ проти'вђ в#сего мно'жества і^и^л~я” И$ дла'ни на' нб~о въздви'гъ,

¹³

бо Соломон зробив мідний амвон завдовжки у п’ять ліктів і шириною у п’ять ліктів, а висотою в три лікті, і поставив його посеред двору; і став на ньому, і схилив коліна перед усім зібранням ізраїльтян, і підняв руки свої до неба, —

¹⁴

и^ рече” Ги~ б~е і^и^л~евъ, нњ'сть подо'бенъ тебњ б~ъ на' нб~си, и^ на земли`, съхрани` чи'нъ и^ млsть съ рабы` твои'ми. и^же хо'дятъ преD тобо'ю всњмъ срDцемъ свои^мъ.

¹⁴

і сказав: Господи Боже Ізраїлів! Нема Бога, подібного до Тебе, ні на небі, ні на землі. Ти зберігаєш завіт і милість до рабів Твоїх, що ходять перед Тобою всім серцем своїм:

¹⁵

и^же пода'лъ е^си рабђ` твое^мђ дв~дђ, эTц~ђ мое^мђ. е^ли'каже гл~а к немђ гл~я. и^ гл~а ё^сты` твои^ми. дњ'ломъ съверши'лъ е^си, ја%ко и^ настоя'щее вре'мя”

¹⁵

Ти виконав рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що Ти говорив йому; що прорік Ти устами Твоїми, те в день цей виконав рукою Твоєю.

¹⁶

И$ нн~њ ё^бо г~и б~е і^и^л~евъ, и^спо'лни рабђ` твое^мђ а^ эTц~ђ мое^мђ дв~дђ. е^ли'каже ре'клъ е^си к немђ гл~ющи, и^ гл~алъ е^си ё^сты` твои^ми, і^ и^спо'лни ё^сты` твои^ми. ја%ко въ дн~ь сїи гл~я. не ѓ^скђдњ'етъ эT тебе` мQђ предо мно'ю сњдя'и на прsтолњ двд~вњ. то'кмо а%ще съхраня'тъ сн~ове твои` пђти` моя`. ходи'ти въ зако'нњ мое^мъ, ја%ко и^ т^ы ходи'лъ е^си предо мно'ю,

¹⁶

І нині, Господи Боже Ізраїлів! виконай рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що Ти сказав йому, говорячи: не припиниться у тебе [муж,] який сидить перед лицем Моїм на престолі Ізраїлевім, якщо тільки сини твої будуть пильнувати за шляхами своїми, ходячи за законом Моїм так, як ти ходив переді Мною.

¹⁷

и^ нн~њ г~и б~е і^и^л~евъ ё^крњпи'ся сло'вотвое е^же гл~аl е^си рабђ` твое^мђ дв~дђ”

¹⁷

І нині, Господи Боже Ізраїлів! нехай буде вірним слово Твоє, яке Ти прорік рабу Твоєму Давиду.

¹⁸

ЈА/ко а%ще и%стин#нњ б~ъ ѓ^бита'етъ съ чл~ки на земли`. а^ще нб~о и^ нб~о нб~си не довлњюT т^и. ко'лько на'ипаче до'мъ се'и е^го'же създа'хъ,

¹⁸

Воістину, чи Богу жити з людьми на землі? Якщо небо і небеса небес не вміщають Тебе, тим менш храм цей, який побудував я.

¹⁹

н^ото'кмо възри` на моле'нїе раба` твое^го, и^ мл~тви. г~и б~е мои, и^же ё^слы'шати мл~твы моа`. ја%же и^злїа ра'бъ твой преD тобо'ю днsе.

¹⁹

Але зглянься на молитву раба Твого і на прохання його, Господи Боже мій! почуй взивання і молитву, якою раб Твій молиться перед Тобою.

²⁰

да эTверзе'ши ѓ%чи твои на до'мъ то'и дн~ь и^ но'щь. на мњ'стњ се'мъ, на кото'ромъ ѓ^беща'л#ся е^си. да призове'тся и^мя твое`. и^ ё^слы'шиши моли'твђ е^ю'же ра'бъ твой мо'лится в неM,

²⁰

Нехай будуть очі Твої відкриті на храм цей вдень і вночі, на місце, де Ти обіцяв покласти ім’я Твоє, щоб чути молитву, якою раб Твій буде молитися на місці цьому.

²¹

и^ ё^слы'ши проше'нїе раба` твое^го и^ людїи твои^хъ і^и^л~я. и^же а%ще помо'лятся на мњ'стњ то'мъ, и^ т^ы ё^слы'ши эT жили'ща твое^го и^же е^сть эT нб~съ. и^ ё^слыши, и^ млsтивъ бђди.

²¹

Почуй моління раба Твого і народу Твого Ізраїля, якими вони будуть молитися на місці цьому; почуй з місця оселі Твоєї, з небес, почуй і помилуй!

²²

а%ще съгрњши'тъ мђж'ъ къ и%скренемђ свое^мђ, и^ прїиметъ кля'твђ е^го ра'ди, и^же кляти е^го и^ прїидеT и^ проклине'тъ преD ѓ%лтаремъ в домђ` то'мъ,

²²

Коли хто згрішить проти ближнього свого, і будуть вимагати від нього клятви, щоб він поклявся, і буде звершуватися клятва перед жертовником Твоїм у храмі цьому,

²³

и^ т^ы ё^слы'ши эT нб~си. и^ сътвори` сђ'дъ рабо'мъ твои^мъ. и^же възда'ти безако'н#номђ грњ'хъ е^го на главђ` е^го, и%стиnнђю. и^ м#сти'ши пра'веднаго. възда'ющи кое^мђждо по пра'вдњ е^го

²³

тоді Ти почуй з неба і вчини суд над рабами Твоїми, воздай винному, поклавши вчинок його на голову його, і виправдай правого, воздавши йому за правдою його.

²⁴

а%ще ѓ^долњ'нъ бђ'детъ лю'дїе твои` і^и^л~ь эT вра'гъ. а%ще съгрњша'тъ тебњ`. и^ ѓ^брати'в#шеся съдњла'ютъ покая'нїе. и^ въпро'сятъ и%мени твое^го, и^ бђ'дђтъ ё^моли'ти тебе` на мњ'стњ то'мъ.

²⁴

Коли вражений буде народ Твій Ізраїль ворогом за те, що згрішив перед Тобою, і вони звернуться до Тебе, і сповідають ім’я Твоє, і будуть просити і молитися перед Тобою в храмі цьому,

²⁵

и^ т^ы ё^слы'ши съ нб~съ, и^ млsтивъ бђди грњхо'мъ людїи твои^хъ і^и^л~я. і^ и^зведи и^хъ въ зе'млю ю%же да'лъ е^си иM, и^ эTц~емъ и^хъ.

²⁵

тоді Ти почуй з неба, і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у землю, яку Ти дав їм і батькам їхнім.

²⁶

а%ще заключи'ши нб~о до'жда не и^злњти грњ'хъ ра'ди людїи твои^хъ. и^ ё^мо'лятъ тебе` въ мњстњ то'мъ. и^сповњда'ются и%мени твое^мђ, и^ ѓ^братя'тся эT грњ'хъ свои^хъ, е^гда` и^хъ смири'ши”

²⁶

Коли закриється небо і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і будуть молитися на місці цьому, і сповідають ім’я Твоє, і навернуться від гріха свого, тому що Ти смирив їх,

²⁷

И$ т^ы ё^слы'ши съ нб~се г~и, и^ млsтивъ бђ'ди грњхо'мъ ра'бъ твои^хъ, и^ лю'демъ твои^мъ і^и^л~ю. и^ наё^чи и^хъ пђти` бл~гђ по немђже в#нїидђтъ” И$ да'и до'ждъ земли` ю%же да'лъ е^си лю'демъ твои^мъ на въздержа'нїе”

²⁷

тоді Ти почуй з неба і прости гріх рабів Твоїх і народу Твого Ізраїля, показавши їм добрий шлях, яким іти їм, і пошли дощ на землю Твою, яку Ти дав народу Твоєму в спадщину.

²⁸

Гла'дъ а%ще въсходя'щъ бђдетъ на' землю, и^ гђби'тельства и^ ржа` и^ гђсе'ница и^ кобы'лицы, и^ прђ'зи, и^ а'ще вразъ ѓ^скорбя и^хъ, вра'та ѓ^бъстоя'щи гра'дђ, и^ вся'кђ ја%звђ и^ бо'лњзнь эTста'ви,

²⁸

Чи голод буде на землі, чи буде моровиця, чи буде вітер палючий або іржа, сарана або черва, чи будуть тіснити його вороги його на землі володінь його, чи буде яка біда, яка хвороба,

²⁹

и^ вся'ка мл~тва, и^ вся'ко моле'нїе, а%ще бђ'детъ кое^мђж'до чл~кђ, и^ всњ'мъ лю'демъ твои^мъ і^и^л~ю да бђ'детъ ё^моле'нїе, позна'ю^щемђ ја%звы^ и грњхъ свой, и^ простре` рђ'цњ свои в# домђ се'мъ”

²⁹

усяку молитву, усяке прохання, яке буде від якої-небудь людини або від усього народу Твого Ізраїля, коли вони відчують кожен біду свою і горе своє і простягнуть руки свої до храму цього,

³⁰

И$ т^ы ё^слы'ши съ нб~се высоти` готоваго жили'ща твое^го, и^ ѓ^чи'сти, и^ възда'и е^ді'номђ ко'ждо по пђте'мъ е^го, ја%же вњ'си по срDцы е^го, ты б^о е^ді'нъ вњ'си срDца сн~овъ чл~ческихъ,

³⁰

Ти почуй з неба — місця оселі Твоєї, і прости, і воздай кожному за всіма шляхами його, як Ти знаєш серце його, — бо Ти один знаєш серце синів людських, —

³¹

да боя'тся ходи'ти въ пђте'хъ твои^хъ, вс^я дн~и в ня'же живђтъ на лицы` земля` ю%же да'лъ е^си эTц~емъ на'шимъ,

³¹

щоб вони боялися Тебе і ходили шляхами Твоїми в усі дні, доки живуть на землі, яку Ти дав батькам нашим.

³²

и^ вся'къ чю'ждїи и^же нњ'сть эT людїи твои^хъ і^и^л~я, и^ а'ще прїидетъ эT земля` дал#нњ'иша ра'ди и%мени твое^го вели'каго и^ ра'ди рђки` твое^я` си'л#ныя и^ мы'ш#ца твое^я высо'кїя, и^ прїидеT и^ помо'лится на мњ'стњ се'мъ”

³²

Навіть і іноплемінник, який не від народу Твого Ізраїля, коли він прийде з землі далекої заради імені Твого великого і руки Твоєї могутньої і сили Твоєї простягнутої, і прийде і буде молитися біля храму цього,

³³

И$ т^ы ё^слы'ши эT нб~се эT гото'ваго жилища твое^го, и^ сътвори'ши по в#семђ` и^же възове'тъ т^я пђт#никъ да ё^вњ'дятъ вс^и лю'дїе земли` и%мя твое” И$ боя'тся тебе` ја%ко лю'дїе твои і^и^л~ь, и позна'ютъ ја%ко и^мя твое възва'но е^сть на до'мъ се'и, е^го'же създахъ”

³³

Ти почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і зроби все, про що буде волати до Тебе іноплемінник, щоб усі народи землі узнали ім’я Твоє, і щоб боялися Тебе, як народ Твій Ізраїль, і знали, що Твоїм ім’ям називається дім цей, який побудував я.

³⁴

А/ще же и^сходя'щъ бђ'детъ полкъ твои къ брани противђ сђпоста'тъ свои^хъ, по пђти` и%мже по'слеши иX, и^ помо'лятся тебњ по пђти` гра'да сего е^го'же и^збра'лъ е^си, и^ до'мъ е^го'же създа'хъ и%мени твое^мђ,

³⁴

Коли вийде народ Твій на війну проти ворогів своїх шляхом, яким Ти пошлеш його, і буде молитися Тобі, звернувшись до міста цього, яке обрав Ти, і до храму, який я побудував імені Твоєму,

³⁵

да ё^слы'шиши эT нб~се мл~твы и^хъ и^ моле'нїе и^хъ, и^ сътвориши ѓ^правле'нїе и^хъ

³⁵

тоді почуй з неба молитву їх і прохання їх і зроби, що потрібно для них.

³⁶

зане` съгрњша'тъ тебњ, ниже б^о е^сть чл~къ и^же не съгрњшитъ, и^ гнњвенъ бђ'деши и^мъ, и^ предаси` и^хъ враго'мъ и^хъ, и^ плњнятъ и^хъ, плњня'ющїи, въ зе'млю вра'гъ въ зе'млю дальнюю и^ли бли'зъ,

³⁶

Коли вони згрішать перед Тобою, — тому що немає людини, яка не згрішила б, — і Ти прогніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, і відведуть їх ті, що полонили їх, у землю далеку або близьку,

³⁷

и^ ѓ^братя'тъ срDце свое` въ зе'млю и^хъ, на не'иже плене'ни бы'ша, и^ та'мо ѓ^братя'тся, сътво'рятъ покаа'нїе, и^ помо'лятся тебњ` на земли` плњне'нїя и^хъ гл~юще съгрњшихомъ, безако'нїе сътвори'хомъ, непра'вдђ съдњла'хомъ,

³⁷

і коли вони в землі, в яку будуть полонені, ввійдуть у себе і навернуться і будуть молитися Тобі в землі полону свого, говорячи: ми згрішили, зробили беззаконня, ми винні,

³⁸

ѓ^братя'тся к тебњ` всњ'мъ срDцемъ свои^мъ, и^ всею` дш~ею свое^ю. въ земли` плњн#шихъ и^хъ, и^де'же плњни'ша и^хъ. и^ помо'лятся тебњ` проти'въ пђти` земля` свое^я, ю^же да'лъ е^си эTц~емъ и^хъ” И$ гра'довъ иXже и^збра'лъ е^си. и^ до'мђ е^го'же създа'хъ и%мени твое^мђ”

³⁸

і звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в землі полону свого, куди відведуть їх у полон, і будуть молитися, звернувшись до землі своєї, яку Ти дав батькам їхнім, і до міста, яке обрав Ти, і до храму, який я побудував імені Твоєму, —

³⁹

да ё^слы'шиши эT нб~се эT гото'ваго жили'ща твое^го мл~твђ и^хъ, и^ моле'нїе иX” И$ сътвори` сђ'дъ, и^ млsтививъ бђ'ди лю'демъ твои^мъ, съгрњш#шимъ т^и”

³⁹

тоді почуй з неба, з місця оселі Твоєї, молитву їх і прохання їх, і зроби, що потрібно для них, і прости народу Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою.

⁴⁰

И$ нн~њ г~и да бђ'дђтъ эTврZъсты ѓ%чи твои и^ ё'ши твои` вня'ты бђдTђ къ моле'нїю, и^же сътвори'тся на мњ'стњ се'мъ”

⁴⁰

Боже мій! нехай будуть очі Твої відкриті і вуха Твої уважні до молитви на місці цьому.

⁴¹

И$ нн~њ ё^бо въста'ни г~и б~е въ поко'и твой. т^ы и^ кїѓ'т# крњ'пости твое^я. и^ сщ~ен#ницы твои г~и б~е ѓ^блекђтся въ спsнїе, и^ прпDбнїи твои` възвеселя'тся въ бл~гихъ.

⁴¹

І нині, Господи Боже, стань на місце спокою Твого, Ти і ковчег могутности Твоєї. Священики Твої, Господи Боже, нехай одягнуться у спасіння, і преподобні Твої нехай насолодяться благами.

⁴²

г~и б~е мои не эTврати'ши лица` х~а твое^го. помяни` щедроты` двDа раба твое^го”

⁴²

Господи Боже! не відверни лиця помазаника Твого, пом’яни милости до Давида, раба Твого.