Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И$ е^гда` съвръши` соло'монъ моля'щися. и^ ѓ'гнь сни'де с нб~си, и^ пожре` вс^есъж#же'нїе, и^ жр'ътвђ, и^ сла'ва гн~я и^спо'лни до'мъ.
1
Коли закінчив Соломон молитву, зійшов вогонь з неба і поглинув всепалення і жертви, і слава Господня наповнила дім.
2
и^ не можа'хђ сщ~енницы внїити` въ цр~ков# гн~ю, въ вре'мя ѓ%но” Того ра'ди ја%же и^спо'лни сла'ва гн~я цр~ковь,
2
І не могли священики ввійти в дім Господній, тому що слава Господня наповнила дім Господній.
3
и^ вс^и сн~ове і^и^л~еви видя'хђ сходя'щъ ѓ%гнь и^ сла'вђ гн~ю на до'мъ” И$ падо'ша ни'цы на' землю на помо'стъ просте'ртъ ка'менїемъ, поклони'шася и^ похвали'ша г~а ја%ко бл~гъ ја%ко въ вњки млsть е^го”
3
І всі сини Ізраїлеві, бачачи, як зійшов вогонь і слава Господня на дім, упали лицем на землю, на поміст, і поклонилися, і славословили Господа, тому що Він благий, бо повік милість Його.
4
Цр~ь же и^ вс^и лю'дїе пожро'ша жрътвђ преD гм~ъ.
4
Цар же і весь народ стали приносити жертви перед лицем Господа.
5
и^ пожре` цр~ь соло'монъ жрътвы, воло'въ” Wк~, и^ Wв~. ѓ%венъ тђчныX, Wр~ и^ Wк~, и пресщ~а весь до'мъ бж~їи цр~ь и вс^и лю'дїе.
5
І приніс цар Соломон у жертву двадцять дві тисячі волів і сто двадцять тисяч овець: так освятили дім Божий цар і весь народ.
6
сщ~енницы же стояхђ въ чи'нXњ своиX и^ левљ=ты въ а^рга'ны поя'хђ пњсни гн~я. и^же сътвори` дв~дъ цр~ь ко похвале'нїю г~а. ја^ко бл~гъ ја%ко въ вњки млsть е^го. пњсни двд~вы пою'ще чиньми свои'ми. па'ки сщ~енницы поя'хђ трђба'ми, предъ ни'ми же весь і^и^л~ь стоя'ше,
6
Священики стояли на служінні своєму, і левити з музичними інструментами Господа, які зробив цар Давид для прославлення Господа, бо вічна милість Його, тому що Давид славословив через них; священики ж сурмили перед ним, і весь Ізраїль стояв.
7
ѓ^ст~и же соло'монъ среднее двора` преD цр~ьковью гн~ею. принесе` б^от^ђ вс^есож#женїя и^ тђ'ки, и^ вс^есъж#же'нїя ми'рныя. ја%ко ѓ^лта'рь мњдянъ и^же сътвори` соло'монъ не можа'ше прїя'ти вс^есъж#же'нїя и^ жрътвы, и^ тђ'ковъ ми'рныхъ”
7
Освятив Соломон і внутрішню частину двору, що перед домом Господнім: бо приніс там всепалення і жир мирних жертв, тому що жертовник мідний, зроблений Соломоном, не міг вміщувати всепалення і хлібного приношення, і жиру.
8
И$ сътвори` соло'моn праздниk въ время ѓ'но, з~ дн~їи, и^ весь і^и^л~ь с ни'мъ. собра'нїя вели'ка ѕњло эT и^схо'да е^м#ма'џъ даже до пото'ка е^гљ=пет#ска.
8
І зробив Соломон у той час семиденне свято, і весь Ізраїль з ним — зібрання дуже велике, що зійшлося від входу в Емаф до ріки єгипетської;
9
сътвори' же въ дн~ь, и~. Въскликнове'нїе, того ради чт^о пресщ~а ѓ^лта'рь, сътвори` пра'здникъ з~, дн~їи.
9
а в день восьмий зробили післясвято, тому що освячення жертовника звершували сім днів і свято сім днів.
10
и^ въ дн~ь, к~г, мsца. з~. эTпђсти` лю'ди къ жили'щемъ свои^м# веселя'щися и^ радђ'ющися. на бл~го. чт^о сътвори` г~ь дв~дђ и^ соло'монђ і^и^л~ю, лю'демъ свои^мъ”
10
І в двадцять третій день сьомого місяця цар відпустив у намети їхні народ, який радів і веселився в серці за благо, яке зробив Господь Давиду і Соломону й Ізраїлю, народові Своєму.
11
Совръши' же соло'монъ до'мъ гн~ь, и^ до'мъ цр~я, і^ и^же въсхотњ` въ срDци свое^мъ соло'монъ творити в# домђ гн~и, и^ в# домђ` свое^мъ, преспњва'ло е^сть,
11
І закінчив Соломон дім Господній і дім царський; і все, що задумав Соломон у серці своєму зробити в домі Господньому й у домі своєму, зробив він успішно.
12
ја^ви' же ся г~ь соло'монђ но'щїю, и^ рече е^мђ, слы'шахъ моле'нїе твое. і^ и^з#бра'хъ мњстот^о мнњ` в# домђ` жрътвъ.
12
І явився Господь Соломону вночі і сказав йому: Я почув молитву твою й обрав Собі місце це в дім жертвоприношення.
13
а^ще заключђ` нб~о и^ до'ждъ не и^злње^тъ, и^ е^ще пошлю`, и^ повелю` кобы'лицамъ пожрњти зе'млю, и^ а'ще пошлю` гђби'тельство на лю'ди моя.
13
Якщо Я закрию небо і не буде дощу, і якщо повелю сарані поїдати землю, або пошлю моровицю на народ Мій,
14
и^ а'ще ѓ^скръбле'ни бђдђтъ лю'ди мои`, на ни'х же възва'но е^сть и%мя мое. и^ помолятся, и^ взы'щTђ лица` мое^го. и^ ѓ^братя'тся эT пђтїи свои^хъ строп#ти'выхъ. и^ а'зъ ё^слы'шђ эT нб~се. и^ млsтивъ бђдђ грњхомъ и^хъ і^ и^сцњлю` зе'млю и^хъ.
14
і смириться народ Мій, який називається ім’ям Моїм, і будуть молитися, і шукатимуть лиця Мого, і навернуться від злих шляхів своїх, то Я почую з неба і прощу гріхи їхні і зцілю землю їхню.
15
и^ нн~њ ѓ%чи мои` бђдђтъ эTвръсты. и^ ё'ши мои` бђдђтъ послђшни къ моле'нїю мњ'ста сего.
15
Нині очі Мої будуть відкриті і вуха Мої уважні до молитви на місці цьому.
16
и^ нн~њ и^збра'х# и^ ѓ^ст~ихъ до'мъ се'и да бђдетъ и%мя мое т^ђ въ вњки, и^ бђдђтъ ѓ%чи мои`, и^ срDце мое т^ђ вс^я дн~и,
16
І нині Я обрав і освятив дім цей, щоб ім’я Моє було там повіки; і очі Мої і серце Моє будуть там в усі дні.
17
тыy а^ще хо'диши предо мно'ю ја%ко ходи` дв~дъ эTц~ъ твой” И$ сътвори'ши по всемђ` ја%же повелњхъ тебњ`. и^ повеле'нїя моя`, и^ сђды моя` съдръжи'ши”
17
І якщо ти будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив Давид, батько твій, і будеш робити усе, що Я повелів тобі, і будеш зберігати устави Мої і закони Мої,
18
И$ въздви'гнђ прsтлъ цр~ьства твое^го, ја%коже ѓ^бњща'хъся дв~дђ эTц~ђ твое^мђ гл~щи, не эTи^меTся эT колњна твое^го мђжъ, и^же не бђдеT нача'лниk на і^и^л~и,
18
то утверджу престіл царства твого, як Я обіцяв Давиду, батькові твоєму, говорячи: не припиниться в тебе [муж,] що володіє Ізраїлем.
19
а^ще же сђпоста'ти бђдете и^ ѓ^ста'вите за'повњди и^ повелњнїя моя и^же преDста'вихъ ваM. и^ эTходя'ще слђж'ите бого'мъ чю'ждиM и^ покло'нитеся и^мъ,
19
Якщо ж ви відступите і залишите устави Мої і заповіді Мої, які Я дав вам, і підете і станете служити богам іншим і поклонятися їм,
20
и^стръгнђ` ваs эT земля` мое'я кото'рђю да'хъ ваM, и^ до'мђ сего е^гоже ѓ^ст~ихъ, эTвръгђ эT лица` мое^го. и^ преда'мъ е^го въ при'тчђ и^ въ ѓ%бразъ всњмъ лю'демъ.
20
то Я знищу Ізраїля з лиця землі Моєї, яку Я дав їм, і храм цей, який Я освятив імені Моєму, відкину від імені Мого і зроблю його притчею і посміховиськом у всіх народів.
21
и^ до'мъ се'и бђдетъ въ при'тчю всMњ приходя'щимъ. и^ рекђтъ ё^жаса'ю^щеся, почто` сътвори` г~ь та'ко земли` се'и, и^ до'мђ семђ`,
21
І щодо храму цього високого усякий, хто проходить мимо нього, жахнеться і скаже: за що зробив так Господь із землею цією і з храмом цим?
22
эTвњща'ю^тъ же” И$же ѓ^ста'виша г~а б~а эTц~ъ свои^хъ, и^же и^зведе` и^хъ эT земля` е^гљ=пет#скїя и^ прїя'ша бо'ги чю'ждїи поклони'шася и^мъ, и^ празнова'ша и^мъ сего ра'ди прїидо'ша на ниX вс^я сїя ѕла'я”
22
І скажуть: за те, що вони залишили Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх із землі Єгипетської, і приліпилися до богів інших, і поклонялися їм, і служили їм, — за те Він навів на них усю цю біду.