Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И$ нача'ть вторы'и гл~ати, ре'кїи ѓ^ крњпости црsтњи”
1
І почав говорити другий, який сказав про силу царя.
2
ЭO мђжи не премага'ютъ л^и чл~цы зе'млю и^ мо'ре въздръжатъ, и^ вся и^же в нихъ сђть”
2
О, мужі! Чи не сильні люди, які володіють землею і морем і всім, що знаходиться в них?
3
Цр~ь же наD все премага'етъ и^ госпоDствђ'етъ всњми`, и^ влDчьствђе^тъ и%ми, и^ вс^я е^ли'ка е^же рече'тъ тњмъ сътворя'ютъ”
3
Але цар перемагає і панує над ними і повеліває ними, і в усьому, що б не сказав їм, вони підкорюються.
4
И$ аще после'тъ тњхъ къ бра'ни тво'рятъ бра'нь. и^дђтъ и^ сътры'ютъ го'ры и^ стњны, и^ столпы`,
4
Якщо скаже, щоб вони ополчалися один проти одного, вони виконують; якщо пошле їх проти ворогів, вони йдуть і руйнують гори і стіни і вежі,
5
закала'ются и^ закала'ютъ, и^ цр~ево сло'во не престђпа'ютъ. и^же а^ще побњдя'тъ принесђтъ цр~ю вся` е^ликоже плене'на бђдетъ” Та'коже і^ и'ныхъ си'цевыX
5
й убивають і бувають вбитими, але не переступають слова царського; якщо ж переможуть, усе приносять царю, що одержать у здобич, і все інше.
6
і^ е^ли'ци же не вою'ютъ ни ѓ^плъча'ются н^о дњ'лаютъ зе'млю. паки е^гда бђдђтъ сњя'ти зажина'ющи принесђтъ да'ни цр~евы”
6
І ті, які не ходять на війну і не воюють, але обробляють землю, після посіву, зібравши жниво, також приносять цареві
7
И$ е^діn дрђга'го преспњва'етъ и^ прино'сяT да'нь цр~ю.
7
і, примушуючи один одного, приносять цареві данину.
8
и^ то'и е^ді'нъ са'мъ е^сть а^ще гл~етъ ё^бїите, ё^бїютъ. и^ а'ще гл~етъ эTпђсти'те, эTпђстятъ. и^ гл~ет# порази'те, пора'зятъ.
8
І він один, якщо скаже убити — убивають; якщо скаже відпустити — відпускають; сказав бити — б’ють;
9
и^ гл~етъ разори'те, разоря'тъ. гл~етъ съзида'ите, созида'ютъ. гл~етъ посњщи'те, посњца'ютъ. гл~етъ насади'те, наса'дятъ.
9
сказав спустошити — спустошують; сказав будувати — будують; сказав зрубати — зрубують; сказав насадити — насаджують;
10
и^ весь нароD и^ си'лы е^го послђшаю^тъ само'го” И$ посе'мъ то'и ја%сть и^ пїетъ и^ спиT.
10
і весь народ його і військо його підкорюються йому. Крім того, він лежить, їсть і п’є і спить,
11
тїи же стрегђтъ ѓ%крsтъ е^го, и^ не мо'гђтъ поити` е^ді'нъ ко'ждо сътвори'ти дњ'ла своя`. н^о на гл~ъ послђшни сђть е^мђ.
11
а вони стережуть довкола нього і не може ніхто відійти і робити справи свої, і не може не послухатися його.
12
ЭO мђжи ка'ко не премо'жетъ цр~ь и^же та'ко ся слы'шиT и^ ё^млъча`”
12
О, мужі! Чи не сильніший за всіх цар, коли так підкорюються йому? — І замовк.
13
Тре'тїи же рече эT жены` и^ эT и%стин#ны, и^ т^о е^сть зорова'вель и^ нача` гл~ати.
13
Третій же, який сказав про жінок і про істину, — це був Зоровавель, — почав говорити:
14
ЭO мђжи не велиk л^и е^сть цр~ь, и^ мно'ѕи чл~цы. і^ и^ вино` премо'жет#. кто' же е^сть властвђя'и и%ми, и^ кт^о госпоDствђяй и%ми. не же'ны л^и.
14
О, мужі! Чи не великий цар, і багато хто з людей, і чи не сильне вино? Але хто панує над ними і володіє ними? чи не жінки?
15
роди'ша б^о же'ны цр~я и^ всњхъ людїи, и^же властвђ'ютъ мо'ремъ и^ земле'ю.
15
Жінки народили царя і весь народ, який володіє морем і землею;
16
и^ эT тXњ рожде'ни сђть. и^ тїи въздои'ша и^хъ и^же насади'ша виногра'ды эT кото'рыхъ вино` сътвори'тся.
16
і ними народжені і ними вигодувані ті, які насаджують виноград, з якого робиться вино;
17
и^ тїи сътворя'ю^тъ ри'зы кра'сны всњмъ чл~комъ, и^ тїи сътворя'ютъ сла'вђ чл~комъ. и^ не мо'гђтъ чл~цы эTлђчи'тися эT женъ.
17
вони роблять одяг для людей і доставляють прикраси людям, і люди не можуть бути без дружин.
18
а^ще съвокђпятъ сребро` и^ зла'то и^ вся'кђ ве'щь красоты. и^ ви'дятъ женђ` е^ді'нђ до'брњ ѓ^дњя'н#нђ и^ доброзра'чнђ
18
Якщо зберуть золото і срібло і всякі коштовності, а потім побачать одну жінку, гарну лицем і красиву,
19
вся` сїя ѓ^ставля'ю^щи ѓ^ не'и вне'млютъ, и^ ѓ^тво'реными ё^стна'ми зря'тъ ю&. и^ еи` жела'ют# вс^и, на'ипаче зла'та и^ сребра`, и^ вся'кои` ве'щи предраго'и”
19
залишивши все, спрямовуються до неї і, розкривши рот, дивляться на неї, і всі приліплюються до неї більше, ніж до золота і срібла і до всякої коштовної речі.
20
Чл~къ эTц~а свое^го ѓ^ста'витъ, и^же въздои'лъ е^го, и^ свою` странђ`, и^ приложи'тся къ женњ`.
20
Чоловік залишає свого батька, який виховав, і країну свою і приліпляється до дружини своєї;
21
и^ съ жено'ю ѓ^ставля'етъ дш~ђ, и^ ниже эTц~а памятђ'етъ ни мт~ри, ниже страны`
21
і з дружиною залишає душу, і не пам’ятає ні батька, ні матері, ні країни своєї.
22
и^ сїе подоба'етъ вамъ разђмњти, ја%ко же'ны властвђ'ютъ ва'ми. не болњзнђ'ете л^и, и^ трђжа'етеся, и^ вс^я жена'мъ даете` и^ прино'сите”
22
І з цього слід вам пізнати, що жінки панують над вами. Чи не піднімаєте ви трудів і чи не напружуєте зусиль, і чи не віддаєте і чи не приносите всього дружинам?
23
И$ прїемъ чл~къ ѓ^рђжїе свое, і^ и^деT на пђть сътвори'ти разбо'и ё^бїиства и^ татьбы`, и^ мо'ре съ корабля'ми пла'вати и^ рњ'ки,
23
Бере чоловік меч свій і вирушає, щоб виходити на дороги і грабувати і красти, і готовий плавати по морю і ріках,
24
и^ льва` ви'диT, и^ въ мра'къ вни'детъ. е^гда` разбо'и сътвори'тъ и^ прелести` и^ ё^кра'дет# възлюблен#нои свое'и прино'ситъ”
24
лева зустрічає, і в темряві блукає; але як тільки украде, забере й ограбує, відносить те до коханої.
25
И$ па'че лю'битъ чл~къ женђ` свою и^ вы'ше нежели эTц~а и^ ма'терь,
25
І більше любить чоловік дружину свою, ніж батька і матір.
26
и^ мно'ѕи безђмни сътворе'ни сђть ра'ди же'нъ свои^хъ. и^ раби` сътворе'ни сђть ради тњхъ,
26
Багато збожеволіли через жінок і зробилися рабами через них.
27
и^ заблђди'шA и^ закла'ни сђть, и^ съгрњши'ша раd же'нъ”
27
Багато загинули і збилися зі шляху і згрішили через жінок.
28
И$ нн~њ вњрђете мн^њ не вели'къ л^и е^сть цр~ь въ вла'сти свое'и, не всњ' ли страны` не смњ'ютъ ѓ^сяза'ти е^го,
28
Невже тепер не повірите мені? Чи не великий цар владою своєю? Чи не бояться всі країни доторкнутися до нього?
29
ви'дњхъ б^о а^пами'нь дщ^и варта'кова ди'внаго нало'жницђ цр~вђ сњдя'щи близь цр~я ѓ^деснђ'ю,
29
Я бачив його й Апамину, дочку славного Вартака, царську наложницю, яка сидить праворуч царя;
30
и^ эTе^млющђ дїади'мђ эT главы` е^го, и^ наставля'ющи на себе`, и^ по лани'те бїя'ше цр~я эT лњвыя рђки`,
30
вона знімала вінець з голови царя і покладала на себе, а лівою рукою вдаряла царя по щоці.
31
и^ свы'ше того`, ѓ^тво'реныма ё^стна'ма, зря` е^я, и^ а'ще посмњ'ется пред ни'мъ, смње'тся и^ ѓ'нъ” А/ще же раZгнњ'вана бђде'т# на'нь, ё^тњша'етъ ю&, до'ндеже гл~етъ съ ни'мъ”
31
І, попри все те, цар дивився на неї, розкривши рот: якщо вона усміхнеться йому, усміхається і він; якщо ж вона розсердиться на нього, він пестить її, щоб помирилася з ним.
32
ЭO мђжи нsњ л^и крњпча'ише же'ны ја%ко си'це тво'ряT”
32
О, мужі! Як же не сильні жінки, коли так чинять вони?
33
И$ тогда` цр~ь и^ вельмо'жи смотря'хђ дрђгъ на' дрђга” И$ нача'тъ гл~ати эT и%стинны,
33
Тоді цар і вельможі глянули один на одного, а він почав говорити про істину.
34
ЭO мђжи не крњпки л^и сђтђть же'ны, вели'ка е^сть земля` и^ высо'ко е^сть нб~о, и^ бы'стротече'нїе слн~чное, ја%ко ѓ^брати'тъ в#коло нб~са и^ паки притечетъ в# мњсто свое въ е^ді'нъ дн~ь,
34
О, мужі! Чи не сильні жінки? Велика земля і високе небо, і швидке у своєму плині сонце, тому що воно в один день обходить коло неба і знову повертається на своє місце.
35
не възвели'ченъ л^и е^сть и^же сїя тво'риT. і^ и'стин#на вели'ка и^ крњпча'иши па'че всњх#.
35
Чи не великий Той, Хто звершує це? І істина велика і сильніша за все.
36
вс^я зеMля` и%стиннђ въз#зыва'ет#. нб~о па'ки ю& блsвитъ. и^ вс^я дњла прекланя'юTся и^ трепе'щђтъ е^я`, и^ нњсть с не'ю ѓ^би'да
36
Вся земля взиває до істини, і небо благословляє її, і всі діла трясуться і тремтять перед нею. І немає в ній неправди.
37
ниже вино` ѓ^би'дитъ. ниже и^зоѓ^би'дитъ цр~ь, непра'веDни жены` непра'ведни вся сн~ы чл~ческїя. и^ непра'ведна тњхъ вс^я дњла` и^ нњсть в нихъ и%стинны, и^ въ свое'и непра'вости поги'бнђтъ”
37
Неправедне вино, неправедний цар, неправедні жінки, несправедливі всі сини людські і всі діла їхні такі, і немає в них істини, і вони загинуть у неправді своїй;
38
І$ и'стин#на же живе'тъ и^ пребыва'етъ въ вњки. и^ живетъ, и^ въздержи'тъ въ вњкъ вњка”
38
а істина перебуває і залишається сильною у віках, і живе і володарює повік віку.
39
Нњсть преD ею` прїятїя лица` ни ро'зности. н^о и^же пра'ва тво'рит# ѓ^ всемъ непра'выхъ и^ лђка'выхъ ѓ^грњба'ется. и^ вс^њ бл~говоля'тъ въ дњлехъ е^я`”
39
І немає в ній упереджености і розрізнення, але робить вона справедливе, віддаляючись від усього несправедливого і злого, і всі схвалюють діла її.
40
И$ нњсть в сђдњ е^я` ничто'же ѓ^би'дливо н^о сїя крњпость, и^ црsтво, и^ вла'сть, и^ вели'чество, всњмъ вњкоM” Блsвенъ б~ъ и%стиnныи
40
І немає в суді її нічого неправого; вона є сила і царство і влада і велич усіх віків: благословенний Бог істини!
41
и^ преста` гл~ати. и^ вс^и лю'дїе возопи'ша, и^ реко'ша. вели'ка е^сть и%стинна и^ премага'етъ”
41
І перестав він говорити. І всі виголосили тоді і сказали: велика істина і сильніша за все.
42
Тогда` цр~ь рече е^мђ въспроси` е^же хо'щеши множа'е и^же пи'сана сђть, и^ да'мъ тебњ” Поне'же ѓ^брњте'нъ е^си мђдрњ'ишїи, и^ бли'же мене` да ся'деши и^ племя` мое прозове'шися”
42
Тоді цар сказав йому: проси, чого хочеш, більше написаного, і дамо тобі, тому що ти виявився наймудрішим, і будеш сидіти поруч зі мною і будеш називатися родичем моїм.
43
Тогда` рече цр~ю помяни` ѓ^бњща'нїе твое` и^же ѓ^бњща'лъ е^си създа'ти і^ерsлим# въ дн~ь кото'рыи црsтво прїялъ е^си”
43
Тоді сказав він царю: згадай обіцянку, дану тобою в той день, в який ти прийняв царство твоє, що ти побудуєш Єрусалим
44
И$ вся` съсђды и^же прїята сђть эT і^ерsлі'ма эTпђсти` и^же эTлђчи'лъ кљ=ръ когда закля` вављ=ло'нъ. и^ въсхотњ эTсла'ти т^њ тђ`.
44
і повернеш усі сосуди, взяті з Єрусалима, які відібрав Кир, коли дав обітниці зруйнувати Вавилон, і обіцяв вислати їх туди.
45
ты' же восхо'тњ` съзида'ти цр~ковь по сож#же'нїи и^дђмњ'и, когда ѓ^пђстњна е^сть і^ё^де'а эT халдњи”
45
А ти обіцяв побудувати храм, який спалили ідумеї, коли Юдея була спустошена халдеями.
46
И$ нн~њ т^о е^сть чт^о прошђ` господи'не. и^ чт^о прошђ` т^о е^сть вели'чество эT тебе`, молю` ё'бо да сътвори'ши ѓ^бњща'нїе чт^о ѓ^бњща'лъ е^си цр~ю нбsномђ и^зъ ё'стъ твои^хъ сътвори'ти”
46
І про це саме тепер я прошу тебе, господарю царю, і благаю тебе, і в цьому велич твоя: прошу тебе виконати обіцяне, що ти вустами твоїми обіцяв Цареві Небесному виконати.
47
Тогда въста` цр~ь да'рїи и^ ѓ^блобыза` е^го, и^ написа` посла'нїе къ всњмъ дрьжа'вным# е^го, и^ вое^во'дамъ и^ намњстникомъ и^ вельмо'жамъ, да и^зведђтъ е^го и^же с ниM вси` въсходя'щи съзида'ти і^ерsлимъ,
47
Тоді цар Дарій встав і поцілував його, і написав йому лист до всіх правителів і начальників областей і воєначальників і сатрапів, щоб вони пропустили його і з ним усіх, що йдуть будувати Єрусалим.
48
и^ всњмъ намњстникомъ и^же бя'хђ в сљ=рїи и^ фи'никїи. и^же въ лива'нњ. написа` посла'нїе, да приво'зятъ дре'ва ке'дрова, эT ливана въ і^ерsлі'мъ. да съзи'ждђтъ гра'д#”
48
Також написав лист до всіх місцевих начальників у Келе-Сирії і Фінікії і тим, що знаходяться на Ливані, щоб привозили з Ливану в Єрусалим кедрові дерева і допомагали йому будувати місто.
49
писа же и^ всњмъ і^ё^де'ѓM въ свободђ` и^же въсхожа'хђ эT црsтва въ і^ё^де'ю, и^ всњмъ вла'стелемъ и^ вельможа'мъ и^ намњстникоM, не прїити на две'ри и^хъ,
49
Писав про свободу і для всіх юдеїв, які вирушають із царства в Юдею, щоб ніхто з тих, хто має владу, обласний начальник і сатрап і правитель, не приходив до дверей їхніх,
50
и^ всю` странђ` и^же и^спроси'ша бы'ти безъ да'ни и^мъ. і^ и^дђме'и да ѓ^ставля'ютъ страны` и^же въздръжа'тъ і^ё^де'искїя”
50
але щоб уся країна, якою вони володіють, вилучена була від данини, і щоб ідумеї залишили селища юдеїв, якими вони володіють;
51
И$ въ създа'нїе хра'ма дати по е^ді'нњхъ лњтехъ тала'нтъ, к~. даже доколњ създа'ся.
51
також щоб давали на побудову храму щорічно по двадцять талантів, доки не буде побудований;
52
и^ на ѓ^сщ~енїе все`съж#женїю съжещи` на всякъ дн~ь ја%ко и^мњ'ютъ за'повњдь. и^ныхъ талан#тъ з~і, приносятъ по е^ді'ныхъ лњтехъ.
52
і для приношення на жертовник щоденних всепалень, зверх сімнадцяти приписаних, давали ще по десять талантів на рік;
53
и^ всњмъ и^же въсходяT эT вављ=ло'на съгража'ти граD. дабы` была` свободA толи'ко и^мъ ја%коже сн~обомъ и^хъ, и^ всњмъ сщ~ен#никомъ и^же пре'идTђ
53
і щоб усім, хто вирушає з Вавилона, була воля будувати місто, як самим, так і нащадкам їхнім і всім священикам, які підуть.
54
писа'л же и^ коли'чьства. и^ пресщ~еннђ ри'зђ повелњ` да'ти в коеи слђжаше.
54
Писав також і про утримання і про священичий одяг, у якому служать.
55
и^ левљ=томъ писа` дати м#здђ` да'же до дн~е кото'рого съврьшиTся до'мъ і^ерsлі'мъ и^ ё^стро'ится.
55
Написав давати утримання і левитам до того дня, коли завершиться храм і буде побудований Єрусалим;
56
и^ всњмъ стрегђщимъ гра'да писа` да'ти и^мъ жре'бїи, и^ ѓ^броки.
56
і всім, хто стереже місто, наказав давати платню і продовольство.
57
и^ эTпђсти'лъ вс^я сосђды и^же эTлђчиl кљ=ръ эT вављ=ло'на и^ вс^я е^ли'каже рече кљ=ръ сътвори'ти и^ ѓ'нъ въчини` твори'ти и^ посла'ти въ і^ерsлимъ”
57
Відпустив і всі сосуди, які виділив Кир із Вавилона; і все, що повелів зробити Кир, і він повелів виконати і послати у Єрусалим.
58
И$ е^гда и^зы'иде ю%ноша се'и. въздви'гнђвъ лице` на' нб~о проти'вђ і^ерsли'мђ блsвити цр~я нбsнаго.
58
І коли вийшов юнак, то підняв лице своє до неба навпроти Єрусалима, дякуючи Царю Небесному, і сказав:
59
и^ рече эT тебе` е^сть побњда. и^ эT тебе` е^сть премђ'дрость, и^ свњтло'сть. и^ а'зъ ра'бъ твои е^смь.
59
від Тебе перемога і від Тебе мудрість, і Твоя слава, а я Твій раб.
60
блsвенъ е^си и^же да'лъ е^си мн^њ премђдро'сть. и^ тебњ и^сповњмся г~и б~е эTц~ь нашиX
60
Благословенний Ти, що дарував мені мудрість, і дякую Тобі, Господи, Боже батьків наших.
61
и^ прїя посла'нїе і^ и^зы'иде въ вављ=ло'нъ. и^ прїиде и^ възвњсти бра'тїи свое'и и^же бы'ша въ вављ=ло'нњ”
61
І, взявши листи, вирушив і прийшов у Вавилон і оголосив усім братам своїм.
62
И$ блsвиша б~а эTц~ь свои^хъ, ја^ко да'лъ имъ эTпђще'нїе, и^ прохлаже'нїе.
62
І вони дякували Богу батьків своїх за те, що дарував їм волю і дозвіл
63
да възы'идђтъ и^ съзи'ждђтъ і^ерsліM, и^ цр~ковь и^дњже и^мено'вано е^сть і%мя е^го в немъ. и^ възра'довашася с мђсикїею и^ веселїемъ дн~їи се'дмь”
63
іти і будувати Єрусалим і храм, на якому наречене ім’я Його. І раділи з музикою і веселістю сім днів.