Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И$ рњша сн~ове прoрчи къ і^е^лисе'ю с^е ё^бо мњсто и^дњже м^ы живе'мъ проти'вђ тебе`. тњ'сно е^сть на'мъ”
1
І сказали сини пророків Єлисеєві: ось, місце, де ми живемо при тобі, тісне для нас;
2
То да и^де'мъ нн~њ до і^ѓ^рда'на. и^ да во'змемъ эTтђдђ мђжъ по беръвнђ` е^ді'номђ, и^ да сътвори'мъ себњ т^ђ ѓ^би'телища пребыва'ти т^ђ. и^ сїи рече и^дњте”
2
підемо до Йордану і візьмемо звідти кожен по одній колоді і зробимо собі там місце для житла. Він сказав: підіть.
3
И$ рече е^ді'нъ гряd и^ са'мъ съ рабы` свои^ми, и^ сїи рече аZ и^дђ`”
3
І сказав один: зроби милість, піди і ти з рабами твоїми. І сказав він: піду.
4
І$ и^де` с ни'ми и^ дошеDше до і^ѓ^рда'на сњко'ша дре'во”
4
І пішов з ними, і прийшли до Йордану і стали рубати дерева.
5
И$ е^гда е^ді'нъ эTсњка'ше бер#вно`, и^ с^е желњ'зо спаде` с топори'ща и впаде` в# во'дђ. и^ възопи` и^ рече ЭO господи'не мои и^ си` е^заа'х#”
5
І коли один валив колоду, сокира його впала у воду. І закричав він і сказав: ох, господарю мій! а вона була позичена!
6
И рече чл~къ бж~їи где` паде`, и^ показа` е^мђ мњ'сто. ѓ%нъ же вломи` дре'во и^ в#ве'рже и& т^ђ. и^ въсплы` желњзо”
6
І сказав чоловік Божий: де вона впала? Він показав йому місце. І відрубав він шматок дерева і кинув туди, і сплила сокира.
7
И$ рече возми` са'мъ, и^ сїи просте'ръ рђкђ свою` и^ взяT е&”
7
І сказав він: візьми собі. Він простягнув руку свою і взяв її.
8
И$ цр~ь сљ=рскїи б^њ вою'я на і^и^л~я, и^ совњща` съ ѓ%троки свои^ми гл~я. на мњ'сто нњ'кое і^е^лмо'не преи^дђ`”
8
Цар Сирійський пішов війною на ізраїльтян, і радився зі слугами своїми, говорячи: у такому-то й у такому-то місці я розташую свій стан.
9
И$ посла` і^е^лисе'и къ цр~ю і^и^л~евђ гл~я съхрани` не преити` на мњ'сто с^е. ја%кот^ђ сљ=ря'не заляго'ша”
9
І посилав чоловік Божий до царя Ізраїльського сказати: бережися проходити цим місцем, тому що там сиріяни залягли.
10
И$ посла` цр~ь і^и^л~евъ на мњсто ѓ^ не'мже реq е^мђ і^е^лисе'и, соблюде'ся эTтђдђ ни е^ді'ною ни два'жды”
10
І посилав цар Ізраїльський на те місце, про яке говорив йому чоловік Божий і застерігав його; і зберіг себе там не раз і не два.
11
И$ смђти'ся срDце цр~ю сљ=рскђ ѓ^ словесњ семъ. и^ призва` ѓ%троки своя` и^ рече к ни'мъ, не возвњща'ете м^и кт^о предае'тъ м^я в рђцњ цр~ю і^и^л~евђ”
11
І збентежилося серце царя Сирійського з цього приводу, і покликав він рабів своїх і сказав їм: скажіть мені, хто з наших у зносинах з царем Ізраїльським?
12
И$ рече е^ді'нъ эT ѓ'трокъ е^го. н^и господине мо'и цр~ю, ја%ко прoркъ і^е^лисе'и и^же въ і^и^л~и возвњща'етъ цр~ю і^и^л~вђ вс^я словеса` ја%же а%ще гл~еши въ сокро'вищи ло'жница свое'я”
12
І сказав один із слуг його: ніхто, господарю мій царю; а Єлисей пророк, який у Ізраїля, переказує цареві Ізраїльському і ті слова, що ти говориш у спальній кімнаті твоїй.
13
И$ рече и^дњте и^ ё^вњдњте гдњ` е^сть с^е. и^ посла'въ приведђ и&, и^ возвњсти'ша е^мђ гл~юще се е^сть во е^вдоџаи'ме”
13
І сказав він: підіть, дізнайтеся, де він; я пошлю і візьму його. І донесли йому і сказали: ось, він у Дофаїмі.
14
И$ посла` та'мо ко'ня и^ колесни'ца и^ си'лђ тя'жкђ, и^ прїидо'ша но'щїю и^ ѓ^бъја%ша гра'дъ”
14
І послав туди коней і колісниці і багато війська. І прийшли вночі й оточили місто.
15
И$ ё^рани` заё'тра раb і^е^лисе'ѓ^въ, и^ въста'въ и^зы'иде, и^ с^е си'ла ѓ^бъстђпи` граD и^ ко'ни и^ колесни'ца, и^ рече ѓ%трокъ е^го к немђ ЭO господине чт^о сътвори'мъ”
15
Вранці слуга чоловіка Божого встав і вийшов; і ось, військо навколо міста, і коні і колісниці. І сказав йому слуга його: горе нам! господарю мій, що нам робити?
16
И$ рече і^е^лисе'и не бо'ися ја%ко бо'лїи е^сть со на'ми, па'че не'же и^же съ ни'ми”
16
І сказав він: не бійся, тому що тих, які з нами, більше, ніж тих, які з ними.
17
И$ помоли'ся і^е^лисе'и и^ рече, г~и эTвръзи` нн~њ ѓ%чи ѓ%трока свое^го и^ ё'зриT, и^ эTвръ'зе ѓ%чи ѓ^тро'чища и^ ви'дњ и^ с^е гора` и^спо'лнь ко'нь и^ колесни'ца ѓ%гньна ѓ%крsтъ і^е^лисе'я”
17
І молився Єлисей, і говорив: Господи! відкрий йому очі, щоб він побачив. І відкрив Господь очі слузі, і він побачив, і ось, уся гора наповнена конями і колісницями вогненними навкруги Єлисея.
18
И$ снидо'ша к немђ и^ помоли'ся і^е^лисе'и къ г~ђ. и^ рече, порази` ё^бо ја^зы'къ се'и невидњ'нїем# и^ порази` и^хъ невидњ'нїемъ по гл~ђ і^е^лисе'е^вђ”
18
Коли пішли до нього сиріяни, Єлисей помолився Господу і сказав: уразь їх сліпотою. І Він уразив їх сліпотою за словом Єлисея.
19
И$ рече к ни'мъ і^е^лисе'и, не се` пђть и^ не се` гра'дъ. гряди'те по мн^њ и^ ведђ` в^ы къ мђж'еви е^гоже и%щете в^ы. и^ веде` я& в# самарїю”
19
І сказав їм Єлисей: це не та дорога і не те місто; йдіть за мною, і я проведу вас до тієї людини, яку ви шукаєте. І привів їх у Самарію.
20
И$ бы'сть е^гда` внидо'ша въ самарїю, и рече і^е^лисе'и эTвръзи` ё^бо и^мъ г~и ѓ%чи и^хъ и^ да ви'дятъ. и^ эTвръзе` г~ь ѓ%чи и^хъ и^ ви'дњша. и^ с^е бя'хђ посредњ самарїя”
20
Коли вони прийшли у Самарію, Єлисей сказав: Господи! відкрий очі їм, щоб вони бачили. І відкрив Господь очі їхні, і побачили, що вони всередині Самарії.
21
И$ рече цр~ь і^ил~евъ къ і^е^лисе'ю ја%ко ви'дњ я& а%ще поражђ` я& пораже'нїемъ эTч~е”
21
І сказав цар Ізраїльський Єлисеєві, побачивши їх: чи не побити їх, батьку мій?
22
И$ рече і^е^лисе'и не порази'ши. н^отоkмо е^же е^си плњниl ѓ^рђжїемъ си'мъ, и^ лђкомъ свои^мъ и^збїе'ши. предложи` и^мъ хлњбы и^ во'дђ да ја^дя'тъ. и^ да пі'ютъ. и^ да и^дђтъ къ господи'нђ свое^мђ”
22
І сказав він: не вбивай. Хіба мечем твоїм і луком твоїм ти полонив їх, щоб убивати їх? Запропонуй їм хліба і води; нехай їдять і п’ють, і підуть до господаря свого.
23
И$ преDложи` и^мъ предъложе'нїе ве'лїе и^ ја%ша и^ пи'ша. и^ эtпђсти` я& і^ и^до'ша къ господинђ свое^мђ, и^ не приложи'ша ктомђ` приходи'ти и^с# сљ=рїя въ зеMлю і^и^л~евђ”
23
І приготував їм великий обід, і вони їли і пили. І відпустив їх, і пішли до господаря свого. І не ходили більше ті полчища сирійські в землю Ізраїлеву.
24
И бы'сть по сихъ. и^ събра` сн~ъ а^де'ровъ цр~ь а^сљ=рїискїи, вс^е ѓ^полче'нїе свое. и^ вше'дъ ѓ^бъсњде самарїю”
24
Після того зібрав Венадад, цар Сирійський, усе військо своє і виступив, і обложив Самарію.
25
И$ бы'сть гла'дъ вели'къ въ самарїи`, и^ с^е ѓ^бъсњдо'ша ю&” до'ндеже бы'сть глава` ѓ^сло'ва за н~, си'кль сребра`, и^ четве'ртая ча'сть мњры гно'ю голђби'наго, за е~ си'кль сребра`”
25
І був великий голод у Самарії, коли вони облягли її, так що осляча голова продавалася за вісімдесят сиклів срібла, і четверта частина каба голубиного посліду — по п’ять сиклів срібла.
26
И$ бы'сть цр~ь і^и^л~въ ходя` по стњна'мъ. и^ жена` нњ'кая возопи` к немђ гл~ющи, сп~си м^я господине мои цр~ю”
26
Один раз цар Ізраїльський проходив по стіні, і жінка з криком говорила йому: допоможи, господарю мій царю.
27
И$ рече е'й а^ще тебе не спsаеT г~ь, ка'ко а^зъ сп~сђ тя. е^да` эT гђмна` и^л^и эT точи'ла”
27
І сказав він: якщо не допоможе тобі Господь, з чого я допоможу тобі? чи з току, а чи з точила?
28
И$ рече е'й цр~ь что` т^и е^сть, ѓ^на' же эTвњща`, и^ рече, сїя жена` къ мн^њ рече` да'ждь ми сн~ъ твои да и^ ја^ди'мъ и& дне'сь. а^ ё'тро мое^го сн~а з#ја^ди'мъ.
28
І сказав їй цар: що тобі? І сказала вона: ця жінка говорила мені: «віддай свого сина, ми з’їмо його сьогодні, а сина мого з’їмо завтра».
29
і^ и^спеко'хомъ сн~а мое^го і^ и^з#ја^до'хомъ и&. и^ рњхъ ко не'и въ дн~ь вторы'и. да'ждь сн~а твое^го і^ и^з#ја^ди'мъ и&, и^ съкры` сн~а свое^го”
29
І зварили ми мого сина, і з’їли його. І я сказала їй на другий день: «віддай же твого сина, і з’їмо його». Але вона сховала свого сина.
30
И$ бы'сть ја%ко слы'ша цр~ь і^и^л~евъ словеса` жены`. и^ раздра` ри'зы своя. и^ хожда'ше по стњнњ`. и^ ви'дњша лю'дїе вре'тище на пло'ти е^го внђтръ”
30
Цар, вислухавши слова жінки, роздер одяг свій: і проходив він по стіні, і народ бачив, що веретище на самому тілі його.
31
И$ рече цр~ь сїя да сътвори'тъ м^и б~ъ и^ с^и да приложи'тъ м^и а^ще бђдетъ і^е^лисе'и съ главо'ю свое'ю днесь”
31
І сказав: нехай те і те зробить мені Бог, і ще більше зробить, якщо залишиться голова Єлисея, сина Сафатового, на ньому сьогодні.
32
І$е^лисе'и же сњдя'ше в домђ` свое^мъ. и^ ста'рцы сидя'хђ с нимъ, и^ посла` цр~ь мђжа преD лицемъ своиM и^ преже да'же прїити` посла'вшемђ к немђ. и^ то'и рече къ ста'рцемъ. не вњсте л^и ја%ко посла` сн~ъ ё^бїици сего`, да эTсњчетъ главђ` мою. и^ ви'дите до'ндеже прїидетъ посе'лъ. ё^тверди'те две'ри и^ печа'лна сътвори'те и& ё^ две'рїи. не то'потъ л^и но'гђ господина е^го въслњдъ е^го”
32
Єлисей же сидів у своєму домі, і старці сиділи в нього. І послав [цар] людину від себе. Раніше, ніж прийшов посланий до нього, він сказав старцям: чи бачите, що цей син убивці послав зняти з мене голову? Дивіться, коли прийде посланий, зачиніть двері і притисніть його дверима. А ось і тупіт ніг господаря його за ним!
33
И$ е^ще` е^мђ гл~ющђ с ни'ми. и^ с^е посе'л# сни'де к немђ, и^ пости'же и& цр~ь и^ реq, с^е си` ѕло'ба эT г~а. т^о потръплю` гв~и ксемђ`”
33
Ще говорив він з ними, і ось посланий приходить до нього, і говорить: ось яка біда від Господа! чого мені надалі чекати від Господа?