Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
По ма'лњ же вре'мени, лисїя приѓ^браꙁныи цр~еви и^ сроDник# и^ дњтелемъ преDста'тель, ѕњ'лотя'жце помышля'я ѓ^ бы'вшихъ,
1
Коли минуло дуже небагато часу, Лісій, опікун і родич царя, намісник царський, з великим засмученням переносячи те, що сталося,
2
събра`, Wп~, и^ ко'нники всњ, прїиде въ і^ё^дею ча'ющи гра'дъ е^л#линомъ ѓ^бита'нїе сътвори'ти,
2
зібрав до вісімдесяти тисяч піхоти і всю кінноту, і вирушив проти юдеїв з наміром зробити місто їхнє місцем проживання еллінів,
3
хра'м# же сребро даненъ сътвори'ти ја%коже и^ про'чїихъ ја%ꙁы'къ ка'пища, и^ по вся` лњта пременяти нача'ло жре'чества,
3
храм обкласти податком, подібно до інших язичницьких капищ, а священноначалля зробити щорічно продажним.
4
ника'коже помышля'я бж~їю держа'вђ, н^о ё^пова'я тма'мъ пњшецъ и^ в тисящахъ ко'нникъ, и^ въ п~, сло'новъ.
4
Ніскільки не подумав він про силу Божу, понадіявшись на десятки тисяч піхоти, на тисячі кінноти і на вісімдесят слонів.
5
въшеD въ і^ё^де'ю и^ приближи'ся къ веџсђсђ сђщемђ в# тњснњ сᲄра'нњ, і^ерsлима же эTстоя'ше ја%ко ста'дей пять, и^ сїе ѓ^скорбля'ше.
5
Вступивши в Юдею і наблизившись до Вефсури, місця укріпленого, віддаленого від Єрусалима стадій на п’ять, він обложив його.
6
ја%коже поꙁна мак#кавеи і^ и'же с ни'мъ ратђ'юща е^готверды'ня. съ пла'чеM и^ слеꙁа'ми моля'хђ га съ всњмъ наро'домъ бл~гаго а^гг~ла посла'ти къ сп~сенїю і^и^л~я”
6
Коли Маккавей і ті, що були з ним, довідалися, що він облягає твердині, то з плачем і сльозами разом з народом благали Господа, щоб Він послав доброго ангела на спасіння Ізраїля.
7
Сам# же мак#кавеи вꙁя` ѓ^рђж'їе первње про'чиX ё^тверди вкђпњ съ собо'ю бњдђ поDя'ти, помощи браᲄїи свое'и. вкђпњ же съ ё^се'рдїемъ ё^стреми'шася и^зы'ити иZ ерsлима,
7
Маккавей же, сам перший узявши зброю, переконував інших разом з ним, піддаючи себе небезпекам, допомогти братам; і вони негайно охоче вирушили з ним у похід.
8
ја^ви'ся преDводя` иX ко'н#никъ въ ѓ^де'жDи бњ'лњ, въѓ^рђженᲆ въ ꙁла'то храбръствђя”
8
Коли вони були поблизу Єрусалима, негайно явився проводирем їх вершник у білому одязі, який потрясав золотою зброєю.
9
Въкђпњ же вс^и блsвиша млsрдаго г~а. и^ воZмого'ша дш~ами, не ᲄо'чїю чл~къ н^о и^ ѕвњреи лютњ'ише, и^ стњ'ны желњзны съкрђша'ти сђще гото'ви
9
Усі вони разом подякували милосердному Богу, й укріпилися духом, готові знищити не тільки людей, але і лютих звірів і навіть залізні стіни.
10
и^дя'хђ въ ё^тва'ре, съ нб~си и^мњ'ющи гн~ю млsть съпоборствђ'ющђ и^мъ.
10
Так прийшли вони, під покровом небесного споборника, з милости до них Господа.
11
л#воѓ%браꙁно же ё^стремльшеся на сђпоста'ты. простро'ша эT ни'хъ Wа~і, пњшеw и^ ко'нникъ Wа~ и^ ѕ~ со'тъ,
11
Як леви, кинулися вони на ворогів, і уразили їх одинадцять тисяч піших і тисячу шістсот кінних, а всіх інших змусили тікати.
12
всњхъ же понђди'ша бњжа'ти. мно'ѕи же эT ниX ја%звенїи на'ѕи ё^цњлњша, и^ саM же лисїя стђдно бњжащи ё^иде”
12
Багато хто з них, будучи пораненими, рятувалися роздягненими, і сам Лісій урятувався ганебною втечею.
13
Не беꙁђма же сы'и внятъ бы'вшее на'нь пораже'нїе. и^ ё^раꙁђмњ непобњднымъ бы'ти е^вреѓ^мъ. вс^емогђщеи бж~їеи помощи съпоборъствђ'ющи и^мъ, посла` к ни'мъ
13
Будучи ж досить розумним і розмірковуючи сам із собою над поразкою, яка трапилася з ним, він зрозумів, що євреї непереможні, тому що всемогутній Бог допомагає їм; тому, пославши до них,
14
совњтђя смири'тися ѓ^ всњхъ правеDныхъ, ја%ко и^ цр~я ё^вњща'ти и^ понђди'ти дрђ'га иM бы'ти”
14
запевняв, що він погоджується на всі законні вимоги і переконає царя бути їхнім другом.
15
И$ꙁво'ли же маккаве'и ѓ^ всњхъ ѓ^ ниX же моли полеꙁная радя” Є$ли'ка б^о мак#каве'и въꙁдаде лисїю написђя ѓ^ і^ё^де'ѓхъ ѓ^ста'ви цр~ь.
15
Маккавей, піклуючись про користь, погодився на все, що пропонував Лісій; бо цар схвалив усе, що запропонував Маккавей Лісію у листі щодо юдеїв.
16
бњша же писа'нїя і^ё^де'ѓмъ посла'нныя эT лисїя и^мђще ѓ%браꙁъ си'цев#” Лисїа, мно'жествђ і^ё^де'искђ ра'доватися.
16
Лист же, написаний Лісієм до юдеїв, був такого змісту: «Лісій народу юдейському — радуватися.
17
і^ѓ^а'ннъ и^ а^вессало'мъ, и^же посла'ни сђть эT ваs да'ющи писа'нїя проша'хђ эTвњта ѓ^ нихъ наꙁнамена'ннаго”
17
Іоан і Авессалом, вами послані, передавши підписану відповідь, клопотали про те, що було зазначено у ньому.
18
е^ли'ка же ё^бо подоба'ше цр~ю принести и^ꙁвњстиX. и^ ја%же б^њ въспрїята эTпђсти.
18
Отже, про що потрібно було донести царю, я пояснив, і, що можна було прийняти, на те він погодився.
19
а^ще б^о въ ве'щеX бл~гораꙁђмїе съблюдете и^ въ про'чїе и^скђшђся пови'ненъ вамъ бл~гихъ бы'ти.
19
Тому, якщо ви будете зберігати добру прихильність до правління, то і на майбутній час я потурбуюсь допомагати вам для блага.
20
ѓ^ сиX же по ча'сти ꙁаповњдаю си'мᲆ, і^ и'же эT мене посла'ни сђть побесњдовати с ва'ми,
20
Про подробиці ж я доручив як вашим, так і моїм посланим переговорити з вами.
21
здравъствђ'ите” Лњта рм~и, мsца диѓ^скори дн~я к~д”
21
Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, місяця Діоскоринфія, двадцять четвертого дня».
22
Црsка же посланїя съдержа'шеся си'це” Цр~ь а^нтїѓX, лисїи бра'тђ ра'доватися,
22
Лист же царя був такого змісту: «Цар Антиох брату Лісію — радуватися.
23
эTц~ђ нашемђ въ боги премњншђся, хотящђ и^же въ цр~ьствїи сђщихъ несмяте'нныX бы'ти, къ своинстве'номђ прилњжа'нїю.
23
З того часу, як батько мій відійшов до богів, наше бажання те, щоб піддані царства залишалися безтурботними у відправленні справ своїх.
24
слы'шахомъ і^ё^де'и не бл~говолящихъ эTц~а мое^го повелњнїи е^же премᲇни'тися на е^л#лин#скїа ꙁако'ны. н^о и^ꙁволяюT держа'ти своя ꙁа'повњди. и^ моле'нїа ради дарђются и^мъ ꙁако'ны и^хъ.
24
Коли ж ми почули, що юдеї не погоджуються на почате батьком моїм нововведення еллінських звичаїв, а віддають перевагу власним установленням, і тому просять, щоб дозволено було їм дотримуватися своїх законів;
25
хотящи же и^ сїя ја^ꙁы'кђ бес мяте'нїа бы'ти, сђди'хомъ тогда и^мъ хра'м# съꙁда'ти, и держа'тися по прароди'тельскомђ и^хъ ꙁако'нђ”
25
то, бажаючи, щоб і цей народ не був потурбованим, визначаємо, щоб храм їхній був відновлений і щоб жили вони за звичаєм своїх предків.
26
Бл~го ё^бо сътвори'ши аще послеши к ни'мъ и^ десни'цђ даси. ја%ко да поꙁна'вши наше прои^ꙁоле'нїе бл~годђшни бђ'дђт#, и^ любе'ꙁни пребђ'дђтъ къ на'шемђ ꙁастђпле'нїю”
26
Отже, ти добре зробиш, якщо пошлеш до них і укладеш мир з ними, щоб вони, знаючи наші наміри, були благодушні і весело продовжували займатися ділами своїми».
27
Къ і^ё^де'ѓмъ же црsка посланїя си'цева бњ” Цр~ь а^нтїѓX ста'рцемъ і^ё^де'искимъ и^ про'чимъ і^ё^де'ѓмъ ра'доватися.
27
До народу ж лист царя був такий: «Цар Антиох старійшинам юдейським та іншим юдеям — радуватися.
28
а^ще ꙁдраvствђете да бђ'детъ ја%коже хо'щемъ, и^ сами же ꙁдравствђемъ”
28
Якщо ви здорові, то цього ми і бажаємо: ми також здорові.
29
и^з#ја^ви наM менелаи, хотњсте эTшеDши ваM бы'ти съ нашими.
29
Менелай оголосив нам, що ви бажаєте сходити до ваших, які у нас.
30
эTходя'щимъ ё^бо да'же до дн~е, л~, мsца ћанџїя дади'м же десни'цђ беꙁбояꙁни
30
Отже, тим, які будуть приходити до тридцятого дня місяця Ксанфика, готова правиця на запевнення їхньої безпеки:
31
бы'ти і^ё^де'ѓмъ свои^ми расхо'ды и^ ꙁако'ны ја%ко и^ преже. и^ ни е^ді'нъ и^хъ ни пое^ді'номђ ѓ%браꙁђ стђжитъ ѓ^ нераꙁђмњнихъ”
31
юдеї можуть споживати свою їжу і зберігати свої закони, як і раніше, і ніхто з них ніяким чином не буде потурбований за колишні опущення.
32
Посла'хомъ же и^ менела'а ё^тњша'юща ваs
32
Я послав до вас Менелая, щоб він заспокоїв вас.
33
ꙁрдавъствђите” Лњта, рм~и. ћанџїа мsца е~і дн~я
33
Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого дня Ксанфика».
34
посла'ша же и^ ри'мляне к ниM посланїе и^мᲇющи си'це” Ки'ндъ меMмїискїи, и^ ти'тъ манїискїи, ста'рцы риMстїи лю'демъ і^ё^де'искимъ ра'доватися”
34
Надіслали до них лист і римляни такого змісту: «Квинт Меммій і Тит Манлій, старійшини римські, юдейському народу — радуватися.
35
ѓ^ нихъ же лисїя сроDникъ цр~евъ эTпђсти вамъ, и^ м^ы събл~говоля'емъ
35
Що уступив вам Лісій, родич царя, те і ми підтверджуємо.
36
ја%же сђди цр~ю эTвњща'ти, скорње посли'те кого съꙁира'ти ѓ^ сихъ, да поста'вимъ ја%коже подоба'етъ вамъ” Мы б^о и^демъ ко а^нтїѓхїи.
36
А що визнав він за потрібне доповісти цареві, про те, розсудивши негайно, пошліть кого-небудь, щоб ми могли зробити, що для вас потрібно, бо ми вирушаємо в Антиохію.
37
сего ради ё^скори'те и^ посли'те нњ'кои^хᲆ да и^ мы ё^вњмы кое^я е^сте во'ля,
37
Тому поспішіть, і пошліть кого-небудь, щоб і ми могли знати, якої ви думки.
38
ꙁдравъствђ'ите” Лњта рм~и, е~і дн~я мsца ћанџїя”
38
Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого дня Ксанфика».