Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Бы'вшимъ же ꙁавњтомъ сиM, лисїя эTи^де къ цр~ю” Іёде'и же ѓ^ ꙁемле тяжа'нїю бы'ша”
1
Після закінчення цих договорів Лісій вирушив до царя, а юдеї зайнялися землеробством.
2
ѓ^ста'вшимъ же по мњстом# вое^во'даM, тимоџеи и^ а^пол#лонїи сн~ъ генеѓ^в#, е^ще же и^е^рони'мъ и^ димофо'нъ, к си'м же и^ никано'ръ кљ=прїа'рхъ, не ѓ^ставля'хђ и^хъ бл~гостояти и^ ја%же въ молча'нїю бы'ти”
2
Але з місцевих воєначальників Тимофій і Аполлоній, син Генея, так само як Ієронім і Димофон, і зверх того Никанор, начальник Кіпру, не давали їм жити у спокої і безпеці.
3
И$ѓ^п#пїане же толи'ко сътвори'ша нече'стїе. моли'ша і^ё^де'и с ни'ми живђщих#, вни'ти въ прDеставленыя эT нихъ ладїи съ жена'ми и^ ча'ды, ја%ко ни еді'нњи вра'ждњ межDђ и^ми настоя'щи,
3
Іоппійці ж зробили таке безбожне діло: вони запросили юдеїв, які жили з ними, з їхніми дружинами і дітьми сісти у приготовані ними човни, ніби не маючи проти них ніякого зла.
4
по ѓ%бщђ б^о повеленїю грDаскђ. и^ сїя въспрїя'вши и^мъ ја%ко въ ми'ръ хотя'ще, ничтоже прозрњвше хотящихъ. эTве'ꙁши и^хъ погрђꙁи'ша бо'ле двђ соT”
4
Коли ж вони погодилися, бо бажали зберегти мир і не мали ніякої підозри, тоді, за загальним вироком міста, іоппійці, відпливши, потопили їх, не менше двохсот чоловік.
5
Поꙁна же і^ё'да бы'вшђю на сроDники своя поги'бель, въꙁвњсти мђжемъ и^же с ниM, и^ приꙁыва'я пра'веднаго сђдїю б~а.
5
Коли Іуда довідався про таку жорстокість, звершену над одноплемінниками, оголосив про те тим, що були з ним,
6
прїиде къ скверноё^бїицаM бра'тїи еh. и^ присᲄа'нища но'щїю пожже, и^ ла'дїа попали. і^ и^збњгшихъ же эT ѓ^гня` ꙁакла`.
6
і, закликавши праведного Суддю Бога, пішов проти мерзенних убивць братів його, запалив уночі пристань, і спалив човни, а тих, що збіглися туди, умертвив.
7
стра'нњ же ꙁаклю'чшися эTи^де. ја%коже па'ки прїиде и^ всњхъ и^ѓpпїя'нъ и^ско'рени и^ гража'нъство”
7
А оскільки це місце було замкнене, то він відійшов, з наміром знову прийти і знищити всю громаду іоппійців.
8
Съраꙁђмњ же и^ ѓ^ и^же въ а^мнїи живђщимъ і^ё^де'ѓмъ симъ ѓ%бразомъ сътвори'ти хотя'щихъ,
8
Довідавшись же, що і жителі Іамнії хочуть так само вчинити з юдеями, які там живуть,
9
и^ а^мни'теn но'щїю ја%тъ и^ зажже приста'нище съ столпомъ, ја%коже ја^ви'тися заряM ѓ^гня` въ і^ерsлимњ ста'дїи сђщи, см~”
9
він напав уночі і на іамнитян і запалив пристань з кораблями, так що полум’я видне було в Єрусалимі за двісті сорок стадій.
10
эTтђ'дђ же эTшеDшимъ џ~ ста'дїи, пђть творя'хђ на тимоџея” Срњтошася с ниM аравя'не множае, Wе~ мђжїи, и^ конникъ, е~ сTо.
10
Коли ж вони відійшли звідти на дев’ять стадій, вирушаючи проти Тимофія, то напали на них араби, не менше п’яти тисяч і п’ятисот вершників.
11
е^гда же браn ѕњлотворя'шеся. и^ по'моu бж~їя преспњяше ја%же ѓ^ і^ё^дњ. прочїи а^равя'не ѓ^долњни, проша'хђ эT і^ё'ды десницђ себњ да'ти, ѓ^бњща'юще па'стве да'тися. и^ въ прочихъ пользевати иX”
11
Битва була жорстока, і коли ті, що були з Іудою, за допомогою Божою здобули перемогу, то араби, які потерпіли поразку номади, просили Іуду про мир, обіцяючи доставляти їм худобу і в іншому бути корисними їм.
12
і^ё'да же съразђмњ ја%ко и%стинно въ мно'гихъ иX ключи'мыхъ ѓ^бњща ми'ръ да'ти иM. вꙁя'вши же десни'цђ эTи^доша въ странђ свою`”
12
Іуда ж, розуміючи, що вони дійсно багато у чому можуть бути корисні, погодився укласти з ними мир; уклавши ж мир, вони відійшли у свої намети.
13
Э$бъя' же и^ нњ'кои гра'дъ е^фирђньскъ твердъ и^ стњна'ми ѓ^гражден#, и^же эT все`смњшеныX ја%зы'къ ѓ^бита'шеся е^мђже и^мя каспинъ”
13
Ще напав він на одне місто з міцним мостом, оточене стінами і населене різними народами, на імення Каспин.
14
Сђщїи же внђтри надњ'ющеся на крњпосᲄь стnњ и^ ё^готова'нїе бра'шенъ. беZбоя^зненотворяхђ і^ё'де прокля'тїе и^ хђленїе гл~ющии ја%же не подоба'етъ”
14
Жителі, сподіваючись на міцність стін і запас продовольства, поводилися дуже зухвало, лихословлячи на тих, що були з Іудою, промовляючи хулу на Бога і непристойні слова.
15
Сђщїи же съ і^ё'дою призыва'юще вели'каго нача'лника мира. и^же безъ ѓ%вновъ и^ миха'ническихъ а^рган#, вᲆ времена і^сђса раздрђши е^рихо'нъ” Нападо'ша ѕвњроѓ%бразно стенњ
15
Але ті, що були з Іудою, закликавши на допомогу великого Владику миру, Який без стінопробивних машин і знарядь зруйнував Єрихон у часи Ісуса, по-звірячому кинулися на стіну.
16
и^ взя'ша граD бж~їимъ хотњнїемъ беꙁ#числена закланїя сътвори'ша” ја%коже прилњжа'щемђ приста'нищђ широта и^мђщи ста'дїи дв^њ, і^ ё^бїеныхъ кро'ви и^сполнена ја^ви'ся.
16
За допомогою Божою вони взяли місто, і вчинили незліченні убивства, так що прилегле озеро, яке мало дві стадії у ширину, здавалося наповненим кров’ю.
17
эTтђдђ эTи^до'ша сᲄа'дїи, з~ соT и^ н~, и^ прїидо'ша в хара'кђ къ гл~емымъ тђвїиномъ і^ёде'ѓмъ”
17
Відійшовши звідти на сімсот п’ятдесят стадій, вони прийшли у Харак до юдеїв, називаних тувиїнами;
18
И$ тимоџе'я же въ мњстехъ не ја%ша. н^и е^ді'но же дњло съвръшивъ възвратися. ѓ^ставльше стра'жђ въ нњкое^мъ мњсте ѕњлотвердњ.
18
але не застали там Тимофія, який, нічого не зробивши, відійшов з цієї країни, залишивши, втім, у одному місці дуже міцну варту.
19
досиџе'и же и^ съсипа'тръ и^же бњхђ вое^воды съ мак#каве'ѓм#, и^зшедше погђби'ша эT тимоџе'я ѓ^ста'вшихъ въ ᲄверды'ни боле Wі~ мђжїи.
19
Тому Досифей і Сосипатр, з вождів, які були з Маккавеєм, вирушили і побили залишених Тимофієм у фортеці людей, понад десять тисяч.
20
и^ мак#каве'и же въчини во'я своя и^ поста'ви и^хъ по'лкъ противђ поlка. и^ на ᲄимоџе'я пои'де и^мњ'ющи съ собо'ю, р~к пњшецъ, ко'нникъ же, Wв~ и е~ соT.
20
Тоді Маккавей, розділивши своє військо на загони, поставив їх над цими загонами і кинувся на Тимофія, який мав при собі сто двадцять тисяч піших і тисячу п’ятсот кінних.
21
поꙁна' же тимоџе'и прише'ствїе і^ё'дино, повелњ же'ны и^ дњти и^ про'чая ё^готованїя въвести` въ тверды'ню нарица'емђю карнїю. б^њ б^о непобори'мо и^ въсходђ невозмо'жно мњста ради тњсноты`”
21
Коли довідався Тимофій про наближення Іуди, то відіслав дружин і дітей і решту обозу у так званий Карніон; бо ця фортеця була незручна для облоги і недоступна через тісноту всієї місцевості.
22
Є$гда' же по'лкъ і^ё'дыn прьвыи ја^ви'ся, и^ бысть ё%жасъ на сђпоста'ты эT вс^еви'дящаго сᲄрахA бж~їя, и^ въ бњгъство ё^стремишася е^ді'нъ эT дрђга'го. ја%ко множицею эT своиX ё^стра'шатися, и^ ѓ^рђжїи свои^ми ё^да'рени ѓ^слабляхђся
22
Коли ж показався перший загін Іуди, страх напав на ворогів, і жах охопив їх від явлення Всевидючого: вони кинулися навтіки, пориваючись один туди, інший сюди, так що більшою частиною уражувані були своїми, проколювані вістрям своїх мечів.
23
Творя'ше же і^ё'да гоненїе прилњжно ё^бива'юще иноплеме'нникъ, и^ простре эT нихъ Wл~, мђжїи.
23
Іуда наполегливо продовжував переслідувати, убивав беззаконних, і знищив до тридцяти тисяч чоловік.
24
сам же тимоџе'и впаде въ странђ` досиџе'я и^ сосипа'тра, и^ многомъ моле'нїемᲆ моля'ше да жи'въ эTпђ'стится. зане` мно'гихъ ё^бо сро'дники и^ нњкоиX бра'тїю и^мњя'ше. и^ си'хъ ѓ%бесловесити слђчится, а^ще ё^мретъ.
24
Сам Тимофій потрапив до рук тих, що були з Досифеєм і Сосипатром, і з великим хитруванням благав відпустити його живим, бо у нього знаходилися багатьох [юдеїв] батьки, а деяких брати, і вони не будуть пощаджені, якщо він помре.
25
вњрђющим же и^мъ мно'гихъ проше'нїи здра'ва е^го пђсти'ша бра'тїи раd сп~сенїя.
25
Коли він багатьма словами запевнив у своїй обіцянці, що поверне їх неушкодженими, вони відпустили його, заради спасіння братів.
26
и^ꙁы'иде мак#каве'и въ карнїю и^ въ таргатїю и^ ё^би`, Wк~е”
26
Потім Іуда пішов проти Карниона й Атаргатиона, і вибив двадцять п’ять тисяч чоловік.
27
ПосиX же погђбле'нїю, ѓ^брати і^ё^да во'и на е^фро'нъ граD твердъ, в неMже живя'ше лисїя и^ мно'жество ра'зныX ја^зы'къ. ю%ноша же си'лнїи стоя'ще предъ стњна'ми крњпко браня'хђ” в неM же бњхђ а^ргани, и^ прочїи во'искїи ѓ^рђжїя.
27
Після перемоги над ними й ураження, Іуда вирушив проти укріпленого міста Ефрона, в якому мав перебування Лісій і безліч різноплемінних: сильні юнаки, які стояли перед стінами, воювали завзято; там же знаходилися великі запаси знарядь і стріл.
28
приꙁва'вше же си'лнаго съ дръжа'вою съкрђша'ющаго ра'тныхъ си'лы, взяша же градъ поD рђкђ. и^ ё^би'ша и^же внђтрь Wк~е.
28
Але вони, закликавши на допомогу Всесильного, Який Своєю могутньою силою зищує ворогів, оволоділи цим містом і побили тих, що були у ньому, до двадцяти п’яти тисяч.
29
и^ эTшеDше эTтђдђ и^ ё^сᲄреми'шася на скиgск# градъ, эTстоящъ эT і^ерsлима ста'деи х~”
29
Піднявшись звідти, вони попрямували на місто скіфів, що знаходиться від Єрусалима на відстані шістсот стадій.
30
Свњдњтельсᲄвова'вшиM же живђщимъ та'мо і^ё^деѓ^мъ ѓ^ скиgскихъ гража'нехъ, ја%ко и^мњ'ютъ бл~гораꙁђмїе и^ въ вся дн~и и^ времена` неключимыя творя'хђ
30
Але оскільки юдеї, які жили там, свідчили про прихильність, яку мають до них скіфські жителі, і про лагідне поводження з ними у часи бід:
31
бл~годаре'нїе и^мъ и^ ё^тᲇше'нїе. и въ прочїю поlꙁђ родђ бњша съ помощни. и^ прїидо'ша въ і^ерsлимъ дн~е великаго праꙁдника седми'цаM насᲄоја%щи.
31
то, подякувавши їм і попросивши і на майбутній час бути прихильними до роду їхнього, вони вирушили у Єрусалим, тому що наближалося свято седмиць.
32
и^ по гл~емїи же пенди'костїи, и^доша проти'вђ горгїа страти'га и^дђме'иска”
32
Після свята, називаного П’ятдесятницею, пішли вони проти Горгія, воєначальника Ідумеї.
33
и^ꙁы'иде же с пњшцы трема ты'сящами, и^ ко'нникъ, у~.
33
Виступив же Іуда з трьома тисячами піших і чотирмастами кінних.
34
и^ сътвори'ша бра'нь и^ слђчи'ся па'сти маломъ эT і^ё^де'и.
34
Коли вони вступили у битву, сталося, що деякі юдеї впали.
35
досиџе'и же нњкто эT вакино'ра ко'нниk мђжъ крњпокъ горгїю придержа'ше. ја%ть е^го за хлами'дђ и^ ведя'ше чsтно и^ хотя'ше нњкто эT ко'нникъ џракїиских#, притекъ ја^ти жива проклято'го горгїю и^ рамо рас#сњче, ё^бњжа' же горгїя въ мари'сђ.
35
Досифей же, один з тих, що були під начальством Вакинора, вершник, муж сильний, упіймав Горгія і, схопивши його за плащ, волік його сильно, щоб узяти проклятого у полон живим; але один з вершників фракійських наскочив на нього і відсік йому плече, і Горгій утік у Марису.
36
во'и же горъгїевы на мно'ѕњ браняхђся и^ ё^трђж#шеся. приꙁва` і^ё^да г~а помо'щникA и^ вое^во'дђ бра'ни быти.
36
Коли ж ті, що були з Ездрином, довго б’ючись, знемогли, Іуда закликав на допомогу Господа, нехай буде Він началовождем у битві.
37
нача` гласоM эTч~ескимъ съ пњсньми и^ во'племъ въз#пи`, и^ нечая'нне на во'я горгїевы нападе.
37
Почавши вітчизняною мовою піснеспіви гучним голосом, він викликнув і, несподівано кинувшись на тих, що були з Горгієм, повернув їх на втечу.
38
і^ё^да же собра` во'и прїиде въ градъ ѓ^дола'мъ” И$ е^гда седмыи дн~ь прїиде по ѓ^бы'чаю ѓ^чище'нїя” в томъ мњсте сђбо'тђ сотвори'ша.
38
Потім Іуда, взявши з собою військо, вирушив у місто Одоллам, і оскільки наставав сьомий день, то вони очистилися за звичаєм і святкували суботу.
39
наё^трїи же прїиде съ свои^ми і^ё'да да телеса` простертыхъ возметъ и^ с роди'тели положитъ въ гробњхъ эTч~ескихъ”
39
На другий день ті, що були з Іудою, пішли, як вимагав обов’язок, перенести тіла полеглих і покласти їх разом з родичами у батьківських гробницях.
40
ѓ^брњто'ша же поD риꙁами ё^бїеныX эT даровъ и%дольскихъ, ѓ^ них же закоn запреща'ше і^ё^деѓM” Всњмъ же ја%вњ бысть ја%ко сея ради вины` падо'ша”
40
І знайшли вони в кожного з померлих під хітонами присвячені іамнійським ідолам речі, що закон забороняв юдеям: і стало всім явно, з якої причини вони впали.
41
Вс^и ё^бо блsвиша правыи сђдъ гн~ь ја^кота'ина соᲄвори` ја^влена.
41
Отже, всі прославили праведного Суддю Господа, який відкриває потаємне,
42
и^ къ моле'нїю ѓ^браᲄи'вшеся моли'ша да сътворе'ныи грњхъ не воспомяне'тся” І$ё'да же крњпча'ише моля'ше люди снабдњти себе беꙁъ грњха`, ѓ^чи'ма ви'дящи бы'в#шая грњхъ ради”
42
і звернулися до молитви, благаючи, нехай буде зовсім згладжений учинений гріх; а доблесний Іуда напучував народ оберігати себе від гріхів, бачачи своїми очима, що трапилося з вини загиблих.
43
И$ сътворъ эT мђжїи събра'нїе ё^тва'рїи ја%ко Wв~ дра'гмъ сребра`, и^ посла` въ іерsлиM принести` за грњхи мрт~выхъ жрътвђ. предобре и^ ё^годне творя` ѓ^ воскр~сенїи помишля'я”
43
Зробивши ж збір за числом мужів до двох тисяч драхм срібла, він послав у Єрусалим, щоб принести жертву за гріх, і вчинив дуже добре і благочесно, думаючи про воскресіння;
44
А$ще б^о паDшихъ въста'нїя не ча'етъ, на'ипаq ё^бо были` срамоты` ѓ^ мр~твыхъ моли'тися.
44
бо, якби він не надіявся, що полеглі у битві воскреснуть, то зайве і марно було б молитися за мертвих.
45
посемъ зря'и съ бл~гочестїемъ ё^сопшимъ добрњ'ишее эTло'женое бл~годаре'нїе, прпDбїе и^ бл~гочестїе и^ дары подаде`. эTню'дђже за ё^мръшихъ моле'нїе сътворь грњхи` ѓ^чисти'тъ”
45
Але він помишляв, що тим, які померли у благочесті, уготована велика нагорода, — яка свята і благочестива думка! — Тому приніс за померлих умилостивительну жертву, щоб розрішилися від гріха.