Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глvа, ѕ~”
Острозька Біблія, 1581р.
Українською (п. Філарета)
1
По ма'лњ же вре'мени, посла` цр~ь ста'рца нњкое^го а^џинее^нина понђждати і^ё^де'я, премњни'тися эTч~ескиX преда'нїи и^ бжsтвеныX ꙁакоn не придръжа'тися,
1
Через якийсь час цар послав одного старця, афінянина, примушувати юдеїв відступати від законів батьківських і не жити за законами Божими,
а також осквернити храм Єрусалимський і найменувати його храмом Юпітера Олімпійського, а храм у Гаризині, оскільки мешканці того місця прибульці, храмом Юпітера странноприїмного.
3
стропти'во же и^ всMњ родомъ б^њ нападе'нїя лђкавъства
3
Важким і нестерпним було для народу нещастя, що настало.
Храм наповнився любодійством і нечестям від язичників, які, спілкуючись з блудницями, змішувалися з жінками у самих священних притворах і вносили всередину речі недозволені.
5
ѓ^лта'рь же паки полнъ бысть неподо'бныхъ и^хже ꙁако'нъ въꙁбраня'ше
5
І жертовник наповнився непотребними, забороненими законом речами.
6
ниже сђботъ храня'хђ, ни дн~и пра'ꙁдникъ эTч~ь въздержа'хђ” ни просто себе ниᲄоже і^ё^де'я и^менова'ше
6
Не можна було ні зберігати суботи, ні дотримуватися батьківських свят, ні навіть називатися юдеєм.
7
ведя'хђ же ся з горкою нђждею въ дн~ь рожденїя цр~ева къ жрътвњ” Бы'вши же дїѓнисїѓвђ пра'ꙁникђ, понђжда'хђся і^ё^де'и кисы и^мђще хвали'ти дїѓнисїѓна”
7
З тяжким примусом водили їх щомісяця у день народження царя на ідольські жертви, а на свято Діониса примушували юдеїв у плющових вінках іти в урочистому ході на честь Діониса.
Таке повеління вийшло і сусіднім еллінським містам, за наущенням Птоломея, щоб вони так само діяли проти юдеїв і змушували їх приносити ідольські жертви,
9
не и^зволя'ющихъ прїити` на повелњнїя ја%зы'ческа да ё^бїюT бњ б^о ви'дњти бњдно”
9
а тих, що не погоджувалися переходити до еллінських звичаїв, убивали. Тоді-то можна було бачити справжню біду.
Дві жінки звинувачені були у тім, що обрізали своїх дітей; і за це, привісивши до сосків їхніх немовлят і перед народом провівши по місту, скинули їх зі стіни.
Інші бігли у ближні печери, щоб потай святкувати сьомий день, але, будучи виданими Филипу, були спалені, бо вони неправедним вважали захищатися з поваги до святости дня.
12
молю ё^бо чтђщихъ кни'гђ сїю не ё^страшатися нанесеныхъ ради. мнњти же мђченїя сїя не къ погђбленїю н^о къ накаꙁанїю ро'да на'шего быти.
12
Тих, кому випаде читати цю книгу, прошу не страшитися напастей і зрозуміти, що ці страждання служать не на погублення, а на напоумлення роду нашого.
13
и^б^о не мно'го вре'мя ѓ^ста'вится нечествђю^щимъ, н^о скоро мщенїе воꙁдасᲄься. вели'каго бл~годња'нїя е^сть знаменїе”
13
Бо те саме, що нечестивцям не дається багато часу, але швидко піддаються вони карам, є знамення великого благодіяння.
14
не бо ја%ко на и%ных ја^ꙁы'цеX ждетъ долготръпеливыи влDка, да'же къ срњтенїю и^хъ грњховъ и^ къ и^сполнеенїю мђ'читъ. тако и^ на наs сђди` бы'ти,
14
Бо не так, як до інших народів, продовжує Господь довготерпіння, щоб карати їх, коли вони досягнуть повноти гріхів, не так судив Він про нас,
15
да не до конца ѓ^сᲄавляеT грњхомъ на'шимъ бы'ти, послњди насъ м#ститъ,
15
щоб покарати нас після, коли вже досягнемо краю гріхів.
16
понеже никогда эT насъ млsрдїе свое эTи'метъ. ѓ^блича'ющи б^о въ сђпротивныхъ не ѓ^ста'витъ лю'дїи свои^хъ.
16
Він ніколи не відбирає у нас Своєї милости і, караючи нещастями, не залишає Свого народу.
17
ѓ^баче же къ потръпњнїю и^ сїя намъ да речется малыX ради вниᲄи въ повsњ.
17
Втім, нехай буде це сказано на пам’ять нам: після цих небагатьох слів повернемося до оповіді.
Був такий собі Єлеазар, з перших книжників, муж, який уже досяг старости, але дуже красивої зовнішности: його примушували, розкриваючи йому рот, їсти свиняче м’ясо.
19
Э/н же съ честїю смр~ть наче нежел^и животъ съ нена'вистїю и^ꙁволяше, во'лею преDи^дя'ше на мђ'кђ
19
Віддаючи перевагу славній смерті перед зганьбленим життям, він добровільно пішов на муки, і плював,
20
плю'ющи. и%м#же ѓ%бразомъ подоба'ше ё^битися и%ныM ᲄръпенїе подая'ше. и^ не ѓ^скверняшеся сътворити неподо'бная живота` ради любве.
20
як належало тим, хто вирішив устояти проти того, чого з любови до життя не дозволено споживати.
21
беꙁаконици же ё^млsрді'шася вчиненїи древняго ради к# мђжђ зна'нїя, взе'мше е^гоᲄа'ино моля'хђ принесо'ша мя'са ја%же ја%сти е^мђ подоба'шеся и^ е^го ради ё^гото'вана, лицемњрне же сътвори'ти сїе ја%сти мя'са эT жрътвы цр~емъ повелњныя
21
Тоді приставлені до беззаконного жертвоприношення, які знали цього мужа з давнього часу, відкликавши його, наодинці переконували його принести ним самим приготоване м’ясо, яке він міг би споживати, і прикинутися, начебто їсть призначене від царя жертовне м’ясо,
22
да сїе съдњла'въ эT смр~ти и^ꙁба'виTся и^ древняя ради дрђжбы полђчи'ти чл~колюбїя.
22
щоб через це уникнути смерти і за давньою з ними дружбою скористатися їхнім людинолюбством.
Але він, утвердившись у добрій думці, гідній його віку і поважної старости і досягнутої ним славної сивини, і благочестивого з дитинства виховання, а найбільше — святого і Богом даного законоположення, згідно з цим відповів, і сказав: негайно віддати на смерть;
24
не бо` во'зрастђ нашемђ досто'ино е^сть лицемњрити. да многи эT ю'ныхъ непщђ'юще е^леа^ꙁа'ра, ч~ лTњ, преиᲄи къ жи'тїю и^ноплемен#ныхъ.
24
бо негідно у нашому віці лицемірити, щоб багато хто з юних, дізнавшись, що дев’яностолітній Єлеазар перейшов у язичництво,
25
и^ ѓ^ни` мое^го ради лицемњрїя и^ маловремеnнаго живота` прельстя'тся. и^ сего ради порочнђ ста'росᲄь мою сътворю`
25
і самі внаслідок мого лицемірства, заради короткого і нікчемного життя, не впали через мене в оману, і через те я поклав би нечестя і пляму на мою старість.
26
а^ще б^о н~нњшняя мђки чл~ческїя и^ꙁба'влюся, н^о рђки всемогђщаго ни живъ ни скончаn и^збњжђ.
26
Якщо у даний час я і позбудуся мук від людей, але не уникну правиці Всемогутнього ні в цьому житті, ні після смерти.
Тому, мужньо розлучаючись тепер з життям, сам я буду гідним старости,
28
ю%ношаM же ё^бо ѓ%браꙁᲆ поста'влю. а^ще бо'дрою дш~ею и^ крњпко за чsтныя и^ ст~ыя ꙁако'ны подо'бная смр~ти въꙁнесђ. и^ симъ реченнымъ. съ тщанїемъ на мђкђ влеча'шеся”
28
а юним залишу добрий приклад — охоче і мужньо приймати смерть за шановані і святі закони. Сказавши це, він одразу ж пішов на муки.
29
И$мже ведђщимъ е^го, мало прежде бл~гоживоTнаго въ бњдно жи'тїе пременя'хђ преDреченыхъ ради слове'съ, ја%ко сїи мня'хђ бестрђдїе бы'ти.
29
Тоді й ті, які вели його, незадовго перед цим виявлену до нього доброзичливість змінили на ненависть через вищесказані слова, бо вони вважали їх божевіллям.
Готуючись уже померти під ударами, він, застогнавши, промовив: Господу, Який має досконале відання, відомо, що я, маючи можливість уникнути смерти, приймаю через бичування тіла жорстокі страждання, а душею охоче терплю їх зі страху перед Ним.