Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И$ ё'да же маккаве'и і^ и'же с ниM внидоша та'ино въ се'ла, и^ призыва'хђ сроDники. и^ пребыва'ющихъ въ і^ё^де'исᲄвњ прїемляхђ. и^ събра`ша Wѕ~ мђж'їи,
1
Тим часом Іуда Маккавей і ті, що були з ним, таємно входячи у селища, скликали родичів і, приймаючи тих, що залишилися в юдействі, зібрали до шести тисяч мужів.
2
и^ призы`вахђ г~а призрити на' люди эT всњхъ попира'емыхᲆ. ѓ^чисти же и^ храмъ эT нечестивыхъ чл~къ ѓ^скверняемыи.
2
Вони взивали до Господа, щоб Він зглянувся на народ, який усі топчуть, і пожалів храм, осквернений людьми нечестивими;
3
помиловати же і^ ѓ^пђстњныи граD, и^ хотящїи ра'вно ѓ%трокомъ бы'ти” и^ гласъ кро'ви вопїю'щихъ к тебᲇ ё^слы'ши.
3
щоб помилував розорене місто, близьке до того, щоб зрівнятися з землею, і почув кров, яка волає до Нього;
4
помяни же и^ зако'нопрестђпныхъ погђбленїя и%мже ѓ%троки непови'н#ныя погђби'ша, и^ бы'вшиX хђленїи на и^мя твое, и^ възненави'дњ лђкавъства”
4
щоб згадав про беззаконне погублення безвинних немовлят і про колишні хуління Його імені, й обурився на злих.
5
Бысᲄь же въ събра'нїю маккаве'и, и^ непостоа'ненъ ја^ꙁы'комъ бысть. гнњвъ б^о гн~ь въ ми'лость ѓ^братися,
5
Оточивши себе багатьма, Маккавей зробився непереможним для язичників, коли гнів Господа перетворився на милість.
6
и^ напада'хђ на веси и^ грады беꙁъвњстно и^ сожига'хђ. и^ бл~говременна мњста възимающе, не ма'ла паденїя чл~коM сътвори'ша.
6
Раптово нападаючи на міста і селища, він спалював їх, і, займаючи зручні місця, немало переміг ворогів, змушуючи їх утікати;
7
на'ипаче вᲆ но'щи сїе съдњла'нїе быва'ше. и^ бесњда мђж'ества е^го прохожда'ше всюдђ”
7
переважно він обирав собі на допомогу для таких справ ночі, і чутка про його мужність розносилася всюди.
8
Ви'дя же филиппъ пома'лђ грядђща мђжA въ кори'сть, ча'стње же въ бл~годн~ьствїе слђчи'ся е^мђ преспњвати. къ птоломею вое^во'дњ ё^до'ли сљ=рїи і^ финикїи, писа` помощи` цр~ьскомђ повелњнїю.
8
Филип, бачачи, що цей муж помалу входить у силу, а частіше буває щасливий у ділах, писав до Птоломея, воєначальника Келе-Сирії і Фінікії, щоб він допоміг ділам царя.
9
ѓ%н же скоро посла никано'ра сн~а патроклова прьвњ'ишихъ дрђгъ даде е^мђ эT пам#филїискыхъ ја^зы'кᲆ ѓ^рђженыX во'инъ, Wк~, да весь і^ё^де'искїи роD и^збїюT. посла' же и^ горгїя мђжа стратига и^ въ бранехъ преё^чена”
9
Він же, негайно обравши Никанора, сина Патроклового, одного з перших своїх друзів, послав його, підпорядкувавши йому не менше двадцяти тисяч чоловік з різних народів, знищити весь рід юдеїв; приєднав до нього і Горгія воєначальника, досвідченого у справах військових.
10
Поста'ви же ника'норъ да'нь цр~ю и^же ри'мляномᲆ даа'ше, Wв~, талантъ эT плњненїя і^ё^де'и испо'лнити”
10
Никанор ухвалив: данину у дві тисячі талантів, яку цар винен був римлянам, поповнити від полонення юдеїв.
11
А/бїе же въ помо'рьскїя гра'ды посла` созыва'ющи на кђпленїе і^ё^де'ѓv связневъ, ѓ^бњща'ющися, ч~, ё%зниковᲆ на талантᲆ да'ти. не зря'щи на м#щенїе послњдђ'ющее е^мђ эT вседръжителя”
11
Тому негайно послав у приморські міста, запрошуючи їх купувати у раби юдеїв і обіцяючи доставляти по дев’яносто полонених за один талант; але не очікував він тієї помсти, яка готова була прийти на нього від Всемогутнього.
12
І$ё'дњ же възвњщено б^њ ѓ^ пришествїи никаноровњ, презира'юще свое ѓ^полченїе пришествїа е^го ради,
12
Іуді ж дано було знати про прихід Никанора, і коли він передав тим, що були з ним, про прибуття війська,
13
ё^жасшеся и^ не вњ'роваша бж~їю эTм#щенїю, эTбњго'ша во и^но мњсто.
13
тоді боязкі й ті, що не вірили у воздаяння Боже, розбіглися, залишивши місця свої.
14
и^нїи же ѓ^ста'вшая вс^я продая'хђ, въкђпњ же г~а моля'хђ да и^зба'витъ иX эT нечесᲄи'ваго никанора, и^же преже неже полђчи прода'де,
14
Інші ж продавали все, що залишилося у них, і благали Господа визволити їх, проданих нечестивим Никанором раніше битви,
15
и^ а^ще не и^хъ ради н^о ради ꙁавњта и^же бысть къ эTц~емъ и^хъ. и^ призванїа ради честнаго и^ великолњпаго и^мени е^го на нихъ”
15
якщо не для них, то заради завітів з батьками їхніми і наречення на них святого і славного імені Його.
16
Собра же меккаве'и и^же ѓ%крsтъ его, Wѕ~. моля'ше да не ё^жаснђтся эT сђпроᲄивникъ. ниже да ё^страшаTся безако'нно грядђщиX на ся враговъ мно'жество. н^о крњп#ко проти'витися
16
Тоді Маккавей зібрав тих, що були з ним, числом шість тисяч мужів, і умовляв їх не страшитися ворогів і не боятися великої кількости язичників, що неправедно йдуть на них, але мужньо битися,
17
преD ѓ^чи'ма и^мњ'ющи досади'теlства, и^же мњсᲄо ст~ое и%ми вᲆ зло ѓ^бращено. и^ посмњя'нїа града и^ ѓ^скверненїе е^ще же и^ прароди'тельскїя за'повњди попра'нїе.
17
маючи перед очима неправедно нанесену ними образу святому місцю і розорення зганьбленого міста і порушення праотецьких настанов.
18
ѓ^ни б^о ѓ^рђжїемъ надњюTся, рњша дръзостне. мы же на вседръжи'теля б~а могђщаго и^ грядђщихъ на на'съ и^ весь ми'ръ е^ді'нымъ манове'нїемъ ниꙁложи'ти надњ'емся.
18
Бо, — говорив він, — вони надіються на зброю і відважність, а ми надіємося на всемогутнього Бога, Який одним помахом може подолати і тих, що йдуть на нас, і весь світ.
19
накаꙁа' же и^хъ ѓ^ застђпленїи бы'вшихᲆ въ прародителехъ. і^ е^же поD сенахеримом#, рп~е тысящь ја%ко погибо'ша.
19
Він розповів їм і про те заступництво, яке одержували їхні предки, і як при Сеннахиримі погублені сто вісімдесят п’ять тисяч мужів,
20
и^ въ вављ=лонњ к нимъ гала'товъ ѓ^полченїе быvшее, ја%ко вс^и вᲆ бра'нь прїидо'шA и%хже б^њ, Wи~, съ македо'няны, эT ниX же, Wд~, македо'няn эTчая'шаs. по семъ сїи, Wи~. р~к. тисящᲆ поби'ша по'мощи ради да'нныя и^мъ эT нб~си, и^ полꙁђ мно'гђ взя'ша”
20
і про битву, що була у Вавилоні проти галатів, як вони прийшли на битву в кількості лише восьми тисяч з чотирма тисячами македонян, і коли македоняни змішалися, то ці вісім тисяч погубили сто двадцять тисяч завдяки допомозі, яка була їм з неба, й одержали велику здобич.
21
СиX ра'ди въспомяновенїи дръꙁостныX поста'ви и^ готовыхъ ё^мрњти ꙁако'нъ раd и^ эTч~ества” Четверо ча'стне же во'и посᲄа'ви,
21
Такими розповідями зробивши їх безстрашними і готовими померти за закони і батьківщину, він розділив військо на чотири загони,
22
в#чини же и^ бра'тїю свою вое^водами по сᲄране чі'на, сі'мона і^ и^ѓ^си'фа і^ и^ѓ^наџа'на. поDда же комђждо иX ты'сящђ и^ пя'ть сотъ.
22
призначивши вождями кожного загону братів своїх: Симона, Йосифа та Іонафана, і підпорядкувавши кожному по тисячі п’ятсот чоловік.
23
е^ще же и^ е^лїа^ꙁара чести` ст~ђю кни'гђ, и^ дасть зна'менїе по'мощи бж~їа, и^ въ перво'м# стрњтенїи самъ вое^во'да срњтеся съ никаноромъ.
23
Потім наказав Єлеазару читати священну книгу, і, обнадіявши Божою допомогою, сам прийняв провід над передовим загоном і вступив у битву з Никанором.
24
бысть же и^мъ всемогђщїи съпоборник#, и^ ё^би'ша воиn бо'ле, Wџ~. ја%звеныхъ же и^ безъё%дныX бо'льшђю ча'сть сᲆтвори'ша во'и никаноровыхъ, всњх же в# бњгъство понђди'ша.
24
Оскільки помічником їх був Усемогутній, то вони побили ворогів понад дев’ять тисяч, і ще більшу частину Никанорового війська залишили пораненими і покаліченими, і всіх змусили втікати.
25
сребреники ѓ^ бы'вшеM кђпленїю и^хъ взя'ша.
25
Узяли і гроші у тих, що прийшли купувати їх; переслідували їх на значну відстань, і повернулися, будучи зупинені часом.
26
гони'ша же и^хъ ѕњлно и^ поби'ша, ё^ста' же и^хъ эT времени заключены” бњ б^о преже сђботы сея ради вины не медлњша гоня'ще иX.
26
Бо це був день перед суботою; з цієї причини вони і не продовжували гнатися за ними.
27
ѓ^рђжїя же иX и^ коры'сти събира'ющи, сђботђ дњяхђ блsвящи і^ и^сповњда'ю^щися гв~и сп~съшаго иX въ дн~ь сїи, и^ нача'ло млsти въчини'вшаго и^мъ.
27
Зібравши ж за ними зброю і знявши обладунок з ворогів, вони святкували суботу, щиро дякуючи і прославляючи Господа, Який спас їх у той день і Який почав являти їм Своє милосердя.
28
по сђботњ же не'мощнымъ и^ сиротаM и^ вдовамъ и^ ѓ^би'димымъ раздњли'ша коры'сти, про'чая же съ ѓ%троки свои^ми раздњли'ша.
28
Після суботи, виділивши зі здобичі калікам, удовам і сиротам, інше розділили між собою і дітьми своїми.
29
сїи и^ съдњја%вшїи ѓ^бщђю мл~твђ сътвори'ша, млрsдаго г~а мл~ящи въ конецъ примњритися рабомъ свои^мъ”
29
Закінчивши це, вони встановили громадську молитву, і благали милосердого Господа остаточно примиритися з рабами Своїми.
30
И$ сђщихъ съ тимоџе'ѓмъ и^ вакхидомъ ја%ша и^ ё^би'ша боле Wк~. и^ тверды'ня вы'шняя въздержа'ша, и^ многA плњне'нїя раꙁдњли'ша равночастне себњ, и^ не'мощнымᲆ и^ сиротаM и^ вдоваM е^ще же и^ презви'теромъ съᲄвори'ша.
30
І тоді, як Тимофій і Вакхид напали на них спільно, вони побили понад двадцять тисяч і легко оволоділи високими фортецями; вони розділили дуже багато здобичі рівними частинами між собою й каліками і сиротами і вдовами, ще ж і старійшинами.
31
събравше же ѓ^рђжїя и^хъ прилњжне вся положи'ша в мњстехъ бл~говре'мен#ныхъ” Про'чая же коры'сти вᲆ і^ерsлимъ принесо'ша.
31
Зібравши після них зброю, ретельно склали все у зручних місцях, іншу ж здобич принесли у Єрусалим.
32
и^ филархина тимоџе'ѓва ё^би'ша мђжа непреподо'бнњиша, и^же мно'гихъ і^ё^де'ѓв# ѓ^ѕло'бльша.
32
Убили і вождя військ Тимофієвих, людину дуже нечестиву, яка заподіяла багато зла юдеям.
33
праꙁнђю'щи же дн~и побњды въ эTч~ествњ, ꙁаже'гшаго сщ~енныя врата, калистена ја^ша ёбњгшаго въ е^ді'нђ кђщицђ и^ досто'инђю м#здђ нечестїю е^го възда'ша.
33
Потім, торжествуючи перемогу на батьківщині, вони спалили Каллисфена і деяких інших, які спалили священні ворота й утекли в один дім, так що ці за своє нечестя понесли гідну відплату.
34
преклятњ'ишїи же никано'ръ и^же ты'сђща кђпцовъ на прода'нїе і^ё^деѓвъ приведъ,
34
А найзлочинніший Никанор, який привів тисячу купців для купівлі юдеїв,
35
смиренъ помощїю гн~ею эT мни'мыхъ е^мђ малыхᲆ быᲄи. славы эTложъ ри'ꙁы, по' ꙁеMли бњглъцевымъ ѓ%бразомъ пђста себе сътворъ, е^ді'нъ прїиде въ а^нътїѓхїю. велико нечестїе ѓ^ погђбленїи свое^го во'ю наслњдова.
35
за допомогою Божою посоромлений був тими, яких вважав за ніщо, і, скинувши розкішний одяг, під виглядом біглого раба через внутрішні землі прийшов один в Антиохію, вкрай засмучений поразкою війська.
36
і^ и^же ѓ^бњща ри'мляномъ да'нь възда'ти эT плњне'нїя і^ерsлимъска. проповњдаше нн~њ защиᲄителя б~а и^мњти і^ё^де'ѓмъ. и^ сего ради неја^звеным# быти і^ё^деѓм#, ꙁане послњдоваша закономъ эT того поста'вленымъ”
36
Той, який взявся доставити римлянам данину від полонених у Єрусалимі, оголосив, що юдеї мають захисником Бога, і таким чином залишаються неушкодженими, тому що підкорюються установленим від Бога законам.