Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И$ бы'сть по си'хъ, и^ сътвори` себњ` а^весоломъ колесни'ць и^ ѓ^рђжїе и^ коня` събра, и^ н~ мђжъ текђщихъ преD ниM”
1
Після цього Авессалом завів у себе колісниці і коней і п’ятдесят скороходів.
2
И$ ё^рани` а^весало'мъ и^ ста` на нача'лнњмъ пђти` вра'тъ и^ бы'сть вся'къ мђж'ъ, ѓ^ не'мже бы'сть пря` прїиде преD цр~я на сђ'дъ. и^ възопи` к немђ` а^весоло'мъ. и^ рече е^мђ эT кое^го гра'да т^ы е^си. и^ рече е^мђ мђ'жъ, эT е^ді'наго колњ'на і^и^л~ева а%зъ ра'бъ тво'и”
2
І вставав Авессалом рано-вранці, і ставав при дорозі біля воріт, і коли хто-небудь, маючи позов, ішов до царя на суд, то Авессалом підкликав його до себе і запитував: з якого міста ти? І коли той відповідав: з такого-то коліна Ізраїлевого раб твій,
3
И$ рече к немђ` а^весоло'мъ, с^е словеса` твоя бл~га и^ добра`. и^ послђшаяй и^хъ нњ'сть т^и эT цр~я”
3
тоді говорив йому Авессалом: ось, справа твоя добра і справедлива, але у царя нема кому вислухати тебе.
4
И$ реq а^весоло'мъ, кто` м^я поста'витъ сђдїю` въ земли` наD і^и^л~емъ, и^же къ мнњ` прїидетъ вся'къ мђ'жъ і^и~леv, и^мњя'и прю` и^л^и сђдъ. т^о и^ ѓ^правда'ю я&.
4
І говорив Авессалом: о, якби мене поставили суддею в цій землі! До мене приходив би всякий, хто має суперечку і позов, і я судив би його за правдою.
5
И$ бысть е^гда` приближи'тися е^мђ мђжъ на поклоне'нїе, и^ простеръ рђкђ свою` прїя'тъ и&, и^ цњлова и&”
5
І коли підходив хто-небудь поклонитися йому, то він простягав руку свою й обіймав його і цілував його.
6
И$ сътвори` та'ко а^весоло'мъ по всемђ` гл~ђ семђ` всемђ` і^и^л~ю, приходя'щиM на сDђ къ цр~ю, и^ присвойстве'ны сътвори` срDца сн~овъ і^и^л~евъ”
6
Так робив Авессалом із кожним ізраїльтянином, який приходив на суд до царя, і приваблював Авессалом до себе серця ізраїльтян.
7
И$ бысть эT конца`, м~ лњтъ, и^ рече а^весоло'м# къ эTц~ђ свое^мђ и^дђ` нн~њ, і^ и^спо'лню мл~твы моя`, и^ми'же моли'хся г~ђ въ хевро'нњ”
7
Коли минуло сорок років царювання Давида, Авессалом сказав цареві: піду я і виконаю обітницю мою, яку я дав Господу, у Хевроні;
8
И$ми'же мл~твами моли'ся ра'бъ тво'и сы'и въ гев#сђ'рњ сљ=ристемъ гл~я, аще възвраща'я възврати'тъ м^я г~ь въ і^ерsли'мъ и^ послђжђ г~ђ”
8
бо я, раб твій, живучи в Гессурі в Сирії, дав обітницю: якщо Господь поверне мене в Єрусалим, то я принесу жертву Господу.
9
И$ рече е^мђ цр~ь и^ди` с ми'роM, и^ въста'въ і^ и'де в# хевро'нъ”
9
І сказав йому цар: іди з миром. І встав він і пішов у Хеврон.
10
И$ посла` а^весоло'мъ послы` въ вся'ко колњ'но і^и^л~ево гл~я, е^гда` ё^слы'шите трђбы рова'ны, т^о р#цњте ја%ко ё%же цр~ьствђетъ а^весоло'мъ въ хевро'нњ”
10
І розіслав Авессалом спостерігачів в усі коліна Ізраїлеві, сказавши: коли ви почуєте звук труби, то говоріть: Авессалом став царем у Хевроні.
11
І$ и^до'ша съ а^весоло'момъ, с~, мђжъ нарочи'тыX эT і^ерsли'ма, і^ и^дя'хђ въ простра'нъстви свое^мъ, и^ не разђмњва'хђ вся'кого гл~а”
11
З Авессаломом пішли з Єрусалима двісті чоловік, які були запрошені ним, і пішли з простоти своєї, не знаючи, в чому справа.
12
И$ посла` а^весоло'мъ, и^ призва` а^хитофе'ла галамонњ'искаго совњтника двд~ва” эT гра'да е^мђ свое^го голо'мы, внегда` жрътвы свои` жря'ше, и^ бы'сть смяте'нїе крњ'пко, бя'ше б^о мно'жество людїи, и^дђщихъ съ а^весоло'момъ”
12
Під час жертвоприношення Авессалом послав і прикликав Ахитофела гилонянина, радника Давидового, з його міста Гило. І склалася сильна змова, і народ стікався і збільшувався навколо Авессалома.
13
И$ прїиде нњ'кто възвњща'я дв~дђ и^ гл~я, ё%же бы'сть срDце всњ'хъ мђ'жїи і^и^л~евь, съ а^весоло'моM сн~омъ твоиM”
13
І прийшов вісник до Давида і сказав: серце ізраїльтян схилилося на бік Авессалома.
14
И$ рече дв~дъ всMњ ѓ%трокоM своиM сђщиM въ і^ерsли'мњ, въста'нњте и^ бњжиM ја%ко нњ'сть на'мъ сп~се'нїя эT лица` а^весоло'мля, и^ ё^скори'те да и%демъ, да не заста'въ на'съ и^збїетъ н^ы, и^ възы'щетъ на на'съ зло'бы, и^збїеT граD мечемъ”
14
І сказав Давид усім слугам своїм, які були при ньому в Єрусалимі: встаньте, втечімо, тому що не буде нам порятунку від Авессалома; поспішайте, щоб нам утекти, щоб він не застиг і не захопив нас, і не навів на нас лиха і не знищив міста мечем.
15
И$ рњша ѓ%троцы къ цр~ю, вс^е е^ли'ко заповњ'да г~ь на'мъ и^ цр~ь на'шъ, с^е м^ы ѓ%троцы твои`”
15
І сказали слуги царські царю: в усьому, що вгодно господарю нашому царю, ми — раби твої.
16
І$ и^зы'де цр~ь и^ ве'сь до'мъ е^го нога'ми свои'ми, и^ ѓ^ста'ви цр~ь, і~, же'нъ поDло'жнинць храни'ти доM”
16
І вийшов цар і весь дім його за ним пішки. Залишив же цар десять дружин, наложниць [своїх], для збереження дому.
17
І$ и^зы'де цр~ь и^ вс^и ѓ%троцы е^го пњши, и^ ста'ша эT домђ дале'че”
17
І вийшов цар і весь народ пішки, і зупинилися в Беф-Мерхата.
18
И$ вс^и ѓ%троцы е^го стрегђще и^дя'хђ, и^ вс^и эTража'ющїи и^ вс^и ё^тњша'ющїи и^дя'хђ с ниM и^ вс^и геџњ'и, х~, мђж# шеDше пњши эT геџа преDи^дяхђ преD лицеM цр~евыM”
18
І всі слуги його йшли по боках його, і всі хелефеї, і всі фелефеї, і всі гефяни до шестисот чоловік, які прийшли разом з ним з Гефа, йшли попереду царя.
19
И$ реq цр~ь къ е^џи е^џњ'инђ, почтот^ы и'деши с на'ми, възврати'ся и^ бђ'деши съ цр~емъ ја%ко чђжъ е^си т^ы, и^ ја%ко пришелъ е^си т^ы эT свое'я земля`
19
І сказав цар Еффею гефянину: навіщо і ти йдеш з нами? Повернися і залишайся з тим царем; тому що ти — чужеземець і прийшов сюди зі свого місця;
20
вче'ра, и^ днsь л^и и^схо'диши с на'ми” И$ а'з# б^о и^дђ` а%може и^дђ` и^ т^ы възврати'ся і^ и^ди`, и^ възврати бра'тїю свою съ собо'ю, и^ да г~ь сътвориT с тобо'ю млsть і^ и'стиннђ”
20
вчора ти прийшов, а сьогодні я змушу тебе йти з нами? Я йду, куди трапиться; повернися і поверни братів своїх із собою, [нехай учинить Господь] милість і істину [з тобою]!
21
И$ эTвњща` е%џи къ цр~ю, и^ рече, жи'въ г~ь, и^ жи'въ господи'нъ мо'и цр~ь, ја%ко в не'мже бђ'деT господиn мо'и цр~ь, лю'бо въ смр~ти, лю'бо въ жи'зни, т^ђ и^ а'зъ е^смь ра'бъ тво'и с тобо'ю”
21
І відповів Еффей царю і сказав: живий Господь, і нехай живе господар мій цар: де б не був господар мій цар, чи в житті, а чи у смерті, там буде і раб твій.
22
И$ рече цр~ь къ е%џи, гря'ди и^ прїиди` со мно'ю, и^ прїиде е%џи геџеиn и^ цр~ь и^ вс^и ѓ%троцы е^го с ни'мъ и^ ве'сь нароD и%же с ни'мъ”
22
І сказав Давид Еффею: отже, йди і ходи зі мною. І пішов Еффей гефянин і всі люди його і всі діти, які були з ним.
23
Вс^я же земля` пла'кашася гла'сомъ вели'кимъ, и^ вс^и лю'дїе и^дђщїи`, пре'иде цр~ь чреs пото'къ ке'дрьскыи, и^ вс^и лю'дїе преD лицемъ цр~евымъ, и^дя'хђ пђтем# пђсты'ннымъ”
23
І плакала вся земля голосно. І весь народ переходив, і цар перейшов потік Кедрон; і пішов весь народ [і цар] по дорозі до пустелі.
24
И$ с^е по немъ по'иде садо'къ і^е^ре'и, и^ вс^и левљ=ти с ни'м#, нося'ще кїѓ'тъ завњта гн~я эT жева'ры, и^ поста'виша кїѓ'тъ бж~їи. и^ а^вїа^џа'ръ възы'деT и^ ста` дон#деже преDста'ша лю'ди и^дђщи и^з гра'да”
24
Ось і Садок [священик], і всі левити з ним несли ковчег завіту Божого з Вефари і поставили ковчег Божий; Авиафар же стояв на підвищенні, доки весь народ не вийшов з міста.
25
И$ рече цр~ь къ садо'кђ. възврати` киѓ^тъ бж~їи въ' граD, и^ да ста'нетъ на мњ'стњ свое^мъ. а%ще ѓ^брњтоX бл~годать преD ѓ^чи'ма гн~има, и^ въз#врати'тъ м^я и^ пока'жетъ м^и е^го и^ лњпотђ` свою`”
25
І сказав цар Садокові: поверни ковчег Божий у місто [і нехай він стоїть на своєму місці]. Якщо я знайду милість перед очима Господа, то Він поверне мене і дасть мені бачити його й оселю його.
26
И$ а'ще та'ко речетъ не въсхотњ'хъ тебе`. с^е а%зъ е^смь сътвори'тъ м^и по бл~гомђ преD ѓ^чи'ма свои'ма”
26
А якщо Він скаже так: «немає Мого благовоління до тебе», то ось я; нехай творить зі мною, що Йому благовгодно.
27
И$ рече цр~ь садо'кђ і^е^ре'ю. с^е ты възврати'шися въ' граD с ми'роM и^ а^хима'съ сн~ъ тво'и, і^ѓ^а^наџа'нъ сн~ъ а^виа^џа'ровъ, и^ дв^а сн~а ва'ша с ва'ми”
27
І сказав цар Садоку священику: чи бачиш, — повернися в місто з миром, і Ахимаас, син твій, і Іонафан, син Авиафара, обидва сини ваші з вами;
28
Видњте же ја%ко а%зъ вселю'ся въ раѓ'тъ пђсты'нныи. до'ндеже прїидетъ м^и вњ'сть эT ваs, сказа'яй м^и ѓ^ всемъ”
28
чи бачите, я затримаюся на рівнині в пустелі, доки не прийде звістка від вас до мене.
29
И$ възврати` садо'къ и^ а^виа^џа'ръ кїѓ'тъ бж~їи въ і^ерsли'мъ, и^ поставиша и& т^ђ,
29
І повернули Садок і Авиафар ковчег Божий в Єрусалим, і залишилися там.
30
и^ дв~дъ въсходя'ше въсходоM на' горђ е^леѓ'ньскђю. и^ пла'кася покры'вше главђ` свою, і^ и^дя'ше бо'сыма нога'ма. и^ вс^и лю'дїе и^же с ни'мъ покрове'нныма глава'ма въсходя'ще въсхо'доM пла'кахђся”
30
А Давид пішов на гору Елеонську, йшов і плакав; голова в нього була покрита; він ішов босий, і всі люди, які були з ним, покрили кожен голову свою, йшли і плакали.
31
И$ възвњсти'ша дв~дђ гл~юще. а^хитофе'ль съ смятенїемъ съ а^весоло'момъ, и^ съ мђжи и^же бњша с ни'мъ шли`. и^ реq цр~ь да раздрђши'тъ совTњ а^хитофе'левъ г~ь б~ъ мо'и”
31
Донесли Давиду і сказали: і Ахитофел у числі змовників з Авессаломом. І сказав Давид: Господи [Боже мій!] зруйнуй раду Ахитофела.
32
И$ б^њ давыдъ гряды'и къ ро'са, и^дњже поклонися б~ђ т^ђ. и^ с^е на срњте'нїе е^мђ и^зы'де хђсїи ста'рецъ. растерѕа'въ ри'зы своя`, и^ посы'пав# главђ` свою`”
32
Коли Давид зійшов на вершину гори, де він поклонявся Богу, ось назустріч йому йде Хусій архитянин, друг Давидів; одяг на ньому був розідраний, і порох на голові його.
33
И$ реq е^мђ дв~дъ. а%ще мине'ши со мно'ю и бђдеши м^и на ё^тњ'хђ”
33
І сказав йому Давид: якщо ти підеш зі мною, то будеш мені за тягар;
34
И$ а'ще во' граD възврати'шися, и^ речеши а^весоло'мђ. минђша бра'тїа твоя`, и^ цр~ь за мно'ю минђ` эTц~ъ тво'и, и^ нн~њ раби` твои` е^смы` цр~ю. пощади м^я жи'ва бы'ти ра'бъ е^смь бы'лъ эTц~а твоеh тогда`. и^ нн~њ а%зъ е^смь тво'и ра'бъ разрђши'ши м^и совTњ а^хитоџе'лоv”
34
але якщо повернешся в місто і скажеш Авессалому: «царю, [пройшли мимо брати твої, і цар батько твій пройшов, і нині] я раб твій; [залиш мене в живих;] досі я був рабом батька твого, а тепер я — твій раб»: то ти зруйнуєш для мене раду Ахитофела.
35
И$ с^е с тобо'ю та'мо садо'къ и^ а^вїа^џа'ръ і^ере'и. и^ бђдетъ вся'къ гл~ъ, и^ ја%коy слы'шиши и^зъ ё^стъ цр~ьскъ, и^ ска'жеши садо'кђ и^ а^вїа^џарђ і^е^ре'е^ма.
35
Ось, там з тобою Садок і Авиафар священики, і всяке слово, яке почуєш з дому царя, переказуй Садоку й Авиафару священикам.
36
И$ та'мо с ни'ма дв^а сн~а е'ю, а^михаs сн~ъ садо'коv” и^ѓ^а^наџаn сн~ъ а^вїа^џаровъ. пђстите в рђкахъ е'ю къ мнњ вся'къ гл~ъ, и^же а%ще ё^слы'шите”
36
Там з ними і два сини їхні, Ахимаас, син Садока, та Іонафан, син Авиафара; через них посилайте до мене всяку звістку, яку почуєте.
37
И$ вни'де хђсїи старыи подрђгъ двDвъ въ' градъ, а^весоло'мъ тогда` вхожда'ше въ і^ерsли'мъ, и^ а^хитоџель с ниM”
37
І прийшов Хусій, друг Давидів, у місто; Авессалом же вступав тоді в Єрусалим.