Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
* У євреїв: «Друга Самуїла».
Глvа, а~”
1
И$ бы'сть е^гда ё%мре саё%лъ, и^ дв~дъ възврати'ся побњжа'я а^м#мали'ка, и^ сњде давы'дъ въ скелазᲇ дн~и дв^а”
1
Після смерти Саула, коли Давид повернувся після поразки амаликитян і пробув у Секелагу два дні,
2
И$ бысть въ тре'тїи дн~ь, и се мђжь прїиде эT полка людїи саё'ловъ. ры'зы же е^го бя'хђ раздра'ны и^ прь'сть на главњ` е^мђ. и^ бы'сть е^гDа вни'де къ дв~дђ ѓ%трокъ, и^ паD на земли` поклони'ся е^мђ”
2
ось, на третій день приходить чоловік зі стану Саулового; одяг на ньому розідраний і порох на голові його. Прийшовши до Давида, він упав на землю і поклонився [йому].
3
И$ рече е^мђ дв~дъ эTкђдђ т^ы прїиде. и^ рече е^мђ эT по'лъка і^и^л~ева, то'кмо а%зъ е^смь е^ді'нъ ё^гоньзлъ”
3
І сказав йому Давид: звідки ти прийшов? І сказав той: я втік зі стану ізраїльського.
4
И$ рече е^мђ двDъ чт^о е^сть слово с^е възвњсти м^и. и^ се'й рече ја%ко побњго'ша лю'ди эT бра'ни, и^ падо'ша мно'ѕи эT людїи і^ и^зъмро'ша. и^ саё'лъ и^ ѓ^а^наџа'нъ сн~ъ е^го ё%мре”
4
І сказав йому Давид: що відбулося? розкажи мені. І той сказав: народ побіг з битви, і безліч народу впало і померло, і вмерли і Саул і син його Іонафан.
5
И$ рече дв~дъ ѓ%трокђ вᲆзвњщейшемђ е^мђ, како ви'дњ ја%ко ё%мре саё'лъ і^ ѓ^а^наџа'нъ сн~ъ е^го”
5
І сказав Давид отрокові, який розповідав йому: як ти знаєш, що Саул і син його Іонафан померли?
6
И$ рече ѓ%трокъ възвњща'я е^мђ бњжа прїидо'хъ въ горђ` гелвђ'искђю. и^ с^е саё'лъ натяжа'шеся на ѓ^рђжїе свое и^ с^е колесни'ци и^ вельмо'жа събра'шася на'нь”
6
І сказав отрок, який розповідав йому: я випадково прийшов на гору Гелвуйську, і ось, Саул упав на свій спис, колісниці ж і вершники наздоганяли його.
7
И$ ѓ^зрњв#ся саё'лъ и^ ви'дњ м^я и^ призвавъ м^я
7
Тоді він оглянувся назад і, побачивши мене, покликав мене.
8
и^ рече м^и, кт^оты` е^си. и^ рњхъ а^м#мали'китъ е%смь а%зъ”
8
І я сказав: ось я. Він сказав мені: хто ти? І я сказав йому: я — амаликитянин.
9
И$ рече м^и прїиди ё^бо ё^бїи м^я ја%ко ѓ'бъяT м^я ё%же тма` лю'тая. и^ къ семђ ё%же дш~а моа` нњстъ въ мнњ`”
9
Тоді він сказав мені: підійди до мене й убий мене, бо туга смертна охопила мене, душа моя усе ще в мені.
10
И$ пристђпихъ к немђ ё^бихъ и&. ви'дњхъ б^о ја^ко бњ` е^мђ живота`. по нападе'нїю е^го, и^ в#зяхъ вњне'цъ цр~ьскїи, и^же б^њ на главњ е^го. и^ ѓ^скри'лъ е^же б^њ на пле'щђ е^го, и^ принесохъ са'м# ѓ^бо'е къ господи'нђ мое^мђ”
10
І я підійшов до нього й убив його, бо знав, що він не буде живий після свого падіння; і взяв я [царський] вінець, який був на голові його, і зап’ястя, яке було на руці його, і приніс їх до господаря мого сюди.
11
И$ а'бїе дв~дъ е^м#ся за ри'зы своа`, и^ раздра я&. и^ вс^я мђжи раздра'ша ри'зы своя` и^же с ниM”
11
Тоді схопив Давид одяг свій і роздер його, також і всі люди, які були з ним, [роздерли одяг свій,]
12
И$ бишася и^ пла'кашася, и^ посᲄишаs до' вечера по саё'лњ, и^ по і^ѓ^а^наџанњ сн~њ е^го и^ по лю'деX і^ё%динаX, и^ по домђ і^и^л~евњ ја%ко и^збїе'ни бы'ша ѕњло”
12
і ридали і плакали, і постилися до вечора за Саула і за сина його Іонафана, і за народ Господній і за дім Ізраїлів, що впали вони від меча.
13
И$ рече дв~дъ ѓ%трокђ възвњщ#шемђ е^мђ, эTкђдђ т^ы е^си. и^ рече сн~ъ мђжа эT до'мђ а^м#мали'кова е^смь а%зъ”
13
І сказав Давид отроку, який розповідав йому: звідки ти? І сказав він: я — син прибульця амаликитянина.
14
И$ реq е^мђ дв~дъ. т^о ка'ко не ё^боя'ся въздви'гнђти рђки` своя на х~а гн~я”
14
Тоді Давид сказав йому: як не побоявся ти підняти руку, щоб убити помазаника Господнього?
15
Приꙁва` дв~дъ е^ді'наго эT ѓ%трокъ свои^хъ, и^ рече и^ди` ё^бїи е^го, и^ шеD ё^би и&, и^ ё'мре”
15
І покликав Давид одного зі слуг і сказав йому: підійди, убий його.
16
И$ рече е^мђ дв~дъ кровь твоа` на главњ` твое'и. ја%ко ё^ста` твоя` на' тя' вᲆꙁвњща'ша гл~ще ја%ко а%ꙁъ ё^би'хъ х~а гн~я”
16
І той убив його, і він помер. І сказав до нього Давид: кров твоя на голові твоїй, бо твої вуста свідчили проти тебе, коли ти говорив: я убив помазаника Господнього.
17
И$ пла'кася дв~дъ пла'чемъ си'мъ по саё'лњ, и^ по і^ѓ^а^наџа'нњ сн~њ е^го.
17
І оплакав Давид Саула і сина його Іонафана цією плачевною піснею,
18
и^ рече е^же наё^чи'ти сн~ы і^ё'дины сᲄреля'нїя. ја%ко пи'санно е^сᲄь в# кни'ѕњ и%стиннᲇ”
18
і повелів навчити синів Іудиних луку, як написано в книзі Праведного, і сказав:
19
И$ рече ё^тверди'ся і^и^л~ю ё^мр'ъшиX ради на высо'кихъ ја%звени. и^ како падо'ша си'лнїи
19
краса твоя, о Ізраїлю, вражена на висотах твоїх! як упали сильні!
20
да не въꙁвᲇща'ите въ геџы. н^и повњ'даите на и^сходищихъ а^сколонихъ. да не въꙁвеселяTся дще'ри и^ноплеме'ннича. ни да въꙁра'дђюTся дще'ри неѓ^брњзаныхъ”
20
Не розповідайте в Гефі, не сповіщайте на вулицях Аскалона, щоб не раділи дочки филистимлян, щоб не торжествували дочки необрізаних.
21
На го'рыy гелвђ'искїя да не сни'детъ роса. и^ дождъ да сни'детъ на' ня. ни'же села` нача'лъ житныхъ да и^зно'сятъ. ја^ко рас#сы'пася ѓ^рђжїе си'лныхъ. и^ ѓ^рђжїе саё'ле не бы'сть пома'ꙁано и^е^леѓ'мъ”
21
Гори Гелвуйські! нехай [не зійде] ні роса, ні дощ на вас, і нехай не буде на вас полів з плодами, бо там уражений щит сильних, щит Саула, ніби не був він помазаний єлеєм.
22
Но^ кровїю ја%звеныхъ, эT тђка си'лныхᲆ. лђкъ і^ѓ^а^наџа'ноv. да не воꙁврати'ся т^ще въспя'тъ. и^ ѓ^рђжїе саё'лово не воꙁврати'ся безђма”
22
Без крови поранених, без жиру сильних лук Іонафана не повертався назад, і меч Саула не повертався марно.
23
Саё'лъ же і^ѓ^а^наџа'нъ възлю'бленая и^ кра'сная. не бњ'ста разлђча'ющася въ животњ` свое^мъ, и^ въ см~рти свое'и не разлђчи'стася. па'че ѓ^рла` легча'е, и^ лва крᲇпльши”
23
Саул та Іонафан, люб’язні і злагідні в житті своєму, не розлучилися й у смерті своїй; швидші за орлів, сильніші за левів вони були.
24
Пла'чите по саё'лњ дще'ри і^и^л~евы. и^же в^ы ѓ^блача'ше въ чръвлени'ца съкрђшенїемъ ва'шимъ. възлага'ющаго ё^краше'нїе злато на ри'ꙁы ва'ша”
24
Дочки ізраїльські! плачте за Саулом, який одягав вас у багряницю з прикрасами і діставав на одяг ваш золоті прикраси.
25
Како падо'ша си'лнїи посреди бра'ни. і^ѓ^а^наџа'нъ збоде'нъ бысть до см~рти, на высо'кихᲆ твоиX ја%звеn” Тњмже
25
Як упали сильні на полі битви! Убитий Іонафан на висотах твоїх.
26
болю` потебњ бра'те мо'и, і^ѓ^а^наџа'не кра'сныи мо'и ѕњло. ё^стреми'ла бо ся бя'ше любы` тво'а на' мя, па'че любы` же'ньскїя”
26
Тужу за тобою, брате мій Іонафане; ти був дуже дорогим для мене; любов твоя була для мене вище за любов жіночу.
27
Ка'ко с^и падо'ша си'лнїи, и^ погђби'ша ѓ^рђжїя бра'нна”
27
Як упали сильні, загинула зброя військова!
Глvа, в~”
1
И$ бы'сть по сихъ въпроси` двDъ г~а гл~я. вни'дђ ли поне` въ е^ді'нъ градъ і^ё'динъ. и^ реq г~ь к немђ вни'ди. и^ реq двDъ в кото'рыи вни'дђ. и^ рече г~ь въ хевро'нъ”
1
Після цього Давид запитав Господа, говорячи: чи йти мені в яке-небудь місто Іудине? І сказав йому Господь: іди. І сказав Давид: куди йти? І сказав Він: у Хеврон.
2
И$де дв~дъ въ хевро'нъ и^ ѓбњ женњ` е^го. а^хонимїи і^и^л~ьтяныни. и^ а^вигњя бы'вшїя жена`, нава'на каrмильскаго”
2
І пішов туди Давид і обидві дружини його, Ахиноама ізреелитянка й Авигея, колишня дружина Навала, кармилитянка.
3
И$ мђ'жи е^го и^же с ни'мъ бњша ко'ждо и^хъ, и^ домове и%хъ с ни'ми. и^ нача'ша жи'ти во' градњ хевро'ньстемъ”
3
І людей, які були з ним, привів Давид, кожного з родиною його, й оселилися в місті Хевроні.
4
И$ прїидо'ша мђжи эT і^ё^де'я. и^ пома'заша т^ђ двDа да црsтвђетъ наD до'момъ і^ё'диныM. и въꙁвњсти'ша дв~дђ гл~юще. ја%ко мђжи а^висан#дьстїи, и^ галат#стїи погребо'ша саё%ла”
4
І прийшли мужі Іудині і помазали там Давида на царство над домом Іудиним. І донесли Давиду, що жителі Іависа галаадського поховали Саула.
5
И$ посла` дв~дъ послы` ко старњ'ишинамъ, въ а^висъ гаDскїи и^ рече` к ни'мъ дв~дъ. блsве'ни в^ы б~ђ ја%ко сътвори'сте млsть сїю ѓ^ господи'нњ свое^мъ саё'лњ. х~њ гн~и и^же погребо'сте и&. і^ ѓ^а^наџана сн~а е^го”
5
І відправив Давид послів до жителів Іависа галаадського, сказати їм: благословенні ви у Господа за те, що зробили цю милість господареві своєму Саулу, [помазаникові Господньому,] і поховали його [та Іонафана, сина його],
6
И$ нн~њ да сътвори'тᲆ г~ь млsть і^ и^стиннђ с ва'ми, а%зъ сᲆтворю` сїя бл~гая. поне'же сътвори'сᲄе гл~ъ се'й”
6
і нині нехай віддасть вам Господь милістю й істиною; і я зроблю вам благодіяння за те, що ви це зробили;
7
И$ нн~њ да ё^крњпя'тся рђки ва'ша, и^ да бђ'дете сн~ове си'лніи, ја%ко ё%мре господи'нъ ва'шъ саё%лъ. мене же пома'за домъ і^ё'динъ, црsтвовати м^и наD ни'ми”
7
нині нехай зміцняться руки ваші, і будьте мужні; бо господар ваш Саул помер, а мене помазав дім Іудин царем над собою.
8
И а^вени'ръ сн~ъ ни'роv, и^же б^њ вое^вода саё'ль. вз^я и^е^восте'я сн~а саё'ля. и^ възнесе` е^го и^с полка въ мана'емᲆ”
8
Але Авенир, син Нирів, начальник війська Саулового, взяв Ієвосфея, сина Саулового, і привів його в Маханаїм,
9
И$ црsтвова с ниM наD галадитїею. и^ наD џаси, и^ наD і^и~леM, и^ наD е^фрњмомъ, и^ наD венїа^ми'номъ, и^ надо всњмъ і^и^л~емъ”
9
і поставив його царем над Галаадом, і Ашуром, і Ізреелем, і Єфремом, і Веніаміном, і над усім Ізраїлем.
10
Четы'рьдесять, лњтъ, и^е^восте'ю б^њ сн~ђ саё'ловђ, е^гда` нача црsтвовати наD і^и^л~емъ, и^ дв^њ лњтњ црsтвова. толи'ко доM і^ё'динъ бы'сть за дв~доM”
10
Сорок років було Ієвосфею, синові Сауловому, коли він став царем над Ізраїлем, і царював два роки. Тільки дім Іудин залишився з Давидом.
11
И$ бы'сть въ дн~и в ня'же нача` црsтвовати дв~дъ въ хевро'нњ наD до'момъ і^ё'динымъ, з~, лњтъ. и^ ѕ~, мsць”
11
Всього часу, в який Давид царював у Хевроні над домом Іудиним, було сім років і шість місяців.
12
І$ и^зы'де а^вени'ръ сн~ъ ни'роv и^ ѓтроцы и^е^востеѓ'вы сн~а саё'ля. е^гда нача` црsтвовати манаи%момъ въ гава'те”
12
І вийшов Авенир, син Нирів, і слуги Ієвосфея, сина Саулового, з Маханаїма в Гаваон.
13
И$ѓ^а'въ сн~ъ сарђи'евъ, и^ ѓ'троцы дв~дви и^зыидо'ша эT хеврона. и^ стрњтившим#ся и^мъ, ё^ пото'ка гавло'ня въкђ'пњ. и^ сњдо'ша тїи` на пото'цᲇ эTсюдђ, і^ и^ тїи` эTтђдђ”
13
Вийшов і Іоав, син Саруї, зі слугами Давида, і зустрілися біля Гаваонського ставу, і засіли ті на одній стороні ставу, а ці на іншій стороні ставу.
14
И$ рече а^вени'ръ къ і^ѓ^а'вђ. да воста'нђт# нн~њ ѓ%троцы, и^ да пои^граюT преD на'ми. и^ рече і^ѓ^а'въ да воста'нTђ”
14
І сказав Авенир Іоаву: нехай встануть юнаки і пограють перед нами. І сказав Іоав: нехай встануть.
15
И$ въста'вше прїидо'ша ѓ%трокᲆ венїа^ми'ноv числоM, в~і. и^е^воасте'я сн~а саё'ля, в~і. и^ ѓ^троk двDовыX, в~і”
15
І встали і пішли кількістю дванадцять веніамитян з боку Ієвосфея, сина Саулового, і дванадцять зі слуг Давидових.
16
дръжа'ще ко'ждо рђко'ю шлеM и^скреня'го свое^го, и^ ме'чи и^хъ на ребрњхъ комђждо иX, и^ падо'ша вс^и въкђпњ, и^ нарече'ся и%мя мњ'стђ томђ` часть хотњнїя и^же е^сть въ гаваѓ'нњ”
16
Вони схопили один одного за голову, встромили меч один одному в бік і упали разом. І було названо це місце Хелкаф-Хаццурим, що в Гаваоні.
17
И$ бы'сть бра'нь лю'та, до конца в то'й дн~ь, и^ паде а^вени'рᲆ и^ мђжи і^и^л~ьти преD ѓ%трокы двд~вы”
17
І відбулася в той день найжорстокіша битва, і Авенир з людьми ізраїльськими був уражений слугами Давида.
18
И$ бы'ша тђ тр^и сн~ове сарђ'ия, і^ѓ^а'въ, а^веса, и^ асаи'ль. и^ а^саи'ль же б^њ лего'къ нога'ма свои'ма, ја%ко е^ді'на серна` ска'чђщи на селњ`”
18
І були там три сини Саруї: Іоав, і Авесса, й Асаїл. Асаїл же був легкий на ноги, як сарна в полі.
19
И$ гна` а^саи'ль въ слњдъ авени'ра, и^ не ё^клони'ся н^и на де'сно н^и на лњво, н^о въ слњдъ а^вени'ра”
19
І погнався Асаїл за Авениром і переслідував його, не ухиляючись ні праворуч, ні ліворуч від слідів Авенира.
20
И$ ѓ^зрњв#ся а^вени'ръ назадъ себе` реq, а%ще т^ы е^си са'мъ саи'ль, и^ рече а%зъ е^смь”
20
І оглянувся Авенир назад і сказав: чи ти це, Асаїл? Той сказав: я.
21
И$ рече е^мђ а^вени'ръ. ё^клони'ся т^ы лю'бо де'снымъ лю'бо шюиM, и^ жени` до ѓ%трока, и^ во'змеши себњ` ѓ^рђжїе и^хъ. и^ не хотя'ше а^саи'ль ё^пра'витися эT него ника'коже”
21
І сказав йому Авенир: ухилися праворуч або ліворуч, і вибери собі одного зі слуг і візьми собі його озброєння. Але Асаїл не захотів відстати від нього.
22
И$ приложи е^ще` а^вени'ръ гл~ати къ а^саи'лђ и^ эTи^ди` эT мене` да тебе` не разбі'ю ѓ^ землю. и^ како посемъ ја^влю` лице свое` къ і^ѓ^а'вђ бра'тђ твое^мђ”
22
І повторив Авенир ще, говорячи Асаїлу: відстань від мене, щоб я не повалив тебе на землю; тоді з яким лицем з’явлюся я до Іоава, брата твого?
23
И$ не хотя'ше ѓ^ста'ти. и^ ё^да'ри и& а^вениr ко'пїемъ съза'ди в ля'двїя. и^ прои'де ко'пїе сквозњ и&, и^ паD и^здъше преD ниM. и^ бысть вся'къ приходя'и до мњ'ста и^дњже падеся а^саиль. и^ ё'мре ѓ^ста'вленъ”
23
[і де це буває? повернися до брата твого Іоава.] Але той не захотів відстати. Тоді Авенир, повернувши спис, уразив його в живіт; спис пройшов наскрізь його, і він упав там же і помер на місці. Усі, проходячи через те місце, де упав і помер Асаїл, зупинялися.
24
И$ го'ниста і^ѓ^а'въ и^ а^ве'са по а^вени'рњ. и^ слн~це заходя'ше, и^ та` прїидо'ста до холма е^м#ма'това, и^же е^сть преD лицемъ га'и пђтя`, пђсты'ни гаваѓ'ня”
24
І переслідували Іоав і Авесса Авенира. Сонце вже зайшло, коли вони прийшли до пагорба Амма, що проти Гиаха, на дорозі до пустелі Гаваонської.
25
И$ събра'шася сн~ове венїа^ми'нови за а^вени'ромъ. и^ бы'ша въ сня'тїи` е^ді'ноM. и^ посᲄа'виша на ве'рсᲇ хоlмђ е^ди'наго”
25
І зібралися веніамитяни навколо Авенира і склали одне ополчення, і стали на вершині одного пагорба.
26
И$ призва` а^вени'ръ і^ѓ^а'ва, и^ рече. е^да` на побњдђ во'змеT ѓ^рђ'жїе. и^л^и не вњси ја^ко гоrка е^сть послњже. и^ доко'лњ не и%маши рещи` людеM ѓ^ста'ти съзади брата на'шего”
26
І звернувся Авенир до Іоава, і сказав: чи вічно буде пожирати меч? Чи ти не знаєш, що наслідки будуть сумні? І доки ти не скажеш людям, щоб вони перестали переслідувати братів своїх?
27
И$ реq і^ѓ^а^въ жиv г~ь поне'же бы м^и гл~а тоhда`, преже ё%трины б^ы людїе мои пресᲄа'ша гоня'ще ко'ждо в# слDњ бра'та своего.
27
І сказав Іоав: живий Бог! якби ти не говорив інше, то ще ранком перестали б люди переслідувати братів своїх.
28
и^ въсᲄрђби і^ѓ^а^въ трђбо'ю. и^ ста'ша вс^и людїе, и^ не гна'ша въ слњдъ і^и^льтянъ. и^ не приложи'ша пото'мъ побᲇдитися”
28
І засурмив Іоав трубою, і зупинився весь народ, і не переслідували більше ізраїльтян; битва припинилася.
29
А$вени'рᲆ же и^ мђжи е^го и^доша на за'падъ вс^ю но'щъ т^ђ. и^ преидо'ша і^ѓ^рда'нъ и^ прешеDше вс^ю стра'нђ т^ђ, и^ прїидо'ша въ пол#къ”
29
Авенир же і люди його йшли рівниною всю ту ніч і перейшли Йордан, і пройшли весь Битрон, і прийшли в Маханаїм.
30
И$ѓ^а'в же възврати'ся въспя'тъ гонящи эT а^вени'ра. и^ събра` вс^я лю'ди, и^ посњти'ша ѓ%трокъ дв~дыхъ паDших, и^ бы'сть и^хъ, џ~і, мђжъ, и^ а^саи'ль”
30
І повернувся Іоав від переслідування Авенира і зібрав весь народ, і бракувало зі слуг Давидових дев’ятнадцять чоловік, крім Асаїла.
31
Э$троцы же дв~двы ё^би'ша сн~овъ вениа^ми'нь. и^ мђжъ а^вени'ровъ и^же бњша с ни'мъ, т~, и^ ћ~, мђжъ”
31
Слуги ж Давидові вразили веніамитян і людей Авенирових; упало їх триста шістдесят чоловік.
32
И$ взя'ша а^саи'ля и^ погребо'ша и& въ гробњ эTц~а е^го, въ виџлеѓ'мњ. і^ и'де и^ѓ^а'въ и^ мђжи е^го с ни'мъ вс^ю ноu и^ ѓ^свњто'ша въ хевро'нњ”
32
І взяли Асаїла і поховали його в гробі батька його, що у Вифлеємі. Іоав же з людьми своїми йшов усю ніч і на світанку прибув у Хеврон.
Глvа, г~”
1
И$ бы'сть бра'нь на мно'го междђ до'моM саё'лемъ. и^ межи до'моM дв~двомъ. до'м же дв~двъ въꙁвыша'шеся и^ крњпля'шеся. и^ доM саё'ль и^дя'ше і^ и^знемога'ше”
1
І був довгочасний розбрат між домом Сауловим і домом Давидовим. Давид все більше і більше дужчав, а дім Саулів більше і більше слабшав.
2
И$ роди'шася дв~дви въ хевро'нњ сн~овъ, ѕ~. и^ б^њ прьворо'дныи е^мђ сн~ъ, а^м#мо'нъ. эT а^хиноа^мїи і^и^л~ьтяныни.
2
І народилися у Давида [шість] синів у Хевроні. Первісток його був Амнон від Ахиноами ізреелитянки,
3
и^ вторы'и е^мђ сн~ъ, далђи^я. эT а^вигњя' карми'льскїя. и^ тре'тїи а^весало'мъ сн~ъ маа^ѓ^ха'ны дще'ре џоли'мины, цр~я гасђ'рьска.
3
а другий [син] його — Далуя від Авигеї, колишньої дружини Навала, кармилитянки; третій — Авессалом, син Маахи, дочки Фалмая, царя Гессурського;
4
д~ и, эT ё^ри'нїя сн~ъ а^г#ги'џы, е~ и, сафатїя эT витаа'лы.
4
четвертий — Адонія, син Аггифи; п’ятий — Сафатія, син Авитали;
5
ѕ~ и. е^сџъроа'мъ, эT а'глы жены`, дв~двы. сїи` роди'шася дв~домᲆ въ хевро'нњ”
5
шостий — Ієфераам від Егли, дружини Давидової. Вони народилися у Давида у Хевроні.
6
И$ е^гда бы'сть бра'нь междђ до'момъ саё'лемᲆ. и^ междђ до'момъ дв~двымъ. и^ бя'ше а^вени'рᲆ держа` до'мъ саё'ловъ”
6
Коли був розбрат між домом Саула і домом Давида, то Авенир підтримував дім Саула.
7
И$ саё'лова поDло'жница б^њ, е^йже бњ` и'мя ре'сџа дщи` и^ѓ^а'ва. и^ поя'тъ ю& а^вени'ръ. и^ рече гевосте'и, сн~ъ саё'ль къ а^венирђ, чт^о с^е ты` вни'де къ поDло'жни'цы эTц~а мое^го”
7
У Саула була наложниця, на ім’я Рицпа, дочка Айя [і ввійшов до неї Авенир]. І сказав [Ієвосфей] Авениру: навіщо ти ввійшов до наложниці батька мого?
8
И$ съжали` с^и ѕњло а^вени'ръ ѓ^ словеси` се'мъ, е^же рече е^мђ и^ гевосте'и. и^ рече е^мђ а^вени'ръ е^да` пе'сњя` глава` е^смь а^ꙁъ. да с^и сътвори'хъ вс^я дне'сь. не сътвориX л^и днесь млsти до'мђ саё'лю эTц~а твое^го и^ братїи ᲄвое'и и^ ꙁна'емыM т^и и^ не въста'хъ л^и а^ꙁъ на до'мъ дв~двᲆ и^ ты` вꙁыска` непра'вды въ мн^њ, жены` сея` ра'ди дне'сь”
8
Авенир же сильно розгнівався на слова Ієвосфея і сказав: хіба я — собача голова? Я проти Іуди зробив нині милість дому Саула, батька твого, братам його і друзям його, і не видав тебе в руки Давида, а ти звинувачуєш нині мене у гріху через жінку.
9
Си' же да сътвори'тъ б~ъ а^вени'рђ. и^ си да приложи` е^мђ, ја%коже бо кля'тся г~ь двDђ та'ко сътворю` е^мђ в# сїи дн~ь”
9
Те і те нехай зробить Бог Авениру і ще більше зробить йому! Як клявся Господь Давиду, так і зроблю йому [в цей день]:
10
И$ прија%ти црsтво эT до'мђ саё'ля. и^ възᲆдви'гнђти прsтолъ дв~двъ въ і^и^л~и. и^ на і^ё'дђ, эT да'на даже до верса'вїя.
10
відніму царство від дома Саулового і поставлю престіл Давида над Ізраїлем і над Іудою, від Дана до Вирсавії.
11
И$ не възмо'же ктомђ` гевђсте'и эTвњща'ти а^вени'рђ словеси` эT бо'яꙁни е^го”
11
І не міг Ієвосфей заперечити Авениру, бо боявся його.
12
И$ посла` а^вени'ръ къ дв~дђ послы` въ џела'мъ хевро'ньскїи. и^дњже б^њ а^бїе гл~я. положи` ꙁавњтъ свой со мно'ю, и^ с^е рђка моя с тобо'ю. възврати'ти м^и к тебњ весь і^и^л~ь”
12
І послав Авенир від себе послів до Давида [у Хеврон, де він знаходився], сказати: чия ця земля? І ще сказати: уклади союз зі мною, і рука моя буде з тобою, щоб навернути до тебе весь народ ізраїльський.
13
И$ рече дв~дъ добрњ а^ꙁъ положђ` с тобо'ю завњтъ. н^ото'кмо словесе е^ді'наго прошђ` ё^ тебе` гл~я. не и%маши ви'дњти лица мое^го. а^ще не приведе'ши мельхо'лы дще'ри саё'ля. приходя'щђ ти ви'дњти лице` мое”
13
І сказав [Давид]: добре, я укладу союз з тобою, тільки прошу тебе про одне, а саме — ти не побачиш лиця мого, якщо не приведеш із собою Мелхоли, дочки Саула, коли прийдеш побачитися зі мною.
14
И$ посла` дв~дъ къ гевосте'ю сн~ђ саё'лю гл~я. пђсти` женђ` мою мельхо'лђ, юже бњхъ прїја%лᲆ ѓ^брњ'занїя дњля кра'я и^ноплеме'нник#”
14
І відправив Давид послів до Ієвосфея, сина Саулового, сказати: віддай дружину мою Мелхолу, яку я одержав за сто краєобрізань филистимських.
15
И$ пђсти` и^ гевосте'и, и^ поја%тъ ю& эT мђжа е^я, эT џан#тїи'ля сн~а селимо'ня”
15
І послав Ієвосфей і взяв її від чоловіка, від Фалтія, сина Лаїшевого.
16
І$ и^дя'ше мђжъ е^я с не'ю пла'чася даже до вара'ма. и^ рече к немђ` а^вени'ръ, и^ди` и^ възврати'ся”
16
Пішов з нею і чоловік її і з плачем проводжав її до Бахурима; але Авенир сказав йому: йди назад. І він повернувся.
17
И$ рече къ ста'ръцемъ і^и^л~евымъ гл~я. вчера` и^ ѓ^ноM дн~и и^ска'сте дв~да црsтвова'ти наD ва'ми”
17
І звернувся Авенир до старійшин ізраїльських, говорячи: і вчора і третього дня ви бажали, щоб Давид був царем над вами,
18
И$ нн~њ сътвори'те ја%коже г~ь гл~а ѓ^ дв~дњ гл~я. в рђ'цњ раба` мое^го дв~да сп~сђ лю'ди моя і^и^л~я, эT рђки` и^ноплеме'нникъ. и^ эT рђки` вра'гъ иX”
18
тепер зробіть це, бо Господь сказав Давиду: «рукою раба Мого Давида Я спасу народ Мій Ізраїля від руки филистимлян і від руки усіх ворогів його».
19
И$ гл~а а^вени'ръ, въ ё'ши венїа^ми'нђ і^ и^де а^вени'ръ гл~ати въ ё'ши дв~двᲇ въ хевро'нњ. вс^я ја%же ё^го'дна бњша преD ѓ^чи'ма і^и^л~евыма. и^ преD ѓ^чи'ма всего до'мђ венїа^ми'ня”
19
Те саме говорив Авенир і веніамитянам. І пішов Авенир у Хеврон, щоб переказати Давиду все, чого бажав Ізраїль і весь дім Веніамінів.
20
И$ прїиде а^вени'ръ къ дв~дђ въ хевро'нъ. и^ с ни'мъ, к~, мђжᲆ. и^ сътвори` двDъ пи'ръ а^вени'рђ и^ мђжем# е^го и^же с ниM”
20
І прийшов Авенир до Давида в Хеврон і з ним двадцять чоловік, і зробив Давид бенкет для Авенира і людей, які були з ним.
21
И$ рече а^вени'ръ къ дв~дђ. въста'невᲇ нн~њ і^ и'девњ. и^ да съберђтся къ господи'нђ с^и цр~ви весь і^и^л~ь. и^ положђ` с тобо'ю завњтъ и^ црsтвова'ти и%маши всњми`, и^хже жела'етᲆ дш~а т^и и^ посла` дв~дъ а^вени'ра, і^ и'де с ми'роM”
21
І сказав Авенир Давиду: я встану і піду і зберу до господаря мого царя весь народ ізраїльський, і вони вступлять у завіт з тобою, і будеш царювати над усіма, як бажає душа твоя. І відпустив Давид Авенира, і він пішов з миром.
22
И$ се` ѓ%троцы дв~двы, и^ ѓ^а'въ и^дя'хђ эT и^схо'да. и^ коры'сть мно'гђ неся'хђ съ собо'ю. и^ а^вени'ръ ё^же` не бњ съ дв~домъ въ хевро'нњ. ја%ко эTсла'нъ бя'ше и^ эTпђще'нъ с ми'ромъ”
22
І ось, слуги Давидові з Іоавом прийшли з походу і принесли із собою багато здобичі; але Авенира вже не було з Давидом у Хевроні, бо Давид відпустив його, і він пішов з миром.
23
И$ѓ^аv же и^ все во'инъство е^го прїиде. и^ възвњсти'ша и^ѓ^а'вђ гл~юще. приходи` а^вени'ръ сн~ъ ни'ровъ къ дв~дђ, и^ посла` и& и^ эTи'де с ми'ромъ”
23
Коли Іоав і усе військо, що ходило з ним, прийшли, то Іоаву розповіли: приходив Авенир, син Нирів, до царя, і той відпустив його, і він пішов з миром.
24
И$ въниде і^ѓ^а'въ къ дв~дђ, и^ рече чт'о с^е е^си сᲆтвори'лъ. се` б^о приходи` а^вени'ръ к тебњ, и^ почт^о пђсти'лъ е^си е^го и^ эTи'де с ми'ромъ”
24
І прийшов Іоав до царя і сказав: що ти зробив? Ось, приходив до тебе Авенир; навіщо ти відпустив його, і він пішов?
25
И$л^и не вњ'си ѕло'бы а^вени'ра сн~а ни'рова. ја%ко сълђкавсᲄвова'я к тебᲇ и^дя'ше. раꙁђмњᲄи хотя` и^схоD твой и^ въхоD твой, и^ ё^вњдњти вс^я ја%же твори'ши ты`”
25
Ти знаєш Авенира, сина Нирового: він приходив обманути тебе, довідатися про вихід твій і вхід твій і розвідати все, що ти робиш.
26
И възврати'ся и^ѓ^а'въ эT дв~да, и^ посла` послы` въслњ'дъ а^вени'ра, и^ въз#врати'ша и&, эT кла'дязя седраMска и^ дв~дъ не вњ'дяше”
26
І вийшов Іоав від Давида і послав гінців слідом за Авениром; і повернули вони його від колодязя Сиру, без відома Давида.
27
И$ възврати'ся а^вени'ръ въ хевро'нъ. и^ ё^врати и^ѓ^а'въ стра'нными вра'ты. гл~ати к немђ лђка'вно. и^ ё^да'ри и& поD срDце и^ ё'мре въ кро'ви, а^висаи'ли, браᲄа и^ѓ^а'вля”
27
Коли Авенир повернувся в Хеврон, то Іоав відвів його усередину воріт, начебто для того, щоб поговорити з ним таємно, і там уразив його в живіт. І помер Авенир за кров Асаїла, брата Іоавового.
28
И$ слы'ша дв~дъ по си'хъ и^ рече чи'стъ е^смь а^зъ и^ црsтво мое эT г~а. и^ эT н~нњ и^ до' вњка, эT кро'ве а^вени'ря сн~а ни'рова”
28
І почув опісля Давид про це і сказав: невинний я і царство моє повік перед Господом у крові Авенира, сина Нирового;
29
да сни'детъ на главђ` и^ѓ^а'влю, и^ на ве'сь до'мъ эTц~а е^го, да не ѓ^скђдњ'етъ эT до'мђ и^ѓа'вля, и^злива'яи сњмя и^ прокаже'ныи” И$ держа'и щи'тъ, и^ да па'даю^тъ ѓ^рђжїемъ ё^мале'ныи хлњба да бђдетъ е^мђ”
29
нехай упаде вона на голову Іоава і на весь дім батька його; нехай ніколи не залишається дім Іоава без сіменеточивого, або прокаженого, або того, хто спирається на посох, або того, хто падає від меча, або того, хто потребує хліба.
30
І$ѓ^а'в же і^ а^ве'са бра'тъ е^го ё^би'ша а^вени'ра, понеy ё^би` а^саи'ля бра'та и^хъ в гаваѓ'ни на' брани”
30
Іоав же і брат його Авесса убили Авенира за те, що він умертвив брата їхнього Асаїла в битві біля Гаваона.
31
И$ рече дв~дъ къ и^ѓ^а'вђ и^ къ всњмъ лю'демъ е^го раздерњте ри'зы ва'ша, и^ препоја^ши'теся вре'тищи, и^ рыда'ите ѓ^ а^вени'рᲇ, саM же цр~ь дв~дъ и^дя'ше въ слњ'дъ ѓ^дра`”
31
І сказав Давид Іоаву і всім людям, які були з ним: роздеріть одяг ваш й одягніться у волосяницю і плачте над Авениром. І цар Давид ішов за гробом його.
32
И погребо'ша а^вени'ра въ хевро'нњ, и^ въздви'же цр~ь гласъ свой, и^ пла'кася наD гро'бомъ е^го, и^ вси лю'дїе пла'кашася по а^вени'рњ”
32
Коли погребали Авенира в Хевроні, то цар голосно плакав над гробом Авенира; плакав і весь народ.
33
И$ пла'кася цр~ь а^вени'ра, и^ рече а^ще по сме'рти а^ва'ли ё^спе` а^вени'ръ”
33
І оплакав цар Авенира, говорячи: чи смертю підлого помирати Авениру?
34
То рђцњ твои` не свя'жетася, ни но'ѕњ твои` не спине'тася, н^о ја^ко па'даютъ преD сн~ъми непра'вды та'ко паде`, и^ приложи'ша вси лю'дїе пла'катися е^го”
34
Руки твої не були зв’язані, і ноги твої не в кайданах, і ти упав, як падають від розбійників. І весь народ став ще більше плакати над ним.
35
И$ прїидо'ша вс^и лю'дїе вече'рять. съ дв~домъ ја%сти хлњ'бъ. е^ще сђщђ дн~и и^ кля'тся дв~дъ гл~я с^е да сътвори'тъ м^и г~ь, и^ си'це да приложи'тъ. ја%ко а%ще не ꙁа'идетъ сл~нце не и'мамъ вкђси'ти хлњба, н^и иного чого`”
35
І прийшов весь народ запропонувати Давиду хліба, коли ще тривав день; але Давид поклявся, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо я до заходу сонця споживу хліба або чого-небудь.
36
И$ ё^го'дно бы'сть сло'во с^е преD всᲇми, вся е^ли'ко сътвори` цр~ь преD людми`”
36
І весь народ довідався про це, і сподобалося йому це, як і все, що робив цар, подобалося всьому народові.
37
И$ раꙁђмњша вс^и лю'дїе, и^ весь і^и^л~ь в то'и дн~ь. ја%ко не бы'сть эT цр~я ё^бїиства а^вени'рђ сн~ђ ни'ровђ”
37
І дізнався весь народ і весь Ізраїль у той день, що не від царя сталося умертвлення Авенира, сина Нирового.
38
И рече цр~ь ѓ%трокомъ свои^мъ. не вњсте л^и ја%ко властели'нъ вели'къ паде` в сїи' дн~ь въ і^и^л~и”
38
І сказав цар слугам своїм: чи знаєте, що вождь і великий муж упав у цей день в Ізраїлі?
39
І$ ја%ко а^зъ е^сми съѓ^бњщниk дне'сь и^ въста'вленъ на цр~я. мђжи же сїи` сн~ове сарђи'ли, ꙁли` м^и сђть. да въꙁда'сть г~ь творя'щимъ лђка'вная, по ѕло'бњ и^хъ”
39
Я тепер ще слабкий, хоча і помазаний на царство, а ці люди, сини Саруї, сильніші за мене; нехай же віддасть Господь тому, хто чинить зле, за злобою його!
Глvа, д~”
1
И$ слы'ша гевосᲄе'и сн~ъ саё'ль. ја%ко ё'мре а^вени'ръ сн~ъ ни'ровъ въ хевро'нњ. и^ разрњши'стася рђцњ е^го. и^ вс^и мђжи і^и^л~еви подиви'шася е^мђ”
1
І почув [Ієвосфей,] син Саулів, що помер Авенир у Хевроні, й опустилися руки його, і весь Ізраїль збентежився.
2
И$ дв^а мђжа вельмо'жа раꙁвраще'ника гевосте'ѓ^вы сн~а саё'ля. и%мя е^ді'номђ ваа^а'н#. а^ дрђго'мђ риха'въ. сн~а рем#мо'ня, вироџе'искаго эT сн~овъ венїа^ми'нь. ја%ко виро'џъ мни'мъ бя'ше сн~омъ венїа^ми'ниM”
2
У [Ієвосфея,] сина Саулового, два було начальники війська; ім’я одного — Баана й ім’я другого — Рихав, сини Реммона беерофянина, з нащадків Веніамінових, бо і Беероф зараховувався до Веніаміна.
3
И$ эTи^до'ша вироџњ'и въ геџе'мъ. и^ бњша та'мо живђще и^ до дне'шняго дн~е”
3
І втекли беерофяни в Гиффаїм і залишилися там прибульцями до цього дня.
4
І$ и^ѓ^а^наџа'на сн~а саё'ля. сн~ъ бњ хро'мъ на' ногђ ја%ко е~ лњтъ е^мђ бы'сть е^гда прїиде въꙁвᲇще'нїе ѓ^ саё'лњ, и^ ѓ^а^наџа'нђ сн~ђ е^го, эT і^и^л~я. и^ вꙁя'тъ е^го пᲇстђ'ница е^го и^ бњжа`. и^ бы'сть тща'щися е^й на эTше'ствїе, паDши и^ ѓ^хромњ`. и%мя б^њ е^мђ мемъџивостеи”
4
В Іонафана, сина Саулового, був син кульгавий. П’ять років було йому, коли прийшла звістка про Саула та Іонафана з Ізрееля, і нянька, узявши його, побігла. І коли вона бігла поспішно, то він упав, і зробився кульгавим. Ім’я його Мемфивосфей.
5
И$ поидо'ша сн~ове рем#мо'ни вироџе'искаго риха'въ. и^ ваа^а'н# и^ внидо'ша въ ᲄе'плыи дн~ь въ до'мъ гевосте'ѓ^въ. и^ то'и почива'ше на ѓ^дрњ` въ полђ'дне.
5
І пішли сини Реммона беерофянина, Рихав і Баана, і прийшли в саму спеку дня до дому Ієвосфея; а він спав на постілі опівдні.
6
и^ вра'тникъ до'мђ, ѓчища'ше пшени'цђ и^ въздрњма'вся спа'ше” Риха'в же и^ ваа^а'нъ, ѓ%ба бра'та ᲄаја%щеся внидо'ста в доM.
6
[А воротар дому, який очищав пшеницю, задрімав і заснув] і Рихав і Баана, брат його, ввійшли усередину дому, ніби для того, щоб узяти пшениці; і вразили його в живіт і утекли.
7
гевосте'и же почива'ше на ѓ^дрњ` е^го. въ ло'жници е^го и^ ё^биста е^го и^ вꙁя'ша главђ` е^го. и^ эTи^до'ша пђте'мъ и^же наꙁа'дъ вс^ю ноu”
7
Коли вони ввійшли в дім, [Ієвосфей] лежав на постілі своїй, у спальній кімнаті своїй; і вони вразили його, і умертвили його, і відрубали голову його, і взяли голову його із собою, і йшли безлюдною дорогою всю ніч;
8
И$ принесо'ста главђ` гевосте'ѓ^вђ, кᲆ дв~дђ въ хевро'нъ. и^ рњста къ цр~ю. с^е глава` гевосте'ѓ^ва сн~а саё'ля врага` твое^го, и^же и^ска'ше дш~а твоея и^ да'сть г~ь господи'нђ на'шемђ и^ цр~ю эTмще'нїе враго'мᲆ е^го. до дне'шняго дн~е. саё'ла врагђ` е^го, и^ сњмени е^го”
8
і принесли голову Ієвосфея до Давида в Хеврон і сказали цареві: ось голова Ієвосфея, сина Саула, ворога твого, який шукав душі твоєї; нині Господь помстився за господаря мого царю Саулу, [ворогові твоєму] і нащадкам його.
9
И$ эTвњща` дв~дъ риха'вђ и^ ваа^а'нђ бра'тђ е^го сн~омъ рем#мо'на вироџе'искаго. и^ рече и'ма жи'въ г~ь и^же и^зба'ви дш~ђ мою` эT вся'коя ско'рби”
9
І відповів Давид Рихаву і Баані, братові його, синам Реммона беерофянина, і сказав їм: живий Господь, Який визволив душу мою від усякої скорботи!
10
И$бо первњи възвњсти` м^и. ја%ко ё'мре саё'лъ и^ ѓ^а^наџа'нъ, и^ то'и мня'ше ја%ко бл~говњствђ'яи предо мно'ю, и^ а'зъ ја%хъ и&, и^ ё^биX и& в сикеи'лњ. мня'ше б^о да да'мъ е^мђ да'ръ”
10
якщо того, хто приніс мені звістку, сказавши: «ось, помер Саул, [та Іонафан]», і хто вважав себе радісним вісником, я схопив і убив його в Секелагу, замість того, щоб дати йому нагороду,
11
Но и^ нн~њ мђжи лђка'ви, ё^би'ша мђжа пра'ведна в домђ` е^го на ѓ^дрњ` е^го. и^ нн~њ вꙁыщђ` кро'ве е^го эT рђкђ ва'шђ. і^ и^скореню вы` эT зеMля`”
11
то тепер, коли негідні люди убили людину невинну в її домі на постелі її, невже я не стягну крови його від руки вашої і не знищу вас із землі?
12
И$ заповњ'да дв~дъ ѓ%трокомъ своиM. и^ ё^би'ша я&, и^ ё^сњко'ша рђцњ и%ма и^ но'ѕњ, и^ повњ'сиша я& на садђ` въ хевро'нњ. и^ главђ` гевосте'ѓ^вђ погребо'ша въ гробњ а^вени'рњ, сн~а ни'рова”
12
І наказав Давид слугам, і вбили їх, і відрубали їм руки і ноги, і повісили їх над ставом у Хевроні. А голову Ієвосфея взяли і поховали в гробі Авенира, у Хевроні.
Глvа, е~”
1
И$ прїидо'ша вс^и племе'на і^и^л~еви къ дв~дђ въ хевро'нᲆ и^ гл~аша е^мђ. с^е кости твоя` и^ пло'ть твоа` м^ы е^смы”
1
І прийшли всі коліна Ізраїлеві до Давида в Хеврон і сказали: ось, ми — кості твої і плоть твоя;
2
И$ вчера` и^ ѓ^но'мъ дн~и. саё'лђ сђщђ цр~ю наD на'ми. т^ы бы'сть въводя'и і^ и^зводя'и і^и^л~я. и^ рече г~ь к тебњ. т^ы да пасе'ши люди` моя` і^и^л~я, и^ т^ы да бђ'деши во'ждеM людеM мои'мъ і^и^л~ю.
2
ще вчора і третього дня, коли Саул царював над нами, ти виводив і вводив Ізраїля; і сказав Господь тобі: «ти будеш пасти народ Мій Ізраїля і ти будеш вождем Ізраїля».
3
и^ прїидо'ша вс^и ста'р#цы і^и^л~еви къ цр~ю въ хевро'нъ. и^ положи и%мъ цр~ь дв~дъ завњт#, вᲆ хевро'нњ преD гм~ъ, и^ пома'заша дв~да на црsтво наD всњмъ і^и^л~емъ”
3
І прийшли усі старійшини Ізраїля до царя в Хеврон, і уклав з ними цар Давид завіт у Хевроні перед Господом; і помазали Давида на царя над [усім] Ізраїлем.
4
Бњ двDъ л~ ти, лњтъ, в няже црsтвовати е^мђ. и^ црsтвова, м~, лњтъ”
4
Тридцять років було Давиду, коли він став царем; царював сорок років.
5
И$ наD і^ё'дою. црsтвова` в хевро'нњ, з~ лTњ, и^ мsцеи, ѕ~. црsтвова въ і^ерsли'мњ, л~г, лњта, наD і^и^л~емъ і^ и^ё^де'ею”
5
У Хевроні царював над Іудою сім років і шість місяців, і в Єрусалимі царював тридцять три роки над усім Ізраїлем та Іудою.
6
И$ эTи'де дв~дъ и^ вс^и мђ'жи и^же с ни'мᲆ въ і^ерsли'мъ къ е^вљ=сњѓ'мъ, живђщиM тогда` на земли` то'й. и^ рњша дв~дђ не въходи` сњмо е^ще`. ја%ко вᲆста'ша хро'мїи` и^ слњпїи` гл~ще, ја%ко не вни'деT дв~дъ сњмо”
6
І пішов цар і люди його на Єрусалим проти ієвусеїв, жителів тієї країни; але вони говорили Давиду: «ти не ввійдеш сюди; тебе відженуть сліпі й кульгаві», — це значило: «не ввійде сюди Давид».
7
И$ прїя` дв~дъ вс^я страны` сїѓ'ня. с^е е^сть граD двDвъ”
7
Але Давид узяв фортецю Сион: це — місто Давидове.
8
И$ реq дв~дъ въ дн~ь то'й вся'къ да ё^биваеT е^вљ=сњ'ина мечеM. слњпы'я и^ хро'мыя и^ ненави'дящихъ дш~а двд~вы. сего` ради рњша слњпїи` и^ хро'мїи` не вни'дTђ въ до'мъ гн~ь”
8
І сказав Давид у той день: усякий, убиваючи ієвусеїв, нехай уражує списом і кульгавих і сліпих, які ненавидять душу Давида. Тому і говориться: сліпий і кульгавий не ввійде в дім [Господній].
9
И$ сњде дв~дъ вᲆ странњ`, и^ наречеся сїи' граD двд~въ. и^ създа` е^го граD въѓ%коло. и^ домъ сво'и эT кра'я.
9
І оселився Давид у фортеці, і назвав її містом Давидовим, і оббудував навкруги від Милло й усередині.
10
і^ и^дя'ше дв~дъ, и^ды'и и^ велича'емъ, и^ г~ь вседръжи'тель с ниM”
10
І процвітав Давид і підносився, і Господь Бог Саваоф був з ним.
11
И$ древа ке'рдова, и^ древодњ'ля. и^ ка'менїю дњла'теля и^ воздаша доM двDђ” И$ посла` хираM цр~ь ти'рскїи послы` к# двDђ
11
І прислав Хирам, цар Тирський, послів до Давида і кедрові дерева, і теслярів і каменярів, і вони побудували дім Давиду.
12
и разђмњ дв~дъ, ја%ко ё^готови и& г~ь на црsтво въ і^и^л~и. ја%ко взяTся цр~ьство е^го людїи е^го ра'ди і^и^ля”
12
І зрозумів Давид, що Господь утвердив його царем над Ізраїлем і що підніс царство його заради народу Свого Ізраїля.
13
И поја%тъ дв~дъ е^ще` же'ны. и^ поDло'жницы эT і^ерsли'ма по прише'ствїи е^го эT хевро'на. и^ бы'ша е^мђ сн~ове и^ дще'ри”
13
І взяв Давид ще наложниць і дружин з Єрусалима, після того, як прийшов з Хеврона.
14
И$ сїя и^мена` поро'ждшимся е^мђ въ і^ерsли'мњ. самђсъ, и^ съвавїи, и^ наџа'нъ, и^ соло'монъ”
14
І народилися ще в Давида сини і дочки. І ось імена народжених у нього в Єрусалимі: Самус, і Совав, і Нафан, і Соломон,
15
И$ е^веа'ръ, и^ е^лисђ'е, и^ е^нафи'къ, и^ е^фі'е”
15
і Евеар, і Елисуа, і Нафек, і Іафія,
16
І$ н^елиса'ма. и^ е^лида'е, и^ е^лъфала'џᲆ, и^ сама'е, и^ е^сива'џъ, и^ наџа'нъ, и^ галомаа'нъ, и^ е^ваа'рᲆ, џеиџђс е'лъфалаg и^ наге'џъ. и^ нафе'къ, и^ѓ^наџа'нъ, воа^лима'џъ, е^лифаа'џъ”
16
і Елисама, і Елидає, і Елифалеф, [Самає, Іосиваф, Нафан, Галамаан, Ієваар, Феїсус, Елифалаф, Нагев, Нафек, Іонафан, Леасамис, Ваалимаф і Елифааф].
17
И$ слы'шаша и^ноплеме'нницы, ја^ко пома'зася дв~дъ на црsтво въ і^ерsли'мњ. и^ взыдо'ша и^ноплеме'нницы и^щђще дв~да” и^ слы'шавъ дв~дъ и%де въ страны`”
17
Коли филистимляни почули, що Давида помазали на царство над Ізраїлем, то піднялися усі филистимляни шукати Давида. І почув Давид і пішов у фортецю.
18
И/ноплеме'нницы же пришеDше, и^ ста'шA въ ё^до'лїи тита'ньстњи”
18
А филистимляни прийшли і розташувалися в долині Рефаїм.
19
И$ въпроси` дв~дᲆ г~а гл~я. а%ще възы'идђ къ и^ноплеме'нникомъ, предаси` л^и я& въ рђцњ мои`” И$ рече г~ь възы'ди. ја%ко предая& преда'мъ и^ноплеме'ники въ рђцњ твои`”
19
І запитав Давид Господа, говорячи: чи йти мені проти филистимлян? чи віддаси їх у руки мої? І сказав Господь Давиду: йди, бо Я видам филистимлян у руки твої.
20
И$ прїиде дв~дъ с вы'шняа страны`. и^ поби` и^ноплеме'нники т^ђ. и^ рече дв~дᲆ и^с#сњче` г~ь врагы` моя` и^ноплеме'нники предо мно'ю. ја%коже пресњка'етъ во'дђ. сего` ра'ди наречеся и%мя мњ'стђ томђ` свы'ше сњкїи”
20
І пішов Давид у Ваал-Перацим і вразив їх там, і сказав Давид: Господь розніс ворогів моїх переді мною, як розносить вода. Тому і місцю тому дано ім’я Ваал-Перацим.
21
И$ ѓ^ста'виша и^ноплеме'нницы богы` своя. и^ взятъ я& дв~дъ и^ мђжи е^го. и^ реq съжещи` я& во ѓ^гни`”
21
І залишили там [филистимляни] ідолів своїх, а Давид з людьми своїми взяв їх [і повелів спалити їх у вогні].
22
И$ приложи'ша па'ки прїити и^ноплеме'нницы. и^ сташа па'ки на ё^до'лїи тита'ньстњи”
22
І прийшли знову филистимляни і розташувалися в долині Рефаїм.
23
И$ въпроси` дв~дъ г~а а%ще възы'идђ къ и^ноплеме'нникомъ и^ предаси л^и и%хъ въ рђцњ мои`, и^ реq е^мђ г~ь, не въходи` на срњтенїе иM, н^о ё^клони'ся эT нихᲆ, и^ пожди` ма'ло бли'зђ ё^до'лїи пла'ча”
23
І запитав Давид Господа, [чи йти мені проти филистимлян, і чи віддаси їх у руки мої?] І Він відповів йому: не виходь назустріч їм, а зайди їм з тилу і йди до них з боку шовковичного гаю;
24
И$ бђ'детъ е^гда ё^слы'шиши глsа трђса лђж'наh тогда` сни'деши к ни'мᲆ. ја^котогда` и^зы'детъ г~ь преD тобо'ю, сњщи на' брани и^ноплеме'нники”
24
і коли почуєш шум, ніби хтось іде по вершинах шовковичних дерев, то рушай, бо тоді пішов Господь перед тобою, щоб уразити військо филистимське.
25
И$ сътвори` дв~дъ ја%коже заповњ'да е^мђ г~ь. і^ и^з#би` и^ноплемеnники эT гаваѓ'на, даже и^ до земли` гаꙁи'ры”
25
І зробив Давид, як повелів йому Господь, і вразив филистимлян від Гаваї до Газера.
Глvа, ѕ~”
1
И$ събра дв~дъ е^ще` всякђю ю%ношђ эT і^и^л~я, ја%ко з~, сотъ ты'сящᲆ”
1
І зібрав знову Давид усіх добірних людей з Ізраїля, тридцять тисяч*.
2
И$ въставъ і^ и'де дв~дъ, и^ вс^и лю'дїе и^же с ни'мъ. и^ эT кня'ѕь і^ё'диn, на въсхоD хол#мны'и. ја%ко възнести` эTтђдђ кїѓ'тъ бж~їи. а^ в немᲆ же на нарица'ется и%мя г~а си'лнаго, сњдащаго на херђви'мњ”
2
І встав і пішов Давид і весь народ, який був з ним з Ваала Іудиного, щоб перенести звідти ковчег Божий, на якому нарікається ім’я Господа Саваофа, Який сидить на херувимах.
3
И$ възя'ша кїѓ'тъ гн~ь. на ко'лњхъ но'выхъ, и^ эTвезоша и& эT домђ` а^минода'вля с хоlмђ. ѓ^зїя же и^ бра'тᲆ е^го сн~ове а^минода'вли. везя'хђ ко'ла съ кїѓ'том# гн~им#
3
І поставили ковчег Божий на нову колісницю і вивезли його з дому Аминадава, що на пагорбі. Сини ж Аминадава, Оза й Ахио, вели нову колісницю.
4
и^ братїа е^го и^дя'хђ преD киѓ%том# бж~їиM”
4
І повезли її з ковчегом Божим з дому Аминадава, що на пагорбі; і Ахио йшов перед ковчегом [Господнім].
5
И$ дв~дъ и^ сн~ове і^и^л~еви и^дя'хђ преD гм~ъ и^гра'юще вᲆ ѓ^рга'ны ё^строе'ныX вᲆ крњ'посᲄи и пᲇнїиX и^ въ гђ'слеX, и^ вᲆ свири'леX и^ в# тиMпанXњ и^ въ кљMвалXњ”
5
А Давид і всі сини Ізраїлеві грали перед Господом на різних музичних інструментах з кипарисового дерева, і на цитрах, і на псалтирях, і на тимпанах, і на систрах, і на кимвалах.
6
И$ прїидо'ша до а^лоно'на нахо'рска. и^ простре` ѓ^зі'я рђкђ свою` на кїѓT бж~їи придръжа'ти. и^ ја%тᲆ за'нь, ја%ко превраща'ше е^готе'лецъ”
6
І коли дійшли до току Нахонового, Оза простяг руку свою до ковчега Божого [щоб притримати його] і взявся за нього, бо воли нахилили його.
7
И$ разгнњ'вася гнњвомᲆ г~ь на ѓ^зїю. и^ порази` и& т^ђ г~ь, и^ ё'мре т^ђ эT кїѓ'та гн~я предᲆ гм~ъ”
7
Але Господь прогнівався на Озу, і вразив його Бог там же за завзятість, і помер він там біля ковчега Божого.
8
И$ въспечалова` дв~дъ, понеy порази г~ь пораженїемъ ѓ^зі'ю. и^ нарече'ся мњстот^о пораже'нїе і^ѓ^ꙁі'ино и^ до сего дн~е”
8
І засмутився Давид, що Господь уразив Озу. Місце це і донині називається: «ураження Ози».
9
И$ ё^боя'ся г~а дв~дъ въ дн~ь то'й, гл~я како сни'детъ кᲆ мнњ` кїѓ'тъ гн~ь.
9
І убоявся Давид у той день Господа і сказав: як увійти до мене ковчегу Господньому?
10
и^ не хотя'ше двDъ да бђ'детъ ё^ него` кїѓ'тъ завњта бж~їа въ' градњ двд~вњ, н^о ꙁатворї и& дв~дъ въ домђ` а^ведарїи'нњ ге'џ#џе”
10
І не захотів Давид везти ковчег Господній до себе, в місто Давидове, а завернув його в дім Аведдара гефянина.
11
И$ ста` кїѓ'тъ гн~ь въ домђ аведа'ра ге'џ#џе, мsць, пя'ть. и^ блsви г~ь веs домъ а^ведарїи'нъ и^ вс^я е^го”
11
І залишався ковчег Господній у домі Аведдара гефянина три місяці, і благословив Господь Аведдара і весь дім його.
12
И$ възвњсти'ша цр~ю дв~дђ гл~юще. блsви г~ь до'мъ а^ведарїи'нъ, и^ вс^я е^го кїѓ'та ради гн~я. і^ и^де` дв~дъ и^ взя` кїѓT бж~їи, и^з до'мђ а^ведарїи'на. и^ во' граD двд~въ въсели` и&”
12
Коли донесли царю Давиду, говорячи: «Господь благословив дім Аведдара й усе, що було в нього, заради ковчега Божого», то пішов Давид і урочисто переніс ковчег Божий з дому Аведдара в місто Давидове.
13
И$ бњша с ни'мъ несђще кїѓ'тъ гн~ь, сеDмь по'лкъ наро'да. и^ жрътва те'лцеM и^ а^гня'тоM”
13
І коли ті, що несли ковчег Господній, проходили по шість кроків, він приносив у жертву тельця й барана.
14
И$ дв~дъ бїя'ше въ ѓ^рга'ны ё^строе'ны преD гм~ъ, и^ ѓ^болче'нъ бы'сть дв~дъ въ ѓ^деждђ бњлђ,
14
Давид скакав із усієї сили перед Господом; одягнений же був Давид у лляний ефод.
15
и^ дв~дъ и^ весь доM і^и^л~евъ. несяхђ кїѓ'тъ гн~ь. съ во'племъ и^ съ гласомъ трђ'бнымъ.
15
Так Давид і весь дім Ізраїлів несли ковчег Господній з вигуками і трубними звуками.
16
И$ бы'сть кїѓ'тђ приноси'мђ къ градђ двDвђ. и^ мельхо'ла дщи` саё'лова приꙁира'ше ѓ^ко'нцеM. и^ ви'дњ цр~я дв~да ска'чђща и^гра'юще преD кїѓ'тоM гн~емᲆ и^ ё^ничижи` и& въ срDцы своеM”
16
Коли входив ковчег Господній у місто Давидове, Мелхола, дочка Саула, дивилася у вікно і, побачивши царя Давида, що скакає і танцює перед Господом, принизила його в серці своєму.
17
И$ внесо'ша кїѓ'тъ гн~ь, и^ поста'виша е^го на мњ'стњ е^го. посредњ пола'ты ю%же създа` дв~дъ. и^ възнесе` двд~ъ жрътвђ преD г~а, и^ ми'рная”
17
І принесли ковчег Господній і поставили його на своєму місці посеред скинії, яку спорудив для нього Давид; і приніс Давид всепалення перед Господом і жертви мирні.
18
И$ съверши двд~ъ възнося'и вс^ясъж#женїя и^ ми'рная. и^ блsви лю'ди ѓ^ и'мени гн~и си'л#наго”
18
Коли Давид закінчив приношення всепалень і жертв мирних, то благословив він народ ім’ям Господа Саваофа;
19
И$ раздњли'въ вс^я лю'ди и^ на всю` си'лђ і^и^л~евђ. эT да'на даже и^ до вирса'вїя, и^ эT мђжъ даже и^ до же'нъ комђждо по ё^крђхъ хлᲇба. и^ сковраDныи` млины` и^ зелїа, эT кро'ш#вници, і^ и^до'ша вс^и лю'дїе ко'жDо в домы` своа”
19
і роздав усьому народові, усій безлічі ізраїльтян [від Дана навіть до Вирсавії], як чоловікам, так і жінкам, по одному хлібу і по шматку смаженого м’яса і по одному коржу кожному. І пішов весь народ, кожен у дім свій.
20
И$ възврати'ся дв~дъ блsвити до'мђ свое^го. і^ и^зы'де мельхо'ла дщ^и саё%лова на срњте'нїе дв~дђ. и^ блsви е^го и^ реq чт^о просла'вися днsь цр~ю і^и~левъ. ја%коже эTкры'ся днsь преD ѓ^чи'ма ра'бъ свои^хъ. ја%коже эTкрыва'ется, эTкрыва'ешися и^гра'ющимъ”
20
Коли Давид повернувся, щоб благословити дім свій, то Мелхола, дочка Саула, вийшла до нього назустріч, [і вітала його] і сказала: як відзначився сьогодні цар Ізраїлів, оголившись сьогодні перед очима рабинь рабів своїх, як оголюється яка-небудь пуста людина!
21
И$ рече двDъ кᲆ мельхолњ. а%зъ преD гм~ъ и^гра'хᲆ. и^ блsвенъ г~ь, и^же и^збра` м^я паq эTц~а твое^го. и^ паче всего до'мђ е^го. ја%ко и^ поста'ви м^я властели'на наD людми` е^го і^и^л~емъ, сего ради и^гра'ю и^ пляшђ` преD гм~ъ”
21
І сказав Давид Мелхолі: перед Господом [танцювати буду. І благословенний Господь], Який віддав перевагу мені перед батьком твоїм і всім домом його, утвердивши мене вождем народу Господнього, Ізраїля; перед Господом грати і танцювати буду;
22
И$ эTкры'юся е^ще си'це. и^ бђдђ неподо'бенъ преD ѓ^чи'ма ᲄвои'ма и^ сᲆ ю^нота'ми с нимиже рече м^и не провиᲄися”
22
і я ще більше принижусь, і зроблюся ще мізернішим в очах моїх, і перед служницями, про яких ти говориш, я буду славний.
23
И$ ё^ мельхо'лы дщ^и саё'ли не бы'сᲄь дњтища до дн~е смр~ти ея`”
23
І у Мелхоли, дочки Саулової, не було дітей до дня смерти її.
Глvа, з~”
1
И$ быs е^гда сњде цр~ь в домђ` своеM и^ г~ь ё^наслњди` и& надо всњми` враги` е^го”
1
Коли цар жив у домі своєму, і Господь заспокоїв його від усіх навколишніх ворогів його,
2
И$ рече цр~ь къ наџа'нђ прoрокђ. с^е а^ꙁъ живђ` в пола'тахъ ке'дрънаX и^ кїѓ'тъ бж~їи по'средњ да стои'тᲆ”
2
тоді сказав цар пророку Нафану: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег Божий знаходиться під наметом.
3
И$ рече на џа'нъ къ цр~ю. вс^е е^ли'ко а^ще е^сть на срDцы твое^мъ, ходи` и^ твори` ја%ко г~ь е^сть с тобо'ю”
3
І сказав Нафан царю: усе, що в тебе на серці, йди, роби; бо Господь з тобою.
4
И$ бы'сть в но'щи то'и глsа гн~ь къ наџа'нђ гл~я”
4
Але в ту ж ніч було слово Господа до Нафана:
5
Иди` и^ рцы` рабђ` мое^мђ дв~дђ, си'це гл~етъ г~ь. не и%маши т^ы сътвори'ти до'мђ на пребыва'нїе мн^њ”
5
йди, скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: чи ти побудуєш Мені дім для Мого перебування,
6
ЈА/ко не ѓ^бита'хъ въ домђ` эT ни'хже дн~їи и^ꙁведо'хъ сн~ы і^и^л~евы. и^зъ земля` е^гљ=петъски до дн~е сего`. н^отокмо бњхъ пребыва'я въ ѓ^би'телищихъ и^ в сњни”
6
коли Я не жив у домі з того часу, як вивів синів Ізраїлевих з Єгипту, і до цього дня, але переходив у наметі й у скинії?
7
И$ въ все'мъ и^дњже а^ще вхожа'хъ въ всемъ і^и^л~и. а^ще гл~я гл~ахъ къ е^ді'номђ колњ'нђ, е^мђже заповњ'дахъ па'сти люди моя і^и^л~я гл~я почто не създа'сте м^и до'мђ ке'дрена” То
7
Де Я не ходив із усіма синами Ізраїля, чи говорив Я хоча слово якому-небудь з колін, якому Я призначив пасти народ Мій Ізраїля: «чому не побудуєте Мені кедрового дому»?
8
нн~њ си` да рече'ши рабђ` мое^мђ дв~дђ. си'це гл~етъ г~ь вседержи'тель. поја%хъ т^я эT па'жити ѓ%вчая на вла'стельство лю'демъ мои^мъ і^и^л~ю”
8
І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого, Ізраїля;
9
И$ нн~њ е^смъ с тобо'ю вездњ` а%може и%деши, і^ и^скоренихъ враги` твоя эT лица` твое^го. и^ сътвори'хъ т^я и^мени'та по и%мени вели'киX и^же сђть на земли`”
9
і був з тобою скрізь, куди не ходив ти, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє великим, як ім’я великих на землі.
10
И$ положђ` мњсто лю'деM мои^мъ і^и^л~ю. и^ насажђ` и^хъ, и^ вселя'тся в себе` са'ми, и^ не въскорби'тъ никогда`, и^ не приложиT сн~ъ непра'вды ѓ^би'дњти е^го, ја%коy и^спрь'ва”
10
І Я влаштую місце для народу Мого, для Ізраїля, й укоріню його, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не буде тривожитися більше, і люди нечестиві не стануть більше тіснити його, як колись,
11
И$ с^е эT дн~їи в ня'же поста'вихъ сђдїя въ і^и^л~и въ лю'дехъ моиX и^ поко'ю т^я эT всњхъ вра'гъ твоиX, и^ възвњсти'тъ т^и г~ь ја^ко съзи'ждеши до'мъ е^мђ”
11
з того часу, як Я поставив суддів над народом Моїм, Ізраїлем; і Я заспокою тебе від усіх ворогів твоїх. І Господь сповіщає тобі, що Він влаштує тобі дім.
12
И$ бђдетъ е^гда сконча'ются дн~їе твои`, и^ ё^сне'ши съ эTц~ы твои^ми. и^ въсᲄа'влю сњмя твое потебњ`, и^же е^сть эT чре'ва твое^го, и^ ё^гото'влю црsтво е^го”
12
Коли ж сповняться дні твої, і ти спочинеш з батьками твоїми, то Я поставлю після тебе сíм’я твоє, яке народиться від стегон твоїх, і зміцню царство його.
13
И$ то'и съꙁи'ждетъ доM и%мени мое^мђ, и^ ё^пра'влю прsтлъ е^го до' вњка”
13
Він побудує дім імені Моєму, і Я утверджу престіл царства його повіки.
14
А$з# бђдђ е^мђ въ эTц~ъ, и^ то'и бђдеT м^и въ сн~ъ. а^ще прїидетъ непра'вда е^го, и^ а'зъ ѓ^бличђ` и& па'лицею мђжа наставле'нїе сн~омъ чл~ческимъ”
14
Я буду йому батьком, і він буде Мені сином; і якщо він згрішить, Я покараю його жезлом мужів і ударами синів людських;
15
И$ млsти же мое'я не ѓ^ста'влю эT него, ја%коже эTстђпи'хъ е^гда` эTстђпи'ша эT лица` мое^го”
15
але милости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від Саула, якого Я відкинув перед лицем твоїм.
16
И$ вњ'ровати и%маᲄь до'мъ е^го, и^ црsтво е^го до' вњка предо мно'ю, и^ прsтлъ е^го бђдетъ и^справле'нъ до' вњка”
16
І буде непохитний дім твій і царство твоє навіки перед лицем Моїм, і престіл твій устоїть повіки.
17
И$ по всњхъ словесеX си'хъ, и^ по всемђ` видњнїю се'мъ, та'ко гл~а наџа'нъ къ дв~дђ”
17
Усі ці слова і все це видіння Нафан переказав Давиду.
18
И$ вни'де цр~ь дв~дъ, и^ сњде преD гм~ъ, и^ рече кт^о е^смъ а^зъ г~и мо'и г~и, и^л^и чт^о до'м# мой, ја%ко вᲆзлюби` м^я до сего”
18
І пішов цар Давид, і став перед лицем Господа, і сказав: хто я, Господи [мій], Господи, і що таке дім мій, що Ти мене так звеличив!
19
И$ съгрњшихъ преD тобо'ю мно'го г~и мо'и г~и, и^ гл~а до'мђ ра'ди раба` свое^го и^здале'ча, си'це же ꙁа'конъ чл~кђ г~и мой г~и”
19
І цього ще мало здалося в очах Твоїх, Господи мій, Господи; але Ти звістив ще про дім раба Твого в майбутньому. Це вже по-людськи. Господи мій, Господи!
20
И$ чт^о приложи'тъ дв~дъ е^ще гл~ати к тебњ, и^ нн~њ ты` вњси г~и мой г~и раба` свое^го”
20
Що ще може сказати Тобі Давид? Ти знаєш раба Твого, Господи мій, Господи!
21
И$ раба` своеh ради сътвори`, и^ по срDцђ свое^мђ, сᲆтвори` вс^е вели'чество с^е, позна'ти раба` свое^го”
21
Заради слова Твого і за серцем Твоїм Ти робиш це, відкриваючи все це велике рабові Твоєму.
22
Вели'чїя ради твое^го г~и мой г~и, нњ'сть б^о и%нъ ја%коже ты`, и^ нњ'сть б~а ра'звњи ᲄебе` въ всXњ ја%же слы'шахом# ё^ши'ма на'шима.
22
В усьому великий Ти, Господи мій, Господи! бо немає подібного Тобі і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами.
23
И$ кт^о ја%коже лю'дїе твои` і^и^л~ь. ја%зыk и%нъ на ꙁемли`. ја%коже наста'ви и^хᲆ б~ъ е^же и^ꙁба'виᲄи себњ` людїи. и^ е'же положи'ти себњ` и%мя. и^ е^же сᲆтвори'ти вели'чїе. и^ просвњте'нїе е^же прија%ти и^хъ эT лица` людїи си'хᲆ. и%хже и^зба'вихъ себњ` эT е^гљ=пта. ја%зы'ки и^ селища”
23
І хто подібний до народу Твого, Ізраїля, єдиного народу на Землі, заради якого приходив Бог, щоб придбати його Собі за народ і прославити Своє ім’я і звершити велике і страшне перед народом Твоїм, який Ти придбав Собі від єгиптян, вигнавши народи і богів їхніх?
24
И$ ё^гото'ва себњ`. лю'ди своя і^и^л~евъ лю'ди на' вњкъ. и^ т^ы г~и бђди и^мъ въ б~ъ”
24
І Ти укріпив за Собою народ Твій, Ізраїля, як власний народ, навіки, і Ти, Господи, зробився його Богом.
25
И$ нн~њ г~и мой г~и. гл~ъ и^же гл~а ѓ^ рабњ` свое^м# и^ ѓ^ домђ` е^го ё^вњри` до' вњка. ја%коже гл~а сътвори`”
25
І нині, Господи Боже, утверди повіки слово, яке промовив Ти про раба Твого і про дім його, і виконай те, що Ти промовив.
26
И$ нн~њ да възвели'чится и%мя твое до' вњка. гл~я” Гь~ вседержи'тель б~ъ наD і^и^л~емъ. и^ до'м# раба` твое^го дв~да. да бђдетᲆ и^справле'нъ преD тобо'ю”
26
І нехай звеличиться ім’я Твоє повіки, щоб говорили: «Господь Саваоф — Бог над Ізраїлем». І дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм.
27
ЈА/кот^ы г~ь вседержитель б~ъ і^и^л~евъ. эTверꙁе ё%хо рабђ` твое^мђ гл~я до'м# съзида'ю т^и сего ради ѓ^брњте рабъ ᲄвои срDце свое` е^же помоли'тися ᲄебњ` мл~твою сею`”
27
Оскільки ти, Господи Саваофе, Боже Ізраїлів, відкрив рабові Твоєму, говорячи: «влаштую тобі дім», то раб Твій уготував серце своє, щоб молитися Тобі такою молитвою.
28
И$ нн~њ г~и мои г~и ты` е^си б~ъ. и^ словеса` твоя` бђдђтъ и%сти'нна. и^ гл~а раба` ради твое^го бл~гая сїя”
28
Отже, Господи мій, Господи! Ти Бог, і слова Твої непорушні, і Ти звістив рабові Твоєму таке благо!
29
И$ нн~њ начни` и^ блsви до'мъ раба` с^и. ја%ко бы'ти е^мђ въ вњки преD тобо'ю. ја%коты` г~и мой г~и. гл~а эT блsвенїя твое^го. да блsвится до'мъ раба` твое^го преD тобо'ю”
29
І нині почни і благослови дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи мій, Господи, звістив це, і благословенням Твоїм стане дім раба Твого благословенним, [щоб бути йому перед Тобою] повіки.
Глvа, и~”
1
И$ бы'сть по си'хъ и^ побњди` дв~дъ и^ноплеме'нники. и^ смири` и^хъ. и^ прїја%тᲆ двDъ эTлђче'нїе эT рђки` и^ноплеме'нникъ”
1
Після цього Давид уразив филистимлян і упокорив їх, і взяв Давид Мефег-Гаамма з рук филистимлян.
2
И$ ё^би` дв~дъ моава, и^ раздњли` я& на ча'сти и^ положи` я& на ꙁемли`. и^ бы'ста дв^њ ча'сти на ё^мръщве'нїе и^ на наполне'нїе тре'теи` ча'сᲄи. и^ бы'ша моа'вляне двDви раби` да'ю^ще е^мђ да'нь”
2
І вразив моавитян і зміряв їх мотузкою, поклавши їх на землю; і відміряв дві мотузки на умертвлення, а одну мотузку на залишення в живих. І зробилися моавитяни у Давида рабами, які платять данину.
3
И$ ёби` двDъ а^драза'ра, сн~а раа'вля цр~я сђ'вска. и^дђщђ е^мђ наста'вити предњлъ на рецњ е^фра'тъстњи”
3
І вразив Давид Адраазара, сина Реховового, царя Сувського, коли той ішов, щоб відновити своє панування при ріці [Євфраті];
4
И$ преDвзя` дв~дъ е^же эT е^го, Wа~, колесни'цъ. и^ Wз~ ко'нниковъ, и^ Wк~ мђжъ пњшъцовᲆ. и^ раздрђши` дв~дъ вс^я ѓ^рђжїа и^ ѓ^ста` е^мђ эT нихъ. р~ колесни'цъ”
4
і взяв Давид у нього тисячу сімсот вершників* і двадцять тисяч чоловік піших, і підрізав Давид жили у всіх коней колісничних, залишивши [собі] з них для ста колісниць.
5
І$ и'де в сљ=рїю дама'сковђ, на по'мощъ а^драза'рђ цр~ю сђ'вскђ. и^ ё^би` дв~дъ эT сљ=рїя, Wк~в, мђжъ”
5
І прийшли сирійці дамаські на допомогу Адраазару, царю Сувському; але Давид уразив двадцять дві тисячі чоловік сирійців.
6
И$ поста'ви т^ђ дв~дъ блюсᲄи'теля в сљ=рїи, ја%же поD дама'скомъ. и^ бы'сть сљ=рїя двDви в рабїю да'юще да'нь, и^ сп~са'ше г~ь дв~да а^може и^дя'ше”
6
І поставив Давид охоронні війська в Сирії Дамаській, і стали сирійці у Давида рабами, які платять данину. І зберігав Господь Давида скрізь, куди тільки він ходив.
7
И$ прїя'тъ дв~дъ по'ја^сы зла'тыя и^же бњша на ѓ%троцXњ а^драза'рихъ цр~я сђ'вска. и^ принесе` я& въ і^ерsлі'мъ” И$ взяT я& сђсаки'мъ цр~ь е^гљ=петъскъ, е^гда приходи` въ і^ерsлі'мъ въ дн~и ровоа'ма сн~а соло'моня.
7
І взяв Давид золоті щити, що були у рабів Адраазара, і приніс їх в Єрусалим. [Їх узяв потім Сусаким, цар Єгипетський, під час навали своєї на Єрусалим, у дні Ровоама, сина Соломонового.]
8
и^ эT метева'ка. и^ эT и^ꙁбо'рныхъ гра'дъ а^драꙁа'ровъ. и^ взя` дв~дъ мњ'дь мно'гђ ѕњло” Тою` б^о мњ'дїю сътвори` мо'ре мњ'дяно соло'монъ. и^ сᲄолпы` и^ ба'ня и^ вс^я сосђ'ды,
8
А в Бефі і Берофі, містах Адраазарових, узяв цар Давид дуже багато міді, [з якої Соломон улаштував мідне море і стовпи, й умивальниці і всі сосуди].
9
и^ слы'ша сево'и цр~ь и%маX, ја%ко и^зби` дв~дъ вс^ю си'лђ а^драза'рю”
9
І почув Фой, цар Імафа, що Давид уразив усе військо Адраазарове,
10
И$ посла` џо'ё^ и^е^дђра'ма сн~а свое^го къ цр~ю дв~дђ. въпроси'ти и& ја%же ѓ^ ми'рњ. и^ ѓ^ блsвити и& поне'же побњди` а^драза'ра. и^ ё^би` и& зане` съпротивля'яся б^њ а^драза'рђ. и^ в рђкђ е^го бя'ше сосђ'ды сре'брены и^ зла'ты, и^ сосђ'ды мњдяны”
10
і послав Фой Іорама, сина свого, до царя Давида, вітати його і дякувати йому за те, що він воював з Адраазаром і вразив його; тому що Адраазар вів війни з Фоєм. У руках же Іорама були сосуди срібні, золоті й мідні.
11
И$ сїя блsви цр~ь дв~дъ г~ђ со сребро'мъ и^ зла'томъ и^же ѓ^ст~и эT всея бра'ни” И$же наси'лова
11
Їх також присвятив цар Давид Господу, разом зі сріблом і золотом, яке присвятив із взятого у всіх підкорених ним народів:
12
эT и^дђме'а и^ эT моа'ва, и^ эT сн~в# а^м#мо'нь. и^ эT и^ноплеме'нникъ. и^ эT аMмали'ка. и^ эT коры'сти а^драза'рихъ сн~а роа'вля цр~я сђ'вска”
12
у сирійців, і моавитян, і аммонитян, і филистимлян, і амаликитян, і з узятого у Адраазара, сина Реховового, царя Сувського.
13
И$ сᲆтвори` дв~дъ себњ` сла'вђ е^гда` възъврати'ся побњ'ждъ и^дђме'ю. в# геле'мњ, съ Wи~і”
13
І зробив Давид собі ім’я, повертаючись з ураження вісімнадцяти тисяч сирійців у долині Солоній.
14
И$ поста'ви въ и^дђмњи дв~дъ блюстителя, и^ бы'ша вс^и и^дђмњ'и раби` дв~дђ. и^ сп~се г~ь дв~да вездњ` а%може а^ще и^дя'ше”
14
І поставив він охоронні війська в Ідумеї; у всій Ідумеї поставив охоронні війська, і всі ідумеяни були рабами Давида. І зберігав Господь Давида скрізь, куди тільки він ходив.
15
И$ црsтвова` дв~дъ наD і^и^л~емъ. и^ бњ дв~дъ творя'и сђдъ и^ пра'вдђ, надо всњми людми` е^го”
15
І царював Давид над усім Ізраїлем, і чинив Давид суд і правду над усім народом своїм.
16
І$ѓ^а'въ сн~ъ сарђ'инъ наD во'и^нъствїи е^го. і^ и^а^сафаg сн~ъ а^хилђдовъ въ паметописа'нїи”
16
Іоав же, син Саруї, був начальником війська; й Іосафат, син Ахилуда, — діловодом;
17
И$ садокъ сн~ъ а^хи'товъ, и^ а^вимелеX сн~ъ а^вїа^џа'ръ жерцы`. и^ саса'и кни'жникъ”
17
Садок, син Ахитува, й Ахимелех, син Авиафара, — священиками, Сераія — писарем;
18
И$ ванњ'асъ сн~ъ и^ѓ^да'нь б^њ совњтник#, и^ ѓ^ хеле'џъ, и^ ѓ^ џеT, и^ сн~ове дв~дви пола'тамъ строи'теле бњша”
18
і Ванея, син Іодая, — начальником над хелефеями і фелефеями, і сини Давида — першими при дворі.
Глvа, џ~”
1
И$ рече дв~дъ а^ще е^сть гдњ` е^ще ѓ^ста'нокъ домђ саё'ля. и^ сътворю` с ни'ми ми'лость і^ѓ^а^наџа'на ради”
1
І сказав Давид: чи не залишився ще хто-небудь з дому Саулового? я зробив би йому милість заради Іонафана.
2
И$ эT до'мђ саё'ля б^њ эTрокᲆ и^мя е^мђ си'ва. и^ призва'ша и& къ дв~дђ. и^ рече к немђ` дв~дъ цр~ь. ты` л^и е^си си'ва ѓ%трокъ. и^ рече си'ва аZ ра'бъ твои”
2
В домі Саула був раб, на ім’я Сива; і покликали його до Давида, і сказав йому цар: чи ти Сива? І той сказав: я, раб твій.
3
И$ рече цр~ь ѓ^ста` ли ся е^ще эT до'мђ саё'ля гдњ` мђжъ. и^ сътворю` с ни'мъ млsть бж~їю. и^ рече си'ва къ цр~ю. е^ще е^сть сн~ъ и^ѓ^а^наџа'нь, хро'мъ нога'ми”
3
І сказав цар: чи немає ще кого-небудь з дому Саулового? я зробив би йому милість Божу. І сказав Сива цареві: є син Іонафана, кульгавий на ноги.
4
И$ рече цр~ь гдњ` е^сть. и^ рече си'ва къ цр~ю. с^е в домђ` махе'ровњ сн~а а^мїи'ля эT лодава'ры”
4
І сказав йому цар: де він? І сказав Сива цареві: ось, він у домі Махира, сина Аммиелового, у Лодеварі.
5
И$ посла` цр~ь дв~дъ и^ поя'тᲆ и& эT до'мђ махе'рова, сн~а а^мїи'ля эT лодава'ры”
5
І послав цар Давид, і взяли його з дому Махира, сина Аммиелового, з Лодевара.
6
И$ прїиде мем#џивосте'и сн~ъ и^ѓ^а^наџа'нь сн~а саё'лова къ цр~ю дв~дђ. и^ па'дъ на лицы` свое^мъ, и^ поклони'ся е^мђ. и^ рече е^мђ дв~дъ меMџивосте'ю и^ рече с^е ра'бъ твои”
6
І прийшов Мемфивосфей, син Іонафана, сина Саулового, до Давида, і упав на лице своє, і поклонився [цареві]. І сказав Давид: Мемфивосфею! І сказав той: ось раб твій.
7
И$ рече е^мђ дв~дъ. не бои'ся ја%котворя` сътворю` с тобо'ю млsть, и^ѓ^а^наџа'на ради эTц~а т^и. и^ дамъ т^и вс^я се'ла саё'ля дњ'да твое^го. а^ ты` яQ хлњ'бъ на трапе'зњ мое'и всегда`”
7
І сказав йому Давид: не бійся; я зроблю тобі милість заради батька твого Іонафана і поверну тобі всі поля Саула, батька твого, і ти завжди будеш їсти хліб за моїм столом.
8
И$ поклони'ся е^мђ мем#џивосте'и. и^ рече кто е^смь а^зъ рабъ твои и^же призрњ` на ўа` ё^ме'рша на мене`”
8
І поклонився [Мемфивосфей] і сказав: що таке раб твій, що ти зглянувся на такого мертвого пса, як я?
9
И$ призва` цр~ь си'вђ ѓ^тро'чища саё'ля. и^ рече е^мђ вс^е е^ли'ко е^сть саё'ле. весь до'мъ е^го да'хъ сн~ђ господи'на т^и”
9
І покликав цар Сиву, слугу Саула, і сказав йому: усе, що належало Саулу і всьому дому його, я віддаю синові господаря твого;
10
да дњлае^ши зе'млю. ты` и^ сн~ове твои`, и^ раби` твои`. и^ да приноси'ши сн~ђ господи'на твое^го хлњбы да ја%сть. и^ мем#џивосᲄе'и сн~ъ господи'на т^и да ја%сть хлᲇбы всегда` на трапе'зњ мое'и. и^ ё^ си'вы бя'ше е~і сн~овъ, и^ к~ ра'бъ”
10
отже, обробляй для нього землю ти і сини твої і раби твої, і доставляй плоди її, щоб у сина господаря твого був хліб для їжі; Мемфивосфей же, син господаря твого, завжди буде їсти за моїм столом. У Сиви було п’ятнадцять синів і двадцять рабів.
11
И$ рече си'ва къ цр~ю ѓ^ всњхъ и^хже заповњ'да. дасть м^и господи'нъ и^ цр~ь. та'ко да сътворю` ра'бъ твои. и^ мем#џивосᲄе'и ја^дя'ше на трапе'зњ дв~двњ. ја^ко е^ді'нъ эT сн~овъ цр~ьскихъ”
11
І сказав Сива цареві: усе, що наказує господар мій цар рабові своєму, виконає раб твій. Мемфивосфей їв за столом [Давида], як один із синів царя.
12
И$ мемџивоа'лђ сн~ъ б^њ ма'лъ. и%мя е^мђ ми'ха. и^ всяко и^мᲇнїе до'мђ сиво'ня раби` бя'хђ мемџивосте'ѓ^вы”
12
У Мемфивосфея був малолітній син, на ім’я Миха. Усі, хто жив у домі Сиви, були рабами Мемфивосфея.
13
И$ мемџивосте'и живя'ше въ і^ерsлі'мњ. и^ на трапезњ цр~евњ ја^дя'ше всегда` и^ то'и бя'ше хро'мъ ѓ^бњма нога'ма свои'ма”
13
І жив Мемфивосфей в Єрусалимі, тому що він їв завжди за царським столом. Він був кульгавий на обидві ноги.
Глvа, і~”
1
И$ бы'сть по си'хъ ё%мре цр~ь сн~овъ а^намо'ниX. и^ црsтвова сн~ъ е^го а^но'нъ в него мњсто”
1
Через деякий час помер цар Аммонитський, і запанував замість нього син його Аннон.
2
И$ рече дв~дъ да сътворю` млsть съ а^на'номъ сн~омъ а%совымъ а^мо'шимъ. и^мже ѓ%бразомъ сътвори` эTц~ъ е^го млsть со мно'ю. и^ посла` дв~дъ послы` на ё^тњше'нїе рабы` своя ѓ^ эTц~ы е^го. и^ прїидо'ша ѓ%троцы дв~двы в ꙁе'млю сн~овъ а^м#монихъ”
2
І сказав Давид: зроблю я милість Аннону, синові Наасовому, за благодіяння, які зробив мені батько його. І послав Давид слуг своїх утішити Аннона за батька його. І прийшли слуги Давидові в землю Аммонитську.
3
И$ рњша старᲇ'ишины а^м#мо'ни къ а^но'нђ господи'нђ свое^мђ. не прославле'нїя ра'ди эTц~а твое^го, пђсти'лъ е^сть дв~дъ к тебњ ё^тњши'теля. н^о да и^спыта'юT гра'дъ и^ съглядаюT е^го. того ра'ди пђсти` дв~дъ рабы` своя к тебњ”
3
Але князі аммонитські сказали Аннону, господареві своєму: невже ти думаєш, що Давид з поваги до батька твого надіслав до тебе утішителів? чи не для того, щоб оглянути місто і виглядіти в ньому і потім зруйнувати його, надіслав Давид слуг своїх до тебе?
4
И$ поја%тъ а^но'нъ ѓ%троки дв~двы и^ ѓ^стриже` бра'ды и^мъ. и^ эTрњза ѓ^дњја%нїя и^хъ въ срњди до по'яса, и^ эTпђсти` я&”
4
І взяв Аннон слуг Давидових, і поголив кожному з них половину бороди, і обрізав одяг їх наполовину, до стегон, й відпустив їх.
5
И$ възвњсти'ша дв~дђ гл~юще ѓ^ мђже'хъ. и^ посла` проти'вђ иM. ја%ко бњша мђжи т^ы что'мы ѕњ'ло. и^ рече цр~ь сњди'те въ е^рихо'нњ, до'ндеy възрастђтъ бра'ды ва'ша. и^ тогда ся възврати'те”
5
Коли донесли про це Давиду, то він послав до них назустріч, бо вони були дуже знечещені. І повелів цар сказати їм: залишайтеся в Єрихоні, поки відростуть бороди ваші, і тодіповернетеся.
6
И$ ви'дњша сн~ове а^м#мо'ни ја%ко посрамле'ни бы'ша мђжы дв~двы. и^ посла'ша сн~ове аMмо'ни. и^ наја%ша сљ=рїю виџроа'мовђ. и^ сљ=рїю со'вовђ. и^ ро'воѓ^вђ, Wк~, пњшца. и^ цр~я а^м#мали'кова маа'хи, Wа~, мђжъ. і^ и^стовъскихъ мђжъ Wв~і”
6
І побачили аммонитяни, що вони зробилися ненависними для Давида; і послали аммонитяни найняти сирійців з Беф-Рехова і сирійців Суви двадцять тисяч піших, у царя [Амаликитського] Маахи тисячу чоловік і з Істова дванадцять тисяч чоловік.
7
И$ слы'ша дв~дъ. и^ посла` і^ѓ^а'ва и всю` си'лђ си'лныхъ”
7
Коли почув про це Давид, то послав Іоава з усім військом хоробрих.
8
І$ и^зыидо'ша сн~ове а^м#мони. и^ ё^строи'ша бра'нь преD вра'ты гра'да. и^ сљ=ря'не сђвїинї и' ровᲆ, і^ и^стовᲆ. и^ а^м#мали'киты е^ді'ни ста'ша на селњ`”
8
І вийшли аммонитяни і розташувалися до битви біля воріт, а сирійці Суви і Рехова, й Істова, і Маахи, стали окремо в полі.
9
И$ ви'дњ и^ѓ^а'въ ја%ко бы'ти и^мъ с ни'ми в лице` бра'ни. эT лица` проти'вныхъ и^зъза'дђ и^збра` эT всњхъ ю%ношъ і^и^л~въ и^ ё^стро'и я& проти'вђ сљ=ря'нъ”
9
І побачив Іоав, що вороже військо було поставлено проти нього і спереду і ззаду, і вибрав воїнів з усіх добірних в Ізраїлі, і вишикував їх проти сирійців;
10
І$ и^збы'токъ людїи да'сть в рђцњ бра'тђ свое^мђ а^ве'сњ. и^ ё^строи я& противђ сн~омъ а^м#мо'немъ”
10
іншу ж частину людей доручив Авессі, братові своєму, щоб він вишикував їх проти аммонитян.
11
И$ рече и^ѓ^а'въ къ а^весњ. а^ще ё^держиTся сљ=рїя паче мене, то бђди м^и на сп~сенїе. сн~ове же а^м#мо'ни. а^ще ѓ^держа'тъ па'че тебе`, т^о бђдевњ сп~са'юще тебе”
11
І сказав Іоав: якщо сирійці будуть долати мене, ти допоможеш мені; а якщо аммонитяни тебе будуть долати, я прийду до тебе на допомогу;
12
І$ ё^крњпи'мся, и^ мђжа'имся ѓ^ лю'дехъ на'ю, и^ ѓ^ гра'дњ б~а на'шего. и^ г~ь сътвориT бл~го преD ѓ^чи'ма свои^ма”
12
будь мужній, і будемо стояти твердо за народ наш і за міста Бога нашого, а Господь зробить, що Йому вгодно.
13
И$ прїиде и^ѓ^а'вᲆ и^ лю'ди е^го с ни'мъ на' брань на сљ=рїю. и^ бњжа` эT лица` и^хъ”
13
І вступив Іоав з народом, який був у нього, у битву із сирійцями, і вони побігли від нього.
14
И$ ви'дњвше сн~ове а^м#мони. ја%ко бњжаша сљ=ря'не. и^ тїи бњжа'ша эT лица а^ве'сы, і^ и^до'ша въ' граD, и^ вᲆзврати'ся и^ѓ^аv эT сн~овъ а^м#монь. и^ прїиде въ і^ерsліM”
14
Аммонитяни ж, побачивши, що сирійці біжать, побігли від Авесси і ввійшли в місто. І повернувся Іоав від аммонитян і прийшов у Єрусалим.
15
И$ ви'дњвше сљ=ря'не. ја%ко не мого'ша проти'витися і^и^л~ьтомъ. и^ събра'шася въкђ'пњ,
15
Сирійці, бачачи, що вони уражені ізраїльтянами, зібралися разом.
16
и^ посла` а^драза'ръ. и^ приведе` сљ=рїја^не и^же ѓ^бонъ полъ реки халама'ка. и^ прїидоша въ е^ѓ^ла'мъ и^ съва'къ. старњишина б^њ си'ли а^драза'ровы преD ними”
16
І послав Адраазар і покликав сирійців, які за річкою [Халамаком], і прийшли вони до Елама; а Совак, воєначальник Адраазарів, начальствував над ними.
17
И$ възвњсти'ша дв~дђ. и^ събра` весь і^и^л~ь и^ пре'иде і^ѓ^рда'нъ. и^ прїиде въ е^лаM” И$ ё^строи'шася сљ=ря'не на дв~да, и^ бра'шася с ни'мᲆ”
17
Коли донесли про це Давиду, то він зібрав усіх ізраїльтян, і перейшов Йордан і прийшов до Елама. Сирійці вишикувалися проти Давида й билися з ним.
18
И$ бњжа'ша сљ=ря'не эT лица` і^и^л~ьтянъ. и^ взя` дв~дъ эT сљ=рїя, з~, со'тъ колесни'цъ, и^ Wм~, ко'нникъ. и^ съва'ка старњ'ишинђ е^го ё^би`, и^ ё%мре т^ђ”
18
І побігли сирійці від ізраїльтян. Давид знищив у сирійців сімсот колісниць і сорок тисяч вершників; уразив і воєначальника Совака, який там і помер.
19
И$ ви'дњша вс^и цр~и. и^ раби` а^драза'ри, ја%ко падо'ша преD і^и^л~емъ. и^ повинђшася і^и^л~ю. и^ порабо'таша и^мъ. и^ ё^боя'шася сљ=ря'не. ја%ко не ё^цњлњти ктомђ` сн~омъ а^м#мо'немъ”
19
Коли всі царі, покірні Адраазару, побачили, що вони уражені ізраїльтянами, то уклали мир з ізраїльтянами і підкорилися їм. А сирійці боялися надалі допомагати аммонитянам.
Глvа, а~і”
1
И$ бы'сть по възвраще'нїи лњта того`. въ время и^схожде'нїя цр~емъ на' брань. и^ посла` дв~дъ і^ѓ^а'ва, и^ ѓ'троки е^го с ниM. и^ всего і^и^л~я. и^ расточи` сн~ы а^м#моня. и^ ѓ^бъсњдо'ша ѓ%крsтъ рава'џа. и^ дв~дъ сњде вᲆ і^ерsлі'мњ”
1
Через рік, у той час, коли виходять царі в походи, Давид послав Іоава і слуг своїх з ним і всіх ізраїльтян; і вони вразили аммонитян і обложили Равву; Давид же залишався в Єрусалимі.
2
И$ бы'сть при ве'черњ, и^ въста'въ дв~дъ с ло'жа свое^го. и^ хожда'ше по пола'тњ въ домђ` свое^мᲆ, и^ ви'дњ женђ` с пола'ты мы'ющђся” и^ бњ жена` взо'рђ добра велми`”
2
Одного разу надвечір Давид, вставши з постелі, прогулювався на покрівлі царського дому і побачив з покрівлі жінку, яка купається; а та жінка була дуже красива.
3
И$ посла` дв~дᲆ и^ в#зы'ска жены` и^ рече. нᲇсть ли с^е версавіи дщи е^лїа'вля, жена` ё'рїя хетџе'я”
3
І послав Давид розвідати, хто ця жінка? І сказали йому: це Вирсавія, дочка Елиама, дружина Урії хеттеянина.
4
И$ посла` дв~дъ слђги своя и^ приведо'ша ю&. і^ и^ вни'де к не'и, и^ ля'же с не'ю. и^ та б^њ ѓ^чи'сᲄилася эT нечистоты` свое'я. и^ въста'вши възврати'ся в до'мъ свои”
4
Давид послав слуг узяти її; і вона прийшла до нього, і він спав з нею. Коли ж вона очистилася від нечистоти своєї, повернулася в дім свій.
5
И$ зача'тъ жена` въ чревњ и^ посла'вши възвњсти` дв~дђ и^ рече. с^е а^зъ въ чревњ зачахъ”
5
Жінка ця зробилася вагітною і послала сповістити Давида, говорячи: я вагітна.
6
И$ посла` дв~дъ къ и^ѓ^а'вђ, гл~я. посли` къ мнњ ё'рїю хетџе'я. и^ посла` и^ѓ^а'въ ё%рїю къ дв~дђ”
6
І послав Давид сказати Іоаву: пришли до мене Урію хеттеянина. І послав Іоав Урію до Давида.
7
И$ прїиде ё'рїя къ дв~дђ. и^ въпроси` е^го дв~дъ ѓ^ здра'вїи и^ѓ^а'ва. и^ ѓ^ здра'вїи людїи, и^ ѓ^ ми'рђ и^ ѓ^ бра'ни,
7
І прийшов до нього Урія, і розпитав його Давид про становище Іоава і про становище народу, і про хід війни.
8
и^ рече дв~дъ къ ё'рїи дои^ди` в доM свои ё^мы'и ноѕњ свои`. и%де ё'рїя и^з до'мђ цр~ева. і^ и^де въ слњдъ е^го слђга цр~евъ”
8
І сказав Давид Урії: йди додому й омий ноги свої. І вийшов Урія з дому царського, а слідом за ним понесли і царську страву.
9
И$ спа` ё'рїя преD вра'ты до'мђ цр~ева, со рабы` господи'на свое^го, а^ не ходи` в до'мъ свои.
9
Але Урія спав біля воріт царського дому з усіма слугами свого господаря, і не пішов у свій дім.
10
и^ възвњсти'ша дв~дђ гл~юще ја%ко не ходи` ё'рїя в до'мъ свои, и^ рече дв~дъ къ ё'рїи. нњси л^и ты` с пђти` прише'лᲆ т^о что` с^е нњси в доM свои пришеl”
10
І донесли Давиду, говорячи: не пішов Урія в дім свій. І сказав Давид Урії: ось, ти прийшов з дороги; чому ж не пішов ти в дім свій?
11
И$ рече ё'рїя. киѓ'тъ бж~їи і^и^л~ь, и^ё^де'е пребыва'ютъ въ кровњхъ, а^ господи'нъ мои і^ѓ^а'въ, и^ раби` господи'на мое^го, на лицы` всњхъ селъ пребыва'ютъ, т^о ка'ко а^ꙁъ вни'дђ в домъ свои ја%сти и^ пи'ти и^л^и спа'ти съ жено'ю свое'ю, жива` бђдетъ дш~а моа`, а^ще сᲆтворю` аZ гл~ы сїя”
11
І сказав Урія Давиду: ковчег [Божий] і Ізраїль й Іуда знаходяться в наметах, і господар мій Іоав і раби господаря мого перебувають у полі, а я ввійшов би в дім свій їсти і пити і спати зі своєю дружиною! Клянуся твоїм життям і життям душі твоєї, цього я не зроблю.
12
И$ рече дв~дъ къ ё'рїи, посњди зд^њ днесь и^ ё'тро, и^л^и тре'тїја^го дн~е и^ пђщђ т^я. и^ пребысть ё%рїя въ і^ерsли'мњ въ то'й дн~ь и^ въ дрђгы'и”
12
І сказав Давид Урії: залишся тут і на цей день, а завтра я відпущу тебе. І залишився Урія в Єрусалимі на цей день до завтра.
13
И$ призва` дв~дъ ё%рїю. и^ ѓ^бњ'давъ с нимъ и^ питъ, и^ ё^пи'ся, і^ и'де вечеръ спа'ти на ло'же свое, съ рабы` господи'на свое^го, а^ в доM свои не и^де`”
13
І запросив його Давид, і їв Урія перед ним і пив, і напоїв його Давид. Але ввечері Урія пішов спати на постіль свою з рабами господаря свого, а у свій дім не пішов.
14
И$ бы'сть ё%тро и^ напи'са дв~дᲆ кни'ги къ і^ѓ^а'вђ, и^ пђсᲄи` рђко'ю ё%рїиною”
14
Зранку Давид написав листа до Іоава і послав його з Урією.
15
И$ напи'са въ кни'гахъ гл~я. пђсти` ё'рїю проти'вђ бра'ни лђ'чшеи. и^ възвратитеся въспя'ть эT него` да ја%з#венъ ё%мретᲆ”
15
В листі він написав так: поставте Урію там, де буде найсильніша битва, і відступіть від нього, щоб він був уражений і помер.
16
И$ бы'сть е^гда` храня и^ѓ^а'въ ё^ гра'да. и^ поста'ви и^^ ё'рїю на мњ'стњ. эTнђдђже вњдя'ше мђ'жа сђща си'лны т^ђ”
16
Тому, коли Іоав облягав місто, то поставив він Урію на такому місці, про яке знав, що там хоробрі люди.
17
І$ и^зыдо'ша мђ'жи и^з гра'да, и^ бїя'хђся съ і^ѓ^а'воM и^ падо'ша мно'ѕи эT люді'и. и^ эT ра'бъ двд~въ. ё%мре же и^ ё'рїя хетџе'инъ
17
І вийшли люди з міста й билися з Іоавом, і впали деякі з народу, зі слуг Давидових; був убитий також і Урія хеттеянин.
18
и^ посла` и^ѓ^а'въ и^ въꙁвњсти т^а двDви вс^я рњ'чи ја%же ѓ^ бра'ни гл~я”
18
І послав Іоав донести Давиду про весь хід битви.
19
И$ ꙁаповњ'да и^ѓ^а'въ послђ` гл~я, е^гда скон#ча'еши вс^я рњчи, ја%же ѓ^ бра'ни къ цр~ю гл~я.
19
І наказав посланому, говорячи: коли ти розповіси цареві про весь хід битви
20
а%ще па'че разгнњ'вается цр~ь и^ речет# ти. т^о почто` приближи'стеся кᲆ гра'дђ на' брань. не вњсᲄе ли ја%ко стрњля'ютъ съ стњны`”
20
і побачиш, що цар розгнівався, і скаже тобі: «навіщо ви так близько підходили до міста битися? хіба ви не знали, що зі стіни будуть кидати на вас?
21
Кто е^сть ё^би'лъ а^вимеле'ха сн~а и^е^ровоа'мля, сн~а ни'рова. не жена` ли еs връ'гла на'нь ё^лом#комъ жер#нова съ стњны`, и^ ё^рази е^го и^ ё'мре въ џаме'сњ. т^о почто` пристђпа'сте ко стњнњ. и^ речеши и^б^о и^ ра'бъ тво'и ё%рїя хет#џе'инъ, ё^бїенъ бы'сть и^ ё'мре”
21
хто убив Авимелеха, сина Ієроваалового? чи не жінка кинула на нього зі стіни уламок жорна [й уразила його], і він помер у Тевеці? Навіщо ж ви близько підходили до стіни?», тоді ти скажи: і раб твій Урія хеттеянин також [уражений і] помер.
22
І$ и'де посо'лᲆ и^ѓ^а'вль къ цр~ю въ і^ерли'мъ. и^ прїиде и^ възвњсти дв~дђ вс^е е^ли'ко гл~а е^мђ и^ѓ^а'въ вс^я гл~ы бра'ни” И$ раꙁгнњ'вася дв~дъ на и^ѓ^а'ва. и^ рече дв~дъ къ послђ`. почто е^сте приближи'лися къ гра'дђ би'тися” Не вњ'дасте ли ја%ко ја%звенїю е^сть мно'гђ бы'ти съ стњны`. кт^о ё^би а^вимеле'ха сн~а и^е^ровоа'мля не жена л^и е^сть врᲆгла ка'мень жернова съ стњны`. и^ ё'мре въ џаме'сњ, и^ почто б^о приближи'стеся къ стњнњ`”
22
І пішов [посланий від Іоава до царя в Єрусалим], і прийшов, і розповів Давиду про все, для чого послав його Іоав, про весь хід битви. [І розгнівався Давид на Іоава і сказав посланому: навіщо ви близько підходили до міста битися? хіба ви не знали, що вас уражати будуть зі стіни? хто убив Авимелеха, сина Ієроваалового? чи не жінка кинула на нього зі стіни уламок жорна, і він помер у Тевеці? Навіщо ви близько підходили до стіни?]
23
И$ рече посо'лъ къ дв~дђ, ја%ко ё^крышася на' ны мђжи і^ и^зыдо'ша на' ны на село`. и^ гони'хомъ я& до вра'тъ гра'да”
23
Тоді посланий сказав Давиду: долали нас ті люди і вийшли до нас у поле, і ми переслідували їх до входу у ворота;
24
И$ стрњляша стрњ'лцы съ стњны` в ны`, и^ ё^стрᲇли'ша эT ѓ%троk цр~ьскихъ. и^ ё'рїю хет#џе'ина ё^би'ша”
24
тоді стріляли стрільці зі стіни на рабів твоїх, і померли деякі з рабів царя; помер також і раб твій Урія хеттеянин.
25
И$ рече дв~дъ къ послђ` си'це. да речеши къ и^ѓ^а'вђ, да не бђ'дет ти печа'ль преD ѓ^чи'ма словесе`. ја%ко ѓ%вогда си'це ѓ%вогда ѓ^на'ко бываеT сњчъ, и^ ё^крњпи бра'нь твою на граD, и^ раскопа и&”
25
Тоді сказав Давид посланому: так скажи Іоаву: «нехай не бентежить тебе ця справа, тому що меч поїдає іноді того, іноді цього; посиль війну твою проти міста і зруйнуй його». Так підбадьор його.
26
И$ слыша жена` ё%рїина ја%ко ё^бїенъ бы'сть мђ'жъ е^я`. и^ рыдаше по мђжи свое^мъ, и^ пла'кася.
26
І почула дружина Урії, що помер Урія, чоловік її, і плакала за чоловіком своїм.
27
і^ и^схожаше гла'съ пла'ча е^я`. и^ посла'въ дв~дъ приведе' ю в домъ сво'и и^ бы'сть е^мђ жена`. и^ роди е^мђ сн~ъ, и^ лђка'веn ја^ви'ся гл~ъ. и^же сътвори дв~дъ преD ѓ^чи'ма гн~има”
27
Коли скінчився час плачу, Давид послав, і взяв її в дім свій, і вона стала його дружиною і народила йому сина. І було це діло, яке вчинив Давид, зле в очах Господа.
Глvа, в~і”
1
И$ посла` г~ь наџа'на пррoка къ дв~дђ. и^ внїиде к немђ, и^ рече е^мђ эTвњща'и м^и цр~ю нн~њ сђ'дъ и^ рече е^мђ. дв^а мђ'жа бњ'ста въ е^ді'номъ градњ. е^ді'нъ бога'тъ а^ дрђгїи ё^бо'гъ”
1
І послав Господь Нафана [пророка] до Давида, і той прийшов до нього і сказав йому: в одному місті було два чоловіка, один багатий, а другий бідний;
2
И$ ё^ бога'таго стада бя'хђ и^ бђи'воли мно'ѕи ѕњ'ло”
2
у багатого було дуже багато дрібної і великої худоби,
3
А$ ё^ ё^бо'гаго не бњ` ничто'же. н^отокмо а%гница е^ді'на ма'ла, ю%же стя'жа и^ ё^строи ю&, и^ въскорми ю& и^ възрасте` с ни'мъ, и^ съ сн~омъ е^го въкђпњ. эT хлњба е^го ја^дя'ше, и^ эT ча'ши е^го пїя'ше. и^ на ло'нњ е^го почива'ше. и^ б^њ е^мђ ја%ко дщ^и”
3
а у бідного нічого, крім однієї овечки, яку він купив маленькою і вигодував, і вона виросла в нього разом з дітьми його; від хліба його вона їла, і з його чаші пила, і на грудях у нього спала, і була для нього, як дочка;
4
И$ прїиде нњкто` с пђти къ мђжђ бога'томђ. и^ не въсхотњ поя'ти эT стаD свои^хъ и^ эT бђи'волицъ свои^хъ на сътворе'нїе ѓ^бњ'дђ, пђтникђ пришеDшђ к немђ`, н^о поя'тᲆ а%гницђ ё^бога'го. и^ сътвори ѓ^бњ'дъ мђ'жђ пришеDшђ к немђ`”
4
і прийшов до багатої людини подорожній, і той пошкодував узяти зі своїх овець або волів, щоб приготувати [обід] для подорожнього, який прийшов до нього, а взяв овечку бідняка і приготував її для чоловіка, який прийшов до нього.
5
И$ разгнᲇвася гнњ'вомъ ѕњ'ло дв~дъ на мђ'жа того`. и^ рече дв~дъ къ наџа'нђ, жиv г~ь ја%ко достои'нъ е^сть мђж'ъ то'й смр~ти сᲆтвори'выи т^о”
5
Сильно розгнівався Давид на цього чоловіка і сказав Нафану: живий Господь! гідний смерти чоловік, який зробив це;
6
И$ а'гницђ въꙁврати'ть сђгђбъ сеDморице'ю, понеже е^сть сътвори'лъ си'це. и^ ѓ^ неMже не въсхотњ`”
6
і за овечку він повинен заплатити вчетверо, за те, що він зробив це, і за те, що не мав жалю.
7
И$ рече наџа'нъ къ дв~дђ. т^ы е^си чл~къ сᲆтвори'выи с^е, се же т^ы гл~етъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ, а%ꙁᲆ е^смь пома'заX т^я на црsтво въ і^и^л~и. а%зъ и^ꙁбави'хъ т^я и^ꙁ рђки` саё'ловы”
7
І сказав Нафан Давиду: ти — той чоловік, [який зробив це]. Так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я помазав тебе на царя над Ізраїлем і Я визволив тебе від руки Саула,
8
И$ дахъ т^и до'мъ г~а твое^го и^ жены` господи'на твое^го в ло'нотвое` и^ да'хъ т^и до'мъ і^и^л~евъ і^ё'динъ” и^ли т^и ма'лот^о е^сᲄь да ти приложђ` к си'мъ и^ е^ще`”
8
і дав тобі дім господаря твого і дружин господаря твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїлів та Іудин, і, якщо цього [для тебе] мало, додав би тобі ще більше;
9
И$ чт^о ја%ко ѓ^скверни сло'во гн~е, е^же сътвори` лђка'вое преD ѓ^чи'ма е^го. ё%рїю б^о хет#џе'я ё^би` ѓ^рђжїемᲆ и^ женђ е^го поя'тъ себњ` вᲆ женђ. и^ того ё%рїю ё^би` сн~ъ аMмонь ѓ^рђжїемъ”
9
навіщо ж ти зневажив слово Господа, зробивши зле перед очима Його? Урію хеттеянина ти вразив мечем; дружину його взяв собі за дружину, а його ти убив мечем аммонитян;
10
И нн~њ да не эTстђ'пит# ѓ^рђжїе эT до'мђ твое^го до' вᲇка. зане` ё^ничи'жи м^я и^ поя'тъ женђ` ё%рїя хет#џе'я въ женђ себњ`”
10
отже, не відступить меч від дому твого повіки, за те, що ти зневажив Мене і взяв дружину Урії хеттеянина, щоб вона була тобі дружиною.
11
Си'це глеT г~ь с^е а%зъ вᲆставлю` ѕл^о эT до'мђ твое^го. и^ разда'мъ жены` твоя преD ѓ^чи'ма твои'ма. и^ дамъ ближниM твоиM и лягђтъ со жена'ми твои'ми предᲆ сл~нцемъ си'мъ”
11
Так говорить Господь: ось, Я пошлю на тебе зло з дому твого, і візьму дружин твоїх перед очима твоїми, і віддам ближньому твоєму, і буде він спати з дружинами твоїми перед цим сонцем;
12
ЈА/кот^ы сᲆтвори` въ та'инњ. и^ а'зъ сътворю` гл~ъ се'й преD всњмъ і^и^л~емъ, и^ преD слн~цемъ си'мъ”
12
ти зробив таємно, а Я зроблю це перед усім Ізраїлем і перед сонцем.
13
И$ рече дв~дъ къ наџа'нђ. съгрњши'хъ къ г~ђ мое^мђ, и^ рече наџаn къ дв~дђ. г~ь эTја%тъ съгрњшенїе твое эT тебе` не и%маши ё%мрети”
13
І сказав Давид Нафану: згрішив я перед Господом. І сказав Нафан Давиду: і Господь зняв з тебе гріх твій; ти не помреш;
14
Токмо ја%ко ѓ^стря` и^ꙁᲆѓ^стрю` врагы` твоя гла'сомъ си'мᲆ. и^ с^е сн~ъ тво'и рожде'ися эT тебе`, смр~тїю ё%мреT”
14
але оскільки ти цим ділом подав привід ворогам Господа хулити Його, то помре народжений у тебе син.
15
И$ эTи'де наџа'нъ в до'мъ свои. и^ съкрђши г~ь дњтищъ. и^же роди` жена` ё%рїина дв~дђ и^ разболњ'ся”
15
І пішов Нафан у дім свій. І вразив Господь дитя, яке народила дружина Урії Давиду, і воно занедужало.
16
И$ взыска` дв~дъ г~а ѓ^ дᲇтищи. и^ постися двDъ по'стомъ. и^ ѓ^блекъся въ врњтище лежа'ше ниw на земли`”
16
І молився Давид Богу за немовля, і постився Давид, і, усамітнившись, провів ніч, лежачи на землі.
17
И$ внидо'ша к немђ` ста'рцы до'мђ е^го. въздви'гнђти и& эT земля` хотя'ше и^ не хотя'ше въста'ти. и^ не въкђси с ни'ми хлњба”
17
І ввійшли до нього старійшини дому його, щоб підняти його з землі; але він не хотів, і не їв з ними хліба.
18
И$ ја%ко бы'сть дн~ь, з~. и^ ё'мре ѓ^тро'ча. и^ въꙁбоя'шася раби' двд~ви повњ'дати е^мђ ја%ко ё%мре ѓ^тро'ча. рњша б^о е^ще` бя'ше ѓ%троча жи'во, и^ не послђша гла'са на'шего. т^о ка'ко нн~њ речем# к немђ. ја%ко ё%мре ѓ^тро'ча, и^ сътвори'тъ ѕл^о”
18
На сьомий день дитя померло, і слуги Давидові боялися донести йому, що померло немовля; тому що, говорили вони, коли немовля було ще живе, і ми умовляли його, і він не слухав голосу нашого, як же ми скажемо йому: «померло дитя»? Він зробить що-небудь зле.
19
И$ разђмњ двд~ъ ја%ко ѓ%троцы е^го скорбя'хђ. и^ ё^вњда ја%ко ё%мре ѓ^тро'ча. и^ рече двд~ъ ѓ%трокомъ свои^мъ, ё%мре л^и ѓ^тро'ча. и^ рњша ё%мре”
19
І побачив Давид, що слуги його перешіптуються між собою, і зрозумів Давид, що дитя померло, і запитав Давид слуг своїх: померло дитя? І сказали: померло.
20
И$ въстаv двд~ъ эT земля` и^ ё^мы'ся. і^ и^ꙁмњни` ри'зы своя`. и^ вни'де в до'мъ бж~їи и^ поклони'ся е^мђ. и^ възвра'щся в доM сво'и. и^ проси` ја%сти хлњба. и^ преDложи'ша е^мђ ја^сти хлњ'бы”
20
Тоді Давид встав із землі й умився, і помазався, і перемінив одяг свій, і пішов у дім Господній, і молився. Повернувшись додому, повелів, щоб подали йому хліба, і він їв.
21
И$ рњшA ѓ%троцы е^го к немђ. чт^о сътвори` ѓ^троча'ти ра'ди. ја%ко е^ще` сђ'щђ ѓ^троча'ти жи'вђ. посᲄя'шеся и^ пла'кашеся и^ бдя'ше. и^ ја%ко ё%мре ѓ^тро'ча. и^ т^ы въста'в# и^ я^дя` хлњб# и^ питᲆ”
21
І сказали йому слуги його: що означає, що ти так робиш: коли дитя було ще живе, ти постився і плакав [і не спав]; а коли дитя померло, ти встав і їв хліб [і пив]?
22
И$ рече двд~ъ е^гда б^њ ѓ^тро'ча жи'во, пости'хъся и^ пла'кахся, ја%ко рњхъ кт^о вњсть поми'лђетᲆ л^и мя г~ь, и^ жи'во бђ'детъ ѓ^тро'ча”
22
І сказав Давид: доки дитя було живе, я постився і плакав, бо думав: хто знає, чи не помилує мене Господь, і дитя залишиться живим?
23
И$ нн~њ ё%же ё%мре, да почто мн^њ ё%же пости'тися. е^да могђ` въꙁъврати'ти и& ктомђ`. а%зъ б^о и%мам# и^ти` к немђ, а^ то'й не въꙁвратиTся къ мнњ`”
23
А тепер воно померло; навіщо ж мені поститися? Хіба я можу повернути його? Я піду до нього, а воно не повернеться до мене.
24
И$ призва` двд~ъ вирсавїю женђ` свою. и^ внїиде с не'ю в ло'жницђ свою, и^ ля'же с не'ю, и^ зача'тъ въ чре'вњ вирса'вїя, и^ роди` сн~а и^ нарече и^мя е^мђ соло'монъ и^ г~ь възлюби` и&”
24
І утішив Давид Вирсавію, дружину свою, і ввійшов до неї і спав з нею; і вона [зачала і] народила сина, і нарекла йому ім’я: Соломон. І Господь полюбив його
25
И$ пђсти` рђко'ю наџа'на пррoка и^ нареq и%мя е^мђ и^е^д#де'ди. поне'же прїя'тъ сло'во гн~е”
25
і послав пророка Нафана, і він нарік йому ім’я: Ієдидія* за словом Господа.
26
И$ побњди` и^ѓ^а'въ въ раvвва'те сн~ы а^м#моня, и^ прїя'тъ граD црsтва”
26
Іоав воював проти Равви аммонитської і майже взяв цареве місто.
27
И$ посла` и^ѓ^а'въ послы` къ двд~ђ, и^ ре'че побњди'хся ѓ^ равва'џњ и^ эTја%хъ во'дђ градђ”
27
І послав Іоав до Давида сказати йому: я напав на Равву й оволодів водою міста;
28
И$ нн~њ съвокђпи` ѓ^ста'нокъ людїи, и^ прїиди къ гра'дђ, и^ прїими е^го да не а%ꙁъ преимђ граD, и^ наречеTся и%мя мое в неM”
28
тепер збери інших людей і підступи до міста і візьми його; тому що, коли я візьму його, то моє ім’я буде наречене йому.
29
И$ собра` двд~ъ вс^я лю'ди и%де въ равваg и^ въполчи'ся на'нь и^ прїя'т# и&”
29
І зібрав Давид весь народ і пішов до Равви, і воював проти неї і взяв її.
30
И$ взяT вњнецъ молхо'я цр~я и^хъ съ главы` е^го, тала'нтъ зла'та мњра е^го, эT ка'менїа дра'га, и^ на главњ` двд~вњ б^њ прsно, и^ коры'сть и^знесе` и^з гра'да того мно'гђ ѕњ'ло”
30
І взяв Давид вінець царя їх з голови його, — а в ньому було золота талант і дорогоцінний камінь, — і поклав його Давид на свою голову, і здобичі з міста виніс дуже багато.
31
И$ лю'ди сђщая в не'мъ и^зведе`, и^ приста'ви къ пилаM и^ къ три зђ'бомъ желњзныM и^миже эTсњка'ют# ка'менїе, и^ къ творя'щиM желњ'зо, и^ къ творя'щимъ пли'нџы превожда'ше, и^ та'ко сътвори` всMњ гра'домъ сн~овъ а^м#мо'нь, и^ възврати'ся двд~ъ и^ ве'сь і^и^л~ь въ і^ерsлиM”
31
А людей, які були у ньому, він вивів і поклав їх під пилки, під залізні молотарки, під залізні сокири, і кинув їх у випалювальні печі. Так він учинив з усіма містами аммонитськими. І повернувся після того Давид і весь народ в Єрусалим.
Глvа, г~і”
1
И$ бы'сть по си'хъ и^ ё^ а^весало'ма сн~а дв~два. б^њ сестра` взо'рђ добра` ѕњло. и%мя же б^њ е'и џама'рь. и^ възлюби` ю& а^м#мо'нъ сн~ъ дв~двъ” И$ та'ко
1
І було після того: в Авессалома, сина Давидового, була сестра красива, на ім’я Фамар, і полюбив її Амнон, син Давида.
2
скорбя'ше а^м#мо'нъ. ја%ко и^ разболњ'ся ѕњ'ло сестры` е^го ра'ди џамары ја%ко дв~ою бя'ше сїя. и^ бя'ше при'сно преD ѓ^чи'ма а^м#мо'нема хоти'ма ја%коже и^мњти ю&”
2
Й уболівав Амнон до того, що занедужав через Фамар, сестру свою; тому що вона була дівчина, і Амнону здавалося тяжким що-небудь зробити з нею.
3
И$ б^њ а^м#мо'нђ бра'тђ ча'дь. и%мя е^мђ, і^ѓ^а^нада'въ сн~ъ самаи'нъ, бра'та двд~ва. і^ѓ^а^нада'въ б^њ мђжъ мђ'дръ ѕњ'ло.
3
Але в Амнона був друг, на ім’я Іонадав, син Самая, брата Давидового; і був Іонадав людиною дуже хитрою.
4
И$ ре'че е^мђ і^ѓ^а^нада'въ что` т^и ја^кота'ко боли'ши сн~ђ цр~евъ, не възвњща'еши м^и ё'тро ё'тро” И$ рече е^мђ а^м#мо'нъ џама'рђ сестрђ` а^весало'млю бра'та свое^го а^ꙁъ люблю`”
4
І він сказав йому: від чого ти так худнеш з кожним днем, сину царя, — чи не відкриєш мені? І сказав йому Амнон: Фамар, сестру Авессалома, брата мого, люблю я.
5
И$ ре'че е^мђ і^ѓ^а^нада'въ. ля'зи на посте'ли свое'и и^ разболи'ся. и^ вни'дет# эTц~ъ ви'дњти тебе`. и^ рече'ши к не'мђ да прїидетъ ё^бо џама'рь сестра` моя`. и^ да м^и да'сть ја%сти. и^ да сътвори'тъ преD ѓ^чи'ма мои'ма ја%дь. и^ да ви'дњвъ негли` мощи` начнђ` вкђси'ти эT рђки` е^я`”
5
І сказав йому Іонадав: лягай у постіль твою, і прикинься хворим; і коли батько твій прийде відвідати тебе, скажи йому: нехай прийде Фамар, сестра моя, і підкріпить мене їжею, приготувавши страву на моїх очах, щоб я бачив, і їв з рук її.
6
И$ ѓ^бъле'же а^м#моn и^ разболњ'ся. и^ вни'де цр~ь ви'дњти е^го. и^ рече а^м#мо'нъ къ цр~ю. да прїидетъ ё%бо џама'рь сестра` моя къ мн^њ, и^ да и^спече'тъ м^и дв^њ ча'сᲄи мя'снњ преD ѓ^чи'ма мои'ма. да бы'хъ ја%лъ эT рђкђ е^я`”
6
І ліг Амнон і прикинувся хворим, і прийшов цар відвідати його; і сказав Амнон царю: нехай прийде Фамар, сестра моя, і спече на моїх очах корж, або два, і я поїм з рук її.
7
И$ посла` дв~дъ къ џама'рњ в до'мъ гл~я. и^ди` нн~њ в доM а^м#мона бра'та свое^го, и^ сътвори` е^мђ ја%дь”
7
І послав Давид до Фамар в дім сказати: піди в дім Амнона, брата твого, і приготуй йому страву.
8
І$ и'де џама'рь в до'мъ а^м#мо'нь бра'та свое^го. и^ то'и лежа'ше и^ взя'тъ тђ'къ. и^ потща'вши ё^стро'и преD ѓ^чи'ма е^го. и^спече` ѓ%бњ ча'сти мя'снњ
8
І пішла вона в дім брата свого Амнона; а він лежить. І взяла вона борошна і замісила, і приготувала на очах його і спекла коржі,
9
въ сковрадњ`” І$ и^зложи` я& на блю'до преD не'го, и^ не въсхоᲄњ ја%сти. и^ рече а^м#мо'нъ и^жденњте вс^я мђжа. и^же сђть наD м^я пришли`. і^ и^згна'ша вс^я мђжа, и^же бњша пришли` над о'нь”
9
і взяла сковороду і виклала перед ним; але він не хотів їсти. І сказав Амнон: нехай усі вийдуть від мене. І вийшли від нього всі люди,
10
И$ рече аMмоn къ џама'рњ. внеси` м^и ја%дь внђтренюю клњть, и^ ја%мъ эT рђкђ твое'ю. и^ взя'тъ џама'рь ча'сть в рђ'кђ, юy б^њ и^спекла`. и^ внесе` а^м#мо'нђ братђ с^и въ внђтренюю клњть”
10
і сказав Амнон Фамар: віднеси страву у внутрішню кімнату, і я поїм з рук твоїх. І взяла Фамар коржі, що приготувала, і віднесла Амнону, братові своєму, у внутрішню кімнату.
11
И$ предъста'ви е^мђ да ја%сть. і^ и'мъ ю& рече е'й ля'зи со мною се'стро моя`”
11
І коли вона поставила перед ним, щоб він їв, то він схопив її, і сказав їй: іди, лягай зі мною, сестро моя.
12
И$ реq е^мђ џама'рь. н^и брате мо'и и^ не погђби` мене`. поне'же не сътвори'тся си'це въ і^и^л~и. не сътвори` безђмїя сего”
12
Але вона сказала: ні, брате мій, не знечещуй мене, тому що не робиться так в Ізраїлі; не роби цього безумства.
13
И$ а'зъ ка'мо де'жђ безче'стїе мое`, и^ т^ы бђ'деши съ безђмными въ і^и^л~и. и^ нн~њ ё^же гл~и къ цр~ю, да не эTлђчи'тъ мене` эT тебе`.
13
І я, куди я піду з моїм нечестям? І ти, ти будеш одним із безумних в Ізраїлі. Ти поговори з царем; він не відмовить віддати мене тобі.
14
и^ не вᲆсхотњ` а^м#мо'нъ послђш'ати гла'са е^я`. і^ и'мъ ю& ля'же с не'ю.
14
Але він не хотів слухати слів її, і переборов її, і зґвалтував її, і лежав з нею.
15
и^ възненавњ'дњ ю& эTто'лњ а^м#мо'нъ. нена'вистїю вели'кою ѕњ'ло. ја%ко ве'лїемᲆ възненавњдњ'нїемᲆ възненавидњ` ю& паче любве` е^ю'же любля'ше ю&. и^ реq е'й а^м#мо'нъ, въста'ни и^ эTи^ди`”
15
Потім зненавидів її Амнон величезною ненавистю, так що ненависть, якою він зненавидів її, була сильнішою за любов, яку мав до неї; і сказав Амнон: встань, іди.
16
И$ рече е^мђ џама'рь. н^и бра'те ја^ко зло'ба бо'лши е^сть послњ'дняя па'че прь'выя. ю%же сътвори` со мно'ю, е^же эTпђсти'ти мене`, и^ не хотя'ше а^м#мо'нъ слы'шаᲄи гла'са е^я`”
16
І [Фамар] сказала йому: ні, [брате]; прогнати мене — це зло більше за перше, яке ти зробив із мною. Але він не хотів слухати її.
17
Призва` ѓ%трока свое^го, дръжа'щаго доM е^го, и^ рече е^мђ и^спђсти` ё^бо во'нъ сїю эT ме'не, и^ заключи` две'ри, да не вни'дет#”
17
І покликав слугу свого, який служив йому, і сказав: прожени цю від мене геть і замкни двері за нею.
18
И$ б^њ ри'за на не'и дђгна'та, ја%коᲄакђ ри'зђ ноша'хђ дще'ри цр~я, сђщая дв~ица, и^ такїи ѓ^скри'лы ноша'хђ, і^ и^згна` ю& во'нъ слђга` е^го, и^ затвори` две'ри за не'ю.
18
На ній був різнобарвний одяг, бо такий верхній одяг носили царські дочки-дівчата. І вивів її слуга геть і замкнув за нею двері.
19
И$ взе'мши џама'рь по'пелъ насы'па на главђ` с^и, и^ ѓ^де'ждђ дђгна'тђ, и^ ю'же ноша'ше све'рже с# себе`, и^ възложи` рђцњ свои` на главђ` свою, и^ рњ'ющися и^дя'ше, и^ въпїя'ше”
19
І посипала Фамар попелом голову свою, і роздерла різнобарвний одяг, який мала на собі, і поклала руки свої на голову свою, і так ішла і волала.
20
И$ рече к не'и а^весоло'мъ бра'тъ ея`, еда а^м#мо'нъ бра'тъ тво'и бы'сть с тобо'ю, т^о и^ нн~њ се'стро ё^молча'и ја%ко бра'тъ е^сть, и^ не полага'и с^и на срDцы ја%ко гл~ати словеса` с^и, и^ сᲇде џама'рь вдовђ'ющи и^ молча'щи в домђ` а^весоло'ма бра'та свое^го”
20
І сказав їй Авессалом, брат її: чи не Амнон, брат твій, був з тобою? — але тепер мовчи, сестро моя; він — брат твій; не тужи серцем твоїм про цю справу. І жила Фамар на самоті в домі Авессалома, брата свого.
21
И$ слы'ша дв~дъ цр~ь словеса` с^и и^ разгнњ'вася ѕњло” И$ не поскорбњ` дш~ею ѓ^ а^м#мо'нњ сн~њ свое^мъ, поне'же любля'ше е^го ја%ко прьве'нецъ б^њ е^мђ,
21
І почув цар Давид про все це, і дуже розгнівався, [але не засмутив духу Амнона, сина свого, тому що любив його, бо він був первісток його].
22
и^ не гл~а а^весоло'мъ эTто'лњ съ а^м#мо'ном# ни ѓ^ до'брњ ни ѓ^ ѕлњ`, поне'же възненави'дњ а^весоло'мъ а^м#мо'на, того ра'ди поне'же бя'ше џама'рь сестрђ` е^го нарђга'лъ”
22
Авессалом же не говорив з Амноном ні поганого, ні доброго; бо зненавидів Авессалом Амнона за те, що він знечестив Фамар, сестру його.
23
И$ бы'сть ми'мошеDшимъ дн~емъ мно'гимъ, и^ бњша стригђще ѓ%вца а^весоло'мови раби`, в# веласо'рњ въ ѓ%бласᲄи е^фре'мли, и^ призва` а^весоло'мъ вс^я сн~ы цр~я”
23
Через два роки було стриження овець в Авессалома у Ваал-Гацорі, що в Єфрема, і покликав Авессалом усіх синів царських.
24
И$ прїиде а^весоло'мъ къ цр~ю, и^ рече с^е нн~њ стригђтъ раби` твои`, т^о дабы` ше'лъ цр~ь и^ ѓ%троцы е^го с ни'мъ къ мн^њ рабђ свое^мђ”
24
І прийшов Авессалом до царя і сказав: ось, нині стриження овець у раба твого; нехай піде цар і слуги його з рабом твоїм.
25
И$ рече цр~ь къ а^весоло'мђ сн~ђ свое^мђ, н^и сн~ђ мо'и не и%демъ вс^и, да т^и не сътвори'мъ тя'жка, и^ нђжда'ше и&, и^ не хотя'ше цр~ь и^ти`, и^ блsви и&”
25
Але цар сказав Авессалому: ні, сину мій, ми не підемо всі, щоб не бути тобі за тягар. І сильно просив його Авессалом; але він не захотів іти, і благословив його.
26
И$ рече а^весоло'мъ, т^о да и'детъ поне` а^м#мо'нъ бра'тъ мои, и^ рече е^мђ цр~ь т^о да почто` и'детъ с тобо'ю а^м#мо'нъ”
26
І сказав йому Авессалом: принаймні нехай піде з нами Амнон, брат мій. І сказав йому цар: навіщо йому йти з тобою?
27
И$ нђжа'ше и& а^весоло'мъ, и^ пђсти` с нимъ а^м#мо'на, и^ вс^я сн~ы цр~я” И$ сътвори` а^весоло'мъ пи'ръ ја%коже тво'ритъ пи'ръ цр~ь,
27
Але Авессалом ублагав його, і він відпустив з ним Амнона і всіх царських синів; [і зробив Авессалом бенкет, як цар робить бенкет].
28
и^ заповњда а^весоло'мъ ѓ%трокомъ свои^мъ гл~я, ви'дите е^гда` възблажа'етъ срDце а^м#мо'не и^ рекђ ва'мъ ё^бїите а^ммо'на до сме'рти, и^ не ё^бо'итеся а%з# б^о повелњва'ю ваM, мђжа'итеся и^ бђдете въ сн~ы си'лны”
28
Авессалом же наказав слугам своїм, сказавши: дивіться, як тільки розвеселиться серце Амнона від вина, і я скажу вам: «уразьте Амнона», тоді убийте його, не бійтеся; це я наказую вам, будьте сміливі й мужні.
29
И$ сътвори'ша ѓ%троцы а^весоло'мли а^ммо'нђ, ја%коже ꙁаповњ'да и'мъ а^весоло'мъ и^ ё^би'ша и&, и^ въста'ша сн~ове цр~ви и^ всњде ко'жDо на мща` свое` и^ бњжаша”
29
І вчинили слуги Авессалома з Амноном, як наказав Авессалом. Тоді встали всі царські сини, сіли кожен на мула свого й утекли.
30
И$ бы'сть сђщемъ и'мъ на пђти`, слђхъ до'иде дв~да гл~я, и^зби` а^весоло'мъ вс^я сн~ы цр~евы, и^ не и^ꙁбы` эT ни'хъ ни е^ді'н
30
Коли вони були ще в дорозі, дійшла чутка до Давида, що Авессалом умертвив усіх царських синів, і не залишилося жодного з них.
31
же” И$ въсᲄа'въ двDъ цр~ь све'рже ри'зы своя` и^ ля'же ни'цъ на земли`, и^ вс^и ѓ%троцы преDстоја%щїи` е^мђ сверго'ша ри'зы своя”
31
І встав цар, і роздер одяг свій, і простягнувся на землі, і всі слуги його, які стоять перед ним, роздерли одяг свій.
32
И$ рече и^ѓ^а^нада'въ сн~ъ самаи'нъ, бра'та дв~два, и^ рече да не речетъ господи'нъ мо'и цр~ь, ја%ко вс^я ѓ%троки и^ сн~ы цр~я ё^би'ша, н^о а^м#мо'нъ е^сᲄь е^ді'нъ ё^бїе'нъ, ја%кото'и и^ꙁᲆ ё'сᲄъ а^весоло'мђ не и^схожда'ше, эTнелњже ѓ^брђга` сестрђ` е^го џама'рђ”
32
Але Іонадав, син Самая, брата Давидового, сказав: нехай не думає господар мій [цар], що всіх отроків, царських синів, умертвили; один тільки Амнон помер, тому що в Авессалома був цей задум з того дня, як Амнон знечестив сестру його;
33
И$ нн~ᲇ да не полага'етъ с^и на срDцы господи'н# мо'и цр~ь словесе` сего гл~я, ја%ко вс^и цр~їе сн~ове не и^збїе'ни бы'ша, н^ото'кмо а^м#мо'нъ е^сть е^ді'нъ ё^бїе'нъ”
33
отже, нехай господар мій, цар, не тривожиться думкою про те, начебто померли всі царські сини: помер один тільки Амнон.
34
И$ бњжа` а^весоло'мъ и^ ви'дњ ѓ%трокъ слђжа'и преD ѓ^чи'ма е^го, и^ с^е люді'и мно'жество и^дђще пђте'мъ и^ѓ^а'мᲆскимъ съза'ди е^го съ страны` го'ръски въ и^схо'дњ” І$ и'де слђга` и^ възвњсти` цр~ю, и^ рече е^мђ мђ'жа ви'жђ на пђти` іѓ^рда'ньстемъ, съ стра'ны горъ сходя`,
34
І втік Авессалом. І підняв слуга, який стояв на сторожі, очі свої, і побачив: ось, багато народу йде по дорозі на схилі гори. [І прийшов вартовий, і сповістив царю, і сказав: я бачив людей на дорозі Оронській на схилі гори.]
35
и^ рече и^ѓ^а^нада'в# къ цр~ю сн~ове цр~еви прихо'дятъ, по словеси` раба` твое^гота'ко бы'сть”
35
Тоді Іонадав сказав цареві: це йдуть царські сини; як говорив раб твій, так і є.
36
И$ бы'сть е^гда` сконча` гл~я, и^ сн~ови цр~еви прїидо'ша, и^ въздвиго'ша гласъ свои и^ пла'кашася и^ са'мъ цр~ь и^ вс^и ѓ%троцы е^го и^ пла'кашася пла'чемъ велики'мъ ѕњ'ло”
36
І ледь тільки сказав він це, ось прийшли царські сини, і підняли крик і плакали. І сам цар і всі слуги його плакали дуже великим плачем.
37
И$ а^весоломъ въстаv бњжа`, і^ и'де къ џол#ми сн~ђ е^мно'ню цр~ю геџьсе'рь, въ землю гаDскђ, и^ пла'кася двд~ъ цр~ь по сн~ђ свое^мᲆ вс^я дн~и”
37
Авессалом же утік і пішов до Фалмая, сина Емиуда, царя Гессурського [у землю Хамаахадську]. І плакав [цар] Давид за сином своїм в усі дні.
38
И$ а^весоло'мъ бњжа` і^ и'де в геgсе'рь, и^ бњ т^ђ, г~ лњта”
38
Авессалом утік і прийшов у Гессур і пробув там три роки.
39
И$ помы'сли цр~ь и^зыи'ти въ слDњ а^весоло'ма, ја%ко не бя'шеся ё^тњшилъ ѓ^ а^м#мо'нњ, ја%ко ё^бїенъ бя'ше”
39
І не став цар Давид переслідувати Авессалома; бо втішився після смерти Амнона.
Глvа, д~і”
1
И$ разђмњ'въ и^ѓ^а'въ сн~ъ сарђи'нъ ја%ко срDце цр~ево преклони'ся къ а^весоло'мђ”
1
І помітив Іоав, син Саруї, що серце царя навернулося до Авессалома.
2
И$ посла` и^ѓ^а'въ въ џеко'ю и^ пояT эTтђ'дђ женђ` мђ'дрђ, и^ реq к не'й. сњтђ'и нн~њ и^ ѓ^блецыся въ ри'ꙁы сњтова'нїя. и^ не пома'ꙁаися и^е^ле'ѓ^мъ. и^ бђ'деши ја%ко и^ жена`дн~и мно'ги сњтђ'ющи по ё^мръщвенMњ”
2
І послав Іоав у Фекою, і взяв звідти розумну жінку і сказав їй: прикинься, що ти плачеш, і одягни печальний одяг, і не намащуйся єлеєм, і представся жінкою, яка багато днів плакала за померлим;
3
И$ вни'деши къ цр~ю, и^ гл~еши к немђ` по гл~ђ семђ`. и^ положи` и^ѓ^а'въ словеса` с^и въ ё^стњ'хъ е^я`”
3
і піди до царя і скажи йому так і так. І вклав Іоав у вуста її, що сказати.
4
И$ прїи'де жена` и^џеко'иская къ цр~ю. и паде` на лицы` свое^мъ на земли. и^ поклони'ся е^мђ и^ рече сп~си м^я цр~ю сп~си м^я”
4
І ввійшла жінка фекоїтянка до царя й упала лицем своїм на землю, і поклонилася і сказала: допоможи, царю, [допоможи]!
5
И$ реq е'й цр~ь что` т^и е^сть. и^ рече эT да'вна вдова жена` а%ꙁъ е^смь. ё%мре б^о мђж'ъ мои.
5
І сказав їй цар: що тобі? І сказала вона: я [давно] вдова, чоловік мій помер;
6
и^ е'ста рабњ` т^и дв^а сн~а. и^ би'стася сама` на селњ`. и^ не бы'сть кт^о б^ы е^ю` разлђчи'лъ. и^ нападе` е^ді'нъ е^ю` на бра'та и^ ё^би и&”
6
і у раби твоєї було два сини; вони посварилися в полі, і не було кому розняти їх, і вразив один другого й умертвив його.
7
И$ с^е вс^е эTч~ество въста` на рабђ` твою`. и^ рњш'а даи^ ё^би'вшаго бра'та свое^го, и^ побїемъ въ дш~а мњ'сто, бра'та е^го'же ё^би`. и^ погђби'ти хотя'тъ наслњдника на'ю. и^ ё^гася'тъ свњ'щђ мою` ѓ^ста'вшђю. ја%ко не ѓ^ста'вити мђжа мое^го наслњ'дника. і^ и^мени на лицы` ꙁемля`”
7
І ось, повстали всі родичі на рабу твою, і говорять: «віддай убивцю брата свого; ми вб’ємо його за душу брата його, якого він згубив, і знищимо навіть спадкоємця». І так вони погасять останню іскру мою, щоб не залишити чоловікові моєму імені і потомства на лиці землі.
8
И$ рече цр~ь къ женњ`. и^ди` ꙁдра'ва в до'мъ свои, и^ а'зъ ꙁаповњ'даю ѓ^ тебњ`”
8
І сказав цар жінці: йди спокійно додому, я дам наказ про тебе.
9
И$ рече жена` џеко'итяныни къ цр~ю. на мнњ` беꙁако'нїе г~и мо'и цр~ю, и^ на до'мђ эTц~а мое^го. цр~ь же и^ прsтлъ е^го беꙁ вины`”
9
Але жінка фекоїтянка сказала цареві: на мені, господарю мій царю, нехай буде провина і на домі батька мого, цар же і престіл його невинний.
10
И$ рече цр~ь кто` с^е е^сть гл~алъ к тебњ`, да и^ приведе'ши къ мнњ`. и^ не прило'житᲆ ктомђ` коснђтися тебе`”
10
І сказав цар: того, хто буде проти тебе, приведи до мене, і він більше не торкнеться тебе.
11
И$ рече жена` да въспомяне'тъ ё^бо цр~ь къ г~ђ б~ђ свое^мђ. внегда ё^мно'жиᲄи пролїя'нїя кро'ви, и^ растли'ти. и^ не и^мђт'ь погђби'ти сн~а мое^го. и^ реq цр~ь жи'въ г~ь, а^ще и^ вла'съ эTпаде'тъ сн~ђ твое^мђ съ главы` на ꙁемли` се'й”
11
Вона сказала: пом’яни, царю, Господа Бога твого, щоб не примножилися месники за кров і не погубили сина мого. І сказав цар: живий Господь! не упаде і волосина сина твого на землю.
12
И$ рече жена` џекои^тяны'ня къ цр~ю. да бы'хъ и^ е^ще` а^ꙁᲆ раба` твоя` погл~ала къ цр~ю господи'нђ мое^мђ сло'во. ѓ%н же рече гл~и”
12
І сказала жінка: дозволь рабі твоїй сказати ще слово господарю моєму царю.
13
И$ рече жена` почто` помы'сли с^е та'ко ѓ^ лю'дехъ бж~їихъ. и^л^и ја%ко эT ё'стъ цр~евыхъ е^сть сло'во си'цево. ја%ко престђпле'нїе, е^же въꙁ#врати'ти ц~рю, эTгна'наго эT не'го”
13
Він сказав: говори. І сказала жінка: чому ти так думаєш проти народу Божого? Цар, сказавши це слово, звинуватив себе самого, тому що не повертає вигнанця свого.
14
Вс^и бо ё^мира'юще ё^мира'емъ. и^ ја%ко вода приходящая на' ꙁемлю не събере'тся и^ во'ꙁметъ б~ъ дш~а помышля'я спsти хотя`, эT него эTринове'нїя”
14
Ми помремо і будемо, як вода, вилита на землю, яку не можна зібрати; але Бог не бажає погубити душу і помишляє, як би не відкинути від Себе і відкинутого.
15
И$ нн~њ прїидо'хъ гл~ати къ цр~ю господи'нђ мое^мђ гл~ъ се'й. ја%ко ё^ви'дятъ м^я лю'дїе и^ рече раба` твоя` да гл~етъ ё^бо къ господи'нђ мое^мђ цр~ю. да сътвори'тъ цр~ь рњ'чь рабњ` свое'й”
15
І тепер я прийшла сказати цареві, господарю моєму, ці слова, тому що народ лякає мене; і раба твоя сказала: поговорю я з царем, чи не зробить він за словом раби своєї;
16
ЈА/ко слы'шитъ цр~ь и^ꙁме'тъ рабђ` свою` и^ꙁ рђ'къ мђж'ъ хотя'щихъ въсхити'ти м^я. и^ сн~а мое^го эT ё^ча'стїя бж~їя”
16
цар вислухає і визволить рабу свою від руки людей, які хочуть знищити мене разом із сином моїм із насліддя Божого.
17
И$ речетъ раба` твоя` да бђ'детъ сло'во нн~њ г~а мое^го и^ цр~я на жр'ътвђ. ја%коже б^о а^гг~лъ бж~їи, та'ко г~ь мои цр~ь послђшая бл~гихъ. и^ лђка'выX не брегїи, сего ра'ди г~ь б~ъ тво'и да бђ'детъ с тобо'ю”
17
І сказала раба твоя: нехай буде слово господаря мого царя в утіху мені, тому що господар мій цар, як ангел Божий, і може вислухати і добре і лихе. І Господь Бог твій буде з тобою.
18
И$ эTвњща` цр~ь, и^ реq къ женњ`. ника'коже да не потаи'ши предо мно'ю гл~а, ѓ^ не'мъже а^зъ въпрошђ` т^я. и^ рече жена`, да гл~етъ г~ь мо'и цр~ь”
18
І відповів цар і сказав жінці: не втаї від мене, про що я запитаю тебе. І сказала жінка: говори, господарю мій царю.
19
И рече цр~ь е^да` рђка` и^ѓ^а'вля ѓ^ все'мъ се'мъ с тобо'ю е^сть. и^ рече жена` къ цр~ю да живеT дш~а твоя` г~и мо'и цр~ю, аще е^сть ѓ^деснђ'ю и^ ѓ^шђ'юю и^ ѓ^ всњх# ја%же гл~а господи'нᲆ мо'и цр~ь, ја%ко рабᲆ тво'и и^ѓ^а'въ. то'и м^и ꙁаповњ'да и^ то'и вложи` въ ё^ста рабњ` твое'й словеса` с^и”
19
І сказав цар: чи не рука Іоава у всьому цьому з тобою? І відповіла жінка і сказала: нехай живе душа твоя, господарю мій царю; ні праворуч, ні ліворуч не можна ухилитися від того, що сказав господар мій, цар; справді, раб твій Іоав наказав мені, і він вклав у вуста раби твоєї усі ці слова;
20
до'ндеже прїити` на лице` гл~ђ семђ`. и^же сътвори` ра'бъ твои и^ѓ^а'въ ле'сть сїю. н^о господи'нъ мои цр~ь мђ'дръ бл~гъ, ја^коже мђ'дрость а^гг~ла бж~їя, раꙁђмњя' вс^е е^же на земли`”
20
щоб притчею дати ділу такий вигляд, раб твій Іоав навчив мене; але господар мій [цар] мудрий, як мудрий ангел Божий, щоб знати все, що на землі.
21
И$ рече цр~ь къ и^ѓ^а'вђ. с^е нн~њ сътвориX т^и по словеси` твое^мђ. н^о и^ди` и^ въꙁврати` ѓ%трока а^весоло'ма”
21
І сказав цар Іоаву: ось, я зробив [за словом твоїм]; піди ж, поверни отрока Авессалома.
22
И$ паде` на лицы` свое^мъ и^ѓ^а'въ на ꙁемли` и^ поклони'ся, и^ блsви цр~я, и^ ре'че и^ѓ^а'въ дне'сь раꙁђмњ'хъ, ра'бъ твои ја%ко ѓ^брњте блгDть преD ѓ^чи'ма твои^ма г~и мои цр~ю, ја%ко послђш'а цр~ь мои и^ господи'нъ, слове'съ раба` свое^го.
22
Тоді Іоав упав лицем на землю і поклонився, і благословив царя і сказав: тепер знає раб твій, що знайшов благовоління перед очима твоїми, господарю мій царю, тому що цар зробив за словом раба свого.
23
И$ въста'въ и^ѓ^а'въ, і^ и'де в гесђ'ръ, и^ приведе` а^весоло'ма въ і^ерsлимъ”
23
І встав Іоав, і пішов у Гессур, і привів Авессалома в Єрусалим.
24
И$ рече цр~ь въꙁврати и& в домъ е^го, и^ лица мое^го да не ви'диT. и^ възврати'ся а^весоло'мъ в доM сво'и, и^ лица цр~ева не ви'дњ”
24
І сказав цар: нехай він повернеться в дім свій, а лиця мого не бачить. І пішов Авессалом у свій дім, а лиця царевого не бачив.
25
И$ ја%коже б^њ а^весоло'мъ, не бњ` такова` мђжа въ і^ерsли'мњ і^и^л~и, хва'ленᲆ ѕњло, эT пяты` но'гђ и^ до верха` е^го не бњ` в немъ поро'ка”
25
Не було в усьому Ізраїлі чоловіка настільки красивого, як Авессалом, і стільки хвалимого, як він; від підошви ніг до верха голови його не було в нього недоліку.
26
И$ е^гда` стри'щи е^мђ главђ` свою. и^ бысть е^мђ эT нача'ла дн~и и^ до' дн~їи, в ня'же стрижа'шеся. ја%котя'жко бя'ше е^мђ эT ниX. и^ стриг#ся и^ събира'ше вла'сы главы` свое'я, с~, си'клы мњры в мњрђ црsкђю”
26
Коли він стриг голову свою, — а він стриг її щороку, тому що вона обтяжувала його, — то волосся з голови його важило двісті сиклів за вагою царською.
27
И$ роди'шася а^весоло'мђ, г~, сн~ы и^ дще'рь е^ді'на, і^ и'мя е'й џама'рᲆ. сїя же б^њ ѕњло добра` възо'ромᲆ”
27
І народилися в Авессалома три сини й одна дочка, на ім’я Фамар; вона була жінка красива [і стала дружиною Ровоама, сина Соломонового, і народила йому Авию].
28
И$ сњдъ а^весоло'мъ въ і^ерsли'мњ, в~ лњта, дн~їи и^ лица` цр~ева не ви'дњ”
28
І залишався Авессалом в Єрусалимі два роки, а лиця царевого не бачив.
29
И$ посла` а^весоло'мъ къ и^ѓ^а'вђ дабы пђсти'лъ и& къ цр~ю, и^ не въсхотњ прїити` к немђ`. и^ посла` а^весоло'мъ вто'рое, къ і^ѓ^а'вђ и^ не вᲆсхотњ` прїити к немђ`”
29
І послав Авессалом за Іоавом, щоб послати його до царя, але той не захотів прийти до нього. Послав і вдруге; але той не захотів прийти.
30
И$ рече а^весоло'мъ къ ѓ%трокомъ свои'мъ. вњ'сте в^ы стра'нђ села` и^ѓ^а'вля дръжа'щагося м^я, и^ тогот^ђ е^чме'нь, и^дњте и^ запали'те и& ѓ^гнемъ. и^ шеDше запали'ша раби` а^весоло'мли, сᲄра'нђ и^ѓ^а'влю ѓ^гне'мъ” И$ прїидо'ша раби` и^ѓ^а'вли къ и^ѓ^а'вђ. раздра'вше ри'зы своя`, и^ рњша к не'мђ. въжго'ша раби` а^весоло'мли стра'нђ твою` ѓ^гнемъ”
30
І сказав [Авессалом] слугам своїм: бачите ділянку поля Іоава поряд з моїм, і в нього там ячмінь; підіть, випаліть його вогнем. І випалили слуги Авессалома ту ділянку поля вогнем. [І прийшли слуги Іоава до нього, роздерши одяг свій, і сказали: слуги Авессалома випалили ділянку твою вогнем.]
31
И$ въста'въ и^ѓ^а'въ прїиде къ а^весоломђ в до'мъ е^го, и^ рече к не'мђ. почто` сђть раби` твои` стра'нђ мою` заж#гли` ѓ^гнемъ”
31
І встав Іоав, і прийшов до Авессалома в дім, і сказав йому: навіщо слуги твої випалили мою ділянку вогнем?
32
И$ рече а^весоло'мъ къ и^ѓ^а'вђ. с^е посылахъ к тебњ` гл~я, е^ді'ною и^ два'жды и^ди` сњмо и^ послю` т^я кᲆ цр~ю гл~я, почто` прїидо'хъ и^з гесђ'ра. ё%не б^њ быти мн^њ е^ще` та'мо. и^ нн~њ чт^о с^е лица` цр~ева не ви'жђ. а%ще ли б^ы е^сть въ мн^њ непра'вда, т^о да ё^бїи м^я”
32
І сказав Авессалом Іоаву: ось, я посилав за тобою, говорячи: прийди сюди, і я пошлю тебе до царя сказати: навіщо я прийшов з Гессура? Краще було б мені залишатися там. Я хочу побачити лице царя. Якщо ж я винен, то убий мене.
33
И$ вни'де и^ѓ^а'въ къ цр~ю и^ възвњсти` е^мђ. и^ призва` а^весоло'ма. и^ прїиде къ цр~ю, и^ поклони'ся е^мђ, и^ паD лицеM на земли`, преD лице'мъ цр~евымъ. и^ ѓ^блобыꙁа` цр~ь а^весоло'ма”
33
І пішов Іоав до царя і переказав йому це. І покликав цар Авессалома; він прийшов до царя, [поклонився йому] й упав лицем своїм на землю перед царем; і поцілував цар Авессалома.
Глvа, е~і”
1
И$ бы'сть по си'хъ, и^ сътвори` себњ` а^весоломъ колесни'ць и^ ѓ^рђжїе и^ коня` събра, и^ н~ мђжъ текђщихъ преD ниM”
1
Після цього Авессалом завів у себе колісниці і коней і п’ятдесят скороходів.
2
И$ ё^рани` а^весоло'мъ и^ ста` на нача'лнњмъ пђти` вра'тᲆ и^ бы'сть вся'къ мђж'ъ, ѓ^ не'мже бы'сть пря` прїиде преD цр~я на сђ'дъ. и^ възопи` к немђ` а^весоло'мъ. и^ рече е^мђ эT кое^го гра'да т^ы е^си. и^ рече е^мђ мђ'жъ, эT е^ді'наго колњ'на і^и^л~ева а%ꙁъ ра'бъ тво'и”
2
І вставав Авессалом рано-вранці, і ставав при дорозі біля воріт, і коли хто-небудь, маючи позов, ішов до царя на суд, то Авессалом підкликав його до себе і запитував: з якого міста ти? І коли той відповідав: з такого-то коліна Ізраїлевого раб твій,
3
И$ рече к немђ` а^весоло'мъ, с^е словеса` твоя бл~га и^ добра`. и^ послђшаяй и^хъ нњ'сть т^и эT цр~я”
3
тоді говорив йому Авессалом: ось, справа твоя добра і справедлива, але у царя нема кому вислухати тебе.
4
И$ реq а^весоло'мъ, кто` м^я поста'витъ сђдїю` въ ꙁемли` наD і^и^л~емъ, и^же къ мнњ` прїидетъ вся'къ мђ'жъ і^и~леv, и^мᲇя'и прю` и^л^и сђдᲆ. т^о и^ ѓ^правда'ю я&.
4
І говорив Авессалом: о, якби мене поставили суддею в цій землі! До мене приходив би всякий, хто має суперечку і позов, і я судив би його за правдою.
5
И$ бысть е^гда` приближи'тися е^мђ мђжᲆ на поклоне'нїе, и^ простерᲆ рђкђ свою` прїя'тъ и&, и^ цњлова и&”
5
І коли підходив хто-небудь поклонитися йому, то він простягав руку свою й обіймав його і цілував його.
6
И$ сътвори` та'ко а^весоло'мъ по всемђ` гл~ђ семђ` всемђ` і^и^л~ю, приходя'щиM на сDђ къ цр~ю, и^ присвойстве'ны сътвори` срDца сн~овъ і^и^л~евъ”
6
Так робив Авессалом із кожним ізраїльтянином, який приходив на суд до царя, і приваблював Авессалом до себе серця ізраїльтян.
7
И$ бысть эT конца`, м~ лњтъ, и^ рече а^весоло'м# къ эTц~ђ свое^мђ и^дђ` нн~њ, і^ и^спо'лню мл~твы моя`, и^ми'же моли'хся г~ђ въ хевро'нњ”
7
Коли минуло сорок років царювання Давида, Авессалом сказав цареві: піду я і виконаю обітницю мою, яку я дав Господу, у Хевроні;
8
И$ми'же мл~твами моли'ся ра'бъ тво'и сы'и въ гев#сђ'рњ сљ=ристемъ гл~я, аще възвраща'я въꙁврати'тᲆ м^я г~ь въ і^ерsли'мᲆ и^ послђжђ г~ђ”
8
бо я, раб твій, живучи в Гессурі в Сирії, дав обітницю: якщо Господь поверне мене в Єрусалим, то я принесу жертву Господу.
9
И$ рече е^мђ цр~ь и^ди` с ми'роM, и^ въста'въ і^ и'де в# хевро'нъ”
9
І сказав йому цар: іди з миром. І встав він і пішов у Хеврон.
10
И$ посла` а^весоло'мъ послы` въ вся'ко колњ'но і^и^л~ево гл~я, е^гда` ё^слы'шите трђбы рова'ны, т^о р#цњте ја%ко ё%же цр~ьствђетъ а^весоло'мъ въ хевро'нњ”
10
І розіслав Авессалом спостерігачів в усі коліна Ізраїлеві, сказавши: коли ви почуєте звук труби, то говоріть: Авессалом став царем у Хевроні.
11
І$ и^до'ша съ а^весоло'момъ, с~, мђжᲆ нарочи'тыX эT і^ерsли'ма, і^ и^дя'хђ въ простра'нъстви свое^мъ, и^ не разђмњва'хђ вся'кого гл~а”
11
З Авессаломом пішли з Єрусалима двісті чоловік, які були запрошені ним, і пішли з простоти своєї, не знаючи, в чому справа.
12
И$ посла` а^весоло'мъ, и^ призва` а^хитофе'ла галамонњ'искаго совњтника двд~ва” эT гра'да е^мђ свое^го голо'мы, внегда` жрътвы свои` жря'ше, и^ бы'сть смяте'нїе крњ'пко, бя'ше б^о мно'жество людїи, и^дђщихъ съ а^весоло'момᲆ”
12
Під час жертвоприношення Авессалом послав і прикликав Ахитофела гилонянина, радника Давидового, з його міста Гило. І склалася сильна змова, і народ стікався і збільшувався навколо Авессалома.
13
И$ прїиде нњ'кто възвњща'я дв~дђ и^ гл~я, ё%же бы'сᲄь срDце всњ'хъ мђ'жїи і^и^л~евь, съ а^весоло'моM сн~омъ твоиM”
13
І прийшов вісник до Давида і сказав: серце ізраїльтян схилилося на бік Авессалома.
14
И$ рече дв~дъ всMњ ѓ%трокоM своиM сђщиM въ і^ерsли'мњ, въста'нњте и^ бњжиM ја%ко нњ'сть на'мъ сп~се'нїя эT лица` а^весоло'мля, и^ ё^скори'те да и%демъ, да не ꙁаста'въ на'съ и^ꙁбїетъ н^ы, и^ въꙁы'щетъ на на'съ ꙁло'бы, и^ꙁбїеT граD мечемъ”
14
І сказав Давид усім слугам своїм, які були при ньому в Єрусалимі: встаньте, втечімо, тому що не буде нам порятунку від Авессалома; поспішайте, щоб нам утекти, щоб він не застиг і не захопив нас, і не навів на нас лиха і не знищив міста мечем.
15
И$ рњша ѓ%троцы къ цр~ю, вс^е е^ли'ко заповњ'да г~ь на'мъ и^ цр~ь на'шъ, с^е м^ы ѓ%троцы твои`”
15
І сказали слуги царські царю: в усьому, що вгодно господарю нашому царю, ми — раби твої.
16
І$ и^зы'де цр~ь и^ ве'сь до'мъ е^го нога'ми свои'ми, и^ ѓ^ста'ви цр~ь, і~, же'нъ поDло'жнинць храни'ти доM”
16
І вийшов цар і весь дім його за ним пішки. Залишив же цар десять дружин, наложниць [своїх], для збереження дому.
17
І$ и^зы'де цр~ь и^ вс^и ѓ%троцы е^го пњши, и^ ста'ша эT домђ дале'че”
17
І вийшов цар і весь народ пішки, і зупинилися в Беф-Мерхата.
18
И$ вс^и ѓ%троцы е^го стрегђще и^дя'хђ, и^ вс^и эTража'ющїи и^ вс^и ё^тᲇша'ющїи и^дя'хђ с ниM и^ вс^и геџњ'и, х~, мђж# шеDше пњши эT геџа преDи^дяхђ преD лицеM цр~евыM”
18
І всі слуги його йшли по боках його, і всі хелефеї, і всі фелефеї, і всі гефяни до шестисот чоловік, які прийшли разом з ним з Гефа, йшли попереду царя.
19
И$ реq цр~ь къ е^џи е^џњ'инђ, почтот^ы и'деши с на'ми, възврати'ся и^ бђ'деши съ цр~емъ ја%ко чђжъ е^си т^ы, и^ ја%ко пришелъ е^си т^ы эT свое'я земля`
19
І сказав цар Еффею гефянину: навіщо і ти йдеш з нами? Повернися і залишайся з тим царем; тому що ти — чужеземець і прийшов сюди зі свого місця;
20
вче'ра, и^ днsь л^и и^схо'диши с на'ми” И$ а'з# б^о и^дђ` а%може и^дђ` и^ т^ы вᲆꙁврати'ся і^ и^ди`, и^ вᲆзврати бра'тїю свою съ собо'ю, и^ да г~ь сътвориT с тобо'ю млsть і^ и'стиннђ”
20
вчора ти прийшов, а сьогодні я змушу тебе йти з нами? Я йду, куди трапиться; повернися і поверни братів своїх із собою, [нехай учинить Господь] милість і істину [з тобою]!
21
И$ эTвњща` е%џи къ цр~ю, и^ рече, жи'въ г~ь, и^ жи'въ господи'нᲆ мо'и цр~ь, ја%ко в не'мже бђ'деT господиn мо'и цр~ь, лю'бо въ смр~ти, лю'бо въ жи'зни, т^ђ и^ а'ꙁъ е^смь ра'бъ тво'и с тобо'ю”
21
І відповів Еффей царю і сказав: живий Господь, і нехай живе господар мій цар: де б не був господар мій цар, чи в житті, а чи у смерті, там буде і раб твій.
22
И$ рече цр~ь къ е%џи, гря'ди и^ прїиди` со мно'ю, и^ прїиде е%џи геџеиn и^ цр~ь и^ вс^и ѓ%троцы е^го с ни'мъ и^ ве'сь нароD и%же с ни'мъ”
22
І сказав Давид Еффею: отже, йди і ходи зі мною. І пішов Еффей гефянин і всі люди його і всі діти, які були з ним.
23
Вс^я же ꙁемля` пла'кашася гла'сомъ вели'кимъ, и^ вс^и лю'дїе и^дђщїи`, пре'иде цр~ь чреs пото'къ ке'дрьскыи, и^ вс^и лю'дїе преD лицемъ цр~евымъ, и^дя'хђ пђтем# пђсты'ннымъ”
23
І плакала вся земля голосно. І весь народ переходив, і цар перейшов потік Кедрон; і пішов весь народ [і цар] по дорозі до пустелі.
24
И$ с^е по немъ по'иде садо'къ і^е^ре'и, и^ вс^и левљ=ти с ни'м#, нося'ще кїѓ'тъ завњта гн~я эT жева'ры, и^ поста'виша кїѓ'тъ бж~їи. и^ а^вїа^џа'ръ възы'деT и^ ста` дон#деже преDста'ша лю'ди и^дђщи и^ꙁ гра'да”
24
Ось і Садок [священик], і всі левити з ним несли ковчег завіту Божого з Вефари і поставили ковчег Божий; Авиафар же стояв на підвищенні, доки весь народ не вийшов з міста.
25
И$ рече цр~ь къ садо'кђ. възврати` киѓ^тъ бж~їи въ' граD, и^ да ста'нетъ на мњ'стњ свое^мъ. а%ще ѓ^брњтоX бл~годать преD ѓ^чи'ма гн~има, и^ въꙁ#врати'тъ м^я и^ пока'жетъ м^и е^го и^ лњпотђ` свою`”
25
І сказав цар Садокові: поверни ковчег Божий у місто [і нехай він стоїть на своєму місці]. Якщо я знайду милість перед очима Господа, то Він поверне мене і дасть мені бачити його й оселю його.
26
И$ а'ще та'ко речетᲆ не въсхотњ'хъ тебе`. с^е а%ꙁъ е^смь сътвори'тъ м^и по бл~гомђ преD ѓ^чи'ма свои'ма”
26
А якщо Він скаже так: «немає Мого благовоління до тебе», то ось я; нехай творить зі мною, що Йому благовгодно.
27
И$ рече цр~ь садо'кђ і^е^ре'ю. с^е ты въꙁврати'шися въ' граD с ми'роM и^ а^хима'съ сн~ъ тво'и, і^ѓ^а^наџа'нъ сн~ъ а^виа^џа'ровъ, и^ дв^а сн~а ва'ша с ва'ми”
27
І сказав цар Садоку священику: чи бачиш, — повернися в місто з миром, і Ахимаас, син твій, і Іонафан, син Авиафара, обидва сини ваші з вами;
28
Видњте же ја%ко а%ꙁъ вселю'ся въ раѓ'тъ пђсты'нныи. до'ндеже прїидетᲆ м^и вњ'сть эT ваs, сказа'яй м^и ѓ^ всемъ”
28
чи бачите, я затримаюся на рівнині в пустелі, доки не прийде звістка від вас до мене.
29
И$ възврати` садо'къ и^ а^виа^џа'ръ кїѓ'тъ бж~їи въ і^ерsли'мᲆ, и^ поставиша и& т^ђ,
29
І повернули Садок і Авиафар ковчег Божий в Єрусалим, і залишилися там.
30
и^ дв~дъ въсходя'ше въсходоM на' горђ е^леѓ'ньскђю. и^ пла'кася покры'вше главђ` свою, і^ и^дя'ше бо'сыма нога'ма. и^ вс^и лю'дїе и^же с ни'мъ покрове'нныма глава'ма въсходя'ще въсхо'доM пла'кахђся”
30
А Давид пішов на гору Елеонську, йшов і плакав; голова в нього була покрита; він ішов босий, і всі люди, які були з ним, покрили кожен голову свою, йшли і плакали.
31
И$ възвњсти'ша дв~дђ гл~юще. а^хитофе'ль съ смятенїемъ съ а^весоло'момъ, и^ съ мђжи и^же бњша с ни'мᲆ шли`. и^ реq цр~ь да раꙁдрђши'тъ совTњ а^хитофе'левъ г~ь б~ъ мо'и”
31
Донесли Давиду і сказали: і Ахитофел у числі змовників з Авессаломом. І сказав Давид: Господи [Боже мій!] зруйнуй раду Ахитофела.
32
И$ б^њ давыдъ гряды'и къ ро'са, и^дњже поклонися б~ђ т^ђ. и^ с^е на срњте'нїе е^мђ и^зы'де хђсїи ста'рецъ. растерѕа'въ ри'зы своя`, и^ посы'пав# главђ` свою`”
32
Коли Давид зійшов на вершину гори, де він поклонявся Богу, ось назустріч йому йде Хусій архитянин, друг Давидів; одяг на ньому був розідраний, і порох на голові його.
33
И$ реq е^мђ дв~дᲆ. а%ще мине'ши со мно'ю и бђдеши м^и на ё^тњ'хђ”
33
І сказав йому Давид: якщо ти підеш зі мною, то будеш мені за тягар;
34
И$ а'ще во' граD въꙁврати'шися, и^ речеши а^весоло'мђ. минђша бра'тїа твоя`, и^ цр~ь за мно'ю минђ` эTц~ъ тво'и, и^ нн~њ раби` твои` е^смы` цр~ю. пощади м^я жи'ва бы'ти ра'бъ е^смь бы'лъ эTц~а твоеh тогда`. и^ нн~њ а%зъ е^смь тво'и ра'бъ разрђши'ши м^и совTњ а^хитоџе'лоv”
34
але якщо повернешся в місто і скажеш Авессалому: «царю, [пройшли мимо брати твої, і цар батько твій пройшов, і нині] я раб твій; [залиш мене в живих;] досі я був рабом батька твого, а тепер я — твій раб»: то ти зруйнуєш для мене раду Ахитофела.
35
И$ с^е с тобо'ю та'мо садо'къ и^ а^вїа^џа'рᲆ і^ере'и. и^ бђдетъ вся'къ гл~ъ, и^ ја%коy слы'шиши и^ꙁъ ё^стъ цр~ьскъ, и^ ска'жеши садо'кђ и^ а^вїа^џарђ і^е^ре'е^ма.
35
Ось, там з тобою Садок і Авиафар священики, і всяке слово, яке почуєш з дому царя, переказуй Садоку й Авиафару священикам.
36
И$ та'мо с ни'ма дв^а сн~а е'ю, а^михаs сн~ъ садо'коv” и^ѓ^а^наџаn сн~ъ а^вїа^џаровъ. пђстите в рђкахъ е'ю къ мнњ вся'кᲆ гл~ъ, и^же а%ще ё^слы'шите”
36
Там з ними і два сини їхні, Ахимаас, син Садока, та Іонафан, син Авиафара; через них посилайте до мене всяку звістку, яку почуєте.
37
И$ вни'де хђсїи сᲄарыи подрђгъ двDвъ въ' градъ, а^весоло'мᲆ тогда` вхожда'ше въ і^ерsли'мъ, и^ а^хитоџель с ниM”
37
І прийшов Хусій, друг Давидів, у місто; Авессалом же вступав тоді в Єрусалим.
Глvа, ѕ~і”
1
И$ внегда` дв~дъ пре'иде ма'ло эT рђ'са, и^ с^е прїиде си'ва ѓ%трокъ мемъџивостеѓ^въ на срњте'нїе е^мђ. и^ сђпрђгᲆ ѓ^сля'тъ ѓ^сњ'дланыхъ, и^ на не'ю, с~. хлњ'бъ. и^ ко'шница гро'здїя ви'нна. и^ мњ'ра смо'квеи, и^ мXњ вина`. и^ сто` фини'къ”
1
Коли Давид трохи зійшов з вершини гори, ось зустрічається йому Сива, слуга Мемфивосфея, з парою нав’ючених ослів, і на них двісті хлібів, сто зв’язок ізюма, сто зв’язок смокв і міх з вином.
2
И$ реq цр~ъ к си'вњ что` сђть с^и. и^ рече си'ва съпря'женая на снњде'нїе ё^гото'вана е^ста цр~ю, и^ хлњ'би и^ фини'къ на снњде'нїе ѓ%трокомъ, и^ вино` пи'ти. ѓ^слабњ'вшимъ въ пђсты'ни”
2
І сказав цар Сиві: для чого це в тебе? І відповів Сива: осли для дому царського, для їзди, а хліб і плоди для їжі слугам, а вино для пиття ослаблим у пустелі.
3
И$ рече цр~ь т^о гдњ` е^сть сн~ъ господи'на т^и. и^ рече си'ва къ цр~ю, с^е сњди'тъ въ і^ерsли'мњ, ја%ко рече дне'сь възвратяT м^и весь до'мъ і^и^л~евъ, црsтво эTц~а мое^го”
3
І сказав цар: де син господаря твого? І відповів Сива цареві: ось, він залишився в Єрусалимі і говорить: тепер дім Ізраїлів поверне мені царство батька мого.
4
И$ рече цр~ь къ си'вњ. с^е тебњ вс^е е^ли'ко е^сть мем#џивосте'ѓво. и^ рече си'ва покло'нься. ѓ^брњто'хъ блгDть преD ѓ^чи'ма твои'ма г~и мой цр~ю”
4
І сказав цар Сиві: ось тобі все, що в Мемфивосфея. І відповів Сива, поклонившись: нехай знайду милість в очах господаря мого царя!
5
И прїиде дв~дъ цр~ь до ваџири'ма. и^ с^е эTтђдђ мђж'ъ и^схожда'ше эT ро'да до'мђ саё'ля, и%мя е^мђ симеи, сн~ъ гиро'вль. и^зы'иде же и^сходя' и проклина'я”
5
Коли дійшов цар Давид до Бахурима, ось вийшов звідти чоловік з роду дома Саулового, на ім’я Семей, син Гери; він ішов і лихословив,
6
И$ ка'менїемъ меща на дв~да и^ на вся` ѓ%троки цр~я давы'довы и^ на вся` лю'ди и^же бњша с ниM и^ на вся` си'лныя ѓ^деснђ'ю и^ ѓ^шђю'ю цр~я”
6
і кидав каменями на Давида і на всіх рабів царя Давида; всі ж люди і всі хоробрі були праворуч і ліворуч [царя].
7
И$ та'ко рече симе'и проклина'я е^го, и^зыиди` и^зыиди` мђжђ кро'ви. и^ мђ'жђ безако'ненъ”
7
Так говорив Семей, лихословлячи його: іди, іди, убивця і беззаконник!
8
Възврати` на' тя г~ь вс^ю кро'вь домђ саё'ля, понеже црsтвова` въ е^го мњсто. и^ даs г~ь црsтво в рђ'цњ а^весоло'мђ сн~ђ твое^мђ, и^ с^е ты` въ ѕло'бњ свое'и, ја%ко мђ'жъ кро'ви е^си ты`”
8
Господь повернув на тебе всю кров дому Саулового, замість якого ти став царем, і віддав Господь царство в руки Авессалома, сина твого; і ось, ти в біді, бо ти — кровожер.
9
И$ рече а^ве'са сн~ъ сарђи'нъ къ цр~ю. почто` проклина'етъ пе'съ се'и ме'ртвыи господи'на мое^го цр~я. с^е нн~њ пришеD, и^ эTи^мђ` главђ` е^мђ”
9
І сказав Авесса, син Саруїн, царю: навіщо лихословить цей мертвий пес господаря мого царя? піду я і зніму з нього голову.
10
И$ рече цр~ь къ а^ве'сњ чт^о мнњ` и^ ва'ма сн~ђ сарђ'инъ. ѓ^сᲄа'ви е^го. да проклина'етъ, ја%ко г~ь реq е^мђ проклина'ти дв~да. и^ кт^о речеT к немђ`, чт^о с^е сътвори` та'ко”
10
І сказав цар: що мені і вам, сини Саруїни? [залиште його,] нехай він лихословить, тому що Господь повелів йому лихословити Давида. Хто ж може сказати: навіщо ти так робиш?
11
И$ рече дв~дъ къ а^ве'сњ и^ къ всMњ ѓ%трокомъ свои^мъ, с^е сн~ъ мо'и и^зше'дъ и^з чре'ва мое^го, и%щетъ дш~а моея и^ с^е нн~њ и^ сн~ъ е^минњ'евъ ѓ^стави'те е^го, проклина'ти м^я, ја%ко рече е^мђ г~ь”
11
І сказав Давид Авессі і всім слугам своїм: ось, якщо мій син, який вийшов із стегон моїх, шукає душі моєї, тим більше син веніамитянина; залиште його, нехай лихословить, тому що Господь повелів йому;
12
Негли` ви'дитъ м^я г~ь вᲆ смире'нїи мое^мъ. и^ възвратиT м^и бл~га'я. въ проклина'нїя сего` мњ'сто въ дне'шнїи дн~ь”
12
може бути, Господь зглянеться на приниження моє, і воздасть мені Господь благістю за теперішнє його лихослів’я.
13
І$ и^дя'ше дв~дъ и^ вс^и мђ'жи е^го пђтемъ, и^ симе'рᲆ и^дя'ше блиꙁђ посре'дњ горы` проклина'я и^ ка'менїемъ меща по странњ себе`, и^ пе'рсть сы'пля на вся`”
13
І йшов Давид і люди його своєю дорогою, а Семей ішов по краю гори, з боку його, йшов і лихословив, і кидав каменями в бік його і пилом.
14
И$ прїиде цр~ь и^ вс^и лю'дїе и^же с ни'мъ, ё^трђже'ни и^ препочи'ша т^ђ”
14
І прийшов цар і весь народ, який був з ним, стомлений, і відпочивав там.
15
А$весолоM же и^ вс^и мђжїе і^и^л~еви. внидо'ша въ і^ерsли'мъ, и^ а^хитофе'ль с ни'ми”
15
Авессалом же і весь народ ізраїльський прийшли в Єрусалим, і Ахитофел з ним.
16
И$ бы'сть е^гда` прїиде хђсїи' старыи дрђ'гъ дв~двъ. къ а^весоло'мђ, и^ рече хђсїи' къ а^весоло'мђ, да живеT цр~ь”
16
Коли Хусій архитянин, друг Давидів, прийшов до Авессалома, то сказав Хусій Авессалому: нехай живе цар, нехай живе цар!
17
И рече а^весоло'мъ к хђсї'и, с^е ли млsть твоя` с по'дрђгомъ твои^мъ почт^о нњ'си ше'лъ с по'дрђгомъ твои^мъ”
17
І сказав Авессалом Хусію: така твоя ревність до твого друга! чому ти не пішов із другом твоїм?
18
И$ рече хђсїи къ а^весоло'мђ, н^и, н^о въ слњдъ и^до'хъ е^гоже и^збра` г~ь и^ лю'дїе си`, и^ вси мђж'и і^и^л~еви. того е^смъ и^ с тњ'мъ бђдђ”
18
І сказав Хусій Авессалому: ні, [я піду услід того,] кого обрав Господь і цей народ і весь Ізраїль, з тим і я, і з ним залишусь.
19
І$ и'номђ же а%зъ не рабо'таю, н^о преD сн~омъ е^го, ја%коже рабо'тахъ преD эTц~емъ твоиM, та'ко бђдђ и^ преD тобо'ю”
19
І притому кому я буду служити? Чи не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду служити і тобі.
20
И$ рече а^весоло'мъ къ а^хитофе'лђ дадњте совњтъ. чт^о сътвори'мъ”
20
І сказав Авессалом Ахитофелу: дай пораду, що нам робити.
21
И$ рече а^хитофе'ль къ а^весоло'мђ, вни'ди къ поDло'жницамъ эTц~а твое^го, ја%же ѓ^ста'ви стре'щи до'мъ е^го, и^ ё^слы'шатъ вс^и і^и^л~ьтя'не ја%ко посрамиl е^си эTц~а свое^го. и^ възмо'гђтъ рђ'ки всњхъ сђщихъ с тобо'ю”
21
І сказав Ахитофел Авессалому: увійди до наложниць батька твого, яких він залишив охороняти дім свій; і почують усі ізраїльтяни, що ти став ненависним для батька твого, і зміцняться руки всіх, хто з тобою.
22
И$ поста'виша а^весоломђ поло'гъ на пола'тњ. и вни'де а^весоло'м# къ поDло'жницаM эTц~а свое^го, преD ѓ^чи'ма всXњ і^и^л~ьтяn”
22
І поставили для Авессалома намет на покрівлі, і ввійшов Авессалом до наложниць батька свого перед очима всього Ізраїля.
23
И$ совњтъ а^хитофе'ловъ, и^же б^њ съвњща'лъ въ' дн~и прь'выя. ја%цњмᲆ же ѓ%бразомъ въпроси` кт^о ѓ^ словеси` бж~їи. ᲄако'въ весь совњтъ а^хитофе'ловъ, и^ е^же на дв~да, і^ и^же на а^весоло'ма”
23
Поради ж Ахитофела, які він давав, у той час вважалися, наче якби хто запитував наставляння в Бога. Такою була всяка рада Ахитофела як для Давида, так і для Авессалома.
Глvа, з~і”
1
И$ рече а^хитофе'ль къ а^весоло'мђ. да и^зберђ съ собо'ю, Wв~і, мђ'жъ. и^ въста'вше пожене'мъ въ слњдъ дв~да но'щїю”
1
І сказав Ахитофел Авессалому: виберу я дванадцять тисяч чоловік і встану і піду в погоню за Давидом у цю ніч;
2
И$ наи^демъ на' ня и^ тњ'мъ ё^трђжде'номъ сђщемъ, и^ ѓ^слабе'нымъ рђка'ми. и^ ё^страшђ` я& и^ побњжа'тъ вс^и лю'дїе и^же с ни'м#. и^ ё^бїю цр~я е^ді'наго”
2
і нападу на нього, коли він буде стомлений і з опущеними руками, і приведу його в страх; і всі люди, які з ним, розбіжаться; і я уб’ю одного царя
3
И$ въꙁвращђ вс^я лю'ди к тебњ. ја^цњмъ же ѓ%браꙁомъ ѓ^бращаеTся невњ'ста к мђж'еви свое^мђ. ты б^ото'кмо дш~а е^ді'наго мђж'а и%щеши. и^ всњ'мъ мђже'мъ бђ'детъ ми'ръ”
3
і всіх людей поверну до тебе; і коли не буде одного, душу якого ти шукаєш, тоді весь народ буде в мирі.
4
И$ а'бїе сло'во бы'сть преD ѓ^чи'ма а^весоло'млима ё^го'дно. и^ преD ѓ^чи'ма всњ'хъ ста'рецъ і^и^л~евᲆ”
4
І сподобалося це слово Авессалому і всім старійшинам Ізраїлевим.
5
И$ рече а^весоло'мъ призовњте м^и хђсїю а^раха'ина. и^ слы'шимъ чт^о и^ꙁъ ё'стъ е^го”
5
І сказав Авессалом: покличте Хусія архитянина; послухаємо, що він скаже.
6
И$ вни'де хђсїя къ а^весоло'мђ. и^ рече а^весо ло'мъ къ хђсїи. гл~я по гл~ђ семђ` и^же гл~а а^хитофе'л#. сътвори'мъ л^и по словеси` семђ`, а^ще ли н^и тот^ы гл~и”
6
І прийшов Хусій до Авессалома, і сказав йому Авессалом, говорячи: ось що говорить Ахитофел; чи зробити за його словами? а якщо ні, то говори ти.
7
И$ рече хђсїа кᲆ а^весоло'мђ не бл~гъ е^сть совњтъ сїи е^же совњща` а^хитофе'ль си'це”
7
І сказав Хусій Авессалому: недобра цього разу порада, яку дав Ахитофел.
8
И$ рече па'ки хђсїя. т^ы вњ'си эTц~а свое^го и^ мђж'и е^го ја%ко си'лни сђть ѕњло. и^ гнњвли'ви дш~ами свои'ми. ја%ко меDвњдицы в берлоꙁњ рага'юще. и^л^и ја%ко серна` бо'рꙁа на' поли. и^ эTц~ъ тво'и мQђ боре'цъ, и^ не гђби'тъ людїи”
8
І продовжував Хусій: ти знаєш твого батька і людей його; вони хоробрі і сильно роздратовані, як ведмедиця в полі, у якої відняли дітей, [і як вепр лютий на полі,] і батько твій — людина войовнича; він не зупиниться ночувати з народом.
9
Се б^ото'и самъ нн~њ съкры'лся е^сть на нњ'которомъ хо'лмњ, и^л^и на нњ'которомъ мњ'стњ. и^ бђдетъ внегда` нападе'тъ на' ня в нача'ло. и^ ё^слы'шатъ стра'жїе во'инъстїи, въскли'чђтъ, и^ бђ'детъ съкрђше'нїе на люде'хъ за'днихъ, и^же за а^весоло'моM”
9
Ось, тепер він ховається в якій-небудь печері, або в іншому місці, і якщо хто впаде при першому нападі на них, і почують і скажуть: «була поразка людей, які пішли за Авессаломом»,
10
И$ с^е то'и самъ мђ'жъ си'ленъ. е^мђже срDце, ја%ко и^ срDце львђ`. та'ющђ таиT ја%ко совњ'сть ве'сь і^и^л~ь. ја%ко си'ленъ эTц~ъ твои. и^ сн~ове си'лныхᲆ вс^и сђть с нимъ”
10
тоді і найхоробріший, у якого серце, як серце левине, впаде духом; тому що всьому Ізраїлю відомо, який хоробрий батько твій і мужні ті, які з ним.
11
Та'ко совњтђя а^ꙁъ и^ совњтова'хъ. и^ събира'я събере'тся к тебњ ве'сь і^и^л~ь эT да'на до версавњя. ја%ко пњсо'къ и^же по мо'рю въ мно'жесᲄво и^ лице твое и^ды'и посредњ иX”
11
Тому я раджу: нехай збереться до тебе весь Ізраїль, від Дана до Вирсавії, у безлічі, як пісок при морі, і ти сам підеш серед нього;
12
И$ прїидемᲆ к немђ на е^ді'но мњ'сто. і^ и^дᲇже ѓ^бря'щемъ е^го. та'мо и^ въполчиMся на' ня. и^ ја%ко спада'етᲆ роса` на' ꙁемлю та'ко нападе'мъ на' ня, и^ не ѓ^ста'виM в не'мъ, ни е^ді'наго же мђж'а, и^же с ни'мъ”
12
і тоді ми підемо проти нього, в якому б місці він не знаходився, і нападемо на нього, як падає роса на землю; і не залишиться в нього жодної людини з усіх, хто з ним;
13
И$ а'ще ся въ граD съберђт#, т^о и^ да събере'тъ ве'сь і^и^л~ь къ гра'дђ томђ ё'жа, и^ въвлече'мъ и& до пото'ка, до'ндеже не ѓ^ста'нетъ в не'мъ ни камы'къ”
13
а якщо він увійде в яке-небудь місто, то весь Ізраїль принесе до того міста мотузки, і ми стягнемо його в ріку, так що не залишиться жодного камінчика.
14
И$ рече а^весоло'мъ и^ вс^и мђж'и і^и^л~ьстїи, бл~гъ совњтъ хђсїя а^рихїи'на, паче совњта а^хитофе'ля, и^ г~ь ꙁаповњ'да разори'ти совњтъ а^хитофе'ль, бл~гїи ја%ко да наведе'тᲆ г~ь на а^весоло'ма ѕла'а вс^я”
14
І сказав Авессалом і весь Ізраїль: порада Хусія архитянина краща за пораду Ахитофела. Так Господь судив зруйнувати кращу пораду Ахитофела, щоб навести Господу біду на Авессалома.
15
И$ рече хђсїи а^рахїи^нъ, къ садо'кђ и^ а^виа^џа'рђ і^е^ре'ѓма та'ко, и^ та'ко совњтова а^хитофе'ль съ а^весоло'моM, и^ съ ста'рцы і^и^л~евы, и^ а'ꙁъ та'ко и^ та'ко совњща'хᲆ”
15
І сказав Хусій Садокові й Авиафарові священикам: так і так радив Ахитофел Авессалому і старійшинам Ізраїлевим, а так і так порадив я.
16
А$ нн~њ пђсти'та ско'ро, и^ въꙁвњсти'те дв~дђ гл~юще, не пребђ'ди на но'щь сїю в раво'џњ пђсты'ннњмъ, н^о минђти потщи'теся е^да ка'ко срњтитъ цр~ь и^ вс^и лю'дїе с ни'мъ”
16
І тепер пошліть швидше і скажіть Давиду так: не залишайся в цю ніч на рівнині в пустелі, але швидше перейди, щоб не загинути царю і всім людям, які з ним.
17
І$ и^ѓ^а^наџа'нъ и^ а^хи'ма стоя'ста на стђде'нцы рохи'ли, и^ шеDши рабы'ни повњ'да и'ма с^е, и^ тїи шеDши въꙁвњсти'ста дв~дђ цр~ю, ја%ко не мого'ста ја^ви'тися и^ внити въ' грDа”
17
Іонафан і Ахимаас стояли біля джерела Рогель. І пішла служниця і розповіла їм, а вони пішли і сповістили царя Давида; бо вони не могли показатися в місті.
18
И$ ви'дњвъ я& ѓ^тро'чищъ, и^ повњ'да а^весоло'мђ, і^ и^до'ста эT мњста ѓ%ба ско'ро, и^ прїидо'ста в до'мъ нњ'коего мђжа ваа^рїи'мъ, и^ т^ђ б^њ ро'въ на дворњ`, и^ влњꙁо'ста т^ђ”
18
І побачив їх слуга і доніс Авессалому; але вони обидва незабаром пішли і прийшли в Бахурим, у дім одного чоловіка, в якого у дворі був колодязь, і спустилися туди.
19
И$ вꙁе'мши жена` положи покро'въ на ё'стїи рова`, и^ почи на не'м# а^раве'џᲆ, и^ не раꙁђмњ'ста гл~а”
19
А жінка взяла і розтягла над отвором колодязя покривало і насипала на нього крупи, так що не було нічого помітно.
20
И$ прїидо'ша ѓ%троцы а^весоло'мли къ женњ` в доM, и^ рњша е'и гдњ е^сть а^хима'съ і^ и^ѓа^наџа'нъ. и^ рече и^мъ жена` преидо'ша на ѓ%нъ по'лъ рᲇки`. і^ и^ска'хђть е^ю и^ не ѓ^брњто'ша. и^ въꙁврати'шася въ і^ерsлимъ”
20
І прийшли раби Авессалома до жінки в дім, і сказали: де Ахимаас та Іонафан? І сказала їм жінка: вони перейшли убрід ріку. І шукали вони, і не знайшли, і повернулися в Єрусалим.
21
Бы'сть же по эTше'ствїи и^хъ. и^ꙁлњꙁо'ста и^ꙁ ро'ва, і^ и^до'ста и^ въꙁвњсти'ша дв~дђ цр~ю. и^ гл~аста е^мђ. вᲆста'ните и^ преиди ско'ро во'дђ ја%ко си'це совњща на' вы а^хитофе'ль”
21
Коли вони пішли, ті вийшли з колодязя, пішли і сповістили царя Давида і сказали Давиду: встаньте і швидше перейдіть воду; бо так і так радив про вас Ахитофел.
22
И$ въста дв~дъ и^ вс^и лю'дїе и^же с ниM. и преидо'ша и^ѓ^рда'нъ, до' свњта ꙁаё'тра. і^ и^ ни е^ді'нъ же не ѓ^ста` и^же не преиде и^ѓ^рда'нъ”
22
І встав Давид і всі люди, які були з ним, і перейшли Йордан; до світанку не залишилося жодного, який не перейшов би Йордан.
23
И$ а^хитофе'ль ви'дњ ја%ко не събы'сться совњтъ е^го. и^ ѓ^сњдла` ѓ^сля` свое. и^ въста'въ и%де в до'мъ сво'и, и^ въ' градъ сво'и. и^ ꙁаповњ'да до'мђ свое^мђ. и^ ё^дави'ся и^ ё'мре. и^ погребе'нъ бы'сть въ гро'бњ эTц~а свое^го”
23
І побачив Ахитофел, що не виконали поради його, і осідлав осла, і зібрався, і пішов у дім свій, у місто своє, і зробив заповіт дому своєму, і повісився, і помер, і був похований у гробі батька свого.
24
И$ дв~дъ про'иде в манаи'мъ. и^ а^весоломъ преиде и^ѓ^рда'нъ са'мъ и^ вс^и мђж'и і^и^л~ьстїи с нимъ”
24
І прийшов Давид у Маханаїм, а Авессалом перейшов Йордан, сам і весь Ізраїль з ним.
25
И$ а^месњ'я поста'ви а^весоло'мъ въ і^ѓ^ава мњ'сто ё^ себе` наD вое^во'дами и^ а^меса бы'сть сн~ъ мђж'а нᲇ'коего е^мђже и^мя б^њ и^е^фе'ръ і^и^л~ьтяни'нъ. се'и вни'де къ а^вигњ'и дщери и^е^се'инњ. сестры сарђ'ины мт~ре и^ѓ^а'вля”
25
Авессалом поставив Амессая, замість Іоава, над військом. Амессай був сином одного чоловіка, на ім’я Ієфера з Ізрееля, який ввійшов до Авигеї, дочки Нааса, сестри Саруї, матері Іоава.
26
И$ про'иде а^весоло'мъ и^ ве'сь і^и^л~ь в ꙁе'млю галааDскђю”
26
І Ізраїль з Авессаломом розташувався станом в землі Галаадській.
27
И$ бы'сть ја%ко вни'де дв~дъ въ по'лкъ манаи'мль, и^ е'свїи сн~ъ нава'совъ. эT крава'џа сн~а а^м#мо'ня, и^ махи'ръ сн~ъ а^мїи^ль. и^же кладава'ръ. и^ ферꙁелїи, галааDскїи. и^же къ крогели'ма”
27
Коли Давид прийшов у Маханаїм, то Сови, син Нааса, з Равви аммонитської, і Махир, син Аммиїла, з Лодавара, і Верзеллій галаадитянин з Роглима,
28
Внесо'ша, і~, посте'ль ё^строе^ныхъ. и^ коно'бъ, і~. и$ съсђ'ды зда'ныи, и^ пшени'цђ. и^ ја^чме'нь и^ мђкђ`, и^ џђни'кᲆ и^ со'чиво. и^ лящђ”
28
принесли [десять приготованих] постелей, [десять] блюд і глиняних посудин, і пшениці, і ячменю, і борошна, і пшона, і бобів, і сочевиці, і смажених зерен,
29
И$ ме'дъ и^ ма'сло, и^ ѓ'вцы и^ е^ді'но ю%ня. и^ мле'ко говя'же, и^ принесо'ша двDђ и^ людем# и^же с ни'мъ ја%сти и%мъ бњша б^о лю'ди глаDни и^ скђд#ни, и^ жаQни эT пђсты'ни”
29
і меду, й олії, і овець, і сиру коров’ячого, принесли Давиду і людям, які були з ним, у їжу; бо говорили вони: народ голодний і стомлений і терпів спрагу в пустелі.
Глvа, и~і”
1
И$ съгляда` дв~дъ всњ'хъ людїи сђщихъ с ни'мъ. и^ поста'ви в нихᲆ ты'сящники и^ со'тники”
1
І оглянув Давид людей, які були з ним, і поставив над ними тисячоначальників і сотників.
2
И$ посла` дв~дъ г~ ю ча'сть людїи в рђцњ і^ѓ^а'вли. и^ г~ ю ча'сть в рђцњ а^ве'сњ сн~ђ сарђ'инђ, и^ бра'та и^ѓ^а'вля. и^ г~ ю ча'сть е^џи'тђ, геџе'ѓ^вђ. и^ рече дв~дъ к лю'демъ. шеDше и^ꙁыидњте и^ а'ꙁъ с ва'ми”
2
І відправив Давид людей — третю частину під проводом Іоава, третю частину під проводом Авесси, сина Саруїного, брата Іоава, третю частину під проводом Еффея гефянина. І сказав цар людям: я сам піду з вами.
3
И$ вс^и лю'дїе рњша не и^зыиди` ја%ко а^ще побњ'гнем. не положа'тъ на на'съ срDце. и^ а^ще ё'мретъ по'лъ насъ не поло'жатъ на на'съ срDца, и^ гл~аша е^мђ ты б^о е^си въ на'съ, и^ нн~њ лђ'чше ја%ко ѓ^ста'неши въ' градњ на по'мощъ на'мъ”
3
Але люди відповіли йому: не ходи; бо, якщо ми і побіжимо, то не звернуть уваги на це; якщо і помре половина з нас, також не звернуть уваги; а ти один те саме, що нас десять тисяч; отже, для нас краще, щоб ти допомагав нам з міста.
4
И$ рече и^мᲆ цр~ь е^же ё^го'дное преD ва'ми сътворю`, и ста` цр~ь преD вра'ты. и^ вс^и лю'дїе и^схождахђ стори'цами, и^ ты'сящами”
4
І сказав їм цар: що угодно в очах ваших, те і зроблю. І став цар біля воріт, і весь народ виходив по сотнях і по тисячах.
5
И ꙁаповњ'да цр~ь и^ѓ^а'вђ и^ а^ве'сњ и^ е^џе'еви гл~я. пощади'те м^и ѓ%трока мое^го а^весоло'ма. и^ вс^и лю'дїе слы'шаша за'повњдь црsкђ е^гда заповњ'да всњмъ кн~ѕемъ а^весоло'ма ра'ди”
5
І наказав цар Іоаву й Авессі й Еффею, говорячи: збережіть мені отрока Авессалома. І всі люди чули, як наказував цар усім начальникам про Авессалома.
6
І$ и^зыидо'ша вс^и лю'дїе в дђбра'вђ, сђпротивъ і^и^л~ю. и^ быs бра'нь в дђбра'вњ е^фре'мли”
6
І вийшли люди в поле назустріч ізраїльтянам, і була битва у лісі Єфремовому.
7
И$ падо'ша т^ђ лю'ди і^и^л~еви преD ѓ%троки давы'довы. и^ бы'сть съкрђше'нїе вели'ко в то'и дн~ь. ја%ко падо'ша т^ђ Wк~, мђж'ъ”
7
І був уражений народ ізраїльський рабами Давида; була там поразка велика в той день, — уражені двадцять тисяч [чоловік].
8
И$ бы'сть т^ђ рас#сы'пана бра'нь по лицђ` все'го лђ'га. и^ ё^мно'жися лђ'гъ на посњче'нїе эT людїи. па'че не'же посњче ме'чь в то'и дн~ь”
8
Битва поширилася по всьому тому краю, і ліс погубив народу більше, ніж скільки знищив меч, у той день.
9
И$ побњжа` а^весоло'мъ преD ѓ%троки давы'довы. всњ'дъ на мща` свое. и^ в#бњже с ниM мща` в ча'щђ лђ'га вели'каго. и^ ѓ^би'тся е^мђ гла'вны вла'сы дђбњ и^ пови'се ме'ждђ нб~омъ и^ земле'ю. м#ща' же под ни'мъ про'иде”
9
І зустрівся Авессалом з рабами Давидовими; він був на мулі. Коли мул вбіг з ним під гілки великого дуба, то Авессалом заплутався волоссям своїм у гілках дуба і повис між небом і землею, а мул, який був під ним, утік.
10
И$ ви'дњ и& мђжъ е^ді'нъ. и^ възвњсти и^ѓ^а'вђ и^ рече. с^е ви'дњхъ ви'сяща а^весоло'ма на' дђбњ”
10
І побачив це хтось і доніс Іоаву, говорячи: ось, я бачив Авессалома, що висить на дубі.
11
И$ рече и^ѓ^а'въ мђжеви възвњсти'вшемђ е^мђ. сего` л^и е^си ви'дњлъ т^о почто` нњ'си е^го ё^би'лъ т^ђ на земли`, и^ а'зъ да'лъ т^и бы'хᲆ н~ си'кль сребра` и^ по'ясъ е^ді'нъ”
11
І сказав Іоав чоловікові, який доніс про це: ось, ти бачив; чому ж ти не повалив його там на землю? я дав би тобі десять сиклів срібла й один пояс.
12
И$ рече мђж'ъ и^ѓ^а'вђ. а^ще т^ы вложи'ши в рђ'цњ мои`. Wа~ си'кль сребра`. т^о не възложђ` рђки` мое'я на сн~а цр~ева, слы'шахомъ б^о ја%ко заповњ'да цр~ь въ ё'ши тебњ` и^ а^ве'сњ, и^ е^џїе'ви гл~я. съблюдњте м^и ѓ^троча'те а^весоло'ма”
12
І відповів той Іоаву: якби поклали в руки мої і тисячу сиклів срібла, і тоді я не підняв би руки на царського сина; бо ми чули, як цар наказував тобі й Авессі та Еффею, говорячи: «збережіть мені отрока Авессалома»;
13
Не сътвори'те дш~и е^го непра'ведна. поне'же вся'ка ве'щь преD цр~емъ не ё^таи'тся. а^ т^ы стои'ши сђпроти'въ е^мђ”
13
і якби я зробив інакше з небезпекою для життя мого, то це не утаїлося б від царя, і ти ж повстав би проти мене.
14
И$ рече и^ѓ^а'въ с^е аZ начнђ`. а^ не пребђдђ преD тобо'ю. и^ възе'мъ и^ѓ^а'въ і~ стрњ'лъ в рђ'цњ свои`. и^ вонзе` я& въ срDце а^весоло'мђ. сђщђ е^мђ е^ще жи'вђ на' дђбњ”
14
Іоав сказав: нема чого мені баритися з тобою. І взяв у руки три стріли і встромив їх у серце Авессалома, який був ще живий на дубі.
15
І$ ѓ^б#стђпи'ша, і~ ѓ%трокъ нося'щїи` ѓ^рђжїе и^ѓ^а'вле, и^ ё^би'ша а^весоло'ма и^ ё^мори'ша и&”
15
І оточили Авессалома десять слуг, зброєносців Іоава, й уразили й умертвили його.
16
И$ въстрђби` и^ѓ^а'вᲆ трђбо'ю. и^ възврати'шася лю'дїе не гна'ти въ слњ'дъ і^и^л~я, ја%ко запрети` и^ѓ^а'въ лю'демъ”
16
І засурмив Іоав трубою, і повернулися люди з погоні за Ізраїлем, бо Іоав щадив народ.
17
И$ взе'мъ и^ѓ^а'въ а^весоло'ма. въве'рже и& въ про'паs вели'кђ, и^ скла` наD нимъ кђ'пђ ка'менїя вели'кђ, и^ вси` і^и^л~ьтя'не бњжа'ша на се'ла своя`”
17
І взяли Авессалома, і кинули його в лісі у глибоку яму, і навалили над ним величезну купу каміння. І всі ізраїльтяни розбіглися, кожен у намет свій.
18
А$весоло'м же прежде жиv сы'и поста'вилъ б^њ сто'лпъ себњ`, въ ё^до'лїи црsтњй в не'иже поги'бе. рече б^о нњсть м^и сн~а на па'мять, и%мени мое^го. и^ нарече сто'лпъ и%менемъ свои^мъ. и^ нарече е^го рђко'ю а^весоло'млею е^сᲄь и^ до дне'шняго дн~е”
18
Авессалом ще за життя свого взяв і поставив собі пам’ятник у царській долині; бо сказав він: немає в мене сина, щоб збереглася пам’ять імені мого. І назвав пам’ятник своїм ім’ям. І називається він «пам’ятник Авессалома» до цього дня.
19
И$ а^хима'съ сн~ъ садо'ковъ рече къ и^ѓ^а'вђ. текђ л^и и^ възвњщђ цр~ю ја%ко сђди` са'мъ г~ь эT рђки` вра'гъ е^го.
19
Ахимаас, син Садоків, сказав Іоаву: побіжу я, сповіщу царя, що Господь судом Своїм визволив його від рук ворогів його.
20
И$ рече и^ѓ^а'въ не добро` мђж'ђ възвњсти'ти дне'сь. н^о възвњсти'ши въ дн~ь дрђгїи. а^ въ дне'шнїи дн~ь не добро` възвњще'нїе. поне'же сн~ъ цр~въ ё^ме'рлъ е^сть”
20
Але Іоав сказав йому: не будеш ти сьогодні добрим вісником; сповістиш в інший день, а не сьогодні, тому що помер син царя.
21
И$ рече и^ѓ^а'вᲆ хђсїи шеD повњ'жъ цр~ю е^ли'ко ви'дњ. и^ покло'нься хђсїи и^ѓ^а'вђ і^ и'де”
21
І сказав Іоав Хусію: піди, донеси цареві, що бачив ти. І поклонився Хусій Іоаву і побіг.
22
И$ приложи` и^ е^ще` а^хи'ма сн~ъ садо'ковъ рещи` къ и^ѓ^а'вђ. т^о чт^о стою`, н^о да и^ а'зъ текђ` въ слњ'дъ хђсїя'. и^ реq и^ѓ^а'въ почто` т^ы хо'щеши тещи` сн~е мой. гряди` н^о нњ'сть добро` възвњще'нїе нивъчто'же, хо'щеши ты` и^ти`”
22
Але Ахимаас, син Садоків, наполягав і говорив Іоаву: що б не було, але і я побіжу за Хусієм. Іоав же відповів: навіщо бігти тобі, сину мій? не принесеш ти доброї вістки.
23
И$ рече а^хи'ма т^о что` м^и бђдетъ а^ще текђ`, и^ рече е^мђ и^ѓ^а'в# тецы`. и^ теча'ше а^хи'ма пђте'мъ про'стымъ. і^ и^зминђ` хђсїю”
23
[І сказав Ахимаас:] нехай так, але я побіжу. І сказав йому [Іоав]: біжи. І побіг Ахимаас по прямій дорозі і випередив Хусія.
24
И дв~дъ седњ посредњ двою вра'тъ. і^ и^дя'ше стра'жъ, в пола'тђ две'рїю къ стенњ`, и^ въздви'гъ ѓ%чи свои` ви'дњ и^ с^е мђжᲆ текїи е^ді'нъ преD ниM.
24
Давид тоді сидів між двома воротами. І сторож піднявся на покрівлю воріт до стіни і, звівши очі, побачив: ось, біжить одна людина.
25
И$ въꙁопи` стра'ж# и^ скаꙁа` цр~еви. и^ реq цр~ь а%ще е^ді'нъ е^сть бђ'детъ възвњщенїе въ ё^стXњ е^го. і^ и^дя^ше и^ды'и и приближа'яся”
25
І закричав сторож і сповістив царя. І сказав цар: якщо один, то вістка у вустах його. А той підходив усе ближче і ближче.
26
И$ ви'дњ стра'жъ мђжа дрђга'готекђща. и^ възопи` къ две'ремъ и^ ре'че. с^е мђ'жъ дрђгы'и текїи е^ді'нъ. и^ ре'че цр~ь и^ то'й е^сть въꙁвњща'я”
26
Сторож побачив і іншу людину, яка біжить; і закричав сторож воротареві: ось, ще біжить одна людина. Цар сказав: і це — вісник.
27
И$ рече стра'жъ, а%ꙁъ ви'дњхъ тече'нїе пр'ьваго. ја%котече'нїе а^хима'са сн~а садо'кова. и^ реq цр~ь, мђ'жъ бл~гъ с^е совњща'етъ бл~гыню приходя'щђю”
27
Сторож сказав: я бачу ходу першого, схожу на ходу Ахимааса, сина Садокового. І сказав цар: це людина добра і йде з хорошою вісткою.
28
И$ въꙁопи` а^хима'сᲆ реq къ цр~ю ми'рᲆ т^и. и^ поклони'ся цр~ю преD лицемъ е^го до ꙁемля`. и^ рече блsвеn г~ь б~ъ тво'и, и^же ꙁатвори` мђ'жа въздви'жђща рђки и^хᲆ на господи'на свое^го цр~я”
28
І викликнув Ахимаас і сказав цареві: мир. І поклонився цареві лицем своїм до землі і сказав: благословенний Господь Бог твій, що видав людей, які підняли руки свої на господаря мого царя!
29
И$ рече цр~ь ми'ръ ѓ%трочищђ мое^мђ а^весоло'мђ, а%ще жи'въ е^сть. и^ рече а^химасъ ви'дњхъ мно'жество вели'ко веселя'щеся. внегда` эTпђща'ше м^я и^ѓ^а'въ ра'бъ цр~евъ раба` твое^го, и%ного же не раꙁђмњ'хъ ничт^оже”
29
І сказав цар: чи благополучний отрок Авессалом? І сказав Ахимаас: я бачив велике хвилювання, коли раб царя Іоав посилав раба твого; але я не знаю, що [там] було.
30
И$ рече цр~ь възвратися и^ ста'ни зд^њ. и^ шеD съꙁа'дђ ста`,
30
І сказав цар: відійди, стань тут. Він відійшов і став.
31
и^ с^е хђсїи въ слDњ е^го прїиде, и^ реq цр~ю въꙁвњща'ется господи'нђ мое^мђ цр~ю ја%ко сђди г~ь днsе эT рђки всXњ въсᲄа'ющиX на' тя”
31
Ось, прийшов і Хусій [слідом за ним]. І сказав Хусій [царю]: добра звістка господарю моєму цареві! Господь явив тобі нині правду у спасінні від руки всіх, хто повстав проти тебе.
32
И$ реq цр~ь к хђсїи` миr л^и ѓ^тро'чищђ мое^мђ а^весоло'мђ а%ще жиv е^сть и^ рече хђсі'и, да бђдеT ја%ко ѓ%трочищ#, вра'ѕи господи'на мое^го цр~я и^ вс^и е^ли'ко иX въста'ша на'нь зло'бою”
32
І сказав цар Хусію: чи благополучний отрок Авессалом? І сказав Хусій: нехай буде з ворогами господаря мого царя і з усіма, хто замишляє лихе проти тебе, те саме, що стало з отроком!
33
И$ смяᲄеся цр~ь, и^ взы'де на полаᲄђ двор#скђю и^ плакася го'рко по а^весоло'мњ, и^ тако реq в# плачи` своеM сн~ђ мо'и а^весоло'ме. сн~ђ мо'и сн~ђ мо'и а^весоло'ме. кт^о м^и даs смр~ть в# тебе` мњ'сто, да быX а%зъ въ тебе` мњ'сто, а^весоломе сн~ђ мо'и сн~ђ мо'и сн~ђ мо'и а^весоло'ме”
33
І засмутився цар, і пішов у світлицю над воротами, і плакав, і коли йшов, говорив так: сину мій Авессаломе! сину мій, сину мій Авессаломе! о, хто дав би мені померти замість тебе, Авессаломе, сину мій, сину мій!
Глvа, џ~і”
1
И$ повњ'даша і^ѓ^а'вђ гл~юще, с^е цр~ь пла'чеT и^ рыда'етъ по а^весоло'мњ”
1
І сказали Іоаву: ось, цар плаче і ридає за Авессаломом.
2
И$ бы'сть сп~се'нїе в то'й дн~ь в рыда'нїе всMњ люде'мъ, ё^слы'шаша б^о лю'дїе в то'й дн~ь глsа гл~ющъ, ја%ко печа'ленъ е^сть цр~ь ѓ^ сн~ђ свое^мђ”
2
І обернулася перемога того дня на плач для всього народу; бо народ почув у той день і говорив, що цар у скорботі за свого сина.
3
И$ ё^крадахђся людїе в то'й дн~ь въходя'ще въ' граD, ја%коже кра'дђщеся лю'дїе ѓ^срамленїи, и^ внегда` бњга'ти и^мъ эT бра'ни”
3
І входив тоді народ у місто крадькома, як скрадаються люди, які соромляться, що під час битви кинулися навтіки.
4
И$ цр~ь съкры` лице свое, и^ въꙁопи` цр~ь гла'сомъ вели'ким# гл~я сн~ђ мо'и а^весоло'ме, а^весоло'ме сн~ђ мо'и”
4
А цар закрив лице своє і голосно взивав: сину мій Авессаломе! Авессаломе, сину мій, сину мій!
5
И$ вни'де и^ѓ^а'въ къ цр~ю в доM, и^ рече посрами'лъ е^си днsь лице` рабъ свои^хъ всњхъ, и^земшихᲆ днsь дш~ђ твою` эT смр~ти, и^ дш~и сн~овъ твоиX и^ дще'рїи твои^хᲆ, и^ дш~а же'нъ твоиX и^ поDложниць твоиX всњ'хъ”
5
І прийшов Іоав до царя в дім і сказав: ти в сором привів сьогодні всіх слуг твоїх, які врятували нині життя твоє і життя синів і дочок твоїх, і життя дружин і життя наложниць твоїх;
6
Є/же люби'ти ненави'дящая тебе`, и^ ненави'дњти лю'бящая т^я, ја%ви'лъ б^о е^си днsь ја%ко не сђть т^и кня'ѕи ни'же ѓ%троцы н^о раꙁђмᲇхъ днsь, ја%ко а%ще б^ы авесоло'мъ живъ бы'лъ, т^о мы вс^и днsь мр~твы бы'хомъ бы'ли, ја%ко с^е ли право есᲄь преD ѓчи'ма твои'ма”
6
ти любиш ненависників твоїх і ненавидиш тих, що люблять тебе, бо ти показав сьогодні, що ніщо для тебе і вожді і слуги; сьогодні я довідався, що якби Авессалом залишився живий, а ми усі померли, то тобі було б приємніше;
7
И$ нн~њ въстаv и^зы'ди, и^ гл~и въ срDца рабо'мъ свои'мъ, ја%ко ѓ^ г~њ кля'хся, ја^ко а%ще не и^зы'деши днsь, не ѓста'неT н^и е^ді'нъ мђжᲆ с тобо'ю в но'щᲆ сїю и^ разђмњ'и в себњ` ја%ко зл^оти есть с^е па'че всего` зл^а, ја%же прїидо'ша эT ю%ности твое'я до нн~њ”
7
отже, встань, вийди і поговори до серця рабів твоїх, бо клянуся Господом, що, коли ти не вийдеш, у цю ніч не залишиться в тебе жодної людини; і це буде для тебе гірше за всі біди, які находили на тебе від юности твоєї донині.
8
И въставъ цр~ь сњдњ на полатњ при дверехъ, и^ възвњстиша с^е всMњ людемъ гл~юще. с^е цр~ь сњдитъ въ двереX, и^ внидо'ша вс^и лю'дїе преD лице цр~ево преD двери, а^ мђ'жи і^и^л~еви бᲇжа'ша на се'ла своа`”
8
І встав цар і сів біля воріт, а весь народ сповістили, що цар сидить біля воріт. І прийшов весь народ перед лице царя [до воріт]; ізраїльтяни ж розбіглися по своїх наметах.
9
Пря'хђся вс^и лю'дїе въ всњхъ колњнаX іи^л~евыхъ. гл~юще цр~ь дв~дъ и^зба'ви ны эT всњхъ вра'гъ нашихᲆ. и^ с^е и^зяT насъ эT рђки` и^ноплеме'нничъ. и^ нн~њ бњжа` эT ꙁемля`, и^ эT црsтва свое^го эT а^весоло'ма”
9
І весь народ у всіх колінах Ізраїлевих сперечався і говорив: цар [Давид] визволив нас від рук ворогів наших і звільнив нас від рук филистимлян, а тепер сам утікав із землі цієї [з царства свого] від Авессалома.
10
А$весоломъ же е^гоже пома'ꙁахомъ намъ на црsтво. и^ ё'мре въ бра'ни. и^ нн~њ чт^о вы ѓ^слђша'е^теся е^же не въꙁврати'тися къ цр~ю” И$ гл~ъ всего і^и^л~я прїидетъ къ цр~ю.
10
Але Авессалом, якого ми помазали на царя над нами, помер на війні; чому ж тепер ви баритеся повернути царя? [І ці слова всього Ізраїля дійшли до царя.]
11
и^ цр~ь дв~дъ пђсти къ садо'кђ и^ къ а^виа^џарђ і^е^ре'ѓ^мъ гл~я. рцњте та'ко ста'рцемъ і^ё'динамъ гл~юще почто` бы'сте послњднїи, е^же въꙁъврати'ти цр~я в до'мъ е^го. сло'во же всего і^и^л~я прїиде въ до'мъ е^го”
11
І цар Давид послав сказати священикам Садокові й Авиафарові: скажіть старійшинам Іудиним: чому ви хочете бути останніми, щоб повернути царя в дім його, тоді як слова всього Ізраїля дійшли до царя в дім його?
12
Бра'тїя моя е^сте. и^ ко'сти моя е^сте. и^ пло'ть моя в^ы е^сте, т^о почто` бы'сте послњ'днїи. е^же възврати'ти цр~я в до'мъ е^го”
12
Ви брати мої, кості мої і плоть моя — ви; чому ви хочете бути останніми в поверненні царя в дім його?
13
И$ а^веса'ю рцњте нњ'си л^и ко'сть моя и пло'ть моя т^ы е^си. и^ нн~њ с^е м^и да сътвори'тъ б~ъ. и^ с^е да приложитъ а^ще не бђ'деши кн~ѕь си'лы, предо мно'ю, по вся дн~и въ и^ѓ^а'ва мњ'сто”
13
І Амессаю скажіть: чи не кость моя і плоть моя — ти? Нехай те і те зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо ти не будеш воєначальником при мені, замість Іоава, назавжди!
14
И$ та'ко преклони срDца всњ'хъ мђжїи, і^ё'динъ, ја%ко мђж'а е^ді'наго. и^ посла'ша къ цр~ю гл~юще. да възврати'шися т^ы и^ вс^и раби` твои”
14
І прихилив він серце всіх юдеїв, як однієї людини; і послали вони до царя сказати: повернися ти й усі слуги твої.
15
И$ възврати'ся цр~ь и^ прїиде до і^ѓ^рда'на. и^ мђж'и і^ё'дины прїидо'ша въ галга'лђ, и^зыити на срњте'нїе цр~ю. превести цр~я чре'сᲆ і^ѓ^рда'нъ”
15
І повернувся цар, і прийшов до Йордану, а юдеї прийшли в Галгал, щоб зустріти царя і перевезти царя через Йордан.
16
И$ ё^скори семе'и сн~ъ гира'мъ сн~а и^е^меѓ^ва. и^же эT ваё^ри'ма. и^ сни'де с мђжᲆми і^ё'диными, на срњте'нїе цр~ю дв~дђ,
16
І поспішив Семей, син Гери, веніамитянин з Бахурима, і пішов з юдеями назустріч царю Давиду,
17
и^ Wа~, мђж'ъ с ни'мъ, эT венїа^ми'на и^ сива ѓ%трокᲆ до'мђ саё'ля. и^ е~і, сн~овъ е^го с ниM, и^ к~, ра'бъ е^го с ни'мъ, и^ ё^пра'виша на і^ѓ^рда'нъ пђть преD цр~емъ”
17
і тисяча чоловік з веніамитян з ним, і Сива, слуга дому Саулового, з п’ятнадцятьма синами своїми і двадцятьма рабами своїми; і перейшли вони Йордан перед лицем царя [і приготували для царя переправу через Йордан].
18
И$ послђжи'ша слђже'нїемъ ѓ^ преведе'нїи цр~евњ, и^ преидо'ша мђж'и да пренесTђ до'мъ цр~евъ, и^ сътвори'тъ пра'вое преD ѓ^чи'ма е^го, и^ семе'и сн~ъ гира'м#, паде` на лицы` свое^мъ преD цр~емъ, вънегда` прехожда'ше і^ѓ^рданъ”
18
Коли переправили судно, щоб перевезти дім царя і послужити йому, тоді Семей, син Гери, упав [на лице своє] перед царем, як тільки він перейшов Йордан,
19
И$ реq къ цр~ю дабы не помышля'лᲆ господи'н# мои беꙁако'нїя, и^ не помяни е^ли'ко съгрђ'би ра'бъ твои въ дн~ь ѓ%нъ, во'ньже господи'нъ мои цр~ь съхожда'ше и^зъ і^ерsлима, ни съдръжи сего въ срDцы свое^мъ”
19
і сказав цареві: не постав мені, господарю мій, за злочин, і не пом’яни того, чим згрішив раб твій у той день, коли господар мій цар виходив з Єрусалима, і не тримай того, царю, на серці своєму;
20
И$ раꙁђмњ ра'бъ тво'и ја%ко а^ꙁъ съгрњши'хъ, и^ с^е а^зъ прїидо'хъ дне'сь, первїе всего і^и^л~я до'мђ і^ѓ'сифля, е^же сни'ти м^и на срњте'нїе господи'нђ мое^мђ цр~ю”
20
бо знає раб твій, що згрішив, і ось, нині я прийшов перший з усього дому Йосифового, щоб вийти назустріч господареві моєму царю.
21
И$ эTвеща` а^ве'са сн~ъ сарђ'инᲆ, и^ рече сего л^и ра'ди не ё^мр~тви'тся семе'и, ја%ко прокляT х~а гн~я”
21
І відповів Авесса, син Саруїн, і сказав: невже Семей не помре за те, що лихословив помазаника Господнього?
22
И$ рече дв~дъ чт^о мнњ` и^ ваM сн~ове сарђ'ины, ја%ко бы'сте мнњ` днsь въ навњтъ, дне'сь не ё^мр~тви'тся мђж'ъ эT і^и^л~я, ја%ко не вњдали дне'сь и^же црsтвова'ти и%мамъ и^ а'ꙁъ наD і^и^л~емъ”
22
І сказав Давид: що мені і вам, сини Саруїни, що ви робитеся нині мені наклепниками? Чи нині умертвляти кого-небудь в Ізраїлі? Чи не бачу я, що нині я — цар над Ізраїлем?
23
И$ рече цр~ь к# семе'ю, не ё'мреши, и^ кля'тся е^мђ цр~ь”
23
І сказав цар Семею: ти не помреш. І поклявся йому цар.
24
И$ се ме'м#џивосте'и сн~ъ и^ѓ^а^наџа'нь, сн~а саё'ля, сни'де на срњте'нїе цр~ю, и^ не ѓ^мы'въ но'гђ своею, и^ не ѓ^брњ'зова но'готь рђ'кђ свое'ю, ниже ё^тва'ри бра'ды своея, и^ ри'зъ свои^хъ не пра`, эT дн~е ᲄого во'ньже и^ꙁы'иде цр~ь, до дн~е во'ньже въꙁы'иде с миромъ въ і^ерsлиM”
24
І Мемфивосфей, син [Іонафана, сина] Саулового, вийшов назустріч цареві. Він не омивав ніг своїх, [не обрізував нігтів,] не піклувався про бороду свою і не мив одягу свого з того дня, як вийшов цар, до дня, коли він повернувся з миром.
25
И$ бы'сть егда` въниде въ і^ерsлимъ на срњте'нїе цр~ю, и^ рече емђ цр~ь, чт^о с^е ја%ко не и'де съ мно'ю мем#џивосте'и”
25
Коли він вийшов з Єрусалима назустріч царю, цар сказав йому: чому ти, Мемфивосфею, не пішов зі мною?
26
И$ рече к немђ мем#џивосте'и, г~и мои цр~ю, небреже` мене` ра'бъ мои, ја%ко рече ра'бъ твои е^мђ, ѓ^сњдла'и м^и ѓ^сля` и^ всњ'дъ на не` і^ и^дђ съ цр~емъ, ја%ко хро'мъ е^смь а%зъ ра'бъ твои”
26
Той відповів: господарю мій царю! слуга мій обманув мене; бо я, раб твій, говорив: «осідлаю собі осла і сяду на нього і поїду з царем», оскільки раб твій кульгавий.
27
И ѓ^болга раба твое^го къ господи'нђ мое^мђ цр~ю, и^ господи'нъ мои цр~ь, ја%ко а'гг~лъ бж~їи сътвори бл~гое преD ѓ^чи'ма твои^ма”
27
А він звів наклеп на раба твого перед господарем моїм царем. Але господар мій цар, як ангел Божий; роби, що тобі угодно;
28
ЈА/ко не бњ` ве'сь до'м# эTц~а мое^го, раꙁвњ мђж'и винные смр~ти господинђ мое^мђ цр~ю, и^ посадилъ е^си раба` твое^го съ ја^дђщими на трапе'ꙁњ ᲄвое'и, эT чїе'яy рђки бђдеT м^и е^ще ѓ^правле'нїе, и^ воꙁопити м^и е^ще` къ цр~ю”
28
хоча весь дім батька мого був повинен умерти перед господарем моїм царем, але ти посадив раба твого між тими, хто їсть за столом твоїм; яке ж маю я право скаржитися ще перед царем?
29
И$ реq е^мђ цр~ь. почто` гл~еши и^ е^ще словеса` твоя. рњхᲆ т^и и^ си'во раздњли'те себњ` се'ла”
29
І сказав йому цар: до чого ти говориш усе це? я сказав, щоб ти і Сива розділили між собою поля.
30
И рече меMџивосте'и кᲆ цр~ю т^о ё^же вс^е да прїимеT поне'же прїиде господи'нъ мои цр~ь вᲆ ми'ре в до'мъ сво'и”
30
Але Мемфивосфей відповів цареві: нехай він візьме навіть усе, після того як господар мій цар з миром повернувся в дім свій.
31
Посе'м же верзелі'и и^же эT галади'ты сни'де, эT е^кроголи'ма, и^ пре'иде съ цр~емъ и^ѓ^рдаn, е^же превести е^го черезъ и^ѓ^рданъ”
31
І Верзеллій галаадитянин прийшов з Роглима і перейшов із царем Йордан, щоб провести його за Йордан.
32
И верзелїи' мђжъ ста'ръ ѕњ'ло ја%ко п~, лњтъ, и^ то'и напита` цр~я. вънегда` живя'ше въ манаи'мњ. ја%ко и^ мђжъ бњ` велїи ѕњ'ло”
32
Верзеллій же був дуже старий, років вісімдесяти. Він постачав царя продовольством під час перебування його в Маханаїмі, тому що був людиною багатою.
33
И$ рече цр~ь къ верзелі'ю, ты^ мине'ши съ мно'ю и^ прекор#млю` ста'рость твою. съ собо'ю въ і^ерsлі'мᲇ”
33
І сказав цар Верзеллію: йди зі мною, і я буду годувати тебе в Єрусалимі.
34
И рече верзелїи къ цр~ю. коли'ко дн~їи живота` мое^го ја%ко да възы'идђ съ цр~ем# въ і^ерsлі'м#”
34
Але Верзеллій відповів цареві: чи довго мені залишилося жити, щоб іти з царем в Єрусалим?
35
ё^же сы'и ѓ^смидесятъ лњтъ а%зъ дне'сь е^смъ. не разђмњ'ю а^зъ по'средњ бл~га и^ посредњ лђка'ва, и^л^и разђмњ'етъ е^ще ра'бъ твои е^же ја%м# и^л^и е^же пі'ю. и^л^и ё^слы'шђ гла'съ е^ще пою'щихъ, и^л^и въспњва'ющиX, да въскђю т^и бђдеT е^ще ра'бъ тво'и в тя'жести господи'нђ мое^мђ цр~ю”
35
Мені тепер вісімдесят років; чи відрізню добре від злого? Чи узнає раб твій смак того, що буду їсти, і того, що буду пити? І чи буду у змозі чути голос співаків і співачок? Навіщо ж рабу твоєму бути за тягар господарю моєму царю?
36
Ма'ло пре'иде ра'бъ тво'и і^ѓ^рда'на съ цр~емъ. и^ почто` въздае'тъ м^и цр~ь възда'нїе с^е”
36
Ще трохи пройде раб твій з царем за Йордан; за що ж царю нагороджувати мене такою милістю?
37
да възвратитъся нн~њ ра'бъ твои, и^ ё^мрђ` нн~њ въ' градњ мое'мъ, ё^ гроба эTц~а мое^го и^ ма'тере мое'я, и^ с^е рабъ тво'и сн~ъ мо'и хамаа'мъ, пре'идетъ съ гм~ъ мои'мъ цр~емъ” И$ сътвори'ши е^мђ бл~гое преD ѓ^чи'ма твои'ма.
37
Дозволь рабу твоєму повернутися, щоб померти у своєму місті, біля гробу батька мого і матері моєї. Але ось, раб твій [син мій] Кимгам нехай піде з господарем моїм, царем, і роби з ним, як тобі вгодно.
38
и^ рече цр~ь к немђ со мно'ю да пре'идетᲆ хамаам# и^ а'зъ сътворю` е^мђ бл~гое преD ѓчи'ма мои'ма. и^ вс^е е^ли'ко и^збере'тъ себњ` ё^ мене` сътворю` е^мђ.
38
І сказав цар: нехай іде зі мною Кимгам, і я зроблю для нього, що тобі вгодно; і все, чого б не побажав ти від мене, я зроблю для тебе.
39
И$ преидо'ша вс^и лю'дїе і^ѓ^рда'нъ. и^ цр~ь преиде и^ цњлова` верзелі'ю. и^ блsви е^го и^ эTпђсти е^го` в до'мъ е^го”
39
І перейшов весь народ Йордан, і цар також. І поцілував цар Верзеллія і благословив його, і він повернувся в місце своє.
40
И$ прїиде цр~ь в# галга'лђ и хамаа'м# прїиде с нимъ, и^ вс^и лю'ди і^ё'дини прехожда'хђ съ цр~емъ, и^ с^е по'лъ людїи і^и^л~евъ”
40
І вирушив цар у Галгал, рушив з ним і Кимгам; і весь народ юдейський проводжав царя, і половина народу ізраїльського.
41
И с^е вс^и лю'дїе і^и^л~еви прїидо'ша къ цр~ю, и^ рњша к немђ`, чт^о с^е ё^крадо'ша тебе бра'тїя на'ша мђжи і^ё'дины, и^ преведо'ша цр~я и^ до'мъ е^го чресъ і^ѓ^рда'нъ, и^ вс^и мђжи дв~двы с ни'мъ”
41
І ось, усі ізраїльтяни прийшли до царя і сказали цареві: навіщо брати наші, мужі Іудині, викрали тебе і провели царя і дім його і всіх людей Давида з ним через Йордан?
42
И$ эTвњща'ша вс^и мђжи і^ё'дины, къ мђжемъ і^и^л~евомъ, и^ рњша зане приближи'ся к на'мъ цр~ь почто' ся гнњ'ваете ѓ^ словеси` се'мъ. е^да ја%ди ја%хомъ эT цр~я, ил^и ѓ^дњ'нїе да'сть на'мъ, и^л^и мђжескъ по'лъ эTја%тᲆ эT на'съ”
42
І відповіли всі мужі Іудині ізраїльтянам: тому, що цар ближній нам; і через що сердитися вам на це? Хіба ми що-небудь з’їли в царя, або одержали від нього подарунки? [Або від податків звільнив він нас?]
43
И$ эTвњща'ша мђжи і^и^л~ьстїи к мђж'емъ і^ё'динымъ, и^ рњша, і~, рђкъ м^ы ё цр~я и^ въ давы'де е^сми па'че тебе`, и^ первенецъ а^зъ л^и е^смъ, и^ли ты`. да почто` ё^каря'еши м^я, и^ не въмњни'ся сло'во мое прежде мене` і^ё'де ѓ^браᲄи'ти цр~я мн^њ, и^ ѓ^тягча` сло'во мђжїи іё'динъ, паче слове'съ мQђ і^и^л~въ”
43
І відповіли ізраїльтяни мужам Іудиним і сказали: ми десять частин у царя, також і в Давида ми більше, ніж ви; [ми первісток, а не ви;] навіщо ж ви принизили нас? Чи не нам належало перше слово про те, щоб повернути нашого царя? Але слово мужів Іудиних було сильнішим, ніж слово ізраїльтян.
Глvа, к~”
1
И$ т^ђ нарица'емъ сн~ъ безакоnныи, и%мя е^мђ саве'и. сн~ъ въхо'ровъ. мђжъ и^е^мене'ѓ^въ. и^ въстрђби` трђбо'ю и^ рече нњ'сть намъ ча'сти съ дв~домъ, ни'же достоя'нїя на'мъ ё^ сн~а і^ѓ^сњ'ева. възврати'теся мђжи в се'ла ва'ша і^и^л~ьтеска”
1
Там випадково знаходилася одна негідна людина, на ім’я Савей, син Бихри, веніамитянин; він засурмив трубою і сказав: немає нам частини у Давида, і немає нам частки у сині Ієссеєвому; усі по наметах своїх, ізраїльтяни!
2
И$ эTстђпи'ша вс^и мђжи і^и^л~еви эT дв~да до саве'и. сн~а въхо'рова. мђжи же і^ё'дины прилепишася къ цр~ю свое^мђ эT і^ѓ^рда'на даже и^ до і^ерsли'ма”
2
І відокремилися всі ізраїльтяни від Давида і пішли за Савеєм, сином Бихри; юдеї ж залишилися на боці царя свого, від Йордану до Єрусалима.
3
И$ вни'де дв~дъ въ до'мъ сво'и въ і^ерsлиM и^ поја%тъ цр~ь, і~. подло'жницъ своиX ја%же б^њ ѓ^ста'вилъ стрещи` до'мъ свои эT до'мђ стражбы` и^ прекорми` я& и^ эTто'лњ не вни'де к ни'мъ. и^ бњша храня'щеся до дн~е см~рти е^го. вдо'в#скїи живђщи”
3
І прийшов Давид у свій дім в Єрусалимі, і взяв цар десять дружин наложниць, яких він залишав стерегти дім, і помістив їх в особливий дім під нагляд, і утримував їх, але не ходив до них. І утримувалися вони там до дня смерти своєї, живучи як вдови.
4
И$ рече цр~ь къ а^меса'и созови` мђжа і^ёдины треми` дн~ьми т^ы бђди с ни'ми”
4
І сказав Давид Амессаю: склич до мене юдеїв протягом трьох днів і сам з’явися сюди.
5
І$ и'де а^меса'и събра'ти мђжъ і^ё'диныX. и^ ё^медли` эT вре'мене. ја%коже повелњ` е^мђ дв~дъ
5
І пішов Амессай скликати юдеїв, але забарився більше призначеного йому часу.
6
и^ рече дв~дъ къ а^ве'сњ. нн~њ ѕл^о сътвори'т# наM саве'и сн~ъ вехо'рь па'че а^весоло'ма” И$ нн~њ т^ы пои^ми` съ собо'ю ѓ%троки господи'на свое^го. и^ жени` въ слњ'дъ е^го. е^да` ка'ко ѓ^бря'щеT себњ` гра'ды тве'рды, и^ застњниTся эT ѓ'чїю на'шею”
6
Тоді Давид сказав Авессі: тепер наробить нам зла Савей, син Бихри, більше, ніж Авессалом; візьми ти слуг господаря твого і переслідуй його, щоб він не знайшов собі укріплених міст і не сховався від очей наших.
7
І$ и^зыидо'ша въ слDњ е^го а^меса'и и^ мђжи и^ѓ^а'вли. и^ ѓ^ хереg и^ ѓ^ фелеџъџі'и. и^ вс^и си'лнїи і^ и^зыидо'аш и^ꙁъ і^ерsлі'ма. гна'ти въ слњд# саве'я, сн~а вохо'рїева”
7
І вийшли за ним люди Іоавові, і хелефеї і фелефеї, і всі хоробрі пішли з Єрусалима переслідувати Савея, сина Бихри.
8
І$ е^гда` бя'хђ ё^ ка'мени вели'каго и^же въ гаваѓ'нњ и^ а^меса'и и^зы'иде преD ни'ми. и^ѓ^а'въ препоја%санъ ри'зами ѓ^дњја%нїя свое^го и^ верхђ` того` препоя'санъ мече'мъ. припря'женымъ при чре'слњхъ е^го. въ но'жнахъ е^го и^ е^гда` эTи'де. и^ ме'чь и^зъсђ'нђся и^ не паде`”
8
І коли вони були поблизу великого каменя, біля Гаваона, то зустрівся з ними Амессай. Іоав був одягнений у військовий одяг свій і оперезаний мечем, що висів при стегні в піхвах і який легко виходив з них і входив.
9
И$ рече и^ѓ^а'вᲆ а^меса'ю. здра'въ л^и е^си бра'те. и^ прїја%тъ і^ѓ^а'въ рђко'ю де'сною за бра'дђ а^меса'е^вђ лобза'ти и& хотя`”
9
І сказав Іоав Амессаю: чи здоровий ти, брате мій? І взяв Іоав правою рукою Амессая за бороду, щоб поцілувати його.
10
А$меса'и же не бреже'ся меча` и^же при бе'дрђ и^ѓ^а'влю. и^ впаде` на'нь эT и^ѓа'ва ме'чь въ чре'сла е^го і^ и^злїя'ся чрево е^го на' землю. и^ не повто'ри е^го и^ ё%мре т^ђ а^меса'и. и^ѓ^а'в же и^ а^ве'са бра'тъ е^го гна'ста въ слњдъ саве'я сн~а вохо'ря”
10
Амессай же не остерігався меча, що був у руці Іоава, і той уразив його ним у живіт, так що випали нутрощі його на землю, і не повторив йому удару, і він помер. Іоав і Авесса, брат його, погналися за Савеєм, сином Бихри.
11
И$ мђжъ ста` над ни'ми нњ'кто эT ѓ%трокъ и^ѓ^а'вль и^ рече кт^о хотя'и бы'ти дв~двъ въ слњдъ и^ѓ^а'ва и^ а^ве'са да и%детъ”
11
Один зі слуг Іоавових стояв над Амессаєм і говорив: той, хто відданий Іоаву і хто за Давида, нехай іде за Іоавом!
12
А$меса'и ме'ртвъ валя'шеся въ кро'ви посредᲇ пђти`. и^ ви'дњвъ мђжъ ја%ко стояT вс^и лю'дїе. и^ съврати` а^меса'я с пђти` на село`. и^ възложа'ше на'нь ри'зы ви'дяще вс^я приходя'щая наD не'го и^ ста'юща”
12
Амессай же [мертвий] лежав у крові серед дороги; і той чоловік, побачивши, що весь народ зупиняється над ним, стягнув Амессая з дороги в поле і накинув на нього одяг, оскільки він бачив, що кожен, хто минав, зупинявся над ним.
13
И$ бысть е^гда` принесо'ша эT пђти`. и^ прїидо'ша вс^и мђжи і^и^л~еви въ слњдъ и^ѓ^а'ва е^же гна'ти въ слњдъ саве'я сн~а вохо'ря”
13
Але коли він був стягнутий з дороги, то весь народ ізраїльський пішов слідом за Іоавом переслідувати Савея, сина Бихри.
14
Но се'и ѓ^бышеD вс^я колњ'на і^и^л~ева. и^ прїиде въ е^ве'ль и^ въ е^џъмахђ'рђ, и^ вс^и въ харђ'и. и^ вс^и гра'ды събра'шася, і^ и^до'ша въ слњ'дъ е^го”
14
А він пройшов через усі коліна Ізраїльські до Авела-Беф-Мааха і через весь Берим; і [всі жителі міст] збиралися і йшли за ним.
15
И$ пришеDше и^ въполчи'шася на'нь ѓ% коло, и^ во е^ве'лњ. и^ въ џарма'хђ. и^ възе'мше число` рас#сы'пашася ја%ко и^ пе'рсть на граD и^ стоя'ше ё^ прь'выя стњны` гра'да. и^ вс^и лю'дїе и^же съ и^ѓ^а'вомъ дђ'мающе ка'ко б^ы шли` и^ низложи'ли стњны граDныя”
15
І прийшли й обложили його в Авелі-Беф-Мааху; і насипали вал перед містом і підступили до стіни, і всі люди, які були з Іоавом, намагалися зруйнувати стіну.
16
И$ рече жена` мђ'дра съ гра'да. и^ рече слы'шите м^я слы'шите. і^ и^ рцњ'те и^ѓ^а'вђ да приближиTся до здњ` и^ гл~ю к не'мђ”
16
Тоді одна розумна жінка закричала зі стіни міста: послухайте, послухайте, скажіть Іоаву, щоб він підійшов сюди, і я поговорю з ним.
17
И$ приближи'ся к не'и и^ѓ^а'въ и^ реq жена` т^ы ли е^си и^ѓ^аv ѓ^н же реq а^зъ” И$ реq е^мђ жена` послђш'аи словеs рабы` свое'я. и^ реq е'и и^ѓ^аv послђш'аю”
17
І підійшов до неї Іоав, і сказала жінка: чи ти Іоав? І сказав: я. Вона сказала: послухай слів раби твоєї. І сказав він: слухаю.
18
И$ реq с^е слово гл~ах# гл~ющи кᲆ старњ'ишинаM вопраша'ема вопроси` во е^ве'ли, и^ въ е^н#да'нњ. а^ще ѓ^скђдњша е^же положи'ша вњ'рнїи і^и^л~еви. вопраша'ю^ще вᲆспро'сяT во е^ве'ли, и^ та'ко рече а^ще ѓ^скђдњша.
18
Вона сказала: колись говорили: «хто хоче запитати, запитай в Авелі»; і так вирішували справу. [Чи залишилися такі, які вирішили бути вірними ізраїльтянами? Нехай запитають в Авелі: чи залишилися?]
19
А$зъ е^смъ въ ми'ръ, и^ ё^тверже'нїе і^и^л~ево. ты' же и%щеши ё^мори'ти гра'дъ. и^ ма'тере гра'дъ і^и^л~евᲆ. и^ почт^оᲄы` потопля'еши достоя'нїе гн~е”
19
Я з мирних, вірних міст Ізраїля; а ти хочеш знищити місто, і притому матір [міст] в Ізраїлі; для чого тобі руйнувати насліддя Господнє?
20
И$ эTвњща` и^ѓ^а'въ рече млsтивыи млsтивы'и а^ще поᲄоплю`. и^ а'ще разрђшђ`”
20
І відповів Іоав і сказав: нехай не буде цього від мене, щоб я знищив або зруйнував!
21
Не та'ко сло'во. ја%ко мђжъ со горы` е^фрњ'мля. саве'и сн~ъ вохо'рь и%мя е^мђ. то'и взя'т# рђ'кђ свою на цр~я дв~да. дади'те м^и то'кмотого` е^ді'наго. и^ эTи'демъ кро'мњ эT гра'да. и^ рече жена` къ и^ѓ^а'вђ. с^е глава` е^го све'ржеTся к тебњ съ сᲄњны` граDныя”
21
Це не так; але чоловік з гори Єфремової, на ім’я Савей, син Бихри, підняв руку свою на царя Давида; видайте мені його одного, і я відступлю від міста. І сказала жінка Іоаву: ось, голова його буде тобі кинута зі стіни.
22
И$ вни'де жена` къ всњмъ лю'демъ. и^ гл~а къ всемђ` гра'дђ мђ'дростїю свое'ю. и^ эTсњко'ша главђ` саве'инђ сн~а вохо'ря. и^ съверго'ша ю& къ и^ѓ^а'вђ. і^ и^ѓ^а'въ въстрђби` в# трђбђ`. и^ разыидо'шася мђжи эT гра'да вс^и на се'ла своя`. а^ и^ѓ^а'въ възвраᲄи'ся въ і^ерsлиM къ цр~ю”
22
І пішла жінка до всього народу зі своїм розумним словом [і говорила до всього міста, щоб відтяти голову Савею, синові Бихри]; і відтяли голову Савею, синові Бихри, і кинули Іоаву. Тоді [Іоав] засурмив трубою, і розійшлися від міста всі [люди] по своїх наметах; Іоав же повернувся в Єрусалим до царя.
23
Бњ б^о и^ѓ^а'въ надо всњми` си'лными і^и^л~евыми. и^ ванњя сн~ъ и^ѓ^да'евъ. наD хе'рїю. и^ наD велеџі'ею”
23
І був Іоав поставлений над усім військом ізраїльським, а Ванея, син Іодаїв, — над хелефеями і над фелефеями;
24
А$донира'мъ же наD да'ньми. и^ а^сафаT сн~ъ а^хилђ'џъ. воспомина'я,
24
Адорам — над збиранням податків; Іосафат, син Ахилуда, — діловодом;
25
и^ сђса'ра кни'гочїи, и^ садо'хъ. и^ а^вїа^џа'ръ і^е^ре'я”
25
Суса — писарем; Садок і Авиафар — священиками;
26
Геи'ра. и^ ѓ^а^и'ръ бы'сть жреw дв~двъ”
26
також і Іра іаритянин був священиком у Давида.
Глvа, к~а”
1
И$ бы'сть гла'дъ на земли` въ дн~и дв~двњ, г~, лњта, лњто подле лᲇ'та. и^ възыска` дв~дъ лица` гн~я” І$ рече г~ь саё'ла ради и^ проли'тїя кро'ве до'мђ е^го ѓ^биди` ѓ^би'да сїа е^сть поне'же ё^мрътви` гаваѓ^ни'ты”
1
Був голод на землі у дні Давида три роки, рік за роком. І запитав Давид Господа. І сказав Господь: це заради Саула і кровожерливого дому його, за те, що він умертвив гаваонитян.
2
И$ призва` цр~ь гаваѓ^ни'ты, и^ рече к ни'мъ. и^ гаваѓ^ни'тяне. не сђть сн~ове і^и^л~еви. н^о эT сњмене а^м#море'и^на, н^о сн~ове і^и^л~еви кля'шася к ниM ја%ко не вое^ва'ти на' ня. Саё'л же вᲆзыска` попра'тї я зави'дяще и^мъ сн~ове і^и^л~еви і^ и^ё'дины”
2
Тоді цар покликав гаваонитян і говорив з ними. Гаваонитяни були не із синів Ізраїлевих, але із залишків аморреїв; ізраїльтяни ж дали їм клятву, але Саул хотів знищити їх через ревність свою за нащадків Ізраїля й Іуди.
3
И рече двDъ къ гаваѓ^ни'тяномъ. чт^о сътворю` ва'мъ. и^ ка'ко в^ы ё^молю`. да блsви'те достоја%нїе гн~е”
3
І сказав Давид гаваонитянам: що мені зробити для вас, і чим примирити вас, щоб ви благословили насліддя Господнє?
4
И$ рњша е^мђ гаваѓ^ни'ти нњ'сть на'мъ ѓ^бще'нїя ѓ^ сребрњ` и^ зла'тњ, съ саё'ломъ и^ съ до'моM е^го. и^ нњ'сть намъ мђжа ё^мори'ти эT всего і^и^л~я. и^ рече и^мъ чт^о вы` гл~ете и^ сътворю` вамъ”
4
І сказали йому гаваонитяни: не потрібно нам ні срібла, ні золота від Саула, або від дому його, і не потрібно нам, щоб умертвили когось в Ізраїлі. Він сказав: чого ж ви хочете? я зроблю для вас.
5
И$ рњша къ цр~ю. мQђ сконча'выи н^ы и^ погна'выи н^ы. и^ помышля'ше потреби'ти ны`. въспроти'вимся е^мђ да не бђдетъ въ всњ'хъ предњлех# і^и^л~елвых#.
5
І сказали вони царю: того чоловіка, який губив нас і хотів знищити нас, щоб не було нас у жодному з наділів Ізраїлевих, —
6
дади'те наM, з~, мђжъ эT сн~овъ е^го, и^ м#сти'мъ и^хъ ЭO г~и. на хо'лмњ саё'ли и^збра'нномђ г~ђ. и^ рече цр~ь а^ꙁъ да'мъ ва'мъ”
6
з його нащадків видай нам сім чоловік, і ми повісимо їх [на сонці] перед Господом біля Гиви Саула, обраного Господом. І сказав цар: я видам.
7
И$ пощадњ` цр~ь мем#џивосте'я. сн~а і^ѓ^а^наџа'ня. сн~а саё'ля, кля'твы ра'ди гн~я” І$ и^же посредњ и^хъ посредњ дв~домъ и^ посредњ і^ѓ^а^наџа'ноM сн~омъ саё'лимъ”
7
Але пощадив цар Мемфивосфея, сина Іонафана, сина Саулового, заради клятви ім’ям Господнім, яка була між ними, між Давидом та Іонафаном, сином Сауловим.
8
И$ поя'тъ цр~ь дв^а сн~а и^ре'сџы дще'ри а^и'я, подло'жници саё'ля. ја^же роди` саё'лђ, и^р#моні'я, и^ мем#џивосте'я, и^ е~, сн~овъ мела'ховы, дще'ре саё'ля, ја%же роди` е^здрїи^лі'ю, сн~ђ верзеи'лю маё^ла'џи”
8
І взяв цар двох синів Рицпи, дочки Айя, яка народила Саулу Армона і Мемфивосфея, і п’ять синів Мелхоли, дочки Саулової, яких вона народила Адриелу, синові Верзеллія з Мехоли,
9
И$ да'сть я& в рђки гаваѓ^нитомъ. и възведо'ша я& на' горђ преD гм~ъ. и^ падо'ша т^ђ, з~, въкђпњ. тїи же ё^мро'ша во' дн~и жа'твеныя. въ пр'ьвое нача'ло жа'твы ја^чме'ня”
9
і віддав їх у руки гаваонитян, і вони повісили їх [на сонці] на горі перед Господом. І загинули всі сім разом; вони умертвлені в перші дні жнив, на початку жнив ячменю.
10
И$ възе'м#ши ре'сџа д#щи а^ке'ва взя` вре'тище и^ постла` е^го себњ сама` на ка'мени въ нача'ло жа'твеное ја^чме'ня. до'ндеже снидо'ша на' ня во'ды бж~їя съ нб~се. и^ не дадя'ше пти'цамъ нбsнымъ дн~їю. н^и ѕвњ'ремъ зе'мнымъ но'щїю почи'ти на ни'хъ”
10
Тоді Рицпа, дочка Айя, взяла ряднину і розстелила її для себе на тій горі і сиділа від початку жнив до того часу, поки не полилися на них води Божі з неба, і не допускала доторкатися до них птахам небесним вдень і звірам польовим уночі.
11
И$ повњда'ша дв~дђ вс^я е^ли'ко сътвори` ре'сџа дщи` а^и'я поDло'жница саё'ля”
11
І донесли Давиду, що зробила Рицпа, дочка Айя, наложниця Саула. [І зотліли вони; і взяв їх Дан, син Іої, з нащадків велетнів.]
12
И$ шеD дв~дъ и^ взя` ко'сти саё'ля. и^ ко'сти і^ѓ^а^наџа'ня сн~а саё'ля, эT мђжъ а^ви'съ галаDскихъ. и^же бњша ё^кра'ли со стњны` веџъса'ня. повњсившемᲆ я& т^ђ и^ноплеме'нникомъ. въ дн~ь во'нже поби'ша и^ноплеме'нницы саё'ла въ гел#вђ'и”
12
І пішов Давид і взяв кістки Саула і кістки Іонафана, сина його, у жителів Іависа галаадського, які таємно взяли їх із площі Беф-Сана, де вони були повішені филистимлянами, коли убили филистимляни Саула на Гелвуї.
13
И$ възнесе` дв~дъ ко'сти саё'ля эTтђ'дђ. и^ ко'сти і^ѓ^а^наџа'ня сн~а саё'ля. и^ събра'въ ко'сти и^зби'вшихъ”
13
І переніс він звідти кістки Саула і кістки Іонафана, сина його; і зібрали кістки повішених [на сонці].
14
И$ погребо'ша ко'сти саё'ля. и^ ко'сти и^ѓ^а^наџа'ня сн~а е^го, и^ ко'сти всњ'хъ и^зби'вшихъ. въ земли` венїа^ми'новњ. въскра'и гроба` ки'сова эTц~а е^го. и^ сътвори'ша вс^я е^ли'ко заповњ'да цр~ь, и^ послђш'а б~ъ ꙁемля` по сиX”
14
І поховали кістки Саула та Іонафана, сина його, [і кістки повішених на сонці] у землі Веніаміновій, у Цела, у гробі Киса, батька його. І зробили все, що повелів цар, і змилостивився Бог над країною після того.
15
И бы'сть па'ки бра'нь въ и^ноплеме'нницњхъ съ і^и^л~ьты. и^ сни'де дв~дъ и^ ѓ%троцы е^го с ни'мъ. и^ би'шася съ и^ноплеме'нники ё^трQђся дв~дъ”
15
І почалася знову війна між филистимлянами й ізраїльтянами. І вийшов Давид і слуги його з ним, і воювали з филистимлянами; і Давид втомився.
16
І$ е^сві'и же и^же бњ` эT внђк# рафа'иновыхъ ё^ него'же б^њ вага` копїя е^го', т~, си'кль мњры мњ'дяны и^ то'и бњ` препоја%санъ ѓ^рђжїем# своиM хотя` поби'ти дв~да”
16
Тоді Ієсвий, один з нащадків рефаїмів, у якого спис був вагою в триста сиклів міді і який був оперезаний новим мечем, хотів уразити Давида.
17
И$ възва` и& а^ве'са сн~ъ сарђ'инъ. і^ и^зба'ви дв~да а^ве'са. и^ порази` и^ноплеме'нника и^ ё^мори` и&” И$ тогда` кля'шася мђжи дв~дви гл~юще. не вни'деши ктомђ` на' брань с нами, да не ё^гаси'ши свњти'лника і^и^л~ева”
17
Але йому допоміг Авесса, син Саруїн, [і врятував Давида Авесса] і вразив филистимлянина й умертвив його. Тоді люди Давидові поклялися, говорячи: не вийдеш ти більше з нами на війну, щоб не погас світильник Ізраїля.
18
И$ бы'сть по си'хъ бра'нь въ не'џе, съ и^ноплеме'нники. тогда` порази` савохњ'и, и^же эT а^со'џ# собра'нныя внђки гига'нтовы”
18
Потім була знову війна з филистимлянами в Гобі; тоді Совохай хушатянин убив Сафута, одного з нащадків рефаїмів.
19
И$ быs паки бра'нь въ ровњ` съ и^ноплемеnники и^ порази` е^леа^на'нъ сн~ъ а^лворїя виџлеѓ%м#скаго. голїа'џа и^же эT геџ#џе'я. и^ дре'во ко'пїя е^го бы'сᲄь вели'ко ѕњло”
19
Була й інша битва у Гобі; тоді убив Елханан, син Ягаре-Оргима вифлеємського, Голіафа гефянина, у якого ратище списа було, як навій у ткачів.
20
И$ бы'сть паки бра'нь въ ге'џњ. и^ бњ` мђжъ эT мадо'на. и^ прь'сты рђкђ е^го и^ но'гђ е^го по, ѕ~, пр'ьстъ, кои'ждо рђцњ и^ но'ѕњ. число'мъ, к~, и^ д~. и^ то'и роди'ся эT ра'џы”
20
Була ще битва біля Гефи; і був там один чоловік високий на зріст, який мав по шість пальців на руках і на ногах, усього двадцять чотири, також з нащадків рефаїмів,
21
И$ е^гда ё^ничижи` і^и^л~я, тогда ё^би и& и^ѓ^а^наџа'нъ сн~ъ сафа'евъ бра'та дв~два”
21
і він паплюжив ізраїльтян; але його убив Іонафан, син Сафая, брата Давидового.
22
Четы'ри сїи роди'шася эT внђ'къ гига'нтовыхъ раџњши” Въ ге'џњ, и^ падо'ша эT рђ'кђ двд~вђ, и^ эT рђ'кђ ра'бъ е^го”
22
Ці чотири були з роду рефаїмів у Гефі, і вони загинули від руки Давида і слуг його.
Глvа, к~в”
1
И$ гл~а дв~дъ къ г~ђ словеса` пњсни сея`. во дн~ь во'нже и^ꙁба'ви и& г~ь и^ꙁ рђ'ки всњ'хъ враh е^го, і^ и^ꙁ рђ'ки саё%ловы”
1
І заспівав Давид пісню Господу в день, коли Господь визволив його від руки усіх ворогів його і від руки Саула, і сказав:
2
И рече г~ь ка'мень мо'и, ё^твръженїе мое`, и^ сп~ситель мо'и
2
Господь — твердиня моя і кріпкість моя і спаситель мій.
3
б~ъ мо'и, храни'тель бы'сть мо'и. ё^пова'я бђ'дђ на' тя. ꙁащиTникъ мо'и и^ ро'гъ сп~се'нїа мое^го. застђ'пникъ мо'и прибњ'жище сп~се'нїю мое^мђ и^ эT непра'вды сп~се'ши м^я”
3
Бог мій — скеля моя; на Нього я уповаю; щит мій, ріг спасіння мого, огородження моє і притулок мій; Спасителю мій, від лих Ти визволив мене!
4
Хваля'и приꙁовђ` г~а, и^ эT вра'гъ мои^хъ сп~сђся”
4
Закличу Господа всехвального і від ворогів моїх спасуся.
5
ЈА/ко ѓ^дръжа'ша м^я бо'лњзни смр~тныя, и^ пото'цы безако'нїа смђти'ша м^я”
5
Обняли мене хвилі смерти, і потоки беззаконня устрашили мене;
6
И$ болњ'зни а%довы ѓ^быдо'ша м^я. вари'ша мя сњти смерᲆтныя”
6
кайдани пекла облягли мене, і сіті смерти обплутали мене.
7
И$ въ скорбъ мою` приꙁва'хᲆ г~а. и^ къ б~ђ мое^мђ во'звахъ. и^ ё^слы'ша м^я эT ст~ыа цр~кви свое'я глаs мо'и. и^ во'пль мо'и преD ни'мъ вни'дет# во ё%ши е^го”
7
Але в тісноті моїй я прикликав Господа і до Бога мого воззвав, і Він почув із [святого] чертога Свого голос мій, і волання моє дійшло до слуху Його.
8
И$ подвижа'ся и^ трепеTна бы'сть земля`. и^ ѓ^снова'нїа го'ръ смято'шася, и^ подви'зашася и^ трепе'тна бы'сть и^ прогнњ'вася на' ня г~ь и^хъ”
8
Затряслася, захиталася земля, здригнулися і стряслися основи небес, бо розгнівався [на них Господь].
9
Възы'де ды'мъ гнњ'вомъ е^го. и^ ѓ'гнь эT лица` е^го воспланеTся. и^ ё'глїе воꙁгорњшася эT не'го”
9
Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його вогонь, що поїдає; розпечені вуглини сипалися від Нього.
10
Преклонь нб~са и^ сни'де, и^ примра'къ поD нога'ма е^го”
10
Нахилив Він небеса і зійшов; і морок під ногами Його;
11
И$ въсњ'де на херђви'мъ, и^ ле'тᲇ и^ ја^ви'ся на кры'лђ вᲇтренюю”
11
і возсів на херувимах, і полетів, і понісся на крилах вітру;
12
И$ положи` тм^ђ ꙁа кро'вᲆ свой. и^ ѓ'крестъ е^го кро'въ е^го. те'мна вода` во ѓ'блацњхъ а^е'рныхъ.
12
і мороком покрив Себе, як сінню, згустивши води хмар небесних;
13
эT сїянїа преD ниM раꙁгорњшася ё%глїе ѓ^гне'нїи”
13
від блискання перед Ним розпалювалися вуглини вогненні.
14
И$ воꙁгремњ съ нб~се г~ь, и^ вы'шнїи даs гла'съ сво'и.
14
Загримів з небес Господь, і Всевишній дав глас Свій;
15
И$ пђ'сти стрњ'лы и^ расточи я&. и^ бле'снђ мо'лнїя ё^стра'ши я&”
15
пустив стріли і розсіяв їх; [блиснув] блискавкою і знищив їх.
16
И$ ја^ви'шася и^сто'чницы моrстїи. и^ эTкры'шася ѓ^снова'нїя в#селе'ныя, эT запрњще'нїя гн~я. и^ эT доXнове'нїа дх~а гнњва твое^го”
16
І відкрилися джерела моря, оголилися основи всесвіту від грізного гласу Господа, від подуву духу гніву Його.
17
Посла` свы'ше и прїя'тъ м^я и^ поDя'тъ мя эT во'дъ мно'гъ”
17
Простер Він руку з висоти і взяв мене, і вивів мене з вод великих;
18
І$ и^зба'ви м^я эT вра'гᲆ мои^хъ си'лныхъ, и^ эT ненави'дящиX м^я. ја%ко ё^твръди'шася па'че мене`”
18
визволив мене від ворога мого сильного, від ненависників моїх, які були сильніші за мене.
19
Вари'ша м^я во дн~ь печа'ли мое'а и^ бысть г~ь поDя'тель мо'и”
19
Вони повстали на мене в день біди моєї; але Господь був опорою для мене
20
И$ възведе м^я на широтђ` и^зба'ви м^я, ја^ко вохсотњ` м^я”
20
і вивів мене на просторе місце, визволив мене, бо Він благоволить до мене.
21
И$ возда'сть м^и г~ь по правдњ мое'й и^ по чисᲄотњ` рђ'кђ мое'ю възда'сть м^и”
21
Воздав мені Господь за правдою моєю, за чистотою рук моїх нагородив мене.
22
ЈА/ко съхрани'хᲆ пђти` гн~я. и^ не нечествова'хъ эT б~а мое^го”
22
Бо я зберігав путі Господа і не був нечестивим перед Богом моїм,
23
ЈА/ко вс^и сђди е^го предо мно'ю сђть и^ ѓ^правда'нїя е^го не эTстђпи'шA эT ме'не”
23
бо всі заповіді Його переді мною, і від уставів Його я не відступав,
24
И$ бђ'дђ непоро'ченъ с ниM, и^ съхраню'ся эT беꙁако'нїа мое^го”
24
і був непорочним перед Ним, і остерігався, щоб не згрішити мені.
25
И$ воꙁда'сть м^и г~ь по пра'вдњ мое'й, и^ по чистотњ` рђ'кђ мое'ю преD ѓ^чи'ма е^го”
25
І воздав мені Господь за правдою моєю, за чистотою моєю перед очима Його.
26
Съ прпDбными прпDбнъ бђ'деши и^ съ мђже'мъ непови'ннымᲆ непови'неn бђ'деши”
26
З милостивим Ти чиниш милостиво, з мужем щирим — щиро,
27
И$ съ и^ꙁбра'ннымъ и^збраn бђ'деши. и^ со стропти'вымъ раꙁ#врати'шися”
27
з чистим — чисто, а з лукавим — за лукавством його.
28
Лю'ди же смире'нныа спасе'ши. и^ ѓ'чи го'рдыхъ смири'ши”
28
Людей пригноблених Ти спасаєш і поглядом Своїм принижуєш гордовитих.
29
ЈА/кот^ы просвњща'еши свњти'лникᲆ мо'и г~и, б~е мо'и просвњща'еши тм^ђ мою`”
29
Ти, Господи, світильник мій; Господь просвічує темряву мою.
30
ЈА/котобо'ю и^ꙁба'влюся эT напа'сᲄи. и^ ѓ' бѕ~њ моеM прелњꙁђ сᲄњнђ”
30
З Тобою я вражаю військо; з Богом моїм піднімаюся на стіну.
31
Крњ'пкїи` и^ непоро'чны пђти` е^го. гл~ъ гн~ь раж#жеn, защи'тниk е^сть всMњ ё^пова'ющиM на'нь”
31
Бог! — непорочна путь Його, чисте слово Господа, щит Він для всіх, які надіються на Нього.
32
ЈА/ко кт^о б~ъ ра'ꙁвᲇ б~а на'шего. л^и кт^отво'реw ра'ꙁвњ г~а на'шего”
32
Бо хто Бог, крім Господа, і хто захист, крім Бога нашого?
33
Крњ'покъ б~ъ ѓ^бдержа'и м^я си'лою, и^ положи` непоро'чеn пђть мо'и”
33
Бог підперезує мене силою, влаштовує мені вірну путь;
34
Полага'я но'ѕњ мои` ја%ко е%лени. и^ на высо'киX поставля'а м^я”
34
робить ноги мої, як оленячі, і на висотах поставляє мене;
35
Наё^ча'я рђ'цњ мои` на' брань. полага'я лђкъ мњдянᲆ мы'шци мое'й”
35
навчає руки мої для битви і м’язи мої напружує, як мідний лук.
36
И$ даl м^и е^си защище'нїе спsнїю. и^ наказа'нїе твое` и^спра'виT м^я. наё^чиT м^я до конца`”
36
Ти даєш мені щит спасіння Твого, і милість Твоя звеличує мене.
37
РаZшириl е^си сᲄопы` моа` подо мно'ю. и^ не поꙁыбле'тася го'лени мо'и”
37
Ти розширюєш крок мій піді мною, і не хитаються ноги мої.
38
И$ поженђ` врагы` моя` и^ пости'гнђ я&. и^ не воꙁ#вращђся до'ндеже сконча'юTся”
38
Я ганяюся за ворогами моїми і знищую їх, і не повертаюся, доки не знищу їх;
39
Сокрђшђ я& и^ не и%мђть постоя'ти, и^ падTђ поD нога'ма мои'ма”
39
і знищую їх і вражаю їх, і не встають і падають під ноги мої.
40
Препоја^саl мя е^си си'лою на' браn и^ вᲆспяl е^си вс^я воста'ющая на' мя поD м^я”
40
Ти підперезуєш мене силою для війни і знищуєш переді мною тих, хто повстає проти мене;
41
И$ враh моиX даl м^и е^си хребеT. и^ ненави'дящая м^я ё^мрътви'лъ е^си”
41
Ти повертаєш до мене тил ворогів моїх, і я знищую ненависників моїх.
42
Возва'ша и^ не бњ` сп~са'ющаго, воꙁва'ша ко г~ђ, и^ не ё^слы'ша иX”
42
Вони волають, але немає того, хто рятує, — до Господа, але Він не слухає їх.
43
И$ эTя'т# я& ја^ко праX зе'мныи. и^ ја%ко бе'рнїе по пђти` и^стоnчи я&”
43
Я розвіюю їх, як порох земний, як грязь вуличну мну їх і топчу їх.
44
И$зба'ви м^я эT прерᲇка'нїа людїи моиX. и^ поста'виши м^я в# главђ ја%зы'коM и^ лю'дїе иXже не знаX рабо'таша м^и.
44
Ти визволив мене від заколоту народу мого; Ти зберіг мене, щоб бути мені главою над іноплемінниками; народ, якого я не знав, служить мені.
45
и^ во слXђ ё%ха ё^слы'шаша м^я” Сн~ве тђждїи сол#гаша м^и,
45
Іноплемінники підлещуються переді мною; за чуткою про мене підкорюються мені.
46
сн~ове тђж'дїи ѓ^беTшаша и^ ѓ^хромо'ша эT сᲄезь своиX”
46
Іноплемінники бліднуть і тремтять в укріпленнях своїх.
47
Жиv г~ь и^ блsвеn б~ъ. и^ вознесеTся б~ъ мо'и сп~сᲆ мо'и
47
Живий Господь і благословенний захисник мій! Нехай буде звеличений Бог, пристановище спасіння мого,
48
крњпкїи г~ь да'я и^ месть мн^њ. и^ приводя` лю'ди поD м^я.
48
Бог, Який мститься за мене і підкорює мені народи
49
и^ взяT м^я эT враh моиX. и^ на восᲄа'ющаа на' мя вознесе'ши м^я и^ эT мђж'а непра'веDна и^зба'ви м^я”
49
і визволяє мене від ворогів моїх! Над тими, що повстають проти мене, Ти підняв мене; від людини жорстокої Ти визволив мене.
50
Сего` раd и^сповMњ т^я въ ја^зы'цXњ г~и. і^ и'мени твое^мђ воспо'ю”
50
За те я буду славити Тебе, Господи, між іноплемінниками і буду співати імені Твоєму,
51
възвелича'ю спsенїе цр~ево, и^ творя'и млsть х~ђ свое^мђ дввDи, и^ сњмени е^го до' вњка”
51
що велично спасаєш царя Свого і, твориш милість помазаникові Своєму Давиду і потомству його повіки!
Глvа, к~г”
1
Сїи` словеса` двд~ва послDњнїи, вњреn дв~дъ сн~ъ і^ес#сеѓv. и^ вњреn мђ'жъ, е^гоy востави` х~а эT б~а і^а'ковля и^ бл~голњпеn ўалоMникᲆ і^и^л~евᲆ.
1
Ось останні слова Давида, висловлювання Давида, сина Ієссеєвого, висловлювання мужа, поставленого високо, помазаника Бога Якова і солодкого співака Ізраїлевого:
2
и^ дх~ъ гн~ь во мнњ` гл~а и^ сло'во е^го на ја^ꙁы'цњ моеM”
2
Дух Господній говорить у мені, і слово Його на язиці моєму.
3
Гл~етъ б~ъ і^и^л~евъ мнњ`. гл~а храни'тель і^и^л~евᲆ приTчђ рекїи во чл~цњх# ка'ко ё^дрᲆжи'те страX бж~їи
3
Сказав Бог Ізраїлів, говорила про мене скеля Ізраїлева: той, хто володарює над людьми, буде праведний, володарюючи в страху Божому.
4
ја%ко во свњтᲇ бж~їи заё%тра и^ в#зы'де слн~це ё%тро и^ не поме'рчеT эT сїя'нїа. ја%ко эT горы па'жиTныя эT земля`.
4
І як на світанку ранковому, при сході сонця на безхмарному небі, від сяйва після дощу виростає трава з землі,
5
не та'ко б^о доM мо'и съ крњ'посᲄїю. завTњ б^о вњ'чныи положи` м^и, ё^гото'ванᲆ во вся'ко вре'мя сохранеn. ја^ко вс^е сп~се'нїе мое`. и^ вс^е хотенїе мое` ѓ^ г~њ” ЈА/ко не и%мать прозя'бнђти безакоnныи.
5
чи не так дім мій у Бога? Бо завіт вічний уклав Він зі мною, міцний і непорушний. Чи не так виходить від Нього все спасіння моє і все бажання моє?
6
ја%коте'рнъ и^зостреn, и^ вс^и сїи`. ја%ко не въстргнTђся рђка'ми
6
А нечестиві будуть, як викинуте терня, яке не беруть рукою;
7
ни'же мQђ трђ'диTся в ниX. и^ мно'жесᲄво желњ'ꙁа и^ древа эT ко'пїа ѓ^гнеM поQгђтся, и^ попаляTся срамото'ю свое'ю”
7
але хто торкається його, озброюється залізом або деревом списа, і вогнем спалює його на місці.
8
Сїи и^мена` си'лныX двд~выX і^е^восџе'и хананеа'ниn княZ третїи е^сть. и^ а^динон# неѓs, и^ се'й ѓ^бнажи` ко'пїе свое`, на и~, соT воиn и^ побњди въско'рњ”
8
Ось імена хоробрих у Давида: Ісбосеф ахаманитянин, головний із трьох; він підняв спис свій на вісімсот чоловік і вразив їх в один раз.
9
И$ по неM е^лїа^за'ръ сн~ъ эTц~а бра'та е^го вᲆ треX си'лныX се'и б^њ съ дв~дом# в сира'не внегда` поноси'ти иX и^ноплеме'нникоM. і^ и^ноплеме'нницы собра'шася т^ђ на' брань.
9
За ним Єлеазар, син Додо, сина Ахохи, із трьох хоробрих, які були з Давидом, коли вони осудженням викликали филистимлян, які зібралися на війну;
10
і^ и^зыидо'ша мђжи і^и^л~ви противђ лицђ` и^хъ” И$ то'и воста`. и^ би` и^ноплемеnники, доnдеже ё^трђди'ся рђка` е^го, и^ прильпе` рђка` е^го к# мечђ`. и^ съᲄвори` г~ь спsнїе вели'ко въ то'и дн~ь. и^же лю'дїе ѓ^брати'шася въ слDњ е^го, то'кмо совлача'ти”
10
ізраїльтяни вийшли проти них, і він став і вражав филистимлян до того, що рука його стомилася і прилипла до меча. І дарував Господь у той день велику перемогу, і народ пішов за ним тільки для того, щоб оббирати вбитих.
11
И$ по неM самаїя сн~ъ а^саи'на а^рђке'искаго. і^ и^ноплемеnницы собра'шася вᲆ џирїю. и^ бњ т^ђ ча'сть села` и^сполнь ляща. и^ лю'дїе бњжа'ша эT лица` и^ноплеме'нникъ”
11
За ним Шамма, син Аги, гараритянин. Коли филистимляни зібралися у Фириї, де було поле, засіяне сочевицею, і народ побіг від филистимлян,
12
И$ събраша'ся посре'дњ ча'сти, и^ брани'ша е^го. і^ и^ꙁби` и^ноплеме'никы. и^ сътвори` г~ь сп~се'нїе вели'ко въ то'й дн~ь”
12
то він став серед поля і зберіг його і вразив филистимлян. І дарував тоді Господь велику перемогу.
13
И$ снидо'ша тр^и эT триде'сяT князе'и, и^ прїидо'ша вᲆ жа'твђ. къ дв~дђ въ верте'пъ эTдала'м#скъ. и^ чино'ве и^ноплеме'нникъ, внидо'ша во ё^доль раџаи%ньскђю”
13
Троє цих головних із тридцяти вождів пішли і ввійшли під час жнив до Давида в печеру Одоллам, коли юрби филистимлян стояли в долині рефаїмів.
14
И$ дв~дᲆ тогда` б^њ въ ѓ^бдеръжа'нїи, и ста'н# б^њ и^ноплеме'нническъ въ виџлеѓ'мњ”
14
Давид був тоді в укріпленому місці, а загін филистимлян — у Вифлеємі.
15
И$ вожажда` дв~дъ, и^ рече кт^о мя и%мать напои'ти эT воды` рова, и^же въ виџлеѓ%мњ при вратњхъ. ста'нъ же б^њ тогда` и^ноплеменическъ въ виџлеѓ'ме,
15
І захотів Давид пити, і сказав: хто напоїть мене водою з колодязя Вифлеємського, що біля воріт?
16
и^ раꙁгна'ша си'лнїи трі'е, ѓ^поlче'нїе и^ноплеме'нникъ, и^ почерпᲆша воды` эT рова виџлеѓMскаго е%же ё^ враT, и^ възе'мше прїидо'ша къ дв~дђ, и^ не хотя'ше пи'ти е^я`, и^ помоли'ся г~ђ”
16
Тоді троє цих хоробрих пробилися крізь стан филистимський і почерпнули води з колодязя Вифлеємського, що біля воріт, і взяли і принесли Давиду. Але він не захотів пити її і вилив її у славу Господа,
17
И рече млsть м^и г~ь сътвори` сїю, кро'вь ли с^е мђж'ъ шеDшиX вᲆ дш~а и%хъ пи'ти и%мамъ а%зъ, и^ не хотя'ше пи'ти е^я`, с^и сотвори'ша три си'лнїи мђж'и”
17
і сказав: збережи мене Господи, щоб я зробив це! чи не кров це людей, які ходили з небезпекою для власного життя? І не захотів пити її. Ось що зробили ці троє хоробрих!
18
И$ а^ве'са бра'тъ і^ѓ^а'вль сн~а сарђ'ина, се'й б^њ кня'ѕь наD третїею ча'стїю, сі'и же въздви'же ѓ^рђжїе свое` на т~, мђж'ъ ё^ја^зви'ти, и^ томђ` и%мя е^сть въ тре'хъ”
18
І Авесса, брат Іоава, син Саруїн, був головним із трьох; він убив списом своїм триста чоловік і був у славі у тих трьох.
19
И$ эT трїи тњхъ сла'вныи, и^ бысть имъ вла'стельство, и^ но дотрїеX си'хъ дотри'жды не до'иде”
19
Із трьох він був найзнатнішим і був начальником, але з тими трьома не рівнявся.
20
И$ ванњя' сн~ъ и^эTдаеv, мQђ то'й мно'г# въ дњлеX эT каваса'иля, и^ то'й поби` дв^а сн~а а^рїи'ля моа'в#скаго и^ то'й сни'де и^ поби` льва` по'средњ рова в# дн~ь снњжеn”
20
Ванея, син Іодая, чоловіка хороброго, великий за ділами, з Кавцеїла; він уразив двох синів Ариїла моавитського; він же спустився й убив лева у рові в сніжний час;
21
И$ то'й поби` мђжа е^гљ=пᲄянина мђж'а кра'сна в# рђ'кђ же е^гљ=п#тянина б^њ ко'пїе ја%ко сто'лпъ, и^ сни'де к не'мђ с па'лицею, і^ и^сторже ко'пїе и^ꙁ рђ'кђ е^гљ=птянина, и^ ё^би` и^ ѓ^рђжїемъ е^го”
21
він же убив одного єгиптянина, людину поважну; у руці єгиптянина був спис, а він пішов до нього з палкою і відняв спис з руки єгиптянина, й убив його власним його списом:
22
Сїя сътвори` ваи^е^а'съ сн~ъ і^ѓ^да'евъ, и^ томђ` и%мя въ треX си'лныхъ”
22
ось що зробив Ванея, син Іодаїв, і він був у славі у трьох хоробрих;
23
И$ бы'сть наD ѓ^ны`, л~, сла'вныхъ, н^о къ тре'мъ не прїиде, и^ постави дв~дъ наD стра'жђ послђ'шати е^го”
23
він був знатнішим тридцяти, але з тими трьома не рівнявся. І поставив його Давид найближчим виконавцем своїх наказів.
24
І$ и^мена` си'лныX дв~да цр~я, а^саи'ль братъ і^ѓ^а'вль, сїи въ тре'хъ десятихᲆ е^леа^на'нъ сн~ъ эTц~а бра'та свое^го эT виџлеѓ'ма”
24
[Ось імена сильних царя Давида:] Асаїл, брат Іова, — у числі тридцяти; Елханан, син Додо, з Вифлеєма,
25
Семо'въ а^родїи'нъ,
25
Шамма хародитянин, Елика хародитянин,
26
хели'съ эT е^лодоџ#ньсїки” І$и'ра сн~ъ эT киса, а^џекоитьскаго,
26
Херец палтитянин, Іра, син Ікеша, фекоїтянин,
27
а^вїезеръ а^наџоџ#скїи, савђхе'и и^же эT а^соџи'ты,
27
Евиезер анафофянин, Мебуннай хушатянин,
28
е^лоѓ^нъ а^лони'тьскїи. мове'и и^же эT и^џае^тоџи'ты”
28
Цалмон ахохитянин, Магарай нетофафянин,
29
Є/ли сн~ъ ваа'нь, и^же эT нетофа'џитъ. е%џ#џи, сн~ъ а^рива'нъ эT гаваѓ%ны сн~оv венїа'минъ”
29
Хелев, син Баани, нетофафянин, Іттай, син Рибая, з Гиви синів Веніамінових,
30
Ваи^еа'съ, фараџониTскїи ё%рїи, эT налалиге'я”
30
Ванея пирафонянин, Іддай з Нахле-Гааша,
31
А$рїиl, сн~ъ а^варђ'џовъ. а^заѓ'ръ, варсамиTскїи”
31
Ави-Албон арбатитянин, Азмавет бархюмитянин,
32
Є$лїа'са, сн~ъ лавониTскїи. васе'и, гони'тъ скїи.
32
Елияхба шаалбонянин; із синів Яшена — Іонафан,
33
і^ѓ^а^џа'нъ” Сн~ъ сама'на а^рори'тьскаго. а^хїа'нᲆ сн~ъ а^ретаи'нъ. а^раџђ'ръскаго”
33
Шама гараритянин, Ахиам, син Шарара, араритянин,
34
Є$лифала'џъ, сн~ъ маа^хїа'вль” Є$лїа'въ, сн~ъ а^хитофе'ль гелоѓ%ниTскаго.
34
Елифелет, син Ахасбая, сина Магахати, Елиам, син Ахитофела, гилонянин,
35
а^са'рњи, карми'льскїи. тђё^ре'мъ, сн~ъ а%свы”
35
Хецрай кармилитянин, Паарай арбитянин,
36
И$га'ла, сн~ъ и^а^фаn. и^ ваа'н# сн~ъ, а^гарїинъ.
36
Ігал, син Нафана, з Цоби, Бані гадитянин,
37
е%лиX а^мани'тъскїи” Хелорњ'и вироџїискїи нося'и ѓ^рђжїе і^ѓ^а'вле, сн~а сарђи^на”
37
Целек аммонитянин, Нахарай беротянин, зброєносець Іоава, сина Саруї,
38
И$ра'съ е^џ#џе'ръскїи. гари'въ е^ферњ'искїи.
38
Іра ітритянин, Гареб ітритянин,
39
и^ ё'рїя, эT геџе'искїи” и^ всњхъ, л~, и^ сеDмъ”
39
Урія хеттеянин. Усіх тридцять сім.
Глvа, к~д”
1
И$ приложи` гнњ'въ г~ь, раз#горњтися въ і^и^л~и. и^ подви'же в ни'хъ дв~да гл~я. шеD и^ сочти` і^и^л~я і^ё'дђ”
1
Гнів Господній знову запалав на ізраїльтян, і побудив він проти них Давида сказати: піди, порахуй Ізраїля й Іуду.
2
И$ реq дв~дъ къ і^ѓ^а'вђ, княѕю старњишемђ и^же с ни'мъ. и^ди` нн~њ въ вся` колњ'на і^и^л~ева і^ и^ё'дина. эT да'на да'же и^ до верса'вїя. и^ сочти` лю'ди. и^ да ё^вњмъ число` люде'мᲆ”
2
І сказав цар Іоаву воєначальникові, який був при ньому: пройди по всіх колінах Ізраїлевих [і Іудиних] від Дана до Вирсавії, і порахуй народ, щоб знати мені кількість народу.
3
И$ рече і^ѓ^а'въ къ цр~ю да приложи'тъ г~ь б~ъ тво'и къ люде'мъ твои%мъ. ја%коже ся и%мъ стори'цею сђгђ'бъ ё^мно'жити. и^ ѓ'чи господи'на мое^го цр~я ви'дњти, и^ господи'нъ мо'и цр~ь почт^о помышля'етъ ѓ^ словеси` сеM”
3
І сказав Іоав царю: Господь Бог твій нехай примножить стільки народу, скільки є, і ще у сто разів стільки, а очі господаря мого царя нехай побачать це; але для чого господар мій цар бажає цієї справи?
4
И$ ё^крњпи` сло'во цр~ь къ і^ѓ^а'вђ, и^ къ княѕе'мъ си'лныM. і^ и^зы'де і^ѓ^а'въ, и^ кня'ѕи крњ'посᲄи преD цр~я, сочести` лю'ди і^и^л~евы”
4
Але слово царя до Іоава і воєначальників перемогло; і пішов Іоав з воєначальниками від царя рахувати народ ізраїльський.
5
И$ преидо'ша і^ѓ^рдаn, и^ внидо'ша въ а^рои'ръ, съ ѓ^де'снђю гра'да, и^же посре'дњ дебри` га'дїи, и^ е^лїезе'ръ”
5
І перейшли вони Йордан і зупинилися в Ароері, на правому боці міста, що серед долини Гадової, до Іазера;
6
И$ прїидо'ша в галаа'дђ, и^ въ землю џавасо'нъ. и^ въ џо'нъ. и^ въ да'сђ. и^ внидо'ста вᲆ данида'нъ. и^ ѓ^бидо'ста до сидо'на”
6
і прийшли в Галаад і в землю Тахтим-Ходши; і прийшли в Дан-Яан і обійшли Сидон;
7
И$ пото'мъ прїидо'ста въ маўаr ти'рђ, и^ въ вся` гра'ды гевђ'ины. и^ въ хананеи'ны. і^ и^до'ста на ю%гъ і^ё'ды, и^ въ вирса'вїю”
7
і прийшли до укріплення Тира і в усі міста хивеян і хананеян і вийшли на південь Юдеї у Вирсавію;
8
И$ ѓ^быидо'ста вс^ю зе'млю, и^ прїидо'ста въ і^ерsли'мᲆ. сконча'вше і~ ю, мsцъ, и^ к~ ма дн~їи”
8
і обійшли всю землю і прийшли через дев’ять місяців і двадцять днів у Єрусалим.
9
И$ да'ст# і^ѓ^а'въ число` сочте'ныхъ людїи цр~ю. и^ бњ` і^и^л~я числомъ. и~. со'тъ ты'сящъ мђжъ си'лныхъ держа'щихъ ѓ^рђжїе. и^ мђжъ і^ё'динъ. пять со'тъ ты'сящъ мђжъ боре'цъ”
9
І подав Іоав список народного перепису царю; і виявилося, що ізраїльтян було вісімсот тисяч чоловіків сильних, здатних до війни, а юдеян п’ятсот тисяч.
10
І$ ё^боја%ся срDце двд~во. по числђ людїи и^ рече дв~дъ къ г~ђ съгрњши'хъ ѕњ'ло сътвори'хъ гл~ъ се'и” И$ н~нњ г~и эTи^ми` ѕло'бђ раба` свое^го ја^ко ѓ^сђетњх# ѕњло”
10
І здригнулося серце Давидове після того, як він порахував народ. І сказав Давид Господу: тяжко згрішив я, вчинивши так; і нині молю Тебе, Господи, прости гріх раба Твого, бо вкрай нерозумно зробив я.
11
И$ въста` дв~дъ заё'тра и^ сло'во гн~е бы'сть къ гаа'дђ прoркђ въ снњ гл~я”
11
Коли Давид устав на другий день ранком, то було слово Господа до Гада пророка, прозорливця Давида:
12
Ше'дъ гл~и къ дв~дђ та'ко гл~етъ г~ь. тро'е а^зъ рекђ` тебњ і^ и^ꙁбере'ши е^ді'но эT и'хъ. и^ сътворю` т^и”
12
піди і скажи Давиду: так говорить Господь: три покарання пропоную Я тобі; вибери собі одне з них, яке звершилося б над тобою.
13
И$ вни'де га'дъ къ дв~дђ і^ и^сповњ'да е^мђ гл~я. и^збере` са'мъ себе` бы'ти чт^о хо'щеши. прїидђтᲆ г~, лњта гла'дъ на' землю ᲄвою и^л^и г~, мsцы бњ'гати преD враги` твои'ми и^ бђдђтъ гоня'ще т^я и^л^и г~, дн~и сме'рти въ ꙁемли` твое'и бы'ти. нн~њ ё%бо разђмњ'и и^ ви'ждь чт^о эTвњща'ю посла'вшемђ м^я”
13
І прийшов Гад до Давида, і сповістив йому, і сказав йому: обирай собі, чи бути голоду в країні твоїй сім років, чи щоб ти три місяці бігав від ворогів твоїх, і вони переслідували тебе, чи щоб упродовж трьох днів була моровиця в країні твоїй? тепер розсуди і виріши, що мені відповісти Тому, Хто послав мене.
14
И$ рече дв~дъ къ га'дђ. тњ'сно м^и эTвсю'дђ е^сть тро'е с^е. да в#падђ` въ рђ'цњ гн~и. ја%ко мно'ги сђть щедроты` е^го ѕњ'ло. в рђцњ же чл~чи да не впадђ`. і^ и^збра` себњ` дв~дъ са'мъ сме'рть. и^ дн~їе жа'твенїи пшени'цы”
14
І сказав Давид Гадові: тяжко мені дуже; але нехай упаду я в руки Господа, бо велике милосердя Його; тільки б у руки людські не впасти мені. [І обрав собі Давид моровицю під час жнив пшениці.]
15
И$ даs г~ь сме'рть въ і^и^л~и. эT ё'тра до ча'са ѓ^бњ'днего и^ нача'ся ја%зва бы'ти въ лю'дехъ. и^ ё^мро'ша эT людїи гн~ихъ эT дана и^ до верса'вїя, Wо~, мђжъ”
15
І послав Господь моровицю на ізраїльтян від ранку до призначеного часу; [і почалася моровиця в народі] і померло з народу, від Дана до Вирсавії, сімдесят тисяч чоловік.
16
И$ простре` а^гг~лъ бж~їи рђкђ свою въ і^ерsли'мъ расточи'ти я&, и^ не преклони` г~ь на ѕло'бђ. и^ рече а%гг~лђ расточа'ющемђ лю'ди. довлњ'етъ т^и нн~њ эTи^ми` рђкђ твою. и^ а'гг~лъ гн~ь б^њ стоя` преD гђмно'мъ ѓ^рнњя' і^е^љ=сњ'ева”
16
І простяг ангел [Божий] руку свою на Єрусалим, щоб спустошити його; але Господь пожалів про біду і сказав ангелові, який уражав народ: досить, тепер опусти руку твою. Ангел же Господній був тоді біля току Орни ієвусеянина.
17
И$ рече дв~дъ къ г~ђ внегда` ви'дњ а%гг~ла бию'ща лю'ди. и^ рече а'зъ е^смь съгрњши'выи. а%ꙁъ е^смь па'стырь ѕл^о сътвори'выи. а^ сїя ѓ%вца чт^о сотвори'ша. бђ'ди нн~њ рђка` твоя на мн^њ, и^ на до'мъ эTц~а мое^го”
17
І сказав Давид Господу, коли побачив ангела, який уражав народ, говорячи: ось, я згрішив, я [пастир] вчинив беззаконно; а ці вівці, що зробили вони? нехай же рука Твоя обернеться на мене і на дім батька мого.
18
И$ прїиде гаD къ двдђ въ дн~ь то'и. и^ рече е^мђ възыиди. и^ поста'ви б~ђ ѓ^лта'рь въ гђмнњ` ѓ^рнњя' і^е^љ=сњ'ина”
18
І прийшов у той день Гад до Давида і сказав: іди, постав жертовник Господу на току Орни ієвусеянина.
19
И$ възы'иде дв~дъ по гл~ђ га'да прoрка. и^мъже ѓ%браꙁоM заповњ'да е^мђ г~ь”
19
І пішов Давид за словом Гада [пророка], як повелів Господь.
20
И$ прекло'нся ѓ^рнїи и^ ви'дњ цр~я и^ ѓ'троки е^го въсходя'ща вы'ше е^го. і^ и^зы'иде ѓ%рна. и^ поклони'ся цр~ю паD на лицы` свое^мъ на ꙁемли`”
20
І глянув Орна і побачив царя і слуг його, які йшли до нього, і вийшов Орна й уклонився цареві лицем своїм до землі.
21
И$ рече ѓ%рна. чᲄо` с^е ја%ко прїиде господи'нъ мои цр~ь къ рабђ` свое^мђ. и^ рече е^мђ дв~дъ кђпи'ти ё^ тебе` гђмно` прїидо'хъ. въ созда'нїе ѓ^лтаря` бж~їя. да и^ преста'нетъ ја%зва эT людїи”
21
І сказав Орна: навіщо прийшов господар мій цар до раба свого? І сказав Давид: купити в тебе тік для спорудження жертовника Господу, щоб припинилось ураження народу.
22
И$ рече ѓ%рна къ дв~дђ. да прїиметъ и възнесе'тᲆ господи'нъ мои цр~ь. г~ђ б~ђ бл~гое преD ѓ^чи'ма свои'ма. с^е воло'ве въ вся`съжига'емая. и^ колеса` и^ сосђ'ди. волоv на дрова`”
22
І сказав Орна Давиду: нехай візьме і принесе в жертву, господар мій, цар, що йому вгодно. Ось воли для всепалення і вози й упряж волова на дрова.
23
Вс^я да'сть ѓ%рна цр~ю. и^ рече ѓ%рна къ цр~ю, г~ь б~ъ твои да блsвитъ тя”
23
Все це, царю, Орна віддає цареві. Ще сказав Орна царю: Господь Бог твій нехай буде милостивим до тебе!
24
И$ рече цр~ь въ премњне'нїи възнесђ` г~ђ б~ђ мое^мђ. и^ не воꙁнесђ` вс^есожига'емыхъ тђне`” И кђпи` дв~дъ гђмно` и^ волы`. ꙁа н~, си'кль сребра`,
24
Але цар сказав Орні: ні, я заплачу́ тобі, що коштує, і не принесу Господу Богу моєму жертви, взятої задарма. І купив Давид тік і волів за п’ятдесят сиклів срібла.
25
и^ сози'жде дв~дъ ѓ^лтаr б~ђ на гђмнњ`. и^ възнесе` вс^ясожига'е^мая. и^ ми'рная. и^ послђш'а г~ь земля`, и^ эTя'тъ ја%звђ эT і^и^л~я”
25
І спорудив там Давид жертовник Господу і приніс всепалення і мирні жертви. [Потім Соломон розширив жертовник, бо він був малий.] І змилостивився Господь над країною, і припинилось ураження ізраїльтян.