Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И$ бы'сть е^гда вни'де сн~ъ мои въ чръто'гъ свои. па'дъ и^ ё'мре,
1
Але коли син мій увійшов у шлюбний чертог свій, він упав, і помер.
2
и^ преврати'хомъ вся свњтлая” И$ въста'шA вс^и гража'не мои` въ ё^тњше'нїи мое'мъ, и^ почи'хъ да'же до дрђга'го дн~е до но'щи”
2
І перекинули всі ми світильники, і всі співгромадяни мої піднялися утішати мене, і я спочила до ночі другого дня.
3
И$ бысть е^гдA вс^и почива'хђ да мя ё^тњшатъ да поко'юся” И$ въстахъ но'щїю и^ бњжа'хъ и^ прїидо'хъ ја%ко ви'диши на то'мъ по'ли,
3
Коли ж усі перестали утішати мене, щоб залишити мене у спокої, я, уставши вночі, побігла і прийшла, як бачиш, на це поле.
4
и^ помышля'ю ё^же` не възврати'тися въ' градъ. н^отђ` стоя'ти, и^ не я'сти и^ не пи'ти, н^о без#преста'ни рыда'ти и^ пости'тися до'ндеже ё^мрђ`”
4
І думаю вже не повертатися у місто, але залишатися тут, не їсти, не пити, але безперестанно плакати і поститися, доки не помру.
5
И$ ѓ^ста'вилъ словеса` в ни'х же бњ'хъ, и^ эTвњща` съ ја%ростїю к не'и, и^ реко'хъ
5
Залишивши розмірковування, якими займався, я з гнівом відповів їй і сказав:
6
бђ'я паче всXњ же'нъ. не ви'диши пла'чь на'шъ і^ и^же на'мъ слђчи'ся,
6
о, найбезумніша з усіх жон! чи не бачиш скорботи нашої і що сталося з нами —
7
ја%ко сїѓ'нъ мт~и на'ша вс^я ско'рбїю скорби'тся. и^ смире'нїю смирена е^сть и^ пла'четъ ѕlњнњ'иши”
7
що Сион, мати наша, засмучується безмірно, вкрай принижена, і плаче гірко?
8
И$ нн~њ ја^ко вс^и рыда'емъ и^ ско'рбни е^смы`, ја%ко всњ ско'рбни е^смы`, ты' же скорби'ши ѓ^ е^ді'нњмъ сн~њ”
8
І тепер, коли всі ми уболіваємо і засмучуємося, тому що всі засмучені, чи будеш ти засмучуватися через одного сина твого?
9
Въпроси` б^о земли` и^ речетъ тебњ, ја^ко сїя е^сть и^же и%мать рыда'ти паде'нїя, толи'кимъ на не'и ражда'ются.
9
Запитай землю, і вона скаже тобі, що їй-то слід оплакувати падіння такої безлічі, що народжується на ній;
10
и^ эT нея` эT нача'ла вс^и рожде'нїи, и%ныи прїидђтъ. и^ се` близ#ко в#сњхъ в# поги'бель хо'дятъ і^ и^стребле'нїя бђдетъ мно'жества иX
10
бо всі народжені з неї від початку й інші, які мають народитися, ледь не усі гинуть, і така безліч їх віддається на знищення.
11
и^ кто` б^о и%мать рыда'ти н^о и^ паче токмо сїя и^же толи'ко мно'жество поги'бе, неже ты` и^же за е^ді'наго болњзнђ'еши”
11
Отже, хто повинен більше засмучуватися, як не та, яка втратила таку безліч, а не ти, що уболіваєш за одного?
12
А$ще же рече'ши мн^њ ја%ко нњсть пла'чь мои подо'беn земли` ја%ко плодъ чре'ва мое^го поги'бе. е^гоy в# печа'ли породи'хъ и^ со бо'лњзнїю роди`
12
Якщо ти скажеш мені: «плач мій не подібний до плачу землі, бо я втратила плід утроби моєї, який я носила із сумом і народила у болістях;
13
земля' же по пђти` земли`, и^дет# же в# нея` мно'жество настоя'щее. како слђчи'ся
13
а земля — за властивістю землі; на ній теперішня безліч як відходить, так і приходить»:
14
и^ а'зъ тебњ рекђ, ја%коты` съ трђдомъ роди'ла е^си, та'ко и^ зеMля` да'сть плоD свои чл~кђ эT нача'ла е^мђ и^же сътвори'лъ ея`.
14
і я скажу тобі, що як ти з трудом народила, так і земля дає плід свій людині, яка від початку обробляє її.
15
нн~њ б^о въздержи` сама` себњ бо'лњзнь твою`. и^ крњпко носи` и^же тебњ слђчи'шася паде'нїя.
15
Тому утримайся тепер від скорботи твоєї і мужньо перенось втрату, що трапилася у тебе.
16
а^ще б^о ѓ^правди'ши предњлы бж~їи и^ совњты е^го” Прїемлеши вре'мя и^ въ таковы'хъ похва'лишися
16
Бо якщо ти визнаєш праведним визначення Боже, то у свій час одержиш сина, і між дружинами будеш прославлена.
17
вни'ди б^о въ' градъ къ мђжђ свое^мђ,
17
Отже, повернися у місто до чоловіка твого.
18
и^ рече къ мнњ`, не сътворю` ни вни'дђ въ' градъ н^о зде` ё^мрђ`.
18
Але вона сказала: не зроблю так, не повернуся в місто, але тут помру.
19
и^ преDста'виX гл~ати к не'и, и^ реко'хъ.
19
Продовжуючи говорити з нею, я сказав:
20
не мози` сотвори'ти се` сло'во, н^о и^зво'ли по совњтђ мое^мђ, коли'ко паде'нїе сїѓ'на ё^тњшиши ради болњзни і^ерsлі'ма”
20
не роби цього, але послухай пораду мою. Бо скільки бід Сиону? Утішся заради скорботи Єрусалима.
21
Ви'диши б^о ја^ко ѓ^сщ~енїе на'ше ѓ^пђстњ`. и^ ѓ^лта'рь нашъ сътре'нъ еs. и^ цр~ковь наша разоре'на е^сть”
21
Бо ти бачиш, що святилище наше спустошене, вівтар наш скинутий, храм наш зруйнований,
22
и^ ўаlты'рь нашъ смире'нъ е^сть, и^ пњснь ё^млъча`, и^ ра'дость свя'зана е^сть, и^ свњща свњтилника на'шего погаше'на е^сть. и^ кїѓ'тъ завњта на'шего ѓ^браще'нъ е^сть, и^ ст~ая на'шA и^змњне'на сђть і^ и'мя чт^о възва'но е^сть на наs близко ѓ^скверненїя е^сть, и^ свободы наши ё^коре'нїе тръпњли сђть. и^ сщ~ен#ницы пож#же'ни сђть. и^ левљ=ти наши въ плене'нїе и^до'ша. и^ дв~цы наши ѓ^скверне'ни сђть. и^ же'ны наша наси'лїе тръпњша. и^ пра'веднїи на'ши въсхище'ни сђть и^ ѓ'троцы наша и^зги'бнђша і^ ю'ноши наши слђжи'ша. и^ крњпци наши и^знемого'ша”
22
псалтир наш принижений, пісні замовкли, радість наша зникла, світло світильника нашого погасло, ковчег завіту нашого розкрадений, Святе наше осквернене, й ім’я, наречене на нас, ледь не зганьблене, діти наші потерпіли знеславлення, священики наші побиті, левити наші відведені у полон, дівчата наші осквернені, дружини наші потерпіли насильство, праведники наші захоплені, отроки наші загинули, юнаки наші у рабстві, сильні наші знемогли;
23
И$ чт^о всњмъ на'ипа'че знамена'нїе сїѓ'на. ја%ко и^зы'иде эT сла'вы своея. ја%же и^ преда'нъ е^сть в рђка'хъ и^же насъ ненави'дњша”
23
і що з усього найтяжче, знамено Сиону позбавлене слави своєї, бо віддане у руки ненависників наших.
24
Ты' бо эTрњ'еши твои` ско'рби мно'ги. и^ эTложи` эT себе` мно'жество бо'лњзнїи да тя` възлю'битъ крњпкїи и^ поко'и сътвори'тъ тебњ вы'шнїи покое'нїе трђда”
24
Тому залиш великий сум твій, і відклади безліч скорбот, щоб помилував тебе Кріпкий, і Всевишній дарував тобі заспокоєння і полегшення трудів.
25
И$ бы'сть е^гда` гл~ахъ е'и лице' ся сїя'ше ско'ро, и^ ѓ'бразъ блиста'нїе сътворяше видњнїе е^я`” да бы'хъ ё^жа'сенъ ѕњло к не'и. и^ помышля'хъ чт^о бысть сїе.
25
При цих словах моїх до неї, несподівано засяяло лице і погляд її, і ось, вигляд зробився блискучим, так що я, переляканий нею, думав, що б це було.
26
и^ се` ско'ро эTпђсти` шђ'мъ гла'сомъ вели'кимъ стра'хомъ по'лнымъ да въздвига'шеся земля` эT жены` съ шђ'момъ”
26
І ось, вона несподівано випустила настільки голосний і настільки страшний звук голосу, що від цього звуку жінки захиталася земля.
27
И$ ви'дњхъ с^е на'ипаче жена` не ја^вля'шеся мн^њ н^о гра'дъ созида'шеся и^ мњсто показа'шеся эT ѓ^снова'нїя вели'кихъ, и^ ё^страши'хся и^ возопиX гла'сомъ вели'кимъ,
27
І я бачив, і ось, жінка більше не являлася мені, але створювалося місто, і місце його позначалося на великих основах, і я переляканий голосно викликнув і сказав:
28
и^ реко'хъ гдњ` е^си` ё^рїель а^гг~лъ и^же эT начала прїиде къ мн^њ. ја%кото'и м^я сътвори` прїити` въ мно'жествњ ё^жаса ё^ма` сего” И$ бысть коне'цъ мои в растлњнїе, и мл~тва моя в# поноше'нїе,
28
де ангел Уриїл, який спочатку приходив до мене? бо він привів мене до такої несамовитости розуму, в якому мета мого прагнення зникла, і молитва моя обернулася на ганьбу.
29
и^ е^гда бы'хъ гл~ющи сїя. с^е прїиде къ мн^њ и^ ви'дњ м^я,
29
Коли я говорив це, він прийшов до мене;
30
и^ се` бы'сть поставле'нъ ја^ко мр~твъ и^ ра'зђмъ мои ѓ^чюжде'нъ бы'сть, и^ дръжа` десни'цђ мою, и^ въскрњпи` м^я и^ постави м^я на' нозњ мои`. и^ рече м^и
30
і побачив мене, і ось, я лежав, як мертвий і в непритомному стані; він узяв мене за праву руку, укріпив мене і, поставивши на ноги, сказав мені:
31
чт^отебњ е^сть и^ въскђю ѓ^скорбе'нъ е^сть ра'зђмъ твой, и^ чю'вство срDца твое^го. и^ въскђ'ю въскорби'шися и^ реко'хъ ја%ко ѓ^ста'вилъ м^я е^си
31
що з тобою? від чого збентежені розум твій і почуття серця твого? від чого бентежишся?
32
и^ а'з# сътвори'хъ по словесе'мъ твои^мъ, и^ взыидо'хъ на' поле и^ се` ви'дXњ и^ ви'жђ чт^о не могђ провњща'ти.
32
Від того, — відповів я йому, — що ти залишив мене, і я, чинячи за словами твоїми, вийшов на поле, і ось побачив і ще бачу те, про що не можу розповісти.
33
и^ рече къ мн^њ, ста'ни ја^ко мђжъ и^ въздви'гнђ т^я. и^ рекохъ,
33
А він сказав мені: стій мужньо, і я поясню тобі.
34
гл~и г~и мои и^ не ѓ^ста'ви м^я ја^ко да не в сђетњ` ё^мрђ`.
34
Говори мені, господарю мій, — сказав я, — тільки не залишай мене, щоб я не помер марно;
35
ја%ко ви'дњхъ и^же не свњдяхъ, и^ слы'шђ и^же не свњмъ и^л^и чю'вство мое лже'тъ, и^ дш~а моя мечта'нїе видя.
35
бо я бачив, чого не знав, і чув, чого не знаю.
36
нн~њ б^о помолю' ти ся да ска'жеши рабђ` твое^мђ въ ё'жасњ семъ.
36
Чи почуття моє обманює мене, чи душа моя марить уві сні?
37
и^ эTвњща` къ мн^њ и^ рече
37
Тому прошу тебе пояснити мені, рабові твоєму, цю несамовитість розуму мого. Відповідаючи мені, сказав він:
38
слы'ши м^я, и^ наё^чђ` тя` и^ рекђ` тебњ ѓ^ кои'хъ бои'шися ја%ко вы'шнїи эTкры'етъ тебњ та'ины вели'ки.
38
слухай мене, і я навчу тебе, і поясню тобі те, що налякало тебе: бо Всевишній відкриє тобі багато таємниць.
39
видњ правъ пђть твои, ја%ко безъпреста'ни скорби'шися за лю'ди твоя`, и^ ѕњло рыда'еши сїѓ'на ради.
39
Він бачить правий шлях твій, що ти безперестанно уболіваєш за народ твій і сильно засмучуєшся за Сион.
40
тђ б^о ра'зђмъ видњнїя и^же тебњ ја^ви'ся прежде ма'ло.
40
Таке значення видіння, яке перед цим явилося тобі:
41
е^я'же ви'дњл# е^си рыда'ющи нача'лъ е^си ё^тњша'ти е^я`.
41
жона, яку ти бачив, що вона плаче, і намагався утішати,
42
нн~њ же ё^же` лица` же'ньска не ви'диши. н^о ја^ви'ся тебњ гра'дъ созида'ти
42
яка потім стала невидимою, але явилося тобі місто, що будується,
43
и^ ја%ко провњща'ше тебњ эTпаде'нїе сн~а ея`. с^е е^сть эTрњше'нїе”
43
і яка тобі розповіла про смерть сина свого, ось що означає:
44
се жена` ю%же ви'дњлъ е^си сїя е^сть сїѓ'нъ, и^ ја^ко речетъ тебњ и^же и^ нн~њ позри'ши, ја%ко граD създа'нъ.
44
жона, яку ти бачив, це Сион. А що сказала тобі та, яку ти бачив, як місто, яке тільки будується,
45
и^ ја%ко речетъ тебњ и^же безъпло'дна быs, лњтъ, л~, и^ чт^о бя'хђ лњта л~, къгда не бы'сть в немъ е^ще жрътва прино'шена”
45
що вона тридцять років була неплідна, цим указується на те, що впродовж тридцяти років у Сионі ще не приносилася жертва.
46
И$ бысть по лњтеX л, созда` соло'монъ граD. и^ принесе` приноше'нїе, тогда е^гда роди` непло'ды сн~а,
46
Після закінчення тридцяти років неплідна народила сина: це було тоді, коли Соломон збудував місто і приніс жертви.
47
и^ чт^от^и рече ја^ко въспи'та е^го съ трђдомъ, т^о бы'сть. ѓ^битанїе въ і^ерsлимњ,
47
А що вона сказала тобі, що з трудом виховала його, це було перебування у Єрусалимі.
48
и^ ја%ко рече тебњ да сн~ъ мои грядђщи въ свои чрътогъ мрътвъ бы'сть, и^ слђчи'ся е^мђ паде'нїе. т^о бы'сть и^же сътворе'но е^сть паде'нїе і^ерsліMско
48
А що син її, як вона сказала тобі, входячи у чертог свій, упав і помер, це було падіння Єрусалима.
49
и^ с^е ви'дњлъ е^си подо'бїе е^я`. и^ ја%ко сн~а рыда'ше, нача'лъ е^си ё^тњша'ти е^я`. и^ эT сихъ и^же слђчи'шася сїя бя'хђ тебњ ѓ^тво'рена.
49
І ось, ти бачив подобу її, і як вона уболівала за сина, намагався утішати її у тім, що трапилося: то належало відкрити тобі про це.
50
и^ нн~њ ви'дњ вы'шнїи ја%ко дш~ею ско'рбенъ е^си. и^ ја%ко всњмъ срDцемъ терпи'ши за'нь ја^ви'ся тебњ свњтлость сла'вы е^го и^ красота` лњпоты` е^го”
50
Нині ж Всевишній, бачачи, що ти страждаєш душею і всім серцем уболіваєш за нього, показав тобі світлість слави його і красу його.
51
Сего б^о ради рекоX тебњ да живе'ши в по'ли гд^њ нњсть до'мъ създа'нъ.
51
Для цього-то я повелів тобі жити у полі, де немає дому.
52
вњм# б^о а^зъ ја%ко вы'шнїи начина'ше тебњ показа'ти сїя.
52
Я знав, що Всевишній покаже тобі це;
53
сего ра'ди реко'хъ тебњ да прїидеши на ни'вђ гдњ` нњсть ѓ^снова'нїя съзида'нїю.
53
для того і повелів, щоб ти прийшов на поле, де не покладено основи дому.
54
ни б^о можа'ше дњло бл~готворе'нїе чл~ческо въздержа'ти въ мњстњ гдњ начина'шеся вы'шнїи гра'дъ показа'ти.
54
Бо не могла справа людського творіння існувати там, де почало показуватися місто Всевишнього.
55
ты' бо не бо'ися ни ё^стра'шится срDце твое, н^о вни'ди и^ ви'ждь свњтлость и^ вели'чества създа'нїя. коли'ко възмо'жно е^сть тебњ видњнїе ѓ^чесе'мъ ви'дњти.
55
Отже, не бійся, і нехай не страшиться серце твоє, але ввійди і подивися на світлість і красу творіння, скільки можуть бачити очі твої.
56
и^ посе'мъ слы'шиши коли'ко прїемлетъ слыша'нїе ё^шесе'мъ твои^мъ слы'шати.
56
Після того почуєш, скільки можуть чути вуха твої.
57
ты` блж~нъ е^си на мно'ѕњхъ и^ зва'нъ е^си преD вы'шняго ја%ко и^ ма'ло.
57
Ти блаженніший за багатьох і покликаний до Всевишнього, як небагато хто.
58
но'щъ и^же заё'тра бђдђщи пребыва'е^ши т^ђ,
58
На завтрашню ніч залишайся тут,
59
и^ пока'жетъ тебњ вы'шнїи та` видњнїя бо'льши и^же сътвори'тъ ѓ^бита'ющиM на земли` эT послњднихъ днїи.
59
і Всевишній покаже тобі видіння найвеличніших діл, які Він створить для жителів землі в останні дні.
60
и спахъ т^ђ но'щь и^ дрђгђю ја%ко рече мн^њ”
60
І спав я в ту ніч і у наступну, як він повелів мені.