Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И$ реq къ мнњ`, эT нача'ла ѓ^крђже'нїа земли`. и^ пре'же ѓ^снова'нїя предњ'лъ, и^ пре'же нежели ды'шђщи събра'нїя вњтромъ,
1
І сказав Він мені: від початку творіння кола земного і раніше ніж установлені були межі віку, і раніше ніж подули вітри;
2
и^ нежели шђмњша гла'сы гро'мныя. и^ пре'же нежели блиска'хђся свњтлости и^ блиста'нїи. и^ нежели ё^твръди'шася ѓ^снова'нїя ра'иская.
2
раніше ніж почутий був голос грому, раніше ніж заблищала блискавка, раніше ніж утвердилися основи раю;
3
и^ нежели видњшася кра'снїи цвњти. и^ пре'же нежели ё^крњпи'шася си'лы гиблющїися. и^ нежели събра'шася без#числе'наа во'инъства а^гг~льская.
3
раніше ніж з’явилися прекрасні квіти, раніше ніж утвердилися сили рухів, і раніше ніж зібралися незліченні воїнства ангелів;
4
нежели възнесе'нїя въ высотђ` въздђ'хђ. и^ пре'же нежели и^менова'хђся мњры тврьDныа и^ нежели въскђри'шася пе'щи въ сїѓ'нњ.
4
раніше ніж піднялися висоти повітряні, раніше ніж визначилися міри тверді, раніше ніж запалали вогні на Сионі;
5
и^ нежели достиго'шася настоя'щїи лњта. и^ пре'жDе нежели ѓ^чюжDахђся и^хъ, и^же нн~њ съгрњша'ют#. а нежели назнамена'ни бы'ша тїи, и^же вњ'рђ събира'ша”
5
раніше ніж досліджені були літа, і відокремлені ті, які грішать нині, і відзначені ті, які зберігали віру, як скарб:
6
Тогда же а^зъ мысляхъ и^ сътворе'на сђть чресъ мене самаго а^ не эT и^наго. а^ наконе'цъ бђдетъ мно'ю а^ не эT и%наго.
6
тоді Я помислив, і створено було все Мною одним, а не через будь-кого іншого; від Мене також прийде і кінець, а не від будь-кого іншого.
7
и^ эTвњщаX и^ реко'х#. кое` бђ'детъ разлђче'нїе вре'менъ. и^ли когда пе'рвомђ коне'цъ, а^ дрђго'мђ нача'ло.
7
Тоді я відповів: який поділ часів, і коли буде кінець першого і початок останнього?
8
и^ рече къ мнњ` эT а^враа'ма да'же до і^саа'ка. е^гда роже'нї сђть эT него і^а'ковъ і^ и^са'въ. рђка` і^а'ковля держа'ше эT нача'ла пятђ і^са'вовђ.
8
Від Авраама навіть до Ісаака, коли народилися від нього Яків та Ісав, рука Якова тримала від початку п’яту́ Ісава.
9
коне'цъ б^о вњ'ка сего і^са'в#, а^ дрђга'го нача'ло і^а'ковъ.
9
Кінець цього віку — Ісав, а початок наступного — Яків.
10
чл~ча рђка` междђ пяты` и^ рђкђ. и^но не хощи и^ска'ти е%здра.
10
Рука людини — початок її, а кінець — п’ята її. Про інше, Ездро, не запитуй Мене.
11
и^ эTвњща'хъ и^ рекоX. ЭO влDко г~и а^ще ѓ^брњто'хъ блгDть преD ѓ^чи'ма твои^ма.
11
Я ж у відповідь сказав Йому: о, Владико Господи! якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми,
12
молю` тя` да пока'жеши рабђ` твое^мђ коне'цъ зна'менїи твои^хъ. и%х#же ча'сть показа'лъ е^си мнњ но'щи проходя'щїа
12
молю Тебе, покажи рабові Твоєму кінець знамень Твоїх, частину яких показав Ти мені минулої ночі.
13
и^ эTвњща`, и^ рече м^и. въста'ни на но'гђ твою и^ ё^слы'ши глаs и^сполнњ'ишїи шђма.
13
Він відповів мені і сказав: встань на ноги твої, і слухай голос, сповнений шуму,
14
и^ бђ'детъ ја%ко поколњба'тися, и^ не поколњбле'тся мњ'сто на не'м#же стои'ши”
14
і буде ніби землетрус, але місце, на якому ти стоїш, не захитається.
15
И$ сего ра'ди е^гда гл~етъ т^и не ё^жаса'ися. не бо` ѓ^ концы` сло'во, и^ ѓ^ ѓ^снова'нїи земли` разђмњ'ется.
15
Тому, коли буде говорити, ти не жахайся; бо про кінець буде слово, і основи землі маються на увазі.
16
не бо` ѓ^ тыхъ вещехъ сло'во сътрясеTся и^ съдвигнется. вњсть б^о ја%ко коне'цъ и^хъ и'мать и^змњни'тися”
16
А оскільки йдеться про них самих, то земля затремтить і похитнеться, бо знає, що кінець їх повинен змінитися.
17
И$ бы'сть е^гда` слы'шаX, воста'хъ на но'ѕњ мои` и^ слы'шахъ. и^ с^е глаs гл~ющи и^ шђмъ е^го ја%ко шђмъ воD мно'гъ,
17
І було, коли я почув голос, встав на ноги мої, і чув, і ось голос, який говорить, і шум його, як шум вод многих,
18
и^ рече, с^е дн~їе прїидђтъ, и^ бђдетъ е^гда` приближа'тися начнђ да посњщђ ѓбита'ющихъ на земли`.
18
і сказав: ось, настають дні, коли Я почну наближатися, щоб відвідати тих, що живуть на землі,
19
и^ е^гдаy взыска'ти начнђ на нихъ и%же непра'вдђ побњди'ша неправдою свое'ю” И$ е^гда и^спо'лниTся смире'нїе сїѓ'не,
19
коли почну Я стягувати з тих, які неправдою своєю зробили неправедно велику шкоду, і коли виповниться міра приниження Сиону.
20
и^ е^гда назнаменђ'ется вњкъ и^же начне'тся преити`” Сїя зна'менїа сътворю`, кни'ги разгнђтся предъ лицемъ дръжа'вы и^ вс^и ё%зрятъ въкђпњ.
20
А коли назнаменується вік, який почне проходити, то ось знамення, які Я покажу: книги розкриються перед лицем тве́рди, й усі разом побачать;
21
и^ лњтца младе'нцы гл~юще гла'сы свои'ми. и^ бремена'ты незрњлы ро'дятъ младенець. трема` и^ четырма мsцы, живђтъ и^ въздви'жTђся.
21
і однолітні немовлята заговорять своїми голосами, і вагітні жінки будуть народжувати недозрілих немовлят через три і чотири місяці, і вони залишаться живими і зміцняться;
22
и^ ско'ро ја%вля'юTся мњ'ста ѓ^сња'на, котора'я же не сђть ѓ^сњя'на. и^ по'лна храни'лища ско'ро ѓ^бря'щTђся пра'здны,
22
засіяні поля раптово стануть ніби незасіяними, і повні житниці виявляться порожніми;
23
и^ трђба` въстрђбитъ съ шђмомъ ю%же е^гда` вс^и ё^слы'шаT, ско'ро ё^жа'снђтся”
23
потім засурмить труба з шумом, і коли почують її, всі раптово жахнуться.
24
И$ бђ'детъ в то` вре'мя възбраняTся прїя'тели прїя'телю ја^ко враѕи. и^ ё^жаснеTся того` земля`. и^ жи'лы и^сто'чникоM стоа'тъ и^ не въстекђтъ въ ча'сњхъ тре'хъ.
24
І буде у той час, озброяться друзі проти друзів, як вороги, й устрашиться земля з тими, що живуть на ній, і жи́ли джерел зупиняться і три години не будуть текти.
25
и^ бђ'детъ вся'къ и^же ѓ^ста'вленъ бђдетъ эT всњхъ си'хъ ја^коже преDрекоX. то'и сп~сется. и^ ё'зритъ сп~сенїе мое` и^ коне'цъ вњка ва'шего.
25
Усякий, хто після всього цього, про що Я передрік тобі, залишиться у живих, сам спасеться, і побачить спасіння Моє і кінець вашого віку.
26
и^ ё'зряT и^же въспрїятны сђть лю'ди. и%же см~рти не вкђси'ша эT рожDенїя свое^го. и^ премени'тся срDце въ ѓ^бита'ющиX. и^ ѓ^брати'тся въ чю'в#ство и%ное,
26
І побачать люди обрані, які не зазнали смерти від народження свого, і зміниться серце тих, що живуть, і перетвориться на почуття інше.
27
загла'дитъ б^о ся лђка'вое, и^ пога'сиTся лесть.
27
Бо зло знищиться, і зникне лукавство;
28
процвитет# же вњра, и^ побњдиTся растлњнїе. и^ ја%виTся и%стинна и^же беZ пло'да быs дн~и толи'ки”
28
процвіте віра, переможене буде розтління, явиться істина, яка стільки часу залишалася без плоду.
29
И$ бысть е^гда м^и гл~а, и^ с^е ти'хо въсмотрњхъ на'нь преD ни'м# же стоя'хъ
29
Коли Він говорив, я глянув на того, перед яким стояв.
30
и^ рече къ мнњ`. с^е прїидо'хъ к тебњ, показати вре'мя пришеDшеи но'щи”
30
І він сказав мені: я прийшов показати тобі час грядущої ночі.
31
А/ще б^о паки возмоли'шися. и^ па'ки пости'шися, з~, дн~їи. па'ки тебњ` возвњщђ сеDмъ бо'льшаа вещи по дн~и которомъ слы'шаX.
31
Отже, якщо ти знову помолишся і знову сім днів будеш поститися, то я покажу тобі більше у день, в який я почув тебе.
32
слы'шанъ б^о е^сть глаs твой преD вы'шнимъ. ви'диT б^о крњпкїи ё^правленїе твое. и^ прови'дњ чистотђ` ю%же эT ю'ности твое'я и^мњлъ е^си”
32
Голос твій почутий у Всевишнього; побачив Сильний правильну дію, побачив і чистоту, яку зберігав ти від юности твоєї.
33
И$ сего ради посла' мя показа'ти тебњ вс^и ве'щи сїи`, повњ'дахъ тебњ, вњ'рђи и^ не бо'ися,
33
Тому Він послав мене показати тобі все це і сказати: уповай і не бійся;
34
и^ не моѕи тща'тися съ пр'ьвыми времены мы'слити сђе'тная. да не прибли'жишися послDњнихъ временXњ”
34
не поспішай у перші часи помишляти суєтне, щоб не судити тобі з таким самим поспіхом про часи останні.
35
И$ бысть по си'хъ плакахся па'ки, и^ та'коже постя'хся сеDмь дн~їи. да и^спо'лню тр^и неде'ли и^же реqны сђть мн^њ”
35
Після цього я знову зі сльозами молився, і також постився сім днів, щоб виконати три седмиці, заповідані мені.
36
И$ бы'сть въ ѓ'смђю но'щь, срDце мое скорбя'шеся паки въ мнњ`, и^ начаX гл~ати преD вы'шнимъ,
36
У восьму ж ніч серце моє прийшло знову у збудження, і я почав говорити перед Всевишнім,
37
распала'шеся б^о дх~ъ мо'и ѕњ'ло. и^ дш~а моя` ё^ныва'шеся.
37
бо дух мій запалав сильно, і душа моя томилася.
38
и^ реко'хъ. ЭO г~и гл~ющи гл~алъ е^си эT нача'ла сътворе'нїя въ пр'ьвыи дн~ь гл~ющи. да бђдеT нб~о и^ земля и^ твое слово дњ'ло съвръшено”
38
І сказав я: Господи! Ти від початку творіння говорив; у перший день сказав: «нехай буде небо і земля», і слово Твоє було звершеним ділом.
39
И$ бысть тогда дх~ъ и^ тма` ѓ%крsтъ ношашеся молча'нїе. шђмъ гла'са члч~а не бњ сътво'ренъ эT тебе”
39
Тоді носився Дух, і темрява облягала навколо і мовчання: звуку людського голосу ще не було.
40
Тогда` гл~алъ е^си эT съкровищъ твоиX возда'ти свњтъ свњтлыи, и^же ѓ^свњти дњ'ла твоа.
40
Тоді повелів Ти зі скарбниць Твоїх вийти яскравому світлу, щоб явилося діло Твоє.
41
и^ въ дн~ь вто'рыи созда'лъ е^си дх~ъ дръжа'вы. и^ повелњлъ е^си е^мђ да раздњ'литъ, и^ раздњленїе сътво'ритъ ме'ждђ во'дъ. да ча'сть нњ'кая вы'ше эTстђ'питъ, и^ часть вто'рая ни'зђ пребыва'етъ.
41
У другий день створив Ти дух тверди і повелів йому відокремити і зробити поділ між водами, щоб деяка частина їх піднялася вгору, а інша залишилася внизу.
42
и^ въ тре'тїи дн~ь повелњлъ е^си водаM съвокђпи'тися въ сеDмђю ча'сть земли`. ше'сть б^о ча'стїи ѓ^сђши'лъ е^си и^ съхрани`. е^же бы` преD тобо'ю слђжи'ли, и^ дњ'ла насњя'на эT' бг~а.
42
У третій день Ти повелів водам зібратися на сьомій частині землі, а шість частин висушив, щоб вони служили перед Тобою для засівання й оброблення.
43
сло'во б^отвое и^зыиде, и^ дњ'ло скоро сотворя'шеся”
43
Слово Твоє виходило, і негайно ставало ділом;
44
И$зыиде б^о скоро плоD мно'жество безмњрно. и^ жела'нїе въкђшенїю разли'чни и^ цвњты лицъ непремњн#ны. и^ ѓ^бонянїе ѓ^бонянїю неи^з#слњдова'ны. въ дн~ь тре'тїи сїя сътворена сђть.
44
раптово явилася безмірна кількість плодів і різноманітні приємності для смаку, квіти виглядом своїм незмінні, з запахом, невимовно запашним: усе це звершено було у третій день.
45
в четве'ртыи же дн~ь повелњлъ е^си солне'чнеи быти свњтлости, лђнњ` свњтъ, и^ ѕвњзда'мъ раз#смотренїе.
45
У четвертий день Ти повелів бути сяйву сонця, світлу місяця, розташуванню зірок,
46
и^ повелњлъ е^си и^мъ да слђж'ат# прише'ствїю созда'нномђ чл~кђ”
46
і повелів, щоб вони служили людині, яка має бути створеною.
47
Въ пя'тыи же дн~ь реклъ е^си сеDмои части гд^њ быs вода` собра'на, да сътво'ряT живо'тная и^ летя'щая и^ рибы” И$ та'ко сътворя'шеся
47
У п’ятий день Ти сказав сьомій частині, в якій була зібрана вода, щоб вона породила тварин, тих, що літають, і риб, що і сталося.
48
вода` нњма и^ бездђшна, и^же бж~їимъ мановенїемъ повелева'хђся живо'тная сътворя'шеся. да эT сего` ди'вная твоа` ро'дове провњща'юT”
48
Вода німа і бездушна, за помахом Божим, породила тварин, щоб усі роди сповіщали про дивні діла Твої.
49
И$ тогда` съхрани'лъ е^си дв^њ дђши`, и^мя е^ді'нои назва'лъ е^си е^но'хъ. і^ и'мя вто'рои назва'лъ е^си левїаџа'мъ”
49
Тоді Ти зберіг двох тварин: одна називалася бегемотом, а інша левіафаном.
50
И$ разлђчиl е^си е^ді'наго эT дрђга'го. не бо` можа'ше сеDма'я ча'сть гдњ` бысть вода` собра'на снести и^хъ.
50
І Ти відокремив їх одне від одного, бо сьома частина, де була зібрана вода, не могла прийняти їх разом.
51
и^ да'лъ е^си е^но'хђ е^ді'нђ часть и^же ѓ^сђше'на е^сть, тре'тїи дн~ь да ѓ^бита'етъ на не'и” Гдњ` сђть го'ръ ты'сяща.
51
Бегемоту Ти дав одну частину з землі, осушеної на третій день, нехай живе у ній, в якій тисячі гір.
52
а^ левїаџамђ же да'лъ е^си сеDмђю часть мокра`. и^ дръжа'лъ е^си е^го да бђ'деT в пожре'нїе и%хже хо'щеши и^ когда` хо'щеши”
52
Левіафану дав сьому частину водяну, і зберіг його, щоб він був споживою тим, кому Ти хочеш, і коли хочеш.
53
Въ шесты'и же дн~ь повелњлъ е^си зеMли` да створи'тъ преD тобо'ю ско'ты ѕвњри и^ га'ды
53
У шостий же день повелів Ти землі породити перед Тобою худобу, звірів і плазунів;
54
и^ наD тњми ве'щ#ми сътвори'лъ е^си а^да'ма. е^гоже поста'вилъ е^си вожа` и^ кня'ѕя на всњхъ сътворе'нїи и^же сътвори'лъ е^си. и эT него` ро'диMся м^ы вси` и%хже и^збра'лъ е^си лю'ди”
54
а після їх Ти створив Адама, якого поставив володарем над усіма Твоїми тварями і від якого походимо всі ми і народ, який Ти обрав.
55
Сїя же вс^я реко'хъ преD тобо'ю г~и и^же ради насъ създа'лъ е^си свњтъ”
55
Усе це сказав я перед Тобою, Господи, тому що для нас створив Ти вік цей.
56
ѓ^ста'н#цы же ја%зычестїи эT а^да'ма рождени реклъ е^си иM ничтоже бы'ти, ја%ко слинњ подо'бни сђть. и^ ја^ко капленїе эT сосђда ё^подобиl е^си мно'жество иX.
56
Про інші ж народи, які народилися від Адама, Ти сказав, що вони ніщо, але подібні до слини, і всю безліч їх Ти уподібнив краплям, що крапають із посудини.
57
и^ нн~њ г~и с^е тїи` ја^зы'цы и^же нивъчто'же в#мњне'ни сђть, нача'шA владњти на'ми и^ пожира'ти на'съ”
57
І нині, Господи, ось, ці народи, за ніщо Тобою визнані, почали володарювати над нами і пожирати нас.
58
Мы' же лю'дїе твои` и%хже возда'лъ е^си пр'ьвороже'ны е^ді'наго роже'наго возлю'блен#наготвое^го. преда'ны е^смы` въ рђкахъ и^хъ.
58
Ми ж, народ Твій, який Ти назвав Твоїм первістком, єдинородним, улюбленим Твоїм, віддані у руки їх.
59
и^ а'ще ради наs сътво'реn бы'сть свњт#. въскђю достоа'нїе не въздръжиM с вњкоM, доко'лњ сїя бђдеT”
59
Якщо для нас створений вік цей, то чому не одержуємо ми спадщини з віком? І доки це?