Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И$ бы'сть е^гда` сконча'хъ гл~ъ слове'съ сиX, посла'нъ е^сть къ мнњ` а%гг~лъ. и^же послаn бы'сть къ мнњ`. въ прежняя нощи
1
Коли я закінчив говорити ці слова, посланий був до мене ангел, який посилався до мене у попередні ночі,
2
и^ рече къ мнњ воста'ни е%здра, и^ слы'ши словеса` иXже прїидо'хъ гл~ати тебњ`.
2
і сказав мені: встань, Ездро, і слухай слова́, які я прийшов говорити тобі.
3
и^ рекохъ, гл~и г~и мо'и” И$ рече къ мн^њ. мо'ре поста'влено е^сть въ простра'н#нњ мњстњ да бы'сть глђбо'ко и^ беZмњрно”
3
Я сказав: говори, господарю мій. І він сказав мені: море розташоване у просторому місці, щоб бути глибоким і безмірним;
4
Бђ'детъ же е^мђ и^ вхоD в тњснњ мњ'стњ поста'вленъ, дабы подо'бно рњкаM.
4
але вхід у нього знаходиться у вузькому місці, так що подібний до рік.
5
кт^о бо хотя'щи хо'щетъ вънити` в мо'ре и^ ви'дњти е^го и^ли господовати и^мъ. а%ще не про'идетъ тњсноты въ ширинђ ка'ко прїити мо'жетъ,
5
Хто побажав би ввійти у море і бачити його, або володарювати над ним, той, якщо не пройде вузьке, як може дійти до широти?
6
и^ па'ки и%но” ГраD созда'нъ е^сть и^ поста'влеn на мњстњ по'лстMњ е^сть же пол#нъ всњхъ бл~гомъ.
6
Або інша подоба: місто побудоване і розташоване на рівнині, й наповнене усіма благами;
7
въсхоD е^готњ'снъ и^ въ стромленїи` поста'вленъ бысть ѓ^деснђю б^о ѓ%гнь, ѓ^шђю'ю во'да глђбока.
7
але вхід у нього тісний і розташований на крутизні так, що праворуч вогонь, а ліворуч глибока вода.
8
стеѕя же е^сть е^дна токъмо междђ и^хъ поста'влена. и^же б^њ междђ ѓ^гнеM и^ водо'ю, е^диn ток#мо стђпень чл~чїи можаше воместити.
8
Між ними, тобто між вогнем і водою, лежить лише одна стежка, на якій може поміститися не більше, як тільки ступня людини.
9
сего ради а%ще дасться граD сїи чл~кђ въ достоя'нїе. и^ не прїидеT л^и никогDа выше положенаh стремленїа, како прїимеT достоанїе свое
9
Якщо місто це буде дане у спадщину людині, то як вона одержить свою спадщину, якщо ніколи не перейде небезпеки, що лежить на шляху?
10
и^ рекоX, та'ко г~и. и^ реq ко мнњ та'ко е^сть і^и^л~ь ча'сть
10
Я сказав: так, Господи. І Він сказав мені: така і доля Ізраїля.
11
ра'ди и^хъ б^о сътвори'лъ вњ'къ и^ ко'гда престђпи'лъ е^сть а^да'мъ положе'нїе мое. сђжде'но бы'сть чт^о сътво'рено е^сть.
11
Для них Я створив вік; але коли Адам порушив Мої постанови, визначено було бути тому, що зроблено.
12
и^ бы'сть входы томђ вњ'кђ тњ'сны и^ болезне'ны и^ трђ'дны. ма'ло же и^ лђка'вы и^ бњднымъ по'лни, и^ трђ'домъ вели'киM и^ вели'кимъ дњ'ломъ поDпе'рты.
12
І зробилися входи віку цього тісними, хворобливими, стомливими, також вузькими, лукавими, сповненими бід і які потребують великої праці.
13
и^же бо'льши вњ'кђ вхо'ды простра'нны и^ станови'ты. и^ сътворя'ющи безъсмр~тныи пло'дъ.
13
А входи майбутнього віку просторі, безпечні, і приносять плід безсмертя.
14
а^ще б^о входя'ще не бы'ша въшли` и^же живђтъ. тњсна и^ сђетна сїя, не възмогђтъ прїя'ти и^же сђть преDставленна.
14
Отже, якщо ті, що входять, які живуть, не ввійдуть у це тісне і злигоднє, вони не можуть одержати те, що уготоване.
15
и^ нн~њ б^о въскђ'ю т^ы смђти'шися е^гда` бђ'дешъ растлњ'нъ. и^ чт^о мятешися т^ы е^гда` бђ'дешъ смр~тенъ
15
Навіщо ж засмучуєшся, коли ти тлінний, і чого бентежишся, коли смертний?
16
и^ въскђ'ю не прїя'лъ е^си въ срDцы твоеM чт^о е^сть прише'ствїе н^о что` настоя'щее.
16
Навіщо прийняв ти у серці твоєму того, що майбутнє, а прийняв те, що у теперішньому?
17
эTвњщаX и^ рњ'хъ. влDко г~и, се расмотри'лъ е^си зако'нъ твои. ја%ко пра'веднїи въслњдђ'ются, нечести'выи же поги'бнђтъ.
17
Я відповів і сказав: Владико Господи! ось, Ти визначив законом Твоїм, що праведники успадкують це, а грішники загинуть.
18
пра'веDнїи же но'сятъ тњснотђ ё^пова'ющи простра'нная” И$же б^о нечести'во сътвори'ша. и^ тњсноты` пострада'ша и^ простра'нная не ё^зрятъ.
18
Праведники потерплять тісноту, сподіваючись на просторе, а ті, що нечестиво жили, хоч потерпіли тісноту, не побачать просторого.
19
и^ реq ко мнњ` нњ'сть сђдїи па'че б~а ни ра'зђмъ наD вы'шняго.
19
І Він сказав мені: немає судді вище за Бога, немає того, хто розуміє більше за Всевишнього.
20
поги'бнђтъ б^о мно'ѕи настоя'щїи. ја%же не по'мнится и^же преDставле'нъ е^сть бж~їи зако'нъ.
20
Гине багато хто у цьому житті, тому що не дбає про запропонований йому закон Божий.
21
повелњва'ющи б^о повелњ` б~ъ грядђщиM. когда прїидо'ша чт^о сътворя'ющи живђтъ. и^ чт^о въздержа'щи да не въз#казня'тся
21
Бо суворо повелів Бог тим, що приходять, коли вони прийшли, що працюючи, вони будуть живі, і що дотримуючись, не будуть покарані.
22
тїи б^о не сђть совњтова'нїи проти'вишася е^мђ. и^ положи'ша себњ помышле'нїа сђетнаа.
22
А вони не послухалися, і стали проти Нього, утвердили у собі помисел суєтний.
23
и^ преDста'виша себњ ѓ^бхоженїе грњхоv. и^ вы'ше гл~аше вы'шнемђ не бы'ти. и^ пђти` е^го не позна'ша,
23
Захопилися гріховними оманами, сказали про Всевишнього, що Його нема, не пізнали путів Його,
24
и^ зако'нъ е^го ё^ничижи'ша, и^ ѓ^бњща'нїе е^го эTверго'ша. и^ в зако'нњ е^го вњры не и^мњша и^ дњ'ла е^го не съверши'ша.
24
знехтували закон Його, відкинули обітниці Його, не мали віри до обрядових установлень Його, не звершували діл Його.
25
того ра'ди е%здра пра'зденъ пра'здным#. и^ по'лн# по'лнымъ,
25
І тому, Ездро, пустим порожнє, а повним повне.
26
с^е вре'мя прїидетъ и^ бђдетъ когда прїидђтъ зна'менїя, и^же преDреко'хъ тебњ`. и^ ја^ви'тся жена` и^ ја^вля'ющи пока'жется и^же нн~њ покрыва'ется земля`
26
Ось, прийде час, коли прийдуть знамення, які Я передрік тобі, і явиться наречена, і, являючись, покажеться, — приховувана нині землею.
27
и^ вся'къ и^же и^збавле'нъ е^сть эT преDрече'ныхъ лђка'выхъ. тои ё^зри'тъ ди'вная моя`.
27
І всякий, хто позбавиться раніше перелічених зол, сам побачить чудеса Мої.
28
эTкры'етъ бо ся сн~ъ мои і^с~ с тњми и^же с ни'мъ сђть. и^ ё^блажа'тся и^же ё^ставле'ни сђть в лњтњхъ у~.
28
Бо відкриється Син Мій Ісус з тими, які з Ним, і ті, що залишилися, будуть насолоджуватися чотириста років.
29
и^ бђ'детъ по лњтњхъ сихъ и^ ё%мреT сн~ъ мои х~с. и^ вс^и и^же дыха'нїе и^мTђ чл~цы.
29
А після цих років помре Син Мій Христос і всі люди, які мають дихання.
30
и ѓ^брати'тся вњ'къ въ дре'внее молъча'нїе, дн~їи се'дьмъ” ја%ко въпрьвыхъ сђдњхъ тако да никт^о ѓ^ста'нется,
30
І повернеться вік у давнє мовчання на сім днів, подібно до того, як було раніше, так що не залишиться нікого.
31
и^ бђдетъ по дн~ехъ седми` и^ възбђ'дится” чт^о не е^ще` бди'тъ вњкъ и^ ё^мретъ растлњнъ.
31
Після ж семи днів постане вік приспаний, і помре ушкоджений.
32
и^ земля` въздае'тъ и^же на не'и спя'тъ. и^ пра'хъ и^же на нем# млъча'нїе ѓ^бита'етъ, и^ храни'лища въздаю'тъ, и^же в ни'хъ преда'ни сђть дш~и”
32
І віддасть земля тих, які у ній сплять, і прах тих, які мовчазно у ньому живуть, а сховища віддадуть ввірені їм душі.
33
И$ эTкры'ется вы'шнїи на прsтлњ сђдїя и^ про'идђтъ бњды, и^ длъжная събира'ются.
33
Тоді явиться Всевишній на престолі суду, і пройдуть біди, і закінчиться довготерпіння.
34
сђдїя же самъ ѓ^ста'нетъ, и%стинна ста'неT и^ вњра възмо'жетъ.
34
Суд буде один, істина утвердиться, віра зміцниться.
35
и^ дњло въслњдђ'ется и^ м#зды` ска'жђтся и^ пра'вды бдя'тъ, и^ непра'вды не владђю^тся.
35
Потім піде діло, відкриється нагорода, постане правда, перестане господарювати неправда.
36
и^ реко'хъ. прьвыи а^враа'мъ ради содо'млянъ моли'лъся. и^ мољ=сїи за эTц~ы в пђсты'ни съгрњш#ша.
36
Я сказав: Авраам перший молився за содомлян; Мойсей — за батьків, які згрішили у пустелі;
37
і^ и^же по не'мъ за і^и^л~я въ дн~и а^ха'за и^ само'ила,
37
Ісус після нього — за Ізраїля у дні Ахана;
38
и^ дв~дъ за съкрђше'нїе. и^ соло'монъ за и^хъ и^же прїидо'ша въ ѓ^сщ~енїе,
38
Самуїл і Давид — за тих, кого погубляють, Соломон — за тих, які прийшли на освячення;
39
і^ и^лїя за тњхъ и^же до'жDъ прїяша и^ за ме#ртва да ѓ^живи'тъ.
39
Ілля — за тих, які прийняли дощ, і за мерця, щоб він ожив;
40
і^ е^зекїя за' люди въ дн~и сенахери'ма и^ мно'зи за мно'гихъ.
40
Єзекія — за народ у дні Сеннахирима, і багато хто — за багатьох.
41
а^ще б^о нн~њ когда тлњнно възрасло`. и^ непра'вда ё^мно'жена е^сть. и^ моли'шася пра'вїи за нечести'выхъ. въскђю нн~њ та'ко не бђдетъ,
41
Отже, якщо тоді, коли посилилося розтління і примножилася неправда, праведні молилися за неправедних, то чому ж не бути тому і нині?
42
и^ эTвњща` къ мн^њ и^ рече. настоя'щемђ вњкђ нњсть конца`, слава в немъ безъпреста'ни пребыва'етъ. ради того молишася за не'мощны.
42
Він відповів мені і сказав: нинішній вік не є кінець; слави у ньому часто не буває, тому молилися за немічних.
43
дн~и б^о сђдныи, бђдеT коне'цъ вре'мени сего. и^ нача'ло вре'мени прише'ствїа бесме'ртнаго в неMже проше'лъ растлњнна
43
День же суду буде кінцем часу цього і початком часу майбутнього безсмертя, коли мине тління,
44
эTрњше'нїя е^сть толкова'нїя, эTсњче'но е^сть невњрїе. възрасте' же пра'вда въз#сїяна е^сть и%стинна
44
припиниться нестриманість, знищиться невір’я, а зросте правда, засяє істина.
45
тогда б^о никто'же мо'жет# спsти е^го и^же поги'бе. ни эTрњши'ти и^же связа`,
45
Тоді ніхто не зможе ні спасти загиблого, ні погубити того, хто переміг.
46
и^ эTвњща'хъ и^ реко'хъ. се` сло'во мое прьвое и^ послњднее, ја^ко лђчши быs не да'ти зеMлю а^да'мђ и^л^и е^гда ё^же дана бысть въздержа'ти е^го да не съгрњши'тъ.
46
Я відповів і сказав: ось моє слово перше й останнє: краще було не давати землі Адаму, або, коли вже дана, утримати його, щоб не згрішив.
47
чт^о б^отребњ е^сть чл~комъ в настоя'щеM жи'тїи и^ въ ско'рби. и^ мерътвымъ ё^пова'ти ка'знемъ.
47
Яка користь людям — у нинішньому віці жити у смутку, а після смерти очікувати покарання?
48
ЭO чт^о сътвори'лъ а^да'ме” а^ще б^оты` съгрњши'лъ е^си нњсть сътворе'но е^ді'нотвое паде'нїе, н^о и^ на'ше и^же эT тебе` прїидо'хом#.
48
О, що зробив ти, Адаме? Коли ти згрішив, то звершилося падіння не тебе тільки одного, але і нас, які від тебе народжуємося.
49
что' ботребњ наM а^ще ѓ^бњща'но е^сть бесмр~тъное вре'мя. мы' же смр~тная дњла съдњловаеM,
49
Яка користь нам, якщо нам обіцяно безсмертний час, а ми чинили смертні діла?
50
и^ ја%ко преDречено е^сть наM вњчныя ё^пова'нїя. мы` б^о стропти'вы и^ сђ'етни сътворе'ни е^смы`.
50
Нам передвіщена вічна надія, а ми, непотребні, зробилися суєтними.
51
и^ ја%ко преDста'влена сђть намъ жили'ща здравле'ни и^ станови'ты. мы б^о лђка'во жили` е^смы`.
51
Нам уготовані оселі здоров’я і спокою, а ми жили зле;
52
и^ ја%ко преDставле'на е^сть сла'ва вышня'го защити'ти иX и^же поздњ` пожи'ша. мы же стропо'тныя пђти` ходи'хоM.
52
уготована слава Всевишнього, щоб покрити тих, які жили лагідно, а ми ходили путями злими.
53
и^ ја%ко повњсться ра'и е^мђже плодъ нерастлњнъ преDстои^тъ, в не'мъже е^сть станови'тая и^ враче'вная.
53
Показаний буде рай, плід якого перебуває нетлінним і в якому спокій і зцілення;
54
мы' бо не вни'демъ въ небл~года'рныX б^о мњстехъ пожи'хомъ.
54
але ми не увійдемо в нього, тому що оберталися у місцях неплідних.
55
и^ ја%ко на звњзда'хъ свњтя'тъ лица` и^хъ и^же въздержа'нїя и^мя'хђ. наши б^о лица на мра'цњхъ черныхъ,
55
Світліше за зірки засяють лиця тих, які мали стриманість, а наші лиця — чорніші за пітьму.
56
ни б^о помы'слихомъ живђщи когда безако'ннотворя'щи чт^о и^мамы по сме'рти терпњти.
56
Ми не помишляли у житті, коли чинили беззаконня, що після смерти будемо страждати.
57
и^ эTвњща`, и^ рече” Си^ е^сть помышле'нїе подвигненїе чт^о подви'гнетъ и^же на земли` рожде'нъ е^сть чл~къ,
57
Він відповів і сказав: це — помисел про боротьбу, яку повинна вести на землі народжена людина,
58
да а^ще ѓ^би'женъ бђдетъ да тръпи'тъ чт^о ре'клъ е^си. а^ще же победи'тъ прие'млетъ чт^о гл~ю
58
щоб, якщо буде переможена, потерпіти те, про що ти сказав, а якщо переможе, одержати те, про що Я говорю.
59
ја%ко се'и е^сть живоT ја%же мољ=сїи рече е^гда` жи'тъ, к лю'демъ гл~ющи, и^збери` себњ живо'т# и^ да живе'шъ.
59
Це те життя, про яке сказав Мойсей, коли жив, до народу, говорячи: «обери собі життя, щоб жити».
60
не вњроваша же е^мђ н^о ни по не'мъ прoркомъ, н^о ни мн^њ и^же гл~алъ е^смь и^мъ.
60
Але вони не повірили йому, ні пророкам після нього, ні Мені, що говорив до них,
61
ја%ко не бы'сть скорбъ въ погђбле'нїе и^хъ, ја%ко прише'ствїе е^сть ра'дости на ниX и^хже совњтно е^сть сп~сенїе.
61
що не буде скорботи за погибель їх, як буде радість за тих, яким уготовано спасіння.
62
и^ эTвњща'хъ и^ рекохъ” Вњмъ г~и
62
Я відповів і сказав: знаю, Господи, що Всевишній називається милосердим, тому що помилує тих, які ще не прийшли у світ,
63
ја%ко званъ е^си вышнїи милосердъ, чт^о любится тњми и^же жи'тїе сътворя'ютъ по зако'нђ е^го,
63
і милує тих, які проводять життя у законі Його.
64
и^ тръпели'въ е^сть, ја%котерпњнїемъ подае'тъ си'мъ и^же съгрњши'ша ја^ко свои'ми дњлы.
64
Він довготерпеливий, бо виявляє довготерпіння до тих, що згрішили, як до Свого творіння.
65
въздатель е^сть ја%ко б^о да'ти хо'щетъ за пра'во и^спроше'нїе.
65
Він щедрий, бо готовий давати за потребою,
66
и^ мно'го млsрдъ всњмъ ја%же настоя'ще сђть, і^ и'же минђша і^ е^же бђдђще сђть”
66
і многомилостивий, бо примножує милості Свої до тих, що живуть нині, і до тих, що жили, і до тих, що будуть жити.
67
А$ще б^о не ё^мно'жиT млsрдїя свое^го, не ѓ^живе'тся вњкъ с тњми` и^же въслњдя'хђ на'нь, и^ даеT
67
Бо, якби не примножував Він Своїх милостей, то не міг би вік продовжувати жити з тими, які живуть у ньому.
68
ја%ко а^ще не да'сть эT блгsти свое'я, да ѓ^блегча'тся сїи и^же въ безако'нїе сътвори'ша эT свои^хъ безако'нїи, не възмо'жетъ десятоты'сящная ча'сть ѓ^живи'ти чл~комъ.
68
Він подає дари; бо якби не дарував з благости Своєї, щоб полегшити тим, що зробили нечестя своїми беззаконнями, то не могла б залишатися у живих десятитисячна частина людей.
69
и^ сђдїя а^ще невњдњтъ симъ и^же ѓ^чище'ни сђть сло'вомъ е^го, и^ ѓ^чи'ститъ мно'жество рве'нїя
69
Він суддя, і якби не прощав тих, які створені словом Його, і не знищив безлічі злочинів,
70
не ё& б^о ѓ^ста'вили бы ся въ бесчи'сленное мно'жеството'кмо ма'ло ѕњло”
70
можливо, з незліченної кількости залишився б тільки дуже мало хто.