Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И$ эTвњща` къ мн^њ и^ рече. се'и вњкъ сътвори'лъ вы'шнїи мно'гихъ ради. прише'ствїя же ради ма'ла,
1
Він відповів мені і сказав: цей вік Всевишній створив для багатьох, а майбутній для небагатьох.
2
гл~ю преD тобо'ю подо'бное е%здра. какоже въспро'сиши земли` и^ речеT т^и ја^ко дасть земли` мно'го болши гд^њ сътворя'тъ скђде'лницы. ма'ло же пра'хъ гдњ` зла'то бђдетъ. та'ко и^ дњя'нїе настоя'щаго вњка.
2
Скажу тобі, Ездро, подобу. Як коли запитаєш землю, вона скаже тобі, що дає дуже багато речовини, з якої робляться глиняні речі, а не багато пороху, з якого буває золото, так і діла нинішнього віку.
3
мно'ѕи б^о сътворе'ни сђть ма'ло же спsется”
3
Багато хто створений, але небагато спасеться.
4
И$ эTвњща'хъ и^ реко'хъ, дш~е моя пожри` разђмњнїе и^ поглоти` мдрsть
4
Я відповів і сказав: душе́! пожери сенс і поглинь мудрість.
5
поне'же ѓ^беща'ла е^си слђшати. и^ прoрчествова'ти хотя'щи. не бо` да'но е^сть тебњ пространъство, токмо жи'ти. ЭO
5
Бо ти обіцяла слухати, і побажала пророкувати, а тобі дано час тільки, щоб жити.
6
г~и а^ще не эTпђстиши рабђ` твое^мђ да мо'лимся преD тобо'ю. и^ дае'ши намъ сњмя въ срDце и^ чю'в#ство слђжбњ гд^њ пло'д# сътвори'тся. гд^њ жи'ти возмо'жет# вся'къ растлњнъ и^же носи'ти мњсто чл~кђ.
6
О, Господи! невже Ти не дозволиш рабу Твоєму, щоб ми молилися перед Тобою про дарування серцю нашому сімені й розуму обробляти, щоб народився плід, яким міг би жити всякий розтлінний, хто буде носити ім’я людини?
7
е^ді'нъ б^о е^си и^ е^ді'но сътворе'нїе мы` е^смы рђкђ твое'ю, ја%ко гл~алъ е^си.
7
Ти єдиний, і ми єдине творіння рук Твоїх, як сказав Ти.
8
и^ ка'ко мн^њ въ матриси созда'но е^сть тњло и^ подаю'щи съста'ви. съдръжи'тся въ ѓ^гни` и^ водњ` твое` творе'нїе. и^ џ~ мsць, стра'ждетъ твое създа'нїе, и^ твое сътворе'нїе и^же в не'и сътворе'но еs
8
І як же нині в утробі материнській утворюється тіло, і Ти даєш члени, як зберігається Твоє творіння у вогні й воді, і як дев’ять місяців терпить у собі Твоє ж створіння Твою твар, яка у ньому створена?
9
т^о и^же чт^о съхрани'тъ, и^ в# чеM съхрани'тся, и^ ѓ%бњ же съхраня'тся. съхране'ное же никогда па'ки ѓ^братиT матрићъ и^же в не'и расто'ша”
9
І те, що зберігає, і те, що зберігається, і те й інше зберігаються, й утроба матері у свій час віддає те збережене, що у ній виросло.
10
Повелњлъ б^о е^си эT иX съста'въ чт^о е^сть со'сецъ възда'ти млека плоD со'сецъ
10
Ти повелів із самих членів, тобто із сосків, давати молоко, плід сосків,
11
да ко'рмится т^о чт^о създа'но е^сть да'же до вре'мени нњкое^го” И$ па'ки расмо'триT е^го своемђ млsрдїю,
11
нехай годується створене до деякого часу, а після передаси його Твоєму милосердю.
12
и^ воспита'лъ е^си е^готвое'и пра'вдњ. и^ наё^чи'лъ е^си е^го зако'нђ твое^мђ, и^ наказа'лъ е^си е^готвое^мђ ра'зђмђ.
12
Ти виховав його Твоєю правдою, навчив його Твого закону, настановив його Твоїм розумом,
13
и^ ё^мрътвиши е^го ја%ко свое сътворе'нїе, и^ паки ѓ^живи'ши е^го ја%ко е^ді'но дњло.
13
і умертвиш його, як Твоє творіння, і знову оживиш, як Твоє діло.
14
а^ще б^о погђби'ши е^го и^же толи'кими трђды създа'нъ е^сть твои^мъ повеле'нїемъ възмо'жно еs наряжа'ти, да чт^о сътворя'шеся съхрани'тся.
14
Якщо Ти погубиш створене з таким піклуванням, то повелінню Твоєму легко влаштувати, щоб і зберігалося те, що було створено.
15
и^ нн~њ г~и гл~ю ѓ^ вся'ком чл~цњ ты` на'ипаче вњси и^ ѓ^ людеX твои^хъ ради ѓ^ них#же болњзнђю,
15
І нині, Господи, я скажу: про всяку людину Ти більше знаєш; але скажу про народ Твій, за який уболіваю,
16
и^ ѓ^ наслњдїи твое^м# е^гоже а%зъ рыда'ю и^ ради і^и^л~я кое^го ско'рбенъ е^смь. и^ і^а'кова ради е^гоже а%зъ болњзнђ'ю”
16
про спадщину Твою, за яку проливаю сльози, про Ізраїля, за якого болію серцем, про Якова, про якого тужу.
17
Сего ради начнђ` моли'ти преD тобо'ю за мя и^ за и^хъ ја%ко ви'жђ паде'нїе наше и^же ѓ^битае^мъ на зе'мли.
17
Почну молитися перед Тобою за себе і за них, бо бачу гріхопадіння нас, які живуть на землі.
18
н^о слы'шахъ скорње сђдїю и^же пришестве'нъ е^сть”
18
Але я чув, що скоро прийде Суддя.
19
Сего ради ё^слы'ши гла'съ мои и^ разђмњи сло'во мое и^ гл~ю преD тобо'ю” Нача'токъ словеs е%з#дринъ, пре'жде неже во'змется,
19
Тому почуй мій голос, прислухайся до слів моїх, і я буду говорити перед Тобою. [Початок слів Ездри, перш ніж він був узятий.]
20
и^ рњхъ, г~и и^же ѓ^бита'еши въ вњки. е^гоже ѓ%чи въздви'гнђты на'ивышъшей а^е'ра.
20
Я сказав: Господи, що живеш вічно, Якого очі звернені на піднесене і небесне,
21
и^ е^гоже прsтл# беZцњ'нныи еs и^ сла'ва неи^спыта'нна. е^мyђ преDстояT во'и а^гг~лъстїи съ тре'петомъ. и^хже съхране'нїе вњтромъ и^ ѓ^гне'м# ѓбращается. е^гоже слово и%стиnно и^ гл~анїе силно,
21
Якого престіл неоціненний і слава незбагненна, Якому з трепетом предстоять воїнства ангелів, що служать у вітрі і вогні, Якого слово істинне і глаголи непорушні,
22
и^ повелњнїе крњпко и^ разъсмотре'нїе стра'шно. е^го'же ѓ%бразъ сђхи сътвори` бе'здны, и^ въ гнњванїе растли'ти сътвори` го'ры. і^ и'стин#нђ свњдњтельствђ'етъ.
22
повеління сильне і правління страшне, Якого погляд висушує безодні, гнів розплавляє гори й істина перебуває повік!
23
ё^слы'ши мл~твђ раба` твое^го. и^ въ ё^шеса прїими моле'нїе скђделя твое^го.
23
Почуй молитву раба Твого, і послухай моління створіння Твого.
24
когда б^о жи'въ гл~ю, и^ когDа разђмњ'ю эTвњща'ю. ни раз#смо'тришъ людїи твои^хъ грњси`. н^о и^же тебњ въи%стиннњ слђ'жатъ.
24
Доки живу, буду говорити, і доки розумію, буду відповідати. Не дивися на гріхи народу Твого, але на тих, які Тобі в істині служать;
25
ни воньми нечести'ва ја^зы'комъ ё^че'нїя. н^о и^же твое свњдњтельство съ бо'лњзнїю съхрани'ша.
25
не звертай уваги на нечестиві діла язичників, але на тих, які завіти Твої зберегли серед бід;
26
не помы'слиши и^же преD тобо'ю л#жи'во пожи'ша. н^о помяни' сїа и^же эT во'ли твое^я стра'х# позна'ша.
26
не помишляй про тих, які перед Тобою неправдиво чинили, але пом’яни тих, які, з волі Твоєї, пізнали страх;
27
неже хо'щеши погђби'ти и^же ско'томъ ѓ^бы'чаи и^мњша. н^о раз#смотри тњ'хъ и^же зако'нъ твои ѓ'би'лно ё^чи'ша.
27
не погубляй тих, які жили, як тварини, але споглянь на тих, які ясно навчали закону Твого;
28
ни прогнњвася нань и^же ѕвњ'реи горши ѓ^сђждени сђть.
28
не прогнівайся на тих, які визнані гіршими за звірів;
29
н^о възлюби'ши и^хъ и^же всегда` въ пра'вдђ твою надњются и^ сла'вђ.
29
але полюби тих, які завжди надіються на правду Твою і славу.
30
ја%ко м^ы и^ эTц~ы на'ши таковы'ми моры` и^щезнемъ.
30
Бо ми і батьки наші на такі хвороби страждаємо;
31
ты же ра'ди наs грњшныX млsрдъ въз#зове'шися.
31
а Ти, заради нас — грішних, назвешся милосердим.
32
а^ще б^о жела'еши да наs ми'лђеши. тогда` млрsдъ нарече'шися. мы же не и^мњ'ющи дњла пра'вды.
32
Якщо Ти побажаєш помилувати нас, то назвешся милосердим, тому що ми не маємо діл правди.
33
пра'ведни б^о и%х#же сђть дњ'ла мно'га преставлена. эT и%стин#ныхъ дњ'лъ прїимђтъ м#здђ.
33
Праведники ж, у яких багато діл придбано, за власні діла одержать винагороду.
34
чт^о е^сть чл~къ да е^го прогнњва'еши и^ли роD раз#стлњ'нъ да та'ко ѓ^горче'нъ бђдеши эT него.
34
Що́ є людина, щоб Ти гнівався на неї, і рід розтлінний, щоб Ти стільки засмучувався ним?
35
въи%стиннђ б^о никто` эT роже'ныхъ е^сть и^же нечести'во сътвори'лъ, и^ эT надњ'ющихъ и^же не съгрњши'лъ.
35
Воістину, немає нікого з народжених, хто не вчинив би нечестиво, і з тих, які сповідують Тебе, немає нікого, хто не згрішив би.
36
в# то'мъ б^о възвњсти'тся пра'вда твоя` и^ бл~гости твоя` г~и, е^гда` млрsдъ бђ'деши и^мъ и^же не и^мњ'ютъ сђщества бл~гиM дњлоM
36
У тім-то і звіститься правда Твоя і благість Твоя, Господи, коли помилуєш тих, які не мають сутности добрих діл.
37
и^ эTвњща` къ мнњ`, и^ рече. пра'во гл~алъ е^си нњ'которая и^ по словесехъ твои^хъ та'ко и^ бђ'детъ.
37
Він відповів мені і сказав: справедливо ти сказав дещо, і за словами твоїми так і буде.
38
ја%ко не и%стиннђ помы'шлю на зда'нїе и^хъ и^же съгрњши'ша преD смр~тїю преD сђдомъ и^ погђбле'нїемъ.
38
Бо істинно не помишляю Я про діла тих створінь, які згрішили, раніше смерти, раніше суду, раніше загибелі;
39
н^о ё^блажђся на пра'веднемъ скђде'лњ и^ помянђся прехоже'нїе же и^ сп~се'нїе и^ м#зды` прїя'тїе,
39
але насолоджуюся подвигами праведних, і згадую, як вони подорожували, як спасалися і намагалися заслужити нагороду.
40
ка'ко б^о гл~алъ е^смь та'ко и^ е^сть.
40
Як сказав Я, так і є.
41
ја%ко б^о ра'таи сњ'ет# на земли` сњмена` мно'га, и^ сажде'нїя мно'жество сади'тъ. н^о не въ вре'мя вс^я и^же сња'на сђть сп~сется. н^о ни вся` и^же саже'на сђть въсто'ргнђтся. та'ко и^же въ вњцњ сњя'ни сђть не вс^и сп~сђтся”
41
Як хлібороб сіє на землі багато насіння і садить багато рослин, але не все посіяне збережеться з часом, і не все посаджене укоріниться, так і ті, які посіяні у віці цьому, не усі спасуться.
42
И$ эTвњща'хъ и^ реко'хъ. а%ще ѓ^брњтоX блгDть гл~ю,
42
Я відповів і сказав: якщо я знайшов благодать, то буду говорити.
43
ка'ко сњ'мя ра'таю а^ще не въсхо'дитъ и^ли не прїе'млетъ во вре'мя до'ждя твое^го, и^ли а^ще растлњ'но бђ'детъ множе'нїеM дождя
43
Як насіння хлібороба, якщо не зійде, або не прийме вчасно дощу Твого, або пошкодиться від надміру дощів, гине:
44
та'ко и^ поги'бнет#. и^ та'ко б^о чл~къ и^же рђкою твое^ю създа'нъ бы'сть. и^ т^ы е^мђ ѓ%бразъ и^менова`. ја%ко подо'бенъ е^си е^мђ, и^ е^го ра'ди вся` създаl е^си. и^ ё^подоби'лъ е^си сњмя ра'таю.
44
так і людина, створена руками Твоїми, — і Ти називаєшся її первообразом, тому що Ти подібний до неї, для якої створив усе і яку Ти уподібнив до насіння хлібороба.
45
не прогнњ'ваися на на'съ. н^о прости` лю'ди твоя. и^ поми'лђи наслњ'дїе твое. ты же сътворе'нїе твое поми'лђеши”
45
Не гнівайся на нас, але пощади народ Твій і помилуй спадщину Твою, — а Ти милосердий до створіння Твого.
46
И$ эTвњща` къ мнњ` и^ рече, и^же сђть настоя'щая настоя'щиM, і^ и'же бђ'дђщая бђ'дђщимъ.
46
Він відповів мені і сказав: теперішнє теперішнім і майбутнє майбутнім.
47
мно'готебњ ѓ^ста'нетъ да можеши възлюби'ти мое сътворе'нїе наD мя. тебњ же частњ'ише и^ то скрьнњ'иши. непра'ведни же нико'гда.
47
Багато чого не вистачає тобі, щоб ти міг полюбити створіння Моє більше за Мене, хоч Я часто наближався до тебе самого, а до неправедних ніколи.
48
н^о и^ в се'мъ ди'венъ е^си преD вы'шним#,
48
Але й у тім дивний ти перед Всевишнім,
49
ја%ко смириlся е^си подоби'тся тебњ. и^ не ѓ^скђди'лся е^си да междђ пра'веDныX мно'го сла'вишися.
49
що смирив себе, як пристойно тобі, і не судив про себе так, щоб багато славитися між праведними.
50
бњдъ ра'ди мно'гихъ и^ нищеты сътворя'юTся иM, и%же ѓбита'ютъ вњ'къ напослњдокъ иже на мно'гђ горды'ню въсходи'ша”
50
Многі і гіркі біди спіткають тих, які населяють вік, останнім часом, тому що вони ходили у великій гордині.
51
Ты же паки вразђмњ'и и^ эT таковыX твою` в#зы'щи славђ.
51
А ти дбай про себе, і подібним до тебе шукай слави;
52
вамъ б^о ѓ^творенъ е^сть ра'и, насажде'но е^сть дре'во живо'тное ё^гото'вано е^сть бђдђщаго вре'мени ё^множе'нїе. създа'нъ е^сть гра'дъ и^скђше'нъ е^сть поко'и, съверше'на е^сть бл~госты'ня и^ съверше'на премђ'дрость,
52
бо вам відкритий рай, насаджене дерево життя, призначений майбутній час, готовий достаток, побудоване місто, приготований спокій, довершена благість і довершена премудрість.
53
ко'рень лђка'въ знамена'нъ е^сть эT васъ. не'мощь и^ ко'рь эT ва'съ съкры'тъ е^сть. и^ на а'да бњжи'тъ растлњ'нїе на забве'нїе,
53
Корінь зла запечатаний від вас, неміч і тління сховані від вас, і розтління біжить у пекло в забуття.
54
проидо'ша болњзни'ви, и^ ја^вле'н# е^сть на коне'цъ съкро'вищъ без#смрътныхъ.
54
Минули хвороби, і наприкінці показався скарб безсмертя.
55
не хощи б^о приложи'ти на и%щђщихъ эT ё^множе'нїя и^хъ и^же поги'бнђтъ.
55
Не намагайся більше дізнатися про безліч загиблих.
56
и^же и^ тїи прїе'млюще свобо'дђ ё^ничижи'ша вы'шняго и^ зако'на е^го не помні'ша, и^ пђти е^го ѓ^ста'виша.
56
Бо вони, одержавши свободу, знехтували Всевишнього, зневажили закон Його і залишили путі Його,
57
па'че же пра'веднїи е^го попра'ша.
57
а ще і праведних Його потоптали,
58
и^ реко'ша въ срDцы свое^мъ нњ'сть б~а. и^бо вњдяще ја%ко мрђтъ”
58
і говорили у серці своєму: «немає Бога», хоч і знали, що вони смертні.
59
ЈА/ко б^о ваs прїе'млють и^же преDрече'на сђть. та'ко и^хъ зна'ите и^ мђче'нїя и^же ё^гото'вана сђть. ни ботњ'хъ чл~ка погђби'ти.
59
Як на вас очікує те, про що сказано раніше, так і їх — спрага і муки, які приготовані. Бог не хотів погубити людину,
60
н^о и^ тїи и^же сътворе'ни сђть ѓ^скверниша и^мя е^го, и^же сътвори и^хъ. и^ небл~года'рни бы'ша е^мђ и^же ё^гото'валъ и^мъ живоT”
60
але самі створені знеславили ім’я Того, Хто створив їх, і були невдячними до Того, Хто наперед уготував їм життя.
61
Кое^я ради ве'щи сDђ мои нн~њ приближаеTся.
61
Тому суд Мій нині наближається, —
62
и^же не всњмъ показаX то'кмотебњ, и^ тебњ таковыхъ малыхъ” И$ эTвњща'хъ и^ реко'хъ.
62
про що Я не всім відкрив, а тільки тобі і небагатьом, до тебе подібним. Я відповів і сказав:
63
с^е нн~њ г~и показа'лъ е^си мнњ` мно'жество зна'менїи и^же начне'ши твори'ти въ послњднїи чаs, н^о не показаl е^си мнњ` въ кое вре'мя”
63
ось нині, Господи, Ти показав мені безліч знамень, які Ти почнеш творити при кончині, але не показав, у який час.