Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Єлеа^за'ръ же нњкто мђжъ зна'емъ эT і^ере'и страны` тоя`. въ ста'рости ё^же` прешеD во'зрастомъ, и^ всею добродњтелїю въ жи'тїи ё^кра'шенъ, и^же ё^стро'и ѓ'крsтъ себе преꙁвитери призывати ст~аго б~а. такоже и^ сам# моля'шеся си'це. ЭO
1
Тим часом якийсь Єлеазар, шанований муж, зі священиків країни, який уже досяг старечого віку і прикрашений у житті своєму всякими чеснотами, запросив старців, які стояли навколо нього, приклика́ти святого Бога і молився так:
2
цр~ю вы'шнїи всекрњпкїи вседръжи'телю бж~е, и^же създа'нїе все` строя'й въ щедрота'хъ. възри` нн~њ на сᲇмя а^враа'мле, и^ на сщ~енаа ча'да і^а'ковля, часть сщ~енђю людїи твоиX бж~е эTч~е. и^же в# земли` чю'ждеи страnствђющђю, и^ бес пра'вды погиба'ю^щђю”
2
«Царю всесильний, найвищий, Боже Вседержителю, що милостиво управляєш усім створінням! споглянь, Отче, на сíм’я Авраама, на дітей освяченого Якова, на народ святого наділу Твого, який подорожував у землі чужій і неправедно знищується.
3
Ты бо фараѓ'на прьвње въ е^гљ=птњ силнаго, ё^мно'женаго в# колесни'цахъ, и^ възнося'щагося дръзостїю беꙁъ млsти, и^ ја^зы'комъ велерњчђюща съ гръдыми во'и пон#тоM въ ма'ле погђби`. ро'дђ же і^и^л~евђ свᲇтомъ проја^ви` млsть”
3
Ти фараона, колишнього володаря Єгипту, який мав безліч колісниць, звеличувався беззаконною зухвалістю і зарозумілими промовами, погубив з гордим його військом, потопивши у морі, а роду ізраїльському явив світло милости.
4
Ты` и^ възвели'чившагося сенахери'ма цр~я а^сљ=рїискаго в тя'гости погђби`, съ бесчи'слен#ными во'и, и^же ко'пїемъ поDрђчнђ сътвори` всю зе'млю. и^ низложенъ бысть ст~аго ради гра'да твоеh, хђлна б^о и^ прегръда на'нь гл~а. сътвори'лъ б^о е^си сїя да и^ꙁвњстнђ пока'жеши ја%зы'комъ многою твою дръжа'вђ”
4
Ти жорстокого царя Ассирійського Сеннахирима, який марнославився незліченними військами, підкорив мечем усю землю і повстав на святе місто Твоє, який у гордості й зухвалості говорив хулу, скинув, явно показавши багатьом народам Твою силу.
5
Ты` и^ въ вављ=ло'не трїех# ѓ^тро'къ ѓ^гню дш~а на погђбле'нїе, въ е^же не слђжи'ти то'кмо скве'рныM, ѓ^гня` пе'щнаго ѓ^броси'телне и^ꙁба'вилъ е^си даже до вла'съ невреди'мы, пла'мень же весь посла'лъ е^си съпроти'внымъ”
5
Ти трьох отроків у Вавилоні, які добровільно віддали життя своє вогню, щоб не служити суєтним ідолам, зберіг неушкодженими до волосини, зросивши розпалену піч, а полум’я повернув на всіх ворогів.
6
Ты` данїила за'вистїю дїаволею въвръжена в ро'въ на снњде'нїе льво'мъ звњремъ сверњпымъ, на свњтъ и^зве'лъ е^си здра'ва. и^ і^ѓ'нђ эT чре'ва кљ'та мор#скаго храни'теля въ глђбинњ` та'емаго неща'дне, всMњ свои^мъ показа'лъ е^си.
6
Ти Даниїла, наклепами заздрости ввергнутого у рів на розшматування левам, вивів на світло неушкодженим; Ти, Отче, й Іону, коли він безнадійно томився у череві кита, що живе в глибині моря, неушкодженим показав усім його присним.
7
и^ н~нњ ѓ& эTч~е не ты ли е%си всњ'хъ млsтивыи присети'тель; въскорњ ја^вися сђщимъ эT ро'да і^и^л~ьска. і^ и^ꙁба'ви эT ја^ꙁы'къ хђлныхъ, и^ ѓ^скверне'ныхъ”
7
І нині, Ти, що помщаєш за образи, многомилостивий, захиснику всіх, явися скоро сущим від роду Ізраїлевого, які терплять образи від мерзенних беззаконних язичників.
8
А$щеy нечестїемъ ѓ^бъја%то е^сть въ преселе'нїю жи'тїе на'ше. т^ы и^ꙁба'вивыи насъ эT рђкђ вра'гъ си'хъ. ја%ко прои^ꙁво'лиши влDко погђби. то'кмо
8
Якщо ж життя наше у переселенні наповнилося нечестям, то, визволивши нас від руки ворогів, погуби нас, Господи, якою Тобі благоугодно, смертю,
9
да не сђ'етныхъ сђемђдрїи блsвятъ ѓ^ погђбле'нїи въꙁлю'бленныX, гл~щи, ниже б~ъ и^хъ и^ꙁба'ви и^хъ. тњмже
9
нехай не славословлять марновіри суєтних ідолів за загибель улюблених Твоїх, говорячи: не визволив їх Бог їхній.
10
т^ы и^же вся'кђ крњпость и^ силђ и^мᲇя'й превњчныи вся'ческихъ, нн~њ при'зри
10
Ти ж, Вічний, що маєш усю силу і всяку владу, споглянь нині:
11
и^ поми'лђи насъ въ хђле'нїи беꙁако'нныхъ безсловесне преда'тель ѓ'браꙁы живота` лиша'емыхъ.
11
помилуй нас, через безумне насильство беззаконних, яких позбавляють життя подібно до зловмисників.
12
да ё^дивятся нн~њ ја%ꙁы'цы несчи'сленои крњпости твоеи. и^ си'лњ твое'и ю'же и^маши ѓ^ сп~сенїи ро'да і^а'ковля. н~нњ б^от^я
12
Нехай устрашаться тепер язичники непереможної могутности Твоєї, Преславний, що володієш силою спасти рід Якова.
13
мо'литъ вс^е мно'жество младе'нецъ, и^ роди'тели и^хъ съ слеза'ми. покажи нн~њ ја%ко с на'ми е^си г~и. и^ не эTврати` лица` твое^го эT наs.
13
Благає Тебе вся безліч немовлят і батьки їхні зі сльозами: нехай буде явно всім язичникам, що з нами Ти, Господи, і не відвернув лиця Твого від нас;
14
н^о ја%коже реклъ е^си, ниже въ земли` врагъ, своя` преꙁри'ши, сїе нн~њ съвръши г~и.
14
вчини так, як сказав Ти, Господи, що й у землі ворогів їхніх Ти не знехтуєш їх».
15
е^леа^ꙁа'рђ же конча'ющђ ё^же` мл~твђ сїю” Цр~ь же съ ꙁвњ'рми и^ ве'лїею силою во'и прибли'жилъся еs къ и^подро'мђ.
15
Тільки-но Єлеазар закінчив молитву, як цар зі звірами і з усім страшним військом прийшов на арену.
16
ви'дњвши же і^ё^де'и вельма въ нб~о въꙁъпи'ша, ја%коже и^ прилежа'щимъ бра'ꙁдамъ растръꙁа'тися. и^ не ё^дръжи'мъ пла'чь сътвори'ша всњмъ во'емъ”
16
Коли побачили його юдеї, здійняли гучне волання до неба, так що і прилеглі долини сповнилися луною, і збудили нестримне співстраждання в усьому війську.
17
Тогда` велесла'вныи вседръжитель, и'стинныи б~ъ јави ст~ое свое` лице. и^ эTврьꙁе две'ри нбsныя, и^ꙁ ниX же ја^вишася дв^а лњпа и^ стра'шна а^гг~ла, и^ снидо'ша ја^вле'не всњмъ. ра'ꙁвњ і^ё^де'ѓ^мъ.
17
Тоді великославний Вседержитель і істинний Бог, явивши святе лице Своє, відкрив небесні врата, з яких зійшли два славних і страшних ангели, видимі усім, крім юдеїв.
18
и^же съпроти'въ ста'ша и^ си'лђ сђпоста'тъ и^сполниша смяᲄе'нїя, и^ ё'жаса. и^ нерастерꙁаными пђты свя'ꙁаша неподви'жне. та'коy и^ тњло цр~ьское. и^ дръꙁость е^го и^же тя'жкимъ гнњвомъ ѓ^бъя'та бњ` раꙁреши'ся.
18
Вони стали навпроти війська, і сповнили ворогів сум’яттям і страхом і зв’язали непорушними путами; також і тіло царя охопив трепет, і роздратовану зухвалість його охопило забуття.
19
звњри же на послњдђ'ющая въѓ^рђже'ныя во'и ѓ^брати'шаs и^ попира'хђ и^хъ, и^ погђбля'хђ.
19
Тоді слони обернулися на озброєні війська, що супроводжували їх, топтали їх і погубляли.
20
и^ внеза'пђ ѓ^брати'ся гнњвъ цр~ьскїи въ ё^миле'нїе, и^ слеꙁя'ше преDё^гото'ваныхъ ра'ди и^мъ мђче'нїи.
20
Гнів царя перетворився на жалість і сльози про те, що перед тим він намагався виконати.
21
слы'ша б^о во'пль, и^ ви'дњ въскорњ погиба'ю^щихъ, прослеꙁи`, и^ съ гнњвомъ дрђгомъ преща'ше, гл~я,
21
Бо, коли почув він крик юдеїв і побачив їх усіх, що схилилися на загибель, то, заплакавши, з гнівом погрожував друзям своїм і говорив:
22
вы` прецрsтвђ'ете, и^ мђчи'тельско прехо'дите подо'бїе, и^ поси'хъ мене ва'шего бл~года'теля низлагаете, и^ дђхъ премени'ти ловя'ще. ја%же неполеꙁнA црsтвђ сътвори'ти.
22
ви зловживаєте владою, і перевершили за жорстокістю тиранів, і мене самого, вашого благодійника, намагаєтеся позбавити влади і життя, замишляючи таємно некорисне для царства.
23
і^ и^же к на'мъ дръжа'внихъ въ вњре страны` твердыня. эT до'мђ эTлђчи'вши кое^гождо бесловесне здњ` събра'сте.
23
Тих, які так вірно охороняли укріплення нашої країни, хто безумно зібрав сюди, виселивши кожного з дому?
24
кто же и^ныи ра'ꙁвње ваs си'це неподо'бными ѓ^бъя'тъ ја%ꙁвами. и^же и^ꙁ нача'ла бл~гораꙁђмїе к на'мъ покаꙁђ'ющиX, и^ по всемђ разня'щихъ эT всњхъ ја%зыk и^ эT ꙁлњ'ишихъ чл~къ мно'жицею поDја%ша бњды.
24
Тих, які здавна перевершували всі народи відданістю нам у всьому і часто терпіли найтяжчі гноблення від людей, хто піддав настільки незаслуженій ганьбі?
25
тњмже рᲇша'щи раѕрᲇши'те непра'ведныя ё'ꙁы, и^ вᲆ своа и^хъ съ ми'ромъ посли'те” Но противле'нїя дњлма свое^го е^же к ним#, примири'теся прежде съ ни'ми. и^ тогда по'слете свобо'дны сн~ы вседрᲆжи'теля бг~а жива'го на нб~си. и^же эT начала роди'телеи нашихъ да'же до нн~њ непрет#кнове'нно въ сла'вњ бл~го стоа'нїя съдръжитъ вещи на'ши.
25
Розв’яжіть, розв’яжіть неправедні пута, відпустіть їх з миром у свої доми, випросивши прощення у тім, що раніше зроблено; звільніть синів небесного Вседержителя, живого Бога, Який від часів наших предків донині подавав безперервне благоденство і славу нашому царству.
26
рекшђ же ё^бо е^мђ сїя, і^ё^деи` въско'рњ раꙁрњше'ни бы'ша. и^ вънегда и^збњго'ша сме'рти, ст~аго б~а и^хъ блsвяхђ”
26
Ось що сказав цар. У ту ж хвилину звільнені юдеї, врятувавшись від смерти, прославляли свого святого Спасителя Бога.
27
Посемъ цр~ь въ' градъ въꙁврати'ся, и^ приꙁва и^же наD росхо'ды старњ'ишаго, и^ повелњ дая'ти вино`, и^ про'чая къ пирова'нїю потре'бная, і^ё^де'ѓмъ на дн~їи з~. по повелᲇнїю же се'мъ сђди и^мъ та'може в# веселїи дн~ь спsнїа провожDати, в неMже мњсте мнњша поги'бель вꙁя'ти”
27
Після того цар, повернувшись у місто і покликавши завідувача витратами, наказав упродовж семи днів давати юдеям вино та інше потрібне для бенкету, вирішивши, щоб вони на тому ж місці, на якому очікували своєї загибелі, у повних веселощах святкували своє спасіння.
28
Тогда` и^же прьвње въ поноше'нїи бы'ша бли'зъ а%да. на'ипаче же эT сосњд# въ порђга'нїи ꙁа го'ркђю и^ бњ'дно подъе%млемђю сме'рть. нн~њ же пирова'нїе сп~сенїя свое^го съста'виша, и^ мњсто ё^готова'нное въ паде'нїе гробъ и^хъ, въ весе'лїе сњда'нїя раздњли'ша,
28
Тоді вони, які були перед тим у нарузі і знаходилися біля пекла або краще сходили у пекло, замість гіркої і жалюгідної смерти влаштували бенкет спасіння і сповнені радости розділили для возлежання місце, приготоване їм на погибель і могилу.
29
и ѓ^ста'виша рыда'нїе, и^ сњтова'нїе вс^е смятенїя эTвръго'ша, и^ въспрїе'м#ши пњсни эTч~ескимъ гла'сомъ хвали'ша чюдотворца б~а и^ сп~са и^хъ.
29
Облишивши найжаліснішу пісню плачу, вони почали пісню батьків, прославляючи Спасителя Ізраїлевого і Чудотворця Бога, і відкинувши все засмучення і ридання, склали хори на знамення мирних веселощів.
30
и^ цр~ь же състави ради и^хъ порова'нїе ѕелное. и^ беZпреста'ни въꙁира'ше на нб~о и^сповњда'ше вели'колᲇпне дръжа'вђ е^го, бы'вшаго ради пресла'внаго сп~сенїя”
30
Також і цар, скликавши з цієї нагоди багатолюдний бенкет, виявляв свою вдячність небу за славне, урочисто дароване їм спасіння.
31
Полага'вшїи же і^ё^де'и прьвње въ погибель ѓ^слоја^ди'телных# пти'ць, та'кожDе и^ съ радостїю пописа'вшїи. срамото'ю ѓ^бъја%ти бы'вше стеня'хђ. ви'дᲇша б^о ѓ^гнедыха'тел#нђю и^хъ дръзость нестро'ине ё^га'шенђ”
31
Ті ж, що прирікали їх на загибель і на їжу хижим птахам і з радістю робили їм перепис, тепер, охоплені соромом, застогнали, і зухвалість, що дихала вогнем, згасла з ганьбою.
32
І$ё^де'и же ја%ко преDрекохомъ състави'ша свобо'ды веселїя, и^ съ блsве'нїемъ въ и^сповњда'нїи смире'нне и^ ўа'лмехъ провожда'хђ.
32
А юдеї, як сказали ми, склавши згаданий хор, відправляли свято з радісними славослів’ями і псалмоспівами.
33
И$ посе'мъ ё^ста'виша ѓ^бщїи наро'къ, въ все` преселе'нїе и^хъ въ ро'ды. е^же предъреченыа дн~и празнDова'ти вᲆ весе'лїи, не пи'тїя ради, и^ ја^денїя, н^о сп~се'нїя ра'ди бы'вшаго и^мъ эT бг~а”
33
Вони зробили навіть громадську постанову, щоб у всякому поселенні їхньому в роди і роди радісно святкувати зазначені дні, не для пиття і пересичення, але в пам’ять спасіння, що було їм від Бога.
34
Посе'м же прїидоша къ цр~ю просящи эTпђщенїа въ своя` иX”
34
Потім вони стали перед царем і просили відпустити їх у доми.
35
А$ пописа'нїа же ја%же бы'ша на ниX эT пя'таго и^ к~ го дн~е мsца па'хона, да'же до четвер#таго`надесяте дн~е мsца е^пи'фа” Въ дн~ех# же четыридесятиX съставиша и^мъ поги'бель. и^ эT пя'таго дн~е мsца е^пи'фа да'же до сеDмаго, въ тњх# трїех# дн~ехъ в ни'х же пресла'вне ја^ви млsть свою всњхъ силнњ'ишђю е^ю'же и^збави и^хъ безъвредныX въкђпњ.
35
Перепис їх проходив з двадцять п’ятого дня місяця Пахона до четвертого дня місяця Епифа, протягом сорока днів; знищення їх призначалося від п’ятого дня місяця Епифа до сьомого, протягом трьох днів, у які славним чином явив Свою милість Владика всіх і спас їх усіх неушкоджено і цілком.
36
бл~говременїе же полђчи'ша въ всемъ эT цр~я да'же до четверта'гона'десять дн~е тогоже мsца. воньже и^доша моли'ти цр~я ѓ^ эTрњшенїи и^хъ”
36
Святкували вони, забезпечені усім від царя, до чотирнадцятого дня, в який вони і представили прохання про відпущення їх.
37
похвали' же и^хъ цр~ь, и^ написа` и^мъ поDписа'телно посла'нїе къ страти'гомᲆ и^же по гра'дехъ вели'кодђшне прилежа'нїе и^мњти ѓ^ всемъ ро'де і^ё^де'искомъ”
37
Цар, призволивши їм, великодушно написав на їхню користь, за своїм підписом, таке послання до міських начальників: