¹

Сїя кни'ги ѓ^ ꙁа'повњдехъ бж~їи^хъ, и^ зако'нъ бывааи въ вњкъ. вс^и держа'щеи я& вᲆ жи'тїе, а^ ѓ^ста'вївшеи я& ё^мрђтъ.

¹

Ось книга заповідей Божих і закон, який перебуває повік. Усі, хто дотримуються її, будуть жити, а ті, що залишають її, помруть.

²

ѓ^брати'ся і^а'кове, і^ и^ми'ся по ня`, ходи по просвеще'нїю пря'мо свњтђ е^я`.

²

Звернися, Якове, і візьми її, ходи при сяйві світла її.

³

не да'ждь и%номђ сла'вы свое^я, и^ достоя'нїя свое^го странњ чю'жDеи”

³

Не віддавай іншому слави твоєї, і корисного для тебе — чужому народові.

⁴

бл~жени е^смы і^и^л~ю, ја%ко ё^го'дная гв~и съвњстна намъ сђть”

⁴

Щасливі ми, Ізраїлю, що ми знаємо, що благоугодно Богу.

⁵

Ра'дђитеся лю'дїе мои па'мять і^и^л~ева.

⁵

Дерзай, народе мій, пам’ятник Ізраїлю!

⁶

продани бы'сте въ страны не на па'гђбђ. н^о и^мже раꙁгнњ'васте б~а, преда'ни бы'сте сђпоста'томъ.

⁶

Ви віддані язичникам не на загибель, але за те, що ви прогнівали Бога, ви віддані ворогам;

⁷

раꙁгнњ'васте б^о сътво'ршаго ваs б~а вњ'чнаго. тре'бы поло'жше бњсомъ, а^ не б~ђ.

⁷

бо роздратували Того, Хто сотворив вас, приносячи жертви бісам, а не Богу.

⁸

ꙁабы'сте б^о г~а пита'ющаго ваs. съжали'сте въскорми'вшемђ ваs і^ерsлимђ.

⁸

Ви забули вічного Бога, Який годує вас, а також засмутили і Єрусалим, який виховав вас,

⁹

ви'дњ б^о нашеDшїи вамъ гнњ'въ эT б~а, и^ рече. слы'шите ѓ%крsтнїи сїѓ'ни, наведе б^о м^и г~ь сњтова'нїе вели'ко.

⁹

бо він бачив гнів, який прийшов на вас від Бога, і говорив: «слухайте, співмешканці Сиону, Бог навів на мене велику скорботу,

¹⁰

ви'дњхъ б^о людїи мои^хъ плњне'нїе сн~въ мои^хъ и^ дще'рь, е^же наведе и^мъ вњ'чныи”

¹⁰

бо я бачив полонення синів моїх і дочок, яке навів на них Вічний.

¹¹

корми'хъ б^о я& съ веселїемъ, и^спђсти'хъ же я& съ пла'чемъ.

¹¹

Я годував їх з радістю, а відпустив із плачем і гіркотою.

¹²

никтоже да ся не ра'дђетъ ѓ^ мнњ` вдови'цы, и^ ѓ^ста'вленђ эT мно'гъ. ѓ^пђстњхъ грњ'хъ ради ча'дъ мои^хъ. понеже с#клони'шася эT ꙁако'на бж~їя.

¹²

Ніхто не радуйся за мене, який є вдівцем і залишений багатьма; я спорожнів за гріхи дітей моїх, бо вони ухилилися від закону Божого;

¹³

и^ ѓ^правда'нїи е^го не поꙁна'ша, и^ не ходи'ша въ пђть ꙁа'повњдеи бж~їихъ, и^ ни стеѕя'ми накаꙁа'нїя въи%стинђ пра'вдою не настђпи'ша.

¹³

не пізнали уставів Його, не ходили путями заповідей Бога, і не вступили на стежки навчання у правді Його.

¹⁴

да прїидTђ ѓ%крsтнїи сїѓ'ни, и^ помянњте плњне'нїе сн~овъ мои^хъ и^ дще'рїи, е^же наведе и^мъ вњ'чныи”

¹⁴

Прийдіть, співмешканці Сиону, і згадаєте полон синів моїх і дочок, який навів на них Вічний.

¹⁵

Приведе б^о на' ня странђ и^ꙁдале'ча. странђ беꙁ# сра'ма, і^ и'ноја^ꙁы'чнђ.

¹⁵

Бо Він навів на них народ здалеку, народ нахабний та іншомовний, бо не посоромилися старця, і не зглянулися на дитину,

¹⁶

и^же не срами'шася ста'рца, ни поми'ловаша ѓ^троча'те. и^ эTведо'ша любе'ꙁныя вдови'ца, и^ эT дще'ръ е^ді'нъ ꙁапђстњхъ”

¹⁶

і забрали у вдови синів улюблених і залишили самотню без дочок.

¹⁷

А$з# же ка'ко мо'щенъ помощи вамъ.

¹⁷

Я ж чим можу допомогти вам?

¹⁸

наведы'и б^о вамъ ѕл^о, иꙁба'витъ ваs эT рђ'къ вра'гъ вашихъ”

¹⁸

Хто навів на вас ці біди, Той і визволить вас від руки ворогів ваших.

¹⁹

И$дњте ча'да и^дњте, а^ꙁъ б^о ѓ^стаX пђстъ.

¹⁹

Ідіть, діти, йдіть, бо я залишився порожнім.

²⁰

съвлеко'хъ ри'ꙁы ми'рныя, ѓ^блекоX же ся въ ја^ри'гъ моле'нїя мое^го, и^ въꙁопїю къ вњ'чномђ въ дн~и моя”

²⁰

Я зняв із себе одяг світлий й одягся у веретище моління мого; буду волати до Вічного у дні мої.

²¹

Радђитеся ча'да, и^ въꙁопїите къ б~ђ, і^ и^ꙁба'витъ ваs эT наси'лїя рђки вра'жїя.

²¹

Дерзайте, діти, взивайте до Бога, і Він визволить вас від насильства, від руки ворогів.

²²

а^ꙁъ б^о и^спе'рва надњя'хся къ вњ'чномђ ѓ^ сп~сенїи вашемъ, и^ прїиде м^и ра'дость эT ст~го въ помилова'нїе. прїидетъ вамъ въ ско'рњ эT вњчнаго сп~са на'шего.

²²

Бо від Вічного я очікував спасіння вашого, і мені прийшла від Святого радість про милість, що скоро прийде до вас від Вічного, Спасителя нашого.

²³

и^спђстиX б^о в^ы съ а^лка'нїемъ и^ пла'чемъ, эTда'сть же м^и б~ъ ваs съ ра'достїю и^ весе'лїемъ въ вњкъ”

²³

Я відпускав вас із сумом і гіркотою, але Бог поверне мені вас з радістю і веселощами навіки.

²⁴

ЈА/коже б^о нн~њ ви'дњша сосњди сїѓ'ни ва'ше плњненїе эT бг~а, та'кожде же ё%зрятъ въско'рњ сп~се'нїе ва'ше въ бѕ~њ. ја%же наведетъ ва'мъ съ сла'вою вели'кою, и^ съ ѓ^сщ~е'нїемъ въ вњ'чнаго”

²⁴

Тому що, як нині співмешканці Сиону бачили полон ваш, так побачать швидке спасіння ваше від Бога, Який прийде до вас з великою славою і величчю Вічного.

²⁵

Ча'да тръпи'те эT бг~а нашеDшїи ва'мъ гнњ'въ. гони` б^о тя вра'гъ тво'и, и^ ё'ꙁриши па'гђбђ е^го въскорњ, и^ на выю е^го въстђпи'ши”

²⁵

Діти! потерпіть гнів, який прийшов на вас від Бога: переслідував тебе ворог, але ти незабаром побачиш загибель його, і наступиш йому на шию.

²⁶

Младїи мои` ходи'ша въ пђти жестоки, въсхити'шася ја%ко и^ ста'до въсхище'но враги`”

²⁶

Виховані у мене у розкошах пішли жорсткими шляхами, схоплені як стадо, розкрадене ворогами.

²⁷

Радђитеся ча'да, въꙁопїите къ б~ђ. бђдетᲆ б^о ваM эT навеDшаго па'мять.

²⁷

Дерзайте, діти, і взивайте до Бога, бо про вас згадає Той, Хто навів на вас це.

²⁸

ЈА/коже б^о бы'сть ё'мъ ва'шъ прельститися вамъ эT бг~а, десятижDы сђгђби'те ѓ^брати'вшеся, в#ꙁы'щите е^го.

²⁸

Яка була рішучість ваша, щоб віддалитися від Бога, збільшіть її у десять разів, щоб навернутися і шукати Його,

²⁹

наведы'и б^о ва'мъ ѕл^о, наведеT ва'м вњ'чное веселїе сп~сенїемъ ва'шимъ”

²⁹

бо Той, Хто навів на вас ці біди, подасть вам вічні веселощі зі спасінням».

³⁰

Радђ'ися і^ерsли'ме, ё^тњшитъ т^я нарекїи тебе. грњшнїи погы'бнђтъ ꙁаꙁлившеи тебе`,

³⁰

Дерзай, Єрусалиме! Той, Хто дарував тобі ім’я, утішить тебе.

³¹

и^ ѓ^брадова'вшеися паденїю твое^мђ, м#щенїе бђдетъ наD ними.

³¹

Нещасні ті, які ображали тебе і раділи твоєму падінню.

³²

грњшни гради и%мже порабо'таша ча'да твоа, грњшна прїи^мшїа сн~ы твоа.

³²

Нещасні міста, яким служили діти твої, нещасна земля, яка прийняла синів твоїх,

³³

ја%коже б^о ся ѓ^брадова твое^мђ паде'нїю, та'кожде же попечется свои^мъ ѓ^пђстњнїемᲆ.

³³

бо як вона раділа твоєму падінню і веселилася через твою поразку, так буде у скорботі через своє спустошення.

³⁴

а^ плњниTся веселїе мно'го на рождьства ея`, и^ вели'чїе е^я бђдеT вᲆ ры'данїе,

³⁴

Я відніму у неї радість за численність її народу, і хвастощі її будуть на сум;

³⁵

ѓ%гнь б^о наи^деT на' ня эT вqњнаго въ дн~и многи. и^ населиTся бᲇсы въ мно'го вре'мя.

³⁵

бо прийде на неї вогонь від Вічного на довгі дні, і дуже тривалий час вона буде населена бісами.

³⁶

погляда'и на востоk і^ерsли'ме, и^ ви'ждь веселїе градђщее тебњ эT бг~а”

³⁶

Оглянься, Єрусалиме, на схід, і подивися на радість, яка прийде до тебе від Бога.

³⁷

Се и^дђтᲆ сн~ве твои` ја%же и^спђсти, грядђтъ събра'ни эT востока до за'падђ. словесемъ ст~го ра'дђющеся сла'вою бж~їею”

³⁷

Ось, ідуть сини твої, яких ти відпустив, ідуть зібрані від сходу до заходу словом Святого, радіючи славі Божій.