Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
* Перекладена з грецької.
Глvа, а~”
1
Сїя словеса` кни'гъ ја%же написа` варђхъ сн~ъ нирїинъ, сн~а маа^се'ева, сн~а седекїинA сн~а а^садее^ва, сн~а хел#кїина въ вавило'нњ.
1
Слова книги, які написав Варух, син Нирії, сина Маасея, сина Седекії, сина Асадія, сина Хелкії, у Вавилоні,
2
въ деся'тое лњто, в# седмыи дн~ь мsца” в лњто в неже взя'ша халдњи і^ерsлі'ма, и^ пож#го'ша и& ѓ^гнемъ”
2
у п’ятий рік, у сьомий день місяця, у той час, коли халдеї взяли Єрусалим і спалили його вогнем.
3
И$ почте` варђхъ словеса` кни'гъ сиX въ ёши і^ехонїинњ сн~а і^ѓ^а^ки'мля цр~я і^ё'дина. и^ въ ё'ши всњхъ людїи приходя'щихъ къ книгамъ,
3
І прочитав Варух слова цієї книги вголос Ієхонії, сину Іоакимовому, царю Юдейському, і вголос усьому народу, який прийшов на слухання книги,
4
и^ въ ё'ши си'лныхъ и^ сн~овъ цр~ьскь, и^ въ ёши ста'рчестњ и^ въ ё'ши всњхъ лю'дїи, эT ма'ла и^ до вели'ка и^хъ, всњхъ живђщихъ въ вављ=лонњ на рњцњ сљ=дъ”
4
і вголос вельможам і синам царським, і вголос старійшинам, і вголос усьому народу, від малого до великого, усім, що жили у Вавилоні біля ріки Суд.
5
и^ пла'кахђся и^ а^лка'хђ, и^ моля'хђ мл~твы преD гм~ъ”
5
І вони плакали, і постились, і молилися Господу,
6
Посемъ събраша сребро ја%коже кого'ждо можа'ше рђка,
6
і зібрали срібла, скільки було під силу кожному,
7
и^ посла'ша въ і^ерsлі'мъ ко і^ѓ^а^ки'мђ жерцђ вели'комђ, сн~ђ хеlкїинђ сн~а сало'мля къ жръцемъ, и^ къ всњмъ лю'демъ и^же ся ѓ^брњтоша с ни'мъ въ і^ерsлі'мњ.
7
і послали в Єрусалим до Іоакима, сина Хелкії, сина Саломового, до первосвященика, і до священиків і до всього народу, який знаходився з ним у Єрусалимі,
8
вънегда взя` сосђды хра'ма гн~я и^знесеныя эT хра'ма, възврати'ти на землю і^ёдинђ, і~ дн~ь мsца сиванъ. сосђды сребряны ја%же сътвори седекїя сн~ъ і^ѓ^сїинъ цр~ь і^ё'динъ.
8
коли Варух прийняв узяті з храму сосуди дому Господнього для повернення їх у землю Юдейську, в десятий день місяця Сиуала, сосуди срібні, які зробив Седекія, син Іосії, цар Юдейський,
9
по преселенїи навходоносорђ цр~ю вављ=лоньскђ, і^ехонїю, и^ княѕя, і^ ё'з#ники, и^ си'лныя, и^ люди земля эT і^ерsлима, и^ въведе` я` свя'заны въ вављ=ло'нъ.
9
після того, як Навуходоносор, цар Вавилонський, переселив з Єрусалима Ієхонію і князів, і в’язнів і вельмож, і народ землі, і привів його у Вавилон.
10
и^ рекоша, с^е посла'хомъ к вамъ сребро, да кђпите на сребрњ всесъж#же'нїя ꙁа грњх#, и^ џимїамъ. и^ сътвори'те требђ, и^ възнесњте на требникᲆ г~а б~а на'шего.
10
І говорили вони: ось, ми посилаємо вам срібло, і купіть на це срібло всепалення і жертву за гріх і ладан, і приготуйте дар, і піднесіть на жертовник Господа Бога нашого,
11
и^ моли'теся ꙁа жи'тїе навходоносо'рово цр~я вављ=лоньска, и^ ꙁа житїе вал#таса'ра сн~а е^го. да бђдђтъ дн~їе и^хъ ја%ко и^ днїе нбsнїи на земли`.
11
і моліться за життя Навуходоносора, царя Вавилонського, і за життя Валтасара, сина його, щоб дні їхні були, як дні неба, на землі.
12
да дасть г~ь крњпость намъ, да просвњти'тъ ѓ'чи на'ши. и^ да живе'мъ поD сњнїю навходоносо'ровою, и^ поD сњнїю валтаса'рею сн~а е^го. да рабо'тае^мъ и'ма дн~и мно'ги, и^ ѓ^бря'щемъ блгDть преD нима.
12
І дасть нам Господь силу і просвітить очі наші, і ми будемо жити під покровом Навуходоносора, царя Вавилонського, і під покровом Валтасара, сина його, і будемо служити їм багато днів, і знайдемо милість у них.
13
и^ моли'теся ꙁа на'съ къ гв~и б~ђ нашемђ, ја%ко съгрњшихомᲆ гв~и б~ђ на'шемђ. и^ не эTврати'ся ја%рость гн~я, и^ гнњвъ е^го эT насъ до сего дн~е”
13
Моліться і за нас Господу Богу нашому, тому що ми згрішили перед Господом, Богом нашим, і не відвернулася від нас лють Господа і гнів Його до цього дня;
14
И$ почти'те кни'ги сїя ја%же посла'хомъ к вам#, и^сповњда'ти в# домђ гн~и въ дн~ь пра'знDика, въ дни годныя.
14
і прочитайте цю книгу, яку ми посилаємо вам, щоб обнародувати у домі Господньому в день святковий і в дні урочисті;
15
и^ да речете г~ђ б~ђ нашемђ пра'вда, а^ намъ стыдњнїе лицем#. ја%ко и^ до сего дн~е чл~кђ і^ё'динђ, и^ живђщимъ въ і^ерsли'мњ,
15
і скажіть: у Господа Бога нашого — правда, а у нас — сором на обличчях, як сьогодні, у всякого юдея й у тих, що живуть у Єрусалимі,
16
цр~емъ на'шиM и^ кн~ѕеM, на'шиM и^ жрьцеM нашиM и^ пррoком# нашимъ, и^ эTц~емъ нашимъ.
16
і у царів наших, і в князів наших, і у священиків наших, і у пророків наших, і у батьків наших,
17
е^же съгрњшихомъ преD гм~ъ, и^ не вњровахомъ, не ё^пова'юще нань.
17
від того, що ми згрішили перед Господом,
18
и^ не покори'хомся е^мђ, и не послђшахомъ гла'са г~а б~а нашего, ходи'ти въ повеленихъ е^го, ја%же даде преD лицем# нашимъ,
18
і не скорялися Йому, і не слухали гласу Господа Бога нашого, щоб ходити у повеліннях Господа, які Він дав перед лицем нашим.
19
эT дне во'ньже и^зведе эTц~а наша эT земля` е^гљ=пет#ски, и^ до сего дн~е, бњхомъ непокаря'яся гв~и б~ђ нашемђ, и^ эTмета'хомъ ја%ко непослђшати гласа е^го.
19
З того дня, в який Господь вивів батьків наших із землі Єгипетської, і до цього дня ми були непокірливі перед Господом Богом нашим і не зважали на те, що не слухали гласу Його.
20
и^ прилпе насъ ѕло` и^ кля'тва. ю%же съчини г~ь мољ=сїѓви ѓ%трокђ свое^мђ, вᲆ дн~ь во'ньже и^ꙁведе г~ь эTц~а наша эT ꙁемля` е^гљ=пеTски, да'ти намъ ꙁемлю кипя'щђ мле'комъ и^ ме'домъ, ја%ко и^ сїи дн~ь.
20
Тому й осягли нас біди і клятва, — як сьогодні, — яку визначив Господь перед рабом Своїм Мойсеєм у той день, в який вивів батьків наших із землі Єгипетської, щоб дати нам землю, що тече молоком і медом.
21
и^ не послђшахомᲆ гласа г~а б~а нашеh, по всњмъ словесемъ пррoчемъ, ја%же посла` к на'мъ, и^ сђдїамъ нашим#.
21
І не слухали ми гласу Господа Бога нашого в усіх словах пророків, яких Він посилав до нас,
22
и^ хожда'хомъ ко'ждо на'съ по ра'ꙁђмђ срDца свое^го зла'го, рабо'тати богом# и'нњмъ, сътвори'ти зл^о преD ѓ^чи'ма г~а б~а нашего”
22
і ходили кожен за думками злого серця свого, і служили іншим богам, звершуючі злі справи перед очима Господа Бога нашого.
Глvа, в~”
1
И ё^ста'ви г~ь слово свое е^же гл~а к намъ, и^ къ сђдїамъ на'шиM, сђди'вшиM въ і^и^л~и. и^ къ цр~емъ на'шимъ, и^ къ княѕемъ на'шимъ. и^ къ всемђ чл~кђ і^и^л~евђ і^ и^ё'динђ,
1
І виконав Господь слово Своє, яке Він вирік проти нас і проти суддів наших, які судили Ізраїля, і проти царів наших, і проти князів наших, і проти всякого ізраїльтянина та юдея,
2
навесᲄи на ны ѕл^о велїе, е^же не сᲆтвори'ся поD всимъ нб~сем#, ја%коже сътвори'ся въ і^ерsлимњ. по в#писа'нїю въ зако'нњ мољ=сїѓвњ
2
що Він наведе на нас великі біди, яких не бувало під усім небом, як зробив Він у Єрусалимі, за написаним у законі Мойсеєвому,
3
ја%ко ја^сти наM плоть чл~чскђ сн~а свое^го, и^ плоть дще'ря своея”
3
що ми будемо їсти — один плоть сина свого, а інший — плоть дочки своєї.
4
и^ даде` я& повин#ны всњмъ црsтвомъ ја%же ѓ'крsтъ насъ, на ё^кориꙁнђ, и^ въ непрохожде'нїе, и^ въ всњхъ лю'деX и^же ѓ%крsтъ наs а'може н^ы расњя' г~ь”
4
І Він віддав їх у підданство усім царствам, які навколо нас, на наругу і спустошення усім навколишнім народам, між якими розсіяв їх Господь.
5
тамо бы'хомъ и^ споди а^ не врьхђ, въ подножіе а^ не въ главђ. ја%ко съгрњшихоM гв~и б~ђ нашемђ, не послђшанїемъ гласа е^го”
5
І ми виявилися внизу, а не нагорі, тому що ми згрішили перед Господом Богом нашим, не слухаючи гласу Його.
6
Гв~и б~ђ на'шемђ правда, нам# же и^ эTц~емъ нашимъ стыдњнїе лицем#, ја%ко и^ до сего дн~е.
6
У Господа Бога нашого — правда, а в нас і батьків наших — сором на лицях, як сьогодні.
7
е^же гл~а г~ь на наs все` ѕл^о, е^же прїиде на н^ы.
7
Усі ті біди, які Господь вирік на нас, осягли нас.
8
зане` не моли'хоMся лицђ гн~ю, эTврати'тися комђждо эT ра'ꙁђма срDца свое^го ѕлаго.
8
Ми не молилися перед лицем Господа, щоб Він відвернув кожного від думок злого серця його.
9
и^ ё^бђди'ся г~ь ѓ^ ѕло'бњхъ, и^ приведе на насъ сїя е^же постиже н^ы. ја^ко пра'веденъ г~ь ѓ^ всњхъ дњлесеX е^го, е^же ꙁаповњда намъ.
9
І Господь спостерігав за цими бідами, і навів їх Господь на нас, тому що Господь праведний в усьому, що заповів нам.
10
мы' же не послђшахомᲆ гласа е^го, ходи'ти въ повеле'нихъ е^го, ја%же даде` преD лицемъ нашимъ”
10
Але ми не слухали гласу Його, щоб ходити у повеліннях Господніх, які Він дав перед лицем нашим.
11
И нн~њ г~и б~е і^и^л~евᲆ, и^же и^ꙁведе люd своя и^з# земля` е^гљ=пет#ски, рђкою крњпкою и^ мыш#цею высокою, зна'менїи и^ чюдесы, и^ си'лою вели'кою, и^ сътвори` себњ и'мя ја^ко сеи дн~ь.
11
І нині, Господи, Боже Ізраїлів, Ти, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною, і знаменнями, і чудесами, і силою великою і м’язами високими, і створив Собі ім’я, як сьогодні:
12
съгрњшихомъ нечествова'хом#, неправдова'хомᲆ г~и б~е нашъ, ѓ^ всњхъ ѓ^правданихъ твои^хъ.
12
згрішили ми, чинили нечестиво, неправедно проти всіх уставів Твоїх, Господи Боже наш!
13
да ѓ^брати'тся ё^бо эT насъ ја%рость твоя, ја%ко ѓ^ста` насъ ма'ло въ странахъ, а'може расњ'я насъ”
13
Нехай відвернеться від нас лють Твоя, бо мало залишилося нас серед народів, між якими Ти розсіяв нас.
14
Оу^слы'ши г~и мл~твђ нашђ, и^ прошенїе на'ше, і^ и^зба'ви насъ себе ра'ди. и^ да'ждь наM блгDть преD лицемъ пресели'вшихъ насъ.
14
Почуй, Господи, молитву нашу і прохання наше, і визволи нас заради Тебе, і дай нам милість перед лицем тих, які переселили нас,
15
да ё^вњсть вся` земля`, ја%ко т^ы г~ь б~ъ нашъ, и^ ја%ко и'мя ᲄвое прозва'ся на і^и^л~и, и^ на племени е^го”
15
щоб уся земля пізнала, що Ти — Господь Бог наш, оскільки ім’я Твоє наречене на Ізраїлі і на роді його.
16
Ги~ при'зри и^з домђ ст~аго свое^го на насъ, и^ приклони` ё'хо твое, и^ ё^слы'ши на'съ”
16
Споглянь, Господи, від святого дому Твого і згадай про нас, і прихили, Господи, вухо Твоє, і почуй.
17
И$ эTврьзи г~и ѓ'чи свои` и^ ви'ждь, ја^ко не ё^мрьшїи и^же во а'дњ и'хже взя'ся дх~ъ и^хъ эT ё^тро'бъ иX въздадятъ тебњ сла'вђ, и^ ѓ^правда'нїе гв~и.
17
Відкрий очі Твої, подивися, тому що не мертві у пеклі, яких дух узятий з нутрощів їх, воздадуть славу і хвалу Господу;
18
н^о дш~а пекђщїася ѓ^ вели'чествњ зла`, и^же хо'дитъ преклони'вся и^ боля`, и^ ѓ'чи ѓ^скђдњю^щїи, и^ дш~а а'лчђщая въздадя'т# тебњ сла'вђ, и^ правдђ г~и.
18
але людина, яка у скорботі через великі біди, яка ходить поникнувши й сумно, і очі потусклі і душа, яка прагне, воздадуть славу і правду Тобі, Господи.
19
ја%ко не по эTц~ъ на'шихъ, н^и цр~еи на'шихъ ѓ^правле'нїи и^злива'емъ мл~твы, и^ полага'емъ млsть на'шђ преD лицемъ твои^мъ г~и б~е на'шъ.
19
Не за правдами батьків наших і царів наших ми приносимо це благання перед лицем Твоїм, Господи Боже наш;
20
ја%ко преѓ^долњваше ја%рости свое'и, и^ гнњвђ свое^мђ на наs. ја%коже гл~а в рђцњ ѓ'трок# свои^хъ пррoкъ, гл~я”
20
бо на нас Ти послав лють Твою і гнів Твій, як говорив Ти через рабів Твоїх, пророків.
21
Тако рече г~ь, приклоните рамена своя, и^ послђжи'те цр~ю вављ=лон#скомђ. и^ сядњте на ꙁемли` ю'же дахъ эTц~емъ вашимъ”
21
Так сказав Господь: «схиліть плечі ваші, щоб працювати на царя Вавилонського, і будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим;
22
І$ а'ще не послђшаете гласа гн~я, порабо'тати цр~ю вављ=лон#скђ. ѓ^скђденїе сътворю и^ꙁ гра'дъ і^ё'дин# и^ внњё^дњ і^ерsлима.
22
а якщо не послухаєте гласу Господа, щоб служити цареві Вавилонському,
23
и^ эTи^мђ эT ваs гласъ весе'лїя, и^ гласъ радова'нїя. глsа жениха`, и^ глsа невњсты. и^ бђдетъ вся земля` в непрохожде'нїе эT живђщихъ на неи”
23
Я зроблю те, що зникне у містах юдейських і околицях Єрусалима голос веселощів і голос радости, голос нареченого і голос нареченої, і не буде на всій цій землі сліду жителів».
24
и^ не послђшахоM гласа твое^го, слђжи'ти цр~ю вављ=лоnскђ. и^ ё^ста'ви словеса` своя, ја%же гл~а в рђцњ ѓ'трокъ свои^хъ прoркъ. ја%коже и^ꙁнести` ко'сти цр~ь нашихъ, и^ ко'сти эTц~ъ нашихъ эT мњста иX.
24
Але ми не послухали гласу Твого, щоб служити цареві Вавилонському, і Ти виконав слова Твої, які говорив через рабів Твоїх, пророків, що винесені будуть кістки царів наших і кістки батьків наших із місця свого.
25
и^ с^е сђть и^звержены ꙁно'емъ дневныM и^ стђденїю но'щною, і^ и^зомро'ша бо'леꙁньми ꙁлы'ми, гла'домъ и^ мечем# и^ ѓ^пђстњнїемъ.
25
І ось, вони викинуті на денну спеку і нічний холод, а померли вони від злих хвороб, від голоду, від меча і вигнання.
26
и^ положи` домъ, в немже нареTся и'мя твое в немъ, ја%ко и^ сеи дн~ь. зло'бы ради домђ і^и^л~ева, и^ домђ і^ё'дина.
26
Ти залишив дім, на якому наречене ім’я Твоє, як сьогодні, за нечестя дому Ізраїлевого і дому Іудиного.
27
и^ сътвори в насъ г~и бж~е нашъ по все'и тихотњ твоеи, и^ по все'и щедротњ твоеи вели'цеи.
27
І Ти, Господи Боже наш, учинив з нами з усієї милости Твоєї і з усього великого милосердя Твого,
28
ја%коже гл~а в рђцњ раба` твоеh мољ=сїя, въ дн~и в ня'же ꙁаповњдавшђ е^мђ тебњ, въписати зако'нᲆ твои преD сн~ы і^и^л~евыми, гл~я”
28
як сказав Ти через раба Твого Мойсея у той день, у який повелів йому написати закон Твій перед синами Ізраїля, говорячи:
29
а^ще не послђшаете гла'са мое^го, мно'жество сїе вели'ко и^ мно'го, ѓ^братится в ма'лъ ја^ꙁы'къ, ꙁане` а^зъ расњ'ю я&.
29
«якщо ви не послухаєте гласу Мого, то ця велика і численна сила народу перетвориться на мале серед народів, між якими Я розсію їх.
30
раꙁђмњ'хъ б^о ја%ко не и'мTђ послђшати мене, ја%ко лю'дїе жестоковы'ини сђть, и^ ѓ^братя'тся къ срDцђ свое^мђ на земли` преселе'нїя иX.
30
Я знаю, що вони не послухають Мене, тому що вони — народ упертий; але вони звернуться до серця свого у землі переселення свого,
31
и^ ё^вњдятъ ја^ко а^зъ г~ь б~ъ и^хъ. и^ дамъ и^мъ срDце и^ раꙁђмњютъ, и^ ё'ши и^ ё^слы'шатъ.
31
і пізнають, що Я — Господь Бог їх. І Я дам їм серце — і зрозуміють, і вуха — і почують.
32
и^ похвалят# м^я на ꙁемли` преселе'нїя и^хъ, и^ помянђтъ и%мя мое.
32
І будуть прославляти Мене на землі переселення свого і згадувати ім’я Моє,
33
и^ ѓ^братяTся эT хрепта` свое^го жестокаго, и^ эT ѕлоb свои^хъ. ја%ко помянTђ пђть эTц~ъ свои^хъ, съгрњша'ющихъ преD гм~ъ.
33
і відвернуться від упертости своєї і від злих діл своїх; тому що згадають путь батьків своїх, які згрішили перед Господом.
34
и^ възвращђ я& на ꙁемлю е^юже кляXся эTц~емъ и^хъ, а^враа'мђ, і^саа'кђ, і^ и^а'ковђ, и^ съвладњ'ютъ ею`. и^ ё^мно'жђ я&, и^ не ё^ма'лятся.
34
І Я поверну їх у землю, яку з клятвою обіцяв батькам їхнім, Аврааму й Ісааку та Якову, і вони будуть володіти нею; і примножу їх, і не зменшаться.
35
и^ ё^ста'влю и^мъ завњтъ вњченъ, ја%коже бы'ти и^мъ мн^њ б~ђ, и^ тїи бђдђтъ мн^њ лю'дїе. и^ не подви'гнђ ктомђ людїи свои^хъ і^и^л~я съ зеMля` ю%же дахъ и^мъ”
35
Й укладу з ними вічний завіт у тім, що Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом, і більше не вижену народу Мого Ізраїля з землі, яку дав їм».
Глvа, г~”
1
И нн~њ г~и вседръжи'телю б~е і^и^л~евъ. дш~а в# тњснотњ и^ дх~ъ въ стђже'нїи въꙁопи` к тебњ.
1
Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! пригнічена душа і сумний дух взиває до Тебе:
2
ё^слы'ши г~и и^ поми'лђи, ја%ко е^си б~ъ млрsдъ, и^ помилђи наs. ја%ко съгрњши'хомъ преD тобо'ю.
2
почуй, Господи, і помилуй, бо Ти Бог милосердий: помилуй, бо ми згрішили перед Тобою;
3
ја%ко т^ы пребыва'яи въ вњ'къ, и^ не поги'бнемъ въ вњ'ки”
3
Ти — вічно перебуваєш, а ми — вічно гинемо.
4
Ги~ вседержи'телю б~е і^и^л~евъ, ё^слы'ши мл~твђ ё^мер#шихъ і^и^л~евъ, и^ сн~овъ съгрњши'вшихъ преD тобо'ю, и^ не послђшаша глаs г~а б~а и^хъ, и^ прильпе наs ѕл^о.
4
Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! почуй молитву померлого Ізраїля і синів їх, що згрішили перед Тобою, які не послухали гласу Господа Бога свого, за те й осягли нас біди.
5
не помяни` непра'вдъ эTц~ь нашихъ, н^о помяни рђ'кђ свою і^ и^мя свое в с^е вре'мя.
5
Не поминай неправд батьків наших, але пом’яни руку Твою й ім’я Твоє у цей час,
6
ја%ко т^ы г~и б~е нашъ, и^ похва'лимъ т^я г~и.
6
бо Ти — Господь Бог наш, і ми прославимо Тебе, Господи.
7
ја^ко того ради да'лъ е^си стра'хъ свои въ срDце наше, ја%ко приꙁва'ти и^мя ᲄвое, и^ похва'лим# т^я въ преселе'нїи на'шеM. ја%ко ѓ^брати'хомъ въ срDце наше всю` непра'вдђ эTц~ъ нашиX съгрњши'вших# преD тобо'ю”
7
Ти для того вселив страх Твій у серце наше, щоб ми призивали ім’я Твоє; і ми будемо прославляти Тебе у переселенні нашому, бо ми відкинули від серця нашого всяку неправду батьків наших, які згрішили перед Тобою.
8
Се^ м^ы дне'сь въ преселенїи нашемъ, а^може н^ы расы'па на ё^кори'ꙁнђ, и^ на кля'твђ, и^ на ё^держа'нїе, по всњмъ непра'вдамъ эTц~ъ нашихъ, и^же эTстђпи'ша эT тебе г~и б~е нашъ”
8
Ось, ми тепер у переселенні нашому, куди Ти розсіяв нас для ганьби й прокляття і відплати за всі неправди батьків наших, які відступили від Господа Бога нашого.
9
Слы'ши і^и^л~ю ꙁа'повњди живота, в#нђши разђмњти смышле'нїе.
9
Слухай, Ізраїлю, заповіді життя, дослухайтеся, щоб зрозуміти мудрість.
10
чт^о е^сть і^и^л~ю, чт^о ја%ко на ꙁемли` вра'жїи, ѓ^бет#ша на земли` чю'ждеи, ѓ^сквернавися сᲆ мр~твыми,
10
Що це значить, Ізраїлю, що ти перебуваєш у землі ворогів? Постарів ти у чужій землі, осквернився разом з мертвими,
11
намњни'ся съ сђщими въ а^дњ.
11
залічений до тих, хто знаходиться в пеклі,
12
ѓ^стави` и^сто'чникъ премђдрости”
12
залишив джерело премудрости.
13
А$ще б^ы въ пђть бж~їи ходи'лъ, жи'лъ б^ы вᲆ ми'ре въ вре'мя вњчное.
13
Якби ти ходив путями Божими, то жив би у мирі повіки.
14
разђмњ'и гд^њ е^сть смышле'нїе, гд^њ е^сть крњ'пость, гд^њ е^сть мђ'дрость. ја%ко раꙁђмњти и^ногдою гд^њ е^сть до'лго жи'тїе и^ жи'ꙁнь, гд^њ е^сть свњтъ ѓ^чныи и^ ми'ръ.
14
Пізнай, де знаходиться мудрість, де сила, де знання, щоб разом з тим дізнатися, де знаходиться довголіття і життя, де знаходиться світло очей і мир.
15
кт^о ѓ^брњте мњ'сто е^я`, и^ кт^о вни'де въ и^мњнїе е^я`.
15
Хто знайшов місце її, і хто зійшов у скарбниці її?
16
гд^њ сђть кн~ѕи стра'ньстїи, и^ владђщеи ѕвњ'ремᲆ ꙁе'мныM, и^гра'ющеи пти'цами нбsными.
16
Де князі народів і володарі звірів земних, які забавлялися птахами небесними,
17
и^ храня'щеи ꙁла'то и^ сребро`, и^мже ё^поваша чл~цы, и^ нњ'сть кон#ца тяжа'нїю и^хъ.
17
і збирали срібло і золото, на які сподіваються люди, і надбанням яких немає кінця?
18
ја%ко съдњлова'ющеи сребро` и^ пекђщеися, и^ нњ'сть ѓ^брњте'нїа дњлесе'мъ и^хъ,
18
Де ті, які займалися срібними виробами, і виробам яких немає числа?
19
погибо'ша и^ въ а'дъ снидо'ша, і^ и'ни въ нихъ мњ'сто въста'ша.
19
Вони зникли і зійшли у пекло, і замість них постали інші.
20
ю^нњ'ишїи ви'дњша свTњ, и^ всели'шася на земли`. пђти же хи'трос#тнаго не ё^вњ'дњша,
20
Пізніші бачили світло і жили на землі, але шляхів мудрости не пізнали;
21
ни раꙁђмњша сте'ѕь е^я`, ниже сн~ве и^хъ прїя'ша, эT пђти` иX дале'че бы'ша.
21
не зрозуміли стежок її, і не досягли її сини їхні: вони були далеко від путі її.
22
и^ не слы'шаша въ ханаа'нњ, ни ја^ви'ся въ џема'ни.
22
Не було чутно про неї у Ханаані, і не було видно її у Фемані.
23
сн~ве а^га'рини въꙁыска'ющеи ра'ꙁђма и^же на ꙁемли, кђпцы мера'ни, и^ џема'ни, и^ басносло'вцы и^ въꙁыска'теле раꙁђма. пђти же премђ'дрости не ё^вњдњша, ни помянђша сте'ѕь е^я`”
23
Сини Агарі шукали земного знання, рівно і купці Мерри і Фемана, і байкослови і дослідники знання; але путі премудрости не пізнали і не помітили стежок її.
24
ЭO і^и^л~ю ја%ко вели'къ до'мъ бж~їи, и^ до'лго мњ'сто вла'сти е^го,
24
О, Ізраїлю! який великий дім Божий, і яке просторе місце володіння його!
25
вели'ко и^ нњ'сть конца, высо'къ и^ беꙁ мњ'ры.
25
Великий він і не має кінця, високий і невимірний.
26
т^ђ бы'ша щђдове нарочиᲄи, бы'вшеи и^спе'рва ѕњло вели'цы, ё^мњ'юще раᲄь.
26
Там були від початку славні велетні, дуже великі, хоробрі на війні.
27
не сиX и^збра` б~ъ, ни пђти` хи'тростнаго даде иM.
27
Але не їх обрав Бог, і не їм відкрив путі премудрости;
28
и^ погибо'ша, ꙁане` не и^мњша мђ'дрости”
28
і вони загинули від того, що не мали мудрости, загинули від нерозуму свого.
29
Кт^о вᲆзы'иде на' нб~о и^ вꙁя` ю&, и^ кт^о снесе ю& эT ѓ%блакъ.
29
Хто зійшов на небо, і взяв її, і зніс із хмар?
30
кт^о пре'иде на ѓ%нђ странђ мо'ря, и^ ѓ^брњте ю`, и^ взе'млетъ ю& наD ꙁла'то и^ꙁбра'нно.
30
Хто перейшов моря і знайшов її, і хто принесе її, кращу за чисте золото?
31
нњ'сть вњ'дђща пђти е^я`, ни помышля'ющаго сте'ѕь е^я`.
31
Немає нікого, хто знає путь її, ні того, хто помишляє про стежки її.
32
н^о вњ'дыи вс^е вњсть ю&, и^ ѓ^брњте ю& смы'сломъ свои^мъ. сътвори'выи зе'млю въ вњчное вре'мя, и^ напо'лни ю& скота` двоно'жна, и^ четвероно'жна.
32
Але Той, Хто знає все, знає її; Він відкрив її Своїм розумом, Той, Який створив землю на вічні часи і наповнив її чотириногими тваринами,
33
пђща'яи свњтъ і^ и^детъ. приꙁва и&, и^ послђша е^го съ тре'петомъ.
33
Який посилає світло, і воно йде, прикликав його, і воно послухалося Його з трепетом;
34
и^ ѕвњꙁды просвњти'шася въ вре'менехъ своиX, и^ въꙁвесели'шаs.
34
і зірки засяяли на сторожі своїй, і звеселилися.
35
приꙁва я&, и^ реко'ша, прїидо'хомъ. и^ просвњти'ша съ весе'лїемъ, сътво'ршемђ я&”
35
Він покликав їх, і вони сказали: «ось ми», і засяяли радістю перед Творцем своїм.
36
Сеи б~ъ нашъ, не намњни'тся и%нъ къ немђ.
36
Цей є Бог наш, і ніхто інший не зрівняється з Ним.
37
ѓ^брњте вся'къ пђть хи'трости, и^ даде` і^а'ковђ ѓ%трокђ свое^мђ, і^и^л~ю въꙁлюблен#номђ эT него.
37
Він знайшов усі путі премудрости і дарував її рабові Своєму Якову й улюбленому Своєму Ізраїлю.
38
потоMже на ꙁемли ја^вися, и^ съ чл~кы поживе`”
38
Після того Він явився на землі і знаходився між людьми.
Глvа, д~”
1
Сїя кни'ги ѓ^ ꙁа'повњдехъ бж~їи^хъ, и^ зако'нъ бывааи въ вњкъ. вс^и держа'щеи я& вᲆ жи'тїе, а^ ѓ^ста'вївшеи я& ё^мрђтъ.
1
Ось книга заповідей Божих і закон, який перебуває повік. Усі, хто дотримуються її, будуть жити, а ті, що залишають її, помруть.
2
ѓ^брати'ся і^а'кове, і^ и^ми'ся по ня`, ходи по просвеще'нїю пря'мо свњтђ е^я`.
2
Звернися, Якове, і візьми її, ходи при сяйві світла її.
3
не да'ждь и%номђ сла'вы свое^я, и^ достоя'нїя свое^го странњ чю'жDеи”
3
Не віддавай іншому слави твоєї, і корисного для тебе — чужому народові.
4
бл~жени е^смы і^и^л~ю, ја%ко ё^го'дная гв~и съвњстна намъ сђть”
4
Щасливі ми, Ізраїлю, що ми знаємо, що благоугодно Богу.
5
Ра'дђитеся лю'дїе мои па'мять і^и^л~ева.
5
Дерзай, народе мій, пам’ятник Ізраїлю!
6
продани бы'сте въ страны не на па'гђбђ. н^о и^мже раꙁгнњ'васте б~а, преда'ни бы'сте сђпоста'томъ.
6
Ви віддані язичникам не на загибель, але за те, що ви прогнівали Бога, ви віддані ворогам;
7
раꙁгнњ'васте б^о сътво'ршаго ваs б~а вњ'чнаго. тре'бы поло'жше бњсомъ, а^ не б~ђ.
7
бо роздратували Того, Хто сотворив вас, приносячи жертви бісам, а не Богу.
8
ꙁабы'сте б^о г~а пита'ющаго ваs. съжали'сте въскорми'вшемђ ваs і^ерsлимђ.
8
Ви забули вічного Бога, Який годує вас, а також засмутили і Єрусалим, який виховав вас,
9
ви'дњ б^о нашеDшїи вамъ гнњ'въ эT б~а, и^ рече. слы'шите ѓ%крsтнїи сїѓ'ни, наведе б^о м^и г~ь сњтова'нїе вели'ко.
9
бо він бачив гнів, який прийшов на вас від Бога, і говорив: «слухайте, співмешканці Сиону, Бог навів на мене велику скорботу,
10
ви'дњхъ б^о людїи мои^хъ плњне'нїе сн~въ мои^хъ и^ дще'рь, е^же наведе и^мъ вњ'чныи”
10
бо я бачив полонення синів моїх і дочок, яке навів на них Вічний.
11
корми'хъ б^о я& съ веселїемъ, и^спђсти'хъ же я& съ пла'чемъ.
11
Я годував їх з радістю, а відпустив із плачем і гіркотою.
12
никтоже да ся не ра'дђетъ ѓ^ мнњ` вдови'цы, и^ ѓ^ста'вленђ эT мно'гъ. ѓ^пђстњхъ грњ'хъ ради ча'дъ мои^хъ. понеже с#клони'шася эT ꙁако'на бж~їя.
12
Ніхто не радуйся за мене, який є вдівцем і залишений багатьма; я спорожнів за гріхи дітей моїх, бо вони ухилилися від закону Божого;
13
и^ ѓ^правда'нїи е^го не поꙁна'ша, и^ не ходи'ша въ пђть ꙁа'повњдеи бж~їихъ, и^ ни стеѕя'ми накаꙁа'нїя въи%стинђ пра'вдою не настђпи'ша.
13
не пізнали уставів Його, не ходили путями заповідей Бога, і не вступили на стежки навчання у правді Його.
14
да прїидTђ ѓ%крsтнїи сїѓ'ни, и^ помянњте плњне'нїе сн~овъ мои^хъ и^ дще'рїи, е^же наведе и^мъ вњ'чныи”
14
Прийдіть, співмешканці Сиону, і згадаєте полон синів моїх і дочок, який навів на них Вічний.
15
Приведе б^о на' ня странђ и^ꙁдале'ча. странђ беꙁ# сра'ма, і^ и'ноја^ꙁы'чнђ.
15
Бо Він навів на них народ здалеку, народ нахабний та іншомовний, бо не посоромилися старця, і не зглянулися на дитину,
16
и^же не срами'шася ста'рца, ни поми'ловаша ѓ^троча'те. и^ эTведо'ша любе'ꙁныя вдови'ца, и^ эT дще'ръ е^ді'нъ ꙁапђстњхъ”
16
і забрали у вдови синів улюблених і залишили самотню без дочок.
17
А$з# же ка'ко мо'щенъ помощи вамъ.
17
Я ж чим можу допомогти вам?
18
наведы'и б^о вамъ ѕл^о, иꙁба'витъ ваs эT рђ'къ вра'гъ вашихъ”
18
Хто навів на вас ці біди, Той і визволить вас від руки ворогів ваших.
19
И$дњте ча'да и^дњте, а^ꙁъ б^о ѓ^стаX пђстъ.
19
Ідіть, діти, йдіть, бо я залишився порожнім.
20
съвлеко'хъ ри'ꙁы ми'рныя, ѓ^блекоX же ся въ ја^ри'гъ моле'нїя мое^го, и^ въꙁопїю къ вњ'чномђ въ дн~и моя”
20
Я зняв із себе одяг світлий й одягся у веретище моління мого; буду волати до Вічного у дні мої.
21
Радђитеся ча'да, и^ въꙁопїите къ б~ђ, і^ и^ꙁба'витъ ваs эT наси'лїя рђки вра'жїя.
21
Дерзайте, діти, взивайте до Бога, і Він визволить вас від насильства, від руки ворогів.
22
а^ꙁъ б^о и^спе'рва надњя'хся къ вњ'чномђ ѓ^ сп~сенїи вашемъ, и^ прїиде м^и ра'дость эT ст~го въ помилова'нїе. прїидетъ вамъ въ ско'рњ эT вњчнаго сп~са на'шего.
22
Бо від Вічного я очікував спасіння вашого, і мені прийшла від Святого радість про милість, що скоро прийде до вас від Вічного, Спасителя нашого.
23
и^спђстиX б^о в^ы съ а^лка'нїемъ и^ пла'чемъ, эTда'сть же м^и б~ъ ваs съ ра'достїю и^ весе'лїемъ въ вњкъ”
23
Я відпускав вас із сумом і гіркотою, але Бог поверне мені вас з радістю і веселощами навіки.
24
ЈА/коже б^о нн~њ ви'дњша сосњди сїѓ'ни ва'ше плњненїе эT бг~а, та'кожде же ё%зрятъ въско'рњ сп~се'нїе ва'ше въ бѕ~њ. ја%же наведетъ ва'мъ съ сла'вою вели'кою, и^ съ ѓ^сщ~е'нїемъ въ вњ'чнаго”
24
Тому що, як нині співмешканці Сиону бачили полон ваш, так побачать швидке спасіння ваше від Бога, Який прийде до вас з великою славою і величчю Вічного.
25
Ча'да тръпи'те эT бг~а нашеDшїи ва'мъ гнњ'въ. гони` б^о тя вра'гъ тво'и, и^ ё'ꙁриши па'гђбђ е^го въскорњ, и^ на выю е^го въстђпи'ши”
25
Діти! потерпіть гнів, який прийшов на вас від Бога: переслідував тебе ворог, але ти незабаром побачиш загибель його, і наступиш йому на шию.
26
Младїи мои` ходи'ша въ пђти жестоки, въсхити'шася ја%ко и^ ста'до въсхище'но враги`”
26
Виховані у мене у розкошах пішли жорсткими шляхами, схоплені як стадо, розкрадене ворогами.
27
Радђитеся ча'да, въꙁопїите къ б~ђ. бђдетᲆ б^о ваM эT навеDшаго па'мять.
27
Дерзайте, діти, і взивайте до Бога, бо про вас згадає Той, Хто навів на вас це.
28
ЈА/коже б^о бы'сть ё'мъ ва'шъ прельститися вамъ эT бг~а, десятижDы сђгђби'те ѓ^брати'вшеся, в#ꙁы'щите е^го.
28
Яка була рішучість ваша, щоб віддалитися від Бога, збільшіть її у десять разів, щоб навернутися і шукати Його,
29
наведы'и б^о ва'мъ ѕл^о, наведеT ва'м вњ'чное веселїе сп~сенїемъ ва'шимъ”
29
бо Той, Хто навів на вас ці біди, подасть вам вічні веселощі зі спасінням».
30
Радђ'ися і^ерsли'ме, ё^тњшитъ т^я нарекїи тебе. грњшнїи погы'бнђтъ ꙁаꙁлившеи тебе`,
30
Дерзай, Єрусалиме! Той, Хто дарував тобі ім’я, утішить тебе.
31
и^ ѓ^брадова'вшеися паденїю твое^мђ, м#щенїе бђдетъ наD ними.
31
Нещасні ті, які ображали тебе і раділи твоєму падінню.
32
грњшни гради и%мже порабо'таша ча'да твоа, грњшна прїи^мшїа сн~ы твоа.
32
Нещасні міста, яким служили діти твої, нещасна земля, яка прийняла синів твоїх,
33
ја%коже б^о ся ѓ^брадова твое^мђ паде'нїю, та'кожде же попечется свои^мъ ѓ^пђстњнїемᲆ.
33
бо як вона раділа твоєму падінню і веселилася через твою поразку, так буде у скорботі через своє спустошення.
34
а^ плњниTся веселїе мно'го на рождьства ея`, и^ вели'чїе е^я бђдеT вᲆ ры'данїе,
34
Я відніму у неї радість за численність її народу, і хвастощі її будуть на сум;
35
ѓ%гнь б^о наи^деT на' ня эT вqњнаго въ дн~и многи. и^ населиTся бᲇсы въ мно'го вре'мя.
35
бо прийде на неї вогонь від Вічного на довгі дні, і дуже тривалий час вона буде населена бісами.
36
погляда'и на востоk і^ерsли'ме, и^ ви'ждь веселїе градђщее тебњ эT бг~а”
36
Оглянься, Єрусалиме, на схід, і подивися на радість, яка прийде до тебе від Бога.
37
Се и^дђтᲆ сн~ве твои` ја%же и^спђсти, грядђтъ събра'ни эT востока до за'падђ. словесемъ ст~го ра'дђющеся сла'вою бж~їею”
37
Ось, ідуть сини твої, яких ти відпустив, ідуть зібрані від сходу до заходу словом Святого, радіючи славі Божій.
Глvа, е~”
1
Съвлеци і^ерsли'ме ры'ꙁы желᲇн#ныя и^ ꙁаѕлњнїя твое^го. и^ ѓ^блецися в лᲇпотђ сла'вы ја%же тебњ бы'сть эT бг~а въ вњкъ.
1
Єрусалиме! зніми із себе одяг плачу й озлоблення твого й одягнися у красу слави від Бога повіки.
2
ѓ^деждися въ ѓ^криl правды ја%же эT бг~а. возложи вњнецᲆ на главђ` свою` сла'вы вњ'чнаго.
2
Одягнися в одяг правди від Бога, поклади на голову твою вінець слави Вічного,
3
б~ъ б^о ја^ви'тъ все'и поDнбsнњи твое просвњтенїе.
3
бо Бог покаже всій піднебесній славу твою.
4
прозоветъ б^о ся эT бг~а и^мя ᲄвое въ вњки, ми'ръ правды и^ сла'ва бл~гочестїя”
4
Навік наречеться від Бога ім’я тобі: «мир правди і слава благочестя».
5
Въста'ни і^ерsли'ме, и^ ста'ни на высоцњ, и^ погляда'и на востоки, и^ ви'ждь събрана ча'да твоа` эT востокъ сл~нца до за'пада, словесеM ст~го ра'дђющеся бж~їею па'мятїю”
5
Встань, Єрусалиме, і стань на висоті, і звернися на схід, і подивися на дітей твоїх, зібраних від заходу сонця до сходу словом Святого, які радіють про Боже пам’ятання про них.
6
И$ꙁыидоша бо эT тебе пњши ведо'ми враги, въведетъ же я& б~ъ к тебњ несо'мы съ сла'вою, ја%ко сн~ы црsтва.
6
Вони вийшли від тебе піші, їх вели вороги, а приведе до тебе їх Бог, вознесених зі славою, як царських синів;
7
сътвори` б^о б~ъ смири'тися все'и горᲇ высо'цњ, и^ помо'рїю прsнотекђщ'емђ и^ де'бремъ наполни'тися в равень ꙁе'мнђю да и%детъ і^и^л~ь ё^твер#женъ сла'вою бж~їею.
7
бо Бог визначив, щоб усяка висока гора і вічні пагорби понизилися, а долини наповнилися, для зрівняння землі, щоб Ізраїль ішов твердо, зі славою Божою,
8
ѓ^сњниша же и^ дђбра'вы и^ всяко древо бл~го во'ньствомъ і^и^л~ю, повелњнїемъ бж~їимъ”
8
а ліси і всяке запашне дерево осіняли Ізраїля за велінням Божим.
9
ПреDи%детъ б^о б~ъ і^и^л~еви съ веселїемъ свњтомᲆ сла'вы е^го, с помилова'нїем# и^ правдою ја^же эT него`”
9
Бог буде з радістю передувати Ізраїлю світлом слави Своєї, з милістю і правдою Своєю.