¹

В лњто пе'рвое кљ=рово цр~я прьска, сло'во ја%ви'ся данїи'лђ, е^мђже проꙁва'ся и^мя валᲄаса'ръ. и^стин#но же сло'во, и^ си'ла вели'ка, и^ ра'ꙁђмъ да'сться е^мђ въ ја^вле'нїе”

¹

У третій рік Кира, царя Перського, було одкровення Даниїлові, який називався ім’ям Валтасара; й істинне було це одкровення і великої сили. Він зрозумів це одкровення і зрозумів це видіння.

²

В т^ы дн~и а^зъ данїи'лъ бXњ желњя тр^и сеDми'ны дн~ьныхъ,

²

У ці дні я, Даниїл, був у смутку три седмиці днів.

³

хлњ'ба помы'слена не ја^доX, и^ мя'со и^ вино не вни'де въ ё^ста` моа, и^ ма'стїю не пома'зах#ся, до три сеDми'нъ дн~ьныX.

³

Смачного хліба я не їв; м’ясо і вино не входили у вуста мої, і мастями я не намащував себе до виконання трьох седмиць днів.

⁴

въ дн~ь е~і, а~ мsца, а^зъ бњ'хъ бли'ꙁъ рњки` вели'кїя с^и е^сть е^деке'ль.

⁴

А в двадцять четвертий день першого місяця був я на березі великої ріки Тигру,

⁵

и^ въꙁDвиго'хъ ѓ^чи свои и^ ви'дњхъ. и^ с^е мђж'ъ ѓ^блъче'нъ въ багряни'цђ, и^ чресла е^го препоја%сани ꙁла'томъ свњтломъ,

⁵

і звів очі мої, і побачив: ось один муж, одягнений у лляний одяг, і стегна його оперезані золотом з Уфаза.

⁶

тњ'ло же е^го а^ки џарси'съ, лице же е^го а^ки ѓ^зречь мо'лнїя, ѓ%чи же е^го а^ки свњща ѓ%гнены. и^ мы'шцы е^го и^ го'лени а^ки ѓ^ꙁреq мњ'ди блиска'ющася. глаs же словеs е^го а^ки глаs наро'да.

⁶

Тіло його — як топаз, лице його — як вигляд блискавки; очі його — як запалені світильники, руки його і ноги його на вигляд — як блискуча мідь, і глас мови його — як голос багатьох людей.

⁷

и^ ви'дњхъ а^ꙁъ е^ді'нъ данїи'лъ. а^ мђ'жи и^же со мно'ю не ви'дњша ја%вле'нїя, н^о ё%жасть вели'ка паде на ни'хъ, и^ эTбњгнђша въ стра'сњ.

⁷

І тільки один я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, які були зі мною, не бачили цього видіння; але сильний страх напав на них і вони втекли, щоб сховатися.

⁸

а^з# же ѓ^ста'хъ е^ді'нᲆ, и^ ви'дњхъ ја^вле'нїе вели'кое с^е. и^ не ѓ^ста` въ мнњ крњ'пость, и^ сла'ва моя ѓ^брати'ся въ расыпанїе, и^ не ё^держа'хъ крњ'пости.

⁸

І залишився я один і дивився на це велике видіння, але у мені не залишилося сили, і вигляд лиця мого надзвичайно змінився, не стало в мені бадьорости.

⁹

и^ слы'шахъ глаs словесе е^го, и^ внегда` слы'шахъ бњхъ преклоненъ, лице же мое на земли`.

⁹

І почув я голос слів його; і як тільки почув голос слів його, у заціпенінні упав я на лице моє і лежав лицем на землі.

¹⁰

и^ с^е рђка прикаса'ющеся мнњ, и^ въста'ви м^я на колњ'нњ мои, и^ на стопы рђ'кђ мое^ю”

¹⁰

Але ось, торкнулася мене рука і поставила мене на коліна мої і на долоні рук моїх.

¹¹

И$ рече къ мнњ, данїи'ле мђ'жђ помышле'нїи, раꙁђмњ'и вᲆ словесњхъ сиX ја%же а^ꙁъ гл~ю к тебњ, и^ ста'ни на стоа'нїи свое^мᲆ, ја%ко нн~њ посла'нъ е^смь к тебњ. и^ е^гда` съгл~а сло'во с^е къ мнњ`, въстаX съ трђсоM.

¹¹

І сказав він мені: «Даниїле, муже бажань! вникни у слова, які я скажу тобі, і стань прямо на ноги твої; бо до тебе я посланий нині». Коли він сказав мені ці слова, я встав з трепетом.

¹²

и^ рече къ мнњ, не бо'ися данїи'ле, ја%ко эT перваго дн~е вон#же пода'сть срDце свое ја%ко раꙁђмњти, и^ трђди'тися предо мно'ю бм~ъ твои^мъ, ё^слышашася словеса твоя`, а^ꙁ# же прїидо'хъ въ словесе'хъ твои^хъ”

¹²

Але він сказав мені: «не бійся, Даниїле; з першого дня, як ти приготував серце твоє, щоб досягти розуміння і смирити себе перед Богом твоїм, слова твої почуті, і я прийшов би за словами твоїми.

¹³

Кн~ѕь же црsтва прьска стоя'ше проти'вђ мнњ двадесяти и^ е^ді'нᲆ дн~ь. и^ с^е михаи^лъ е^ді'нъ эT старњ'ишинъ прьвыхъ прїиде помощи` мнњ, и^ того ѓ^ста'вихᲆ съ кн~ѕи црsтва прьска.

¹³

Але князь царства Перського стояв проти мене двадцять один день; але ось, Михаїл, один з перших князів, прийшов допомогти мені, і я залишився там при царях перських.

¹⁴

и^ прїидоX скаꙁа'ти тебњ е^же сря'щеTся лю'демъ твои^мъ в# послDњняя дн~и, ја^ко с^е видњ'нїе въ дн~и.

¹⁴

А тепер я прийшов звістити тобі, що буде з народом твоїм в останні часи, тому що видіння стосується до віддалених днів».

¹⁵

и^ внегда же гл~а съ мно'ю по словесе'мъ симъ, даX лице свое на' ꙁемлю и^ преклони'хся.

¹⁵

Коли він говорив мені такі слова, я припав лицем моїм до землі й онімів.

¹⁶

и^ с^е а^ки ѓ^ꙁреq чл~ча прикосне'ся ё^стXњ мои^хъ. и^ эTверꙁо'хъ ё^ста` своя и^ гл~ахъ, и^ рњхъ къ стоящемђ предо мною. г~и въ видњ'нїи твое^мъ ѓ^брати'ся ё^тро'ба моя въ мнњ, и^ не и^мыи си'лы.

¹⁶

Але ось, хтось, на вигляд схожий на синів людських, торкнувся вуст моїх, і я відкрив уста мої, став говорити і сказав тому, хто стояв переді мною: «господарю мій! від цього видіння нутрощі мої повернулися у мені, і не стало у мені сили.

¹⁷

ка'ко воꙁмо'же ра'бъ твои гл~ати г~и съ гм~ъ симъ мои^мᲆ. аZ бо эTнемого'х#ся и^ эT нн~њ не ста'нетъ въ мнњ крњпость, си'ла б^о и^ дыха'нїе не ѓ^ста въ мнњ”

¹⁷

І як може говорити раб такого господаря мого з таким господарем моїм? бо у мені немає сили, і дихання завмерло у мені».

¹⁸

И$ приложи и^ прикосне'ся мнњ ја%ко ѓ^ꙁречь чл~ча, и^ ё^крњпи м^я,

¹⁸

Тоді знову доторкнулася до мене та людська подоба й укріпила мене

¹⁹

и^ реq м^и, не бо'ися мђж'ђ помышле'нїи, ми'ръ тебњ. мђжа'ися и^ крњпи'ся. и^ е^гда` гл~а съ мно'ю ё^крњпи'х#ся, и^ рњ'хъ, да гл~етъ г~ь мои, ја%ко ё^крњпилъ мя е^си.

¹⁹

і сказала: «не бійся, муже бажань! мир тобі; мужайся, мужайся!» І коли він говорив зі мною, я укріпився і сказав: «говори, господарю мій; бо ти укріпив мене».

²⁰

и^ реq, а^ще вњ'си почто е^смь пришеl к тебњ. и^ нн~њ въз#вращђся ја%ко бра'титися съ кн~ѕемъ прьскоM. а^з# же и^схожDахъ, кн~ѕь же е^л#лин#скь грядя'ше.

²⁰

І він сказав: «чи знаєш, для чого я прийшов до тебе? Тепер я повернуся, щоб боротися з князем Перським; а коли я вийду, то ось, прийде князь Греції.

²¹

н^о да т^и совњтђ'ю въчине'ное въписа'нїе и^стин#ны. и^ нњ'сть ни е^ді'ного поDдрᲆжа'ща съ мно'ю ѓ^ семъ, н^о то'чїю миха'илᲆ кня'ѕь вашъ”

²¹

Втім, я звіщу тобі, що написано в істинному писанні; і немає нікого, хто підтримував би мене у тім, крім Михаїла, князя вашого.