Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Цр~ь же а^стљ=агиs приложи'ся кᲆ эTц~ем# свои^мъ. и^ прїя кљ=ръ пръсїинъ црsтво е^го”
1
*У Вавилоні жив чоловік, на ім’я Іоаким.
2
Бњ мђжъ жи'выи въ вављ=ло'нњ, и'мя же е^мђ і^ѓ^а^ки'м#.
2
І взяв він дружину, на ім’я Сусанна, дочку Хелкія, дуже красиву і богобоязку.
3
и^ поя` женђ` е'йже и'мя сђса'на дщ^и хел#кїева, добра` ѕњло, и^ боя'щися б~а.
3
Батьки її були праведні і навчили дочку свою закону Мойсеєвого.
4
роди'теля же ея` правDнва, и^ наё^чиста дще'рь свою по ꙁако'нђ мољ=сїѓвђ”
4
Іоаким був дуже багатий, і був у нього сад поблизу дому його; і сходилися до нього юдеї, тому що він був найпочесніший з усіх.
5
Бњ же і^ѓ^а^ки'мъ бога'тᲆ ѕњло, и^ б^њ ѓ^гра'дъ бли'ꙁᲆ двора` е^го. и^ схожда'хђся к немђ жи'дове, и^мже бя'ше славнњ'и и^хъ всњхъ”
5
І були поставлені два старці з народу суддями у тім році, про яких Господь сказав, що беззаконня вийшло з Вавилона від старійшин-суддів, які здавалися такими, що керують народом.
6
И$ ѓ^бра'ша дв^а сᲄа'рца эT людїи сђдїи в то` лњто. ѓ^ неюже гл~а влDка, ја^ко и^зы'идетъ беꙁако'нїе и^з вављ=ло'на эT ста'рецъ сђдїи, и^же мняхђся строяще лю'ди.
6
Вони постійно бували у домі Іоакима, і до них приходили всі, хто мав спірні справи.
7
сїя пребыва'сте в# домђ і^ѓ^а^ки'мли, и^ прихожDа'хђ к нима вс^и пря'щеися”
7
Коли народ ішов близько полудня, Сусанна входила у сад свого чоловіка для прогулянки.
8
И$ бы'сть внегда эTхожда'хђ лю'дїе вᲆ пла'днїя, в#хожда'ше и сђса'на и^ хожда'ше въ ѓ^градњ мђжа своего.
8
І бачили її обидва старійшини кожного дня, як вона приходила і прогулювалася, і в них зародилася похіть до неї,
9
и^ смотрњста ея` ѓ'ба ста'рца вс^я дн~и входя'ща, і^ и^сходя'ща. и^ бы'сте в хотњнїи ея`.
9
і розбестили розум свій, і відхилили очі свої, щоб не дивитися на небо і не згадувати про праведні суди.
10
и^ раꙁъврати'ста ёмъ свои, и^ ё^клони'ста ѓ'чи свои` ја^ко не възгляда'ти на' нб~о, ни помянђти сђдъ пра'ведныхъ”
10
Обоє вони були уражені похіттю до неї, але не відкривали один одному болю свого,
11
И$ бњста ѓ'ба ѓ^сла'билася на ню`, и^ не съвњсти'ста сама` себњ бо'лњꙁни свое^я.
11
тому що соромилися оголосити про жадання своє, що хотіли мати її.
12
ја^ко стыдњстася и^сповњдаᲄи помышле'нїе свое, ја%ко хотя'ста бы'ти з нею`.
12
І вони старанно підстерігали щодня, щоб бачити її, і говорили один одному:
13
и^ блюдя'ста жада'юща вся` дн~и зря'ща ея`. и^ рњста дрђг# къ дрђгђ,
13
«ходімо додому, тому що час обіду», — і, вийшовши, розходилися один від одного,
14
и^дњве ё^бо домо'вњ, ја%ко ѓ^бњденъ ча'съ е^сть. и^ шеDша и^ раꙁыдо'стася эT себе.
14
і, повернувшись, приходили на те саме місце, і коли допитувались один у одного про причину того, то зізналися у похоті своїй, і тоді разом призначили час, коли могли б знайти її одну.
15
и^ ѓ^бра'щ#шася прїидо'ста е^ди'намо. и^ ѓ^тяꙁа'ю^ща самася, винђ` и^сповњда'ста похотњнїе свое. и^ тогда ѓ'бъщ#нњ съчини'сᲄа вре'мя, когда ё^лђчиста ѓ^брњсти е^ді'нђ”
15
І було, коли вони вичікували зручного дня, Сусанна ввійшла, як вчора і третього дня, із двома тільки служницями і захотіла митися у саду, тому що було спекотно.
16
И$ бы'сть внегда` блюдя'ста ю& дн~ь поко'сенъ, вни'де тогда а^ки вчера` и^ тре'тїимъ дн~е, съ двњма то'чїю ѓ^трокови'цама, и^ въсхотњ` мы'тися въ ѓ^гра'дњ, ја%ко ꙁно'и бя'ше.
16
І не було там нікого, крім двох старійшин, які сховалися і підстерігали її.
17
и^ не бя'ше нико'гоже т^ђ, ра'ꙁвњ двою ста'рцђ съкрове'нђ и^ стрегђщђ ея`.
17
І сказала вона служницям: принесіть мені олії і мила, і замкніть двері саду, щоб мені помитися.
18
и^ рече ѓ^трокови'цама, принесета масло и^ смњше'нїе, и^ две'ри ѓ%гра'дныя ꙁатво'рита да ся и^ꙁмы'ю.
18
Вони так і зробили, як вона сказала: замкнули двері саду і вийшли бічними дверима, щоб принести, що наказано було їм, і не бачили старійшин, тому що вони сховалися.
19
и^ сътвори'стњ ја%коy рече, и^ ꙁатвори'ста две'ри ѓ^граDныя і^ и^ꙁыдо'ста принести` повелњ'ное и'ма, и^ не ви'дњстњ ста'рцђ ја^ко бња'ста съкровена”
19
І ось, коли служниці вийшли, встали обидва старійшини, і прибігли до неї, і сказали:
20
И$ бы'сть ја%ко и^зыдо'ста ѓ^троковицы, въста'шA ѓ'ба ста'рца, и^ рњста,
20
Ось, двері саду замкнені і ніхто нас не бачить, і ми маємо похіть до тебе, тому погодься з нами і побудь з нами.
21
с^е две'ри ѓ^граDныя ꙁатвори'шася, и^ никто'же не ви'диT насъ, а^ похотњнїя твое^го е^свᲇ. ѓ^бᲇща'и на' ся, и^ бђди с на'ма.
21
Якщо ж не так, то ми будемо свідчити проти тебе, що з тобою був юнак, і тому ти відіслала від себе служниць твоїх.
22
а^ще ли н^и, т^о послђши'вњ на' тя, ја%ко б^њ с нею` ю'ноша. и^ того ра'ди эTпђсти` ѓ^трокови'цы эT себе`”
22
Тоді застогнала Сусанна і сказала: тісно мені звідусіль; бо, якщо я зроблю це, смерть мені, а якщо не зроблю, то не уникну рук ваших.
23
И$ въз#дше сђса'на, и^ ре'че, тњ'сно ми эTвсю'дђ. а^ще б^о се` сътворю` смр~ть м^и е^сть, и^ а'ще не сътворю` не ё^бњжђ эT ва'ю.
23
Краще для мене не зробити цього і впасти у руки ваші, ніж згрішити перед Господом.
24
и^ꙁволенњ'е е^сть м^и не сътвори'вши впа'сти в рђ'цњ ва'ю, негли съгрњши'ти преD бм~ъ”
24
І закричала Сусанна гучним голосом; закричали також і обидва старійшини проти неї,
25
И$ възᲆпи жрњломъ вели'комъ сђса'на. възᲆпи'ста же и^ ѓ^ба сᲄа'рца проти'вђ е'и.
25
і один побіг і відчинив двері саду.
26
и^ текъ е^ді'нъ эTврьзе две'ри ѓ^гра'дныя.
26
Коли ж ті, що знаходилися у домі, почули крик у саду, заскочили бічними дверима, щоб бачити, що трапилося з нею.
27
и^ ја%ко ё^слы'шаша крыча'нїе въ ѓ^гра'дњ дома'шнїи, въм#кнђшася стран#ными две'рми ви'дњти слђчи'вшееся е'й.
27
І коли старійшини сказали слова свої, слуги її надзвичайно були присоромлені, тому що ніколи нічого такого про Сусанну не говорили.
28
е^гда' же и^сповњда'ста ста'рца словеса` своя, ё^стыдњшася раби ея` ѕњло, ја%ко николиy и^ꙁвњща'ся таково` сло'во ѓ^ сђса'нњ”
28
І було на другий день, коли зібрався народ до Іоакима, чоловіка її, прийшли й обидва старійшини, сповнені беззаконного заміру проти Сусанни, щоб віддати її на смерть.
29
И$ бы'сᲄь наё'трїя, ја^ко събра'шася лю'дїе к# мђжђ ея` і^ѓ^а^ки'мђ, прїидо'ста и^ ѓ^ба ста'рца полна безакоnнаго помышле'нїя на сђса'нђ, ё^мори'ти ю&.
29
І сказали вони перед народом: пошліть за Сусанною, дочкою Хелкія, дружиною Іоакима. І послали.
30
и^ рњста преD людми, посли'те по сђса'нђ дще'рь хел#кїевђ. ѓ^ни' же посла'ша.
30
І прийшла вона, і батьки її, і діти її, і всі родичі її.
31
и^ прїиде т^а, и^ вс^я ё'жики е^я`.
31
Сусанна була дуже ніжна і красива лицем,
32
сђса'на же бя'ше мла'да ѕњло, и^ добра` ѓ'браꙁомъ.
32
і ці беззаконники наказали відкрити лице її, оскільки воно було закрите, щоб насититися красою її.
33
ббеꙁако'ннїи же повелњш'а эTкры'ти ю& бяше б^о покрове'н#на, ја%ко да ся насы'тятъ доброᲄы е^я`.
33
Родичі ж і всі, хто дивився на неї, плакали.
34
и^ ви'дњша ю& вс^и.
34
А обидва старійшини, вставши посеред народу, поклали руки на голову її.
35
въста'вшаy ѓ^ба ста'рца посредњ людїи, и^ възложи'ста рђцњ на главђ` ея`.
35
Вона ж у сльозах дивилася на небо, бо серце її уповало на Господа.
36
сїя же пла'чющи возрњ` на' нб~о. ја%ко бя'ше срDце ея ё^пова'я къ г~ђ.
36
І сказали старійшини: коли ми ходили по саду одні, увійшла ця з двома служницями і зачинила двері саду, і відіслала служниць;
37
рњста же ѓ^ба ста'рца, ходя'щема на'ма ѓ^бњма въ ѓ^гра'дњ, вни'де с^и съ двњмA ѓ^трокови'цама, и^ затвори` две'ри ѓ^гра'дныя, и^ эTпђсᲄи ѓ^трокови'цы.
37
і прийшов до неї юнак, який ховався там, і ліг з нею.
38
и^ прїиде к неи ю'ноша и^же бя'ше съкрове'нъ, и^ възлеже с нею`.
38
Ми, знаходячись у кутку саду і бачачи таке беззаконня, побігли на них,
39
на'м же сђще въ ё'глњ ѓ^града, ви'дњвша беꙁако'нїе теко'ховњ на' ня,
39
і побачили їх з’єднаними, і того не могли затримати, тому що він був сильніший за нас і, відчинивши двері, вискочив.
40
и^ ви'дњвша я& поDви'гнђховњся. и^ не мого'ховᲇ ја%ти е^го, и'мже па'че на'ю можа'ше, и^ эTврьзе две'ри ѓ^гра'дныя и^ско'чи.
40
Але цю ми схопили і допитували: хто був цей юнак? але вона не хотіла оголосити нам. Про це ми свідчимо.
41
сїю же и'м#ше, въпраша'ховњ кт^о быs ю%ноша, и^ не хотњ` повњда'ти на'ма. ѓ^ се'мъ послђшествђ'евњ.
41
І повірило їм зібрання, як старійшинам народу і суддям, і засудили її на смерть.
42
и^ вњрова и'ма сън#мь а^ки ста'рцемъ люд#скомъ и^ сђдїям#. і^ ѓ^сђди'ша ю& на ё^мрьтїе”
42
Заволала Сусанна гучним голосом і сказала: Боже вічний, що відаєш таємне і знаєш усе раніше буття його!
43
И$ възъпи` сђса'на жрњломъ вели'комъ, и^ рече. бж~е вњчныи, и^ съкровен#ныX свњдњтелю, съвњдыи вс^е прежде бытїя и^хъ,
43
Ти знаєш, що вони неправдиво свідчили проти мене, і ось, я помираю, не зробивши нічого, що ці люди злісно вигадали на мене.
44
т^ы вњ'си ја%ко лжђ` послђшествова'стA на' мя, и^ с^е ё^мира'ю, не сътво'рши ничесо'же, е^же сїя сълђкова'ста на' мя.
44
І почув Господь голос її.
45
и^ послђша г~ь гла'са ея”
45
І коли вона ведена була на смерть, збудив Бог святий дух молодого юнака, на ім’я Даниїл,
46
И$ ведо'мњ е'и на погђбле'нїе. въздви'же б~ъ дх~омъ ст~ымъ ѓ'трока ю'на, е^мђже и'мя данїи'лъ.
46
і він закричав гучним голосом: чистий я від крови її!
47
и^ възᲆпи` жрᲇломъ вели'комъ чи'стъ а^ꙁъ эT кро'ви е^я`.
47
Тоді обернувся до нього весь народ і сказав: що це за слово, яке ти сказав?
48
ѓ^брати'ша же ся вс^и лю'дїе к немђ` и^ рњша, чт^о сло'во с^е е^же т^ы гл~еши.
48
Тоді він, ставши посеред них, сказав: чи так ви нерозумні, сини Ізраїля, що, не дослідивши і не довідавшись істини, засудили дочку Ізраїля?
49
се'и же ста'въ сре'дњ, ре'че, си'це л^и ё^роди'вїи сн~ове і^и^л~еви, не и^ꙁъё^проша'вше ни и'стин#ны раꙁђмњвше, ѓ^сђди'сте дще'рь і^и^л~евђ.
49
Поверніться у суд, бо ці неправдиво проти неї засвідчили.
50
ѓ^брати'теся на сђдище, л#жа б^о сїя послђшествова'ста на ню`”
50
І негайно весь народ повернувся, і сказали йому старійшини: сідай посеред нас і оголоси нам, тому що Бог дав тобі старійшинство.
51
И$ ѓ^браᲄи'шася вс^и лю'дїе с пот#ща'нїем#. и^ рњша е^мђ ста'рцы, ходи`, и^ ся'ди посредњ на'съ, и^ съвњсти` намъ. ја%ко тебњ е^сть далъ б~ъ ста'рчесᲄво.
51
І сказав їм Даниїл: відокремте їх один від одного подалі, і я допитаю їх.
52
и^ рече к нимъ данїилъ, раꙁведᲇте я& эT себе дале'че, и^ въпраша'ю я&.
52
Коли ж вони відокремлені були один від одного, покликав одного з них і сказав йому: ти, що постарів у злих днях! нині виявилися гріхи твої, які ти робив колись,
53
и^ ја^ко раꙁведо'ша я& ко'иждо эT кое^гождо” и^ призва` е^ді'наго ею`, и^ рече к немђ, ѓ^бет#ша'лче дн~їи зо'лъ, нн~њ приспњша грњси` твои` ја^же творя'ше прежде,
53
чинячи суди неправедні, засуджуючи невинних і виправдовуючи винних, тоді як Господь говорить: «невинного і правого не умертвляй».
54
сђдя` сђды непра'ведны, непови'нныя ѓ^сђжда'я, праща'я же пови'нныя. гл~ющђ б~ђ, чиста и^ правди'ва не ё^бива'и”
54
Отже, якщо ти цю бачив, скажи, під яким деревом бачив ти їх, що розмовляли одне з одним? Він сказав: під мастиковим.
55
н~нњ ё^бо сїю а^ще е^си ви'дњлъ, рцы` поD кїимъ дре'вомъ ви'дњлъ я& е^си бесњдђю^ща къ себњ`. се'и же рече, поD тръномъ”
55
Даниїл сказав: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ось, ангел Божий, прийнявши рішення від Бога, розсіче тебе навпіл.
56
рече же данїилъ, пра'во сълга` на свою дш~ђ” се бо а^гг~лъ бж~їи прїимъ эTвњтъ эT б~а, растор#гнеT т^я польма.
56
Видаливши його, він наказав привести іншого і сказав йому: плем’я Ханаана, а не Іуди! Краса спокусила тебе, і похіть розбестила серце твоє.
57
и^ эTпђсти'въ и&. повелњ` привести` дрђга'го. и^ рече е^мђ, племя` ханаа'не а^ не і^ё'дино, доброта` прельсти т^я, и^ похотњ'нїе раꙁврати срDце твое”
57
Так чинили ви з дочками Ізраїля, і вони зі страху мали спілкування з вами; але дочка Іуди не потерпіла беззаконня вашого.
58
си'це ли твори'ли е^сте дщереM і^и^л~евомъ, да ѓ^ны` боя'щася бесњдовахђ к# ва'мъ” н^о н~нњ дщ^й іё^дина не претръпи'тъ беꙁако'нїя ва'шего”
58
Отже, скажи мені: під яким деревом ти застав їх, що розмовляли між собою? Він сказав: під зеленим дубом.
59
н~нњ ё^бо гл~и м^и поD кїимъ дре'вомъ ви'дњ сїя бесњ'дђюща к# себᲇ. се'и же рече, поD чесми'ною”
59
Даниїл сказав йому: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ангел Божий з мечем чекає, щоб розсікти тебе навпіл, щоб знищити вас.
60
рече же е^мђ данїилъ, пра'во сълга и^ ты` на свою главђ`” жде'тъ б^о а^гг~лъ бж~їи мече'мъ рас#сњщи т^я по'льма, ја%ко да потреби'тъ в^ы”
60
Тоді все зібрання закричало гучним голосом, і благословили Бога, Який спасає тих, хто надіється на Нього,
61
И$ възъпи` весь сњн#мь жрњломъ вели'комъ, и^ блsви б~а сп~саю^щаго надњющаяся к немђ`.
61
і повстали на обох старійшин, тому що Даниїл їхніми вустами викрив їх, що вони неправдиво свідчили;
62
и^ въста'вше въста'ша на ѓ'ба ста'рца ја%ко въста'ви я& данїилъ, эT ё'стъ же е^ю` л#жа послђшествова'вшемA.
62
і зробили з ними так, як вони зловмислили проти ближнього, за законом Мойсеєвим, і умертвили їх; і врятована була у той день кров невинна.
63
и^ сътвори'ша и'ма ја%коже слђкова'сте бли'жномђ, сътвори'ти по ꙁако'нђ мољ=сїѓвђ” и^ поби'ша я&, и^ сп~сеся кро'вь непови'нна в то'и дн~ь”
63
Хелкія ж і дружина його прославили Бога за дочку свою Сусанну з Іоакимом, чоловіком її, і з усіма родичами, тому що не знайдено було у ній ганебного діла.
64
Хел#кїя же и^ жена` е^го похвали'сте б~а ѓ^ дще'ри е^ю` сђса'нњ съ и^ѓ^а^ки'момъ мђжемъ ея` и^ съ ё'жиками всњми, ја%ко не ѓ^брњтеся неправда'нїе ѓ^ не'и”
64
І Даниїл став великим перед народом з того дня і потім.