Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
данїи'лъ же бы'сть вели'къ преD люDми эT дн~е того и^ потомъ”
1
Цар Астиаг приклався до батьків своїх, і Кир, персянин, прийняв царство його.
2
И бя'ше данїилъ жи'ꙁненикъ съ цр~емъ сла'венᲆ паче дрђг# е^го`.
2
І Даниїл жив разом з царем і був славнішим за всіх друзів його.
3
и^ бя'ше кђмиръ вављлоняноM е^мђже и^мя ви'лъ. і^ и^ꙁдавахђ е^мђ на кыиждо дн~ь крђп# пшени'ченъ а^лтавасᲆ в~і, ѓ^ве'цъ м~, вина` мњръ ѕ~.
3
Був у вавилонян ідол, на ім’я Вил, і витрачали на нього щодня двадцять великих мір пшеничного борошна, сорок овець і вина шість мір.
4
и^ цр~ь чтяше и&, и^ хождаше по вся` дн~и клAнятися е^мђ. данїилъ же кланя'шеся б~ђ свое^мђ. и^ рече е^мђ цр~ь, почᲄо не покланя'ешися ви'лђ.
4
Цар шанував його і ходив щодня поклонятися йому; Даниїл же поклонявся Богу своєму. І сказав йому цар: чому ти не поклоняєшся Вилу?
5
сеи же рече, не покланя'юся кђми'ромᲆ рђка'ма сътворе'номъ, н^о жи'вђ б~ђ сътвор#шемђ нб~о и^ землю, и^ владђщемђ всњми”
5
Він відповів: тому що я не поклоняюся ідолам, зробленим руками, але поклоняюся живому Богу, Який створив небо і землю і володарює над усякою плоттю.
6
и^ рече цр~ь, не мнитъ л^и ти ся ви'лъ жи'въ сы'и бо'гъ. и^л^и не ви'диши коли'ко ја%сть и^ пїетᲆ на вся` дн~и.
6
Цар сказав: чи не думаєш ти, що Вил неживий бог? чи не бачиш, скільки він їсть і п’є щодня?
7
и^ рече данїилъ посмњя'вся, не прельщаися цр~ю. то'и внђтръё%дђ каl е^сть, а^ внњё%дђ мњдь, и^ нњсть ја%лъ н^и пи'лъ никогда'же.
7
Даниїл, посміхнувшись, сказав: не обманюйся, царю; бо він усередині глина, а зовні мідь, і ніколи не їв, не пив.
8
и^ раꙁ#гнњвався цр~ь, приꙁва жер#ца е^го. и^ рече и^мъ, а^ще л^и не повњсте м^и кт^о ја%сть бра'шно с^е, т^о ё%мрете.
8
Тоді цар, розгнівавшись, прикликав жерців своїх і сказав їм: якщо ви не скажете мені, хто з’їдає все це, то помрете.
9
а^щеy ё^ка'жете ја^ко виl и^з#ја%даеть е&, ё%мретъ данїи'лъ, ја^ко похђли'лъ е^сть ви'ла. и^ рече данїил# цр~ю, бђди по гл~ђ твое^мђ.
9
Якщо ж ви доведете мені, що з’їдає це Вил, то помре Даниїл, тому що сказав хулу на Вила. І сказав Даниїл цареві: нехай буде за словом твоїм.
10
бња'ше же жрець ви'ловъ, о~, кро'мњ же'нъ, и^ дњтїи”
10
Жерців Вила було сімдесят, крім дружин і дітей.
11
И прїиде цр~ь съ данїи'ломъ въ хра'мъ виловъ. и^ рњша жерцы ви'ловы, с^е м^ы и^ꙁыдемъ во'нъ. ты же цр~ю поста'ви ја%дь, и^ вино` съчерпа'но, затвори' же двери, и^ знамена'и прьстьнемъ свои^мъ.
11
І прийшов цар з Даниїлом у храм Вила, і сказали жерці Вила: ось, ми вийдемо геть, а ти, царю, постав їжу і, наливши вина, замкни двері і запечатай перснем твоїм.
12
и^ пришеD заё%тра, а^ще не ѓ^бря'щеши всего` иꙁъја^дена виломъ, тогда` и^з#мремъ, и^л^и данїи'лъ съл#га'выи на' ны”
12
І якщо завтра ти прийдеш і не знайдеш, що усе з’їдено Вилом, ми помремо, або Даниїл, який сказав неправду на нас.
13
Сїи же и^мња'хђ поD трапезою съкровенъ вхоD, и^ вхождахђ тњмъ всегда` і^ и^з#ја%дахђ е&.
13
Вони не звертали на це уваги, тому що під столом зробили потайний вхід, і через нього завжди входили, і з’їдали це.
14
и^ бысть ја%ко и^зыидоша ѓ^ни`, и цр~ь поста'ви бра'шно ви'лђ. и^ повелњ данїи'лъ ѓ%трокомъ свои^мъ, и^ принесоша пе'пелъ, и^ потрђси'ша весь хра'мъ преD цр~емъ. і^ и^зшед#ша ꙁаключи'ша двери, и^ знамена'ша прьстьнеM цр~евомᲆ и^ эTи^доша.
14
Коли вони вийшли, цар поставив їжу перед Вилом, а Даниїл наказав слугам своїм, і вони принесли попіл, і посипали весь храм у присутності одного царя, і, вийшовши, замкнули двері, і запечатали царським перснем, і відійшли.
15
жерцыy влњз#ше нощїю по ѓ^бы'чаю свое^мђ, и^ жены иX, и^ ча'да иX, і^ и^зъя'ша і^ и^спи'ша вс^е”
15
Жерці ж, за звичаєм своїм, прийшли вночі з дружинами і дітьми своїми, і все з’їли і випили.
16
И$ ё^рани` цр~ь заё%тра и^ данїилъ с ни'мъ.
16
На другий день цар встав рано і Даниїл з ним,
17
и^ рече цр~ь, цњ'ла л^и сђть зна'менїа данїиле. се'и же реq цњла цр~ю.
17
і сказав: чи цілі печатки, Даниїле? Він сказав: цілі, царю.
18
и^ эTвръꙁоша две'ри, и^ возрњ цр~ь на трапезђ, и^ въꙁᲆпи гла'соM вели'ком#, вели'къ е^си ви'ле, и^ нњсᲄь льсти въ тебњ` н^и е^ді'ноя же.
18
І як тільки відчинені були двері, цар, глянувши на стіл, викликнув гучним голосом: великий ти, Виле, і немає ніякого обману у тобі!
19
и^ посмњя'ся данїилъ. и^ ё^дръжа цр~я ја%ко не вни'ти е^мђ внђтръ. и^ рече ви'ждъ ё^бо, и^ разђмњи чїя сђтъ стопы сїя.
19
Даниїл, посміхнувшись, утримав царя, щоб він не входив усередину, і сказав: подивися на підлогу і поміть, чиї це сліди.
20
и^ рече цр~ь, ви'ждђ стопы` мђж'ескы, и^ жен#скы, и^ дњтъскы.
20
Цар сказав: бачу сліди чоловіків, жінок і дітей.
21
и^ раꙁ#гнњвався цр~ь. ја%тъ тогда` жер#ца, и^ жены и^хъ, и^ дњти и^хъ, и^ показа'ша е^мђ съкровен#ныа две'ри и%миy входя'ще и^зъја^дахђ ја%же на трапеѕњ.
21
І, розгнівавшись, цар наказав схопити жерців, дружин їхніх і дітей і вони показали потайні двері, якими вони входили і з’їдали, що було на столі.
22
и^ꙁби я& цр~ь, и^ дастъ ви'ла данїилђ, и^ разби и& и^ храM е^го разори`”
22
Тоді цар повелів умертвити їх і віддав Вила Даниїлові, і він зруйнував його і храм його.
23
И$ бᲇаше ѕмїи вели'кїи въ мњсте тоM и^ чтяхђ и& вављ=лоняне,
23
Був на тому місці великий дракон, і вавилоняни шанували його.
24
и^ рече цр~ь данїилђ, е^да` и^ семђ реqши ја%ко мњдь е^стᲆ, се'и жи'въ е^стᲆ и^ ја%сть и^ пїеT, не мо'жеши рещи ја%ко нњсть се'и бо'гᲆ жи'въ, поклони' же ся е^мђ.
24
І сказав цар Даниїлу: чи не скажеш і про цього, що він мідь? ось, він живий, і їсть і п’є; ти не можеш сказати, що цей бог не живий; і отже, поклонися йому.
25
и^ рече данїилъ, г~ђ б~ђ мое^мђ поклоню'ся, ја%ко то'и е^сть б~ъ жи'въ.
25
Даниїл сказав: Господу Богу моєму поклоняюся, тому що Він Бог живий.
26
ты' же цр~ю да'ждь м^и вла'сть, и^ ё^бїю змїя беZ меча и^ безъ жеꙁла`, и^ рече цр~ь, даю т^и и&”
26
Але ти, царю, дай мені дозвіл, і я умертвлю дракона без меча і жезла. Цар сказав: даю тобі.
27
И$ взя` данїилъ смолђ и^ сњрђ и^ во'лнђ, и^ въꙁвари вᲆкђпь. и^ сᲆтвори'въ гомо'лю, въвръже въ ё^ста` ѕмїю, і^ и^зъја%дъ расњдеся ѕмїи. и^ рече данїилъ, с^е чествова'нїя ва'ша.
27
Тоді Даниїл узяв смоли, жиру і волосся, зварив це разом і, зробивши з цього клубок, кинув його у пащу дракону, і дракон розсівся. І сказав Даниїл: ось ваші святині!
28
и^ бысть ја^ко ё^слы'шаша вављ=лоняне стђжиша с^и ѕњло, и^ ѓ^браᲄишася на цр~я, и^ рњша, жидови'нъ бы'сть цр~ь. ви'ла расы'па, и^ ѕмїя ё^би`, и^ жерца и^с#сњче.
28
Коли ж вавилоняни почули про те, сильно обурилися і повстали проти царя, і сказали: цар зробився юдеєм, Вила зруйнував і убив дракона, і віддав на смерть жреців,
29
и^ рњша пришеDше къ цр~ю, предаждь на'мъ данїила, а^ще ли н^и т^о ё^бїем# т^я и^ доM твои.
29
і, прийшовши до царя, сказали: віддай нам Даниїла, інакше ми умертвимо тебе і дім твій.
30
и^ ви'дњвъ цр~ь ја%ко т#ща'тъ иM ѕњло, и^ нђжденъ бы'въ предасть данїила”
30
І коли цар побачив, що вони сильно наполягають, змушений був віддати їм Даниїла,
31
сїи же въвръго'ша и& в ровъ лев#скь, и^ бњ т^ђ дн~ъ ѕ~.
31
вони ж кинули його в рів лев’ячий, і він пробув там шість днів.
32
бя'шеy в ровњ з~, ле'въ, и^ дая'хђ и^мъ дв^њ телесњ на' дн~ь, и двњ же ѓ^вцы`. тогда же не да'ша и^мъ, да и^зъја^дя'тᲆ данїила”
32
У рові було сім левів, і давалося їм щодня по два тіла і по дві вівці; у цей час їм не давали їх, щоб вони з’їли Даниїла.
33
А$в#вакђм# же пррoкᲆ бя'ше на жидов#стњи, то'иже свариv варенїе и^ въдробив# хлњбы в нощ#вы, и^дяше на' поле донести жа'телемъ.
33
Був у Юдеї пророк Аввакум, який, зваривши юшку і накришивши хліба у блюдо, йшов на поле, щоб віднести це женцям.
34
и^ рече а^гг~лᲆ гн~ь а^в#вакђмђ, донесᲄи ѓ^бњд# и^же и%мать въ вављ=лонъ данїилђ, в ровъ лев#скь.
34
Але ангел Господній сказав Аввакуму: віднеси цей обід, який у тебе, у Вавилон до Даниїла, у рів лев’ячий.
35
и^ рече а^в#ва'кђм#, г~и вављ=лона не вњде.
35
Аввакум сказав: господарю! Вавилона я ніколи не бачив і рову не знаю.
36
и^ ја%тъ и& а^гг~лъ гн~ь ꙁа ве'рхᲆ е^го, и^ дрᲆжа за вла'сы главы е^го, и^ поста'ви и& въ вављ=лонњ врᲆхђ р#ва шђмомъ дх~а е^го.
36
Тоді ангел Господній узяв його за тім’я і, піднявши його за волосся голови його, поставив його у Вавилоні над ровом силою духа свого.
37
и^ въꙁъпи ав#вакђмъ гл~я, данїиле данїи'ле, возми' ѓ^бњдъ и^же посла` тебњ б~ъ.
37
І воззвав Аввакум і сказав: Даниїле! Даниїле! візьми обід, який Бог послав тобі.
38
и^ рече данїилъ, помянђлъ б^о мя еs б~ъ, и^ нњси ѓ^ста'вилъ любя'щихъ т^я”
38
Даниїл сказав: пом’янув Ти про мене, Боже, і не залишив тих, хто любить Тебе.
39
И$ въстаv данїилъ и^ ја%сть. а^гг~лъ же бж~їи поста'ви а^в#вакђма внеꙁапђ на мњстњ е^го”
39
І встав Даниїл і їв; ангел же Божий миттєво поставив Аввакума на його місце.
40
Цр~ь же прїиде в сеDмы'и дн~ь желњти данїила, и^ прїиде наD ро'въ, и^ въꙁрњ, и^ с^е данїиl седя.
40
У сьомий день прийшов цар, щоб потужити за Даниїлом і, підійшовши до рову, глянув у нього, і ось, Даниїл сидів.
41
и^ въꙁᲆпи цр~ь гла'сомъ вели'комъ, и^ рече, великъ е^си г~и б~е данїиловᲆ, и^ нњсть и%наго раꙁ#вњ тебе,
41
І викликнув цар гучним голосом, і сказав: великий Ти, Господи Боже Даниїлів, і немає іншого, крім Тебе!
42
і^ и^схити и%. пови'н#ныя же па'гђбњ е^го въвръже в ро'въ, і^ и^зъја^дени бы'ша пред# ни'мъ”
42
І наказав витягти Даниїла, а винуватців його погублення кинути у рів, — і вони вмить були з’їдені у присутності його.