Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
видњ'нїе г~” В лњто второ'е црsтва навходоносо'рова, со'нъ ви'дњ навходоносо'ръ. и^ ё^жасе'ся дђхъ е^го, и^ скаꙁа'нїе е^го эTстђпи` эT него.
1
У другий рік царювання Навуходоносора снилися Навуходоносору сни, і збурився дух його, і сон віддалився від нього.
2
и^ рече цр~ь приꙁва'ти ба'лїя, и^ влъх#вы, и^ чародњ'ица, и^ хал#дњя, възвњсти'ти цр~ю со'нъ е^го” И$ прїидо'ша, и^ ста'шA преD црем#.
2
І звелів цар скликати тайновідців, і ворожбитів, і чаклунів, і халдеїв, щоб вони розповіли цареві сновидіння його. Вони прийшли, і стали перед царем.
3
и^ рече и^мъ цр~ь, ви'дњхъ сонъ. и^ ё^жасе'ся дђхъ мои, ја%коy раꙁђмњти со'нъ.
3
І сказав їм цар: сон снився мені, і тривожиться дух мій; бажаю знати цей сон.
4
и^ гл~аша хал#дњи сљ=рьскы цр~ю. и^ рњша, цр~ю въ вњки живи`. т^ы сповњжDь со'нъ рабоM твоиM, и^ скаꙁа'нїе е^го съвњсти'мъ т^и”
4
І сказали халдеї цареві по-арамейськи: царю! повіки живи! скажи сон рабам твоїм, і ми пояснимо значення його.
5
эTвњща'в же цр~ь реq халдᲇ'ѓмъ, сло'во эTстђпило е^сть эT мене`. а^ще ё^бо не совњсти'те м^и сна`, и^ сказа'нїя е^го. въ пагђбђ бђ'дете, и^ домо'ве ва'ши раз#гра'бятся.
5
Відповів цар і сказав халдеям: слово відступило від мене; якщо ви не скажете мені сновидіння і значення його, то на шматки будете порубані, і доми ваші обернуться на руїни.
6
а^ще л^и со'нъ и^ скаꙁа'нїе е^го совњсти'те мнњ`. подаа'нїя, и^ да'ры, и^ чесᲄь мно'гђ прїимете эT мене. точїю со'нᲆ и^ сказа'нїе е^го совњсти'те мнњ`”
6
Якщо ж розповісте сон і значення його, то одержите від мене дари, нагороду і велику шану; отже, скажіть мені сон і значення його.
7
И$ эTвњща'ша второе и^ рњша цр~ю. цр~ь да повњсть со'нᲆ рабомᲆ свои^м#, и^ сказа'нїе е^го совњстимъ е^мђ.
7
Вони вдруге відповіли і сказали: нехай скаже цар рабам своїм сновидіння, і ми пояснимо його значення.
8
и^ эTвњща` цр~ь, и^ реq, по и%стиннњ вњдњ а%ꙁъ, ја^ко вре'мя в^ы то'чїю проважDа'ете. ја%коже разђмњсте ја^ко эTстђпи'ло е^сть сло'во эT мене`.
8
Відповів цар і сказав: точно знаю, що ви хочете виграти час, тому що бачите, що слово відступило від мене.
9
а^ще ё^бо сна` не совњсти'те мнњ`. е^ді'нъ е%сть завњтъ ва'шъ. и^ вњдњ ја%ко сло'во л#же и^ расы'пано слага'ете совњща'ти предо мно'ю, до'ндеy время минетъ. со'нъ мо'и повњди'те мнњ`, да ё^вњ'де, и^ скаꙁа'нїе е^го совњсти'те мнњ`”
9
Оскільки ви не оголошуєте мені сновидіння, то у вас один намір: ви збираєтеся сказати мені неправду й обман, поки мине час; отже, розкажіть мені сон, і тоді я дізнаюся, що ви можете пояснити мені і значення його.
10
эTвњща'ша же па'ки халдњи преD цр~емъ, и^ рњша. нњсть чл~ка на земли`, и^же возможеT совњсти'ти сло'во с^е цр~ю. ја%ко весь цр~ь вели'кїи, и^ кня'ѕь, не вопрошаеT си'цево словесе`, всего вол#хва халдњиска.
10
Халдеї відповіли царю і сказали: немає на землі людини, яка могла б відкрити цю справу царя, і тому жоден цар, великий і могутній, не вимагав подібного ні від якого тайновідця, ворожбита і халдея.
11
ја%ко сло'во е^гоже вопраша'етъ цр~ь тя'жко. и^ нњсть дрђга'го и^же совњсти'тъ преD цр~емъ. н^о точїю бо'ѕи и%хже нњсть жи'тїе съ всею` пло'тїю”
11
Діло, якого цар вимагає, таке складне, що ніхто інший не може відкрити його цареві, крім богів, які не живуть з плоттю.
12
Тогда` цр~ь въ ја%рости и^ въ гнᲇвњ мно'ѕњ, рече` погђби'ти вс^я мђ'дрыя вављ=лон#ски.
12
Розлютився цар і сильно розгнівався на це, і наказав знищити всіх мудреців вавилонських.
13
і^ и^ꙁыиде за'повњдь, и^ мђдрїи ё^бива'хђся. възыска'ша данїила, и^ дрђгъ е^го ё^бити я&”
13
Коли вийшло це повеління, щоб убивати мудреців, шукали Даниїла і товаришів його, щоб умертвити їх.
14
Тогда` данїилъ эTвњща совњтъ и^ ра'ꙁђмᲆ а^рїѓ'хђ а^р#химагерђ црsкђ, и^же и^зыиде ё^бити мђдрыX вављ=лон#скь.
14
Тоді Даниїл звернувся з порадою і мудрістю до Ариоха, начальника царських охоронців, який вийшов убивати мудреців вавилонських;
15
и^ вопрашаше и& гл~я, кня'же цр~ь, ѓ^ чесомᲆ и^ꙁыиде ра'ꙁђм# безъ срама и^ с^е эT лица` цр~я. совњсти' же сло'во данїи'лђ а^рїѓхᲆ.
15
і запитав Ариоха, сильного при царі: «чому таке грізне повеління від царя?» Тоді Ариох розповів усю справу Даниїлові.
16
данїиl же вниде и^ моли` цр~я ја%коже врᲇмя да е^мђ да'сть, и^ сказа'нїе е^го совњстиT цр~ю”
16
І Даниїл увійшов, і ублагав царя дати йому час, і він представить цареві тлумачення сну.
17
И$ вниде данїи'лъ въ до'мъ свои, и^ совњсти сло'во а^нанїи, і^ а^зарїи, и^ миса'и^лђ дрђгомъ свои^мъ.
17
Даниїл прийшов у дім свій, і розповів справу Ананії, Мисаїлу й Азарії, товаришам своїм,
18
и^ щедрости проша'хђ ё^ б~а нбsнаго ѓ^ та'инњ се'и. ја^коже да не погы'бнет# данїи'лъ и^ дрђѕи е^го, сᲆ прочими мђдрыми вављ=лон#скы”
18
щоб вони просили милости у Бога небесного про цю таємницю, щоб Даниїл і товариші його не загинули з іншими мудрецями вавилонськими.
19
Тогда` данїи'лђ во снњ но'щїю та'ина эTкры'ся. и^ блsви данїи'лъ б~а нбsнаго,
19
І тоді відкрита була таємниця Даниїлові у нічному видінні, і Даниїл благословив Бога небесного.
20
и^ рече. бђ'ди и^мя г~а б~а блsвено эT вњка и^ до вњка. ја^ко премђдрость, и^ смышле'нїе, и^ крњ'пость того` е^сть.
20
І сказав Даниїл: нехай буде благословенне ім’я Господа від віку і до віку! бо у Нього мудрість і сила;
21
то'и б^о премњня'етъ времена и^ лњта. поставля'етᲆ цр~я, и^ преставля'ет#. да'я премђдрость мђ'дрымъ, и^ невњ'дђщимъ смышле'нїе.
21
він змінює часи і літа, скидає царів і поставляє царів; дає мудрість мудрим і розуміння розумним;
22
то'и эTкрыва'етъ глђбо'кая и^ сᲆкровен#ная, свњдыи те'мная. и^ совњтъ с ни'мъ е^сть.
22
Він відкриває глибоке і таємне, знає, що у мороці, і світло живе з Ним.
23
т^ы б~ъ эTц~ъ на'шихъ, и^сповњда'ю и^ хвалю`, ја%ко премђдрость и^ си'лђ далъ м^и е^си. и^ нн~њ совњстилᲆ м^и е^си е^гоже просихъ ё^ тебе`, ја%ко со'нъ цр~ь совњстилъ м^и е^си. сказа'ти с^е цр~ю”
23
Славлю і величаю Тебе, Боже батьків моїх, що Ти дарував мені мудрість і силу і відкрив мені те, про що ми благали Тебе; бо Ти відкрив нам справу царя.
24
И$ прїиде данїи'лᲆ къ а^рїѓ^хђ, ја^же б^њ приста'вилъ цр~ь погђби'ти мђдрыя вављ=лон#скы. и^ рече е^мђ, мђ'дрыхъ вављ=лон#скь не погђбля'и. н^о и^ꙁведи м^я преD цр~я, и^ сказанїе сна` совњщђ е^мђ.
24
Після цього Даниїл увійшов до Ариоха, якому цар повелів умертвити мудреців вавилонських, прийшов і сказав йому: не убивай мудреців вавилонських; введи мене до царя, і я відкрию значення сну.
25
а^рїѓ'хъ же слы'шавъ с^и словеса`, с# пот#щанїемъ въведе данїи'ла преD цр~я. и^ рече е^мђ, ѓ^брњтохъ мђжа эT плњн#никъ жидоvскь, и^же сказа'нїе цр~ю совњстиT.
25
Тоді Ариох негайно привів Даниїла до царя і сказав йому: я знайшов з полонених синів Юдеї людину, яка може відкрити цареві значення сну.
26
и^ эTвᲇща цр~ь, и^ реq данїи'лђ, е^мyђ и^м^я вал#тасаръ. а^ще мо'жеши совњсти'ти со'нъ и^же видњхъ, і^ и^скаꙁа'нїе е^го повњ'си”
26
Цар сказав Даниїлові, який названий був Валтасаром: чи можеш ти сказати мені сон, який я бачив, і значення його?
27
И$ эTвњща данїи'лъ преD цр~емъ, и^ рече. та'ины е^я'же цр~ь вопраша'етъ, нњсть мђ'дрыX во'лхвъ ни'же балїи газарин#скь си'ла совњсти'ти цр~ю.
27
Даниїл відповів цареві і сказав: таємниці, про яку цар запитує, не можуть відкрити цареві ні мудреці, ні чародії, ні тайновідці, ні ворожбити.
28
н^о е^сть б~ъ на нб~си эTкрыва'яи та'ины. и^ совњсти цр~ю навходоносорђ, е^мђже бы'ти въ послDњняя дн~и. цр~ю вᲆ вњки живи. со'нъ тво'и и^ видњнїе главы твое'я на ло'жи твоеM. т^о б^њ цр~ю
28
Але є на небесах Бог, Який відкриває таємниці; і Він відкрив цареві Навуходоносору, що буде в останні дні. Сон твій і видіння голови твоєї на ложі твоєму були такі:
29
помышленїа твоа на ло'жи твоеM вᲆꙁыидо'ша, чесомђ еs бы'ти посеM. и^ эTкрива'яи та'ины, ја^ви` тебњ е^мђже е^сть бы'ти.
29
ти, царю, на ложі твоєму думав про те, що буде після цього? і Той, Хто відкриває таємниці, показав тобі те, що буде.
30
и^ мнњ` не премђ'дростїю сђщею въ мнњ` па'че всњхъ живђщиX, та'ина с^и ја^ви'ся. н^о смире'нїя ради ја%коже совњстити цр~ю, да разђмњ'еши размышле'нїя срцDа свое^го. рече данїи'лъ навходоносорђ цр~ю”
30
А мені таємниця ця відкрита не тому, що я мудріший за всіх, хто живе, але для того, щоб відкрито було цареві розуміння і щоб ти узнав думки серця твого.
31
Ты цр~ю ви'дяше, и^ с^е тњло е^ді'но велїе, тᲇло т^о и^ ѓ^бличїе е^го ѓ^крђгло. сᲄоя` преD лицемᲆ твоиM, и^ ѓ^ꙁракъ лица е^го сᲄра'шенъ.
31
Тобі, царю, було таке видіння: ось, якийсь великий ідол; величезний був цей ідол, у надзвичайному блиску стояв він перед тобою, і страшний був вигляд його.
32
тњло е^гоже глава` эT ꙁла'та жи'ва. рђцњ, и^ пе'рси, и^ мы'шцњ е^го сребренњ, чре'во, и^ стегнњ мњдянњ,
32
У цього ідола голова була з чистого золота, груди його і руки його — зі срібла, черево його і стегна його мідні,
33
го'лени желњꙁни, и^ ча'сть нњ'кая скђде'лна”
33
гомілки його залізні, ноги його частково залізні, частково глиняні.
34
Ви'дяше до'ндеже ё^трᲆжеся ка'мен# эT горы` не рђка'ми. и^ ё^да'ри тњло в но'ѕњ желњзни и^ скђделни, і^ и^стни и& до кон#ца.
34
Ти бачив його, доки камінь не відірвався від гори без допомоги рук, ударив у ідола, у залізні і глиняні ноги його, і розбив їх.
35
тогда` и^стре'ся ѕњло, скђде'ль, желњ'ꙁо, мњ'дь, сребро` и^ ꙁла'то. и^ бы'сть ја^ко пра'хъ эT гђмна лњтня. и^ вꙁятъ и& премно'гїи вњтръ, и^ мњсто не ѓ^брњтеся и^мъ. ка'мень же и^же раз#драꙁи ѓ%браꙁа, бысть гора` вели'ка и^ наплᲆни вс^ю землю”
35
Тоді все разом роздробилося: залізо, глина, мідь, срібло і золото зробилися як порох на літніх токах, і вітер розніс їх, і сліду не залишилося від них; а камінь, який розбив ідола, зробився великою горою і наповнив усю землю.
36
с^е е^сть со'нъ” и^ сказанїе е^го речеM преD цр~емъ”
36
Ось сон! Скажемо перед царем і значення його.
37
е^мђже б~ъ нбsныи црsтво дасть крњп#ко и^ дрᲆжавно, и^ чьсти
37
Ти, царю, цар царів, якому Бог небесний дарував царство, владу, силу і славу,
38
въ всемъ мњсте. на не'м же живђтъ сн~ве чл~чи, и^ ѕвњрїе по'льстїи, и^ п#тица нбsныя, и^ ры'бы мор#скыя, далъ е^сть въ рђкђ твоею`. и^ посᲄа'вилъ т^я еs власᲄелі'на всњмъ” Ты` е^си глава` злата.
38
і всіх синів людських, де б вони не жили, звірів земних і птахів небесних Він віддав до твоїх рук і поставив тебе владикою над усіма ними. Ти — це золота голова!
39
и^ въ слњдъ тебе вᲆста'нетъ црsтво дрђгое мнњи тебе`, е^же е^сть сребро`” Црsтво же третїе е^же е^сть мњдь, и^же съдолњ'етᲆ все'и ꙁемли.
39
Після тебе постане інше царство, нижче за твоє, і ще третє царство, мідне, яке буде володарювати над всією землею.
40
и^ црsтво четвертое бђ'детъ крњпле а^ки желњзо. и^ ја%коже желњзо стон#чева'етᲆ и^ ё^мякча'етъ вс^е, та'коже и^ т^о ё^тон#читъ и^ ё^мяк#читъ вс^е.
40
А четверте царство буде міцне, як залізо; бо як залізо розбиває і роздроблює все, так і воно, подібно до нищівного заліза, буде роздроблювати і розтрощувати.
41
и^ е^же ви'дњ но'ѕњ и^ прьсты ча'сть желњза, ча'сть же гли'ны. црsтво и%но раꙁдњлено бђдетᲆ, и^ эT ко'рене желњꙁа бђдетъ в не'мъ. а^ ја%коже ви'дњ желњзо смњшено съ гли'ною,
41
А що ти бачив ноги і пальці на ногах частково з глини гончарної, а частково із заліза, то буде царство розділене, і в ньому залишиться трохи міцности заліза, тому що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною.
42
и^ прьсты но'жнїи, ча'сть желњзна и^ ча'сть глин#на. ча'сть же бђдетъ цр~ьства крњп#ка, эT себе` само бђдетъ съкрђшено.
42
І як пальці ніг були частково із заліза, а частково з глини, так і царство буде частково міцне, частково крихке.
43
и^ ја%ко ви'дњ желњзо смњшено къ гли'нњ. смњшено бђдетъ въ племе'нехъ чл~чихъ, и^ не бђдетъ прилипа'юще сїи к# семђ, ја%коже желᲇꙁо не смњша'ется съ гли'ною”
43
А що ти бачив залізо, змішане з глиною гончарною, це означає, що вони змішаються через сíм’я людське, але не зіллються одне з одним, як залізо не змішується з глиною.
44
И$ въ дн~ь цр~ь тњхъ въставиT б~ъ нбsныи црsтво е^же въ вњкы не расы'плется, и^ црsтво е^го лю'демъ и%нњмъ не ѓ^ста'нетъ. ѓ^тон#читъ і^ и^ꙁвњ'етъ вс^я црsтва, а^ т^о ста'нетъ въ вњкы” а^
44
І в дні тих царств Бог небесний воздвигне царство, яке повіки не зруйнується, і царство це не буде передано іншому народові; воно скрушить і зруйнує всі царства, а саме буде стояти вічно,
45
ја%коже ви'дњ, ја%ко эTсњче'ся эT горы камы'къ беZ рђкђ, и^ ѓ^тон#чи гли'нђ, и^ желњзо, и^ мᲇдь, и^ сребро` и^ ꙁла'то. б~ъ вели'кїи совњсти цр~ю е^мђже е^сть бы'ти посе'мъ. и^стиненъ со'нъ, і^ и^ꙁвњстно скаꙁа'нїе е^го”
45
оскільки ти бачив, що камінь відірваний був від гори не руками і роздробив залізо, мідь, глину, срібло і золото. Великий Бог дав знати царю, що буде після цього. І вірний цей сон, і точне тлумачення його!
46
Тогда` цр~ь навходоносо'рь ниць паде`, і^ поклони'ся данїилђ. и^ рече крђпы` п#шени'чны и^ бл~говонянїа положиᲄи е^мђ.
46
Тоді цар Навуходоносор упав на лице своє і поклонився Даниїлові, і звелів принести йому дари і запашні куріння.
47
и^ эTвᲇщA цр~ь, рече данїи'лђ, пои%стин#нњ б~ъ ва'шъ, то'и е^сть б~ъ бг~омъ, и^ г~ь гм~ъ, и^ цр~ь цр~емъ, эTкрњва'я та'ины. ја%ко воꙁмо'же эTкры'ти таи'нђ сїю”
47
І сказав цар Даниїлові: істинно Бог ваш є Бог богів і Владика царів, Який відкриває таємниці, коли ти міг відкрити цю таємницю!
48
И$ възвели'чи цр~ь данїи'ла, и^ да'ры вели'кы и^ мно'ги даs е^мђ. и^ поста'ви и& наD всею` страно'ю вављ=лон#скою, и^ княZ вое^во'даM, наD всњми мђдрыми вављ=лон#скы
48
Тоді підніс цар Даниїла і дав йому багато великих дарунків, і поставив його над усією областю Вавилонською і головним начальником над усіма мудрецями вавилонськими.
49
и^ данїиl проси` ё^ цр~я, и^ приста'ви к# дњлесеM страны вављ=лон#скы, седра'ха, миса'ха, и^ а^веDнаго. данїилъ же бња'ше въ дворњ цр~евњ”
49
Але Даниїл просив царя, і він поставив Седраха, Мисаха й Авденаго над ділами країни Вавилонської, а Даниїл залишився при дворі царя.